Тема 1. Організація діяльності аудиторської фірми
Організаційно-правові форми здійснення аудиторської діяльності в Україні.
Порядок призначення аудиторів фінансової звітності.
Договір на проведення аудиторської перевірки.
Організаційно-правові форми здійснення аудиторської діяльності в Україні.
Аудиторські фірми можуть бути:
універсальними;
спеціалізованими.
Аудиторська фірма повинна здавати не пізніше 15 березня Звіт аудиторської фірми / аудитора про виконані роботи та надані послуги (Ф №1 — аудит).
Аудитори, термін чинності сертифікатів яких закінчується, не раніше від 3-ох і не пізніше ніж 1-го місяця до закінчення цього терміну повинні подати документи про подовження терміну чинності сертифікату у разі якщо вони:
займалися аудиторською діяльністю як фізичні особи або у складі аудиторської фірми не менше 3 років;
займаючись аудиторською діяльністю своєчасно подавали звіт за формою 1-аудит;
щорічно успішно проходили контрольні тестування за підсумками удосконалення професійних знань;
до них не застосовувалися стягнення збоку АПУ.
Якщо хоча б одна вимога з наведених не виконується, для продовження терміну чинності сертифікату призначають контрольне тестування.
Усі аудитори повинні щороку проходити навчання за 40-ка годинними програмами, затвердженими АПУ, у визначених центрах відповідно до Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України, затвердженого АПУ 31.05.07 р.
2.Порядок призначення аудиторів фінансової звітності.
Процедура укладання договору на проведення аудиту:
Звернення клієнта до АФ / аудитора.
Вивчення потенційного клієнта.
Надсилання клієнту листа-зобов'язання.
Повернення аудитору (АФ) підписаного листа-зобов’язання клієнтом.
Укладання договору на аудит.
Добір та призначення аудиторів акціонерного товариства рекомендується здійснювати на тендерній основі, шляхом аналізу інформації щодо діяльності різних аудиторів і АФ.
3. Договір на проведення аудиторської перевірки.
Обов'язковою умовою на проведення аудиту є договір між аудитором (АФ) та замовником.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій, інших послуг можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора.
Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятим в Україні. Недійсні є будь-які положення договору, спрямовані на повне звільнення аудитора (АФ) від відповідальності за недостовірність аудиторського висновку чи іншого документу, у якому відображаються результати перевірки.
Структура договору на аудит:
Преамбула — назва документа, номер договору, прізвище осіб.
Предмет договору — назва аудиторської послуги, її мета, масштаб аудиту.
Зобов'язання сторін – дотримання вимоги щодо якості проведення аудиту
Порядок здавання і приймання робіт — вказується перелік, характеристика та послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та порядок оформлення відмови замовника прийняти виконану роботу. Висновок передається за актом приймання передачі.
Терміни виконання роботи — дата початку аудиту, дата завершення перевірки, дата надання підсумкової документації.
Вартість робіт і порядок їх розрахунків.
Відповідальність сторін — замовник відповідає за достовірність наданої аудитором інформації, виявлені відхилення та порушення, за фінансовий результат діяльності підприємства.
Термін дії договору.
Особливі умови — вказується кінцевий термін подання документів.
Реквізити — підписи, печатки.
Тема 2. Організація процесу аудиту фінансової звітності
1. Етапи аудиту та їх характеристика.
2. Послідовність перевірки окремих категорій операцій.
1. Етапи аудиту та їх характеристика.
1. Укладання (поновлення) договору на аудит.
2. Планування аудиторської перевірки.
Планування — це звернення уваги аудитора на найважливіші напрями аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно.
У ході планування розробляють план аудиту та програму аудиту.
Загальний план аудиту — складається з переліку основних запланованих видів робіт за етапами аудиту із зазначенням термінів виконання та виконавців.
Програма аудиту — детальний документ, який розробляється по відношенню до окремих статей звітності або категорій операцій, і який визначає порядок їх перевірки.
План аудиту
Клієнт_____________________________________________________________
Період аудиту______________________________________________________
Керівник аудиторської групи ________________________________________
Склад аудиторської групи____________________________________________
Кількість людино-годин на перевірку__________________________________
№ п/п
Період робіт
Виконавець
Термін виконання
Примітки

1
Вивчення бізнесу клієнта
Іванов О. В.
03.03.09 (з договором)


2
Оцінка юридичної правомірності діяльності
Іванов О. В.
03.03.09


3
Перевірка статутного капіталу




4
Перевірка операцій з ОЗ





………………………………………………




20
Передача аудиторського висновку та іншої підсумкової документації клієнту

15.04.09 (з договором)



Програма аудиту
Клієнт_____________________________________________________________
Період аудиту______________________________________________________
Категорія операцій__________________________________________________
Індивідуальний ризик: високий
Загальні завдання — оцінка.
Загальні завдання аудиту
Конкретні завдання
Процедури перевірки
Виконавець
Термін виконання
Обсяг аудиту
Примітки






Суцільна. Вибіркова



3. Вивчення та оцінка системи обліку і внутрішнього контролю клієнта;
4. Підтвердження залишків на рахунках обліку (отримання аудиторських доказів);
5. Виконання заключних процедур аудиту:
Аналіз фінансового стану.
Аналіз невизначених подій.
Аналіз подій після дати балансу.
Аналіз робочої документації.
6. Написання аудиторського висновку.
Послідовність перевірки окремих категорій операцій
Послідовність перевірки окремих категорій операцій:
1. Збір загальної інформації про предмет перевірки (клас операцій) — отримують знання з розуміння економічного змісту операцій і подій, наприклад: основні замовники і контракти, умови розрахунків, цінова політика, портфель замовника, схема збуту продукції, несприятливі умови здійснення операцій, складні операцій і т.п.
2. Оцінка факторів ризику наявності помилок (ризик наявності помилок включає: властивий (індивідуальний) ризик та ризик контролю). Приклади індивідуального властивого ризику та рівні залишків рахунків і класів операцій: велика номенклатура товарів, кількість рахунків дебіторів і кредиторів, чутливість активів до втрат і незаконного привласнення, здійснення незвичайних і складних операцій, особливо наприкінці року, значний вплив людського фактору при обліку певних операцій.
3. Складання програми аудиторської перевірки класу операцій.
4. Оцінка надійності системи внутрішнього контролю окремого класу операцій.
