Список використаної та рекомендованої літератури
Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.
Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.
Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.
Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.
Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.
Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во КНЕУ, 2002.
ВСТУП
Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання. Активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.
У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.
Фінансовий стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.
Основними факторами, що визначають фінансовий стан є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного копі лату за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних котів. Сигнальним лолязником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.
Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає Заболотівське Споживче Товариство Снятинської райспоживспілки, тобто самостійно господарюючий суб’єкт, який організований у відповідності з чинним законодавством України, тобто є юридичною особою, займається підприємницькою діяльністю і функціонує на принципах комерційного розрахунку. В основі комерційного розрахунку закладено принцип підвищення ефективності виробництва в межах підприємства, а саме намагання отримати максимум ефекту при мінімумі затрат і обмежених ресурсах, а також маркетингова спрямованість діяльності, яка визначає поведінку на ринку.
Заболотівське СР є одним з торговельних підприємств Снятинського району Івано-Франківської області. Вищим органом державного управління виступає Укоопспілка. Видом економічної діяльності, як уже зазначалося є торгівля. За правовим статусом і формою господарювання підприємство є кооперативною власністю.
Головною метою курсової роботи є оцінка фінансового стану підприємства, напрямки його покращення на наступні роки, а також вивчення і аналіз показників, що характеризують фінансовий стан будь-якого підприємства.
При написанні даної роботи найважливішими є такі завдання, як – повний, всебічний аналіз фінансового стану підприємства на протязі звітного 2002 та минулого 2001 років:
визначення мети та етапів проведення аналізу фінансового стану підприємства;
оцінка фінансової стійкості підприємства;
проведення аналізу ліквідності балансу підприємства;
розрахування і вивчення основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності за 2001-2002 роки;
визначення впливу факторів на зміну величини даних показників;
виявлення резервів та розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства у наступному періоді.
Структура роботи складається з вступу, трьох розділів та двох підрозділів, висновків. Списку використаних джерел та додатків. В роботі є чотири таблиці, дві діаграми, форми фінансової бухгалтерської звітності.
Актуальність теми. Фінансовий стан – найважливіша характеристика функціонування підприємств в ринкових умовах. Він є визначальним чинником конкурентоспроможності і усталеного розвитку підприємства. Стійкий фінансовий стан – це результат ефективного управління всією сукупністю господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства.
Сучасні підходи до управління фінансово-господарською діяльністю підприємства повинні спиратися на те, що процеси формування, розподілу і використання фінансових ресурсів здійснюються в умовах невизначеності зовнішнього середовища, тобто під впливом великої кількості його дестабілізуючих факторів. До таких факторів відносяться: нестабільність економічної політики держави, розвиток інфляційних процесів, недостатній внутрішній платоспроможний попит, зростання тарифів в галузях природних монополій та ін. Впливи вказаних факторів спричиняють дестабілізацію ресурсних потоків і призводять до ризиків і непрогнозованих втрат, обертаючись кризовим фінансовим станом підприємства.
Процес управління фінансовими і матеріальними потоками підприємства в умовах невизначеності зовнішнього середовища вимагає створення гнучкої системи прийняття рішень. Основою такої системи є комплексна оцінка фінансового стану, що визначає його рівень, дозволяє дослідити динаміку комплексних показників, порівняти їх з аналогічними показниками інших підприємств і розробити заходи з поліпшення фінансового стану. Тому проблема розробки заходів комплексної оцінки фінансового стану, спрямованої на врахування зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на здійснення фінансово-господарської діяльності, для створення інформаційної бази прийняття рішень фінансового характеру, є найбільш складною при адаптації підприємства до ринкових умов.
Рішення даної проблеми викликає необхідність застосування кількісних методів моделювання комплексної оцінки фінансового стану підприємства, що функціонує в умовах невизначеності.
Теоретичним основам управління фінансово-господарською діяльністю підприємства і різним аспектам моделювання комплексної оцінки фінансового стану присвятили свої роботи вітчизняні й закордонні вчені: М. Н. Крейніна, І. В. Зятковський, Т. С. Клебанова, А. М. Поддерьогін, М. О. Кизим, В. П. Любушин, Г. В. Савицька, Т. Скоун, І. А. Бланк, В. М. Гриньова, А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфуллін, В. В. Ковальов, В. А. Забродський, О. В. Раєвнєва, В. Г. Артеменко, Б. Колас та ін.
Однак ряд питань, пов’язаних з формуванням моделей комплексної оцінки фінансового стану, що дозволяють врахувати вплив зовнішнього середовища на функціонування підприємства і розробити комплекс оптимальних рішень з поліпшення фінансового стану не знайшли належного відображення в наукових працях.
Актуальність даної теми, її теоретичне та практичне значення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і задачі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами наукових досліджень Харківського національного економічного університету у процесі розроблення держбюджетної теми: «Розроблення механізму управління потенціалом підприємства» (№ ДР 0104U007501).
Особистий внесок автора полягає у побудові та реалізації на ЕОМ системи економіко-математичних моделей оцінки ефективності фінансової сфери діяльності підприємства на основі збору, обробки та систематизації даних.
Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає в розробці економіко-математичних моделей комплексної оцінки фінансового стану підприємства.
Для реалізації сформульованої мети в дисертації поставлено і вирішено такі наукові та практичні завдання:
розкрито сутність і визначено роль комплексної оцінки фінансового стану для забезпечення управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;
проведено аналіз економіко-математичних методів і моделей комплексної оцінки фінансового стану підприємства;
розроблено методику розрахунку систем регресійних рівнянь, що дозволяє оцінити вплив значимих факторів на рівень фінансового стану;
розроблено систему комплексних оцінок фінансового стану підприємства, що функціонує в умовах невизначеності;
побудовано комплекс економетричних моделей узагальнюючих показників для виявлення ступеню і якості взаємовпливу показників;
розроблено стохастичну модель комплексного показника оцінки фінансового стану підприємства;
розроблено методику якісної градації кількісних показників фінансового стану;
розроблено методику виявлення індикаторів причин, що найістотніше впливають на погіршення рівня фінансового стану підприємства;
запропоновано модель оптимізаційного процесу підвищення рівня фінансового стану підприємства.
Об'єктом дослідження є процес управління фінансово-господарською діяльністю промислового підприємства.
Предметом дослідження є комплекс економіко-математичних методів і моделей оцінки фінансового стану машинобудівних підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є наукові розробки з моделювання оцінки фінансового стану промислових підприємств. Інформаційно-фактологічну базу дисертаційного дослідження склали статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Харківського обласного статистичного управління, офіційні форми звітів промислових підприємств Харківської області.
У процесі дисертаційного дослідження використані такі методи: системний підхід для розробки методики комплексної оцінки фінансового стану; логічний аналіз для вивчення існуючих у теорії та на практиці методів оцінки фінансового стану; економіко-математичні методи моделювання: класичний багатовимірний регресійний аналіз – для розрахунку узагальнюючих показників; метод максимальної правдоподібності й імітаційне моделювання – для розрахунку комплексного показника фінансового стану; порівняльний і дедуктивний аналіз – для порівняння показників фінансового стану і виявлення індикаторів причин незадовільного фінансового стану об’єкта; генетичний алгоритм для пошуку оптимальних рішень.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:
вперше:
запропоновано стохастичну модель комплексного показника, що оцінює фінансовий стан підприємства і визначає індикатори причин його погіршення з урахуванням невизначеності зовнішнього середовища;
удосконалено:
модель генетичного алгоритму реалізації оптимізаційного процесу підвищення рівня фінансового стану підприємства, відмінністю якої є використання турнірного методу селекції і тотальних мутацій показників фінансових результатів;
метод рішення задачі регресії в умовах мультиколінеарності із застосуванням ітераційного алгоритму для достовірної оцінки впливу значимих факторів на рівень фінансового стану підприємства;
методичне забезпечення порівняльного аналізу показників фінансового стану підприємства із застосуванням вербально-числових шкал на основі модифікації універсальної шкали Харрінгтона, що забезпечує якісну градацію як додатних, так і від'ємних кількісних показників фінансового стану і впровадження динамічної шкали для відображення індикаторів, що змінюються у довільних границях;
дістали подальший розвиток:
система комплексних оцінок фінансового стану підприємства, що базується на моделях узагальнюючих показників, які агрегуються в інтегральні за напрямками оцінювання і формують основу моделі комплексного показника оцінки фінансового стану;
комплекс регресійних моделей узагальнюючих показників фінансового стану підприємства на основі сформованої методики визначення стимуляторів і дестимуляторів, що забезпечує можливість виявлення ступеню і якості взаємовпливу відносних показників з урахуванням стохастичного впливу екзогенних факторів.
Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення розроблених в дисертації нових наукових положень і методичних рекомендацій полягає в тому, що вони дозволяють вирішити науково-практичне завдання розробки теоретичних положень і практичних рекомендацій із застосування економіко-математичних методів і моделей комплексної оцінки фінансового стану підприємства.
Отримані результати дослідження і методичні рекомендації знайшли застосування в діяльності підприємств: ВАТ "Харківський підшипниковий завод" (довідка № 168/3 від 3.10.2005) та ВАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" (довідка № 193/1 від 3.10.2005).
Особистий внесок здобувача полягає у тому, що основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем самостійно. За списком опублікованих робіт у дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистого дослідження та представляють індивідуальний внесок здобувача. Так, у публікації [1] за списком опублікованих робіт – розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення якісної оцінки фінансового стану об'єкту за допомогою шкали Харрінгтона; в роботі [2] – розроблено методичні засади застосування регресійного аналізу для побудови моделей узагальнюючих показників; в роботі [3] – розроблені моделі інтегральних показників фінансового стану підприємства; в роботі [4] – розроблено методичні засади отримання оберненої регресійної матриці для перевірки коефіцієнтів регресії на значимість; в роботі [9] – методичне забезпечення використання багатовимірного статистичного аналізу для класифікації показників на стимулятори і дестимулятори.
Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування і планування. Значення фінансового прогнозування і планування в фінансовому менеджменті
Реферати > Менеджмент > Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування і планування. Значення фінансового прогнозування і планування в фінансовому менеджменті

1. Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування і планування.
2. Значення фінансового прогнозування і планування в фінансовому менеджменті.
3. Система прогнозування фінансової діяльності.
4. Література.
Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування і планування
Керувати — значить передбачати, тобто прогнозувати, планувати. Тому найважливішим елементом підприємницької господарської діяльності і керування підприємством являється планування, у тому числі фінансове.
У ринковій економіці планування на підприємстві — внутрішньофірмове планування — не носить елементів директивносі. Ціль внутрішньофірмового планування — забезпечування оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього засобів, досягнення конкурентноздатності і прибутковості підприємства, а також планування доходів і витрат підприємства, руху його коштів .
Виходячи з цих цілей внутрішньофірмове фінансове планування - це багатопланова робота, що складається з ряду взаємозв’язаних етапів (блоків):
аналіз фінансової ситуації і проблем;
прогнозування майбутніх фінансових умов;
постановка фінансових задач;
вибір оптимального варіанта;
складання фінансового плану;
коректування, ув'язування і конкретизація фінансового плану;
виконання фінансового плану;
аналіз і контроль виконання плану.
Аналіз ситуації і проблем полягає у вивченні фактичних даних за попередній період. Це дає можливість оцінити фінансові результати за минулий час і визначити проблеми. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку і ін.
Прогнозування майбутніх умов необхідно для визначення зовнішнього і внутрішнього середовища, у яких буде протікати діяльність підприємства. На основі перспективних розрахунків виробничої діяльності підприємства, а також маркетингових прогнозувань вивчення ринку, попиту й інших факторів прогнозуються майбутні можливі фінансові результати.
Постановка фінансових задач полягає у визначенні на планований період параметрів одержання доходів, прибутку, граничних розмірів витрат і основних напрямків використаних засобів.
Вибір оптимального варіанта. На основі аналізу тенденцій і поточного фінансового стану розглядаються трохи варіантів положень, у яких може виявитися підприємство, і оптимальні варіанти розвитку фінансів підприємства.
Складання фінансового плану. Складається фінансовий план підприємства у виді балансу його доходів і витрат.
Коректування, ув'язування і конкретизація фінансового плану складаються в стикуванні показників фінансового плану з виробничими, комерційний, інвестиційними, будівельними й іншими планами і програмами у встановленні конкретних термінів їхнього досягнення. Погоджені показники фінансового плану доводяться до відповідних підрозділів підприємства і конкретних виконавців.
Виконання фінансового плану. Це процес поточної виробничої, комерційної і фінансової діяльності перед прийняття, що впливає на його кінцеві фінансові результати.
Аналіз і контроль полягають у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, зіставленні з плановими показниками, виявленні причин і наслідків відхилень від планових показників, у підготовці заходів для усунення негативних явищ.
Значення фінансового прогнозування і планування в фінансовому менеджменті.
Невизначеність, властива ринковим умовам господарювання, визначає нагальну необхідність планування або моделювання діяльності підприємства. При цьому фінансове планування можна визначити як один з найголовніших інструментів зміни напрямків фінансових потоків на підприємстві.
Планування - це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. Це установки, що розробляються у вигляді "дерева цілей". Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування є однією з функцій управління, тому фінансове планування - це функція управління фінансами. Функції управління - це частина управлінської діяльності. Вони визначають формування структури управлінської системи. Планування в управлінні - це:
1) конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;
2) розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.
З погляду менеджменту функція "планування" полягає в розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформульованих цілей.
План підприємства, який враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для зазначених в ньому осіб і структурних одиниць. В плані чітко і докладно зазначаються:
- мета діяльності підприємства та його структур за плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників із зазначенням конкретних видів випуску та характеру роботи;
- методи і терміни ув'язки засобів і цілей;
- етапи і строки виконання робіт;
- виконавці плану по термінах і видах робіт;
- методи, етапи і засоби контролю виконання плану.
Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва створена на методах планування. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов'язати всі етапи без допомоги планування неможливо.
За твердженням канадського бізнесмена Д. Дейла, "план є основою контракту між підприємцем і фінансистом-інвестором. План бізнесу - це загальноприйнятий прийом менеджменту, який використовується корпораціями і установами всіх розмірів для того, щоб сформулювати мету і запропонувати шляхи її досягнення. Він, як правило, складається на 5 років. Рада директорів розвинутої компанії орієнтується на довготерміновий план, як на дорожню карту".
