Відкрите акціонерне товариство « Костопільський завод продовольчих товарів» засновано на добровільних засадах громадянами України шляхом об єднання їх грошових коштів та часток в майні приватизованого підприємства – Костопільського заводу продовольчих товарів.
Повна назва - відкрите акціонерне товариство «Костопільський завод продовольчих товарів», скорочена – ВАТ «Костопільський ЗТП»
Місцезнаходження товариства: Україна , Рівненська область, м. Костопіль, пров. Річковий 12.
Метою діяльності є одержання прибутку від виробничо - комерційної діяльності на принципах самоокупності , самофінансування та повного госпрозрахунку.
Предметом діяльності підприємства є:
виробництво консервів, кондитерських виробів, настоянок, виноматеріалів та інших продовольчих товарів;
виробництво хлібобулочних виробів;
переробка молока та виробництво молочних консервів;
зовнішньоекономічна діяльність;
розробка, виготовлення та реалізація товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного, науково-технічного призначення;
оптова, роздрібна, консигнаційна та комісійна торгівля товарами народного споживання, сільськогосподарської продукцією, продукцією виробничо-технічного та науково-технічного призначення, транспортними засобами, спиртними напоями, тютюновими виробами;
організація збору, переробка і реалізація вторинних ресурсів і сировини;
організація та утримання фірмових магазинів, ресторанів, їдалень, кафе та надання інших послуг громадського харчування;
надання послуг послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
сервісне обслуговування автомобілів, ремонт побутової техніки;
вирощування, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції та лікарських рослин;
організація та проведення виставок, ярмарок, аукціонів, фестивалів, конкурсів, створення та утримання гральних закладів;
надання маркетингових, лізингових, інжинірингових, рекламних, інформаційних, посередницьких, консалтингових послуг;
виконання будівельних, будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних робіт.
Підприємство може займатися також і іншою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.
Засновниками товариства є громадяни України з числа членів товариства покупців, які підписали установчий договір та є держателями акцій.


Виробнича структура ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів»
Виробнича структура підприємства – комплекс цехів, бригад, дільниць, інших виробничих підрозділів підприємства і форми їх взаємозв’язку. Ця структура залежить від характеру продукції, яку виробляє підприємство, рівня спеціалізації і кооперування з іншими підприємствами, технологічного процесу, виробничих потужностей тощо. Як правило, підприємство має основні цехи, в яких безпосередньо виготовляють продукцію, і допоміжні цехи та служби, що обслуговують та забезпечують безперервну роботу основних цехів.
Таким чином, виробнича структура є формою організації виробничого процесу підприємства.
Провідне місце у виробничій структурі належить цеху. Є 4 типи цехів:
основні;
допоміжні
другорядні
обслуговуючі
Основними є цехи, де виробляється спеціалізована продукція для дщаного підприємства. На ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» основними цехами є
1)Кондитерський цех
2)Плодоконсервний цех
3)Хлібобулочний цех
4)Зефірний цех
Допоміжні цехи забезпечують виробництво всім необхідним для нормального функціонування підприємства. На ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» допоміжними цехами є
Лабораторія по контролю продукції – основне завдання якої полягає у перевірці якості виготовленої продукції.
Інженерно-технічна служба, що безпосередньо займається ремонтом обладнання підприємства та забезпечує встановлення та запуск нових автоматичних ліній по випуску продукції
Окрім названих вище цехів на кожному підприємстві є цехи, служби і відділи, які обслуговують основне виробництво. На ВАТ «Костопільсікий завод продовольчих товарів» допоміжне господарство представлене:
водопровідно-каналізаційне господарство, головними завданнями якого є безперебійна подача води у відповідні структурні підрозділи, своєчасне проведення поточних каналізаційних ремонтів, своєчасна ліквідація аварій на водопровідних та каналізаційних мережах.
Складське господарство – це сукупність складських приміщень та споруд, які використовуються для прийняття та видачі відповідних ресурсів та для зберігання готової продукції.
Транспортне господарство (автогараж) – забезпечує транспортування сировини, матеріалів та готової продукції.
Електромережі, газопроводи, опалення.
Виробнича структура ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів » наведена на рисунку 1.
Організаційна структура – це фіксовані взаємозв’язки, що існують між його функцціональними підрозділами та працівниками. Організаційні структури підприємств відрізняються за рівнем централізації.
Організаційна структура ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» є лінійною та централізованою, що базується на технологічній кооперації виробничих процесів, однорідності виготовлюваної продукції. На підприємстві встановлена чітка ієрархічна піраміда з чіткими функціями керівників усіх рівнів. Діяльність підприємства визначається заздалегідь складеними і затвердженими виробничими планами.
Розвинута мережа внутрішнього інформаційного зв’язку забезпечує швидке передання розпоряджень та вказівок зверху вниз і зворотної інформації про їх виконання.
Наведемо організаційну структуру ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів » на рисунку 2
Виробничий процес та технологія виготовлення продукції
Виробничий процес – це цілеспрямоване, постадійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання так і для подальшого перероблення .
