ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення групового заняття з навчальної дисципліни
«Тактика»
Т Е М А № 24: Механізована (танкова) рота в наступі
Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія


Навчальні питання та розподіл часу:

ВСТУП – 5 хв.
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Оголосити тему та мету заняття, навчальні питання.
Наступ є видом бойових дій наших військ. Він має вирішальне значення в досягненні перемоги над ворогом. Тільки рішучий наступ, що проводиться у високому темпі і на високу глибину, забезпечує повний розгром противника.
Мета наступу полягає в повному розгромі противника, що обороняється, в короткі терміни і оволодіння важливими районами його території. Це досягається шляхом знищення засобів масового ураження і основних угрупувань противника, ВТЗ, вогнем звичайних засобів, а також стрімким просуванням на велику глибину, танкових механізованих військ, які взаємодіють з тактичними повітряними десантами, авіацією і аеромобільними військами.
Наступ ведеться безперервно, вдень і вночі.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
1. Місце та роль роти в бойовому порядку в батальйоні. Можливі засоби посилення та їх використання.
Довести перше навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Механізована і танкова роти можуть наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти в ГПЗ, обхідному, спеціальному і розвідувальному загонах. Крім того мех. рота може діяти, як Так ПД і складати основу штурмового загону (штурмової групи) (слайд 3).
Механізована рота, придана ТБ, як правило, повзводно придається танковим ротам.
Танкова рота, яка придана МБ, діє, як правило, у повному складі, а під час наступу в місті, горах, лісі може повзводно придаватися мех. ротам.
В залежності від характеру завдань, що вирішуються механізованою ротою в наступі, і умов обстановки, вона може посилюватися (слайд 4) артилерійською або мінометною батареєю, ТВ, протитанковим взводом, гранатометним взводом (відділенням), саперними підрозділами і хіміками розвідниками, вогнеметними підрозділами та іншими.
Кількість засобів посилення буде залежати від місця роти в бойовому порядку батальйону, отриманого завдання, характеру дій противника, умов обстановки, характеру місцевості, бойових можливостей роти і інших.
Придані підрозділи поступають у підпорядкування командира роти і виконують поставлені завдання.
Підрозділи, що підтримують роту, виконують ті завдання, що поставлені старшим командиром, а також командуванням роти яку вони підтримують.
Висновок: отже, механізовані і танкові роти, в залежності від умов обстановки, можуть підсилюватися різними підрозділами та займати різні місця у бойових порядках батальйону.
2. Бойовий порядок, бойові завдання роти в наступі.
Довести перше навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Рота наступає на фронті до 1 км, а на ділянці прориву на фронті – до 500 м.
Для успішного виконання бойового завдання і здійснення під час бою маневру рота повинна мати відповідне шикування – бойовий порядок.
Він повинен відповідати умовам обстановки і сприяти досягненню мети бою та забезпечити:
успішний розгром противника, що протистоїть;
виконання поставленого завдання у встановлений термін;
сполучення вогню, руху і маневру під час наступу;
тісну взаємодію між підрозділами;
найменшу вразливість від вогню всіх засобів противника.
По досвіду тактичних навчань бойовий порядок роти шикується в один ешелон і складається із: бойового порядку взводів, вогневих засобів роти, приданих підрозділів і вогневих засобів.
Придані вогневі засоби і підрозділи можуть знаходитись за бойовою лінією роти, в проміжках між бойовими порядками взводів чи на флангах.
Під час наступу положення взводів в бойовій лінії може бути: в лінію; кутом вперед і кутом назад; уступом праворуч і уступом ліворуч.
Положення взводів в лінію – найчастіше застосовується в момент атаки на відкритій місцевості і при прямолінійності побудови переднього краю оборони противника, яка створює сприятливі умови для одночасного ведення атаки і взаємодії з вогневими засобами роти з метою знищення противника як на передньому краї оборони противника, так і в найближчій глибині.
Уступне розташування взводів, а також кутом вперед (назад) застосовується, як правило, під час наступу в глибині оборони противника, оскільки бій в глибині оборони характеризується нерівномірністю просування підрозділів, виходячи з характеру місцевості і дій противника.
Перший ешелон роти – призначений для атаки переднього краю оборони противника, знищення його живої сили і вогневих засобів на передньому краї, найближчій глибині та виконання завдання роти в наступі.
В першому ешелоні наступають, як правило, механізовані взводи, протитанкове відділення із своїм озброєнням і технікою.
