Відповіді до питань на іспит з дисципліни «Бухгалтерський облік»
1. Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства.
Об'єктом бухгалтерського обліку є господарські операції, які виникають в процесі постачання, виробництва і реалізації. В процесі виробництва об’єктами бухгалтерського обліку є засоби і предмети праці, амортизація, заробітна плата. В процесі постачання: грошові кошти, що використовують на створення виробничих запасів на оплату витрат з доставки, відвантаження зберігаючи ресурсів. На стадії реалізації: є грошові кошти, отримані від замовників, розрахунки з покупцями і визначення результатів діяльності.
Об'єкти обліку класифікують за 2 ознаками:
за складом і розміщенням;
за джерелами утворення і цільовим призначенням.
Класифікація господарських засобів за складом і розміщенням:
Господарські засоби поділяють на: необоротні активи і оборотні активи.
Необоротні активи включають:
нематеріальні активи;
основні засоби;
незавершене будівництво;
довгострокові фінансові інвестиції;
довгострокова дебіторська заборгованість;
довгострокові біологічні активи;
інвестиційна нерухомість;
гудвіл;
відстрочені податкові активи;
інші необоротні активи.
Оборотні активи поділяються на: запаси і витрати та кошти і розрахунки.
До запасів і витрат включають:
виробничі запаси;
поточні біологічні активи;
незавершене виробництво;
готова продукція;
товари;
витрати майбутніх періодів;
необоротні активи і групи вибуття..
До коштів і розрахунків включають:
векселі одержані;
грошові кошти;
поточні фінансові інвестиції;
поточна дебіторська заборгованість;
інша поточні заборгованість.
Класифікація господарських засобів за джерелами утворення і цільовим призначенням:
Джерела утворення господарських засобів поділяються на власні та позичені.
До власних відносять:
статутний капітал;
пайовий капітал;
додатково вкладений капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток;
неоплачений капітал;
вилучений капітал.
Позичені поділяють на: кредити, розрахунки та забезпечення зобов’язань і цільове фінансування.
До кредитів відносять:
довгострокові кредити;
довгострокові фінансові зобов’язання;
короткострокові кредити;
інші фінансові зобов’язання.
До розрахунків включають:
кредиторську заборгованість;
доходи майбутніх періодів.
2. Метод і прийоми бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік - спосіб безперервного і суцільного документального відображення господарської діяльності. Він поділяється на: фінансовий; управлінський (внутрішньо-господарський); податковий.
Метод бухгалтерського обліку – сукупність способів і прийомів з допомогою яких вивчається предмет бухгалтерського обліку.
Основні елементи методу:
документація; 2) інвентаризація; 3) рахунки; 4) подвійний запис; 5) оцінка; 6) калькуляція; 7) баланс; 8) звітність.
Документація – фіксація господарських фактів і процесів з допомогою матеріальних носіїв. Документація в БО забезпечує безперервне відображення господарської діяльності підприємства. Первинні документи повинні складатися в момент здійснення господарської операції або в слід за її здійсненням. Первинний документ повинен бути правильно оформлений. Відповідальність за правильність реєстрації інформації в ньому несуть посадові особи, які склали і підписали документ.
Інвентаризація – перевірка правильності даних бухгалтерського обліку шляхом їх співставлення з фактичною наявністю господарських засобів. Вона проводиться шляхом обміру, зважування і перерахунків.
Оцінка – подання об’єктів бухгалтерського обліку у вартісному виразі.
Калькуляція – розрахунок собівартості одиниці продукції виготовленої, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість є базою для визначення ціни.
Бухгалтерські рахунки – спосіб систематизації даних про господарську діяльність у вартісному виразі. Рахунки призначені для групування обліку і контролю за рухом господарських засобів, коштів і джерел.
Подвійний запис – запис господарських операцій на двох взаємопов'язаних рахунках одній і тій же сумі. Кожна господарська операція в бухгалтерському обліку повинна відображати на двох рахунках по дебету одного рахунку і по кредиту іншого рахунку.
Баланс – спосіб угрупування даних про господарські засоби і джерела їх утворення на відповідну дату у вартісному виразі. Бухгалтерський баланс складається за даними бухгалтерських рахунків.
Звітність – система рахунків, які характеризують підсумки господарської діяльності підприємства за відповідний період.
3. Будова бухгалтерського балансу
Бухгалтерський баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал.
Схематично, баланс представляє собою таблицю, яка складається з 2 частин:
1) ліва сторона таблиці називається «Актив»;
2) права сторона таблиці називається «Пасив».
Актив балансу відображає господарські засоби підприємства, згруповані за складом і розміщенням.
Пасив балансу відображає власний капітал і зобов’язання, тобто групування господарських засобів за джерелами утворення.
Підсумок активу балансу завжди дорівнює підсумку пасиву балансу. Ця рівність досягається тим, що в активі і пасиві балансу відображають одні і ті ж засоби, але згруповані за різними ознаками.
Рівняння балансу: Актив = Власний капітал + Зобов'язання.
Структура бухгалтерського балансу визначається Міністерством Фінансів України і є єдиною для всіх підприємств, незалежно від форм власності і галузі народного господарства.
Сучасна форма балансу затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 р. зі змінами і доповненнями.
Актив і пасив балансу складається із 3 розділів, які в свою чергу представлені статтями.
Стаття балансу – група елементів однорідних господарських засобів і їх джерел.
4. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями
Бухгалтерський баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал.
В процесі здійснення господарської діяльності виконуються певні господарські операції. В результаті здійснення господарських операцій, засоби і джерела приводяться в дію і виникають зміни в балансі.
В залежності від характеру цих змін, господарські операції поділяють на 4 типи:
1) відносять господарські операції, які викликають зміни тільки в активі балансу, тобто у складі господарських засобів. У цьому випадку, одна стаття активу збільшується, а інша – зменшується на одну і ту ж суму, тому підсумок активу балансу залишається незмінним. Приклад: готова продукція, відвантажена покупцям.
2) відносять господарські операції, які впливають на зміну стану в пасиві балансу, викликані перегрупуванням джерел утворення господарських засобів, при яких збільшується одне джерело і зменшується інше на одну і ту ж суму (пасивний тип), тому стан пасиву балансу змінюється. Приклад: за рахунок короткотермінового кредиту погашається заборгованість перед постачальником.
3) відносяться господарські операції, які здійснюють вплив одночасно на актив і пасив балансу, збільшуючи в активі господарські засоби з одночасним збільшенням джерел, їх формування в пасиві (активно – пасивний тип в сторону збільшення). Приклад: оприбутковуються матеріальні цінності, що надійшли від постачальника.
Господарські операції цієї групи впливають одночасно не тільки на збільшення статті активу і пасиву балансу, але і в цілому на його підсумок в сторону збільшення.
4) відносяться господарські операції, що викликають зміни в активі і пасиві балансу, одночасним зменшенням господарських засобів і джерел їх утворення (активно – пасивний тип в сторону зменшення). Господарські операції впливають на статті активу і пасиву в сторону їх зменшення, в цілому зменшення підсумку балансу при зберіганні його рівності. Приклад: здійснено оплату постачальника з розрахункового рахунку.
Математично ці господарські операції можна відобразити:
1) (А) А + О – О = П;
2) (П) А = П + О – О;
3) (А - П ^) А + О = П + О;
4) (А – П v) А – О = П – О.
А – підсумок активу балансу;
П – підсумок пасиву балансу;
О – сума господарської операції.
5. Оборотні відомості до синтетичних рахунків
Синтетичні рахунки – це рахунки, які дають узагальнену інформацію про економічно-однорідним групам засобів, джерелам їх утворення та господарським процесам. В них відображають узагальнені, тобто синтетичні відомості про господарські засоби, джерела їх утворення і процеси в грошовому виразі.
Облік, який здійснюється на синтетичних рахунках називається синтетичним обліком. Існує ще аналітичні рахунки та аналітичний облік. Вони забезпечують потреби бухгалтерського обліку і управління. Відповідність даних синтетичного і аналітичного обліку свідчить про відсутність помилок, підвищує достовірність обліку.
В практиці обліку застосовують субрахунки – проміжні, другого порядку рахунки між синтетичним і аналітичним обліком. Вони використовуються для тих синтетичних рахунків, на яких обліковують об’єкти широкою номенклатурою.
Відображення господарських операцій на синтетичних рахунках являє собою оперативний бухгалтерських облік. В кінці місяця по кожному синтетичному рахунку обчислюються обороти, виводяться кінцеві залишки, а потім дані всі синтетичних рахунків узагальнюються за місяць в оборотній відомості за рахунками синтетичного обліку.
Оборотна відомість
Синтетичні рахунки
Початкові залишки
Оборот за місяць
Кінцеві залишки


