І.ЕквнемІчні ідеї то політика мсркантилізму
Меркантилізм-перша в історії економічної думки школа яка виникла наприкінці 15 ст., в епоху первісного нагромадження капіталу в Англії, Італії, Франції та ін., Європейських країнах і проіснувала до 18 ст.Меркантелізм вперше ставить питання про джерело багатства нації. Уособленням багатства вважаються гроші, а його джерелом обмін товарів насамперед зовнішня торгівля. Предметом аналізу меркаителістів є сфера обігу. Меркантелістами було розроблено 2 теорії грошей: І.меттістична (сутність грошей пояснювалась їх ириродніми властивостями)^.кількісна (гроші являють собою рахункову одиницю є умовними знаками, які не мають власної внутрішньої вартості). В своєму розвитку меркантилізм пройшов 2 етапи:
- ранній меркантилізм або монетарна система (15-16 ст.),ґрунтувався на теорії грошового балансу. Представники раннього меркантилізму теоретично обґрунтовували розв'язання таких завдань: 1) залучення якомога більшої кількості грошей із закордону та утримання їх в країні; 2)нагромадження дорогоцінних металів в національному масштабі.
Заходи держави які пропонувались мерканге лістамн: 1 )валютна монополія держави ;2)адборона вивезення срібла і золота за кордон;3)обмеження імпорту іноземних товарів шляхом становлення високих митних тарифів. Візьми Стаффорд (1554-1612)-англійськнй купець та банкір.Прця-„Короткий виклад деяких звичайних скарг наших епівві тчи жиків'С 1581 ).Обгрунтував теорію грошового балансу, пропонував заборонити вивозити монети за кордон, бо це призводить до зростання цін.Пропонував обмежити ввезення в Англію деяких іноземних товарів, особливо це стосувалося предметів розкошу.
Гаспар Скаруффі{ 1519-1584)-італійський банкір, вважається одним з фундаторів теорії грошового балансу, пропонував скласти Все європейську конференцію з питань грошового обігу і створити єдину монету для всіх країн. -зрічий меркантилізм[\1 ст.)грунтувався на теорії торгівельного балансу Зрілий меркантилізм переносить дослідження у сферу товарного обміну.Джерело багатства нації вбачається у розвитку зовнішньої торгівлі, досягненні активного сальдо торгівельного балансу.Представники теоретично
аргументували політику меркантилізму спрямовану на стимулювання розвитку експортних галузей промисловості. Представники: А.Монкрегьєн, Д.Мен, Дж.ЛоуДЮм Антуан Монкртьєм(1575-1621)Осн. праця „Трактат політичної економії" (1615).В цій праці він вперше вводить в науковий оборот термін „політична економія"який вживає в значенні національна економіка, державне господарство. Гроші вія вважає лише передумовою добробуту країни, а зовнішню торгівлю гру з нульовою сумою, виграш 1-сї сторони є одночасно виграшем для іншої, обґрунтовує політику протекціоналізму в розвитку мануфактур, мореплавства, торгівлі і політику торгівельного балансу.
2,ЕкономІчие вчення фізіократів. Наукове значення „Економічної таблиці*1 Ф. Кене.
Фізюкрати-французька школа політичної економії 2 пол. 18 ст.,як реакція на меркантилістську політику Людовіка Н.Ддерело багатства фізіократи вбачали у в-ві товарів у сфері с/г, вважали що товари вступають в обмін із заданими цінами, а саме обмін є обміном еквівалентів.Представники: Ричард Кантильон (1680-1734)- англ.. економіст, купець і банкір, який багато років жив і працював у Франції. Осн. праця .Дослід про природу торгівлі"(1755)€ одним з попередників фізіократів.Дав поняттях ринкової ціни, попиту, пропонуванню, здійснив аналіз грошей і грошового оббігу, розрізняв прибуток і підприємницький дохід, робив спробу показати кругообіг промислового кап-лу. Виявив, що невідповідність ринкового попиту нерилковому пропонуванню призводить до встановлення рівноваги на конкурентних ринках люди, які при цьому прагнуть одержати вигоду ним названі підприємцями. Фраисуа Кене( 1694-1774)-Франц. Економіст, основоположник школи фізіократів. Осн. праці: „Економічна і абл иця"( 1758), „Природне право"(1765).Трактат „Економічна таблиця" приніс Кене світову славу. Тут представлена перша в історії економ, думки модель суп. Відтворення .В перше в науковий оборот введено поняття відтворення. Вчення Кене то, „чистий продукт", являє собою спробу пошуку джерела багатства. Кене вважав, що лише в землеробстві виникає чистий продукт-доход, який раніше буде названий рентою. Величина чистого продукту залежить від інвестиційного капіталу, в складі якого, він вперше розрізняє основний та оборотній капітал. Промисловість не створює чистого продукту оскільки є безплідною. Розрізняв 2 види порядку в суспільному житті: природний створений Богом; позитивний створений людьми. До функцій держави він відносив: сприяння наближення позитивного порядку до природного, ін. Представники. Б.Гурне, А Робер Дерго.

З.Формування класичної школи. Економічні погляди В. Пегті та 11. Буагільбера.
Класична школа- це основний напрям розвитку економ, теорії 17-19 ст., вона х-оі тим, що в її межах відбувається остаточне формування політичної економії, як науки, їй притаманне прагнення проникнути в глибину економічних процесів і явищ, пізнати об'єктивні економ, закони, що забезпечують саморегулювання економ., застосув., прогресивних методів дослідження: дедуктивного і індуктивного методів, логічних абстракцій. Класики остаточно переносять і концеїггрують аналіз на сфері матеріального виробництва. В. Петті (1623-1687) засновник англійської класичної школи. Осн праці: „Трактат про податки і збори"(1662), „Політична арифметика"(1683). В першій праці він виклав основи багатства нації -це матеріальне виробництво, його джерело-праця, в економіці діють природні закони. Пегті вважають батькам в теорії трудової вартості. Вартість визначається затратами праці і залежить від її продуктивності в різних галузях, а саме тією працею, яка затрачається на видобуток золота і срібла. Дає поняття диференційної ренти, як продукту праці, розрізняє її за родючістю та розташуванням землі, ціну землі визначає, як капіталізовану ренту, позичковий процент як грошову ренту, зарплату як ціну праці , величину об'єктивно обумовлену вартістю засобів існування започатковує принципи системи національного рахівництва. Я. Буагільбер (1646-17 14) засяовиик класичної школи у Франції, основні праці .Докладний опис становища ФраншТ(1699), „Міркування про природу багатства, грошей та податківці 707). Джерелом багатства наці! він вважає в-во і розрізняє ринкову ціну та істинну або справедливу ціну.
