Ознайомлення з структурою, технологією, організацією виробництва і управління їх впливом на організацію бухгалтерського обліку.
Закрите акціонерне товариство „Електро” (надалі Товариство) засноване на підставі рішення засновників 28 червня 1994 протокол №1 (9) шляхом перетворення суб’єкта підприємницької діяльності – орендного підприємства – орендної будівельно – монтажної фірми „Електро” в складі:
Волинського управління №18 (м. Ківерці, Волинської області вул.. Чкалова, 61)
Закарпатського управління №19 ( м. Ужгород , Закарпатської області, вул. Залізнична, 11)
Івано – Франківське управління №20 (м. Івано - Франківськ вул.. Бариша, 4 )
Юридична адреса Правління і
Виконання будівельних, будівельно-монтажних, ремонтних (прокладання сантехнічних і електричних мереж, мереж зв’язку та газопостачання, монтаж сантехнічного, електротехнічного, газового обладнання та контрольно-вимірювальних і показуючи приладів), пуско-налагоджувальних робіт електротехнічних установок, засобів зв’язку, охоронної та протипожежної сигналізації, проектних робіт на об’єктах енергетики, зв’язку, промислового та житлового будівництва.
Виготовлення засобів механізації, запасних частин, пристроїв і агрегатів, металоконструкцій, інструменту.
Надання транспортних послуг, здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автотранспортом, ремонт і обслуговування всіх видів транспорту, механізмів та інших основних засобів.
Виготовлення та реалізація товарів народного вжитку, будівельних матеріалів, конструкцій, сировини, виробів з дерева, металу, пластмас, кераміки, каменю і інших матеріалів.
Торгівельно-посередницька діяльність, гуртово-роздрібна торгівля.
Зовнішньоекономічна діяльність, обмінні операції, торгівля за валюту згідно чинного законодавства з залученням коштів інших фізичних і юридичних осіб, експортно-імпортні операції.
надання оздоровчих та санітарно-курортних послуг.
Створення інвестиційних фондів.
Майно Товариства складають: основні фонди, обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена у самостійному балансі Товариства.
Статутний фонд складає 2539,656 тис.грн.
Формування та використання фінансових ресурсів Товариства:
Фінансові ресурси Товариства формуються за рахунок виручки від реалізації продукції, робіт, послуг.
Із виручки отриманої Товариством від господарської діяльності здійснюється:
покриття матеріальних і подібних до них витрат;
витрати на оплату праці;
сплати відсотків за кредити;
страхові внески;
внесення до бюджету податків та інших платежі.
Чистий прибуток (дохід) залишається у розпорядженні між управліннями і ЦВД відповідно із заробленими коштами за їх поданням.
Порядок розподілу чистого прибутку (доходу) та відшкодування збитків визначається зборами акціонерів простою більшістю голосів, які беруть участь у зборах.
Товариство створює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з його діяльністю:
резервний фонд;
фонд розвитку виробництва;
фонд соціального розвитку;
фонд оплати дивідендів;
інші фонди.
Резервний фонд Товариства створюється у розмірі 25% статутного фонду. До нього зараховують обігові кошти, основні фонди по переліку, застава яких забороняється, валюта.
Фонди розвитку виробництва включають: амортизаційні відрахування та відновлення основних фондів і частину чистого прибутку, які використовуються на утримання виробничих потужностей Товариства в обсягах, що відповідають основним фондам на момент створення Товариства. Підставою для визнання фонду розвитку є перспективні і річні плани розвитку Товариства. Фонд розвитку поповнюється за рахунок проданих основних засобів, за його рахунок поповнюються також основні фонди, необхідні для розширення видів діяльності Товариства.
Фонд соціального розвитку створюється у відповідності до кошторису витрат в межах наявних коштів, перспективних і річних планів соціального розвитку затверджених зборами акціонерів або правлінням Товариства.
Фонд оплати дивідендів створюється і сплачується за підсумком роботи за рік (квартал) з чистого прибутку, згідно чинного законодавства.
Загальний розмір річного фонду по управліннях і ЦВД визначається в межах заробленого ними прибутку, рішенням загальних зборів акціонерів. Кошти з фонду оплати дивідендів виплачуються акціонерам пропорційно вартості їх акцій в капіталі управлінь і ЦВД Товариства.
Органи управління Товариства:
Управління Товариством здійснюють:
загальними зборами акціонерів (їх представників);
правління Товариства;
ревізійною комісією;
спостережною радою акціонерного товариства.
Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів (їх представників).
2.Організація бухгалтерського обліку.
Бухгалтерія на підприємстві представлена бухгалтерською службою, яка складається з трьох чоловік: головного бухгалтера, 2 бухгалтерів і касира.
