1. Вступ В останні роки в Україні, яка володіє значним туристичним потенціалом, спостерігається підвищений інтерес до проблем розвитку туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян. Перспективи розвитку туризму в Україні будуть визначатися дією широкого спектру природних, історико-культурних, соціальних, економічних, політичних чинників, які мають чітко окреслену регіональну специфіку. Особливість сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що формування національної туристичної індустрії пов'язано з необхідністю вирішення соціально-економічних проблем. В контексті цього туризм сьогодні розглядається як особливий сектор економіки, національне явище сфери реалізації прав і потреб суспільства, невід'ємна складова соціальної та економічної політики держави та окремих регіонів. Разом з цим динамічний процес економічних перетворень в Україні та реформування суспільних відносин актуалізували проблему вибору оптимальних шляхів формування національного та регіонального ринку туристичних послуг, головними суб'єктами якого є туристичні фірми. Структурні зміни на ринку туристичних послуг та посилення конкурентної боротьби примушують фірми в галузі туризму займатися пошуком нових маркетингових стратегій. На жаль, у вітчизняних туристичних фірмах маркетингу приділяється незначна увага, що призводить до нераціонального використання туристичного потенціалу України та орієнтації галузі на виїзний туризм. За прогнозами спеціалістів ІРД лише Львівська область могла б отримувати щорічно 500 - 700 млрд. дол. США доходів. Метою даної бакалаврської роботи є удосконалення управління маркетингової діяльності Львівської обласної громадської організації товариства власників осель «Галицькі оселі» (ЛОГОТВО «Галицькі оселі»). Для досягнення визначеної мети в теоретичній частині роботи визначені значення туризму в національній економіці країни, методи державного регулювання туристичного бізнесу, особливості, завдання та функції туристичного маркетингу. На основі проведених аналітичних досліджень практики організації маркетингової діяльності в ЛОГОТВО «Галицькі оселі» обґрунтовані прогресивні напрями її удосконалення, за якими в аналітичній частині розроблені відповідні організаційно-методичні заходи. Розроблені проектні заходи прийняті до впровадження в ЛОГОТВО «Галицькі оселі». 2. Теоретична частина 2.1. Значення туристичного бізнесу в економіці країни Туристичний бізнес - одна з галузей світового господарства, яка характеризується швидкими темпами розвитку. Міжнародний туризм входить в число великих експортних галузей, поступаючись нафтобудівній промисловості та автомобілебудуванню, і вважається найрентабільнішою сферою світового господарства. В індустрії туризму зайнято 60% усієї робочої сили на Землі. Згідно з прогнозами у 2006 році доходи від туризму в світі зростуть до 921 млрд. дол., а у 2020 році - до двох трілліонів доларів. За оцінкою Всесвітньої туристичної організації (ВТО) число туристів до 2010 року збільшиться до 1018 млн. чоловік. Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом цього бізнесу на економіку окремої країни. В країнах ЄС доходи від туризму складають біля 5,5% валового внутрішнього продукту. Туристичний бізнес привабливий для підприємців за різними причинами: невеликі стартові інвестиції; зростаючий попит на туристичні послуги; високий рівень рентабельності; мінімальний термін окупності витрат.Ефективність туризму визначається такими функціями: Туризм - джерело валютних надходжень і засіб для забезпеченнязайнятості населення країни ( табл.. 2.1) Туризм розширює вкладення в платіжний баланс країни. Туризм сприяє диверсифікації економіки країни. Туризм забезпечує оздоровлення людини, відновлення її фізичних тадуховних сил, що приводить до зростання продуктивності праці. Туристичний бізнес оптимізує господарську структуру регіонів. 6. Туризм сприяє збереженню рівноваги між природним середовищем, відпочинком та економічним станом території. Таблиця 2.1 Зайнятість у сфері туризму в індустріально розвинених країнах Країна Частка туризму в загальній зайнятості, % Зайнятість у туризмі, тис. чол.