4.Енономічне вчення А. Смігта.Адам Сміт (І723-1790)-аяглійський економіст завдяки його дослідженням класична політична економія стала дійсною наукою. Осн.праця: „дослідження про природу и причини багатства народів".Ця праця складається з 5 книг:2-ві перші описують теоретичні проблеми, 3-тя-присвячена історії господарства часів римської імлерії,4~та-є нарисом історії економічних учень,5-та-проблемам економічної політикн.Вихідним положенням теоретичної с-ми Смітта стало спонукання мотивів економічної діяльності.Він вводить поняття економічна людина і розглядає людське суспільство, як сукупність економічних ідей, які утворюють міновий союз.Створюючі продукт, обмінюючи його иа інший, або вкладаючи капітал у будь-яку справу економічна людина переслідує власну вигоду, інше поняття „невидима рука", а касам перед її дія є лейтмотивом методології багатства народів. Він доводить, що господ. Д-ть підпорядкована об'єктивним закономірностям природного порядку.Державі Смітт відводить роль „нічного сторожа" і залишає за нею ф-ції охорони прав властивості, забезпечення нац.оборони утримання суп. Установ і створення необхідного інстнтуційного правового середовища для ефективного функціонування ринкового механізму. Смітт виступав за скасування держ. Регламентації промисловості і торгівлі, вільної торгівлі землею, свободи переміщення роб.сили і товарів, вільної торгівлі між крашами.Доцільність політики свободи торгівлі Смітт обгрунтував на основі теорії абсолютних переваг. Рекомендації Смітта щодо економ.політики держави: „Для того щоб підняти державу з найвищої сходинки варварства до найвищого рівня добробуту потрібні лише мир, необтяжливі податки і терпимість в управлінні, ренту зробить природний плин подій". Багатство еуп-ва за Сміттом створюється працею в процесі в-ва і визначається часткою населення зайнятого продуктивною працею та рівнем продуктивності пращ.Найважлнвішим чинником підвищення продуктивності пращ є поділ праці та її спеціалізація. Поділ праці за Сміттям породжується людською схильність до обміну. Гроші Смітт вважав знаряддям обміну'велике колесо обміну, велике знаряддя обміну і торгівлі". Він визначає товарну природу грошей і досліджує їх ф-ці», пропонує замінити металічні гроші паперовими, розмінними на золото для того щоб здешевіти суп. Витрати в обігу. Виділяв споживчу і тіньову вартість товарів різницю між якими пояснював на прикладі води та діамантів. Розвиває декілька теорій вартості: одна з них є варіантом теорії трудової вартості, інша є версією теорії факторів в-ва, так як вартість за Сміттям є сума первинних доходів, зарплати, рента, прибуток. Смітт доводив, що всі види доходів мають трудове походження, непродуктивною вважав працю витрачену на надання послуг, які не уречевлюються і не створюють цінності. Капітал він вважав головною чинною силою економічного прогресу. Головним чинником нагромадження к-лу вважав ощадливість.
5. Економічне вчення Д. Рікардо. Девід Рікардо(І772-1823) Осн Праці: „Основи політичної економії та оподаткування"(1817).Рікардо дав своє трактування головного завдання політ.економії: визначити закони, які управляють розподілом доходів. Рікардо стверджував, що вартість визначається виключно працею. Основу своєї теоретичної с-ми він поставив теорію трудової вартості. На відміну від Смітта він вважав, що вартість не складається з 3 осн. видів доходів,а розпадається на ці 3 частини Основою формування цін вважав витрати, розрізняв індивідуальну та суспільну необхідну працю, що і визначає вартість. Рікардо робить висновок виходячи з того.що праця є єдиним джерелом вартості, про те що зміна ЗП без змін продукт.праці не впливає на ціну проте змінює співвідношення у створеному продукті між ЗП і рентою. Зростання ЗП призводить до зменшення прибутку. Трактування Рікардо проглядається категорія додаткової вартості. Він є прихильником кількісної теорії грошей, в процесі обігу сукупна маса товарів протистоїть всій масі грошей, співвідношення цих величин визначає рівень цін і вартість грошей. Рікардо розробив проект с-ми паперово-грошового обігу. Він систематизував теорію ренти, коли в країні існує надлишок водоносних земель- ренти не існує. Коли в обробку залучаються землі гіршої якості то вартість с/г прод-ї визначається витратами праці на таких ділянках» тоді на кращих землях виникає рента. Одержання 1 і тієї ж величини додат. продукту на 1 і тій самій ділянці землі потребує все більших витрат знижує ренту. Ця тенденція названа за Рікардо „законом спадної родючості землі". Рікардо вважається автором іміджу по літ. економії як похмурої науки. Тому що він вважав, що економ.розвиток суп-ва згодом пригальмується через обмеження природних ресурсів через дію закону спадної родючості землі та надання норми прибутку яка є стимулом до інвестування. Осн. способом втручання держави в економ, процеси він вважав політику оподаткування будучи прихильником лібералізму. Рікардо є автором теорії порівняльних переваг за якою кожна країна має спеціалізуватися на випуску тих товарів у в-ві яких вона має найбільшу відносну ефективність. Міжнародний обмін він вважав вигідним навіть тоді коли країни суттєво різняться за рівнем свого економ.розвитку і вільна зовнішня торгівля дозволяє ці вигоди реалізувати.
б.Еволюція англ.полі гекономії у Іполов19ст.Мальтус»Осн.праці:>> Досвід про закон народонаселекня»,»Прннции поштекономіЬ.Досліджує в першу чергу проблеми дводенності народу, головною причиною зубожіння населення він вважав дію «закону народонаселення» і випереджаючий темп приросту населення над темпом приросту життєвих благ. Прирікає надлишок населення на голод і вимирання. Неможливість зб. в-ва, продовольства Мальту пояснював обмеженістю земельних ресурсів і законом спадної родючості землі. Закон народонаселення в свою чергу зумовлює закон зарплати-нідвищ. з/п в довгострок. періоді викликає надлишкове пропонування праці з боку зростаючого населення, що призводить до зниження з/п яке неминуче тяжіє до мінімуму засобів існування. Маяьтус вважав що прибуток є результатом продажу товару вище його вартості. Виникає при цьому проблема реалізації, так як доходи робітників і підприємців стають недостатніми для поглинання виробленого сукупного продукту, що може стати причиною криз. Антакризовий фактор М.вважав у розвитку споживання 3-х осіб. Він заперечив висновок Сміта про ощадливість як фактор нагромадження капіталу і вир багатства. Оскільки вона підриває стимул до в-ва. Сеніор. Осн праця «Трактат політекономії».Багатство-блага, цінність які визн. їх корисність та рівнем їх доступності(попит і пропонування ).Вартість формується під впливом в-т в-ва. В-ти в-ва - суб'єктивна категорія утримання осн.учасників в-ва. Утримання найманого робітника це втрачена частка та спокій. Утримання капіталістами: капітал відірваний від особистого споживання. Винагорода у гримання-з/п і прибуток. Ціна товару-сума винагород капіталіста та виробника достатня щоб вони продовжували свою дія-ть. Мілль. «Принципи політекономіЬ.Предмет політекономії економ.закони-обєктивні закони в-ва, закони обміну та розподілу, які суттєво залежать від суб'єктивних чинників. М.розмежовує позитивний і нормативний аналіз, відповідно на науку і мистецтво господарювання. Робить спробу виявити і розмежувати статику та динаміку в економ.процесах Вартість він розглядавчерез призму проблем попиту, пропонування та руху цін. На цінність благ впливає крім к-ті затраченої праці інші фактори. Він вважав що крім впливу попиту і пропонування на ціну існує і зворотній вплив. Мілля вважають засновником інвестиційної теорії економ.циклу, так як інвестиції він вважав фактором розширення масштабів зайнятості. У теорії міжнарод-обміну він висунув свою систематизовану теорію «вирівнювання міжнарод. попиту «Уточнив поняття ціни обігу, розширив модель Рікардо, включивши трансп.в-ти, відстежнв залежність світової ціни та умов обігу від взаємного попиту. Засував що розподіл між країнами-виграш зовн.торгівлі, залежить від еластичності попиту і ітопоиування. Він розумів що існують сфери неспроможності ринку, тому потрібне активне держ. втручання та ін. Був засновником реформізму, автором колективного капіталізму.
