2. Дослідження рівня використання ОВФ, їх стану та ефективності використання 2.1. Характеристика об’єкта дослідженя та вихідної інформації Кількість підприємств, які необхідно вибрати із генеральної сукупності, враховуючи умову збереження репрезентативності можна обчислити за формулою: , де ? – квадратичне відхилення варіюючої ознаки; ?2 – дисперсія варіюючої ознаки; n – чисельність одиниць вибіркової сукупності; – коефіцієнт довіри; N – чисельність генеральної сукупності; - гранична похибка вибірки. Відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов’язані із середньою похибкою таким рівнянням: , (1) де - гранична похибка вибірки; – коефіцієнт довіри який залежить від вірогідності; ? - стандартна похибка безповоротної вибірки.
Класичним способом формування вибіркової сукупності є жеребкування або використання таблиць випадкових чисел. Якщо вибір вибіркової сукупності (окремих підприємств) буде здійснюватися випадковим способом за таблицею випадкових чисел, то цей вибір, тобто вибір окремого підприємства при генеральній сукупності 100 одиниць, слід проводити за двома останніми цифрами випадкового числа. Відібрані одиниці сукупності (окремі підприємства) зводимо у відповідну таблицю (табл..2.1.). Таблиця 2.1. Характеристика вибіркової сукупності одиниць Підприємство Обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис. грн. Витрати виробництва, тис. грн. Річний знос ОВФ, % Поступило нових ОВФ, тис. грн.
Первісна Залишкова
43 2890 2190 1240 2140 7,9 50
86 3640 3090 1980 3200 8,1 40
19 4280 3240 1910 3510 7,4 60
04 6000 4810 2840 5310 8,2 55
48 3980 3440 1980 3510 8,4 60
20 4340 3620 2010 3690 7,2 50
58 4600 4200 2870 4210 8,3 50
45 3410 2980 1680 2860 7,8 50
70 3740 3240 1720 3300 8,0 40
03 5140 3240 2010 4180 8,0 50
14 3100 2600 1580 2800 7,3 40
56 4520 4080 2670 4140 8,1 60
95 3940 3510 2160 3440 8,1 40
68 4310 3780 2000 3710 8,1 40
78 3290 3580 1840 3460 8,0 50
36 1720 1420 780 1470 7,2 30
42 2590 2120 1050 1980 7,7 55
66 4180 3510 2200 3420 8,2 50
76 3840 3400 1840 3350 8,1 50
44 3300 2840 1620 2840 7,9 50
30 4400 3610 2060 3810 8,0 60
96 3980 3460 2240 3720 8,0 50
75 3710 3310 1980 3360 8,0 50
01 4200 2400 1310 3670 8,4 60
Разом 93100 77670 45570 81080 190,4 1190
Середнє значення 3879,17 3236,25 1898,75 3378,33 7,93 49,58
2.2. Методика проведення дослідження Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є: економічне групування – розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи, виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної; середня величина – абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ; відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношення між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина, з якою проводять порівняння, називають базою, а порівняльна величина (чисельник) – звітною; кореляційний аналіз взаємозв’язків – метод, за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії, формування кореляційного зв’язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів. Етапи кореляційного аналізу: Сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки, тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження; Обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку; Обрати факторні ознаки; Визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х; Оцінити тісноту зв’язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики. Ще одним завданням кореляційного аналізу є вивчення тісноти зв’язку між ознаками:
За шкалою Чеддока, якщо кореляційне співвідношення знаходиться знаходить в межах: 0,1-0,3 - зв'язок слабкий; 0,3-0,5 - помірний; 0,5-0,7 - помітний; 0,7-0,9 - високий; 0,9-0,99 - занадто високий. - індексний метод. Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище; дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується. Групова дисперсія – характеризує варіацію знаки навколо групової дисперсії. Міжгрупова дисперсія – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої. вибіркове спостереження – поширений вид несу цільного спостереження, при якому досліджується не вся сукупність, а тільки її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність вцілому. 2.3. Опрацювання вихідної інформації Відібравши необхідні для нас дані ми визначаємо фондовіддачу та витрати на 1 грн. проданої продукції. Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню виробничих фондів, визначається як відношення обсягів виконаних робіт (виробленої продукції) до середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства: Фв = , (3) де Фв – фондовіддача основних фондів; О – фактичні обсяги робіт; Бв – балансова вартість основних виробничих фондів. Витрати на 1 грн. проданої продукції характеризують ефективність виробництва і обчислюються як відношення витрат виробництва до обсягу виробництва продукції: В1 грн.=, де В1 грн. – витрати на 1 грн. проданої продукції; Вв – витрати виробництва; Ов – обсяг виробництва. Таблиця 2.1. Розрахунок фондовіддачі та витрат на 1 грн. проданої продукції Підприємство Балансова вартість ОВФ, тис. грн. Обсяг виробництва продукції, тис. грн. Фондовіддача, грн./грн. Витрати виробництва, тис. грн. Витрати на 1 грн. проданої продукції, грн.
