Зміст
Вступ………………………………………………………………………….……3
Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку………………………….……6
1.1. Висвітлення стану вивчення проблеми розвитку сенсорно-перцептивної сфери дитини дошкільного віку………………….………………………………6
1.2. Особливості сенсорного розвитку дитини дитини-дошкільника……...….9
1.3. Розвиток різних видів сприймання дитини дошкільного віку………..….13
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...18
Розділ 2. Формування перцептивних дій у дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………………………….19
2.1. Виявлення рівня розвитку сприймання у дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………………………….19
2.2. Методичні рекомендації……………………………………………………21
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...23
Загальні висновки……………………………………………………………..…24
Список літератури……………………………………………………………….26
Додатки
Вступ
Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ.
Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці.
Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання – запам’ятовування, мислення, уява – будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання.
В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмета (зразка), його будови. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отримати чітке уявлення про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни. Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з геометричними формами та їх різновидами, порівняння об’єктів за величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний слух – точне диференціювання мовних звуків – і зорове сприймання окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато.
Готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми у ході навчального процесу (особливо в першому класі), зв’язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. В результаті виникають спотворення у написанні букв, у побудові малюнка, неточності у виготовленні поробок на уроках ручної праці. Бувають випадки, що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях фізичної культури.
Але справа не тільки в тім, що низький рівень сенсорного розвитку різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати на увазі значення високого рівня такого розвитку для людської діяльності в цілому, особливо для творчої діяльності. Дуже важливе місце серед здібностей, що забезпечують успіх музиканта, художника, архітектора, письменника, конструктора, займають сенсорні здібності, які дозволяють з особливою глибиною, ясністю і точністю вловлювати та передавати найтонші нюанси форми, кольору, звучання та інших зовнішіх якостей предметів і явищ. А витоки сенсорних здібностей лежать у загальному рівні сенсорного розвитку, досягнутому в ранні періоди дитинства.
Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя ставить перед теорією та практикою дошкільного виховання завдання розробки та використання найбільш ефективних засобів та методів сенсорного виховання в дошкільному навчальному закладі. Головний напрямок сенсорного виховання повинен полягати в озброєнні дитини сенсорною культурою.
Дитина в житті стикається з різноманітністю форм, кольорів та інших якостей предметів, а саме іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомиться вона і з витворами мистецтва – музикою, живописом, скульптурою. І звісно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше сприймає все це. Але якщо засвоєння проходить стихійно, без розумного педагогічного керування дорослих, воно нерідко виявляється поверховим, неповноцінним. Ось тут на дпомогу і приходить сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства.
Велике значення у сенсорному вихованні має формування у дітей уявлень про сесорні еталони – загальноприйняті зразки зовнішніх якостей предметів.
Об’єктом даної курсової роботи є процес сенсорного розвитку дітей дошкільного віку.
Предмет курсової роботи – особливості сенсорного розвитку дітей дошкільного віку.
Мета: виявити й обгрунтувати, експериментально перевірити особливості сенсорного розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Завданнями курсової роботи є:
- висвітлити теоретичні аспекти сенсорного розвитку дітей дошкільного віку;
- виявити ступінь сформованості перцептивних дій, здатність сприймати предмети за формою у дітей старшого дошкільного віку.
