Зміст
Вступ 3
1. Теоретичні основи обліку власного капіталу 6
1.1 Загальні положення 6
1.2 Економічна сутність обліку власного капіталу 8
2. Облік власного капіталу 23
2.1 Облік статутного капіталу 23
2.2 Облік пайового капіталу 26
2.3 Облік додаткового капіталу 27
2.4 Облік вилученого капіталу 30
Висновки 35
Перелік використаних джерел 37
Додаток 1 39
Додаток 2 40
Додаток 3 41
1
Статутний капітал

2
Пайовий капітал

3
Додатково вкладений капітал

4
Інший додатковий капітал

5
Резервний капітал

6
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

7
Неоплачений капітал

8
Вилучений капітал

Вступ
Протягом приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподіли фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.
Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд з державною утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень для державних потреб.
Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв’язку з чим відразу виникло багато питань:
як залучити засоби при утворенні підприємства;
куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;
як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;
які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.
Ці питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі можна дати одну відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину виникаючих проблем.
Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.
Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.
Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:
створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;
удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Актуальність даної теми визначається тим, що невпинний перехід України до ринкової економіки, розширення та поглиблення ринкового середовища у всіх сферах діяльності цілком закономірно викликає необхідність реформування обліку та контролю. Це зумовлює введення нових економічних категорій та уточнення раніше діючих.
На сучасному етапі діяльності підприємств і в майбутньому виняткове значення мають вдосконалення методики обліку реформування відносин власності та власного капіталу.
Незважаючи на те, що власний капітал як економічна категорія використовується досить часто, питання методики його обліку і аудиту залишаються дискусійними, що й обумовило дослідження даного питання в нашій роботі.
Мета нашої курсової дати економічну характеристику власному капіталу, розглянути теоретичні питання стосовно обліку власного капіталу, дати аналіз організації бухгалтерського обліку на ТзОВ «Еліта-Ужгород», зокрема детальніше розглянути облік власного капіталу на даному підприємстві.
Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів.
Об’єктом нашої курсової роботи є ТзОВ «Еліта-Ужгород». Для досягнення поставлено мети ми будемо розв’язувати наступні завдання:
проаналізувати теоретичний матеріал по нашій темі – підручники та наукові праці з бухгалтерського обліку;
на основі теорії проаналізувати документацій ну інформацію про підприємство;
зробити висновки стосовно організації обліку власного капіталу на даному підприємстві.
1. Теоретичні основи обліку власного капіталу
1.1 Загальні положення
Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності.
Акціонерні товариства – надійна, визнана у всьому світі форма організації бізнесу, в якій захищені права як їх учасників, так і кредиторів. Гарантією цього виступає власний капітал, особливо зареєстрована його частина – статутний капітал.
Поняття "Капітал" звичайно асоціюється з поняттям "власність". В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = З + К набуває вигляду А = К, оскільки З = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.
Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями [4, 32-39]:
К = А – З.
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його з складових – активів і зобов'язань.
Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.
Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:
1) довгострокового фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;
2) відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;
3) компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;
4) кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.
5) фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;
6) самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;
7) розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства [4, 47-52].
1.2 Економічна сутність обліку власного капіталу
Будь-яке підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.
Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а, відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.
Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Виключенням є інвестиційні проекти, в яких статутний капітал відображається в бухгалтерському обліку і звітності в міру його сплати та в розмірах, що фактично склалися на звітну дату.
Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Розмір статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними [20, 377].
Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.
Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Він складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а. також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності.
Додатковий капітал складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.
Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.
Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих.документах: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.
Статтею 14 Закону України "Про господарські товариства" передбачено створення в господарському товаристві резервного (страхового) капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.
Нерозподілені прибутки – це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, які зменшені на суму прибутків використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.
Хоча загальна сума власного капіталу може бути визначена за відомою формулою: К = А – З, користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про його стан та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Це забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть кредиторам та інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати інформацію про:
джерела капіталу підприємства;
правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;
обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;
пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.
Власний капітал утворюється двома шляхами:
1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;
2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.
Сума власного капіталу може збільшуватись внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).
Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:
інвестований (вкладений або сплачений капітал);
нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.
Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Схема. 1.2.2 Джерела утворення власного капіталу і форми його існування [20, 321].
За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:
статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;
додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.
Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.
Дані про власний капітал наводяться в окремому розділі балансу відповідно до вимог повного розкриття інформації, у розрізі його складників, які відображаються у розділів пасиву балансу.
Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки:
40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал" (див. схему. 1.2.4).