Функціональні обов’язки бухгалтера на підприємстві регулюються посадовою інструкцією бухгалтера, за якою головний бухгалтер зобов’язаний при прийнятті на посаду прийняти справи, забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних засад бухгалтерського обліку, складання й подання в установлені терміни бухгалтерської та статистичної звітності, здійснювати контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; визначати, формулювати, планувати, здійснювати і координувати організацію бухгалтерського обліку господарсько – фінансової діяльності підприємства; здійснювати контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів, розрахунків та платіжних зобов’язань, витрачанням фонду оплати праці, установленням посадових окладів, за проведенням інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно – матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків, перевірок організації бухгалтерського обліку та звітності, документальних ревізій в підрозділах підприємства; здійснювати економічний аналіз господарсько – фінансової діяльності за даними бухгалтерського обліку та звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, усунення непродуктивних витрат; вживати заходів щодо запобігання нестачам, незаконному витрачанню коштів і товарно – матеріальних цінностей, порушенням фінансового та господарського законодавства; вести роботу, спрямовану на забезпечення суворого дотримання штатної, фінансової та касової дисципліни, кошторисів адміністративно – господарських та інших витрат, дотримання законності списання з обліку дебіторської заборгованості, нестач та інших втрат, стежити за збереженням бухгалтерських документів, оформленням та здаванням їх згідно з установленим порядком до архіву; надавати методичну допомогу працівникам підрозділів підприємства з питань бухгалтерського обліку, контролю, звітності та економічного аналізу. Керувати працівниками бухгалтерії підприємства.;дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з оргтехнікою, протипожежних заходів безпеки; забезпечувати конфіденційність відомостей про діяльність підприємства; при звільнені передати справи керівнику або призначеній ним посадовій особі.
Крім того на посаду головного бухгалтера призначається особа, яка має вищу професійну (економічну) освіту і стаж фінансово – бухгалтерської роботи, у тому числі на керівних посадах, не менше 5 років.
Наказ про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства був виданий 1 січня 2005 року. Згідно з ним:
ведення бухгалтерського обліку покладається на бухгалтерську службу на чолі із головним бухгалтером
застосовується план рахунків б\о активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
З метою забезпечення необхідної деталізації обліково – економічної інформації дозволяється головному бухгалтеру водити додаткову систему субрахунків
Застосовується журнально-ордерна система обліку
Ведеться податковий облік відповідно до законодавства України
Перед складанням річної фінансової звітності проводиться інвентаризація активів та зобов’язань підприємства станом на 1 грудня поточного року. Крім того інвентаризація проводиться у разі зміни матеріально відповідальної особи та у разі виявлення фактів розкрадань. Для проведення інвентаризації створена постійно діюча комісія.
Один раз на місяць провадиться раптова ревізія каси
Встановлена межа суттєвості при складанні фінансової звітності у розмірі 100 грн.
Для визнання основних засобів та необоротних матеріальних активів такими, визначення стоку корисного використання об’єктів та вибору методу нарахування амортизації створена постійно діючу експертна технічна комісія у складі: голова комісії – директор, члени комісії – заст. директора, бухгалтер.
Тривалість операційного циклу, в цілях класифікації активів, вважається рівною 3 місяцям.
Матеріальні активи з терміном використання понад 1 рік вартістю менше 1000 грн. вважаються іншими необоротними матеріальними активами.
Застосовуються такі методи при вибутті запасів: ідентифікованої собівартості (при продажу товарів у опт), та метод перших за часом надходження запасів, тобто метод ФІФО.
Сума резерву сумнівних боргів формується виходячи із платоспроможності окремих (конкретних) дебіторів.
Резервування коштів на забезпечення гарантійних зобов’язань, оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, інших витрат і платежів на провадиться.
Фінансові інвестиції непов’язаним сторонам відображаються на дату балансу за справедливою вартістю.
Доходи відображаються в звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).
Для відображення діяльності застосовуються рахунки класу 9. Суми чистого доходу і витрат відносяться ні рахунок 79 щомісячно.
Затверджена система оплати праці згідно штатного розпису та розпорядження директора, виходячи із фінансової діяльності підприємства.
При нарахуванні амортизації використовується податковий метод.
фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Дане підприємство у своїй господарській діяльності використовує такі первинні документи: прибутковий та видатковий касові ордери, платіжне доручення, акт прийому – передачі, акт виконаних робіт, акт на списання, посвідчення про відрядження, авансовий звіт та подорожні листи службових легкових автомобілів.
