VIII. ТЕСТ “ХТО Є ХТО” (Друга версія) Ім’я філософа Доба Країна, етнічна приналежність Напрям, течія, школа філософії Внесок у філософію
211. Зенон Елейський Античність Стародавня Греція Школа елеатів Розробки суб’єктивної діалектики, вчення про єдність буття, його багатоманітність, апорії про відсутність руху.
212. Аристотель Античність Стародавня Греція, м.Стагіра Школа перипатетиків Вчення про матерію і форму, чотирьох першопричинах, законах логіки і силогізмах, формах політичного устрою.
213. Аверроес (Ібн Рушід) Іслам-ське відродження, XII cт. Кордовський халіфат, арабський філософ Східний перипатетизм Вчення про зв’язок філософії Арістотеля з ісламською теологією, двоїсту істину, монопсихізм, еманацію божества.
214. Мозес Маймонід Середньо-віччя ХІ-ХП ст. Кордовський халіфат, Мароко, Єгипет, Палестина (єврейський мислитель) Східний перипатетизм Вчення про синтез відкриття і умогляд, раціональне тлумачення Біблії і Корану, біблійний креаціонізм, алегоричність Святого Письма
215. Авіценна (Абу Алі Ібн Сіна) Ісламське Відродження Х-ХІ ст. Середня Азія Східний перипатетизм Вчення про універсалії, що існують до речей, в речах, після речей, класифікацію наук, еманацію божества, довічність матерії, про вплив природніх умов на здоров"я людини
216. Фома Аквінський Пізньо-середньо-вічна схоласти-ка Південна Італія, м.Акуїно; Франція, м.Париж Покатоличений арістотелізм, томізм Вчення про 5 доведень буття Бога, тлумачення людини як неповторного індивіду, безсмертну душу, гармонію віри і розуму, істин науки і богослов"я, філософію як служницю теології
217. Лао-Цзи Стародавня філософія Китай Стихійна діалектика, наївний матеріалізм Вчення про всезагальний закон "дао", неможливість діяти всупереч його, етичну норму "дао-де", східну традицію діалогу між вчителем і учнем
218 Августин Раннє середньові-ччя Римська імперія, Північна Африка Латинська патристика Вчення про анититезу церкви і держави, царства Бога і диявола, про віру як джерело прозріння, істинного знання
219 Мішель Монтень Відроджен-ня Франція Скептицизм, гуманізм, антропо- центризм Вчення про суб"єктивний світ, світ людських почуттів і емоцій, об"є.ктивне "природне" тлумачення людини. Афористична форма філософствування: "Природа найкращий вчитель", "Благорозузміння - краща доброчесність".
220 Джордано Бруно Відроджен-ня Італійський філософ Натурфілософія Вчення про геліоцентризм, натуралістичний пантеїзм, світову душу як принцип руху Всесвіту, основну одиницю буття монаду, субстанції, монаду монад (Бога), множинність світів
221 Спіноза Новий час Нідерланди Пантеїзм Вчення про тотожність Бога і природи, три роди пізнання: чуттєвий, розуміння, інтуїція; модуси мислення і протяжність, свободу як зрозумілу необхідність, етику людини, що керується тільки розумом.
