Пошук можливостей забезпечення стійкого фінансового стану суб’єктів господарювання є однією з найактуальніших проблем в умовах становлення ринкової економіки в Україні. На сьогодні рівень фінансового стану значної кількості українських підприємств знаходиться на критичній межі, яка не гарантує їм та окремим регіонам інвестиційну привабливість і можливість ведення господарювання на умовах самофінансування. Це засвідчується незначним обсягом створюваного суб’єктами господарювання чистого прибутку, великою часткою збиткових підприємств і регіонів у цілому, стійкою тенденцією збільшення величини збитків, низьким рівнем платоспроможності, слабкими інвестиційними позиціями і високим ризиком банкрутства господарюючих систем.Незважаючи на це, через надзвичайну складність даної проблеми, сьогодні ще не існує цілісної теорії стійкого фінансового стану господарюючих систем, що значною мірою ускладнює процес його практичного досягнення, знижує ефективність дій у цьому напрямі органів управління.
За цих умов зростає роль аналітичних досліджень і, зокрема, статистичного аналізу, який дозволяє проводити кількісну та якісну оцінку результатів господарювання підприємств, регіонів, видів економічної діяльності і держави в цілому та забезпечує надання їм визначеної суб’єктами управління спрямованості та одержання бажаних результатів. Це, в свою чергу, передбачає зростаючу роль інформаційних ресурсів статистичної фінансової звітності респондентів, необхідність побудови методології статистики фінансового стану суб’єктів господарювання, оволодіння методами статистичного аналізу показників фінансової звітності, що є неодмінною умовою визначення рівня стійкості діяльності господарюючих систем. І, що дуже важливо, статистичний аналіз фінансового стану дає можливість відстежити наслідки реалізації рішень органів управління щодо реформування економічного механізму господарювання та забезпечити побудову інтегрованої інформації статистичної бази держави і регіонів. Статистичний аналіз розширює сферу застосування аналітичних досліджень для успішного функціонування системи контролю і аудиту фінансового стану підприємств та підвищення конкурентоспроможності економіки держави.
Незважаючи на значимість і результативність статистичного аналізу, не всі його аспекти у сфері оцінки фінансового стану підприємств достатньо теоретично опрацьовані та відповідають вимогам сучасного управління. Особливого значення набуває дослідження проблем статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання в контексті оперативного забезпечення користувачів інформацією, яка б давала змогу вибирати оптимальні варіанти формування і використання фінансових ресурсів, сприяти зменшенню ризику, пов’язаного з альтернативними рішеннями щодо управління господарськими процесами; активного втручання в хід підприємницької діяльності й постійно змінюваних економічних ситуацій з метою вдосконалення останніх і забезпечення оцінки відхилень від заданих величин показників та швидкого реагування на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища; використання системи інтегральних показників для рейтингового оцінювання і визначення рівня ризику банкрутства господарюючих систем і, як результат, підвищення якості та ефективності управління.
Різні теоретичні, методологічні та організаційні аспекти цих проблем знайшли відображення у працях М.І.Баканова, В.В. Вітлінського, С.С. Герасименка, А.В. Головача, А.М. Єріної, В.Б. Захожая, О.І. Кулинича, Л.О. Лігоненко, Є.В. Мниха, Р.М. Моторина, Н.О. Парфенцевої, Я.О. Побурка, А.П. Ревенка, В.Ф. Ситника, М.Г. Чумаченка, В.Г. Швеця, А.Д. Шеремета, О.Г. Янкового.
Аналіз та узагальнення результатів теоретичних досліджень і практичних розробок з питань статистики фінансового стану суб’єктів господарювання свідчать, що в них увага приділяється головним чином лише окремим складовим, за якими спеціалізуються автори (насамперед статистичним методам аналізу, моделям показників та конструюванню інтегральних оцінок), без належного узгодження з тим широким спектром проблем, які визначають фінансову стійкість господарюючих систем в цілому. Існуючі дослідження розрізнені, методологічно не об’єднані єдиною концепцією стійкого фінансового стану. При цьому поза полем зору дослідження ще залишаються проблеми, пов’язані з необхідністю розробки теоретико-методологічних засад забезпечення статистичного аналізу якісними інформаційними ресурсами статистичної звітності респондентів, організаційних питань аналітичного дослідження, системи показників, що виступали б як індикатори й регулятори рівня фінансової стійкості. Недостатньо розроблені методики оцінювання ефективності розміщення фінансових ресурсів, формування витрат, доходів і фінансових результатів, визначення місця суб’єктів господарювання в рейтингових системах і оцінювання ризику їх банкрутства. Як наслідок, статистичний аналіз, маючи необхідні інформаційні ресурси, не знаходить належного практичного застосування.
За теоретико-методологічним та практичним вирішенням дана проблема багатоаспектна. Наукове обґрунтування і практичне застосування методів статистичного аналізу фінансового стану є актуальною проблемою всіх господарюючих структур України. Для цього необхідно задіяти всі складові статистичної методології: статистичне спостереження і контроль якості даних, статистичне зведення, аналітичне дослідження та інтерпретацію результатів аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання. Необхідність створення цілісної науково-обґрунтованої концепції статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання та їх сукупностей за класифікаційними ознаками визначила вибір теми дисертації, її цілі і завдання, об’єкти, методи, інформаційну базу і напрями використання результатів дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у безпосередньому зв’язку з науково-дослідними темами: „Розробка методологічних засад статистичного дослідження соціально-економічного розвитку регіонів України” (номер державної реєстрації 0104U007182) Державної академії статистики, обліку та аудиту і „Розробка методології статистико-економічного аналізу стану розвитку економічних систем за інформаційними ресурсами фінансової звітності” (номер державної реєстрації 0104U007017) Житомирського державного технологічного університету та в рамках забезпечення Стратегії розвитку державної статистики на період до 2008 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 р. №910 і Концепції створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1.04.2004 р. № 208-р. Роль досліджень автора полягає в обґрунтуванні нових підходів щодо визначення показників для оцінки фінансового стану підприємств, розробленні методології статистичного аналізу об’єктів, використання статистичних методів при побудові рейтингів та розрахунку кількісних і якісних ознак ризику банкрутства.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному узагальненні та обґрунтуванні методологічних, організаційних і методичних засад статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання в процесі їх функціонування як відкритих соціально-економічних систем, поліпшення його дієвості в економічній діяльності і використання отриманих результатів у процесі підготовки, прийняття і контролю відповідних управлінських заходів.  Поставлена мета зумовила вирішення сукупності таких основних завдань:
обґрунтування методологічних засад статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання як складової статистичної методології соціально-економічних явищ та процесів;
визначення сутності статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання, його принципів, функцій, типології видів та місця в структурі аналітичної роботи при обґрунтуванні ефективності управлінських рішень;
встановлення системи користувачів та розроблення механізму забезпечення їх потреб щодо результатів статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання;
теоретичне обґрунтування об’єктів, суб’єктів та системи інформа-ційного забезпечення статистичного аналізу фінансового стану підприємств;
розроблення механізму контрольно-діагностичних процедур з метою забезпечення достовірності показників статистичної звітності;
побудова організаційної структурно-логічної моделі статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання;
уточнення дефініцій і блочної системи показників для оцінки фінансового стану підприємств;
розкриття змісту інструментарію статистичного аналізу фінансового  стану господарюючих систем;
теоретичне обґрунтування напрямів і методів проведення статистич-ного аналізу наявності, формування, розміщення та використання фінансових ресурсів, витрат, доходів і фінансових результатів господарської діяльності;
удосконалення теоретичних і практичних підходів щодо побудови рейтингів господарюючих систем за інтегральним показником їх фінансового стану;
визначення концептуальних підходів до оцінки ризику банкрутства підприємств та критерію його суттєвості на основі інформаційних ресурсів статистичної фінансової звітності;
розроблення механізму оцінки якості управління суб’єктами господарювання на основі статистичного аналізу системи показників фінансового стану за відхиленнями фактичних і еталонних їх значень з метою визначення впливу негативних чинників на фінансову стійкість.