5. Коригування програми перевірки.
6. Виконання аудиторських процедур, перевірка класу операцій встановленими критеріями достовірності.
7. Документування отриманих результатів, складання робочої документації аудитора.
8. Формування думки про достовірність окремої статті звітності, що відповідає класу операцій, аналіз взаємозв'язку з іншими показниками звітності.
Тема 3: Організація системи внутрішнього контролю та методики їх вивчення в процесі аудиторської перевірки фінансової звітності
Структура системи внутрішнього контролю.
Процедури контролю.
Вивчення, оцінка і документування знань про систему внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит.
1. Структура системи внутрішнього контролю.
Система внутрішнього контролю – це сукупність заходів і процедур для своєчасного попередження, виявлення і виправлення відхилень в обліку та звітності.
Сучасний процес аудиту передбачає вивчення аудитором СВК за її складовими частинами.
Середовище контролю – це дії, заходи і процедури, які відображають загальне відношення керівництва і власників до контролю і важливість контролю для суб’єкта господарювання.
Зовнішні фактори визначають умови для ведення обліку і організації внутрішнього контролю.
Підпорядкованість підприємства – чи має підприємство підпорядкування, в чому воно проявляється з точки зору обліку і контролю, проводиться контроль, який вплив має вищестояща організація на ведення БО на підприємстві.
Внутрішні фактори
Організаційна структура впливає на методи розподілу прав і обов’язків. В рамках організаційної структури здійснюються і основні інформаційні зв’язки. Знання про неї дозволяють аудитору розуміти управлінські і функціональні зв’язки у клієнта і те, як можуть виконуватись при цьому контрольно – орієнтовані заходи і процедури.
Філософія і стиль управління виражається у відношенні керівництва до ризиків пов’язаних з господарськими операціями, складанням звітів по фінансовій звітності та до контрольних процедур.
Процедури контролю.
Процедури контролю – це сукупність заходів запроваджених керівництвом, для своєчасного попередження, виявлення і виправлення відхилень у обліку і звітності.
До процедур контролю належить:
1) Санкціонування – це надання дозволу на здійснення господарської операції що реалізується шляхом підпису посадовими особами та оформлення показів, розпоряджень та ін. документів, які мають дозвільний характер.
2)Інвентаризація – 1) з’ясовується чи була проведена інвентаризація перед складанням фінансової звітності. 2) з’ясовується скільки було інвентаризації них комісій. 3) чи є постійно діючою інвентаризаційна комісія. 4) ознайомтесь з результатами інвентаризації (акти інвентаризації, якість їх оформлення, з якою періодичність проводиться інвентаризація в касі, чи встановлював вимогу керівник проводити інвентаризацію з більшою періодичністю).
3)розподіл прав і повноважень – належний розподіл обов’язків дозволяє уникнути як навмисних так і ненавмисних помилок. Має бути забезпечено:
розподіл матеріальної відповідальності і функцій ведення б/о
розподіл санкціонування операцій і матеріальної відповідальності за відповідні активи
розподіл відповідальності за здійснення господарської операції і відповідальності за ведення їх обліку.
несумісність обов’язків – це така комбінація за якої працівник який здійснив помилку або навмисне викривлення інформації може приховати цей факт у ході діяльності
робочий план рахунків – забезпечує систему структуру де термінування інформації яка надається адміністрації або споживачам
До інших процедур контролю відносять :
Контроль старших за посадою за роботою підлеглих;
Порівняння внутрішніх даних із зовнішніми джерелами інформації
Внутрішня звітність, перевірки і підтвердження результатів звірянь.
Обмеження прямого фізичного досвіду до активів та запасів, що реалізуються шляхом укладання договорів про індивідуальну та колективну матеріальну відповідальність
3. Вивчення, оцінка і документування знань про систему внутрішнього контролю.
Аудитор отримує розуміння систем обліку внутрішнього контролю використовуючи попередній досвід роботи з клієнтом і доповнюючи його:
запитами до відповідних представників управлінського персоналу та ін. співробітників
вивчення документацій замовника.
перевіркою створених документів і здійснених запасів в процесі функціонування системи обліку внутрішнього контролю.
спостереження за діяльністю та операціями суб’єкта господарювання включаючи спостереження за організацією комп’ютерних операція, управління персоналом.
Форма документування знань про систему внутрішнього контролю:
1) авансовий звіт – це письмова характеристика системи внутрішнього контролю або окремих операцій. У ньому має бути відображено походження кожного документа і запису в системі, існуюча технологія обробки документів та контрольні процедури які при цьому здійснюються.
2) анкета – дозволяє за допомогою спеціально розроблених питань отримати і задокументувати знання про структурну частину внутрішнього контролю.
Анкета вивчення системи обліку
Клієнт________________________ Аудитор___________________
Період аудиту__________________ Дата______________________
Перевірено_________________
Дата________________________
№ п/п
Питання
Відповідь
Примітки



Так/ні



3. Блок-схема – це форма документування знань в якій відображають здійснення облікових і контрольних процедур за допомогою спеціальних символів, що дає можливість наочного представлення хронологічної послідовності обліку.
4. Внутрішній аудит
Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність відділу внутрішнього аудитора або внутрішнього аудиту для перевірки оцінки адекватності і ефективності системи внутрішнього контролю в якості виконання призначених обов’язків працівників.
Функції внутрішнього аудиту:
1) зменшення ризиків при проведенні операцій пов’язаних із раціональним витрачанням матеріалів, трудових, грошових ресурсів.
2) проведення аудиту діяльності структурних підрозділів з метою оцінки внутрішнього контролю, процедур які стосуються адекватності, точності, відповідності бухгалтерських даних і збереження активів.
3) сприяння організації ведення б/о
4) надання і рекомендації в процесі планування розробки і впровадження нових продуктів, систем процесів.
5) підтвердження виконання внутрішньо – системних контрольних процедур
6) підтвердження достовірності інформації, що використовується керівництвом при прийнятті рішень.
7) перевірка дотримання підприємством вимог діючого законодавства нормативних документів, внутрішніх інструкцій, директиві, наказів, а також адміністративного порядку.
