ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни
«Загальна тактика»
Т Е М А № 7: Оборона підрозділів
Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія




Навчальні питання та розподіл часу:


ВСТУП – 5 хв.
Методичні вказівки: Особливу увагу на занятті необхідно звернути на види оборони і їх характеристики, вимоги до оборони, систему вогню в бойовий порядок механізованого відділення в обороні, а також порядок роботи командира відділення по організації оборонного бою.
При доповіді питань теми викладач повинен дати можливість студентам записати основні положення питань, особливо порядок роботи командира відділення по організації оборонного бою, а також накреслити систему вогню і бойовий порядок механізованого відділення в обороні.
Контрольне опитування за темою № 6 “Управління підрозділами в бою”.
Запитання для опитування:
Сутність та зміст управління
2. Вимоги до управління.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
Методичні вказівки: Дане питання викладати з використанням дошки, кольорової крейди. Дати можливість студентам записати мету оборони, вимоги до оборони, види оборони т, тактичні нормативи підрозділів в обороні в зошитах.
1. Мета оборони. Вимоги до оборони. Умови переходу військ до оборони. Види оборони і їх характеристики.
Бойовий статут СВ визначає, що оборона - основний вид бою. Вона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.
В залежності від бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневровою та мобільною.
Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає меті оборони та ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику у ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості направлень, насамперед тим, де втрата територій недопустима.
Маневрова оборона застосовується на тих напрямках, де можлива тимчасова втрата окремих районів території, при відсутності достатньої кількості сил для ведення позиційної оборони, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угрупування противника в певні райони, виграти час і рішучим ударом других ешелонів і резервів зірвати його наступ.
При організації і веденні маневреної оборони можуть застосовуватися два способи дій:
перший – коли у першому ешелоні розгортаються обмежені сили, а у другому головні угрупування військ, які призначені для завдання раптового удару по наступаючому противнику, який втягнувся в певні райони;
другий – з послідовним отриманням ешелонованих у глибину рубежів і завданням противнику поразки в боротьбі за кожний рубіж з таким розрахунком, щоб його можна було зупинити на кінцевому рубежі.
Мобільна оборона – це перспективний спосіб ведення операції, основу якого покладені мобільні дії військ, які означають не тільки швидке пересування військ, а головним чином їх здатність постійно упереджувати противника, завдати раптових ударів, здійснювати розгром противника по частинах, своєчасно виходити з-під його ударів.
Залежно від співвідношення сторін і конкретних умов обстановки під час мобільної оборони можуть застосовуватись два способи дій:
Перший – при відносно рівному співвідношенні бойових можливостей сторін. Завдання противнику вогневого ураження ще до початку його вторгнення, міцне утримання в ході операції ключових районів оборони і послідовне завдання поразки угрупуванням противника, які обходять ці райони, ударами по його флангах і в тил.
Другий - при більш вигідному співвідношенні бойових можливостей може бути здійснено перехід до наступальних дій і розгром головного угрупування противника завданням ударів у смузі забезпечення. В окремих випадках такі удари можуть завдаватися коли війська противника знаходяться у вихідних районах для переходу в наступ або на маршрутах висування.
Методичні вказівки: опитати 2-х – 3-х студентів знанню мети оборони та видів оборони.
Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може приймати участь у маневровій обороні полку, а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її самостійно.
Оборона може застосовуватись навмисно, коли більш активні та рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливих обставин.
Вона може підготовлятися до початку бойових дій чи організуватися у ході бою.
Вимоги до оборони.
Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп. Вона повинна бути:
протитанковою;
протиповітряною;
протидесантною;
глибоко ешелонованою;
готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником ЗМУ, ВТЗ та засобів РЕБ.
Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які зайняли навіть в умовах повного оточення та не мають права залишати зайняті позиції і відходити без наказу старшого командира.
Стійкість та активність оборони досягається:
витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом;
майстерно організованою обороною і системою вогню;
безперервною розвідкою противника;
ретельним маскуванням опорного пункту (ВП);
умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;
виконанням заходів щодо захисту від ЗМУ і ВТЗ противника;
- всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення. Перехід до оборони батальйону (роти) може відбуватися в умовах відсутності зіткнення з противником або під час зіткнення з ним. Під умовами переходу військ до оборони слід розуміти ту конкретну ситуацію, що склалась, в якій відбувається підготовка оборони.