Методи – аналіз, синтез, узагальнення, експеримент(констатувальний).
Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку.
1.1. Висвітлення стану вивчення проблеми розвитку сенсорно - перцептивної сфери дитини дошкільного віку.
Важко переоцінити значення розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника. Сенсорний розвиток є фундаментом розумового розвитку дитини. Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.
Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та спиймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги – Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.
Видатний чеський педагог, автор книги «Велика дидактика» Я.-А. Коменський (1592 – 1670) розглядав розумове виховання як важливий засіб формування особистості дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії.
Ж. Ж. Русо (1712 – 1778) казав, що виховання має навчити дитину “дивитись, слухати і дотикатись”, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.
Засновник дитячого садка Ф. Фребель(1782 – 1852) виходив з необхідності використовувати різноманітні ігри для розвитку органів чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, — так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який є основою навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен реалізовуватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу.
Обстоюючи принцип наочності в розумовому вихованні, К. Ушинський (1824 – 1871) наголошував на необхідності того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, її відчуття у цьому процесі перетворювалися на поняття, а з понять складалася втілена в слові думка.
Є. Водовозова (1844 – 1923) вважала, що процес сесорного виховання має відбуватися одночасно з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, з якими пов’язаний розвиток мислення, мовлення, пам'яті. Дитину слід вчити усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість. «Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитися на світ».
М. Монтессорі (1870 – 1952) розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих. Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Матеріал, розроблений М. Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній – не самоціль, а засіб.
Система сенсорного виховання М. Монтессорі була високо оцінена
С. Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини.
Л. Венгер поділив процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури.
Радянський психолог і дитячий дефектолог О. А. Венгер (1923 – 2004) в 1977 році захистила докторську дисертацію на ступінь доктора психологічних наук на тему «Сенсорний розвиток і сенсорне виховання аномальних дітей дошкільного віку (глухих, слабочуючих і розумово відсталих)».
О. В. Запорожець, О. П. Усова вказували на те, що основним у формуванні сенсорних здібностей дітей є навчання їх узагальненим способам обстеження предметів, перенесення засвоєних способів дій в нові умови, на нові предмети. Це дає можливість дітям самостійно орієнтуватися в різноманітних властивостях нових предметів.
1.2. Особливості сенсорного розвитку дитини-дошкільника.
Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємопов'язані
сторони — засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів і явищ та оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ.
Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо).
Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація — одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запам'ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін.
У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків.
Органи чуттів дітей до початку дошкільного віку за своєю будовою та деякими особливостями функціонування схожі з органами чуттів дорослих людей.
Гострота зору в дошкільному віці росте безперервно (див.Табл.1).
Дані дослідження показали, що гострота зору значно зростає в такій діяльності, для здійснення якої вона є необхідною умовою її виконання, безпосередньо пов’язана з метою та мотивами цієї діяльності (див. Табл.2). Аналогічні явища мають місце і в розвитку інших видів відчуттів та сприймань: в развитии фонематичного слуху, в розвитку розрізнення кольоьрів в зв’язку з малюванням і т.д.
Таблиця 1
Середня дистанція, з якої діти дошкільного віку бачать розрив у кільці Ландольта1 (за даними Т. В. Єндовицької)
Вік дітей
Середня дистанція (в см)

