ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення лекційного заняття з навчальної дисципліни
«Тактика»
Т Е М А № 25: Бойові можливості механізованої роти
Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія



Навчальні питання та розподіл часу:

ВСТУП – 5 хв.
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Оголосити тему та мету заняття, навчальні питання.
Частини і підрозділи Збройних Сил України мають сучасне першокласне озброєння та бойову техніку у достатній кількості і здатні успішно виконувати будь-які завдання.
Однак, як показує досвід Великої Вітчизняної війни та локальних війн, дуже важливо вміло застосовувати це озброєння в бою та найбільш ефективно використовувати його бойові можливості. Тому глибоке знання бойових можливостей підрозділів та вогневих засобів, які вони мають є важливою умовою прийняття обґрунтованого рішення та дозволяє грамотно управляти штатними та приданими підрозділами в бою.
Під час підготовки до бою перед командиром підрозділу виникає ряд питань, які він повинен вирішити:
- скільки і яких сил необхідно для виконання завдання;
- який результат бою слід очікувати при даному складі сил та засобів своїх і противника;
- як найкращим чином використовувати сили і засоби.
Правильні відповіді на ці питання він може отримати, якщо добре буде знати і вміти оцінювати бойові можливості свого підрозділу і підрозділів противника.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
1. Методика розрахунку бойових можливостей.
Довести перше навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Під бойовими можливостями підрозділів розуміються кількісні та якісні показники, що характеризують можливості їх для виконання певних бойових завдань за встановлений термін у конкретній обстановці (Слайд 3).
Бойові можливості залежать від:
- кількості особового складу, рівня його бойової підготовки;
- наявності та стану озброєння, бойової та іншої техніки;
- мистецтва командного складу в управлінні підрозділами;
- організаційної структури підрозділів (частин) та їх забезпеченості матеріально-технічними засобами, а також від складу противника та характеру його протидії;
- умов та характеру місцевості, метеорологічної обстановки (погоди, часу доби та пори року).
Бойові можливості підрозділів можуть розглядатися за видами та засобами ураження (артилерія, танки, засоби ППО, стрілецька зброя тощо), а також за здатністю підрозділів (частин) створювати в ході бою необхідну щільність сил та засобів на 1 км фронту.
Складові частини бойових можливостей
Бойові можливості підрозділів складаються з (слайд 4):
- вогневої потужності;
- ударної сили;
- маневреної можливості.
Вогнева потужність складається з вогневих можливостей штатної і приданої артилерії, танків, БМП (БТР), протитанкових засобів, засобів ППО та стрілецької зброї, а в обороні, крім того, і з застосування мінно-вибухових засобів.
Вогнева потужність виражається сумарним об’ємом вогневих задач, котрі можуть бути виконані відпущеною кількістю боєприпасів штатними та приданими силами та засобами.
Результатом реалізації вогневої потужності є збитки, що виражаються визначеним ступенем придушення чи знищення противника.
Показники вогневої потужності:
До показників вогневої потужності відносяться (слайд 5):
- кількість об’єктів (цілей), що уражаються та ступінь їх ураження;
- кількість знищених засобів озброєння та бойової техніки противника;
- математичне очікування збитків, нанесених угрупованню військ противника.
Ударна сила – це здатність механізованих і танкових підрозділів наносити потужні удари по противнику сполученням вогню та руху.
Ударна сила підрозділів основана на застосуванні вогню артилерії, танків, БМП, БТР, протитанкових засобів і стрілецької зброї у сполученні з їх стрімким просуванням в глибину бойового порядку противника, знищенні його живої сили та вогневих засобів і оволодінні вказаними рубежами (районами) місцевості чи опорними пунктами.
Ударна сила підрозділів залежить (слайд 6):
- від вогневої потужності, маневреності підрозділів, а також від їх стійкості проти різних засобів ураження противника;
- від якості та кількості механізованих, танкових підрозділів, які приймають участь в бою;
- від темпів просування, фронту наступу та місця в бойовому порядку.
Ударна сила характеризується створенням щільності сил та засобів на всьому фронті наступу та на напрямку зосередження основних зусиль (кількість підрозділів, танків, гармат та мінометів, протитанкових засобів на 1 км фронту).
Маневреність – це якість, яка характеризує ступінь рухомості військ і здатність швидко здійснювати пересування, розгортання при підготовці і в ході бойових дій, а щодо техніки – швидко змінювати швидкість та напрямок руху (слайд 7).
