Зміст
TOC \o "1-1"
1. Загальна характеристика підприємства і виробниче призначення 3
2.Місія, мета, імідж на ринку. 6
3. Аналіз ділового середовища: конкурентів, споживачів, постачальників. 8
4. Аналіз внутрішнього середовища: 9
а) організаційна структура підприємства, штатний розклад; 9
б) обсяг виробництва за 2004 рік; 10
в) виробничі потужності (основні фонди) , витрати на виробництво одного виду продукції або послуг; 12
г) персонал підприємства (чисельність, аналіз за категоріями, середня заробітна плата); 13
д) продуктивність праці. 17
5. Забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами 18
6. Фінансова звітність за 2004 рік. 20
7.Висновки і пропозиції 31
8.Список використаної літератури 35

Загальна характеристика підприємства і виробниче призначення.
В умовах ринкової економіки підприємство – це товаровиробник, основна виробнича ланка економіки. Згідно з діючим в Україні законодавством, підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.
Приватне підприємство ”Земляк” є юридичною особою, має круглу печатку і штамп зі своїм найменуванням, наділена основними і оборотними засобами, має самостійний баланс і розрахунковий рахунок, діє на підставі Статуту.
Як юридична особа, ПП ”Земляк” має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права і мати зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді.
ПП ”Земляк” здійснює виробничо-господарську діяльність за рахунок доходів. Підприємство виготовляє один вид продукції – макарони з широким асортиментом.
Юридична адреса ПП ”Земляк”: 33016, м. Рівне, вул. Будівельників 1.
Керівником підприємства є підприємець Земляк М.П., який є засновником даного підприємства. Саме за бажанням Земляка підприємство може припинити своє існування, а трудовий колектив завершити свою діяльність.
Керівник ПП ”Земляк” керує діяльністю підприємства в межах повноважень, визначених Статутом:
1) представляє підприємство у відносинах із державними органами, громадськими об'єднаннями і окремими громадянами, а також у суді, арбітражному і третейському суді, несе відповідальність за виконання вимог до діяльності підприємства відповідно до Закону України "Про підприємництво" та інших актів законодавства;
2) укладає від імені трудового колективу установчий договір;
3) призначає на відповідальні посади, приймає на роботу і звільняє всіх працівників згідно чинного законодавства про працю;
4) затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку за погодженням з профспілковою організацією, а також штатний розпис, посадові інструкції працівників відповідно до штатного розпису, посадові оклади, відповідає за використання фінансів і автотранспорту згідно з вимогами статуту та чинного законодавства;
5) здійснює оперативну роботу над черговим випуском продукції разом з працівниками бухгалтерії. При відсутності керівника ці обов’язки виконує його бухгалтер;
6) при виїзді керівника за межі області або на час відпустки він видає наказ, згідно з яким обов’язки щодо випуску продукції покладаються на бухгалтера.
ПП ”Земляк” є госпрозрахунковою господарською одиницею.
Порядок утворення майна підприємства визначається установчим договором.
ПП ”Земляк” організовує матеріально-технічне забезпечення своєї діяльності, веде у встановленому порядку бухгалтерський облік і статистичну звітність.
Підприємство здійснює зовнішньо-економічні зв'язки у сфері макаронних виробів на підставі актів чинного законодавства України. В цій діяльності укладає договори з іншими фірмами та організаціями, надає послуги експорту й імпорту товарів з оплатою в конвертованій валюті, має право на відкриття валютного банківського рахунку.
Статут підприємства може змінюватись за згодою керівника ПП ”Земляк”.
Випуск продукції може бути припинений за згодою керівника підприємства .
Діяльність ПП ”Земляк” може бути припинена в судовому порядку у випадку порушення діючого законодавства.
Підприємство припиняє свою діяльність і вважається ліквідованим з моменту внесення запису до Державного реєстру.


Історія створення і розвитку підприємства. Місія, мета, імідж на ринку.
ПП ”Земляк” засноване у 1998 році.
ПП ”Земляк” займається випуском і розповсюдженням макаронів. Як було зазначено вище, ПП ”Земляк” – юридична особа, має свій статут, а також статутний фонд. Крім діяльності по підготовці та виготовленню продукції, колектив займається пошуком та закупівлею необхідної сировини.