4 – 5 років
207,5

5 – 6 років
270,0


1 Кільце Ландольта – зображення чорного кільця з розривом, яке слугує для визначення гостроти зору.
Таблиця 2
Гострота зору (в см дистанції) у звичайній ситуації та у грі
(за даними Т. В. Єндовицької)
Вік дітей
Звичайна ситуація
Гра
Приріст (в %)

4 – 5 років
283
331,4
17,2

5 -6 років
287
372
29,8


Ефективність розрізнення кольору і форми та його рівень у дітей дошкільного віку залежать від того, яке значення мають ці ознаки в діяльності дитини. Якщо вони є суттєвою умовою дії і безпосередньо зв’язані зі змістом завдання, що виконується, то діти дошкільного віку однаково легко виділяють у предметах колір і форму (табл.3).
Таблиця 3
Орієнтація на різні ознаки об’єктів в залежності від змісту завдання (в % до загальної кількості випадків)
(за даними З. М. Богуславської)
Завдання
Орієнтовна ознака
Вік дітей



3 – 4 роки
4 – 5 років
5 – 6 років

Розкладання фігур на кольоровому фоні
Колір

50

70

100

Викладання на однобарвному кресленні
Форма

80

100

100

Викладання на різнобарвному кресленні
Форма та колір

70

100

100


В ранньому дитинстві сприймання завжди включене в предметну діяльність. Рідко можна побачити дитину молодшу 2,5 – 3 років, яка довго б роздивлялася предмети, не діючи з ними. В дошкільному віці процеси сприймання поступово виокремлюються і починають формуватися як відносно самостійні, цілеспрямовані процеси зі своїми специфічними завданнями та способами.
Зорове сприймання, вбираючи в себе досвід інших видів орієнтовно-дослідницької діяльності, стає в дошкільному віці одним із основних засобів безпосереднього пізнання предметів і явищ навколишньої дійсності.
Уміння роздивлятися предмети, спостерігати за ними з’являється з середини дошкільного віку. Ця якість сприймання – керованість – виникає у процесі спеціальної педагогічної роботи з дітьми. Н. П. Сакуліна виявила, що при такій роботі вміння дітей вести цілеспрямоване спостереження може розвиватися до досить високого рівня.
На початку дошкільного віку процес зорового сприймання здійснюється на основі вказівних жестів дитини. Вона показує послідовно всі предмети і таким чином знаходить той, який шукає. Потім необхідність у такій опорі відпадає, її замінює слово, яким дитина констатує та закріплює результати своїх пошуків. І лише до кінця дошкільного віку сприймання стає своєрідною дією, яка внутрішньо регулюється.
У розвитку сприймань дошкільників провідне значення набуває мовлення дітей. Називаючи ті чи інши якості або ознаки предметів, дитина тим самим виділяє іх; називаючи предмети, вона відділяє їх один від одного; визначаючи в мовленні їх стан або дію, дитина осмислює реальні відношення між предметами. Збагачення дитячого мовлення словами – назвами якостей, ознак, станів предметів та відношень між ними – є важливим фактором розвитку цілеспрямованого, осмисленого сприймання.
Таким чином, найбільш суттєвою зміною процесів сприймань на протязі дошкільного віку є те, що вони виокремлюються в самостійні мимовільні дії, всередині яких починають формуватися особливі способи спостереження, роздивляння, пошуку, виконання перших перцептивних завдань.
Перцептивні дії – структурні одиниці процесу сприймання у людини, які забезпечують свідоме перетворення сенсорної інформації, що забезпечує побудову образу, адекватного предметному світу [15;255].
Перцептивні дії, адекватні об'єкту, починають формуватися у дітей 5 – 6 років, їх характерною ознакою є розгорненість, включення до свого складу великої кількості рухів рецепторних апаратів, що здійснюються рукою чи оком.

1.3. Розвиток різних видів сприймання дитини дошкільного віку.