Організаційні форми внутрішнього аудиту:
1)Внутрішній аудит
2)Відділ (служби) внутрішнього аудиту
3)Департамент внутрішнього аудиту
4)Комітет з внутрішнього аудиту при раді директорів
Відмінності:
Внутрішній аудитор
не є таким незалежним, як внутрішній аудитор, бо він є працівником підприємства, він незалежний від інших працівників;
не може дати аудиторський висновок бо він не є незалежним;
не обов’язкова наявність сертифіката;
працює на постійній основі;
отримує щомісяця ЗП з нарахуваннями;
об’єкт – окремі операції, адміністративний порядок
контроль – власники
діяльність регламентується – положенням по банках.
Зовнішній аудитор
незалежний юридично від підприємства;
може робити аудит і аудиторський висновок;
обов’язкова наявність сертифіката;
працює на разовій основі;
оплата за послуги по договору;
об’єкт – фінансова звітність
контроль, діяльність регламентується – АУП
Тема 4: Робочі документи аудитора
1. Мета і завдання робочих документів аудитора
2. Зміст робочої документації аудитора
3. Вимоги до оформлення та зберігання робочих документів
1. Мета і завдання робочих документів аудитора
Робочі документи – це записи у яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки зроблені у ході аудиту.
Робочі документи повинні включати в себе усю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки, яка може підтримати ті висновки, які він робить в аудиторському висновку.
Обов’язковість документування визначена МСА 230 «Документація».
Завдання робочих документів:
Робочі документи – основа для визначення виду аудиторського висновку
Робочі документи – основа для планування аудиту
Робочі документи – фіксують отримані аудиторські докази
Робочі документи основа для перевірки супервайзерами партнерами аудиторської фірми, а також АПУ
2. Зміст робочої документації аудитора
В робочих документах повинна бути зафіксована наступна інформація:
знання аудитора про бізнес клієнта
оцінка ризику наявності помилок і факторів пов’язаних з ним
рішення відносно планування і стратегії проведення аудиту
знання про систему внутрішнього контролю
результати проведення перевірок, засобів контролю
результати перевірки достовірності інформації за критеріями достовірності в розрізі категорій операцій
інформація про здійснення контролю і аналізу діяльності залучених спеціалістів
підсумкова документація, надані пропозиції і рекомендації мають бути робочі документи з усіх етапів аудиту. Обсяг і зміст робочих документів є шкалою професійного судження аудитора.
3. Вимоги до оформлення та зберігання робочих документів
При оформленні робочої документації слід дотримуватися наступних вимог:
на першій сторінці кожного робочого документа вказується назва АФ, назва підприємства, період перевірки, дата перевірки документації клієнта;
кожному робочому документу дається назва, код (шифр);
на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який підготував його.
Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності так і юридичними вимогами. Мінімальний термін зберігання документації – не менше 3 років з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Тема 5: Методика аудиту установчих документів та власного капіталу
Мета та завдання аудиту власного капіталу.
Джерела інформації для аудиту власного капіталу.
Методика проведення аудиту власного капіталу.
1. Мета та завдання аудиту власного капіталу.
Метою аудиту власного капіталу є встановлення достовірності первинних даних щодо його формування та використання, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики та достовірності відображення у звітності підприємства.
Власний капітал:
(+) статутний капітал (40 рахунок)
(+) пайовий капітал (41 рахунок)
(+) додатковий капітал (42 рахунок)
(+) резервний капітал (43 рахунок)
(+/-) нерозподілений прибуток/непокритий збиток (44 рахунок)
(-) вилучений капітал (45 рахунок)
(-) неоплачений капітал (46 рахунок)
Фінансова звітність: Баланс (форма 1, І розділ пасиву); форма 4,5; форма 2 (розділ 3).
Завдання аудиту власного капіталу:
перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності і правильності їх формування.
встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників в умовах установчих документів, дотримання засновниками термінів внесення часток д статутного капіталу.
правильність ведення обліку власного капіталу.
перевірка первинних документів щодо формування та змін у власному капіталі.
перевірка достовірності формування і використання додаткового капіталу, резервного, вилученого, неоплаченого.
перевірка правильності визначення нерозподіленого прибутку, непокритого збитку.
підтвердження правильності представлення і подання інформації у звітності відносно власного капіталу.
В залежності від того, яку організаційно-правову форму матиме підприємство завдання конкретизуватимуться.
2. Джерела інформації для аудиту власного капіталу.
Нормативні документи:
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”;
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 „Об’єднання підприємств”;
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 „Податок на прибуток”;
ЗУ «Про цінні папери і фондовий ринок»;
Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок”;
Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”;
Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”;
Закон України „Про управління об'єктами державної власності”;
Закон України „Про господарські товариства”;
Цивільний кодекс України;
Господарський кодекс України;
Закон України „Про акціонерні товариства” від 29.04.2009 р. № 514/ ІV
Через 2 роки із дня набрання чинності Закон України „Про акціонерні товариства”, положення, зокрема статті 1-49 ЗУ «Про господарські товариства» втрачають свою силу. З 29.04.2011 року припиняється документарна форма існування акцій, а вводиться виключно бездокументарний.
Джерела інформації для аудиту операцій з капіталу:
Наказ про облікову політику;
Свідоцтво про державну реєстрацію;
Протокол зборів засновників акціонерів;
Реєстр акціонерів;
Ліцензії на види діяльності;
Довідки про взяття на облік в ДПІ, Пенсійному фонді та інших органах;
Статут;
Установчий договір;
Виписки банку.
Документи, що підтверджують право власності на майно і кошти, що становлять внесок до статутного (пайового) капіталу:
Облікові реєстри за розрахунками 40-46;
Головна книга;
Акти і довідки попередніх перевірок, аудиторський висновок.
3. Методика проведення аудиту власного капіталу.
Вивчення операцій з капіталу доцільно починати з перевірки юридичного статусу та право здійснення статутних видів діяльності, складу засновників, учасників, акціонерів структури і управління підприємства.
При цьому слід враховувати нормативні вимоги:
До моменту реєстрацій ТзОВ кожен з учасників вносить до статутного фонду не менше 30% вказаного в установчих документа вкладу.
Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства 1250 мінімальних ЗП. Для ТзОВ до червня 2008 року – 100 мінімальних ЗП, з 1 червня 2008 року – 1 мінімальна ЗП.
Розмір резервного фонду для акціонерного товариства повинен становити не менше 25% статутного фонду. ТзОВ не має резервного фонду.
Розмір відрахувань з ЧП до резервного фонду повинен бути не менше 5% за рік.