У сфері діяльності ПП ”Земляк” веде виробничу, підприємницьку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству.
Програмними цілями, завданнями і метою підприємства є:
-виробництво конкурентноспроможної продукції у широкому асортименті;
-отримати прибуток.
На місцевому ринку ПП ”Земляк” - це одне з найпоширеніших підприємств в області. Середній випуск продукції становить 150 кг / год.
Місія – визначає образ організації, створює її філософію та імідж.
Місія ПП ”Земляк” – виготовити якісну, конкурентноспроможну продукцію у широкому асортименті та отримати максимальний прибуток від її збуту та продажу.
Стратегією є збільшення випуску продукції, покращення її якості. Стратегія впроваджується шляхом:
придбання нового сучасного обладнання;
підвищення кваліфікації працівників;
покращання рекламної діяльності;
пошуку та закупівлею сировини;
вивчення попиту на ринку та вжиття заходів щодо його задоволення.






3. Аналіз ділового середовища: конкурентів, споживачів, постачальників.
Продукція ПП “Земляк” користується попитом, про що говорить кількість клієнтів і оборот грошових коштів. Система продажу побудована по типу агентської мережі, тобто кожен агент відповідає за реалізацію на виділеній йому території. На підприємстві існує гнучка система знижок про реалізації, в залежності від кількості загального замовлення, а також асортименту продукції. Робота ведеться на договірній основі з вчасним і повним забезпеченням заявок.
Конкуренти підприємства: фірма “Вілліс”, “Сльв’янська компанія”, ВП ”Городок”, “Дари ланів”, а також декілька приватних підприємців на території району. Така кількість конкурентних підприємств, заснованих на протязі останніх двох років примусила приватного підприємця Земляка М.П. перейти на нові технології у виробництві макаронів, що покращило смакові якості виробів та товарний вигляд, у зв’язку з чим витрати на основне і допоміжне виробництво в останньому році становило 1,5 млн. грн., що на 30% перевищує витрати попередніх років
Споживачами продукції ПП “Земляк” є такі області:
Волинська;
Тернопільська;
Львівська;
Хмельницька;
Житомирська;
Івано-Франківська;
м. Вінниця.
4. Аналіз внутрішнього середовища.
Внутрішнє середовище підприємства – це діяльність всередині підприємства, його підпозділів та служб (визначення обсягу виробництва, виробнича потужність, характеристика персоналу та ін.).
а) Організаційна структура підприємства, штатний розклад.
Важливим фактором, що визначає кінцеві результати діяльності підприємства, є параметри його організаційної структури. Організаційна структура підприємства представляє собою організаційні підрозділи із всіма службами забезпечення, а також форми зв’язків між ними.
На підприємстві прицює 46 чоловік. Колектив поділений на 3 відділи, які очолюються відповідними працівниками:
цех виготовлення макаронних виробів зі службою головного інженера, начальника цеху;
склад готової продукції;
відділ управління.
Робота працівників позмінна, цілодобова з шестиденною робочою неділею. П’ять днів — три зміни, а шостий день — одну зміну.
Виробництво включає весь процес виготовлення продукції і надання послуг, відповідно до споживацького попиту, а також постачання їх споживачам. Розподіл залежно від характеру тієї чи іншої галузі та важливості розподільного аспекту для того чи іншого бізнесу може бути віднесений або до виробничої функції, або до функції маркетингу.
Виробничим циклом називається проміжок часу від моменту запуску в виробництво продукції до моменту повного його виготовлення, комплектації, приймання та здачі на склад.
Випуск макаронів складний процес, адже для цього необхідно закупити та переробити сировину, яка повинна користуватися попитом у споживачів.
Ця діяльність на підприємстві проводиться планово. Запроваджено перспективне планування на півріччя, місяць та оперативне, яке проводиться щотижнево. Згідно планів роботи готується відповідна сировина для чергового випуску продукції.
б) Обсяг виробництва за 2004 рік.
Виробнича структура кожного підприємства специфічна, оскільки вона визначається насамперед характером розподілу праці між колективами, що складають його підрозділи.
