Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економічної теорії
РЕФЕРАТ
на тему:
«Теорії трансформації економіки»


Зміст
Вступ
1. Теорії глобальноЇ промислової революції та індустріального суспільства
1.1. Концепція промислового перевороту
1.2. Теорія "суспільства достатку"
1.3. Теорія "кібернетичної революції" Р. Тібольда
1.4. Теорія сфери послуг
1.5. Теорія другої промислової революції
2. Теорії кризової епохи початку комп'ютерної революції
2.1. Теорії суспільства П. Друкера
2.2. Теорія "розриву з минулим" А. Тоффлера
2.3. Теорія індустріально-технократичного суспільства Д. Белла
2.4. Теорія "суспільства найманих власників"
3. Теорії підприємницької економіки та інформаційного суспільства
3.1. Теорія інновацій економіки і підприємницького суспільства П.Друкера
3.2. Теорія "третьої хвилі" і "зрушення влади" А.Тоффлера
3.3. Теорія мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден
Висновки
Список використаної літератури
Вступ У середині XX в. відбувся перелом в основних процесах розвитку людства. Завершилася епоха гігантських світових війн і найтяжких криз, кровопролитних революцій і громадянських війн, фашистських диктатур і масових репресій. Нові економічні, соціальні і політичні умови зажадали принципово нових підходів і теорій. Одне за іншим гинуть вчення, що відбивали (подібно сталінському марксизму) закономірності минулого. Одночасно друга половина XX в. породила безліч концепцій, що відбивали трансформації економічних і соціальних структур. Центром тяжіння цих концепцій стала ідея науково-технічної революції, прийнята економістами обох систем, що зіштовхувалися. -- розвиток відокремив друг від друга три відносно стійкі функціональні структури: 1) індустріальне суспільство початку століття; 2) суспільство масового споживання 60-х рр.; 3) інформаційне суспільство кінця XX в. Індустріальне суспільство початку століття розвивалося на базі "індустрії димних труб" (велике машинне виробництво) у ході найгострішого соціального конфлікту між найманими робітниками й капіталом. На цьому ступені розвитку економіки й суспільства багатство націй виступає як "величезне скупчення товарів", а сама цей ступінь (як попередній їй ступінь індустріалізації) характеризувався найгострішою конфронтацією класів.
Суспільство масового споживання 50-60-х рр., що вийшло з гігантських військових і цивільних потрясінь початку століття й сформувалося з принципово нових, нукліарних родин (як соціальних і споживчих осередків), виробило нове представлення про багатство націй як потік стійкого споживчого попиту, що забезпечує динамічні ринки збуту. Були знайдені компромісні демократичні форми рішення гострих соціальних і політичних проблем. Це суспільство швидко прогресувало й економічно (завдяки поточно-конвеєрному масовому виробництву раніше невідомих якісних товарів і послуг, доступних для населення), і соціально, переборюючи завдяки масовій зайнятості, високій оплаті праці й системі соціального захисту колишню убогість своїх громадян. Багато його досягнень значно перевершили ідеали соціалістів 20 - 40-х рр.
1. Теорії глобальноЇ промислової революції та індустріального суспільства
Нове цивільне суспільство 80 - 90-х рр., що сформувалося в економічно лідируючих країнах із громадян з 12-ю роками навчання в школі і 2-ма класами в коледжі ("Освічене суспільство" - К. Флекснер, США), громадян, що освоювали основи наукових знань й інтелектуальну технологію виробництва ("Суспільство знань" - П.Друкер, США; "Інформаційне суспільство" - А. Тоффлер, США). Головною формою багатства націй стає розвитий інтелектуальний і духовний світ громадян, що забезпечує потік інновацій і ефективність інформаційного виробництва. Закономірності функціонування цього суспільства масової індивідуальності так само сильно відрізняються від закономірностей суспільства масового споживання, як останнє відрізнялося від індустріального. У яких концепціях адекватно відбилася кожна з цих трьох структур? Це були позитивні результати трьох дуже важких для населення "революційних" перехідних періодів - процесів їхнього глобального становлення (індустріалізація аграрної економіки початку століття, епоха гігантських воєн і революцій 1900-1950 р. й наступне становлення поточноїмасового виробництва й споживання, потрясіння 1973-1985 р. і вторгнення інтелектуальних технологій), що також мали своїх теоретиків. Закономірності цих гостроконфліктних процесів становлення нових структур і закономірності їх подальшого стійкого функціонування і розвитку виявилися якісно різні.
Марк Блауг
Терміни "глобальна промислова революція", "друга промислова революція", "індустріальне суспільство" отримали визнання після книги П. Друкера "Нове суспільство: анатомія індустріального ладу" (1949).
У ній автор описав загальну картину нової "індустріальної системи", поставивши у центр уваги промислову корпорацію, профспілки, менеджмент, розвиток людини і суспільства.Послідовно розвиваючи концепцію другої промислової революції, Друкер переконливо показав дійсну революційну роль масового потоково-конївеєрного виробництва ("фордизм"), а також значення і соціально-економічні наслідки наукової організації праці ("тейлоризм"). Стає зрозумілою принципова відмінність нового виробництва, яке розвивається не стільки за рахунок нових інвестицій, скільки в результаті нових знань про саму працю (а не про машини) і за рахунок нових спеціалістів і промислових інженерів, які застосовують ці знання.
На цій основі він створює нову науку - менеджмент, теорію організації і розвитку гнучкого, швидкого, перебудовуючого, ефективного і динамічного виробничого колективу великої корпорації, в основі якої лежить не фактор виробництва, а фактор продуктивності.1.1. Концепція промислового перевороту.
