МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 2.1.Загальний аналіз фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонуваня підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності- вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку. Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку- залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу. Головна мета аналізу- своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. При цьому необхідно вирішувати наступні задачі. На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансовго стану підприємства. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів. Розробка конкретних міроприємств, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства. Аналзом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться службами підприєсмтва і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета- встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства. Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета- встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати. Все, що має вартість, належить підприємтсву і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу (табл. 2). Таблиця 2. Схема структури активів балансу Основні засоби Довгостроковий Довгострокові фінансові капітал вкладення Нематеріальні активи Кошти, що Дебіторська заборгованість викор-ся за межами Поточні Короткострокові фінансові підприємства активи вкладення
Запаси Грошова готівка Джерами інформації для проведення аналізу є : баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №11 звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2) звіт про фінансово-майновий стан (форма №3) звіт з праці звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг розрахунок нормативу власних оборотних коштів розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) зведена таблиця основних показників звіт про рух коштів в іноземній валюті бізнес-план матеріали маркетингових досліджень висновки аудиторських перевірок інша інформація. Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види метеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу. В процесі аналізу стає зрозумілим: Платоспроможність як самого падприємства, так і його дебіторів; Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них; Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду; Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства; Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення; Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів; Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання; Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами; Забезпеченість обігових коштів; Утворення і використання рзних фондів; Збереження власних обігових коштів. Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченність і повернення суд і займів в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків вияняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості- зниженя обіговості обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перлік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 3 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача. Таблиця 3. Основні суб’єкти- користувачі аналітичної інформації. Аспекти фінансового аналізу громадкість Власники і акціонери Фінансові консультанти менеджери Податкові служби Статистичні органи Комерційні партнери Кредитно-банківські установи
Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф.1), звіту (ф.3). Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприєяства (валюти балансу) рядок 330 на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльносі, що прихводить до його неплатоспроможності. При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан. Особлива увага спрямовується на: «Товори відвантажені, не сплачені в строк» «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк» «Збитки минулих років» «Збитки звітного року» «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк» «Короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк» «Розрахунки з кридиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк» У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них. Для нашого підприємства дані по рядку 330 на початок і на кінець відповідно становлять 7238 грн. і 8224 грн., що свідчить про задовільну роботу підприємства, про збільшення господарської діяльності. Виявляється одна за важливих характеристик фінансового стану підприємства- його фінансова незалежність від зовнішніх джерел. З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» (К.авт.)як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. К.авт.=ряд495/ряд330 Для нашого підприємства: на початок року К.авт.=3878/7238=0.5 на кінець року К.авт.=4264/8224=0.5 Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати сумму власних джерел фінасування, тобто критичне значення К.авт. = 0.5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел). Для визначення фінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (К. фс.), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів. К.фс.=ряд 495/ряд530+ряд750 Для нашого підприємства: на початок рокуК.фс.=3878/600+2760=1.6 на кінець року К.фс.=4264/640+3320=1.1 Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансовох стійкості відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення цьго К.фс. повинно бути більшим 1, що свідчить про збільшення виручки, збільшення прибутку. Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу (Ф.л.), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відношення довгострокових зобов’язань до джерел власних коштів. Ф.л.=ряд530/ряд495 Для нашого підприємства: на початок року :Ф.л.=600/3878=0.15 на кінець року:Ф.л.=640/4264=0.15 Негативним вважається збільшення даного показника на протязі періоду,що аналізується, в нашому виподку показним залишається незмінним, що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення фінансового ризику. Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами (К.зк.) . Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей «Розрахунки з учасниками» , «Резерви наступних витрат і платежів», «Доходи майбутніх періодів», «Реструктруризований борг») і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів. К.зк.=(ряд495-ряд 450-ряд455-ряд460-ряд465)-ряд070/ ряд150+ряд320 Для нашого пілприємства: на початок року К.зк.=3878-3228/1322=0.4 на кінець року К.зк.=4264-3468/2380=0.3 Значення К.зк. повинно бути більшим 0.1. Більш наочно загальне фінансове положення становище підприємства можна відобразити за допомогою таблиці 4: Таблиця 4. Узагальненне фінансове становище підприємства. №П ПОКАЗНИКИ ТА КОЕФІЦІЄНТИ НА ПОЧ. РОКУ НА КІН. РОКУ НОРМАТ ЗНАЧ. ВИСНОВКИ
1 2 3 4 5 6
1 Коефіцієнт покриття 1.4 1.4 >1 Позит.
