1.Державны доходи
Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.
Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.
Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.
Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.
2. Джерела доходів та їх структура
2.1. Доходи бюджету
Державний бюджет країни складається з доходів (надходжень) і видатків (витрат). Кожна країна має свою структуру доходів і видатків. Структура видатків і доходів бюджету кожної держави визначається економічним ладом суспільства, природою і функціями держави (9, c.126(.
Попри всю різноманітність державних підходів до формування і використання бюджету у них є спільні риси. Доходна частина складається в основному з податкових надходжень, менша частина – це неподаткові надходження.
Державні доходи – це грошові відносини з приводу розподілу вартості ВВП, це частина ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Вони об’єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються у державному бюджеті.
Доходи бюджету утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством.
Доходна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Доходи держави надходять і витрачаються на основі відповідних законодавчих і нормативних документів.
Доходи бюджету формуються за рахунок наступних основних джерел:
1) податки;
2) плата за послуги;
3) позики;
4) продаж активів.
Для забезпечення виконання своїх функцій уряд використовує ці джерела доходів.
Такий вид доходу, як плата за послуги характеризується принципом плати у відповідності з одержаним доходом особи. Особи, які не хочуть купляти певний вид послуг не будуть платити за них. Цей вид державних доходів оплачується відповідно спожитій величині.
Деякі послуги тільки частково оплачуються користувачами, а решта видатків субсидуються з інших джерел. Причинами субсидування є:
1) не кожен споживач може дозволити собі платити повну вартість послуг;
2) одержання кожним прямої і непрямої вигоди від користування даним видом послуги. Прикладом прямої і непрямої вигоди може бути – пряму вигоду отримують громадяни, які користуються громадським транспортом і потрапляють на потрібне місце, непряму – інші особи від зменшення скупченості на тротуарах та вулицях.
Використовується велика кількість позичкових інструментів для підтримання інших джерел доходів.
Позики є засобом управління економічними циклами та поточними потребами, які не можуть бути забезпечені іншими джерелами доходів (5, c.16(.
Раніше позики виступали надзвичайним джерелом доходів, коли уряди змушені були покривати ними дефіцит при виконанні бюджету. Тепер вони стали надзвичайним джерелом доходів. У багатьох країнах бюджетні дефіцити стали враховуватися під час складання бюджету, а розмір позик, як і податків, установлюється до початку виконання бюджету. У зв’язку зі збільшенням бюджетних дефіцитів, розриву між податковими надходженнями і бюджетними видатками, частка позик зростає і сягає іноді 10% і більше.
Особливо важливу роль відіграють позики у період війни, стихій, економічних криз, коли податки не здатні швидко мобілізувати великі фінансові ресурси [2, c.362].
Розрізняють такі типи позик:
1) загальні облігації – цей тип довгострокових позик призначений фінансувати в основному довгострокові капітальні вкладення – водопостачання, будівництво доріг;
2) негарантовані позики – ризик по цій групі цінних паперів більший, тому по ним виплачуються вищі відсотки.
Уряд використовує ще й таке джерело доходів як продаж активів. Велика кількість природних ресурсів знаходить під управлінням державних агенцій.
Уряд може збільшити доходи шляхом продажу прав на розробку, наприклад, нафтових чи інших родовищ, приватним фірмам.
Продаж ресурсів забезпечує надходження необхідних коштів та може пожвавити економічний розвиток.
Головним засобом надходження до державного бюджету є податок. Податки займають центральне місце в системі доходів. В доходах бюджету податки становлять від 80 до 90%.
Податкова система – це певний порядок стягування податків та сукупність органів, які цей порядок забезпечують [6, c.278]. Податками називають обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ, організацій у центральний і місцевий бюджети.
Суб’єктами оподаткування можуть бути:
а) власники доходів – фізичні та юридичні;
б) власники майна (землі та нерухомості);
в) споживачі товарів та послуг.
Об’єктами оподаткування можуть бути: заробітна плата, дохід на індивідуальні капіталовкладення, дохід з майна, виручка від реалізації.
Розрізняють два принципи стягнення обов’язкових платежів:
- пропорційний (податкова ставка незмінна і не залежить від рівня доходу; забезпечується зацікавленість у зростанні доходів; відтворюється соціальна несправедливість у разі, якщо надвисокі доходи отримані випадково або незаконно);
- прогресивний (податкова ставка збільшується із зростанням доходу; забезпечується обмеження зростання доходів, у тому числі отриманих випадково або незаконно; стимулюється приховування доходів після досягнення певної межі).
