1.Міжнародна економіка: суть, структура, розвиток
Міжнародна економіка – це сукупність національних економік і відносин, які об’єднують національні економіки в цілісну систему, яка розвивається за об’єктивними законами ринкової економіки.
МЕВ – це комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, окремими національними підприємствами, транснаціональними корпораціями та міжнародними економічними організаціями в системі світового господарства.
Форми МЕВ: 1. міжнародний поділ праці. 2. міжн торгівля. 3. міжн міграція робочої сили. 4. міжн науково технічні відносини. 5. міжн валютнофінансові та кредитні відносини. 6. міжн виробнича та інвест діяльність.
Принципи функціонування системи МЕВ:
1. Міжнародний рівень – принципи, що задекларовані ООН (принципи суверенітету, рівноправності, взаємодопомоги, взаємовигоди, добросовісного виконання міжнародних зобов’язань, невтручання у внутрішні справи один одного, недопущення дискримінації).
2. Національний рівень - це принципи функціонування МЕВ окремої держави які зафіксовані в її нац. законодавстві
Середовище МЕВ – це система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Включає політико-правове, економічне, соц.-екон. і технологічне середовище.
Особливості МЕВ полягають у зростанні ролі держави, розширенні та поглиблені економічної інтеграції, міграції робочої сили і капіталу, міжнародного поділу праці. Об’єктиві економічні закони розвитку МЕВ – це закон вартості ,конкуренції, нагромадження, адекватності і підвищення продуктивності праці
2. Сучасна міжнародна економіка: закони і особливості розвитку
Міжнародна економіка – це сукупність національних економік і відносин, які об’єднують національні економіки в цілісну систему, яка розвивається за об’єктивними законами ринкової економіки.
Особливості МЕВ полягають у зростанні ролі держави, розширенні та поглиблені економічної інтеграції, міграції робочої сили і капіталу, міжнародного поділу праці. Об’єктиві економічні закони розвитку МЕВ – це закон вартості ,конкуренції, нагромадження, адекватності і підвищення продуктивності праці. Принципи функціонування МЕВ: 1. міжнародний рівень принципів Суверенітет, мирне спів існування, рівноправність, не допущення дискримінації, невтручання в внутрішні справи.
2. принцепи, які закладені в нац. Законодавстві
Рівень політичної стабільності, адміністративні методи регулювання МЕВ, рівень полико-прового ризику; рівень економічного розвитку в країні, розвиток промисловості, НТП, розвиток зовнішніх зв’язків; політична орієнтація населення, відношення доНС, відношення до праці; транспорте забезпечення, інформаційне.
3. Систематизація країн світу
Економічно розвинені країни
1) Велика Смка: США, Канада, Японія, Франція, Німеччина, Іспанія, Британія. На них припадає 47% світового ВВП
Постіндустріальні країни 1) Малі економ високо розвинені країни: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Австрія, Швеція, Швейцарія.
2) переселенського типу країни : Австралія, нова Зеландія, Пд. Африка республіка, Ізраїль
3) Зх Європейські країни середнього економ розв: Греція , Португалія, Іспанія, Ірландія.
4) Європейські держ карлики: Монако, Андора, Ліхтенштейн
Країни, що розвиваються
1) нові Індустріальні країни -) НІК -1(Пд.. Корея, Танвай, Бразилія , мексика) -) НІК-2 (Індія , Індонезія, Чилі) -) НІК -3 (Туреччина, Туніс) -) НІК -4 (Філіпіни)
2) Країни експортери нафти Кувейт, Алжир, Лівія
3) країни, що розв. Не пройшли стадії індуст.
4) Соціалістичні країни (Корейська республіка, Куба, Китай)
Країни з перехідною економікою
15 пострядянських країн та інші: Чехія , Словаччина.
4. Координація економ політики в системі ООН
Засновники ООН є 51 країна. Оон – міжнародна організація покликана сприяти розв’язанню головних політичних проблем, що не можливо без вирішення екон і соц завдань. Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн членів. Є 2 бюджети ООН, що є особливістю: 1) регулярний – викор. Для покриття витрат підрозділів ООН. 2) бюджет операцій для підтримки Миру. Бюджет затверджується Генеральною Асамблеєю ООН. Завдання ООН: ліквідація бідності та голоду, забезп загал початкової освіти, заохоченя рівності чоловіків та жінок, скорочення дитячої смертності, боротьба зі Снід, забезпечення екологічної стійкості, формування глобального партнерства.
