Тема 1: Господарська діяльність підприємства
Підприємство як економічна система.
Види діяльності підприємства.
Економічна модель діяльності підприємства.
Підприємство як економічна система.

2. Ресурси на вході 3. Ресурси на виході
Рис. 1. Механізм функціонування відкритої економічної системи
Економіка підприємства характеризує співвідношення між ресурсами на вході (витратами) і ресурсами на виході (результатами).
Головна мета – забезпечення найбільш оптимального співвідношення між затратами і результатами. Одна із головних умов доцільності функціонування підприємства – це перевищення результатів над витратами. Економічна система є складною, динамічною і відкритою системою.
Види діяльності підприємства
Фінансові результати діяльності підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та надзвичайних подій.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.
У практиці господарювання кожне підприємство здійснюєє безліч різних операцій, які за ознаками спорідненості можна обєднати в окремі напрямки:
маркетингова діяльність підприємства – це процес організації виробництва і збуту продукції орієнтований на задоволення потреб окремих споживачв і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку.
Інноваційна діяльність – це процес який здійснюється на снові реалізації інвестицій з метою виконання обґрунтованих науково-технічних програм з гарантованими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво.
виробнича діяльність – включає розробку програми випуску товарів в поточному періоді і на перспективу, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; ритмічне мат-тех забезпечення вир-ва необхідними ресурсами, розробку графіків виготовлення пр-ї, впровадження оптимізаційних програм щодо раціонального використання наявних ресурсів підприємства.
комерційна діяльність – це сукупність комерційних і торгівельно-технологічних заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживачів.
Всі перераховані напрямки діяльності підприємства є основою економічної діяльності підприємства.
Економічна модель діяльності підприємства.
Економічну модель діяльності підприємства можна представити як ланцюг взаємодії таких елементів:
Ресурси – Затрати – Результати
Стійкість підприємства – це здатність системи зберігати свій працездатний стан з досягненням запланованих результатів при наявності різних впливів.
Види стійкості підприємства:
рівновага – рівність попиту і пропозиції в системі всіх ресурсів підприємства.
гомеостазис - це стійкий стан системи в її взаємодії із зовнішнім середовищем. Саме у взаємодії з зовнішнім середовищем виявляється результативність роботи організації.
Система економічних показників діяльності підприємства:
Абсолютні економічні показники в свою чергу діляться на:
Показники, які характеризують наявні виробничі ресурси підприємства:
середньооблікова чисельність працівників;
вартість основних фондів;
середній залишок оборотних коштів;
Показники, які характеризують затрати:
капітальні затрати;
поточні витрати.
Показники, які характеризують результати:
обсяг виробленої продукції;
обсяг реалізованої продукції;
валовий дохід;
прибуток.
Відносні економічні показники в свою чергу діляться на:
Показники ресурсомісткості продукції:
трудомісткість;
фондомісткість;
коефіцієнт завантаження.
Показники витратомісткості продукції:
зарплатомісткість ;
витратомісткість.
Показники ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства:
а)показники ефективності використання окремих видів ресурсів:
продуктивність праці;
фондовіддача;
коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
б)узагальнюючі показники ефективності
показники рентабельності;
показники ефективності інвестицій.
Тема 2: Господарські рішення у підприємницькій діяльності
Сутнісна характеристика господарських рішень.
Види господарських рішень.
Якість та ефективність господарських рішень.
Сутнісна характеристика господарських рішень.
Рішення – це результат інтелектуальної діяльності людини, що призводить до певного висновку або необхідних дій.
Господарське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.
Ознаки господарського рішення:
можливість вибору єдиної дії із безлічі альтернатив.
наявність мети
необхідність вольового акту особи, що приймає рішення, стосовно його вибору
Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах:
згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні та інші витрати
організаційна сутність
соціальна сутність – закладена в механізмі управління персоналом.
правова – здійснення певних заходів в рамках законодавчого поля
технологічна сутність – забезпечення персоналу технічними і інформаційними ресурсами.
Види господарських рішень.