Об’єкт дослідження – господарюючі суб’єкти як відкриті соціально-економічні системи та явища і процеси, які визначають їх фінансовий стан за системою показників статистичної звітності респондентів.
Предметом дослідження є теорія, методологія та методичний інструментарій статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання для здійснення ефективного процесу управління.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання явищ і процесів господарської діяльності, сучасна економічна теорія, загальнофілософські та загальноекономічні принципи й методи вивчення фінансового стану підприємств за показниками статистичної фінансової звітності.
Методика дослідження ґрунтується на системному підході та науковому апараті методів статистики (традиційних способах обробки інформації, способах детермінованого і стохастичного факторного аналізу й оптимізації показників), абстрактно-логічному, порівняльно-історичному, монографічному, історико-логічному та інших методах проведення аналітичних досліджень. У дисертації широко використані положення законодавчих і нормативно-правових актів, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з досліджуваної проблеми.
Інформаційною базою для аналітичних досліджень стали зведені звітні дані респондентів і платників податків за статистичними збірниками органів державної статистики і податкової адміністрації України, а також оприлюднені показники звітності окремих підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні важливої наукової проблеми в галузі державної статистичної діяльності – розробці концептуально-методологічних засад статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання за умов реформування статистики, бухгалтерського обліку і фінансової звітності, спрямованих на реалізацію завдань поліпшення аналітичних досліджень ефективності формування, розміщення і використання фінансових ресурсів в процесі здійснення господарської діяльності. Головні результати дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:
вперше:
ь визначені загальнотеоретичні положення та методологічні засади статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання, його зміст, принципи, функції і класифікаційні ознаки. Показано, що використання для оцінки фінансового стану господарюючих систем статистичного аналізу як стадії статистичного дослідження служить дієвим засобом зменшення економічних ризиків у діяльності підприємств, регіонів і держави в умовах дії конкурентного механізму підприємництва;
ь обґрунтовано структурні компоненти статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання (об’єкти, суб’єкти, джерела вхідної та вихідної інформації), що дає змогу не тільки підвищити якість управління окремими господарюючими системами, а й допомагає державним органам влади різних рівнів, використовуючи адміністративні та економічні важелі, розробляти ефективні шляхи реалізації регіональних та загальнонаціональних інтересів;
розроблено напрями оптимізації інформаційних потоків щодо оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання шляхом виключення дублювання ознак одних і тих же показників в різних джерелах інформації і зменшення звітного навантаження на респондентів та вдосконалення форм первинної облікової документації для потреб статистичного спостереження через бухгалтерський облік і фінансову звітність;
доведено необхідність і запропоновано механізм проведення економічних переписів для одержання інформації щодо результатів господарювання фізичних осіб – підприємців, з метою врахування її при статистичній оцінці фінансового стану регіонів, видів економічної діяльності й в цілому держави за показниками, які формують додану вартість найбільш повної сукупності інституційних одиниць;
теоретично обґрунтовано і уточнено дефініції і алгоритми розрахунку показників для оцінки фінансового стану підприємств у зв’язку з їх неоднозначним трактуванням у різних нормативних документах та літературних джерелах, запропоновано авторський підхід до термінології та моделей формування показників для потреб управління;
ь розроблено економіко-статистичну модель розрахунку показника „додана вартість” на мікроекономічному рівні і доведено доцільність його використання для визначення ефекту та ефективності діяльності суб’єктів господарювання та оцінки фінансового стану регіонів;
ь розроблено новий методологічний підхід щодо визначення ризику банкрутства підприємств за інтегральним показником фінансового стану і запропоновано механізм поділу сукупностей господарюючих систем на групи відповідно до критеріїв рівня фінансової стійкості господарської діяльності;
одержали подальший розвиток:
ь засади системного підходу до визначення потреб користувачів щодо статистичної оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання й порядку забезпечення їх інформаційними ресурсами та уніфікації статистичної звітності українських підприємств для потреб залучення інвестицій і здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Новизною характеризується комплексність розгляду процесу інформаційного забезпечення користувачів щодо оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання: виділення окремих видів користувачів, виявлення їх інтересів та інформаційних потреб, підготовка і доведення інформації до зацікавлених осіб, формування професійних кадрів спеціалістів-аналітиків;
концептуальні засади побудови структурно-логічної моделі організаційного процесу статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання, визначення змісту окремих його етапів та обґрунтування можливості використання комп’ютерних технологій. Виокремлено етапи аналітичної роботи, які включають: формування моделі аналітичного дослідження; дослідження стану, динаміки та можливостей функціонування господарюючих структур; інтерпретація системи показників одержаних за результатами аналізу; оцінка сценаріїв управлінських рішень та забезпечення контролю їх ефективності. Такий підхід дозволяє повніше реалізувати можливості методичних прийомів статистичного аналізу та організації його проведення;
ь методологічні положення побудови системи показників за інформацій-ними ресурсами статистичної звітності щодо визначення фінансового стану підприємств та їх структуризації у блоки для оцінки стану активів, платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, ефективності господарської діяльності, ринкової активності. Обґрунтування переліку показників за блоками й встановлення взаємозв’язків між ними дозволяє удосконалювати технологію проведення статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання. Основними умовами добору показників для статистичного аналізу були теоретичні аспекти, які відбивають істотні характеристики об’єктів фінансового стану суб’єктів господарювання і практичні аспекти, щодо можливості їх розрахунку на основі наявної інформації звітності респондентів;