Д
К

Д
К

10






11






20






…






97






Разом
V
V
W
W
W


Якщо вірно записані початкові залишки за рахунками рознесені господарські операції, підраховані обороти і виведені кінцеві залишки, то в оборотній відомості має бути 3 рівності:
1) підсумки залишків на початок місця по дебету і кредиту;
2) підсумки оборотів за місць по дебету і кредиту;
3) підсумки залишків на кінець місяця по дебету і кредиту.
Такі рівності зумовлені застосуванням балансу і подвійного запису. Наявність цих рівностей заключає контрольне значення оборотної відомості. Така оборотна відомість називається простою або сальдовою. З більш ефективною в цьому відношенні є шахова оборотна відомість, в якій обороти по кожному рахунку наводяться не тільки в цілому, але і деталізуються з вказанням кореспонденції рахунків. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує який рахунок дебетується, а який кредитується. Це в порівнянні з простою оборотною відомістю дає більш детальну картину з між господарських засобів і процесів, що проходять, дозволяє більш ефективно здійснювати контроль за правильністю записів на рахунках.
Шахова оборотна відомість має вигляд:
Рахунки що дебетуються
Початковий залишок
Рахунки, що кредитуються
Оборот по дебету
Кінцевий залишок


Д
К
10
11
15
…
…

Д
К

10











11











…











…











98











Оборот по кредиту







співпадає



Баланс








W
W

Звірка даних аналітичного і синтетичного обліку забезпечує правильність і достовірність його.
6. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку
Всі облікові дані повинні правдиво і точно відображати стан господарських засобів, їх джерел і результатів господарської діяльності, проте облікові дані не відповідають дійсності. Основні причини розбіжностей: 1) природні втрати; 2) неточності і помилки; 3) прямі зловживання матеріальних осіб при прийманні і відпуску цінностей.
Перевірка відповідності даних обліку у фактичних залишках засобів проводять шляхом інвентаризації. Інвентаризація регламентується «Інструкцією по інвентаризації основних засобів нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків».
Технічно, інвентаризація здійснюється шляхом встановлення фактичної наявності господарських засобів в натурально-вартісній формі і їх співставлення з даними обліку. Інвентаризації підлягають всі засоби, що є в господарстві, включаючи власні і прийняті на відповідальне зберігання в оренду і не обліковані з будь-яких причин.
В залежності від характеру інвентаризації поділяють на:
1) планові;
2) позапланові.
Планові інвентаризації проводяться за складеним заздалегідь планом в конкретно намічені строки.
Позапланові інвентаризації проводяться за розпорядженням керівника підприємства вищих органів, слідчих, при передачі цінностей, при переоцінці після стихійного лиха тощо.
Розрізняють повну і часткову інвентаризацію. Інвентаризацію проводить комісія, яка призначена наказом керівника підприємства.