За першим ешелоном діють підрозділи посилення (слайд 5): мінбатр – 500 м від взводів першого ешелону; арбатр – 2-3 км від переднього краю оборони противника; ГрВ – до 300 м, ПТВ – до 100 м від взводів першого ешелону в проміжках або на флангах; КСП роти – до 200 м.
Механізованій (танковій) роті в залежності від складу, характеру оборони противника і ступеню його придушення, місцевості, а також наявності своїх сил і засобів та інших умов обстановки, визначається бойове завдання.
Роті першого і другого ешелону в наступі вказується найближче завдання і напрямок продовження наступу.
Найближче завдання роти, що наступає в першому ешелоні, звичайно полягає у знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону противника і оволодінні ним (по глибині це може бути 300-400 м) (слайд 6).
Напрямок продовження наступу роти першого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання найближчого завдання батальйону (по глибині це може бути 1,5-2 км). Під час наступу роті уточнюється або ставиться нове бойове завдання (слайд 7).
Найближче завдання роти другого ешелону при введенні її в бій може полягати в завершенні знищення противника у взаємодії з ротами першого ешелону в опорних пунктах в глибині оборони і оволодіння першою позицією (на глибину оборони батальйонів першого ешелону противника) (слайд 8).
Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання батальйону (на глибину розташування бригадних резервів противника в обороні) (слайд 9).
Висновок: таким чином, бойовий порядок роти шикується в один ешелон, а у складі бойового порядку батальйону може знаходитись у першому чи другому його ешелонах.
3. Порядок і зміст роботи командира роти після отримання завдання на наступ.
Довести перше навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Досвід Великої Вітчизняної війни, локальних війн сучасності та проведених навчань показують, що успіх наступу в багатьох випадках залежить від його підготовки.
Підготовка наступу це ряд заходів, які проводяться командиром до підготовки бою, що відбудеться.
В роті підготовка наступу починається після отримання завдання від старшого командира і включає (слайд 10):
організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою та управління);
підготовку роти до виконання бойового завдання;
підготовку вихідного району;
практичну роботу командира роти, його заступників у підлеглих підрозділах та інші заходи.
Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир роти більшу частину роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) проводить на місцевості. Після зайняття вихідної позиції командир роти організує спостереження та охорону, ставить завдання взводам і вогневим засобам щодо відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації та аеромобільних груп, дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихідної позиції, звертаючи особливу увагу на ретельне маскування інженерних споруд і виконання заходів щодо захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї.
Під час наступу з ходу командир роти приймає рішення і доводить завдання підрозділам, як правило, на карті або на макеті місцевості, у подальшому він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ та організує взаємодію безпосередньо на місцевості.
Коли командир роти не має можливості виїхати на місцевість з підлеглими командирами взводів, всю роботу щодо організації бою він проводить на карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам він уточнює під час їх висування на рубіж переходу в атаку і з початком атаки.
Організація наступу починається, як правило, з отриманням бойового наказу (бойового, попереднього бойового розпорядження).
При цьому порядок і зміст роботи командира роти по організації бою залежить від обстановки, що склалася, бойового завдання, способу переходу в наступ, наявності часу.
Всі заходи по організації наступу необхідно проводити так, щоб якомога більше часу надати підлеглим командирам.
Терміни підготовки наступу з ходу, як правило, обмежені. При наявності часу командиру роти доцільно всі заходи по організації бою проводити в наступному порядку (слайд 11):
- з’ясовує отримане завдання;
- визначає заходи, що необхідно провести негайно для підготовки і організації наступу;
- проводить розхахунок часу;
- віддає підрозділам розпорядження;
- оцінює обстановку;
- приймає рішення по карті;
- проводить рекогносцировку, під час якої уточнює прийняте рішення;
- віддає усний бойовий наказ;
- організовує взаємодію і всебічне забезпечення бою;
- здійснює контроль і надає допомогу підлеглим командирам в організації наступу;
- у встановлений час доповідає командиру батальйону про готовність до бою.
З'ясування завдання, оцінка обстановки, прийняття рішення на наступ.
Усвідомлення завдання є найважливішою складовою частиною роботи командира підчас прийняття рішення. Від того, наскільки правильно усвідомлено отримане завдання, залежатиме вся подальша робота з організації бою.
Усвідомлюючи отримане завдання, командир роти повинен зрозуміти мету майбутнього наступу, замисел старшого командира (начальника), особливо способи розгрому противника, завдання, місце у бойовому порядку і роль роти у бою, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання (слайд 12).
