Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
кафедра обліку і аудиту
Реферат на тему:
“Організація документування зобов’язань ”


ЗМІСТ
Вступ. 3
1. Теоретични засади обліку зобов’язань. 4
2. Документування зобов’язань на підприємстві.. 6
3. Організація обліку позик банку. 9
4. Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками 10
5. Відображення зобов’язань у звітності. 12
Висновки. 13
Додатки……………………………………………………………………………… 17.
Список використаної літератури. 18
Вступ
Побудова ринкової економіки на Україні нерозривно пов’язана з реформуванням кредитних відносин.
Кредит і кредитні відносини є невід’ємною складовою економічної системи України. Сфера кредитування безпосередньо пов’язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб’єктів, кредит опосередковує зв’язки між державою, банком, товаровиробниками і населенням.
Кредитні відносини мають сприяти подоланню економічної кризи в Україні і забезпечувати розвиток вітчизняного товарного виробництва.
Кредитні відносини банків з підприємствами э однією з найпоширеніших форм кредитної ланки України. Аналіз кредитів банку і управління використовуванням кредитів є одним з найважливіших питань у складному процесі керування підприємством. Воно містить у собі розрахунок часу обороту кредитів (кредитний цикл), аналіз кредитного потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня кредиту, складання графіку погашення кредиту і т.п.У ринкових умовах будь-який капітал, вкладений у підприємство чи фірму, розглядається як зайнятий, по якому потрібно виплачувати відсоток. Якщо навіть підприємець вкладає свій власний капітал, він все одно, щоб не потерпіти збитків, повинен врахувати у своїх витратах відсоток на капітал, не менший того, який міг би бути отриманий, якби цей же капітал був би їм представлений кому-небудь у довгостроковий кредит. Цим відсотком звичайно і керуються при (проектуванні) створенні підприємств і інших об'єктів у ринкових умовах, порівнянні варіантів і виборі найвигіднішого з них. Крім відсотка, який представляє собою частку банкіра, як би “ціну капіталу”, враховується і можливість одержання підприємницького доходу, прибутку. Тут багато чого залежить від конкретних умов даного виробництва: наявності забезпеченого збуту, постачання сировиною, паливом і енергією, ступеня використання робочої сили.
Предмет дослідження: облік довгострокових кредитів.
Об’єкт дослідження: бухгалтерський облік, процеси щодо автоматизації бухгалтерського обліку.
Мета роботи: Дослідити облік та аналіз довгострокових кредитів банку, їх вплив на діяльність підприємства. Актуальність теми: У ринкових умовах будь-який капітал, вкладений у чи підприємство фірму, розглядається як зайнятий, по якому потрібно виплачувати відсоток. Цим відсотком звичайно і керуються при створенні (проектуванні) підприємств і інших об'єктів у ринкових умовах, порівнянні варіантів і виборі найвигіднішого з них. Крім відсотка, який представляє собою частку банкіра, як би “ціну капіталу”, враховується і можливість одержання підприємницького доходу, прибутку. Тут багато чого залежить від конкретних умов даного виробництва: наявності забезпеченого збуту, постачання сировиною, паливом і енергією, ступеня використання робочої сили.
1. Теоретични засади обліку зобов’язань.
Термін "зобов'язання" з'явився в пункті 2 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" і означає заборгованість підприємства, яка виникла у попередні звітні періоди (є результатом минулих подій) і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які містять в собі економічні вигоди.

П(С)БО 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за №85/4306, визначає методологічні вимоги до формування у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності інформації про зобов'язання і набирає чинності з 01.07.2000 р. Дія П(С)БО 11 поширюється на всі підприємства, організації та інших юридичних осіб (крім бюджетних організацій) незалежно від форм власності. Однак це Положення використовується тільки з урахуванням особливостей оцінки і розкриття інформації щодо зобов'язань, встановлених іншими П(С)БО.
Значення термінів подано таким чином:
-забезпечення - зобов'язання з невизначеною сумою чи терміном погашення на дату балансу;
-непередбачене зобов'язання - це:
-зобов'язання, яке може виникнути в результаті минулих подій та існування якого буде підтверджене лише тоді, коли відбудеться чи не відбудеться одна або більше невизнаних майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю, або
- теперішнє зобов'язання, яке виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які передбачають економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язань неможливо достовірно визначити;
-сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства;
-теперішня (відновна) вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за винятком суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Зобов'язання визнаються, якщо наявні дві обов'язкові ознаки:
- оцінка їх може бути достовірно визначена;
- існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок його погашення.