Всього Пряма Непряма Всього Пряма Непряма
1 2 3 4 5 6 7
Греція 10,0 6,1 3,9 3605 220 140
Іспанія 9,1 5,4 3,7 1400 823 557
Швейцарія 8,2 5,7 2,5 293 205 89
Італія 7,7 4,8 2,9 1722 1063 659
Франція 4,8 3,6 1,2 1200 895 305*
Німеччина 6,5
* 1800 * *
Австралія 6,0
* 458 * *
Японія 1,6
* 990 *
Австрія * 13,9
586
США * 5,1 * * 6000 *
Канада * 4,0 * * 467 *
Турція * 0,7
129 *
Крім прибутковості туризм на Заході є фактором посилення престижу країни, зростання її значення в світовій спільноті. Туристичний бізнес впливає також на міжнародні зв'язки, стабілізуючи відносини між країнами та регіонами. Всесвітня туристична організація опублікувала прогноз розвитку туризму до 2020 року ( табл.. 2.2, табл..2.3) Таблиця 2.2 Кількість прибуття міжнародних туристів у 2000-2020роках, млн. чол. Регіон 2000р. Прогноз
2010 р. 2020р.
1 2 3 4
Східна Азія/Тихий океан 116 231 438
Америка 134 195 285
Африка 27 46 75
Середній Схід 19 37 69
Південна Азія 6 11 19
Разом 692 1047 1602
Таблиця 2.3 Країни-лідери по прийому туристів в 2020 році Країна Кількість туристів, млн..чол.. Частка в світовому потоці, %
1 2 3
Китай 137,1 8,6
США 102,4 6,4
Франція 93,3 5,8
Іспанія 71,0 4,4
Гонконг 59,3 3,7
Італія 52,9 3,3
Великобританія 48,9 3,3
Мексика 47,1 3,1
Росія 44,1 2,9
Чехія 52,7 2,7
Всього 708,8 44,2
Як видно з наведених даних країною, що найбільш буде відвідуватись у 2020 році, стане Китай. Високі темпи росту очікуються також у Гонконгу і Росії. Великих успіхів серед європейських країн досягнуть Росія та Чехія. Розвиток туризму в Україні набуває сьогодні особливого значення. Галузь виробляє 8% ВВП і дає 20% зовнішнього обороту України. Ці дані підтверджують значимість для держави туристичного сектора економіки, який розвивається стабільно, прибутково, без залучення державних дотацій. 2.2. Місце туристичної індустрії в моделі державної політики Карпатського регіону Регіональна політика як важливий засіб державного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів має бути спрямована на створення необхідних правових і економічних умов для саморозвитку та природно-ресурсного, соціального, науково-технічного потенціалу територій з метою задоволення матеріальних і духовних потреб населення, підвищення його життєвого рівня та забезпечення гарантій екологічної безпеки. У концепції соціально-економічного розвитку Карпатського регіону зазначено, що в результаті нераціональної економіки та непродуманих дій в регіоні сформувалась деформована економічна система, яка є економічно та екологічно неефективною, а саме: соціально-економічна стратегія регіону страждає однобокістю; відсутність пропорцій у розвитку продуктивних сил ; промисловість регіону характеризується екологічною небезпекою; різке погіршення екологічної ситуації; проблеми безробіття населення тощо. У перспективній моделі структури господарства регіону одне з провідних місць відводиться рекреаційній індустрії, що пояснюється наявністю наступних факторів: Природно-ресурсний фактор. Регіон багатий на лікувальні та мінеральніводи, запаси яких зосередженні в 800 джерелах і свердловинах. Рекреаційна зонатериторії дозволяє щороку приймати 8 млн. туристів і відпочиваючих та 12 млн.екскурсантів і туристів вихідного дня. Економічно-географічний фактор. Він повністю пов'язаний з географічним розташуванням регіону в центрі Європи. Екологічний фактор. Роль Карпат для довкілля настільки важлива, щорозвиток тут екологічно небезпечних підприємств може бути фатальноюпомилкою. Альтернативою може бути лише туризм. Соціально-економічний фактор. Розвиток туризму і пов'язаною з нимінфраструктури не тільки поліпшить умови проживання, а й створить додатковіробочі місця. Таким чином у Карпатському регіоні наявні всі умови для пріоритетного розвитку туризму. Безумовно, реалізація цього напряму залежить від багатьох чинників і, в першу чергу, від результативної політики держави щодо регіонів. У Львівській області реалізується державна програма розвитку туризму в м. Львові до 2010 року. За цією програмою передбачається створення потужної туристичної галузі в місті, зміцнення його економіки, створення нових робочих місць, забезпечення природно-охоронної діяльності та сприяння піднесенню духовного потенціалу громадян. 