Слід відмітити залежність виробничої структури від специфіки виробничого процесу: основного, допоміжного, побічного, обслуговуючого і підсобного. У відповідності із особливостями виробничого процесу в його виробничій структурі розрізняють підрозділи основного, допоміжного, а нерідко також побічного і обслуговуючого виробництва.
Основний виробничий процес.
Процеси, за допомогою яких оброблювані предмети перетворюються в готову продукцію, є основними і вони утворюють основне виробництво.
Характер та структура основного виробництва залежить від особливостей продукції, що виготовляється підприємством, типу виробництва і технології виготовлення продукції.
На ПП “Земляк” основне виробництво, тобто виробництво макаронів, включає в себе закупівлю сировини та її переробку. В основному виробництві зайнято всього 43 чоловіки.
Допоміжні виробничі процеси.
Допоміжні процеси забезпечують безперебійність основних. З їх допомогою виготовляються засоби, необхідні для функціонування основного виробництва.
Процеси, що забезпечують умови для нормального функціонування основного виробництва утворюють допоміжне виробництво. На ПП” Земляк” до допоміжного виробництва належить виготовлення тари для упакування макаронів. Цю роботу на підприємстві координує начальник цехом.
У допоміжному виробництві зайнято 3 чоловіки.
Обслуговуючі виробничі процеси.
Обслуговуючі процеси призначені для обслуговування основних і допоміжних процесів.
В обслуговуючому виробництві зайнято 3 чоловіки, це 000бухгалтер, водій, прибиральниця.
в) Виробнича потужність, витрати на виробництво одного виду продукції або послуг.
Виробнича потужність підприємства – це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.
Виробництво на промислових підприємствах представляє собою процес перетворення сировини і матеріалів в готову продукцію.
Організація виробничої діяльності підприємства – це сукупність методів найбільш ефективного сполучення основних елементів виробничого процесу в часі і просторі.
Ефективна організація виробництва на підприємстві забезпечує найбільш раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, зменшує втрати, знижує собівартість і підвищує рентабельність, а також покращує якість продукції.
Завдяки більш ефективному використанню праці територіальних агентів та збільшення їх матеріальної зацікавленості, об’єм продажу виріс на 20% відповідно до 2004 року. Загалом, враховуючи ще й підвищення заробітної плати, з 2005 року рентабельність знизилась до 7,5% (2004 рік – 12%).
У 2003 році грошові надходження від реалізації продукції становили 623,9 тис. грн..
У 2004 році грошові надходження від реалізації продукції збільшились і становили 750,6 тис. грн.
Всього отримано доходів за 2004 рік 750,6 тис. грн. Витрати на основне і допоміжне виробництво становили 732,8 тис. грн. Отримано 17,8 тис. грн. прибутків.
У 2004 році значно збільшився власний капітал ПП ”Земляк” порівняно попередніми роками, коли за рахунок непокритих збитків капітал набував від'ємного значення. Підприємство у 2004 році на 33% покривало необоротні активи за рахунок власного капіталу, а частка забезпечення наступних витрат і цільове фінансування в оборотних активах становила 79,7, що на 66,8 більше ніж в минулому році.
За даними аналізу платоспроможності грошові кошти ПП ”Земляк” збільшились в 2004 році на 5,2 тис. грн., а поточні зобов'язання зменшились завдяки погашенню кредиторської заборгованості.

Витрати на виробництво одного виду продукції або послуг (собівартість одного примірника газети) дорівнює 0,39 грн.
г) Персонал підприємства(чисельність, аналіз за категоріями, середня заробітна плата).
Персонал підприємства – це його працівники, зайняті на підприємстві і прийшли певну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.
Основним показником чисельності персоналу підприємства є спискова чисельність працівників (списковий склад). До спискового складу працівників включаються всі постійні, сезонні та тимчасові працівники, котрі прийняті на роботу строком на один день і більше. До спискового складу підприємства не включаються працівники, які залучаються для виконання випадкових разових робіт.
Для характеристики чисельності працівників підприємства за певний період часу визначається середньоспискова чисельність персоналу за цей період. Середньоспискова чисельність працівників підприємства, наприклад за місяць, визначається відношенням суми спискової чисельності працівників за всі дні місяця, в тому числі за вихідні та святкові дні, до числа календарних днів місяця.