В умовах відсутності зіткнення з противником батальйон може переходити до оборони:
при обороні району в другому ешелоні полку;
при обороні морського узбережжя, де очікується морський десант;
для забезпечення охорони кордону на початку війни.
Під час цього складаються найкращі умови для більш повного вивчення місцевості, підбору вигідних позицій, побудову бойового устрою, організація системи вогню і маневру, широкого використання інженерної техніки.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником батальйон може переходити до оборони:
з метою відбиття контратак переважаючих сил противника під час наступу;
закріплення і втримання важливих захоплених районів (об'єктів);
для прикриття флангів полку на загрозливому напрямку;
в результаті невдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника
В цих умовах, переходячи до оборони, підрозділи будуть зазнавати активних дій противника, його ядерним ударам, ударам повітряних сил, артилерії, атакам піхоти і танків.
Перехід до оборони буде зроблений в дуже короткий проміжок часу.
Механізований батальйон (рота) може оборонятися:
у першому ешелоні полку (батальйону);
у другому ешелоні полку (батальйону);
у смузі забезпечення (на передовій позиції);
складати загальновійськовий резерв;
знаходитись у протидесантному резерві;
при виході з бою та відході батальйон може бути призначеним в ар'єргард, а рота - у ТПЗ (БПЗ) чи для дій в якості підрозділу прикриття.
Побудова оборони батальйону (роти) включає:
бойовий порядок батальйону (роти);
систему опорних пунктів та вогневих позицій;
систему вогню;
систему інженерних загороджень.
Бойовий порядок - це шикування підрозділів для ведення бою. Бойовий порядок мб мр) будується в один чи два ешелони. При побудові бойового порядку батальйону в один ешелон є резерв у складі не менше взводу.
Бойовий порядок батальйону (роти) складається з:
підрозділів першого ешелону з засобами посилення;
підрозділів другого ешелону;
резерв;
артилерії;
ПТ підрозділу;
зенітного підрозділу.
В склад бойового порядку батальйону (роти) в залежності від обстановки можуть входити:
бронегрупа;
вогневі засідки;
Система опорних пунктів та вогневих позицій включає в себе:
позицію бойової охорони;
опорні пункти рот (взводів), які об'єднані у батальйонний район оборони (опорний пункт роти);
вогневі позиції танків, БМП (БТР). ПТКР та інших штатних та приданих ВЗ;
систему траншей та ходів сполучення.
Система опорних пунктів та ВП підготовляється в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу та характеру місцевості.
Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони. БРО обладнується трьома-чотирма траншеями і складається з:
опорних пунктів рот;
позицій штатних і приданих підрозділів і ВЗ, які зв'язані між собою єдиною системою вогню;
загороджень та ходів сполучення у межах району оборони.
Опорні пункти мр обладнуються двома траншеями та складаються з:
опорних пунктів взводів;
позиції ВЗ роти та приданих підрозділів;
загороджень та ходів сполучення в межах опорного пункту роти.
Методичні вказівки: опитати 2-х – 3-х студентів по знанню вимог до оборони, бойовому порядку батальйону (роти) в обороні.
Тактичні нормативи підрозділів в обороні
Система вогню включає використання на танконебезпечному напрямку ПТ резерву та рухомого загону загороджень полку.
Система інженерних загороджень створюється у відповідності з задумом бою у поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з врахуванням маневру своїх військ. Інженерні загородження поділяються на:
мінно-вибухові;
невибухові;
комбіновані.
Вони бувають ПТ і ПП. МВЗ складають основу іеженерних загороджень.
2. Механізоване відділення в обороні: завдання, бойовий порядок і система вогню. Порядок роботи командира відділення по організації оборонного бою
Методичні вказівки: Дане питання викладати з використанням схеми "МВ в обороні". Звернути особливу увагу на систему вогню мвід і дати можливість накреслити її в зошитах, а також записати порядок роботи командира відділення.
Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу. На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Відповідно до цього будується і система вогню. Відділення повинно бути готовим до маневру на напрямок, якому погрожують, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості. БМП, яка має могутнє озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відділення. Її вогнева позиція, а також вогнева позиція БТР може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. БМП без десанту в обороні може виділятися для дій у вогневій засаді, як кочуючий вогневий засіб і у складі бронегрупи батальйону (роти).
На позиції відділення можуть розташовуватися ВЗ старших командирів.