7.Еволюція французької політекономії в І полов 19ст Сей.»Трактаг політекономії!»
, «Повний курс практичної політекономії»Вартість і багатство створюється в-ми 3 вироби.факторів: праці, капіталу і землі. Ці фактори мають власну продуктивність і створюють відповідну частку продукту і породжують відповідні доходи: з/п, прибуток, ренту. Це транспортування стало осн. факторного аналізу і методу виробн.ф-ї. Ввів поняття підприємництво. З'ясовує походження доходу ііідприємця-це винагорода власного капіталу за ризик та виконання управлінських ф-й. Застосовує системний аналіз при досліджені процесу суп.відтворення за схемою: В-ВО -РОЗПОДІЛ - ОБМІН - СПОЖИВАННЯ. Закон Сея: в-во товарів і послуг породжує доходи достатньо для реалізації виробленого сусп.продукту Вартість Сей вважав мірилом корисності, яка виявляється на ринку, ціни благ як і ціни факторів в-ва, регулюють попит і пропонування. Сей був прихильником економ.лібералізму. На йою думку створюється об'єктивна неможливість ні надв-во, ні надсложивання сукупного продукту. Уастіа. «Економ, гармонії» В-во і обмін послуги внаслідок яких створюється корисність, що втілюється в гот.иродукцію. Власники виробн.ресурсів поступаючись ними заради в-ва надають послуги іншим і позбавляють зиску себе. Тому така послуга повинна отримати відповідну винагороду (з/ц, прибуток, ренту). З/п і прибуток доводить наявність абсолют, і відносн. Зростання з/п - це зрост. капіталу та відносного зниження частки прибутку та абсолютного його зб. Гармонія приватних та суп.інтересів- це особиста відповідальність кожного за результати своєї праці на необмежену конкуренцію, як єдиний шлях до досягнення є коном, гармонії. Кері. «Гармонії інтересів агрокультури, мануфактури і комерції»>»Осн.соц.науки»Засиовник «ліберальної економ, теорії» США. Вартість-оцінка людським розумом опору котрий потрібно подолати, щоб отримати бажану річ. Вартість визнач. 2факторами:природа і праця людини. Теорія гармонї інтересів - с-мний поділ праці потребує єднання всіх членів сус-ва і визначальним стає не індивід, а загальносистемний інтерес.

8.Критичний напрям політ.економії. Критичний напрям політекономії об'єднує вчених які виступили з критикою теоретичних засад і практикою капіталістичною ринкового господарства з точки зору інтересів дрібних виробників, заклали основи дрібнобуржуазного соціалізму. Сісмонді. «Нові засади політекономії» Заперечував критичне ставлення до лібералізму. Звертався до урядів з вимогою припинити розвиток капіталізму, відновити дрібне в-во і сприяти заг.добробуту. Метою в-ва вважав споживання. Осн.суперечністю капіталізму вважав суперечність між в-вом і споживанням, що виявляється труднощами збуту товару та кризах. У теорії реалізації він доводить що це зумовлено звуженням вн.ринку, через ш.доходів робітників і споживання капіталістів, а також звуженням зовн.ринку. Прудон. «Що таке власність».Критикував класиків і соціалістів. Він заперечував державність та обстоював
необхідність максимальної індивідуальної свободи та рівність окремих формально незалежних господарюючих суб'єктів, шукаючи рішення соц.про6лем у сфері обігу. Відтак економ процеси і явища визначав як механічне поєднання протилежних властивостей. Зазначив що між міновою і споживною вартостями існує вн.сунеречнісіь Він визнавав дрібну власність яка існує « у помірних і розумних розмірах». Водночас він був переконаний що велику приватну власність необхідно знищити, з метою встановлення всезаг. справедливості, заснованої на заг.рівності.
Розмірковуючи над природою прибутку вчений висунув концепцію «Помилки в рахунках»згідно з якою капіталісти оплачують вартість індивідуальної праці робітників, привласнюючи при цьому продукт їх колективної праці.
9.Економічні погляди Зх.Європ. соціалістів-утопістів
Соціалісти-утопісти А. Сен-Сімон і Ш. Фур'є у Франції та Р. Оуен в Англії виступили з викривальною критикою капіталізму, указавши на історично обмежений характер капіталістичних відносин. Ідеальний суспільний устрій вони називали по-різному: так, А. Сен-Сімон іменував його індустріалізмом, Ш. Фур'є — гармонією, Р. Оуен — комунізмом. Соїдалісти-утопісти не бачили радикальних шляхів переходу до суспільства соціальної справедливості, а своїм завданням вважали розвиток свідомості та пропаганду своїх ідей. Утопічний соціалізм відзначав протилежність класових інтересів, але заперечував політичну боротьбу й революцію, прагнучи перетворення суспільних відносин мирним, еволюційним, компромісним шляхом.
Анрі Сен-Сімон (1760—1825) проголосив освіту рушійною силою розвитку суспільства. Ідеї класичної політекономії про природний порядок він протиставив ідею розвитку. На думку вченого, економічні фактори, такі як діяльність людей у виробництві, форми власності, мають в історичному процесі велике значення.
Ідеї французького соціаліста-утопіста Шарля Фур'є (1772—1837) були викладені в його праці "Новий господарський суспільний світ" (1829), де зазначено, що суспільство у своєму розвитку пройшло стадц дикості, патріархату, варварства й цивілізації. На думку ПІ. Фур'є, з розвитком великої промисловості буде досягнуто такого рівня виробництва, який забезпечить перехід від цивілізації до гармонії.