В залежності від цілей і методів розробки господарських рішень існує така класифікація цих рішень:
1) за змістом:
- технічні
- економічні – обєктом є витрати і результат
- соціальні – стосовно персоналу, умов праці
2) за часом дії:
- стратегічні
- тактичні
- оперативні
- перспективні
- поточні
- стабілізаційні
3) за способом обгрунтування:
- інтуїтивні
- адаптивні – на загальних знаннях, здоровому глузді і досвіді
- раціональні
4) за прогнозною ефективністю:
- ординарні
- синергетичні
- асинергетичні
5) за кількістю варіантів:
- безальтернативні
- бінарні
- багатоваріантні
- інноваційні
6) за числом критеріїв:
- однокритеріальні
- багатокритеріальні
7) за глибиною впливу:
- однорівневі
- багаторівневі
8) за технологією прийняття
- запрограмовані
- незапрограмовані та інші
Різноманіття госп.рішень в залежності від характеру проблем і методів їх розв’язання умовно можна розділити на такі типи:
за методами, що використовуються:
стандартні
нестандартні рішення
в залежності від творчого внеску економістів у розробку господарського рішення:
рутинні
селективні
адаптивні
інноваційні
за ступенем формалізації:
добре структуровані
слабо структуровані (складні проблеми)
не структуровані
Господарське рішення має бути:
оптимальним – це властивість господарського рішення бути найкращим відповідно до критерію оптимальностіі
ефективним - що призводить до потрібних і дієвих результатів
результативним - рішення, реалізація якого призводить до остаточних результатів.
Вимоги до господарських рішень:
своєчасність розробки, прийняття і реалізації
наявність механізму реалізації
оптимальність
можливість бути реалізованим, тобто забезпеченим необхідними ресурсами
гнучкість
можливість верифікації і контролю. Верифікація – перевірка істинності, встановлення достовірності.
оригінальність і несподіваність для конкурентів
наявність необхідної інформації для підлеглих
зрозумілість за формою та обгрунтованість
Якість і ефективність господарських рішень
Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовільняють конкретного споживача або їх групу.
Основні параметри якісного рішення:
повнота розв’язання поставленого завдання
своєчасність рішення
оптимальність рішення
Показники якості прийнятого господарського рішення:
показник ентропії – кількісної невизначеності проблеми;
ступінь ризику;
ймовірність реалізації рішення за показниками якості витрат і терміну;
коефіцієнт апроксимації. Апроксимація – це наближене зображення одних математичних об'єктів іншими, наприклад кривих лівій - ламаними, ірраціональних чисел - раціональними.
Основні умови забезпечення якості господарського рішення:
застосування наукових підходів;
вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;
забезпечення особи, що приймає рішення якісною інформацією;
структуризація проблеми та побудова дерева рішень;
забезпечення багатоваріантності рішень;
правова обгрунтованість рішення;
розробка та функціонування системи відповідності та мотивації;
наявність механізму реалізації рішення.
Система якості господарських рішень може визначатися набором таких показників прийняття господарського рішення:
Середній час прийняття рішення або швидкість реакції;
частота помилкових рішень;
середні витрати на прийняття рішення;
збиток від необгрунтованих рішень за певний період;
швидкість виявлених помилок у прийнятих рішеннях.
Ефективність – це найбільш загальна влакстивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об’єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу.
Під ефектом розуміють результат порівняння нового стану явища з якістю вихідного стану суб’єкта підприємницької діяльності.
Залежно від сфери виникнення розрізняють такі види ефекту від господарських рішень:
економічний;
фінансово-економічний;
Науковий ефект;
науково-технічний
Соціальний;
екологічний
Залежно від сфери та часу появи, ефект може бути:
фактичним;
очікуваним (впродовж 1-2 років);
потенційний.
Під ефективністю господарського рішення розуміють сукупну результативність, отриману за підсумками розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві, яка визначається як відношення результату рішення до витрат, що обумовили його отримання.
Ефективність господарських рішень розглядають в 2-ох аспектах:
цільовий – відображає міру досягнення цілей під-ва (стратегічна еф-сть);
витратний – відображає ефективність способів перетворення витрат на результатити (тактична).