У результаті усвідомлення завдання командир роти робить висновки, в яких визначає: напрямок зосередження основних зусиль; побудову бойового порядку; скільки часу є на підготовку наступу.
На основі усвідомлення отриманого завдання, командир визначає заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки роти (батальйону) до виконання отриманого завдання. Кількість і зміст цих заходів можуть бути різними, через те, що вони пов'язані з підготовкою підрозділів роти до виконання бойового завдання та роботою командира щодо організації бою.
Заходи можна розділити на дві групи.
До першої групи належать заходи, пов'язані з підготовкою особового складу, техніки, поповненням запасів матеріальних засобів, бойовою технікою, озброєнням і особовим складом, евакуацією хворих і поранених, захистом особового складу від зброї масового ураження тощо.
До другої групи належать заходи щодо організації розвідки, підготовки даних для прийняття рішення, час і порядок роботи на місцевості та ін.
Розрахунок часу здійснюється для більш конкретного планування роботи командира роти. Розрахунок часу щодо організації бою командир роти проводить сам.
Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є (слайд 13):
- час отримання завдання та готовність роти (батальйону) до її виконання;
- час доповіді рішення старшому командиру;
- терміни участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром щодо організації бою на місцевості, час сходу і заходу сонця.
Розраховуючи час, слід більшу його частину надавати підлеглим, а меншу використовувати для своєї роботи.
Після розрахунку часу командир роти віддає вказівки командирам підлеглих і приданих підрозділів щодо орієнтування підрозділів про майбутні дії, організації розвідки, про час рекогносцировки й порядок роботи на місцевості та про підготовку даних, необхідних для прийняття рішення (слайд 14).
Оцінка обстановки здійснюється на основі останніх даних про противника з урахуванням організації і тактики його дій і своїх військ, а також умов місцевості.
Основними елементами оцінки обстановки є (слайд 15): противник; свої підрозділи, сусіди, місцевість; радіаційна, хімічна і біологічна обстановка.
Усі ці елементи тісно взаємозв'язані між собою і по-різному впливають на виконання завдання, тому командир роти повинен за кожним елементом визначити висновки, які привели б його до найдоцільнішого рішення.
Оцінка противника. Командир роти оцінює противника на глибину бойового завдання, командир батальйону - на глибину розташування полку (бригади) й найдокладніше на глибину бойового завдання батальйону.
Дані про противника, як правило, будуть недостатніми, суперечливими і навіть хибними. Однак командир роти повинен уміти зіставити наявні відомості про противника, ураховувати його тактику, організацію військ, можливий характер дій і на основі цього зробити правильні висновки.
Оцінку противника слід проводити у такій послідовності:
спочатку вивчити і усвідомити загальний характер дій, положення, склад, стан і ступінь захищеності противника у смузі наступу батальйону (полку, бригади);
потім оцінити ту його частину, яку потрібно розгромити підчас виконання поставленого завдання, тобто на фронті наступу роти (батальйону);
і, нарешті, спираючись на знання тактики противника і ступеня захищеності, системи укріплень, вогню і загороджень, а також, визначивши сильні та слабкі сторони противника, командир розкриває ймовірний характер (замисел) його дій під час виконання ротою завдання.
На основі глибокого і всебічного аналізу противника та ймовірного характеру його дій командир роти робить висновки: який противник знаходиться перед ротою (батальйоном) та ймовірний характер його дій; де головне угруповання противника, від знищення якого різко знизяться його бойові можливості; сильні та слабкі сторони противника.
Ці висновки дають можливість командиру роти визначити:
напрямок зосередження основних зусиль;
якого противника, яким способом і в якій послідовності розгромити;
порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів;
бойовий порядок роти;
бойові завдання підрозділам;
основні питання взаємодії та порядок всебічного забезпечення бою ;
організацію управління;
що і на який час до розвідати.
Результати оцінки противника командир роти оформляє на своїй
робочій карті, на яку наносить:
положення механізованих і танкових підрозділів, вогневі позиції артилерії, командні і спостережні пункти та інші елементи його угруповання, а також місця розташування РЛС, окремих вогневих і протитанкових засобів (танків, ПТРК, кулеметів тощо).
Оцінка своїх підрозділів.
Під своїми підрозділами розуміють штатні, придані й підтримуючі підрозділи. Про свої підрозділи командир роти звичайно буде мати вичерпні дані. Під час вивчення кожного елементу оцінки своїх підрозділів командир роти робить часткові висновки.
