?Закон України "Про Інформацію" був прийнятий Верховною Радою України і введений в дію 2 жовтня 1992 р. Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.
Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.
Грунтуючись на Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ) та Акті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.
Стаття 1. Визначення інформації
Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Стаття 2. Мета і завдання Закону
Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.
? державний експерт з питань таємниць ~ посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни, ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державну таємницю
Стаття 8. Державні експерти з питань таємниць
Державними експертами з питань таємниць є Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України за посадами та інші посадові особи, на яких ці функції у відповідних галузях
державної діяльності покладені Президентом України.
Державний експерт з питань таємниць несе особисту відповідальність за законність і обгрунтованість свого рішення про віднесення інформації до державної таємниці.
Положення про Державного експерта з питань таємниць затверджується Президентом України.
? персонал АС фізичні особи, яких власник АС або уповноважена ним особа ми розпорядник АС визначили для здійснення функцій управління та обслуговування АС;
--------------------------------------------2--------------------------------------
?ЗПІ Стаття 5. Основні принципи інформаційних відносин
Основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
об'єктивність, вірогідність інформації;
повнота і точність інформації;
законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Стаття 7. Суб'єкти інформаційних відносин
Суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава.
Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.
Стаття 8. Об'єкти інформаційних відносин
Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.
? ЗЗІ Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці
Допуск до державної таємниці надається на підставі наказу керівника підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.
Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов'язана з місцем роботи або навчання, допуск може надаватися за місцем здійснення діяльності, пов'язаної з державною
таємницею.
Надання допуску передбачає:
визначення необхідності роботи особи з інформацією, що становить державну таємницю;
перевірку особи у зв'язку з допуском до державної таємниці;
взяття громадянином на себе обов'язків щодо збереження державних таємниць, які будуть йому довірятися;
одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законодавством обмеження прав у зв'язку з допуском до державних таємниць;
ознайомлення громадянина з нормами про відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.
Форми допуску до необхідної громадянину інформації ("особливої важливості", "цілком таємної", "таємної") встановлюються залежно від ступеня її секретності.
Рішення про допуск громадянина до державної таємниці приймається не пізніше 5 днів після закінчення перевірки особи у зв'язку з допуском до державної таємниці.
? втрата інформації - дія, внаслідок якої інформація в АС перестає існувати для фізичних або юридичних осіб, які мають право власності на неї в повному чи обмеженому обсязі;
--------------------------------------------3--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 6. Державна інформаційна політика
Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації.
Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:
забезпечення доступу громадян до інформації;
створення національних систем і мереж інформації;
зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності;
забезпечення ефективного використання інформації;
сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів;
створення загальної системи охорони інформації;
сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України.
Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.
? засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації наданням відповід ного грифу секретності документам, виробам або Іншим матеріальним носіям цієї інформації; ;
розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації — зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації скасуванням раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації;
? витік інформації результат дій порушника, внаслідок яких інформація стає відомою (доступною) суб'єктам, що не мають права доступу до неї;
--------------------------------------------4--------------------------------------
ЗПІ Стаття 9. Право на інформацію
Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Стаття 10. Гарантії права на інформацію
Право на інформацію забезпечується:
обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;
вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних,архівних,бібліотечних і музейних фондів;
обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;
створенням механізму здійснення права на інформацію;
здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
? ЗПДТ Розділ V ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю
Посадові особи і громадяни, винні у:
засекречуванні інформації, передбаченої частинами третьою і четвертою статті 6;
наданні грифа таємності носіям таємної або конфіденційної інформації, яка не становить державної таємниці;
безпідставному засекречуванні інформації;
порушенні вимог про відмову у наданні допуску до державної таємниці;
порушенні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
розголошенні державної таємниці через засоби масової інформації;
недотриманні обмежень щодо передачі державної таємниці іншій державі;
незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці, - несуть відповідальність згідно з законодавством.
? підробка інформації - навмисні дії, що призводять до перекручення інформації, яка повинна оброблятися або зберігатися в АС
--------------------------------------------5--------------------------------------
? Стаття 12. Визначення інформаційної діяльності
Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних.
Порядок їх створення, структура, права та обов"язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального
самоврядування.
Стаття 13. Основні напрями інформаційної діяльності
Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.
Держава зобов"язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.
Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.
? Стаття 37. Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці
Керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.
Підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядчиків, мають право контролювати стан охорони державних таємниць, які були передані підрядчикам у зв'язку з виконанням замовлення.
