Зміст

Вступ
Розділ І. Теоретична частина.
1.1 Поняття продукції будівництва.
1.2 Облік продукції в натуральному та вартісному вираженні.
1.3 Вартісні показники будівельної продукції і методи їхобчислення.
1.4 Валова і товарна будівельна продукція.
1.5 Нормативна умовно-чиста продукція.
1.6 Статистичне вивчення динаміки обсягу будівельної продукції.
Елементи будівельної продукції і її склад по ступеню готовності.
Облік будівельної продукції в грошовому виразі.
Види собівартості будівництва.
Розділ II. Практична частина. Висновок
Список використаної літератури
Вступ.
Продукція будівництва - головна і кінцева ціль будівництва. Важлива роль в оцінці і аналізі по продукції будівництва відводиться статистиці. Показники продукції займають центральне місце в системі показників статистики будівництва, з них починається вивчення виробничої діяльності будівельних організацій, вона являються основними вихідними даними для розрахунку виробничих показників, які характеризують ефективність будівельного виробництва та його особливості.
Статистика продукції будівництва являє собою один з важливих розділів статистики будівництва, вивчення якого визначає правильне розуміння теоретичних і методичних питань інших розділів даного курсу.
Продукція будівництва як галузь народного господарства являє собою частину суспільного продукту, створеного працею робітника.
Будівництва як об'єкт статистичного вивчення охоплює сукупність проектно-пошукових і будівельно-монтажних робіт організацій та інші, що входять в систему галузей підприємства, тому вся продукція може розглядатися як сукупність результатів їх виробничої діяльності. Спираючись на таке розуміння галузі і її продукції можна створити систему узагальнюючих показників продукції будівництва, відображаючи їх взаємозв'язок з суспільним продуктом і національним доходом, а також внутрішньогалузеву структуру будівництва як об'єкта статистичного вивчення.
Найбільш вагоме по об'єму і масі в галузі є продукція будівельного виробництва. Із будівельної індустрії на долю будівельної продукції припадає значна частина. По цій причині основна увага в слідуючи розділах приділяється статистичному вивченню будівельної продукції.
Курсова робота „Статистика продукції будівництва" складається з двох розділів. Перший розділ - „теоретичні основи статистики будівництва" -висвітлює основні питання курсової роботи.
Коротко характеризується продукція будівництва, а саме її соціально-економічне значення. Облік продукції в натуральному і вартісному вираженні. Визначені методи вимірювання продукції будівництва. Більш детальніше описано види будівельної продукції. Зосереджена увага на товарній, виробленій, валовій, нормативній умовно-чистій продукції.
Другий розділ - „Практична частина" - розв'язок завдань, які включають основні розділи статистики. Останнє завдання ґрунтується на теорії статистики економіки.
Розділ І. Теоретична частина. 1.1 Поняття продукції будівництва.
Будівництво - це галузь матеріального виробництва, яка забезпечує створення нових, розширення та реконструкцію і ремонт діючих основних фондів народного господарства, які виступають у вигляді споруд та будівель.
Безперервне виробництво матеріальних благ виступає об'єктивною передумовою функціонування будь-якого суспільства. Створювана будівельна продукція, як частина суспільного продукту, складається із закінчених і споруд, інших об'єктів, які функціонують як основні фонди в різних галузях народного господарства. Тому постійне збільшення її обсягів виступає однією з умов задоволення культурно-побутових потреб населення країни, підвищення його добробуту.
Будівельна продукція - це прямий, корисний результат виробничої діяльності працівників, що зайняті в сфері будівництва, яка виступає у вигляді закінчених об'єктів чи робіт по підтримці цих об'єктів у робочому стані.
У цьому визначенні окреслені головні ознаки будівельної продукції, зяких випливає, що не вся продукція будівельної організації відноситься добудівельної продукції. Будівельна продукція - це прямий, кориснийрезультат основної діяльності, тому до її складу входять об'єкти зведені набудівельному майданчику, де здійснюється переробка будівельних матеріалів іконструкцій. Закуплені предмети праці не включаються до складу будівельноїпродукції до моменту, коли вони не будуть включені в дію. Не є прямимрезультатом будівельного виробництва, а значить не відноситься добудівельної продукції, монтаж і демонтаж будівельних машин або механізмів,зведення тимчасових споруд - навісів, кладових, які зводяться за рахунокнакладних витрат і які враховані в кошторисних одиничних розцінках.
Будівельна продукція - це лише корисний результат виробничої діяльності, тобто те, що можна використовувати за призначенням. З огляду на це, не можна вважати будівельною продукцією виробничий брак, який підлягає виправленню. Не відносяться і не включаються до складу будівельної продукції відходи будівельного виробництва - бита цегла, розібранні риштування та інше, хоч вони можуть бути реалізовані.
Продукція будівництва має речову форму, або форму виробничих послуг. Речова форма будівельної продукції - це будівлі і споруди, причому, будівлями вважаються споруди, об'єкти, що мають розміри площі і місткість, вони призначені для перебування в них людей чи зберігання майна, вони мають стіни і дах. Споруди на відміну від будівель характеризуються протяжністю(мости, канали, дороги, греблі), місткістю(доменні печі, шахти) та інше.
Створення будівель та споруд відбувається шляхом виконання будівельних робіт, серед яких виділяється:
- складання стін,
- підготовка фундаменту,
- опоряджувальні роботи,
- робота по встановлення даху чи підлоги,
- санітарно-технічні роботи,
- електротехнічні роботи,
- інші спеціальні роботи.
Будівельна продукція, що має форму виробничих послуг - це роботи, які приводять до збільшення створеної раніше споживчої вартості, або ж відновлення втраченої в процесі експлуатації вартості. Зокрема, це монтаж виробничого обладнання, який здійснюється спеціалізованими будівельними організаціями, а не робітниками заводу-виготовника. Сюди відноситься також капітальний ремонт об'єктів будівництва, в процесі здійснення якого виконується практично той же комплекс робіт, що й при створенні нових об'єктів.
