1. Надзвичайні ситуації та їх класифікація.
2. Стадії розвитку НС.
3. Поражаючи дії НС, їх можливі масштаби.
4. Запобігання НС.
5. Напрями дії запобігання НС
6. Управління ризиками НС.
7. Система управління ризиками НС.
8. Концепції аналізу ризику НС.
9. Методи прогнозування масштабів НС.
10. Можливі етапи процедури оцінки техногенного ризику для регіону.
11. Сутність і призначення моніторингу та прогнозування НС.
12. Організації, які здійснюють моніторинг і прогнозування НС природного і техногенного характеру.
13. Основні завдання центральних і місцевих органів

хозяйства. По механизму своего воздействия они могут являться первичными или вторичными. К ним относятся: Ударная волна – возникает при взрывах, при воздействии сейсмических волн, землетрясении. Имеет 2 фазы - фазу сжатия и фазу разрежения. Ионизирующее излучение – его воздействие первоначально человеком практически не ощущается, вызывают радиационные поражения в виде местных проявлений и возникновение лучевой болезни. Виды излучений: рентгеновские, гамма-лучи, альфа - и бета-частицы. Заражение СДЯВ - может иметь место при авариях на производстве, при ведении боевых действий, в быту. Распространенные СДЯВ: хлор, аммиак, сероводород, бензол. Аэрогидродинамический фактор - возникает при таких стихийных бедствиях, как наводнения, ураганы, смерчи, обвалы, оползни. Температурный фактор - воздействие высоких и низких температур, возникающих в отдельных экстремальных ситуациях (пожары, снежные завалы). Заражение бактериальными средствами - возможно при грубых нарушениях санитарно-гигиенических правил эксплуатации объектов. Психоэмоциональное воздействие - действуют на людей, находящихся в экстремальных условиях, может привести к нарушению психической деятельности, снижению работоспособности.
4. Запобігання НС. Запобігання виникненню НС — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайна ситуація на основі даних спостережень, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків. Зазначені функції запобігання НС в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР).
Завдання ЄДСЗР:
розроблення правових актів з питань запобігання НС та захисту населення і територій від їх наслідків;
забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;
навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;
прогнозування соціально-економічних наслідків НС;
забезпечення нагляду за Дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від НС;
оповіщення населення про виникнення НС;
захист населення у разі виникнення НС;
пом'якшення можливих наслідків НС та ін. ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.
5. Напрями дії запобігання НС Основні заходи запобігання НС, що реалізуються ЄДСЗР (у режимі повсякденної діяльності):
ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;
розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання НС, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення НС;
вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;
організація навчання населення користуванням засобами захисту та дій у цих ситуаціях;
створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації НС;
здійснення цільових видів страхування;
оцінка загрози виникнення НС та можливих її наслідків;

6. Управління ризиками НС. Головною метою управління ризиками НС є підвищення якості забезпечення техногенної і природної безпеки у державі, яке полягає у зміні суті цієї діяльності, а саме, в переході від забезпечення "захищеності" населення і територій до забезпечення "нормативного рівня цієї захищеності". Об`єктами управління ризиками є складні системи типу "людина-технічна система-середовище", в яких враховується вплив людського фактора на рівень безпеки. Управління ризиками НС здійснюється в межах значень ризиків від мінімально можливого до прийнятного, визначених для конкретного об`єкта управління. Складовими управління ризиками є ідентифікація джерел небезпек, моніторинг параметрів джерел небезпек, що впливають на величину ризику, оцінка поточного значення ризику з урахуванням реальних параметрів та статистичних даних, порівняння поточного значення ризику з прийнятним, визначення заходів щодо зменшення ризику, вплив на параметри джерел небезпек та захисних бар`єрів, оцінка результативності вжитих заходів. За своїм характером управління ризиками є комплексним, має дві складові, техногенну і природну, і спрямоване на зниження інтегрального ризику, обумовленого спільною дією небезпечних техногенних і природних чинників. Ефективність і контрольованість процесу управління ризиками НС у державі має забезпечуватись розгалуженою інфраструктурою механізмів регулювання техногенної і природної безпеки, яка застосовує нормативно-правові, організаційно-адміністративні, інженерно-технічні, економічні та інші методи регулювання.