Свої підрозділи командир роти звичайно оцінює у такій послідовності: спочатку уточнює положення штатних і приданих підрозділів; потім вивчає їх склад і визначає їх бойові можливості для вирішення майбутніх завдань.
Оцінюючи положення своїх військ, командир роти вивчає:
тактичне положення підрозділів роти відносно противника та характер їхніх дій;
віддаленість підрозділів від наміченого рубежу переходу в атаку та час, необхідний на їх висування;
місцезнаходження, характер дій, час і райони прибуття приданих підрозділів і зміни позицій (районів), які вони займають.
У процесі оцінки складу і стану своїх підрозділів командир аналізує: штатну структуру роти, чи усі штатні підрозділи у наявності, а якщо ні, то де вони зараз і коли прибудуть; склад приданих підрозділів; моральний та фізичний стан особового складу, стан озброєння, й бойової техніки; рівень підготовки і бойовий досвід підрозділів, організаторські здібності командирів підрозділів.
Під час оцінки забезпеченості своїх підрозділів командир встановлює: забезпеченість роти матеріальними засобами та строки створення їх запасів у підрозділах, норми витрати матеріальних засобів і потреба в них для виконання бойового завдання, організацію підвезення та евакуації, технічне і медичне забезпечення.
Під час оцінки бойових можливостей своїх підрозділів командир роти визначає можливості:
артилерії - щодо ураження об'єктів противника із закритих вогневих позицій,
засобів прямою наводкою - щодо знищення танків, ПТРК та інших вогневих засобів;
приданих засобів ППО - щодо боротьби з повітряними цілями;
механізованих І танкових підрозділів - щодо створення переваги над противником підчас прориву його оборони;
щодо пророблення проходів у загородженнях, прокладання маршрутів, забезпечення форсування водної перешкоди;
засобів управління - щодо підтримання безперервного управління,
тилових, технічних, медичних підрозділів - щодо матеріального, технічного, медичного забезпечення.
На основі оцінки противника та своїх підрозділів командир роти проводить кількісно-якісний аналіз їх складу, морального стану та бойових можливостей і з урахуванням цього визначає реальне та кількісно-якісне співвідношення сил сторін.
Всебічна оцінка своїх військ дозволяє командиру роти зробити висновки
про(слайд 16):
- який загальний стан, яка захищеність та боєздатність підлеглих підрозділів;
- як відповідає їх положення характеру отриманого бойового завдання;
- де зосередити основні зусилля роти;
- які бойові завдання визначити підрозділам, виходячи з їх можливостей;
- які намітити основні питання щодо організації взаємодії, всебічного
забезпечення бою;
- як організувати управління.
Оцінка сусідів. Під сусідами розуміють підрозділи, що діють на флангах (справа, зліва), попереду або які перебувають у тилу.
Оцінюючи сусідів, командир роти вивчає склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними.
Оцінюючи склад і положення сусідів, командир роти визначає: де та у якому угрупованні перебувають сусіди справа і зліва, попереду, у другому ешелоні, якою є їх віддаленість від зміненого рубежу переходу в атаку.
Оцінюючи характер їхніх дій, командир встановлює: що роблять сусіди на момент прийняття ним рішення на бій, який маневр здійснюють вони під час підготовки до виконання нових бойових завдань, де проходять їх маршрути висування.
Оцінюючи умови взаємодії Із сусідами, командир визначає
як сусіди сприятимуть розгрому противника, яку допомогу їм необхідно надати під час виконання бойових завдань;
який маневр силами та засобами здійснити з метою використання можливого успіху сусідів;
які заходи провести для забезпечення флангів;
який передбачити порядок взаємодії із сусідами підчас розгрому контратакуючого противника;
який маршрут і коли звільнити його для пропускання другого ешелону полку (бригади) під час введення його в бій.
У результаті оцінки сусідів командир роти може зробити такі висновки для рішення:
як впливають дії сусідів на виконання завдання роти;
напрямок зосередження основних зусиль з урахуванням дій сусідів;
з ким із сусідів і під час знищення яких цілей (об'єктів) й на якому етапі бою необхідно мати більш тісну взаємодію;
які дані від сусідів потрібно додатково отримати й які питання узгодити в інтересах підтримання взаємодії та зв'язку з ними у ході бою;
який маневр силами й засобами передбачити з метою використання можливого успіху сусідів;
як забезпечити введення в бій другого ешелону полку (бригади) й узгодити дії з ним;
який порядок пропуску підрозділів роти через бойові порядки попереду діючих підрозділів.