Усі виробничі процеси на підприємстві поділяються на 3 види:
основні процеси безпосередньо пов’язані з перетворенням предметів праці в готову продукцію. В результаті основних процесів випускається продукція, яка передбачена планом підприємства.
Допоміжні процеси лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньо участі у виготовленні продукції не беруть.
Обслуговуючі процеси створюють умови для здійснення основних та допоміжних процесів
Основними процесами на підприємстві є процеси виготовлення основних видів продукції, а саме хлібобулочної, майонезу, плодоконсервної, кондитерської. Зупинимося детальніше на технології та етапах виготовлення кожного з цих продуктів.
До допоміжних процесів на ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» є процеси постачання сировини та її підготовлення до виробництва, а також процеси, що здійснюються інженерно-технічною службою, що здійснює нагляд та ремонт за виробничим обладнанням.
Обслуговуючі процеси на підприємстві це транспортні та складські процеси.
Технологічна схема виробництва освітленого плодово-ягідного соку
Миття.
Сировину миють до інспектування. Його проводять для видалення з поверхні сировини забруднень, механічних домішок, пестицидів і мікрофлори. Найчастіше сировину миють за двома прийомами: на початку технологічного процесу і після інспектування і сортування. Для миття 5т сировини витрачається 1т води. Якщо води недостатньо, проводять її повторну циркуляцію, дезінфікуючи хлоркою. Крім того, хлоровану воду використовують для очищення ремінних конвеєрів, елеваторів та іншого обладнання.
Для знищення теплостійких плісеней та бактерій на сировині застосовують змочувальні агенти із розрахунку 0,5-1г на 1л води та інші хімічні препарати, що дозволені Міністерством Охорони Здоров'я. Після такого миття сировину обов'язково споліскують чистою водою. Вода також повинна відповідати вимогам ГОСТу: загальна твердість води, кількість солей свинцю, міді, фтору, цинку не має перевищувати допустимих норм, повинні бути повністю відсутніми аміак і сірководень, різного роду хвороботворні мікроорганізми, шкідливі або отруйні для людей речовини, небажаний вміст солей заліза, що можуть викликати потемніння продукції. Вода повинна бути чистою, прозорою і свіжою. Під час миття твердих плодів тривалість перебування у воді не має перевищувати 10-15хв. плоди з грудочками землі перед миттям змочують у теплій воді.
Якість миття перевіряють протягом години 2-3 рази. Контролюють за зовнішнім виглядом або повторно обробляють вимиту сировину і перевіряють чистоту води відстоюванням. Контролюють якість і періодичність заміни води. Один раз за зміну проводять мікробіологічний аналіз води, не менше 3-х разів перевіряють тиск і витрати води у мийних машинах.
Яблука та інші стійкі до механічних пошкоджень і ударів плоди миють на барабанній мийній машині А9-КМ-2 продуктивністю більше 4000т/год. сировину завантажують у завантажувальний лоток, з якого вона надходить на похилу решітку, розміщену у ванні машини. Тут сировина відмокає й інтенсивно відмивається. Далі похилий конвеєр виносить її в зону споліскування душовим пристроєм. Плоди з роликового конвеєра вивантажують через лоток.
Плоди, що легко пошкоджуються, миють на уніфікованих вентиляторних мийних машинах. ТІ-КУМ-1, продуктивністю 3т/год.
Сировину безперервно завантажують у ванну, де повітрям, що продувається вентилятором, утворюється бурління води. Роликовим транспортером сировину із ванни подають до розвантажувального лотка, де вона споліскується водою із душового пристрою.
Дуже ніжні плоди малини, суниці, ожини та інші миють під душем з невеликим напором води.
Інспектування.
Інспектування - це процес видалення тієї сировини, яка може негативно вплинути на якість готової продукції (дефектних плодів і ягід: гнилих, битих, м'ятих, запліснявілих.
За необхідності при інспектуванні плоди сортують, тобто розділяють за ступенем стиглості, кольором, плямистістю, опіками.
Для сортування плодів з успіхом використовують конвеєри інспекційні, продуктивністю 1000-3000 кг/год з роликовим полотном. Тепер широко застосовують конвеєри А9-КТФ і Т1-КТ2В.
Принцип роботи конвеєрів такий: сировину подають у завантажувальний бункер, з якого вона надходить на роликовий транспортер. Під час руху транспортера ролики обертаються і повертають плоди. Робітники знаходяться з обох боків транспортера і видаляють непридатні для переробки плоди. Дефектні плоди опускають у спеціальні лотки, розміщені з боку транспортера. На виході з транспортера сировину обполіскують водою із душового пристрою.
Для сировини, менш міцної, ніж яблука, використовують конвеєр інспекційний стрічковий Т1-КІ2 -10 т/год.
Для сортування та інспектування ягід, винограду використовують сортувально-інспекційний конвеєр М2-ТСІ продуктивністю 1,5 т/год. сировина надходить на стрічку, що рухається зі швидкістю 0,1 м/сек. Дефектні ягоди видаляють руками, як і на роликовому конвеєрі.
Подрібнення.