Структура ООН:
Генеральна асамблея – це головний директивний представницький орган
Раба Безпеки (рішення ради підкорюються всі країни) 5)Економ і Соц рада
Рада із опіки (тимчасово не працює)
Міжнародний суд (територіальні та прикордонні справи) 6)Секретаріат
Основні спеціалізовані організації:
1)Міжнародна організація праці
2) продовольча та с/г організація
3)з питань освіти і науки та культури
4)всесвітня організація інтелектуальної власності
5. Міжнародний поділ праці :суть, форми
Міжнародний поділ праці – це вищий рівень суспільного поділу праці, що ґрунтується на спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, яким вони обмінюються
Існує три форми міжнародного поділу праці
1 загальний – це поділ праці за сферами виробництва
2. частковий – це поділ сфер на окремі галузі
3. одиничний – спостерігається спеціалізація в країнах на виготовленні певних агрегатів, вузлів, окремого виду продукції
Фактори що формують міжнародний поділ праці:
1. Природній – природно кліматичні умови, наявність природних ресурсів, особливості трудових ресурсів і географічне положення країни
2. НТП та НТР
3. Соціально-економічні умови – особливості історичного розвитку, особливості виробничих традицій, рівень розвитку країни і механізм зовнішньоекономічних зв’язків
До особливостей належить: 1.забезпечення розширеного відтворення 2. забезпечення вищих темпів екон розвитку 3. забезпечення екон. Внутр вироб від скорочення нацю в-ва. 4. максимальне задоволення потреб споживачів
7. Зробіть порівняльній аналіз зовнішньо торгівельних концепцій Сміта і Рікардо
Розвиток торгівельних концепцій пов'язаний зі здобутками меркантилістів, в першу чергу з А.смітом. Д.Рікардо
Суть теорії абсолютних переваг Сміта: держави повинні спеціалізуватися на виробництві експортні товари у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими державами. Абсолютна перевага означає, що в країні на одиницю витрат виготовляється товару даного виду більше ніж в іншій країні. Сміт вважав що світова економіка представлена двома країнами
Рікардо висуває теорію порівняльних переваг суть якої полягає в тому, що країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно меншими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами, тобто в основі міжнародної торгівлі лежить виключно різниця у витратах виробництва цих товарів а не абсолютні величині цих витрат.
Рікардо висуває припущення, що кожна країна має фіксовану кількість ресурсів або факторів виробництва, усі ресурси одного виду ідентичні і повністю використовуються; незалежно від обсягу виробництва на виробництво продукції використовується однакова кількість праці а світова економіка представлена двома країнами які обмінюються двома товарами без будь-яких бар’єрів
8. Політика протекціонізму та сучасність
Протекціонізм –це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики. П. протекц. Була теоретично обґрунтована представниками меркантилізму.
Преваги політики протекціонізму: 1. сприяє розвитку національної економіці і зростанню зайнятості. 2. йде поповнення до держбюджету через продаж ліцензії. 3. підтримка молодих галузей і новостворених підприємств. 4. сприяє обороноздатності країни. Недоліком політики протекціонізму можна вважати споживчі втрати людей які хотіли б купувати імпортний товар, при цьому виключається свобода торгівлі (політика фритредерства), тобто створюються перешкоди на шляху конкуренції з іноземними виробниками.
В сучасних умовах розвиненої та жорсткої конкуренції на світовому ринку молоді галузі мають незначні шанси стати ефективними і конкурентоспроможними. Але в ізоляції від світової конкуренції вони не зможуть порівнювати національні витрати виробництва з міжнародними. Безперечно, що молоді галузі потребують захисту до того часу, коли вони зможуть набути порівняльних переваг.
9. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
Нетарифні методи регулювання зовнішньої політики поділяються на кількісні, приховані та фінансові методи, кожен з яких має відповідні інструменти впливу. Основним нетарифним методом є кількісні торгівельні обмеження, які встановлюються за допомогою квотування, ліцензування та «добровільного » обмеження експорту.
Квотування- обмеження обєму продукціїяку дозволяється завозити в країну або вивозити з країни(експортна квота) за певний період часу. Лiцензування це реглювания зовнiшньої торгiвлi шляхом надання державними органами дозволу (ліцензії) на експорт або iмпорт визначеної кiлькості товару за певний період часу і заборони нелiцензованої торгiвлi. ,,Добровільне” експортне обмеження -- це кiлькiсне обмеження експорту, що грунтується на зобовязаннi одного з торговелькнх партнерiв обмежити або принаймнi не розширювати обсягу експорту .Слово ,.добровільнi” подане в лапках не випадково, тому що такi обмеження є вимушеними. прийнятими пiд тиском певних обставин. Країна змушена прийняти на себе зобовязання обмеження експорту. шоб уникнути бiльш жорстких заходiв — встановлення мита чи квоти. За своєю природою добровільнi експортнi обмеження є квотою, але вона встанолюється не країною-iмпортером, а країною-експортером.
До нетарифних методiв належать також методи прихованого протекцiонізму, за допомогою яких країни односторонньому порядку можуть обмежувати експорт або iмпорт: технiчнi бар’єри — вимоги додержання нацiональних стандартiв, отримання сертифiкатiв якостi продукцiї, її безпеки, вимоги щодо упаковки та маркiрування товарiв, додержання санiтарно-гiгiєнiчних норм тощо, тобто країна-імпортер висуває свої певні вимоги до певних характеристик товарів, що завозяться.
Внутрiшні податки та збори, якi поширюються i на iноземнi товари --податок на додану вартiсть, акцизний податок., податок з продажу, збори за митне оформлення та iншi.