Система вогню мех.. відділення в обороні включає:
частину ділянок зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;
зони ПТ вогню БМП (танка) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;
підготовлений маневр вогнем БМП (танка) та інших ВЗ на напрямки, яким загрожують.
Основу системи вогню складає вогонь танка, БМП, ПТ гранатомета і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній взаємодії із інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, фланогового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту взводу.
Безпосередньо перед ПКО підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед ПКО повинна знаходитися під вогнем відділення, а метрові простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих ВП.
Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.
Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масовістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.
Під час організації системи вогню мех. відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу 1-2 ділянки зосередженого вогню.
Готовність системи вогню визначається:
заняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими ВЗ вогневих позицій;
підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.
Порядок роботи командира відділення
по організації оборонного бою
В умовах відсутності зіткнення з противником командир механізованого відділення, одержавши бойове завдання повинен: (ст. 18,62,63 БССВ).
Зрозуміти завдання взвод, відділення, а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання;
з'ясувати, де противник і що він робіть, а також місце розташування його вогневих засобів;
вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;
вивести відділення на вказану позицію;
організувати спостереження;
оказати основну і запасну вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям;
віддати бойовий наказ;
організувати інженерне обладнання і маскування позицій;
визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти карту вогню.
Після віддання бойового наказу командир відділення організовує підготовку відділення для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім,
перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою;
доповідає командиру взводу про готовність відділення до бою, дає йому карту вогню.
У бойовому наказі командир відділення вказує:
Орієнтири.
Склад, положення та характер дій противника.
Завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням.
Завдання сусідів.
Завдання особовому складу:
навдінику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметникам і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції;
старшому стрільцю та стрільцю – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою;
навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), крім того – основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції;
механіку – водію (водію) – маршрут виходу на запасну (тимчасову вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню.
Сигнали оповіщення і управління, взаємодії та порядок дій за ними.
Час готовності до оборони, місце командира і заступника.
Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення:
організовує швидке захоплення і заняття позиції на вказаному рубежі;
ставить завдання особовому складу;
організовує спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції;
надалі командир відділення детально вивчає місцевість;
уточнює завдання особового складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.
Методичні вказівки: опитати 2-х – 3-х студентів по знанню системи вогню мвід в обороні, та чим визначається готовність системи вогню. Провірити накреслення системи вогню мвід в обороні в зошитах.
Дії особового складу і підрозділів під час оборонного бою. Особливості бойових дій механізованим відділенням при введенні оборони з розподілом на бойові групи в локальних конфліктах.
Методичні вказівки: дане питання викладати з використанням схеми: "мб в обороні". Звернути особливу увагу на бойові дії мвід в локальних конфліктах.
Дії особового складу і підрозділів під час оборонного бою.
До початку наступу противника в підрозділах призначаються чергові БМП (БТР), танки і інші ВЗ, які займають запасні або тимчасові ВП і знаходяться в постійній готовності до негайного відкриття вогню.
Решта особового складу удосконалює інженерне обладнання позицій, займається б/підготовкою або проводить ТО техніки.
Дрібні групи і розвідувальні підрозділи противника знищуються раптовим вогнем бойової охорони. Великі сили противника при підході до позиції бойової охорони уражаються не тільки вогнем штатних засобів охорони, але і вогнем ВЗ підрозділів першого ешелону, вогнем артилерії.
Коли противник розгорнув перед фронтом оборони свої основні сили і засоби, бойова охорона, з дозволу старшого командира виходить з бою і відходить в глибину оборони.
З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад підрозділів першого ешелону укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, БМП (БТР), танках, на дні окопів і траншей в готовності швидко зайнятим свої місця на позиціях для відбиття атаки. Командири і спостерігачі ведуть спостереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку З переходом противника в атаку за командою командирів особовий склад негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню артилерії, танків, ПТУР, БМП, стрілецької зброї. По мірі підходу противника до ПКО вогонь всіх ВЗ доводиться до найвищої напруги.
Атака танків і мотопіхоти противника, які наступають на БМП без зпішування відбивається шляхом зосередження вогню БМП, танків і ПТ засобів, щоб змусити піхоту спішитися. Потім вогнем із стрілецької зброї піхота, яка спішилась відсікається від танків і знищується.
Атака танків і піхоти, яка за ними наступає в пішому порядку, відбивається вогнем з БМП, танків і ПТ засобів по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів і приданих вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити.
