Міністерство освіти України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра менеджменту

101-92
Методичні вказівки
для розробки системи екологічного менеджменту з дисципліни „Менеджмент природоохоронної діяльності” студентами напряму підготовки 6.030601 „Менеджмент”, денної і заочної форми навчання (частина 1).

Затверджено
на засіданні методичної комісії
напряму 6.030601 „Менеджмент”
протокол №_17__від_12_2007р.

Рівне - 2007
Методичні вказівки для розробки системи екологічного менеджменту з дисципліни „Менеджмент природоохоронної діяльності” студентами напряму підготовки 6.030601 „Менеджмент”, денної і заочної форми навчання (частина 1).
/Скрипчук П.М., Пахаренко О.В., Рівне, НУВГП 2007. – 28с.
Упорядники - Скрипчук П.М., к.т.н. доцент, Пахаренко О.В., асистент
Відповідальний - Кожушко Л.Ф., д.т.н., професор
за випуск завідувач кафедрою менеджменту
ЗМІСТ
Розробка системи екологічного менеджменту
1. Вступ
2. Загальні положення
3. Система екологічного менеджменту
3.0. Загальні положення
3.1. Політика в галузі системи екологічного менеджменту (СЕМ)
3.2. Планування
3.2. 1. Загальні положення
3.2. 2. Екологічні аспекти й впливи на навколишнє середовище
3.2. 3. Вимоги законодавчих, нормативних й інших документів
3.2. 4. Мета й завдання в області навколишнього середовища
3.2. 5. Програми в області навколишнього середовища
3.3. Впровадження й функціонування СЕМ
3.3. 1. Структура СЕМ і відповідальність персоналу
3.3. 2. Підвищення кваліфікації, навчання
3.3. 3. Зв'язки й звітність
3.3.4. Документація СЕМ
3.3. 5. Управління процесами функціонування системи
3.3.6. Підготовленість до надзвичайних ситуацій
3 4. Контроль, вимірювання, оцінка й коригувальні дії
3.4. 1. Контроль і вимірювання
3.4. 2. Реєстрація даних
3.4. 3. Екоаудит СЕМ
4. Перевірка СЕМ з боку керівництва. Безперервне поліпшення.
© Скрипчук П.М, Пахаренко О.В., 2007
© НУВГП, 2007
1. Вступ
Розробка систем екологічного менеджменту, систем менеджменту якості та інших в тому числі інтегрованих систем натепер є інструментом покращання діяльності підприємств, демонстрації відповідних характеристик виробничих технологій у відношенні до навколишнього природного середовища. За таких умов діяльність підприємства, його продукція, послуги мінімально впливають на навколишнє природне середовище (НПС), беручи до уваги при цьому необхідність прийняття підприємством відповідної екологічної політики й цілей в галузі навколишнього середовища. Такі процедури обумовлені вимогами чинного законодавства, екологічною політикою держави й у цілому світового співтовариства та спрямовані на захист навколишнього середовища, включаючи концепцію стійкого розвитку.
Гармонізовані стандарти серії ДСТУ ISO серії 14000 із управління навколишнім середовищем призначені для розробки і формування вимог до елементів ефективної системи управління навколишнім середовищем.
У стандартах ДСТУ ISO серії 14000 використані ті ж загальні принципи, що й у стандартах ДСТУ ISO серії 9000 із менеджменту якості. Підприємства можуть використати існуючу систему управління, що відповідає ДСТУ ISO 9000, як основу для створення СЕМ.
2. Загальні положення
2.1. Основні принципи й варіанти використання стандартів
ISO серії 14000
Основні принципи для управління, впровадженням і розвитку СЕМ містять у собі (але не обмежуються) наступними положеннями:
визнання того, що СЕМ є серед вищих загальних пріоритетів підприємства;
установлення й підтримка зв'язків із внутрішніми й зовнішніми зацікавленими сторонами;
визначення вимог законодавства й аспектів навколишнього середовища, пов'язаних з діяльністю, продукцією й послугами організації;
розробка зобов'язань керівництва й персоналу із захисту (охорони) навколишнього середовища із чітким визначенням відповідальності й обов'язків;
сприяння поширенню планування в частині навколишнього середовища на весь життєвий цикл продукції або процесу;
установлення процесів досягнення поставлених завдань у частині рівня характеристик навколишнього середовища;
забезпечення відповідних і достатніх ресурсів, включаючи тренінг персоналу, для досягнення запланованих характеристик навколишнього середовища в існуючих умовах ( на існуючій базі);
оцінка характеристик навколишнього середовища й зіставлення отриманих величин з політикою організації, цілями й завданнями, пошук варіантів, де це є доречним;
установлення процесів управління, що забезпечують проведення аудиту перевірки системи й виявлення можливостей для поліпшення системи й одержуваних характеристик навколишнього середовища;
підтримка постачальників у частині створення в них СЕМ.
Підприємства можуть розглядати різні варіанти використання стандартів ISO серії 14000:
для розробки або вдосконалювання СЕМ для сертифікації/реєстрації третьою стороною або самодекларування СЕМ підприємства;
для визнання другою стороною (для сторін, зв'язаними контрактами),що може зробити сприятливу дію на зв'язку, обумовлені бізнесом.
Вибір буде залежати від таких факторів, як:
політика підприємства;
рівень «зрілості» підприємства: чи є на підприємстві загальна система керування, що може сприяти введенню СЕМ;
можливі позитивні й негативні фактори, такі як положення на ринку, існуюча репутація, зовнішні зв'язки й розміри організації.
2.2. Ефект від наявності системи керування навколишнім середовищем
Організації повинні впроваджувати ефективну СЕМ для того, щоб допомогти захисту здоров'я людей і навколишнього середовища від впливу діяльності організації, продукції й послуг і сприяти в підтримці й поліпшенні навколишнього середовища. Наявність СЕМ на підприємстві може допомогти організації забезпечити довіру зацікавлених сторін у тім, що:
існують зусилля з боку посібника із забезпечення виконання політики, а також цілей і завдань, з якими підприємство зустрічається;
приділяється увага більшою мірою на попередження впливів, чим на коригувальні дії;
можуть бути представлені свідчення про прийняті необхідні міри й відповідності чинному законодавству;
проект системи містить у собі процес безперервного поліпшення.
Організація, система менеджменту якої включає СЕМ, має структуру для балансування й інтеграції економічних інтересів. Організація, що впровадила СЕМ може досягти істотних переваг у конкурентній боротьбі. Від застосування СЕМ може бути отримана економічна вигода. Вона повинна бути виділена (визначена) для того, щоб продемонструвати зацікавленим сторонам, особливо власникам акцій, значимість для організації ефективного управління навколишнім середовищем. СЕМ також створює (забезпечує) для організації можливість зв'язати мети й завдання в області навколишнього середовища з фінансовими результатами діяльності й у такий спосіб забезпечити ситуацію коли використовувані ресурси приносять найбільшу вигоду як у фінансовому відношенні, так й у частині охорони навколишнього середовища.