Важливою особливістю продукції будівництва є те, що до її складу не входить вартість виробничого чи силового обладнання, що встановлюється на об'єкті. Зумовлено це тим, що воно є продукцією промисловості і в процесі його установки не піддається будівельній переробці. В той же час обладнання, що встановлюється на об'єкті, яке є конструктивним елементом будови відноситься до продукції будівництва. Наприклад, ліфти, санітарно-технічне обладнання та інше. Це обладнання піддається обробці в будівельному процесі, є органічною частиною будівельного об'єкта і відноситься до будівельної продукції.
Створення будівельної продукції пов'язане з виконанням робіт, зумовлених підготовкою будівництва, зокрема, геологорозвідувальних та проектно-пошукових, що виконуються спеціалізованими організаціями. Вони також є елементом продукції будівництва.
Таким чином, до складу продукції будівництва як галузі матеріального виробництва включається прямий, корисний результат діяльності будівельних, монтажних, геологорозвідувальних та проектно-пошукових організацій, який складається з робіт будівельних, монтажних робіт, робіт по проектуванню, пошуку, геологорозвідці. Наведені загальні ознаки, якими характеризується будівельна продукція, беруться за основу в методології її обліку та визначення важливіших показників обсягу. Проте в економічній літературі зустрічаються і інші тлумачення категорії будівельної продукції, згідно з якими, дещо розширюються межі складових цього показника.
Так одна з точок зору зводиться до того, що до обсягу будівельної продукції слід включати і вартість технологічного обладнання, проте, з цим погодитися важко. По-перше, це не прямий корисний результат даної галузі, по-друге, технологічне обладнання не конструктивний елемент будівлі і по-третє, воно є самостійним об'єктом основних фондів. Тому включення будь-якого виробничого обладнання у вартість будівельної продукції так само не обґрунтоване, як і, наприклад включення рухомого складу у вартість залізничного полотна. У процесі вивчення і реалізації будівельної продукції статистика розв'язує такі завдання. Передусім, визначає обсяги виконання робіт по спорудженню об'єктів, визначає натуральні і вартісні показники
обсягу будівельної продукції. По-друге, важливим завданням статистики є вивчення виконання виробничих планів та договірних зобов'язань по здачі об'єктів. По-третє, здійснює аналіз динаміки виробництва будівельної продукції. Нарешті, вивчає якість будівельної продукції і якість робіт, характеризує рівномірність та ритмічність будівельного виробництва.
Продукцію будівництва в статистиці вивчають у взаємозв'язку з капітальними вкладеннями. Під капітальними вкладеннями розуміють сукупність витрат на просте і розширене відтворення основних фондів народного господарства. Таке спільне вивчення капіталовкладень та продукції потрібне насамперед для того, щоб аналізувати, як розподіляються капіталовкладення за об'єктами і якою мірою такий розподіл забезпечує завершення будівель у нормативні строки.
Для вирішення завдань, що стоять перед статистикою, використовують дані статистичної звітності, а також дані одноразових обстежень і будівництві, які спеціально проводять.
1.2 Облік продукції в натуральному вартісному вираженні.
Облік будівельної продукції, який веде кожна організація, здійснюється в натуральному і вартісному виразі. Він необхідний для вираження обсягу продукції, характеристики його зміни в часі. Кожен з цих способів має самостійне значення у вирішенні окремих економічних завдань.
Облік продукції в натуральному виразі зводиться до того, що її обсяги визначаються в одиницях, які характеризують її споживні якості. Це площа, місткість, обсяг та інше. Облік будівельної продукції в натуральних вимірниках необхідний, по-перше, для оперативної роботи будівельників, зокрема, для планування та контролю роботи окремих бригад, дільниць чи колективів; по-друге, для визначення показників обсягів будівельної продукції окремих її видів, які використовуються при характеристиці механізації будівельного виробництва, продуктивності праці. Наприклад, при вивчені продуктивності праці розраховують показники виробітку робітників, зайняті на окремих видах робіт - земляних, штукатурних, малярних, бетонних та інших. По-третє, натуральний облік продукції необхідний для розрахунку заробітної плати робітників у відповідності з кількістю та якістю виробленої продукції.
Натуральні вимірники продукції мають універсальне значення як база для визначення вартісних показників. Окремі елементи продукції в натуральному виразі безпосередньо не можуть сумуватись, але їх використання дозволяє на основі вартісних показників розраховувати узагальнюючі показники продукції.
Одиницею спостереження в обліку обсягу будівельної продукції може бути окрема частина будівлі чи споруди, конструктивний елемент, вид робіт чи цілий об'єкт.
Об'єкт - це окремо розміщена будівля чи споруда з усіма пристроями, що відносяться до нього. Для характеристики будівель використовують показники їх об'єму та площі, пропускної спроможності, а для споруд - вимірники, що виражаються мірами довжини об'єкта(погонні метри, кілометри) чи мірами місткості та іншими.
Найбільш простий метод натурального обліку кінцевої продукції будівництва зводиться до кількісного обліку споруджених об'єктів. В житловому і комунальному будівництві шкіл, лікарень та інших об'єктів невиробничого призначення, їх кількість визначається числом окремо розміщених будівель(житлових будинків, шкіл, театрів) з приналежними до них пристроями, які передбачені кошторисом об'єкта. У будівництві об'єктів виробничого призначення рахунок ведеться по числу підприємств(заводів, фабрик, шахт, рудників, електростанцій) або ж по числу окремих потужностей(домна, мартен, прокат). Проте, такі показники дозволяють зробити найзагальнішу характеристику явищ. Більш точну характеристику дають показники, які відображають обсяг чи потужність об'єктів. Обсяг об'єктів визначається у виробничих одиницях виміру, а потужність - в споживчих. Так, в житловому будівництві обсяг об'єктів, введених в дію, визначається метрами кубічними, а їх споживча величина - метрами квадратними площі, або ж кількіс-
тю окремих квартир чи кімнат. В будівництві будівель шкільного чи виробничого призначення обсяг об'єктів виражається кубатурою, а їх потужність - кількістю учнівських місць - в школах, кількістю ліжок - в лікарнях.