43 2190 2890 1,32 2140 0,74
86 3090 3640 1,18 3200 0,88
19 3240 4280 1,32 3510 0,82
04 4810 6000 1,25 5310 0,89
48 3440 3980 1,16 3510 0,88
20 3620 4340 1,20 3690 0,85
58 4200 4600 1,10 4210 0,92
45 2980 3410 1,14 2860 0,84
70 3240 3740 1,15 3300 0,88
03 3240 5140 1,59 4180 0,81
14 2600 3100 1,19 2800 0,90
56 4080 4520 1,11 4140 0,92
95 3510 3940 1,12 3440 0,87
68 3780 4310 1,14 3710 0,86
78 3580 3290 0,92 3460 1,05
36 1420 1720 1,21 1470 0,86
42 2120 2590 1,22 1980 0,76
66 3510 4180 1,19 3420 0,82
76 3400 3840 1,13 3350 0,87
44 2840 3300 1,16 2840 0,86
30 3610 4400 1,22 3810 0,87
96 3460 3980 1,15 3720 0,93
75 3310 3710 1,12 3360 0,91
01 2400 4200 1,75 3670 0,87
Разом 77670 93100 29,04 81080 20,86
Середнє значення 3236,25 3879,17 1,21 3378,33 0,87
2.4.Дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва Для дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва необхідна така вихідна інформація: фондовіддача; витрати на 1 грн. проданої продукції. Для визначення впливу фондовіддачі на ефективність виробництва необхідно побудувати ранжируваний ряд по фондовіддачі і відповідним значенням витрат на 1 грн. проданої продукції. Таблиця 2.3. Ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від фондовіддачі основних виробничих фондів № підприємства Фондовіддача, грн./грн. (х) Витрати на 1 грн. проданої продукції, грн. (у)
78 0,92 1,05
58 1,10 0,92
56 1,11 0,92
95 1,12 0,87
75 1,12 0,91
76 1,13 0,87
45 1,14 0,84
68 1,14 0,86
70 1,15 0,88
96 1,15 0,93
48 1,16 0,88
44 1,16 0,86
86 1,18 0,88
14 1,19 0,90
66 1,19 0,82
20 1,20 0,85
36 1,21 0,86
42 1,22 0,76
30 1,22 0,87
04 1,25 0,89
43 1,32 0,74
19 1,32 0,82
03 1,59 0,81
01 1,75 0,87
Разом 29,04 20,86
Середнє значення 1,21 0,87
Щоб показати залежність між фондовіддачею і витратами на 1 грн. проданої продукції необхідно побудувати графік і лінію тренда, а також встановити напрям цієї залежності, тісноту зв’язку між витратами виробництва та рівнем фондовіддачі основних виробничих фондів і описати цю залежність математичним рівнянням. Для побудови точкової діаграми на полі графіка по осі Х наносяться значення фондовіддачі основних виробнчих фондів, а на осі У – відповідні значення рівня витрат виробництва (на 1 грн. проданої продукції). Рис.2.1. Точкова діаграма залежності витрат виробництва від рівня фондовіддачі основних виробничих фондів
Точкова діаграма свідчить, що спостерігається певна залежність між витратами виробництва на 1 грн. проданої продукції від рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства. Ця залежність є пряма, але обернена, оскільки зростання рівня фондовіддачі призводить до зниження рівня витрат на 1 грн. проданої продукції. Її можна описати рівнянням: де у – витрати виробництва на 1 грн. проданої продукції; х – рівень фондовіддачі основних виробничих фондів; a0 і a1 – коефіцієнти регресії. Параметри a0 і a1 знаходяться за системою:
Розв’язавши систему рівнянь, у мене вийшли такі параметри: a0=1,09; a1= - 0,18. Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти ymax та ymin . Для цього підставимо мінімальне і максимальне значення Х у рівняння прямої: Ymax = a0 + a1*x = 1,09 + (-0,18)*1,05=0,9. Ymin = a0 + a1*x = 1,09 + (-0,18)*0,74=0,96.