Оцінка місцевості. Командир роти вивчає вплив місцевості на бойове застосування своїх військ і противника, у результаті чого встановлює, якою мірою місцевість сприяє противнику в організації і веденні бою і нашому наступу.
Спочатку оцінюється місцевість у розташуванні противника, а потім у розташуванні своїх військ.
Місцевість оцінюється, як правило, у такій послідовності:
загальний характер місцевості;
умови спостереження, обстрілу, маскування і розташування;
умови прохідності й захисні властивості;
зміни, які можуть відбутися у ході ведення бою.
На основі оцінки місцевості командир роти у висновках визначає (слайд 17):
де найдоцільніше зосередити основні зусилля;
як побудувати бойовий порядок;
якими об'єктами оборони противника і рубежами місцевості передусім слід оволодіти, тобто які бойові завдання поставити підрозділам;
напрямки руху підрозділів з рубежів розгортання батальйону у ротні та взводні колони;
місця оснащення танків тралами і рубежі спішування;
які заходи треба здійснити щодо інженерного та інших видів бойового забезпечення під час висування на рубіж переходу в атаку та у ході наступу.
Оцінна радіаційної, хімічної та біологічної обстановки проводиться з метою визначення заходів захисту особового складу від вражаючих факторів ядерної та хімічної зброї під час дій в умовах її застосування.
Командир роти вивчає: фактичні дані про застосування противником зброї масового ураження та її вплив на виконання бойового завдання; місце і час завдання ядерного удару, напрямок поширення радіоактивної хмари; ділянки, заражені отруйними речовинами; сумарні дози опромінення особового складу підчас подолання зон зараження радіоактивними речовинами та їх вплив на боєздатність підрозділів.
Якщо ж на момент прийняття рішення зброя масового ураження противником не застосовувалася, то командир роти тільки оцінює ймовірність його застосування і можливі масштаби зараження.
У висновках із оцінки радіаційної, хімічної та біологічної обстановки командир визначає:
завдання радіаційної, хімічної та біологічної розвідки щодо забезпечення підрозділів засобами захисту, а також щодо ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження;
порядок і способи дій роти на зараженій місцевості.
Крім того, підчас оцінки обстановки командир роти ураховує стан погоди, пору року, час доби.
У результаті усвідомлення завдання та оцінки обстановки командир роти приймає рішення, у якому визначає (слайд 18):
замисел бою;
бойові завдання підрозділам;
основні питання взаємодії;
організацію управління.
Крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення і підвищення морального духу підрозділу.
Основу рішення становить замисел бою, у якому визначаються (слайд 19):
- напрямок зосередження основних зусиль;
- способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядку дій підрозділів):
- бойовий порядок роти).
Крім того, залежно від умов переходу у наступ командир роти визначає (якщо вони не вказані старшим командиром) вихідні й вичікувальні позиції (райони), вихідний рубіж, рубежі розгортання і безпечної віддаленості, рубіж переходу в атаку та маршрути висування.
У ході прийняття рішення все те, що можна відобразити графічно, командир роти самостійно наносить на карту.
Як правило, на карту наносяться:
угруповання противника,
напрямок зосередження основних зусиль,
завдання роти ,
завдання сусідів,
розмежувальні лінії з ними,
завдання вогневих засобів, які виконуються силами і засобами старших начальників,
завдання підлеглих підрозділів, способи і строки їх виконання,
місця КСП роти і напрямок переміщення.
Крім того, на карті відбиваються основні питання взаємодії, управління та забезпечення бою.
Крім графічної частини, на робочій карті оформляється пояснювальна записка, у якій можуть зазначатися: засоби посилення, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і засобів, їх щільності та інші питання.
Таким чином, на момент завершення роботи щодо прийняття рішення командир має план дій роти, який остаточно склався у нього в уявленні й графічно відображений на карті.
Тепер він може доповісти своє рішення старшому командиру, оголосити його підлеглим командирам, провести рекогносцировку, уточнити рішення на місцевості, поставити завдання підрозділам (віддати бойовий наказ) та організувати взаємодію.
Рекогносцировка, постановка завдань, організація взаємодії і всебічного забезпечення бою.
Рекогносцировка проводиться з метою вивчення місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. На неї залучаються командири взводів, окремих підрозділів, а також командири приданих і підтримуючих підрозділів.
