Тема 4. СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
1. Сутність стратегічного планування.
2. Етапи стратегічного планування.
3. Методика розробки стратегії та стратегічного плану.
1. Сутність стратегічного планування
Стратегічне планування – це вид планової роботи, що передбачає формування стратегій підприємства для забезпечення здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності підприємства на довгострокову перспективу. На основі стратегічного плану складеться решта планів підприємства (див. рис. 4.1).
Рис. 4.1. Система планів підприємства
У процесі стратегічного планування розглядаються дві проблеми:
1. Адаптація підприємства до зовнішнього середовища. Стратегічні рішення мають забезпечити використання сприятливих зовнішніх можливостей для підвищення ефективності діяльності підприємства, а також сприяти запобіганню негативного впливу загроз та небезпек.
2. Координація діяльності на самому підприємстві. Стосується ефективного розподілу та використання обмежених ресурсів підприємства для досягнення найбільш оптимального ефекту.
Стратегічне планування має наступні особливості:
Здійснення цього процесу передбачає значних витрат ресурсів і часу.
Для стратегічного планування необхідний значний обсяг інформації про зовнішнє середовище.
Значна ступінь невизначеності, що супроводжує цей процес (складність оцінки ризиків в процесі планування).
Негативні наслідки стратегічного планування, як правило, набагато серйозніші ніж поточного.
Значну роль відіграє особистість та творчий підхід того, хто приймає стратегічне рішення.
Стратегічне планування охоплює повністю все підприємство (всі його активи та організаційну структуру, положення на ринку).
Лише стратегічне планування бажаного для підприємства результату принести не може, так як він має доповнюватися поточними планами.
Стратегічний план може піддаватися коректуванню, однак його річна деталізація здійснюється одночасно й у тісному зв’язку з розробкою поточних планів.
2. Основні форми організації планової роботи
Стратегічне планування здійснюється за такими етапами:
Визначення місії підприємства – встановлюється призначення, роль і місце підприємства на ринку на основі потреб та характеру споживачів, особливостей продукції, конкурентоспроможності підприємства, зовнішніх і внутрішніх умов його існування.
Місія підприємства – це основна мета, чітко визначена причина його існування. Вона відображує прагнення підприємства справити на зовнішнє середовище бажане враження.
Для реалізації обраної місії розробляються цілі, що стають орієнтирами та критеріями для всіх подальших рішень, а також діяльності підприємства загалом.
Деякі керівники підприємств вважають, що місією будь-якого комерційного підприємства є отримання прибутку. Таке уявлення помилкове. Прибуток – це внутрішня проблема підприємства, що не стосується споживача. А от успішно розвиватися воно може лише за умови задоволення певного споживчого попиту на ринку. Таким чином, свою головну мету (місію) підприємство має шукати за його межами. Для цього необхідно чітко визначити можливе коло споживачів (сегмент ринку) та потреби, які може задовольнити підприємство.
Формулювання місії може мати такий вигляд:
«Ми гарантуємо високу якість харчових продуктів».
«Наша продукція робить життя комфортним».
«Успіх підприємства – успіх країни».
«Ми надаємо людям дешевий транспорт».
«Здійснюючи прогрес, служити всьому світу».
В компаніях Західної Європи та США місія – це корпоративне гасло, що переглядається рідко або взагалі не переглядається.
Визначення цілей і завдань підприємства – окреслюються конкретні напрямки діяльності підприємства, мають піддаватися вимірюванню, а також точно визначати завдання для персоналу. Наприклад, при обраній місії - «Ми забезпечимо комп’ютеризацію країни», цілі можуть бути наступними: забезпечити зростання обсягів продажу комп’ютерів на 15% на рік, розпочати продаж програмних продуктів.
Основними напрямами визначення цілей на підприємстві можуть бути:
ринки («збільшити частку ринку до 31% протягом двох років», «збільшити обсяг продажу нової продукції до 100 тис. шт. упродовж року»);
виробнича потужність підприємства («збільшити виробничу потужність на 500 тис. одиниць протягом трьох років»);
ресурси підприємства («збільшити оборотний капітал до 3 млн. грн. протягом чотирьох років», «знизити кількість невиходів на роботу на 5% відносно минулого року», «запровадити щорічний 8 годинний семінар підготовки керівників підрозділів»);