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то сума його включається до складу доходу звітного періоду.
Слід зазначити, що П(С)БО 11 складене з урахуванням вимог МСФЗ 1 і не суперечить їм.
Класифікація зобов'язань згідно з П(С)БО 11 з урахуванням П(С)БО 2 "Баланс" і нового Плану рахунків подана в таблиці.
Така класифікація не суперечить параграфу 60 МСФЗ 1, згідно з яким зобов'язання повинні класифікуватися як короткострокові, якщо їх передбачається погасити протягом нормального операційного циклу чи 12 місяців від звітної дати, всі інші зобов'язання класифікуються як довгострокові. Крім того, параграфом 61 МСФЗ 1 передбачена і можливість поділу короткострокових зобов'язань на категорії.
Особливості відображення зобов'язань
Водночас при відображенні зобов'язань згідно з П(С)БО 11 потрібно враховувати певні особливості:
1. Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більший ніж 12 місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода з переоформлення цього зобов'язання на довгострокове. Це повністю відповідає параграфу 63 МСФЗ 1.
2. Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо договір передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення умов, пов'язаних з фінансовим станом підприємства-позичальника), умови якого порушені, вважається довгостроковим, якщо:
- позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;
- не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом 12 місяців з дати балансу. Це положення повністю відповідає параграфу 65 МСФЗ 1.
3. Забезпечення створюються при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого призведе до зменшення ресурсів, що передбачають економічні вигоди, за умови можливості розрахункового визначення його оцінки.
4. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, термінами їх виконання та сумою витрат, яких зазнають, й після початку реалізації цього плану.
5. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за винятком суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу.
6. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває.
7. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено, тобто забезпечення має строго цільовий характер.
8. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу і в разі необхідності коригується (збільшується або зменшується).
9. У разі відсутності імовірності вибуття активу для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.
2. Документування зобов’язань
Загальні засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві визначає наказ про облікову політику підприємства.
Система бухгалтерського обліку - це своєрідний механізм підготовки і відображення інформації про майновий і фінансовий стан підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні і зовнішні її користувачі мають представлення про реальний стан справ на підприємстві.
Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, бухгалтерського і податкового), виконання розрахунків і проводок, контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку і звітності - облікової політики підприємства.
Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і подачі фінансової звітності" - таке визначення облікової політики дано в статті 1 "Визначення термінів" Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухоблік).
Відповідно до визначення, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку і звітності. Під принципами бухгалтерського обліку варто мати на увазі правила, якими необхідно керуватися при вимірі, оцінці і реєстрації господарських операцій і при відображенні їхніх результатів у фінансовій звітності. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності викладені в статті 4 роздягнула 1 Закону про бухоблік і пункті 18 П(З)БУ 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
При розробці облікової політики було взято до уваги вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку і фінансової звітності, викладені в пунктах 14-17 П(З)БУ 1, методи і процедури, передбачені іншими П(З)БУ, норми і нормативи, установлені законодавчими актами України. На жаль, визначення терміна "процедура", використовуваного при складанні і подачі фінансової звітності підприємства, у Законі про бух облік й у стандартах не дано.
На мою думку, до згаданих процедур доцільно віднести форму бухгалтерського обліку, порядок заповнення і підписання первинних документів, правила документообігу і технологію обробки облікової інформації і т.п.
Пункт 5 статті 8 Закону про бухоблік право встановлення облікової політики підприємства цілком і цілком надає на розсуд суб'єкта господарювання.
Треба пам’ятати, що документ про облікову політику підприємства може змінюватися. Необхідність зміни того чи іншого параметра облікової політики підприємства треба установити під час обов'язкової річної інвентаризації чи при проведенні аудиторської перевірки.
Необхідно також мати на увазі, що облікова політика є складовою частиною фінансової звітності підприємства і повинна відображатися в примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє сполучити ведення бухгалтерських операцій і складання фінансової звітності.
Без такого регламентуючого що наказує документа і його дотримання бухгалтерський облік не буде відповідати принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам.