Всі дані інвентаризації подають в інвентаризаційному описі, які підписують всі члени комісії. Оформлені інвентаризаційні описи передають в бухгалтерію, де фактичні залишки матеріальних цінностей порівнюють з даними обліку, виявляють надлишки, недостачу або пересортицю. Матеріальні цінності по яких встановлено розбіжності записують у звірені відомості. Надлишки матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації оприбутковують на рахунок відповідних матеріальних цінностей. Недостача понад норму, а також втрати від псування з вини матеріально-відповідальної особи відносять на винних осіб, які відшкодовують їх вартість за роздрібними цінами.
7. Подвійний запис, його суть і значення
Кожна господарська операція визиває подвійну зміну господарських
засобів і джерел їх утворення. Подвійна зміна засобів і джерел 2 об'єктів обмінюється в результаті господарської операції викликаючи також подвійне відображення операцій на рахунку. При цьому, кожна господарська операція записується на 2 або більше рахунках. В цьому заклечається суть подвійного запису.
Взаємозв'язок між рахунками в результаті відображення господарської операції називається кореспонденцією рахунків. Відображення господарської операції та її суми на рахунку з вказанням, які рахунки дебетуються, а які кредитуються називається бухгалтерською проводкою.
Для того, щоб скласти бухгалтерську проводку необхідно послідовно вияснити такі питання:
1) економічний зміст господарської операції;
2) які рахунки кореспондуються;
3) характеристику рахунків (актив, пасив);
4) яка буде бухгалтерська проводка.
Приклад: В касу з розрахункового рахунку надійшли гроші, в розмірі 5000 грн. для виплати заробітної плати. 1) в результаті цієї операції сума грошей на розрахунковому рахунку зменшилась, а в касі – збільшилась; 2) кореспондується рахунок каси та розрахункового рахунку; 3) рахунки активні; 4) кореспонденція рахунків Дт 301 – Кт 311 - ?5000 грн.
Подвійний запис по даній операції відображається:
Дт 301 Кт Дт 311 Кт
С-до 50 С-до 10000 1) 5000
1) 5000
У зв’язку з таким подвійним відображенням, суми господарських операцій є можливість проконтролювати відображення господарських операцій, оскільки кожна сума записується один раз по дебеторському рахунку і один раз по кредиторському іншого рахунку, то сума оборотів по дебету всіх рахунків повинна дорівнювати сумі оборотів по кредиту всіх рахунків. В цьому заклечається контрольне значення подвійного запису.
Якщо в бухгалтерські проводці відображається більше ніж 3 рахунки, то вони називаються складними, при цьому один рахунок дебетується, а кілька – кредитується і навпаки.
Приклад: Заборговано постачальникам на 5000 грн. і за рахунок короткострокового кредиту на 2000 грн.
7000 – 631 (П) -
кредиторська 5000 (розрахунковий рахунок) – 311 (А) -
заборгованість 2000 (кредиторська заборгованість перед банком) – 601 (П)+
1) Д 631 – К 311 - 5000
2) Д 631 – К 601 – 2000
Дт 311 Кт Дт 631 Кт Дт 601 Кт
С-до 500 1) 5000 С-до 7000 1) 7000 С-до 0
1) 2000
8. Поняття про рахунки, їх призначення і будова
В бухгалтерському обліку для кожної групи засобів і джерел їх утворення
відкривають рахунки. Він являється: 1) засобом групування господарських засобів і джерел; 2) способом обліку їх по групам; 3) засобом контролю за наявністю засобів і джерел їх утворення і їх рухомими змінами.
Схематично, бухгалтерський рахунок має вигляд таблиці:
Дт (назва рахунку) Кт