продукція («зняти з виробництва певне найменування продукції до кінця майбутнього року», «розширити виробництво продукції, випуск якої розпочався минулого року»);
доходи підприємства («збільшити дохід на інвестований капітал до 21% протягом трьох років», «збільшити прибуток на 10% протягом наступних двох років»);
ефективність («збільшити продуктивність праці на одного працівника на 5%», «забезпечити рентабельність не менше 18%», «зберегти витрати на рівні певного року);
організаційні зміни у структурі та діяльності підприємства («запровадити лінійну організаційну структуру протягом двох років», «створити спеціальний підрозділ для планування діяльності підприємства», «стабілізувати виробництво і знизити простої до цільового рівня»);
соціальна діяльність підприємства («створити 200 додаткових робочих місць», «підвищити заробітну плату на 10%»);
інноваційна діяльність («розробити новий опалювальний котел з ККД 0,98 протягом двох років»).
При визначенні цілей необхідно враховувати наступні вимоги:
орієнтація у часі – передбачає точного визначення, коли повинен бути отриманий результат;
вибірковість – передбачає спрямування всіх ресурсів підприємства у першу чергу на вирішення найголовніших завдань;
досяжність – цілі не повинні перевищувати можливості підприємства та самих виконавців.:
гнучкість – можливість у процесі реалізації корегувати та уточнювати цілі у залежності від змін організаційного середовища підприємства;
конкретність – передбачає чітке визначення результатів досягнення мети, термінів її реалізації, виконавців;
вимірність – необхідно дати кількісну або якісну оцінку цілям при їх визначенні та реалізації.;
сумісність – передбачає врахування інтересів власників, працівників підприємства, споживачів, постачальників і суспільства в цілому;
різноплановість – поставлені цілі та завдання мають охоплювати всі напрямки діяльності підприємства, від яких залежить його існування та розвиток.
Аналіз і оцінка інформації про зовнішнє середовище – відбувається аналіз та оцінка інформації щодо:
макросередовища підприємства (правового регулювання у державі, становища економіки, природного середовища та ресурсів, соціальної сфери, науково-технічного прогресу).
мікросередовища (інформації про споживачів, постачальників, конкурентів, фінансово-кредитні організації).
Аналіз і оцінка інформації про внутрішнє середовище – аналізується та оцінюється інформація про внутрішні можливості підприємства, а саме: виробництво, маркетинг, ресурси, інноваційну політику тощо.
Планування стратегій – розробка комплексу програм, завдяки реалізації яких підприємство передбачає поліпшити свої позиції на ринку.
Визначення стратегій передбачає формування довгострокових орієнтирів підприємства щодо визначення певного виду діяльності, бажаного положення на ринку, рішення щодо випуску певної продукції. При цьому розглядаються стратегічні питання щодо вибору споживачів, постачальників, виробничих технологій, ресурсів, розширення або припинення виробництва продукції (послуг). Формуються також принципи поведінки на ринку з врахуванням впливу конкурентних сил).
Розробка стратегічного плану – встановлюються цільові показники для реалізації обраної стратегії.
3. Методика розробки стратегії та стратегічного плану.
Ретельність вибору стратегії, ступінь відповідності її сучасному стану підприємства та майбутнім сподіванням залежить від наступних чинників:
1. Навичок і здібностей відповідальних за прийняття рішень.
Від того, як та ким обирається стратегія залежить майбутній успіх підприємства. Після знаходження в Каліфорнії золота в США почалася «золота лихоманка». Більшість людей поїхали саме щоб знайти золото, розбагатіти та відкрити власну справу. Більш розсудливі обрали іншу стратегію. Вони приїхали до Америки вже з власною справою, щоб продавати таким «випробувачам долі» необхідні для життя товари. Їхні доходи були більш стабільними, а бізнес надійнішим через забезпеченість постійною потребою людини в інструментах та товарах повсякденного вжитку.
Величини прийнятного ризику. Орієнтація підприємства на мінімальний ризик суттєво звужує вибір стратегій.
Дії конкурентів. Обрані підприємством стратегії можуть не бути реалізованими завдяки впливу конкурентних сил.
Достатність фінансових ресурсів.
Розробка стратегії передбачає декілька етапів:
Оцінка поточної стратегії і результатів діяльності підприємства щодо її реалізації;
Формування бажаних напрямів діяльності;
Вибір стратегії;
Оцінка обраних стратегій та їх прийняття