Ринкові методи господарювання жадають від суб'єктів підприємництва зроблених, конкретних і незмінних правил ведення бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. А встановлення таких правил, у свою чергу, - наукового аналітичного підходу, глибоких маркетингових досліджень, зваженої і далекоглядної кадровий політики, сполучення інтелекту і досвіду працівників підприємства.
Такі підходи до бухгалтерського обліку припускають інший рівень вимог до кваліфікації головного бухгалтера, насамперед високий професіоналізм.
Перехід до нової системи обліку зв'язаний з визначеними труднощями і передбачає виконання нових операцій у бухгалтерському обліку, у частковості визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, порядку оцінки, системи переоцінки активів, визначення доходів і витрат і т.п.
Істотним моментом для підприємства є співвідношення організаційних задач і питань, що безпосередньо стосуються облікової політики. На мою думку, встановлення облікової політики є складовою частиною організації і ведення обліку і звітності на підприємстві. Це підтверджується тим, що п. 5 Закону про бухоблік є невід'ємною частиною, логічним продовженням статті 8 Закону, що так і називається: "Організація бухгалтерського обліку на підприємстві". Розробка документу про облікову політику – це справа, до якої варто залучити не тільки бухгалтерську та фінансову служби. При розробці приказу “про облікову політику” використовується наступна схема: головбух ініціював питання до розгляду і спільно зі своєю службою приймав в ньому активне (безпосереднє) участь. Розробку пропозицій, особливо з питань, що безпосередньо не стосується бухгалтерського обліку і прийняття конкретних рішень, поклали на постійно діючу інвентаризаційну комісію. Комісія при участі всіх причетних до розробки облікової політики фахівців приймає на своєму засіданні рішення по облікової політиці (зміні окремих її положень).
При цьому варто пам'ятати, що такі зміни можливі в випадках, передбачених пунктом 9 П(З)БУ 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Отже, облікова політика може мінятися, якщо:змінюються статутні вимоги (тобто при внесенні змін у статут підприємства); змінюються вимоги органа, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку (тобто внесені чи зміни доповнення в П(З)БУ чи затверджене чергове П(З)БУ); зміни забезпечать достовірне відображення чи подій операцій у фінансової звітності підприємства. Зміна облікової політики, вибір відображення впливу зміни на облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані в примітках до фінансової звітності за поточний звітний період.
Зміна облікової політики спричиняє перерахунок прибутків за всі попередні періоди діяльності підприємства, що зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення.
Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для: подій чи операцій, що відрізняються по змісту від попередніх подій чи операцій; подій чи операцій, що не відбувалися раніше.
Хоча відповідальність за неприняття облікової політики законодавством прямо не встановлено, але треба знати, що при перевірці фінансової діяльності підприємства орган, який її проводить (аудиторська фірма, податкова інспекція), може визнати недійсним баланс, складений без затвердженої відповідним чином облікової політики (чи у випадку прийняття необґрунтованих змін в обліковій політиці, чи у випадку непроведення перерахунку прибутків за попередні звітні періоди після внесення змін в облікову політику).
За своєю економічною природою кредит є зобов'язанням підприємства, тобто заборгованістю, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства, що містять у собі економічні вигоди.
Відображення інформації про отримані банківські кредити на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесено заборгованість щодо таких кредитів.
Зобов'язання підприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 ‘Зобов'язання’ (далі – П(С)БО 11), поділяються, зокрема, на: – довгострокові, наведені в розділі III пасиву Балансу;
– поточні, наведені в розділі IV пасиву Балансу.
Поточними згідно з П(С)БО 2 ‘Баланс’ слід вважати зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства (протягом відрізку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції, товарів або послуг) або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Зобов’язання, які не є поточними, належать до довгострокових.
Звідси випливає, що кредити банку, отримані підприємством, термін повернення яких перевищує 12 календарних місяців або один операційний цикл підприємства, якщо останній більше 12 місяців (такі кредити можуть залучатися підприємством для придбання обладнання, оплати поточних витрат, фінансування капітальних вкладень), відносяться до його довгострокових зобов'язань.
Якщо термін повернення кредиту менше 12 місяців або одного операційного циклу, якщо останній перевищує 12 місяців (такі кредити надаються для подолання підприємством тимчасових фінансових складнощів, що виникають у зв'язку з браком коштів для покриття витрат виробництва і обігу), то заборгованість за таким кредитом відноситься до поточних зобов’язань.