В залежності від обліку засобів і джерел їх утворення, рахунки поділяють на: активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявних господарських засобів і відкриваються для статті балансу, які знаходяться в активі. Пасивні рахунки використовуються для обліку джерел утворення господарських засобів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в пасиві.
При відкритті рахунку на основі статей балансу записуються початкові залишки або сальдо.
Дт Актив Кт
початковий залишок
Збільшення Зменшення
Оборот Оборот
кінцевий залишок
Дт Пасив Кт
початковий залишок (сальдо)
Зменшення Збільшення
Оборот Оборот
кінцевий залишок
В активному рахунку, сальдо записується по дебету, в пасиві – по кредиту.
В активному рахунку, збільшення засобів відображають по дебету, а зменшення – по кредиту. В пасивних рахунках – навпаки.
Сума змін за певний період часу по дебету або кредиту називається оборотом.
Розрізняють дебетові і кредитові обороти.
Після визначення оборотності виводять залишок на кінець періоду (кінцеве сальдо), який вираховується:
Береться початковий залишок + оборот по тій стороні рахунку, де знаходиться початковий залишок – оборот, вирахуваний на протилежній стороні рахунку.
Порядок записів по рахунку:
1) рахунок відкривають на початок року;
2) на протязі року рахунок відкривають по мірі необхідності;
3) на початок звітного періоду по рахунку за даними балансу записуються початкові залишки;
4) на протязі місця на рахунку відображаються господарські операції;
5) по закінченні звітного періоду, а також місця, підраховують обороти і виводиться кінцевий залишок.
Кінцевий залишок на рахунку складає баланс.
9. Рахунки синтетичного і аналітичного обліку
Снтетичні рахунки – це рахунки, які дають узагальнену інформацію про економічно-однорідним групам засобів, джерелам їх утворення та господарським процесам. В них відображають узагальнені, тобто синтетичні відомості про господарські засоби, джерела їх утворення і процеси, причому тільки в грошовому виразі.
Облік, який здійснюється на синтетичних рахунках називається синтетичним обліком. Такий узагальнений облік недостатній для ефективного управління підприємством, особливо для оперативного виробництва. Для цього відкривають аналітичні рахунки, які деталізують синтетичні і за допомогою яких ведеться аналітичний облік.
Аналітичні рахунки ведуться в грошовому і натуральному вимірниках.
Аналітичні рахунки – рахунки, які деталізують, конкретизують синтетичні рахунки і на яких відображають окремі, конкретні види засобів, джерела їх утворення і господарські процеси.
Але лише сумісний і аналітичний облік забезпечує потреби бухгалтерського обліку і управління. Відповідність даних синтетичного і аналітичного обліку свідчить про відсутність помилок, підвищує достовірність обліку.
В практиці обліку застосовують субрахунки – проміжні, другого порядку рахунки між синтетичним і аналітичним обліком.
Вони використовуються для тих синтетичних рахунків, на яких обліковують об’єкти широкою номенклатурою і дозволяють отримувати основні підсумки по окремим групам засобів, джерелом їх утворення і процесів або збирати різні за призначенням виробничі запаси в однорідні групи для цілей нормування і контролю за ними.
(синтетичний рахунок) (субрахунок) цукор
20 201 мука
виробничі запаси сировина і матеріали сода
….
10. Документація, класифікація документів, вимоги до складання
Взагалі, документація – фіксація господарських фактів і процесів з допомогою матеріальних носіїв. Документація в БО забезпечує безперервне відображення господарської діяльності підприємства.
Бухгалтерський документ – письмово зафіксоване первинне облікове посвідченні господарської операції.
Облік, який ведеться згідно первинного документу називається первинним обліком. Ведення первинного обліку регламентується Положенням «Про документовану забезпеченість записів в бухгалтерському обліку», який затверджений наказом Міністерством Фінансів України від 24 травня 1995 р. Кожен повинен мати реквізити, без яких він вважається не дійсним, тобто не має юридичної сили.
Загальними для будь-яких документів являються реквізити:
1) найменування документу;
2) дата складання;
3) місце складання;
4) сторони, які беруть участь в господарській операції;
5) зміст господарської операції;
6) кількісна характеристика господарської операції;
7) підписи осіб, що відповідають за проведення господарської операції.
Крім загальнообов’язкових реквізитів у відповідних документах передбачені соціальні реквізити, які є обов’язковими.
Вимоги до бухгалтерських документів:
1) записи повинні виконуватися чітко;
2) не допускається помарки і підчистки;
3) не допускається виправлення касових і бланків документів. Виправлення в документі завіряються тими особам, які їх підписують.
Класифікація бухгалтерських документів:
1) за місцем складання: а) внутрішні (інвентаризаційний опис); б) зовнішні (рахунок –фактура постачальника).
2) за призначенням: а) розпорядчі (наказ про прийняття на роботу); б) виконавчі (акт прийому – передачі основних засобів); в) бухгалтерського оформлення (розрахунок амортизаційних відрахувань).
3) за змістом: а) грошові (чек на видачу готівки); б) матеріальні (накладна); в) розрахункові (платіжне доручення).
4) за обсягом: а) первинні; б) зведені.
5) за способом використання: а) разові; б) нагромаджу вальні.
6) за кількістю відображених об’єктів: а) однопозиційні; б) багатопозиційні.
11. Оборотні відомості до аналітичних рахунків
Відображення господарських операцій на синтетичному і аналітичному рахунках являє собою оперативний бухгалтерських облік.
Аналітичні рахунки – рахунки, які деталізують, конкретизують синтетичні рахунки і на яких відображають окремі, конкретні види засобів, джерела їх утворення і господарські процеси і за допомогою яких ведеться аналітичний облік. Аналітичні рахунки ведуться в грошовому і натуральному вимірниках.
Для управління підприємством необхідно мати узагальнені дані про наявність і рух окремих видів господарських засобів по кожному синтетичному рахунку. Для цього складається оборотна відомість за аналітичним рахунком до певного синтетичного рахунку. Оскільки облік в одних аналітичних рахунках ведеться в грошовому виразі, а в іншому в натуральному і грошовому, то за цією ознакою розрізняють 2 види оборотних відомостей за аналітичними рахунками:
1) Облік ведеться тільки в грошовому виразі
Аналітичний рахунок
Початковий залишок
Оборот за місяць
Кінцевий залишок



