Вступ
Необхідною умовою об'єктивної кількісної характеристики суспільних явищ
і процесів е розуміння їх суті, специфіки та законів розвитку.
Статистика дає можливість різнобічне охарактеризувати розвиток економіки, відзначити успіхи і недоліки, намітити шляхи і заходи щодо усунення небажаних, тенденцій.
Статистичні органи організують планомірний і систематичний облік масових
суспільно-економічних явищ. Він є основою даних, що публікуються у статистичних збірниках, довідниках та періодичній пресі. Опрацювання статистичних даних здійснюють за допомогою їх зведення і групування, розрахунку відносних і середніх величин, показників динаміки і варіації, дисперсійного та індексного аналізу, а також статистичних рівнянь залежностей.
Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її
від інших суспільних наук. Ці особливості пов'язані з пізнанням суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної їх визначеності, наприклад, характеристика зміни чисельності населення, його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.
Кількісну сторону цих явищ і процесів статистика вивчає в нерозривному зв'язку з їх якісними характеристиками, збагачуючи тим самим наші знання і даючи можливість пізнати суть розвитку явищ і процесів. Крім того, статистика вивчає кількісну і якісну сторони явищ в конкретних умовах місця і часу. Отже, предметом статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ.
На розвиток статистики значний вплив справляють економічна теорія, філософія, математика, економічні науки та ін.
Розуміння статистичної закономірності неможливе пізнання діалектики, особливо діалектики необхідного і випадкового. Статистична сукупність складається з одиниць, які відрізняються ознаками та умовами. Вплив на сукупність природних, економічних та інших умов для індивідуальних ознак різний, тому результат для індивідуального значення ознаки є випадковим. Випадкове явище може відбуватися або не відбуватися, тобто існує його імовірність. Головною умовою імовірності є наявність достатнього поля дії незалежності, яка породжує випадковість. Прикладом випадкового коливання може бути статистичний ряд урожайності сільськогосподарських культур за кілька років. Статистика дозволяє пояснити стійкість випадкових коливань урожайності в часі та прийняти їх в розрахунок при прогнозуванні розвитку сільськогосподарського виробництва.
Рівень життя населення розглядають у вузькому та широкому розумінні слова. Рівень життя у вузькому розумінні – досягнутий рівень споживання населенням матеріальних благ та послуг, що обумовлюється відповідними рівнями та структурою доходів.
Рівень життя в широкому розумінні слова включає в себе весь комплекс соціально – економічних умов життя. І якщо вивченню економічних умов виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ ми вже розглянули то деякі аспекти статистики соціальних умов життя ми розглянемо зараз.
Надання соціальних послуг як і оцінка рівня їх розвитку та ступеню впливу на рівень життя у зв’язку з численними видами цих послуг потребують специфічного підходу до розрахунку статистичних показників та їх аналізу. При цьому, виходячи з того, що послуга – це корисна діяльність чи корисний ефект, що створюється у ході цілеспрямованої діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Послуги відбиваються в особливих споживчих вартостях, які можуть задовольнити потреби тільки в процесі створення послуг, коли втрачається праця для надання послуг. У свою чергу показники визначаються з урахуванням конкретних галузей і повинні бути спрямовані на одержання інформації, необхідної для прийняття фактичних заходів для задоволення соціальних потреб. у практиці розроблені і використовуються різні системи соціальних показників.
Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для визначення типів будинків та типів квартир. При цьому вивчення житлових умов провадиться в трьох напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових ум Піклування про благоустрій населених місць покладається на комунальне господарство, що має забезпечити найбільш зручні умови проживання населення в даному населеному пункті та створювати нормальні умови діяльності підприємствам та організаціям шляхом розвитку, експлуатації та підтримання в належному стані його технічного, інженерного обладнання та інших видів благоустрою.




Статистика соціального обслуговування
Рівень життя населення розглядають у вузькому та широкому розумінні слова. Рівень життя у вузькому розумінні – досягнутий рівень споживання населенням матеріальних благ та послуг, що обумовлюється відповідними рівнями та структурою доходів.
Рівень життя в широкому розумінні слова включає в себе весь комплекс соціально – економічних умов життя. І якщо вивченню економічних умов виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ ми вже розглянули то деякі аспекти статистики соціальних умов життя ми розглянемо зараз.