Принципова різниця між відображенням в обліку довгострокових і поточних зобов’язань полягає в такому.
Згідно з п. 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Поточні ж зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.
3. Організація обліку позик банку
Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.
В умовах ринкової економіки розрізняють комерційний та банківський кредити. Комерційний кредит надається організаціями одна одній у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари. Банківський кредит (позика) надається банками у вигляді грошових кредитів, що використовуються для розширення виробництва і в якості джерела платіжних коштів для поточної діяльності.
Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків.
Порядок видачі і погашення позик визначається відповідним законодавством і регулюється кредитним договором між організацією та банком, укладеним в письмовій формі. Інших вимог щодо форми і змісту кредитного договору чинним законодавством України не передбачено.
Кредитна угода визначає права та обов'язки обох сторін у зв'язку з видачею кредиту. В ній встановлюються об'єкти кредитування, умови та порядок надання кредиту, графік його погашення, форми взаємного забезпечення зобов'язань, відсоткові ставки, порядок їх сплати, права та відповідальність сторін, перелік документів, періодичність їх надання та ін.
Але укладання кредитної угоди досить складна та тривала процедура.
Для отримання кредиту підприємство повинне надати наступні документи:
-заявку на одержання кредиту в якій зазначається необхідна сума ї мета кредиту, строк користування, відсоткова ставка, запропонована застава;
-анкету клієнта;
-договір, рахунок-фактура чи бізнес-план, під який береться кредит, що містять інформацію про проект, що кредитується;'
-розпорядчі документи: документи, що підтверджують повноваження посадових осіб позичальника на укладення кредитних договорів І договорів застави (протоколи зборів акціонерів, накази про призначення посадових осіб);
-документи, що характеризують фінансовий стан клієнта. До них належать банківські виписки про рух за всіма рахунками позичальника (зазвичай за 3-6 місяців), довідки про обсяги реалізації продукції і строки одержаної оплати за неї, фінансова звітність за останні декілька звітних
періодів (саме вона найбільше цікавить банк, і якщо фінансовий стан підприємства поганий, йому можуть одразу підмовити в кредиті). Бухгалтерська звітність і довідки включають, крім бухгалтерської звітності, розшифрування дебіторської, кредиторської заборгованостей, довідки про наявні банківські кредити, а також копії кредитних договорів, договорів застави (якщо такі є);
-документи, пов'язані із забезпеченням кредиту: документи, що підіверджують право власності на предмет застави, чи юридичні та фінансові документи поручителя (такі самі, як і для позичальника).
Якщо ж отримання кредиту планується в банку, де підприємство не має поточного рахунку, необхідно також надати: установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку з зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позиками.
Співробітник банку, який розглядає заявку на одержання кредиту, може вимагати додаткові документи залежно від проекту, що кредитується. Наприклад, при кредитуванні об'єкта будівництва банк може вимагати - проектно-кошторисну документацію, розроблену і затверджену у встановленому порядку, рішення на відведення земельної ділянки, дозвіл на будівництво тощо. Якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню, то необхідно надати копії ліцензій на ці види діяльності.
Детальний перелік документів можна одержати в обраному для одержання позики банку.
Зважаючи на складність процесу одержання кредиту, на підприємствах слід залучати кваліфікованих працівників, відповідальних за підготовку і оформлення договірних відносин, а також за подальше виконання умов договору.
Строки і порядок надання кредиту
Зараз банки надають перевагу видачі короткострокових кредитів до одного року. Наприклад, на виплату зарплати кредит надається на період від 15 днів до 3-х місяців, на купівлю обладнання - на 12 місяців, на поповнення оборотних коштів. Довгострокові кредити, як правило, видаються великим стабільним підприємствам на затрати по капітальному будівництву, реконструкції та інших капіталовкладеннях. Такого роду позики повинні окупитися за рахунок прибутку, отриманого від цього заходу. Відповідні служби підприємства повинні перевірити обгрунтованість та реальність кредитів, що запитуються на ці цілі, тим більше що під них вимагаються значні гарантії забезпеченості.