(1) Оцінка поточної стратегії та результатів діяльності підприємства щодо її реалізації. Для оцінки використовуються наступні критерії:
обсяги діяльності підприємства та характер виробленої продукції, що сприяє її успіху на ринку (різноманітність, диференціація, якість);
рівень розвитку НДДКР;
відношення керівництва до ризику та зовнішніх загроз;
структура потреб споживачів, що формує попит у даній галузі;
дані про вхідні та вихідні бар’єри галузі;
ключові чинники успіху певної галузі (розмір, темп росту ринку; захищеність від інфляції).
Отримані дані порівнюються з метою оцінки потенційної прибутковості, ризику, можливостей та особливостей господарювання підприємства. Оцінка результатів минулої діяльності виявляє існуючі проблеми та надає інформацію для подальшого планування.
(2) Формування бажаних напрямів діяльності. Наприклад, щорічні темпи росту виробництва мають перевищувати 8%, за 2 наступні роки здійснити розробку та розпочати випуск нового виду продукції. Для цього використовується інформація отримана на першому етапі розробки стратегії та додатково з’ясовується:
чи передбачена статутом діяльність підприємства у привабливих галузях;
наявність або можливість виникнення проблем щодо обраних напрямів діяльності;
достатність ресурсів для підтримки перспективних і фінансування нових продуктів;
прибутковість старих та нових видів діяльності (продукції);
вразливість до негативних тенденцій або ступінь ризику;
ступінь конкурентоспроможності.
Формулювання бажаних напрямів і результатів діяльності підприємства здійснюється у відповідності до того, який із варіантів найкраще сприятиме досягненню цілей.
Надалі майбутні прагнення підприємства порівнюються з можливостями їх реалізації та виявляються відхилення.
(3) Вибір стратегії. При виборі стратегії особлива увага приділяється ключовим чинникам успіху (стану галузі та позиції підприємства у галузі; відношення до вибору стратегій вищого керівництва; фінансів; зобов’язань за попередніми стратегіями; міри залежності від зовнішнього середовища; часу).
Вибір стратегій відбувається у наступній послідовності:
Вибір загальної стратегії. При цьому розглядаються три основні стратегічні альтернативи:
стратегія стабільності – передбачає зосередження підприємства на існуючих напрямах діяльності та їх підтримка (обумовлює розробку системи оборонних планів);
стратегія росту – передбачає розвиток старих та нових напрямів діяльності, розширення діяльності підприємства, проникнення на нові ринки та їх захоплення (характерна система наступальних планів);
стратегія скорочення – рівень цілей встановлюється нижче за досягнутий в минулому (застосовується для раціоналізації та переорієнтації діяльності при сильному впливі загроз зовнішнього середовища та перевазі слабких сторін підприємства над сильними).
Вибір ділової (конкурентної) стратегії – спрямована на забезпечення конкурентних переваг підприємства на ринку та нейтралізацію його конкурентів. Підґрунтям для вибору ділової стратегії є:
стратегія переваг у витратах;
стратегія диференціації (широкого асортименту);
стратегія фокусування (вузької спеціалізації).
3. Вибір функціональної стратегії. Розробляються з метою конкретизації та досягнення функціональних цілей підприємства. Основними з них є:
маркетингова (продуктово-маркетингова) стратегія;
виробнича стратегія;
стратегія управління персоналом (кадрова стратегія);
фінансова стратегія.
(4) Оцінка обраних стратегій та їх прийняття. Відбувається оцінка кожної з обраних стратегій та визначаються майбутні результати їх реалізації, щоб з’ясовувати:
чи будуть ліквідовані розриви;
чи враховані всі чинники, щоб забезпечити реалізацію стратегії;
чи приведе обрана стратегія до досягнення підприємством цілей і виконання своєї місії.
Оцінка стратегії включає можливість визначення виникнення негативних наслідки її реалізації та ступінь виправданості ризику. Обрані стратегії, що отримали позитивну оцінку приймаються підприємством як кінцевий варіант.
Розробка стратегічного плану.
На основі прийнятих стратегій складається стратегічний план підприємства. Форма його конкретизації наведена у таблиці 4.1.
На відміну від тактичних планів, стратегічний план він не має жорсткої структури щодо розділів. Кожне підприємство підходить до вирішення цього питання з власної позиції, але найчастіше до нього включають такі розділи:
Місія та цілі підприємства (сформульовані на початковому етапі стратегічного планування).
Таблиця 4.1.
Ступінь конкретизації показників стратегічного плану
Стратегічна мета
Показник
Значення