Потенційна користь, пов'язана з функціонуванням ефективної СЕМ містить у собі:
забезпечення впевненості споживача в частині менеджменту навколишнього середовища;
установлення зв'язків із громадськістю;
задоволення критеріям інвестора й поліпшення доступу до інвестицій;
одержання страховки за обґрунтованими цінами;
поліпшення іміджу й місця, займаного на ринку;
відповідність критеріям сертифікації покупця;
поліпшення контролю ціни;
зниження можливості одержання невідповідних природоохоронним вимогам результатів;
економія матеріалів й енергії;
сприяння одержанню необхідних дозволів і легалізації дій;
прискорення розвитку й рішення питань, пов'язаних з навколишнім середовищем;
поліпшення зв'язків із промисловістю/урядом/регіоном.
2.3. Галузь поширення
Міжнародні стандарти ISO серії 14000 застосовні до організації, що бажає:
впровадити, підтримувати й поліпшувати СЕМ;
одержувати для собе підтвердження про свою відповідність установленій політиці в галузі навколишнього середовища;
демонструвати відповідність іншим, включаючи декларації безпеки;
здійснити сертифікацію(реєстрацію) СЕМ зовнішньою організацією;
провести самовизначення й самодекларацію відповідності стандарту.
3. Система екологічного менеджменту
3.0. Загальні положення
СЕМ є структуризованим механізмом для досягнення безперервного поліпшення, ступінь й охоплення якого буде визначатися організацією у світлі економічних й інших обставин. Хоча деяке поліпшення характеристик навколишнього середовища можна чекати від здійснення принципу системного підходу, необхідно зрозуміти, що СЕМ є інструментом, що сприяє організації досягти й систематично контролювати рівень характеристик навколишнього середовища, що вона сама встановити для себе.
При цьому мати на увазі, що введення й застосування СЕМ саме по собі не може бути обов'язковим результатом негайного зниження відповідних впливів на навколишнє середовище. Підприємство має певні ступені волі й можливості для встановлення границь своєї діяльності й може застосовувати вимоги дійсного документа стосовно всієї організації або до підрозділів, що виконують специфічні роботи та до специфічних видів діяльності організації.
Рівень деталізації й складність СЕМ, галузь поширення будуть залежати від розмірів підприємства й особливостей його діяльності.
Інтеграція питань навколишнього середовища із загальною системою менеджменту може вплинути на ефективність застосування СЕМ, а також проясненню її ролі в загальній діяльності підприємства.
Система повинна сприяти підприємству в:
установленні підходящої для неї політики в галузі навколишнього середовища;
установленні екологічних аспектів, що виникають від минулої, дійсної або планованої діяльності, продукції або послуг, щоб визначити значні впливи на навколишнє середовище;
визначенні кола відповідних вимог законодавства й нормативних документів в галузі навколишнього середовища, обов'язкових для виконання на підприємстві;
установленні пріоритетів і визначення відповідних цілей і завдань;
установленні структури й програм для впровадження політики й досягнення цілей і завдань;
поданні необхідних засобів для планування, контролю, моніторингу, що коректують діяльність з перевірок, щоб забезпечити виконання політики й відповідність системи навколишнього середовища встановленим вимогам;
сприянні пристосуванню при зміні виробничих й інших обставин.
Елементами СЕМ пропонованими в стандартах ISO серії 14000, є:
1. Політика в галузі навколишнього середовища.
1.1 Прийняття зобов'язань і політики;
1.2 Проведення попереднього \екоаудита.
2. Планування робіт в галузі навколишнього середовища :
2.1. Аспектів навколишнього середовища, що піддаються впливу;
2.2. Вимог законодавчих, нормативних й інших документів;
2.3. Поставлених підприємством цілей і завдань в галузі навколишнього середовища;
2.4. Програм управління підприємством в галузі навколишнього середовища.
3. Впровадження й забезпечення функціонування СЕМ, у тому числі в частині:
3.1. Структури системи, відповідальності й компетентності персоналу;
3.2. Управління документацією, використовуваної й розроблювальної в рамках системи;
3.3. Управління процесами функціонування системи, які включають виділені екологічні аспекти;
3.4. Готовності до надзвичайних ситуацій і реакції на них.
4. Контроль і коригувальні дії включають:
4.1. Контроль і виміри параметрів і впливів на навколишнє середовище;
4.2. Збір даних;
4.3. Виявлення невідповідностей, здійснення коригувальних і попереджуючих дій;
4.4. Реєстрація даних;
4.5. Екологічний аудит системи;
5. Перевірка СЕМ з боку керівництва підприємства.
Застосування різних елементів системи менеджменту може відрізнятися залежно від прийнятої політики, цілей і завдань підприємства а галузі навколишнього середовища й особливостей підприємства. У той час як СКЯ мають справу з потребами споживача, СЕМ до потреб широкого кола зацікавлених сторін і включають потреби суспільства захисту навколишнього середовища, що повинне враховуватися при розробці СЕМ.
3.1. Політика в галузі навколишнього середовища
Підприємство повинне визначити (прийняти) політику в галузі навколишнього середовища й забезпечити її реалізацію в рамках своєї системи керування навколишнім середовищем.
Вище керівництво (адміністрація) підприємства повинне забезпечувати, щоб прийнята політика:
а) відповідала характеру, масштабу й впливам на навколишнє середовище діяльності підприємства, її продукції й послуг;
б) включала зобов'язання при безперервному поліпшенню й запобіганню забруднення навколишнього середовища;
в) включала зобов'язання з відповідності вимогам законодавства й нормативних документів й інших вимог з навколишнього середовища, прийнятим самою організацією;
г) передбачала структуру для встановлення й перевірки цілей і завдань в галузі навколишнього середовища;
д) була документована, виконувалася , підтримувалася й доводилася до всіх працівників,
Політика в області навколишнього середовища повинна бути рушійною силою для впровадження й поліпшення системи керування навколишнього середовища підприємства, що забезпечує можливість для підприємства, підтримки й потенційного поліпшення його характеристики навколишнього середовища.
Політика є базисом, на основі якого організація встановлює свою мету й завдання. Політика повинна бути досить ясною, щоб бути зрозумілою як внутрішніми, так і зовнішніми зацікавленими сторонами. Вона повинна періодично перевірятися, переглядатися для того, щоб відбивати умови, що змінюються, і інформацію. Її область застосування повинна бути ясно визначена. Вище керівництво підприємства повинне визначити й документувати свою політику в області навколишнього середовища в контексті політики корпорації або іншого утворення, у яке воно входить, якщо це має місце (вище керівництво може складатися з однієї особи або групи осіб, що володіють певними повноваженнями в рамках підприємства).