Чисельність працюючих (особовий склад) визначається підприємством. Облік особового складу ведуть у службі кадрів. Фактична чисельність усіх працюючих підприємства визначається за обліковим складом.
Зміни особливого складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, надання відпусток
Організація виробництва - це процес, який сприяє поєднанню робочої сили із засобами праці для досягнення певної мети. Організація праці людей на будь – якому підприємстві є обов’язковою умовою його функціонування, складовою частиною організації виробництва.
Організація праці на підприємстві ставить за мету створити якомога сприятливіші умови праці, зберегти і підтримати на високому рівні працездатність трудівників, підвищити ступінь привабливості праці.
Організація праці повинна забезпечити розв’язання таких взаємопов’язаних задач:
економічної, що полягає у вдосконаленні економії живої праці;
психологічної, яка покликана створити сприятливі виробничі умови в процесі праці і підвищити працездатність людини;
соціальної, спрямованої на створення умов для підвищення культурно – технічного рівня працівників.
Поліпшити організацію праці означає забезпечити оптимальне розв’язання організаційних питань у конкретному виробництві.
Всі заходи по економії праці можна поділити на два напрямки:
а) підвищення ефективності праці працівників;
б) скорочення обсягів робіт по управлінню виробництвом і реалізації продукції.
Покращання організації праці працівників ПП ”Земляк” здійснюється на основі її механізації і автоматизації, широкого впровадження комп’ютерної техніки, оргтехніки, а також шляхом використання сучасних засобів зв’язку, впровадження науково - обгрунтованого розподілу праці працівників, чіткого розмежування функцій, виключаючи дублювання.





Шкала по середній заробітній платі за категоріями працівників, аналізуючи повний оклад (Всього - 46 чол.)
Взагалі, середня заробітна плата працівників ПП ”Земляк” за 2005 рік становить 459,1 грн.
Затверджений трудовим договором шестиденний робочий тиждень працівників становить 40 годин.

д) Продуктивність праці.
Продуктивність праці – кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Зростання продуктивності праці відбувається виключно в умовах вдосконалення технології, засобів виробництва і організації праці. Із зростанням продуктивності праці вартість одиниці товару зменшується.
ПП = Надходження коштів від реалізації(виручка від реалізації) / Затрачена жива праця
ПП = 750,6 / 46 = 16,3 тис. грн.




5. Забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами.
Матеріально – технічне забезпечення – процес планового розподілу і організації перетворення засобів виробництва, і постачання продукцією споживачів. Його основне призначення – забезпечення виготовлення і споживання продукції у взаємопов’язаних галузях народного господарства, пропорційності і збалансування в розвитку суспільного виробництва.
Основним показником виробничо – господарської діяльності підприємства є прибуток, а економічне стимулювання роботи підприємства і матеріальне заохочення його працівників ставляться в пряму залежність від нього.
Тип виробництва – це організаційно – технічна характеристика виробничого процесу, яка грунтується на його спеціалізації, повторюваності і характері технологічних процесів. Властивий певному виробничому підрозділу тип виробництва зумовлює застосування тут методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливості технологічних процесів, кожний з яких характеризується сукупністю ознак.
Для безперебійного забезпечення випуску продукції необхідне повноцінне забезпечення підприємства сировиною, зокрема мукою, засобами зв’язку.
У минулому році ПП ”Земляк” витрачено на придбання сировини 116,3 тис. грн., або майже 25% від загальних витрат на виробництво, 109,7 тис. грн. витрачено на реалізацію макаронів. Майже 114 тис. грн. витрачено на інші роботи, пов’язані із випуском продукції.
6. Фінансова звітність за 2004 рік.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово – господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.
Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:
Оцінити минулу фінансово – господарську діяльність підприємства;
Підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.
Ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів характеризується кількісним співвідношенням інтенсивних і екстенсивних факторів.
Показники екстенсивного розвитку є кількісні показники використання ресурсів: чисельність працюючих, величина використаних предметів праці, об’єм основних виробничих фондів, величина амортизації та авансованих оборотних засобів.
Показники інтенсивного розвитку – якісні показники використання ресурсів: продуктивність праці, матеріаловіддача, матеріаломісткість, фондовіддача, фондомісткість, кількість оборотів оборотних засобів або коефіцієнт закріплення оборотних засобів.