Вдалий план, на думку Д. Дейла, - одна з основних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи чітко продуманого і розрахованого плану дій, - гарантія провалу фірми.
Необхідність складання планів визначається багатьма причинами, наприклад, В.Ковальов виділяє три найважливіших:
1) невизначеність майбутнього;
2) координуюча роль плану;
3) оптимізація економічних наслідків.
Невизначеність майбутнього полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану фірми у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів (коридору), в межах яких може варіюватись той чи інший показник.
Зміст координуючої ролі плану полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну перспективну діяльність підприємства.
Оптимізація економічних наслідків полягає в тому, що будь-яке неузгодження чи збій діяльності системи потребує фінансових затратна його подолання. Якщо є план, ймовірність збою є нижчою.
Фінансове планування нетотожне фінансовому прогнозуванню.
Відомо, що прогнозування сконцентровано на найбільших ймовірних подіях і результатах. Якщо уявити наперед, що саме може відхили і й заплановане в будь-який інший; бік, тоді найбільш імовірно, що підприємство помітить небезпечні симптоми, а, отже, зможе зреагувати швидше, щоб виправити положення.
Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.
Для цього підприємства розробляють декілька способів ситуаційного аналізу, відповідаючи на запитання "а що, якщо?". Деякі розробляють план і його результати, виходячи з найбільш імовірного набору умов, а потім змінюють прийняті ними припущення поступово, по одному. Деякі менеджери можуть розглядати наслідки кожного варіанту плану в межах визначених комплексних сценаріїв. Наприклад, один сценарій може передбачати високі процентні ставки, які призводять до уповільнення росту світової економіки і зниження товарних цін. Другий сценарій може базуватись на ідеї зростаючого падіння у вітчизняній економіці, високій інфляції і слабкій національній валюті.
В основу фінансового планування покладено стратегічний і виробничий плани.
Стратегічний плац передбачає формулювання цілей, задач і сфери діяльності підприємства. Наприклад, наступна цільова установка: "Забезпечити щорічний приріст обсягів виробництва протягом 2000-2003 років в розмірі 20 %".
Виробничі плани складаються на основі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.
В рамках стратегічного планування виділяється чотири типи цілей.
Цілі стратегічного планування
1.Ринкові.
2.Виробничі.
3.Фінансово – економічні
4.Соціальні.
Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку планується осягнути. Виробничі – яка структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості.
Фінансово - економічні які джерела фінансування і які приблизні фінансові результати обраної стратегії.
Соціальні як діяльність підприємства задовольнить, потреби членів суспільства.
Автори книги "Фінанси зарубіжних корпорацій" Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. наводять наступний приклад. Італійський концерн "Фіат" вже з початку 70-х рр. почав працювати за затвердженими трирічними планами, а з І988р. перейшов на п'ятирічне планування. Причому менеджери концерну досягають безперервного наскрізного планування при роботі всіх пов'язаних з ним підрозділів, в тому числі сторонніх постачальників ТМЦ. П'ятирічні плани "Фіагу" безпосередньо пов'язані з поточним плануванням. По закінченні кожного року 5-річного довготермінового плану він коригується на наступні 5 років, з врахуванням фактичних результатів роботи концерну в минулому році. Безперервно коригуючи довготермінові плани, концерн постійно має перспективу на п'ятирічку. Таке планування також передбачає постійне коригування нормативів. Стратегічний план на підставі оцінок менеджерів концерну встановлює напрями його діяльності і кінцеві результати, які слід отримати в майбутньому. За вибір цього напряму відповідальність несе вище керівництво, яке визначає цілі і пріоритети фірми. Поточне планування, організація оперативної діяльності концерну є задачею керівників структурних підрозділів, які визначають засоби і методи досягнення цілей на перспективу. З врахуванням довготермінового плану керівники нижчої ланки забезпечують кожне робоче місце детальним планом діяльності концерну на кожен відрізок часу, починаючи з першої години дії плану.
  Аналіз фінансового стану підприємства   Для аналізу фінансового стану підприємства використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства.  
Цілі й методи аналізу
Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:
оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;
підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.
Цілі аналізу будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:
визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;
виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;
визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.
Результати фінансового аналізу використовуються:
адміністрацією для прийняття управлінських рішень;
зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).
Фінансовий менеджер повинен досконало володіти методами фінансового аналізу, оскільки він відповідає перед керівництвом підприємства за:
рекомендації з прийняття рішень;