державна політика закупок продукцiї нацiональних виробникiв i дискримiнацiї продукцiї iноземних виробникiв;
вимога вмiсту нацiональних компонентів — законоданчо встановлена часта кiнцевого iмпортного продукту, яка повинна бути вироблена національними виробниками або вимога виготовлення кiнцевого продукту нацiональними виробниками з iноземних компонентiв, що дозволяс обмежити iмпорт i забезпечити пiдтримку нацiонального виробництва та зайнятостi.
Найбiльш поширеними фiнансовими методами торгiвельної політики є субсидіювання, кредитвування та демпiнг
Субсидiя — це державна грошова виплата, спрямована на пiдтримку нацiональних виробникiв i побiчну дискримiнацiю iмпорту. Субсидiт надаються виробникам товарiв, якi конкурують з iмпортом на внутрiшньому ринку країни, цi субсидiї називаються iмпортними або внутрішніми субсидiями. Субсидiї, якi надаються виробникам експортних товарiв з метою заохочення їх виробництва й просування на зовнiшнiй ринок, називаються експортними субсидіями. Субсидування експорту ‚ може здійснюватись також у формi експортного кредитування Кредити експортерам надають державнi банки за нижчою від ринкової ставкою проценту. Державні кредити також можуть надаваться іноземним імпортерам при умовi, що вони будуть купувати товар тiльки у виробників країни, яка надала цей кредит. Екстремальним випадком субсидування експорту є демпінг --- просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цiн нижче нормального рівня цiн, що iснують країні експору або країнi імпорту. Також існує ткий нетарифний метод як Ембарго—заборона державою ввезення товарів з певної країни або вивозу товарів у цю країну.
10. Охарактеризуйте СОТ та особливості її діяльності
СОТ – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 152 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.
За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.
Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних підприємств, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.
Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.
Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:
підвищення життєвого рівня; забезпечення повної зайнятості; постійне зростання доходів і ефективного попиту; розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними; оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку; захист і збереження навколишнього середовища; забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.
11. Дайте характеристику сучасного міжнародного науково-технічного обміну
МНТО-це передача знань і технологій в межах світового господарства.
Технологія- наукові знання, які використовуються у виробництві. МНТО має2 форми: 1) комерційний, якщо покупець оплачує Нт знання. (ліцензійні угоди, інжиніринг, фрайншайзинг, управ контракти) 2) не комерційний- грошових зобовязень не виникає (виставки та ярмарки, конференції, публікації, обмін результатами дослідж)
Ліцензійні угоди – ліцензіар дозволяє і фактично сприяє ліцензіату у викор. Винаходу чи технології. Лценнзіатор отримує винагороду. Оплата ліцензійних угод(роялті-періодичні процентні відрахування; виплата твердої фіксованої суми). Види ліцензій :1) патентні класичні 2)ноу хау ліцензії.
Інжиніринг – це різного виду інженерно консультаційні послуги покупцю, який використовує їх для отримізації капітало вкладень. 1) Інженерно консулат. 2) Інженерно будівельні.
Угода про францайзинг – за якою на договірній основі одна сторона зобов’язується предати іншій стороні, за винагороду, на визачений строк комплекс прав на використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування.
12. Зовнішня трудова міграція в Україні: причини, форми, наслідки
Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення із одних країн в інші, що зумовлено х-тером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, дією екон відносин.
До економічних причин міграції відносять: 1. Існування високого рівня безробіття в країнах еміграції; 2. Міждержавні відмінності у розмірах ЗП; 3. Відмінності у екон розвитку країн; 4. Диференціація попиту на робочу силу; 5. Високий рівень умов праці в еміграційних центрах; 6. Можливості більшої реалізації своїх здібностей; 7. Міжнародний рух к-лу та функціонування міжнородного бізнесу. До неекономічних причин відносять політичні, релігійні, національні, військові, екологічні і сімейні.
Види міжнародної міграції робочої сили:
1. За напрямками руху – еміграція, імміграція, рееміграція, ре імміграція.
2. За просторовими параметрами: зовнішня, внутрішньоконтинентальна, міжконтинентальна.
3. За часовими параметрами – постійна (безповоротна), тимчасова, сезонна, маятникова.
4. За характером організації міграційного процесу – добровільна, примусова, організована, нелегальна.
Особливостями сучасної міграції є: 1. Домінує тимчасова міграція, характерним є змінний х-тер, при цьому виділяють прискорену і уповільнену ротаційну міграцію; 2. Після ІІ св війни набула поширення нелегальна міграція; 3. На нинішньому етапі виникла і набула поширення міграція професіоналів.
13.Сучасна міжнародна міграція робочої сили та її позитивні наслідки
Міжнародна міграція роб сили- переміщення працездатного населення із одних країн в інші зумовлене характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин дією економічних законів.
Позитивні наслідки ммрс для країн-донорів:
1.Знижується рівень безробіття
2. знижується соціальна напруга в країні , експорт робочої сили як чинник зменшення соціальної напруги в країна за надлишку трудових ресурсів.