За рахунок податкових джерел у формі перерахувань з державного бюджету створюється ряд соціальних урядових фондів.
Кожен податок у законодавчому порядку закріплюється за відповідною владою. Центральні уряди мають у своєму розпорядженні найбільші за розміром податки (податок з корпорацій, основні непрямі податки). Вони надходять у державний бюджет, забезпечують функціонування центрального урядового апарату і здійснення покладених на нього завдань.
За механізмом стягування, податки поділяються на:
1) прямі – це податки на доходи. Механізм їх стягування – очевидний, неприхований;
2) непрямі – податки на споживання, що стягуються в залежності від обсягу придбаних товарів, їх збільшення безпосередньо збільшує ціну. Вилучення цих податків відбувається неявно.
Прямими податками є:
1. Особистий прибутковий податок.
2. Податок на прибуток корпорацій.
3. Податок на майно.
4. Платежі по соціальному страхуванню.
Особистий прибутковий податок – платниками є наймані працівники і власники підприємств, або інакше можна сказати, що їх сплачують домогосподарства і власники некорпоративних підприємств. Особистий прибутковий податок – це найбільш важливе джерело доходів. Його переваги:
дає можливість об’єднати всі джерела доходів в один оподаткований дохід;
прямий зв’язок податкової відповідальності особи з її здатність плати;
обов’язкове для сплати на всій територій країни;
можливість управляти ефективністю оподаткування за допомогою національної системи утримання роботодавців.
Звичайно цей податок має і свої недоліки:
в період інфляції громадяни часто змушені сплачувати податок по більш високій ставці перед тим як буде змінена податкова шкала;
може бути важко виявити доходи, які не виплачуються в формі заробітної плати.
Проте особистий прибутковий податок – це саме той податок, за рахунок якого уряди формують більшу частину доходів з власних джерел.
Податок на прибуток корпорацій – платниками є юридичні особи – корпорації. Корпорація залучає капітал, випускає акції та облігації, сплачує відсотки по облігаціях, дивіденди на звичайні і привілейовані акції. Об’єктом оподаткування є прибуток корпорацій після вилучення відсотків по банківських позичках, облігаціях та інших боргових зобов’язаннях.
Податок на майно – об’єктом оподаткування при стягуванні цього податку є вартість особистого багатства (будинків, квартир, земельних ділянок). Платниками цього податку є власники майна, коли вони ним самостійно розпоряджаються; орендатори – при оренді; споживачі, коли власність дає дохід. Податок виконує перерозподільну функцію, поповнюючи державний бюджет за рахунок осіб, які нагромаджували багатство.
Цей вид податку є найбільшим джерелом доходів бюджетів місцевих рівнів. Важливим при розгляді цього податку є визначення аспектів регулювання його. Вони такі:
1) оцінка – це дуже спірне і складне питання, оскільки вона проводиться здебільшого некваліфікованими службовцями. Важливою проблемою є своєчасна та якісна переоцінка майна. Оцінка повинна відображати ринкову вартість власності;
2) визначення податкової суми – потрібно врахувати пільги по податку в даній адміністративній одиниці;
3) збір податків – проводиться на тому ж рівні, що визначає податкову суму, це право надається підлеглим ланкам адміністративної системи.
Платежі по соціальному страхуванню – податок стягується з метою формування фондів по соціальному страхуванню. Він виплачується з фонду зарплати і є страховим внеском. Платниками податку стають підприємці з одного боку і наймані працівники з іншого.
Непрямими податками є:
1. Акцизи (податок на продажі).
2. Податок на додану вартість.
3. Мито.
Акцизи – це податки на споживання, тобто непрямі. Вони стягуються у момент придбання певних товарів. Існує, наприклад, акцизний збір як податок на високорентабельні товари і товари, вироблені монополістами. Він встановлюється у відсотках з одиниці товару, що реалізується за вільними цінами. Цей податок має регресивний характер, оскільки особи з різними доходами сплачують одну і ту ж суму податків, але в доході менш забезпечених верств придбання якоїсь речі веде до більш питомих витрат, ніж придбання цього продукту більш забезпеченими. Даний вид податку стимулює збереження, тому що він сплачується тільки у випадку придбання товарів, які оподатковуються цим видом податку.