Маневреність підрозділів – це:
- здатність здійснювати організовано і швидко пересування та міняти взаємоположення сил та засобів;
- здатність приймати ту чи іншу побудову;
- здатність нарощувати сили початкового удару;
- здатність виготовлюватись до тих чи інших дій у визначений час;
- здатність переносити зусилля з одного напрямку на інший;
- здатність долати зони зараження, райони руйнування, завалів та пожеж.
В обороні, крім цього, маневреність характеризується:
- здатністю підрозділів організовано та швидко займати оборону;
- швидким пересуванням в короткі строки елементів бойового порядку на будь-який загрозливий напрямок для зайняття оборони;
- проведенням стрімких контратак;
- знищенням повітряного десанту противника.
Висновок: отже, складовими частинами бойових можливостей підрозділів є вогнева потужність, ударна сила та маневрена можливість, кожна з яких, в свою чергу, залежить від ряду чинників.
Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання.
2. Можливості роти по боротьбі з бронеоб’єктами противника
Питання відпрацьовувати за допомогою слайдів та плакатів про організацію механізованої роти.
Протитанкові засоби призначені для знищення танків, БМП (БТР), БМ ПТКР та інших броньованих цілей противника.
До протитанкових засобів відносяться:
- танки;
- БМ ПТКР;
- переносні ПТКР;
- СПГ-9 (РПГ-7);
- протитанкові гармати;
- ручні протитанкові гранати.
В цілому методика розрахунку можливостей підрозділів по боротьбі з броньованими об’єктами противника та іншими цілями вогнем прямої наводки базується на використанні коефіцієнтів бойової ефективності ПТЗ.
Для кожного ПТЗ, починаючи з РПГ, дослідницьким шляхом визначені коефіцієнти ефективності, які показують, яку кількість танків та інших бронецілей може знищити той чи інший протитанковий засіб до того, як знищать його.
Для того, щоб провести розрахунок можливостей, необхідно перемножити кількість ПТЗ на їх коефіцієнт (слайд 8):
EMBED Equation.3 ,
де МП – кількість уражених цілей;
k – коефіцієнт ефективності;
N – кількість ПТЗ.
Методика розрахунку бойових можливостей механізованої (танкової) роти в основних видах бою
І. Розрахунок бойових можливостей механізованої роти в обороні
Бойові можливості механізованої роти в обороні характеризуються вогневими та маневреними можливостями. Знання цих можливостей дозволяє командиру взводу грамотно ставити бойові завдання і правильно використовувати зброю та техніку в бою.
В механізованій роті на БМП: АК-74 – 58 шт., СВД – 3 шт., РПК-74 – 9 шт., РПГ-7 – 9 шт., ПКТ – 10 шт., БМП-1(2) – 10 шт.
Умовні коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів
в обороні (слайд 9)
Можливості роти по боротьбі з броньованими цілями виражаються кількістю танків, БМП, атаку яких вона здатна відбити, зберігши свою боєздатність, тобто не втративши більше 50%. Для того, щоб визначити можливості взводу по знищенню танків, необхідно виходити із наявності протитанкових засобів, вираженої через відповідні коефіцієнти бойової ефективності, які вказують на здатність того чи іншого засобу уразити визначену кількість броньованих одиниць противника до того, як вони самі будуть знищені. Так, рота на БМП-1 на підготовленому рубежі (в окопі) здатна знищити близько 22 танків: РПГ-7=9х0,3=2,7; БМП-1=10х2,0=20.
Рота обороняється на фронті до 1500 м, а з врахуванням вогневого забезпечення проміжків між сусідами (2х300=600) – 2100м.
На фронті 2100 м. можуть наступати до 2-х механізованих рот противника (танків). При втраті 50% танків, противник, як правило, відмовляється від продовження атаки.
Звідси виходить, що роті необхідно знищити не менше 20 танків противника. Рота на БМП з цією метою справляється, зберігаючи боєздатність.
Крім того, особовий склад роти для боротьби з танками використовує потужні засоби ближнього бою: ручні протитанкові гранати РПГ-18 “МУХА” та ручні протитанкові гранати РКГ- 3Е.
Однак, ці засоби в розрахунок вогневих можливостей взводу не беруться.
Таким чином, механізована рота штатними протитанковими засобами у взаємодії з сусідами і протитанковими засобами старшого командира здатна успішно вести боротьбу з танками і БТР (БМП) противника, обороняючи опорний пункт на фронті до 1500 м.