Державні органи, яким у рішенні Державного експерта з питань таємниць було надано право вирішувати питання про доступ до конкретної інформації, що становить державну таємницю,
зобов'язані контролювати стан охорони державної таємниці на всіх підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють роботи або зберігають носії інформації, пов'язані з відповідною
державною таємницею.
Державний комітет України з питань державних секретів має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, яким було видано дозвіл (ліцензію), передбачений статтею 19 цього Закону.
? ступінь секретності ("особливоїважливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою
--------------------------------------------6--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 14. Основні види інформаційної діяльності
Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами
або державою.
Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.
Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими актами в галузі інформації.
? ЗПДТ Стаття 27. Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці
Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний:
не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому буде довірена або стане відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
не брати участі в об'єднаннях громадян, діяльність яких не підлягає легалізації відповідно до законодавства або заборонена в судовому порядку;
не брати участі у протиправній діяльності органів іноземних держав та іноземних організацій;
виконувати вимоги встановленого відповідно до статті 20 цього Закону режиму секретності;
повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, про обставини, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці.
Стаття 28. Обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці
Громадянин, який має чи мав допуск до державної таємниці і реально був обізнаний з державною таємницею у порядку, встановленому законодавством, може бути обмежений у праві виїзду на постійне проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу скасування допуску до державної таємниці.
Не обмежується виїзд на постійне проживання в держави, з якими Україна має угоди про взаємну охорону державних таємниць або інші міжнародні угоди, які передбачають такий виїзд.
На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з цього Закону.
? несанкціонований доступ - доступ до інформації, що здійснюється з порушеннямвстановлених в АС правил розмежування доступу
--------------------------------------------7--------------------------------------
? Галузі інформації - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про порівняно самостійні сфери життя і діяльності суспільства та держави.
Основними галузями інформації є: політична, економічна, духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна.
Основними видами інформації є статистична інформація, масова інформація, інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування, правова інформація; інформація про особу, інформація довідково-енциклопедичного характеру, соціологічна Інформація.
Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які є матеріальними об'єктами, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
? ЗПДТ Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці
Допуск до державної таємниці надається на підставі наказу керівника підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.
Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов'язана з місцем роботи або навчання, допуск може надаватися за місцем здійснення діяльності, пов'язаної з державною
таємницею.
Надання допуску передбачає:
визначення необхідності роботи особи з інформацією, що становить державну таємницю;
перевірку особи у зв'язку з допуском до державної таємниці;
взяття громадянином на себе обов'язків щодо збереження державних таємниць, які будуть йому довірятися;
одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законодавством обмеження прав у зв'язку з допуском до державних таємниць;
ознайомлення громадянина з нормами про відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.
Форми допуску до необхідної громадянину інформації ("особливої важливості", "цілком таємної", "таємної") встановлюються залежно від ступеня її секретності.
Рішення про допуск громадянина до державної таємниці приймається не пізніше 5 днів після закінчення перевірки особи у зв'язку з допуском до державної таємниці.
? віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності обгрунтуванням та визначенням' можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї Інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього
--------------------------------------------8--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 30. Інформація з обмеженим доступом
Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденціальну і таємну.
Конфіденціальна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденціальної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров'ю людей.
До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.
Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.
Порядок обігу таємної інформації та її захисту визначається відповідними державними органами за умови додержання вимог, встановлених цим Законом.
Порядок і терміни обнародування таємної інформації визначаються відповідним законом.
? ЗПДТ Стаття 23. Відмова у наданні допуску до державної таємниці
Допуск до державної таємниці не надається у разі:
1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в роботі з інформацією, що становить державну таємницю;
2) виявлення в ході перевірки особи у зв'язку з допуском до державної таємниці фактів її сприяння протиправній діяльності органів іноземних держав та іноземних організацій або участі особи в об'єднаннях громадян, діяльність яких не підлягає легалізації чи заборонена в судовому порядку, або невиконання нею обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка їй була довірена раніше;
3) відмови громадянина взяти на себе обов'язки щодо збереження державної таємниці, яка йому буде довірена, або відсутності його згоди на передбачені законодавством обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
4) наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої у встановленому порядку;
5) наявності у особи психічних захворювань, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Державним комітетом України з питань державних секретів.
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
1) наявності у громадянина особистих зв'язків з особами, причетними до протиправної діяльності іноземних держав та іноземних організацій, якщо громадянин не припинив ці зв'язки
після офіційного письмового попередження органами Служби безпеки України;
2) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
3) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном.