В багатьох галузях промисловості використовують єдиний узагальнюючий показник потужності в натуральному виразі. Натуральні показники виробничої площі в квадратних метрах разом з даними проектної потужності підприємства по випуску продукції у відповідних одинищх виміру використовуються для оцінки ефективності споруджених об'єктів.
Натуральний облік продукції не дає можливості визначити узагальнюючі показники, які характеризують обсяг усієї виробленої продукції як окремої організації, так і галузі в цілому. Ця обставина зумовлює залучати інші одиниці виміру, зокрема, вартісні.
Необхідність такого обліку виникає у будь-якій будівельній організації, котра виконує різнорідні роботи, а до них якраз відноситься переважна маса всіх робіт. Ще більше значення вартісний облік має при визначенні показників будівельної продукції по певній сукупності цих організацій. Слід враховувати також і ту обставину, що вартісний облік на відміну від натурального охоплює не тільки готову продукцію, а й продукцію, яка незавершена будівельним виробництвом, а також капітальним ремонтом.
В періодичній і річній звітності будівельних організацій облік продукції ведеться у вартісних вимірниках її обсягу, що дозволяє визначати показники продуктивності праці та інші показники діяльності будівельних організацій, розраховувати показники динаміки та інше. Дані цього обліку необхідні також і для оцінки виконання будівельниками встановленої програми робіт. Виникає питання, який вимірник взяти за основу при вартісному обліку? Собівартість? Кошторисну вартість? Чи договірну ціну?
У будівництві продукція може бути оцінена і по собівартості і в кошторисних цінах. Проте, ні собівартість, ні договірні ціни не можуть виконати цю роль. Перша - тому що не включає в себе прибутків, які створені в організації і повинні бути враховані і вартості виробленої продукції. Друга-тому що включає елементи, які не є елементами продукції даної організації-компенсації й таке інше. Тому лише з допомогою цін, які відображають повні розміри затрат суспільно необхідної праці можна правильно виразити обсяг продукції. Проте в будівництві надзвичайно складно визначати єдині ціни на продукцію, як це робиться в промисловості. Специфіка створення будівельної продукції, що проявляється в індивідуальному характері споруджуваних об'єктів, відкладає відбиток на умови будівельного процесу. В кожному випадку вони унікальні, неповторні. Ось чому вартість будівельної продукції визначається на базі кошторису затрат, який разом з проектом складається на кожний об'єкт. І ця вартість називається кошторисною.
Суть вартісного методу обліку будівельної продукції полягає в тому, що її обсяг визначається за допомогою цін, тобто , де q - обсяг окремих елементів продукції, а рк - його кошторисна ціна. Кошторисна вартість будівельних, монтажних робіт складається з трьох частин : прямі затрати,
накладні видатки і планові нагромадження. Методологія визначення кошторисної вартості полягає в тому, щоб розрахувати величину названих складових по конкретних видах будівельних та монтажних робіт.
Розглядаючи вартісний облік будівельної продукції, слід пам'ятати : було б помилкою вважати, що рівні кошторисних цін для однорідних робіт завжди однокові. Все залежить від умов, в яких здійснюється будівництво. Адже кошторисні калькуляції складаються з врахуванням конкретних умов будівельних робіт, заготовок і способу доставки матеріалів. Тому коливання кошторисних цін досить помітні по окремих районах.
Кошторис відображає нормативну потребу будівництва в ресурсах. Цим пояснюється зв'язок кошторисних цін з діючими в країні оптовими цінами і тарифами. Зміна ціни, в якій складають кошторис, відбувається під впливом загальної зміни оптових цін на промислову продукцію і тарифів на послуги. Цим якраз і пояснюється незмінність кошторисних цін протягом відносно незначного відрізку часу. Зміна кошторисних цін зумовлена змінами відпускних цін галузей, рівень періодично переглядається в зв'язку із зміною умов ціноутворення. В свою чергу зміна кошторисних цін викликає потребу визначення коефіцієнтів відхилення нових кошторисних цін від раніше діючих. На їх базі здійснюється перерахунок обсягу капітальних вкладень для характеристики їх динаміки.
Коефіцієнти слугують не тільки для вирішення статистичних завдань. Зміна рівня кошторисних цін потребує перерахунку кошторисної документації по всіх перехідних будовах у нові ціни. Це складна і трудомістка операція, яка потребує значної підготовчої роботи. Тому до закінчення робіт по перерахунку кошторисів фінансування і оплата виконаних робіт здійснюється по старій документації з поправкою на розглянуті коефіцієнти.
Таким чином, в статистиці використовуються як поточні, так і незмінні(фіксовані) кошторисні ціни. Поточні, або діючі кошторисні ціни, використовуються для характеристики наслідків господарської діяльності і виробничих зв'язків. Для вивчення динаміки будівництва використовують незміні кошторисні ціни. Завдання статистики полягає в тому, щоб визначити обсяг продукції будівництва по окремих будівельних організаціях та по галузі в цілому; здійснювати контроль зо своєчасним введенням в дію готових об'єктів та виконання будівельно-монтажних робіт. Для цього використовують дані статистичної звітності, а також дані одноразових обстежень у будівництві.
1.3 Вартісні показники будівельної продукції і методи їх обчислення.