Схема 1.2.4 Відображення власного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку
Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників [20, 390].
Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.
3. Облік власного капіталу
3.1 Облік статутного капіталу
Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Виключенням є інвестиційні проекти, в яких статутний капітал відображається в бухгалтерському обліку і звітності в міру його сплати та в розмірах, що фактично склалися на звітну дату.
Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Розмір статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними [20, 377].
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день виключення підприємства із Державного реєстру в результаті завершення діяльності у випадку банкрутства, реорганізації, ліквідації тощо.
Для обліку статутного капіталу використовують три основні рахунки: рахунок 40 "Статутний капітал", рахунок 46 "Неоплачений капітал" та рахунок 45 "Вилучений капітал".
Всі операції, пов'язані з формуванням, змінами, ліквідацією статутного капіталу, відображаються на рахунку 40 "Статутний капітал". Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу. Зміни статутного капіталу проводяться у встановленому чинним законодавством порядку з обов'язковим внесенням відповідних змін до установчих документів.
Рахунок 40 "Статутний капітал" пасивний, фондовий, призначений для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. По кредиту рахунку 40 відображається збільшення статутного капіталу, по дебету – його зменшення (вилучення). Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу по кожному засновнику, учаснику, акціонеру.
Рахунок 46 "Неоплачений капітал" регулюючий, призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. По дебету рахунку 46 відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, по кредиту – погашення цієї заборгованості [19, 126].
Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства. Загальна схема бухгалтерського обліку неоплаченого капіталу відображена на схемі 3.1.1

