Розділ З
КРЕДИТ
Мета вивчення.
Засвоїти основні поняття банківського кредитування, ознайомитися зі структурою ринку позичкового капіталу та формами безготівкових розрахунків, з'ясувати умови надання кредитів банківськими установами.
3.1. Теорії Виділяють дві теорії кредиту —
кредиту. натуралістичну і капіталоутворюючу.
Сутність та Найважливіші положення натуралістичної
форми теорії, розробленої А. Смітом і Д. Рікардо: банки
— посередники, тому що кредит відіграє
пасивну роль; об'єкт кредиту — натуральні
(надійні) речовинні блага; рух позичкового капіталу збігається з рухом
виробничого капіталу.
Капіталоутворююча теорія має декілька етапів становлення: перші ідеї належали Дж. Ло: із кредитом ототожнюються гроші і багатство; банки не посередники, а установи, що створюють капітал; кредит не залежить від процесу відтворення і має вирішальну роль у розвитку економіки. Заслуговують на увагу ідеї Г. Маклеода: кредит приносить прибуток, тобто він є "виробничим капіталом". У зв'язку з новою роллю банку роль капіталоутворюючої теорії зростає. Основні положення прихильників Гана і Шумпетера: кредит безмежний, тобто це рушійна сила розширеного відтворення; кредит створює депозити, а отже, капітал; активи передують пасивам; банки всесильні.
Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Це форма руху позичкового капіталу.
Термін "кредит" широко використовують до операцій або станів, які включають позику грошей, звичайно на короткий термін. "Дати кредит" — означає профінансувати прямо або непрямо витрати інших осіб з поверненням платежу в майбутньому. Така позика, або
"фінансування", є прямою, якщо, скажімо, банк надає овердрафт своєму клієнту, який він потім використовує. Кредит є непрямим, коли продавець або виробник постачає товари "у кредит", тобто з оплатою у майбутньому. "Одержати кредит" означає одержати можливість набути товари без їхньої негайної оплати або мати можливість одержати гроші в організації, що кредитує. У теорії грошей та кредиту "кредит" часто означає такі типи позик, що створюють монетарні ефекти, які або викликають збільшення грошової маси, коли обсяг зростання банківських кредитів веде до збільшення обсягу банківських депозитів, або збільшують обсяг такого замінника грошей, як комерційний кредит. Цей зв'язок між кредитом і грошима є найпрямішим на макроекономічному рівні, де зміни грошової маси пояснюються внутрішньою кредитною експансією. Відповідно до теорії банківської справи і грошової маси зміни обсягу виданих кредитів ведуть до змін у тому самому напрямі банківських депозитів, причому розмір ефекту залежить від масштабу "відтікання" з банківської системи резервних активів, що викликане змінами самих кредитів і депозитів. Такі "відтікання" виникають, наприклад, у результаті зростання потреби в готівці в обігу або зростання імпорту. Приблизно оцінити обсяг банківського кредитування можна шляхом вирахування резервів банківської системи з її повних зобов'язань (зобов'язання плюс власний капітал банківської системи).
Сутність - залучення й акумулювання вільних коштів держави, юридичних і фізичних осіб.
Форми забезпечення кредиту: нерухомість, товарні залишки на складі, цінні папери.
Документи, необхідні для одержання кредиту:
заявка (сума, термін, призначення);
техніко-економічне обгрунтування (виробнича програма,прогноз структури витрат по елементах, ймовірні потенційніприбутки).
Основні форми:
Державний — здійснюється через державні позики, облігації,реалізовані населенню. Позичальник — держава, кредитор — фізичніі юридичні особи.
Банківський — надання тимчасово вільних коштів, щозберігаються на рахунках банків, юридичним і фізичним особам увигляді грошових позичок.
Банк має право перевіряти забезпеченість кредиту, дотримання його цільового характеру, а також стягувати штраф за недотримання цільового характеру кредиту.