фінансовий аналіз контрагентів по ділових операціях;
"фінансовий імідж" підприємства.
Для аналізу фінансового стану використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.
Основний зміст зовнішнього аналізу складається з:
аналізу абсолютних показників прибутку;
аналізу відносних показників прибутку;
аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;
аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.
Фінансовий менеджер повинен вибрати систему показників, які допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.
Основні методи аналізу звітності:
читання звітності;
горизонтальний аналіз;
вертикальний аналіз;
трендовий аналіз;
розрахунок фінансових коефіцієнтів.
Читання звітності як один із методів аналізу - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. За допомогою цього методу аналізу звітності визначають майновий стан підприємства, його короткострокові і довгострокові інвестиції, вкладення у фізичні активи, джерела формування власного капіталу і позикових коштів, оцінюють зв'язки підприємства з постачальниками і покупцями, фінансово-кредитними організаціями, оцінюють доход від основної діяльності й прибуток поточного року.
Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні й відносні зміни різних статей звітності в порівнянні з попереднім роком, півріччям, кварталом.
Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику, який приймається за 100% (наприклад, питома вага дебіторської заборгованості в загальному підсумку валюти балансу).
Трендовий аналіз являє собою визначення основної тенденції розвитку в часі (тренда) показників звітності. У найбільш простому випадку він може базуватися на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років (періодів) від рівня базисного року (періоду), для якого всі показники приймаються за 100%.
Фінансові коефіцієнти відображають фінансові пропорції між різними статтями звітності. Перевагою фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків. Суть методу полягає, по-перше, у розрахунку відповідного показника і, по-друге, у порівнянні цього показника з якою-небудь базою, наприклад:
загальноприйнятими стандартними параметрами;
середньо галузевими показниками;
аналогічними показниками попередніх років (періодів);
показниками підприємств-конкурентів;
якими-небудь іншими показниками фірми, яка аналізується.
Для фінансового менеджера фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки вони є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, найчастіше акціонерами й кредиторами. Тому, приймаючи яке-небудь рішення, фінансовий менеджер повинен оцінити вплив цього рішення на найбільш важливі фінансові коефіцієнти.
Аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричні висновки, він тільки орієнтує користувача інформації на оцінку фінансового стану підприємства й визначення його вузьких місць.
Аналіз фінансової звітності підприємства
Головним призначенням фінансової звітності підприємства є одержання інформації, яка дає достовірне й повне уявлення про майновий і фінансовий стан компанії. На жаль, до останнього часу фінансова звітність українських підприємств не відповідала цим вимогам. Справа в тому, що серед практикуючих працівників фінансово-бухгалтерських служб існувала точка зору, що основною, якщо не єдиною, цілю складання бухгалтерської звітності є її надання в державні контролюючі органи. Виходячи з цього, основною вимогою до складання звітності було відображення інформації таким чином, щоб, не порушуючи принципів існуючого податкового законодавства, мінімізувати податкову базу. Це приводило до того, що інформація бухгалтерської звітності була "непрозорою" і не могла використовуватися повною мірою для прийняття управлінських і інвестиційних рішень. Змінити цю ситуацію і було покликане введення з 01.01.2000 р. національних стандартів бухгалтерського обліку (НСБО). Вони саме визначають правила складання фінансової, а не податкової звітності. Принциповим у їх введенні є також те, що змінюється адресність фінансової звітності відповідно до НСБО: вона, у першу чергу, повинна забезпечувати наявних і потенційних інвесторів, кредиторів, акціонерів інформацією, необхідною для прийняття рішень у сфері інвестування капіталу, умов кредитування, прийняття стратегічних рішень у діяльності й політику компанії.
Хмельницький Консалтинговий Центр "Інфо-Лайн", починаючи з 1999 р., працює над рішенням проблем трансформації фінансової звітності підприємств Хмельницького відповідно до НСБО, а також і МСБО (міжнародні стандарти бухгалтерського обліку). На сьогоднішній день Центр має успішний досвід у проведенні трансформації фінансової звітності, а також у навчанні працівників фінансово-бухгалтерських служб більш 120 підприємств регіону по впровадженню НСБО.
Зараз, відповідно до НСБО, для прийняття економічних рішень до складу фінансової звітності, яка цілком характеризує фінансовий стан підприємства, відносяться:
баланс;
звіт про фінансові результати;
звіт про рух коштів;
звіт про власний капітал;
примітки до звітів.
Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал і звіт про рух коштів, складаються зі статей, які об'єднані у відповідні розділи.
Таблиця 1. Призначення основних компонентів фінансової звітності.
Компоненти фінансової звітності
Зміст
Використання інформації