При перевірці максимальної кількості учасників ТзОВ (10 осіб) таке товариство підлягає перетворенню в акціонерне товариство протягом року.
Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів ТзОВ виявиться меншою від статутного капіталу, товариство повинно зменшити свій статутний капітал, зареєструвати зміни до статуту або внести додаткові вклади.
З’ясовується законність змін у складі засновників підприємства.
надходження внесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за Кт 67 у кореспонденції з Дт 10, 30, 31, 14, 20…
Кожен внесок підтверджується документами, які перевіряються за формою, змістом і арифметично.
Активи, що вносяться учасниками оцінюються за справедливою вартістю, яка перевіряється на підставі документів про внесення частки.
Обов’язковим є проведення узгодженості показників звітності між собою по власному капіталу та з даними головної книги, реєстрів обліку та установчих документів.
ТЕМА 6: Організація і методика аудитів НА
Завдання та джерела інформації для аудиту необоротних активів.
Особливості вивчення системи внутрішнього контролю та оцінювання індивідуального аудиторського ризику по операціях з необоротними активами.
Організація і методика аудиту ОЗ.
Організація і методика аудиту нематеріальних активів.
1.Завдання та джерела інформації для аудитів НА.
І розділ активу Балансу – рахунки 10-19 – форма № 1, 2, 4, 5.
Конкретні завдання аудиту:
перевірка правильності оцінки об’єктів основних засобів;
встановлення того, що об’єкти основних засобів, які представлені на рахунку 10 існують належно підприємству на дату балансу;
перевірка, що всі факти надходження, переміщення, вибуття і ліквідації основних засобів в повному обсязі відображені у відповідних звітних періодах;
перевірка законності операцій з основними засобами;
перевірка належної класифікації основних засобів та подання інформації про них у фінансовій звітності.
Джерела інформації для аудиторської операції із НА:
Первинні документи з обліку ОЗ та інших НА;
Облікові регістри синтетичного обліку за рахунком 10 – 19 та кореспондуючі з ними (журнал 4, оборотні відомості, аналізи рахунків);
Інвентаризаційні описи, співставні відомості, акти інвентаризації ОЗ, НМА;
Наказ про обліку політику;
Розрахунки нарахування амортизації, зносу ОЗ;
Кошториси та плани ремонтів ОЗ;
Технічна документація на ОЗ;
Страховий поліс;
Контракти, угоди про оренду ОЗ;
Документація внутрішнього аудитора (за наявності);
Документи перевірок контролюючими органами, аудиторський висновок по звітності за попередній рік;
Головна книга за рахунками 10 -19.
Нормативні документи:
П(С)БО 7 «Основні засоби»;
П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;
П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»…….
2. Особливості вивчення системи внутрішнього контролю та оцінювання індивідуального аудиторського ризику по операціях із НА.
До факторів ризику наявності помилок по операціях з НА та зокрема з ОЗ є:
Значна кількість об’єктів ОЗ;
Багаточисельні операції з ОЗ;
Операції з продажу, відчуження, ліквідації ОЗ, особливо наприкінці року;
Операції що вимагають суб’єктивні судження бухгалтера, а також складні операції з точки зору нормативного регулювання по відображенню в обліку;
Недоліки в організації облікового процесу;
Інші фактори – ті що впливають на індивідуальний ризик.
На підготовчому етапі аудиту, аудитор з’ясовує облікову політику відносно ОЗ, склад ОЗ, їх види, рівень забезпечення підприємства, ступінь зносу, місце знаходження, матеріальну відповідальність за них, технічні характеристики.
Крім цього потрібно:
виявити дату проведення останнього інвентаризації ОЗ, НМА, ІНМА акти, її результати;
встановити наявність наказів про постійно діючі інвентарні комісії, про матеріальну відповідальність осіб;
отримати інформацію про звільнених матеріально відповідних осіб;
отримати інформацію щодо прогнозних угод, планів продажу ОЗ, наявності застав, претензій, судових позовів;
отримати дані про ОЗ передані або отримані в оренду, вивчення умови орендних угод;
вивчити забезпеченість підприємства нормативними документами та бланками типової документації.
Оцінка внутрішнього контролю стосовно операцій з НА передбачаються такі напрямки:
Перевірка наявності первинної документації та усіх операцій з НА;
Розподіл функціональних обов’язків щодо операцій з НА;
Забезпечення належних умов зберігання і експлуатації ОЗ;
Наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій з ОЗ;
Проведення та якість документального оформлення інвентаризації;
Наявність контролю записів в реєстрах рахунків обліку НА;
Організація і методика аудиту ОЗ.
З метою отримання доказів щодо наявності ОЗ слід оцінити достовірність наданих клієнтом результатів інвентаризації, зробити перевірку документального оформлення, зробити вибіркову перевірку записів в інвентаризаційних описах шляхом самостійного підрахунку окремих видів ОЗ. За необхідністю проводять вибіркову інвентаризацію.
Додатковим доказом щодо наявності ОЗ є відповідність даних інвентаризаційних описів із інвентарними картками та технічною документацією, а також тотожність даних синтетичного і аналітичного обліку.
Докази щодо права власності на об’єкти ОЗ отримуються шляхом вивчення за формою і змістом договорів купівлі – продажу, актів приймання передачі ОЗ, документів на оренду та інших документів, які підтверджують право володіння об’єктом.
Докази щодо повноти обліку операцій з ОЗ отримують наступними процедурами:
Перевіряють відповідність даних регістрів обліку за Дт 10 і Кт рахунків 46,15,42;
Перевіряють відповідність підсумків у регістрах обліку за Кт 10 з Дт кореспондуючих рахунків;
Звіряють дані головної книги за оборотами по рахунках 10, 13, 15 з відповідними оборотам в реєстрах синтетичного обліку;
Зустрічно звіряють дані аналітичного і синтетичного обліку за залишками на певну дату;
Використовують вибіркову перевірку, прослідковують повноту відображення окремих операцій з ОЗ.
Організація і методика аудиту нематеріальних активів.
Рахунок 12 – 121, 122, 123, 124, 125, 127 – журнал 4, оборотна відомість по рахунку 12, аналіз рахунка 12 – форма № 1 (рядок 010, 011, 012) , 5, 4 (до оцінка НМА, уцінка НМА).
Мета аудиту НМА – встановлюють дотримання методики обліку відповідно до П(С)БО 8 правильності відображення їх первісної вартості, документальне оформлення наявних об’єктів НМА, організації аналітичного і синтетичного обліку, визначення накопиченої амортизації.