ь напрями статистичного аналізу об’єктів фінансового стану підприємств за інформаційними ресурсами статистичної звітності щодо оцінки ефективності розміщення фінансових ресурсів, формування витрат, доходів і фінансових результатів. Новизна одержаних результатів полягає в оцінці фінансового стану за допомогою інтегральних показників „платоспроможності” і „ліквідності”, показника „рівня координації фінансових ресурсів підприємств”, співвідношення темпів приросту активів, основних засобів, чистого доходу, доданої вартості й чистого прибутку, використання статистичної оцінки пропорційності факторних і результативних ознак, моделювання можливих фінансових результатів при зміні витрат і доходів, розрахунку системи відносних показників прибутковості активів, чистого доходу, витрат, власного і статутного капіталу;
ь концептуальні положення здійснення моніторингу фінансового стану суб’єктів господарювання на основі створення паспортів фінансових показників результатів їх підприємницької діяльності. Це забезпечить безперервне і системне оцінювання існуючого фінансового стану суб’єктів господарювання, дослідження його показників за допомогою порівняльного аналізу динаміки, прогнозування формування фінансових ресурсів на перспективу, як в умовах діючої системи управління, так і з урахуванням її можливих змін;
статистичний інструментарій пошуку резервів поліпшення фінансового стану підприємств і виведення їх з кризової ситуації за допомогою аналітичної оцінки відхилень фактичних і еталонних значень системи показників;
удосконалено:
ь механізм проведення контрольно-діагностичних процедур з метою  забезпечення достовірності показників статистичної звітності та форм відповідальності у сфері державної статистичної діяльності. Це дозволяє сформувати об’єднану гнучку систему внутрішніх і зовнішніх контролюючих органів та відповідальності респондентів для забезпечення компонентів якості статистичних даних;
ь методологічні положення і методичні підходи побудови рейтингових систем на основі інтегрального показника фінансового стану господарюючих структур і визначення місця суб’єктів господарювання в їх сукупності. Обґрунтовані автором нові підходи до розрахунку комплексної оцінки фінансового стану з використанням оприлюдненої фінансової звітності дозволяють повніше реалізовувати можливості рейтингування суб’єктів господарювання в їх сукупностях для потреб прийняття управлінських рішень.
Практичне значення одержаних результатів полягає у збагаченні теоретичних і методологічних положень статистичного аналізу як стадії статистичного дослідження щодо фінансового стану суб’єктів господарювання та практики аналітичної роботи конкретними методиками, які забезпечують активне пізнання об’єктів фінансової стійкості господарської діяльності в умовах визначеності й невизначеності під дією об’єктивних і суб’єктивних факторів та вироблення узгоджених управлінських рішень на всіх ієрархічних рівнях управління; розробленні статистичної інформаційно-аналітичної моделі управління фінансовим станом господарюючих структур; побудові механізму організаційного процесу аналітичного дослідження та схеми розподілу функціональних обов’язків між суб’єктами аналізу; обґрунтуванні підходів поліпшення формування і використання інформаційних ресурсів та якості показників звітності респондентів.
У вступі доведено актуальність обраної теми дисертації і окреслено мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження, анотовано обґрунтовані елементи наукової новизни; розкрито практичне значення і зв’язок роботи з науковими програмами і наведено відомості щодо апробації одержаних результатів та кількості публікацій за темою дисертаційної роботи.
У розділі 1 “Теоретичні засади статистичного аналізу фінансового стану підприємств в ринковій системі господарювання” розглянуто місце та роль аналізу як стадії статистичного дослідження в процесі оцінки фінансового стану підприємств і підтримки прийняття рішень щодо його поліпшення; узагальнено принципи, функції та визначено класифікаційні ознаки статистичного аналізу, які наповнені новим ринковим змістом; обґрунтовано систему користувачів інформаційних ресурсів аналітичних досліджень фінансового стану респондентів за статистичною фінансовою звітністю, поглиблено підходи щодо повного задоволення їх інформаційних потреб.
Статистичний аналіз фінансового стану підприємств може бути визначений як стадія статистичного дослідження щодо оцінки показників наявності, розміщення, використання і формування фінансових ресурсів у їх взаємозв’язку та взаємозумовленості з метою забезпечення ефективного управління економічним механізмом діяльності господарюючих систем.
Проведене дослідження дозволило запропонувати авторську концептуальну структурно-функціональну схему взаємозв’язків елементів статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання (рис. 1). При цьому необхідно відзначити, що статистичний аналіз використовує та досліджує власними методами дані про явища і процеси в конкретних умовах місця і часу та створює інформацію, яка несе змістовне навантаження. Доведено, що через статистичну фінансову звітність формується особливий продукт, який втілюється у систему статистичних показників про економічні явища і процеси, що характеризують фінансовий стан господарюючих суб’єктів.
На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих поглядів в дисертації деталізовано класифікацію статистичного аналізу фінансового стану підприємств. У цьому зв’язку виділено 11 класифікаційних ознак статистичного аналізу щодо користувачів, їх інтересів, часового періоду, призначення, обсягу, простору, характеристики господарюючих суб’єктів, повноти, рівня автоматизації, динаміки формування вихідних інформаційних ресурсів та організаційних аспектів.
Проведені дослідження дозволили сформулювати особливості функцій статистичного аналізу щодо фінансового стану підприємств та визначити їх сутність.
Запропонована систематизація складових статистичного аналізу фінансового стану підприємств як активних елементів цілісної системи, яким притаманні складні взаємозв’язки між собою, дозволила визначити користувачів та обґрунтувати їх інтереси і механізм забезпечення інформаційними ресурсами щодо статистичної оцінки фінансового стану господарюючих систем.
Якісне забезпечення користувачів інформаційними ресурсами за результатами статистичного аналізу може бути здійснене лише за умови спільної роботи центральних органів виконавчої влади і реалізації ними відповідних функціональних повноважень. З огляду на це, в роботі запропоновано поєднати зусилля:
Міністерства економіки України і його Науково-дослідного економічного інституту для визначення переліку показників інформаційної системи фінансової звітності та обґрунтування їх економічного змісту і методології побудови.
Департаменту фінансової статистики та аналізу, методології бухгалтерського обліку та контролю Міністерства фінансів України і Науково-дослідного фінансового інституту, для розроблення методології організації бухгалтерського обліку з метою забезпечення формування показників і відображення їх у формах звітності респондентів.