Розрізняють такі види ефективності господарських рішень: економічна, організаційна, соціальна, технологічна., психологічна., правова, екологічна, етична, політична.
Основні фактори, що впливають на зміну ефективності господарських рішень:
людський фактор;
інформаціний фактор;
організаційний;
Матеріальний.
Для вибору найкращого господарського рішення необхідно скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. У таких випадках часто використовують критерій ефективності.
Критерій ефективності – деякий відносний питомий ефект, тобто результат, що припадає на одиницю використовуваних ресурсів. Критерієм ефективності є міра ступеня досягнення мети, тобто відповідності реального і бажаного результатів господарського рішення.
Тема 3: Теоретико-методичні основи прийняття господарських рішень
Концепція прийняття рішення.
Моделі та методи прийняття господарських рішень.
Технологія прийняття господарського рішення.
Концепція прийняття рішення.
Проблема – це
невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети;
це складне теоретичне питання чи практичні ситуації, які характеризуються розривом між тим, що є і тим, що має бути.
Елементи, які складають внутрішню структуру проблем:
предмет проблеми;
об’єкт проблеми;
суб’єкт проблеми;
зв’язки проблеми;
мета розв’язання проблеми.
Процес прийняття рішення – це сукупність взаємопов’язаних послідовних дій людини чи групи людей, які здійснюються з метою досягнення певних цілей або усунення чи запобігання проблемним ситуаціям. Процес прийняття рішень – це дії окремої особи або декількох осіб, які скеровані на підготовку, розробку і реалізацію рішення з метою досягнення певної цілі, наслідком чого є отримання певного корисного результату.
Раціональний підхід до прийняття рішення – це інтегрована сукупність доступних у даний момент підходів.
Підходи до прийняття рішення:
Класичний;
принцип обмеженої раціональності.
Процес прийняття рішень з позицій класичного підходу такий:
виявлення проблеми;
визначення мети, показників і критеріїв;
знаходження можливих альтернатив;
оцінка альтернатив;
вибір найкращої альтернативи.
Процес прийняття рішень відповідно до 2-ого підходу такий:
1) виявлення потреб;
2)визначення мети та формування набору критеріїв;
3) пошук альтернатив;
4) вибір варіанту, що забезпечує прийнятний результат.
Фактори (конфігурації), що впливають на процес прийняття рішення:
зовнішнє середовище підприємства (обєктивні, суб’єктивні фактори);
внутрішнє середовище підприємства та особисті якості керівника (мета і структура піддприємства, складність і новизна прод-ції, ступінь диверсиф., кваліф.кер-ка, стиль кер-ва)
особливості задачі, що вирішується.
Методологічною базою рішення складних проблем зі значною кількістю звязків і залежностей, обмежень і варіантів рішень виступає системний підхід. Принципова особливість системного підходу полягає в розгляді об’єкта управління як складної системи з різноманітними внутрішніми і зовнішними зв’язками.
Моделі та методи прийняття господарських рішень.
Моделювання – це універсальний та ефективний інструмент пізнання внутрішніх закономірностей, властивих явищам і процесам, суть якого полягає в підборі математичних схем, які описують процеси, які відбуваються реально.
Етапи математичного моделювання:
постановка задач;
розробка формалізованої схеми;
формалізація задачі в заг.вигляді;
чисельне представлення моделі;
розв’язання задачі на ЕОМ та післяоптимізаційний аналіз отриманих результатів.
Методи розробки господарських рішень – це низка заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямованих на формування господарських рішень.
Найпоширеніші методи розробки господарських рішень:
еврестичні:
метод мозкової атаки;
метод дискусії;
метод „ключових запитань;
метод номін.групи;
метод вільних асоціацій;
метод інверсії;
метод аналогії;
метод синектики
метод „635”;
метод „Делфі”;
метод експертних оцінок;
методи прогнозування:
експертні методи;
метод еврестичного прогнозування;
колективна генерація ідей;
морфологічний аналіз;
прогнозний граф;
дерево рішень;
математичні методи параметричного прогнозування;
прогнозування за аналогією;
метод сценарії
аналітичні методи:
традиційні методи економічного аналізу (метод абсолютних величин, відносних величин, середніх величин, групування, балансовий, графічний);
математичні методи в економічному аналізі (методи елементарної математики, класичні методи математичного аналізу, статистичні методи, методи математичного програмування, дослідження операцій).