Застосування потоково-конвеєрних технологій, наукової організації праці і наукового менеджменту змінили тенденції росту капіталомісткості, енергоємності та органічного складу виробництва, різко збільшили його прибутковість. Корпорації, які освоїли науковий менеджмент, завоювали довіру бірж і банків , отримали доступ до фінансових ресурсів усього світу і створили філіали свого масового виробництва у десятках країн і сотнях галузей. Друкер фактично показав виникнення нового, антимонопольного типу корпорацій (пізніше вони отримали назву "олігополій"), які швидко перекидають свої капітали із галузі в галузь, із країни в країну і ламають монополістичні бар'єри між галузями. На початку висококонкурентна, якісна і доступна населенню продукція конвеєрів змінила вигляд і побут великих міст, а потім і спосіб життя людей цілих країн.Змінилися виробничі і соціальні відносини між людьми. Економісти, які звеличували роль нової техніки, і спеціалісти з автоматизації розглядали інтенсивну ручну працю як кинутий ресурс, який приречений на невідновлення. Науковий менеджмент зробив його "золотим ресурсом", основою системи високих заробітних плат, динамічних ринків кінцевої продукції і високих прибутків.
П. Друкер виробив нове розуміння технології, але не як системи працюючих машин, а як культури виробничих і соціальних зв'язків, створюваних наукою про ефективність праці. Тим самим фактично були "розведені" поняття капіталомісткості і "наукоємного виробництва".Замість системи " людина-машина" у полі зору економіста опинилася економічна "оболонка" системи трудових відносин між людьми, яка ігнорувалася попередньою економічною наукою. Могутність цієї технології як фактора виробництва не принижувала, а звеличувала роль людини у виробництві. Друкер показав можливість принципово нових перспектив промислового розвитку бідних багатонаселених країн, особливо при роботі їх промисловості на світовий ринок. Його теорія пояснює, чому розвиток гігантських корпорацій переробної промисловості у 50 - 60-ті рр. "розсмоктав" масове безробіття, породив систему маркетингу і споживацького кредиту, що відкрило шлях потокам продукці- галузей масового виробництва у домашнє господарство і зробило "середні верстви" найманих робітників основними власниками матеріальних багатств.
В основі цієї концепції промислового перевороту лежить презумпція стихійного розвитку масових ринків в економічно лідируючих країнах за рахунок: 1) розширення зайнятості у трудомістких потоково-конвеєрних процесах галузей масового виробництва з високими заробітками працюючих;
2) розширення споживацького кредиту сім'ям із зростаючими потребами (в автомашинах, котеджах, побутових приладах та інших товарах тривалого користування).Розвиток технологій і товарного світу
- зростання продуктивності праці, заробітків і зайнятості
- розвиток робітника і відносин на виробництві
- розвиток кредиту і ринку
- розвиток суспільства
- така основна залежність у цій концепції. Тому -- слід характеризувати не просто як прикладну, ринково-технологічну, але і як соціально-ринкову. Ідеї цієї теорії взяла на озброєння Японія, яка створила свої могутні ТНК.
1.2. Теорія "суспільства достатку"
У книзі "Суспільство достатку" (1958) Дж. Гелбрейт різко змінює оцінку діяльності великої корпораці- і держави, розглядає їх через призму нових цінностей, які починають визначати дії людей. У 1958 - 1960 рр. розгорнулася широка дискусія навколо наступних основних ідей його книги.
1. Великі корпорації створили достатню кількість усіх товарів, які задовольняють матеріальні потреби громадян.
2. Основною для корпорацій стала проблема щоденного формування відповідних потреб і масового попиту на товари.
3. Корпорації створили могутній рекламно-збутовий апарат, який придушує самостійність оцінок і рішень людей.
4. Ріст виробництва споживчих товарів став найвищою метою американського суспільства, що загрожує національній безпеці США перед лицем воєнно-космічних досягнень СРСР.5. Нав'язування різних малокорисних, а то і шкідливих предметів побуту та престижного відпочинку відбувається у США на шкоду задоволенню життєво важливих потреб інтелектуального і духовного розвитку людей.
6. Роль організатора формування і задоволення суспільно важливих. потреб має взяти на себе держава, оскільки майже всі "інвестиції у людину" проходять поза ринковою системою. 7. Будь-які необхідні "інвестування у людину" можуть бути легко отримані за рахунок непрямого оподаткування потоку створюваних корпораціями товарів. 8. Створюється "новий клас" із найманих управляючих, службовців і спеціалістів, що є головним соціальним досягненням суспільства.
9. На відміну від витрат Пентагону, зазначені витрати не створюють інфляції, яка загострює соціальні проблеми.
10. Основним процесом, який створює цей новий клас, є "інвестиції у людину", що, на відміну від інвестицій у матеріальний капітал, невидимі і не піддаються оцінці. 11. Фактично не капіталовкладення у матеріальні цінності або максимізація доходів, а саме "інвестиції у своїх дітей" стають основною метою і людини, і суспільства, що ще не усвідомлено економічною наукою.
Гелбрейт одним із перших показав могутній розвиток системи корпоративного маркетингу (цей термін виник лише у 1961 р.), який форсує формування великих ринків для товарів масового виробництва. Корпорація не лише виробляє товари, але і нав'язує їх населенню на шкоду розвитку духовних потреб людини. Фактично розвивалась ідея, що саме монополія створює матеріальне благополуччя (можливість цього В. І. Ленін підкреслював на початку століття), нав'язуючи його за рахунок обмеженості всебічного розвитку людей (основна лінія критики капіталізму Леніним), порушуючи "соціальну рівновагу", підриваючи зайнятість і забезпечуючи існування індивідів. "У принципі фізичне і духовне життя американців контролюється великими корпораціями, проте практично воно не повністю поневолене. Небезпека криється в майбутньому, - відмічає Ф. Хайєк.