Надання соціальних послуг як і оцінка рівня їх розвитку та ступеню впливу на рівень життя у зв’язку з численними видами цих послуг потребують специфічного підходу до розрахунку статистичних показників та їх аналізу. При цьому, виходячи з того, що послуга – це корисна діяльність чи корисний ефект, що створюється у ході цілеспрямованої діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Послуги відбиваються в особливих споживчих вартостях, які можуть задовольнити потреби тільки в процесі створення послуг, коли втрачається праця для надання послуг. У свою чергу показники визначаються з урахуванням конкретних галузей і повинні бути спрямовані на одержання інформації, необхідної для прийняття фактичних заходів для задоволення соціальних потреб. у практиці розроблені і використовуються різні системи соціальних показників. Структура такої системи визначається її призначенням. Базовою для інших систем є система для соціальних та демографічної статистики (ССДС), яка була розроблена Статистичним бюро ООН у 1975 році та організована за принципом життєвого циклу.
ССДС як базова пропонує розподіл показників на такі підсистеми:
Чисельність та склад населення, народжуваність, смертність та міграція.
Сім’я та домогосподарства.
Соціальні класи.
Розподіл доходів, споживання та нагромадження.
Житловий фонд.
Розподіл часу та використання дозвілля.
Соціальне забезпечення та соціальна допомога.
Освіта.
Зайнятість та безробіття.
Охорона здоров’я та медичне обслуговування.
Громадський порядок: безпека та правопорушення.
Показники перших чотирьох підсистем були розглянуті вище.
Статистика житлового фонду повинна розглядатися ширше, ніж тільки статистика наявності та змін, які відбуваються в забезпеченні населення помешканнями для проживання. Для оцінки задоволення життєво – побутових потреб населення та створення необхідних умов для повноцінного відпочинку людей слід виділити розділ, який можна назвати статистикою житлово – комунального господарства (ЖКН), а показники його умовно можуть бути віднесені до таких груп:
житловий фонд, нове будівництво, реконструкція та знесення.
- житлові умови проживання
обслуговування та фінансування житлового фонду.
Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є: звіти житлових організацій, інвентаризація та переписи житлового фонду. Інвентаризацію проводять спеціальні організації (бюро технічної організації), що знаходяться в складі житлових та комунальних організацій місцевих адміністрацій. Для характеристики житлового фонду за окремими ознаками проводять його статистичне групування. Типи групувань при цьому такі:
за призначенням приміщень – житлові, нежитлові;
за правом власності – місцевих адміністрацій, кооперативних підприємств, в особистій власності;
за типом будови – щодо матеріалу, стін та перекрить;
за поверховістю – мало – (1-2), середньо – (3-5), багато –(6-15) та високоповерхові (вище 15 поверхів);
за внутрішнім благоустроєм – електричне освітлення, вода, газ, каналізація, сміттєпровід та ін.;
за технічним станом – показники рівня зносу.
Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для визначення типів будинків та типів квартир. При цьому вивчення житлових умов провадиться в трьох напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових умов, економічні умови користування житлом.
Кількісна характеристика житлових умов дозволяє визначити рівень забезпеченості населення житлом. Щільність заселення характеризується середньодушовою забезпеченістю житловою площею. Показник ізольованості житла залежно від завдань дослідження може бути виражений у вигляді процентного співвідношення чисельності сімей та одинаків, що мають окрему квартиру, до загальної кількості сімей та одинаків (коефіцієнт посімейного розселення), або у вигляді відношення квартир, що заселені однією сім'єю до загальної кількості заселених квартир (коефіцієнт ізольованості жител).
Для повноти характеристики житлових умов населення необхідно оцінити економічні умови користування житлом, тобто визначити витрати населення, пов'язані з користуванням квартирою. Поряд з абсолютним показником житлових витрат та їх питомою вагою в доходах сім'ї, обчислюють відносний показник — коефіцієнт житлових витрат — в якому береться до уваги чисельність сімей.



Піклування про благоустрій населених місць покладається на комунальне господарство, що має забезпечити найбільш зручні умови проживання населення в даному населеному пункті та створювати нормальні умови діяльності підприємствам та організаціям шляхом розвитку, експлуатації та підтримання в належному стані його технічного, інженерного обладнання та інших видів благоустрою.
Підтримання в постійно справному стані самої будівлі та створення необхідних умов мешканцям, що в них живуть, визначають завдання статистики експлуатації. Вивчення житлових умов проводиться в трьох основних напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових умов, економічні умови користування житлом.
Комунальне господарство складається з великі кількості різних за призначенням і технологією виробництва підприємств та господарств. Їх можна розділити на такі групи:
- санітарно – технічні підприємства – водогін та каналізація;
- енергетичні підприємства – міські електромережі, газове господарство та ін.
Основними показниками, що наведені в річному статистичному техніко-експлуаційному звіті про роботу водопроводу, є:
кількість водозаборних вузлів, артезіанських свердловин та насосних станцій, а також установлена потужність насосних станцій першого підняття (м3/добу);
підняття води на певну висоту або дотримання в трубопроводах відповідного тиску; продуктивність, тобто кількість води, яка надається в мережу за одиницю часу; різниця між піднятою водою та наданою в мережу (споживання води для своїх потреб);
різниця між наданою та реалізованою водою (втрати в мережі та неураховані витрати води для гасіння пожеж, поливання вулиць та зелених насаджень).