Д
К








Разом:
V





Д 10 К
С-до
Оборот Д Оборот К
Кінцевий залишок
2) Облік ведеться в натуральних і грошових вимірниках
Аналітичний рахунок
Ціна за одиницю
Початковий залишок
Оборот за місяць
Кінцевий залишок




Д
К




К-сть
Сума
К-сть
Сума
К-сть
Сума
К-сть
Сума

…










Разом:










Звірка даних аналітичного і синтетичного обліку забезпечує правильність і достовірність його.
12. Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва
Витрати виробництва – спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють в собі виконану роботу (сировину, амортизаційні відрахування, працю робітників, процесу виробництва) відповідними нарахуваннями на неї.
Засади формування в БО інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с) БО 16 «Витрати».
Для обліку витрат можна застосовувати 3 варіанти ведення обліку:
1) передбачає застосування в обліку лише рахунки класу 9. Структура рахунку класу 9 збігається з видачами до визначення складу і оцінки витрат, викладених в П(с)БО 16, за їх дебетом відображається сума витрат, за кредитом – списання суми витрат в кінці звітного періоду на рахунок фінансових результатів;
2) передбачає застосування рахунків 8 і 9 класів одночасно. За допомогою рахунку класу 8 накопичується інформація про операційні витрати за елементами, які використовуються для заповнення 2 розділу звіту «Про фінансові результати». За дебетом рахунку 80-84 відображають суми визначення витрат, за кредитом – списання на рахунок 23 витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції або на рахунок класу 9, які відносяться до загально - виробничих витрат (91), адміністративних витрат (92), до витрат на збут (93), інших витрат (94);
3) передбачає тільки застосування рахунку класу 8. Рекомендується для застосування об’єктами малого підприємництва. За дебетом вкладених рахунків відображається сума визначених витрат, за кредитом – списання їх на рахунок 79.
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок 23. По дебету відображаються прямі матеріальні трудові та інші прямі витрати, накладні витрати та витрати від браку продукції. За кредитом списуються суми фактично виробленої собівартості, завершеної виробництвом продукції (Дт – 26 – 27), виконаних робіт та послуг (Дт – 90).
Аналітичний облік по рахунку 23 ведеться за видами виробництв, видами або групами продукції.
Синтетичний облік ведеться в журналі – ордері 5 або 5-А.
13). Методи обліку і калькулювання собівартості продукції:
Метод обліку виробничих затрат – це визначення складу і розміру затрат за окремими виробами, видами, групами засобів і т.д.
1). Позамовний метод обліку – застосовується в індивідуальних виробництвах. Об’єктом обліку затрат являється окреме замовлення, яке відкривається на певну кількість облікових деталей або певний об’єм виконаних робіт чи послуг. Виробничі затрати збираються по окремому замовленню, а в його середині – в розрізі встановленої номенклатури калькуляції статей витрат.
Калькулювання фактичної собівартості окремих виробів здійснюється способом прямого розрахунку.
2). Переробний метод – застосовується в масових виробництвах де технологічний процес складається з ряду послідовних переробок. Суть методу заклечається в тому, що виробничі затрати обліковуються по переробкам виробничого процесу, а в середині кожної переробки по калькуляційним статтям витрат.
3). Нормативний характеризується такими принципами:
* попереднє складання нормативних калькуляцій
* облік змін діючих поточних норм і визначення впливу цих змін на собівартість продукції
*виявлення відхилень фактичних витрат від діючих норм.
4). Простий метод – цей метод застосовується на підприємствах, які випускають один вид продукції, що дозволяє відносити всі виробничі затрати на випуск на продукцію.
Собівартість одиниці продукції визначається діленням фактичних витрат за звітний період на кількість випущеної продукції.
14). Склад і класифікація витрат на виробництво:
Методологічно засади формування інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 „Витрати”.
Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі виконану роботу (сировину, амортизаційні відрахування , працю працівників процесу виробництва з відповідними нарахуваннями на неї).
Згідно П(С)БО 16 витратами звітного періоду визначаються зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Не визначаються витратами звітного періоду:
*авансована витрата
*погашення отриманих позик
*ін. зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не призводять до зменшення власного капіталу.
Витрати класифікуються в бух.обліку в залежності від характеру і видів діяльності за економічними елементами і статтями калькуляції.
Групування витрат за економічними елементами:
*матеріальні витрати
*витрати на оплату праці
*відрахування на соціальні заходи
*амортизація
*ін. витрати в операційній діяльності.
За складом елементу:
*матеріальні витрати: входить вартість витрачених у виробництво сировини і основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива і енергії, будівельних матеріалів, запчастин, тари, і тарних матеріалів, допоміжних та ін. матеріалів.
* до витрат на оплату праці відносять: заробітну плату за окладами, тарифами, премії та заохочення, компенсації, оплати відпусток та ін. невідпрацьованого часу та ін.
*до відрахувань на соціальні заходи відносяться відрахування на пенсійне забезпечення, соц. Страх, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування.
*амортизація включає: суму нарахованої амортизації необоротних активів
*до елементу „інші витрати” включаються витрати, які не ввійшли до складу попередніх елементів (витрати на відрядженню, послуги звязку, матеріальна допомога,)
З метою обчислення собівартості окремих видів продукції застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг встановлюються підприємством самостійно.
До складу загально-виробничих витрат відносяться витрати на управління виробництвом:
*оплата праці апарату управління цехами
*відрахування на соціальні заходи
*амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення.
Не включаються до собівартості реалізованої продукції, а відносяться на фінансові результати адміністративні витрати та витрати на збут.
15). Облік обов’язкових платежів на фонд оплати праці:
До обов’язкових платежів відносяться внески, розраховані від фонду оплати праці:
*пенсійний фонд – 33,2%
*збір до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1,4%
* збір до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – 1,6%
* збір до фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань( за встановленими тарифами залежно від професійного ризику підприємства)
В день отримання коштів для виплати заробітної плати в банк подається платіжні доручення про прерахунок коштів до цих фондів. Синтетичний облік розрахунків з фондами соціального страхування ведеться на рахунку 65 за субрахунками.
16). Облік нарахування відпускних та лікарняних:
Оплата відпусток: тривалість відпусток визначається в календарних днях. Святкові і неробочі дні при визначенні відпусток не враховуються. Витрати, пов’язані з оплатою щорічних основних і додаткових відпусток здійснюються за рахунок коштів, призначених для оплати праці.
Оплата допомоги по вагітності і пологах а також догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку проводиться з коштів державного соціального страхування.
Для розрахування суми відпускових виплат працівників використовуються середня заробітна плата, що визначається згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 8.02.95. № 100( зі змінами та доповненнями), виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю надання відпустки:
Дф – кількість календарних днів в році або фактично відпрацьованого періоду
СНдн – кількість святкових і неробочих днів встановлених законодавством.
Ннд – кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював
Кндв – число календарних днів, наданих працівникові відпустки.