2 Коефіцієнт забезпечення власними коштами 0.4 0.3 >0.1 Позит.
7 Коефіцієнт загальної ліквідності 0.48 0.72 1 Позит.
Аналізуючі таблицю зведених даних ми можемо зробити загальний висновок про фінансовий стан підприємства. Вцілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є платоспроможним, з високим забезпеченням власними коштами,але коефіцієнт фінансової незалежності являється на межі критичного, ліквідність підприємства за аналізуючий період підвищилась на 7%, фінансова стабільність підприємства залишається на високому рівні, але за рік значно знизилась. В аналізі можливо суміщати різні види групування даних. Для більш спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану форму балансу Методика розрахунку показників агрегованого балансу. Основні засоби і інші позаоборотні активи. (сума рядків 010, 030, 035, 050, 055, 060 форми 1). На поч.року: 54.4 тис.грн. На кін.року: 109.68 тис.грн. Значно збільшились матеріальні активи (будівлі, машини, устаткування, тощо), які є власністю підприємства, зі строком використання більше одного року. 2. Швидкореалізуємі активи. (сума рядків 260, 270, 280, 290 форми 1). На поч.року: 0.6+5.7+0.2=6.5 тис.грн. На кін.року: 0.83+9.67+0.01=10.51 тис.грн. На протязі року на підприємстві значно зросли грошові кошти в касі , на рахунках в банках, в дорозі, грошові документи, тощо, що свідчить про покращення фінансового стану підприємства Дебіторська заборгованість.(сума рядків 160, 170, 190, 200, 210, 220, 230, 240 форми 1). На поч.року: 24.2+14.1=38.3 тис.грн. На кін.року: 6.17+10.6=16.77 тис.грн. Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про зменшення боргів юридичних і фізичних обсіб перед підприємством, в тому числі з товари, роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, по розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами. Повільнореалізуємі активи (сума рядків 080, 090, 100, 110, 130, 140, 165, 180, 300, 310 форми 1 ). На поч.року: 10.2+7.7+68.2=86.1 тис.грн. На кін.року: 1.73+18.46+0.3+266.12+0.71=287.32 тис.грн. На підприємстві майже у три рази зросли активи, що мають велику схильність до труднощів пов’язаних з їх реалізацією або інкасуванням. Актив балансу. (рядок 330 форми 1). На поч.року: 186.6 тис.грн. На кін.року: 814.53 тис.грн. Суми вкладень підприємства або економічні ресурси зросли в 4.3 рази. 5. Збитки. (сума рядків 485і 490 форми 1 ). На поч.року: не має. На кін.року: 102.72 тис.грн. Збитки у звітному році склали 102.72 тис.грн. Заборгованість постачальникам.(сума рядків 425, 465, 475, 630, 640, 650 форми 1). На поч.року: 80.3 тис.грн. На кін.року: 402.88 тис.грн. Значно збільшились зобов’язання перед постачальниками, строк погашення яких менше одного року. Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам. (сума рядків 670, 680, 690 форми 1). На поч.року: 0.1 тис.грн. На кін.року: не має. Заборгованості по бюджетним і позабюджетним платежам на підприємстві на кінець року не має. Заборгованість по витратам до оплати. (сума рядків 450і 700 форми 1). На поч.року: не має. На кін.року: 7.72 тис.грн. З’явилась кредиторська заборгованість підприємства перед юридичними і фізичними особами по оплаті праці і виплаті дивідентів. 9. Інша заборгованість. (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 форми 1). На поч.року: не має. На кін.року: 8.11 тис.грн Виникла заборгованість по отриманим авнсам, кредитам банків для робітників підприємстваі інша заборгованіть, яка не знайшла відображення в інших статтях пасиву. Пасив балансу. (рядок 760 форми 1). На поч.року: 186.6 тис.грн. На кін.року: 814.53 тис.грн. Власні засоби, зобов’язання перед кредиторами і власниками (сума залучених підприємством коштів), зросло більш ніж в чотири рази. 2.2.Аналіз платоспроможності підприємства. В умовах ринкових відносин платоспроиожність підприємства вважається найважливійшою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статяях балансу, як грошові засобт, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третьго розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять зоборгованість по оплаті праці, короткотермінові та просрочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі. Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованіть. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатністі, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо. Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи. (див. табл. 5) Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов’язання підприємства: заборгованість, строк оплати якої вже настав; заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом; довгострокова заборгованість. Таблиця 5. Групування поточних активів по ступеню ліквідності. Поточні активи На початок року(тис,грн.) На кінець року(тис,грн.)