Ринок позичкового капіталу
Банківська позика (позичка) — звичайно означає будь-який аванс банку, але існує відмінність між умовами надання овердрафту і позики. Банківський аванс є специфічною формою позики і з самого початку перераховується на рахунок позичальника у повній сумі, а проценти можуть бути фіксованою сумою, розрахованою залежно від розміру початкової позики та її тривалості. У деяких випадках, наприклад при приватних і строкових позиках, існує умова погашення позики регулярними платежами.
Банківський аванс — загальний термін для будь-якої форми банківського запозичення. У деяких європейських країнах, де існує багато видів банківського кредитування, включаючи й дисконт (облік) векселів, використання цього терміну може поширюватися і на ці види фінансування.
Пропозиція позичкових капіталів і попит на них концентруються на так званому грошовому ринку, що по суті є ринком позичкових капіталів і відрізняється від товарних ринків своєю єдністю. Товарних ринків багато, тому що кожен товар має свій специфічний ринок (наприклад, нафтовий ринок, текстильний і т. д.), на якому виступають продавці й покупці тільки даного товару. Навпаки, єдиний ринок позичкових капіталів охоплює капіталістів усіх галузей: усі вони пред'являють попит на позичковий капітал, а також пропонують свої вільні грошові капітали в позичку.
Єдність ринку позичкових капіталів не виключає диференціації процентних ставок. Останні в кожен певний період варіюються залежно: 1) від терміну позички; 2) від розмірів позички. Наприклад, банки виплачують підвищений процент за тими внесками, що мають найбільш тривалий характер (у США в 1970-1972 рр. максимальна ставка дорівнювала: за депозитами терміном 30-89 днів — 4,5; від 90 днів до 1 року — 5; від 1 до 2 років — 5,5; від 2 років і більше — 5,75%). Водночас при видачі позичок банки встановлюють процентні ставки, таким чином, щоб поставити в привілейоване становище великих позичальників. Так, у США в травні 1970 р. банки стягували за короткостроковими позичками, наданими підприємствам, 9,1% при сумі позичок від 1000 до 9000 дол. і 8,3% при сумі позичок від 1 млн. дол. і вище.
З розвитком капіталізму середня норма відсотка виявляє тенденцію до зниження, що пояснюється, насамперед тенденцією середньої норми прибутку до зниження в результаті зміни органічної будови капіталу.
Тенденція зниження середньої норми відсотка, крім причини, зазначеної вище, зумовлюється також ще двома специфічними чинниками:
зростанням прошарку рантьє;
розвитком капіталістичної кредитної системи. Основнимиджерелами позичкового капіталу є грошові капітали (кошти), щовивільняються у процесі відтворення.
До них належать:
амортизаційний фонд підприємств, призначений для відновлення,розширення і відтворення виробничих фондів;
частина оборотного капіталу в грошовій формі, що вивільняєтьсяв процесі реалізації продукції і здійснення матеріальних витрат;
кошти, що утворюються в результаті розриву між одержаннямгрошей від реалізації товарів і виплатою заробітної платні;
прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва;
грошові прибутки і заощадження всіх верств населення;
грошові накопичення держави у вигляді коштів від володіннядержавною власністю, прибутки від виробничої, комерційної тафінансової діяльності уряду, а також позитивні сальдо центральногоі місцевих бюджетів.
Структура ринку позичкового капіталу:
грошовий ринок;
ринок капіталів; "
ринок цінних паперів;
конверсійні операції.
Позичковий капітал — грошовий капітал, що віддається капіталістами-власниками в позичку, яка обслуговує в основному кругообіг функціонуючого капіталу і забезпечує надходження відсотків на основі експлуатації найманої праці.
Джерела утворення позичкових капіталів:
грошові капітали; . ,
капітали рантьє (грошові капіталісти);
грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичногосуспільства.
6 4-178 - 81 -
Особливості позичкового капіталу.
Позичковий капітал:
це капітал-власність на противагу капіталу-функції (позичковийкапітал передається в тимчасове користування промисловому аботорговому капіталу і повертається після закінчення термінупозички);
капітал як товар (позичковий капітал "продається" промисловимабо торговим фахівцям);
має особливу форму руху (Г-Т) -— гроші віддаються в позичку зтим, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками);
має специфічну форму відчуженості — форму позички (позичкавідрізняється від товару одностороннім переміщенням вартості,повернення відбувається лише після закінчення певного часу);
найбільш фетишистська форма капіталу.