3.грошові перекази емігрантів є важливим джерелом валютних надходжень(25%ВВП від надходжень від заробітчан)
4.Емігранти переносять у свою країну знання і досвід, повернення досвідчених кваліфікованих робітників пісял роботи з-за кордону сприяє розвитку національної економіки
Позитивін наслідки ммрс для країн-приймаючих:
економія держави-імпортера на внесках у людський капітал
2.Зростає ВВП країн-імпортерів за рахунок вартості товарів і послуг створених емігрантами
3. Економія на зарплаті
4. Еміграція позитивно впливає на демографічну ситуацію приймаючих країн
5. економія на витратах на освіту та підвищення кваліфікації-країни-імпортери мають суттєві вигоди від підготовки спеціалістів іншими країнами.
6.Економія на витратах вир-ва—фірми країн імміграції мають економію як за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів так і за рахунок того що праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний рівень зарплати, одним з наслідків чого є підвищення конкурентоспроможності продукції приймаючої країни.
7.Економія на урядових видатках у частині соціальних програм---мігранти не забезпечуються пенсіями, не враховуються у соціальних програмах.
8.Додатковий попит іноземниих робітників є додітковим стимулятором вир-ва і зайнятості в країні перебування.
9. мігрнати як амортизатоор під час спаду---можуть бути звільнеі в першу чергу
10. омолодження стурктури трудових ресурсів країн імміграції за рахунок робітників-емігрантів, покращення демографічної ситуації країн з процесом старіння нації.
11.Для промислових багатьох розвинених країн іноземна робоча сила означає забезпечення функціонування ряду галузей
12.Промислові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розширенню реалізації товарів країн імміграції за кордоном.
13.приймаюча країна виграє за рахунок податків розмір яких залежить від кваліфікаційної та вікової структури іммігрантів, висококваліфіковані фахівці, що вже володіють мовою приймаючої країни, зразу стають великими платниками податків.
14.Сучасна міжнародна міграція робочої сили та її негативні наслідки
Міжнародна міграція роб сили- переміщення працездатного населення із одних країн в інші зумовлене характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин дією економічних законів.
Негативні наслідки ммрс для країн-донорів:
1.втрата кваліфікованої РС
2.втрата інтелектуального потенціалу
3.зменшення об’єму ВВП та нац доходу
4. зменшення кваліфікованих емігрантів
5. моральні втрати
негативних наслідків для «країни-приймаючих»
1) виникає конкуренція на ринках праці та житла країни-експортера; ;
2) емігранти надають перeвагу, проживанню етнічними анклавами, оскільки почувають себе в безпеці і впевненіше;
3)збільшення злочинності, а також маргінальних груп;
4) конфлікти між місцевим населенням та емігрантами;
На сьогоднішній день близько 7 млн. українців знаходиться за кордоном. Крім того, в 2001 році Україна підписала «Конвенцію прав захисту іммігрантів».
15. Дайте характеристику особливостей сучасного міжнародного руху капіталів
Міжнародна міграція капіталу зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. З одного боку розвиток машинного виробництва, що викликало необхідність у великих капіталовкладеннях, з іншого – капітал завжди шукає сфер більш вигідного застосування.
В основі міжнародної міграції інвестицій лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств.
Основні причини міжнародного руху капіталу: 1) відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використання; 2) інтернаціоналізація виробництва; 3) захист грошей від інфляції; 4) технологічне лідерство, що сприяє поширенню найповніших технологій; 5) різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, ЗП, тощо; 6) попит на капітал, який не зберігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держави; 7) зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств; 8) бажання обійти тарифні та нетарифні бар’єри, які є у звичайному комерційному експорті; 9) необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.
Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни – експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність
16.Міграція підприємницького капіталу та наслідки для країн експортерів та імпортерів
Підприємницький капітал – закордонні інвестиції ,які спрямованні на створення закордоном філій дочірних компаній та змішаних підприємств. Підприємницький капітал вивозиться у формі портфельних і прямих інвестицій
Портфельні інвестиції- капіталовкладення в іноземні цінні папери ,з метою отримання прибутку ,але без права реального контролю над об’єктами ін-ня.
Неможливість володіти контрольним пакетом акцій досить часто обумовлюється особливостями законодавства країн-імпортерів капіталу. Так, чинне законодавство багатьох країн, що розвиваються, встановлює для іноземних корпорацій граничні ліміти володіння акціями місцевих підприємств в цілому в країні або в окремих галузях. Країни-імпортери в результаті прямих зарубіжних інвестицій одержують більш високі прибутки і мають можливість впливати на внутрішню та зовнішню політику країн-імпортерів капіталу.
Значення вивозу підприємницького капіталу для країни-імпортера :
отримання високих прибутків
контроль над іноземною фірмою.