Вартісний облік будівельної продукції дозволяє визначити не тільки окремі узагальнюючі показники, але сформулювати їх цілу систему. Вони використовуються для оцінки результатів виробниче-господарської діяльності. Кожен з них має свою сферу використання, свій зміст, методику побудови, що забезпечує відповідні умови їх використання. Виходячи з структури діяльності в будівництві, форм зв'язків, що складаються між окремими будівельними організаціями, джерел фінансування будівництва, підпорядкованості та розміщення, система показників може бути подана у такому вигляді:



Наслідки роботи будівельної організації і будівельного виробництва в цілому розглядаються як єдиний процес виробництва і реалізації, як процес створення вартості, що відображає розмір участі праці робітників організації в створенні певної продукції. У відповідності з цим сформувались дві групи показників:
- група показників, що характеризує лише обсяг створеної будівельної продукції;
- група показників обсягу будівельного виробництва;
Перша група показників - характеризує лише обсяг виробленої будівельної продукції, незалежно від того реалізована вона чи ні. До цієї групи відносяться показники обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт, а в цілому по галузі валова продукція, товарна продукція та обсяг підрядних робіт. Друга група показників відображає розмір участі у виробництві певної продукції праці робітників даної організації. Мова йде про показники, які відображають обсяг продукції позбавленої або вільної від нашарувань уречевленої праці. Для вираження обсягу виробництва використовують показники - обсяг виробництва по нормативній вартості(НВР), нормативна трудомісткість(НТ), умовно-чиста продукція(УЧП), нормативна умовно-чиста продукція(НУЧП) та інші.
Створення великих промислових, сільськогосподарських, транспортних чи інших комплексів потребує кооперації зусиль багатьох будівельних організацій, які працюють на умовах генеральних, прямих і субпідрядних договорів, що відображають виробничі зв'язки підрядних організацій і замовників.
Виходячи з них, субпідрядні організації несуть відповідальність тільки за доручені ним роботи, в той час як генпідрядні - за всі роботи на об'єктах і будовах в цілому, тобто за роботи виконанні як власними силами, так і залученими субпідрядниками. Це знаходить відображення і в показниках будівельної продукції. Зокрема це показники обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт і показники обсягу підрядних робіт. Загальний обсяг будівельно-монтажних робіт складається з обсягу робіт, виконаний власними силами підрядної організації і обсягу робіт, виконаного залученими організаціями. Обсяг будівельно-монтажних робіт, виконаних власними силами підрядної організації за певний період, відображає результат діяльності лише даної організації. Він не включає наслідків діяльності інших організацій.
Обсяг будівельно-монтажних робіт, виконаних залученими організаціями, відображає ту частину будівельної продукції, яка створена субпідрядними організаціями даної організації, яка виступає у вигляді генеральної. Характерною особливістю продукції субпідрядних організацій є те, що вона приймає форму не готового об'єкта, а комплексу певних робіт на об'єкті і по суті є напівфабрикатом, якщо розглянути його за аналогією з промисловістю.
У практиці обліку і статистики показник обсягу виконаних будівельною організацією за звітний період будівельно-монтажних робіт по кошторисній вартості є важливішим вартісним показником будівельної продукції. Його економічний зміст в тому, що він характеризує весь результат будівельної діяльності колективу за певний період незалежно від ступеня готовності будіве-
льної продукції. А це значить, що до його обсягу включаються роботи, які виконані в звітному періоді по об'єктах, що завершені, і об'єктах, які на кінець періоду знаходяться на стадії виробництва. До обсягу виробленої будівельної продукції входить кошторисна вартість робіт, в звітному періоді виконаних :
- по розпочатих і завершених в звітному періоді об'єктах і комплексах робіт;
- по розпочатих і незакінчених об'єктах і комплексах робіт;
- по розпочатих в попередньому періоді об'єктах і комплексах робіт, які не закінчені в звітному періоді.
Виходячи з цього, розрахунок загального обсягу будівельної продукції організації можна подати у такому вигляді:
ПБ = Пз+РЗнбв,
Де ПБ - обсяг будівельної продукції за певний період;
Пз - кошторисна вартість завершених в звітному періоді об'єктів і комплексів робіт;
РЗнбв - різниця в залишках кошторисної вартості незавершеного будівельного виробництва на кінець і початок періоду.
Поряд з показниками виробленої будівельної продукції в практиці підрядних організацій визначають показник загального обсягу підрядних робіт. Методологічною особливістю цього показника слід відзначити певну його умовність, тому що до його складу входять елементи продукції різних галузей народного господарства, промисловості та інші. З цієї точки зору цей показник є дещо штучним і його використання зумовлене господарськими зв'язками, що існують в будівельному виробництві.
До складу загального обсягу підрядних робіт включають:
- загальний обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт;
- інші підрядні роботи. В їх складі виділяють роботи, які не носять характеру будівельного виробництва, хоча і пов'язані із споряджанням об'єктів.
Загальних обсяг підрядних робіт по галузі визначають сумуванням обсягів робіт, виконаних за всіма генеральними договорами і прямими договорами. Стосовно обсягу робіт, виконаних за субпідрядними договорами, то вони включені до обсягу робіт, виконаних за генеральними договорами.
Крім розглянутих вартісних показників продукції будівництва їх система може бути доповнена і такими показниками, що характеризують склад продукції за джерелами фінансування, за підпорядкованістю і її територіальним розміщенням, їх розрахунок має практичне застосування для статистичної характеристики обсягу і структури створеної продукції будівництва.
Відрізняють показники загального обсягу товарної продукції, обсяг товарної будівельної продукції, виконаної власними силами і по об'єктах, підприємствах.
До складу загальної величини обсягу товарної продукції включають такі елементи :
- вартість робіт по зданих замовниками об'єктах по генеральних і прямих договорах;
- вартість закінчених комплексів робіт на раніше зданих замовнику об'єктах;
- вартість зданих генеральному підряднику закінчених комплексів спеціальних монтажних і будівельних робіт на споруджуваних підприємствах;
- вартість по закінченому капітальному ремонту будівель та споруд;
- вартість інших підрядних робіт.
Цей показник головною своєю ціллю має стимулювати прискорення завершення будівництва і орієнтується на готову продукцію будівельної організації.