Позичковий процент є тією частиною доданої вартості, що функціонуючі капіталісти віддають позичковим капіталістам. Форми видачі позичок
Розрахунковий рахунок — поєднання позичкового рахунку зпоточним. Дебетове сальдо за цим рахунком означає видачу кредитуклієнту, а кредитове — наявність у нього власних коштів на рахунку.Застосовується в США, Німеччині, Голландії.
Овердрафт — банк дає кредит, видаючи клієнту гроші по чекуабо сплачуючи його рахунки з поточного рахунка понад наявнийзалишок на рахунку в межах встановленого ліміту. Гранична сумаовердрафту визначається договором при відкритті поточного рахунку(Англія, Канада, США).
Видача позичок із використанням позичкового рахунку — суманаданого кредиту перераховується з дебету позичкового рахунку накредит поточного (розрахункового).
Синдикований кредит — видається групою банків (синдикатом)звичайно на значні суми. При цьому один із банків-учасників виконуєфункції керуючого і платіжного агента (Англія, Швейцарія).
Консорційний кредит — відрізняється від синдикованогонаявністю двох і більше співорганізаторів, які співуправляютькредитом. Звичайно видаються на великі суми (від 300 млн. доларівСША). Застосовуються в Японії і Німеччині.
Факторинг — переуступка банку неоплачених боргових вимог,що виникають між контрагентами в процесі реалізації продукції.
- 82 -
7. Лізингові операції — надання на умовах оренди на довгостроковий період машин, устаткування, нерухомості і т. п. Банк може виступати як кредитор лізингової компанії, підприємства-виробника, що здає в оренду машини й устаткування, або сам давати їх в оренду.
Прибуток, одержуваний від позичкового капіталу, поділяється на:
1) процент, що привласнюється позичковим капіталістом-кредитором;
2) підприємницький прибуток, що привласнюється капіталістом-позичальником.
Норма процента встановлюється за допомогою механізму конкуренції на ринку позичкових капіталів і залежить у кожен даний момент від співвідношення між пропозицією і попитом позичкових капіталів.
Єдність ринку позичкових капіталів не виключає диференціації процентних ставок. Вони варіюються залежно від терміну позички і розмірів.
3.2. Кредитні Кредитні гроші — форма грошей,
гроші: породжена розвитком кредитних відносин,
закономірності основа сучасного розрахунково-платіжного
їх обігу механізму. Кредитні гроші нерозмінні на золото,
банкноти національних банків і банківські
(депозитні гроші), що є базою чекового обігу.
Кредитні гроші виникають тоді, коли капітал заволодіває самим
виробництвом і не дає йому цілком іншої, ніж раніше, зміненої і
специфічної форми. Вони з'являються не з обігу, як товар-гроші в
докапіталістичній формації, а з виробництва, із кругообігу капіталу.
Роль грошей виконує не грошовий товар, а грошовий капітал, отже,
не гроші виступають у формі грошового капіталу, а грошовий капітал
у формі кредитних грошей.
До кредитних грошей належать безпосередньо вексель, банкнота, банківські депозити, чек і т. д.
Вексель — цінний папір у вигляді безумовного зобов'язання, складеного в письмовому вигляді за певною формою. Вексель дає особі, якій він виданий (кредитору), безумовне, підтримуване законом право на одержання (повернення) наданого ним на фіксований термін
6*4-178 - 83 -
3.4. Характеристика Згідно з Положенням Національного
ланок кредитної банку України "Про кредитування"
системи головними ланками кредитної системи
є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України,
які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
Форми кредиту
Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи — споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці). Види банківського кредиту
Кредити, які надаються банками, поділяються:
- за строками користування:
а) короткострокові — до 1 року;
б) середньострокові — до 3 років;
в) довгострокові — понад 3 роки.
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні
оо — оо —
витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.