Наказом керівника на підприємстві встановлено графік документообороту, згідно з яким вказуються терміни, в які всі документи мусять бути створені, одержані від постачальників, впорядковані та здані до архіву.
Для того, щоб будь – який документ мав юридичну силу, він мусить мати обов’язкові реквізити. Ними є дата і місце складання, повна назва підприємства – юридичної особи, заміст господарської операції, її вимірники у натуральному і вартісному вигляді, прізвища та підписи осіб, відповідальних за здійснення даної операції. Велике значення надається правильності написання повних назв та юридичних адрес підприємств. На кожному первинному документі також вказується код його форми.
Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Форми бухгалтерського обліку – це системи хронологічних взаємопов’язаних реєстрів, що використовуються для обліку наявності та руху засобів, джерел та процесів господарської діяльності.
Згідно з наказом про облікову політику ЗАТ „Електро” застосовує журнально – ордерну систему обліку.
На підприємстві використовується стандартний план рахунків із додатково введеними субрахунками. Рахунок 641 „Розрахунки по податках” має субрахунки, які виділені в залежності від видів податків, що сплачує підприємство, яке перебуває на загальній системі оподаткування.
В розрахунках з фондами соціального страхування підприємство по кожному виду відкриває окремі субрахунки, де відображає окремо нарахування та утримання. Наприклад, розрахунки з фондом по безробіттю відображаються на двох субрахунках: 65.3.1- нарахування на фонд, 65.3.2- утримання із фонду.
Основними формами бухгалтерської звітності на підприємстві є баланс, який складається щомісячно, та звіт про фінансові результати. До облуправління статистики щомісячно подаються наступні документи: звіт з праці, звіт про використання робочого часу, звіт про фінансові результати, дебіторську і кредиторську заборгованість
Квартальна фінансова звітність подається органам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітними кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву.
Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
Бланки суворої звітності зберігаються в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.
Порядок зберігання первинних та вихідних документів на електронних носіях визначається вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.
Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку ручним способом і відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою для архіву.
Термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.
Терміни зберігання основних первинних документів наступні:
Бухгалтерські річні звіти - 10 р.
Квартальні звіти - 3р.
Первинні документи - 3р.
Особові рахунки робітників і службовців - 75р.
Розрахункові відомості - 5р.
Облікові регістри - 3р.
Договори, угоди - 3р.
Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.
Облік основних засобів і нематеріальних активів.
Основні засоби – це засоби праці: будівлі споруди, обладнання, транспортні засоби, без яких нарівні з матеріальними і трудовими ресурсами підприємству неможливо здійснювати господарську діяльність.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності суб’єктів господарювання регламентуються П(С)БО 7 „Основні засоби”.
Завданням бухгалтерського обліку основних засобів є:
документально правильне і своєчасне відображення в облікових регістрах інформації про наявність і рух (надходження та вибуття) основних засобів з урахування їх приналежності підприємству;
забезпечення контролю за їх схоронністю
визначення ступеня їх зношеності
визначення витрат на відновлення основних засобів тощо.
Основні засоби класифікуються за приналежністю на власні та орендовані; за використанням – діючі(ті, що знаходяться в експлуатації) і недіючі (ті, що знаходяться на складі у запасі, на консервації і т.д.); за участю в діяльності підприємства – виробничі та невиробничі. Для цілей бухгалтерського обліку враховуються всі основні засоби підприємства: виробничі та невиробничі. Залежно від цільового призначення та характеру виконуваних функцій основні засоби поділяються на групи.
Згідно з п.5 П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються:1)на основні засоби (рах.10;субрахунки 101-109); 2)інші необоротні матеріальні активи (рах.11;субрахунки 111-117); 3)незавершені капітальні інвестиції (рах.15)(доповнено наказом Мінфіну №989).
Для цілей бухгалтерського обліку всі основні засоби на підприємстві класифікують наступним чином:
земельні ділянки
капітальні затрати на поліпшення земель
будинки, споруди та передавальні пристрої
машини та обладнання:
силові
робочі
вимірювальні прилади та лабораторне обладнання
обчислювальна техніка
інші
транспортні засоби
інструменти, прилади, інвентар
робоча і продуктивна худоба
багаторічні насадження
інші