Державного комітету статистики України, державного підприємства “Науково-технічний комплекс статистичних досліджень” і державного підприємства „Державне агентство з розповсюдження статистичної інформації Державного комітету статистики України” (Держстатінформ) для створення статистичної методології: сукупності науково-обґрунтованих способів, правил і методів вивчення показників, які встановлюють порядок їх збирання, опрацювання, контролю та аналізу.
У розділі 2 “Інформаційні ресурси у сфері статистичних спостережень за фінансовим станом підприємств” розглянуто структурні компоненти статистичної фінансової звітності та досліджено проблеми побудови раціонального інформаційного забезпечення для потреб статистичного аналізу фінансового стану господарюючих систем, розроблено концепцію побудови процесу контролю достовірності показників звітності респондентів.
За результатами досліджень зроблено висновок, що інформаційне забезпечення статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання – це оптимальна сукупність достовірної, актуальної, оперативної інформації про об’єкти фінансової стійкості. Вони є предметом статистичного спостереження, подання респондентами, зведення і групування з метою проведення якісного аналізу й вироблення дієвих управлінських рішень, спроможних забезпечити безперебійне функціонування підприємств.
Основною формою статистичного спостереження за показниками фінансового стану підприємств є документальний облік, який забезпечує подання фінансової звітності у складі балансу і звіту про фінансові результати. Інформаційні ресурси інших видів статистичної звітності, які характеризують фінансовий стан суб’єктів господарювання, формують дані, що в значній сукупності повторюють і доповнюють показники статистичної фінансової звітності. Щодо податкової звітності, то на сьогодні одні і ті ж економічні показники в бухгалтерському та податковому обліку і статистиці визначаються за різними методологіями, які мають значні розбіжності й навіть антагонізми.
Вивчення компонентів фінансової звітності засвідчило, що статистичні органи здійснюють просте підсумкове зведення інформаційних ресурсів фінансової звітності тільки за формами „Баланс” і „Звіт про фінансові результати” і то за переліком показників, що подаються суб’єктами малого підприємництва. При цьому втрачається дуже важлива інформація про адміністративні витрати і витрати на збут, яка потрібна для оцінки рівня постійних витрат та статистичного аналізу за моделями беззбиткової господарської діяльності.
Разом з тим, аргументовано важливу роль для комплексної оцінки фінансового стану регіонів інформації про діяльність громадян-підприємців і бюджетних організацій щодо надання ними платних послуг та запропоновано механізм її одержання.
Досить складною, суперечливою і дискусійною залишається проблема забезпечення конфіденційності статистичної інформації щодо фінансового стану конкретного підприємства. В роботі обґрунтовано, що гарантії органів державної статистики стосовно забезпечення конфіденційності первинних даних статистичної звітності повинні визначатися тільки до інформації, що є державною або комерційною таємницею респондентів.
Здійснивши дослідження стану первинної облікової документації як способу статистичного спостереження за господарськими операціями та потреб практичної діяльності підприємств у сфері створення інформаційних ресурсів, ми дійшли висновку, що наявні форми первинних документів не відповідають умовам ринкової економіки. Інформація бухгалтерського, статистичного і податкового обліку повинна ґрунтуватися на єдиній системі документації розробленої Держкомстатом України відповідно до визначеної методології побудови показників звітності.
Подальші дослідження проведені автором, дозволили розробити і апробувати на підприємствах систему первинних документів для статистичного спостереження за явищами і процесами у сфері управління основними засобами.
В роботі доведено, що для поліпшення можливостей аналітичних досліджень потрібно забезпечити єдину статистичну методологію звітності щодо формування, розміщення і використання фінансових ресурсів для всіх суб’єктів господарювання України та уніфікацію показників фінансових результатів з іншими країнами партнерами за Єдиним економічним простором на основі Директив ЄС.
Важливим напрямом статистичної діяльності є забезпечення достовірності інформаційних ресурсів. Дослідження показали, що помилки статистичної звітності у сфері формування показників фінансового стану суб’єктів господарювання завжди носять реєстраційний характер. В методологічному аспекті подана окремими респондентами звітність має розбіжності, виходячи з внутрішньої облікової політики суб’єктів господарювання щодо методів нарахування амортизації й оцінки вибуття запасів, вартісних ознак основних засобів, створеного резерву сумнівних боргів тощо. Наведені аргументи є підставою формування ризикової звітної інформації і необхідності використання для потреб статистики єдиної методології побудови показників. Для забезпечення достовірності формування показників фінансового стану підприємств в процесі статистичного спостереження, зведення і подання за формами звітності пропонується використовувати прийоми попереднього, поточного і наступного контролю.
Практика показала, що чинний інститут відповідальності респондентів за порушення у сфері статистичної звітності є неефективним і потребує змін положень щодо розгляду правопорушень, розміру стягнень з посадових осіб і власників суб’єктів господарювання та відшкодування респондентами, у випадку надання ними недостовірних даних, державним органам статистики витрат, пов’язаних з необхідністю виправлення зведеної звітності.
У розділі 3 “Організація статистичного аналізу фінансового стану господарюючих суб’єктів” обґрунтовуються організаційні аспекти статистичного аналізу, зокрема головні його компоненти – об’єкти і суб’єкти, етапи виконання аналітичних робіт та методологія забезпечення якості показників статистичної звітності.
В роботі доведено, що об’єктами статистичного аналізу фінансового стану, виходячи із предмету статистичної науки, є респонденти – суб’єкти господарювання, як складні відкриті соціально-економічні системи, фінансові ресурси, які забезпечують їх діяльність через розміщення в активах, господарські процеси і явища щодо формування витрат, доходів та фінансові результати.
У цьому аспекті виділяється два рівні об’єктів аналітичних досліджень: безпосередньо склад господарюючих суб’єктів (сукупностей респондентів) за їх класифікаційними ознаками, на яких відбувається господарська діяльність і реальні явища та процеси, які створюються ними і відображаються у формах статистичної фінансової звітності.
Водночас, сьогодні практика формування статистичних сукупностей підприємств, які є респондентами звітності і об’єктами оцінки фінансового стану, істотно відрізняється від тієї, що визначена в Господарському кодексі. Насамперед, це стосується ознаки визначення розміру господарюючих суб’єктів, що особливо ускладнює проведення статистичного аналізу та визначення ролі малих підприємств в національній економіці.
За результатами дослідження зроблено висновок, що оціночним показником для визначення ознаки малого підприємства повинен бути не валовий дохід, дефініція і алгоритм якого відсутні у формах звітності, а чистий дохід від звичайної діяльності.
Проведені дослідження встановили доцільність виділення 4 груп суб’єктів статистичного аналізу: респонденти, органи державної статистики, користувачі статистичної інформації, спеціальні інформаційні служби. Організаційне забезпечення статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання може здійснюватись за комплексним і тематичним принципами.