Cприймання – це відображення людиною предмета або явища в цілому, коли вони безпосередньо впливають на органи чуттів. Сприймання, як і відчуття, пов’язане насамперед з тим аналізаторним апаратом, через який світ впливає на нервову систему людини. Сприймання – сукупність відчуттів. Так, сприймаючи свіже, рум’яне, кругле, запашне яблуко, людина відображає у відчуттях його колір, запах, відчуває вагу, пружність, гладеньку поверхню.
Механізм процесу сприймання значно складніший, ніж відчуття. Зрозуміло, що й розвивається цей пізнавальний процес у дитини зовсім інакше, ніж чутливість і моторика.
Сучасна психологія розглядає сприймання не як процес одномоментного відбитка предмета, що його сприймає людина, на сітківці ока або в корі мозку. Сприймання – це процес, пов'язаний за своїм походженням із зовнішньою практичною дією (О. В. Запорожець). Причому ця практична дія не зводиться лише до сприймання предмета очима або рухами пальців. Людина виконує різні орієнтувальні дослідницькі дії, що є формою практичної перевірки зорового (чи іншого) образу, який виникає на основі безпосереднього впливу предмета на відповідний орган чуття.
Дитина починає бачити світ після того, як вона прожила цілу смугу свого життя як «органічне створіння», відірване, від світу і занурене в свої органічні переживання. Повністю ізольоване від зовнішніх стимулів створіння – такою є дитина до народження (дитина внутрішньоутробного періоду), майже така ж сама дитина перших тижнів життя. Саме тому, коли очі дитини починають бачити, то вони бачать не так як очі дорослого. Сприймання дитини, починаючи зі сприймання часу та простору, ще примітивне та своєрідне, і повинно пройти багато часу, перед тим як воно виллється у звичайні для сприймання дорослих форми.
Почнемо з простого. Дитина, у якої на початку життя переважали, лише органічні відчуття (спокою або неспокою, напруги, болю, дотику, тепла і перш за все подразнення найбільш чутливих зон), звісно, позбавлена такого сприймання простору, яке маємо ми. Кожному доводилося бачити як дитина тягнеться руками, щоб взяти місяць, упіймати пташку, яка летить у небі і т.д. Перспективи для дитини 2 – 4 років не існує, зорове сприймання працює за іншими, значно примітивнішими принципами, зовнішній світ сприймається ще примітивно, і притому сприймається звичайно як дещо близьке, досяжне для дитини та її дотику, хапання, обмацування, для всіх цих примітивних форм оволодіння. Дитина спочатку пізнає світ ротом, потім – руками і вже тоді зір закладає основні цеглини тієї споруди сприймань, яка повністю розгортається лише в значно старшому віці.
Спостерігаючи за розвитком сприймання у дітей дошкільного віку, вчені виявляють ще чіткіше, ніж у дітей ранньго віку, складність цієї форми чуттєвого пізнання дійсності.
Радянські дослідники не тільки показали провідну роль форми предмета навіть у сприйманні дошкільника, а й розкрили деякі умови, що дають змогу зрозуміти складність співвідношення форми і кольору предмета. Так, вивчаючи сприймання дітей-дошкільників, вчені встановили, що колір предмета є для них розпізнавальною ознакою лише тоді, коли інша, звичайно більш вагома ознака (форма), чомусь не набула сигнального значення (наприклад, під час складання килимка з кольорової мозаїки).
Орієнтуватися у відстані на основі зорового сприймання дитина може лише після 5-6 років. У цьому виразно виявляється практика пересування і маніпулювання предметами. Діти з порушенням опорно-рухового апарата нерідко помилково оцінюють відстань. Рано діти починають розрізняти предмети за їх величиною і формою.
Проте здатність розрізняти предмети за величиною і формою, доступна й тваринам, ще не свідчить про те, що дитина виділяє ці ознаки, відокремлює їх від самого предмета. Крім того, маленькі дошкільники не здатні до тривалого зосередження. Тому, почавши, наприклад, правильно вибирати на вимогу експериментатора трикутники з купки дерев’яних фігурок, 3 – 4-річна дитина легко «зісковзує» із завдання й починає складати в одну групу і квадрати, і круги. Водночас, якщо 4 – 5-річні діти мають змогу використати й інші однорідні предмети і спиратися на порівняння схожих і відмінних, то вони успішно розкладають навіть 10 різних фігурок у відповідні вирізи дошки.
