Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра обліку та аудиту
РЕФЕРАТ
з дисципліни: «Податки і податкова система»
НА ТЕМУ:
“Податкова система України та основні етапи її становлення”
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...с.3-4
Податкова система України………………………………………….с.5-18
Етапи становлення податкової системи України…………………с.19-22
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...с.23-24
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………с.25
Вступ
Податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів загалом ці взаємовідносини мають односторонній характер — від платників до держави.
Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яки мають багатолітню історію. Головними чинниками виникнення податків було : по-перше, перехід від натурального господарства до грошового; по-друге, зародження та формування держави. Зараз податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого - виступають інструментом реалізації її економічної доктрини . Податки відзеркалюють фінансові відносини між державою і платниками з метою створення централізованого фонду грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави .
Одним з найважливіших завдань трансформації економіки України є реформування податкової системи. Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжують ся вдосконаленням системи податків, адже вони є платою суспільства за ви конання державою її функцій.
Питання вдосконалення оподаткування знаходяться в центрі уваги наукової і громадської думки з отримання незалежності України. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіскальної податкової політики. Крім цього, сьогодні на державному рівні визнано гостроту проблеми оподаткування, пов’язаної з надмірністю податкового тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту і економічної кризи.
Чинна податкова система зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика багато в чому базується на емоцій них, поверхневих чинниках економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.
Отже, нині існує необхідність всебічного дослідження питань, пов’язаних із впливом системи оподаткування на економічні процеси. Українські вчені мають певні здобутки в дослідженні теоретичних і практичних аспектів оподаткування.
Віддаючи належне напрацюванням українських вчених, слід відзначити, що багато проблем оподаткування ще не знайшли однозначного трактування. Залишаються дискусійними питання щодо принципів побудови і напрямів реформування податкової системи з урахуванням особливостей трансформаційного періоду. Значні розбіжності спостерігаються у поглядах вчених-економістів на структуру податкової системи; параметри податкового навантаження на економіку; необхідність диференціації ставок податків; сферу використання податкових пільг, які породжують негативні наслідки в практиці оподаткування. При реформуванні національної податкової системи не в повній мірі враховується досвід реформування податкових систем в роз винутих і постсоціалістичних країнах. У зв’язку з розробкою в деяких постсоціалістичних країнах податкових кодексів центральною проблемою обговорення стали напрями вдосконалення оподаткування, насамперед, кількісні параметри податкових ставок, пільгове та спрощене оподаткування, загальний рівень податкового тягаря.
1. Податкова система України
Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.
Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.
Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.
Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.
Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Потрібен системний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.
Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей. Друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів. Третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності.
Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.
Отже, податкова система -це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.
Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.
Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; встановлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення. "Сучасні демократичні системи податкових відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і Місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами.
М. П. Кучерявенко виділяє такі принципи побудови податкової системи України: принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів. У свою чергу Закон України "Про систему оподаткування" містить перелік принципів системи оподаткування. До них належать:
- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;
- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Фахівці вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на таких принципах: антициклічний характер, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг, автоматична індексація податків і зборів, відповідальність платників податків, системний підхід, численність податків тощо.
Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, Це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції.
Оскільки податки - це по суті продукт еволюції економіки і держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. У той же час у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи інших форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які у свою чергу представляють інтереси різних верств суспільства.
Становлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевим бюджетами в Україні має свої особливості:
- нерозвиненість системи місцевих податків і зборів та як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної доходної бази;
- постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами;
- відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.
Щодо складу податкової системи України, то її основу створюють податки, аналогічні тим, які становлять ядро податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування.
Слід зауважити, що, на відміну від основних податків, які становлять серцевину податкової системи України і склад яких не змінюється, склад решти обов'язкових платежів періодично зазнає змін. Законом УРСР "Про систему оподаткування" в редакції від 25 червня 1991 р. до загальнореспубліканських віднесено 16 податків, зборів та обов'язкових платежів. Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 р. (зі змінами, внесеними в наступні роки), податкова система включає 23 загальнодержавні податки і збори. Цей перелік був розширений за рахунок включення: рентних платежів; збору до Державного інноваційного фонду; плати за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності; фіксованого сільськогосподарського податку; збору на розвиток виноградарства; єдиний митний збір; гербовий збір. Деякі з цих зборів вже скасовані. В той же час цей перелік включає податки і збори, які на території України ще не справляються (наприклад, податок на нерухомість ще не запроваджено).