Перед виїздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, указати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них і питання, що відпрацьовуються, засоби та порядок руху, а також заходи щодо охорони і досягнення прихованості роботи.
Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально виділеного підрозділу (групи) або підрозділу, що обороняється на даному напрямку.
Для проведення рекогносцировки вибирається місце, яке одночасно забезпечує прихованість роботи і зручне спостереження за противником.
Роботу на місцевості командир роти розпочинає із встановлення зв'язку з командиром підрозділу, що обороняється, орієнтування підлеглих.
Потім командир роти вивчає місцевість, призначає (указує) орієнтири та уточнює:
- передній край оборони противника, підступи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, рубежі можливих ударів його бойових вертольотів і встановлення мінних полів засобами дистанційного мінування, відкриті фланги та проміжки, сильні й слабкі місця в обороні противника та можливі його дії;
- фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання взводам і приданим підрозділам;
- цілі (об'єкти) противника, які підлягають вогневому ураженню;
- вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів і строки їх інженерного обладнання;
- місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення (улаштування), місця оснащення танків катковими мінними тралами;
- маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в атаку й безпечної віддаленості;
- напрямок переміщення командно-спостережного пункту роти .
Командир механізованої роти під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником уточнює вихідні позиції взводів для перепускання танків та їх позначення, а під час наступу з холу - рубіж спішування взводів, для підрозділів на автомобілях, крім того, місця посадки десантом і збору автомобілів після спішування особового складу.
Після проведення рекогносцировки командир роти віддає бойовий наказ.
Командир роти, ставлячи бойові завдання у бойовому наказі визначає:
механізованим (танковим) взводам - засоби посилення, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;
приданому артилерійському підрозділу - вогневі завдання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій І порядок переміщення;
кулеметному (протитанковому) взводу і приданим вогневим засобам - цілі для ураження під час атаки переднього краю оборони противника, рубіж переходу в атаку, місце у бойовому порядку і порядок переміщення.
Під час наступу з ходу командир роти, крім того, у третьому пункті бойового наказу вказує маршрут висування роти, пункти розгортання у взводні колони, місця посадки особового складу десантом на танки (для підрозділів на автомобілях), рубіж безпечної віддаленості, рубіж спішування для механізованих взводів, що атакують у пішому порядку, й рубіж переходу в атаку.
Робота на місцевості завершується організацією взаємодії.
Взаємодію командир роти організує за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань (слайд 20) .
Під час наступу з ходу робота щодо організації взаємодії на місцевості здійснюється на глибину видимості, а завершується у вихідному районі на макеті місцевості або по карті на всю глибину бойового завдання.
Під час наступу в умовах безпосереднього зіткнення з противником вся робота проводиться тільки на місцевості.
Під час організації взаємодії доцільно узгоджувати дії всіх підрозділів роти на період вогневої підготовки атаки, атаки переднього краю оборони противника та виконання найближчого завдання (виконання подальшого завдання) і наступу у вказаному напрямку, а підчас наступу з ходу з вихідного району, крім того, й на час висування роти (батальйону) на рубіж переходу в атаку.
