2.ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ
2.1.Аналіз вимог
При організації мережі всі роботи можна поділити на 4 етапи:
– збір інформації;
– створення і затвердження проектів;
– фізична реалізація мережі;
– експлуатація та моніторинг мережі.
При зборі інформації необхідно визначитись в необхідних питаннях:
– який тип організації і чи планується її зростання;
– які є існуючі комп'ютерні мережі;
– побажання керівництва;
– яке програмне забезпечення буде використано в мережі;
– побажання користувачів;
– визначити тип мережі, топологію, провідники та інше обладнання першого рівня;
– визначити необхідну кількість повторювачів, концентраторів для робочих груп;
– визначити кількість і потребу магістралей (вертикальне кабелювання) та горизонтальне кабелювання;
– кількість і потреба головного і проміжних комунікаційних вузлів;
– визначити необхідність встановлення мостів і комутаторів або заміни іншого обладнання на них;
– визначити необхідність встановлення маршрутизаторів;
– тип підключення до глобальної мережі;
– наявність спеціального обладнання для підключення до глобальної мережі;
– необхідний захист і процедури керування;
Все вищеописане необхідно використовувати і враховувати на етапі створення проекту, при цьому можна використовувати стандарт СКС (структорована кабельна система), які розробляються спеціалізованими фірмами. Використати спеціально тестоване обладнання одного виробника з метою отримання максимальної продуктивності.
2.2.Вибір комплектуючих
Провівши аналіз вимог ми прийшли до висновку що для створення безпровідної мережі використовуватиметься дане аппаратне забезпечення, а саме:
– безпровідний мережевий контролер (адаптер);
– точка доступу;
– антени;
– маршрутизатори;
– модем;
Безпровідний мережений контролер (адаптер). Пристрій, який підключає ваш комп’ютер до безпровідної мережі. Wi-Fi контролери бувають декількох типів:
– вбудовані. Частіше використовуються в ноутбуках. Як правило, демонтувати з комп’ютера вбудований контролер не можна, але можливо відключити і використовувати замість нього інший. Велика частина сучасних ноутбуків оснащені такими контролерами Wi-Fi;
– внутрішні з інтерфейсом PCI. Мабуть один із самих розповсюджених типів мережевих контролерів для персональних комп’ютерів (рисунок 2.1). Як правило, ці мережеві карти мають один світлодіод, індикатор роботи і гніздо для антени. Плати можуть поставлятися з різними типами антен: штирьковий, котрий встановлюється на планку адаптера і виносний;
– внутрішні з інтерфейсом PCMCIA. Найбільш зручний спосіб добавити підтримку безпровідної мережі в ноутбук, який не має такої можливості. Мають вбудовану антену, компактні і прості в налаштуанні (рисунок 2.2);

Рисунок 2.1 – Внутрішні контролери з інтерфейсом PCI

Рисунок 2.2 – Внутрішні контролери з інтерфейсом PCMCIA
– зовнішні USB контролери з інтерфейсом USB (рисунок 2.3). Це найбільш універсальний тип контролерів і найбільш зручний . Можете використовувати USB контролер як з ноутбуком, так і з персональним комп’ютером. Такі контролери зручно носити з собою і їх можна брати в поїздку чи використовувати вдома.

Рисунок 2.3 – Зовнішні контролери
Існують також адаптери з складними великими антенами, що забезпечують підвищений радіус дії безпровідної мережі.
Точка доступу є мостом між провідним та безпровідним сегментами мережі. Тобто, точка доступу забезпечує підключення до простої мережі через безпровідний протокол IEEE 802.11. Використання точки доступу - найбільш зручний спосіб організації мережі в багатьох випадках. Наприклад, якщо вам потрібно підключити зразу декілька комп’ютерів по безпровідній мережі або ж якщо вам не хочется постійно тримати включеним головний домашній комп’ютер, що виконує роль шлюза в Інтернет.
Точки доступу можуть мати різні форми і функції. Це можуть бути як прості і компактні мобільні пристрої, так і стаціонарні. Вони можуть інтегруватися з Wi-Fi адаптерами і маршрутизаторами.
Антени, як правило, уже вбудовані в мережеве обладнання чи поставляются в комплекті. Але бувають випадки, коли вам необхідно збільшити площу покриття вашої мережі. Наприклад, в великому офісі чи на відкритій території. Виготовляються антени для наружного і внутрішнього використання, завдяки яким можливо працювати з мережею за декілька кілометрів від офіса, не говорячи про найвіддаленішу кімнату вашого будинку. 
Маршрутизатори (Router) (рисунок 2.4) використовуються для побудови складних мереж з різними сегментами, для об’єднання мереж і мережевих пристроїв. Наприклад, щоб декілька домашніх комп’ютерів об’єднати в мережу, підключити до Інтернету, мережевому принтеру та мережевому накопичувачу даних.

Рисунок 2.4 – Маршрутизатори
Модельний ряд обладнання буде розглянуто нижче.
2.3.Вибір програмного забезпечення
Програмне забезпечення мережі – це сукупність мережевих операційних систем, що встановленні на комп’ютерах працівників підприємства. В даному випадку операційні системи, які використовуються на підприємстві, це Windows ХР SP3. Для інсталяції використовуються ліцензійні завантажувальні диски.
Оболонка Wіndows є на сьогодні самим популярним програмним продуктом. Практично немає такого комп'ютера, де вона б не використовувалася. Це викликано тим, що Wіndows реалізує вкрай простий і зручний користувальницький інтерфейс, єдиний для всіх програм (точніше кажучи, для всіх додатків Wіndows).
Як і будь-який програмний продукт Wіndows має свої плюси і мінуси. Коротко перелічимо ще раз плюси цієї оболонки:
– наочне представлення програмних продуктів і відхід від концепції файлу;
– єдиний зручний інтерфейс;
– багатофункціональність;
– підтримка роботи з DOS додатками;
– простота підключення і підтримки всіх можливих пристроїв;
– простота обміну даними між додатками;
– підтримка різних шрифтів;
– підтримка мультимедіа.
Тепер про недоліки. Як відомо, за усе треба платити, зокрема у Wіndows за всі зручності цієї оболонки приходиться платити дуже великим навантаженням на апаратну частину комп'ютера. Wіndows дуже вимоглива до швидкодії процесора, обсягу оперативної пам'яті комп'ютера і вільного місця на диску, тобто самий головний недолік цієї оболонки - це високі вимоги до швидкодії усіх без винятку частин машини. Якщо використовувати Wіndows на повільних машинах, то через постійні простої і чекання робота з приємної перетворюється в мучення.
Ще одним мінусом Wіndows є її неповна багатофункціональність. Деякі системні ресурси пам'яті є загальними для всіх запущених додатків. Через це реально одночасно можуть виконаються тільки 4-5 серйозних додатків. Причому, якщо некоректна робота одного з додатків приведе до руйнування системних ресурсів, то Wіndows швидше за все зависне.
Також до недоліків можна віднести і плату за ліцензію.
І, нарешті, як це не сумно, Wіndows не позбавлена помилок, як, утім, і Wіndows додатки, проте компанія Microsoft постійно розробляє нові та вдосконалює уже існуючі варіанти Wіndows.
Я б порекомендував переходити на Linux, оскільки дана операційна система є більш стабільною. У противагу Windows, Linux є вільним програмним забезпеченням. Навантаження на апаратне забезпечення є мінімальними, що призводить до збільшення швидкодії роботи. Операційна система Linux є менш вразлива до вірусних атак, ніж Windows, та і ті, що є нічого загрозливого не являють. Можна обійтися без антивірусної програми і на цьому зекономити кошти.