Податкова система являє собою сукупність податків, установлених законодавчою владою і стягнутих виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків. Роль і структура цієї системи визначаються соціально-економічним ладом суспільства.
Податкова система України визначена Законом «Про систему оподаткування», який був прийнятий уперше в 1991 р. У 1994 р. цей Закон був ухвалений у новій редакції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992—1993 рр. Нині діє редакція з доповненнями до Закону, прийнята в 1997 р. Він містить перелік податків та інших обов’язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.
Чинне в Україні податкове законодавство передбачає, по суті, дворівневу систему їх встановлення: загальний закон, у якому встановлюється сукупність податків, та закони з конкретних видів податків. При цьому окремі види податків і обов’язкових платежів у законодавчому порядку не були відрегульовані. У зв’язку з цим розроблено і підготовлено до затвердження «Податковий кодекс», як єдиний законодавчий акт, що регулює усю податкову систему.
Загалом чинна в Україні податкова система відповідає міжнародними стандартам оподаткування. Основна її відмінність полягає в тому, що у структурі податкових надходжень поки що провідна роль належить платежам підприємств, а податки з громадян становлять менш як 20%.
Основні ознаки класифікації податків:
в залежності від об”єкту оподаткування;
в залежності від органу, що стягує податок;
в залежності від порядку використання.
Прямі податки складають основу податкової системи. Власно кажучи, прямі податки – це платежі, що встановлюються на доходи і майно фізичних і юридичних осіб, що безпосередньо здіцснюють їх сплату. Розмір таких платежів залежить від масштабів об”єкта оподаткування. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником податку. Прямі податки підрозділяються на реальні, що сплачуються з окремих видів майна, і особисті, стягнуті з юридичних осіб, із джерела доходу чи по декларації. При цьому одні з них сплачуються тіільки юридичними особами, інші – тільки фізичними, а треті – тими й іншими.
На відміну від прямих, непрямі податки – це платежі, що включаються в ціну товарів і послуг у виді надбавок і сплачуються споживачем. Для окремого платникаїхній розмір прямо не залежить від його доходів. При непрямому оподатковуванні суб”єктом податку є продавець товару (послуги), що виступає посередніком між державою і платником (споживачем даного товару чи послуги).
Так само як і прямі, непрямі податки за своїм характером неоднородні. Умовно їх можна підрозділити на три групи, у залежності від характеру торгової діяльності. Внутрішня торгівля зв”язана з викоростанням двох видів непрямих податків: акцизів і фіскальних монополій. Зовнішня торгівля характеризується встановленням мита на товари, що експортуються чи імпортуються.
Акцизи – це непрямі податки, що встановлюються у виді надбавки до вільної ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, при якому держава не втручається в цей процес, а встановлює лише надбавку до ціни.
Іншим видом непрямого оподаткування внутрішньої торгівлі є фіскальна монополія. Якщо при застосуванні акцизів держава встановлює надбавку до вільної ціни, то при фіскальній монополії воно встановлює собі визначений доход. По економічному змісту фіскальна монополія виражає прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Об”єктом такої монополії завжди були найбільш споживані товари: сіль, алкогольні напої, тютюнові вироби й інші.
Третій вид непрямих податків – мито. Воно встановлюється при ввозі і вивозі товарів через кордон даної держави чи за транзитне перевезення товарів по його території.
У залежності від органа, що стягує податок і розпоряджається його сумою, розрізняють :
загальнодержавні податки – платежі, встановлювані і стягнуті центральними органами влади й управління, що надходять, в основному, у державний бюджет;
місцеві податки – платежі, що встановлюються місцевими органами управління на відповідній території і направляються в місцеві бюджети.
У ряді країн загальнодержавні податки стягуються місцевими органами управління і передаються в державний бюджет. В Україні частина загальнодержавних податків законодавчо закріплена за місцевими бюджетами.
В залежності від порядку використання розрізняють:
загальні податки – знеособлені платежі, що надходять у державний бюджет і використовуються, як правило, на загальнодержавні цілі;
спеціальні (цільові) податки – платежі, що надходять у бюджети різних рівнів, використовуються для строго визначених цілей.