? розпорядник АС - фізична або юридична особа, яка має: право розпорядження АС за угодою з її власником або за його дорученням
--------------------------------------------9--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 38. Право власності на інформацію
Право власності на інформацію - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією.
Інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і об'єктом лише володіння,
користування чи розпорядження.
Власник інформації щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії.
Підставами виникнення права власності на інформацію є:
створення інформації своїми силами і за свій рахунок;
договір на створення інформації;
договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.
Інформація, створена кількома громадянами або юридичними особами, є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою власністю визначаються договором, укладеним між
співвласниками.
Інформація, створена організаціями (юридичними особами) або придбана ними іншим законним способом, є власністю цих організацій.
Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю. Інформацію, створену на правах індивідуальної власності, може бути віднесено до державної власності у випадках передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або архіви на договірній основі.
Власник інформації має право призначати особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, і визначати правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати інші умови щодо інформації.
? В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, шо провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режішно-секретні органи (далі - РСО).
Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за погодженням із Службою безпеки "України. У своїй роботі РСО взаємодіють :і органами Служби безпеки України.
До складу РСО входять підрозділи режиму, секрегаого діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державних таємниць, залежно від специфіки діяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.
В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом робіт, пов'язаних з державною таємницею, вводиться посада заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються обов'язки та права керівника РСО.
В органах державдої влади, органах місцевого самоврядування, па підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом робіт, пов'язаних з державною таємницею, де штатним рошисом не передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що забезпечують режим секретності, На них поширюються обов'язки та права працівників РСО.
Призначення осіб на посади заступників керівників з питань режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу про покладення на окремого працівника обов'язків щодо забезпечення режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби безпеки України та РСО вищих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій,
РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної таємниці із ступенем, секретності "особливої важливості". Прийняття до РСО тимчасових працівників не допускається.
Основними завданнями РСО є:
а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації;
б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами органівдержавної влади, оргатїів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організаційзаходів, що забезпечують охорону державної таємниці;
в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї;
г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації під час діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;
д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх тдіюстш;
є) організація секретного діловодства;
є) здійснення контролю за станом режиму секретності в органах державної влади, органах мішеного самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованим їм об'єктах.
? захист інформації - сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм дня запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи АС та осіб, які користуються інформацією
--------------------------------------------10--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 42. Учасники інформаційних відносин
Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав і обов'язків у процесі інформаційної діяльності.
Основними учасниками цих відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.
Стаття 43. Права учасників інформаційних відносин
Учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.
Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про:
діяльність органів державної влади;
діяльність народних депутатів;
діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації;
те, що стосується його особисто.
Стаття 44. Обов'язки учасників інформаційних відносин
Учасники інформаційних відносин зобов'язані:
поважати інформаційні права інших суб'єктів;
використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);
забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону;
забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою;
зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку; компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
? ЗПДТ Стаття 17. Основні організаційно-правові заходи охорони державної таємниці
З метою охорони державної таємниці встановлюються:
єдині вимоги щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування і обліку носіїв інформації, що становить державну таємницю;
ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями;
особливий режим діяльності (режим секретності) вищезазначених підприємств, установ і організацій;
спеціальний порядок доступу громадян до державної таємниці;
обмеження щодо обнародування, передачі іншій державі або розповсюдження іншим шляхом інформації, що становить державну таємницю;
обмеження щодо перебування і діяльності в Україні іноземних громадян та іноземних юридичних осіб, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать;
спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких
пов'язана з державними таємницями;
відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.
Стаття 18. Єдині вимоги до носіїв інформації, що становить державну таємницю, та до їх зберігання
Єдині вимоги щодо виготовлення, користування, забезпечення схоронності, передачі, транспортування і обліку носіїв інформації, що становить державну таємницю, та до їх зберігання встановлюються Державним комітетом України з питань державних секретів.
? інформація в АС - сукупність усіх даних і програм, які використовуються в АС незалежно від засобу їх фізичного та логічного зображення
--------------------------------------------11--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 45. Охорона права на інформацію
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Забороняється вилучення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи політичних міркувань.
Стаття 46. Неприпустимість зловживання правом на інформацію
Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової,
національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини.
Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю.
Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом.