В умовах загострення конкурентної боротьби за світові ринки товарів і послуг ,іноземні інвестиції є способом проникнення на закордонні ринкі і зміцнення позицій країн-інвесторів
Прагнення досягнути ринкової влади
Значення вивозу підприємницького капіталу для країниекспортера
Експорт підприємницького капіталу означає його вкладення, інвестування в промислові, сільськогосподарські, транспортні та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, придбання їх акцій. Підприємницькі вкладення поділяються на прямі інвестиції, коли експортер є повним власником підприємства або володіє контрольним пакетом акцій тощо, і портфельні інвестиції, коли придбані експортером акції іноземного підприємства не забезпечують пов-ного контролю над ним.
Позичковий капітал експортується у вигляді коротко- чи довгостро-кових кредитів урядам або підприємцям інших країн, вкладання грошей на банківські та інші рахунки фінансових організацій за кордоном тощо.
Експорт капіталу приносить його власникам доход у вигляді промислового чи торгового прибутку, відсотка, дивіденду - залежно від форми вкладання. Капітал в підприємницькій формі (підприєм-ницький капітал) приносить його власнику доход переважно у ви-гляді прибутку, а капітал у позичковій формі (позичковий капі-тал) - у вигляді відсотка по вкладах, позичках і кредитах. До того ж вивіз капіталу у позичковій формі може бути "зв'язаним", тобто кредити надаються під закупки певних товарів у фірм, які вка-зуються кредитором. Це досить розповсюджене явище у світовому кредитуванні, в тому числі й при наданні позичок Україні, напри-клад СБ, країнами ЄС, США, Японією та іншими країнами.У країн-донорів (як правило, промислово розвинених) превалюють політичні і стратегічні пріоритети при наданні допомоги тій чи іншій країні.
17. Вільні економічні зони
Вільна економічна зона – це частина національної території на якій встановлено спеціальний митний податковий режим економічної діяльності, тобто з особливо сприятливим правовим режимом в першу чергу для іноземного капіталу, орієнтована переважно на розвиток експорту і немає тісних зв’язків з національним ринком.
ВЕЗ пройшли три стадії еволюції:
1. складські і транзитні зони 2. створення промислових вільних зон 3. комплексні зони вільного підприємництва
ВЕЗ класифікується:
1. За місцем розташування на внутрішні і зовнішні (розташовані біля державного кордону)
2. За характером об’єкта зонування: локальні (на базі невеликих територій підприємств), комплексні (значні за розміром територіальні утворення)
3. В залежності від взаємовідносин з економікою приймаючої країни: інтеграційні (існує тісна взаємодія з суб’єктами господарської діяльності які функціонують за межами ВЕЗ), анклавні (створюється на невеликих територіях, підприємствах, що функціонують на території ВЕЗ, зв’язків не підтримують)
4. ВЕЗ поділяють також за функціональною орієнтацією на зовнішньо торгівельні зони, торгівельно виробничі зони, науково технічні зони, туристично рекреаційні, банківсько страхові, зони прикордонної торгівлі, зони підприємства, тощо.
18. Зробіть порівняльний аналіз способів реструктуризації зовнішнього боргу
Зовнішня заборгованість – це сума зобов’язань країни іноземним кредиторам, що підлягає погашенню в обумовлені терміни. Способи реструктуризації боргу – списання, викуп, сек’юритизація і своп.
1. Списання боргу - застосов у випадки коли позичальники мають критич або близькі до них рівні кред ризиків. Осн. показн: віднош зовн боргу до ВВП40-50%; віднош зовн боргу до річного обсягу експорту275%;віднош витр на обслугов зовн боргу і його погашення до річн обсягу і експорту30%; віднош витр на обслугов зовн боргу до річн. Обсягу експорту 20%.
2. Викуп боргу – здійсн безпосередньо позичальником. Викуп здій-ться, коли країна-позич має достатньо золото-валютн. резерви платіжного балансу. Борг продається з %, але % як правило знижений.
3. Секюритизація боргу – обмін старих борг зобовяз на облігації нижчої цінової еквівалентності, які емітуються пози-ком спеціально для цієї схеми. % по новим зобовяз має бути нижчий ніж до реструктуриз.
4. Своп борг – обмін боргу на акції корпорат сектору або ін. ліквідні активи.
19.Економічні наслідки міжнародного кредитування та альтернативні дж. фінансування Н. економіки
Міжнародний кредит позика капіталу в грошовій або товарній формі яка надається кредитором однієї країни дебітору іншої країни, на умовах повернення, строковості, платності та забезпечення.
Причини:
Наявність вільних коштів, наявність тих кому вони потрібні.
Роль кредиту: він результат розвитку продуктивних сил суспільства, на сучасному етапі, умова розвитку в-ва каталізатор.
Позитив: стимулює зовнішньо економічну діяльність країни, створює сприятливі умови для іноземних інвесторів, сприяє укріпленню позицій національних п-в та банків, які пов’язані з міжнародним капіталом, міжнародний кредит забезпечує безперебійність міжнародних валютних та розрахункових операцій.
Негатив: поглиблення диспропорцій в економіці, засіб конкурентної боротьби за ринки збуту, сировини, сфери капіталовкладень, засіб укріплення позицій країни кредитора на світових ринках (міжнародний кредит використовується для переведення прибутків з країни позичальника в країни кредитора) кредити завжди надаються на вигідних умовах для країн кредиторів. Міжнародний кредит сприяє створенню і закріпленню в країнах боржниках вигідних для країн кредиторів економічного та політичного режимів.