Податок на додану вартість є універсальним акцизом, що міститься у ціні всіх товарів і стягується залежно від величини їхнього обороту, тобто від виручки за реалізовані товари.
Мито є податком на товари, що імпортуються, експортуються та перевозяться по території країни транзитом. У розвинутих країнах значення мита як джерела державних надходжень постійно зменшується. Це є природним, адже в світі активно здійснюються інтеграційні процеси: від політики протекціонізму держави переходять до вільної торгівлі.
Певні види податків встановлюються не з метою поповнення бюджету. Їхньою метою є дещо інше. Насамперед це:
1) високі податкові ставки припиняють або скорочують небажані види діяльності;
2) податки призначені перешкодити здійсненню певних видів діяльності.
Затрати на збір податків повинні бути встановлені на найнижчому можливому рівні. Потрібно враховувати такі фактори:
1) витрати на процес оподаткування – тут мається на увазі ціна необхідних бланків, поштові витрати, оплата праці людей;
2) справедливість – з різними людьми треба поводитися в плані оподаткування по різному. Податки повинні встановлюватися з урахуванням доходу або багатства кожного платника.
Від своєчасного і повного надходження доходів залежить безперебійне фінансування усіх галузей господарства держави і соціально-культурних заходів.
Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією доходності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів бюджету, звідси з’являються необхідні кошти й для видатків бюджету.
2.2. Класифікація державних доходів.
ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ ДОХОДІВ ДНРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

¦ ¦ ¦ ¦ ¦
За джерелами утворення
¦
¦
¦
За методом
залучення коштів
¦
¦
¦
За рівнем централізації коштів

¦ ¦
¦ ¦
За соціально-економічними ознаками

За умовами формування

Рисунок 3. Класифікаційні ознаки доходів Державного бюджету
1.За джерелами утворення:
доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);
доходи, що входять до складу фонду відшкодування (частина амортизаційних відрахувань);
доходи від реалізації національного багатства.
2. За соціально-економічними ознаками доходи поділяються на:
доходи від господарської діяльності;
доходи від використання природних ресурсів;
доходи від зовнішньоекономічної діяльності;
доходи від банківської діяльності;
доходи від реалізації дорогоцінних металів зДержавного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
державне мито;
митні платежі;
збори та інші неподаткові доходи;
доходи від приватизації;
10) доходи від громадян тощо.
З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони поділяються на закріплені і регулюючі.
Закріплені доходи — це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі).
Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.
Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи./1,c.53/.
3. За методом залучення коштів:
1) податкові надходження:
а) податки на доходи, податки на прибуток,податки на збільшення ринкової вартості;
б) збори за використання природних ресурсів;
в) внутрішні податки на товари та послуги;
г) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
д) інші податки;
2) неподаткові надходження:
а) доходи від власності і підприємницької діяльності;
б) адміністративні збори та платежі, доходивід некомерційного та побічного продажу;
в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
г) інші неподаткові надходження;
3) державні цільові Фонди:
а) збір на обов'язкове соціальне страхуванняна випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття;
б) платежі до Фонду соціального захисту інвалідів;
в) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
г) надходження відрахувань та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування;
д) інші фонди;
4) доходи від операцій з капіталом:
Ця група доходів охоплює:
> надходження від продажу основного капіталу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгосподарне майно, скарби, дорогоцінні метали і каміння);
надходження від продажу з державних запасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні і стратегічні запаси);
надходження від продажу землі і нематеріальних активів;
податки на фінансові операції та операції зкапіталом;
5) офіційні трансферти:
Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження.
Враховуючи постійні зміни законодавчої бази можливі зміни і уточнення в класифікації доходів1 і видатків Державного бюджету, тому потрібно постійно слідкувати за цим.
4. За умовами формування державні доходиможуть бути:
безповоротні - це власні доходи держави ідоходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;
поворотні - це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бутиповернені у визначені строки.
5. За рівнем централізації державні доходиділяться на:
централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави;
децентралізовані - які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування).
3. Податкові надходження та неподаткові надходження.
3,1. Джерела доходів.
Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1./4, c.53/
Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету
Критерії класифікації
Види доходів

Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету
закріплені — згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;
регулюючі — зараховуються у певному відсотковому відношенні

За частотою появи
звичайні — регулярно включаються в доходи;
надзвичайні — з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин

За методами залучення
податки;
збори;
обов'язкові платежі;
інші надходження

За способом зарахування
загальний фонд;
спеціальний фонд

За розділами відповідно до Бюджетного кодексу
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти

На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори. Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий.