? ЗПДТ 3) у сфері зовнішніх відносин:
про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України;
про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме шкоди інтересам України;
про експорт та імпорт озброєння, військової техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;
? автоматизована система (АС) - система, що здійснгос автоматизовану обробкуданих і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки'і зв'язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення
--------------------------------------------12--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 37. Документи та інформація, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами
Не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:
інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;
конфіденціальну інформацію;
інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи; інформацію, що стосується особистого життя громадян; документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю; інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернено запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;
інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
? ЗПДТ 4) у сфері державної безпеки і охорони правопорядку:
про зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, засоби, форми, методи і результати розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співробітничають або раніше співробітничали на конфіденційній основі з органами, що здійснюють таку діяльність;
про організацію та порядок здійснення охорони вищих органів законодавчої і виконавчої влади, державних банківських установ і вищих посадових осіб держави;
про систему урядового та спеціального зв'язку;
про розробку і використання шифрів, роботу з ними, проведення наукових досліджень в галузі криптографії;
про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.
? технічний захист секретної інформації - вид захисту, спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та унеможливлений блокування інформації
--------------------------------------------13--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію
Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
необгрунтована відмова від надання відповідної інформації;
надання інформації, що не відповідає дійсності;
несвоєчасне надання інформації;
навмисне приховування інформації;
примушення до поширення або перешкодження поширенню чи безпідставна відмова від поширення певної інформації;
поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи;
використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;
розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
порушення порядку зберігання інформації;
навмисне знищення інформації;
необгрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом.
? ЗПДТ Стаття 11. Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці
Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється Державним експертом з питань таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації та інших обставин і не може перевищувати 30 років.
Після закінчення зазначеного строку його може бути продовжено рішенням Державного експерта з питань таємниць.
Стаття 12. Зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці
Зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці здійснюються на підставі висновку Державного експерта з питань таємниць або без такого
висновку у зв'язку з закінченням строків дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці або на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтею 10 цього Закону, і оформляються Державним комітетом України з питань державних секретів шляхом відповідних змін у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю.
? розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації — зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації скасуванням раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації
--------------------------------------------14--------------------------------------
? Про державну таємницю
Виходячи з інформаційного суверенітету України та загальновизнаних принципів міжнародного порядку у сфері інформації цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, її засекречуванням та охороною з метою захисту життєво важливих інтересів України у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку.
Стаття 3. Державна політика щодо державної таємниці
Державну політику щодо державної таємниці як складову частину загальнонаціональної інформаційної політики та політики забезпечення безпеки України від внутрішніх та зовнішніх загроз формує Верховна Рада України.
Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Республіки Крим, інші органи державної виконавчої влади, а також органи місцевого і регіонального самоврядування забезпечують реалізацію цієї політики в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством.
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Державний комітет України з питань державних секретів. Положення про Державний комітет України з питань державних секретів затверджується Кабінетом Міністрів України. Окремі функції у цій сфері, в тому числі щодо технічного захисту інформації, оперативних заходів охорони державної таємниці, фельд'єгерського зв'язку, охорони державної таємниці у засобах масової інформації, виконують відповідні державні органи в межах повноважень, передбачених законодавством.
? ЗПЗІВАС Стаття 10. Забезпечення захисту інформації в АС
Захист інформації в АС забезпечується шляхом:
дотримання суб'єктами правових відносин норм, вимог та правил організаційного і технічного характеру щодо захисту оброблюваної інформації;
використання засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку і АС в цілому, засобів захисту інформації, які відповідають встановленим вимогам щодо захисту інформації (мають відповідний сертифікат);
перевірки відповідності засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку і АС в цілому встановленим вимогам щодо захисту інформації (сертифікація засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку і АС);
здійснення контролю щодо захисту інформації.
? категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях
--------------------------------------------15--------------------------------------
? Стаття 5. Компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці
Президент України, забезпечуючи національну безпеку, видає укази та розпорядження з питань охорони державної таємниці, віднесених цим Законом та іншими законами до його повноважень.
Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони державної таємниці.
Кабінет Міністрів України спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику у сфері охорони державної таємниці в межах своїх повноважень, передбачених законом.
Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях,
діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
? Стаття 11. Встановлення вимог і правил щодо захисту інформації
Вимоги і правила щодо захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації, захист якої гарантується державою, встановлюються державним органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ці вимоги і правила є обов'язковими для власників АС, де така інформація обробляється, і мають рекомендаційний характер для інших суб'єктів права власності на інформацію.
Умови обробки інформації
Інформація, яка є власністю держави, або інформація, захист якої гарантується державою, повинна оброблятись в АС, що має відповідний сертифікат (атестат) захищеності, в порядку, який визначається уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом.
Під час сертифікації (атестації) цих АС здійснюються також перевірка, сертифікація (атестація) розроблених засобів захисту інформації.