Досягнення норми прибутку на вкладений капітал вище середньої для галузі
Прибуток на капітал, що використовується
Не менше 24%

Забезпечення темпів росту продажу вище за основних конкурентів
Приріст продажу
Понад 13%

Підтримка іміджу підприємства як новатора
Частка нових товарів та послуг в обсягу продажу
Частка продукції молодше 2 років понад 60%

Стан підприємства як пріоритетного постачальника
Частка продажу постійним клієнтам
Понад 50%

Розвиток регіонального ринку
Кількість нових клієнтів
Приріст 30% щорічно

Конкуренція та ринки (конкретизація заходів щодо створення конкурентних переваг, протидій конкурентам, захоплення ринків, активізації діяльності на власному сегменті, використання нових каналів збуту та ін.).
Продукція та послуги (конкретизація заходів щодо розробки, випуску та реалізації продукції).
Організаційна структура (заходи щодо забезпечення простоти, чіткості та легкості управління, розвитку інформаційної системи).
Ресурси (прийняття рішень щодо переобладнання виробництва, джерел фінансування, формування фондів та їх розмір, кадрової політики, оптимізації використання матеріальних ресурсів, мінімального обсягу оборотних коштів, максимальної величини витрат на інноваційну діяльність).
Інновації (напрями проведення НДЦКР, впровадження інновацій щодо технологій, продукції, управління).
Інвестиції (рішення щодо здійснення капіталовкладень, джерел формування інвестиційних коштів та напрямів їх використання).
Розробка стратегічного плану здійснюється відповідно до обраних стратегій і ринкових можливостей підприємства.
Верхніми обмеженнями ринкових можливостей служать:
можливий обсяг продажу (максимальна величина незадоволеного попиту на ринку, на задоволення якого може розраховувати підприємство та орієнтувати свій внутрішній потенціал);
ціна реалізації (розглядається співвідношення загального рівня цін ринку та допустимий рівень цін для реалізації продукції підприємства у кожному з прогнозованих періодів).
Нижня межа ринкових можливостей обумовлена:
мінімально допустимим завантаженням виробничих потужностей (мінімально допустиме завантаження обладнання, що залежить від наявного попиту на продукцію підприємства);
витратами виробництва (можливість реалізації будь-якої стратегії знаходить своє відображення у витратах виробництва шляхом порівняння ринкових цін та прогнозованої собівартості підприємства).
Стратегічний план містить орієнтовні показники діяльності підприємства які в подальшому конкретизується тактичними планами підприємства.
Тема 5. ПЛАНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НА ПІДПРИЄМСТВІ
1. Інвестиції як об’єкт планування. Етапи інвестиційного циклу.
2. Етапи планування інвестиційної діяльності підприємства.
3. Планування процесу створення нової продукції.
4. Методика оцінки інвестиційних проектів
1. Інвестиції як об’єкт планування
Планування інвестиційної діяльності спрямоване на реалізацію обраної стратегії підприємства та узгодження її з необхідними для цього ресурсами.
Планування інвестиційної діяльності є необхідним процесом з ряду причин:
потреба у розробці декількох альтернативних проектів;
завжди існує необхідність вибору з альтернативних інвестиційних проектів найбільш ефективного;
необхідність якнайшвидшого отримання віддачі від інвестицій;
планування сприяє зниженню ризику, що пов’язаний із прийняттям інвестиційних рішень.
Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» – інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
До таких цінностей належать:
цінні папери;
основні виробничі фонди (рухоме та нерухоме майно);
нематеріальні активи;
сукупність технічних та технологічних знань у вигляді технічної інформації та виробничого досвіду.
Інвестиції класифікують за певними ознаками:
1. За об’єктами інвестицій:
реальні – ресурси, що використовуються для придбання реальних активів підприємства (матеріальні та нематеріальні) тощо;
фінансові – вкладення коштів у цінні папери підприємств, видача кредиту за рахунок власних коштів.
2. Щодо зв’язку із процесом відтворення:
нетто-інвестиції – початкові інвестиції, що вкладаються у створення нового чи придбання вже існуючого підприємства, а також призначені для розширення власного виробництва;
реінвестиції – кошти, що направляються на відновлення зношених і списаних виробничих фондів підприємства.
3. За періодом інвестування:
короткострокові – на період до 1 року;
довгострокові – на період більше 1 року.
4. За джерелами фінансування:
власні – формуються з амортизаційних відрахувань, чистого прибутку, коштів від реалізації активів, коштів акціонерів;
запозичені – включають банківські, облігаційні позики;
залучені – внески вітчизняних інвесторів до статутного фонду підприємства, внески іноземних інвесторів, кошти держбюджету.
4. За рівнем ризику:
інвестиції, для яких рівень ризику не визначають – обов’язкові інвестиції, що направляються на заміну виробничих потужностей, що вибули із виробництва;
інвестиції з рівнем ризику нижчим за середній – спрямовані на зниження витрат виробництва;
інвестиції із середнім рівнем ризику – вкладаються у розширення виробництва;
інвестиції з рівнем ризику, що вищий за середній – інвестиції у розробку та виробництво нової продукції;
інвестиції з найвищим рівнем ризику – інвестиції у венчурні проекти, наприклад, у наукові дослідження і розробки.
Інвестиційна діяльність має циклічний характер. Етапами цього циклу є:
Рис. 5.1. Етапи інвестиційного циклу