У всіх випадках підрозділ повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до ПКО.
Противник, який увірвався в опорний пункт, знищується вогнем впритул, гранатами і в рукопашному бою. Підрозділ при підтримці вогневих засобів старшого командира повинен за всяку ціну утримати опорний пункт (позицію) і не допустити розвитку наступу противника.
Під час вклинення противника на позиції сусідів підрозділ продовжуючи обороняти свій опорний пункт (позицію), виділяє частину ВЗ для стрільби у фланг і в тил противнику, який вклинився, і вживає заходів щодо посилення оборони на напрямку, якому загрожують.
У випадку обходу противником опорного пункту підрозділ переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати позиції, які займає, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою старшого командира.
Після відбиття атаки:
відновлюється система вогню, зруйновані фортифікаційні спорудження та інженерні загородження;
поповнюються ракети і б/п;
приводяться до порядку зброя і військово-технічне майно;
при необхідності проводиться зміни ВП ВЗ;
вживаються заходи щодо надання медичної допомоги і виносу тяжкопоранених.
Про результати бою командир підрозділу доповідає старшому командиру.
Особливості бойових дій механізованим відділенням при веденні оборони з розподілом на бойові групи в локальних конфліктах.
Аналіз досвіду збройних конфліктів сучасності свідчить про те що форми і способи тактичних дій підрозділів постійно удосконалюються, вони залежать від змісту поставлених завдань, ролі і місця підрозділів у бою. характеру дій противника, умов місцевості, наявних штатних та придатних сил і засобів, а також від рівня підготовки особового складу.
З огляду на зміни, які відбулися у змісту тактичних дій Сухопутних військ Збройних Сил провідних країн світу протягом останнього десятиріччя, слід визначити декілька основних тенденцій, які спонукали до появи нових способів виконання підрозділами бойових завдань та на вимоги до організації їх бойової підготовки.
По-перше, масоване застосування могутньої високоточної зброї, у ході ведення збройних конфліктів, привело до того, що Сухопутні війська застосовувалися не широкомасштабно, а лише у складі підсилених частин та підрозділів, для виконання окремих завдань при нарощуванні зусиль і розвитку успіху, якого було досягнутого за рахунок завойовування вогневої ініціативи та панування у повітрі.
Такий стан створював передумови до значного зменшення бойових втрат механізованих і танкових підрозділів, прихованого здійснення маневру і досягнення раптовості, але, водночас, ускладнював організацію бою, оскільки командири позбавлялися можливості особисто спостерігати за полем бою, проводити рекогносцеровку звичайним методом, ставити бойові завдання підрозділам і організовувати взаємодію безпосередньо на місцевості.
По-друге, під час виконання бойових завдань, підрозділи зустрілися із нетиповим, нетрадиційним противником - малочисельними, але мобільними формуваннями, які ухилились від прямих сутичок, уникали позиційних форм боротьби, надавали перевагу влаштуванню засад, раптовому нанесенню ударів, активному застосуванню снайперських груп і МВЗ, у критичних ситуаціях "розчинялися" серед місцевого населення і вступали в бій, лише тоді, коли їм це було вигідно, уміло використовували місцевість, нічні та складні погодні умови, швидко зосереджувалися і розосереджувалися після коротких сутичок.
По-третє, готовність мобільних груп противника зненацька атакувати із-будь-якого напрямку, недостатня кількість сил і засобів для охорони підрозділів технічного і тилового забезпечення, вогневих позицій засобів підсилення призвели до зменшення чіткої межі між фронтом і тилом, спонукали командирів діяти нестандартно та ініціативно, вести пошук нових форм і способів тактичних дій в умовах відсутності суцільних фронтів.
Вказані фактори сприяли підвищенню ролі злагодженості дрібних підрозділів у ланці відділення (екіпаж, розрахунок) взвод, роти.
Бойовий порядок механізованого відділення на БМП (БТР) із урахуванням його розділу на бойові групи.
Бойовий порядок механізованого відділення ділиться на основні елементи бойових порядків підрозділів, визначені положеннями бойових статутів Сухопутних військ, однак, як свідчить досвід ведення збройних конфліктів останніх років, умови обстановки вимагають від командирів усіх ступенів ведення творчого пошуку нових, більш ефективних способів застосування у бою наявних сил і засобів.