Формування відособленої самостійної системи України почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році був прийнятий Закон УСРС “Про систему оподаткування”. У цьму Законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов”язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень.
У 1997 році був прийнятий Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про систему оподаткування” , у якому була викладена нова редакція Закону “Про систему оподаткування”. Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:
загальнодержавні податки і збори (обов”язкові платежі);
місцеві податки і збори (обов”язкові платежі).
Загальнодержавні податки і збори установлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України. В даний час передбачаються наступні види загальнодержавних податків і зборів (обов”язкових платежів):
податок на додану вартість (ПДВ);
акцизний збір;
податок на прибуток підприємств;
прибутковий податок із громадян;
мито;
державне мито;
податок на нерухоме майно (не регламентований);
плата за землю;
рентні платежі;
податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;
податок на промисел;
збір за геологорозвідувальні роботи;
збір за спеціальне використання природних ресурсів;
збір за забруднення навколишнього природного середоввища;
збір на обов”язкове соціальне страхування;
збір на обов”язкове державне пенсійне страхування;
плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцеві податки і збори, механізм їх стягування і порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів відповідно до переліку й у межах граничних розмірів ставок, установлених Законами України. При цьому комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за дозвіл на розміщення об”єктів торгівлі і сфери послуг, збір із власників собак є обов”язковими для встановлення при наявності об”єктів оподаткування чи умов, зв”язаних із введенням цих податків і зборів.
Основними місцевими податками і зборами є:
податок з реклами;
комунальний податок;
готельний збір;
збір за паркування автотранспорту;
ринковий збір;
збір на видачу ордера на квартиру;
курортний збір;
збір за участь у бігах на іподромі;
збір за виграш в бігах на іподромі;
збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромаі;
збір за право використання місцевої символіки;
збір за право проведення кіно-і телезйомок;
збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
збір на проїзд по території прикордоних областей автотранспорту, що спрямовується за кордон;
збір за видачу дозволу на розміщення об”єктів торгівлі сфери послуг;
збір із власників собак.
Систему податків в Україні можна представити у вигляді трьох основних підсистем :
підсистема оподаткування юридичних осіб;
підсистема оподаткування фізичних осіб;
збори в державні цільові фонди.
Усі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв”язку між собою, їх складають одні і тіж структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори.

2. Етапи становлення податкової системи України
Україна пройшла досить довгий шлях, поки податки ввійшли в економіку і стали дзеркалом формування бюджету і регулятором підприємницької діяльності. Я вважаю, що історію виникнення податкової системи України з часів СРСР можна розділити на кілька етапів.
Після революції, у період громадянської війни податки знаходилися в натуральній формі. У жовтні 1918 року ВЦВК був прийнятий закон про натуральний податок. У цей же час були прийняті революційні податки. Місцевій владі було дозволено ввести місцеві одночасні першочергові революційні податки. В умовах “воєнного комунізму” створюється система натурального господарства, у результаті якої грошові податки не мають дійсного значення. У лютому 1921 року утримання грошового податку було цілком зупинене і податковий апарат був розформований.
Формування податкової системи починається в період Непа. Різноманіття економіки викликало потребу в різноманітних формах податків. Основу податкової системи складали прямі податки. У плині 1921-1923 років були введені промисловий прибутково-майновий і загальний сільськогосподарський податки.
Промисловий податок був введений у 1921 році. Його виплачували промислові виробничі підприємства і кустарне виробництво.
Податок складався з патентного і порівняльного зборів. Патентний збір утримувався при видачі патентів на право займатися промисловою і торговою діяльністю. Порівняльним збором обкладався оборот промислових і торгових організацій. При його виплаті враховувалася сума патентного збору. На мій погляд, промисловий податок був першою формою податку з обороту. Поряд із промисловим податком частина прибутку підприємств відчислялася у вигляді прибуткового податку і відрахувань від прибутку. Державні підприємства виплачували і прибутковий податок, і відрахування від прибутку.
