Вступ Одна з найважливіших умов побудови демократичної держави - фінансова незалежність органів місцевого самоврядування. Ступінь фінансової незалежності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Форми місцевого самоврядування у кожній державі зумовлені її політичним, територіальним устроєм, історичними, національними, економічними та іншими ознаками. У свою чергу суспільні відносини, які виникають у процесі мобілізації, розподілу й використання грошових фондів органів місцевого самоврядування, є публічними відносинами, що регулюються нормами фінансового права та належать до предмета фінансового права. Діяльність місцевих органів спрямована на реалізацію та задоволення територіального (публічного) інтересу. Оскільки органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції наділені правом самостійного вирішення всіх питань місцевого значення з метою забезпечення соціально-економічного розвитку своєї території, гарантією реалізації прав з боку держави має бути виділення фінансових коштів. Визначальне місце серед фінансових ресурсів, що нагромаджуватимуться на відповідній території, відводиться централізованому фонду коштів - місцевому бюджету, розмір якого й визначає безпосередньо реальний обсяг повноважень місцевих органів, що може бути реалізований протягом поточного бюджетного періоду. Сутність місцевих податків та зборів Місцеві податки і збори — це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території. В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів. Платники зобов'язані сплачувати місцеві податки і збори, відповідно до вимог рішення органу місцевого самоврядування про впровадження платежу і тільки після набрання чинності цього рішення. Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством. Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством. Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями. 2. Види місцевих податків та зборів Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України. Нині в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів: комунальний податок; податок з реклами; ринковий збір; збір за припаркування автотранспорту; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі збір за виграш у бігах на іподромі збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей збір за видачу ордера на квартиру збір за право використання місцевої символіки збір за право проведення кіно - і телезйомок збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі збір з власників собак Комунальний податок Комунальний податок - це обов'язковий місцевий податок, який нараховується на основі неоподаткованого мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих. Таблиця 1 Комунальний податок
Платники Юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств
Об'єкт Фонд оплати праці, розрахований виходячи з офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць
Ставка Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян
Джерело Для юридичних осіб - собівартість
При розрахунку сум комунального податку враховується середньооблікова (середньоспискова) чисельність працівників та встановлений на дату розрахунку розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (по місцю основної роботи), незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу, тобто сумісники в розрахунок чисельності не входять. Середньооблікова чисельність працівників за звітний період (місяць) розраховується підсумком чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, з 1 по ЗО або 31 число, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні, та діленням розрахованої суми на число календарних днів звітного місяця. Щодо сплати цього податку підприємствами, які тимчасово не ведуть виробничу діяльність, але при цьому подають до статистичних органів звітність про середньоспискову чисельність штатних працівників спискового складу за відповідний період, то питання сплати ними, звільнення їх від сплати або надання відстрочки у сплаті цього податку таким підприємствам, з урахуванням їх виробниче - фінансового стану, відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, що впроваджують місцеві податки і збори. Теж саме стосується і неприбуткових організацій. Рішенням органу місцевого самоврядування може бути встановлено базовий податковий (звітний) період для комунального податку, який дорівнює календарному кварталу, тому розрахунок податку повинен подаватися протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Сплата комунального податку здійснюється щомісяця авансовими внесками до 15 числа наступного місяця. Сума комунального податку у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний квартал (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за місяці цього кварталу), повинна бути внесена платником протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Якщо рішенням органу місцевого самоврядування передбачено, що розрахунок комунального податку подається і сам податок сплачується щомісяця, то базовий податковий (звітний) період для податку у такому випадку дорівнюватиме місяцю. Розрахунок комунального податку повинен подаватися платниками до податкових органів протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного періоду, а сплачуватися податок повинен протягом 10 календарних днів після граничного терміну подання розрахунку. У разі неподання розрахунку в цей термін платник сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Податок з реклами № пп Показники Одиниця виміру Значення показника
Середньооблікова чисельність штатних працівників спискового складу
Розмір неоподатковуваного мінімуму доходу одного працівника на місяць грн.
Фонд оплати праці працюючих за звітний період, обчислений виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів (п.1 х п.2) грн. х 6 місяців грн.
Ставка комунального податку (% від місячного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходу)
Сума комунального податку, що підлягає нарахуванню за звітний період (п.Зхп.4) грн.