По-перше, включення до складу товарної продукції поряд з кінцевою продукцією галузі окремих комплексів робіт по незакінчених об'єктах є певним відхиленням, адже повинні враховуватися роботи готова до випуску продукції чи наданню послуг. По-друге, до складу показника включається кошторисна вартість виконаних робіт по закінчених об'єктах, незалежно, коли вони були розпочаті.
Він не приймається для розрахунку показників продуктивності праці, фондовіддачі та інші.
1.4 Валова і товарна будівельна продукція
Загальний обсяг виробленої будівельної продукції будівельною організацією за певний період за своїм економічним змістом є ні що інше як валова продукція будівництва, що характеризує її кінцевий результат. Проте термін „валова продукція будівництва" в практиці облікової роботи окремих будівельних організацій на відміну від промисловості не застосовується. В будівництві він застосовується і розраховується як частина сукупного суспільного продукту країни. Однак, поняття „валова продукція" слід розглядати в двох аспектах : вузькому, який обмежується рамками окремої підрядної будівельної організації; і більш широкому, або галузевому, який фактично співпадає з тлумаченням, яке подається в ряді економічних досліджень. Валова продукція характеризує обсяг сукупної продукції як наслідок виробного-будівельної діяльності будівельників за певний період часу. Валова продукція розраховується як сума готової продукції(ГП) і незавершеного будівельного виробництва. Величину останнього знаходять як різницю його залишків на кінець і початок періоду(РЗнбв).
ВП = ГП+РЗнбв.
Валову продукцію будівельної організації можна визначити іншим способом - сумуючи вартість всіх виконаних робіт(будівельних(Б), монтажних(М)та інших), вартість капітального ремонту будівель та споруд(КР) і різницю залишків незавершеного будівельного виробництва
ВП = Б+М+КР+РЗнбв.
Валова продукція будівельної організації включає в себе затрати як уречевленої, так і живої праці, тобто складається із затрат матеріалів, вартості сантехнічного, підйомного, електротехнічного та іншого обладнання будівлі.
Валова продукція може розглядатися більш в широкому розумінні і до її складу входить :
- продукція проектно-пошукових організацій;
- геологорозвідувальні роботи;
- продукція будівельного виробництва;
- продукція індивідуального будівництва населення.
Для розрахунку показника валової будівельної продукції використовують звіти підрядних будівельних організацій, проектно-пошукових організацій, до яких долучаються відомості спеціально організованих спостережень по індивідуальному будівництві та по будівництві.
Товарна будівельна продукція - це показник кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт на закінчених будівництвах і зданих у звітному році в експлуатацію підприємствах, пускових комплексів і об'єктах, підготовлених до випуску продукції і наданню послуг.
1.5 Нормативна умовно-чиста продукція
Крім перелічених вище вартісних показників продукції будівництва, статистика обчислює чисту продукцію. Чиста продукція будівництва як частина національного доходу країни характеризує величину заново створеної вартості за певний період, її визначають за формулою :
чп = вп - мв,
Де ВП - валова продукція; МВ - матеріальні витрати.
Чиста продукція будівництва - це сума чистої продукції державного,
кооперативного та колгоспного, індивідуального житлового будівництва.
На практиці пошук показників обсягу виробництва йшов по шляху наближення до чистої продукції. Зокрема таким показником є показник умовно-чистої продукції. До його складу входить новостворена вартість, сума амортизації основних фондів. Прибуток, що входить до складу умовно-чистої продукції залежить від величини перенесеної вартості, то прибуток будівельної організації не завжди відповідає наслідкам її діяльності. Ця обставина звужує практичне застосування цього показника.
Тому в попередні десятиріччя використовували показник нормативної чистої продукції. До складу якого входять всі види оплати праці і відрахування на соціальне страхування. Норматив чистої продукції по кожному виду робіт визначають як різницю між кошторисною вартістю і вартістю матеріальних затрат на виробництво одиниці робіт.
Починаючи з 1980 р. В ряді будівельних організацій країни здійснюється перехід на оцінку продуктивності праці за нормативною умовно-чистою продукцією(НУЧП). До складу останньої входить : основна і додаткова зарплата робітників, відрахування, страхування, затрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів, планові нагромадження. Розрахунок НУЧП передбачає формування для цієї цілі стабільної кошторисно-нормативної бази.
За допомогою НУЧП визначається об'єм будівельного виробництва окремої будівельної організації, при розрахунку показника виробництва праці, темпів її росту, а також для планування фонду зарплати і контролю за її використанням.
1.6 Статистичне вивчення динаміки обсягу будівельної продукції
В плануванні та оцінці діяльності будівельно-монтажних робіт використовують слідуючи показники продукції будівництва :
- введення в дію виробничих об'єктів в натуральних вимірах;
- об'єм підрядних робіт по технологічних етапах та комплексах робіт.
Планові відомості по цих показниках проводяться в звіті про виконання плану введення в діяльність міцності і плану підрядних робіт.
В статистичному аналізі виконання завдання та динаміки обсягу будівельної продукції широко використовується індексний метод. Здійснюючи його, моделюють індекси фізичного обсягу продукції, що можуть бути загальними та індивідуальними. Основою побудови індивідуальних індексів є натуральний облік продукції і для окремої організації він є таким :


Де q1, q0 - обсяг виконаних конкретних робіт чи введених в дію потужностей в звітному і базисному періодах.
Загальний індекс фізичного обсягу продукції, що застосовується у вітчизняній статистиці є :

Де q1, q0 – обсяг виконаних робіт в натуральному виразі у звітному і базисному періодах;
Рk – незмінні кошторисні ціни.
При переоцінці обсягів робіт використовують індекси цін, внаслідок чого індекс фізичного обсягу має вигляд:
звідси
Підставивши у знаменник формулу

Значення Pk1 одержимо ;
Загальний індекс фізичного обсягу будівельної продукції можна обчислити і як середнє арифметичне з індивідуальних індексів, що характеризують зміну обсягу продукції в натуральному виразі. З курсу загальної теорії статистики відомо, що при побудові цього індексу індивідуальні індекси зважуються по
вартості продукції базисного періоду q0 p0, тобто звідси q1 = іqq0.