ІІ. Розрахунок бойових можливостей механізованої роти в наступі
Бойові можливості роти не є постійними величинами. Навіть при повній укомплектованості роти особовим складом, бойовою технікою і озброєнням вони будуть залежати від:
- стану озброєння і техніки;
- рівня бойової підготовки підрозділів;
- морально-психологічного стану особового складу;
- злагодженості роти та від інших факторів, які визначають стан бойової готовності.
Крім того, на бойові можливості чинять значний вплив:
- характер протидії противника;
- місцевість;
-стан погоди;
-пора року і доби та інші фактори.
У всіх випадках неодмінною умовою для визначення величини бойових можливостей роти є виконання нею бойової задачі із збереженням боєздатності.
Вогневі можливості роти виражаються сумарним об’ємом вогневих задач, які можуть бути виконані штатними і приданими вогневими засобами.
До показників вогневих можливостей за звичай відносяться:
- кількість знищених танків та інших броньованих об’єктів;
- ступінь ураження живої сили противника вогнем стрілецької зброї.
Розрахунки вогневих можливостей роти по боротьбі з танками та іншими броньованими об’єктами базуються на використанні коефіцієнтів бойової ефективності протитанкових засобів, БМП (танків) і проводяться таким же чином, як і в обороні.
Умовні коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів
в наступі (слайд 10)
Коефіцієнти збільшуються як в наступі, так і в обороні при веденні вогню по БМП (БТР) противника в 1,5-2 рази.
Так, рота на БМП-1 в наступі здатна знищити до 11 танків противника: 10 БМПх1,0+9РПГ-7х0,2=11,4. Однак в цьому випадку всі БМП роти можуть бути знищені, в результаті рота втратить боєздатність. Щоб зберегти боєздатність роти та можливість виконати поставлену задачу, необхідно зберегти більше 50% БМП.
Висновок: таким чином, механізована рота на БМП під час наступу на підготовлену оборону противника здатна знищити до 11-ти танків, а на підготовленому рубежі (в окопі) в обороні – близько 22 танків.
3. Можливості роти по знищенню живої сили противника
Розрахунок вогневих можливостей по ураженню живої сили противника ґрунтується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, яка виражається кількістю куль на 1 м фронту за 1 хвилину.
Послідовність розрахунку вогневих можливостей по ураженню живої сили противника вогнем із стрілецької зброї може бути наступною (слайд 11):
визначається кількість даного типу стрілецької зброї, яка є в підрозділі до початку бойових дій і яка може прийняти участь в бою;
виходячи із бойової швидкострільності зброї визначається кількість куль, яка може бути випущена за одну хвилину наявною зброєю;
виходячи із фронту бойових дій шляхом поділу кількості куль на довжину фронту в метрах визначається щільність вогню.
Аналогічно розраховується щільність вогню противника.
Досвід бойових дій показує, що для успішного виконання бойової задачі підрозділам необхідно мати щільність вогню:
в обороні – 3-5 куль на 1 м фронту за хвилину, а на головних напрямках – 10-12 куль;
в наступі – 8-10 куль на 1 м фронту з хвилину.
1. Розрахунок можливостей механізованої роти по знищенню живої сили противника в обороні.
Для знищення атакуючої піхоти противника рота використовує вогонь стрілецької зброї. Під час розрахунку можливостей по знищенню живої сили противника основним показником є щільність вогню, яка залежить від кількості зброї, його видів та швидкострільності, від ширини ділянки, по якій ведеться вогонь.
Маючи на озброєнні сучасну автоматичну зброю і бойову техніку, рота на БМП (БТР) здатна створити високу щільність вогню із стрілецької зброї.
Бойова швидкострільность:
Отже, за одну хвилину рота на БМП здатна випустити 15540 куль за хвилину:
58АК7х200+9РПК74х150+10ПКТх250+3СВДх30) =15540.
Виходячи із тактичних нормативів опорного пункту роти (фронт – 1500 м; глибина до 1000м) і проміжків між опорними пунктами рот (до 600 м) загальний фронт ведення вогню складає до 2100 м. На цьому фронті може наступати до 2 мотопіхотних рот противника, які здатні створити щільність вогню 12-15 куль на 1 м фронту.
Щільність вогню роти складає 7-8 куль за одну хвилину на 1 м (15540:2100=7,4). Однак слід відзначити, що ефективність вогню в обороні вища ніж у того хто наступає. Для ураження цілі, що біжить на відстані до 300 м потрібно близько 4 набоїв, а для знищення піхоти в окопі з ходу – близько 25 набоїв. Таким чином, вогонь в обороні ефективніший в 4-5 разів ніж в наступі.