Схема 3.1.1. Загальна схема бухгалтерського обліку неоплаченого капіталу
На рахунку 45 "Вилучений капітал" ведеться облік вилученого капіталу у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо (схема 3.1.2).
По дебету рахунку 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників. Оплата одержаних акцій може здійснюватися грошовими коштами, векселями та з позикових рахунків. По кредиту показують вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Якщо акції анульовані, то на цю суму зменшується статутний капітал, при перепродажу – показують зменшення вилученого капіталу та збільшення відповідних активів. При реалізації акцій своїм акціонерам заборгованість може відображатись на рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Схема. 3.1.2 Загальна схема бухгалтерського обліку вилученого капіталу
Рахунок 45 "Вилучений капітал" має такі субрахунки: 451 "Вилучені акції"; 452 "Вилучені вклади й паї"; 453 "Інший вилучений капітал" [19, 141]..
Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).
Якщо під час продажу викуплених акцій за нижчою ціною викупних коштів емісійного доходу не достатньо, то в такому випадку буде складатись запис.
Дт 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"
Кт 451 "Вилучені акції"
Підприємства різних організаційно-правових форм мають свої особливості щодо формування власного капіталу, які, відповідно, впливають на відображення пов'язаних з ним операцій в бухгалтерському обліку.
3.2 Облік пайового капіталу
Для обліку пайового капіталу в плані рахунків передбачений рахунок 41 "Пайовий капітал". Він призначений для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.
КСП на рахунку 41 "Пайовий капітал" обліковують ті частини вартості майна, які були і не були розпайовані між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства. Аналітичний облік за рахунком 41 "Пайовий капітал" ведеться за видами капіталу [4, 403]..
3.3 Облік додаткового капіталу
Додатковий капітал включає суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. Для обліку цих сум передбачений рахунок 42 "Додатковий капітал", по кредиту якого відображається збільшення додаткового капіталу, по дебету – зменшення. Рахунок 42 має такі субрахунки:
421 "Емісійний дохід" (відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісне розміщених акцій Д-т pax. 30, 31 К-т pax. 421);
422 "Інший вкладений капітал" (обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, тощо без рішення про зміни розміру статутного капіталу);
423 "Дооцінка активів" (відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку Д-т pax. 10 К-т pax. 423);
424 "Безоплатно одержані необоротні активи" (відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб Д-т pax. 10,12 К-т pax. 424);
425 "Інший додатковий капітал"(обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків).
Додатковий капітал може направлятись на збільшення статутного, пайового (pax. 41) та резервного (pax. 43) капіталу, на покриття збитків. [4, 461].
3.4 Облік вилученого капіталу
Акціонерне товариство може розміщувати акції серед акціонерів, а потім викуповувати їх. Такі акції іноді називають "казначейськими", або резервними. Викуп акцій у резерв товариства не означає скорочення числа випущених акцій, а впливає тільки на кількість акцій в обігу.
Викуплені власні акції - це прості або привілейовані акції, що були продані, а потім викуплені емітентом (акціонерним товариством, що їх випустило) та не були повторно випущені ним в обіг або анульовані.
Згідно із чинним законодавством акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій [20, 519].
Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал. Вирішення питань про викуп товариством акцій власного випуску здійснюється загальними зборами акціонерного товариства, якщо ці повноваження не були передані зборами іншим органам товариства (Спостережній раді або правлінню).
Викуп товариством власних акцій може переслідувати декілька цілей, серед яких найбільш характерними є:
стабілізація або підвищення ринкового курсу акцій;
наступний перепродаж викуплених акцій співробітникам компанії (або преміювання їх цими акціями);
використання викуплених акцій як засобу оплати для придбання інших цінних паперів;
підвищення у майбутньому прибутку на одну акцію;
скорочення дивідендних виплат за рахунок зниження числа акцій в акціонерів;
запобігання поглинання товариства за допомогою скупки його акцій.
Викуплені акції не є активом. З точки зору бухгалтерського обліку викуп акцій у резерв означає одночасно і зменшення капіталу власників компанії, і скорочення її активів, у той час як випуск акцій означає збільшення і того, й іншого.
Викуплені власні акції облічуються за фактичною вартістю їх придбання. Ця операція зменшує як активи, так і власний капітал товариства.
Облік викуплених акцій власного випуску здійснюється товариством за дебетом субрахунка 451 "Вилучені акції" рахунка 45 "Вилучений капітал". Рахунок 45 ніколи не має кредитового сальдо. Дебетове сальдо цього рахунка показує вартість придбання акцій, якими продовжує володіти товариство на дату складання бухгалтерського балансу, і відображається в Балансі від'ємними числами. Аналітичний облік вилученого капіталу в цьому випадку ведеться за видами акцій
Викуп повністю оплачених акцій в акціонерів самим акціонерним товариством відображається записом:
Дебет 451 "Вилучені акції"
Кредит 672 "Розрахунки за іншими виплатами" (викуп акцій - за аналітичними рахунками в розрізі відповідних акціонерів)
Розрахунок з акціонерами, які продали належні їм акції товариству, здійснюється в порядку, визначеному укладеними з ними угодами.