Одержимо ;
Слід зауважити, що середнього арифметичного індексу співпадає з величиною агрегатного індексу лише за умови тотожності виконаних робіт. Індекс фізичного обсягу продукції можна визначити також, виходячи з системи
взаємозв’язаних індексів, зокрема індексу вартості продукції
, індексу цін на продукцію . При діленні першого індексу на другий, одержимо індекс фізичного обсягу:

.
Окрім статистичних індексів, що характеризують динаміку чи виконання завдання по обсягу продукції і відомі в статистиці як динамічні індекси, розраховують також і статистичні індекси фізичного обсягу продукції. Ці індекси визначаються і використовуються для просторових порівнянь, коли потрібно спів ставити дані двох районів, умови будівельного виробництва, яких не співпадають, а значить і застосовуються різні ціни. Так як кошторисні ціни диференційовані по територіальним поясам, то один і той же обсяг будівельно-монтажних робіт для різних територіальних місць країни буде мати різну величину.
Ось чому для розрахунку територіальних індексів обсягу будівельно-монтажних робіт слід попередньо перерахувати порівнювані обсяги в кошторисні ціни одного і того ж територіального поясу, прийнятого для порівняння, тобто взятого за базу. Для цього ділять обсяг будівельно-монтажних робіт на коефіцієнт відхилення кошторисних цін даного поясу від кошторисних цін поясу взятого за еталон.
1.7 Елементи будівельної продукції і її склад по ступеню готовності.
Очікуваним результатом діяльності будівельного комплексу є об'єкт, який готовий для використання його по прямому призначенню як виробничі потужності чи для задоволення культурно-побутових потреб. Для заводського цеху — це здатність забезпечувати в ньому нормальне протікання виробничого процесу, для житлового будинку як об'єкта будівництва — це здатність служити населенню в якості житла.
Проте, спорудження об'єктів це процес, який займає певний час, що розтягується на місяці, а то й роки. Це тривалий процес, і в кожний даний момент виробничого циклу будівельна продукція знаходиться на різних стадіях її завершеності або готовності. Тому, щоб визначити її загальний обсяг потрібно чітко відмежувати елементи продукції з цієї точки зору.
Основою для ділення будівельної продукції за ступенем готовності є рівень завершення технології виробництва всіх робіт по об'єкту. З цієї точки зору вона може бути поділена на дві великі групи: готова, або завершена продукція і незавершене будівельне виробництво.
Готова продукція — це кінцева продукція будівельного виробництва у вигляді підприємств, комплексів, які можуть виконувати передбачені проектом функції основних фондів по виробництву продукції та надання послуг.
Признання цього факту знаходить в акті його прийому в експлуатацію, що оформляється державною приймальною комісією. Якраз ця готовність відображається в державній звітності про введення в дію основних фондів і виробничих потужностей.
Незавершене будівельне виробництво — це обсяг будівельно-монтажних робіт, які виконані на об'єктах, що знаходяться в стадії виробництва, тобто в незакінчених і не зданих в дію.
Ознака, що свідчить про незавершеність робіт це: по-перше, не відповідність готовності робіт рівню, передбаченому проектом, по-друге, відсутність на ці роботи акту про їх прийом. Незавершене будівельне виробництво по своєму обсягу складає найбільшу частину незавершеного будівництва, тобто обсягу капітальних вкладень, які інвестовані в будівництво.
1.8 Облік будівельної продукції в грошовому виразі.
Натуральний облік продукції не дає можливості визначити узагальнюючі показники, які характеризують обсяг всієї виробленої продукції як окремої організації, так і галузі загалом. Ця обставина зумовлює залучати інші одиниці виміру, зокрема вартісні.
Необхідність такого обліку виникає у будь-якій будівельній організації, котра виконує різнорідні роботи, а до них якраз відноситься переважна маса всіх робіт. Ще більше значення вартісний облік має при визначенні показників будівельної продукції по певній сукупності цих організацій. Слід врахувати також і ту обставину, що вартісний облік на відміну від натурального охоплює не тільки готову продукцію, але і продукцію, яка незавершена будівельним виробництвом, а також і капітальний ремонт.
В періодичній і річній звітності будівельних організацій облік продукції ведеться у вартісних вимірниках її обсягу, що дозволяє визначити показники продуктивності праці і інші показники діяльності будівельних організацій, розрахувати показники динаміки і інше. Дані цього обліку необхідні також і для оцінки виконання будівельниками встановленої програми робіт.
В будівництві продукція може бути оцінена і по собівартості і в
кошторисних цінах. Проте ні собівартість, ні договірні ціни не можуть виконати цю роль. Перша — тому, що не включає в себе прибутків, які створені і повинні бути враховані у вартості виробленої продукції. Друга — тому, що включає елементи, які не є елементами продукції даної організації — компенсації і таке.
Тому лише, з допомогою цін, які відображають повні розміри затрат суспільне необхідної праці, можна правильно виразити обсяг продукції. Проте в будівництві надзвичайно складно визначити єдині відпускні ціни на продукцію, як не робиться в промисловості. Специфіка створення будівельної продукції, що проявляється в індивідуальному характері споруджуваних об'єктів, відкладає відбиток на умори будівельного процесу. В кожному випадку вони унікальні, неповторні. Ось чому вартість
будівельної продукції визначається на базі кошторису затрат, який разом з проектом складається на кожний об'єкт. І ця вартість називається кошторисною.
Суть вартісного методу обліку будівельної продукції полягає Р тому, що "х обсяг визначається за допомогою цін, тобто де q — обсяг окремих елементів продукції, а PR — його кошторисна ціна де кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт складається з трьох частин: прямих затрат, накладних видатків і планових нагромаджень. Методологія визначення кошторисної вартості полягає в тому, щоб розрахувати величину названих складових по конкретних видах будівельних і монтажних робіт.