Для аналітичних розрахунків будуть використані наступні компоненти фінансової звітності:
1). Баланс – наявність економічних ресурсів, які є на підприємстві на дату балансу. Використання інформації: оцінка структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності й платоспроможності підприємства. Прогнозування майбутніх потреб у позиках.
2). Звіт про фінансові результати – доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Використання інформації: оцінка і прогноз прибутковості діяльності підприємства й структури доходів і витрат.
Аналіз майнового стану підприємства.
Майновий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. По мірі власності використовуваний капітал підрозділяється на власний і позичений. По строку використання розрізняють капітал довгостроковий, постійний і короткостроковий.
В залежності від того, на скільки оптимально відношення власного і позиченого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Обгрунтування правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.
1.Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах – це частка обігових коштів у виробничій сфері:
Оборотні виробничі фонди / Оборотні активи
Чо.в.ф.(на поч.)= (47,2+52,7) / (270,8+52,7) = 0,31
Чо.в.ф.(на кін.)=29,1 / 79,6 = 0,36
Ріст показника на кінець періоду у 1,16 рази.
Частка основних засобів у активах – це частка коштів, інвестованих в основні засоби, у валюті балансу:
Залишкова вартість основних засобів / Активи
Чо.з.(на поч.)=35,0 / 396,3=0,09
Чо.з.(на кін.)=38,8 / 156,0=0,25
Обсяг реалізації зменшився, що сприяло збільшенню показника на 0,16.
Коефіцієнт зносу основних засобів – це рівень фізичного і морального зносу основних фондів:
Знос основних засобів / Первісна вартість основних засобів
Кзн.(на поч.)= 30,0 / 65,0=0,46
Кзн.(на кін.)=38,9 / 77,7=0,5
Коефіцієнт зносу основних засобів зріс на 0,04.
Коефіцієнт оновлення основних засобів – це рівень фізичного і морального оновлення основних фондів:
Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів / Первісна вартість основних засобів
Кон.(на поч.)=(77,7-65,0) / 65,0=0,19
Кон.(на кін.)= (77,7-65,0) / 77,7=0,16
Рівень оновлення основних засобів зменшується.
Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах – це частка фінансових інвестицій у валюті балансу; зменшення диверсифікаційного ризику:
Довгострокові фінансові інвестиції / Активи
Чд.ф.(на поч.)=37,0 / 396,3=0,09
Чд.ф.(на кін.)=37,0 / 156,0=0,24
Збільшення показника за умови збільшення доходів від фінансових інвестицій.
Частка оборотних виробничих активів – це частка мобільних вироничих фондів у валюті балансу:
Оборотні виробничі фонди / Активи
Чо.в.а..(на поч.)=(47,2+52,7) / 396,3=0,25
Чо.в.а..(на кін.)=29,1 / 156,0=0,18
Частка мобільних виробничих фондів спадає.
Коефіцієнт мобільності – скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових; потенційна можливість перетворення активів у ліквідні кошти:
Мобільні активи / Немобільні активи
Кмоб.(на поч.)=(270,8+52,7) / 72,8=4,44
Кмоб.(на кін.)=79,6 / 76,4=1,04
При рекомендованому Кмоб.=0,5 коефіцієнт становить 1,04.
Показники рентабельності.
Рентабельність – це показник ефективності виробництва на підприємстві. Визначається шляхом співставлення прибутку із затратами та ресурсами на виробництво продукції і надання послуг.
В кризовій ситуації багато підприємств підвищує свій прибуток, а отже і рентабельність за рахунок безконтрольного підвищення цін на свою продукцію. В такій спосіб їм вдається забезпечити рентабельність продукції навіть при збільшенні витрат виробництва.
Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності – скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи:
Прибуток від звичайної діяльності / Активи
Rзв.(поч.)=17,8 / 396,3=0,04
Rзв.(кін.)=36,6 / 156,0=0,23
Рентабельність активів зросла на 0,19.