2. Етапи планування інвестиційної діяльності підприємства
Планування інвестиційної діяльності складається із таких етапів:
Розробка плану інновацій.
Розробка плану інвестицій за окремими напрямами.
Складання зведеного плану інвестицій.
(1) Розробка плану інновацій. Забезпечити міцну конкурентоздатну позицію промислове підприємство лише за рахунок задоволення існуючих потреб споживачів, скорочення витрат, зниження ціни, підвищення попиту за рахунок рекламних акцій не може. Для досягнення даної мети необхідно цілеспрямовано створювати нові потреби через розробку і реалізацію інновацій.
Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність»
інновації – це новостворені і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Рішення про запровадження інновацій та розробку інноваційного проекту є завжди стратегічним рішенням, тому підприємству з самого початку має оцінити внутрішні та зовнішні чинники стосовно можливості реалізації запланованих інновацій.
До зовнішніх чинників належать:
попит – розглядаються рівень та динаміка попиту, а також можлива рентабельність продукції, що є предметом інновацій;
галузева динаміка – розглядається стан життєвого циклу галузі та можливі ринкові ніші підприємства;
ринок ресурсів – розглядається наявність технічних рішень (патентів, технологій) та ресурсних можливостей підприємства, що можуть стати основою для реалізації інновації.
До внутрішніх чинників відносять:
персонал – його навички, вміння працювати «в команді», управляти проектами, бажання вчитися та освоювати щось нове.
достатність ресурсів та ефективність їх використання.
динамічність організаційної культури – збалансована система повноважень та відповідальності.
можливість підприємства швидко адаптуватися до змін.
(2)Розробка плану інвестицій за окремими напрямами складається із:
Визначення часових рамок інвестицій.
Визначення вартості інвестиційних проектів.
Вибір найбільш ефективних шляхів реалізації проектів (мають бути ув’язані із стратегією, цілями та принципи розподілу інвестиційних ресурсів підприємства на визначений період).
Оцінка розроблених планів інвестицій. Здійснюється за критеріями:
узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства та зовнішнім середовищем;
відповідність ресурсного потенціалу підприємства сформованій інвестиційній стратегії;
прийнятність рівня ризику;
розміру очікуваних економічних результатів, що планується отримати при реалізації інвестиційного проекту.
Прийняття рішення про джерела фінансування. Необхідний обсяг інвестицій залежить від економічної ситуації на ринку:
ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю. У такому випадку має здійснюватися лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Обсяг необхідних інвестицій визначається на основі даних про потребу в новому обладнанні, цін на нього з урахуванням вартості монтажу;
попит на продукцію підприємства є зростаючим. У такому випадку є сенс збільшення обсягів виробництва продукції з метою приросту прибутку. Для цього необхідне розширювати відтворення основних фондів і нарощувати виробничі потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за попередньо розробленим проектом. Такий проект складається за розділами:
зведені техніко-економічні показники;
заходи для окремих напрямів технічного, технологічного, організаційного розвитку;
потреба в обладнанні.
Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень використовується метод прямого розрахунку за даними кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва.
попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився (вона втратила конкурентоспроможність). Підприємство має модернізувати її виробництво або організувати виготовлення нової продукції. У такій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-технологічної бази виробництва.
Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень проводять аналогічно, як і в попередній ситуації, але враховують значні розміри капітальних затрат на маркетингові дослідження, можливу диверсифікацію виробництва.
(3) Складання зведеного плану інвестицій. Враховуючи, що на підприємстві одночасно може здійснюватися декілька проектів, зведений план передбачає визначення для кожного інвестиційного проекту та в цілому для всього підприємства наступних показників:
загальних обсягів інвестицій на планований період усього і за роками життєвого циклу проекту;
структури інвестицій (обсягів інвестицій у розрізі напрямів використання);
джерел фінансування інвестицій у розрізі внутрішніх і зовнішніх джерел;
грошових потоків;
показників ефективності;
кінцевих фінансових результатів.
Розрахунок грошових потоків підприємства, що виникають у результаті здійснення інвестиційних проектів, передбачає визначення:
планових обсягів продажу;
планової суми прямих і загально-виробничих витрат у собівартості реалізованої продукції;
чистих грошових надходжень та чистого прибутку.
При розрахунку грошового потоку плановий термін інвестицій доцільно розділити на три періоди:
Розробка та початок впровадження інвестиційного проекту;
Реалізація проекту за відповідними проектами;
Завершення проекту.
Завершальним етапом оцінки грошового потоку від інвестиційного проекту є складання плану грошових потоків інвестиційного проекту (див. табл. 5.1).
Таблиця 5.1
План грошових потоків інвестиційного проекту
Показники
Початкові інвестиції
На
01.01....
На
01.01....
Ліквідаційний період (01.01...)