Розглядаючи вартісний облік будівельної продукції, слід пам'ятати: було б помилкою вважати, що рівні кошторисних цін для однорідних робіт завжди однакові. Все залежить від умов, в яких здійснюється будівництво. Адже кошторисні калькуляції складають з врахуванням конкретних умов будівельних робіт, заготовок і способу доставки матеріалів і таке інше.
Кошторис відображає нормативну потребу будівництва в ресурсах. Цим пояснюється зв'язок кошторисних цін з діючими в країні оптовими цінами та тарифами. Зміна цін, в яких складають кошторис, відбувається під впливом загальної зміни оптових цін на промислову продукцію і тарифів на послуги. Тим якраз і пояснюється незмінність кошторисних цін протягом відносно незначного відрізку часу. В період 1955-1969 pp. для складання кошторисів використовувалися ціни 1955 p., в 1970-1983 pp. — ціни 1969, а починаючи з
1991 р., за кошторисними цінами на 1 січня 1991 р.
Зміна кошторисних цін зумовлена змінами відпускних цін галузей, рівень яких періодично переглядається в зв'язку із зміною умов ціноутворення. В свою чергу зміна рівня кошторисних цін викликає потребу визначення коефіцієнтів (індексів) відхилення нових кошторисних цін від раніше діючих. На їх базі здійснюється перерахунок обсягу капітальних вкладень для характеристики їх динаміки. Якраз в даний час обсяг капітальних вкладень обліковується в цінах 1991 року.
Коефіцієнти (тобто індекси) слугують не тільки для вирішення статистичних завдань. Зміна рівня кошторисних цін потребує перерахунку кошторисної документації по всіх перехідних будовах в нові ціни. Це складна і трудомістка операція, яка потребує значної підготовчої роботи. Тому до закінчення робіт по перерахунку кошторисів фінансування і оплата виконаних робіт здійснюється по старій кошторисній документації з поправкою на розглянуті коефіцієнти (індекси) .
Таким чином, в статистиці використовуються як поточні, так і незмінні (фіксовані) кошторисні ціни. Поточні, або діючі кошторисні ціни, використовують для характеристики наслідків господарської діяльності і виробничих зв'язків. Для вивчення динаміки будівництва використовують незмінні кошторисні ціни.

1.9 Види собівартості будівництва.
В практиці діяльності будівельних організацій розрізняють такі види собівартості: кошторисну, планову, фактичну. Кожна з них має своє певне значення в плануванні і обліку і тісно пов'язана з її кошторисною і плановою вартістю.
Кошторисна собівартість характеризує затрати будівельних організацій на виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з кошторисними нормами витрат. Це по суті розмір грошових засобів, котрі будівельна організація одержує від замовника для заміщення витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт. Вона складається з двох частин: перша — це прямі затрати, друга — накладні витрати, і може бути визначена шляхом їх
сумування або ж вирахування з кошторисної вартості планових нагромаджень.
Прямі затрати складаються з чотирьох груп: витрати на матеріали, витрати на експлуатацію машин і механізмів, витрати на основну заробітну плату робітників-будівельників і інші прямі затрати. Затрати на матеріали, деталі і конструкції складають одну із найбільших частин затрат будівельних організацій на виконання будівельних і монтажних робіт. Загальна сума витрат на матеріали, деталі і конструкції залежить від кількості витрачених матеріалів і цін на них. Витрати матеріалів на виконання будівельних і монтажних робіт регламентується кошторисними нормами витрачання матеріалів і конструкцій на одиницю виконуваних робіт. Загальна ціна на .матеріали вкладається з купівельної (відпускної з галузі) ціни, затрат на тару і упаковку, транспортних і заготівельно-складських витрат, а також націнок торговельних (постачально-збутових) організацій.
Витрати на експлуатацію машин і механізмів;, включають затрати на оплату праці робітників, які обслуговують їх при експлуатації і ремонті, на пальне, мастильні матеріали, на електроенергію, на придбання запасних частин і орендної плати за машини, якщо вони орендовані в управліннях механізації.
Витрати на основну заробітну плату складаються із суми нарахованої
заробітної плати робітникам, які зайняті на виконанні будівельно-монтажних робіт. Сюди включаються також суми по соціальному страхуванні працівників, що нараховані на їх заробітну плату.
До групи інших прямих затрат входять суми вартості послуг транспорту, який здійснює перевезення ґрунту і матеріалів від приоб’єктного складу до місця їх укладки.
Друга частина кошторисної собівартості складається з накладних витрат, які об'єднують всі види затрат будівельних організацій на керівництво і обслуговування будівельного виробництва. Так, кожна будівельна організація в процесі виконання будівельно-монтажних робіт здійснює певні адміністративно-господарські витрати, наприклад, витрати на утримання адміністративних будівель де розміщується управлінський персонал,
канцелярські видатки, заробітну плату інженерів і техніків і інші витрати, нарешті, витрати пов'язані з організацією виробництва — доставка робочої сили, зимове подорожчання, доплата за пересувні умови праці.
Величина накладних витрат визначається згідно норм, які встановлені для окремих відомств і можуть диференціюватися для окремих організацій. Норми накладних витрат встановлені в % від суми прямих затрат по будівельних і монтажних роботах. До 1984 р, норма накладних витрат диференціювалася в залежності від структури і виду виконуваних робіт: так для будівельних робіт вона коливалася в межах 12,5% до 19% від суми прямих затрат, а для монтажних робіт — від 70% до 144% від суми основної заробітної плати робітників. Починаючи з 1 січня 1984 р. сума накладних витрат на монтажні роботи включається до кошторисної вартості цих робіт в такому ж порядку як і по будівельних роботах, тобто визначається у вигляді нормативу від суми прямих затрат. Однак, слід підкреслити, що в яких би процентах не встановлювалася диференційована норма накладних витрат, - в розрахунках з замовником використовується середня норма по галузі.