Грошові кошти 6.5 10.51
Короткострокоі фінансові вкладення - -
Усього по першій групі 6.5 10.51
Готова продукція - -
Товари відвантажені - -
Дебіторська заборгованість 39 36.27
Усього по другій групі 39 36.27
Виробничі запаси 10.2 1.73
Незавершене виробництво - 0.3
Витрати майбутніх періодів - -
Усього по третій групі 10.2 2.03
Усього поточних активів 55.7 48.81
Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхілного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засобм в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літеретурі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів : грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності. Поточна платоспроможність- це здібність до швидкого погашення своїх короткосрокових зобов’язань, але для цьго необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі. Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів до короткосторокової заборгованості. Він дає можливість встановити і якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткосрокових зобов’язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов’язаня ,тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття: Кп=(ряд 150+ряд320-ряд120)/ряд750 Оптиимальне значення для даного показника прийнято мати в межах від 1 до 1.5 Кп(п.р.)=(1322-70)/2760 =1.4 Кп(к.р.)= (2380-86)/3320=1.4 для аналізуємого підприємства значення коефіцієнта покриття дуже позитивне, виявлено лише незначне зменшення на кінець року, тобто це свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов’язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов’язано з не вмілим управлінням активами. Не менш популярним показником платоспроможності є коефіцієнт абсолютної ліквідності Ка.л.= каса+грошові засоби (1+2)р.пасиву балансу Оптимальним значення для даного коефіцієнту знаходиться в межах від 0.2 до 1. Ка.л.(п.р)=2+102+200+166/2760=0.2 Ка.л.(к.р)=4+390+200+266/3320=0.27 Для нашого підприємства цей коефіцієнт не дуже позитивний , воно може негайно погасити від 20% до 27% короткострокової заборгованості, за рахунок наявних грошових засобів і коштів на рахунку у банках. Але на протязі року ми можемо прослідити підвищення цього показника на 7% , це свідчить про збільшення ліквідних засобів дідприємства. Загальний коефіцієнт платоспроможності (коефіцієнт загальної ліквідності) дає загальне представлення про ліквідність балансу підприємства Кз.л.= оборотні активи всі позикові капітали У нашому прикладі загальний коефіцієнт становить: на початок року Кз.л.= 1322 =0.48 2760 на кінець року Кз.л. 2380 =0.72 3320 Ймовірність погашення короткострокових зобов’язань тим більша,чим вищий цей коефіцієнт. У світовій практиці вважається, що цей коефіцієнт повинен бути не меншим 1.0. Аналізуючі дане підприємство ми можемо прослідкувати тенденцію до підвищення даного коефіцієнта. На підставі даних показників неможливо безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, так як даний процес дуже складний, і дати йому повну характеристику 2-3 показниками не можна. Коефіцієнти ліквідності- показники відносні і на протязі певного часу не змінюються, якщо пропорційно збільшуються чисельник і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей час може істотно змінитись, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт обіговості, тощо. Тому для більш повної і об’єктивної оцінки ліквідності можна використовувати наступну фокторну модель: К лік. = поточні активи балансовий прибуток = Х1*Х2 балансовий прибуток короткострокові борги де, Х1- показник, що характеризує вартість поточних активів, на 1 гривну прибутку; Х2- показник, що свідчить про здатність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує стійкість фінансів. Чим вище його величина , тим краще фінансове становище підприємства. Коефіцієнт грошової платоспроможності: Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56; Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59. Таблиця 6. ОП “Сузір’я” за 1997-1998роки Засоби платежу 1997 1998 Платіжні зобов(язання 1997 1998
Каса 0,1 0,4 Короткострокові кредити — —
Розрахунковий рахунок 30,75 32,531 Позики, не погашенні в строк — —
Валютний рахунок — — Кредитори 55,46 55,582
Інші грошові кошти — — Інші пасиви — —
Короткострокові фінансові вкладення
—
—
ВСЬОГО 30,85 32,931 ВСЬОГО 55,46 55,582
Грошові кошти 30,85 32,931 Короткострокові кредити — —
Готова продукція 14,532 10,097 Позики не погашені в строк — —
Дебітори 4,511 19 Кредитори 55,46 55,582
Інші активи
— Інші пасиви — —
ВСЬОГО 48,893 62,028 ВСЬОГО 55,46 55,582
Грошові кошти, розрахунки та інші активи
35,361
51,931 Кредити під запаси і витрати
—
—
Запаси і витрати 41,821 24,977 Позики не погашені в строк — —