7. Система управління ризиками НС. Запровадження в Україні нормування ризиків НС потребує створення державної системи нормування, яка має забезпечити: єдність методологічних підходів до оцінки ризиків джерел небезпеки різної природи і різного виду, які існують на території України та джерел небезпеки поза її межами; уніфікацію методів нормування; врахування вагомості всіх наслідків соціально-економічного, природно-ресурсного, екологічного та іншого характеру, які можуть бути спричинені очікуваними НС; врахування особливостей видів виробничої діяльності, техногенного навантаження територій, природно-кліматичних особливостей, цінності окремих територій; галузеву і територіальну диференціацію нормативів ризиків; врахування всіх факторів, що впливають на величину ризику НС, пов`язаних із розміщенням, будівництвом та експлуатацією небезпечних об`єктів; періодичне коригування нормативів ризиків. Умовою практичної реалізації нормативів ризиків НС у господарській діяльності є визначення і забезпечення необхідних показників надійності тих технічних елементів та технологій, які можуть призводити до розвитку аварійних сценаріїв, а також показників надійності систем протиаварійного захисту та захисних споруд. Нормативна база ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру спирається на два основних нормативних рівні ризиків: мінімально можливий і гранично припустимий.
8. Концепції аналізу ризику НС. Однією з головних причин низького рівня безпеки населення, територій, соціальних, техногенних і природних об`єктів в Україні є слабкість державної політики, спрямованої на посилення превентивної діяльності у сфері забезпечення техногенної та природної безпеки. Необхідність впровадження концептуальних засад управління ризиками НС техногенного і природного характеру викликана глобальними і національними чинниками, які справляють негативний вплив на безпеку життєдіяльності українського суспільства. Концепція управління ризиками НС техногенного і природного характеру визначає мету, завдання, основні принципи та механізми управління ризиками НС техногенного і природного характеру, а також напрями державної політики з питань управління ризиками. Вона призначена для запровадження в Україні кількісних критеріїв управління техногенною та природною безпекою у сфері цивільного захисту населення і територій. Запровадження кількісних методів оцінки техногенних і природних ризиків є одним із стратегічних напрямів досягнення у державі прийнятного рівня безпеки для населення, навколишнього природного середовища та об`єктів економіки. Аналіз ризику - систематичне використання наявної інформації для ідентифікації небезпек і визначення ризику для однієї людини, населення, майна, соціальних і техногенних об`єктів та навколишнього природного середовища.
9. Методи прогнозування масштабів НС. Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробці ефективних заходів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи „людина — життєве середовище" залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів. Прогнозування наслідків НС повинно включати: оцінку імовірності та аналіз причин виникнення НС; очікувану силу впливу та механізми розвитку небезпеки (ураження); характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тварин, середовища, об'єктів); агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків); періодичність виникнення НС та їх динаміку; визначення величини збитків у випадку настання НС. Оцінку потенційних збитків необхідно проводити на стадіях передпроектних та науково-дослідних розробок при виборі пріоритетних заходів захисту конкретної території, при обґрунтуванні вибору варіантів розташування міського будівництва на територіях з екстремальними природними умовами, при розробці генеральних планів міст.
10. Можливі етапи процедури оцінки техногенного ризику для регіону. Этапы: 1. Создание базы данных для изучаемого региона, в которую входит информация о географии региона, метеорологии, топологии, инфраструктуре, распределении населения и демографии, расположении промышленных и иных потенциально опасных производств и объектов и т.д.