Коефіцієнт стійкості економічного зростання – це темп збільшення власного капіталу за рахунок чистого прибутку:
Реінвестований прибуток / Власний капітал
Кс.е.з.(на поч.)=(54,4-36,6) / 134,6=0,13
Кс.е.з.(на кін.)=(54,4-36,6) / 152,4=0,12
Коефіцієнт зменшився на 0,01.
Показники фінансової стійкості.
Надлишок чи недостача джерел коштів для формування запасів і затрат являється одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства.
Існує чотири типи фінансової стійкості:
1). абсолютна стійкість фінансового стану - якщо запаси і затрати (З) менші суми власного оборотного капіталу (ВК) і кредитів банку під товарно – матеріальні цінності (КР);
2). нормальна стійкість – якщо запаси і затрати (З) дорівнюють сумі власного оборотного капіталу (ВК) і кредитів банку під товарно – матеріальні цінності (КР);
3). нестійкий, передкризовий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д);
4). кризовий фінансовий стан – підприємство знаходиться на межі банкрутства, при якому:
З>ВК+КР+Д
Оскільки наявність власного оборотного капіталу і його зміни мають дуже велике значення в забезпеченні фінансової стійкості підприємства, доцільно провести факторний аналіз його динаміки.
1. Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал) – це оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Наявність Рк означає не лише здатність платити поточні борги, а й можливість розширити виробгицтво:
(Власний капітал+довгострокові зобов’язання- позаоборотні активи)
або (оборотні активи – короткострокові зобов’язання)
Рк(поч.)=270,8+52,7-5,8-255,9=61,8
Рк(кін.)=79,6-3,6=76,0
Коефіцієнт має тенденцію до збільшення.
2. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами – це абсолютна можливість перетворення активів у ліквідні кошти:
Власні обігові кошти / Оборотні активи
Кз.в.к..(на поч.)=(134,6-72,8) / (270,8+52,7)=0,19
Кз.в.к..(на кін.)=(152,4-76,4) / 79,6=0,45
Активи мають можливість перетворюватись у ліквідні кошти.
Маневреність власних обігових коштів – це частка абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру:
Кошти / Власні обігові кошти
Мо.в.к.(на поч.)=8,7 / 134,6-72,8=0,14
Мо.в.к.(на кін.)=48,7 / 152,4-76,4=0,64
Коефіцієнт зріс на 0,5.
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів– показує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування:
Власні обігові кошти / Запаси
Кзап..(на поч.)=134,6-72,8 / 47,2=1,31
Кзап..(на кін.)=152,4-76,4 / 29,1=2,61
Коефіцієнт має тенденцію до збільшення.
Коефіцієнт покриття запасів – показує скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних коштів, довго- та короткострокових зобов’язань:
“Нормальні” джерела покриття запасів / Запаси
Кп.з..(на поч.)=(134,6-72,8+5,8) / 47,2=1,43
Кп.з..(на кін.)=(152,4-76,4+3,6) / 29,1=2,73
Коефіцієнт покриття запасів збільшився на 1,3.
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) – характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел:
Власний капітал / Пасиви
Кавт.(на поч.)=(134,6+255,9) / 396,3= 0,98
Кавт.(на кін.)=152,4 / 156,0=0,98
Показник характеризує, що діяльність підприємства мало залежить від зовнішніх джерел.
Коефіцієнт фінансової залежності – показує скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу:
Пасиви / Власний капітал
Кф.з.(на поч.)=396,3 / (134,6+255,9)=1,01
Кф.з.(на кін.)=156,0 / 152,4=1,02
На одиницю власного капіталу припадає 1,02 одиниці сукупних джерел.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу – це частка власних обігових коштів у власному капіталі:
Власні обігові кошти / Власний капітал
Км.(на поч.)=(134,6+255,9-72,8) / (134,6+255,9)=0,81
Км.(на кін.)=(152,4-76,4) / 152,4=0,49
Частка власних обігових коштів у власному капіталі зменшилась на 0,32 і становить 0,49.
Коефіцієнт фінансової стабільності – забезпеченість заборгованості власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства:
Власні кошти / Позикові кошти
Кф.с.(на поч.)=(134,6+255,9) / 5,8=67,3
Кф.с.(на кін.)=152,4 / 3,6=42,3
Редакція газети “Вісті Рівненщини” має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежна від фінансових джерел.