Зовнішні фактори:
Зовнішній державний борг;
Рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір;
Рівень цін на енергоносії;
Сальдо торговельного балансу;
Рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій;
Сальдо торговельного балансу.
Внутрішні фактори:
Рівень податкових ставок;
Рівень банківського процента;
Рівень податкової спроможності населення;
Об’єкти приватизації;
Рівень ВВП;
Курс національної валюти;
Рівень інфляції;
Внутрішній державний борг.
Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.
Доходи Державного бюджету України включають:
доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу актинів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
гранти і дарунки у вартісному обрахунку;
міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.
3.2. Проведення операцій з платежами до місцевих бюджетів
Платежі до місцевих бюджетів, які згідно з рішенням рад є доходами загального фонду місцевих бюджетів на відповідний рік, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в управліннях державного казначейства за балансовим рахунком 3141 „Надходження до загального фонду місцевих бюджетів” Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Інформація щодо надходження та повернення надмірно або помилково сплачених платежів до місцевих, бюджетів одночасно відображається на відповідних аналітичних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6121 „Доходи загального фонду місцевого бюджету”.
Кредитовий залишок за балансовим рахунком 6121 дає інформацію про надходження, з урахуванням повернення, платежів до загального фонду місцевих бюджетів наростаючим підсумком з початку року. За окремими аналітичними рахунками допускається від’ємний залишок, який свідчить, що повернення платежів у поточному бюджетному періоді з цього рахунку (за рахунок надходжень до загального фонду) відбулося більше, ніж надходжень. Від’ємний залишок за рахунок бюджетного обліку 6121 у цілому не допускається.

Рис. 2.1. Схема зарахування доходів місцевих бюджетів на рахунки, відкриті в органах казначейства
Повернення помилково та надмірно сплачених платежів, які надійшли до загального фонду місцевого бюджету, здійснюється з відповідного аналітичного рахунку 3141 у межах поточних надходжень за день. У випадку недостатності або відсутності коштів на аналітичному рахунку 3141 повернення здійснюється шляхом залучення коштів з відповідного рахунку 3142 „Кошти загального фонду місцевих бюджетів” в межах поточних надходжень за день. У разі недостатності або відсутності коштів на відповідному рахунку 3142 повернення може здійснюватися шляхом залучення коштів з інших рахунків 3142, відкритих для акумулювання доходів відповідного місцевого бюджету.
При недостатності коштів на рахунку 3142, з якого проводиться відрахування між бюджетних трансфертів, повернення може здійснюватись шляхом залучення коштів, що надійшли на інший рахунок 3142, з якого не проводиться відрахування між бюджетних трансфертів. У випадку здійснення такого підкріплення протягом наступних робочих днів необхідно спочатку відновити залучені суми на відповідний рахунок, з якого надавалось підкріплення, і тільки після цього проводити відрахування між бюджетних трансфертів за встановленими нормативами.
У разі недостатності або відсутності коштів на рахунку 3142, з якого не проводиться відрахування трансфертів місцевим бюджетам, повернення може здійснюватись шляхом залучення коштів з іншого рахунку 3142, однак лише після того, як з нього проведено відрахування між бюджетних трансфертів.
У випадку, коли для проведення платежів недостатньо коштів, з акумульованих на рахунках 3142 місцевого бюджету, необхідна для здійснення повернення частка коштів перераховується на цей рахунок місцевим фінансовим органом. Підставою для такого перерахування є звернення казначейства до фінансового органу, на видатковий рахунок якого були перераховані кошти, та копія висновку органу стягнення.
Для щоденного акумулювання платежів, які надійшли до загального фонду місцевих бюджетів, в управлінні казначейства відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3142 „Кошти загального фонду місцевих бюджетів”. Залишки коштів, що склалися на відповідних аналітичних рахунках, відкритих за балансовим рахунком 3141 „Надходження до загального фонду місцевих бюджетів” на кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів перераховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 окремо для кожного місцевого бюджету.
Кількість таких рахунків для кожного з місцевих бюджетів залежить від рішення ради про відповідний бюджет і має забезпечити найбільш оптимальний процес його виконання. Як правило, для кожного місцевого бюджету, відкривається не менше трьох рахунків за балансовим рахунком 3142. на перший з ним акумулюються доходи загального фонду місцевого бюджету, які не враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів, відповідно до статті 66 Бюджетного кодексу.