У 1924 році вводиться прибутково-майновий податок. Він поклав початок розвитку прибуткового оподаткування громадян. Оподаткуванню підляв сукупний доход, що визначався на підставі декларації платників. Ставки податку залежали від розміру доходу, а ставки податку на майно встановлювалися окремо. У 1924 році було скасовано оподаткування майна, а прибутково майновий податок реорганізований у прибутковий. Прибутковий податок був розділений на дві частини: основну і додаткову,а його платникі – на окремі категорії і групи. Податок утримувався у твердих ставках, дифферинційних по категоріях і групах платників. Додатковий податок встановлювався в прогресивних ставках до сукупного податку, що перевищував визначений розмір.
В роки Непа були введені “комунальні податки і збори” : податок з будівель у містах, квартирний збір, збір із власників транспортних засобів, прописочний збір. Їх можна класифікувати як місцеві податки і збори. На Україні вперше місцеві податки та збори були введені в 1993 році Дикретом Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори”. Ці податки дають можливість, враховувати особливості економічного і соціального розвитку окремого регіону, доповнювати дохідну базу бюджету.
Сільське населення в перші роки Непа виплачувало податки в натуральній формі з різних видів сільськогосподарської продукції. У 1922 році їх замінили загальним натуральним податком. Крім нього, існували різні платежі і повинності. Для розвитку сільськогосподарського виробництва в 1923 році всі податки були скасовані: замість них уведений загальний сільськогосподарський податок, що з 1 січня 1924 року став сплачуватися тільки в грошовій формі.
Як непрямі податки, використовувалися акцизи у виді надбавки на ціни товарів. Ставки були дифференційні на товари. Найвищі встановлювалися на товари не першої необхідності.
Протягом 1930-1931 років проводилася податкова реформа. Була встановлена двуканальная система платежів до бюджету: податок з обороту і відрахування від прибутку.
До податку з обороту ввійшли промисловий, акцизи та інші податки. До відрахувань від прибутку – прибутковий податок, власні відрахування від прибутку та інші. Для державних підприємств були встановлені відрахування від прибутку в розмірі від 10% до 81% фактично отриманого прибутку. Кооперативні організації виплачували прибутковий податок, а для сільськогосподарських підприємств сільгоспподаток також був замінений прибутковим.
Цю реформу не можна оцінити однозначно.
Позитивним я вважаю уніфікацію податкової системи. Наприклад, податок з обороту вмістив у собі 53 платежу. Це удосконалило роботу розрахунку податків і для підприємств і для держави. Але реформа мала негативні моменти: диференційне відрахування від прибутку ставило підприємства в не рівні економічні умови; були скасовані місцеві податки, і дохідна база місцевих бюджетів залежила від державного, тобто вже не можна було говорити про самостійність бюджетної системи; податок з обороту став єдиним непрямим податком, що виконував тільки фіскальну функцію.
У середині 60-х років з'явилися негативні тенденції в розвитку економіки. У 1965 році проводиться господарська реформа. Складовою частиною реформи був перегляд взаємозв'язків з бюджетом. Існуюча система платежів до бюджету виконувала тільки фіскальну функцію і не стимулювала виробництво. Тому для підприємств була встановлена плата за основні виробничі фонди й оборотні кошти. Вона виплачувалася з прибутку залежно від вартості виробничих фондів. Для деяких підприємств (які мали більш вигідні умови для своєї діяльності) уводилися фіксовані (рентні) платежі. І останнім платежем був вільний залишок прибутку. Він вираховувався, як різниця між загальною сумою прибутку, платою за виробничі фонди і рентні платежі і сумою, що направлялася у фонд економічної стимуляції. Це на якийсь час поліпшило фінансовий стан підприємств.
Почався пошук нових форм взаємин між державою і підприємствами. Додатково до плати за виробничі фонди і рентні платежі була встановлена плата за трудові ресурси; платежі вільного залишку прибутку були замінені на норматив відрахування від прибутку. Нормативи носили індивідуальний характер, установлювалися вищими органами і досить часто носили суб'єктивний характер.
Єдиною ефективною формою відносин між державою і платниками можуть бути тільки податки. Тому в 1991 році був прийнятий перший Закон СРСР “Про податки з підприємств, об'єднань і організацій”.
Україна почала формування власної податкової системи з 1992 року.