Отже, вказана щільність забезпечує 50% ураження піхоти противника, що наступає. На головних напрямках рота може створювати щільність 10-12 куль на 1 м, що забезпечує ураження 80-90% піхоти противника.
ІІ. Розрахунок можливостей механізованої роти по знищенню живої сили противника в наступі.
Розрахунок вогневих можливостей роти по ураженню живої сили противника в наступі, як і в обороні, базується на зрівноваженні щільності вогню стрілецької зброї сторін, яка висловлюється кількістю куль на 1 м фронту за хвилину.
Механіки-водії, заступники командирів взводів, 9 гранатометників і командири взводів із розрахунку виключені.
Рота наступає в пішому порядку на фронті до 1000 м. Виходячи з цього щільність вогню роти буде 15540:1000=15,5 куль за хвилину на 1 м фронту наступу.
Досвід бойових дій свідчить, що щільність 8-10 куль на 1 м фронту наступу забезпечує виконання бойової задачі.
Висновок: Таким чином, рота в обороні, використовуючи штатну зброю та озброєння БМП (БТР), здатна успішно відбити атаку до мотопіхотного батальйону противника та успішно виконувати бойове завдання в наступі.
4. Маневрені можливості роти
Маневреність підрозділів – це їх здатність:
- приймати ту чи іншу побудову;
- нарощувати силу початкового удару;
- готуватися до тих чи інших дій у визначений час;
- переносити зусилля з одного напрямку на інший;
- долати зони радіоактивного та хімічного зараження, райони руйнувань, завалів та пожеж.
В обороні, крім того, маневреність характеризується здатністю підрозділів організовано та швидко займати оборону, переміщувати в короткі строки елементи бойового порядку на будь-який загрозливий напрямок для зайняття оборони, проведення контратак, знищення десанту противника тощо.
Результатом реалізації маневреності є випередження противника у відкритті вогню та нанесенні удару, що сприяє більш повному використанню вогневої потужності, ударної сили та вигідного положення.
В наступі маневреність підрозділів характеризується часом, за який здійснено переміщення та розгортання їх в бойовий порядок.
Маневрені можливості роти в наступі
Вихідними даними для розрахунку маневрених можливостей підрозділів в наступі вважаються (слайд 12):
- зміст маневру, його глибина;
- швидкість руху підрозділів на дорогах та колонних шляхах з врахуванням доступності місцевості;
- тип колони;
- нормативи часу, необхідного силам та засобам на покидання районів (позицій, рубежів), згортання у колони та їх витягнення;
- час на пересування колони у новий район, розгортання у перед бойовий (бойовий) порядок та підготовку до виконання завдання.
Тривалість зміни позицій
Вихідними даними для розрахунку служать (слайд 13):
- дані про взаємну віддаленість позицій (районів, місць розташування);
- швидкість руху при зміні позицій;
- витрати часу на згортання та розгортання засобів на нових позиціях (у новому районі).
EMBED Equation.3 ,
де t – тривалість зміни позицій, хв.;
60 – коефіцієнт переводу годин на хвилини;
D– віддаленість нових позицій;
V – швидкість руху при зміні позицій, км/год.;
t1 – час згортання засобів, хв.;
t2 – час розгортання засобів на нових позиціях, хв.
Довжина маршруту, середня швидкість та час руху похідної колони
Вихідними даними для розрахунку служать:
- кількість та довжина ділянок доріг на маршруті, що допускають різну швидкість руху;
- швидкість руху на ділянках;
- глибина похідних колон та районів зосередження;
- тривалість зупинок (затримок) колони в процесі руху (висування).
Формули для розрахунку (слайд 14):
EMBED Equation.3 ,
де D – довжина маршруту, км;
li – довжина ділянки маршруту різної прохідності, що допускає швидкість руху (Vi) колони, км.
EMBED Equation.3 ,
де tд – загальний час руху по маршруту, год.;
Vi – швидкість руху на і-й ділянці маршруту, км/год.;
ti – час руху на і-й ділянці.
EMBED Equation.3 ,
де V – середня швидкість руху, км/год.

EMBED Equation.3 ,
EMBED Equation.3 ,
де Гк – глибина похідної колони, км;
Гр – глибина району зосередження км;
t1 – загальний час зупинок в ході пересування, год.;
t2 – загальний час на рух та зосередження в новому районі, год.
Час на висування та розгортання підрозділів для переходу в атаку
Розрахунки строків ведуться від часу “Ч”, тобто часу атаки переднього краю оборони противника.