2.3. Особливості, завдання та функції туристичного маркетингу Туристичний маркетинг - це система управлінських дій на ринку відпочинку з метою задоволення потреб його клієнтів і отримання прибутку туристичним підприємством. Діяльність такого підприємства включає проектування послуг, розробку їх організаційних основ, рекламну діяльність і комерційну роботу. Особливість туристичного маркетингу полягає в тому, що ринок знаходиться у постійному русі. Попит на туристичні послуги змінюється під впливом не лише природних умов, але й введенням нових цін та конкуренції. Маркетинг у зв'язку з цим - безперервний процес. Тому стратегія маркетингу будь-якого туристичного підприємства включає проектування віддаленого та найближчого майбутнього. Підприємство, розробляючи перспективні плани, узгоджує їх з факторами зовнішнього середовища, тобто використовує всі можливі маркетингові інструменти для досягнення цілей майбутнього. В Україні застосування туристичного маркетингу проходить у складних умовах. При відсутності досвіду, методичних розробок, кваліфікованих спеціалістів, інформаційного середовища кожна організація методом спроб і помилок освоює таку непросту галузь діяльності як маркетинг. Для ліквідації даної ситуації необхідна розробка методології туристичного маркетингу, яка базується на дослідженнях ВТО і полягає у такому: Встановлення контактів з клієнтами, переконання їх в тому, що туристичніресурси відповідають їх побажанням. Створення та розвиток нових пропозицій, які повинні відповідатипотенційним клієнтам. Аналіз результатів діяльності з просування туристичних послуг на риноктощо. Перспективність розвитку туризму в Україні, як одного з напрямів стабілізації її соціально-економічного положення, динамічного розвитку економіки регіонів тощо вимагає формування нових підходів до питань застосування маркетингу на макро - та мікрорівні. На основі вивчення та аналізу спеціальної літератури виявлено, що незалежно від сфери туристичних послуг, в якій здійснюється діяльність організації, система маркетингу виконує такі основні завдання: Вивчення та проведення аналізу ринків збуту. Розроблення пропозицій послуг. Розподілення пропозицій між сегментами цільових ринків. Налагодження та підтримання комунікаційних зв'язків. Вирішення даних завдань спрямоване на досягнення двоєдиної мети маркетингу, а саме задоволення потреб споживачів у туристичних послугах з максимальною вигодою для підприємства. Для вирішення завдань необхідно комплексне виконання типових функцій системи маркетингу, характеристика яких наведена в табл. 2.4. Таблиця 2.4. Характеристика функцій системи туристичного маркетингу Функція маркетингу Зміст функції
1 2
1. Комплексне вивчення ринку Вивчення та аналіз попиту, пропозиції туристичних послуг, кон'юнктури ринку, клієнтів, конкурентів і позицій підприємства на ринку
2. Аналіз ринкових можливостей підприємства Комплексний аналіз усіх сторін діяльності підприємства
3. Розроблення стратегії й тактики маркетингу Визначення альтернативних стратегічних напрямів ринкової діяльності. Розроблення тактичних дій підприємства
4.Розроблення та здійснення товарної політики Аналіз життєвого циклу наявних послуг. Оновлення асортименту послуг. Управління сезонністю послуг. Управління якістю та конкурентоспроможністю послуг. Формування ринкової атрибутики послуг підприємства
5.Розроблення та здійснення цінової політики Визначення та обґрунтування системи маркетингового ціноутворення з ринковою орієнтацією.