Робота каналізації, що являє собою транспортування (видалення) забруднених вод з території населеного пункту, знешкодження, очищення цих вод та спуск очищених вод у водойми, характеризується обсягом вод, що пропущені через очисні споруди, та якістю цих вод, що скидаються у водойми.
Головним завданням комунальної статистики в галузі енергопостачання є вивчення обслуговування цими видами послуг населення та організації місцевого та комунального господарства.
Статистика бюджету часу населення узагальнює та аналізує інформацію:
проте, як люди проводять свій час;
про основні способи використання дозвілля і про час, що відводиться на кожний з цих способів різними групами населення;
про засоби та устаткування для використання дозвілля і про рівень збільшення можливостей організувати дозвілля завдяки державним та приватним витратам.
Вивчення бюджету часу населення спрямоване на вирішення задач статистичного аналізу показників добового фонду часу та, особливо, позаробочого часу населення. При цьому слід навчитися досліджувати вплив соціально-економічних та демографічних факторів на структуру позаробочого часу, відмінності цих структур у мешканців міста та села, сімей різного типу, представників соціально-економічних груп населення. Окремого вивчення потребує вільний час та дозвілля, що пов'язане з аналізом задоволення потреб населення у відпочинку та культурному розвиткові. Ці питання вивчає статистика культури та мистецтва.
Головне завдання статистики культури та мистецтва пов'язане з необхідністю характеризувати діяльність установ культури та мистецтва, хоча не менш важливе місце при цьому займає оцінка впливу зростання культурного рівня населення на підйом продуктивних сил, прогрес науки та техніки та інші явища, що мають місце у сфері матеріального виробництва.
Ознайомитись з досягненнями світової та вітчизняної культури можна в закладах культури, більшість яких створена та фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Основними серед них є музеї, бібліотеки, клубні установи, ботанічні сади та інше. В установах культури населення може ознайомитись із творами мистецтва, що мають матеріальний характер (книжки, скульптури, картини). Для знайомства з творами таких мистецтв, як музика, кіно, театр та ін. необхідне відвідування установ мистецтва: театрів, кінотеатрів, концертних залів, цирків тощо.
Відносно бібліотек, то їх можливості щодо обслуговування читачів оцінюють залежно від технічного стану приміщень, їх площі, кількості відділів, кількості місць у читальних залах та руху бібліотечного фонду. Характеристику їх роботи проводять за допомогою показників:
1) кількість книговидач — кількість книжок, виданих одному читачу;
2) доступність бібліотечної мережі — кількість бібліотек у розрахунку на 1000 км2 або 10000 осіб;
3) книгозабезпеченість населення — кількість книжок та журналів у бібліотечних фондах на 1 жителя (читача).
Специфічними показниками у звіті про роботу музеїв є ті, що характеризують їх фонди у співвідношенні до площі залів. Рівень науково-освітньої діяльності оцінюють за кількістю відвідувань, екскурсій та прочитаних лекцій. Організації, що здійснюють редакційно-видавничу діяльність, відносять до сфери виробництва, але показники їх діяльності розглядають як показники закладів культури. Пов'язане це з тим, що продукція цих організацій має освітній характер (книжки, брошури, журнали, газети) і сприяє ознайомленню населення з досягненнями культури. Облік цієї продукції ведуть як за кількістю друкованих аркушів, так і за накладом. На підставі цих даних установлюють обсяг назви як відношення суми всіх аркушів до загальної кількості назв.
Найбільш тісний контакт з глядачем серед усіх закладів мистецтва забезпечує театр. Про роботу театру слід судити з двох точок зору: кількісної та якісної. До кількісної відносять такі показники, як кількість заходів, глядачів та сума зборів. Оцінити добір репертуару та постановку конкретних вистав дозволяють показники, за допомогою яких характеризують оновлення репертуару, заповненість глядачевого залу та ін.
За даними про відвідування кіносеансів обчислюють:
1) доступність кіномережі — кількість кіноустановок у розрахунку на 10000 осіб населення;
2) забезпеченість населення місцями в кінотеатрах — кількість місць у стаціонарних кінотеатрах у розрахунку на 1000 жителів;
3) середня кількість відвідувань кіносеансів.
Можливості показу кінофільмів забезпечуються також кіностудіями, де ці фільми знімають. Тому як редакції та видавництва, так і кіностудії хоч і відносять до сфери виробництва, але показники їх роботи є показниками закладів мистецтва, головним серед яких є випуск фільмів.