Кредитори 55,46 55,582
Власні обігові кошти 21,772 21,326
ВСЬОГО 77,182 76,908 ВСЬОГО 77,182 76,908
Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56; Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59. За період 1997-1998 років, за який досліджувался коефіцієнт платоспроможності, він знизився на 0,08 пункта, або платоспроможність зменшилась на 13,6% в порівнянні з початком цього періоду. Цей показник свідчить, що на кінець періоду підприємство мало можливість погасити 59% своїх зобов(язаннь. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності: 1997 Крп. = 48,893/55,46=0,88 1998 К.р.п.= 63,028/55,582=1,12 Цей коефіцієнт не мав стабільної тенденції, тому, що не мало стабільної тенденції співвідношення засобів платежу та короткострокових зобов(язаннь. В 1997 році цей коефіцієнт знизився на 10,2%, а в 1998 році він підвищився на 27,3% порівняно з 1997роком, тобто розрахункова платоспроможність за період, що досліджується збільшилась на 15%. З розрахунків, що проведені вище можна зробити висновок, що підприємство має тенденцію до поліпшення показників платоспроможності. В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов(язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов(язання на 112%. Треба також сказати, що за всі два роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов(язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси. 2.3.Аналіз фінансової стійкості підприємства. При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні. Змінні зтрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об’єму виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д. Постійні затрати не залежать від об’єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін. Постійні затрати разом з прибутком складають маржинальний доход підприємства. Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки , яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю. Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних затрат у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального доходу у виручці. Поріг рентабельноті=постійні затрати в соб-ті реаліз-ї прод-ї доля маржинального доходу у виручці Якщо відомий поріг рентабельності, то неважко підрахувати запас фінансової стійкості (ЗФС): ЗФС = виручка – поріг рентабельності *100 виручка Таблиця 7. Розрахунок порогу рентабельності і запасу фінансової стійкості підприємства. Показник (тис.грн.) Минулий рік Звітний рік
Виручка від реалізації за мінусом ПДВ, акцизів і іншого. 17967 34220
Доля маржинального доходу у виручці (%) 26.90 26.94
Поріг рентабельності 5743 9230
Запас фінансової стійкості: тис.грн. (%)
12224 68.0
24940 72.9
Як показує розрахунок на початок року необхідно було реалізувати продукції на суму 5743 тис.грн., щоб покрити всі затрати. При такій вируці рентабельність рівна нулю. Фактично виручка склала 17967 тис.грн., що вище порога на 12224 тис.грн., або на 68 %. Це і являється запасом фінансової стійкості. На кінець року запас фінансової стійкості значно збільшився, так як зменшилась доля постійних витрат в собівартості реалізованої продукції і підвищився рівень рентабельності продаж від 16.45 до 17.68 %. Запас фінансової стійкості досить високий. Виручка ще може зменшитись на 72.9 % і лише тоді рентабельність буде дорівнювати нулю. Якщо ж виручка стане ще меншою, то підприємство стане збитковим, буде “поглинати” власний і залучений капітал і збанкрутіє. Тому необхідно постійно слідкувати за ЗФС, вияснити, наскільки близький чи далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститись виручка підприємства. Залежність цих показників проілюстровано на малюнку 1. Y,тис.грн. 40 35 запас фінансової 30 стійкості прибуток 25 20 змінні затрати 15 10 поріг рентабельності 5 0 постійні затрити 27 50 100 Х, % Малюнок 1. Визначення запасу фінансової стійкості. По осі абцис відкладається об’єм реалізації продукції, по осі ординат- постійні затрати, змінні і прибуток. Перетин лінії виручки і затрат- і є поріг рентабельності. В цій точці виручка дорівнює затратам. Вище за неї зона прибутку, внизу- зона збитків. Відрізок лінії виручки від цієї точки до верхньої і є запас фінансової стійкості. Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовують декілька видів показників, що відбивають різноманітний ступінь охоплення різних видів джерел: наявність власних засобів, рівна різниці розміру джерел власних засобів і розміри основних засобів і вкладень: ЕС= ИС-F; На підприємстві “Сузір’я” цей показник дорівнював: 1997рік— ЕС= 60,299-38,577=21,722 (тис.грн) 1998рік— ЕС= 70,05-48,724=21,326 (тис.