Підготовка плодів і ягід перед видобуванням соку полягає у подрібнені сировини (одержання м'язги) і в обробці м'язги різними способами для збільшення виходу соку. Вихід його залежить від ступеня подрібнення сировини, кількості пектинових речовин, стану колоїдної системи м'язги та інших факторів, тому кожний вид сировини має свої особливості подрібнення і підготовки перед пресуванням. Занадто подрібнені плоди дають м'язгу, яка забиває пори фільтрувальних матеріалів і погано пресується. При недостатньому подрібнені із великих шматочків не вдається видавити весь сік, тому м'язга повинна бути пухкою і однорідною. Обо'язково проводять періодичний і вибірковий контроль не менше одного разу за годину. Для цього на виході з дробарки відбирають пробу масою близько 0,2 кг і аналізують її.
Сировину ріжуть на шматочки і подрібнюють для порушення структури плодів і ягід, що значно збільшує вихід соку. Для цього використовують машини різних конструкцій. Основою механічного подрібнення є прикладання зовнішніх сил для подолання міцності клітин. На сировину діє розривна, стискуюча ізрізна сила. Подрібнення здійснюється різанням або розбиванням.
Технологічний результат роботи оцінюється за 3-ма показниками: однорідністю, певними розмірами, формою часток.
При виготовленні соків сировину найчастіше подрібнюють у машинах КДП-4М, КДМ-4М продуктивністю 8т/год і А9-КІС - 6т/год. Підготовлену до переробки сировину елеватором «Гусяча шия» подають у приймальний бункер, а з нього - у робочу частину дробарки, де сировина проходить між барабаном і притискними колодками. Зазор між барабаном і притискними колодками регулюється, що дає можливість одержувати м'язгу різного ступеня подрібнення. Відстань між барабаном і колодками при подрібнені ягід установлюють 2 - 3 мм, яблук, айви, гру - 3 - 4, вишень - 5 - 8. при обробці вишень стежать, щоб кількість роздроблених кісточок не перевищувала 15%. Ядро кісточок містить глікозит амігдалін, який у процесі наступної переробки і зберігання вишневого соку гідролізуватися з утворенням синильної кислоти, нагромадження якої небезпечне.
Для подрібнення плодів і ягід, а саме - яблук, груш, айви та інших великих плодів з успіхом застосовують дискові дробарки: плодорізки КПІ-4, дробарки ВДР-5 і ДДС-5. Дискові дробарки мають пристрій мають пристрій, який забезпечує оптимальне подрібнення будь-якої партії яблук. У дробарках КПІ-4 є можливість регулювати подрібнення плодів у широких межах. М'язгу, одержану після подрібнення сировини, направляють з дробарки у нагромаджу вальний бункер, який установлений над пресом, а потім у прес для видобування соку. Окремі види сировини (брусницю, журавлину, стиглу малину і суниці) не подрібнюють, а зразу пресують.
Сік з яблук, вишень, суниць, ожини, смородини червоної і обліпихи видавлюється порівняно легко, тому м'язгу з плодів і ягід цих культур зразу направляють у прес. З інших плодів і ягід сік видавлюють з великим зусиллям, а з м'язги смородини чорної без спеціальної підготовки взагалі не можливо одержати сік.
Обробка м'язги.
Для збільшення виходу соку спеціальна обробка м'язги необхідна і для плодів тих культур, які легко видавлюються. З метою збільшення виходу соку іноді обробляють м?язгу в тих плодів і ягід, що легко віддають сік.
Є такі методики обробки м?язги: бланшування, застосування ферментних препаратів, змінного електричного струму на електроплазмолізаторах та електричних імпульсів високої частоти, звукових й ультразвукових коливань, заморожування, зброджування.
Бланшування - це нагрівання плодів у воді або обробка їх паром так, щоб температура сировини була більша 75?С для інактивації ферментів, поліпшення проникності протоплазми і смаку, зменшення кількості мікрофлори. В одній і тій же воді бланшують декілька партій сировини. З часом розчин стає концентрованим і цого добавляють до віджатого соку. Так, при нагріванні плодів і ягід білки протоплазми коагулюють. Найчастіше сировину бланшують не у воді, де втрачаються водорозчинні речовини, а обробляють парою у стрічковому ошпарувачі. Різні плоди потребують певного режиму обробки. Наприклад, плоди з ніжною шкірочкою бланшують при температурі 80?С, яблука 80-95?С протягом 2-3 хв, персики - 1-2 хв, айву і груші - 10-15 хв.
Для бланшування сировини використовують машини періодичної і безперервної дії - бланшувачі, ошпарювачі, підігрівачі. Основою їх роботи є використання атмосферного тиску чи вакууму.
У бланшувачів періодичної дії робочим органом є двостінний котел, між стінками якого під тиском подають пару. В котел заливають воду чи розчин, куди занурюють плоди в сітках на певний час. Недоліком цього способу є великі затрати праці. При обробці яблук та інших плодів найчастіше використовують парові стрічкові бланшувачі.
Барбарис, кизил, терен, сливи і шипшину нагрівають у воді (води беруть 15 - 20% від маси ягід) доти, поки не з'являться тріщини на шкірочці, а потім пресують гарячими. М'язгу прогрівати небажано, тому це погіршує смак соку. Якщо плоди і ягоди переробляють для одержання соку і насінин, теплова обробка сировини не допускається, тому що втрачається схожість.