Значну увагу в дисертації приділено поглибленню ролі системи органів державної статистики в галузі статистичного аналізу для державного управління і задоволення потреб користувачів інформації. Особливо наголошується на функції державного підприємства „Науково-технічний комплекс статистичних досліджень” щодо забезпечення наукового і методичного керівництва проведенням статистичного аналізу.
Виходячи із змісту аналітичних процедур, процес статистичного аналізу реалізується в системному підході, який слід розглядати як сукупність окремих етапів: формування моделей аналітичного дослідження; дослідження стану, динаміки та можливостей функціонування господарюючих структур; інтерпретація системи показників одержаних за результатами аналізу; оцінка сценаріїв управлінських рішень та забезпечення контролю їх ефективності.
Дослідження показали, що всі компоненти якості статистичних даних, крім достовірності, повинні досягатися сукупністю організаційних дій державної статистичної діяльності. Достовірність інформаційних ресурсів повинна забезпечуватися суб’єктами контролю респондентів, органами державної влади і аудиторською діяльністю. У зв’язку з цим, для налагодження взаємодії суб’єктів контролю, у роботі обґрунтована необхідність запровадження національного стандарту контролю якості даних статистичної звітності.
Розділ 4 „Система статистичних показників фінансового стану та методи їх пізнання” присвячено науковому обґрунтуванню побудови статистичних показників, формуванню їх системи для оцінки фінансового стану і визначенню статистичних прийомів аналізу. Доведено, що в усіх випадках повне формування статистичного показника щодо фінансового стану підприємств повинно давати відповідь на наступні запитання: мета і об’єкт оцінювання, найменування і алгоритм розрахунку, мета і об’єкт спостереження, час (часовий період), одиниця виміру, математичний результат показника. Звідси, на нашу думку, статистичний показник для оцінювання фінансового стану – це число, яке оцінює кількісну, якісну, просторову і часову визначеність явищ і процесів щодо наявності, розміщення, використання і формування фінансових ресурсів.
В основу структуризації системи показників для потреб статистичного аналізу фінансового стану господарюючих систем в роботі покладено економічний зміст досліджуваних явищ і процесів, розвиток їх в часі, ступінь агрегування, аналітичні функції, спосіб визначення та джерела формування.
Актуальною проблемою статистичної методології, в процесі оцінки фінансового стану підприємств, є уточнення термінології і алгоритмів розрахунку показників у зв’язку з їх неоднозначним трактуванням у різних нормативних документах та літературних джерелах. Поліпшення практичної сторони цієї справи можна досягти шляхом: розроблення і впровадження стандартних та уніфікованих термінів показників для характеристики явищ і процесів в економіці; встановлення фінансових алгоритмів розрахунку показників за інформаційними ресурсами звітності; визначення суб’єктів відповідальних за побудову системи показників у сфері економічної науки і практики. Систему, зміст і термінологію показників повинно розробляти Міністерство економіки України, методологію їх побудови – Державний комітет статистики України, а правила відображення господарських фактів для формування інформації в системі бухгалтерського обліку – Міністерство фінансів України.
Ефективність управління фінансовим станом господарюючих систем на мікроекономічному рівні необхідно здійснювати за статистичним показником „додана вартість”. При забезпечені за допомогою звітності даних, які будуть характеризувати елементи доданої вартості, можливо визначати створені фінансові ресурси окремими мікроекономічними системами (табл. 1) та здійснювати статистичний аналіз за системою національних рахунків на регіональному рівні.
Методологія системного підходу, покладена в основу формування показників, дозволила структурувати їх за блоками та визначити склад показників кожного із блоків, виходячи з можливостей діючих форм статистичної фінансової звітності. Завдяки цьому стає можливим розгляд усіх сторін фінансового стану господарюючих систем із відображенням реально існуючих причинно-наслідкових зв’язків.
За результатами дослідження в роботі запропоновано також системи показників для потреб управління основними засобами, оборотними активами, витратами, доходами і рентабельністю підприємств.
У розділі 5 „Методика статистичного аналізу об’єктів фінансового стану підприємств” розглянута методологія аналітичного дослідження складових фінансового стану, які характеризуються активами, фінансовими ресурсами (власним капіталом і зобов’язаними), витратами, доходами, доданою
вартістю і фінансовими результатами, мають інформаційну визначеність і дають можливість пізнати фінансову стійкість господарюючих систем.
Вплив наявності і розміщення фінансових ресурсів на фінансовий стан підприємств пропонується оцінювати інтегральними показниками „платоспроможність” і „ліквідність” та показником „рівня координації фінансових ресурсів підприємств”. Кожна з цих категорій має свій якісний і кількісний вимір, який може бути оцінений через конкретні показники та їх величину.
Якщо ліквідність – це спроможність окремих активів як об’єктів можливих платіжних засобів бути використаними для виконання всіх необхідних поточних зобов’язань підприємств, то рівень ліквідності мають визначити показники структури розміщення фінансових ресурсів за якісними видами активів: грошові кошти, дебіторська заборгованість і товарні запаси. З іншого боку, оцінка платоспроможності повинна здійснюватися за показниками, які характеризують наявність окремих видів активів, визначених об’єктами платіжних засобів, в розрахунку на поточні зобов’язання підприємства.
Крім того, наші дослідження засвідчили необхідність зміни розрахунку величини оборотних активів, які необхідно визнавати платіжними засобами для оцінки рівня ліквідності та платоспроможності. Найбільш правильна величина показника платоспроможності буде за умови виключення з об’єктів платіжних засобів виробничих запасів та врахування вірогідності одержання величини доходу при реалізації товарних запасів і оплати дебіторської заборгованості.
У роботі розроблено методологічні засади побудови інтегральних показників ліквідності і платоспроможності.
Для здійснення висновків щодо раціональності формування структури фінансових ресурсів і вивчення її динаміки доцільно використовувати узагальнений показник, який характеризує співвідношення власних і залучених джерел активів підприємств.
В роботі доведено, що при оцінці ефективності розміщення фінансових ресурсів у діяльність підприємств перш за все потрібно вивчити співвідношення темпів зміни показників наявності ресурсів і результативних ознак господарювання. Важливим тут є дослідження за допомогою порівняльного аналізу динаміки показників середньорічної вартості активів (ТА), середньорічної вартості основних засобів і нематеріальних активів (ТО), чистого доходу (ТЧ), доданої вартості (ТД) і чистого прибутку (ТП). Про ефективність формування і розміщення фінансових ресурсів підприємств може свідчити наступна пропорція: 100 % < ТА < ТО < ТЧ < ТД < ТП.