Роберт Оуен (1771—1858) — представник англійського утопічного соціалізму — був радикальнішим від Ш. Фур'є та А. Сен-Сімона завдяки повному запереченню приватної власності. Соціальна програма Р. Оуена відрізнялася практичною спрямованістю. Він висунув цілий перелік пропозицій щодо поліпшення умов праці й побуту робітників, розробив англійське фабричне законодавство в частині обмеження робочого дня та заборони нічної праці жінок і дітей. На думку Р. Оуена, держава повинна охороняти інтереси трудящих. У своїх теоретичних побудовах він спирався на трудову теорію вартості Д. Рікардо.
10. Нац, політекономія Німеччини: істор. та нова істор. школа
Відображенням особливостей політекономії Німеччини стали твори Фрідріха Ліста (1789—1846) і представників історичної школи. Головний твір Ф, Ліста "Національна система політичної економії" (1841) присвячений
проблемам національної єдності Німеччини.
Найповніше особливості німецької політекономії відображені в працях представників істеричної школи Бруно Гільдебранда (1812—1878), Вільгельма Рошера (1817—1894) і Карпа Кніса (1821—1898). Ученню класиків про природні закони історична школа протиставила принцип історизму, який заперечував діалектичний розвиток суспільства та будь-які якісні зміни й визнавав лише еволюційну форму розвитку. Еволюціонізм історичної школи не визнавав об'єктивних економічних законів та історичного характеру розвитку товарно-грошових відносин. Політична економія, таким чином, зводилася до вивчення історії народного господарства Метою політичної економії проголошувалося не теоретичне дослідження економічних явищ та формулювання висновків, а каталогізація й опис історичних фактів. Історична спрямованість цієї школи виправдовувала існування залишків феодалізму в економічному житті Німеччини.
Специфіка тлумачення економічних явищ представниками історичної школи виявилась у всебічному піднесенні значення етичних, правових, психологічних і політичних чинників, відведенні саме їм визначальної ролі в господарському розвитку.
У 70-х роках ХГХ ст. сформувалася нова історична школа в особі Густії еа Шмоллера (1838—1917Х Карпа Бюхера (1847—1930) та Луйо Брен-тано (1844— 1931). Вони виступили передусім проти марксизму, революційного руху на відміну від старої історичної школи, яка апелювала до класичної політекономії та утопічного соціалізму. Якщо метою старої історичної школи була боротьба проти буржуазно-демократичної революції в Німеччині, то метою молодої — боротьба проти робітничого класу. Перша виникла в умовах роздробленої Німеччини, виступала за об'єднання земель і була пов'язана з розвитком виробництва; друга визріла в умовах об'єднаної Німеччини й вивчала переважно сферу обігу.
11Теоретичні проблеми »«К-лу".Марксизм
Значення марксистської політекономії важко переоцінити, але не слід розглядати вчення К. Маркса як догму чи керівництво до дії. Потрібно пам'ятати, що К. Маркс основні свої теоретичні дослідження проводив у середині ХІХ ст., спостерігаючи сучасний йому капіталізм та його антагонізми. Неможливо механічно перенести марксистський аналіз капіталістичної дійсності та його висновки на економічну систему розвинених країн кінця XX ст. Трудова теорія вартості, розгорнуто викладена К. Марксом, — це не єдино можливе й незаперечне пояснення додаткового продукту. Величезний внесок К. Маркса в економічну думку світу не підлягає сумніву, але до його вчення треба ставитися критично, синтезуючи та поєднуючи його з іншими економічними теоріями.
12.Маржиналістська революція в екон.теоріШопередннки маржнна.інму. Австрійська школа граничної корисності
Маржиналізм - напрям ек.думки 70-х р. 19ст. представлені концепціями австрал. шведськ.,лондон.,та матем. шкіл і грунтуються на досліджені граничних величин на різних рівнях екон. системи,галузі, фіми,нац.екон-ки. Маржинальна революція - проявляється у докорінних змінах методологічних підходів і самого змісту науки. Провідною проблемою досліджень стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів. Вивчаються принципи прийняття рішень спрямовані на макс .цільових функцій раціональних споживачів і виробників використовуються суб'єктивний і кількісний і - функціональний аналіз,а також матем.аналіз. Етапи маржинальної революції. 1. 70-80ті 19ст. представлений дослідженнями австрійської та лонд.шкіл. 2. 90ті р. 19ст.знаменував встановлення неокласичної традиції в ек.теорії. Представлений дослідженнямикембріджсь.,аме~ї,матем. та шведської шкіл. Попередники: Йоган Тюнер, Антуан Курно, Герман Гессен, Жюль Дюгаої.
австрійська школа, 70-80ті р.19ст. протиставляє теорію трудової вартості власну субє'ктивно - психологічну теорію цінності, яка пояснювала цінність благ ЇЇ корисністю. Карл Менгер (1840-1921) профес. віденського університету, засновник австрійської школи. Основні школи:«Основи політ.екон-ї»,
«Дослідження про методи соц.наук і політ, екон. зокрема». Ідеї застосування атомістичного підходу що дозволив розробити основи теор субе'ктивної цінності благ. Споживачі блага, блага 1-го порядку, фактором ви-ва 2-го порядку. Економічні блага, формулює принцип спадної граничної корисності. Фрідріх Візєр (1851-1928)-основні праці: «Походження і основні закони господ-ї цінності»-1884р. «Природна цінність», «Закон влади»-1926р. Ідеї: автор терміну маржиналізму, теорія альтернативних витрат, концепція в міненої цінності. Бем -Баверк (1851-1914)- основні праці: «капітал і процент»-1884р., «Осн. теорії цінності господарських благ»-1886р., «позитивна теорія капіталу»-1889р.
13.Формування неокласичної традиції в економічній теорії.Кембриджська школа.
Другий етап маржинальної революції знаменував встановлення неокласичної традиції в економічній теорії.
Неокласичний напрям виникайе на основі синтезу класичної теорії та маржиналістських концепцій . На перший план виходить аналіз функціональних залежностей ринкової економіки на мікро- рівні Кембриджська школа 90ті р. 19ст. в Англії. А.Маршал (1842-1924)- осн. праці: «принципи економіко» -1890р., цей підручник півстоліття був основним підручником з економіки в америк-х і англійських університетах. Ідеї: увів поняття економіко, застосував алегорію «леза - ножиці», проаналізував закономірності, у довгостроковому періоді роль регулятора ціни переходить до пропонування, дослідив проблеми оптимізації господарських рішень на рівні репрезентативної, аналізуючи динаміку граничних і середніх витрат приходить до висновку, що до дії законів відносять зростаючі і постійні віддачі, граничні витрати розробляє як суму доходів, що достаються власникам, окремим виробничим ресурсам. Артур Пігу (1877-1959)- осн. праця -«екон.теорія добробуту»-1920р. Розробляє. 1.теорії' добробуту в якій розрізняє загальний та економічний добробут,показником екон.добробуту є нац-й дивіденд показником заг-го добробуту. Умовою оптимального з точки зору суспільства поділу ресурсів є рівність суспільних вимог і традиційних суспільних витрат,в разі перевищення цих показників, мають застосовуватись або субсидії або податки. «Податок, субсидія Пігу» розглядається в мікро економіці як інтерналізація зовнішніх ефектів. Досліджував проблему «монополізації», першим увівв науковий оборот термін «монополістична конкуренція». Вважав, що монополія спричинить зростання цін і скорочення інвестицій.