Залучення коштів вважається нормальною світовою практикою якщо ідуть на довгострокові та середньострокові терміни для розвитку економіки, та короткострокові терміни для зовнішньої торгівлі.
Ненормальна – ідуть на залатування дірок в бюджеті, покриття дефіцитів балансу.
20. Порівняйте Паризьку та Генуезьку валютну систему
У 1867 році в Парижі проходить валютно фінансова конференція на якій золото було офіційно визнано міжнародною розрахунковою одиницею.
„Золотий стандарт” – це золотий монометалізм, грошова система при якій роль загального еквіваленту виконує золото, а в обігу функціонують золоті монети або грошові знаки розмінні на золото. Загалом система існувала в трьох формах: у золото-монетному, золото-зливковому, і золото-девізному стандарті. Золото виконує усі п’ять функцій грошей, обслуговує внутрішній і зовнішній обіг. В основі валютного курсу лежав золотий паритет який встановлювався відповідно до золотого вмісту валют. Валютний курс міг відхилятися від утвердженого золотого паритету на величину витрат необхідних для вивезення золота.
Існування золотого стандарту забезпечувалось через фіксацією країни золотого вмісту своєї грошової одиниці, фіксацією ціни на золото, забезпеченню вільного ввезення чи вивезення золота і жорстокого співвідношення між нац. золотими запасами і кількістю грошей в обігу.
Преваги системи золотого стандарту полягали в автоматичному покриттю пасивного сальдо платіжних балансів, забезпеченні загальності і конвертованості світових грошей, стійкості валютних курсів.
Недоліками вважають її жорсткість і недостатню еластичність, залежність від рівня видобутку монетарного золота, неможливістю проведення державами власної золотовалютної політики.
Золотий стандарт проіснував до першої св війни, на початку другої світової війни с-ма зазнала повного краху.
У 1922 році відбулась Генуезька міжнародна вал-фін конференція де було закріплено перехід від золотомонетного до золото зливкового стандарту. Лише валюта провідних країн могла обмінюватись на золото. В інших країнах почала діяти система золото-девізного стандарту, тобто най. валюта розмінювалась не на золото а на девізи (іноземну валюту розмінювали на золото).
С-ми зол зливкового та зол-девізного ст. були урізаними с-мами через те що в обігу були відсутні золоті монети, золот перестало виконувати ф-цію засобу обігу і платежу, а монетарне золото зосереджувалось в руках держави
21. Бреттон-Вудська валютна система
1944р Бреттон – Вудз міжнародна валютно фінансова конференція, принципи нової міжнародної валютної системи, крім того рішення створено МВФ. Буде базуватись на золоті, валюті США та ВБ.
Принципи:
Збережено за золотом роль загального еквівалента
на практиці вільно обмінювалась лише валюта США
на фіксованих валютних курсах фіксувався в дол. США
фіксується сума золота (тройська унція 31,1 гр золота=35 дол)
1971 уряд США припинив обмін долара на золото. 1976р в Кінгстоні на Ямайці чергова валютна конференція
Причинами довіри до долара вважають те, що він зберігав високий антиінфляційний імунітет що гарантувався високою конвертованістю у золоті крім того після другої світової війни США займало провідні позиції у виробництві.
Крах золото доларового стандарту відбувся у 1971 році, коли уряд США оголосив про припинення обміну долара на золото
22. Сучасна міжнародна валютна система: причини вин., риси
Типи : регіональна, світова, національна.
Світова валютна система – форма організації міжнародних валютних відносин яка закріплюється міжнародними угодами.
Валюта - міжнародні розрахункові грошові одиниці.
Умови взаємного обміну валют:
уніфікація режимів валютних паритетів
регламентування режимів валютних курсів
міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
міждержавне регулювання валютних обмежень
уніфікація правил використання права засобів обігу
міжнародні організації які здійснюють міждержавне валютне регулювання
міжнародна торгова валюта – служить для оцінки та опосеродковання міжнародних торгових операцій.
Міжнародна резервна (ключова валюта) – національна валюта провідних країн, яка виконує ф-ї міжнародного резервного та платіжного засобу служить базою для визначення валютних паритету та валютного курсу.
23. Платіжний баланс
розрахунковий баланс – характеризує співвідношення усіх грошових вимог і зобов’язань однієї країни відносно інших каїн незалежно від строків платежів, для виявлення нетто кредиторів та боржників.
Платіжний баланс – вартісний вираз всього комплексу зовнішньоекономічних зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.
Принципи платіжного балансу:
Охоплюють усі зовнішньоекономічні операції країни за певний період.
Запроваджено поняття резидент.
Наявність економічної території країни, географічної території. Визначення ринкової ціни вибір розрахункової одиниці при складані платіжного балансу використання тих грошові одиниці які застосовують у внутрішніх розрахунках і обліку.