2. Идентификация и инвентаризация опасных видов хозяйственной деятельности, выделение приоритетных объектов для дальнейшего анализа. 3. Количественная оценка риска, включающая: количественный анализ воздействия опасностей в течение всего срока эксплуатации предприятия; анализ воздействия опасных отходов; анализ риска при транспортировке опасных веществ. 4. Анализ инфраструктуры и организации систем обеспечения безопасности. 5. Разработка и обоснование стратегий и оперативных планов действий, призванных эффективно реализовывать решения в сфере безопасности и гарантировать достижение поставленных целей. 6. Формулировка интегральных стратегий управления и разработка оперативных планов действий, включающая: оптимизацию затрат на обеспечение промышленной безопасности; определение очередности осуществления организационных мероприятий. Система должна содержать технические, оперативные, организационные и топографические элементы.
11. Сутність і призначення моніторингу та прогнозування НС. Сущность и назначение мониторинга и прогнозирования ЧС состоит в наблюдении, контроле и предвидении опасных процессов и явлений природы, внешних дестабилизирующих факторов (вооруженных конфликтов, террористических актов и т.п.), являющихся источниками ЧС, а также динамики развития ЧС, определения их масштабов в целях решения задач предупреждения и организации ликвидации бедствий. Деятельность по мониторингу и прогнозированию ЧС природного и техногенного характера, ввиду их большого разнообразия, весьма многоплановая. Она осуществляется многими организациями (учреждениями), при этом используются различные методы и средства.
12. Організації, які здійснюють моніторинг і прогнозування НС природного і техногенного характеру. Державними органами управління у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру є: Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру; інші спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом. ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий, об’єктовий. Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної з запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків. До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв’язку оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації: центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів; диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій. До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні рятувальні формування, які залучаються до виконання відповідних робіт.
13. Основні завдання центральних і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснює такі повноваження: контролює організацію виконання заходів, спрямованих на цивільний захист населення і територій від надзвичайних ситуацій; перевіряє стан готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій в умовах НС; забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту; контролює накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків НС; перевіряє планування та стан готовності до здійснення заходів з евакуації населення у разі виникнення НС; перевіряє наявність і готовність до використання засобів колективного та індивідуального захисту, майна служби цивільного захисту, їх облік та утримання та ін. Органи місцевого самоврядування у сфері захисту від НС в межах відповідних територій: беруть участь у забезпеченні реалізації політики держави у сфері захисту від НС; забезпечують проведення евакуаційних заходів у разі виникнення НС; здійснюють підготовку населення до дій у НС відповідно до своїх повноважень; забезпечують своєчасне оповіщення та інформування населення про загрозу виникнення або виникнення НС; створюють фінансові та матеріальні резерви для ліквідації НС; забезпечують організацію і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та ін..
14. Заходи щодо запобігання НС і зменшення їх масштабів у разі виникнення НС у природній і техногенній сферах. З метою своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними органами влади здійснюються створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю. Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і територій від НС є основним принципом та головним і невід'ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Органи влади зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від НС, про виникнення НС, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки. Оповіщення про загрозу виникнення НС і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом: завчасного створення і автоматизованих систем централізованого оповіщення населення; організаційно-технічного з'єднання систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання; централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіо провідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.
15. Напрями зниження можливих втрат та збитків, зменшення масштабів НС. Основними напрямами в державній політиці в галузі запобігання НС і забезпечення безпеки населення і територій є:
створення енергозберігаючих та екологічно безпечних технологій, що значно зменшують можливість виникнення НС та мінімізують їх вплив на навколишнє середовище;
створення і розвиток науково-методичних засад управління ризиками НС в Україні і формування необхідної нормативної правової і методичної бази;
розробка економічних механізмів регулювання діяльності щодо зниження ризиків та зменшення масштабів НС, розвиток управління ризиками НС на базі нових технологій;
удосконалення матеріально-технічного забезпечення діяльності щодо зниження ризиків і пом'якшення НС;
розвиток і удосконалення систем моніторингу, спостереження та лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища. Роботи із запобігання НС повинні здійснюватися у вигляді взаємопов'язаних правових, організаційних, економічних, наукових і технічних заходів. Вирішення цих питань покладено на МНС України Девіз цього міністерства в роботі — «Запобігти. Врятувати. Допомогти».