Засобом виділення форми є насамперед зіставлення і порівняння однорідних, але різних за формою предметів. Засобом диференціювання форми є і слово. Велика роль слова і в засвоєнні величини предметів, а також відстані (далеко, близько), напряму (вертикально, горизонтально, навскіс) і просторових відношень (праворуч, ліворуч, позаду, між тощо).
Іншим важливим видом сприймання, що вирізняється за формами існування матерії, є спримання часу. Цей вид сприймання важко дається дитині через відсутність безпосередніх наочних виявлень часу. Хід часу позначається за допомогою годинника та виявляється як процес виконання діяльності, як набуття предметом певних змін, як зміни, що виникають у зовнішності живих організмів (зростання, старіння). Відностість у фіксації проміжків часу ще більше виражена, ніж у просторовому сприйманні: незабаром, завтра, вчора, наступного дня мають сенс тільки стосовно певного моменту часу. Точність сприймання часу залежить від змісту і характеру діяльності, стану людини на даний момент. Тривалість проміжків часу може переоцінюватись (пройшло 5 хвилин, а людині здається, що 8), або недооцінюватись. Тривалість приємних подій, періоду виконання цікавої роботи недооцінюється. Діти довго не розуміють логіки часових відношень, плутаються у їх розрізненні, не сприймають дуже тривалі часові періоди (рік, століття).
Дитина дошкільного віку навчається орієнтуватись за годинником, який часто вважає причиною плину часу. Внаслідок такого уявлення дитина іноді переводить стрілки годинника, щоб подія настала швидше, або щоб відкласти її. Вона добре орієнтується на ті часові проміжки, що їх відлічує годинник: хвилина, година, доба. Знайомство дитини з календарем формує її уявлення про тиждень, місяць, рік. Головна роль у розвитку сприймання належить дорослому, який виділяє часові відрізки, встановлює їх зв’язок з діяльністю малюка і позначає словом.
Сприймання дошкільниками живопису залежить від рівня їхнього естатичного розвитку. На першому рівні (3 – 4 роки) дитина емоційно радіє зображенню знайомих предметів, які вона впізнавала на картинці. Ставлення до них має предметний або життєвий характер (вибрав листівку тому, що «вдома такої немає», «тому, що тут човен, можна покататися», тому, що яблуко, воно смачне»). На другому рівні (до 5-ти років) дитина починає бачити й усвідомлювати елементарні естетичні якості, які роблять для неї картину привабливою, може отримувати елементарну естетичну насолоду, оцінюючи колір, їх поєднання, рідше – форму і композиційні прийоми. На третьому (6 – 7 років) – діти сприймають більше, ніж закладено у зовнішніх ознаках зображувальних явищ, вловлюють внутрішню усвідомленість художнього образу.
Діти молодшого дошкільного віку можуть помітити на одному малюнку не більше 4-х предметів; середнього – 5-ти; старшого дошкільного віку – до 10-ти предметів. Більша їх кількість опиняється поза полем зору дитини, яка, зосереджуючись на деталях, пропускає головне. Тому, добираючи картинки для розгляду дітьми, слід враховувати, що багатопредметність гальмує процес сприймання зображеного.
Тривалість розглядання картинки залежить від віку дитини: 3 – 4-річна зосереджується на ній 6 хв, 5 – 7-річна – до 12 хв. У цих часових межах доцільно демонструвати картинки дошкільникам, оскільки триваліший показ знижуватиме гостроту сприймання і послаблюватиме розвивальний ефект.
Помилки у сприйманні дошкільнятами малюнків зумовлені недостатньо розвиненими розумовими здібностями, знаннями просторових відношень та ознак предметів. Для подолання цього потрібні різноманітні вправи під час проведення дидактичних ігор, констуювання, малювання.
Під час сприймання картинок їх приваблює насамперед святковість, барвистість – те, що подобається у декоративно оформлених іграшках і предметах. Це загострює естетичну сприйнятливість дошкільнят, робить їх чутливими до кольору і колориту, дає простір творчій уяві. 5 – 7-річні діти, вибираючи найкрасивішу художню листівку, вже керуються не випадковими, а стійкими естетичними враженнями.