Всі зовнішньоекономічні операції поділяють: кредитні (приносять), дебетові.
Структура платіжного балансу--112 статей.
А-баланс поточних операцій
Торговий баланс – співвідношення між вартістю усіх товарів які завозяться в країну і вивозяться з неї.
Баланс послуг включає платежі і надходження по транспортним перевезенням зв’язку обміну спеціалістами.
Баланс односторонніх переказів – валові приватні, державні операції. Баланс послуг і переказів – баланс невидимих операцій.
В-баланс руху капіталів
Співвідношення між ввезеним та вивезеним державних і приватних капіталів:
1.група – прямі ін.-ції та інший довгостроковий капітал, портфельні, середньострокові державні кредитні виплати % по кредитам.
2.група – короткостроковий капітал рух кредиту який надається терміном до 1р і поточний рахунок національних банків у закордонних банках.
С- помилки і пропуски
D- операції з ліквідними валютними активами.
Платіжній баланс має завжди знаходитись в стані рівноваги. Його сальдо=0. Статі балансу: основні та балансуючі. Сальдо основних = сальдо балансуючих.
24. Дайте загальну характеристику групі Світового банку
Група Світового банку включає міжнародний банк реконструкції та розвитку, міжнародна фінансова корпорація МФК, міжнародна асоціація розвитку МАР, міжнародній цетр з регулювання інвестиційних суперечок,Богато створене фгенство « гарантії інвестицій» БАГі
МБРР в 44р на бреттон-вудзькій конференції. Членами можуть бути тільки члени мвф. Капітал формується за рахунок внесків обов’язково 20%, а наступні 80% за вимогою. Випускає облігації.
МБРР в більшості випадків надає позики країнам що розвиваються, надає позики лише урядам або цб під державні програми. На ремонт уже діючих п-в підвищення кваліфікації, на 15-20р. відсоткова ставка змінюється кожні 6 місяців в середньому 7,5%. Спеціалісти здійснюють контроль за коштами на протязі 10-12 місяців. В 1966 відділилось центр з врегулювання інноваційних суперечностей.
МФК: метою є сприяння зростання приватного сектору в країни що розвиваються, приватний сектор.
Особливості: лише високорентабельні приватні п-ва, кредити надаються без гарантій уряду, мфк надає від 5-15 (7-8) фінансується лише 25% від вартості проекту. Умова частина акцій компанії позичальника продається мфк, не контрольний. % в залежності ситуації на ринку в час укладання договору.
МАР: надання безпроцентних позик найбіднішим країнам, 35-40р. 10-пільгові. За рахунок внесків найбагатших країн.
БАГІ: мета: допомогти інвесторам вкласти інвестиції в країни 3 світу сприяти розповсюдженю прямих іноземних ін.-й шляхом їх страхування, від некомерційних ризиків створювати і розповсюджувати сприятливий інвестиційний клімат.
Надає гарантії по 4 типам ризиків: відсутність конвертованої валюти, експропріація власності, війна та громадянська непокора, розрив контракту приймаючою стороною. Максимальна сума 50млн дол..
25. Дайте загальну характеристику МВФ
Мета: регулювання та сприяння розвитку валютних відносин між країнами членами та наданні їм рекомендацій.
Завдання: сприяння стабілізації валют регулюванню валютних курсів ліквідація валютних обмежень організація консультативної допомоги з фінансових та валютних питань. 47р почав функціонувати. 250 голосів. По 1 за кожні 100000 спз.
Особливості механізму кредитування: мвф позичає спз чи іноземну валюту лише офіційним органам країнам членам мвф цб та казначейству, надає коротко та середньострокові кредити бере разовий компенсаційний збір у розмірі 0,5% від суми та плату у вигляді проценту. Процент визначається на ринках кредити мвф не реструктуризуються.
Кредитний механізм мвф: звичайний механізм, спеціальний компенсаційний, надзвичайна допомога, механізм допомоги країнам що розвиваються.
Звичайні механізми: механізм резервних часток резервна частка перша порція іноземної валюти яку може отримати країна, 22,7% квоти. Резервна частка+кредитна позиція=резервна позиція. В межах резервної позиції країна отримує кошти від мвф автоматично за першою вимогою, по цим коштам не сплачуються проценти і комісійні. Може отримати кредит що дорівнює 100% квоти.
Кошти поділяють на 4 транши:
відразу мвф не вимагає ніяких зобов’язань. Наступні транши обумовлені. Механізм розширеного фінансування подається позика на 3р. перелік зобов’язань які необхідно виконати.
додаткового фінансування використання додаткових коштів спеціальний компенсаційний механізм у разі непередбачуваних ситуацій коли стан платіжного балансу погіршився не з вени даної країни погіршився через зовнішні обставини.
надзвичайна допомога застосовується при непередбачуваних стихійних лихах, у формі закупки товарів тієї країни яка постраждала від непередбачуваного лиха.
26. Загальна характеристика МБРР та ЄБРР
МБРР в 44р на бреттон-вудзькій конференції. Членами можуть бути тільки члени мвф. Капітал формується за рахунок внесків обов’язково 20%, а наступні 80% за вимогою. Випускає облігації.
