ВСТУП Вивчення статистики окремих структур та статистики в цілому є надзвичайно необхідним для повноцінного та ефективного функціонування не лише економіки, але й всіх сфер суспільства. В сучасному розумінні термін статистика має декілька значень. Перш за все, це дані про масові процеси та явища, які відбуваються в суспільно-економічному житті країни. Також це є діяльність системи статистичних органів, установ, організацій щодо збирання , обробки даних, які характеризують масові соціально-економічні явища і процеси. А також статистика є наукою,яка має свій предмет і метод. Метою даної дисципліни є оволодіння основою статистичного вимірювання, методами узагальнення і аналізу інформації про соціально-економічні явища і процеси про закономірності суспільного життя. Статистика вчить, як , підпорядковуючись меті дослідження зібрати, обробити та проаналізувати інформацію, виявити та оцінити закономірності формування, розвитку та взаємодії складних за своєю природою соціально-економічних явищ. Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги. Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці. Розміри оплати праці найманого працівника визначаються за результатами його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства. До головних завдань статистики оплати праці належать: обчислення розміру коштів споживання та фонду оплати праці, вивчення їхскладу та динаміки: вивчення форм і систем заробітної плати, у тому числі нових, зумовлених розвитком ринкових відносин; аналіз формування і використання коштів на споживання та оплату праці, впливу окремих чинників на їх зміну; обчислення показників середнього рівня доходів і заробітної плати та їх динаміки; аналіз розподілу чисельності працюючих за розміром заробітної плати; обчислення та аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати (доходів). Мета моєї курсової роботи - з’ясувати особливості, стану оплати праці в Україні, оволодіти основами статистичного вимірювання, методами узагальнення та аналізу інформації про соціально-економічні явища та процеси.. Основними завданнями курсової роботи є : розкрити суть досліджуваної теми, розв’язати представлені завдання, обробити та проаналізувати інформацію, виявити і оцінити закономірності формування, розвитку, взаємодії складних за своєю природою соціально-економічних явищ. Теоретична частина СТАТИСТИКА ОПЛАТИ ПРАЦІ Нові процеси, які відбуваються в економіці у зв’язку з переходом до ринкових відносин зумовлюють об’єктивну необхідність реформи оплати праці. Вона має бути спрямована на формування ефективної системи матеріального стимулювання працівників, основними принципами якої є винагорода їх у розмірах, що об’єктивно відбивають особистий трудовий внесок працівників, надання підприємствам та установам різних форм власності максимальної самостійності в питаннях оплати праці. З 1991 р. втратив силу порядок, який діяв раніше щодо формування фондів заробітної плати, оплати праці та матеріального заохочення. У звітність з питань праці впроваджені нові показники: кошти, спрямовані на споживання; витрати на оплату праці; грошові виплати та заохочення за рахунок прибутку й інших джерел; сума наданих працівникам трудових і соціальних пільг; доходи (дивіденди, проценти), які виплачуються за акціями трудового колективу і внесками його членів у майно підприємства. Усе це потребує внесення істотних змін до існуючої статистичної практики і відповідного вдосконалення статистичного аналізу оплати праці в статиці та динаміці. До головних завдань статистики оплати праці належать: обчислення розміру коштів споживання та фонду оплати праці, вивчення їх складу та динаміки: вивчення форм і систем заробітної плати, у тому числі нових, зумовлених розвитком ринкових відносин; аналіз формування і використання коштів на споживання та оплату праці, впливу окремих чинників на їх зміну; обчислення показників середнього рівня доходів і заробітної плати та їх динаміки; аналіз розподілу чисельності працюючих за розміром заробітної плати; обчислення та аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати (доходів). Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Витрати на оплату праці складаються з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати;інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми. Під час складання статистичної звітності з праці показуються грошові суми, нараховані до виплати згідно з платіжними документами, за якими з працівниками були проведені розрахунки по заробітній платі (номінальна заробітна плата). Зазначені суми подаються «брутто», тобто включаючи податки та інші утримання відповідно до законодавства («нетто» — грошові суми, нараховані до виплати без прибуткового податку та обов’язкових внесків працівника до фонду соціального страхування і пенсійного фонду). До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються в фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються в фонд оплати праці наступного місяця. При натуральній формі оплати праці та наданні соціальних пільг зазначені виплати у звіт з праці включаються в сумі, обчисленій виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період. Якщо продукція надана безкоштовно, то розмір заробітної плати в цьому випадку дорівнює повній вартості цієї продукції; якщо вона надана за зниженими цінами — то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції і її повною вартістю. Усі види нарахувань в іноземній валюті включаються до фонду оплати праці в національній валюті України в сумі, яка визначається шляхом перерахування іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату їх нарахування. До фонду основної заробітної плати включаються: заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві; суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою; суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфного агентства, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата їх праці, що здійснюються за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві. До фонду додаткової заробітної плати входять: надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; за класність водіям автомобілів, робітникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям працівників тих галузей народного господарства, в яких введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класи кваліфікації; бригадирам з числа робітників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами; персональні надбавки; керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання; за знання іноземної мови; за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством; за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в багатозмінному та неперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час; працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад; інші надбавки і доплати, передбачені законодавством. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать: оплата простоїв не з вини працівника; суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати; суми, що виплачуються працівникам, які брали участь у страйках; надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством; винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, установлені чинним законодавством; винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції та інші виплати. До інших виплат, які не входять до фонду оплати праці, належать: суми вихідної допомоги, передбачені чинним законодавством; одноразові допомоги та добові, які виплачуються в разі переведення, приймання і направлення на роботу в іншу місцевість, витрати на відрядження; надбавки за пересувний, роз’їзний характер робіт для працівників, безпосередньо зайнятих на будівництві, реконструкції і капітальному ремонті, а також при виконанні робіт вахтовим методом у випадках, передбачених законодавством; надбавки до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство, де працівник працює; працівникам зв’язку, залізничного, річкового, автомобільного транспорту і шосейного господарства та іншим працівникам, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер; суми, які зберігаються за місцем основної роботи замість добових і квартирних за робітниками, відрядженими на вивезення зерна та інших сільськогосподарських продуктів; на збирання врожаю; заготівлю кормів; виплати польового забезпечення. Не включаються до фонду оплати праці (показуються у звітах з праці окремо) доходи (дивіденди, проценти) від акцій та вкладів у майно підприємства, установи, організації, працівникам, які є членами акціонерного товариства та перебувають у їх списковому складі. Для глибшого вивчення структури фондів оплати праці залежно від елементів виплат виділяють годинний, денний та річний (квартальний, місячний) фонди. Причому годинний та денний фонди визначаються тільки для категорії робітників на підставі внутрішньовиробничого обліку, оскільки статистична звітність не містить необхідної для цього інформації. Фонд годинної оплати праці — це сума грошових коштів, нарахованих у звітному періоді за фактично відпрацьовані людино-години в умовах нормальної тривалості зміни. Жодні виплати за невідпрацьований час до складу цього фонду не включаються. Основні складові частини фонду годинної оплати: оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами або за середнім заробітком; грошові премії; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів та ін. Фонд денної оплати охоплює виплати за відпрацьовані людино-дні. Він складається з годинного фонду та оплати людино-годин, не відпрацьованих протягом робочого дня (оплата внутрішньозмінних простоїв не з вини робітника, оплата перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгових годин підлітків, доплата за роботу в понаднормовий час тощо). Як і годинний фонд, фонд денної оплати обчислюється за рік, квартал, місяць. Фонд річної (квартальної, місячної) оплати охоплює всі суми заробітної плати, нарахованої працівникам у звітному періоді. Він складається з денного фонду та виплат за невідпрацьовані людино-дні з фонду оплати праці (оплата щорічних відпусток, цілоденних простоїв, днів виконання державних і громадських обов’язків; виплата вихідної грошової допомоги та ін.). Фонд річної (квартальної, місячної) оплати розраховується для всіх категорій працівників. Склад заробітної плати за видами фондів дає змогу повніше аналізувати витрати грошових коштів на заробітну плату, визначати розмір виплат за відпрацьовані й невідпрацьовані людино-дні і людино-години та ін. Важливим напрямом аналізу є характеристика співвідношень фондів оплати праці в динаміці. Наприклад, зменшення питомої ваги фонду годинної оплати в денному фонді свідчить про зростання, зокрема, поточних простоїв, понаднормових робіт, тобто про недоліки в організації праці і її оплати. Структура фонду оплати праці вивчається статистикою також за її формами та системами. Основними формами заробітної плати є відрядна і погодинна. Відрядна форма об’єднує пряму відрядну, посередню відрядну, відрядну-преміальну, відрядно-прогресивну та акордну системи заробітної плати. Погодинна форма охоплює просту погодинну, погодинно-преміальну та штатно-окладну системи. В умовах переходу до ринкових відносин на підприємствах з різними формами власності набувають розвитку і такі нетрадиційні в минулому для нашої економіці системи оплати, як безтарифна, пайова, контрактова та ін. Визначення питомої ваги заробітної плати, яка нарахована за різними формами і системами, дає змогу характеризувати ступінь поширення кожної з них у статиці та динаміці. Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому на підприємстві, в установі, організації обчислюється діленням сум, нарахованих із фонду оплати праці працівників як у грошовій, так і натуральній формах, на середньооблікову чисельність працівників, що береться для розрахунку середньої заробітної плати та інших середніх показників (середньооблікову чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості) за відповідний період. Для визначення середньомісячної величини за квартал (рік) або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал (рік) необхідно розділити на кількість місяців у періоді. Рівень середньої заробітної плати обчислюється на основі фондів оплати праці і відповідних затрат робочого часу в людино-годинах, людино-днях або середньоспискової чисельності працівників (робітників). Середньогодинна заробітна плата робітників визначається діленням фонду годинної оплати праці на кількість відпрацьованих за період людино-годин і характеризує рівень оплати відпрацьованої людино-години. Середньоденна заробітна плата робітників обчислюється діленням фонду денної оплати на кількість відпрацьованих ними за період людино-днів. Вона залежить не тільки від величини оплати відпрацьованого часу, а й від питомої ваги оплати невідпрацьованих годин у межах відпрацьованих днів і доплат за понаднормовість. Середньорічна (квартальна, місячна) заробітна плата визначається для всього персоналу підприємства, а також для окремих його категорій як частка від ділення річного (квартального, місячного) фонду оплати праці на відповідну середньооблікову чисельність. При її обчисленні до фонду оплати праці додаються суми винагород за підсумками роботи за рік і одноразові заохочення працівників. Для характеристики динаміки середньої заробітної плати сукупності працівників використовують індекси, які обчислюються на основі середніх рівнів оплати праці окремих груп працівників та чисельності працівників (затрат робочого часу). Оскільки для робітників обчислюють три види середньої заробітної плати, можуть визначатись індекси середньогодинної, денної та річної (квартальної, місячної) заробітної плати. Залежно від мети обчислюють індекси середньої заробітної плати змінного, фіксованого складу та структурних зрушень. Індекс заробітної плати змінного складу обчислюють як відношення середньої заробітної плати звітного періоду до середньої заробітної плати базисного періоду.Індекс середньої заробітної плати фіксованого складу обчислюють, виходячи з того, що структура чисельності працівників (або фонду відпрацьованого часу) за періоди, що порівнюються, не змінилась. Динаміка середньої заробітної плати під впливом зміни структури робітників (відпрацьованого часу) визначається за допомогою індексу структурних зрушень. Індекси середньої заробітної плати зв’язані з динамікою загальної суми фонду оплати праці й утворюють єдину індексну систему. Визначення поняття «реальна заробітна плата» практично в усіх відомих наукових та практичних посібниках має однакове значення.