Коефіцієнт фінансової стійкості – це часка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі:
Власний капітал + довгострокові зобов’язання / Пасиви
Кфс.(на поч.)=(134,6+255,9) / 396,3=0,985
Кфс.(на кін.)=152,4 / 156,0=0,977
Коефіцієнт фінансової стійкості відповідає визначеним нормативам.
Показники ліквідності (платоспроможності).
Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Від степені ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час, ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу.
Найбільш мобільною частиною ліквідних засобів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відноситься готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Значно більший строк потрібний для переробки виробничих запасів і незавершеного виробництва у готову продукцію, а потім у грошову масу. Тому вони відносяться до третьої групи.
Для оцінки перспективної платоспроможності розраховують наступні показники ліквідності: абсолютний, проміжний і загальний.
Абсолютний показник ліквідності визначають відношенням ліквідних засобів першої групи до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Якщо підприємство в поточний момент може на 25 – 35 % погасити свої борги, то його платоспроможність рахується нормальною.
Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується відношенням суми поточних активів до загальної суми короткострокових зобов’язань.
Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) – характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року:
Поточні активи / Поточні пасиви
Кл.п.(на поч.)=270,8 / 5,8=46,7
Кл.п.(на кін.)=79,6 / 3,6=22,1
Обігових коштів достатньо для покриття боргів протягом року.
Коефіцієнт ліквідності швидкої – показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів:
Поточні активи – Запаси / Поточні пасиви
Кл..ш. (на поч.)=(270,8-47,2) / 5,8=38,5
Кл..ш. (на кін.)=(79,6-29,1) / 3,6=14,03
Коефіцієнт зменшився на 24,47.
Коефіцієнт ліквідності швидкої – характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість:
Кошти / Поточні пасиви
Кл..а. (на поч.)=8,7 / 5,8=1,5
Кл..а. (на кін.)=48,7 / 3,6=13,5
Коефіцієнт істотно збільшився.
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості – це здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року:
Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість
Кд / к (на поч.)=(4,7+210,2) / 5,8=37,05
Кд / к (на кін.)=1,8 / 3,6=0,5
Підприємство має здатність розраховуватись з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року.





7. Висновки і пропозиції.
В ході проходження виробничої організаційно – економічної практики на ПП ”Земляк” була опрацьована нормативна база з питань організації підприємницької діяльності і виробничого процесу на підприємстві.
Щоб підприємство могло покращити свої техніко-економічні показники потрібно провести дослідження усіх факторів, які впливають на ефективність виробництва і застосувати найкращий з них.
Підвищення ефективності основного виробництва підприємства передбачає збільшення економічного ефекту на одиницю витрат підприємства, що буде знаходити своє відображення у прибутку підприємства. Адже одержання прибутку є основним завданням господарської діяльності підприємства. У 2003 році ПП ”Земляк” отримало 88,2 тис. грн. прибутку.
Основними шляхами підвищення ефективності основного виробництва є: екстенсивний та інтенсивний.
Екстенсивний шлях передбачає підвищення ефективності виробництва за рахунок збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції. Це може здійснюватися за рахунок:
оптимізації обсягу виробництва і реалізації продукції;
росту продуктивності праці;
нових прогресивних технологій;
маркетингових досліджень;
матеріального стимулювання працівників.
Інтенсивний шлях підвищення ефективності основного виробництва передбачає зменшення витрат виробництва на одиницю продукції. Це може здійснюватися за рахунок:
зменшення витрат матеріалів, сировини в основному виробництві;
зниження собівартості продукції допоміжного і обслуговуючого виробництва;
поліпшення використання основних виробничих фондів;
випереджуючого росту продуктивності праці у порівнянні з ростом середньої заробітної плати;
матеріального стимулювання працівників;
зменшення витрат з організації і управління підприємством;
впровадження внутрівиробничих економічних відносин тощо.
На мою думку, ефективність основного виробництва ПП ”Земляк” у поточному році підвищується інтенсивним шляхом, адже при впровадженні сучасної комп’ютерної техніки і при підвищенні заробітної плати рентабельність знизилась до 7,5%.
Однак, на підприємстві за умови покращання технічного забезпечення працівників є можливість збільшити продуктивність праці, покращити економічну ефективність.