ЗАТ “Електро” в складі основних засобів містить: будинки і споруди (рах.103), машини і обладнання (рах.104), транспортні засоби (рах.105), інструменти, прибори, інвентар (рах.106), малоцінні необоротні активи (рах.112), інші необоротні матеріали і активи (рах.117), інші нематеріальні активи (рах.127).
Основні засоби надходять на підприємство в результаті різних господарських операцій. Якщо такі операції згрупувати, то можна виділити такі шляхи надходження основних засобів:
отримання основних засобів як внесок до статутного капіталу засновників (учасників) підприємства в обмін на корпоративні права;
придбання як нових, так і таких, що були в експлуатації, основних засобів або виготовлення за договором сторонньою організацією;
отримання основних засобів безплатно від юридичної або фізичної особи;
отримання основних засобів в результаті бартерної операції, тобто в обмін на інші об’єкти основних засобів або на продукцію, товари, а також у рахунок вартості виконаних робіт або наданих послуг.
Залежно від того, яким шляхом надходять основні засоби на підприємство, формується їх первісна вартість – саме по ній основні засоби зараховуються на баланс підприємства.
Згідно з п.4 П(с)БО 7 первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Таким чином собівартість основних засобів та інших необоротних активів визначається в момент їх придбання або спорудження (виготовлення) залежно від способу розрахунків за них однією з двох оцінок:
сумою сплачених грошових коштів (їх еквівалентів);
справедливою вартістю переданих активів.
Справедлива вартість визначається підприємствами у випадках:
оприбуткування основних засобів, отриманих в результаті бартерних операцій;
оприбуткування основних засобів, отриманих безоплатно;
зарахування на баланс основних засобів, унесених як внесок до статутного капіталу.
Згідно з визначенням, що дається в П(с)БО 10, справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.
Згідно з п. 15 П(С)БО 7 до собівартості об’єкта основних засобів не включаються затрати на ремонти, які підприємство здійснює для підтримки об’єкта в робочому стані, а також для отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання – такі затрати включаються до складу поточних витрат відповідного періоду. Збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів ті витрати, які пов’язані з поліпшенням їх технічних характеристик. Це витрати на модернізацію, реконструкцію, капітальний ремонт основних засобів.
Придбаваючи, споруджуючи або виготовляючи об’єкти основних засобів, підприємства здійснюють капітальні інвестиції. Згідно з Планом рахунків та інструкцією №291 усі затрати, пов’язані із створенням об’єкта, збираються по дебету рахунка 15. ЗАТ „Електро” не має на своєму балансі основних засобів, споруджених власними силами, а є лише такі, що придбані за грошові кошти.
Найбільш характерною операцією на даному підприємстві є надходження основних засобів на підприємство в результаті придбання. Підприємство придбаває основні засоби за договором купівлі – продажу за рахунок грошових коштів або в результаті бартерної операції. Первісна вартість придбаних за грошові кошти основних засобів складається з таких витрат:
сум, що сплачуються постачальникам;
реєстраційних зборів, держмита, інших аналогічних платежів;
сум ввізного мита;
сум непрямих податків у зв’язку з придбанням (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрат на страхування ризиків доставки основних засобів;
витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження;
інших витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні до використання.
Для оформлення зарахування окремих об’єктів до складу основних засобів, їх введення в експлуатацію, внутрішнього переміщення застосовується типова форма первинного обліку № ОЗ-1 „Акт приймання – передачі (внутрішнього переміщення)” основних засобів.
У податковому обліку затрати на придбання виробничих основних засобів збільшують балансову вартість відповідної групи з метою амортизації.
Згідно чинного законодавства підприємство має право самостійно обирати метод нарахування амортизації. На ЗАТ „Електро” амортизація нараховується податковим методом. Згідно з ним усі основні засоби на підприємстві поділяються на 4 групи:
будівлі, споруди, передавальні пристрої, річна норма амортизації для яких становить 5%, а термін корисного використання 20 років.
автомобільний транспорт, меблі, побутові, оптичні, електромеханічні прилади, обчислювальна техніка, телефони, інші засоби обробки інформації, офісне обладнання. Річна норма амортизації – 25%, термін корисного використання – 4 роки.
всі інші засоби, які не ввійшли до двох попередніх груп. Річна норма амортизації 15%, термін корисного використання – 7 років
персональні комп’ютери. Норма амортизації – 50%, термін корисного використання – 2 роки.
Згідно з п.33 П(с)БО 7 об’єкт основних засобів виключається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття в результаті:
продажу;
безоплатної передачі;
№.п\п
Зміст господарської операції
Кореспондуючі рахунки