6. Розроблення та здійснення збутової політики Управління каналами збуту послуг. Обґрунтування пакету сервісного обслуговування клієнтів. Організація транспортування клієнтів
7.Розроблення та здійснення комунікаційної політики Проведення рекламних кампаній і ПР діяльності. Управління системою ФОПСТИЗ. Управління персональним продажем послуг
8. Організація маркетингової діяльності. Формування та удосконалення організаційної структури управління маркетингу
9. Контроль (моніторинг) Проведення контролю за здійсненням маркетингових заходів. Оцінювання ефективності маркетингової діяльності
Визначені особливості, завдання та функції є підставою для організації маркетингової діяльності на підприємстві. З метою удосконалення управління маркетинговою діяльністю ЛОГОТВО «Галицькі оселі» уявляється доцільним проведення аналітичних досліджень результатів його роботи та оцінки діючої системи маркетингу. 2.4. Сільський зелений туризм в Україні. Сільський туризм (rural tourism) – відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами. Агротуризм (farm tourism) – відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприклад в кемпінгах та наметах. Екотуризм – це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Синонімом поняття «екотуризм» є зелений туризм (green tourism), природничий туризм (nature tourism). Історія. Сільський зелений туризм було запроваджено в Україні лише десять років тому, тоді як у європейських країнах така система існує вже не одне десятиліття. Особливої популярності маршрути з присмаком автентики здобули наприкінці ХХ століття. Такі автентичні села з’явилися в Німеччині і Австрії. Тут дотримуються декількох обов’язкових умов: село повинне бути розташоване далеко від автобана, опівночі всі ліхтарі згасають, відключаються електроприлади, щоб не утворювалося електричне поле. Обов’язкові традиційна архітектура, національні вбрання на місцевих жителях, проста сільська їжа, ніяких сучасних розваг, дискотек, тільки збирання трав, національна музика і спів. Австрія, Швейцарія, Франція та Шотландія не один рік у своїй стратегії розвитку туризму провідну роль відводять саме цьому різновидові. Багато тамтешніх сільських жител стали міні-готелями, що надають весь комплекс послуг. До речі, там це досить дорогий відпочинок. Сільський зелений туризм має багато спільного з екотуризмом, адже не випадково він зелений. Він відповідає багатьом його пріоритетам, зокрема: збереженню природничого та культурного середовища, підтримці добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів. Одне з найважливіших достоїнств зеленого туризму те, що він дозволяє підвищити екологічну освіту і загальнокультурний рівень як відвідувачів, так і місцевих жителів. Недаремно минулий рік був оголошений ООН Міжнародним роком екотуризму, що свідчить про визнання цього напряму найбільш перспективним в розвитку туризму. Принципи екотуризма, крім дбайливого ставлення до природи, передбачають його інтеграцію в плани регіонального розвитку, скорочення витрат при його здійсненні, підтримку місцевої економіки, участь місцевого населення в розвитку туризму. На екотуристичну привабливість нашої країни «працюють» і її географічне положення, і історичні і кліматичні чинники - різноманітність природного ландшафту, порівняно м’який клімат, метеорологічна безпека, практично повна відсутність загрози природного катаклізму, національний менталітет, завдяки якому українців вважаються спокійними, урівноваженими, гостинними людьми з високим рівнем інтелектуального розвитку і освіти. Шлях до світових стандартів Україна ж лише починає свій шлях до світових стандартів сільського туризму, які існують у розвинених країнах. Минулий рік був дуже важливим для розвитку зеленого туризму та насичений подіями. Перш за все було прийнято рішення уряду про розробку в 2005 році програми розвитку сільського зеленого туризму в Україні, в якій будуть виділені вирішальні аспекти цього питання, що безпосередньо стосуються створення сприятливого середовища для діяльності сільського населення у цій сфері. Почала діяти програма розвитку сільського зеленого туризму, проголошена Фондом Євразія. У рамках цієї програми реалізується 11 проектів розвитку цього виду діяльності у селах Вінницької, Донецької, Івано-Франківської, Київської, Одеської, Харківської, Хмельницької областей. На сьогодні вже у 18 областях України діють осередки сільського туризму, основною метою яких є популяризація відпочинку на селі. Вдалося розширити і зміцнити міжнародні зв’язки. Зокрема, вивчити досвід Швеції, Угорщини, Польщі. Обговорено умови вступу української Спілки до Європейської Федерації сільського туризму, що дасть можливість вивести український зелений туризм на європейський ринок. Але найголовнішим на сьогодні завданням є створення в Україні сприятливих правових умов