При контролі якості бланшування враховують ступінь розм'якшення плодів, характер розтріскування шкірочки і визначають кількість розварених плодів, які вважаються браком. Температуру і тривалість нагрівання сировини контролюють два рази за зміну.
Використання електричних імпульсів високої частоти - це прогресивний метод обробки подрібненої сировини (безпосередньо у пакетах преса). Суть процесу обробки м'язги електричним струмом полягає в тому, що м'язга підпадає під його дію, проходячи між валами електроплазмолізатора. У результаті цього в клітинах відбувається плазмоліз, клітини відмирають і стають проникними для соку та барвних речовин.
Заморожування м'язги - один з найдорожчих методів збільшення виходу соку. При заморожуванні сировини кристалики льоду розривають клітини і при розморожуванні сік легко відокремлюється. Метод застосовується при обробці ягід. Наприклад, брусницю, журавлину, обліпиху спочатку заморожують , потім ягоди, що відтанули, нагрівають до 30-35?С і пресують.
Тривалість витримки замороженої сировини не впливає на вихід соку, тому, як тільки ягоди замерзнуть, їх розморожують. Заморожувати можна при будь-якій від'ємній температурі: чим нижча температура, тим швидше відбувається заморожування. Розморожування на повітрі триває близько доби. Цей спосіб тривалий, дорогий. Крім того, при повільному розморожуванні дубильні речовини окислюються, що викликає потемніння соку і погіршення його якості. Спеціально для збільшення виходу соку заморожування не застосовують. Його використовують для зберігання ягід, наприклад, ж уравлини, брусниці тощо. У цьому випадку заморожування сприяє не тільки збереженню сировини, а й збільшенню виходу соку.
Зброджування - метод, при якому цукри переходять в спирт, тому він застосовується при виробництві спиртових соків - морсів.
Пресування
Основний спосіб видобування соку із плодів і ягід - пресування на пресах періодичної чи безперервної дії. Широко застосовують двоплатформовий пак-прес 2П-41 у якого одна платформа з пакетами знаходиться під тиском для видавлювання соку, друга - на розвантажені вичавків і завантажені м'язги. Продуктивність преса при одержані соку плодів і ягід - до 1500 кг/год.
Для видобування соку застосовують також пак-прес РОК-200с карусельного типу з трьома платформами, продуктивність його понад 3 т/год. Платформи обертаються навколо станини преса. Перша платформа знаходиться під тиском, друга - розвантажені вичавків, третя - на завантажені. Після видавлювання соку платформи міняють місцями: платформа з новою м'язгою надходить на видавлювання соку, а та, що була під тиском, - на розвантаження і т.д. Товщина шару м'язги в одному пакеті 5 - 8 см, це сприяє більшому виходу соку.
При завантажені пак-преса на дно піддона платформи кладуть дренажну решітку, потім рамку висотою до 8 см. Рамку накривають міцною мішковиною чи спеціальними серветками із лавсанової тканини. З нагромаджу вального бункера подають м'язгу, завантажують її до рівня бортиків рами. Потім закривають краями мішковини верхній шар м'язги, знімають раму з утвореного пакета і кладуть на нього наступну дренажну решітку, а на неї знову раму, мішковину і т.д. На одну платформу укладають до 15 - 25 пакетів.
Завантажену платформу підводять під видавлюваний пристрій і включають і включають гідравлічний поршень малого тиску. Тиск збільшують поступово, інакше може м'якоть потрапляти у сік чи розривати мішковину. Коли подальше збільшення тиску утруднюється другим поршнем подають гідравлічну рідину, піднімають тиск до 2,5 МПа й утримують його до 5 - 10 хв. доти , поки не перестане виділятись сік. Потім платформу відкочують на розвантаження. Загальна тривалість пресування 15 - 20 хв. Вичавки розвантажують на транспортер, який подає їх до ківшевого елеватора, а елеватор в нагромаджуваний бункер. Потім вичавки вивозять з території завод для згодовування худобі чи на інші цілі.
Для збільшення виходу соку з м'язги яблук і підвищення продуктивності пак-преса рекомендується спочатку вилучити частину соку на стічному пристрої безперервної дії, а потім на пак-пресі. При такому методі не можна допускати великого розриву між вилученням соку на стічному пристрої і пресуванням, тому що стікання продукту з повітрям призводить до його потемніння у результаті окислення дубильних речовин.
Сік із винограду видавлюють на двошнековому пресі ВПНД-5продуктивністю 5 т/год. Використання шнекового преса потребує попереднього відокремлення гребінців від подрібнення ягід на гребеневіддільному агрегаті. Шнек перетирає гребінці, потім з них видавлюють сік з високим вмістом дубильних речовин, що погіршує його якість. Якщо виноградний сік одержують на пак-пресі чи кошиковому пресі барабанного типу, а також на пневматичному пресі, відокремлення гребінців не обов'язкове. У цьому випадку вони є дренажним матеріалом, що збільшує вихід соку.