Оптимізація – це вибір кращого варіанту рішення. Правильних рішень може бути декілька, оптимальним є одне. Оптимальні рішення дозволяють досягти мети при мінімальних витратах трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Критеріями оптимальності можуть бути собівартість продукції, продуктивність праці, витрати сировини, темпи зрост.виробництва, забезпеченість ресурсами, витрати виробництва та ін.
Для вирішення будь-якої задачі управління потрібно використовувати 2 взаємопов’язаних алгоритми:
алгоритм прийому і обробки інформації
алгоритм прийняття рішення, що отримують з моделі задачі. Таким чином, прийняття рішення – це математична модель, яка реалізується через алгоритм (метод рішення) і відповідні програми.
Моделі можуть бути такими:
статичні;
динамічні;
з одним учасником;
ігрові моделі (ділова гра);
детерміновані;
квазірегулярні.
Багатопланові аналітичні методи:
метод морфологічного аналізу;
аналіз Парето (АБЦ аналіз);
метод аналізу ієрархій;
визначення еталону (бенчмаркінг);
SWAT-аналіз;
функціонально-вартісний аналіз.
Ділові ігри – це імітаційне моделювання реальних ситуацій для виконання якого кожний учасник дістає певну роль. Імітаційна ділова гра має 2 головні складові: формалізовану частину; неформальні умови.
Технологія прийняття господарських рішень.
Технологія прийняття управлінських рішень – це раціональне поєднання у процесі підготовки, розробки і реалізації рішень, різних моделей, логічних суджень, інтуїції, які базуються на знаннях і досвіді особи, що приймає рішення.
Процес прийняття рішень має певні елементи:
Мету;
Суб’єкта, що приймає рішення;
альтернативні варіанти рішень;
критерії вибору;
умови;
результати.
Технології прийняття господарських рішень включають:
методи і засоби збору і обробки інформації;
прийоми ефективного впливу на персонал;
принципи, закони і закономірності організації і управління;
системи контролю.
Етапи процесу прийняття рішення:
постановка задачі розв’язання проблеми;
розробка варіантів рішення;
вибір рішення;
організація виконання рішення та його оцінка.
Технологія прийняття рішень складається з таких елементів:
ідея або мета;
кількість і якість об’єктів;
ресурси;
застосовувані технології;
виконавці;
терміни;
споживачі;
місце;
економічний, соціальний, екологічний, технічний ефект.
Процес прийняття рішень включає 3 етапи:
підготовка;
розробка;
реалізація рішення.
Економічна інформація являє собою такий вид інформації, яка послідовно і повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства. Вона ділиться на 3 види:
планова (містить дані для вибору дій, які можуть бути зроблені у майбутньому);
нормативно-довідкова – є поєднувальною ланкою між іншими видами економічної інформації
облікова інформація – має такі стадії: збір, зміна первинних даних, реєстрація, передача для обробки, обробка даних для оперативного управління, накопичування і групування даних, формування зведеної інформації і виконання розрахунків, які використовуються в аналітичному і синтетичному обліку, складання внутрішньої і зовнішньої звітності.
Альтернативні варіанти госп.рішень повинні приводитись у співставний вид за такими факторами:
фактор часу;
фактор якості в обєктах;
фактор масштабу (обсягу виробництва об’єкту);
рівень освоєності об’єкта у виробництві;
метод отримання інформації для прийняття рішень;
умови застосування об’єкта, фактор інфляції, фактор невизначеності і ризику.
Тема 4: планування і прогнозування господарських рішень
Планування господарських рішень.
Прогнозування господарських рішень.
Планування господарських рішень.
Планування – це процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами ринку.
Принципи планування (загальні і специфічні)
Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності в підприємстві.
Принцип необхідності
Принцип єдності
Принцип безперервності
Принцип гнучкості
Принцип точності.