Дебет
Кредит

ОТРИМАННЯ ОЗ ЯК ВНЕСОК ДО СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

1
Відображена сума внеску учасників ОЗ згідно із засновницькими документами.
46
40

2
Здійснений внесок учасниками до статутного капіталу об’єктами ОЗ з введенням їх в експлуатацію.
103-106,109
46

ОТРИМАННЯ ОЗ НА УМОВАХ ПОСТАВКИ

3
Отриманий від постачальника об’єкт ОЗ на умовах поставки
152
631

4
Відображена сума податкового кредиту з ПДВ
641
631

5
Оплачено рахунок постачальнику за отримані ОЗ
631
311

6
Введення ОЗ в експлуатацію
103-106,109
152

ДООЦІНКА ОЗ

7
Збільшена первісна вартість об’єкта на суму дооцінки
10
423,131,132

УЦІНКА ОЗ

8
Зменшена первісна вартість об’єкта на суму уцінки
975,131,132
10

РЕМОНТ ОБ’ЄКТІВ ОЗ

9
Відображена вартість ремонтних робіт згідно з оформленим підрядником актом виконаних робіт
91
631

10
Відображена сума податкового кредиту
641
631

11
Списані витрачені на ремонт матеріали
91
201

АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

12
Відображений знос у сумі нарахованої амортизації для ОЗ, що використовуються в адміністративних цілях
92
131

13
Відображений знос у сумі нарахованої амортизації для ОЗ, що використовуються для збуту
93
131

14
Відображений знос у сумі нарахованої амортизації для ОЗ, що використовуються в інших операційних цілях
94
131