Проціджування
Свіжовіджатий сік обов'язково підлягає проціджуванню на апараті КС-12, який має сито із нержавіючої сталі або на спеціально підготовлених для цого ситах. Це роблять з метою захоплення великих твердих частин м'язги, що потрапила у відпресований сік.
Збирання соку
Відпресований і пропущений через сита сік накопичується у великах резервуарах, в яких відбувається його наступне освітлення (підігрівання).
Освітлення соку
При виробництві освітленого соку, після видобування його необхідно додатково освітлити. Сік проціджують через щільну тканину, спеціальні дрібночарункові сита з нержавіючої сталі і відстоюють протягом 1-2 год. Після цього цого декантують - зливають прозору рідину з осаду.
Після проціджування сік залишається каламутним через дрібні частинки м?якоті і колоїдів. При тривалій витримці його у результаті деяких процесів каламуть випадає в осад і сік освітлюється. Самоосвітлення триває 3-4міс. При температурі зберігання соку 1-2?С.
Сепарування
Очищення соків здійснюють різними способами: відстоюванням, центрифугуванням, фільтрацією, флотацією. Відстоювання (седиментація) - процес досить тривалий. Тому найпоширенішим способом очищення є центрифугування, яке буває осаджувальне (камерне), тонкошарове сепарування, надцентрифугуванння і відцентрове.
Процес сепарування грунтується на затримання твердих часток пористою перегородкою. Сепарування можна проводити у двох режимах: зі сталою швидкістю чи сталим тиском. На практиці застосовують останній.
Підігрівання
Метою підігрівання соку може бути видалення повітря, інактивація ферментів, поліпшення санітарного стану сировини, застосування стерилізації при гарячому розливання соку тощо.
Підігрівачі безперервної дії бувають трубчасті, двохтрубчасті, спіральні та пластинчасті. В трубчастих (кожухотрубних) підігрівачах подрібнену масу нагрівають при виробництві соків. Односекційні трубчасті вакуум-підігрівачі мають багатохолодовий теплообмінник, в наслідок чого температура при виході соків становить 90С (є також конструкції двосекційних та двотрубчастих підігрівачів). Нормальний режим роботи всіх підігрівачів забезпечується швидким проходженням продукцї по трубах при постійному їх завантаженні. Постійно перевіряють тиск у апаратах. Не менше 3 разів на годину на виході з фільтру відбирають пробу і перевіряють прозорість соку. Після підігрівання сік обов'язково охолоджують.
Фільтрування
Фільтрування включає 2 процеси: осідання на поверхні фільтрувального шару часточок, які за своїми розмірами більші, ніж його пори, і адсорбцію - прилипання часточок, менших за розміром, ніж канальці фільтрувального шару. Освітлені соки одержують не камерних і рамних фільтр-пресах. Найбільш поширене фільтрування соків на фільтр-пресі, який складається із фільтрувальних плит з порожнистими ребордами для подачі соку. Між плитами затискують фільтр-картон. Сік підігрівають до температури 40-50°С і подають у плити з непарними номерами. Швидкість фільтрування значно збільшується при підвищенні температури до 60°С і якщо не допускати різких її коливань. Сік, пройшовши через фільтрувальний елемент, збирається у парних плитах. Поступово на картоні нагромаджується осад, і фільтрація уповільнюється. Фільтрування може здійснюватись і на постійній швидкості, якщо осад, що нагромаджується на фільтруючих пластинах, не ущільнюється, забезпечує жорстку структуру фільтруючого шару і не деформується під впливом наростаючого тиску. Швидкість фільтрування залежить головним чином і від сортових особливостей соку. Для видалення осаду подачу соку перемикають у зворотному напрямку, мутні партії направляють на повторну фільтрацію. За зміну 2-З рази перемикають напрям руху соку. Якщо фільтрувальні пластини дуже забилися, прес перезаряджають новими. Використовують фільтр-преси продуктивністю 3000--10 000 л/год.
Деаерація соку.
Після фільтрування сік можна зразу ж консервувати. Але у процесі виробництва вій значмо насичується киснем, який при зберіганні погіршує його смак та колір і сприяє окисленню вітамінів. Тому перед консервуванням необхідно провести деаерацію соку - видалити повітря, яке міститься у ньому, й інші гази. Деаерують сік у деаераторах-пастеризаторах при 35 °С і залишковому тиску 6--8 кПа. (розливання соку у гарячому стані сприяє видаленню повітря з продукту) або в установці, яка складається з приймального бачка, обладнаного поплавком та клапаном деаератора, що є вертикальним циліндром, всередині якого знаходиться циліндр з перфорованих листів. Сік розбризкується форсункою, а вакуумне середовище в циліндрі сприяє видаленню кисню. Процес відбувається при температурі не вище 35°С та тиску 93-97кПа.
Фасування готової продукції здійснюють на автоматичних чи напівавтоматичних машинах. Для наповнення циліндричних консервних банок соками застосовують наповнювальні та дозувально-наповнювальні автомати двох типів: ДНІ -- для наповнення банок продуктами в'язкістю до 0,4 Па · с (соки, напої, заливка); ДН2 -- для об'ємного дозування та наповнення банок продуктами в'язкістю до 4 Па · с (пюре, соки з м'якоттю).