Початкові інвестиції (–)





Операційний потік (+,–)





Ліквідаційний потік (+,–)





Всього чистий грошовий потік за проектом (+,–)






Розрахунок кінцевих фінансових результатів дозволяє визначати і планувати розміри надлишку і нестачі коштів підприємства, передбачати на цій основі розміри залучення в оборот кредитних засобів, терміни і обсяги погашення залучених ресурсів, виплати відсотків за кредитами.
Розгорнутий розрахунок кінцевих фінансових результатів здійснюється на стадії тактичного планування, на якій формуються вихідні дані для підготовки фінансового плану.
3. Планування процесу створення нової продукції
Планування створення нової продукції здійснюється за такими етапами:
Пошук ідей щодо оновлення продукції.
Потенційними джерелами ідей можуть бути працівники підприємства, науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, покупці, постачальники, конкуренти, ярмарки, виставки тощо.
Оцінка ідей та пошук найбільш прийнятної ідеї.
Основним критерієм оцінки може служити майбутня прибутковість продуктів і придатність ідеї для подальшої розробки. На цьому етапі здійснюється приблизна оцінка обсягів попиту, тенденцій його розвитку, розглядаються питання можливості технічної реалізації проекту, відсутності юридичних проблем та ризику при експлуатації продукту споживачами.
Оцінка споживчих властивостей нової продукції та аналіз ринку.
Після схвалення певної ідеї додатково оцінюються властивості нової продукції, а саме: тривалість життєвого циклу, стійкість до сезонних коливань, простота використання, дизайн, можлива собівартість, економічність експлуатації, якість, потужність, габаритні розміри, термін використання, надійність при експлуатації, універсальність використання, співвідношення стандартних та специфічних елементів.
Додатково проводять попередній аналіз ринків щодо забезпечення конкурентоспроможності нової продукції шляхом оцінки існуючої та можливої конкуренції, розміру ринку, конкурентоспроможність цін, ступінь ризику при освоєнні ринку.
Вивчення особливостей виробництва та існуючих можливостей підприємства щодо випуску нової продукції.
Даний етап передбачає аналіз технічної бази підприємства стосовно її готовності до розробки та виготовлення нової продукції. Фахівці вивчають різні способи виробництва продукту з метою обрання такого варіанту, який забезпечить мінімальні зміни при вдосконаленні виробництва. Це знизить витрати на освоєння нового продукту та прискорить початок його виробництва. Крім того, розглядають рівень інвестицій, відповідність виробничим потужностям, тривалість часу до початку реалізації проекту, простоту виробництва, доступність виробничих ресурсів.
Проектування нової продукції.
На цьому етапі здійснюється робота пов’язана з проектуванням: розробка пропозицій та обґрунтувань, передпроектна та проектна підготовка. Проект містить основні результати проектних робіт і повну характеристику властивостей які буде мати нова продукція, технологію її виробництва та економічне обґрунтування.
Виготовлення обмеженої партії продукції та пробний збут на обмеженому ринку.
Проводяться організаційні роботи щодо підготовки до виробництва та виготовлення прототипу продукту, який придатний для випробувань. Перевіряється придатність запропонованої технології для виготовлення нової продукції, розгортається дослідне виробництво для її обмеженого випуску.
Для виготовленої у невеликій кількості продукції організовують пробний збут, щоб визначити реакцію покупців та прийняти рішення про запуск її у серійне (масове) виробництво. Отримана у результаті збуту інформація дозволяє визначити фактичний рівень витрат виробництва, врегулювати ціну, намітити шляхи просування товару.
За позитивними результатами дослідного виробництва та пробного збуту вище керівництво приймає рішення про затвердження проекту та виділення коштів на організацію і здійснення серійного виробництва.
Серійне (масове) виробництво продукції та освоєння ринку.
У процесі розгортання основного виробництва закінчуються роботи, що були розпочаті на попередніх етапах: створення упаковки, тари, розробка технічної документації, реклами. Виробництво забезпечується необхідним обсягом ресурсів. Проводиться активна рекламна компанія і заходи для освоєння ринку.
Інновації в області технологій, технічних, організаційних та інших рішень аналогічно починаються з пошуку та оцінки ідей та закінчуються розробкою відповідних проектів. Кожен інноваційний проект оформляється у вигляді заявок-пропозицій, які і складають план інновацій підприємства. На основі плану інновацій складаються плани інвестицій за окремими напрямами.