МБРР в більшості випадків надає позики країнам що розвиваються, надає позики лише урядам або цб під державні програми. На ремонт уже діючих п-в підвищення кваліфікації, на 15-20р. відсоткова ставка змінюється кожні 6 місяців в середньому 7,5%. Спеціалісти здійснюють контроль за коштами на протязі 10-12 місяців. В 1966 відділилось центр з врегулювання інноваційних суперечностей.
ЄБРР: 1991р Мета: фінансування малого та середнього бізнесу в країнах центральної та східної європи. Члени буль-яка країна. Особливості: проектне фінансування приватного сектору, мінімальний кредит 6 млн дол., не перевищує 35% вартості проекту. Проект має бути окупний в конвертованій валюті, під гарантію уряду чи заставу.
28 Валютний курс: суть, фактори впливу, методи котирування , режими ВК
Валютний курс – це ціна грошової одиниці валюти виражена в грошових одиницях інших країн.
Валютні котирування – це метод встановлення курсів ін. валют, визначення пропозицій їх обміну на валюту даної країни. Розрізн пряме і непряме вал котирування
Крос-курс – це курс між двома валютами розрахований на основі курсу кожної з них у першій валюті.
Сьогодні в основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності. Купів спроможність – це певний набір споживчих благ, які можна отримати за нац одиницю. Паритет купівельної спроможності – співвідношення між двома валютами, яка показує чому = купівельна спроможність однієї країни виражена в грошовій одиниці іншої країни.
Множинність ВК – ситуація коли в країні одночасно розраховується декілька валютних курсів .
Девальвація – це знецінення валюти на ринках; Ревальвація – подорожчання валюти, які цілеспрямовано здійсненні урядом.
Режими валютних курсів – це процедура визначення валютних курсів, його зміни та використання для здійснення розрахунків. Існує 2 види режимів валютних курсів: фіксований; плаваючий. Фіксований валютний режим – передбачають валютний кредит зареєстрованих валютних паритетів які лежать в основі валют і підтримуються державними валютними органами.
Види фіксованих валютних курсів:
1. реально-фіксовані – в сонові валютних курсів лежить золотий паритет і допускаються відхилення валютного курсу від золотого паритету в межах золотих точок. Він можливий в період існування золотого стандарту.
2. договірні фіксовані – валютні курси спираються на погоджений еталон, поєднується золото і національна валюта окремої країни.
29. Міжнародна економічна інтеграція : причини, фактори, етапи
Економічна інтеграція – це процес зближення національної економіки шляхом створення єдиного економічного простору для більшого переміщення т.п. капіталів робочої сили через національні кордони
Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом факторів світового розвитку, серед яких найвагомішими є глобалізація і регіоналізація
Глобалізація – формування єдиної для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин, поширення безпосередніх і опосередкованих зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу супроводжується утворення міжнародної організації, що є регулятором цього процесу
Регіоналізація – це поглиблення міжнародних зв’язків на регіоні
Рівні міжнародних економічних інтеграції:
- зона преференційної торгівлі, - вільний торговий простір,
- митний союз, - спільний ринок, - економічний союз,
- валютний союз, - політичний союз.
30. ЄС: особливості інтеграції
.Міжнародна економіка: суть, структура, розвиток
2. Сучасна міжнародна економіка: закони і особливості розвитку
3. Систематизація країн світу
4. Координація економічної політики в системі ООН
5. Міжнародний поділ праці :суть, форми, фактори, особливості
6. Міжнародна спеціалізація та кооперування праці
7. Зробіть порівняльній аналіз зовнішньо торгівельних концепцій Сміта і Рікардо
8. Політика протекціонізму та сучасність
9. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
10. Охарактеризуйте СОТ та особливості її діяльності
11. Дайте характеристику сучасного міжнародного науково-технічного обміну
12. Зовнішня трудова міграція в Україні: причини, форми, наслідки
13.Сучасна міжнародна міграція робочої сили та її позитивні наслідки
14.Сучасна міжнародна міграція робочої сили та її негативні наслідки
15. Дайте характеристику особливостей сучасного міжнародного руху капіталів
16.Міграція підприємницького капіталу та наслідки для країн експортерів та імпортерів
17. Вільні економічні зони
18. Зробіть порівняльний аналіз способів реструктуризації зовнішнього боргу
19.Економічні наслідки міжнародного кредитування та альтернативні дж. фінансування Н. економіки
20. Порівняйте Паризьку та Генуезьку валютну систему
21. Бреттон-Вудська валютна система
22. Сучасна міжнародна валютна система: причини вин., риси
23. Платіжний баланс
24. Дайте загальну характеристику групі Світового банку
25. Дайте загальну характеристику МВФ
26. Загальна характеристика МБРР та ЄБРР
27. Валютне регулювання та форми валютної політики
28 Валютний курс: суть, фактори впливу, методи котирування , режими ВК
29. Міжнародна економічна інтеграція : причини, фактори, етапи
30. ЄС: особливості інтеграції