Інформація, яка є власністю інших суб'єктів, може оброблятися у зазначених АС за розсудом власника інформації. Власник інформації може звернутися до органів сертифікації з клопотанням про проведення аналізу можливостей АС щодо належного захисту його інформації та одержання відповідних консультацій.
? засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації наданням відповід ного грифу секретності документам, виробам або Іншим матеріальним носіям цієї інформації
--------------------------------------------16--------------------------------------
? ЗПЗІВАС Метою цього Закону є встановлення основ регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридичних осіб на інформацію та права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також встановленого чинним законодавством обмеження на доступ до інформації.
Дія Закону поширюється на будь-яку інформацію, що обробляється в автоматизованих системах.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
автоматизована система (АС) - система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв'язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення;
інформація в АС - сукупність усіх даних і програм, які використовуються в АС незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення;
обробка інформації - вся сукупність операцій (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних; захист інформації - сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи АС та осіб, які користуються інформацією;
несанкціонований доступ - доступ до інформації, що здійснюється з порушенням встановлених в АС правил розмежування доступу;
розпорядник АС - фізична або юридична особа, яка має право розпоряджання АС за угодою з її власником або за його дорученням;
персонал АС - фізичні особи, яких власник АС або уповноважена ним особа чи розпорядник АС визначили для здійснення функцій управління та обслуговування АС;
користувач АС - фізична або юридична особа, яка має право використання АС за угодою із розпорядником АС;
порушник - фізична або юридична особа, яка навмисно чи ненавмисно здійснює неправомірні дії щодо АС та інформації в ній;
витік інформації - результат дій порушника, внаслідок яких інформація стає відомою (доступною) суб'єктам, що не мають права доступу до неї;
втрата інформації - дія, внаслідок якої інформація в АС перестає існувати для фізичних або юридичних осіб, які мають право власності на неї в повному чи обмеженому обсязі;
підробка інформації - навмисні дії, що призводять до перекручення інформації, яка повинна оброблятися або зберігатися в АС;
блокування інформації - дії, наслідком яких є припинення доступу до інформації;
порушення роботи АС - дії або обставини, які призводять до спотворення процесу обробки інформації.
? ЗПДТ 1) у сфері оборони:
про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України та інших військових формувань України;
про напрями розвитку окремих видів озброєння і військової техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з розробкою нових зразків озброєння і військової техніки, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;
про сили і засоби Цивільної оборони України, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів для захисту, евакуації і розосередження населення, забезпечення його життєдіяльності та виробничої діяльності об'єктів народного господарства у воєнний час або в умовах інших надзвичайних ситуацій;
про геодезичні, гравіметричні, картографічні, гідрографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни;
? доступ до'державної таємниці - надання повноважною посадового особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень
--------------------------------------------17--------------------------------------
? ЗПЗІВАС Стаття 7. Відносини між власником інформації та власником АС
Власник АС повинен забезпечити захист інформації згідно з вимогами і правилами, що обумовлюються угодою з власником інформації або уповноваженою ним особою, та зобов'язаний повідомити його про всі факти порушення її захисту.
Якщо інформація є власністю держави або належить до державної таємниці чи окремих видів інформації, захист яких гарантується державою, то власник АС повинен забезпечити захист інформації згідно з вимогами і правилами, що їх визначає уповноважений Кабінетом Міністрів України орган.
Власник АС не несе відповідальності за шкоду, заподіяну власнику інформації, якщо при цьому не було порушено встановлені власником інформації правила її захисту.
Згідно з укладеною угодою власник інформації або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за дотриманням вимог щодо захисту інформації та забороняти чи зупиняти обробку інформації у разі порушення цих вимог.
? ЗПДТ 2) у сфері економіки:
про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності народного господарства, запаси і обсяги постачань стратегічних видів сировини і матеріалів, а також про розміщення та обсяги державних мобілізаційних матеріальних резервів;
про використання транспорту, зв'язку, інших галузей та об'єктів інфраструктури країни в інтересах забезпечення її безпеки;
про зміст, обсяг, фінансування та виконання державного оборонного замовлення;
про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів сировини і продукції;
про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов'язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і захистом від підроблення, обігом, обміном або вилученням з обігу, а також про інші особливі заходи фінансової діяльності держави;
? допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації
--------------------------------------------18--------------------------------------
? ЗПЗІВАС Стаття 2. Об'єкти захисту
Об'єктами захисту є інформація, що обробляється в АС, права власників цієї інформації та власників АС, права користувача.