- за забезпеченням:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, ціннимипаперами);
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страховоїорганізації);
г) незабезпечені (бланкові).
- за ступенем ризику:а)стандартні кредити;
б) кредити з підвищеним ризиком;
- за методами надання:
а) у разовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою "надання, запотребою, стягненням комісії за зобов'язання). *
- за строками погашення:
а) відразу;
б) у розстрочку;
в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);
г) з регресією платежів;
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).Кредитні відносини між Національним банком України та
недержавними банками
Відповідно до чинного законодавства банки України мають право на отримання від НБУ, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.
Банківський кредит та джерела його формування
Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
-89-
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.
Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам.
Основні принципи проведення кредитної політики
При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.
Банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами.
Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією і таке інше) більшістю голосів і оформляється протоколом.
При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку.
Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків.
Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.
З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним
-90-
банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.
Укладення кредитних договорів між банком і суб'єктом господарської діяльності.
Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.
Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої належності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він надає в банк установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позичками.
Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорів залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника.
Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.
-91-
Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту.
Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання і таке інше, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи (контракт із будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.
Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.
Банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:
забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіхйого видатків;
репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника,дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);
оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на їїреалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможністьна внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію,послуги, обсяги експорту);
економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника,наявність джерел коштів для інвестицій) тощо.
Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника.
-92-
Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:
матеріали з надання кредиту (кредитний договір, борговізобов'язання, гарантійні листи тощо);
фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звітипро прибутки та збитки, бізнес-плани тощо);
матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки,отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторськихфірм тощо).
Забороняється надання кредитів на:
покриття збитків господарської діяльності позичальника;
формування та збільшення статутного фонду комерційних банківта інших господарських товариств.
Щодо питання використання застави у практичній банківській діяльності необхідно керуватися таким.
Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені), застава, поручительство, гарантія.
Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. У разі застосування страхування кредитного ризику банк має впевнитись у надійності страховика. Сума страхових зобов'язань, які страховик може прийняти на себе, залежить від правового Статусу товариства, у формі якого створено страхову організацію.
Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк — гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник.
Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції та в інших передбачених чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України випадках.
Кредити в іноземній валюті надаються банками за умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню на міжбанківському валютному ринку України або в іншу
-93-
іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів.
Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків (комісій) здійснюється позичальником з розрахункового чи поточного (валютного) рахунку. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашення боргу за кредит та сплата відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником платіжною вимогою банку у встановленому чинним законодавством порядку. У разі неможливості позичальником сплатити борг він стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку.
Погашення заборгованості за кредит та відсотків за його користування здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами при укладенні угоди про надання кредиту.
Відстрочення погашення кредиту з підвищенням процентної ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.
У разі несвоєчасного погашення боргу за кредит та сплати процентів (комісій), при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.
-94-
Правова основа регулювання міжбанківських кредитів
Надання кредитів банками на міжбанківському ринку регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним кодексом України, нормативними актами Національного банку України, статутами банків та кредитними договорами.
Кредитні відносини між банками визначаються на договірних засадах, шляхом укладання кредитних договорів, які мають передбачати права та зобов'язання сторін з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами.
Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
Спірні питання за міжбанківськими кредитами вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством України, або за взаємною згодою банків через третейський суд.
Встановлення рівня процентних ставок за міжбанківськими кредитами
Банки як економічно самостійні і незалежні від виконавчих та розпорядчих органів державної влади у своїх рішеннях, пов'язаних із оперативною діяльністю, мають право самостійно встановлювати рівень процентної ставки за міжбанківськими кредитами залежно від попиту та пропозиції на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки.
Обмеження розміру надання кредитів на міжбанківському ринку
Загальний розмір отримання комерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку. Забороняється їх надання та отримання банківськими установами (філіями, управліннями, відділеннями тощо), які не є юридичними особами, крім випадків, коли це здійснюється за дорученням юридичної особи.
Відповідальність сторін за порушення умов кредитної угоди
У кредитних угодах передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за його користування і банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін.