16. Планування запобіжних заходів в рамках планів дій щодо запобігання і ліквідації НС. Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується, перш за все, підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику. Організація життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей. Ці заходи організовуються державними органами управління цивільної оборони при чіткому погодженні заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються у планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС. З метою недопущення гибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, – організовано евакуацію. Сповіщення здійснюється усіма доступними способами (телебачення, радіомережу, спеціальними сигналами). Евакуація – це організоване виведення чи вивезення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії.
17. Зонування територій країни, регіонів міст і населених пунктів з метою диференційного підходу до планування запобіжних заходів
Зонирование территорий в целях планирования мероприятий по предупреждению ЧС - процесс идентификации территории страны, регионов, городов и населенных пунктов с различной интенсивностью природных и техногенных рисков. В пределах идентифицируемых территорий выделяются зоны различного функционального назначения: жилой застройки, общественных центров, промышленные, научные и научно-производственные, коммунально-складские, внешнего транспорта, массового отдыха, курортные (в городах и поселках, имеющих лечебные ресурсы), охраняемых ландшафтов. Кроме того, выделяются зоны возможного опасного землетрясения, вероятного катастрофического затопления, возможных опасных геологических явлений, возможного радиоактивного загрязнения, возможного химического заражения, а в целях ведения гражданской обороны приграничная зона, зона световой маскировки, зона возможных разрушений, зона возможного образования завалов, загородная зона, для которых также разрабатываются и проводятся мероприятия по предупреждению чрезвычайных ситуаций, а для последних - инженерно-технические мероприятия гражданской обороны.
18. Розміщення потенційно небезпечних об’єктів з метою сталого функціонування економіки і виживання населення у НС. Заходи інженерного захисту населення і території мають передбачати: під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування враховувати можливі прояви небезпечних і катастрофічних явищ і раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їхньої діяльності у разі виникнення аварії; спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності; розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки, створення комплексної схеми захисту населення пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів; розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків; організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, проти селевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення; реалізацію заходів санітарної охорони території.
19. Основні превентивні заходи щодо запобігання НС і зниження їх масштабів у разі виникнення на об’єктивному рівні. На підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання у сфері ЦЗ проводять такі заходи: планування і здійснення заходів щодо безпеки і захисту працівників від НС, зниження ризиків аварій, забезпечення сталого функціонування об’єкта в НС; розроблення планів локалізації і ліквідації НС; підтримування у готовності до застосування сил і засобів із запобігання та ліквідації наслідків НС; створення матеріальних резервів на випадок НС; забезпечення своєчасного оповіщення працівників про загрозу або виникнення НС. На об’єктах господарювання планування роботи з питань запобігання і реагування на НС відбувається на підставі експертної оцінки, прогнозу наслідків можливих НС. На об’єктах розроблюють «План дій» – мотивоване рішення керівника (начальника ЦЗ об’єкта) щодо організації і здійснення цивільного захисту об’єкта. Основне завдання «Плану дій» – збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат.
20. Декларування промислової безпеки. Суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки відповідно до вимог відповідного Порядку. Декларація безпеки складається за відповідною формою на основі дослідження суб'єктом господарювання ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов'язані з експлуатацією цих об'єктів. Для об'єктів підвищеної небезпеки, що експлуатуються, декларація безпеки складається як самостійний документ, а для об'єктів підвищеної небезпеки, що будуються, - як складова частина відповідної проектної документації. За наявності на одному виробничому майданчику декількох об'єктів підвищеної небезпеки складається одна декларація безпеки. Декларація безпеки повинна включати: результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику; оцінку готовності до експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки відповідно до вимог безпеки промислових об'єктів; перелік прийнятих з метою зниження рівня ризику рішень і здійснених з метою запобігання аваріям заходів; відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій. Суб'єкт господарювання проводить експертизу повноти дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику, а також обґрунтованості та достатності прийнятих щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків аварій рішень. Декларація безпеки разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним органам.