Захисту підлягає будь-яка інформація в АС, необхідність захисту якої визначається її власником або чинним законодавством.
Стаття 3. Суб'єкти відносин
Суб'єктами відносин, пов'язаних з обробкою інформації в АС, є:
- власники інформації чи уповноважені ними особи;
- власники АС чи уповноважені ними особи;
- користувачі інформації;
- користувачі АС.
Стаття 4. Право власності на інформацію під час її обробки
Право власності на інформацію, створену як вторинну в процесі обробки в АС, встановлюється з урахуванням норм авторського права на підставі угоди між власником вхідної інформації і користувачем АС. Якщо такої угоди немає, то така інформація належить користувачу АС, який здійснив цю обробку. Користувач АС може проводити обробку інформації лише за наявності згоди на те її власника або уповноваженої ним особи, якщо ця інформація не віднесена до категорії загальнодоступної.
Стаття 5. Гарантія юридичного захисту
Суб'єкти права власності, визначені авторським правом або договірними відносинами, мають право на юридичний захист від заподіяння шкоди власнику інформації чи АС внаслідок навмисної чи
ненавмисної втрати, знищення, підроблення, спотворення, блокування інформації та інших неправомірних дій.
Стаття 6. Доступ до інформації
Доступ до інформації, яка зберігається, обробляється і передається в АС, здійснюється лише згідно з правилами розмежування доступу, встановленими власником інформації чи уповноваженою ним особою.
Без дозволу власника доступ до інформації, яка обробляється в АС, здійснюється лише у випадках, передбачених чинним законодавством.
? Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть порушуватися конституційні права людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю і безпеці
населення.
Не може бути віднесена до державної таємниці інформація:
про стихійне лихо, катастрофи та інші надзвичайні події, що загрожують безпеці громадян, які сталися або можуть статися;
про стан навколишнього середовища та здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування і соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
про неправомірні дії державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування і посадових осіб.
? криптографічний захист секретної інформації — вид захисту, що реалізується перетворенням інформації з використанням спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо
--------------------------------------------19--------------------------------------
?
? ЗПЗІВАС Стаття 9. Відносини між власником АС і користувачем АС
Власник або розпорядник АС дає користувачам можливість доступу до інформації, що обробляється в АС, згідно з повноваженнями, встановленими власником інформації.
Власник або розпорядник АС регламентує порядок взаємодії користувачів з АС за погодженням з власником інформації.
Власник або розпорядник АС повинен інформувати власника і користувача інформації про властивості методів обробки інформації та межі їх використання, а власник і користувач інформації повинні підтвердити свою згоду на застосування пропонованих методів обробки та відсутність претензій.
Розпорядник АС в обов'язковому порядку інформує власника інформації про технічні можливості захисту інформації в його АС, типові правила, встановлені для персоналу АС.
? державний експерт з питань таємниць ~ посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни, ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування
--------------------------------------------20--------------------------------------
? Основними завданнями органів, щодо яких здійснюється ТЗІ, є:
забезпечення ТЗІ згідно з вимогами нормативно-правових актів з питань ТЗІ;
видання у межах своїх повноважень нормативно-правових актів із зазначених питань;
здійснення контролю за станом ТЗЇ;
Органи, щодо яких здійснюється ТЗІ, відповідно до покладених на них завдань:
створюють або визначають підрозділи, на які покладається забезпечення ТЗІ та контроль за Гюго станом, узгоджують основні завдання та функції цих підрозділів;
видають за погодженням з Департаментом та впроваджують нормативно-правові акти з питань ТЗІ;
погоджують з Департаментом проведення підприємствами, установами і організаціями тих науково-дослідних, дослідно-конструкторських та дослідно-технологічних робіт, спрямованих на розвиток нормативно-правової та матеріально-технічної бази системи ТЗІ, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету;
створюють або визначають за погодженням з Департаментом підприємства, установи і організації, що забезпечують ТЗІ.
забезпечують підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів з ТЗІ;
надають Департаменту за його запитами відомості про стан ТЗІ.