Нарахування лікарняних: при тимчасовій непрацездатності працівникові виплачують допомогу на підставі листів непрацездатності. Допомога з тимчасової непрацездатності через трудове каліцтво або професійне захворювання надається в розмірі 100% заробітку, незалежно від загального стажу. В інших випадках розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від загального стажу роботи: до 5р. – 60%, 5 – 8р. – 80%, більше 8р. – 100%.
Для розрахунку суми допомоги визначають середньоденний заробіток за попередні 6 місяців( він не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки або посадового окладу).
Розмір допомоги визначається:
Здн – середньоденна заробітна плата визначена відповідно до законодавства.
Кдн – кількість днів тимчасової непрацездатності
Ктс – коефіцієнт, що враховує загальний трудовий стаж.
Нарахування на виплату допомоги за тимчасову непрацездатність за перших 5 днів здійснюється за рахунок коштів підприємства, решту днів за рахунок коштів соц. Страх.
Перші 5 днів: Дт. 23, 91 – 93 Кт. 661 – 663
За решту днів: Дт. 652 Кт 663
17) Облік відрахувань із заробітної плати:
Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові розраховується заробітна плата за місяць і від цієї суми здійснюються відрахування. Розрахунок здійснюється в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості. В лівій частині записують суми всіх видів заробітної плати, за її видами, а в правій – утримання за їх видами і суми до видачі. Розрахунково-платіжні відомості складаються помісячно по кожному виробничому підрозділу.
Відрахування з нарахованої заробітної плати здійснюються тільки на підставі актів чинного законодавства:
1). Відрахування податку з доходів фізичних осіб – 15%
2). Утримання збору до пенсійного фонду – 2%
3). Утримання збору на обов’язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності ( якщо зарплата більша прожиткового мінімуму – 1%, менше – 0,5%)
4). Внески на страхування на випадок безробіття – 0,6%
5). Аліменти (після відрахування з нарахованої заробітної плати податку з доходів) на 1 дитину – 25%, 2 – 33%, 3 і більше – 50%.
6). Профспілкові внески – 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний період за вирахуванням суми допомоги з тимчасової непрацездатності за той же період.
7). Одержаний аванс за звітний місяць, надлишково виплачені суми за попередній період, своєчасно не повернуті підзвітні суми, ін. відрахування.
При зарплаті 940грн. при утриманні податку з доходів фізичних осіб застосовується соціальна пільга – 302,5грн.
Для визначення податку з доходів фізичних осіб від нарахованої заробітної плати віднімається соціальна пільга і утримання в соціальні фонди і з цієї суми береться 15%.
Синтетичний облік розрахунків із заробітної плати ведеться на рахунку 66 за субрахунками.
Аналітичний облік розрахунків із заробітної плати ведеться на підприємстві в розрізі кожного працівника.
Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері №3 в 2 розділі.
18). Поняття основних засобів і їх класифікація
Основні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначається П(С)БО 7 «основні засоби» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. із змінами та доповненнями.
Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний строк використання яких більше 1року або операційного циклу, якщо він довший за рік.
Одиницею обліку є об’єкт основних засобів (ОЗ)
Для цілей бухгалтерського обліку ОЗ класифікують за такими групами:
1.ОЗ:1). Земельні ділянки,2). Капітальні витрати на поліпшення земель, 3). Будинки, споруди, передавальні пристрої, 4). Машини та обладнання 5). Транспортні засоби, 6). Інструменти, прилади, інвентар, 7). Тварини, 8). Багаторічні насадження. 9). Ін. ОЗ.
2. Ін. необоротні матеріальні активи: 1). Бібліотечні фонди, 2). Малоцінні, необоротні матеріальні активи, 3). Тимчасові(не титульні) споруди, 4). Природні ресурси, 5) інвентарна тара, 6) предмети прокату, 7). Ін. необоротні матеріальні активи.
3.Незавершені капітальні інвестиції
Об’єкт ОЗ визначається як актив, в тому випадку, якщо існує вірогідність, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні вигоди, пов’язана з використанням цього об’єкту і його вартість можу бути достовірно визначена.