3.1.1 Прийняття зобов'язань і політики
При прийнятті зобов'язань і політики підприємство повинне почати з того місця, де можна одержати очевидну вигоду (користь), наприклад, фокусування уваги на відповідності правилам (законодавству) шляхом обмеження джерел перешкод або шляхом ефективного використання матеріалів. У міру нагромадження підприємством досвіду й формування системи керування навколишнього середовища можуть впроваджуватися процедури, програми й технології для подальшого поліпшення характеристик навколишнього середовища. Потім, у міру розвитку системи керування навколишнім середовищем, питання навколишнього середовища можуть впроваджуватися (включатися) в усі рішення, пов'язані з бізнесом.
Для забезпечення успіху самим першим кроком у розробці й поліпшенні СЕМ є ухвалення рішення (зобов'язання) вищим керівництвом підприємства з поліпшення керування в частині навколишнього середовища, діяльністю, продукцією й послугами.
Оперативне прийняття рішень із впливами на навколишнє середовище, з боку керівників підприємства є критичним чинником.
Прийнята політика підприємства з навколишнього середовища встановлює загальні напрямки й ряд принципів дії для підприємства. Відповідальність за встановлення політики в галузі навколишнього середовища звичайно покладається на вище керівництво підприємства. Керівництво підприємства відповідальне за виконання політики й за подання вхідних даних для формулювання й зміни політики.
Політика в галузі навколишнього середовища повинна враховувати наступне:
роль підприємства, основні цінності й перспективи;
вимоги зацікавлених сторін і зв'язку з ними;
безперервне поліпшення;
попередження забруднення;
керівні принципи;
координацію з іншими політиками підприємства (наприклад, в галузі якості, здоров'я людей, безпеки);
специфічні місцеві або регіональні умови;
 відповідність стосовних до справи правил, законів й інших критеріїв, прийнятих підприємством.
При визначенні політики підприємства в галузі навколишнього середовища варто мати на увазі, що вся діяльність, продукція й послуги підприємства можуть стати причиною впливу на навколишнє середовище.
У зв'язку із цим політика може містити також наступні зобов'язання з:
мінімізації будь-якого істотного негативного впливу на навколишнє середовище нових удосконалень шляхом використання інтегрованих процедур і планування в області галузі СЕМ;
удосконалення процедур оцінки характеристик навколишнього середовища й пов'язаних із ним приладів що засобів використаної техніки;
використанню концепції життєвого циклу продукції;
проектуванню продукції таким чином, щоб мінімізувати її вплив на навколишнє середовище при виробництві, використанні й зберіганні;
запобіганню забруднення, зниженню відходів і споживання ресурсів (матеріалів, палива й ресурсів) і зобов'язань у частині відновлення й переробки відходів на противагу похованню (де це можливо);
навчанню й тренінгу;
обміну досвідом в області навколишнього середовища;
обліку зв'язків із зацікавленими партіями (сторонами);
проведенню робіт у напрямку безперервного розвитку;
сприяння застосуванню СЕМ у постачальників.
Головні питання, які підлягають розгляду при оцінці (екоаудиту)політики в галузі НПС,
1 Чи відповідає прийнята політика підприємства його діяльності, продукції й послугам?
2. Чи відбиває політика цінності й керівні принципи підприємства ?
3. Чи схвалена політика вищим керівництвом підприємства й чи призначена особа, відповідальна за перегляд і здійснення політики ?
4. Чи сприяє політика встановленню цілей і завдань в галузі навколишнього середовища?
5. Чи сприяє політика впровадженню нових технологій й удосконалюванню практики СЕМ?
6. Які конкретні зобов'язання включені в політику в галузі навколишнього середовища, наприклад, у частині підтримки безперервного поліпшення, підтримки попередження забруднення, керування, досягнення або перевищення вимог документації й розгляди побажань зацікавлених сторін?
3.1.2. Попередня перевірка(екоаудиту)
навколишнього середовища
Одним з перших на підприємстві є первісна перевірка навколишнього середовища, у процесі якої визначається поточний стан підприємства в частині навколишнього середовища.
Попередня перевірка (аудит) може містити в собі:
визначення (ідентифікацію) вимог, що містяться в законодавстві й нормативних документах;
визначення (ідентифікація) екологічних аспектів, пов'язаних з діяльністю організації, її продукцією й послугами для того, щоб визначити ті з них, які роблять або можуть зробити значний вплив на навколишнє середовище й зобов'язання в частині навколишнього середовища;
оцінку відповідності характеристик відповідним критеріям, зовнішнім стандартам, правилам, практичним методикам, рядам ,
існуючу практику й процедури керування навколишнім середовищем;
ідентифікацію існуючої політики й процедур, пов'язаних з діяльністю із закупівлями і контрактами;
зворотний зв'язок по виявленим раніше невідповідностях;
можливості підвищення конкурентноздатності;
точки зору зацікавлених сторін;
функції й дія інших організаційних систем, які можуть позитивно або негативно впливають на характеристики навколишнього середовища організації.
У всіх випадках повинен бути розглянутий весь діапазон умов діяльності, включаючи можливі аварії й надзвичайні ситуації. Процес і результати попередньої перевірки навколишнього середовища повинні бути документовані, визначені можливості для створення або поліпшення системи СЕМ.
При проведенні попередньої перевірки навколишнього середовища важливим першим кроком є розробка галузей, які повинні бути піддані перевірці. Вони можуть включати різні види діяльності підприємства, специфічні операції або специфічні місця. При проведенні попередньої перевірки звичайно використаються наступні технічні прийоми: запитання; інтерв'ю; контрольні листки; пряма інспекція й виміри; перевірка записів; фіксування досягнутого рівня.
Результати попередньої перевірки повинні використатися при визначенні політики підприємства в галузі навколишнього середовища та при прийнятті відповідних зобов'язань із боку вищого керівництва підприємства.
3.2. Планування
3.2.1. Загальні положення
Підприємство повинне сформулювати план виконання своєї політики в галузі навколишнього середовища.
Елементи системи управління навколишнім середовищем, пов'язані із плануванням, містять у собі:
 визначення аспектів навколишнього середовища й оцінку пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище;
вимоги законодавства й нормативних документів;
внутрішні критерії характеристик, мети й завдання в області навколишнього середовища, плани в області навколишнього середовища й програму управління.
3.2.2. Екологічні аспекти впливу на навколишнє середовище
Політика, мета ,завдання організації в галузі навколишнього середовища повинні ґрунтуватися на знаннях екологічних аспектів і відповідних істотних впливів на навколишнє середовище, пов'язаних з діяльністю організації, її продукцією або послугами.