222 Кант Доба німецької класичної філософії Німеччина Агностицизм Космогонична гіпотеза, вчення про явища, що можна пізнати і "речі у собі", що принципово не можна пізнати, антиномії, апріорні форми пізнання, трансцендентну логіку, категоричний імператив
223 Руссо Просвіт- ництво Франція Метафізичний матеріалізм Вчення про державу, громадянське суспільство, суспільний договір, приведення суспільного устрою у відповідність з розумом
224 К.Маркс ХІХ ст. Німеччина Англія Діалектичний і історичний матеріалізм Вчення про суспільно-економічну формацію, приватну власність як основну причину відчудження праці, суспільну свідомість як відображення суспільного буття, філософію як засіб перебудови світу, людину як комплекс суспільних відносин, соціалістичну революцію
225 Ф.Енгельс ХІХ ст. Німеччина Діалектичний і історичний матеріалізм Вчення про діалектику природи, класифікацію форм руху матерії і науки, походження приватної власності і державу
226 Л.Фейєрбах ХІХ ст., доба німецької класичної філософії Німеччина Антропологіч- ний матеріалізм Вчення про філософію як науку біологічну природу людини, детермінацію історії релігією, зв"язок "Я" і "Ти", метафізичну етику, умови досягнення людиною щастя через любов, релігію любові
227 Гегель Доба німецької класичної філософії Німеччина Об"єктивний ідеалізм Вчення про розвиток абсолютної ідеї через її інобуття (природу) до світового розуму. Система побудована на базі ідеалістичної діалектики за схемою: теза - антитеза, синтез
228 М.Бердяєв Кінець ХІХ ст. перша пол. ХХ ст. Україна, Росія, Франція, Чехословаччина Філософія життя, екзистенціалізм Вчення про людину на кордоні двох світів (тіла й души), російську національну ідею, російський месіанізм, приреченість Росії на комунізм
229 О.П.Блаватська ХІХ ст. Росія, Індія, Англія Релігійна філософія, теософія Вчення про таємну доктрину, можливість безпосереднього пізнання Бога, єдину божественну сутність, універсальну релігію,толерантні відношення
230 В.І.Вернадський Кінець ХІХ - перша пол.ХХ ст. Росія, Україна, СРСР Позитивізм, філософський плюралізм Вчення про ноосферу, екологічні проблеми сучасності, наукознавство, методологію науки, сучасну картину світу, свободу наукової творчості, корисність всіх філософських систем
231 Г.Маркізе ХХ ст. Німеччина, США, Швейцарія Франкфуртська школа Вчення про "одномірну людину", філософію визволення, молодь як головну ревоюційну силу, "детонатор" революційного вибуху
232 Г.С.Сковорода Українське просвіт- ництво Росія, Україна, український філософ Український кордоцентризм Вчення про 3 світи: 1) макрокосм 2) мікрокосм, 3) світ символів (Біблія), серце як засіб істинного пізнання, "сродну працю", "горню республіку" як ідеал суспільного устрою
233 Л.М.Гумільов ХХ ст. СРСР, Росія Філософія історії Вчення про етногенез, культурогенез, суперетнос, "пасіонарний вибух",етнічну регенерацію, часові і просторові межі розвитку нації
234 П.Д.Юркевич ХІХ ст. Україна, Росія, український філософ Релігійна філософія Вчення про 4 світи: а) ноумена льний; б) "вічної правди", в) реальний; г) феноменальний. Розум виявляє загальне, а серце є основою унікальності. Істина стає духовним скарбом, коли вона лягає на серце. За цей скарб людина може боротися з обставинами і іншими людьми. Мораль в серці людини.
235 Дмитро Донців ХХ ст. Росія, Україна, Німеччина, Канада Філософія українського радикалізму Ірраціональне, містичне тлумачення нації, національної еліти. Людина - лише засіб, нація - мета.
236 Альбер Камю ХХ ст. Франція Екзистенціалізм Вчення про абсурдність людського буття, самогубство як засіб свободи вибору, свободу як можливість іибирати, відчуженість людини, її приреченість, бунт як реакцію на безвихідність
237 Рене Декарт Новий час Франція Раціоналізм, дуалізм Вчення про метод сумніву, дедукцію, інтелектуальну інтуіцію, розум як вищу цінність, основу пізнання, поділ світу на духовний и матеріальний, людину як машину з кісток і м"язів
238 Д.І.Чижевський ХХ ст. Росія, Україна, Німеччина, український філософ Культурологія, екзистенціалізм Три джерела його філософії: а) класична онтологія (від Платона до Гегеля); б) неокан- тіанська феноменологія; в) містицизм; 4 категорії безпосереднього буття: повторення, стягнутість, сполученість, рух. Людина знаходиться на кордоні двох світів. Вивчав національні риси українського характеру (емоціональність, ліризм, сентименталізм), історію української і слов"янської філософії
239 Джон Локк Новий час Англія Сенсуалізм, англійське Просвітництво Вчення про первинні і вторинні якості матерії, існування істин першого і другого роду, натуральне право, яке складається з права на життя, власність, свободу.
240 Френсіс Бекон Новий час Англія Емпіризм Тлумачення людини як частини природи; істини як дзеркальної копії об"єкту пізнання; привидів роду, печери, театру, площі як перепонів на шляху пізнання. Розробив концепцію ідеальної держави, якою керують вчені і немає експлуатації людини