14. Формування неокласичної традиції в екон.теорії.Американська школа
Американська школа кін. 19ст. США Дж.Б. Кларк (1847-1938) професор колумбійського університету. Осн.праці: «філософські багатства»-1886р., «розподіл багатства»-1889р., «проблема монополії» - 1901р., «суть економічної теорії»- 1907р. Розробив: 1.вчення про статику і динаміку екон. системи, 2.концепція розподілу доходів, 3.теорії спадної граничної продуктивності факторів ви-ва. Математична школа 80ті р. 19ст. першим представником цієї школи є Л.Вальрас (1834-1910)- франц.екон.проф.лондонського університету Швейцарії. Осн. праця: «елементи чистої політичної монополії»-1874р. Розробив: створення економ.-матем-ї моделі загальної ринкової ідеї рівноваги, заснування сучасного макроекономічного моделювання.
Ідеї: 1 .модель Вальраса - це економіка, де взаємодіють фірми і домогосподарства. 2. досягнення загальної рівноваги вимагає виконання Зх ідей: - рівноваги попиту і пропонування на ринку факторів ви-ва, - на ринку товарів, - відповідність цін товарів, витрат на ви-во. 3.рівновага системи може бути досягнута як певний ідеал. 4.сформував принцип взаємозв'язку і взаємозалежності основних елементів ринкової економіки. В.Паретто (1848-1923) Осн. праці: «курс політичної економії»- 1898р., «вчення політ.екон-ї»-1906р., «трактат із загальної соціології»-1916р. Ідеї: ординалістський підхід у дослідженні корисності. Каретто досліджує споживчий вибір використовуючи криві байдужості у вигляді 3-х вимірних діаграм. Застосовує поняття байдужості, формує поняття ресурсів ефективності розподілу екон., відомі як оптимум за Каретто.
15 Новаторські теорії українських економістів.
Новаторські праці українських економістів С. Подолинського, М.Туган-Барановського, Слуцького стали визначним внеском у розвиток світової економічної науки. Туган - Бавановський (1865<-1919) Осн. прааці: «учення про граничну корисність благ, як причини їхньої цінності» -1890р., «промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя»-1894р.,«соц.теорія розподілу»-1913р., «соц.основи кооперації»-1919р. Загально визначеними у світовій економічній науці є його внесок в розробку таких проблем: 1.теорія розподілу, 2.теор.кооперації, 3.теор.соціалізму. Є.Слуцький (1880-1948) Осн. праці: «до теорії збалансованого споживача»-1915р., «етюд до проблеми побудови формально праксеологічних засад економіки»-1926р., «Теорія граничної корисності»-191 Ор. Паралельно з Каретто та Еджвортом обгрунтував ординалістську версію поведінки споживача. У кординалістську функцію корисності увів поняття компенсованої зміни, ціни і алгебраїчно обгрунтував дію ефекту заміни і підходи для малих змін ціни, методом граничного аналізу, який увійшов у сітову екон. науку у вигляді відомого рівняння - тотожності Слуцького:
?Xi=?Xi8 + ?Xiy
16. Кейнсіанська революція в економічній теорії
Кейнсіанство — одна з провідних течій економічної думки сучасності, яка дістала назву за прізвищем автора основних її концепцій — Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946), англійського економіста, державного й політичного діяча. Вплив кейнсіанства на сучасну економічну думку такий великий, що це вчення вважається кейнсіанською революцією в економіці. Воно стало своєрідною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панували в економічній науці до часів великої депресії. Значення теорії Кейнса передусім пов'язане зі зміною структури викладу економічної теорії, появою її нового розділу — макроекономіки, без якої нині неможливе функціонування будь-якої економічної системи. Кейнсіанство стало основою державного регулювання економіки та процесу суспільного відтворення в 30-х роках XX ст. Ще на початку 20-х років XX ст. головним завданням економічної науки вважалося з'ясування зв'язку між поставленими цілями й наявними ресурсами без оцінки існуючої економічної політики. Економічна криза 1929—1933 рр. не тільки виявила ілюзорність уявлень про вільну конкуренцію, а й різко змінила погляди вчених-еко-номістів. Соціальна небезпека, що випливала з економічної кризи й масового безробіття, змусила Дж. М. Кейнса зайнятися пошуками виходу з такого становища. Таким чином, Дж. М. Кейнс сформулював новий напрямок економічної теорії — макроекономіку і теорію державного регулювання економічної системи. Центральне місце в економічній теорії Дж. М. Кейнса посідає концепція мультиплікатора, спрямована на пошуки кількісних функціональних залежностей суспільного відтворення та обґрунтування концепції походження доходу від інвестицій.
17. Перегляд неокласичної теорії ринку.
Чемберлін.»Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості»,»На шляхах до більш загальної теорії вартості».Він визнає що ринки більше не є досконалими, звертає увагу на диференціацію продукції за умов монополізації в-ва. Монополія пов'язується ним з диференціацією продукту, конкуренцією з наявністю субститутЬ-диференційованих продуктів. Формує нову модель ціноутворення. Одним з перших звернув увагу на зб.числа ринкових структур і необхідність їх аналізу. Робінсон. «Економ, теорія недосконалої конкуренції». Під недосконалою конкуренцією вона розглядає випадок конкуруючих монополістів. Вона досліджує можливість використання ціни для впливу на попит і регулювання збуту продукції застосовуючи поняття «цінової дискримінації». Не розглядався випадок монополії споживача - монопсонії. Шумпетер. «Теорія економ, розвитку», «Капіталізм, соціалізм, демократія». Ефективна конкуренція Шумпетера - це конкуренція нового типу, побудована на новаторстві. її суб'єктом є підприємець-новатор, а її важливою умовою монополізація в-ва.
18.Неокейсіансгво.Посткейсіансі во.
Неокейсіанство - змінений варіант кейсіанства, що значно більшою мірою відповідав реаліям розвитку економ с-ми після Псв війни. Посткейсіанство - течія у розвитку кейнсіанської теорії, представники якої виступили з критикою та переглядом кейнсіанських та неокейнсіанських доктрин. Посткейсіанство сформувалося в результаті злиття 2 наукових течій: лівого кейнсіанства і америк монетарного кейнсіанства. їх обєднала спільна мета - остаточне розвінчання неокласичної теорії, створення нового синтезу макро- та мікроекономіки.