За порушення умов цього Положення до комерційних банків можуть бути застосовані санкції, передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність".
-95-
Банки зобов'язані у кожному випадку неповернення кредиту танарахованих процентів за користування кредитом вирішувати питанняпро стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавствомпорядку, а у разі неможливості стягнення — порушувати у суді справупро банкрутство. -
3.5. Механізм Банківська система бере участь у
грошово- розкручуванні інфляції. Це пояснюється
кредитного спроможністю банків мультиплікувати грошову мультиплікатора масУ (тобто збільшувати в декілька разів).
Цей механізм спрощено виглядає так: Наприклад, якщо банк, що одержав депозити (вклади), повинен мати обов'язкові резерви, що дорівнює 10% від суми депозитів, то 90% отриманої готівки він може витрачати на позички. Якщо клієнти, що одержали позички, використовують отримані гроші для оплати своїх боргів або купівлі товарів, то ці гроші перейдуть у руки інших осіб, що збільшать свої вклади в банках. Банки, у свою чергу, утримавши 10% у вигляді резервів, витрачають отримані кошти на нові активи, що приносять прибуток.
Таким чином, хоча кожний банк дав у борг тільки 90% грошей, отриманих від клієнтів, усі банки зрештою розширили свої позички на суму, що у 9 разів перевищує суму вихідного депозиту, і додали до своїх резервів 10% від отриманої суми депозиту.
Процес грошового мультиплікатора або депозитної експансії не мав би меж у зростанні грошової маси, якби не було об'єктивних і суб'єктивних обмежень його зростання. Об 'єктивні обмеження:
вимоги до банків дотримуватися у своїй діяльності принципуліквідності, тобто необхідності скорочення розмірів позичок, щовидаються за рахунок збереження частини одержуваних депозитів якліквідних резервів;
рівень вилучення депозитних коштів у готівку, тобто схильністьсуб'єктів економічно підтримувати певний рівень коштів у виглядіготівки.
Суб 'єктивні обмеження: грошово-кредитна політика уряду, одним з інструментів якої є розмір обов'язкових резервів, необхідних для дотримання ліквідності банківської системи і розміру облікової процентної ставки.
-96-
Значення грошового мультиплікатора (У), тобто ролі банківської системи в створенні грошової маси, визначається співвідношенням двох її агрегатів: суми готівки і депозитів до запитання (МІ) та суми готівки і розміру банківських резервів (Мк)
У=М1/МН,
де Мк — ефективні гроші або грошова база.
Для того щоб регулювати процес збільшення грошової маси в обігу, НБУ і Уряду необхідно домагатися зниження значення розміру грошового мультиплікатора до одиниці МІ = У»Мк, звідки при ¥ = 1, МІ =Мк, тобто приріст розміру ефективних грошей цілком відповідає приросту грошової маси агрегату МІ, що дозволяє контролювати розширення грошової маси в економіці (наприклад, при підвищенні резервування з 2 до 20%, значення мультиплікатора знижується з 50 до 5, тобто в 10 разів). Це різко скорочує участь комерційних банків у створенні безготівкової грошової маси, а отже, скорочує до мінімуму процес неконтрольованого НБУ приросту грошової маси.
Контрольні запитання
У чому полягають натуралістична та капіталоутворююча теоріїкредиту?
Дайте визначення кредиту.
Які кошти служать джерелом позичкового капіталу?
В чому полягають особливості позичкового капіталу?
Які форми видачі позичок існують?
Які форми безготівкових розрахунків існують?
Які характерні риси векселів і чеків?
На які види поділяються банківські кредити?
Які принципи покладено в основу кредитування?
Які умови отримання кредиту суб'єктами господарської діяльностів банківських установах?
Якими критеріями керується банк для оцінки кредитоспроможностіпозичальників?
На які цілі забороняється надання кредитів?
13'. Яким чином може відбуватися забезпечення кредиту?
Які особливості міжбанківського кредитування?
У чому полягає механізм дії грошово-кредитного мультиплікатора?
7 4-178 -97-