На другому рахунку акумулюються усі доходи, за рахунок яких відбувається перерахування коштів, що передаються до державного та інших місцевих бюджетів. На третій рахунок акумулюються кошти, що враховуються при визначенні обсягів дотації вирівнювання, яка надається з місцевого бюджету іншим місцевим бюджетам. Необхідність відкривати більше котлових рахунків може бути обумовлена особливостями касового виконання місцевих бюджетів за доходами.
Суми коштів, які зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 „Кошти загального фонду місцевих бюджетів”, направляються на здійснення видатків, передбачених місцевими бюджетами, шляхом перерахування цих коштів у такій послідовності:
на рахунки для зарахування між бюджетних трансфертів (дотації вирівнювання; субвенції; коштів, що передаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, інших дотацій), передбачених у відповідному бюджеті;
кошти, що залишилися після перерахування між бюджетних трансфертів, на підставі розпоряджень про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів, затверджених керівником місцевого органу виконавчої влади, перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів місцевого бюджету, відкриті за балансовим рахунком 3531 „Особливі рахунки розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду місцевого бюджету”
На рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3141, сплачується більше ста видів платежів, що є доходами загального фонду місцевих бюджетів. До таких платежів належать збори за використання різних видів природних ресурсів місцевого значення, плата за видачу ліцензій та сертифікатів, плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, плата за торгові патенти на право здійснення підприємницької діяльності та інші. На рахунки, відкриті за даним балансовим рахунком, перераховуються всі види між бюджетних трансфертів, які підлягають зарахуванню до загального фонду місцевих бюджетів.
Платежі за надходженнями до спеціального фонду місцевих бюджетів зараховуються на рахунки, відкриті в управліннях державного казначейства за рахунком 3151 „Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки”. Інформація щодо надходження та повернення платежів одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6122 „Доходи спеціального фонду місцевого бюджету, які направляються на спеціальні видатки”. Кредитовий залишок за балансовим рахунком 6122 дає інформацію про надходження коштів (з урахуванням повернення платежів) до спеціального фонду місцевих бюджетів наростаючим підсумком з початку року.
Повернення помилково та надмірно сплачених платежів, які надійшли до спеціального фонду місцевого бюджету, здійснюється з відповідного аналітичного рахунку 3151 у межах поточних надходжень за день.
У випадку недостатності або відсутності коштів на цьому рахунку повернення здійснюється шляхом залучення коштів з відповідного рахунку 3152 „Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки”. У разі недостатності коштів на даному рахунку необхідна для здійснення повернення частка коштів може перерахуватись на цей рахунок місцевим фінансовим органом з його видаткового рахунку. Підставою для здійснення фінансовим органом такого перерахування коштів є звернення казначейства та копія висновку органу стягнення.
Для щоденного акумулювання платежів, які надійшли до спеціального фонду місцевого бюджету, управління казначейства відкривають рахунки за балансовим рахунком 3152 „Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки” для кожного місцевого бюджету.
Залишки коштів, що склалися на відповідних рахунках, відкритих за балансовим рахунком 3151 „Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки”, на кінець операційного дня засобами програмного забезпечення, шляхом формування меморіальних документів перераховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 „Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки” для подальшого їх направлення на здійснення відповідних видатків шляхом перерахування цих коштів:
на рахунки для зарахування між бюджетних трансфертів (субвенцій на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування; субвенцій на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань; субвенцій на виконання інвестиційних проектів; інших субвенцій), передбачених у відповідному бюджеті;
кошти, що залишились після перерахування між бюджетних трансфертів, на підставі розпоряджень про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, затверджених керівником місцевого органу виконавчої влади, перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів місцевого бюджету, відкриті за балансовим рахунком 3532 „Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду місцевого бюджету”
На рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151, сплачуються майже три десятки різних платежів, зокрема, кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, відсотки за користування позиками, що надавалися з місцевих бюджетів, кошти від відчуження майна, що перебувало у комунальній власності, субвенції, що є доходами спеціального фонду в структурі загальних надходжень місцевих бюджетів є незначною.