Так, у процесі сприймання дитина набуває власного досвіду, засвоюючи одночасно досвід суспільний. Розвиток сприймання характеризується, таким чином, не тільки зміною його точності, обсягу, осмисленості, а й перебудовою самого способу сприймання.
Висновки до розділу 1
Отже, ми проаналізували психолого-педагогічну літературу з проблеми сенсорно-перцептивного розвитку дітей дошкільного віку.
Ця проблема займала одне з центральних місць на всіх етапах розвитку дошкільної педагогіки та психології. Вивченням проблеми сенсорного розвитку і виховання займалися Я.-А. Коменський, Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Л. Венгер, Л. Виготський та ін.
Сенсорні можливості дитини фурмуються у процесі життєдіяльності. Розвиток відчуттів і сприймань взаємопов’язаний із загальним рівнем розумового розвитку дитини, оволодінням нею мовленням. Особливе значення у розвитку сенсорики має засвоєння дитиною суспільного сенсорного досвіду, опанування діями сприймання, удосконалення їх.
Cприймання – це відображення людиною предмета або явища в цілому, коли вони безпосередньо впливають на органи чуттів. Сприймання – це сукупність відчуттів. Механізм процесу сприймання значно складніший, ніж відчуття. Зрозуміло, що й розвивається цей пізнавальний процес у дитини зовсім інакше, ніж чутливість і моторика.
У процесі сприймання дитина набуває власного досвіду, засвоюючи одночасно досвід суспільний. Розвиток сприймання характеризується, таким чином, не тільки зміною його точності, обсягу, осмисленості, а й перебудовою самого способу сприймання.
У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків.
Розділ 2. Формування перцептивних дій у дітей старшого дошкільного віку.
2.1. Виявлення рівня розвитку сприймання у дітей старшого дошкільного віку.
З метою виявлення ступеня сформованості перцептивних дій, здатності сприймати предмет за його формою та виявлення вікових особливостей у дітей старшого дошкільного віку, ми провели тест за методикою «Які предмети заховані в малюнках?». Експеримент проводили в дошкільному навчальному закладі № 768 м. Києва, у старшій групі № 9 (вихователь Ялтухова Людмила Михайлівна) (див. додаток А).
Ми підготували контурні малюнки із зображенням 14 предметів (див. додаток Б).
Перед початком дослідження дитина одержувала інструкцію: «Тобі будуть показані контурні малюнки, в яких нібито «заховані» багато знайомих тобі предметів. Подивись на ці малюнки, знайди і назви всі предмети, заховані в усіх трьох частинах малюнка».
Час виконання обмежувався однією хвилиною. Якщо за цей час дитина не встигала повністю виконати завдання, її спиняли. Якщо дитина справлялася із завданням швидше ніж за одну хвилину, фіксувався час, затрачений на виконання завдання.
Якщо дитина поспішала і завчасно, не знайшовши всіх предметів, переходила від одного малюнка до іншого, її зупиняли і просили ще пошукати предмети на попередньому малюнку. До наступного малюнка можна було переходити лише тоді, коли були знайдені всі премети на попередньому малюнку. Загальна кількість усіх предметів, «захованих» у малюнках 1, 2, 3, складала 14.
Слід зазначити, що деякі діти, під час експерименту, впізнавали предмет, але не могли його назвати.
Оцінка результатів здійснювалася за десятибальною шкалою. 10 балів – дитина назвала всі 14 предметів, контури яких є на всіх трьох малюнках, швидше ніж за 20 секунд; 8 – 9 балів – дитина назвала всі 14 предметів, витративши на виконання завдання від 21 до 30 секунд; 6 – 7 балів – дитина назвала всі предмети протягом 31 – 40 секунд; 4 – 5 балів – дитина назвала всі предмети протягом 41 – 50 секунд; 3 – 2 бали – дитина назвала всі предмети протягом 51 – 60 секунд; 0 – 1 бал – протягом 60 секунд дитина не змогла справитись із завданням.
На основі проведеного експерименту, ми отримали такі результати:
№
Прізвище, ім’я дитини
Вік
дитини
Рівень
розвитку