Визначення екологічних аспектів є поточним, безперервним процесом, що дозволяє визначити минуле, дійсний і потенційний вплив (позитивної або негативної) діяльності, продукції, послуг підприємства на навколишнє середовище. Цей процес містить у собі визначення можливих нормативних документів, законодавчих актів і видів бізнесу, що зачіпають інтереси підприємства. Він також включає визначення впливу на здоров'я , безпеку , оцінку ризику, пов'язаного з навколишнім середовищем.
Підприємство повинне встановлювати і підтримувати процедури становлення екологічних аспектів взаємодії її діяльності, продукції й послуг з навколишнім середовищем, які вона може контролювати й на які вона припускає вплинути для того, щоб визначити, які з них роблять або можуть зробити істотні впливи на навколишнє середовище.
Наприклад, аспектом у частині навколишнього середовища може бути викид, скидання забруднюючих речовин від конкретних видів діяльності. Вплив ставиться до зміни, що має місце в навколишнім середовищі як результат аспекту.
Визначення екологічних аспектів й оцінка впливів на навколишнє середовище є процесом, якім можна підрозділити на чотири стадії:
1. Вибір виду діяльності або процесу (обраний вид діяльності або процес повинен бути досить більшим для змістовного дослідження й, у той же час, досить малим, щоб у необхідному ступені бути зрозумілим).
2. Визначення екологічних аспектів діяльності, продукції або послуг
3. Визначення впливів на навколишнє середовище (визначається якнайбільше діючих і можливих, позитивних і негативних впливів на навколишнє середовище, пов'язаних з кожним з певних аспектів).
Приклади для перших трьох стадій включають:
Діяльність - обіг з небезпечними матеріалами;
Продукція - конкретний вид продукції;
Послуги - ремонт автомобілів й ін.;
Аспект - можливість випадкового розливу;
Аспект - зміна продукції, що приводить до зменшення його маси;
Аспект - зовнішнє випромінювання;
Вплив - забруднення ґрунту або води;
Вплив - консервація природних ресурсів;
Вплив - зниження забруднення повітря.
Оцінка істотності впливів
Істотність кожного з певних впливів на навколишнє середовище може бути різним для кожного підприємства. Вираження їх у кількісному виді може допомогти для ухвалення рішення. Оцінка істотності впливів може бути виконана шляхом розгляду:
Щодо навколишнього середовища: масштабу (розміру) впливу; імовірності виникнення; тривалості впливу.
Щодо бізнесу: потенційної можливості прояву порушень нормативних актів і законодавства; труднощів зміни впливу; вартості зміни впливу дії зміни впливу на інші види діяльності й процеси.
Процес визначення істотних екологічних аспектів, пов'язаний з діяльністю виробничих підрозділів, повинен охоплювати всі можливі варіанти впливу на НПС.
Процес повинен брати до уваги нормальні виробничі умови, умови зупинки й запуску, а також реального потенційного впливу, пов'язані з обґрунтованим прогнозом або аварійними ситуаціями.
Управління й вплив на екологічні аспекти, викликані продукцією, можуть істотно змінюватися в залежності ринкової ситуації для організації. Підрядник або постачальник організації може мати відносно слабкий вплив на екологічні аспекти, у той час як підприємство, відповідальне за проектування продукції, може істотно міняти екологічні аспекти зміною, наприклад, виду лише одного вхідного матеріалу. Визнаючи, що підприємства можуть мати обмежене керування використанням і розміщенням їхньої продукції, вони повинні розглядати, де це практично можливо, що відповідають механізми використання й розміщення (утилізації) продукції. Ця вимога не припускає змінити або підвищити існуючі правові зобов'язання підприємства.
Основні питання, розглянуті при визначенні аспектів у частині навколишнього середовища й оцінці впливів на навколишнє середовище:
1. Що є аспектами в частині навколишнього середовища в частині діяльності підприємства, її продукції й послуг?
2. Чи створює діяльність підприємства, її продукція або послуги які або істотні негативні впливи на навколишнє середовище?
3. Чи має підприємство процедури для оцінки впливів на навколишнє середовище для нових проектів?
4. Чи вимагає розташування підприємства спеціального розгляду питань, пов'язаних з навколишнім середовищем, наприклад, для чутливих у змісті навколишнього середовища місць?
5. Як будь-які зміни або доповнення в діяльності підприємства, її продукції й послугах будуть діяти на аспект у частині навколишнього середовища й пов'язані з ними впливу?
6. Наскільки істотні або серйозні потенційні впливи на навколишнє середовище при виникненні аварійних ситуацій у процесі функціонування підприємства ?
7. Наскільки часто може виникнути ситуація, що приводить до істотних впливів на навколишнє середовище?
8. Що є для підприємства істотними аспектами в частині навколишнього?
9. Чи є впливи на навколишнє середовище місцевими, регіональними або глобальними?
3.2.3. Вимоги законодавчих, нормативних та інших документів
Підприємство повинне встановлювати і підтримувати процедури вибору й користування законодавчими й нормативними документами, що містять вимоги, які підприємство прийняло в якості безпосередньо застосовуваних до екологічних аспектів, пов'язаним з його діяльністю, продукцією, послугами.
Деякі питання, що підлягають розгляду в частині вибору й користування законодавчими й нормативними документами:
1. Як підприємство організує доступ до документів і визначає стосовні до нього законодавчі й інші вимоги в галузі навколишнього середовища?
2. Як підприємство простежує наявність і зміни законодавчих й інших вимог в галузі навколишнього середовища?
3. Як підприємство доводить до відома своїх співробітників відповідну інформацію про законодавчу та іншу вимоги?
Для проведення робіт із забезпечення відповідності вимогам законодавчих, нормативних та інших документів в галузі навколишнього середовища підприємство повинне визначити й зрозуміти вимоги, що містяться в документації й використовуються до її діяльності. Документи, що містять вимоги, можуть існувати в різних формах:
стосовно до діяльності (наприклад, дозволу на функціонування в даному місці);
стосовно до продукції й послуг організації;
стосовно до виробництва;
загальні закони з навколишнього середовища;
повноваження, ліцензії і дозволи.
Можуть використовуватись різні джерела для визначення документів з навколишнього середовища і їхнім поточним змінам, що включають: всі рівні виконавчої влади; промислові асоціації або групи; комерційні бази даних; професійні послуги.
Для того, щоб забезпечити відстеження вимог, що містяться в документах, підприємство може встановити й актуалізувати перелік всіх законів і нормативних документів, пов'язаних з навколишнім середовищем що мають відношенням до її діяльності.
У необхідних випадках вимоги законодавчих і нормативних документів доповнюються внутрішніми пріоритетами й критеріями - внутрішніми характеристиками, що вводять на рівні підприємства. Ці внутрішні характеристики повинні розроблятися й застосовуватися в тих випадках, коли зовнішні документи не відповідають потребам підприємства, або коли їх взагалі не існує. Внутрішні характеристики разом з вимогами зовнішніх документів допомагають підприємству в розробці власних цілей і завдань.