Баланс
Наявність економічних ресурсів, які є на підприємстві на дату балансу
Оцінка структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності й платоспроможності підприємства. Прогнозування майбутніх потреб у позиках.

Звіт про фінансові результати
Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період
Оцінка і прогноз прибутковості діяльності підприємства й структури доходів і витрат

Звіт про власний капітал
Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду
Оцінка й прогнозування змін у власному капіталі

Звіт про рух коштів
Одержання й використання коштів протягом звітного періоду
Оцінка й прогноз руху коштів від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства

Примітки
Обрана облікова політика. Інформація, не наведена у звітах, але обов'язкова для прийняття рішень. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для їхнього розуміння
Оцінка й прогноз: облікової політики підприємства; ризиків чи невизначеності, його ресурсів і зобов'язань; діяльності підрозділів підприємств

Варто пам'ятати, що для того, щоб оцінити ефективність діяльності компанії, необхідно виявити й пояснити взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів.
Двома найбільш розповсюдженими методами аналізу фінансової інформації є: вертикальний аналіз і аналіз коефіцієнтів.
При вертикальному аналізі компоненти фінансового звіту зіставляються із загальною сумою. Це відбувається, наприклад, тоді, коли дані статей виражені у відсотках до загальної суми щодо активів і доходів. Така інформація дуже корисна, тому що дозволяє керівництву відразу ж побачити можливі проблеми, такі, наприклад, як непропорційне зростання вартості реалізованої продукції у процентному вираженні відносно до доходу (виторгу) чи дебіторської заборгованості стосовно загальної суми активів.
Для одержання більш повної інформації про фінансовий стан підприємства застосовують також аналіз коефіцієнтів, які досліджують взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів. Існують 15 основних фінансових коефіцієнтів, які належать до чотирьох категорій: коефіцієнти прибутковості чи рентабельності; коефіцієнти оборотності активів (показники ділової активності); коефіцієнти ліквідності і коефіцієнти структури капіталу. Перші дві категорії коефіцієнтів використовуються для оцінки всієї діяльності компанії, дві останні - для виміру ступеня ризику компанії. Пояснення й призначення цих коефіцієнтів наведені в табл. 2.
Таблиця 2.
Коефіцієнт
Чисельник
Знаменник
Призначення

Коефіцієнти рентабельності:


Рентабельність продажів
Чистий прибуток
Доход (виторг)
Визначає отриманий чистий прибуток як відсоток від виторгу. Використовується для оцінки рішень, які стосуються ціноутворення й ефективності основної діяльності.

Рентабельність основних коштів і інших необоротних активів
Чистий прибуток
Середня вартість активів за період
Визначає отриманий чистий прибуток як відсоток від загальної суми активів. Використовується для оцінки минулих інвестиційних рішень.

Рентабельність власного капіталу
Чистий прибуток
Середня вартість власного капіталу
Визначається отриманий чистий прибуток як відсоток від власного капіталу. Являє собою відсоток від прибутку, який одержують акціонери.

Коефіцієнти оборотності:


Оборотність активів
Доход (виторг)
Середня вартість активів за період
Визначає потенціал компанії по одержанню доходу при існуючих інвестиціях і структурі капіталу.

Оборотність основних коштів
Доход (виторг)
Середня вартість основних коштів за період
Використовується для оцінки доходів, отриманих за рахунок капіталу, вкладеного в основні кошти.

Оборотність дебіторської заборгованості, (у днях)
Середня вартість дебіторської заборгованості за період
Загальний доход (виторг) від продажу за рік, поділений на 365 днів
Указує, скільки днів у середньому потрібно компанії для збору заборгованостей з покупців, тобто перетворення боргу в гроші.

Оборотність запасів, (у днях)
Середня вартість запасів за період
Загальна вартість реалізованої продукції за рік, ділена на 365 днів
Визначає кількість днів із середнім рівнем продажів, на яке вистачить існуючого рівня запасів при збереженні їхньої структури.

Оборотність оборотних коштів (у днях)
Середня вартість оборотних коштів за період
Загальний доход виторг) за рік, поділений на 365 днів
Визначає середню тривалість часу перетворення сировини в гроші, тобто тривалість виробничо-комерційного циклу

Коефіцієнти ліквідності:


Коефіцієнт адекватності поточних активів
Поточні активи
Поточні зобов'язання
Використовується для оцінки здатності компанії виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок поточних активів, а також для оцінки рівня оборотних коштів.

Коефіцієнт моментальної ліквідності
Ліквідні активи
Поточні зобов'язання
Використовується для оцінки здатності компанії виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів і інших легко реалізованих активів.