Поряд із загальними принципами управління існують і специфічні принципи планування, а саме:
1) принцип обґрунтованості цілей і завдань підприємства.
2) принцип системності.
3) принцип науковості.
4) принцип безперервності.
5) принцип збалансованості плану.
6) принцип гнучкості.
У процесі планування підприємницької діяльності на підставі розробляють плани, які відрізняються за такими класифікаційними ознаками: (види планів):
1) тривалість (горизонт) планового періоду:
- стратегічні (довгострокові) – більше 5 років;
- тактичні (поточні) – квартал, місяць, рік;
- оперативні – діють в даний момент часу.
2) за об’єктом планування:
- загальні (зведені);
- внутрішні (виробничих підрозділів);
- цільові (однонапрямлені) – програми.
Стратегічний план підприємства – це сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрямки діяльності з обгрунтуванням ресурсного забезпечення.
Етапи стратегічного планування:
1)визначення місії та формлення стратегічних цілей підприємства;
2)аналіз середовища та ринкових факторів;
3)оцінка підприємницького потенціалу та перспективи розвитку підприємства;
3)вибір генеральної стратегії і аналіз стратегічних альтернатив. Альтернатива -ситуація, в якій належить здійснити вибір однієї з двох взаємовиключних можливостей.
4)розробка ресурсної .і функціональної субстратегії підприємства.
5)практична реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.
Господарські рішення щодо планування стратегічних альтернатив стосуються таких питань:
- інтенсифікація ринку;
- диверсифікація - це доповнення виробничої програми новими продуктовими лініями;
- зовнішньо-економічна .діяльність;
- економія;
-зрушення (зменшення витрат, поповнення доходу, активізація фінансової діяльності);
- забезпечення сталості (селективність, відбір);
- перебудова маркетингової діяльності;
- перебудова системи управління;
- фінансова перебудова
Тактичний план підприємства – певна сукупність кількісних, якісних та ресурсо-забезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний план на більш короткий проміжок часу.
Господарські рішення тактичного планування підприємства стосуються таких напрямків його діяльності:
- маркетингова діяльність (план маркетингу);
- виробнича діяльність (випуск продукції в натуральних, вартісних показниках, обгрунтування виробничої програми);
- науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи;
- праця, кадри, соціальний розвиток колективу (персонал, ФОП, умови праці);
- капітальні вкладення і капітальне будівництво;
- Матеріально-технічне забезпечення;
- Організація виробництва, праці та управління;
- природоохоронна діяльність;
- зовнішньоекономічна діяльність (експортно-імпортні операції);
- витрати, прибуток, рентабельність;
- фінансова .діяльність.
Оперативне планування – це процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.
У процесі оперативного планування треба розвязувати такі головні завдання:
1) забезпечення виконання плану виробничої діяльності за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства
2) установлення оптимального режиму роботи підприємства
3) максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.
В процесі планування здійснюють пошук і розрахунок резервів, тобто можлливостей підвищення ефективності виробництва.
Класифікація видів резервів: 1. За сферою виникнення: виробничі; невиробничі. 2. За видами ресурсів: предмети праці; засоби праці; праця.
3. За рівнем і масштабами: народногосподарські; міжгалузеві; галузеві; внутрішньовиробничі.
4. Згідно з часом використання: перспективні; поточні; оперативні.
5. За можливостями реалізації:реальні; потенційні.
6. За методами реалізації: технічні; організаційні; економічні; соціальні.
7. За потребами у капітальних вкладеннях:інвестиційні; без інвестиційні.
8. За можливостями виявлення: явні; приховані.
9. За стадіями життєвого циклу: передвиробничі, виробничі,експлуатаційні; 
Економічна суть резервів – підвищення ефективності виробництва полягає у найбільш повному і раціональному використанні зростаючого потенціалу заради отримання більшої кількості високоякісної продукції за найменших витрат живої і уречевленої праці на одиницю продукції.
Резерви мають бути економічно обгрунтованими, тобто при їх розрахунку необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а розрахункова величина цих резервів повинна бути підкріплена відповідними заходами.