Організовуючи взаємодію, командир роти зобов'язаний:
узгодити дії підрозділів родів військ під час перегрупування (зміни) або у період висування і розгортання їх у бойовий порядок, у випадку завдання противником ядерних ударів, ударів авіацією й розвідувально-ударними комплексами, проведенні ними контрпідготовки та дистанційного мінування на маршрутах висування і рубежах розгортання;
встановити порядок зайняття взводами (ротами) вихідних позицій для наступу, порядок перепускання танків через бойові порядки своїх підрозділів, а командир танкової роти— порядок ведення вогню під час переходу в атаку та проходження танками вихідного положення механізованих підрозділів;
під час наступу з ходу встановити порядок висування і розгортання в бойовий порядок танкових, механізованих і протитанкових підрозділів, посадки особового складу механізованих і протитанкових підрозділів десантом на танки, а також порядок висування та зайняття вогневих позицій штатними і приданими вогневими засобами;
визначити час і порядок оснащення танків катковими мінними тралами, пророблення ними проходів у загородженнях перед переднім краєм оборони противника та у глибині;
порядок пророблення проходів у загородженнях, у тому числі раптово встановлених засобами дистанційного мінування, улаштування переходів через перешкоди й способи їх позначення;
узгодити порядок і способи атаки переднього краю противника танковими та механізованими підрозділами, ведення ними вогню і подолання загороджень і перешкод; підчас атаки у пішому порядку уточнити порядок спішування особового складу;
узгодити дії механізованих і танкових виводів з вогнем артилерії й ударами авіації, з діями гранатометннх, протитанкових підрозділів і сусідів щодо знищення противника в опорних пунктах на першій позиції, підчас бою в глибині оборони, особливо щодо знищення протитанкових засобів противника, і під час відбиття його контратак;
указати цілі, що уражуються в період вогневої підготовки атаки гарматами й танками, виділеними для стрільби прямою наводкою, а також гранатометним і протитанковим підрозділами, порядок відкриття і ведення вогню та підтримки наступаючих підрозділів під час подолання загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника, під чає атаки й розвинення наступу в глибині;
уточнити місце розвідувального (бойового розвідувального) дозору (дозорного відділення, танка) у бойовому порядку роти підчас атаки противника, рубіж і час початку ведення;
узгодити порядок переміщення другого ешелону (резерву) і забезпечення введення в бій, захисту від високоточної зброї, способи спільних дій з підрозділами першого ешелону щодо нарощування зусиль для розгрому протистоячого противника, а також знищення дрібних груп противника, що залишилися в тилу наступаючих військ, і порядок пере підпорядкування засобів посилення;
уточнити порядок переміщення в ході бою штатної і приданої артилерії, гранатометного й протитанкового підрозділів, а також інших штатних і приданих підрозділів;
визначити порядок дій приданого зенітного підрозділу щодо прикриття батальйону під ударів повітряного противника, а також порядок відкриття І ведення вогню по його низьколітячих цілях танковими та механізованими підрозділами;
повідомити сигнали оповіщення, управління та взаємодії, сигнали розпізнана пня своїх літаків і вертольотів, а також способи позначення свого положення.
Під час наступу у напрямку дій тактичного повітряного десанту командир роти указує порядок з'єднання з ним, сигнали взаємного розпізнавання та радіодані для зв'язку.
Під час організації взаємодії можуть узгоджуватися й інші питання, а також указуватися її можливі зміни в ході бою.
Організуючі взаємодію, командир роти повинен упевнитися у правильному розумінні командирами взводів поставлених завдань і способів їх виконання.
Питання, які стосуються організації всебічного забезпечення бою, вирішуються командиром роти в процесі всієї його роботи щодо підготовки наступу.
Ті питання, які потребують негайного вирішення, знаходять відображення у вказівках щодо підготовки підрозділів до виконання майбутнього завдання, решту, особливо ті, які стосуються бойового забезпечення вході наступу, він доводить до виконавців у своїх вказівках щодо організації всебічного забезпечення бою.
Підготовка роти до виконання завдання полягає у підготовці особового складу, озброєння і техніки до бойових дій, у поповненні запасів ракет, боєприпасів, пального, інших матеріальних засобів, а також у проведенні інших заходів.
Підготовка особового складу роти до майбутнього наступу залежно від наявності часу і положення роти відносно противника може включати вивчення ним місцевості, системи вогню, інженерних загороджень і оборони противника у цілому, а також проведення тренувань.
У встановлений час бойовій техніці, озброєнню проводиться відповідне обслуговування. При цьому особлива увага приділяється перевірці зброї та засобів зв'язку.
Розрахунки дій підрозділів за термінами здійснюються відносно часу ("Ч"), у який атакуючі механізовані й танкові підрозділи повинні .одночасно увірватися на передній край оборони противника.
Підготовка вихідного району для наступу й місцевості до переднього краю оборони противника включає:
фортифікаційне обладнання вихідних позицій механізованих і танкових рот, вогневих позицій артилерійських і вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою, стартових (вогневих) позицій зенітного підрозділу, командно-спостережних і спостережних пунктів, районів розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу;
улаштування інженерних загороджень;
підготовку маршрутів для висування та рубежів розгортання;
здійснення заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї, маскування та інші заходи.
Підготовка вихідного району для наступу здійснюється, як правило, вночі.
Робота щодо підвищення морального духу особового складу в роті організується на основі вказівок командира батальйону і рішення командира роти з урахуванням обстановки, що складається, і ведеться з метою створення у особового складу високого наступального пориву, рішучості за будь-яку ціну виконати бойове завдання.
Виконавши цю роботу, командир роти звичайно визначає, на вирішенні яких завдань зосередити головні зусилля, які та де (у яких підрозділах) провести заходи.