Довгострокові залучені кошти - це кредити та позики, отримані підприємством на період більше року, строк погашення яких наступає не раніше, ніж через рік. ,
При видачі строкових кредитів строк повернення основної суми боргу встановлюється, як правило, ближче до кінця строку кредитування. За кредитними лініями строк повернення кожного траншу (частини кредиту) встановлюється окремо у межах ліміту суми і строку дії кредитної лінії. У кожному окремому випадку графік погашення кредиту встановлюсться індивідуально за бажанням клієнта.
Організація обліку векселів виданих, зобов'язань за облігаціями та з оренди
В системі безготівкових розрахунків для забезпечення кредиторської заборгованості часто використовується вексель.
Вексель - це цінний папір, який засвідчує безперечне зобов'язання векселедавця сплатити, коли прийде строк, зазначену в ньому суму векселедержателю (власнику векселя). Вексель є не тільки формою розрахунку, але одним із видів комерційного кредиту, так як-сплата за векселем відбувається не відразу, а через певний час, протягом якого сума по векселю знаходиться в розпорядженні векселедавця
Існують два види векселів: простий і переказний.
Простий вексель (соло) - письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити векселедержателю (кредитору) зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці.
При обміні простим векселем беруть участь дві сторони: векселедавець і векселедержатель.
1 - видача векселя;
2 - пред'явлення векселя до оплат;
3 - погашення векселя (оплата);
4 - вручення погашеного векселя з розпискою про отримання платежу.
В простому векселі зазначається місце і дата його видачі, сума боргового зобов'язання, строк і місце платежу, найменування кредитора, якому повинен бути здійснений платіж, підпис позичальника-векселедавця. Окремо від суми може бути вказано зобов'язання по сплаті відсотків.
Переказний вексель (тратта) представляє собою письмове розпорядження кредитора (трассанта) позичальнику (трассату) про сплату визначеної суми третій фізичній чи юридичній особі (ремітенту).
Переказний векселі, виписується постачальником і повинен бути акцептований платником, і тільки в тому випадку набуває юридичної сили.
Бухгалтерія зобов'язана слідкувати за дотриманням строків платежу по кожному векселю.
Аналітичний облік по векселях повинен вестись за кожним виданим векселем та за строком їх погашення. Обліковим регістром для обліку довгострокових та короткострокових векселів є журнал-ордер № 8, що ведеться за кредитовою ознакою по субрахунках рахунків 51 "Довгострокові векселі видані" та 62 "Короткострокові векселі видані".
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін, з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачене умовами випуску.
Випускати облігації можуть як уряд та місцеві органи влади, так і окремі підприємства. Акціонерним товариством випускаються облігації на суму, що не перевищує 25 % статутного капіталу. Умови випуску і контроль за їх випуском здійснює Міністерство фінансів України згідно з відповідними законодавчими актами, що діють на території України.
Облігації можуть бути як іменними, так і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються на ринку та з обмеженим обігом. За формою виплати доходу облігації поділяються на: облігації з фіксованою купонною ставкою, з плаваючою купонною ставкою, безкупонні.
Безкупонні облігації реалізуються фізичними та юридичними особами на добровільних засадах за ціною, яка нижче їх номінальної вартості. Різниця між ціною придбання і номінальною вартістю облігацій, яка відшкодовується власникові при погашенні, становить дохід з облігацій.
Сплата відсотків по облігаціях підприємств здійснюється щорічно.
Облігації можуть продаватись:
-за номіналом (у випадку рівності оголошеної та ринкової ставок облігації);
-з премією (якщо оголошена ставка нижче ринкової);
-з дисконтом (якщо оголошена ставка більша за ринкову).
Премій по випущених облігаціях - сума, на яку ринкова ціна облігації перевищує її номінальну вартість. Премія, отримана при реалізації облігацій, підлягає амортизації.
Амортизація премії - рівномірний розподіл суми премії по періодах платежів.
Дисконт на облігації- метод приведення номінальної вартості облігації до ринкової.
Бланки акцій і облігацій підприємства зберігають і обліковують як бланки суворої звітності в установленому порядку. На всі бланки цінних паперів, які зберігаються на підприємстві, складають списки, де зазначають оид цінних паперів, номер, серію, номінальну вартість та термін погашення. При погашенні цінних паперів у списку роблять позначку про дату виписки банку або іншого документу, на основі якого оприбутковано кошти. Якщо придбані цінні папери здають до банку На зберігання, у регістрах аналітичного обліку роблять посилання па відповідний документ, одержаний від банку.