Харрод.Вважається батьком теорії економ.зростання. Саме Йому належить пріорітетр розробці проблем екон. зростання та його матем моделюванняю. Перша спроба усучаснити вчення Кейнса була здійснена 1939 у статті «Нарис теорії динаміки», де він сформулював осн принципи теорії екон динаміки . У центрі уваги-намагає визначити темп зростання раціонального доходу необхідного для викор всезростаючого обсягу виробничих потужностей і забезпечення повної зайнятості у тривалій перспективі. Розвиток цих думок було докладно викладено у монографії Харода «До теорії екон динаміки» у цій праці він визначає осн риси моделі екон динаміки, тобто умови підтримання стійких темпів екон зростання при повні зайнятості людських і матеріальних ресурсів. Він досить критично підійшов до відповіді на питання про саморегулювання економіки і зробив висновок що розвинута ринкова екон автоматично не може досягати стійкої рівноваги. Він чітко вказує що гарантований темп зростання нац. доходу відхиляється від природного. І він не бачить тих сил які б автоматично повернули екон на шлях збалансованого розвитку. Єдина надія на держ регулювання екон.
Домар. До аналогічного висновку в той самий час приходить Домар. Тому їх підходи було об'єднано у так зване модель Харада-Домара. Однак його модель дещо відрізняється від моделі Харода. В її основу покладені не рівність заощаджень інвестиціям а рівність грошового доходу в-чим
потужностям. Тобто модель Х-Д будувалася на акселераторі а Домара- на мультиплікаторі. В його моделі динамічна рівновага досягається за умови ,що попит і пропозиція мають зростати так щоб приріст попиту дорівнював приросту пропозиції. Зростання капіталовкладень - це стратегічний фактор збалансованості екон зростання . Хансен Основи інвестиційної теорії циклу викладені Хансеном у відомій монографії «Екон цикли та нац дохід».Спираючись на факт дані історії американської екон він розробив концепцію множинності циклу (розрізняв 4 осн цикли). В своїй монографії він високо оцінив доробок укр. вченого Тугана-Барановського, визнавши глибину та пріоритетність дослідження ним інвестиційного фактора
циклічності. Ще на поч 19 ст дослідження прямих та зворотних взаємовпливів динаміки інвестицій на нац доходу дало змогу йому розробити механізм держ регулюючих анти циклічних заходів.
19. Консервативна неокласика.Неокласичні теорії
Неоконсервативний підхід до перебудови регулювання економіки передбачає, що конкуренція, ринок разом з приватно-монополістичними елементами планування набувають пріоритетного значення, а безпосереднє втручання держави в процес виробництва, розподілу та перерозподілу має зменшитися. Проте в його рамках обґрунтовується необхідність посилення ролі держави в забезпеченні стратегічних передумов розвитку й підвищення конкурентоспроможності країни, що особливо важливо в динамічних умовах науково-технічної революції.
Пануючий з початку 80-х років у розвинених капіталістичних країнах неоконсерватизм охоплює три основні напрямки нової неокласики:
1) монетаризм, пов'язаний з регулюванням економіки через сферу
грошово-кредитного обігу. Лише послідовна політика забезпе чення господарства грошима, на думку монетарисгів, може ство рити впевненість економічних агентів у неінфляційному розвитку економіки та сприяти рівномірному інвестуванню з мінімальним ризиком;
2) економічну теорію пропозиції, згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить, таким чином, до падіння виробництва й підриву фінансової бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умовою для стимулювання підприємницької ак тивності й ініціативи;
3) теорію раціональних очікувань, згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур, тому що заздалегідь ураховують наміри влади й нейтралізують свої ми заходами (підвищенням чи зниженням цін) політику уряду.
20. Теорій та еконам.політики неолібералізму Лондонська школа» Неолібералізм - один з оси напрямів сучасної економ теорії та економ політики, що ґрунтується на необхідності поєднання принципів економ свободи з обмеженим державним регулюванням економіки. Виникають різні теоретичні школи економ неолібералізму лондонська» фрайбурзька, паризька, чиказька. Лондонська школа неолібералізму у найбільшій мірі ґрунтується на його класичних засадах. Найдокладніше він представлений у працях Хайека. Хайек. «Ціни і в-во»,»Дорога до рабства», «Конституція свободи»,
«Роздержавлення грошей».В основу доктрини Хайека покладені ідеї «спонтанного порядку» заснованого на індивідуальній свободі. Він заперечує бюджетні методи держ.втручання шо призводить до дефіциту, експансіоністську грошову політику, як засіб фінансування урядових видатків. Запропонував скасувати монополію держави на випуск грошей. Держава має охороняти «спонтанний порядок», створювати сильну конкурентну економіку. Він визнає і обґрунтовує необхідність втручання держави лише у сфери, які створюють вн середовище розвитку економіки. У книзі «Дорога до рабства» здійснив критичний аналіз планової соц-економ. с-ми, вважав шо навіть помірне одержавлення економіки веде до тоталітарного режиму.
21.Фрайбурзька школа.
Фрайбурзька школа (ордолібералізи) - утворилася у Фрайбурзькому університеті і запропонувала дещо інші параметри неоліберальної моделі, ніж Лондонська школа: надержаву покладається не лише формування умов успішного розвитку економіки на конкурентних засадах, а й створення розвиненої іифраструктурй соц гарантій. Засновником цієї школи був Вальтер Ойкен. Ойкен. «Оси. принципи нац.економіки», »Осн.принципи економ. політики»Об* ектом дослідження на його думку мають бути лише ідеальні типи господарювання. Вважав що централізація суперечить самій природі економіки і руйнує її. Реальні типи господарств можуть залежати від політики держави, котра визначатиме в яких дозах змішуватимуться ідеальні типи. и# ідея стала основою соціально-ринкового господарства. Під цим терміном розумілося поєднання конкурентного ринкового господарства на основі приватної власності і соціальної ролі сильної держави. Ерхард.»Добробут для всіх»Його вважають батьком нім.економ.дива. Будучи теоретиком соціального ринкового господарства він втілив її у життя у розбудові економіки Ні м.після ІІ св.війни. Державне втручання обмежувалося правовим регулюванням та непрямим впливом. Впроваджував вдосконалення соц.ф-ї держави, зростання урядових видатків у соц.сферу та розвиток соц.інфраструктури.
22.Чиказька школа.
Чиказька школа (монетаризм) - течія неолібералізму, що виникла в Чиказькому університеті. Вона поєднує неокласичні підходи з монетарною концепцією держ регулювання. Фрідмен Найрішучішим проти Кейнса виступав Фрідмен В екон літературі цей виступ дістав назву неокласичної монетаристської контрреволюції. Він запропонував кілька фундаментальних концепцій сучасного макро - та мікроаналізу. Монетаризм - це всі екон доктрини. Що надають грошам першочергового значення та повзанні з розробкою грошово -кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігу. В основі сучасних монетаристських концепцій лежить кількісна теорія грошей, згідно з якою рівень товарних цін тим вищий чим більшою є кількість грошей в обігу. Термін «Монетаризм» вперше використаний амер економіст Бруннер, для визначення заг теоретичного підходу що визнач особливу важливість грошей в економіці. Приписує грошовій масі роль вирішального фактора екон кон'юнктури та вказує на пріоритет особливого типу грошово - кредитної політики -прямо регулювання темпів зростання грошової маси.