Методика розрахунку резервів залежить від характеру резервів, способів їх виявлення і способів визначення їх величини (формальний і неформальний підхід).
Бюджетування – це процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням.
Риси:
короткостроковий (до 1 року);
високий рівень концентрації;
аналіз.
Переваги бюджетування проявляються в примусовому, короткостроковому плануванні ресурсів підприємства, поведінки конкурентів і особливо поточного і проектного попиту на продукцію.
Види бюджетів:
основний:
зведений(консолідований)
- операційні - це система бюджетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства.  До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.
- Фінансові - це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. (включає бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс).
Бізнес план – це ретельно підготовлений документ, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.
Основними завданнями бізнес-плану є:
* оцінка слабких і сильних сторін проекту;
* визначення витрат;
* визначення фінансових потреб;
* вибір стратегії діяльності;
* визначення концепції розвитку;
* оцінка галузі, ринку і конкуренції;
* визначення ризику;
* пошук партнерів для спільної діяльності і фінансових коштів.
Типова структура бізнес-плану
Стандартний бізнес-план складається з трьох розділів:
I. Характеристика проекту.
II. Фінансовий план.
III. Додатки
І. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЕКТУ. У ньому мають бути чітко сформульовані:
* назва і суть проекту;
* які товари і/або послуги планується виробляти чи надавати;
* на які ринки зорієнт.проект і яку частину ринку планується зайняти в результаті здійснення проекту;
* у чому переваги проекту порівняно з конкурентами;
* місце і час реалізації проекту;
* кількість робочої сили, необхідної для реалізації проекту (у тому числі адміністративний персонал);
* орієнтовані витрати на реалізацію проекту й очікувані джерела фінансової підтримки.
В процесі розробки бізнес-плану за послідовними етапами обгрунтов.такі госп.рішення:
1) вибір продукції, що буде запропонована на ринку;
2) дослідження зовнішнього середовища (в т.ч. ринку) майбутнього бізнесу;
3) обгрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу;
4) прогнозування обсягів і доходів від продажу продукціції чи надання послуг;
5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;
6) розробка цінової і торгів.політики;
7) обгрунтування вибору форми організації бізнесу;
8) опис потенційно-можливих ризиків бізнесу, пошук способів їх мінімізації;
9) оцінка очікуваного прибутку та збитків, аналіз стану готівки і розробка балансової відомості;
10) формування висновків, що відображають основні положення бізнесу.
Прогнозування господарських рішень
Прогноз – це науково-обгрунтоване достовірне судження (припущення) імовірнісного характеру про можливий стан об’єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану.
Мета прогнозування: зробити зрозумілим процес розробки рішення, допомогти виявити базові тенденції в сфері, що досліджується, визначити основні критичні зони і запропонувати варіанти стратегії досягнення мети управління.
Основні завдання:
1) визначення проходження процесу зміни об’єкта прогнозування протягом майбутнього періоду;
2)обгрунтування економічної доцільності розробки господарських рішень, виходячи з наявних ресурсів та пріоритетів.
Основні джерела інформації для прогнозування:
- статистична, фінансова, бухгалтерська і оперативна звітність підприємства;
- патентно-ліцензійна документація;
-науково-технічна документація з результатами виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
Успішність прогнозування залежить від таких умов:
1)обсяг та якість інформації про дозований процес і об’єкт управління
2)правильність формулювання задачі прогнозування і обгрунтованість методу її розвязання
3)наявність необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарату відповідно до обраного методу
Для прогнозування застосовують кількісні і якісні методи.
(рівень невизначеності) 1)планування
2) прогнозування
3) гіпотеза
Підходи до організації процесу прогнозування:
1)дослідницький прогноз – виражає передбачення як функцію прогнозу і відображає яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управління орієнтований на неї залишиться незмінним. Поділяється на: екстраполяційне і новаторське.
2)Нормативний прогноз – визначає цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об’єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів.
Методи прогнозування з вузькою предметною областю:
- методи експертних оцінок;
- метод основних індикаторів;
- метод сценаріїв;
- методи аналізу і прогнозування тимчасових рядів;
- методи причинно-наслідкові (казуальні) .