для легалізації цього виду діяльності як форми ведення особистого селянського господарства та підприємництва на селі. Велику роль у становленні та розвиткові зеленого туризму відіграє Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Її головна мета: популяризації відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури, самозайнятості сільського населення, виховання поваги до краси рідного краю, гостинних мешканців сільської місцевості, існуючого культурного та історичного надбання українського народу, сприяння збереження. Своїми першочерговими завданнями Спілка вважає введення добровільної системи сертифікація житла як базового елементу сільського туризму, що дозволить визначити, на яких правах і яку якість обслуговування забезпечить сільський господар; забезпечення функціонування диспетчерських (інформаційно-туристичних) центрів в Києві та при регіональних осередках сільського туризму, завдання яких - реклама, пошук і постачання туристів та забезпечення відпочинку у певному регіоні; створення прозорого механізму відносин між різними складовими частинами господарського комплексу сільського туризму, зокрема, між організаторами і власниками садиб. Поруч із успіхами – безліч гострих проблем На перший погляд може здатися що все у нас з цією справою якнайкраще і ми вже стали справжньою зеленотуристичною державою. Та водночас з позитивними моментами існує безліч гострих невирішених проблем, які серйозно гальмують розвиток цієї, безумовно, вельми перспективної справи. В Україні не працює жодна стала група тренерів, яка б на постійній основі здійснювала профільне повне консультування, супровід та навчання зацікавлених осіб. Відповідно не створено й жодного постійно діючого інформаційно-тренінгового центру, до якого міг би звернутися пересічний селянин і отримати всю необхідну інформацію. Натомість, зараз в Україні маємо значну кількість господарів, які працюють, не маючи спеціальних навичок, як вони самі кажуть, «інтуїтивно», а також кілька професійних тренерів. Особливо гостро постала проблема створення групи спеціалістів-тренерів, що могли б перетворити селянина-початківця на господаря агросадиби, послуги якого задовольнятимуть смак найвибагливішого клієнта. Перепоною є і відсутність професійно розробленої маркетингової та рекламної стратегії. Тому значна кількість існуючих туристичних маршрутів, пропозицій розробляється за повної відсутності інформації про те, чого хоче той, заради кого це все і створювалось, зокрема, – потенційний клієнт. А звідси і відсутність попиту. Немає справді дієвих працюючих механізмів, які б забезпечували постійний і оперативний зв’язок між конкретним власником агросадиби, зацікавленим у продажу своїх послуг та потенційним клієнтом, який би хотів відпочити в одному з українських сіл. Друкована продукція з рекламними пропозиціями послуг сільського туризму розробляється, як правило, самостійно, без залучення спеціалістів. Наслідок – рекламний продукт з аматорськими фотографіями та поганим папером, який не може претендувати на залучення навіть не дуже вимогливих клієнтів. Відсутня також і продумана системи розповсюдження інформаційно-туристичної продукції. Законодавча база має відповідати реаліям села Та все ж головною перепоною для розвитку сільського туристичного бізнесу є недосконала, а ще точніше відсутня законодавча база, яка б регулювала всі аспекти такої діяльності. Така база тільки створюється. Безперечно вона повинна відповідати з одного боку реаліям українського села та бути спрямована на вирішення його актуальних проблем, враховуючи перспективний розвиток сільських населених пунктів, а з іншого – гармонічно вписуватись в існуюче законодавче поле України. На початку літа ухвалено Закон України «Про особисте селянське господарство», що, на думку фахівців, відкриває нові можливості для вітчизняного зеленого туризму. Але законодавча база має бути розширена, доповнена і повинна охопити всі можливі аспекти регулювань такої діяності. Як вважають фахівці, є потреба в законодавчому визнанні права «сільського господаря» на «сільське господарювання» без створення юридичної особи та без набуття статусу підприємця, на відмежування діяльності в сфері сільського туризму від підприємницької діяльності взагалі, а також від товарного агропромислового виробництва на селі та туристичної діяльності. При цьому сільський туризм у подальшому повинен залишитися органічною частиною сільськогосподарської діяльності та туристичного бізнесу в Україні. В перспективі планується закріплення положення про те, що провадження діяльності у сфері сільського туризму «сільськими господарями» повинно здійснюватись без будь-яких дозволів та реєстрацій в органах влади. Але покищо це все перспективи. Процес законодавчого регулювання та інші форми унормування діяльності у сфері сільського