ВИБУТТЯ ОЗ В РЕЗУЛЬТАТІ ПРОДАЖУ

15
Відображена продажна (договірна) вартість ОЗ
377
742

16
Відображена сума податкових зобов’язань з ПДВ
742
641

17
Списаний знос ОЗ
131
103-106,109

18
Списана залишкова вартість ОЗ
972
103-106,109

19
Отримана оплата за ОЗ
311
377

20
Списаний на фінансовий результат дохід від продажу ОЗ
742
79

21
Списана на фінансовий результат залишкова вартість ОЗ
79
972

ВИБУТТЯ ОЗ В РЕЗУЛЬТАТІ ЛІКВІДАЦІЇ

22
Списано знос ліквідованого об’єкта ОЗ
131
103-106,109

23
Списано залишкову вартість
976
103-106,109

24
Списано на фінансовий результат витрати, пов’язані з ліквідацією
79
976

невідповідності критеріям визнання активом.
Фінансовий результат від вибуття основних засобів незалежно від причини вибуття визначається також за загальновстановленим п.34 П(С)БО 7 правилом: відніманням доходів від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, напрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям.
Продаж передбачає отримання доходу за проданий об’єкт. Величина цього доходу може бути різною залежно від зношеності, стану, попиту, та інших причин. У б\о доход від реалізації основних засобів відображається на окремому, передбаченому для цих цілей субрахунку 742 „дохід від реалізації необоротних активів”. Залишкова вартість будь – якого об’єкта основних засобів, що продається, списується в дебет субрахунка 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів” рахунка 97 „Інші витрати” як витрати періоду.
У випадку якщо об’єкти основних засобів не відповідають критеріям визнання активом, то вони ліквідуються. Розрізняють повну і часткову ліквідацію об’єкта. У разі часткової ліквідації його первісна вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об’єкта.
Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
Група нематеріальних активів - сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.
Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:
права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);
незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
На ЗАТ „Електро” до нематеріальних активів відноситься ліцензія по наданню послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та ліцензія на будівництво, вартість яких 680 грн.. Строк дії 3 роки. Обліковується на 127 рахунку.
На ЗАТ „Електро” застосовується лінійний метод амортизації нематеріальних активів.
Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів обліковуються в організації на рахунку 112. відносяться на цей рахунок основні засоби вартістю більше 1000 грн. та строком служби більше одного року. Якщо строк корисного використання МНШП менше одного року, то такі МНШП до рахунку 22. Згідно наказу облікової політики амортизація малоцінних і швидкозношуваних предметів нараховуються в бухгалтерському обліку в розмірі 100% в момент вводу його в експлуатацію. В податковому обліку МНШП розподіляється як і основні фонди по групах, тобто 1 група, 2 група, 3 група, 4 група. І амортизація нараховується згідно норм за Законом України “Про оподаткування прибутку підприємства”. Списання МНШП проводиться по моральному і фізичному зносу предметів. Станом на 01.01.06 р. рахується МНШП в сумі – 2500,40 грн., - нараховано зносу в розмірі 100%.
Вимоги щодо оформлення первинної документації по основних засобах і нематеріальних активах наведені в розділі 2.
Первинні документи, які використовуються при русі основних засобів і нематеріальних активів:
При надходженні – рахунки, акти прийому-передачі, акти прийому, накладні.
При списанні – акт на списання.
При реалізації – рахунки фактури, накладні, акти прийому передачі, акти передачі.
Угод фінансового та операційного лізингу не має.
4.Облік виробничих запасів та МШП.
Використання виробничих запасів підприємства є обов’язковою умовою здійснення виробничого процесу. Запаси у виробництві використовуються одноразово. Виробничі запаси визнаються активом якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Виробничі запаси включають: сировину і матеріали, куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, паливо, тару і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані в переробку, запасні частини, інші матеріали.
Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).
Запаси, що надходять на підприємство, зараховуються на його баланс за первісною вартістю (п.8 П(С)БО 9). Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з їх собівартості, яка включає такі фактичні витрати:
договірну вартість за вирахуванням непрямих податків;
суму ввізного мита;
суму непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству у зв’язку з придбанням запасів;
транспортно – заготівельні витрати, що складаються із затрат на заготівлю запасів, оплату тарифів за вантажно – розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання (включаючи витрати на страхування ризиків транспортування);
інші витрати, пов’язані безпосередньо з придбанням запасів та доведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях.
При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).
Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух запасів, що належать підприємству, призначено рахунок 20 “Виробничі Запаси”. У його структуру включено субрахунки для обліку окремих видів запасів:
201 – “Сировина і матеріали”.
203 – “Паливо”.
204 – “Тара й тарні матеріали”.
205 – “Будівельні матеріали”.
207 – “Запасні частини”.