Таблиця 2 Податок з реклами
Платник Всі юридичні та фізичні особи, які сплачують податок з реклами за встановлення та розміщення її
Об’єктами Вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, а випадку, коли рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, - вартість фактично здійснюваних витрат
Ставка 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами; 0,5% вартості послуг за розміщення багаторазової реклами
Джерело Для юридичних осіб – собівартість продукції (робіт, послуг); Для громадян – власні кошти
Підприємства, що сплачують податок з реклами, щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним подають до державних податкових органів розрахунок суми податку з реклами, сплачується податок під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. У разі, коли рекламне агентство тільки встановило або розмістило рекламу, але ще не отримало оплату за свої послуги й одночасно не отримало податок з реклами до закінчення періоду, за який зобов'язане перерахувати всю суму отриманих податків до місцевого бюджету, то ніякого податку з реклами, пов'язаного з наданням цих послуг, рекламне агентство перераховувати не повинне - адже воно ще не отримало податок з реклами на свій поточний рахунок або у свою касу від замовника реклами. У разі безоплатно наданої рекламним агентством рекламної продукції або безоплатно наданих послуг податок з реклами дорівнює нулю, оскільки у цьому разі взагалі відсутня вартість (тобто немає об'єкта оподаткування) і не функціонує механізм справляння і перерахування податку (немає факту оплати). Ринковий збір Ринковий збір — це плата за право зайняття місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, зокрема, у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Таблиця 3 Ринковий збір
Платники Юридичні особи усіх форм власності, їх філіалів, відділень, представництв та громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари на ринках
Об’єкт Плата за торгові місця на ринках та у павільйонах, на критих і відкритих столах. майданчиках торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків за кожний день торгівлі
Ставка Для фізичних осіб – від 0,05 до 0,15 нмдг: Для юридичних осіб – від 0,2 до 2 нмгд.
Джерело Для юридичних осіб – собівартість продукції (робіт. послуг) Для громадян – власні кошти
Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі. За об'єкти торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та за власні торговельне - закупівельні підрозділи ринку незалежно від зайнятого місця ринковий збір не справляється. Збір не справляється також за торгівлю за межами ринку, однак при цьому необхідно одержати дозвіл на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, сплативши при цьому збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. На громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, не поширюються дія указу президента України, щодо звільнення від сплати ринкового збору. При торгівлі на ринках товарами, виданими в рахунок оплати праці, розповсюджується порядок сплати ринкового збору, визначений органом місцевого самоврядування. Рішенням органу місцевого самоврядування установлено, що ринковий збір перераховується до місцевого бюджету щоденно (щодекадне), а розрахунок ринкового збору подається щомісяця. Базовий податковий (звітний) період у цьому випадку дорівнює календарному місяцю тому розрахунок збору повинен подаватися протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У разі неподання розрахунку у цей термін платник сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому платник відповідно до рішення органу місцевого самоврядування щоденна (щодекадне) перераховує до місцевого бюджету зібрані суми ринкового збору - авансові внески. Сума збору у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний місяць (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за дні (декади) цього місяця), повинна бути внесено платником протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Збір за припаркування автотранспорту Збір за припаркування автотранспорту - це. збір, який стягується з юридичних та фізичних осіб за припаркування автомобілів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Таблиця 4 Збір за припаркування автотранспорту
Платники Юридичні особи та громадяни, які припарковують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях
Об'єкт Плата за стоянку з розрахунку за один час паркування
Ставка Не повинна перевищувати: 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях; 1% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у відведених місцях
Джерело Для юридичних осіб - собівартість продукції (робіт, послуг); Для громадян - власні кошти
Рішенням органу місцевого самоврядування установлено, що збір за припаркування автотранспорту перераховується до місцевого бюджету щоденно (щодекадне), а розрахунок збору за припаркування автотранспорту подається щомісяця. Базовий податковий (звітний) період у цьому випадку дорівнює календарному місяцю тому розрахунок збору повинен подаватися протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У разі неподання розрахунку у цей термін платник сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому платник відповідно до рішення органу місцевого самоврядування щоденна (щодекадне) перераховує до місцевого бюджету зібрані суми збору за припаркування автотранспорту - авансові внески. Сума збору у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний місяць (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за дні (декади) цього місяця), повинна бути внесено платником протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Курортний збір Курортний збір - це збір із громадян, які тимчасово перебувають у курортній місцевості. Таблиця 6 Курортний збір