туризму безумовно повинні відбуватись за безпосередньої участі сільських господарів та їхніх громадських об’єднань. Туризм, який не потребує інвестицій Світовий досвід показує, що розвиток інфраструктури сільського туризму не вимагає таких великих капіталовкладень, як інші види туризму. Для міжнародного туризму в нашій країні немає перспектив без іноземних інвестицій. Сільський же туризм може розвиватися за рахунок коштів самих сільчан, без додаткових інвестицій. Агротуризм поступово завойовує весь світ. Прибуток від цього специфічного відпочинку в деяких країнах можна зіставити з прибутком від сільського господарства. Щорічно кількість «зелених туристів» в світі обчислюється мільйонами. Сільський туризм як новий продукт на ринку послуг має непогані перспективи і попит не тільки всередині країни, а і за її межами. Хоча поки щосеред тих хто відпочиває в українському селі 90 відсотків становлять українці і лише 10 – іноземці. Щоб виходити на міжнародний рівень треба мати якісний продукт і мати законодавство, чого ми поки ще не маємо. У всьому світі сільський туризм розглядається як діяльність, альтернативна сільському господарству. Навіщо підтримувати міграцію сільського населення в місто, де їх складніше працевлаштувати, якщо можна дозволити їм запрацювати прямо у себе вдома? Крім економічної вигоди, є і інші плюси. Це залучення уваги до села, гуманізація суспільства: приїжджають туристи – від’їджають друзі.. Важливий соціальний бік сільського туризму полягає в тому, що він дає сільчанам додатковий заробіток і тим самим підвищує їх життєвий рівень. А крім того є могутнім стимулом вдосконалення місцевої інфраструктури, благоустрою прилеглих територій. І, нарешті, це ще і нове джерело надходжень до бюджетів місцевих органів влади, можливість оперативніше вирішувати соціальні проблеми. Чи не найбільший інвестор на селі - турист Узагалі, розвиток туризму - питання надзвичайно актуальне для Львівського регіону, багатого на туристично-рекреаційні ресурси. Одним із пріоритетних його напрямів є сільський зелений туризм. Можливість відпочити на селі, подихати там свіжим повітрям, скуштувати гуцульських страв, приготованих з екологічно чистих продуктів, покататись узимку на лижах, а влітку чи восени на конях, або ж порибалити, піти у похід в гори, підійнятися на саму верхівку, а чи відвідати історичні місця регіону – усе це додає сил та відновлює життєдіяльність людей. А тому нема потреби конче їхати кудись за кордон, якщо у нас, на Львівщині, можна чудово відпочити від міського шуму і метушні, буденного життя. За дорученням управління курортів та туризму облдержадміністрації Львівський обласний молодіжний центр праці здійснив моніторинг агроосель сіл Турківського, Сколівського, Жовківського, Старосамбірського, Стрийського та Дрогобицького районів, власники яких хотіли би займатись сільським зеленим туризмом. На основі запропонованої власнику оселі анкети, формувалась інформація про населений пункт (історичні відомості, пам’ятки архітектури, природні ландшафти, місця дозвілля та відпочинку), про саму оселю та послуги, що їх можуть надати господарі. Працівники молодіжного центру праці відповідно до цих анкет фотографували ці оселі, а також визначні місця сіл. Зібрана інформація формувалась та опрацьовувалась, доповнювалась додатковими матеріалами з інших джерел. Згодом про кожен з цих регіонів було випущено буклети, що, зокрема, відображували моніторинг агроосель Турківщини, Сколівщини, Стрийщини, Жовківщини, Старосамбірщини, Дрогобиччини. Так би мовити, заключним акордом цієї роботи став семінар, організований Львівським обласним молодіжним центром праці спільно з управлінням курортів та туризму ОДА. Його основною метою було підбити підсумки моніторингу агроосель Львівської області та обговорити питання, пов’язані з розвитком підприємницької діяльності на селі. У семінарі взяли участь представники вищезгаданого управління, начальники відділів з питань туризму Турківської, Сколівської, Жовківської, Старосамбірської, Стрийської та Дрогобицької РДА, голови сільських рад цих районів та власники агроосель, які виявили бажання займатись цим видом діяльності. Сто осіб представляли шість районів Львівської області. У своїх виступах учасники семінару повели мову про проблеми розвитку сільського зеленого туризму та перспективи їх вирішення. Зокрема, у деталях обговорили питання реєстрації цього виду підприємницької діяльності, дотримання вимог до облаштування агроосель, створення безпечних умов відпочинку туристів. Керівник відділу сертифікації послуг ОС ДНДІ “Система” Людмила Шишкіна, наприклад, розповіла присутнім про типові стандарти розміщення, харчування та обслуговування туристів. Завідувач кафедри Львівського відділу овочівництва УААН Тетяна Лесів та начальник обласної станції захисту рослин Олена Чуловська