Критерії внутрішніх характеристик
Прикладами галузей, де підприємство може встановлювати внутрішні характеристики в галузі навколишнього середовища, є: системи управління відповідальність працюючих; придбання, керування власністю, позбавлення прав; постачальники; підрядники; керування продукцією; реакція на випадкові події, підготовленість до них; підготовленість персоналу; виміри й поліпшення в галузі навколишнього середовища; зниження виробничого ризику; запобігання забруднення й збереження ресурсів; проекти на нові вироби, процеси, послуги; зміни процесів; управління обігом відходів; управління водокористування; управління якістю повітря; транспортування.
3.2.4. Мета й завдання в галузі навколишнього середовища
Підприємство повинне встановлювати й підтримувати в документованому виді мету й завдання в галузі навколишнього середовища, стосовно до справи, функції (обраного екологічного аспекту) і рівня управління усередині організації. Поставлені цілі й завдання повинні забезпечувати виконання прийнятої політики підприємства в галузі навколишнього середовища.
При розгляді технології виробництва організації необхідно розглянути питання застосування найкращої доступної технології, коли це економічно обґрунтовано, ефективно за вартістю й підходить для застосування. Мета й завдання повинні встановлюватися з урахуванням забезпечення відповідності політиці підприємства з навколишнього середовища.При встановленні цілей організація повинна також ураховувати відповідні дані, отримані при перевірках (аудитах) навколишнього середовища, установлені аспекти в частині навколишнього середовища й пов'язані з ними впливу на навколишнє середовище.
Потім можуть бути встановлені завдання в галузі навколишнього середовища для досягнення поставлених цілей у певні періоди часу.
Після встановлення цілей і завдань підприємство повинне розглянути правильність вибору засобів вимірювальної техніки і відповідних методик для виміру характеристик навколишнього середовища. Ці вимірювальні прилади можуть використатися для оцінки характеристик навколишнього середовища як для цілей управління навколишнім середовищем, так і для виробничих процесів. Мета й завдання можуть широко застосовуватися на підприємстві в цілому або в більше обмеженому специфічному його місці або в окремих галузях діяльності.
Мета й завдання повинні періодично переглядатися. Мета й завдання можуть включати зобов'язання по:
зниження відходів й ефективному використанню ресурсів;
зниження або виключення викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище;
проектування продукції з урахуванням мінімізації впливу на навколишнє середовище в процесі її виробництва, використання й зберігання;
контролю впливів на навколишнє середовище, джерелом яких є сировина (неопрацьовані матеріали);
мінімізації будь-яких негативних впливів від нових розробок;
сприяння розуміння персоналом і суспільством проблем, пов'язаних з навколишнім середовищем.
3.2.5. Програми в галузі навколишнього середовища
Підприємство повинне встановлювати й підтримувати програму (або програми) для досягнення своїх цілей і завдань в галузі навколишнього середовища. Вони повинні включати:
а) покладання відповідальності за досягнення цілей і завдань для кожної стосовної до справи функції й рівня організації;
б) засоби й період часу, за який вони будуть досягнуті.
Якщо розглянута функція ставиться до нових розробок (проектів) або до нових видів діяльності, продукції або послуг, то програма повинна бути дороблена. У рамках діяльності із загального планування підприємство повинне створити програму СЕМ, що адресується до всіх цілей в галузі навколишнього середовища організації. Для найбільшої ефективності планування управління в галузі навколишнього середовища повинне бути інтегроване із загальним стратегічним планом підприємства. Програми управління навколишнім середовищем повинні адресуватися до планів, ресурсів і відповідальності для досягнення цілей і завдань підприємства в області навколишнього середовища.
Програма повинна встановлювати, як будуть досягнуті завдання підприємства в галузі навколишнього середовища, включаючи тимчасові графіки й відповідальність персоналу за здійснення політики підприємства з навколишнього середовища.
Програма може бути підрозділена на розділи, що ставляться до специфічних елементів діяльності підприємства.
Програма повинна включати перевірки в частині навколишнього середовища нових видів діяльності.
Програма може включати, де це підходить і практично виправдано, розгляд стадій планування, проектування, виробництва, маркетингу й розміщення продукції. Вона може охоплювати як поточну діяльність, так і нові види діяльності. Для продукції вона може включати проектування, матеріали, виробничі процеси, експлуатацію й кінцеве розміщення продукції. Для установок або значимих модифікацій процесів вона може включати: планування, проектування, конструювання, приймання, експлуатацію , повторні перевірки.
Приклад процесу розробки програми керування навколишнім середовищем



3.3. Впровадження й функціонування СЕМ
3.3.1. Структура системи керування навколишнім СЕМ і відповідальність персоналу
Для ефективного впровадження й застосування СЕМ підприємство повинне розробити придатні й підтримуючі механізми (структуру, процедури й т.д.), необхідні для досягнення (реалізації) її політики в галузі навколишнього середовища й відповідних цілей і завдань.
Повинні бути визначені й документовані роль, відповідальність і повноваження, і далі передані відповідним особам для того, щоб сприяти ефективному управлінню навколишнім середовищем. Адміністрація повинна бути забезпечена ресурсами, достатніми для впровадження й контролю СЕМ. Ресурси включають людські ресурси, фахівців, технологічні й фінансові ресурси.
Успішне впровадження СЕМ вимагає прийняття зобов'язань всіма працівниками організації. Тому відповідальність в галузі навколишнього середовища не слід обмежувати функціями, пов'язаними безпосередньо з навколишнім середовищем, у їхнє поширення варто включити й інші галузі організації, такі, як управління поточною діяльністю або функції з адміністративного управління, що не ставляться прямо до навколишнього середовища.
Вищий керівник організації повинен забезпечити виділення ресурсів, необхідних для впровадження й підтримки в робочому стані СЕМ
Вимоги до СЕМ постійно змінюються у відповідь на зміни вимог законодавства, нормативних документів, зацікавлених сторін, динаміки бізнесу в галузі довкілля й змін, що вводять, у діяльність підприємства, його продукцію й послуги, що вимагає постійної уваги до питань розвитку системи з боку керівництва. Для успішного впровадження й ефективного функціонування СЕМ повинні бути визначені й бути доступними: людські, матеріальні (наприклад, устаткування, прилади) і фінансові ресурси, необхідні для виконання політики підприємства. При розподілі ресурсів підприємства можуть розроблятися процедури простежування як прибутку, так і витрат у процесі своєї діяльності, продукції й послуг, таких як податкова ,пов'язані з охороною навколишнього середовища й природокористуванням, вартість обігу відходів і т.д.
Працівники підприємства всіх рівнів повинні нести відповідальність, у межах їхніх обов'язків, за характеристику навколишнього середовища підприємства, підтримку ефективного функціонування СЕМ.