Неоднаковий рівень ефективності використання факторних ознак за оцінкою відповідних результативних ознак, який називають диференціацію результатів господарської діяльності підприємств, найкраще досліджувати за кривою Лоренца.
Показники статистичної фінансової звітності суб’єктів господарювання забезпечують можливість здійснювати статистичний аналіз за співвідношенням витрати – чистий дохід – прибуток. При цьому доцільно використовувати статистичні показники операційного цінового (Олц), натурального (Олн) і комбінованого (Олк) лівериджу щодо оптимізації факторних і результативних ознак, а також моделей функціональних зв’язків впливу зміни цін (Цз) і натуральних обсягів реалізації (Нз) на фінансовий результат господарської діяльності. Дослідження показали, що за даними фінансової звітності взаємозв’язки між показниками діяльності підприємств реалізуються наступним чином:
Олц = ЧД : По, показує, яка сума чистого доходу (ЧД) створює на підприємстві 1 гривню операційного прибутку (По);
Олн = (ЧД – ЗВ) : По = ВП : По, показує, яка сума валового прибутку (ВП), різниця між чистим доходом і змінними витратами (ЗВ), створює на підприємстві 1 гривню операційного прибутку;
Олк = ?По : По = [(Олц х Цз) х (1+Нз)] + (Олн х Нз), показує темп приросту (спаду) операційного прибутку від зміни цін і обсягів реалізації при заданому рівні Олц і Олн.
Знаючи наявні взаємозв’язки підприємства, регіони і держава в межах наявних можливостей здатні маневрувати зміною цін і натуральними обсягами реалізації за окремими видами економічної діяльності, наближаючи умови попиту на свою продукцію до бажаного результату фінансового стану.
Дію впливу окремих факторів на величину фінансового результату слід вивчати за допомогою моделі факторних індексів. В індексній системі узагальнюючий індекс валового прибутку (Іп) розраховується як добуток факторних показників: індексу впливу зміни цін (Іц), індексу впливу зміни витрат (Ів), індексу впливу структурних зрушень в асортименті продукції (Із) та індексу обсягів реалізації (Ік), тобто Іп = Іц х Ів х Із х Ік.
Розділ 6 „Методологічні засади побудови інтегральних показників і рейтингових систем фінансового стану підприємств” містить дослідження існуючих методів побудови і використання інтегральних показників  для прийняття управлінських рішень, що дозволило розробити пропозиції щодо вдосконалення методології рейтингової оцінки діяльності господарюючих систем за фінансовим станом і визначити новий підхід щодо оцінки ризику їх банкрутства.
Сучасний рівень економічних знань з питань побудови та інтерпретації інтегральних показників фінансового стану характеризується існуванням великої кількості різних теорій, методологічних підходів і прикладних рекомендацій. Водночас, слід зауважити, що у вітчизняній практиці наявні моделі інтегральних показників застосовуються мало, оскільки їм притаманний суто теоретичний характер побудови, а розрахункова величина є вельми суб’єктивною і не дає підстав для прийняття управлінських рішень. Проведені дослідження показали, що якість діагностики рівня фінансового стану господарюючих систем за інтегральною оцінкою визначається передусім переліком показників, що використовуються для її розрахунку. Основними умовами добору показників ми визначили теоретичні аспекти, які відбивають істотні характеристики фінансового стану суб’єктів господарювання як об’єктів статистичного аналізу і практичні аспекти щодо можливості їх розрахунку на основі реально наявної інформації звітності респондентів.
Для інтегральної оцінки фінансового стану і побудови рейтингових систем суб’єктів господарювання запропоновано систему із 30 показників (рис.2), що у свою чергу, поділена на 6 блоків. За ознакою часу показники поділяються на моментні, що дають кількісну характеристику явищ на звітну дату (13 показників) та інтервальні, які характеризують величину явища за звітний період (10 показників) і швидкість (інтенсивність) розвитку явища в динаміці (7 показників). Оскільки окремі показники мають різну силу впливу на інтегральний показник, їх пропонується включати до розрахунку з ваговими коефіцієнтами.
Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств за показниками фінансової звітності є одним з найбільш перспективних підходів для визначення позицій окремих суб’єктів господарювання, а за їх сукупностями – регіонів, видів економічної діяльності, форм власності й організаційно-правових форм господарювання.
Проте одержані подібним чином системи рейтингів мають обмежені можливості при використанні для потреб управління тому, що не відображають якісної оцінки фінансового стану і є тільки інструментом для класифікацій господарюючих структур за принципом „краще – гірше”.
У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження з оцінки ризику банкрутства підприємств, тобто рівня (якості) їх фінансового стану. Для цього кожний показник системи повинен мати нормативний (еталонний) рівень, який буде свідчити про невелику ймовірність (загрозу) банкрутства. Якщо величина кожного показника системи буде відповідати значенню його еталону (нормативу), підприємство можна вважати таким, якому не загрожує банкрутство.
Тому, з метою інтегральної оцінки ризику банкрутства господарюючих систем та моніторингу зміни їх фінансового стану в динаміці для визначення нормованих показників, як величину стандартизації первинних показників, нами пропонується використати розроблені в процесі дослідження еталонні (нормативні) значення (хе(н)) окремих ознак фінансового стану. Таким чином, в роботі використано новий методологічний напрям оцінки рівня фінансової стійкості господарюючих систем та відповідний економіко-статистичний інструментарій, застосування якого підвищує обґрунтованість управлінських рішень.
На основі інтегральної оцінки ризику банкрутства пропонується  побудувати національну шкалу фінансової стійкості господарюючих систем, в якій для потреб управління необхідно розмежувати підприємства за рівнем фінансового стану на: оптимістичні (зелений коридор) – величина інтегрального показника більше 1,0; базові (жовтий коридор) – в межах 0,9-1,0; песимістичні (помаранчевий коридор) – в межах 0,7-0,9 і ризикові (червоний коридор) – менше 0,7.
Передумови розвитку загрози банкрутства господарюючим системам можна виявити за негативними відхиленнями фактичних і еталонних нормованих значень показників фінансового стану.
Проведене дослідження показало, що за інтегральним показником фінансового стану підприємств України в цілому у 2003 році загальна якість фактичних величин показників гірша в порівнянні з еталонним рівнем на 14,6%. Фінансовий стан підприємств України оцінюється вище еталонного рівня лише за 50 % показників (15 із 30).
Серед цих показників досить виразно виділяється значення проміжної платоспроможності і темпів зростання оборотних активів, чистого доходу, капіталовіддачі та доданої вартості. У той же час 15 показників, які мають значення нижче еталонного, характеризуються набагато більшими розмірами негативного відхилення. Ці показники слід розглядати як резерв поліпшення фінансового стану підприємств України і напрями виведення їх з кризової ситуації.