Практична робота командира роти у підлеглих підрозділах включає: надання допомоги у підготовці підрозділів, перевірку своєчасності та якості виконання всіх заходів щодо підготовки до бою (ремонт озброєння і техніки, проведення технічного обслуговування тощо), знання особовим складом завдань, забезпеченість усім необхідним для ведення бою.
Про готовність доповідає командиру батальйону, виявлені недоліки усуваються на місці.
Висновок: таким чином, робота командира роти по організації та підготовці підрозділу до бойових дій у наступі включає велике коло завдань, вирішення яких необхідно провести в стиснуті строки.
4. Ведення наступального бою.
Довести перше навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Перед наступом проводиться артилерійська підготовка атаки і артилерійська підготовка підрозділів, що наступають.
Під час артпідготовки атаки артилерія придушує і знищує противника в опорних пунктах, артилерію і ракетні підрозділи на вогневих позиціях, пункти управління, резерви і інші цілі.
Гармати і танки, що виділяються для стрільби прямою наводкою, і протитанкові реактивні снаряди знищують танки, ПТКР, БМП на передньому краї і в найближчій глибині.
Перехід від артпідготовки до атаки здійснюється непомітно для противника. Для цього планується вогневий наліт, що перекриває.
При висуванні із вихідного району і під час ведення бойових дій командир роти управляє підрозділами як правило із БМП (БТР), знаходиться у бойовому порядку роти (на відстані до 200 м), де забезпечується найбільше спостереження за противником, діями своїх підрозділів та сусідів, а також безперервне управління. Для його розташування, а також пересування необхідно уміло використовувати захисні властивості місцевості.
Командир артилерійського підрозділу, що приданий або підтримує, знаходиться, як правило, з командиром роти або поблизу нього.
До рубежу розгортання в ротні колони, рота висувається в складі колони батальйону. Після розгортання батальйону рота виходить на свій напрямок, розгортається у взводні колони, а потім у бойовий порядок (при атаці у пішому порядку – спішується) та переходить в атаку.
Танки вогнем з ходу знищують противника, в першу чергу його протитанкові засоби, вогнем із гармат, а по мірі підходу до переднього краю – живу силу із кулеметів. Механізовані підрозділи при підтримці вогню із БТР наступають за танками і вогнем всіх засобів знищують живу силу і вогневі засоби противника та продовжують наступ у глибину.
На важкодоступних для танків ділянках механізовані підрозділи обганяють танки і наступають під прикриттям вогню з БТР і танків. Після подолання цих ділянок танки знову виходять вперед і продовжують наступ.
Під час наступу в першу чергу рота знищує засоби масового ураження, противника зосередженим вогнем підрозділів та артилерії.
Для знищення противника в опорних пунктах, що затримує наступ, командир роти повинен зосередити вогонь всіх засобів, використовуючи складки місцевості, вивести роту на фланг та в тил противнику, після цього рішуче атакувати.
Знищивши противника, рота, використовуючи вогонь своєї зброї, артилерії а також проміжки в бойовому порядку противника та потаємні ділянки місцевості, не затримуючись, на БТР швидко просувається вперед.
Для розвідки противника, особливо на загрозливому фланзі, командир роти висилає дозорну машину або БРД.
Противника, що контратакує, рота знищує у взаємодії з іншими підрозділами вогнем та стрімкою атакою, або спочатку наносить йому ураження вогнем з вигідного рубежу, а потім сумісно з сусідами рішучою атакою з флангу і тилу завершує його знищення.
З початком відходу противника командир роти ставить взводам завдання на його переслідування.
Рота діє в передбойових та бойових порядках, рішуче знищує підрозділи прикриття, проривається в глибину та відрізає йому шляхи відходу.
З початком переслідування командир роти доповідає командиру батальйону та інформує сусідів.
Під час переслідування засади та опорні пункти рота, як правило обходить.
Висновок: отже, ведення наступального бою представляє собою складний динамічний процес, чітке знання етапів якого командиром танкової (механізованої) роти є необхідною умовою перемоги над противником.
Висновок до заняття: на даній лекції вас ознайомили з основами бойового застосування механізованих (танкових) підрозділів та роботою командира роти при організації підготовки і ведення наступального бою.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Дати завдання на самостійну підготовку.
Розробив:
кандидат військових наук, професор кафедри тактики
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО
старший викладач кафедри тактики
працівник ЗСУ В.В. ФЕДОРЕНКО

« ___» ___________200_ р.