грн) наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, одержувана з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових засобів: ЕТ=(ИС+КТ)-F; Так, як на підприємстві за весь час дослідження не було зовнішніх позикових коштів, то цей показник в своєму чисельному вираженні дорівнював попередньому. За всі два роки дослідження фінансова стійкість охарактеризована мною, як передкризова, але вона мала тенденцію до поліпшення. В 1998 році підприємству “не вистачило” 3 тисячи 651 гривню швидколіквідних активів, щоб можна було охарактеризувати його стійкість, як нормальну. Іншими словами в 1998 році підприємству необхідно було або збільшити вартість швидколіквідних активів або зменшити вартість зобов”язаннь підприємства на 3,651 тис.грн. Узагальнені показники фінансової стійкості показно у таблиці 8. Таблиця 8. Аналіз фінансової стійкості підприємства “Сузір’я” за 1998рік Стій- Кість Поточна У короткостроко вій перспективі У довгостроковій перспективі Висн- Овок
1 Абсолютна Д>=RP+KO 33,331<55,582 Д>=RP+KO+K t 33,331<55,582 Д>=RP+KO+K t+KT 33,331<55,582 Не відповідає
2. Нормальна RA>=RP+KO 51,931<55,582 RA>=RP+KO+K t 51,931<55,582 RA>=RP+KO+Kt+KT 51,931<55,582 Не відповідає
4. Кризова RA+Z<RP+KO RA+Z<RP+KO+K t RA+Z<RP+KO+Kt+KT
Графічно динаміка фінансової стійкості відображена на мал. 1. В заключення необхідно узагальнити всі результата аналізу і зробити більш точний діагноз ФСП, а також його прогноз на перспективу. Необхідно розробити також конкретні міроприємства, що дозволяють покращити фінансовий стан підприємства. Перш за все це міроприємства, направлені на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якрсті і конкурентоздатності, зниження собівартості, рост прибутку і рентабельності, прискорення обіговості капіталу і більш повне і ефективне використання виробничого потенціалу підприємства. 2.4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА. На підставі проведеного в дипломній роботі аналізу фінансового стану можна зробити наступний висновок: В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В 1997 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов”язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси; Показник ліквідності балансу— Підприємство мало можливість розрахуватись з своїми боргами тількі за умови своєчасних розрахункiв з дебiторами i сприятливої реалiзацiї готової продукцiї,а також продажу у випадку потреби iнших елементiв матерiальних оборотних коштiв. Динаміка показника критичної ліквідності свідчить про те, що підприємство на кінець 1998 мало можливість практично повністю (на 93%) з своїми зобов”язаннями за умови використання як засіб платежу грошові кошти та погашену дебіторську заборгованість; коефіцієнт оборотності основних і оборотних коштів — розрахунки цього показника свідчать, що підприємство в 1996 виробляло продукції вартістю 1 гривня 32 копійки з однієї гривні оборотних коштів, що вкладені в виробництво. Цей показник зростав з року в рік. В 1998 р він вже дорівнював 1,66грн. на одну гривню оборотних активів, що вкладені в виробництво приходилась одна гривня шістдесят шість копійнок продукції, що була реалізована. Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться: - зростання кредиторської заборгованості — з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 1996 по 1998 роки) на 11тис.грн. за цей період зменшился період очикування погашення кредиторської заборгованості, який в 1998 становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 1996 В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В 1995 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов”язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси; . В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської забгованості. Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з забргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини. Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутного фонду підприємства в 1997 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів. Шляхи вдосконалення загальних положень та методик аналізу: Вивчення та аналіз доробок різних авторів по темі дипломної роботи показав, що на Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану. Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні граничних величин у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати методику дослідження даної теми. На мій погляд визріла необхідність до складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставляти результати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями. Методи розрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використання комп(ютерної техніки в аналізі фінансового стану. Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обгрунтованих управлінських рішеннь.