4. Методика оцінки інвестиційних проектів
Процес планування інвестицій передбачає оцінку ефективності наявних інвестиційних проектів підприємства. При цього необхідно враховувати:
проект вважається прибутковим за умови повернення інвесторам вкладених коштів за прийнятної для них норми доходності;
вкладення інвестицій та одержання доходів здійснюється у різні періоди часу, що вимагає приведення (дисконтування) до теперішньої вартості як суми інвестованих коштів, так і суми грошового потоку;
дисконтування здійснюється за певними дисконтними ставками, які можуть бути рівними: ставці банківського депозиту, кредитній ставці, граничній нормі рентабельності в галузі;
якщо по закінченню реалізації проекту планується отримати додаткові доходи від ліквідації обладнання або вивільнення оборотних коштів, то такі надходження теж враховуються як доходи заключного періоду.
Розрахунок показників ефективності інвестицій передбачає розрахунок таких аналітичних показників:
чистого дисконтованого доходу;
індексу доходності;
норми рентабельності інвестицій;
терміну окупності проекту;
внутрішня норма прибутку (внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій).
(1) Чистий дисконтований дохід (ЧДД) – розраховується як різниця між сумою доходу () від інвестицій протягом планованого періоду і загальним обсягом вкладених інвестиції (). Оскільки грошові потоки різняться у часі, то вони мають бути дисконтовані (приведені до теперішньої вартості) за допомогою коефіцієнту дисконтування та норми дисконту, що встановлюється інвестором на основі щорічного відсотку, який він хоче мати на інвестований капітал:
(5.1)
Сума отриманого дисконтованого доходу () у плановому періоді залежить від вибору величини норми дисконту і розраховується за формулою:
(5.2)
де, Дt – щорічний грошовий потік у t-му році , грн.;
Е – норма дисконту (дисконтування), од.;
t – кількість кроків розрахункового періоду Т.
У випадку, коли проект передбачає не разове інвестування, а вкладення інвестицій протягом t років, чистий дисконтований доход буде розраховуватися за формулою:
(5.3)
До реалізації обирається інноваційний проект, що забезпечує максимальне значення ЧДД. Якщо ЧДД < 0, то проект автоматично відхиляється.
(2) Індекс доходності () – розраховується як відношення суми дисконтованого доходу за весь термін служби проекту до загальної суми дисконтованих інвестицій. Здійснивши математичні перетворення отримаємо:
(5.4)
Проект являється економічно вигідним, якщо  > 1.
(3) Норма рентабельності інвестицій () – є відносним показником і розраховується як відношення дисконтованого доходу () до суми інвестицій ():
(5.5)
При цьому розрахунок може здійснюватися як на основі доходу (прибутку) без урахування виплати податків та сплати суми кредиту так і після сплати податків і сплати кредиту. Останній метод більш точніше характеризує вигоду власника або інвестора від вкладених інвестицій.
Даний показник може також розраховуватися як відношення суми чистого прибутку та амортизації до суми інвестицій.
(4) Термін окупності () – це період часу (роки, квартали, місяці), протягом якого відбувається відшкодування інвестору суми його інвестицій у вигляді чистого доходу (прибутку плюс амортизації).
Термін окупності може бути розрахований декількома способами залежно від способу отримання планованих доходів у часі.
а) коли дохід розподіляється за роками рівномірно визначається як відношення загальної суми інвестицій до річного доходу:
(5.6)
б) коли дохід розподіляється за роками нерівномірно визначається підрахунком кількості періодів часу (років, кварталів, місяців), протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом (наростаючим підсумком):
(5.7)
де, n – число періодів (років, кварталів), за які кумулятивна сума грошових
надходжень наближено дорівнює величині інвестицій  ? ІЗ, але
за умови, що  < ІЗ, тобто n < t;
?ІЗ – частина суми інвестицій, що лишилась непокритою грошовими
надходженнями: ?ІЗ = ІЗ – , за умови n < t;
– сума грошових надходжень у наступному після n-го, періоді.
Наприклад, сума вкладених у проект інвестиційних коштів складає 24 млн. грн. Дохід від проекту в перший рік становитиме 6 млн. грн., у другий – 10 млн. грн., у третій – 12 млн. грн. Визначити термін окупності інвестицій.
Для розрахунків побудуємо таблицю 2.
Таблиця 5.2
Вихідні дані для визначення терміну окупності інвестицій
Рік
0
1
2
3