Зростання ролі дрібних підрозділів у боротьбі із мало чисельними мобільними групами противника, обумовило доцільність створення у складі механізованих підрозділів позаштатних бойових груп - "двійок" та "трійок".
Первинним підрозділом механізованих військ є відділення, до складу якого можуть входити до трьох бойових груп.
Розподіл відділення на бойові групи дозволяє створити більш гнучкий та розосереджений бойовий порядок, підвищити ефективність вогневого ураження противника і живучість підрозділу і забезпечує взаємну підтримку і прикрити вогнем на полі бою у ході здійснення маневру.
Склад вказаних бойових груп залежить від організаційно-штатної структури відділення та завдань, які воно виконує. У разі посилення відділення вогневими засобами, до складу бойових груп можуть додатково входити: вогнеметних, розрахунок АГС-17 шСПГ-9 із урахуванням вказаних факторів, елементами бойового порядку відділення можуть бути:
І група (трійка);
ІІ група (трійка);
ІІІ група (бойова машина).
Варіанти складу бойових груп може бути наступним:
І група - старший стрілець (старший групи), кулеметник та стрілець;
ІІ група - командир відділення, спектр, гранатометник, стрілець-помічник гранатометника;
ІІІ - група заступник командира бойової машини - навідник оператор (кулеметник КПВТ) та механік-водій (водій).
Завдання, прийоми та способи дій військовослужбовців у складі бойових груп в обороні.
При діях в обороні, склад позаштатних бойових груп може бути таким, як і в наступі.
Завдання, які вирішують бойові групи в обороні:
І бойова група :
ведення розвідки на відстанях від 500 до 700 м;
знищення живої сили та неброньованих засобів противника на відстанях від 500 до 300 м;
використання найбільш підготовленого та фізично розвинутого солдата в резерві для посилення небезпечних місць (діє за вказівками командира відділення, в залежності від умов обстановки).
ІІ бойова група:
ведення розвідки на відстані від 500 до 700 м;
знищення живої сили і броньованих засобів противника на відстанях від 300 до 500м; охорона командира відділення.
ІІІ бойова група:
ведення розвідки з використанням оптичних прицілів бойової техніки на відстанях до 2000м;
знищення живої сили противника на відстанях до 2000 м; знищення броньованих цілей противника на відстанях до 1500 м.
Кожному військовослужбовцю вказується 2-3 вогневі позиції, які необхідно змінювати після декількох черг (пострілів) та сектори стрільби - основний і додатковий які повинні перекриватися не менше ніж на 10-15 градусів (170-250 тисячних), створюючи зону суцільного вогню; сектор обстрілу для кулеметника в обороні - до 120 градусів, для автоматника - до 40 градусів.
Висування на вогневі позиції здійснюються під вогневим прикриттям чергового вогневого засобу і вогню БМП (БТР).
Щоб зменшити вірогідність знищення БМП (БТР) та танків вогнем ПТКР для кожної одиниці бойової техніки обладнуються 1-2 укриття (за зворотними схилами висот, у ярах, у лісі, тощо).
Кожній бойовій машині призначаються 2-3 вогневі позиції ( на найбільш небезпечних напрямках наступу противника). При цьому, із кожного укриття необхідно готувати вихід на вогневі позиції не менше ніж по двох маршрутах.
Висновки: Організуючі оборону підрозділу, необхідно постійно виходити з того, що у тих хто захищається, завжди є ряд переваг, які відіграють важливу роль в боротьбі з переважаючими силами наступаючого противника. Командири підрозділів повинні вміло вибирати місце для опорних пунктів, найбільш ефективно використовувати важливі засоби, захисні властивості місцевості, безперервно здійснювати маскування та своєчасно проводити маневр вогнем і підрозділами.
Висновки до заняття:
Для організації стійкої оброни в умовах застосування противником високоточної зброї, зброї масового ураження кожному офіцерові необхідно творчо підходити до вирішення всіх питань організації, не допускати шаблону в побудові бойових порядків. Кожного разу створюючи оборону згідно, з характером завдання і місцевістю, на який приділяється захищатися, враховуючи тактичні заходи діяльності противника.
Під час оброни командири повинні вміло і безперервно керувати підрозділом і вогнем, організовувати особовий склад, своїм прикладом показувати мужність, стійкість і героїзм, які притаманні українському війську.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Надати завдання на самостійні заняття по темі.
Розробив:
Професор кафедри, кандидат військових наук
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО
« ___» ___________200_ р.