Аналітичний облік ведеться за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів.
Обліковим регістром по рахунку 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди" є журнал-ордер № 8. Зобов'язання з оренди виникають у підприємства в тому випадку, воно бере у тимчасове користування об'єкти необоротних активів. Облік цих зобов'язань повинен бути організований у відповідності до П(С)БО 14"Оренда".
4.Організація обліку розрахунків з постачальниками
та підрядниками
Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники і підрядники.
Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, тазу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).
Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.
Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити:
-своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;
-попередження прострочки кредиторської заборгованості.
Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива підстава виникнення зобов'язань,, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці.
Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін.
Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів та оформлення договірних відносин, а також облік, реєстрацію, зберігання договорів рекомендується покладати на службу, відповідальну за підготовку і оформлення договірних відносин відповідно до покладених на неї функцій (матеріально-технічного забезпечення, збуту, комерційну, маркетингу, менеджменту, технічного контролю, реклами, капітального будівництва, фінансів, транспорту, інші служби відповідно до їх функцій в порядку, визначеному на підприємстві).
Організація обліку операцій руху активів і пасивів підприємств;
Договір вважається 'оформленим після погодження з усіма відповідальними особами.
Якщо з часом сторони бажають змінити певні початкові умови договору, повинна бути підписана додаткова угода.
Про реальність укладання договору поставки свідчить наявність таких документів: журнал обліку вантажів, що надійшли (М-1); акт про приймання матеріалів (М-7); акт про виявлені дефекти устаткування (М-17); накладні на відпуск ТМЦ; прибутковий ордер (М-4); товарно-транспортна накладна (1-ТН); податкова накладна; платіжні і розрахункові документи.
5. Відображення зобов’язань у звітності
У примітках до фінансової звітності за П(С)БО 11 розкривається така інформація:
- сума і терміни погашення зобов'язання, виключеного зі складу поточних зобов'язань, із вказанням причин цього;
- перелік і суми зобов'язань, включених до складу статей балансу "інші довгострокові зобов'язання", "інші поточні зобов'язання";
- цільове призначення, причини і термін погашення з кожного зобов'язання;
- залишок кожного забезпечення на початок і кінець звітного періоду;
- збільшення кожного забезпечення протягом звітного періоду внаслідок створення забезпечення чи додаткових відрахувань;
- сума кожного забезпечення, використаного протягом звітного періоду;
Податковий орган має право давати розпорядження про нарахування податку у випадку, якщо розмір податку, зазначеного в декларації, менше розміру, що випливає з представлених розрахунків. Додатково нарахована сума податку підлягає внесенню до бюджету у терміни, визнчені в розпорядження податкового органа, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.
Суми податку на додаткову вартість зараховуються до державного бюджету і використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що направляються місцевим бюджетам.
Суми податку, сплачені фізичними особами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг, що вивозяться (експортованих) , такими фізичними особами в межах неторгового (туристичного) обороту, бюджетному відшкодуванню не підлягають.
Підприємства щокварталу складають у двох примірниках розрахункові відомості по коштах Фонду соціального страхування, а також до фонду соціального страхування на випадок безробіття із зазначеними в них сумами нарахованих і сплачених страхових внесків та інших надходжень, а також сумами, витраченими на допомоги, оздоровлення тощо.
Податок на прибуток повинен сплачуватися платниками щомісяця, виходячи із сум фактично отриманого прибутку за звітний місяць. Таким чином, остаточно введені авансові платежі податку на прибуток. Суми податку на прибуток зараховуються в територіальні бюджети за місцем перебування платника податку, закріплюючи фактично податок на прибуток за місцевими бюджетами. Введення такого заходу значно поліпшить процес збалансованості бюджетів різних рівнів.
У складі витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів підприємства можуть витрачати кошти на організацію прийомів, презентацій, безплатну роздачу зразків. Такі витрати можуть включатися у декларацію (рядок 16 розрахунку) у розмірі до двох відсотків від оподаткованого прибутку за попередній звітний податковий квартал. Всі інші рекламні витрати підприємств входять до складу валових витрат у фактично витрачених розмірах, тобто без будь - яких обмежень.