- Тому необхідне оздоровче, по суті антикорпоративне втручання держави".Ідея природної взаємодоповнюваності корпорацій і державного сектору втілилася пізніше у концепції "двоїстого суспільства" А. Хансена. Ефективність приватно-підприємницького виробництва матеріальних благ вивільняє робочу силу для переміщення у сферу послуг, яка розвивається на базі державного підприємництва. Хансен будує на цьому теорію "державного благодіяння". Тим самим було показано значення "змішано- економіки", у якій кожна із економічних форм виконує свої, надзвичайно важливі для суспільства функції.Книга Гелбрейта привернула увагу суспільства до проблем розвитку духовного виробництва, показуючи необхідність розвитку теорії капіталовкладень у людину й аналізу негативних наслідків інфляції та мілітаризації. Вона сприяла розумінню необхідності розвитку у суспільстві сфери послуг і використання для цього засобів держбюджету.
Але Гелбрейт зберіг презумпцію (характерну і для кейнсіанства) про інвестиції у фізичний капітал як про двигун виробничого прогресу, тобто застаріле уявлення про вирішальну роль ново- капіталомісткої техніки.
1.3. Теорія "кібернетичної революції" Р. Тібольда
Склалася на початку 60-х років і отримала широке визнання після виходу у світ "Маніфесту троїстої революції" (1964 р,), авторами якого були американські економісти, вченіїприродознавці і громадські діячі. Концепція будувалася на таких положеннях;1) великі корпорації забезпечують виробництво великої і наростаючої маси будь-яких товарів;2) основний фактор цього процесу - автоматичні лінії, які управляються кібернетикою (сьогодні їх називають "високі технології"),
3) для цього необхідні великі вкладення у техніку при скороченні кількості трудомістких виробництв і найманих робітників;
4) останнє означає ріст масового безробіття, злиденності і скорочення ринку паралельно з ростом маси товарів, що виробляються;
5) масове безробіття і великі надлишкові потужності спричинять небувалу ризу світового масштабу і створять обстановку соціального вибуху;
6) соціальні протиріччя не послаблюються (як у "суспільстві достатку" Дж. Гелбрейта), а досягають крайньої межі;
7) достаток, а не рідкість благ стає основною проблемою економіки й економічної науки; 8) вихід полягає у перебудові всієї системи розподілу, у забезпеченні кожному громадянину гарантованого доходу незалежно від його діяльності, "право на працю" має бути замінено "правом на доход";
9) систематичну допомогу всім сім'ям з доходом, який нижче прожиткового мінімуму, забезпечує держава за рахунок прямого оподаткування і переходу до великих бюджетних дефіцитів;10) інфляція долається збільшенням потоків товарів, і завдання держави - стимулювання кібернетизації, скорочення кількості працюючих і створення суспільства "повної незайнятості";11) в період переходу до "суспільства неробства" держава має контролювати темпи кібернетизації, створювати громадські роботи, сприяти будівництву дешевого житла, перекваліфіковувати безробітних, субсидувати корпорації та ін.
Ейфорія надій на автоматизацію і майбутній достаток досягла вершини у 1964 - 1965 рр. і парадоксально змінилася міркуваннями мало не про "кінець світу" у зв'язку із забрудненням навколишнього середовища, браком ресурсів, питної води і т.п. Здебільшого, під впливом праць Римського клубу, стали переважати ідеали обмеженості виробництва і споживання, ідеали "нульового росту". Ця критика фактично допомогла переорієнтації економіки на процеси росту сфери послуг, але чомусь залишилося поза увагою те, що саме – ріст-головний фактор збільшення ВНП.
1.4. Теорія сфери послуг
Із європейських теорій трансформації виробництва суспільства слід виділити розробку К.Кларком теорії сфери послуг як нової третьої стадії розвитку виробництва:1) аграрна стадія (у цій галузі продуктивність зростає повільно і визначається законом спадної прибутковості); 2) промислова (з тенденцією до зростаючої прибутковості і найбільш швидкого росту продуктивності); 3) стадія переважаючого росту сфери послуг (ріст продуктивності знову уповільнюється і обидва закони продуктивності мають тут свої "ділянки", процвітає дрібне підприємництво).
В основі цих трансформацій лежить зміна структури попиту, яка залежить від рівня доходів населення. По мірі росту ього рівня "центр ваги" у сукупних витратах зміщується від продуктів харчування спочатку до промтоварів ("закон Енгеля"), а потім - до послуг. Для третьої стадії характерні насиченість ринків промисловими товарами, швидкий ріст попиту у сфері послуг і подолання масового безробіття. Головними причинами безробіття і падіння попиту на працю є недостатній виробничий і соціальний розвиток людей, їх інертність, відсутність виробничої мобільності. Необхідні ефективні державні заходи розвитку людини і подолання реструкціоністської практики монополій. Основними умовами розвитку Кларк вважав довгострокове підвищення частки трудових доходів у національному доході і показав наявність цієї тенденції.
Проте у концепці- К. Кларка збереглася презумпція теорії Кейнса: фактична "прив'язка" конкурентних успіхів економіки лише до достатніх інвестицій. Блискучий статистик Кларк залишив поза увагою проблеми зміни технологічного попиту виробництва. Основну причину більш високої ефективності і прибутковості промисловості США він вбачав не у науковій організації праці і менеджменті (які тоді були ще маловідомі у Європі), а у великих масштабах виробництва, зумовлених більш містким внутрішнім ринком. Самі інвестиції (а не застосування знань) фактично залишались для нього визначальним, лімітуючим фактором розвитку. У зруйнованій війною Європі ця ідея визначила основну загальну рису концепцій НТР.Як в американській, так і в європейській концепції НТР розвиток виробництва ототожнювався з ускладненням техніки, з автоматизацією. Французи Серж Малле та Ален Турен відобразили прогрес як природний перехід від маломеханізованого виробництва з універсальними машинами (фаза "А") до суцільної механізації (фаза "В"). Звичайно, такий прогрес може відбуватися лише в результаті інвестування все більших засобів у машини, техніку та устаткування кожного робочого місця. Основний фактор цього розвитку -нагромадження капіталу. Таким чином, НТР - це пряме продовження і розвиток того самого великого і капіталомісткого машинного, фабрично-заводського виробництва, визначальна риса якого - розвиток матеріально-технічної бази. Ця думка є актуальною і сьогодні.