21. Ліцензування кількості об’єктів підвищеної небезпеки
Лицензирование деятельности опасных производственных объектов является составной частью социально-экономического механизма обеспечения безопасности населения и защиты окружающей среды от аварий на потенциально опасных промышленных объектах. Ллицензирование - мероприятия, связанные с предоставлением лицензий, переоформлением документов, подтверждающих наличие лицензий, приостановлением и возобновлением действия лицензий, аннулированием лицензий и контролем лицензирующих органов за соблюдением лицензиатами при осуществлении лицензируемых видов деятельности соответствующих лицензионных требований и условий. Лицензия - специальное разрешение на осуществление конкретного вида деятельности при обязательном соблюдении лицензионных требований и условий, выданное лицензирующим органом юридическому лицу или предпринимателю (лицензиату). Лицензионные требования и условия представляют собой совокупность, установленных положениями о лицензировании конкретных видов деятельности, выполнение которых обязательно при осуществлении требований и условий, лицензируемого вида деятельности. В эти требования и условия должны включаться меры и по предупреждению аварий и катастроф. Среди перечня видов деятельности, на осуществление которых требуется лицензия, значительное место занимают объекты, нарушение порядка эксплуатации которых может привести к чрезвычайным ситуациям.
22. Перелік об’єктів, діяльність яких може привести до НС. Класифікатор потенційно небезпечних об’єктів, який належить до галузевої системи класифікації інформації у сфері цивільного захисту населення, розроблено відповідно до Програми робіт НДІ макрографії Державного департаменту СФД з удосконалення інформаційної підсистеми моніторингу стану потенційно небезпечних об’єктів (ІПМС ПНО), передбаченої Планом заходів з розвитку та супроводження Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій. В основу розроблення Класифікатора було покладено результати аналізу даних про ПНО, які зареєстровані у Державному реєстрі потенційно небезпечних об’єктів (Реєстр) та використано практичний досвід його ведення. Класифікація потенційно небезпечних об’єктів: Хімічні підприємства та виробництва; Військові об’єкти та виробництва вибухових речовин і боєприпасів; Підприємства та установи, що мають виробництва, використовують та зберігають ядерні матеріали (радіоактивні відходи); Підприємства з виробництва та постачання електричної та теплової енергії; Металургійні, машинобудівні та металообробні підприємства і виробництва; Підприємства з видобування руд та нерудних копалин; Підприємства з виробництва будівельних матеріалів; Підприємства з обробки деревини; Текстильні підприємства та ін.
23. Страхування відповідальності за спричинену шкоду внаслідок експлуатації небезпечного об’єкту. Обов'язкове страхування цивільної відповідальності підприємств, що є джерелами підвищеної небезпеки, є один з ефективних і надійних механізмів, здатних компенсувати заподіяний унаслідок аварії на небезпечному об'єкті збиток. Згідно ЗУ «Об об'єктах підвищеної небезпеки», для отримання дозволу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки суб'єкти господарської діяльності подають разом із заявою в уповноважені органи виконавчої влади договір обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, яка може бути причинний аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки. Страхування здійснюється на підставі відповідного Порядку. Страховим випадком є спричинення прямої шкоди третім особам унаслідок пожежі і/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки. Страхова сума встановлюється залежно від категорії небезпеки об'єкту. Франшиза складає не більше ніж 1% страхової суми. Не застосовується при виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю третіх осіб. Страхова виплата не здійснюється у випадку: навмисних дій або бездіяльності Страхувальника, направлених на настання страхового випадку; надання Страхувальником свідомо помилкових відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку.