23.Теорії та ек-на політика неолібералізму шаризька школа (М.Аллс)
Моріс Алле (нар. 1911) французький економіст, лауреат Нобелівської премії. Основні праці „У пошуках економічної дисципліни" (1943), „Економіка та процент" (1946), „Податок на капітал і грошова реформа" (1976), „Загальна теорія надлишків" (1981), „Про податкову реформу "(1990).
Економічну модель суспільства Алле зводить до саморегульованої ринкової економіки, але держава у ньому відіграє активну роль. Вона є гарантом збереження основи ринкової економіки.- приватної власності, жорстко контролює грошово-кредитну сферу, здійснює антициклічне регулювання,
забезпечує розвиток соціальної сфери. Головна проблематика праць Алле -поєднання економічної ефективності і соціальної справедливості. Його дослідження охоплюють як мікро-, так і макро-рівень економіки. Він заперечує підходи моделі загальної рівноваги Вальраса (єдиний ринок з єдиною системою цін) і пропонує теорію „економіки ринків". Макроекономічна модель Алле представляє економіку як сукупність локальних ринків, для яких характерні власні замкнуті системи ціноутворення. У межах локальних ринків ціни можуть вільно змінюватись, спричиняючи утворення цінових диспропорцій в економіці. Відтак загальна економічна рівновага залежить від стану окремих ринків. Алле вбачає розв"язання проблеми через узгодження пропорцій виробництва свідоме створення ситуації рівноваги.
Універсальними у регулюванні економіки вважас монетарні засоби (контроль за грошовою масою та регулювання ставки проценту): втручання за кейнсіанською схемою, на його думку, дає лише тимчасовий ефект. Державні видатки з часом втрачають свій стимулюючий і стабілізуючий вплив. Натомість у межах суворої монетарної політики проблема інвестування розв'язується державою за допомогою індикативного планування: добре знаючи скільки і чого необхідно виробляти, фірми без зайвого ризику інвестуватимуть капітали у виробництво. Алле сформулював власну версію „золотого пранила нагромадження", що забезпечує максимальну продуктивність капіталу та максимізацію доходу на дуту населення: максимальний рівень споживання досягається за нульового значення банківської процентної ставки. Він є прихильником „мобілізаційної моделі" державної політики, складовими якої є: формування економічно незалежного суспільства на основі особливої державної структурної політики; підпорядкування
ринкових відносин загальносуспільним інтересам, наслідком якого може стати розбалансування економіки; важелем збалансування є державне індикативне планування, шо не суперечить ринковим відносинам; соціальна політика. Ця теоретична модель була покладена урядом Ш. де Голля в основу „політики модернізації".
24.Неокласнчне відродження. Теорії «економіки пропонування» та «раціональних очікувань».
Неокласичне відродження - течія в економ теорії що виникає у 70-х рр. на основі ідеї про необхідності мінімізації держ втручання в економіку. Під час економ кризи 60-70-х рр. ряд економістів доходять висновку що регулювання економіки натрапляє на опір з боку її суб'єктів, їхню економ поведінку не можна спрямувати в потрібному напрямі за допомогою будь-яких засобів впливу; економ рішення які вони приймають не є об'єктивно зумовленими. На основі цих висновків сформувались 2 течії у новій неокласичній теорії': «раціональних очікувань» і «економіки пропонування». Прихильники теорії економіки пропонування вважали що сукупний попит породжує відповідне пропонування. Вони висунули тезу про залежність сукупного попиту від сукупного пропонування. Теоретики «економіки пропонування» обстоювали обмеження держ.втручання в економіку , виступили проти кейнсіанських методів антициклічного регулювання, наполягали на суттєвому скороченні соц.в-т, зниженні податків на прибутки корпорацій і зм прогресивності шкали оподаткування. Вони також критикували монетариські методи розв'язання проблеми інфляції. Причину інфляції вони вбачали не у грошових чинниках, а насамперед - у високих податках, які спричиняють зростання цін. Тому методом боротьби з інфляцією вважали не обмеження грошової маси, а скорочення урядових видатків, яке дозволить знизити податки. Прихильники теорії раціональних очікувань виділяють 2 підходи до оцінки очікувань: «адаптивні очікування» і «раціональні очікування». Адаптивні очікування спираються на колишній досвід - знання наслідків певної урядової політики, урахування колишніх помилок - і визначають пристосувальні реакції фірм та споживачів, стратегію їх поведінки. Раціональні очікування базуються на наукових прогнозах, що враховують функціонування реальної економ моделі: динаміку цін, в-т, ставки %, наслідки конкретної економ політики, вплив урядових рішень на макроеконом показники. Т.Сарджент на основі ідеї «раціональних очікувань» довів неефективність активної фіскальної та грошової
кейнсіанської політики.
25.Неокласнчний синтез. Реалізація неокласичних моделей у реальній економ політиці. Хікс.
У статті «Кейнс і класики» висунув ідею «синтезу» кейнсіанської і неокласичної моделей, увів в науковий оборот термін «неокласичний синтез». У 40-50-х цю ідею розвиває амерк економіст Модільяні. Семюелсон. Дав найповнішим виклад теорії «неокласичного синтезу». У своїх поглядах на ринковий механізм він схиляється до кейсіанства, вважаючи що в реальному житті існує надто багато проблем, які неокласики прагнули б залишити ринку, але які не дуже піддаються його впливу. Тому держава приймає на себе врегулювання цих проблем. Визначає цілі розвитку економіки і використовує свій вплив для їх досягнення. Але при цьому він не заперечує і важливості ринку. «Неокласичний синтез» започатковує підходи, що допускають можливість
застосування будь-яких моделей економічної політики держави, будь-яких методів, що здатні позитивно вплинути на економіку, але основною вимогою при цьому є забезпечення максимальної свободи конкуренції. Він є автором найпопулярнішого у західних країнах підручника «Економікс», Модільяні. «Аналіз корисності і ф-я споживання», «Гіпотеза заощадженьу процесі життєвого циклу». Прагнучи до удосконалення ф-ї споживання Кейнса і знайшовши раціональну основу для макроеконом поведінки у діях окремих індивідів, він був першим хто пов'язав споживання і заощадження з життєвим циклом. Він стверджував що «головний мотив заощаджень полягає в тому щоб мати можливість підтримувати постійний життєвий стандарт». Вчений створив моделі «життєвого циклу», які пояснювали закономірності утворення особистих заощаджень.