У період 1990рр., коли власником переважної маси засобів виробництва виступала держава, доходи бюджету в основному поповнювалися за рахунок грошових нагромаджень, створюваних на державних підприємствах. Система стягування платежів у бюджет у період з 1930 по 1990 роки була жорстоко центтралізованою, носила в основному фіскальний характер і будувалася на використання індивідуальних ставок. Ці методи відображали адміністративно-командний підхід до мобілізації фінансових ресурсів.
Найважливішим недоліком формування доходів бюджету було і те, що були відсутні об”єктивні критерії, відповідно до яких визначалася б частка участі кожного суб”єкта господарювання в централізованому грошовому фонді країни. Це неминуче привело до підриву фінансової самостійності підприємств, зниженню зацікавленості в результатах колективної праці.
Перехід до ринкових умов господарювання зажадав використання економічних методів управління суспільним виробництвом, зміни системи формування дохідних надходжень у бюджет. Ця система стала будуватися на базі податкових платежів, а взаємини підприємств із бюджетом були переведені на правову основу, регульовану законом.
ВИСНОВКИ
Для полегшення економічної ситуації в Україні необхідно досягти стабільності податкового законодавства, що забезпечило б: введення в дію законодавчих актів з питань оподаткування не раніш чим через рік з моменту їхнього прийняття; незмінність ставок пільг і правил оподаткування протягом мінімум 3 років з моменту введення в дію актів податкового законодавства, а також податкового законодавства відносно платников, що беруть участь у цільових державних інвестиційних програм у плині всього часу їхньої дії.
Держава повинна навчиться грамотно керувати доходами й відмовитися від діючої нині жорстокої зарегулированности економіки, що штовхає підприємця в “тінь”. Інакше кажучи, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця.
Для цього варто забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішній і внутрішньої економічний кон”юктурі. Насамперед мова йде про делігірованії податковим органам права дати відстрочки, россрочки по оплаті податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій в залежності від фінансового положення платника податків і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної умови – наприкінці визначеного звітного періоду платник податків зобов'язаний цілком оплатити всю суму заборгованості. При такій схемі можливо використовувати й вже випробувану систему податкових кредитів.
Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника й особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.
Необхідно до мінімуму звести неготивний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, що склалася, свідчить про те, що тіньова діяльність приченяет збитки однаковою мірою як державі, так і кожному легально працюючому підприємцю. Правда, ризик, на який свідомо йдуть тіньовики, не завжди виправдується прибутком, що вони одержують.
Я вважаю, що саме поняття податкової реформи містить у собі не тільки зміну законодавства, якео регулює розміри і процес збору податків, а і модернізацію самої податкової служби, приведення її у відповідність з вже існуючими ринковими нововведеннями, які могли б на достатньому рівні забезпечити залучення доходів до бюджету.
Усі розуміють, що при всім бажанні за декілька років не можна створити ідеальну податкову систему. Але зараз насамперед потрібно думати про фінансову систему перехідного періоду. Податкова система у відриві від економіки існувати не може. Зі зміцненням економіки України буде удосконалюватись і податкова система. Але при цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпроти – стимулювати її.
Я розумію, що увесь час податкові органи, як органи фіскальні, є і будуть одними з найбільш непопулярних державних інститутів у країні. Але хочу підкреслити, що податки – це плата за цивілізацію, і виповняться вони повинні цивілізовано. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Контроль і перевірки підприємницької діяльності// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 4. – С.22-49.
Палей С. Б. Налоговая система (основы теории и практики) [текст]:   Учеб. пособие. / С. Б. Палей – Донецк: Норд-Пресс, 2006. – 248 с.
Карпінський Б. А., Залуцька Н. С. Удосконалення взаємин податкової служби з платниками податків// Актуальні проблеми економіки. – 2007. –  №2. – С. 128-136.
Іванов Ю. Б. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування [текст]:   Монографія. / Ю. Б. Іванов – Х: ВД “ІНЖЕК”, 2007. – 448 с.
Дрозд В. С. Сучасний стан податкової політики України//Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки [Текст]: VIII Міжнар. наук.-практ. конф. [матеріали]. – Т.1. – Донецьк: ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського, 2008. – С.137-139.
Литвиненко В. Податкова політика: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 224 с: іл. — Бібліогр.: с. 219-221.