Згідно з резолюцією, яка стосується міжнародних порівнянь реальної заробітної плати і яка прийнята 8-ю Міжнародною конференцією статистики праці (1954 р.) під реальною заробітною платою розуміють «товари та послуги, що їх можна купити на заробітну плату, або які надаються як заробітна плата». Статистичний словник визначає, що реальна заробітна плата, це обсяг товарів та послуг, які можна придбати на заробітну плату в поточному періоді, виходячи з цін у базисному періоді. Розмір реальної заробітної плати залежить від розміру номінальної заробітної плати, рівня цін на товари широкого вжитку та послуги, розміру податків, що стягуються. Динаміка реальної заробітної плати розраховується за певний період як індекс, що дорівнює частці від ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін за той самий період.Узагальнюючи наведені визначення реальної заробітної плати, можна сказати, що це відносний показник, який характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін роздрібних цін на товари й послуги і рівня витрат на виплату податків та обов’язкових платежів. Як відносний показник реальна заробітна плата може бути розрахована або в грошовому виразі (номінальна заробітна плата звітного періоду в цінах базового періоду), або як індекс реальної заробітної плати відповідного періоду. У першому випадку можна визначити абсолютну величину реальної заробітної плати, у другому — відносну (на скільки реальна заробітна плата зросла або зменшилася). Абсолютна величина реальної заробітної плати розраховується шляхом ділення номінальної заробітної плати поточного періоду без урахування податків та обов’язкових платежів на ІСЦ. Індекс номінальної заробітної плати характеризує зміну номінальної заробітної плати працівників у звітному періоді порівняно з заробітною платою в попередньому періоді. Визначається даний показник як шляхом безпосереднього порівняння показників середньої заробітної плати (у розрахунку на одного працівника або відпрацьовану годину) в окремих періодах, так і шляхом ділення індексу фонду оплати праці на індекс чисельності працівників (або індекс відпрацьованого часу). Індекс реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним (індекс номінальної заробітної плати, поділений на індекс споживчих цін за той же період). Статистика заробітної плати по Україні за 1995-2006 роки наведена у таблиці. Таблиця 1. Середньомісячна номінальна та реальна заробітна плата найманих працівників (грн.)
Номінальна заробітна плата Відсотків до відповідного періоду
Аналіз динаміки заробітної плати як елементу доходу незалежно від виконуваної роботи має велике значення для оцінки і планування заходів соціальної політики. Зіставлення двох показників реальної заробітної плати, які обчислені як з урахуванням податків та обов’язкових внесків, так і без них, дає змогу визначити вплив на рівень заробітної плати такого фактору, як податкова політика, тривалість відпрацьованого часу і також може використовуватись з аналітичною метою з зазначенням особливостей обчислення цих показників. Вимірювання реальної заробітної плати є не тільки загальною проблемою статистики реальних доходів та кінцевого споживання населення, а й важливим інструментом оцінювання соціально-економічного стану окремих груп населення, забезпечення орієнтирів для отримання всебічних і взаємопов’язаних даних про заробітну плату в ув’язці з іншими соціально-економічними показниками. Визначення поняття реальної заробітної плати дає підстави для розрахунку реальної заробітної плати, її порівняння в часі та в різних регіонах. За наявності інфляції аналіз тенденцій заробітної плати викликає особливий інтерес. Динаміка реальної заробітної плати в країні характеризує динаміку реального рівня життя населення, яке живе на заробітну плату. Індекси реальної заробітної плати дають можливість установити її взаємозв’язок з іншими економічними показниками, наприклад, зайнятістю, виробництвом, доходом та споживанням. Вони використовуються також для аналізу економічних циклів, економічного планування, прогнозування і т. ін. Номінальна заробітна плата — сума грошей, нарахована протягом відповідного періоду за виконану працівником роботу. Заробітна плата нараховується відповідно до встановлених норм оплати праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за діючими системами та формами оплати праці. Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення і мінімальних соціальних гарантій, вирішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни. Розраховується ІСЦ шляхом об’єднання двох інформаційних потоків: даних про зміни цін, одержаних шляхом реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку; даних про структуру фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств населення, яке проживає в міських поселеннях. ІСЦ розраховується Держкомстатом України в цілому по Україні та в розрізі регіонів (Автономна Республіка Крим, 24 області, міст Київ і Севастополь). ІСЦ в цілому по Україні публікується в періодичних виданнях. Дані щодо нарахованої номінальної заробітної плати працівників за виконану роботу, чисельності працівників, відпрацьованого робочого часу, суми прибуткового податку з нарахованої заробітної плати відображаються у формі державної статистичної звітності № 1-ПВ (термінова) місячна. У статистичній звітності з праці номінальна заробітна плата відображається з першого по останнє число звітного періоду (місяця, кварталу, року) незалежно від фактичного терміну виплати заробітної плати, без виключення відрахувань, здійснених згідно з чинним законодавством (наприклад, сум сплачених податків, відрахувань за виконавськими листами та ін.). Як зазначалося раніше, на величину та динаміку реальної заробітної плати впливають рівень номінальної заробітної плати, зміни споживчих цін (тарифів) на товари та послуги, що їх купують працівники, розмір податків та обов’язкових внесків, що сплачують працівники. Тому для розрахунку величини й індексу реальної заробітної плати спочатку визначається величина «нетто» заробітної плати, для чого з номінальної («брутто») заробітної плати виключається сума обов’язкових податків та платежів. Розрахунок індексів реальної заробітної плати наростаючим підсумком з початку звітного року до відповідного періоду попереднього року проводиться на основі щомісячних індексів звітного та попереднього років. Спочатку розраховуються довгострокові індекси реальної заробітної плати з січня попереднього року до звітного місяця поточного року. Індекс реальної заробітної плати наростаючим підсумком за звітний період до відповідного періоду поточного року розраховується як відношення суми довгострокових індексів за місяці звітного року до суми довгострокових індексів за відповідні місяці попереднього року. Статистика соціального обслуговування Рівень життя населення розглядають у вузькому та широкому розумінні слова. Рівень життя у вузькому розумінні – досягнутий рівень споживання населенням матеріальних благ та послуг, що обумовлюється відповідними рівнями та структурою доходів. Рівень життя в широкому розумінні слова включає в себе весь комплекс соціально – економічних умов життя. І якщо вивченню економічних умов виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ ми вже розглянули то деякі аспекти статистики соціальних умов життя ми розглянемо зараз. Надання соціальних послуг як і оцінка рівня їх розвитку та ступеню впливу на рівень життя у зв’язку з численними видами цих послуг потребують специфічного підходу до розрахунку статистичних показників та їх аналізу. При цьому, виходячи з того, що послуга – це корисна діяльність чи корисний ефект, що створюється у ході цілеспрямованої діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Послуги відбиваються в особливих споживчих вартостях, які можуть задовольнити потреби тільки в процесі створення послуг, коли втрачається праця для надання послуг. У свою чергу показники визначаються з урахуванням конкретних галузей і повинні бути спрямовані на одержання інформації, необхідної для прийняття фактичних заходів для задоволення соціальних потреб. у практиці розроблені і використовуються різні системи соціальних показників. Структура такої системи визначається її призначенням. Базовою для інших систем є система для соціальних та демографічної статистики (ССДС), яка була розроблена Статистичним бюро ООН у 1975 році та організована за принципом життєвого циклу. ССДС як базова пропонує розподіл показників на такі підсистеми: Чисельність та склад населення, народжуваність, смертність та міграція. Сім’я та домогосподарства. Соціальні класи. Розподіл доходів, споживання та нагромадження. Житловий фонд. Розподіл часу та використання дозвілля. Соціальне забезпечення та соціальна допомога. Освіта. Зайнятість та безробіття. Охорона здоров’я та медичне обслуговування. Громадський порядок: безпека та правопорушення. Показники перших чотирьох підсистем були розглянуті вище. Статистика житлового фонду повинна розглядатися ширше, ніж тільки статистика наявності та змін, які відбуваються в забезпеченні населення помешканнями для проживання. Для оцінки задоволення життєво – побутових потреб населення та створення необхідних умов для повноцінного відпочинку людей слід виділити розділ, який можна назвати статистикою житлово – комунального господарства (ЖКН), а показники його умовно можуть бути віднесені до таких груп: житловий фонд, нове будівництво, реконструкція та знесення. - житлові умови проживання обслуговування та фінансування житлового фонду. Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є: звіти житлових організацій, інвентаризація та переписи житлового фонду. Інвентаризацію проводять спеціальні організації (бюро технічної організації), що знаходяться в складі житлових та комунальних організацій місцевих адміністрацій. Для характеристики житлового фонду за окремими ознаками проводять його статистичне групування. Типи групувань при цьому такі: за призначенням приміщень – житлові, нежитлові; за правом власності – місцевих адміністрацій, кооперативних підприємств, в особистій власності; за типом будови – щодо матеріалу, стін та перекрить; за поверховістю – мало – (1-2), середньо – (3-5), багато –(6-15) та високоповерхові (вище 15 поверхів); за внутрішнім благоустроєм – електричне освітлення, вода, газ, каналізація, сміттєпровід та ін.; за технічним станом – показники рівня зносу. Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для визначення типів будинків та типів квартир. При цьому вивчення житлових умов провадиться в трьох напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових умов, економічні умови користування житлом. Кількісна характеристика житлових умов дозволяє визначити рівень забезпеченості населення житлом. Щільність заселення характеризується середньодушовою забезпеченістю житловою площею. Показник ізольованості житла залежно від завдань дослідження може бути виражений у вигляді процентного співвідношення чисельності сімей та одинаків, що мають окрему квартиру, до загальної кількості сімей та одинаків (коефіцієнт посімейного розселення), або у вигляді відношення квартир, що заселені однією сім'єю до загальної кількості заселених квартир (коефіцієнт ізольованості жител). Для повноти характеристики житлових умов населення необхідно оцінити економічні умови користування житлом, тобто визначити витрати населення, пов'язані з користуванням квартирою. Поряд з абсолютним показником житлових витрат та їх питомою вагою в доходах сім'ї, обчислюють відносний показник — коефіцієнт житлових витрат — в якому береться до уваги чисельність сімей. Житловий фонд 1990 1995 2000 2002 2003 2004 2005 2006
Весь житловий фонд 922,1 978,3 1015 1031,7 1035,7 1040 1046,4 1049,2
У середньму на одного жителя,м2 17,8 19,2 20,7 21,3 21,6 21,8 22 22,2
Міський житловий фонд 574,3 616,6 643,2 658,4 661,7 664,5 669,9 671,3
У середньму на одного міського жителя,м2 16,5 17,8 19,3 20,2 20,4 20,5 20,8 20,9
У середньому на одного сільського жителя,м2 20,6 21,9 23,5 23,7 24 24,4 24,6 25
Квартирна черга та поліпшення житлових умов 1990 1995 2000 2002 2003 2004 2005 2006
Кількість сімей та одинаків, які перебували на квартирному обліку на кінець року 2638 2411 1765 1533 1460 1414 1323 1300
Кількість сімей та одинаків,які одержали житло за рік 235 82 32 25 25 23 20 20
Кількість відсотків до загальної кількості тих, хто перебував на квартирному обліку на кінець попереднього року 9,2 3,2 1,6 1,5 1,6 1,6 1,4 1,6
Піклування про благоустрій населених місць покладається на комунальне господарство, що має забезпечити найбільш зручні умови проживання населення в даному населеному пункті та створювати нормальні умови діяльності підприємствам та організаціям шляхом розвитку, експлуатації та підтримання в належному стані його технічного, інженерного обладнання та інших видів благоустрою. Підтримання в постійно справному стані самої будівлі та створення необхідних умов мешканцям, що в них живуть, визначають завдання статистики експлуатації. Вивчення житлових умов проводиться в трьох основних напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових умов, економічні умови користування житлом. Комунальне господарство складається з великі кількості різних за призначенням і технологією виробництва підприємств та господарств. Їх можна розділити на такі групи: - санітарно – технічні підприємства – водогін та каналізація; - енергетичні підприємства – міські електромережі, газове господарство та ін. Основними показниками, що наведені в річному статистичному техніко-експлуаційному звіті про роботу водопроводу, є: кількість водозаборних вузлів, артезіанських свердловин та насосних станцій, а також установлена потужність насосних станцій першого підняття (м3/добу); підняття води на певну висоту або дотримання в трубопроводах відповідного тиску; продуктивність, тобто кількість води, яка надається в мережу за одиницю часу; різниця між піднятою водою та наданою в мережу (споживання води для своїх потреб); різниця між наданою та реалізованою водою (втрати в мережі та неураховані витрати води для гасіння пожеж, поливання вулиць та зелених насаджень). Робота