Здійснення розрахунку за викуплені товариством акції власного випуску відображається записом:
Дебет 672 "Розрахунки за іншими виплатами" (викуп акцій - за аналітичними рахунками в розрізі відповідних акціонерів)
Кредит 30 "Каса"
Кредит 31 "Рахунки в банках"
Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для:
наступного перепродажу;
розповсюдження серед своїх працівників;
анулювання.
Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року.
З перелічених операцій з викупленими акціями лише анулювання цих акцій змінює (зменшує) кількість випущених акцій і, відповідно, статутний капітал акціонерного товариства, тому це питання буде розглянуте при опис порядку зменшення статутного капіталу акціонерного товариства.
Усі інші операції з викупленими акціями не призводять до зміни кількості випущених акцій та розміру статутного капіталу і спричиняють лише зміни у структурі власного капіталу за іншими його складовими частинами.
Основною операцією товариства з викупленими акціями власного випуску є їх наступний перепродаж [20, 530].
При цьому основною відмінністю перепродажу від первинного розміщення акцій є те, що викуплені акції можуть бути випущені знову по ціні як вищій, так і нижчій від номінальної вартості, у той час коли при первинному випуску акції розміщення нижче номінальної вартості в Україні остаточно не врегульоване, а в деяких країнах безпосередньо заборонене.
Отримання коштів в оплату повторно розміщуваних акцій відображається записом:
Дебет 30 "Каса"
Дебет 31 "Рахунки в банках"
Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичні рахунки в розрізі покупців акцій)
Вартість перепроданих акцій відображається за кредитом субрахунка 451 "Вилучені акції".
Списані повторно розміщені викуплені акції за ціною зворотного викупу відображаються записом:
Дебет 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичні рахунки в розрізі покупців акцій)
Кредит 451 "Вилучені акції"
Операції товариства з продажу, зворотного викупу і перепродажу його акцій безпосередньо не впливають на рівень чистого прибутку за обліковий період Будь-яка різниця між сумою сплачених та отриманих коштів при здійсненні операції зі зворотного викупу та перепродажу акцій повинна відображатися коригувальною проводкою по рахунку додатково оплаченого (внесеного) капіталу.
Списане перевищення ціни повторного розміщення викуплених акцій над ціною зворотного викупу відображається записом:
Дебет 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичні рахунки в розрізі покупців акцій)
Кредит 425 "Інший додатковий капітал"
Якщо викуплені акції випущені повторно за ціною нижчою від вартості зворотного викупу, то різниця відраховується із сальдо рахунка 42 "Додатковий капітал". Якщо ж сальдо такого рахунка не існує або його недостатньо для покриття надлишку вартості зворотного випуску над ціною повторного випуску, то цей надлишок записується на рахунок використання прибутку у звітному періоді, тобто в будь-якому випадку збиток не фіксується.
Сума перевищення ціни зворотного викупу над ціною повторного розміщення відображається записом:
Дебет 421 "Емісійний дохід"
Дебет 425 "Інший додатковий капітал"
Дебет 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"
Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичні рахунки в розрізі покупців акцій)
З точки зору бухгалтерського обліку операції з розповсюдження товариством серед своїх працівників викуплених акцій власного випуску повністю підпадають під усі вимоги щодо обліку перепродажу таких акцій. Єдиною відмінністю операції з розповсюдження від операції з перепродажу є те, що погашення заборгованості робітника за отримані акції відбувається за рахунок зустрічного погашення заборгованості товариства перед цим робітником по нарахованій заробітній платі та преміях, відображених по кредиту субрахунка другого порядку 661 "Розрахунки за заробітною платою" (аналітичні рахунки в розрізі працівників - отримувачів акцій) [20, 539]..
При цьому слід ураховувати, що діючим податковим законодавством передбачене звільнення від обкладення прибутковим податком з громадян доходів, спрямованих ними у джерела виплати на придбання акцій товариства, у якому вони працюють.
Облік резервного капіталу
Резервний капітал – це сума резервів, створений підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів.
Резервний (страховий) капітал створюється господарськими товариствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.
Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.
Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку у Плані рахунків призначено рахунок 43 “Резервний капітал”.
По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету – використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.
Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами і напрямками використання.
Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків)
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума доходу, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.
У Плані рахунків для обліку сум нерозподілений прибутків (збитків) поточного і минулого років, а також використаного в поточному році прибутку передбачено рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.
По кредиту рахунку 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету – збитки і використання прибутку.
Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” має такі субрахунки:
441 “Прибуток нерозподілений”;
“Непокриті збитки”;
443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.
На субрахунку 441 відображають наявність та рух нерозподіленого прибутку.