Точність дозування визначають вимірюванням різниці між максимальною та мінімальною відстанями від торця горловини банки до дзеркала продукту.
Стерилізація
Під час стерилізації наявність повітря в продукті викликає підвищення в банках тиску. Виникає потреба знижувати тиск у банках, застосовуючи теплове чи механічне ексгаустування, для чого їх з незакупореними кришками пропускають через ексгаустери протягом 8-- 10 хв (обробляють парою) і негайно закупорюють. Перспективним для ексгаустування є використання інфрачервоних променів. Різновидом теплового ексгаустування є попереднє підігрівання продукту перед фасуванням, чим створюється в банці вакуум після остаточного охолодження продукту.
Закупорювання банок -- відповідальний технологічний процес. Тільки повна герметичність банок дає змогу провести подальшу стерилізацію і тривале зберігання. Металеві банки герметизують подвійним закатним швом. Банки з продуктом герметизують автоматичними чи напівавтоматичними закатними машинами (для металевих та скляних банок типу І) та закупорювальними машинами (для скляних банок типу II, ПІ, РТ, "Омніл").
Після закупорювання банки миють для видалення забруднень гарячою водою під душем
Трудові ресурси та оплата праці
Персонал- це основний штатний склад працівників підприємства, що володіють необхідною кваліфікацією і виконують різноманітні виробничо-господарські функції. Чисельність персоналу – це визначена плановими розрахунками потреба в персоналі в цілому по організації та її окремим підрозділам у відповідності до характеру, масштабу, складності, трудомісткості, автоматизації, комп’ютеризації.
Облікова чисельність працівників – це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули на цей день.
Є такі два варіанти обчислення середньооблікової чисельності працівників: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу та середньооблікова чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості.
На ВАТ «Костопільський ЗТП» середньооблікова чисельність штатних працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого – по28 або 29), включаючи святкові(неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
До облікового складу не враховуються : студентів та учнів навчальних закладів, які проходять виробничу практику або на період літніх канікул зараховані на робочі посади; знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або в додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею відповідного віку, передбаченого чинним законодавством.
Таким чином на ВАТ «Костопільський ЗТП» середньооблікова чисельність штатних працівників складає - 952 людини.

Персонал ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» складається ( за предметом кваліфікаційних характеристик професій працівників) з :
керівників – 7 осіб
професіоналів – 15 осіб
фахівців – 24 осіб,
робітників – 859 осіб
технічних службовців – 47 особи.
Загальна чисельність працівників 952 осіб
Заробітна плата – це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.
На підприємстві розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основними формами оплати праці є відрядна і погодинна.
При відрядній оплаті праці заробітна плата робітників залежить від обсягу виконаної роботи і розміру розцінки.
При погодинній формі оплати праці заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу.
На ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» використовується погодинна оплати праці. Форми і системи оплати праці регулює керівник підприємства.
До складу витрат на оплату праці на даному підприємстві включаються виплати заробітної плати, нараховані, виходячи з відрядних розцінок, тарифів, ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості та якості, стимулюючих і компенсуючи витрат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати, інші умови відповідно до застосовуваних на підприємстві форм і систем оплати праці.
На підприємстві застосовується оплата праці за трудовими угодами, що укладається між підприємством і працівником для виконання конкретної роботи на договірних засадах.
Фонд оплати праці на ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» складається з основної, додаткової та стимулюючих та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм оплати праці (часу, виробітку, обслуговування), посадових зобов»язань. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До фонду основної заробітної плати належить: заробітна плата, суми процентних або компенсаційних відрахувань, суми авторського гонорару.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій, оплата праці у вихідні та святкові (неробочі) дні, виплати різниці в окладах працівникам, оплата робітникам в дні відпочинку, суми, нараховані за виконану роботу, оплата праці студентів, суми виплат, пов»язаних з індексацією заробітної плати, оплата вимушеного прогулу, витрати, пов»язані з наданням безкоштовного проїзду, оплата щорічних і додаткових відпусток, оплата робочого часу, оплата навчальних відпусток, оплата працівникам – донорам, плата простоїв не з вини робітника, одноразові заохочення і матеріальна допомога.
Інші стимулюючі та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи року, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або здійснювані понад встановлені законодавством норми.
На даному підприємстві для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток на місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок заробітної плати здійснюють у розрахунково-платіжній відомості, які складають щомісячно, по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.
Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах за категоріями працівників і видами заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності по праці та заробітній платі, контролю за її використанням та напрямками витрат.
Так як на підприємстві використовується погодинна оплата праці, то для нарахування основної заробітної плати необхідно мати відомості про посадові оклади на основі штатного розпису.
В штатному розписі конкретизується перелік посад, чисельність штатних одиниць, розмір посадових окладів, місячний фонд заробітної плати.
Штатний розпис затверджується керівником підприємства(див. Додаток №1).


Розрахувавши показники оцінки фінансового стану ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» можна зробити певні висновки щодо ефективності та результативності ведення господарської діяльності.