Джерела інформації:
Методичні рекомендації з БО НМА затверджені наказом Мінфіну України від 16.11. 2009року.
патенти на винахід;
декларація патент на корисну модель;
патент на промисловий зразок;
свідоцтво на знак для товарів або послуг, авторські свідоцтва;
первинні документи з відображення НМА за типовими формами (НА -1..) відповідно до Наказу Мінфіну від 22.11.2004 р.
журнал 4, або реєстри обліку за рах. 12
головна книга 121-125, 127
акти інвентаризації НМА.
В процесі аудиту НМА знижується значення методів перевірки фізичної наявності, активніше використовують методи перевірки, задокументованих даних як щодо суті операцій з НМА так і щодо правильності оформлення та арифметичної точності.
В ході аудитори можуть залучати патентних довірених та юристів.
В першу чергу перевіряють наявність НМА за документами де наведена інформація про них або документами, які підтверджують створення відповідного об’єкта.
За цими ж документами перевіряють правильність формування ПВ за змістом та арифметично.
Аудитору слід перевірити правильність оприбуткування НМА за рахунком 12 у кореспонденції з рахунком 31,46, 63, а також обґрунтування вибуття (продаж, списання, безкоштовна передача).
Докази щодо повноти обліку НМА отримують шляхом зустрічної перевірки журналу 4, головної книги за рахунком 12, зіставленням даних аналітичних і синтетичного обліку.
Узгоджується між собою ф.№1 та ф.№5.
Перевірка передбачає встановлення правильності нарахування накопиченої амортизації та її обліку на рахунку 133.
Тема 7: Організація і методика аудиту запасів
1. Завдання та джерела інформації для аудиту запасів.
2. Особливості вивчення системи внутрішнього контролю операцій із запасами.
3. Методика аудиту запасів.
1. Завдання та джерела інформації для аудиту запасів.
Визначаючи конкретні завдання аудиту запасів слід пам’ятати, що предметом перевірки мають бути:
1 – кількісне та якісне приймання запасів від постачальників;
2 – внутрішнє переміщення в міжцеховому напрямку, між МВО, складами та виробництвом;
3 – умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності;
4 – норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання;
5 – МШП та їх використання і списання;
6 – брак і пошкодження запасів;
7 – недостача цінностей виявлених при інвентаризації, правильність їх списання та відшкодування винними особами.
Джерела інформації:
наказ про облікову політику;
договора про матеріальну відповідальність;
договора з контрагентами;
документи з інвентаризації запасів;
первинні документи з обліку запасів;
журнал №5 розділ 3;
відомість 5.1 «Відомість аналітичного обліку запасів»;
головна книга за рахунками 20-28;
документи щодо технології виробництва;
інформація внутрішнього аудитора.
2. Особливості системи внутрішнього контролю операцій із запасами.
Вивчаючи внутрішні документи клієнта потрібно отримати інформацію про складання запасів, місця зберігання, типи господарських операцій із запасами, інформацію про проведення інвентаризації, наявність дефіцитних запасів, інформацію про МВО. Вивчення системи внутрішнього контролю при здійсненні операцій із запасами передбачає отримання і документування знань про: санкціонування операцій із запасами; знання про якість документного обслуговування цих операцій; належний розподіл обов’язків між особами, які санкціонують операції, ведуть облік операцій із запасами та відповідають за їх зберігання; періодичність і якість проведення інвентаризації.
3. Методика аудиту запасів.
Аудит виробничих запасів та незавершеного виробництв передбачає підтвердження аудитором їх фактичної наявності, цією метою аудитор повинен контролювати (приймати участь) проведення інвентаризації виробничих запасів.
Після фактичної перевірки наявності запасів проводиться документальна перевірка в такій послідовності:
1. Перевірка правильності оцінки запасів при їх надходженні і вибутті. Облік придбаних запасів підприємство може здійснювати або за фактичною вартістю їх придбання, або за обліковими цінами.
2.Перевірка повноти оприбуткування запасів та наявності документів, які підтверджують їх надходження. Особливу увагу аудитору слід звернути на правильність відображення податкового кредиту по ПДВ.
3. Перевірка організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей.
4. Перевірка правильності та своєчасності пред'явлення претензій до постачальників.
5. Перевірка достовірності відображення руху запасів в бухгалтерському обліку.
6. Перевірка правильності встановлення лімітів (норм) відпуску запасів у виробництво та контроль за їх дотриманням.
7. Перевірка фактів псування запасів та правильності застосування норм природного убутку при їх списанні.
8. Перевірка правильності відображення в обліку операцій з тарою.
9. Перевірка методу відображення в обліку транспортно-заготівельних витрат та правильність обліку таких операцій.
Аудит операцій з малоцінними та швидкозношуваними предметами проводиться аналогічно аудиту із виробничими запасами. При перевірці малоцінних та швидкозношуваних предметів, які передані у використання необхідно проаналізувати ведення кількісного обліку по таких предметах. Залишкової вартості малоцінні та швидкозношувані предмети не мають, тому що при їх передачі у використання застосовують метод 100% списання вартості (для оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів).
Тема 8: Організація і методика аудиту грошових коштів
1. Мета, завдавання, джерела інформації грошових коштів
2. Особливості дослідження системи внутрішнього контролю операцій з грош коштами
3. Методика аудиту операцій з грошових коштів
1.Мета, завдавання, джерела інформації грошових коштів
301, 302, 31, 33 рахунок - форма 1 (актив, розділ 3), 5 примітки, 3 Звіт про рух ГК – сальдо грошових коштів.
Аудит операцій п касі повинен проводитися відповідно до розробленої програми і крім конкретних завдань аудиту, що відповідають критеріям достовірності повинен здійснюватися за такими напрямками:
перевірка дотримання касової дисципліни.
дотримання встановленого ліміту каси.
дотримання порядку витрачання готівки з виручки на витрати, пов’язані з оплатою праці.
дотримання порядку видач готівки під звіт та її використання
дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків.