Деякі питання для оцінки (екоаудиту) у частині відповідальності й обов'язків:
1. Що входить у сферу відповідальності й обов'язку персоналу, що управляє, виконує й підтверджує виконання робіт, що роблять вплив на навколишнє середовище, чи визначені вони й документовані ?
2. Які зв'язки між обов'язками в частині навколишнього середовища й посадових інструкцій?
3. У частині персоналу на який покладена відповідальність й обов'язки:
чи є достатній тренінг, ресурси й персонал для виконання робіт?
чи проявляє він ініціативу із забезпечення відповідності політики в галузі навколишнього середовища?
чи проявляє він ініціативу, чи розробляє рекомендації або чи пропонує заходи ?
чи проведений з ним відповідний тренінг дій в аварійних ситуаціях?
чи розуміє він наслідки невідповідностей?
чи розуміє він покладену на нього відповідальність?
чи схвалюються добровільні дії й ініціативи?
Для забезпечення ефективного розвитку й функціонування СЕМ необхідно визначити відповідні обов'язки й повноваження.
Типовий перелік посадових осіб, на яких покладаються відповідальність в рамках СЕМ: Генеральний директор, його заступники, представник керівництва - зам. генерального директора (або головний інженер) відповідальний від керівництва за навколишнє середовище, головний механік, головний енергетик, головний метролог, головний конструктор, головний технолог, стосовні до справи завідувачі підрозділами, персонал, пов'язаний з функціонуванням системи керування навколишнім середовищем, персонал із продажу й маркетингу, керівники підрозділів, пов'язаних з фінансами, плануванням, юридичною службою.
Адміністрація підприємства відіграє ключову роль у досягненні їхніми працівниками усвідомлення й мотивації дій шляхом пояснення значимості підприємства в галузі навколишнього середовища й необхідності втілення прийнятих підприємством зобов'язань у політику з навколишнього середовища.
Саме індивідуальні зобов'язання людей у частині усвідомлення й поділу цінностей в галузі навколишнього середовища є важливими у СЕМ від паперу до ефективного процесу.
Всі члени підприємства повинні розуміти й заохочуватися (підтримуватися) у частині визнання важливості досягнення цілей і завдань в галузі навколишнього середовища, за які вони відповідальні й підзвітні. Вони, у свою чергу, повинні заохочувати (підтримувати), де це необхідно, інших членів підприємства реагувати подібним чином. Мотивація дій з безперервного поліпшення може підсилюватися, коли працівників націлюють, схвалюють на досягнення цілей і завдань в галузі навколишнього середовища й заохочують на подачу пропозицій, які ведуть до поліпшення характеристики навколишнього середовища.


3.3.2 Підвищення кваліфікації,навчання
Підприємство повинне встановлювати необхідності в тренінгу й навчанні персоналу, щоб весь персонал, чия робота може створити істотні впливи на навколишнє середовище, проходив відповідний тренінг і навчання. Воно повинне встановити й підтримувати процедури для подання її працівникам або членам для кожної, стосовної до справи функції й рівню знання про:
а) важливості відповідності політиці в області навколишнього середовища, процедурам і вимогам до системи керування навколишнім середовищем;
б) істотних впливах на навколишнє середовище дійсних або потенційних від їхньої робочої діяльності й користі в частині навколишнього середовища від поліпшення кваліфікаційних характеристик і практичного вміння персоналу;
в) їхні ролі й відповідальність у досягненні відповідності з політикою в області навколишнього середовища, процедурами й вимогами до системи керування навколишнім середовищем, включаючи вимоги в частині готовності до непередбачених ситуацій і реакції на них;
г) можливих наслідках відхилень від установлених робочих процедур.
Підприємство повинне також вимагати, щоб підрядники, що працюють із її доручення, могли продемонструвати, що їхній персонал має необхідну навченість (досвід і знання).
Персонал, що виконує завдання, які можуть виявити істотні впливи на навколишнє середовище повинен бути компетентним на основі відповідного навчання, тренінгу й/або придбаного досвіду.
Повинні бути визначені знання й кваліфікація, необхідні для досягнення цілей і завдань в галузі навколишнього середовища. Вони повинні розглядатися з урахуванням наявного персоналу, набору нових працівників, підвищення кваліфікації й поточного навчання. Керівники повинні визначати рівні досвідченості, компетентності й тренованості, необхідні для забезпечення можливостей персоналу виконувати свої функції, особливо того персоналу, що виконує специфічні функції з менеджменту, пов'язані з навколишнім середовищем.
Для всього персоналу усередині підприємства необхідно проводити навчання, що є вимогою політики в галузі навколишнього середовища.
Працівники повинні мати відповідну базу знань, у частині методів і необхідної кваліфікації для виконання ними завдань, а також включати знання про вплив їхньої діяльності на навколишнє середовище, що може мати місце при її некоректному виконанні.
Деякі питання для оцінки (екоаудиту) у частині навчання:
1. Як підприємство встановлює необхідність у тренінгу в частині навколишнього середовища?
2. Як необхідність проведення тренінгу для специфічних робочі функції аналізується?
3. Чи розвивається, переглядається й модифікується зміст тренінгу відповідно до виявлених потреб?
4. Як документується й контролюється тренінг?
Можуть проводитися наступні види тренінгу:
підвищення розуміння стратегії керування навколишнім середовищем;
підвищення загального рівня розуміння питань, пов'язаних з навколишнім середовищем;
підвищення кваліфікації;
забезпечення відповідності вимогам документації з навколишнього середовища.
Склад працівників, що проходять навчання:
старша адміністрація;
всі працівники;
працівники, на яких лежить відповідальність в галузі навколишнього середовища;
працівники, чия діяльність може вплинути на відповідність установленим вимогам у частині навколишнього середовища.
Мета проведення навчання:
досягти прийняття зобов'язань і послідовності побудови в частині політики підприємства в галузі навколишнього середовища;
досягти прийняття зобов'язань у частині політики в галузі навколишнього середовища, її цілей і завдань і виховати почуття індивідуальної відповідальності;
поліпшити характеристики в частині впливів на навколишнє середовище в специфічних галузях діяльності (виробничих операціях, проектуванні й т.д.);
забезпечити розуміння вимог законодавства й нормативних документів (включаючи внутрішні вимоги) у частині навколишнього середовища.
3.3.3. Зв'язки й звітність
Підприємство повинне встановлювати й підтримувати необхідні процедури для забезпечення:
а) внутрішніх зв'язків між різними рівнями й функціями підприємства;
б) для здійснення зовнішніх зв'язків з істотних аспектів у частині навколишнього середовища й реєстрації рішень. Такі процедури повинні передбачати в тому числі одержання, документування й відповіді на запити в частині стосовних до справи зв'язків із зовнішніми зацікавленими сторонами.