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Божок Настя
Кирисюк Влад
Кошечкін Валера
Курносова Діана
Нешта Альбіна
Пастушенко Максим
Приходько Максим
Фазли Максим
6 р. 4 міс.
6 р.
6 р. 3 міс.
6 р. 2 міс.
6 р. 4 міс.
6 р. 7 міс.
6 р.
5 р. 9 міс
середній (6 балів)
середній (5 балів)
середній (6 балів)
середній (5 балів)
високий (8 балів)
середній (6 балів)
високий (9 балів)
дуже низький
(1 бал)



Отже, тест показав, що двоє з дітей мають високий ступінь сформованості перцептивних дій, добре сприймають предмет за його формою, п’ять – середній рівень і, відповідно, одна дитина має дуже низький рівень. За допомогою діаграми ми показали результати дослідження у відсотках (див. додаток В).

2.2. Методичні рекомендації.
Проаналізувавши результати експерименту, ми розробили методичні рекомендації для вихователів та батьків.
Необхідно врахувати те, що діти йдуть до школи і майбутнім школярам важко буде сприймати навчальну інформацію, якщо у них не будуть достатньо розвинені всі види сприймання (зокрема, зорове) та сформовані перцептивні дії.
Узагальнюючи результати психологічних досліджень, відомий український психолог Г. К. Костюк пише: «Процес сприймання відбувається ефективніше, коли перед дітьми ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їх характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, означати певними словами. В таких ситуаціях у дітей швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових відомостей, які повідомляє вчитель. Показниками розвитку спостережливості є вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення й об’єднання в єдине ціле малопомітних їх ознак і властивостей, підвищення точності словесного їх опису, формування настанови на спостереження».
Найважливішою умовою виразного зорового сприймання є уміння виділити предмет на загальному фоні на основі чіткого розпізнавання контуру. Цьому сприяють різні види завдань. Ми підібрали дидактичні ігри та вправи «Гостре спостережливе око».
Ми пропонуємо завдання для колективної та індивідуальної роботи на знаходження добре відомих предметів в умовах, що відволікають, наприклад «Скільки предметів зображено на малюнку?», на розпізнавання предмета за істотними ознаками контуру («Скільки вісімок на малюнку?»), на знаходження однакових предметів зоровим зіставленням їх форми - розташуванням, розміром, кольором («Скільки однакових фігур на малюнках?»). Також ми пропонуємо ряд ігор, які передбачають вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямів руху: «Яка дорога приведе ведмедика додому?», «Якою дорогою дівчинці найшвидше дібратися додому?», «Де живе зайчик, а де білочка? Якою дорогою вони побігли?». Дітям дуже подобаються ігри та вправи, завдання яких передбачає пошук виходу з лабіринтів – «Покажіть лінією шлях, яким хлопчик може вибратися злісу», «Через які ворота кицька знайде вихід?».
Корисними є вправи на тренування обсягу й точності зорового сприймання групи об’єктів. Вихователь демонструє дітям картку чи малюнок на дошчі протягом кількох секунд:
а) зображено 8 листочків зеленого і жовтого кольорів (див. додаток Г);
Завдання. Не лічачи, скажіть, яких листочків більше – жовтих чи зелених. Усіх листочків більше чи менше п’яти?
б) зображено 12 кульок трьох кольорів, кульки однакові за розміром;
Завдання. Яких кольорів кульки? Яких найбільше? Яких найменше?
Висновки до розділу 2
За допомогою констатувального експерименту, проведеного у старшій групі № 9 дошкільного навчального закладу № 768 м. Києва, ми виявили вікові особливості сприймань старших дошкільників, визначили рівень сформованості у них перцептивних дій та здатності сприймати предмет за його формою за допомогою зорового аналізатора.
Результати експерименту показали, що більшість дітей мають середній рівень розвитку, а також були діти з високими показниками і одна дитина з дуже низьким рівнем.
Отже, ми вирішили розробити методичні рекомендації для вихователів і батьків. Ми підібрали дидактичні ігри та вправи, різні завдання для розвитку зорового аналізатора, спостережливості та уважності.
Загальні висновки
Отже, сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань. Відчуття та сприймання у дітей дошкільного віку розвиваються досить інтенсивно, під впливом виховання, в процесі засвоєння дитиною знань і вмінь.