каналізації, що являє собою транспортування (видалення) забруднених вод з території населеного пункту, знешкодження, очищення цих вод та спуск очищених вод у водойми, характеризується обсягом вод, що пропущені через очисні споруди, та якістю цих вод, що скидаються у водойми. Головним завданням комунальної статистики в галузі енергопостачання є вивчення обслуговування цими видами послуг населення та організації місцевого та комунального господарства. Статистика бюджету часу населення узагальнює та аналізує інформацію: проте, як люди проводять свій час; про основні способи використання дозвілля і про час, що відводиться на кожний з цих способів різними групами населення; про засоби та устаткування для використання дозвілля і про рівень збільшення можливостей організувати дозвілля завдяки державним та приватним витратам. Вивчення бюджету часу населення спрямоване на вирішення задач статистичного аналізу показників добового фонду часу та, особливо, позаробочого часу населення. При цьому слід навчитися досліджувати вплив соціально-економічних та демографічних факторів на структуру позаробочого часу, відмінності цих структур у мешканців міста та села, сімей різного типу, представників соціально-економічних груп населення. Окремого вивчення потребує вільний час та дозвілля, що пов'язане з аналізом задоволення потреб населення у відпочинку та культурному розвиткові. Ці питання вивчає статистика культури та мистецтва. Головне завдання статистики культури та мистецтва пов'язане з необхідністю характеризувати діяльність установ культури та мистецтва, хоча не менш важливе місце при цьому займає оцінка впливу зростання культурного рівня населення на підйом продуктивних сил, прогрес науки та техніки та інші явища, що мають місце у сфері матеріального виробництва. Ознайомитись з досягненнями світової та вітчизняної культури можна в закладах культури, більшість яких створена та фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Основними серед них є музеї, бібліотеки, клубні установи, ботанічні сади та інше. В установах культури населення може ознайомитись із творами мистецтва, що мають матеріальний характер (книжки, скульптури, картини). Для знайомства з творами таких мистецтв, як музика, кіно, театр та ін. необхідне відвідування установ мистецтва: театрів, кінотеатрів, концертних залів, цирків тощо. Відносно бібліотек, то їх можливості щодо обслуговування читачів оцінюють залежно від технічного стану приміщень, їх площі, кількості відділів, кількості місць у читальних залах та руху бібліотечного фонду. Характеристику їх роботи проводять за допомогою показників: 1) кількість книговидач — кількість книжок, виданих одному читачу; 2) доступність бібліотечної мережі — кількість бібліотек у розрахунку на 1000 км2 або 10000 осіб; 3) книгозабезпеченість населення — кількість книжок та журналів у бібліотечних фондах на 1 жителя (читача). Специфічними показниками у звіті про роботу музеїв є ті, що характеризують їх фонди у співвідношенні до площі залів. Рівень науково-освітньої діяльності оцінюють за кількістю відвідувань, екскурсій та прочитаних лекцій. Організації, що здійснюють редакційно-видавничу діяльність, відносять до сфери виробництва, але показники їх діяльності розглядають як показники закладів культури. Пов'язане це з тим, що продукція цих організацій має освітній характер (книжки, брошури, журнали, газети) і сприяє ознайомленню населення з досягненнями культури. Облік цієї продукції ведуть як за кількістю друкованих аркушів, так і за накладом. На підставі цих даних установлюють обсяг назви як відношення суми всіх аркушів до загальної кількості назв. Найбільш тісний контакт з глядачем серед усіх закладів мистецтва забезпечує театр. Про роботу театру слід судити з двох точок зору: кількісної та якісної. До кількісної відносять такі показники, як кількість заходів, глядачів та сума зборів. Оцінити добір репертуару та постановку конкретних вистав дозволяють показники, за допомогою яких характеризують оновлення репертуару, заповненість глядачевого залу та ін. За даними про відвідування кіносеансів обчислюють: 1) доступність кіномережі — кількість кіноустановок у розрахунку на 10000 осіб населення; 2) забезпеченість населення місцями в кінотеатрах — кількість місць у стаціонарних кінотеатрах у розрахунку на 1000 жителів; 3) середня кількість відвідувань кіносеансів. Можливості показу кінофільмів забезпечуються також кіностудіями, де ці фільми знімають. Тому як редакції та видавництва, так і кіностудії хоч і відносять до сфери виробництва, але показники їх роботи є показниками закладів мистецтва, головним серед яких є випуск фільмів. Основними показниками використання часу є показники витраченого часу на різні види діяльності, у тому числі - і в час дозвілля, відносно