Для більшості перспектива автоматизації і роботизації означала малоцінність праці основної маси людей і загрозу гігантського масового безробіття, тобто відповідала кейнсіанському уявленню про небезпеку стихійного розвитку капіталізму і пророкування наростаючого безсилля людини. В основі цієї концепції лежала підміна науки про ефективну працю науками про техніку (яка панувала у старому виробництві).
Фабрично-заводська концепція НТР, яка абсолютизувала значення капіталів і рішень чиновника-технократа, приховувала від європейського суспільства суть того глобального перевороту у матеріальному виробництві, який відбувся у 50- 70-х рр., перевороту, що створив не "технічно більш розвинене", а принципово нове виробництво, привів на зміну пануванню капіталу (і його власників) панування знань (і їх носіїв).
1.5. Теорія другої промислової революції
Створена Ж. Фурастьє, Ф. Штернбергом, Р. Ароном, Ж. Еллюлем, розглядала зазначений процес як другу, ще більш могутню хвилю розвитку складної техніки, автоматизації, що різко підвищувала продуктивність праці і у перспективі кардинально змінювала всі суспільні відносини.Ряд нових умов істотно відрізняє -- від першої промислової революції:1. Вивільнення робітників у промисловості не призведе до небезпеки безробіття, оскільки нові робочі місця створює сфера послуг (Ж. Фурастьє). Ріст продуктивності створює і завершує епоху капіталізму.
2. Могутні профспілки і соціал-демократичні партії спроможні обмежити негативні наслідки стихійної автоматизації, впливаючи різними шляхами на економічні рішення держави і компаній. Достаток настане у 1970-1975 рр. без ліквідації капіталізму (Ф. Штернберг).
3. Відбулися процеси соціалізації і "модернізації" економіки Заходу, які блокують руйнівну природу гонитви за прибутком. Розвиток другої промислової революції ще більше зблизить капіталізм і соціалізм (Р. Арон).
4. Розвинені демократичні інститути і традиції спроможні запобігти появі небезпечних тенденцій концентрації і бюрократизації держави у ході НТР. Вирізнялась у цьому відношенні концепція Ж. Еллюля про неминучість нелюдського і безжалісного панування імперативів техніки у "технологічному суспільстві".
Незважаючи на гуманізм цих теорій, зв'язаних тою чи іншою мірою з демократичним алармізмом, вони в цілому орієнтували масові організації на необхідність "контролю" за ходом НТР. Так, наприклад, шведська концепція НТР і зайнятості фактично складалась у рамках впливового профспілкового і соціал-демократичного руху малої нейтральної країни. Під впливом ідей Г. Рена профспілки створювались не за професіями (як у Великобританії), а як виробничі, що включали всіх працівників підприємства. Встановлений ними високий рівень заробітної плати примушував переробну промисловість використовувати ефективні конвеєрні технології, які створили вакансії.
З іншого боку, аграрний характер довоєнної економіки означав необхідність переміщення значної частини працюючих у промисловість. На пропозицію Рена були створені тристоронні комісії, які планували на два роки вперед звільнення, перепідготовку і нове наймання робітників. Цю активну політику зайнятості Г. Рен охарактеризував пізніше як "зайнятість на крилах", на відміну від звичайних вимог "зайнятості на якорі", тобто вимог заборони звільнення, що консервувало старе виробництво. Технологічно передові підприємства і фірми отримали доступ до підготовлених кадрів і можливість швидкого розвитку. Шведські економісти відпрацювали багато необхідних для цього принципів, заходів і процедур. Промислові інженери застосували науки про працю.У 50 - 70-х рр. маленька Швеція стала лідером НТР у Європі, демонструючи найбільш високий рівень життя й освіти населення, його повну зайнятість і найменші розриви у доходах сімей. Шведська модель НТР і ринкового господарства стала "давати збої" лише пізніше, коли зрівняльний розподіл став знижувати мотиви інновацій, обмежуючи цим розвиток другого етапу НТР.
2. Теорії кризової епохи початку комп'ютерної революції
З розвитком цивілізацій влада і насилля набувають у суспільстві все більшого значення.
Еріх Фромм
Економічні, соціальні і політичні негаразди і потрясіння, зв'язані з комп'ютерною революцією, повністю проявилися у 1973 - 1982 роках, але відчуватися стали у США вже наприкінці 60-х років. В економічній літературі Заходу одним із перших дослідників цієї проблеми був Дж. Гелбрейт. У попередніх розділах висвітлені ідеї його теорії індустріального суспільства і конвергенції двох систем. Ці ідеї отримали розвиток у працях П. Друкера, А. Тоффлера, Д. Белла та ін.
2.1. Теорії суспільства П. Друкера
Теорія суспільства знань П. Друкера викладена у книзі "Епоха розриву поступовості" (1969). В ній Друкер підкреслює, що економічні теорії будуються на дідівській презумпції економічного еквілібріуму та ідеалу його збереження.
Проте суть інновацій і підприємництва полягає в тому, щоб зірвати цей еквілібріум. Його прибуток - показник успіху в цій справі, показник прориву в майбутнє, "ціна" цього майбутнього. Це створює ситуацію безперервних і непередбачених якісних змін, ситуацію "розриву поступовості", яка принципово не піддається плануванню на багато років уперед. Успіх країни - у відновленні масового ризикуючого самостійного приватного підприємця, в деконцентрації виробництва і "приватизації" власності, а не у -- усуспільненні.
Економічні теорії нехтують основною економічною подією - технологічними зрушеннями, які визначають продуктивність і землі, і праці, і капіталу, їх оптимальну комбінацію і перекомбінування у кожному окремому випадку. Технологія визначає шляхи і характер впливу інновацій на ринки факторів виробництва. Інновації і нові технології можуть знецінити будь-які заощадження та інвестиції у "застиглу" техніку, піднявши рольіціну гнучкої "живої", науково організованої праці. Економічні теорії не враховують головного - центральним економічним ресурсом стало нове знання. Друкер визначає нову економіку як "економіку знань", саму галузь, яка виробляє і розповсюджує інформацію, як "індустрію знань", а все суспільство - як "суспільство знань". Саме знанням, а не фігуруючими у традиційних моделях старими факторами виробництва (навіть включаючи менеджмент) створюється сьогодні продуктивність.