інформувала про те, як можна провадити сільське господарство, не забруднюючи довкілля та вирощуючи екологічно чисті сільгосппродукти. Сільський зелений туризм не є просто модною тенденцією сьогодення. Це аргументовано, з наданням історичних та архівних документів, довела науковий співробітник Інституту педагогіки і професійної освіти Галина Субтельна. Вона зазначила, що, як свідчать факти, відпочинок жителів міста на селі та оздоровлення дітей ще започаткував митрополит Андрей Шептицький. З його легкої руки до цієї справи було залучено чимало небайдужих людей. Туризм, як галузь, не може рухатися вперед без розвитку інфраструктури, і агротуризм не є винятком. Без спеціалістів, які б розвинули інфраструктуру населеного пункту, за словами заступника директора Інституту педагогіки та професійної освіти Михайла Копельчака, не можна говорити про розвиток сільського зеленого туризму загалом. Тому необхідно готувати кадри для потреб села. Для розвитку агротуризму також вкрай важливо розв’язати проблему отримання інформації про можливість відпочинку у селі та про послуги, що їх можуть надавати власники осель. А тому, як констатували промовці, у кожному селі необхідно створити інформаційно-довідковий пункт. У свою чергу, молодіжний центр праці, проводячи моніторинги, мав за мету донести цю інформацію до широкого кола потенційних туристів. Цілком сміливо можна зробити висновок, що зелений туризм починає створювати конкуренцію іншим видам туризму. Це факт позитивний, тим паче, що турист на сьогодні може стати чи не найбільшим інвестором на селі, позитивно впливати на його розвиток, а тому потрібно всіляко підтримувати цей різновид підприємницької діяльності. На цьому наголошували учасники семінару і запрошували усіх, хто має бажання милуватись мальовничими краєвидами гір, посидіти з друзями біля багаття, ознайомитися із традиціями та легендами карпатського краю, шедеврами бойківського мистецтва, хто прагнете відчути романтику життя, на відпочинок у сільській місцевості. На рідних теренах завжди раді гостям! Коментар «Пп» Сільський зелений туризм в Україні розвивається надзвичайно успішно В’ячеслав Буженецький, Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, менеджер проекту. –2002 рік був проголошений Організацією Об’єднаних Націй роком екотуризму. Цей рік за ініціативи нашої спілки і за підтримки Державної туристичної адміністрації та міністерства аграрної політики став роком сільського зеленого туризму в Україні. В рамках цього проекту у нас відбулося чимало заходів, наприклад, перша всеукраїнська ярмарка по зеленому туризму, що з успіхом пройшла навесні. Тут зустрічалися туристи і господарі, ті, хто бажає поїхати і ті хто має можливість прийняти туристів, зустрічалися господарі сільських туристичних осель з туристами, спілкувалися між собою. Значним досягненням можна вважати те, що в цьому році ми вперше добилися того, щоб у законі був прописаний «сільський зелений туризм». На початку літа Президент підписав новий закон «Про особисте селянське господарство», де зокрема вказано те, що господар особистого селянського господарства має право використовувати майно для надання послуг в тому числі і в сфері зеленого сільського туризму. Сільський зелений туризм розвивається в Україні надзвичайно успішно. Найбільшого поширення він набув в Карпатах, Криму, це ті регіони, в яких сільський туризм існує давно. Тут можна отримати дійсно високий сервіс, обслуговування на рівні. Зараз ми вже маємо господарів у 18 областях, які можуть приймати туристів. Надзвичайно швидко розвивавється зараз Київський регіон, де потенціал великий, адже поруч велике місто, з якого всі хочуть їхати недалеко, хочуть відпочивати в регіоні в якому є гарні місця для цього. За тенденціями останнього року можна говорити про те, що сільський туризм набув значних обертів, дуже різко пішов розвиток, навіть більше ніж за попередніх 5 років. Зараз попит перевищує пропозицію і ми,на жаль, не можемо задовільнити всі заявки по відпочинку в селі. Спілка не є комерційною структурою, але ми намагаємося дати туристам інформацію, щоб вони могли поїхати відпочити туди, куди хочуть. Що може бути цікавим для господарів, для підприємців, які хочуть займатися цим видом бізнесу? Це те, що михочемо продовжити становлення законодавчої бази для сільського зеленого туризму і прописати у Декреті Кабінету Міністрів аспекти оподаткування, про те щоб цей вид діяльності не оподатковувався, щоб господарі не платили податок зовсім ніякий. І це не має бути підприємницькою діяльністю, але звичайно до певної межі. І ми цю межу встановимо, вона буде або 5 кімнат, або 10 ліжок, тобто не більше цього. Нас і наші пропозиції підтримують місцеві осередки з розвитку сільського туризму, багато народних депутатів. Перспективи сільського зеленого туризму в Україні непогані. Ми плануємо, щоб ті 3 мільйони незайманого населення на селі, які зараз є за статистикою, якомога більше долучалися, займалися зараз таким видом бізнесу, піднімали свій рівень життя. Взагалі ж завдяки розвиткові сільського зеленого туризму буде розвиватися і поліпшуватися інфраструктура на селі: дороги, пошта, зв’язок. Без цього подальший розвиток не можливий. 