Вихідними даними для розрахунку служать:
- віддаленість рубежу переходу в атаку від переднього краю оборони противника;
- віддаленість один від одного призначених рубежів(РРВК, РРРК, РРБК то що);
- віддаленість вихідного пункту (рубежу) від вихідного району;
- середня швидкість висування;
- глибина похідної колони;
- дистанція між колонами першого та другого ешелонів;
- показники зниження середньої швидкості руху в ході послідовного розгортання підрозділів на вказаних рубежах.
Формули для розрахунку (слайд 15):
EMBED Equation.3 ,
де tа – час виходу на рубіж переходу в атаку, хв.;
Dа – віддаленість РПА від переднього краю оборони противника, км;
Vа – швидкість руху під час атаки, км/год.
EMBED Equation.3 ,
де tрр – час проходження рубежу (пункту) регулювання (“Ч-“), хв.;
tб – час виходу на РРБК (“Ч-“), хв.;
Dрр – віддаленість рубежу (пункту) регулювання від РРБК, км.
V – середня швидкість руху підрозділів, км/год;
EMBED Equation.3 ,
де tр – час виходу на РРРК (“Ч-“), хв.;
tв – час виходу на РРВК (“Ч-“), хв.;
Dр – віддаленість РРРК від РРВК, км.
EMBED Equation.3 ,
де DВ – віддаленість РРВК від РПА км;
EMBED Equation.3 ,
де tі – час проходження вихідного пункту (рубежу) (“Ч-“), хв.;
Dі – віддаленість вихідного пункту (рубежу) від рубежу (пункту) регулювання, км;
EMBED Equation.3 ,
де tвих час початку витягування колони підрозділів (“Ч-“), хв.;
t??і – час проходження вихідного пункту (рубежу) другим ешелоном (“Ч-”), хв.;
Гк – глибина колони першого ешелону, км;
dк – встановлені дистанції між колонами першого та другого ешелонів, км.
EMBED Equation.3 ,
де Dб – віддаленість РРБК від РРРК, км;
60, 90, 120 – коефіцієнт переводу часу в хвилини з врахуванням зниження середньої швидкості руху при розгортанні підрозділів на рубежах (наприклад коефіцієнт 90 вказує, що середня маршова швидкість знижується в 1,5 рази).
Порядок розрахунку часу на здійснення маневру силами та засобами на місцевості (в обороні).
Порядок розрахунку може бути наступним:
- з’ясувати мету та зміст маневру;
- визначити по карті глибину маневру з врахуванням поправок на рельєф місцевості та масштаб карти;
- провести розбивку маршруту на 5-10 км відрізки та визначити швидкість руху по ділянках з різною прохідністю;
- потім, використовуючи вихідні дані та формули, провести розрахунок маневрених можливостей.
Маневрені можливості роти в обороні трохи обмежені, так як основна задача роти полягає в міцному утриманні займаємих позицій.
Деякі показники маневрених можливостей представлено на слайді 16.
Висновок: Завчасне використання представлених розрахунків маневрених можливостей роти може бути направлене в підтримку рішення командира під час його вироблення.
Висновок до заняття: Розглянута на занятті методика визначення бойових можливостей підрозділів дозволяє приймати рішення і ставити підлеглим бойові задачі у відповідності до їх можливостей.
При цьому слід мати на увазі, що розраховані бойові можливості є лише вихідними для оцінки та призначення способів дій в конкретній обстановці.
У бою реалізація можливостей роти багато в чому залежить від всебічного врахування і таких факторів, які не можуть бути заздалегідь оцінені у кількісному відношенні, як, наприклад, несподіваність, військова хитрість, випередження, маневр. Особливо велику роль відіграє врахування морально-бойового духу особового складу.
Матеріальною основою бойових можливостей підрозділів є кількість та якість наявних на озброєнні бойової техніки та озброєння, їх бойові якості та характеристики.
Бойові можливості підрозділів залежать від:
- організаційно-штатної структури;
- навченості особового складу;
- величини запасів матеріальних засобів, що відпускаються на ведення бойових дій, тощо.
Для більш повної реалізації бойових можливостей військ необхідні: всебічна підготовка командирів, офіцерів, штабів і всього особового складу; висока польова виучка військ; знання бойової техніки, озброєння та бойових можливостей своїх військ, та можливостей противника; вміння найбільш ефективно використовувати в бою бойову техніку та озброєння.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Дати завдання на самостійну підготовку.
Розробив:
кандидат військових наук, професор кафедри тактики
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО
старший викладач кафедри тактики
працівник ЗСУ В.В. ФЕДОРЕНКО

« ___» ___________200_ р.