Друкер розробляє свою концепцію знань і їх впливу на економіку та суспільство, розкриваючи їх перетворювальний вплив на сільське господарство США (наукова агротехніка), на нагромадження "людського капіталу", на соціальну структуру і соціальні проблеми та конфлікти. Він називає нового працівника "knowledge worker", тобто "розробник знань" (причому кожний такий професіонал у межах своєї компетенції має бути "керівником", що приймає рішення), але вважає його "нащадком вчорашнього найманого робітника конвеєра", а не "вільного професіонала" XIX ст. Статус, функці- і становище цього робітника - центральна проблема суспільства. Гарантія його зайнятості - уміння швидко перенавчатися; його створила масова 12-річна школа, але з новими завданнями вона вже не справляється.
Визначаючи суспільство як "суспільство організацій", у яких зайнята переважна астина освічених людей, вчений показав необхідність законів, які б забезпечували -х права. Кожна організація у власних інтересах має наділяти максимальною відповідальністю своїх членів, залучати їх до управління там, де це дозволяють їх знання. Це було основою прогнозу майбутнього розвитку децентралізації прийняття рішень і розвитку "внутрішнього підприємництва" у великих корпораціях, без чого їх діяльність стане неефективною, незважаючи на досягнення наукового менеджменту. Рецепт був майже "крамолою", але сьогодні він - азбука ефективного управління.
Теорія "суспільства організацій" може бути усвідомлена лише тоді, коли вона враховує "повний плюралізм" - не одне "сонце" світу (тобто корпорацію "індустріальної системи" Гелбрейта), а цілу "галактику сонць" - незалежних організацій із своїми функціями. Кожна організація має бути максимально зосереджена на здійсненні своїх завдань, і лише ефективне існування їх - основа -- соціально- відповідальності. Цим автор теорії обAрунтовує необхідність скорочення "побічної" економічної діяльності не лише держави, але й університету, госпіталю, муніципалітету.
2.2. Теорія "розриву з минулим" А. Тоффлера
Загальну картину величезних змін і потрясінь показав А. Тоффлер у книгах "Шок майбутнього" (1970) та "Екоспазм" (1975). Він переконливо довів, що потрясіння, які відбуваються - це не просто "друга промислова революція" або перехід до "економіки послуг", а невимірне більше - народження принципово нової, невидимої людям цивілізації, яка змінює основи їх буття.Лише кілька відсотків людей на Землі - люди майбутнього, які не знають цього шоку. Ще 25% - люди, які живуть в "індустріальному світі", що руйнується нововведеннями. А 70% населення Землі - це люди ще аграрної епохи. Величезне безробіття супроводжує прихід нового, і люди, , які звільняються, не розуміють, що вже ніколи не відкриються ті самі заводи або офіси, а якщо відкриються, то там не буде попередньої роботи. На очах змінюються всі структури економіки і суспільні інститути, примушуючи людей безперервно перекваліфіковуватися. Цей "ефект акселерації", який прискорює потік нових ситуацій і твідносин, проходить через свідомість людей, перебудовуючи --, змінює поведінку людини, що чинить опір. Результат зазначених праць - це розкриття прихованого змісту важких економічних і соціальних потрясінь перехідного періо цу як часу абсолютно необхідного, величезного і багатогранного розвитку переважної більшості населення. Ціна безконтрольності цього розвитку- втрата багатьма людьми віри у себе, енергії і життєвих сил, розпад сімей, різкий ріст стресів, захворювань і смертності, алкоголізму, наркоманії, злочинів. "Шок майбутнього" - це очікуваний масовий катастрофічний прояв перерахованих соціальних бід і деформацій.
Цей прогноз майже не справдився у високорозвинених країнах у період кризи попередніх структур і відносин та становлення нових форм. Індивідуальний транспорт і розвинений житловий фонд полегшували територіальну, соціальну і професійну мобільність населення; наявність заощаджень і можливості кредиту, наявність кадрів організаторів нових виробництв, розвиток неформальної економіки, урядові заходи підтримки підприємництва та інші фактори становлення нового допомогли населенню подолати загрозу шоку. В Україні у період переходу до ринкових відносин ця загроза стає реальністю особливо у слаборозвинених районах, у величезній масі міст з одним-трьома, що стали безпомічними, промисловими гігантами.
2.3. Теорія індустріально-технократичного суспільства Д. Белла
Ця теорія була викладена у книзі "Прихід постіндустріального суспільства" (1973). Основна проблема індустріального суспільства - підпорядкування економічних функцій політичному порядку; центральний факт - незалежність економічного порядку від політики поступово зникає, контроль суспільства вже не стільки економічний, скільки політичний. Друга не менш важлива зміна - втрата приватною власністю соціальної ролі визначення функцій людей. Функція стає незалежною.
Майбутнє постіндустріальне суспільство характеризують такі ознаки:1) прихід індустрії на місце промисловості; 2) панування переважно професійної і технічно- праці, працівників яко- Белл називає ієрархічно побудованим класом; 3) фундаментальні теоретичні знання (як джерело нововведень і заходів соціально- політики);4) контроль над новою технологією і доступ до неї 5) застосування інтелектуально- технологі- прийняття рішень.
Стратегічну роль відіграють наука та еліта вчених. Розвиток науки потребує вкладення значних коштів, нагромаджених державою і корпораціями. Харизматична місія вчених - використовуючи ці засоби, не допустити підпорядкування досліджень інтересам політики або ринку.