24. Нагляд і контроль у сфері ЦЗ. Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту здійснюється органами прокуратури України. Контроль за діяльністю органів і підрозділів цивільного захисту здійснюється ВРУ, Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України, КМУ відповідно до їх повноважень, визначених Конституцією і законами України. В государстве создано и функционирует система наблюдения и контроля, которая включает организации: санитарно-эпидемиологические станции, гидрометеор. станции, ветеринар лаборатории. Данная система осуществляет сбор, обработку и передачу информации о состоянии окружающей среды, о загрязнении продуктов питания, сырья, фуража, воды радиоактивными хим. веществами, микроорганизмами. Наблюдение окружающей среды ведется методом мониторинга на протяжении суток и методом контроля (дозиметрические, химические и биологические). Мониторинг - система повторяемых целенаправленных наблюдений за параметрами окружающей среды в динамике, т.е. осуществляется наблюдение, оценка состояния и прогноз возможного изменения. На основании этого вырабатываются рекомендации по разработке способов защиты населения.
25. Сутність стійкості функціонування ОГ у НС. Стійкість роботи об'єкта — це здатність в НС випускати продукцію у запланованому обсязі, необхідної номенклатури і відповідної якості, а у випадку впливу на об'єкт вражаючих факторів, стихійних лих та виробничих аварій — у мінімально короткі строки відновити своє виробництво. Залежить вона від таких основних факторів: розміщення об'єкта відносно великих міст, об'єктів атомної енергетики, хімічної промисловості, великих гідротехнічних споруд, військових об'єктів та ін.; природно-кліматичних умов, технології виробництва; надійності захисту працюючих, населення від впливу вражаючих факторів, наслідків стихійних лих і виробничих аварій, катастроф; надійності системи постачання об'єкта всім необхідним для виробництва продукції; здатності інженерно-технічного комплексу протистояти надзвичайним ситуаціям; стійкості управління виробництвом і ЦЗ, психологічної підготовленості керівного складу, спеціалістів і населення до дій в екстремальних умовах; навченості керівного складу ЦЗ об'єкта і населення правильно виконувати комплекс заходів цивільного захисту; масштабів і ступеня вражаючої дії стихійного лиха, виробничої аварії, катастрофи чи зброї і підготовленість об'єкта до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт для відновлення порушеного виробництва.
26. Організація функції стійкості функціонування ОГ у НС. Дослідження стійкості роботи ОГД — це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час НС та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об’єкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості. Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства. Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи: - І етап — підготовчий; - II етап — оцінка стійкості роботи ОГД; - III етап — розроблення заходів, які підвищують стійкість роботи ОГД в умовах НС. На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка. На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи об'єкта. На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Групи спеціалістів за підсумками досліджень готують підсумки і пропозиції з захисту робітників та службовців і підвищенню стійкості елементів виробництва, які досліджуються.
27. Критерії оцінки фізичної стійкості виробничого комплексу ОГ. Вихідними даними для оцінки фізичної стійкості є конструктивні особливості елементів, їх форма, габарити (довжина, ширина, діаметр та ін.), характеристики міцності та ін. Послідовність проведення оцінки: визначення максимального надмірного тиску ударної хвилі, ДРФ, сейсмічної хвилі чи сили бурі, яка очікується на об'єкті; виділення основних елементів на об'єкті (склади, майстерні, цехи та ін.) від яких залежатиме функціонування об'єкта і виробництво продукції; оцінка стійкості кожного елемента об'єкта; визначення межі стійкості об'єкта проти впливу ударної, сейсмічної хвилі, урагану за мінімальною стійкістю його основних елементів; порівняння розрахованої межі стійкості об'єкта з очікуваним максимальним надмірним тиском ударної хвилі, сейсмічної хвилі чи сили бурі; визначення ступеня можливих руйнувань за таблицею результатів оцінки для елементів об'єкта при можливому і максимальному значенні надмірного тиску, тиску сейсмічної хвилі чи сили бурі й можливі при цьому втрати (відсотки). На основі результатів оцінки стійкості об'єкта роблять висновки і пропозиції за кожним елементом і об'єктом в цілому: межа стійкості об'єкта, найбільш вразливі його елементи, характер і ступінь руйнувань при максимальному надмірному тиску, сильному землетрусі й урагані, можливі збитки; межа доцільного, підвищення стійкості найбільш вразливих елементів об'єкта і пропозиції (заходи) для підвищення межі стійкості об'єкта.