Джерела інформації
ПКО, ВКО
Квитанція на внесення готівки до банку
Касова книга
Звіт касира
Розрахунково-платіжна відомість на виплату ЗП та інші випрати
Журнал реєстрації ВКО та ПКО
Акти інвентаризації і коштів в касі
Розрахунок ліміту залишку готівки в касі
Реєстр депонованих ЗП
Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей
Чекова книга
Витяг банків
Платіжне доручення, інша банківська документація (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, меморіальні ордери)
Журнал 1 по Кт рахунка 30,31,33
Відомість 1.2 по Дт 31
Відомість 1.3 по Дт 33
Головна Книга по рахунка 30,31,33
Матеріали попереднього аудиту
Договір на банківське обслуговування
Особливості дослідження системи внутрішнього контролю операцій з грошовими коштами
Аудит внутрішнього контролю коштів здійснюється за такими напрямками:
Розподіл функціональних обов’язків посадових осіб
Забезпечення належних умов доставки і збереження готівки
Наявність контролю з боку керівництва за рухом коштів
Здійснення заходів, що попереджають порушення в грошовому обігу ( проведення раптових інвентаризацій), суцільна комерція банківських та касових документів.
Для отримання та документального оформлення інформації про систему внутрішнього контролю коштів складають анкети, по яких повинні бути питання:
Чи укладено договір про матеріальну відповідальність касира.
Чи створюються умови для збереження грошових коштів
Відношення адміністрації до організації обліку коштів і забезпечення збереження та цільового використання та ін.
3. Методика аудиту операцій з грошових коштів
Перевіряючи касові операції з’ясовують правильність і документального оформлення, а саме повноту заповнення реквізитів, обов’язкова реєстрація касових ордерів, відсутність виправлень, наявність підписів посадових осіб і отримувачів коштів.
Під час перевірки звіту касира і прикладених до нього документів, зіставляють номери касових ордерів, прикладених до звіту із записами в журналі реєстрації. Крім того виконують прослідковування по касі.
Перевіряють повноту обліку і факт події:
Касова книга - Звіт касира (ПКО, ВКО) - Відомість 1.1, Журнал 1 - залишок коштів у головній книзі по рах 301.
Перевірка передбачає дотримання підприємством встановленого ліміту коштів в касі. При підрахунках фактичних залишків вилучається готівка, призначена для виплати ЗП, премій, допомоги.
При перевірці ліміту враховують наступні вимоги:
Розрахунок ліміту проводиться, виходячи із середньоденних надходжень готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за будь-які три місяці поспіль за останні 12 місяців, що передують затвердженому ліміту.
Якщо ліміт розраховується виходячи із фактичної видачі готівки, то виплати, пов’язані з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів до уваги не беруться. Якщо розрахунок ґрунтується на сумах надходжень, то не враховуються надходження із банку.
Для новостворених підприємств, наприклад у зв’язку з отриманням права для здійснення додаткових видів діяльності, ліміт визначається на підставі прогнозних показників на перших три місяці роботи. Після трьох місяців роботи під-ва ліміт переглядається і коригується з врахуванням фактичних показників.
Перевірка коштів передбачає встановлення правильності кореспонденції рахунків та правильну узгодженість показників між собою і даними аналітичного і синтетичного обліку.
Тема 9: Організація і методика аудиту дебіторської заборгованості
1. Завдання та джерела інформації аудиту ДЗ.
2. Етапи аудиту ДЗ.
3. Методи аудиту ДЗ за товари, роботи, послуги.
1. Завдання та джерела інформації аудиту ДЗ.
Форма №1 – довгострокова ДЗ – рахунок 16 – журнал 3, розділ 1, відомість 3.2.
Форма №1 – векселі одержані – рахунок 34 – журнал 3, розділ 1, відомість 3.4 – головна книга.
Форма №1 – ДЗ за товари, роботи, послуги – рахунок 36 (361, 362), 38 – журнал 1, відомість 3.1
Форма №1 – ДЗ за видами розрахунків – рахунок 37 – журнал 3, відомість 3.2, 3.5.
Предметом перевірки також є форма 5, та форма 2.
Завдання аудиту ДЗ:
перевірка правильності документального оформлення ДЗ;
перевірка реальності існування ДЗ на певну дату;
перевірка права власності і правильності оцінки ДЗ;
перевірка наявності простроченої ДЗ, встановлення причин і термінів утворення ДЗ;
перевірка правильності та обґрунтованості відображення в обліку ДЗ.
Джерела інформації:
- накладна;
- рахунок-фактура;
- акт приймання-передачі;
- товарно-транспортна накладна;
- виписка банку;
- ПКО;
- платіжне доручення;
- довідка бухгалтерії;
- розрахунок бухгалтера (РСБ, розміру збитків від нестачі МЦ);
- акти інвентаризації розрахунків;
- документи по розрахунках за претензіями;
- вексель;
- договора постачання;
- протоколи про залік взаємних вимог між підприємствами;
- договір оренди;
- звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт;
- наказ про облікову політику;
- реєстри аналітичного і синтетичного обліку;
- головна книга;
- матеріали попередніх перевірок, у т.ч. за розрахунком з бюджетом;
- П(С)БО 10 «ДЗ»; П(С)БО 11 «Зобов’язання».
2. Етапи аудиту ДЗ
Етапи аудиту ДЗ:
збір загальної інформації про залишки ДЗ:
перелік видів, або категорії продукції, що реалізуються;
характеристика клієнтів;
перелік основних покупців;
обсяги реалізації (оплата, продаж в кредит, векселі..);
порядок визначення і методи нарахування резерву сумнівних боргів..
оцінка факторів індивідуального властивого ризику та ризику контролю; визначення підходу до проведення аудиту, методів аудиту;
оцінка надійності системи внутрішнього контролю ДЗ;
складання програми аудиторської перевірки ДЗ;
здійснення конкретних аудиторських процедур щодо перевірки ДЗ та зобов’язань за встановленими критеріями.
На підготовчому етапі аудиту необхідно провести стратифікацію, тобто поділити генеральну сукупність рахунків дебіторів на декілька груп (за ознакою суми заборгованості) з метою фінансування вибірки з кожної групи та загальної вибірки при перевірці ДЗ за т., р., п.
На підготовчому етапі також приймаються рішення з врахуванням оціненого ризику та ризику контролю щодо застосування зовн. підтверджень – запитам дебіторів.
Порядок виконання зовн. підтверджень регламентованого МСА 505 «Зовнішні підтвердження».