Перехід до післякапіталістичного суспільства породжує нові уявлення про феномен рідкісності, подолання котрого потребує великих витрат, по-перше, на інформацію, важливість яко- настільки велика, що Белл уводить термін "інформаційне суспільство"; по-друге, на координацію діяльності багатьох людей і організацій, включаючи планування і регулювання. Суспільство майбутнього - "суспільство, що планує" (при зростаючій регулюючій ролі держави); час стає найбільш цінним, "рідкісним" ресурсом.
Белл відмічає два напрями трансформаці- суспільства, які стикаються.
1. Наукові відкриття породжують нову техніку і необхідні для -- втілення величезні корпораці-. У результаті перебудовується економіка, -- структура, а також структура професійна і соціальна, суспільні інститути, змінюються риси суспільства. У цій економічній детермінаці- вирішальна сила - це еліта вчених і технократи корпорацій. Вирішальний принцип - капіталістична, технократична раціональність і ефективність.
2. Зростаюче масове споживання найрізноманітніших матеріальних благ породжує прагнення до насолоди й особисто- самоцінності, соліпсизм і принципово "антибуржуазний" підхід до світу, суспільства і свого становища в ньому. Окремі вчені лише у цих переконаннях (які втілились у молодіжній контркультурі) вбачають джерело трансформаці- суспільства. Модернізм суспільно- свідомості, ворожий принципам раціональності та ефективності, і виникнення нового класу (носія ціє- ідеологі-) трансформують суспільство у протилежному напрямі, формують іншу детермінацію.
Тому процес трансформаці- суспільства - це наростання конфлікту між соціальною структурою і новою культурою суспільства, яка формується. Белл намагається показати суперечності в кожному із цих процесів і вважає -х загальним фундаментальним недоліком заперечення найвищих духовних цінностей, "звільнення" від обов'язку перед законами моралі. Ця лінія критики стала основою для подальших об'єднань неоконсерва-тивних течій на грунті підприємницьких ідеалів.
Носіями нових ідеалів стає "меритократія" (влада осіб, які мають найбільші заслуги перед суспільством), яка приходить на зміну технократам. Основою для статусу є вже не власність і не місце в корпоративній ієрархі-, а сам інтелект, вимірюваний інтелектуальним коефіцієнтом (IQ), талант переробляти інформацію і вирішувати складні інтелектуальні завдання. Ця здібність лише актуалізується освітою, але на 40 - 80% вона передається генетично і проявляється у високій самооцінці. Не має значення, яке місце ці люди займають сьогодні у суспільстві. Вони поступово висунуться наверх сво-х професійних груп або організацій. Але немає механізму, який би забезпечив автоматизм тако- зміни, і передбачається період -х гостро- конфронтаці- з технократією.Виникає "комунальне суспільство", яке водночас із трансформацією моральних цінностей перебудовує механізм управління суспільством. Інтереси величезних корпорацій, пише Белл, зіштовхуються з інтересами не лише американського суспільства. Близько 40% їх доходів створюється за рахунок операцій у зарубіжних кра-нах, і ріст у результаті цього ВНП примусить соціальну державу перерозподілити цю частину прибутку на користь працюючих. Але чи погодиться у майбутньому світ утримувати цю державу як рантьє? На цій основі Белл передбачає майбутнє не як боротьбу класів, а боротьбу націй. Потрясіння 1973- 1982 років дійсно майже підвели світ до тако- ситуації, коли стало необхідним усвідомлення загально- долі, загально- кризи розвинених кра-н і кра-н, що розвиваються.
2.4. Теорія "суспільства найманих власників"
Ця теорія була викладена П. Друкером у книзі "Управління у бурхливий час" (1980), систематизувала причини "турбулентних часів", які настали після чвертьвікового спокійного післявоєнного розвитку:
1) основним власником акціонерного капіталу у США є пенсійний фонд, який належить робітникам. Індивідуально ці люди у середньому не багаті, але колективно вони вже сталі- господарями;2) від 80 до 95% національного продукту економічно розвинених кра-н виплачується у формі зарплати, утримань і пенсій, зароблених працею за наймом;
3) фактично виникло право власності робітника на його робоче місце. У Японі- робітник має право на довічне збереження за собою робочого місця. У Західній Європі це на ділі забезпечується зобов'язанням виплати значно- компенсаці- тим, хто звільняється. Навіть у випадку банкрутства фірми це зобов'язання виконують беззастережно;
4) у випадку безробіття доход робітника гарантується протягом майже двох років;5) виплати непрацездатним перевищують зарплату робітника, що працює фізично; лише доход сім'- з двома робітниками істотно перевищує -х. Загальні для всіх цих виплат податки позбавляють підприємця зацікавленості і гальмують ріст інвестицій. Виникає новий середній клас власників;
6) "центром ваги" нового середнього класу стала зростаюча маса технічно і професійно освічених людей, які зайняли місця спеціалістів і управлінців;7) господарем підприємства тепер є не відповідальний менеджер (або "єдина техноструктура"), а "двоголова гідра"
- симбіоз менеджменту і груп професіоналів. Менеджеру доводиться політиканствувати, приймати половинчасті і неефективні рішення, які більш-менш задовільняють усіх;8) разом з тим, ті, тщо працюють за наймом, не усвідомили свого становища власників, їх власність не дає їм влади;
9) знання спеціаліста не дають йому дійсно- відповідальності через централізацію прийняття рішень; 10) державні рішення стають все більш демагогічними, безвідповідальними та інфляційними.Оптимізм теорії "суспільства знань" змінився стриманою люттю.
Кожна із цих рис по-своєму блокує оптимальні рішення, інноваці-, підприємницький ризик і динаміку продуктивності у період наростаючо- потужності та влади інтегрованого і транснаціонального ринку. Політичний процес у кожній економічно розвиненій кра-ні (у тому числі і в "тоталітарних кра-нах") розвивається від інтеграційного типу до конфронтаційного.Джерела потрясінь у тому, що чвертьвікову епоху технологічно- спадковості, коли майбутнє легко "прораховувалось" рутинними методами, змінила епоха технологічно- непрогнозованості, тобто епоха переходу до інтелектуальних технологій. Друкер ще не використовує цей термін, але фактично показує застосування таких технологій для інноваційно- опти-мізаці- важливих рішень.