28. Оцінка вражаючої дії повторних чинників ураження на ОГ. Поражающие факторы – это факторы, способные в момент возникновения или впоследствии оказать вредное или губительное воздействие на человека, животных и растительный мир, объекты народного хозяйства. К ним относятся: Ударная волна – возникает при взрывах, при воздействии сейсмических волн, землетрясении. Имеет 2 фазы - фазу сжатия и фазу разрежения. Ионизирующее излучение – его воздействие первоначально человеком практически не ощущается, вызывают радиационные поражения в виде местных проявлений и возникновение лучевой болезни. Виды излучений: рентгеновские, гамма-лучи, альфа - и бета-частицы. Заражение СДЯВ - может иметь место при авариях на производстве, при ведении боевых действий, в быту. Распространенные СДЯВ: хлор, аммиак, сероводород, бензол. Аэрогидродинамический фактор - возникает при таких стихийных бедствиях, как наводнения, ураганы, смерчи, обвалы, оползни. Температурный фактор - воздействие высоких и низких температур, возникающих в отдельных экстремальных ситуациях (пожары, снежные завалы). Заражение бактериальными средствами - возможно при грубых нарушениях санитарно-гигиенических правил эксплуатации объектов. Психоэмоциональное воздействие - действуют на людей, находящихся в экстремальных условиях, может привести к нарушению психической деятельности, снижению работоспособности.
29. Оцінка надійності захисту персоналу ОГ і населення що проживає поблизу ОГ. Інженерний захист працівників об’єкта – це захист з використанням інженерних споруд: сховищ, протирадіаційних укриттів. Він досягається завчасним проведенням інженерних заходів щодо будівництва і обладнання захисних споруд з урахуванням умов розташування об’єкта і вимог будівельних норм і правил. Оцінка інженерного захисту працівників об’єкта полягає у визначенні показників, які характеризують здатність інженерних споруд забезпечити надійний захист людей, що можливо при виконані наступних умов: На основі оцінки інженерного захисту визначаються заходи, спрямовані на підвищення надійності заходу персоналу об’єкта від вражаючих факторів, а відповідно, і на підвищення стійкості функціонування об’єкта в умовах виникнення НС. Оцінка інженерного захисту працівників об’єкта здійснюється в наступній послідовності. І. Оцінка захисних споруд за місткістю. ІІ. Оцінка захищених споруд за захищеними властивостями. ІІІ. Оцінка систем життєзабезпечення захисних споруд. Ці заходи організовуються державною виконавчою владою, органами управління цивільної оборони при чіткому погодженні між ними заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються у планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення надзвичайної ситуації.
30. Оцінка стійкості управління виробництвом і заходами ЦЗ
Для розробки заходів підвищення і забезпечення стійкості роботи об'єктів у надзвичайних ситуаціях необхідно оцінити стійкість об'єкту проти випливу вражаючих факторів. Вихідними даними для проведення розрахунків стійкості об'єкта до ураження є: максимальні значення параметрів можливих вражаючих факторів і характеристики елементів об'єкта. Параметри вражаючих факторів можна одержати у штабі ЦО або визначити розрахунковим способом. Вихідними даними для оцінки фізичної стійкості є конструктивні особливості елементів, їх форма, габарити (довжина, ширина, висота, діаметр та ін.). Послідовність проведення оцінки: - визначення максимального надмірного тиску ударної хвилі, сейсмічної хвилі чи сили бурі, яка очікується на об'єкті; - виділення основних елементів на об'єкті, від яких залежатиме функціонування об'єкта; - оцінка стійкості кожного елемента об'єкта; - порівняння розрахованої межі стійкості об'єкта з очікуваним максимальним надмірним тиском ударної хвилі сейсмічної хвилі чи сили бурі. - визначення ступеня можливих руйнувань за таблицею результатів оцінки для елементів об'єкта при можливому і максимальному значенні надмірного тиску, тиску сейсмічної хвилі чи сили бурі і можливі при цьому втрати. На основі результатів оцінки стійкості об'єкта роблять висновки і пропозиції по кожному елементу і об'єкту в цілому.