Технічне переоснащення виробництва представляє собою комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного і організаційного рівня виробництва на основі впровадження нової техніки і технології, механізації і автоматизації виробничих процесів, модернізації і заміни морально застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним, а також з удосконалення об’єктів обслуговуючого призначення. При технічному переоснащенні виробництва передбачається першочергове усунення вузьких місць як в основному виробництві, так і в допоміжних службах, ліквідацію ручної і важкої фізичної праці тощо.
Кінцевою метою технічного переоснащення виробництва є створення передумов для досягнення збільшення випуску продукції, підвищення її якості і підвищення ефективності виробництва.
Підвищення продуктивності праці на підприємстві означає економію витрат праці на виготовлення продукції. Підприємства в умовах ринкової економіки використовують підвищення продуктивності праці як складову підвищення ефективності виробництва на підприємстві. Тому вони самостійно планують продуктивність праці; визначають її рівень, забезпечуючи при цьому випередження росту продуктивності праці у порівнянні із ростом середньої заробітної плати та ростом фондоозброєності праці робітників.
Основою економічного стимулювання підвищення продуктивності праці є розробка і застосування різних форм та систем оплати праці, посилення госпрозрахункових методів стимулювання тощо.
На основі досвіду багатьох країн світу 2/3 приросту продуктивності праці спрямовують на оплату праці, а 1/3 – підприємству для накопичень. Механізм цього розподілу дуже складний – шляхом перегляду норм виробітку і розцінок в залежності від ефективності здійснених заходів по росту продуктивності праці. В іншому випадку ріст продуктивності праці може здійснюватися за рахунок підвищення кваліфікації працівників, ущільнення робочого дня, скорочення непродуктивних витрат праці і внутрізмінних втрат робочого часу та інших заходів.
Одним із способів стабілізації економічного та фінансового стану підприємства є зниження собівартості продукції. Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Сюди входить:
зниження витрат, пов’язаних з використанням предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо);
зниження витрат, пов’язаних з використанням засобів праці;
зменшення витрат на заробітну плату;
зменшення витрат, джерелом покриття яких виступає вартість додаткового продукту;
поліпшення організації виробництва й праці;
оптимізація обсягу виробництва продукції на підприємстві.
Отже при врахуванні цих факторів можливе покращання економічних результатів підприємства.




Список використаної літератури:
Чернов В.І., Оленич Є.І. “Нормування праці. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни” - Київський національний економічний університет, Київ, 2000.
“Нормирование труда” за редакцією Б.М.Генкина. М.- 1985.
Тимош І.М. “Економіка праці. Навчальний посібник”-Тернопіль, “Астон”, 2001.
4) Гордійчук А.С., Стахів О.А. “Економіка підприємства”- Рівне-2000.
5) Сопко В.І. “Бухгалтерський облік у підприємництві”- Київ, “Техніка”, - 1995.
6) “Юридический справочник для населения” за редакцією Мотіної Е.А, Москва, “Юридичес”
7) Н.А.Лисыцин “Экономика, организация и планирование промышленного производства” – Минск, “Вышэйшая школа”, 1990
8) Г.И.Шепеленко “Экономика, организация и планирование производства на предприятии” – Ростов – на – Дону, издательский центр “Март”, 2002
9). Г.В. Савицкая «Анализ хозяйственной деятельности предприятий» - Москва – Минск, 1998
10). “Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та об’єднань” під ред. С.І.Шкарабана, Тернопіль ТАНГ, 1995
11). Головко Т. “Методика аналізу фінансової звітності підприємства” – 2000
12). Любушин Н.П. “Анализ финансово – экономической деятельности” – Москва, 2000
13). Самочкин В.Н. “Гибкое развитие предприятия. Анализ и планирование” – Москва, 2000
14). Ю.А.Кузьмінський “Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності” – Київ, 2001
15). Л.В.Прыкинс «Экономический анализ предприятий» - Москва, 2002
16). К.В. Ізмайлова “Фінансовий аналіз” – Київ, 2001
17). К.Уолен “Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства” – Київ, 2001
18). За ред. М.Г.Чумаченько “Економічний аналіз” - Київ, 2001.