Для обчислення обсягу національного продукту економічна наука використовує цілу низку показників, серед яких визначальне місце займає показник валового внутрішнього продукту. ВВП— це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП. Методика обчислення ВВП має ряд особливостей. ВВП складається з вартості кінцевих товарів і послуг. Наприклад, пшениця, з якої випечено хліб, є проміжним товаром. Лише вартість хліба враховують як частку ВВП, але вартість пшениці, проданої мірошнику, і вартість борошна, проданого пекарю, не враховують. ВВП складається з вартості товарів і послуг, вироблених лише в процесі поточного виробництва. Отже, заново зведений і проданий будинок включають до складу ВВП, а збудований раніше і проданий — ні. Проте комісійні, які агент з продажу нерухомого майна отримав за продаж наявних будинків, у ВВП враховуються, їх відносять до поточних послуг. ВВП оцінюється за ринковими цінами.Останні включають непрямі податки — податок на продаж і акцизи, а тому ринкова ціна товарів буде не така, яку продавець матиме за товар. Чиста ціна — це ринкова ціна за вирахуванням непрямих податків. Вона становить суму чинникових витрат, тобто суму, що припадає на чинники виробництва цього товару. На практиці для розрахунків ВВП використовують такі методи — за витратами, за доходами і за виробництвом. ВВП, розрахований за витратами, — це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ (рис. 1) ВВП розрахований за доходами — це сума доходів, отриманих власниками чинників виробництва, з використанням яких створено всю масу національного продукту (рис. 2). ВВП за виробництвом показує внесок кожного виробника і національного виробництва в цілому. У такому разі ВВП розраховують за доданою вартістю.
Рис. 1. Структура ВВП за витратами
Рис. 2. Структура ВВП за доходами Додана вартість — це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і матеріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг Розглянемо це на прикладі випікання хліба в Україні (табл. 1). Додана вартість, що у нашому прикладі дорівнює 80 коп., є вартістю кінцевого продукту. Це різниця між виручкою від продажу і вартістю проміжних матеріалів (195 - 115 = 80). Загальна сума доданих вартостей, створених у суспільстві, являє собою ринкову вартість вироблених товарів і послуг, тобто ВВП. Таблиця 1 Додана вартість при випіканні хліба (коп. за хлібину) Стадія виробництва Виручка від продажу Вартість проміжних матеріалів Додана вартість (заробітна плата, прибуток)
Усі три методи розрахунку ВВП є рівноцінними і дають однаковий результат. Величина ВВП залежить як від обсягу виробленої продукції, так і від рівня цін. Оскільки ціни можуть зростати і падати, порівнювати обсяги ВВП можна у незмінних (постійних) цінах. У зв'язку з цим ВВП вимірюють у поточних і постійних цінах. ВВП, визначений у поточних (фактичних) цінах, називають номінальним. ВВП, визначений у незмінних (постійних) цінах, дістав назву реального. Поряд із ВВП у статистиці використовують і такий показник, як валовий національний продукт (ВНП) — вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених вітчизняними (резидентами) чинниками виробництва за певний період. Покажемо на прикладі, яка різниця між ВВП і ВНП. Так, доход громадянина України, який працює у Німеччині, є частиною ВНП України. Однак цей доход не є частиною ВВП, оскільки він заробляється у Німеччині. З іншого боку, прибутки, які одержала німецька компанія від виробництва продукції в Україні, є частиною ВНП і німецької держави. На практиці дані про обсяги ВВП і ВНП використовуються як показники кількості виробленої продукції та добробуту населення країни. ВВП і ВНП є головними індикаторами економічного розвитку країни (табл. 2). Таблиця 2 Динаміка ВВП у 1995-2003 pp., у відсотках Країна 1995 1999 2003
Усі країни світу 2,4 2,8 2,9
Розвинені країни 1,9 2,3 2,2
Європейський Союз 2,4 1,6 2,3
Країни, що розвиваються 5,2 5,4 5,9
Африка 2,2 4,0 3,8
Південна та Східна Азія 7,1 6,5 6,6
Західна Азія 2,5 2,5 2,9
Китай 10,2 9,0 8,9
Східна Європа 5,4 4,7 4,9
Росія -4,2 -3,1 -1,1
Україна -12,2 -10,0 -3,2
У результаті падіння ВВП на душу населення Україна дуже відстає за рівнем доходів, іншими показниками життєвого рівня від країн з ринковою економікою. Проте це не означає, що наша країна не може наздогнати за цими показниками передові країни світу. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індонезії — 17, Південній Кореї — 10 років. Національний доход, та його розподіл. НД на макрорівні це сума (V+m) новоствореної вартості по всіх галузях економіки. НД=ВНП-А – НП, НД=ЧНП-НП НП – це непрямі податки. Якщо розглянути НД з позиції ВНП, то НД = W+R+P+i Категоріями розподілу НД є: 1. особистий дохід, 2. післяподатковий дохід(дохід у розпорядженні). Особистий доход: ОД = НД – ВСС – ППК – НПр + Т; ВСС – виплати на соціальне страхування; ППК – податок на прибуток корпорацій; НПр – нерозділений прибуток; Т – трансфертні платежі. Доход кінцевого використання(доход у розпорядженні); а) ДІ = ОД – ТІНД; ТІНД – податки на особистий доход (індивідуальні). б) ДІ = С + S; С – споживчі видатки; S – заощадження. При характеристиці споживання визначають подоходну функцію споживання, яка показує, з яких джерел надходять кошти для формування доходу громадянина. Подоходна функція споживання: Y = f( UL + UK + UW – T ); Y – доход; UL – доход від праці; UK – доход від капіталу; UW – доход від власності; Т – податки. Обсяги національного доходу розраховують у поточних цінах різними методами: виробничим (реальним), розподільчим (особистим) і методом кінцевого використання. Виробничий метод. За цим методом обсяг національного доходу визначають на стадії його