Коефіцієнт покриття процентних платежів
Прибуток до відрахування відсотків і податків
Процентні платежі
Визначає, в скільки разів прибуток компанії вище, ніж її процентні платежі. Визначає рівень захисту кредиторів від можливості невиплати відсотків по кредитах.

Коефіцієнт адекватності коштів
Кошти від основної діяльності
Середня вартість поточних зобов'язань за період
Визначає можливість виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, отриманих від основної діяльності.

Структура


Коефіцієнт фінансової залежності
Середня вартість активів за період
Середня вартість власного капіталу за період
Визначає відношення вартості всіх активів компанії до суми активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт адекватності капіталу
Середня вартість власного капіталу
Середня вартість активів за період
Визначає, який відсоток активів фінансується за рахунок інвестицій власників.

Співвідношення позикових і власних коштів
Середня вартість заборгованості за період
Середня вартість власного капіталу за період
Визначає співвідношення загальної заборгованості і власного капіталу.


ВСТУП
В сучасних економічних умовах діяльність кожного підприємства, організації являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.
Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
Економічний аналіз дає можливість оцінити:
ў майновий стан підприємства
ў степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов'язань перед третіми особами
ў достатність капіталу для поточної діяльності і догосторокових інвестицій
ў потребу в додаткових джерелах фінансування
ў здатність до нарощування капіталу
ў раціональність залучення займаних коштів
ў обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку
ў обгрунтованість вибору інвестицій та ін.
Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед це пов'язана із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу організації. Посилилась залежність фінансового стану господарського об'єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.
Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останній час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.
Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовольняється констатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретне заключення про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.
В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовольнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючого характеру.
Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу.
На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.
В ринкових умовах слово діяльність організації, підприємства набуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується з вимогами цих змін.
Існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:
1. нестабільністю економіки
2. кризовим станом
В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти, по якій розраховувався цей показник. [39, 16].
Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають :
ў різні форми власності, наприклад, чимало показників, що
характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.
ў нестабільність законодавчої бази (фінансового податкового права), це
також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.
У вітчизняній економічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансового стану, так як наукова праця в цій області губить свою актуальність ще до видання.
Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів діяльності організацій, підприємств за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.
При написанні дипломної роботи мною були використані звітні дані Черкаського Регіонального Управління Водних Ресурсів, яке являється юридичною особою діє на підставі положення.
Для більш раціонального ведення бухгалтерського обліку в організації використовують бухгалтерську програму "1-С" бухгалтерія (для бюджетних організацій).
Мета дипломної роботи проведення фінансового аналізу та надання пропозицій щодо покращення фінансового становища організації.
Об'єкт дослідження є Черкаське Регіональне Управління Водних Ресурсів котре є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, рахунки у Держказначействі та установах банків.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність та функції фінансів підприємства.
Фінанси організацій, підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, поліпшення фінансового стану країни. Фінансове положення країни великою мірою визначається стійкістю та надійністю фінансового стану підприємств.
Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо далі. [33, 15-21].
Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у фДо фінансів належать такі групи фінансових відносин:
ў пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;
ў пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;
ў які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів у вигляді відсотків, дивідендів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням та сплатою штрафних санкцій;
ў які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;
ў що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;
ў що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів та фондів.
Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.
У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту (виручка від реалізації продукції) за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин. [28, 33-35]
Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + V + т), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (V), ДОдаткового продукту (т). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави.
Таким чином, фінанси підприємств - це економічні відносини, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:
ў формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
ў розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов'язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств;
ў контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відновлення авансованих засобів в основні та оборотні фонди і використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нагромадження. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.
Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.[41, 330-333].
Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.
За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу національного доходу як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди. [22, 2-4].
Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.
Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.
Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:
ў різноманітність форм власності;
ў свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
ў вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
ў самофінансування підприємництва;
ў правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;
ў обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу. [41, 328-335].
1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства
Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є:
ў баланс (форма № 1);
ў звіт про фінансові результати (форма № 2);
ў звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
ў звіт про власний капітал (форма № 4);
ў примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та
обгрунтованість статей фінансових звітів;
ў статистична звітність та оперативні дані.
Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.
Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.
ормі фінансових ресурсів.
Невизначеність - ситуація, обумовлена недосконалістю знань про сучасний або майбутній стан системи взаємозв'язку між шкідливим чинником і організмом людини. Характеризує часткову відсутність відомостей про певні параметри, процеси, моделі, що використовуються при оцінці ризику.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження методичних рекомендацій "Оцінка ризику для здоров'я населення від забруднення атмосферного повітря" (Методичні рекомендації, розд.2) 13.04.2007 N 184
Невизначеність - величина, яка характеризує достовірність інвентаризації. Невизначеність оцінок викидів і поглинання парникових газів залежить від кількості і якості вихідних даних, а також використаних методик.
НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО ЕКОЛОГІЧНИХ ІНВЕСТИЦІЙ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Порядку проведення національної інвентаризації антропогенних викидів із джерел та поглинання поглиначами парникових газів (Порядок, п.2.2) 24.10.2008 N 58
1.1. Умови виникнення ризиків.
Здійснення підприємницької діяльності, при цьому не залежно, чи здійснюються господарські операції суб'єкта господарювання в рамках операційної, або інвестиційної, або ж фінансової діяльності нерозривно пов'язано із таким явищем як невизначеність, тобто не можливості спрогнозувати майбутність наслідки здійснення тієї чи іншої господарської операції із 100-відсотковою достовірністю. Однак це не є підставою для відмови від зорієнтованих на перспективу напрямків управління фінансами суб'єктів господарювання, при цьому слід чітко усвідомлювати, що, наприклад, планування та прогнозування є об'єктивною необхідністю побудови ефективної моделі фінансового менеджменту на підприємстві, оскільки наявність ефекту невизначеності та її вплив на формування сценарію фінансово-господарської діяльності підприємства не означає, що суб'єктам господарювання не доцільно здійснювати її планування та прогнозування на майбутні періоди.
Невизначеність при здійсненні господарських операцій суб'єктом господарювання в раках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності свідчить про наявність ймовірності відхилення кінцевого результату від очікуваної величини, при цьому таке відхилення може мати як позитивний, так і негативний ефект. У свою чергу, ймовірність виникнення будь-яких відхилень, незалежно від того, позитивні чи негативні це відхилення, від очікуваного рівня фінансових показників прийнято визначати як ризик, що дозволяє стверджувати, що невизначеність, притаманна реалізації тих чи інших господарських операцій суб'єкта господарювання, формує його сукупний ризик, який, у свою чергу, складається із сукупності окремих видів ризиків.
Існування невизначеності при прийнятті управлінських фінансових рішень, а також ризику, що пов'язаний із їх виконанням, постає об'єктивна проблема формування адекватної системи виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації відповідних ризиків реалізації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання - моделі управління ризиками (Risk Management Model), у тому числі фінансовими. У той же час, ефективність моделі управління ризиками суб'єкта господарювання передбачає чітке усвідомлення основних функціонально-організаційних питань, пов'язаних із практичним провадженням такої модель, у тому числі:
класифікація основних ризиків підприємства, пов'язаних із здійсненням його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
структурування сукупного ризику суб'єкта господарювання;
ідентифікація основних фінансово-математичних моделей та методів кількісної оцінки рівня ризику, а також обґрунтування доцільності використання окремих фінансових показників та коефіцієнтів для аналізу конкретного виду ризику суб'єкта господарювання;
визначення та зведення основних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності тощо.
1.4. Критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності.
Обґрунтування, прийняття та виконання управлінських фінансових рішень в рамках моделі управління ризиками суб'єкта господарювання має відповідати певних критеріям, що корелюють із відповідними цілями фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, зафіксованими у його статутних документах, а також його корпоративній та фінансовій стратегіям, так, перш ніж структурувати базові критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким підпорядкована операційна, Інвестиційна та фінансова діяльність суб'єкта господарювання, зокрема:
максимізація добробуту власників (shareholder value maximization);
максимізація ринкової вартості підприємства (firm value maximization);
підтримання конкурентоспроможності суб'єкта господарювання у короткостроковому та довгостроковому періодах;
забезпечення належного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання з метою попередження фінансової неспроможності підприємства;
підтримання цільового рівня рентабельності (прибутковості) фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;
підтримання Інвестиційної привабливості підприємства тощо.
Паралельно, необхідно визначити функціонально-організаційне навантаження поняття критерію прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності:
критерій прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності представляє собою обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків між складовими елементами процесу прийняття управлінських фінансових рішень з метою забезпечення взаємоузгодженості таких елементів.
Порівнюючи особливості узгодження загальних цілей фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання із умовами невизначеності ринкового середовища, необхідно усвідомлювати, що критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності мають ряд особливостей, у тому числі: (1) сукупність критерії являється органічною складовою моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (2) порядок застосування критеріїв визначається системою цілей та завдань моделі управління ризиками як функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту господарювання; (3) об'єктом застування критеріїв являються якісні та кількісні параметри управлінських фінансових рішень тощо.
Виходячи з наведених вище цілей фінансове господарської діяльності підприємства, можна визначити системоутворюючу сукупність базових критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, перш за все:
мінімізація абсолютної величини ризику суб'єкта господарювання;
забезпечення співставності рівня ризику та величини цільового показника;
максимізація абсолютної або відносної величини цільового показника.