? комерційна таємниця - це продукт історичного розвитку ринкових відносин. Вона має економічну природу, розвивається і функціонує за законами ринкової економіки,, з притаманними ЇЙ інститутами (конкуренція, бізнес, комерція тощо), тому її не можна розглядати як простий різновид таємниці взагалі;
роль комерційної таємниці як своєрідного інституту ринкової економіки полягає в тому, шо вона забезпечує економічну безпеку окремого об'єкта від різноманітних загроз і посягань (недобросовісна конкуренція, економічне шпигунство тощо) і тим самим оберігає інтереси цього об'єкти, забезпечуючи його конкурентоспроможність, що значною мірою впливає на загальну безпеку держави. її політичну та економічну незалежність;
Відповідно до ст. 505 ЦКУ комерційна таємниця - це секретна інформація, що має комерційну цінність і була предметом адекватних заходів щодо збереження її таємності, прийнятих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею, зокрема, можуть бути відомості виробничого характеру. А за правилом ст. 506 ЦКУ майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, що правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором. На практиці в ролі такої особи звичайно виступає підприємство, що діє через найманого директора, який керує найманими технологами. Ці останні одержують за свою "творчість" відповідні винагороди і зобов’язуються не розголошувати комерційну таємницю. Причому на цю таємницю технологи не мають ніяких домагань, оскільки на їхню фіксацію в договорі ніяка компанія не погодиться (інакше виникне "прикольна" ситуація, коли компанія володіє основними засобами, а частина персоналу - нематеріальними активами, у зв’язку з чим "народу" не зовсім зрозуміло, хто в домі хазяїн). Тому рецептами володіють не технологи, а підприємства, причому цілком легітимно.
До комерційної таємниці віднесена інформація, яка в сукупності має такі ознаки:
— має незалежну економічну цінність (дійсну або потенційну) в силу її невідомості іншим особам, які можуть отримати будь-яку вигоду від її виявлення чи використання;
— забезпечена заходами щодо її захисту, зокрема, розробку правил обмеження користування такою інформацією, ведення порядку надання та зняття відповідного реквізиту (позначення обмеження доступу до документа — «Комерційна таємниця») для документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці;
— набута власником на законних підставах;
— не є державною таємницею і не є інтелектуальною власністю третіх осіб;
— не є відкритою інформацією відповідно до чинного законодавства.
? віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності обгрунтуванням та визначенням' можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї Інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього
--------------------------------------------21--------------------------------------
? Державна політика технічного захисту інформації формуеіься зіідно з законодавством і реалізується Департаментом спеціальних телекомунікаційних .систем та захисту інформації Служби безпеки України (далі - Департамент) у взаємодії .з органами, щодо яких здійснюється ТЗІ. Організація технічного захисту інформації в органах, щодо яких здійснюється ТЗІ, покладається на їх керівників.
Основними завданнями Департаменту є:
підготовка пропозицій щодо формування державної політики ТЗТ;
створення та розрахунок системи ТЗІ в Україні;
здійснення контролю за функціонуванням системи ТЗІ Департамент відповідно до покладених на нього завдань:
готує для подання Президентові України, Кабінету Міністрів України, Раді національної безпеки і оборони України аналітичні довідки про стан ТЗІ в державі, пропозиції щодо перспектив і пріоритетних напрямів розвитку системи цього захисту;
розробляє проекти концепцій загальнодержавних програм розвитку системи ТЗІ, узгоджує програми органів, щодо яких здійснюється ТЗІ, з питань ТЗІ;
видає нормативно-правові акти з питань ТЗІ, визначає порядок їх впровадження (крім державних стандартів);
погоджує нормативно-правові акти з питань ТЗЇ, які розробляються для власних потреб органами, щодо яких здійснюється ТЗІ;
визначає основні напрями стандартизації та організовує розробку стандартів з ТЗТ;
забезпечує виявлення і прогнозування загроз інформації, формування та супроводження моделей технічних розвідок і загроз;
координує діяльність органів, щодо яких здійснюється 131. спрямовану на протидію технічним розвідкам на особливо-важливих, державних об'єктах військово-промислового комплексу, Збройних сил України, інших військових формувань, оцішос стан та ефективність цієї протидії;
координує проведення та впровадження результатів фундаментальних та прикладних науково-дослідних, дослідно-конструкторських та дослідно-технологічних робіт з ТЗІ;
вшшчас види діяльності суб'єктів системи ТЗЇ, що здійснюється за відповідними дозволами, та надає: такі дозволи;
видає переліки технічних засобів загального призначення, які дозволені для ТЗІ.
визначас за погодженням Міністерства освіти України перелік спеціальностей та спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців з технічного захисту інформації, та погоджує перелік відповідних навчальних закладів;
здійснює методичне забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з ТЗІ;
контролює виконання вимог нормативно-правових актів з питань ТЗІ та стан захищеності інформації інженерно-технічними засобами і заходами.