виробництва. По кожній з галузей матеріального виробництва від вартості валової продукції віднімають вартість матеріальних виробничих витрат і дістають чисту продукцію. Сума чистої продукції всіх галузей матеріального виробництва в народному господарстві дає величину чистої продукції народного господарства, тобто національний доход. Така схема обчислення національного доходу дає можливість крім одержання його абсолютної величини розрахувати і його структуру (частку чистої продукції, створену в кожній галузі, в загальному обсязі національного доходу), а також матеріальних витрат і чистої продукції у валовій по кожній галузі матеріального виробництва. За цими даними можна визначити відмінності в структурі національного доходу і суспільного продукту. Виробничий метод є основним при визначенні обсягу національного доходу. Його застосовують державні органи статистики і він найповніше забезпечений статистичною інформацією. Розподільний метод. Величину національного доходу цим методом можна визначити на стадії його первинного розподілу. Первинний розподіл національного доходу – це його розподіл там, де національний доход виробляється, тобто у галузях матеріального виробництва. Чиста продукція при цьому розподіляється на дві частини: доходи трудящих у сфері матеріального виробництва (необхідний продукт) і доходи підприємств у матеріальному виробництві (додатковий продукт). Первинним доходом трудящих, тобто доходами, які одержують у сфері матеріального виробництва, є: - заробітна плата робітників і службовців у галузях матеріального виробництва, а також інші види грошової або натуральної винагороди, які не включають у фонд заробітної платні (наприклад, премії і виплати з фонду матеріального заохочення, виплати на відрядження та ін.); - грошові і натуральні доходи населення від особистого підсобного господарства. При визначенні чистої продукції ці доходи розраховують за вирахуванням матеріальних витрат. Первинні доходи підприємств включають: - прибуток виробничих підприємств ( з урахуванням тієї його частини, яка передається в бюджет за мінусом відчислень, передбачених для оплати праці) - акцизний збір; - нарахування на заробітну плату. Підсумок перерахованих первинних доходів населення і первинних доходів підприємств являє собою величину національного доходу, одержанного розподільним методом. Іншими словами, розподільний метод визначення національного доходу полягає в підсумуванні первинних доходів фізичних і юридичних осіб. За таким методом можна також з’ясувати, як розподіляється національний доход на свої складові частини, тобто яку його частину становлять первинні доходи населення і яку частину – первинні доходи підприємств галузей матеріального виробництва. Метод кінцевого використання. За допомогою цього методу величину національного доходу можна визначити на стадії його використання. Після первинного розподілу національний доход піддається перерозподілу, в результаті якого розраховують доходи, які називають вторинними, або похідними. Процес перерозподілу закінчується створенням кінцевих доходів, тобто у кінці свого руху в процесі суспільного виробництва національний доход досягає стадії кінцевого використання, де за своїм цільовим призначенням розподіляється на фонд споживання і фонд нагромадження. Сума кінцевих доходів галузей матеріального виробництва, невиробничої сфери і населення – величина національного доходу, який використовують на споживання і нагромадження, тобто без урахування відшкодування втрат і зовнішньоторгового сальдо. Кінцеві доходи сфери матеріального виробництва – це нагромадження за даний період, основні виробничі фонди і приріст запасів для виробництва і реалізації. Величину кінцевих доходів можна дістати як суму первинних доходів, тобто доходів по первинному розподілу, плюс сальдо перерозподілу. Кінцеві доходи організацій, установ і підприємств невиробничої сфери – це споживані матеріальні блага за даний період і приріст основних невиробничих фондів. Оскільки первинних доходів у невиробничій сфері немає, кінцеві доходи можна отримати як сальдо перерозподілу. Кінцеві доходи населення – це споживані населенням за даний період матеріальні блага і збільшення майна населення. Обсяг кінцевих доходів населення можна обчислити як суму доходів по первинному розподілу (первинних доходів) і сальдо перерозподілу. При визначенні величини національного доходу, яка припадає на душу населення, треба мати на увазі, що національний доход – величина інтервальна, тобто така, яка показує обсяг національного доходу, виробленого або використаного за певний період часу, а чисельність населення – момент ний показник, який відображає чисельність населення на певний момент (певну дату). Для того щоб при розрахунках ці показники стали зіставними, чисельність населення необхідно використовувати як середню за відповідний період (за той період, за який беруть обсяг виробленого або використаного національного доходу). Таким чином, для того щоб визначити величину національного доходу, що припадає на душу населення, треба обсяг національного доходу за період розділити на середню чисельність населення за цей самий період. Показник цей розраховують, як правило, за рік. Обсяг виробленого за рік національного доходу на душу населення є одним з найважливіших показників, які характеризують економічну потужність країни.
Використана література: Михасюк I., Мельник А., Крупка М., Залога 3. Державне регулювання економіки. – К., 1999. Основы экономического и социального прогнозирования: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В. Н. Мосина. Д. М. Крука. М.: Высш. шк.. 1985. Теил Г. Прикладное экономическое прогнозирование. М.: Прогресс. 1990.