3. Методи аудиту ДЗ за товари, роботи, послуги
Процедури для підтвердження окремих категорій з перевірки ДЗ:
1. для отримання доказів щодо фактичної наявності ДЗ, а також доказів щодо права власності на цю заборгованість необхідно виконати прийоми зустрічної перевірки та прослідковування операцій із виникнення і погашення заборгованості, особливо за операціями в кінці року. Крім того, вивчити акти інвентаризації розрахунків, яка відображу у формі інв. 17. Підприємство всім дебіторам надсилає витяги або акти звірки заборгованості про стан розрахунків, які додаються до акту. Контрагенти зобов’язані протягом 10 днів від дня отримання витягів підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками повинні залишати виключно погоджені суми; в окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності не усунені або залишились не з’ясованими, кожна із сторін відображає у балансі заборгованості у сумах, що випливає з даних обліку;
2. для отримання доказів за критеріями права власності аудитору треба переконатись, що ДЗ належить саме підприємству-клієнту та розглянути можливість занесення саме в сальдо дебіторів заборгованості по приватних операціях (наприклад, керівництва) або по продажах, що належать ін. п-вам.
3. перевіряючи правильність оцінки ДЗ, особливу увагу звертають на підстави та правильність виникнення РСБ, який може визначитись: на основі класифікації ДЗ; на основі платоспроможності окремих дебіторів або виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході на умовах наступної оплати. При перевірці слід враховувати, що поточна ДЗ, відносно якої створення РСБ не передбачені у випадку визнання її безнадійною списуєть з балансу у складі ін. операційних витрат.
Тема 10: Організація і методика аудиту поточних зобов’язань
Мета, завдання, джерела інформації аудиту ПЗ.
Методика аудиту ПЗ.
2.1. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками.
2.2. Аудит розрахунків за видатками і платежами.
2.3. Аудит розрахунків з оплати праці та зі страхування.
Мета, завдання та джерела інформації для аудиту поточних зобов’язань
Мета аудиту ПЗ: проведення аудиту операцій пов’язаних із зобов’язаннями полягає у встановленні достовірності даних відносно наявності зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності П(с)БО, прийнятті в обліковій політиці, реальності наявних зобов’язань та достовірності відображення стану зобов’язань у звітності клієнта.
Основними завданнями аудитора при аудиту поточних зобов’язань є:
оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків підприємства.
встановлення своєчасності розрахунків з бюджетом і кредиторами.
встановлення дотримання чинного законодавства, правильності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом, іншими кредиторами.
перевірка дотримання податкового законодавства.
встановлення причин утворення заборгованості, давності її виникнення і реальності отримання.
розробка заходів з реалізації результатів вивчення системи внутрішнього контролю з метою попередніх зловживань і порушень.
Джерела інформації:
Рахунок обліку > Регістр обліку > Баланс
60 > журнал 2 > р.500
61 > журнал 3 > р. 510
62 > журнал 3, відомість 3.4 > р. 520
63 > журнал 3, відомість 3.3 > р. 530
64 > журнал 3, відомість 3.6. > р. 170, 350, 560
65 > журнал 5 > р. 570
66 > журнал 5 > р. 580
67 > журнал 3 > р. 590
68 > журнал 3, відомість 3.5 > р. 200, 540, 600, 610
При перевірці поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями використовують такі документи:
кредитні договора, додаткові угоди до кредитних договорів
виписки банку
платіжні доручення
розрахунки і довідки бухгалтерії
Джерела інформації для перевірки розрахунків з постачальниками і відрядниками: договора купівлі-продажу, акти приймання виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, акти експертизи, довідки бухгалтерії, акти приймання, митні декларації.
2.1. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
Аудиторська перевірка розрахунків з постачальниками і підрядниками проводиться у наступній послідовності:
1. визначення порядку розрахунків з постачальниками і підрядниками та особливостей реалізації заходів контролю клієнтами при здійсненні цих розрахунків.
2. перевірка попередньо проведених інвентаризацій кредиторської заборгованості.
3. оцінка правильності відображення в обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, а саме: зустрічна перевірка на предмет відповідності залишку за рахунком 63 у Головній книзі, журналі 3; перевірка рахунків постачальника, повноти оприбуткування МЦ та повноти обліку цих операцій шляхом звірки даних первинних документів із журналом 3; виконання процедури прослідковування стосовно розрахунків з окремими постачальниками; перевірка кореспонденції до рахунків постачальників.
4. перевірка правильності проведення розрахунків з постачальниками і підрядниками;
5. перевірка правильності оцінки і списання недостач, втрат ТМЦ з вини постачальника.
6. перевірка правильності розрахунків за претензіями.
2.2. Аудит розрахунків за податками й платежами
Основними аудиторськими процедурами під час аудиту при перевірці розрахунків за податками і платежами є:
1. перевірка правильності організації і ведення обліку за рахунком 64;
2. зустрічна перевірка записів аналітичного обліку за рахунком 64, журналу 3 (відомість 3.6), записів Головної книги за рахунком 64 та ф.№1;
3. перевірка правильності визначення бази оподаткування, законності застосування пільг підприємством;
4. зустрічна перевірка даних щодо стану розрахунків за податками з даними податкової інспекції;
5. перевірка своєчасності подання платіжних документів і сплати податків, а також подання податкової звітності.
2.3. Аудит розрахунків з оплати праці і зі страхування
Після вивчення загальних питань на початковому етапі перевірки розрахунків з оплати праці, аудитор переходить до виконання аудиторських процедур у наступному порядку:
1. перевірка дотримання положень законодавства про працю (встановлюється порядок оформлення співробітників при прийманні або звільненні, переведенні на інші посади, перевірка за формою та змістом наказів, контрактів, трудових угод);
2. перевірка табельного обліку
3. перевірка первинної документації та правильності нарахування зарплати;
4. перевірка розрахункових відомостей та особових листків працівників. При перевірці платіжних відомостей (відомостей про переведення коштів на зарплатну картку) використовується наступний порядок дослідження:
а) встановлюють відповідність платіжних відомостей розрахунковим;
б) визначення правильності загальних підсумків щодо нарахування та виплати зарплати;
в) перевірка наявності підписів керівника бухгалтера у розрахункових платіжних відомостях;
г) перевірка наявності підписів одержувачів коштів по зарплаті;
д) перевірка дотримання порядку обліку дотримання депонованих сум;
е) перевірка правильності, законності виплати коштів згідно трудових угод.