Податковим зобов`язанням називається сума, що становить 30 відсотків (законодавчо встановлена ставка оподаткування). Податкове зобов`язання зменшується, якщо у звітному кварталі мали місце зокрема:
витрати на вартість торгових патентів, придбаних платником податку;
сплата до бюджету податку на дивіденди (підприємствами - емітентами);
сплата податку на прибуток, отримманий за кордоном (у межах законодавчо закріпленого порядку усунення подвійного оподаткування);
переплата податку на прибуток, яку було перенесено з минулих податкових періодів у рахунок наступних платежів.
Законом передбачена щомісячна сплата авансових платежів до бюджету в рахунок квартального податкового зобов`язання. Сплачені авансові платежі враховуються при остаточному розрахунку зв квартал.
Якщо за декларацією оподаткований прибуток відсутній, тобто сума валових витрат і амортизаційних відрахувань більша за суму валових доходів (або дорівнює їй), податок на прибуток не нараховується. У наступних звітних періодах непокрита сума валових витрат і амортизаційних відрахувань зараховується, тобто сума (рядок 26 розрахунку) оподатковуваного прибутку даного звітного періоду відповідно зменшується.
Разом із декларацією підприємство зобов`язане подати в банк платіжне доручення на перерахування податку до бюджету в сумі, що випливає з декларації. За неподання або невчасне подання до податкового органу декларації і розрахунків до неї, а також платіжного доручення передбачений штраф у розмірі 10 відсотків суми нарахованого податку.
Якщо підприємство, складаючи декларацію, приховало або знизило суму податку, воно підлягає штрафу у розмірі 30 відсотків прихованої (зниженої) суми. Податковий орган, виявивши такий факт, зобов`язує платника податку негайно сплатити до бюджету, окрім 30 – відсоткового штрафу :
суму прихованого (заниженого податку);
пеню за весь період від дати податкової декларації, в якій допущені перекручення даних і занижене податкове зобов`язання підприємства, до дати перевірки у розмірі 120 відсотків діючої облікової ставки Національного банку (пеня нараховується на суму заниження податку, без урахування штрафу).
Закон визначає обсяг річної фінансової звітності для суб'єктів підприємницької діяльності в складі балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звігу про рух власного капіталу, приміток (додатку) до річного звіту. Квартальний звіт обмежується балансом і звітом про фінансові результати. Скорочена по числу показників фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності складається із балансу і звіту про фінансові результати.
Окрім зведеної звітності, по всьому колу підлеглих підприємств, міністерства і інші органи управління підприємствами державної і комунальної .власності повинні складати і подавати звітність по колу підприємств в формі акціонерних товариств, акції (частки, паї) яких є державною і комунальною власністю..
Датою виникнення податкових зобов'язань із продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, що приходиться на податковий період, протягом якого відбувається кожна з подій, що відбулася раніше:
чи дата зарахування засобів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у випадку продажу товарів (робіт, послуг) за наявні кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності - дата інкасації наявних коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
чи дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) —дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Для платників податку, у яких обсяг оподатковуваних операцій із продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
Платники податку, що мають обсяг операцій із продажу менший, чим зазначений вище, можуть застосовувати по своєму виборі .податковий період, що дорівнює календарному чи місяцю кварталу. Заява про своє рішення по цьому питанню платник податку подає податковому органу за один місяць до початку календарного року.
Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну представляється платником податку в податковий орган за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.
Платник податку, що застосовує квартальний податковий період і здійснюючі вивізні (експортні) операції з продажу товарів (робіт, послуг), може одержати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за підсумками результатів діяльності першого місяця кварталу і двох перших місяців кварталу. Бюджетному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту розрахункового періоду, що дорівнює відсотку експортних обсягів продажу товарів (робіт, послуг) у загальному обсязі оподатковуваних операцій із продажу товарів (робіт, послуг) розрахункового періоду. При цьому в експортні обсяги продажу товарів (робіт, послуг) не включаються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для продовження якої-небудь спільної з нерезидентом діяльності за межами України, майнові внески, що повертаються іноземному інвестору.
У випадку приховання чи заниження сум податку платник податків сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу в розмірі, установленому законодавством, і пені, обчисленої виходячи з 120% дисконтної ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без обліку штрафів) за весь її термін. Не застосовуються вищевказані штрафні санкції до платників податків, що до початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподатковуваного прибутку, письмово повідомили об цьому податковий орган і сплатили суму недоїмки, а також пеню, обчислену виходячи з 120% дисконтної ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її термін.