31. Основні напрямки підготовки і проведення заходів щодо підвищення стійкості функціонування об’єктів. Підвищення стійкості об'єкта досягається посиленням найбільш слабких елементів і ділянок об’єкта. Для цього завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, при яких підприємство буде стійке до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті унікальних, особливо важливих елементів об'єкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені із завданнями, які розв'язуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов праці, удосконалювання виробничого процесу. Особливо велике значення має розробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у процесі проектування, у багатьох випадках можна домогтися логічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами ЦО, що знизить витрати на їх реалізацію. Підвищення стійкості роботи об'єктів передбачає:
захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;
підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і удосконалювання технологічного процесу;
підвищення стійкості матеріально-технічного постачання;
підвищення стійкості управління об'єктом;
розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них;
підготовку до відновлення виробництва після ураження об'єкта.
32. Структура і зміст плану ЦЗ ОГ на мирний час. План складається з текстової частини і додатків. Текстова частина плану складається з двох розділів. Розділ 1. Висновки з оцінки можливої обстановки на об'єкті при виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих (перелік можливих великих аварій, катастроф і стихійних лих на даному об'єкті; висновки з оцінки обстановки, яка може скластися на об'єкті при виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих). Розділ 2. Здійснення заходів при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих на об'єкті (1. Заходи при загрозі виникнення великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих. 2. Заходи при виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих. 3. Організація управління. Із досвіду аварії на ЧАЕС заходи ЦЗ необхідно планувати у три етапи: 1-й — від початку аварії до трьох діб. У цей час необхідно терміново оцінити обстановку і масштаби проведення першочергових заходів, спрямованих на захист населення і запобігання наслідкам аварії; інформація про аварію; виклик аварійних бригад і формувань ЦЗ; проведення заходів ліквідації наслідків аварії; 2-й — понад 1 добу після аварії; уточнити радіаційну обстановку; вжити додаткові заходи для захисту населення; дозиметричний контроль; 3-й — перехідний від аварійного до нормального стану. Додатки: 1. Календарний план основних заходів ЦЗ. 2. План захисту об'єкта і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. 3. Розрахунок сил і засобів для виконання заходів ЦЗ. 4. План медичного забезпечення. 5. Розрахунок евакозаходів. 6. Схема організації управління, зв'язку і оповіщення.
33. Структура і зміст плану ЦЗ ОГ на особливий період. План на складається з текстової частини і додатків. Текстова частина складається з трьох розділів. Розділ 1. Оцінка обстановки, що може скластися на об'єкті в результаті дій противника (коротка характеристика і оцінка обстановки, що може скластися на території об'єкта після несподіваного нападу і при плановому переведенні ЦЗ на воєнний стан; можливий ступінь руйнування виробничих дільниць і житлових будинків; ступінь радіоактивного забруднення тварин, території та ін.). Розділ 2. Виконання заходів на об'єкті при планомірному переведенні на особливий період (Виконання заходів при загрозі нападу противника: 1. Захист працюючих і членів їх сімей. 2. Заходи забезпечення стійкої роботи у воєнний час. 3. Заходи і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт. 4. Організація забезпечення заходів ЦЗ. 5. Організація управління). Розділ 3. Виконання заходів ЦЗ на об'єкті в умовах несподіваного нападу противника. 1. Дії за сигналом "Повітряна тривога". 2. Дії після нападу противника: заходи відновлення порушеного управління. Додатки:1. Календарний план основних заходів ЦЗ об'єкта. 2. План заходів захисту працюючих та членів їхніх сімей і організація рятувальних та інших невідкладних робіт. 3. Розрахунок укриття працюючих у ПРУ. 4. Розрахунок проведення прийому і розміщення населення. 5. Склад сил і засобів ЦЗ об'єкта. 6. Розрахунок забезпечення працюючих та членів їхніх сімей ЗІЗ. 7. Схема управління, зв'язку і оповіщення об'єкта.