На субрахунку 442 відображають непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.
На субрахунку 443 відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді.
Слід відмітити, що виправлення помилок за минулий рік, які виявлені в поточному році, відображають кореспонденцію рахунку 44 “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)” з відповідними рахунками бухгалтерського обліку.
У балансі підприємства дані про суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) відображаються у рядку 350. Причому сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку 1 розділу пасивного балансу.
В балансі залишок по субрахунку 424 “Безоплатно отримані активи”, тобто кредитове сальдо відповідає залишковій вартсоіт безоплатно отриманих підприємством необоротних активів і відображається по статті “Інший додатковий капітал”.
Неоплачений капітал
Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.
Джерелом формування статутного капіталу є грошові та матеріальні внески засновників. У випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів, первісною вартістю є їх справедлива вартість, погоджена між засновниками, за якою активи зараховуються на баланс підприємства.
Неоплачений капітал є нічим іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу.
Сам порядок оцінки майнових внесків учасників має бути визначено в засновницьких документах. У випадку, якщо самі засновники не можуть здійснити оцінку майна, то це роблять спеціалісти з бюро технічної інвентаризації або торгівельно-промислової палати.
У бухгалтерському обліку фактичне надходження внесків засновників відображається на рахунку 46 “Неоплачений капітал”. По дебету рахунку 46 “Неоплачений капітал” відображається заборгованість засновників (учасників) товариства по внесках до статутного капіталу підприємства, а по кредиту – погашення заборгованості.
Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику) і за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств).
У балансі підприємства сума заборгованості засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.
Розглянемо відображення у бухгалтерському обліку операцій по внесках засновників (учасників). Перш за все, слід мати на увазі, що згідно із Законом про господарські товариства до моменту державної реєстрації ТзОВ кожний з учасників повинен внести не менше 30% внеску, вказаного в засновницьких документах. Крім цього, з моменту державної реєстрації учасники ТзОВ
зобов’язані протягом року повністю внести свій вклад до статутного капіталу.
Висновки
Отже, джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А – З.
Власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в НИХ власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.
До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.
Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки: 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал".
Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.
Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.
Складання Звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал". В цьому звіті відображаються всі зміни, які відбулися з власним капіталом за звітний період, в розрізі елементів (статей) власного капіталу. Цей звіт поєднується з іншими формами звітності.
В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього рядка співпадають.
Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в баланс підприємства.
Перелік використаних джерел
Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2000. – 692 с.
Бухгалтерский учет в торговле: Учеб для студентов / Я.В. Соколов, А.Д.Зыков, А.П. Капралов и др. – 2-е изд. – М.: Экономика, 2001. – 432 с.
Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник/ За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ: ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. – 768 с.
Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. – Житомир: ПП “Рута”, 2001. – 608 с.
Голов С. Звіт про рух грошових коштів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №4. – С. 3-15.
Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. – К.: Либідь, 2000. – 567 с.
Грабова Н.Н. Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособ. для вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2000. – 624 с.
Губачова О. Звіт про власний капітал // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №4. – С. 32-39.
Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. – 195 с.
Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). – 2000. – 24 липня.
Ефимов О.В. Анализ собственного капитала // Вопросы экономики. – 2002. – № 82. – С. 24 – 28.
Лемківський Л.М. Управління капіталом підприємства // Фінанси України. – 2004. – №7. – С. 17 – 22.
Маркович В.М. Функціонування підприємницького капіталу // Вісник НБУ. – 2001. – №5. – С. 31 – 36.
Метьюс М.Р., Перера М.Х. Теорія бухгалтерського обліку. пер. с англ. — К.: Діло, 1999. – 495 с.
Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 288 с.
Облік по-новому: вчимося працювати // Все про бухгалтерський облік. –2000 р. – 7 червня.
Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії і практики. – К.: Лібра, 2000. – 458 с.
Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. – Ч. 2-3. – К.: Лібра, 1996. – 438 с.
Сопко В., Завгородний В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. – К.: КНЕУ, 2000. – 453 с.
Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. – К.: А.С.К., 2000. – 784 с.
Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: Практичний посібник. – Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2000. – 368 с.