Якщо за результатами перевірки платника податків податковим органом виявлені випадки арифметичних чи помилок описок, що привели до заниження суми податку на прибуток, але не більш 5% суми загальних зобов'язань платника податків щодо сплати такого податку за період, що перевіряється, керівник відповідного податкового органа може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у виді штрафів до такого платника податків. Рішення керівника податкового органа є остаточним і оскарженню не підлягає. Таке рішення звільняє платника податків від зобов'язань по сплаті пені, обчисленої виходячи з 120% дисконтної ставки Національна і банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її термін.
У випадку повторніх порушень термінів сплати по інших податках (зборах) до підприємств, установ, організацій і громадянам застосовуються фінансові санкції у виді стягнень:
подвоєного розміру донарахованої за результатами перевірки суми податку, іншого платежу в бюджети, збору в державний цільовий фонд, а у випадку повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою перевіркою — у п'ятикратному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку (збору);
10% підлягаючих сплаті сум податків і інших платежів у бюджети чи у державні цільові фонди за непрезентовані чи несвоєчасне представлення державним Податковим адміністраціям декларацій, розрахунків, аудиторських висновків і інших документів, необхідних для числення податків, інших платежів і зборів, а також за чи непредставлення несвоєчасне представлення відділенням банків платіжних доручень до оплати податків, інших платежів у бюджети, зборів у державні цільові фонди.
Приховання (заниження) чи доходу приховання інших об'єктів оподатковування, зроблені навмисне, тягнуть кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.
Висновки.
На основі проведених досліджень зробимо наступні висновки.
Відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”, зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
У загальному розумінні бухгалтерський облік — це механізм відображення сукупності економічних правовідносин, що формуються безпосередньо в межах банку. Ефективність цього механізму залежить від обсягу та структури нагромадженої деталізованої інформації за операціями і подіями, пов'язаними з економічною діяльністю банку. Зрозуміло, що цей механізм безпосередньо впливає на процес формування системи «банк», здатної до саморегуляції та самоуправління.
Основними завданнями організації обліку зобов’язань є:
чітке документування розрахунків;
своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
правдиве відображення інформації щодо зобов’язань у звітності та примітках до неї.
Відповідальність за правильну організацію та додержання встановленого порядку зберігання бухгалтерських документів покладається на керівників та головних бухгалтерів банку. Керівник та головний бухгалтер повинні проводити інструктаж співробітників банку та охорони; розподілити та закріпити за співробітниками визначені місця для зберігання документів у шафах та інших сховищах, установити порядок та черговість виносу в безпечні місця.
Бухгалтерські документи зберігаються підшитими в порядку |зростання номерів дебетових балансових рахунків. Підбір документів здійснюється працівником, на якого покладено формування документів.
Веденням фінансового обліку в Україні є обов’язковим для всіх підприємств. Фінансовий облік відображає стан майна, зобов’язань, капіталу та фінансового результату діяльності підприємства в єдиному грошовому вимірнику на підставі методу подвійного запису з метою формування звітності різних видів та встановлених форм.
З введенням в дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з’явилося поняття податковий облік.
Податковий облік, правила якого є регламентованими і законодавчо закріпленими, регулює взаємовідносини між платником податку і державою по обсягу і структурі обов’язкових податкових платежів. Для ведення податкового обліку необхідно досконало знати податкове законодавство і вміти його застосовувати.
Список використаної літератури.
1. Кім Г., Сонко В.В., Кім С.Г. Бух. Облік: первинні документи і порядок їх заповнення. Навч. Посібник- Київ: Центр навчальної літератури, 2004 -440 с.
2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ. .
2. "Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами", затверджені наказом Мінфіну від 31.05.96 № 112.
4. План рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України ЗО. 11,99р. №291
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра обліку і аудиту
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Організація первинного обліку» Альбом первинних документів на прикладі ТОВ «Енігма»

Виконала
студентка 2 курсу,
групи ОА-25 ФЕіП спец.
«Облік і аудит»
Остапенко Наталя
Перевірила:
ст.викладач Поліщук В.Л.
Рівне - 2008