3. Теорії підприємницької економіки та інформаційного суспільства
Зверни погляд до минулого, якщо хочеш створити що-небудь незвичайне. Не знаючи уроків минулого, не побачиш, що є нове.
Ейнор Бенедіктсон
У 1955 р. у США всі галузі, які виробляли і поширювали знання та інформацію, реалізували продукцію, що становила 25% від кінцевого продукту, у 1965 р. - вже понад 33% (оцінка Друкера), у середині 80-х років - більше 60%. До 1990 р. на професі-, в яких переважає інтелектуальна праця, припадав основний приплив зайнятості (85% - у США, 89%- у ФРН, 95% - у Великобритані-, 90%- у Японі-). Збільшується увага до інновацій.
3.1. Теорія інновацій економіки і підприємницького суспільства П.Друкера
Теорія, викладена у працях "Інновація і підприємництво" (1985) та "Посткапіталістичне суспільство" (1993), концептуалізувала ситуацію, яка склалася у США після того, як були пережиті основні економічні і політичні потрясіння, спричинені комп'ютерною революцією, і утвердились основи панування нового технологічного способу виробництва.Інноваційна економіка 90-х років принципово відрізняється від економіки виробництва 60 - 70-х років тим, що -- основною рисою стала розробка ідей, які руйнують попередні рішення, товари, послуги і виробництво:
1) основною продукцією і основною "начинкою" усіх товарів і послуг стали нові рішення. Сам ріст економіки став безпосереднім результатом безперервних інноваційних змін і потрясінь;2) провідну роль в економіці стали відігравати мільйони малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, які діють на свій страх і .ризик. Ця "підприємницька економіка" створила у США з 1965 по 1985р. близько 40 млн робочих місць (переважно за межами промисловості), в той час як промислові корпораці--гіганти скорочували чисельність зайнятих;
3) зазначена економіка ще не склалась в інших кра-нах, тому Західна Європа, яка мала у 1970 р. на 20 млн більше робочих місць, ніж США, у 1985 р. мала -х уже на 10 млн менше. Підприємницька економіка ще не склалась і в Японі-;
4) динаміка економіки і суспільства визначається не стільки наукою і вченими, скільки мільйонами людей, які самостійно приймають часто інту-тивні, творчі рішення;5) метою діяльності корпорацій знову стала максимізація доходу акціонерів.
6) багато мільйонів інноваційних виробництв характеризує не капіталомістка "середня" і, навіть, "низька" ("проста") технологія, тобто відносно невеликі капіталовкладення на кожне робоче місце. Друкер перестає нарікати на вкрай низьку норму нагромадження капіталу в США. Якщо є знання, капітал легко знаходиться. Він важливий, він вторинний;7) галузі "високих технологій", які потребують величезних капіталовкладень, створили у США- 6 млн робочих місць, але не змогли покрити навіть витрати зайнятості у старих промислових галузях. Саме -х існування подібне до існування гірських піків: воно можливе лише тому, що під ними - "земля" інноваційно- економіки;
8) поряд з трьома попередніми секторами економіки виник і випереджає інших четвертий сектор: галузь безприбуткових суспільних підприємств, в якій у 1990 р. працювало 90 млн. американців (по 3 год. на тиждень), а у 2000 - 2010 рр. прогнозується - 120 млн. (по 5 год. на тиждень);
9) знання були основним, провідним фактором продуктивності і в масовому виробництві. Але тепер, коли вони стають і основним предметом, і основним продуктом праці, відбувається реорганізація галузей навколо виробництва знань і реструктуризація всіє- економіки кра-ни навколо сфери виробництва інформаці-;
10) інтелектуалізація праці - основний напрям -- розвитку, а витрати на виробництво і поширення знань - основна форма інвестицій. Завдання ново- науки - сприяти інноваціям, тобто системному організованому застосуванню знань у виробництві самих знань, роблячи -х продуктивнішими (чого не може зробити держава або ринок). Це і є "нова технологія". Друкер концептуалізує процеси застосування інтелектуально- технологі-; 11) основна форма власності - це інтелектуальна власність, яка структурує суспільство і визначає його розвиток;
12) метою оподаткування має стати сприяння всьому, що необхідне для довгострокових інвестицій, а основною рисою податків, важливою для всіє- інноваційно- економіки, - -х точна передбачуваність;
13) мілітаризм і військові витрати - небезпечна загроза основам економіки знань;14) вирішальну роль у "прориві" американсько- молоді до знань та інтелектуально- власності відіграло рішення конгресу, яке надало ветеранам друго- світово- війни право на субсиді- для отримання вищо- освіти;
15) для розкриття найважливіших економічних процесів крім мікро- і макроекономіки необхідна метаекономіка, яка враховувала б вплив таких потужніх "неекономічних" факторів, як демографія, освіта, нові технологі-, екологія, тип психологі- людей, рівень культури та ін. Підприємницьке суспільство (або "суспільство знань", "інформаційне суспільство", плюралістичне "суспільство організацій", "суспільство найманих власників") формується разом і у взаємоді- з підприємницькою економікою і має такі особливості;
1) інноваці- і підприємництво охоплюють все більшу масу соціальних і політичних осередків суспільства, стають щоденною, буденною практикою. Це - соціальні інновації, які безперервно перебудовують відносини як між людьми та організаціями, так і між ними та державою;2) розвиток четвертого сектору, де добровільна праця громадян грунтується на почутті обов'язку і покликанні, піднімає людину до відчуття реально- особисто- участі у вирішенні суспільних і державних проблем, формує масову громадянськість і нову демократію;3) робочі місця перестали бути рідкістю, що дозволило працювати навіть жінкам, які мають маленьких дітей. Зміцніла віра людей у себе, -х незалежність і терпимість;4) нагромадження знань розподілило суспільство на високооплачуваних людей, зайнятих творчою працею, і недостатньо підготовлений, а отже, низькооплачуваний, обслуговуючий персонал. Протиріччя між ними - основний соціальний конфлікт цього суспільства;5) на порядок денний були поставлені нові права меншин, оскільки рішуче настроєна меншість може заблокувати нововведення;
6) виникнення і розповсюдження організацій, що Т. Кун визначив як парадигму змін, Друкер назвав розвитком "соціально- екологі-", -х генетична функція - застосування менеджменту та інновацій для всіх сфер життя людини. Це творчий підхід до дійсності, руйнування відсталого старого, яке супроводжується дестабілізацією, в той час як суспільство, громада, сім'я намагаються будь-що законсервувати старе.