Основними показниками використання часу є показники витраченого часу на різні види діяльності, у тому числі - і в час дозвілля, відносно до різних статево – вікових груп населення та сімей з різним рівнем доходів.
Доповненням статистики доходів є показники статистики соціального забезпечення. Соціальний захист населення – це система державних та громадських заходів щодо впровадження матеріального забезпечення громадян похилого віку, а також у разі хвороби, повної чи часткової втрати працездатності або годувальника, або в разі безробіття. Основна задача статистики соціального забезпечення та соціальної допомоги – це вивчення видів і способів соціального захисту та соціальних гарантій, що передбачені законодавчими та нормативними актами, за їх цільовим призначенням, напрямками, групами населення, джерелами фінансування та ін. До показників, які характеризують використання та масштаби захисту, належать:
за видами програм, середнім розміром допомоги та іншими класифікаційними ознаками
d1 = частка тих, хто отримав допомогу ;
частка тих, хто має право на допомогу
у розподілі за секторами економіки:
а) загальні та середньодушні витрати;
б) витрати на соціальне страхування;
- за групами за доходами та типами домогосподарств
d2 = Сума страхування та соціальні допомоги ;
загальний дохід домогосподарства
загальні витрати по системі соціального забезпечення в розрахунку на душу в поточних і незмінних цінах.
Загальний дохід домогосподарства
Загальні витрати по системі соціального забезпечення в розрахунку на душу в поточних і незмінних цінах.
Статистика освіти узагальнює й аналізує статистичну інформацію про систему освіти, навчальні заклади, учнів та викладачів, витрати на освіту, характеристики рівня освіти населення. Згідно з Міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО) є 5 ступенів, 6 рівнів та 7 категорій освіти. У нашій країні прийнятий такий розподіл освітніх рівнів:
рівень І — початкова освіта;
рівень II — першого ступеня: неповна середня; другого ступеня: середня;
рівень III — першого ступеня: молодші спеціалісти; другого ступеня: бакалаври; третього ступеня: спеціалісти, магістри.
Показники, що характеризують освіту, відносять до таких груп.
1. Показники рівня освіти і грамотності:
Коефіцієнт = Ті, хто вміють читати і писати
грамотності Загальна чисельність населення у віці від 9 років
середнє число років навчання в розрахунку на одну особу; освітній потенціал, який дорівнює кількості часу, витраченого населенням на навчання, та ін.
2. Показники контингенту осіб, що навчаються, і тих, які завершили освіту:
брутто-коефіцієнт охоплення освітою з виділенням ступенів освіти в групуванні за статтю, категоріями населення та регіонами:
3. Показники системи освіти та професійної підготовки з виділенням та аналізом джерел фінансування освіти.
4. Показники педагогічних кадрів порівняно з кількістю учнів. Статистика охорони здоров'я та медичного обслуговування
об'єднані в одному підрозділі. Оскільки стан здоров'я людини залежить від таких факторів, як: стан навколишнього середовища та економічні умови життя; статура людини, спадковість та перенесені хвороби; розвиток медичної допомоги й доступність медичного обслуговування, показники статистики охорони здоров'я можуть бути віднесені до таких груп:
1. Показники здоров'я (захворюваності) та тривалість життя:
поширеність захворюваності (хворобливість) — обчислюється аналогічно коефіцієнту захворюваності, але за окремими видами захворювань;
частота вперше виявлених під час медичного огляду захворювань;
структура захворювань;
тривалість захворювання.
2. Показники стану медичного обслуговування та використання медичних закладів. До цієї групи включають показники, які характеризують відвідування населенням медичних закладів та використання різних видів послуг системи охорони здоров'я:
кількість відвідувань у розрахунку на одного лікаря; чисельність осіб, що пройшли вакцинацію в розрахунку на 1000 осіб населення;
кількість відвідувань амбулаторій і т. ін.
3. Показники засобів медичного обслуговування:
кількість лікарів різних спеціальностей та молодшого медичного персоналу в розрахунку на 10 тис. осіб населення;
місткість медичних установ (кількість лікарняних ліжок на 1000 осіб населення).
4. Доходи та витрати, пов'язані з медичним обслуговуванням: частка ВВП, що направлена на охорону здоров'я;
рівень та індекс урядових та приватних витрат на медичне обслуговування в поточних та незмінних цінах;
загальні та середньодушові споживацькі витрати на охорону здоров'я.
Статистика громадського порядку і безпеки є розділом соціальної статистики, який вивчає стан громадського порядку і рівень правового захисту законних прав та інтересів населення, і використовує для цього такі показники:
частота окремих правопорушень і кількість жертв;
характеристика правопорушників і поводження з ними, що характеризує стан і діяльність правоохоронних органів.