2.5. Огляд законодавчо-нормативної бази Діяльність ЛОГОТВО «Галицькі оселі» базується на основі Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР, та Закону України про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18 листопада 2003 року N 1282-IV. Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України. Огляд Проекту Закону України „Про сільський та сільський зелений туризм” від 23 жовтня 2003 року за № 4299 Особисте селянське господарство (далі також ОСГ) згідно однойменного закону від 15 травня 2003 року має право надавати послуги також і у сфері сільського зеленого туризму. Зміст терміну “сільський зелений туризм” чинне законодавство, нажаль, не розкриває. Однак, проект Закону України “ Про сільський та сільський зелений туризм “, який нині перебуває на розгляді у Верховній Раді України, дає наступне визначення цього терміну: “сільській зелений туризм – відпочинковий вид сільського туризму, пов'язаний з перебуванням туристів в власному житловому будинку сільського господаря, окремому (гостевому) будинку або на території особистого селянського господарства”. Послуги сільського зеленого туризму, згідно зазначеного проекту, включають в себе: послуги з тимчасового розміщення (проживання) туристів у власному житловому будинку сільського господаря, в окремому (гостьовому) будинку або на території особистого селянського господарства; послуги з харчування туристів, послуги туристичного супроводу, а також інші послуги, пов’язані з перебуванням туристів у даному господарстві. Надання вказаних послуг може бути для особистого селянського господарства як основним, так і додатковим напрямком діяльності. Для зайняття таким видом туристичної діяльності чинне законодавство не вимагає від ОСГ наявності спеціальних дозволів (ліцензій). При наданні послуг сільського зеленого туризму особисте селянське господарство може використовувати жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарську техніку, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарських та свійських тварини і птицю, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблену сільськогосподарську продукцію, продукти її переробки та інше власне або орендоване майно. Члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати , яка складає 205 грн. (станом на час написання цього матеріалу). Порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства встановив Кабінет Міністрів України постановою від 26.12.2003р. № 2031. Члени особистого селянського господарства підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню, за умови, якщо вони сплачували внески, встановлені у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Пенсійний фонд у своєму листі від 5.04.2004р. №3272/04 зазначив, що фізичні особи, які займаються веденням особистого селянського господарства, можуть узяти участь у пенсійному страхуванні лише на добровільних засадах. При цьому, для отримання страхового стажу таким особам необхідно щомісячно сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески у розмірі, не меншому ніж 32% мінімальної заробітної плати, що складає 65,60 грн. Що стосується соціального страхування, то Законом України від 11 січня 2001 року №2213-ІІІ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування “ для членів ОСГ , як для самозайнятих осіб , встановлено такі розміри внесків: 5,8% суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі: 3,4% - на загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; 2,4% - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Згідно підпункту 4.3.36. пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року №889 - IV “ Про податок з доходів фізичних осіб ” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Тобто, не оподатковуються лише ті доходи ОСГ, які воно отримало від продажу власної сільгосппродукції. Доходи, отримані членами ОСГ від надання послуг сільського зеленого туризму, оподатковуються на загальних підставах за ставкою 13%. Мешканцям великих українських (і зарубіжних) міст вже не вистачає свіжого повітря, зелені, екологічно чистих продуктів харчування. Сільський зелений туризм здатний частково та за помірну плату задовольнити цей попит. Багато українських сіл мають у сфері сільського зеленого туризму колосальний нерозкритий потенціал. Тому, в першу чергу, особисті селянські господарства отримали реальну можливість скористатись цим потенціалом і значно покращити прибутковість своєї господарської діяльності.