- Значення показника поточної ліквідності становить 2,73 на початок періоду і 2,18 на кінець, тобто є більшим за рекомендоване значення. Це означає, що господарюючий суб’єкт має можливості покрити поточні зобов’язання за рахунок оборотних засобів.
У досліджуваному періоді на кожну 1 гривню поточних зобов’язань припадає 2,73-2,18 грн. оборотних активів.
- Значення коефіцієнта швидкої ліквідності у попередньому періоді 1,58, а у звітному 1,59 тобто є більшим за рекомендоване значення і збільшується в динаміці. Цей факт свідчить про те, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень (дебіторська заборгованість) може бути покрито 158-159% зобов’язань.
- Розмір коефіцієнта абсолютної ліквідності збільшується в динаміці і становить відповідно у попередньому періоді 0,093, а у звітному 0,18, що є значно нищим за рекомендоване значення і є негативним для підприємства. Значення даного показника означає, що ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» було спроможне погасити у минулому періоді 9,3 % поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів, а у звітному періоді уже 18 % поточної заборгованості.
Обчисленні значення свідчать про високий рівень ліквідності по показниках поточної ліквідності та швидкої ліквідності.Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності є досить низьким це дещо погіршує ситуацію. Але навіть в разі глибокої кризи підприємство все ж таки зможе покрити більше 18 % поточної заборгованості лише за рахунок грошових коштів.
- У попередньому періоді коефіцієнт оборотності запасів становив 13,82, що говорить про те, що запаси протягом року обертаються майже 14 разів, а у звітному періоді – 13,54, тобто протягом звітного періоду зменшилось число обороту запасів. Тобто даний коефіцієнт характеризується спадною тенденцією, що несприятливо відбивається на фінансово-господарському становищі підприємства.
- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у звітному періоді становить 4,09. Високе значення коефіцієнта дебіторської заборгованості свідчить про те, що підприємство здійснює свою діяльність в умовах неплатежів. Оскільки значення даного показника спадає (у попередньому періоді він становив 4,75), то можна зробити висновок про зниження оборотності дебіторської заборгованості та збільшення розміру кредиту, який підприємство надає своїм контрагентам.
- Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості має спадну тенденцію 12,89 – 11,8, Це означає, що зменшується оборотність кредиторської заборгованості та збільшується розмір кредиту , який підприємство отримує від своїх контрагентів.
- Середній період погашення кредиторської заборгованості 31 дні, зменшився в порівнянні з попереднім періодом (28), та значно менше періоду погашення дебіторської заборгованості – 89 дні. Насамперед це викликано невідповідністю обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості.
Позитивне значення чистого робочого капіталу відповідно 8706,8 на початок періоду та 11906,1 свідчить про те, що даний суб’єкт господарювання здатний сплатити поточні борги та має в своєму розпорядженні фінансових ресурсів для розширення діяльності та здійснення інвестицій.
- Коефіцієнт фондовіддачі має досить високе значення як на початок 11,1, так і на кінець 10,8 періоду та зпадає в динаміці, що зумовлене збільшенням обсягу необоротних активів.
- Значення коефіцієнта концентрації власного капіталу становить відповідно 0,71 на початок періоду та 0,68 на кінець. Це свідчить про те , що частка власного капіталу у активах підприємства становить 71% на початок періоду та 68% на кінець.
- Збільшення коефіцієнта концентрації позичкового капіталу з 0,25 до 0,31 свідчить про збільшення питомої ваги позикових коштів у фінансуванні підприємства. Так у звітному періоді 0,31 грн. позикових коштів припадало на 1 гривню загальних активів підприємства.
- Зростаючий характер коефіцієнта співвідношення позикового та власного капіталу свідчить про значне збільшення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Так, протягом звітного періоду на 1 грн. власного капіталу припадало 0,41 грн позикових коштів на початок періоду, та 0,45 грн. на кінець.
Усі коефіцієнти рентабельності мають досить низьке значення, що означає про дещо низький рівень ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.
Основні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів» в майбутньому полягають у підвищенні ефективності використання власних та залучених оборотних та необоротних активів підприємства та спрямуванні прибутку від реалізації продукції на покриття кредиторської заборгованості для більшого вирівнювання кредиторської та дебіторської заборгованості.
На мою думку на найближчий період недоцільно планувати вкладання капіталу в основні засоби так як фондовіддача є і так високою та робити інші різноманітні інвестування в основні засоби.
В кінцевому результаті підвищення ефективності використання ресурсів підприємства та залучених засобів в кінцевому підсумку буде призводити збільшення обсягів виробництва та збільшення рентабельності виробничого процесу та капіталу.
Ділове оточення
Основні конкурени ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів є:
ВАТ «Ясен» м.Чернігів
ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» м. Ромени Сумська обл.