Інвестиції, млн. грн.
-24
-
-
-

Доходи, млн. грн.
-
6
10
12

Сальдо накопичувального потоку, млн. грн.
-24
-18
-8
4








Тоді,
При нерівномірному надходженні доходу від інвестицій за роками термін окупності може бути розрахований як відношення суми інвестованих коштів до середньорічного доходу (чистого прибутку):
(5.8)
При використанні даного показника для оцінки ефективності інвестицій необхідно мати на увазі, що проекти з однаковими термінами окупності можуть мати різну ефективність у залежності від розподілу суми доходу за роками. Наприклад, проект з річними доходами 800 тис. грн., 700 тис. грн., 300 тис. грн. після їх дисконтування виявляється більш ефективним, ніж проект з річними доходами 300 тис. грн., 500 тис. грн., 1000 тис. грн.
(5) Внутрішня норма прибутку (внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій) – є верхньою межею відсоткової ставки, за якою підприємство може окупити кошти вкладені у проект. Внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій визначається як ставка дисконтування, за якої  = 0.
(5.9)
Не має прийматися до реалізації жоден інноваційний проект, якщо він не забезпечує значення внутрішньої ставки доходу (), яке перевищує ставку дисконтування (Е).
При вкладанні коштів в інвестиційний проект доцільно визначити вплив інфляційних процесів. Для оцінки ефективності інвестицій із врахуванням інфляції можна скористатися двома способами:
Скорегувати грошові потоки спочатку на середньорічний індекс інфляції, а потім на ставку дисконту.
Скорегувати ставку дисконту на індекс інфляції, а потім розрахувати дисконтований дохід (грошовий потік) за допомогою отриманої ставки.
Ставка дисконту з урахуванням інфляції (Еі) визначається за формулою:
(5.10)
де Е – ставка дисконту без врахування інфляції;
і – середньорічний індекс інфляції.