В дисертації розроблені концептуальні засади проведення статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання з допомогою використання комп’ютерних технологій. Автоматизовані засоби проведення статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання дають можливість здійснювати паспортизацію фінансової стійкості і фінансовий моніторинг як окремих респондентів, особливо емітентів цінних паперів, так і результатів діяльності сукупності господарюючих систем за просторовими, організаційними та іншими класифікаційними ознаками.
Існує ще і організаційне питання щодо побудови рейтингових систем та здійснення оцінки ризику банкрутства господарюючих систем. На сьогодні оптимальним був би варіант, коли цю роботу виконували б органи державної статистики і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, а в майбутньому – незалежні організації за умови, що їх діяльність буде контролюватися державою.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й отримано нове вирішення наукової проблеми щодо розроблення методології статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання з використанням інформаційних ресурсів державної статистичної діяльності. Раніше ця проблема в цілому спеціально не досліджувалася у науковій статистичній літературі, хоча оцінка окремих складових фінансового стану підприємств була предметом уваги вітчизняних учених і практиків у галузях економічного аналізу і фінансів. Проведені дослідження і розроблені пропозиції дозволяють зробити висновки, які мають значення для подальшого розвитку статистичної методології та її складової - статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання в умовах переходу України до ринкової економіки.
1. Вивчення ролі аналізу в статистичному дослідженні дає можливість  визначити його теоретичні, методологічні та організаційні засади в контексті трансформації економіки. Свідоме використання у методологічному аспекті статистичного аналізу і формування на його основі ефективних парадигм створює міцні концептуальні основи дослідницької діяльності суб’єктів аналізу, забезпечує глибоке обґрунтування управлінських рішень та  краще здійснення контролю за їх виконанням. У дисертаційній роботі одержало подальший розвиток обґрунтування місця аналізу в статистичній методології, уточнено його межі щодо економічного аналізу.
Статистичний аналіз фінансового стану суб’єктів господарювання розглядається як складова (стадія) статистичної методології щодо оцінки наявності, розміщення, використання і формування фінансових ресурсів з метою управління господарюючими системами. Користувачів інформаційних ресурсів фінансового стану підприємств пропонується розділити на внутрішніх, які виконують функції безпосереднього управління, та зовнішніх, які: зацікавлені у фінансових ресурсах суб’єкта господарювання; мають інтерес до показників з метою оцінки економічної політики держави та прийняття рішень для її регулювання; використовують інформацію як об’єкт наукових досліджень і господарської діяльності з надання інформаційних послуг.
2. Розв’язання завдань управління окремими підприємствами як відкритими соціально-економічними системами та їх сукупностями за класифікаційними ознаками забезпечують функції статистичного аналізу фінансового стану: онтологічна, евристична, методологічна, ідеологічна, системотворча, описова, оцінювальна, діагностична, пояснювальна, інструментальна, експертна, практично-прикладна, інформаційна, виховна, комунікативна, навчальна, контрольна, пошукова, прогностична. Мета цих функцій – на основі системи факторів, що характеризують явища і процеси господарської діяльності, своєчасно та реально їх оцінити і зменшити ризик, пов’язаний з вибором управлінських рішень. Необхідною умовою виконання  статистичним аналізом фінансового стану суб’єктів господарювання своїх функцій є дотримання відповідно з його змістом модифікованих принципів аналітичних досліджень.
3. Теоретично обґрунтовано склад основних об’єктів і суб’єктів статистичного аналізу фінансового стану підприємств. Кожний з їх структурних компонентів розглянуто як елемент ефективного впливу на систему статистичного аналізу відповідно з його класифікаційними ознаками.
Оцінку фінансового стану підприємств доцільно здійснювати за окремими суб’єктами господарювання та їх сукупностями відповідно до КОАТУУ, КВЕД, КФВ, КОПФГ, СПОДУ та організаційно-правових форм господарських об’єднань. Інтерпретація складових фінансового стану трактується через оцінку активів, фінансових ресурсів, витрат, доходів, доданої вартості й фінансових результатів, які мають інформаційну визначеність і дають можливість пізнати економічні системи.
Суб’єктами статистичного аналізу фінансового стану підприємств в дисертаційній роботі визначено: органи державної статистики, користувачі статистичної інформації, респонденти і спеціальні підприємницькі інформаційні служби. Такий підхід до обґрунтування об’єктів і суб’єктів статистичного аналізу фінансового стану підприємств відповідає вдосконаленню його методології і створює передумови для практичного впровадження в господарську діяльність.
4. Побудова системи раціонального інформаційного забезпечення оцінки фінансового стану потребує визначення змісту необхідної інформації й добре налагодженого статистичного спостереження. З цією метою потрібно здійснювати подання даних всіма респондентами за єдиними формами фінансової звітності, використовувати економічні переписи фізичних осіб підприємців та зведення інформації про об’єкти дослідження органами державної статистики. За умови, що в даний час подана респондентами фінансова звітність узагальнюється лише частково, втрачається дуже важлива інформація про адміністративні витрати і витрати на збут, яка потрібна для оцінки рівня беззбиткової діяльності, грошові потоки і власний капітал. Водночас, відбувається дублювання показників приміток до річної фінансової звітності щодо основних засобів та інших даних статистичної звітності.
Фінансова звітність повинна бути інтегрована в систему форм державних статистичних спостережень та створення загальнодержавної статистичної  інформаційної бази.
Здійснивши дослідження стану первинної облікової документації та потреб практичної діяльності підприємств у сфері створення інформаційних ресурсів в роботі доведено, що для фіксування господарських операцій необхідно розробити типові форми первинних документів, які б дозволили формувати показники звітності відповідно до статистичної методології. Роль координатора дій в цьому процесі має бути відведена Держкомстату України.
5. Основні аспекти якості інформаційних ресурсів для статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання визначаються через компоненти: затребуваність, інтерпретуємість, порівнянність, своєчасність, цілісність, доступність, і особливо, достовірність. Дослідження показали, що всі компоненти якості статистичних даних, крім достовірності, повинні забезпечуватись сукупністю дій державної статистичної діяльності. Достовірність інформаційних ресурсів забезпечується суб’єктами контролю респондентів, органами державної влади і аудиторською діяльністю. Щодо шляхів налагодження взаємодії суб’єктів контролю, то Міністерству фінансів України і Державному комітету статистики України потрібно запровадити національний стандарт контролю якості даних звітності.
6. Якість та ефективність статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання залежить від чіткої організації аналітичного процесу і використання комп’ютерних технологій. Виходячи із змісту аналітичних процедур, процес статистичного аналізу реалізується в системному підході, який слід розглядати як сукупність окремих етапів: формування програми аналітичного дослідження; дослідження стану, динаміки та можливостей функціонування господарюючих систем; інтерпретація системи показників, одержаних за результатами аналізу; оцінка сценаріїв управлінських рішень та забезпечення контролю і оцінки їх ефективності.