Зв'язки включають установлення процедур внутрішньої й, де це необхідно, зовнішньої звітності в частині діяльності в галузі навколишнього середовища підприємства для того, щоб:
мати спільні справи в частині проблем і питань , пов'язаних з діяльністю підприємства, її продукцією й послугами;
підвищити поінформованість про політику підприємства в галузі навколишнього середовища, цілях, завданнях і програмах;
інформувати внутрішні й зовнішні зацікавлені сторони про СЕМ підприємства й відповідній характеристиці навколишнього середовища.
Питання для оцінки (екоаудита) у частині зв'язків і звітності:
1. Який процес одержання й реагування на питання, що викликають занепокоєння працівників?
2. Який процес одержання й розгляду питань, що турбують зацікавлені сторони?
3. Який процес передачі політики й характеристики організації в галузі навколишнього середовища зацікавленим сторонам?
4. Як результати перевірок системи керування СЕМ передаються співробітникам підприємства, стороннім організаціям?
5. Який процес ознайомлення з політикою організації в галузі навколишнього середовища громадськості?
6. Чи відповідають внутрішні або зовнішні зв'язки підтримки безперервного поліпшення в частині питань навколишнього середовища?
Елементи, які можуть бути включені у звіти:
профіль організації;
політика в галузі навколишнього середовища, мети й завдання;
процеси (процедури)СЕМ;
можливості для поліпшення;
додаткова інформація;
незалежне підтвердження змісту.
Підприємство може передавати інформацію з навколишнього середовища різними шляхами:
зовнішніми, через річні звіти, документацію, публікації уряду, публікації промислових асоціацій, оголошення;
зовнішніми, шляхом організації відкритих днів підприємства, публікації номерів телефонів й адрес, куди варто направляти скарги й питання;
внутрішніми, вивішуванням дошки бюлетенів, внутрішніх газет, зборів і повідомлень.
3.3.4. Документація СЕМ
Підприємство повинне встановити й підтримувати документацію, що містить інформацію на паперових або електронних носіях, щоб:
а) описати основні елементи системи керування навколишнім СЕМ й їхню взаємодію;
б) дати вихідні напрямки для використання в роботі зв'язаної документації.
Всі процеси й процедури функціонування СЕМ повинні бути визначені, відповідно задокументовані. Підприємство повинне чітко визначити види й перелік документів, у яких установлюються всі процедури, що забезпечують ефективне функціонування СЕМ. Характер і склад документації може змінюватися залежно від розміру й складності діяльності, продукції й послуг підприємства. У випадках, коли елементи СЕМ інтегровані із загальною системою менеджменту підприємства, документація з навколишнього середовища повинна бути також інтегрована із загальною документацією.
Для простоти використання, підприємство може розглянути питання розробки й підтримки зведеного документа (посібника з навколишнього середовища підприємства), у якому:
зіставляються політика в галузі навколишнього середовища, мета й завдання;
описуються засоби досягнення цілей і завдань в галузі навколишнього середовища;
підтверджуються документально ключові ролі, відповідальність і процедури;
даються посилання на зв'язані документи й описуються інші елементи системи менеджменту підприємства, якщо це необхідно;
демонструється, що впроваджуються елементи СЕМ, що підходять для підприємства.
Такий зведений документ, як «Посібник з навколишнього середовища підприємства», може служити довідником при застосуванні й підтримці СЕМ організації.
Деякі питання для оцінки (екоаудита) у частині встановлення документації системи керування навколишнього середовища:
1. Як процедури з менеджменту з СЕМ установлюються, документуються, передаються й переглядаються?
2. Чи має організація процес для розробки й підтримки документації СЕМ?
3. Як документація СЕМ інтегрується з існуючою документацією, де це доречно?
4. Як здійснюються доступ працівників до документації?
Вся документація по системі керування навколишнім середовищем повинна бути датована (із вказівкою дати перегляду), й зберігатися протягом певного періоду часу.
Підприємство повинне забезпечити, щоб:
документація могла бути закріплена за відповідним, підрозділом, функцією діяльністю й елементом СЕМ або особою для зв'язку;
документація повинна перевірятися періодично, переглядатися за необхідністю затверджуватися повноважним персоналом до її видання;
діюча версія відповідної документації має бути доступною (у наявності) на всіх місцях, де виконуються операції, істотні для ефективного функціонування системи;
застарілі документи повинні вилучатися із використання;
документи повинні бути придатними для розуміння і сприйняття.
Підприємство повинне встановити й підтримувати процедури управління всією документацією, необхідної для ефективного функціонування СЕМ, щоб забезпечити: знання її місцезнаходження; періодичну перевірку, перегляд і доказ її дії повноважним персоналом; наявність діючих версій документів, придатних для всіх місць, де здійснюються операції, що забезпечують ефективне функціонування СЕМ.
3.3.5. Управління процесами функціонування системи
Підприємство повинне встановлювати й підтримувати в рамках СЕМ процедури, що включають технологічні операції й види діяльності, які пов'язані із установленими аспектами і впливами на навколишнє середовище відповідно до його політики, цілей та завдань. Підприємство повинне планувати функціонування СЕМ, для того, щоб забезпечити виконання процедур у специфічних умовах шляхом:
а) встановлення й підтримки документованих процедур закриваючі ситуації, де їхня відсутність може привести до відхилень від прийнятої політики в галузі навколишнього середовища, цілей і завдань;
б) обговорювання критеріїв, що характеризують виконання процедур;
в) установлення й підтримки процедур, пов'язаних із істотними аспектами й впливами на навколишнє середовище товарів і послуг.
Підприємство повинне розглянути різні варіанти технологічних операцій і здійснюваних підприємством видів діяльності, аспектів у частині навколишнього середовища, пов'язаних з функціонуванням підприємства, що включають, наприклад: проектування; виробничі й ремонтні процеси; лабораторії; зберігання продукції; транспорт; маркетинг, реклама; послуги покупцям; придбання або конструювання устаткування.
Всі види діяльності підприємства з позицій впливу на навколишнє середовище можуть бути підрозділені на три категорії:
діяльність із запобігання забруднення навколишнього середовища й збереженню ресурсів, наприклад, у нових проектах, при змінах процесів і управління ресурсами й майном придбання, позбавлення й керування майном, а також у новій продукції і її пакуванні;
діяльність із управління підтвердженням відповідності внутрішнім і зовнішнім вимогам і забезпеченню дієвості й ефективності цих вимог;
діяльність із стратегічного управління в частині передбачення й реагування на зміни вимог, пов'язаних з навколишнім середовищем.
3.3.6. Підготовленість до надзвичайних ситуацій.

Підприємство повинне встановлювати й підтримувати процедури встановлення потенційних можливостей аварій, непередбачених ситуацій і реакції на них, а також для попередження й зменшення впливів на навколишнє середовище, які можуть від них виникнути. Підприємство повинне перевіряти й переглядати, де це необхідно, свою готовність і процедури реакції, особливо після того, як аварії або непередбачені ситуації відбулися.