Облік кошторисної собівартості робіт здійснює кожна будівельна організація і на основі цього має можливість співставляти нормативну собівартість з сумами, що виплачені замовником.
Планова собівартість будівельно-монтажних робіт відображає затрати на виконання будівельних і монтажних робіт при зведенні будівельних об'єктів з врахуванням передбаченого завдання зниження їх собівартості. А це значить, що планова собівартість характеризує рівень допустимих затрат на виконання будівельно-монтажних робіт в плановому періоді. Практика будівельного виробництва останніх років виробила певний порядок визначення планової собівартості і оцінки рівня її виконання. З цією метою використовується встановлена гранична величина рівня затрат на 1 крб. кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, перемножуючи яку на кошторисну вартість виконаних будівельно-монтажних робіт визначають планову собівартість фактично виконаних будівельно-монтажних робіт.
Розрахована таким чином планова собівартість співставлена з фактичною собівартістю будівельно-монтажних робіт і використовується крім того для визначення суми прибутку будівельних організацій за виконану і передану замовнику будівельну продукцію.
Граничний рівень затрат на 1 грн. будівельно-монтажних робіт визначається діленням нормативної суми затрат планового обсягу робіт на його кошторисну вартість, причому враховується обґрунтований планом організаційно-технічних заходів, яким передбачено певне зниження затрат. До 1990 p., коли показник собівартості будівельної продукції був директивним, планову собівартість визначали виходячи з встановленого диференційованого для кожної організації завдання зниження собівартості у вигляді процента від кошторисної вартості робіт. Планову собівартість будівельно-монтажних робіт визначали виходячи із даних про кошторисну вартість робіт. У цьому випадку вона рівнялась кошторисній вартості мінус планові нагромадження, мінус встановлене планом завдання по зниженню собівартості, плюс компенсації, які виплачуються понад кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт.
Планова собівартість будівельно-монтажних робіт відіграє важливу роль в діяльності будівельних організацій.
Будучи синтетичним показником він відображає не тільки запланований рівень затрат, але і визначає систему заходів, які б забезпечили стан, коли фактичні затрати не перевищували б витрати, передбаченні планом.
Фактична собівартість будівельно-монтажних робіт — це сума фактичних грошових затрат на обсяг робіт, виконаних будівельною організацією за умов, що склалися. На відміну від кошторисної і планової собівартості до її складу, крім нормативних затрат, передбачених проектом і кошторисом, входять також не виробничі витрати, зокрема, штрафи, пені, втрати матеріалів, а також втрати в зв'язку з виробничим браком.
Фактичну собівартість будівельно-монтажних робіт визначають за даними бухгалтерського обліку і вона необхідна для виявлення наслідків господарської
діяльності будівельних організацій від здачі робіт.
У відповідності до принципів господарського розрахунку величина фактичних затрат повинна бути меншою від планової собівартості: тільки в цьому випадку будівельна організація матиме запланований прибуток, який забезпечить їй вирішення завдань подальшого розвитку виробництва і стимулювання працівників.
Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт — це нормативна вартість робіт, яка визначається сумою затрат на ці роботи та плановими нагромадженнями. Цей вартісний показник слугує базою для порівнянь і визначення інших вартісних показників.
Планова, або так звана договірна вартість будівельно-монтажних робіт характеризує суму, що виплачує замовник за виконані роботи.
Для забезпечення методологічної співставності планової собівартості виконаних будівельно-монтажних робіт з їх фактичною собівартістю, а також при розрахунку прибутку будівельної організації до планової собівартості виконаних робіт включають компенсації, які виплачують понад кошторисну вартість виконаних робіт. Показники кошторисної, планової і фактичної собівартості у відповідності з встановленим порядком калькулювання визначаються для виробленої будівельної продукції, зокрема, для готового будівельного об'єкту, технологічного етапу, чи етапу робіт.
Висновок
При виконанні практичного завдання даної курсової роботи показана методика простого та комбінованого групування.
Завдяки проведеним групуванням я визначив, що типовими є заводи 1 групи за величиною укладених договорів від 1,6 – 6,43. Заводи даної групи мають найбільшу чисельність працюючих та кількість БМУ, а як наслідок найбільшу фондовіддачу і вартість основних виробничих фондів. При проведені комбінаційного групування за чисельністю робітників і величиною укладених договорів зробив висновок, що типовими є заводи 1 групи з 12 БМУ і чисельністю 4547 робітників та вартістю ОВФ 27,9 млн.грн..
Визначені допоміжні описові характеристики варіаційного ряду, які показали, що найбільш розповсюдженими за величиною укладених договорів є заводи І групи. Ці статистичні характеристики центру розподілу відіграють дуже важливу роль при вивченні сукупності БМУ.
Проводячи розрахунки я використовував методи: середніх величин, тобто знаходження типових рівнів варіаційної ознаки; відносних величин, який відображає кількісне співвідношення соціально-економічних явищ. Також знайшов рівняння регресії, побудував тренд.
Я встановив зв’язок між певними ознаками для пояснення і використання на практиці фактів про діяльність БМУ.
Розрахунки показали, що сукупність не є однорідною, а середня не є типовою. Коефіцієнт детермінації показав, що тільки на 20% обсяги робіт залежать від основних виробничих фондів, а на 80% від інших факторів.
Список використаної літератури
Антошечкіна Н.К. Статистика продукции строительства. Учебное пособие – М., 1984.
Головач А.В., Єріног М.А., Козирєв О.В. Статистика. Підручник – К.: Вища школа, 1995.
П. Т. Вашків, В.М. Сторожук, Статистика підприємництва, Київ, 1999;
Гаркавий В.К. Статистика. Підручник – К.: Вища школа, 1995.
Сторожук В. Статистика капітального будівництва. Т.,1995.
Устинов А.М. Статистика капитального строительства. Учебник – М.: Финанси и статистика, 1986.