Тема 11: Організація виконання супутніх та інших послуг аудиту
1. Класифікація аудиторської діяльності
2. Відновлення обліку як вид аудиторської діяльності
3. Оглядова перевірка фінансової звітності
4. Консультаційні послуги
1. Класифікація аудиторської діяльності
Аудиторська діяльність скл.:
І. Завдання з подання впевненості
1. Аудит
2. Огляд історичної фінансової інформації
3. Завдання з подання впевненості які не є аудитом чи оглядом
ІІ. Супутні послуги
1. Завдання з підготовки інформації
2. Завдання з виконання налагоджених процедур
ІІІ. Інші послуги
1. Відновлення обліку
2. Консультація
3. Ведення обліку
4. Трансформація звітності
5. Проведення тренінгів для бухгалтерів
6. Інші послуги
ІV. Організація і методика забезпечення аудиту.
Наведена вище класифікація видів аудиторської діяльності відповідає переліку послуг, які надають аудитори затвердженим АПУ.
МСА стандартизують завдання із надання впевненості та супутні послуги.
Стандарт 2400 «Завдання з огляду фін. звітів» (раніше МСА 910).
Стандарт 3000 «Завдання із надання впевненості що не є аудитом чи оглядом історичної фін.інформації».
Стандарт 3400 «Перевірка прогнозної фін.інформації».
Стандарт 4400 «Завдання із виконання налагоджених процедур».
Стандарт 4410 «Завдання з підготовки фін.інформації».
2. Відновлення обліку як виду аудиторської діяльності
Відновлення обліку полягає у зборі, систематизації, групування документів і інформації про фін.-господарську діяльність підприємства минулих періодів з метою визначення найбільш достовірного фін.-господарського стану підприємства для відображення фінансової звітності на певну дату.
Відмінною рисою відновлення порівняно із веденням обліку є те, що бухгалтерський облік реєструє факти здійснення господарських операцій у тому періоді, в якому вони відбулись, а відновлення обліку передбачає їх реєстрацію із запізненням але на дату їх здійснення.
На початку відновлення необхідно визначити:
період відновлення на дату останньої достовірності фінансової звітності ,залишки на рахунках обліку на початок періоду ,який відновлюється;
можливі джерела інформації.
Етапи відновлення:
1. Відновлення інформації про рух грошових активів
2. Формування розрахунків з дебіторами і кредиторами
3. Відновлення даних про виробничі запаси
4. Відновлення даних про необоротні активи
5.Групування даних у регістрах синтетичного обліку і у складі фінансової звітності.
3. Оглядова перевірка фінансової звітності
Оглядова перевірка - неглибока перевірка обліку і звітності на предмет виявлення відхилень від вимог законодавства.
Завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі приводять його до висновку, що інформація, отримана на підставі прийнятої облікової політики, неправдиво представляється (негативна думка). При цьому він здійснює процедури перевірки, які не забезпечують оцінку подій, оскільки це робиться при аудиті. Все негативне, що потрапляє в коло зору аудитора, розцінюється ним як те, що фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах, не складена у відповідності з встановленими правилами її підготовки. Таке саме завдання стоїть перед аудитором під час оглядової перевірки іншої інформації, підготовленої у відповідності з окремими правилами.
Обмежені процедури оглядової перевірки і аналізу, пов'язаного з нею, дають меншу ймовірність досягнення поставленої аудитором мети порівняно з аудитом. Тобто під час оглядової перевірки використовується досвід і знання в галузі аудиту, знання техніки аудиту для отримання необхідних доказів. Але при оглядових перевірках не вивчається так детально, як при аудиті, система внутрішнього контролю і обліку підприємства, не перевіряється первинна бухгалтерська документація на достовірність, а докази отримуються більшою мірою шляхом інспектування, огляду, підтвердження і розрахунків, що також використовується під час проведення аудиту Крім того, аудитор намагається переглянути всі важливі справи підприємства, процедура оглядової перевірки передбачає менше вивчення цих справ порівняно з аудитом, тому аудиторська гарантія, що надається в звіті оглядової перевірки, відповідно менша порівняно з аудитом.
За результатами перевірки аудитор надає аудиторський висновок, у якому вказує на те, чи привернули його увагу які-небудь факти, що дають йому підстави вважати, що фінансові звіти не відповідають існуючим вимогам.
4. Консультаційні послуги
Консультаційні послуги можуть надаватися у вигляді:
абонентського обслуговування;
разової консультації.
Консультації можуть надаватися з будь-яких питань, що стосуються:
бухгалтерського обліку;
податкового обліку;
порядку формування фінансової, податкової, статистичної звітності;
планування (бюджетування);
оподатковування.
За результатами послуг Замовнику надаються:
письмові консультації, роз'яснення, методичні рекомендації;
добірка тематичних нормативних документів;
моніторинг змін в окремих нормативних актах за визначений період.
Консультування слід розглядати або як професіональну службу, або як метод, який забезпечує практичні поради і допомогу. При цьому аудитор, який проводить консультації, повинен володіти навичками, необхідними для:
а) вирішення проблем і обміну досвідом;
б) виявлення проблем;
в) знаходження потрібної інформації;
г) аналізу і синтезу;
ґ) розробки пропозицій по вдосконаленню фінансово-господарської роботи;
д) спілкування з людьми;
е) планування змін;
є) допомоги клієнтам у накопиченні досвіду;
ж) передачі методів управління тощо.
Консультуванню притаманні єдність принципів і методів.
Основними методами консультування є: опитування і написання звітів.
Процес консультування являє собою спільну діяльність консультанта і клієнта з метою вирішення певного завдання і здійснення бажаних змін в організації-клієнті. На схемі 1 показаний процес консультування.
При оцінці процесу консультування слід з'ясувати: як виконаний план завдання, чи був він реальним і чи досягнута його мета; чи забезпечувалася достатня кількість і якість засобів для виконання завдання; чи використовувався надійний стиль консультування і чи відповідав він можливостям клієнта і вирішуваному завданню. Для оцінки можуть використовуватись опитування, бесіди й обговорення при зустрічах. Оцінки доцільно надавати у вигляді короткого звіту, який може стати частиною підсумкового звіту по виконанню завдання.
Робота оформляється підсумковим звітом, який складається в довільній формі. Крім загального огляду виконаної роботи, підсумковий звіт повинен вказувати на реальні переваги, отримані в результаті змін, давати клієнту рекомендації щодо того, що потрібно зробити і чого слід уникати в майбутньому.