Платежі, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету, підлягають зарахуванню на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3161 "Кошти, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів" Плану рахунків. Інформація про надходження з урахуванням повернень одночасно відображається на рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6123 "Доходи місцевого бюджету, які підлягають розподілу між загальним та спеціальним фондами". Кредитовий залишок за балансовим рахунком 6123 дає інформацію про надходження платежів, які роз поділяються між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету наростаючим підсумком з початку року.
Повернення надмірно або помилково сплачених до місцевого бюджету платежів здійснюється управліннями державного казначейства аналогічно до порядку повернення платежів з державного бюджету.
Залишки коштів за день з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3161 "Кошти, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів", розподіляються управліннями державного казначейства між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету за встановленими у рішенні про відповідний місцевий бюджет нормативами.
За результатами розподілу платежів між загальним та спеціальним фондами місцевих бюджетів формується відомість розподілу платежів між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету, які надійшли на аналітичні рахунки 3161, та засобами програмного забезпечення у регламентованому режимі проводиться перерахування розподілених коштів на відповідні рахунки, відкриті за балансовими рахунками 3141 та 3151.
Як правило, на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3161, зараховується незначна кількість належних місцевим бюджетам платежів, частка яких є неістотною в загальному обсязі доходів місцевих бюджетів.
Схема обліку коштів, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами місцевих бюджетів, наведена на рисунку 10.12.
Платежі, які розподіляються між рівнями місцевих бюджетів за нормативами, встановленими Бюджетним кодексом, законом про державний бюджет на відповідний рік та рішеннями місцевих рад, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3321 "Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету" Плану рахунків. Інформація про надходження з урахуванням повернень одночасно відображається на рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6221 "Доходи, які підлягають розподілу між рівнями бюджету". Кредитовий залишок за рахунком 6221 дає інформацію про надходження платежів, які підлягають розподілу між рівнями місцевих бюджетів.
Повернення платникам помилково та надмірно сплачених платежів, які розподіляються між рівнями бюджетів, здійснюється з відкритих за балансовим рахунком 3321 аналітичних рахунків у межах поточних надходжень на ці рахунки за день.
У випадку недостатності або відсутності коштів на аналітичному рахунку 3321 повернення може здійснюватись шляхом залучення коштів на цей рахунок з відповідних рахунків 3142 "Кошти загального фонду місцевих бюджетів" та 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки" у межах поточних надходжень за день. Залучення коштів здійснюється з дотриманням співвідношення, передбаченого нормативами розподілу платежів між рівнями бюджетів. Проведення такого підкріплення складається з двох етапів: спочатку відповідні частки коштів перераховуються з рахунків 3142 на аналітичні рахунки 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів», а з рахунків 3152 – на аналітичні рахунки 3151 «Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки», після цього кошти перераховуються з рахунків 3141 та 3151 на відповідний аналітичний рахунок 3321 для здійснення повернення платежу. Якщо коштів, що з акумульовані на рахунках 3142 та 3152 відповідних місцевих бюджетів недостатньо, органи казначейства готують та надсилають до місцевих фінансових органів звернення, на підставі яких залучаються необхідні суми коштів.
Залишки коштів на аналітичних рахунках, відкритих за балансовим рахунком 3321 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету», в кінці дня за встановленими нормативами розподіляються між рівнями місцевих бюджетів. За результатами розподілу платежів між рівнями місцевих бюджетів формується відомість розподілу між рівнями місцевих бюджетів платежів, які надійшли на аналітичні рахунки 3321.
На рахунки, що відкриваються за балансовим рахунком 3321, платниками податків області сплачується близько півсотні різних видів платежів, надходження від яких складають левову частку в загальній структурі доходів місцевих бюджетів. До таких доходів належать податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки і збори, плата за оренду майна, що перебуває в комунальній власності та ін. Більша частина цих платежів, зокрема всі з тих, що вказані вище, крім податку з власників транспортних засобів, розподіляються до загального фонду місцевих бюджетів.
Платежі, які тимчасово відносяться на доходи місцевого бюджету і підлягають розподілу між місцевим бюджетом та іншими одержувачами коштів, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3421 "Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу". Інформація про надходження даних платежів одночасно відображається на рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6421 "Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу". Кредитовий залишок за рахунком бюджетного обліку 6421 дає інформацію про надходження платежів, які тимчасово відносяться на доходи місцевого бюджету і підлягають розподілу, наростаючим підсумком з початку року.
Повернення помилково та надмірно сплачених коштів, які тимчасово віднесені до доходів місцевого бюджету і підлягають розподілу, здійснюється з аналітичних рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3421, у межах поточних надходжень на ці рахунки за день.