ПП «Стимул» м. Дніпропетровськ
ТОВ «Полтава кондитер» м.Полтава
ТОВ «Ліспрот» м.Луганськ
Конкурентна стратегія підприємства представляє собою сукупність наступальних чи оборонних дій, спрямованих на створення стійкого становища в галузі, з метою успішного подолання п’яти чинників конкуренції та гарантування максимальної віддачі від капіталовкладень. Сутність конкурентної стратегії полягає в завойовуванні сильних довгострокових конкурентних позицій. Стратегія націлена на встановлення і зміцнення довгострокової конкурентоспроможної позиції компанії на ринку. Конкурентна стратегія, являючись базою для обґрунтування можливостей загальної стратегії, задає параметри стратегічного набору, а всі інші складові набору є їх засобами. Стратегія конкуренції визначає конкурентну позицію підприємства і відповідно лінію поведінки, яка знаходить вираження в орієнтації стратегічного набору . Методика вибору конкурентної стратегії проходить в декілька етапів: - Діагностика зовнішнього середовища підприємства. - Діагностика підприємства. - Проведення SWOT –аналізу. - Аналіз конкурентоспроможності підприємства. Об’єктом дослідження є ВАТ “Костопільський завод продовольчих товарів”. Сформована місія компанії «Костопільський завод продовольчих товаів» полягає в наданні своїм клієнтам якісної й екологічно чистої продукції, створеної при використанні сучасних технологій переробки. Застосування SWOT-аналізу показало, що сприятливими можливостями досліджуваємого підприємства є: єдина цінова політика по регіонам Україні, постійний попит у кінцевого споживача, кваліфікований персонал і управління кадрів, а також загальновідома торговельна марка. До загроз, на які потрібно звернути увагу в першу чергу віднесен: впровадження конкурентами нового або більш удосконаленого продукту, вихід на ринок оргнізацій, готових встановити ціни на рівні граничної собівартості та зміну потреб і смаків покупців. Можливими напрямками реалізації конкурентної стратегії з метою розвитку сильних сторін, послаблення загроз і подолання слабких сторін підприємства є ефективне управління кадрів, вихід на новий сегмент ринку, своєчасне проведення маркетингових досліджень, ефективне управління фінансовою діяльністю; підтримання сприятливого іміджу фірми. Рекомендовується застосувати також ефективну систему стратегічного управління та планування, а також проводити постійний моніторинг внутрішнього та зовнішього середовища. Аналіз конкурентноспроможності підприємства методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції вказав, що ВАТ “Костопільський завод продовольчих товарів” має високу конкурентоздатність. Проведений бенчмаркінг на підприємстві показав, що в порівнянні із майонезами торгівельних марок “Торчин” і “Олком”, «Чумак», майонези «Родина» перевершують їх за позицією - рецептура виготовлення майонезу відповідно до споживацьких смаків.
Висновок
На мою думку, обгрунтованими заходами підтримання галузевих факторів успіху об'єкта дослідження є стандартизація системи управління на підприємстві, забезпечення безперебійної реалізації продукції, підтримання технології виробництва продуції на високому рівні, що забезпечить високу культуру виробицтва, дотримання механізму встановлення цінової політики, організація служби маркетингу на підприємстві, організація ефективної реклами та просування продукції, поліпшення умов соціальної діяльності, які підвищать мотивацію персонала. Для компанії “Костопільський завод продовольчих товарів” було запропоновано розробити стратегію оптимальних витрат, яка орієнтована на надання покупцям більше цінностей за їхні гроші. Така стратегія дозволить використати перевагу стратегії диференціаії та зниження витрат, створюючи чудову купівельну цінність. В рамках запропонованої стратегії конкуренції передбачається зниження виробничих витрат шляхом регулювання процесу формування сукупних витрат за допомогою їх диференціації та економії на всіх стадіях виробництва. Для ефективної реалізації стратегії оптимальних витрат від ВАТ “Костопільський завод продовольчих товарів” вимагається ряд взаємопов’язаних дій: своєчасні маркетингові дослідження, скоординована робота персоналу, активна іноваційна підтримка підприємства (передусім продуктова інновація), адекватна сегментація та позиціонування, постійний аналіз витрат на всіх стадіях розробки, випску та реалізації продукції, проведення аналізу основних та допоміжних видів діяльності, вміле управління активами торгової марки (брендинг), розробка правільної продуктової політики (товарної та цінової стратегії, стратегії розповсюдження та просування), створення корпоративної культури якості. З метою систематизації фінансової оцінки сегменту – майонезні соуси, пропонується запровадити щорічний аналіз сегменту “обсяг збуту – покриття витрат” або АВС-аналіз. Успішно проведена стратегія оптимальних витрат дозволить не тільки знизити витрати на виробництво продукції ВАТ “ Костопільський завод продовольчих товарів ”, але й збільшити обяг продажу та завоювати лояльність покупців до своєї торгівельної марки.
Рекомендовані нами заходи реалізації стратегії оптимальних витрат для підприємства в сегменті майонезів та соусів дозволять: збільшити частку ринку до 25-30%, підвищити рентабельність продажів у 2 рази, збільшити обсяг експорту до країн СНГ, підвищити споживання продукції на 20% за рахунок активної рекламної кампанії, забезпечити задовільний рівень ліквідності за рахунок збільшення оборотних активів, збільшити виробничі потужності за рахунок додаткового обсягу виробництва, підвищити фондовіддачу, шляхом ефективного використання основних фондів та раціонального розміщення виробництва, підвищити продуктивність праці.