Платники Громадяни, які прибувають у курортну місцевість
Об'єкт Плата за послуги при реєстрації громадян установами, відповідальними за дотриманням правил паспортної системи
Ставка Не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
Джерело Власні кошти громадян
Від сплати курортного збору звільняються: - діти віком до 16 років; - інваліди та особи, які їх супроводжують; - учасники Великої Вітчизняної війни; - воїни-інтернаціоналісти; - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; - особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, включно з містечками та базами відпочинку; - особи, які прибули до курортної місцевості у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів; - особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та організацій, а також ті, котрі здійснюють подорож за маршрутними книжками; - чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші. Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання. У разі зміни платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється. З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття. Курортний збір справляється: - адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих; - квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам за правом власності. З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без сприяння квартирне-1 посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за і маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється в порядку, визначеному Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір. Рішенням органу місцевого самоврядування установлено, що курортний збір перераховується до місцевого бюджету щоденно (щодекадне), а розрахунок курортного збору подається щомісяця. Базовий податковий (звітний) період у цьому випадку дорівнює календарному місяцю тому розрахунок збору повинен подаватися протягом 20 календарних І днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У разі І неподання розрахунку у цей термін платник сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних) мінімумів доходів громадян. При цьому платник відповідно до рішення органу місцевого самоврядування щоденна (щодекадне) перераховує до місцевого бюджету зібрані суми курортного збору - авансові внески. Сума збору у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний місяць (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за дні (декади) цього місяця), повинна бути внесено платником протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Збір за участь у бігах на іподромі Збір за участь у бігах на іподромі - це збір, який стягується з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змаганнях комерційного характеру Таблиця 7 Збір за участь у бігах на іподромі
Платники Юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змаганнях комерційного характеру
Об'єкт Плата за участь у бігах при реєстрації учасників
Ставка Не більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Джерело Для юридичних осіб - за рахунок прибутку; Для фізичних - власні кошти
Збір за участь у бігах на іподромі перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Збір за виграш у бігах на іподромі Збір за виграш у бігах на іподромі - це збір, який стягується з осіб, які виграли на іподромі у грі на тоталізаторі. Таблиця 8 Платники Особи, які виграли у грі на тоталізаторі, на іподромі
Об'єкт Сума виграшу на бігах на іподромі
Ставка Не повинна перевищувати 6% від суми виграшу
Джерело Сума виграшу
Збір за виграш у бігах на іподромі перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі - це збір, який стягується у виді процентної надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Таблиця 9 Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
Платники Учасники гри на тоталізаторі на іподромі, які придбали білети на участь у грі
Об'єкт Вартість білетів на участь у грі на тоталізаторі
Ставка Не повинна перевищувати 5% від суми плати, визначеної за участь у грі на тоталізаторі
Джерело Власні кошти фізичної особи, яка бере участь у грі
Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей - це збір, який стягується за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Таблиця 10 Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей
Платники Юридичні і фізичні особи, які мають дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного продажу і лотерей, що видається уповноваженою організацією
Об'єкт Вартість заявлених на місцеві аукціони, конкурсний розпродаж товарів, виходячи з їх початкової ціни або сума, на яку випускається лотерея
Ставка 0,1% вартості заявлених товарів або суми, на яку випускається лотерея, але не більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із кожного учасника
Джерело Для фізичних осіб – прибуток : Для юридичних осіб – власні кошти
Збір за проведення місцевого аукціону , конкурсного розпродажу і лотерей перераховуються до бюджету місцевого самоврядування в порядку , визначеному органами місцевого самоврядування. Збір за видачу ордера на квартиру Збір за видачу ордера на квартиру – це збір за послуги, пов’язані з видачею документів. які дають право на заселення квартири. Таблиця 11 Збір за видачу ордера на квартиру
Платники Одержувачі ордера на квартиру
Об’єкт Плата за послуги пов’язані з видачею документів які дабть право на зеселення квартири
Ставка 30% неоподатковуваного мініму доходів громадян оформлення ордера на квартиру
Джерело Для фізичних осіб – власні кошти
Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до отримання ордера та перераховується до місцевого бюджету. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку. При видачі громадянину ордера на квартиру, у книзі обліку виданих ордерів повинен бути зроблений відповідний запис про сплату збору за видачу ордера на квартиру (номер квитанції та дата сплати). Без сплати збору ордер не видається. Відповідальність за повне стягнення збору за видачу ордера на квартиру та перерахування його до місцевого бюджету, а також подання звітності до податкової інспекції покладається на керівників органів обліку та розподілу житла. Збір за видачу ордера на квартиру перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування Збір за право використання місцевої символіки Збір за право використання місцевої символіки - це збір за право використання цієї символіки у комерційних цілях Таблиця 12 Збір за право використання місцевої символіки
Платники Юридичні особи та громадяни, як використовують місцеву символіку комерційних цілях
Об'єкт Вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг
Для юридичних осіб - 0,1% вартості виробленої
Ставка продукції, виконаних робіт, наданих послуг із використанням місцевої символіки; Для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Джерело Для юридичних осіб - собівартість продукції (робіт, послуг); Для фізичних осіб - витрати, пов'язані з підприємницькою діяльністю
Дозвіл на використання місцевої символіки (гербу міста чи іншого населеного пункту, назви або зображення архітектурних, історичних пам'ятників і т.д.) видається уповноваженими організаціями строком на 1 рік, які і ведуть облік платників. За використання місцевої символіки без дозволу юридичних осіб стягується вся сума прибутку, отримана від її реалізації, а з фізичних осіб - штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Збір за право використання місцевої символіки перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування Збір за право проведення кіно - і телезйомок Збір за право проведення кіно - і телезйомок - це збір, який стягується за право проведення кіно - і телезйомок. Таблиця 13 Збір за право проведення кіно - і телезйомок
Платники Комерційні кіно - і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями, та зарубіжні організації, які проводять зйомки
Об'єкт Фактичні витрати на проведення необхідних для здійснення зйомок додаткових заходів місцевими органами виконавчої влади
Ставка Не повинна перевищувати фактичні витрати на проведення зазначених заходів
Джерело Прибуток юридичних осіб
Нарахування суми збору та контроль за його сплатою до бюджету здійснюється органом, що видає дозвіл на проведення зйомок. Збір за право проведення кіно - і телезйомок перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Таблиця 14 Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі
Платники Юридичні і фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари у спеціально відведених місцях
Об'єкт Плата за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі
Ставка Не повинна перевищувати: 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях; Одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у день за одноразову торгівлю
Джерело Для юридичних осіб - прибуток; Для фізичних осіб - власні кошти
Відповідальність за розрахунок збору та його надходження до бюджету покладається на уповноважені організації або посадові особи, яким доручено видавати дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування Збір з власників собак Збір з власників собак стягується за кожний рік. Платниками збору з власників собак являються громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у домах державного та громадського житлового фонду і приватизованих квартирах. Таблиця 15 Збір з власників собак
Ставка Не повинна перевищувати: мінімуму доходу громадян збору 10% неоподатковуваного на момент нарахування
Джерело Власні кошти
Збір з власників собак сплачується органам житлового - комунального господарства. РОЗВИТОК СИСТЕМИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ Виникнення місцевих податків зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів і зміцнення фінансової бази органів місцевої влади і самоврядування. Ефективне використання місцевих податків і зборів сприяє акумуляції фінансових ресурсів, необхідних для розвитку територіальних громад і держави в цілому. Докорінне поліпшення системи місцевого оподаткування, яка є складовою податкової системи держави і водночас необхідним фінансовим атрибутом місцевих органів влади і самоврядування, є надзвичайно актуальним. Місцеві податки і збори, згідно з положеннями Бюджетного кодексу України, відносяться до власних доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, і тому суттєво впливають на фінансову самостійність місцевих бюджетів. В умовах незалежної України початок формуванню інституту місцевого оподаткування покладено прийняттям Декрету Кабміну України № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (1993р.), нової редакції Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ (1994р.), згідно з чим спочатку було визначено два місцевих податки i 14 зборів, їхні граничні розміри, об`єкти оподаткування та джерела сплати. Причому комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак є обов’язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження цих податків i зборів. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють види податкових надходжень із означених законодавством і визначають порядок сплати місцевих податків та надання пільг щодо них. Законами № 641-IV та № 703-IV з 1 січня 2004 р. скасовано, відповідно, готельний збір та збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Таким чином, тепер в переліку місцевих податків i зборів залишилося 2 податки та 12 зборів. Слід вказати на недосконалість і нецілісність законодавчої бази щодо місцевого оподаткування (неузгодженість щодо введення, наприклад, податку з продажу імпортних товарів, місцевого екскурсійно-туристичного збору, відсутність у окремих регіонах об’єктів оподаткування тощо). Місцеві податки і збори займають дуже незначну частку в доходах зведеного бюджету ( останніми роками менше 1%). В переважній більшості сільських, селищних бюджетах області відсутні бази оподаткування, в зв’язку з чим система місцевого оподаткування стає вкрай вразливою, діє неефективно. Крім того, низька фіскальна ефективність місцевих податків і зборів обумовлена тим, що її об’єкти не мають достатньої податкової спроможності. Всі основні дохідні джерела оподатковуються державою. Часто надходження при стягненні окремих місцевих податків менші, ніж витрати на їх адміністрування (збір з власників собак). Отже, розвиток системи вітчизняного місцевого оподаткування має низку недоліків, основними з яких є: - незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів і, як наслідок – низька їх питома вага в доходах місцевих бюджетів, - відсутність ефективного правового поля, яке б відповідало сучасним умовам господарювання; - відсутність прав органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів; - другорядність місцевих податків і зборів у порівнянні із загальнодержавними; - наявність місцевих податків, витрати на адміністрування яких перевищують надходження; - невеликий перелік місцевих податків і зборів порівняно з іншими країнами. В основу удосконалення діючої системи місцевого оподаткування можуть бути покладені основні положення проекту Податкового кодексу України, а також проекту Закону України «Про місцеві податки та збори». В теоретичному і практичному аспектах доцільно виважено підходити до пропозицій у цих законопроектах. Слід враховувати, що певні податки та збори довели свою ефективність і не потребують суттєвих змін (ринковий збір, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, збір за право використання місцевої символіки, податок з реклами, збір за паркування автотранспорту). Аналізуючи перелік місцевих податків і зборів, запропонованих у вказаних вище законопроектах, доцільним, на нашу думку, є запровадження таких, як: податок на нерухоме майно, єдиний збір на видачу дозволів на будівництво нерухомих об’єктів виробничого і невиробничого призначення, на будівництво житлових будинків та інших нерухомих об’єктів індивідуального будівництва, збори з торгової діяльності та екологічний збір. Одним із можливих напрямів розширення переліку місцевих податків i зборів є запровадження місцевих акцизів (наприклад, на тютюнові та алкогольні вироби); повернення до використання податку з продажу імпортних товарів; переведення до складу місцевих таких загальнодержавних податків, як плата за землю, податок з власників транспортних засобів (які давно вже зараховуються до місцевих бюджетів). Перелічені вище шляхи реформування системи місцевих податків і зборів повинні сприяти розв’язанню існуючих проблем у даній сфері. Прийняття обґрунтованого закону розширить повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження місцевих податків; удосконалена система місцевого оподаткування виконуватиме дійсно фіскальні функції і водночас забезпечуватиме місцеві органи влади й самоврядування необхідними фінансовими ресурсами, що суттєво зміцнить самостійність місцевих бюджетів. ВИСНОВКИ Існування проблем становлення і розвитку системи місцевого оподаткування, їх ролі в економічній системі держави дозволяють зробити наступні висновки і пропозиції: Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування. Протягом останніх років відбувається значне розширення функцій і завдань місцевого самоврядування, проте воно не супроводжується одночасним і адекватним збільшенням обсягів фінансових ресурсів, які надходять в розпорядження місцевої влади. Така невідповідність призвела виникнення суперечності у функціонуванні місцевих бюджетів, яка вимагає свого вирішення. Доведено необхідність та запропоновано при проведенні реформування системи місцевого оподаткування, розширити склад місцевих податків і зборів та повноваження органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження і справляння. Встановлений законодавством України перелік податків не повинен обмежувати податкову ініціативу органів місцевої влади. У випадку неприйняття встановлених податків на своїй території місцевими радами доцільно надати право податковим органам стягувати їх за мінімальними ставками на користь держави. Доцільним є створення двох груп податків: 1) тих, що повністю регламентуються центральною владою; 2) тих, що самостійно встановлюються місцевою владою. Враховуючи, що на теперішній час в Україні місцеві податки і збори практично майже не виконують свої функції, оскільки, місцеві ради, в першу чергу, найбільш масові – сільські, не мають потужних об’єктів оподаткування, основу місцевого оподаткування повинні складати майнові податки: податок на майно, податок на транспортні засоби. Як різновид місцевих доцільно розглядати податок на прибуток підприємств. За умови надання таким податкам статусу місцевих вони почнуть відігравати суттєву роль у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування. Система місцевих податків і зборів повинна будуватись таким чином, щоб поєднувати ініціативу органів місцевого самоврядування із завданнями на державному рівні у межах гнучкого правового поля. Запропоновано створити надійну правову основу застосування місцевих податків і зборів, яка б гарантувалась Конституцією України, окремими спеціальними законами та вирішити на законодавчому рівні питання розмежування сфер діяльності та взаємодії органів місцевого самоврядування і державної податкової служби на базі інформаційного обміну між ними. Важливим напрямом удосконалення системи місцевих податків і зборів слід вважати створення інформаційної бази на основі використання сучасних комп’ютерних технологій, що забезпечить постійний моніторинг та контроль за надходженням місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів.