У разі недостатності або відсутності коштів на аналітичному рахунку 3421 повернення може здійснюватись шляхом залучення коштів на цей рахунок з відповідних рахунків 3142 "Кошти загального фонду місцевих бюджетів" та 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".
Залучення коштів здійснюється з дотриманням співвідношень, передбачених нормативами розподілу платежів, що зараховуються на рахунки 3421. Проведення такого підкріплення здійснюється наступним чином: спочатку на відкриті за балансовими рахунками 3141 та 3151 аналітичні рахунки перераховуються необхідні частки коштів з відповідних аналітичних рахунків 3142 та 3152. Після цього кошти перераховуються з рахунків 3141 та 3151 на відповідний аналітичний рахунок 3421 для здійснення повернення помилково або надмірно зарахованого платежу. Одночасно з цим на підставі звернення органу казначейства та копії висновку органу стягнення частка коштів, перерахована до відповідного цільового фонду, повертається органом цього фонду на рахунок 3421.
Якщо з акумульованих на рахунках 3142 та 3152 відповідних місцевих бюджетів коштів недостатньо для підкріплення рахунків 3421 з метою повернення помилково та надмірно зарахованих платежів, органами казначейства надсилаються також звернення до місцевих фінансових органів. На підставі таких звернень для повернення платежів залучаються кошти з видаткових рахунків відповідних місцевих бюджетів.
Залишки коштів, акумульованих на аналітичних рахунках, відкритих за балансовим рахунком 3421, у кінці дня розподіляються за нормативами, встановленими відповідними законодавчими актами України. Після розподілу такі кошти засобами програмного забезпечення перераховуються на:
- рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів";
- рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151 "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки;
- частина коштів, яка належить іншим одержувачам, перераховується на рахунки власників, до яких, як правило, належать територіальні підрозділи державних цільових фондів.
За результатами розподілу формується відомість розподілу коштів, тимчасово віднесених на доходи місцевого бюджету, які надійшли на аналітичні рахунки 3421 "Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу", а також "Реєстр платників за спрощеною системою оподаткування" .
На рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3421, сплачується фіксований податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних та юридичних осіб.
Власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті у розрізі груп власних надходжень в органах державного казначейства за місцем обслуговування розпорядників коштів за балансовим рахунком 3542 "Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету". Інформація щодо власних надходжень розпорядників коштів місцевих бюджетів, які зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3542, одночасно відображається на рахунках бюджетного обліку 6124 "Власні кошти розпорядників коштів місцевого бюджету".
Повернення надміру або помилково зарахованих власних надходжень бюджетних установ з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3542 "Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету", здійснюється на підставі платіжних документів розпорядника коштів бюджетів та підтвердження обґрунтованості здійснення такої операції у межах наявних залишків коштів на рахунку.
Органи казначейства щоденно, використовуючи автоматизовану систему "Казна-Видатки", формують виписки з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3542 "Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету", і надають їх розпорядникам коштів місцевих бюджетів разом з реєстром розрахункових документів.
Зі спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати перерахування коштів на підставі платіжних доручень вищим та підвідомчим установам і організаціям відповідно до чинних нормативно-правових актів України. Таке перерахування коштів відображається відповідно як зменшення доходів, а отримання розпорядниками бюджетних коштів - як збільшення доходів.
До переходу місцевих бюджетів на повнофункціональне казначейське обслуговування власні надходження розпорядників коштів місцевих бюджетів зараховувалися на рахунки, відкриті в установах банків на ім'я розпорядників і коштів. Всю інформацію про здійснення операцій з коштами, що належать до і власних надходжень бюджетних установ, фінансові органи отримували від розпорядників коштів. Така інформація щомісяця подавалася у формі звітів про виконання спеціального фонду кошторису в частині власних надходжень. В даний час проведення всіх операцій з власними надходженнями розпорядників ; коштів місцевих бюджетів зосереджено в органах казначейства. Казначейські органи щодня забезпечують доведення інформації про рух коштів, що належать до власних надходжень бюджетних установ, до відповідних фінансових органів і розпорядників коштів місцевих бюджетів.
У цілому, діючий в органах казначейства механізм зарахування надходжень до місцевих бюджетів є набагато ефективним від того, що застосовувався до запровадження системи казначейського обслуговування бюджетів.