до різних статево – вікових груп населення та сімей з різним рівнем доходів. Доповненням статистики доходів є показники статистики соціального забезпечення. Соціальний захист населення – це система державних та громадських заходів щодо впровадження матеріального забезпечення громадян похилого віку, а також у разі хвороби, повної чи часткової втрати працездатності або годувальника, або в разі безробіття. Основна задача статистики соціального забезпечення та соціальної допомоги – це вивчення видів і способів соціального захисту та соціальних гарантій, що передбачені законодавчими та нормативними актами, за їх цільовим призначенням, напрямками, групами населення, джерелами фінансування та ін. До показників, які характеризують використання та масштаби захисту, належать: за видами програм, середнім розміром допомоги та іншими класифікаційними ознаками d1 = частка тих, хто отримав допомогу ; частка тих, хто має право на допомогу у розподілі за секторами економіки: а) загальні та середньодушні витрати; б) витрати на соціальне страхування; - за групами за доходами та типами домогосподарств d2 = Сума страхування та соціальні допомоги ; загальний дохід домогосподарства загальні витрати по системі соціального забезпечення в розрахунку на душу в поточних і незмінних цінах. Загальний дохід домогосподарства Загальні витрати по системі соціального забезпечення в розрахунку на душу в поточних і незмінних цінах. Статистика освіти узагальнює й аналізує статистичну інформацію про систему освіти, навчальні заклади, учнів та викладачів, витрати на освіту, характеристики рівня освіти населення. Згідно з Міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО) є 5 ступенів, 6 рівнів та 7 категорій освіти. У нашій країні прийнятий такий розподіл освітніх рівнів: рівень І — початкова освіта; рівень II — першого ступеня: неповна середня; другого ступеня: середня; рівень III — першого ступеня: молодші спеціалісти; другого ступеня: бакалаври; третього ступеня: спеціалісти, магістри. Показники, що характеризують освіту, відносять до таких груп. 1. Показники рівня освіти і грамотності: Коефіцієнт = Ті, хто вміють читати і писати грамотності Загальна чисельність населення у віці від 9 років середнє число років навчання в розрахунку на одну особу; освітній потенціал, який дорівнює кількості часу, витраченого населенням на навчання, та ін. 2. Показники контингенту осіб, що навчаються, і тих, які завершили освіту: брутто-коефіцієнт охоплення освітою з виділенням ступенів освіти в групуванні за статтю, категоріями населення та регіонами: 3. Показники системи освіти та професійної підготовки з виділенням та аналізом джерел фінансування освіти. 4. Показники педагогічних кадрів порівняно з кількістю учнів. Статистика охорони здоров'я та медичного обслуговування об'єднані в одному підрозділі. Оскільки стан здоров'я людини залежить від таких факторів, як: стан навколишнього середовища та економічні умови життя; статура людини, спадковість та перенесені хвороби; розвиток медичної допомоги й доступність медичного обслуговування, показники статистики охорони здоров'я можуть бути віднесені до таких груп: 1. Показники здоров'я (захворюваності) та тривалість життя: поширеність захворюваності (хворобливість) — обчислюється аналогічно коефіцієнту захворюваності, але за окремими видами захворювань; частота вперше виявлених під час медичного огляду захворювань; структура захворювань; тривалість захворювання. 2. Показники стану медичного обслуговування та використання медичних закладів. До цієї групи включають показники, які характеризують відвідування населенням медичних закладів та використання різних видів послуг системи охорони здоров'я: кількість відвідувань у розрахунку на одного лікаря; чисельність осіб, що пройшли вакцинацію в розрахунку на 1000 осіб населення; кількість відвідувань амбулаторій і т. ін. 3. Показники засобів медичного обслуговування: кількість лікарів різних спеціальностей та молодшого медичного персоналу в розрахунку на 10 тис. осіб населення; місткість медичних установ (кількість лікарняних ліжок на 1000 осіб населення). 4. Доходи та витрати, пов'язані з медичним обслуговуванням: частка ВВП, що направлена на охорону здоров'я; рівень та індекс урядових та приватних витрат на медичне обслуговування в поточних та незмінних цінах; загальні та середньодушові споживацькі витрати на охорону здоров'я. Статистика громадського порядку і безпеки є розділом соціальної статистики, який вивчає стан громадського порядку і рівень правового захисту законних прав та інтересів населення, і використовує для цього такі показники: частота окремих правопорушень і кількість жертв; характеристика правопорушників і поводження з ними, що характеризує стан і діяльність правоохоронних органів.