? Перехід держави до нових цивільно-правових відносин пов'язаний з докорінними змінами у ставленні до власності.
Закон України "Про власність" (Розділ 1, ст.2, л.4) встановлює, що власність може Пупі приватною, колективною і державною. Статтею 40 вперше визначено, що, крім матеріальних (майнових), об'єктами права власності є інтелектуальна власність (IB).
Під IB необхідно розуміти результати творчої праці, що відображені у інформаційному вигляді і які мають споживчу цінність. З одного боку, цс товар, поводження з яким підпорядковується законам товарно-j рошових відносин, з іншого - інформація про способи дій і дії, що забезпечують комерційний успіх. Тому Ш можна поділити на дві групи: перша - результати творчої діяльності у сфері науки і виробництва (відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, програми для ЕОМ, бази даних, експертні системи, таємниці виробництва, ноу-хау); друга - результати творчої діяльності в галузі комерції і підприємництва (торгові таємниці, товарні знаки, фірмові назви, знаки обслуговування та ін.).
Змагання (конкуренція) може призводити до таких негативних наслідків, як крадіжка ЇВ з метою незаконного відтворення, використання для руйнації престижу конкурента, нанесення йому шкоди тощо.
З врахуванням вищезазначеного можна виділити такі характерні властивості інтелектуальної власності:
здатність конвертуватись в матеріальні цінності і гроші;
необоротність передачі іншій особі;
тиражність;
можливість використання з метою нанесення шкоди конкуренту;
відносна легкість крадіжки та навмисного викривлення.
Перераховані властивості доводять те, що ТВ повинна бути захищена. Сьогодні захист ЇВ може здійснюватись диома шляхами: правовим і організаційно-технічним.
? державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею, і охороняються державою
--------------------------------------------22--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 21. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.
Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:
опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;
безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);
надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;
оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.
? Стаття 4. Здійснення права власності на інформацію, що віднесена до державної таємниці, та її носії
Власник інформації, що віднесена до державної таємниці, або її матеріальних носіїв здійснює своє право власності з урахуванням обмежень, встановлених відповідно до цього Закону.
Порядок та умови охорони державної таємниці, включаючи встановлення спеціального режиму користування і розпорядження інформацією, що віднесена до державної таємниці, та її носіями, визначаються відповідно до цього Закону договором між власником інформації або її носіїв та Державним комітетом України з питань державних секретів.
Якщо зазначені в договорі обмеження права власності на інформацію, що віднесена до державної таємниці, та її носії завдають шкоди їх власнику, ця шкода компенсується власнику у
повному обсязі, включаючи неодержані доходи, за рахунок держави.
Якщо власник інформації, що віднесена до державної таємниці, або її носіїв відмовляється від укладення договору про охорону державної таємниці або порушує його, за рішенням суду ця
інформація або її носії можуть бути вилучені у власність держави. Порядок і розміри компенсації за таке вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.
? Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України.
--------------------------------------------23--------------------------------------
? ЗПІ Стаття 22. Правова інформація
Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
Джерелами правової інформації є Конституція України ( 888-09 ), інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними
чинності.
? ЗПДТ Стаття 9. Рішення Державного експерта з питань таємниць
У рішенні Державного експерта з питань таємниць зазначаються: інформація, яка має становити державну таємницю, та її відповідність вимогам, передбаченим статтею 6 цього Закону;
підстави віднесення інформації до державної таємниці та у разі її розголошення - обгрунтування шкоди життєво важливим інтересам України;
ступінь секретності зазначеної інформації;
строк, на який засекречується інформація;
обсяг необхідного фінансування заходів щодо її охорони;
державний орган (органи), який вніс пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці, і державний орган (органи), якому надається право приймати рішення щодо кола суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;
строк чинності рішення про віднесення інформації до державної таємниці.
?Стаття 191. Адміністративна інформація (дані)
Адміністративна інформація (дані) - це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.
Система адміністративної інформації (даних), повноваження органів, які займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, їх джерела та режим встановлюються відповідно до законодавства.
--------------------------------------------24--------------------------------------
? Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України. ( Статтю 30 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004 )
До конфіденційної інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх
форм власності, не можуть бути віднесені відомості:
про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан
правопорядку, освіти і культури населення;
стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;
про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим.
( Статтю 30 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004 )
? ЗПДТ Стаття 7. Порядок віднесення інформації до державної таємниці
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням Державного експерта з питань таємниць.
Рішення Державного експерта з питань таємниць може бути змінено або скасовано Президентом України.
Інформація вважається державною таємницею з часу включення її до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.
? Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.