7. Актуальною проблемою статистичної методології, в процесі оцінки фінансового стану підприємств, є уточнення термінології і алгоритмів розрахунку показників у зв’язку з їх неоднозначним трактуванням у різних нормативних документах та літературних джерелах, зокрема: багатозначністю, синонімією, неточністю відображення економічних категорій і понять, громіздкістю, незручністю вимови, слабким зв’язком з сутністю явищ і процесів господарської діяльності тощо.
Покращення практичної сторони цієї справи можна досягти таким шляхом: розроблення і впровадження стандартних та уніфікованих термінів показників для характеристики явищ і процесів в економіці; встановлення фінансових алгоритмів розрахунку показників за інформаційними ресурсами звітності; визначення суб’єктів, відповідальних за побудову системи показників у сфері економічної науки і практики. Систему, зміст і термінологію показників повинно розробляти Міністерство економіки України, методологію їх побудови – Державний комітет статистики України, а правила відображення господарських фактів для формування інформації в системі бухгалтерського обліку – Міністерство фінансів України. З огляду на надзвичайну важливість оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання запропоновано упорядковані системи показників для потреб управління основними засобами, оборотними активами, витратами, доходами і рентабельністю підприємств.
8. Пріоритетним напрямом вдосконалення інформаційного забезпечення, здатного на практиці реалізовувати принципи ефективного управління фінансовим станом на мікроекономічному рівні, може бути впровадження статистичного показника „додана вартість”. На рівні підприємства можливо використовувати два методологічних підходи обчислення ефекту господарювання за цим показником: як різницю між доходами та матеріальними і прирівняними до них витратами, створеними іншими суб’єктами господарювання; як суму доданих доходів отриманих від продажу об’єктів господарювання підприємств. Такими доходами (елементами доданої вартості) є: оплата праці; відрахування на соціальні заходи; податкові платежі; амортизаційні відрахування; чистий прибуток. При забезпечені за допомогою звітності показників, які будуть характеризувати елементи доданої вартості, можливо визначити створені фінансові ресурси окремими економічними системами та здійснювати статистичний аналіз за системою національних рахунків на регіональному рівні.
9. В системі статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання слід виділити підсистеми аналітичного дослідження, формування та розміщення фінансових ресурсів, рівня витрат і доходів та впливу факторів на абсолютні та відносні показники ефекту і ефективності одержаних фінансових результатів як основного джерела приросту власного капіталу (чистих активів, власних фінансових ресурсів). Вплив наявності і розміщення фінансових ресурсів на фінансовий стан підприємств пропонується оцінювати інтегральними показниками „платоспроможності” і „ліквідності” та показником „рівня координації фінансових ресурсів підприємств”. Для вивчення слабких і сильних сторін господарюючих систем стосовно оцінки їх фінансового стану використано співвідношення темпів приросту активів, основних засобів, чистого доходу, доданої вартості і чистого прибутку. Неоднаковий рівень ефективності використання фінансових ресурсів за оцінкою відповідних результативних ознак досліджено за кривою Лоренца.
Визначення співвідношення між витратами і доходами з метою управління беззбитковістю і моделювання можливих результатів при зміні витрат, цін і натуральних обсягів забезпечується показниками операційного цінового, натурального і комбінованого лівериджу. Рівень стійкості фінансового стану підприємств визначається не так ефектом, як ефективністю використання фінансових ресурсів за системою відносних показників прибутковості активів, чистого доходу, витрат, власного капіталу.
10. Оцінка фінансового стану суб’єктів господарювання відображається системою показників фінансової звітності, тому важливе місце слід відводити раціональній їх побудові. Формуючи систему показників фінансового стану, необхідно забезпечити можливості неперервного розгляду всіх без винятку його сторін. Для відображення реально існуючих взаємозв’язків, які впливають на фінансовий стан суб’єктів господарювання всі показники системи доцільно визначити як стимулятори і структуризувати в підсистеми (блоки) щодо оцінки: стану активів; платоспроможності; фінансової стійкості; ділової активності; ефективності господарської діяльності; ринкової активності.
Система показників побудована на змішаній основі, тобто з використанням моментних, інтервальних, поточних і динамічних вихідних даних та є відкритою для внесення будь-яких логічних змін та доповнень, пов’язаних зі змінами економічної політики в країні і відповідними змінами методології статистичних спостережень.
11. Важливе місце в системі статистичного аналізу відводиться інтегральній оцінці фінансового стану господарюючих систем для побудови обґрунтованої системи рейтингів і визначення місця суб’єктів господарювання в їх сукупності.
Інтегральний показник рівня фінансового стану підприємства для визначення його рейтингу в досліджуваній сукупності пропонується розраховувати за сукупністю 30 нормованих показників статистичної фінансової звітності респондентів. Оскільки окремі показники мають різну силу впливу на інтегральний показник, їх необхідно включати до розрахунку з ваговими коефіцієнтами, визначеними за методом факторних навантажень.
12. Системний підхід до управління господарюючими структурами як відкритими соціально-економічними системами породжує об’єктивну необхідність оцінювання ризику їх банкрутства і розвитку цього явища в динаміці. В дисертації розроблено методологічні підходи до побудови інтегрального показника ризику банкрутства господарюючих систем на підставі даних статистичної фінансової звітності та здійснено його розрахунок за інформаційними ресурсами сукупності підприємств за КВЕД, регіонами і окремими одиницями. Виходячи із логічних передумов і практичної доцільності, розроблено механізм визначення рівня ризику банкрутства відповідно до запропонованих критеріїв розвитку господарської діяльності: оптимістичний (зелений коридор); базовий (жовтий коридор); песимістичний (помаранчевий коридор); ризиковий (червоний коридор).
Основними напрямами статистичного пізнання та оцінки ризику банкрутства підприємств є створення паспортів і здійснення моніторингу їх фінансового стану, та дослідження ситуації за допомогою статистичного інструментарію порівняння фактичних і еталонних значень системи показників. Для забезпечення ефективного управління фінансовим станом господарюючих систем необхідно створити відповідну інформаційну базу із використанням комплексної системи показників статистичної фінансової звітності, що повинні бути, з одного боку, індикаторами рівня фінансової стійкості, а з іншого – його регуляторами.
Запровадження в практику запропонованої в роботі методології статистичного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання не є одномоментним процесом і має здійснюватись поступово в загальному контексті удосконалення державної статистичної фінансової звітності й формування в Україні сучасного інформаційного простору.