26.Інституціоналізм.Характеристика раннього інституціалізму(Т.Вебен,Дж.Ком монс.В.Мітчел)
Інституціалізм кін. 19-20 ст. США-позаекономічне тлумачення суті господарських процесів в ринковій економіці(політичні ,правові,етичні „моральні/технічні явища; держава,профсп іл ки, сі м 'я,тр адиція,звичаї,правові акти). Ранній інституціалізм: -соціально психологічний напрям-представник Т.Веблен (1857-1929).Основні праці- «Теорія бездіяльного класу»(1899р), «Теорія підприємництва»( 1904р), «Інстинкт майстерності і стан побутової техніки»( 1914р), «Власність відсутнього»(1923р). Критично оцінив теорію попиту і пропонування.є фундатором економічного
детермінізму прихильником технократичної революції- переходу влади від власників (та бездіяльного класу) до інженерно технічної інтелегенції
(технократи). Нищівно критикував монополії до інституцій що сприяють розвитку виробництва і суспільства відносять батьківські почуття потяг до праці і знань, -соціально-иравовий-представник-Дж.Коммонс( 1862-1945).Осн.праці: «Правові основи капітал ізму »(1924р), «Інституціональна економіко Гї місце в політ.економії»(1934р). Угода учасниками якої можуть бути всі інститути суспільства, включає такі моменти: -конфлікт –взаємодію -розв'язання.Будь які суспільні конфлікти можна суспільно розв'язати шляхом юридичного регулювання правил угоди. -емпіричний або коньюктурно статистичний-представник-В.Мітчел.Осн.праці: «Економічні цикли»(1913р), «Лекції про типи економічної теорії»(1955р). Вважав збір статистичних даних головним завданням науки,з'ясував економічний зв'язок економічних та неекономічних чинників на грунті застосування масиву статистичних даних математичної обробки та дослідженні циклічних коливань спричинених дією багатьох факторів грошового господарства .Стварив модель безкризового циклу ,яка не витримала випробувань на практиці.
28.теорія трансформації економіки суспільства
Теорія "народного капіталізму" виникла у 50-х рр. у США, складається з трьох частин: теорії "демократизації капіталу", або "дифузії власності"; теорії "управлінської революції"; теорії "революції доходів".
Теорія "дифузії власності" (П. Драквр) полягає в тому, що з розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичної власності. Якщо, капіталізм) доби вільної конкуренції була притаманна індивідуальна приватна власність, то сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності. Провідною формою с акціонерна. Збільшення кількості підприємств акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення, розглядається як "дифузія" власності. Дрібний акціонер перетворюється на співвласника "народного капіталу".
Теорія "управлінськоїреволюції" (А. Берлі, Дж. Бернхем, П. Дракер} доводить, що з розвитком акціонерних товариств влада капіталіспв-власників слабшає або й зовсім зникає і замінюється владою найманих управлінців - менеджерів, які с "довіреними особами народу" і керуються не мотивами прибутку, а суспільними інтересами. Вона відображає цілком реальні процеси в розвитку капіталізму: відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, розмежування власності й управлінської ДІЯЛЬНОСТІ.
Теорія "революції доходів" (С КузнщьДрю. Гелбрейт, К. Боулдінг, М Сальвадорі, Е. Хансен) стверджує, що в розвинутих капіталістичних країнах стався революційний переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає в поступовому зближенні доходів різних верств населення. Лауреат Нобелівської премії Саймо» Кузнець у праці "Частка вищих за доходами груп у доході та заощадженнях" (1953) навів дані про динаміку розподілу національного доходу в 1919- 1948 рр за якими питома вага населення США з найвищими та високими доходами почувалась. Проте дослідження інших економістів (В, Перло) доводили протилежне Кониещія "колективного капіталізму" (Г. Мінз, А. Берлі) має багато спільного з теорією '"народного капіталізму". Важливою складовою обох концепцій є теорія ії управління". Мінз стверджував, що "власність і контроль відокремились і у різних руках1*. Велика корпорація, де працюють тисячі робітників і службовців, використовуються мільярди доларів капіталу, виготовляються товари масового споживання, вважають Мінз і Берлі, перестала навіть приблизно відповідати як "старій юридичній моделі власності", так і економічній моделі "атомістичної фірми за умов конкурентного ринку". Концепція соціального партнерства" (Р- Арон, Б. Гауглер, Дж. Гелбрейт) має багато спільного з теорією "народного капіталізму", її прихильники доводять, шо в сучасному капіталістичному суспільстві докорінно змінилось становище робітників, зникли класові суперечності Й класові конфлікти. Така зміна зумовлена посиленням економічної та соціальної ролі держави, зростанням кількості великих корпорацій, мотивом діяльності яких с не стільки одержання прибутку, скільки наданням робітникам певного комплексу соціальних гарантій. ТгорІЇ "індустріального суспільства Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях Веблена. У 40-60-х рр. вона знов набула актуальності у зв'язку з розгортанням НТР. Родоначальником концепції "індустріального суспільства'' є американський евком. Дракер (основні праці — "Майбутнє індустріальної людини", 1942; "Мит суспільство. Анатомія індустріального ладу", 1949) та ін. Становлення "індустріальної системи" він відносить до XX ст.. її основу створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. "Індустріальна система" знамеенує перехід до "індустріального суспільства". Дзакер виділяє два його різновиди: капіталістичне (вільне) й соціалістичне (рабське). У 60-х рр. теорію "Індустріального суспільства" розробляли американський соціолог і економіст В. Ростоу, фран. соціологи Ж. Еллюль і Р. Арон.
Волт Ростоу у праці "Стадії економічного зростання. Некомуністинний маніфест " (1960) виклав власну концепцію суспільного розвитку, альтернативно марксистській формаційній теорії. Він виділив п'ять стадій економічного розвитку: 1 традиційне суспільство; 2) підготовка передумов для піднесення; 3) піднесення; 4) рух до зрілості; 5) ера високого масового споживання.. Раішон Арон (основні праці - '7* лекцій пре індустріальне суспільства*^ Ш2; 'Три нариси яро індустріальну епоху", 1966) визначає Індустріальне суспільство як таке, в якому переважає велика.промисловість, існує технологічний поділ праці. Він виділяє два його типи: капіталістичне й радянське. Чистому капіталізму були властиві приватна власність, поділ суспільства на власників засобів виробництва і найманих робітників,—— гонитва за прибутко та циклічні коливання економіки. Реальний капіталізм за низкою ознак наближається до соціалізму, про шо свідчать наявність "колективної власності", близькість принципів розподілу: і в плановому, і в кашталістичному суспільстві зберігається різниця індивідуальних доходів, головним джерелом якої є різна заробітна плата. Обидві системи належать до категорії індустріальних суспільств. Жак Еллюль розробив концепцію "технологічного суспільстві. Його основу становить техніка, яка панує над суспільством і людиною . Надаючи техніці роль вирішального фактора економічного розвитку, Еллюль з'ясовує, як її розвиток позначається на економічному розвитку суспільства. У процесі цього розвитку відбувається перехід від індивідуального підприємництва до "економіки корпорацій", від "ліберальної" економіки до державного регулювання, від ринкової до планової економіки. Техніка у Еллюля передбачає централізацію, а та, у свою чергу, планування, що є необхідною умовою функціонування "технологічного суспільства".