3.2. Теорія "третьо- хвилі" і "зрушення влади" А.Тоффлера
Вона розроблялася автором у 90-х роках, коли електронна технологія вже утвердилась у вигляді персональних комп'ютерів і величезних інформаційних мереж. У працях цих років А.Тоффлер повністю змінює свій підхід, підкреслюючі- позитивні результати розвитку НТР. Центральною частиною книги "Третя хвиля" (1980) став аналіз процесу одночасного розвитку людини як виробника і як споживача у результаті розвитку інтелектуальних технологій і можливостей територіально- деконцентраці- масово- інтелектуально- праці, розвитку домашньо- праці спеціалістів, об'єднаних у колективи системами електронного зв'язку (теорія "електронного котеджу"). Змінюються всі шість "цивілізаційних принципів":1) індивідуалізація і дестандартизація змінюють характер виробництва, збуту, споживання, ідей і переконань, типів поведінки, форми сім'- і т.п.;
2) децентралізація змінює характер менеджменту, політичного життя і соціальних відносин;3) відродження дрібного бізнесу перебудовує всі уявлення людей про прекрасне і достойне;4) індивідуалізація умов праці надає свободу творчості робітнику і споживачу;5) територіальна розосередженість;
3.3. Теорія мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден
Вона викладена авторами у 1990 р., звернула на себе увагу систематизацією тенденцій розвитку інформаційного суспільства у 1990- 2000 рр. Разом з тим, виявилась і помилковість окремих прогнозів, зумовлених уявленнями про "безхмарний" розвиток якісно нових технологій, економічних, соціальних і політичних відносин.
1. Передбачувана авторами мегатенденція глобального економічного буму у 90-ті роки зіткнулася з серйозними економічними труднощами у Західній Європі і в Японі-. Перехід
до інформаційних технологій став для них менш болісним, ніж для США у 70 - 80-ті роки, проте ціна переходу до ринку у Східній Європі виявилася вищою. Економіка дійсно стала більш важливою, ніж ідеологія, а дефіцит сировини і ресурсів не проявився. Але процес глобально- інформатизаці- більшість кра-н лише зачепив.
2. Мегатенденція розвитку нового гібрида, отриманого від "схрещування" соціалізму з ринковою економікою, поки що реалізувалася не стільки у Східній Європі (де перехідний період до ринку виявився важким початком процесів НТР), скільки у Кита-. Тут соціалізм дійсно радикально трансформувався перед лицем реально- загрози загибелі. Проте замість заміни пріоритету держави пріоритетом індивіда і переходу до інформаційного суспільства, тут відбувається лише перший етап НТР - становлення масового потоково-конвеєрного виробництва. В економічно лідируючих кра-нах умови життя трудящих поліпшувалися водночас з процесом приватизації.
3. Мегатенденція відродження мистецтв і переоцінка змісту життя у цих умовах розвивалася зовсім не так благополучно, хоч роль вільного-. часу у житті людей зросла істотно.4. Космополітизація сфери споживання і стилю життя тривала, проте зміцнилась і зустрічна тенденція - посилення національних рис міжнародного міста. Посилився опір національних культур процесу космополітизаці-.
5. Мегатенденція приватизаці- дійсно охопила економіку майже 100 кра-н, викликаючи колапс ідей кейнсіанства і кооперативізаці-. Але "панування загального добробуту" виявилось більш стійким, ніж передбачали автори.
6. Докорінні зміни геополітнчно- ситуаці- на користь Далекосхідно- Азі- відбувалися, незважаючи на "збій" економіки Японі-. Проте в основі цього процесу лежали не стільки капіталовкладення у людські ресурси (тобто у розвиток сфери послуг), скільки промисловий розвиток на базі потоково-конвеєрних технологій.
7. Мегатенденція залучення жінок в економічне і політичне життя тривала. Але вона підживлювалася не лише процесом подолання малоосвіченості, бідності і нужденності. Ще більшу роль відігравало наростання незадоволених потреб сім'- і розуміння дискримінаційного характеру відносин.
8. Прихід біологі- як провідно- галузі знань на зміну фізиці. Ця ідея, незважаючи на ряд проривів у біологі-, для розуміння великомасштабних процесів розвитку виробництва і суспільства виявилась.у 90-х роках таким самим "інформаційним бумом", яким була теорія автоматизаці- у 50 - 60-ті роки. Соціальні та етичні наслідки біологізаці- стануть актуальними для маси людей у третьому тисячолітті.
9. Підйом нетрадиційних релігійно-політичних течій (і зниження авторитету традиційних конфесій, особливо протестантизму) поки що важко оцінити. Проте ряд скандалів, спровокованих поведінкою проповідників "нових релігій", і ріст моральних стандартів населення у зв'язку з розвитком сім'- створили могутню "противагу" цій тенденці-.10. Тріумф індивідуальності та особисто- відповідальності над тоталітаризмом і цінностями колективізму дійсно проявився у багатьох сферах життєдіяльності людей і у багатьох регіонах. Економіка, соціальне життя, мораль і політика відчули масове вторгнення "ново- індивідуальності", роль спілок, створених на основі добровільного об'єднання індивідів. Це дійсно вірно передбачена авторами кардинальна риса інформаційного суспільства, що виникає.