Плани й процедури із надзвичайних ситуаціях повинні встановлюватися для того, щоб забезпечити необхідну реакцію на несподівані або випадкові події. Робочі процедури і їхній контроль повинні включати, розгляд: випадкових викидів в атмосферу; випадкових скидів у воду або землю; специфічних впливів на навколишнє середовище й екосистеми від випадкових викидів і скидів.
Плани із надзвичайних ситуацій можуть включати:
підрозділи, що беруть участь у запобіганні й усуненні наслідків надзвичайних ситуацій й їхня відповідальність;
список учасників цих робіт;
деталі робіт пов'язаних з надзвичайними ситуаціями; план внутрішніх і зовнішніх зв'язків;
інформацію про небезпечні матеріали, що включає відомості про їхній можливий вплив на навколишнє середовище й заходи, які необхідно вживати при випадкових викидах;
Підприємство повинне встановлювати й підтримувати документовану процедуру періодичної оцінки відповідності стосовної до надзвичайних ситуацій законодавчим і нормативним документам, а також установленим внутрішнім вимогам.
3.4. Контроль, вимірювання ,оцінка й коригувальні дії
3.4.1. Контроль і вимірювання
Підприємство повинне вимірювати, контролювати й оцінювати свої характеристики, пов'язані з навколишнім середовищем.
Виміри, контроль й оцінювання є ключовими в діяльності СЕМ гарантують, що підприємство працює відповідно до встановленої програми в галузі навколишнього середовища.
Підприємство повинне встановлювати й підтримувати постійно документовані процедури контролю й вимірів ключових характеристик його роботи й діяльності, які можуть зробити істотний вплив на навколишнє середовище. Ці процедури повинні включати реєстрацію інформації, щоб простежити динаміку зміни характеристик й оцінку відповідним їхнім цілям і завданням підприємства в галузі охорони навколишнього середовища. Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути повіряними й підтримуватися в справному стані. Для виконання поставлених завдань в галузі навколишнього середовища на підприємстві повинна бути створена система вимірів і контролю характеристик, пов'язаних з навколишнім середовищем для оцінки їх щодо цілей і завдань підприємства. Така система включає оцінку відповідності вимогам законодавства й нормативних документів, пов'язаних з навколишнім середовищем, а також внутрішнім характеристикам, установленим підприємством. Результати вимірів і контролю повинні аналізуватися й використовуватись для визначення місць, де справи йдуть успішно, і для виявлення галузей діяльності, де потрібні коригувальні дії й поліпшення. Повинні бути також установлені процеси забезпечення надійності даних; до таких процесів, наприклад, ставиться повірка й калібрування вимірювальних приладів відбір і перевірка програмного забезпечення й технічних засобів.
Деякі питання для оцінки (екоаудиту) вимірювань:
1. Як здійснюється регулярний контроль характеристик, пов'язаних з навколишнім середовищем?
2. Яким чином встановлені показники характеристик, пов'язаних з навколишнім середовищем
3. Який процес установлений для проведення регулярного калібрування й вибіркових вимірів , контролю приладів і систем?
4. Що собою представляє процес періодичної оцінки відповідності законодавству й іншим документам?
Підприємство повинне встановлювати й підтримувати процедури для визначення відповідальності й повноважень для трактування й розслідування невідповідностей, прийняття дій із зменшення будь-якого викликаного ними впливу. Будь-які коригувальні або попереджуючі дії, початі для усунення причин дійсних або можливих невідповідностей, повинні відповідати важливості (розміру) проблем і порівнянні з розглянутим впливом на навколишнє середовище.
3.4.2. Реєстрація даних
Документація й записи є свідченням поточної роботи системи керування навколишнім середовищем, та охоплюють: вимоги законодавства й нормативних документів; дозволи; аспекти навколишнього середовища ; аспекти навколишнього середовища ; інспекції, перевірки вимірювальних приладів, перевірки устаткування й програмного забезпечення; дані контролю; детальний опис невідповідностей: випадкових подій, скарг і наступних дій; ідентифікацію продукції: дані по контрактах й якості; інформацію про постачальників і підрядників; екоаудити й перевірки в частині навколишнього середовища.
Ефективне керування такими записами (документами) є необхідним для успішного впровадження й функціонування СЕМ.
3.4.3. Екоаудит СЕМ
Екоаудити СЕМ повинні проводитися періодично з метою визначення відповідності системи запланованим заходам і чи належним чином вона виконує свої функції. Екоаудити СЕМ можуть проводитися персоналом підприємства й(або) зовнішніми сторонами, обраними підприємством. У кожному разі особа, що проводить екоаудит, повинна проводити роботу об'єктивно. Частота екоаудита повинна визначатися особливостями виробництва в частині аспектів навколишнього середовища й потенційних впливів. При визначенні частоти екоаудита повинні розглядатися результати попередніх екоаудитів. Звіти з екоаудиту СЕМ повинні розсилатися відповідно до планів аудиту.



4. Перевірка СЕМ з боку керівництва. Безперервне поліпшення
Підприємство повинне перевіряти й поліпшувати свою СЕМ з метою поліпшення загальної характеристики в частині навколишнього середовища.
Керівництво підприємства повинне у відповідності встановленими інтервалами перевіряти СЕМ, щоб забезпечити безперервну її придатність, відповідність й ефективність. Процес перевірки керівництвом повинен забезпечувати, щоб необхідна інформація збиралася, що дозволяє керівництву проводити цю оцінку. Ця перевірка повинна документуватися. Перевірка керівництвом повинна бути спрямована на можливі необхідні зміни політики, цілей й інших елементів СЕМ.
Підприємство повинне перевіряти свою СЕМ з метою поліпшення її загальної характеристики в галузі навколишнього середовища.
Перевірка СЕМ охоплює всі сторони діяльності, продукції й послуг організації, включаючи їхній вплив на фінансові характеристики й можливо позицію в частині конкурентноспроможної. Вона повинна містити в собі:
перевірку цілей і завдань в галузі навколишнього середовища;
знахідки при екоаудиті СЕМ;
оцінку ефективності СЕМ;
оцінку придатності політики в галузі навколишнього середовища й необхідність змін у світлі: зміни законодавства; зміни продукції й послуг; прогрес науки й технології; переваги ринку; звітність і зв'язок.
Процес безперервного поліпшення повинен:
установлювати можливі галузі для поліпшення СЕМ, які приводять до поліпшення характеристики в частині навколишнього середовища;
визначити основну причину або причини невідповідностей або недоліків;
розробляти й застосовувати план коригувальних і попереджуючих дій, із усунення основних причин невідповідностей і недоліків;
підтверджувати ефективність коригувальних і попереджуючих дій;
документувати будь-які зміни в процедурах, що є наслідком процесу поліпшення;
проводити порівняння із цілями й завданнями.