Сенсорні еталони – уявлення, які склалися в суспільстві про основні якості предметів (колір, форма, величина, висота звука і т.д.). Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація — одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запам’ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін.
Паралельно дитина засвоює слова, що означають основні різновиди властивостей предметів. Слово-назва закріплює сенсорний еталон, дає змогу точніше й усвідомленіше його застосовувати. Але це можливо за умови, що слова-назви вводяться на основі власних дій дитини з обстеження та використання відповідних еталонів.
У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв’язків.
Дії сприймання формуються залежно від оволодіння тими видами діяльності, що вимагають виявлення й урахування властивостей предметів та явищ. Розвиток зорового сприймання пов’язаний передусім із продуктивними видами діяльності (малюванням, аплікацією, конструюванням). Фонематичний слух розвивається у процесі мовного спілкування, а звуковисотний
слух — на музичних заняттях (з допомогою ігор-вправ, побудованих за принципом моделювання звуковисотних відношень).
Поступово сприймання виділяються у відносно самостійні дії, спрямовані на пізнання предметів та явищ навколишнього світу, виконання перших перцептивних завдань.
Перцептивні дії, адекватні об’єкту, починають формуватися у дітей п’яти – шести років, їх характерною ознакою є розгорненість, включення до свого складу великої кількості рухів рецепторних апаратів, що здійснюються рукою чи оком.
Готуючи дитину до сприймання матеріалу, треба враховувати її попередні знання, йти від відомого до невідомого, від близького до далекого. Ці дидактичні вимоги мають значення вже при виділенні форми, величини, просторового розміщення предметів і сприяють більш успішному навчанню дітей – конструюванню, ліпленню, малюванню, лічбі, орієнтації в навколишньому середовищі.
В курсовій роботі ми висвітлили теоретичні аспекти сенсорного розвитку дітей дошкільного віку. За допомогою констатувального експерименту виявили ступінь сформованості перцептивних дій, здатність сприймати предмети за формою у дітей старшого дошкільного віку, підібрали ігри та вправи, які сприяють розвитку зорового сприймання предметів.
Список літератури:
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999.
Венгер Л. А. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет: Кн. Для воспитателей дет. сада / Л. А. Венгер, Э. Г. Пилюгина, Н. Б. Венгер; Под ред. Л. А. Венгера. – М.: Просвещение, 1988.
Венгер Л. А. Восприятие и обучение. М., 1969.
Волков Б. С., Волкова Н. В. Детская психология: Логические схемы. – М.: Гуманит. изд. центр Владос, 2003. 256 с.
Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. – СПБ.: Издательство «Союз», 2004. – 224 с.
Выготский Л. С. Лекции по психологии — СПб.: Союз, 2004. — 142 c.
Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К., Богдана, 2003р.
Дошкільна педагогічна психологія / за ред. Д. Ф. Ніколенка – К.: «Вища школа», 1987.
Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія (курс лекцій і практикум): Навчальний посібник. – Кам’янець-Подільський, ПП Буйницький О.А, 2006. – 320 с.
Запорожец А. В., Венгер Л. А., Зинченко В.П., Рузская А. Г. Восприятие и действие / Под ред. А. В. Запорожца. – М.: Просвещение, 1967.
Литвяк Е. Что же это такое – воспитание по Монтессори? // Первое сентября, 2000. - № 74.
Люблінська Г. О. Дитяча Психологія – К.: «Вища школа»,1974.
Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 1999р.
Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии / Пер. с англ. – М.: Независимая фирма «Класс», 1997. – 336 с. – (Библиотека психологии и психотерапии).
Павелків Р. В., Цигипало О. П. Дитяча психологія: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2008. – 432 с. (Альма-матер).
Практикум для детского психолога / Г. А. Широкова, Е. Г. Жадько. – Изд. 4-е. – Ростов н / Д: Феникс, 2006. – 314, [1] с.: ил. – (Психологический практикум).
Рихтерман Т. Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. – М.: Просвещение, 1991.
Теория и практика сенсорного воспитания в детском саду / Под ред.
А. П. Усовой, Н. П. Сакулиной. – М., 1965.
Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Изд. Центр «Академия», 1997.
Эльконин Д. Б. Детская психология: [Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по спец. психологии] / Ред.-сост. Б.Д.Эльконин. — М.: Академия, 2004. — 383, [1] с.: ил., табл. — (Классическая учебная книга).