209 – “Інші матеріали”.
По дебету рахунка 20 відображається надходження виробничих запасів на підприємство, їх до оцінка, по кредиту – витрати на виробництво, переробку, відпуск (передачу на сторону), уцінка тощо.
Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов, звичайної господарської діяльності, перебувають процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також утримання підприємством.
На субрахунку 201 “Сировина і матеріали” відображається наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється.
На субрахунку 203 “Паливо” обліковується наявність та рух палива, що придбається підприємством для технічних потреб виробництва.
На субрахунку 204 “Тара та тарні матеріали” відображається наявність і рух всіх видів тари, крім тари яка використовується як господарський інвентар.
На субрахунку 205 ”Будівельні матеріали” – відображається рух будівельних матеріалів, та інших матеріальних цінностей, які необхідні для використання в будівельно монтажних роботах.
На субрахунку 207 “Запасні частини” – відображається рух придбаних для власного використання запасних частин.
У бухгалтерії підприємства первинні документи з руху запасів зазнають обробки: таксуються, проставляються облікові шифри видів операцій, постачальників та ін., групуються за видами операцій, джерелами надходження або напрямками відпуску (витрати) запасів, за кореспондуючими рахунками. У кінці звітного місяця на підставі даних первинних документів здійснюються записи в регістри б\о.
Вартість виробничих запасів, призначених для споживання підприємством у ході нормального операційного циклу, відображається у розділі 2 Активу балансу у статті „Виробничі запаси”.
У б\о і звітності виробничі запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО 9).
Поняття, види та оцінка МШП.
У виробничій діяльності підприємства використовують засоби праці відносно невисокої вартості і з невеликим терміном служби.
Такі предмети відомі як малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), і належать вони до класу запасів. МШП визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, та їх вартість може бути достовірно визначена.
До МШП належать предмети, які використовуються на підприємстві протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше року. На сьогодні основним критерієм віднесення предметів до складу МШП є термін їх використання. У разі перевищення граничної вартості предмети відносять до основних засобів.
Документальне оформлення руху МШП здійснюється аналогічно оформленню й обліку операцій з виробничими запасами. Для підприємств затверджені типові форми первинних документів, що застосовуються для обліку МШП:
№ МШ – 1 „Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)”
№ МШ – 2 „Картка обліку МШП”
№ МШ – 3 „замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристосувань)”;
№ МШ – 4 „Акт вибуття МШП”
№ МШ – 5 „Акт на списання інструментів та обмін їх на придатні”
№ МШ – 6 „ особова картка № .. обліку спецодягу, спецвзуття і захисних засобів”
№ МШ – 7 „Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних засобів”
№ МШ – 8 „Акт на списання МШП”
Б\о МШП ведеться за місцями зберігання, як правило за такими групами: інструменти, господарський інвентар, спеціальні пристосування, спеціальний одяг, спеціальне взуття, запобіжне приладдя та ін. МШП.
Інформація про наявність і рух МШП, що належать підприємству і знаходяться на складі, відображається на рахунку 22. по дебету цього рахунка здійснюються записи щодо придбаних (отриманих) або виготовлених МШП за первісною вартістю, а по кредиту – відпуску їх в експлуатацію за обліковою вартістю, при цьому вартість МШП виключається із складу активів і списується на рахунки обліку витрат; також по кредиту рахунка 22 відображається списання недостач і втрат від псування МШП.
У зв’язку з виключенням вартості МШП зі складу активів на підприємстві необхідно організувати оперативний кількісний облік МШП за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання.
Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів за однорідними групами, які встановлюються підприємством, виходячи з його потреб. Підприємство може вести аналітичний облік МШП за найменуваннями, кількістю і цінами в розрізі місць зберігання та осіб, відповідальних за збереження.
Складський облік матеріалів – це сортовий, кількісний оперативно – технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.
Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунка і субрахунка, наступні дві – номер групи, а інші – порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.
Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу.
Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.
Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документа зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.
Господарські операції з обліку запасів та МШП
№ оп.
Зміст господарської операції
Кореспондуючі рахунки



Дебет
Кредит

1
Придбано виробничі запаси,МШП

631

2
Відображається сума податкового кредиту
641
631

3
Відображаються транспортно-заготівельні витрати та ін. витрати, пов’язані з придбанням запасів, МШП
20, 289,22
631

4
Придбані виробничі запаси та МШП підзвітною особою за готівку
20,22
372

5
Податковий кредит
641
372

6
Оприбутковано безоплатно одержані виробничі запаси та МШП (Оприбутковані запаси раніше не обліковані на балансі)
20,22
719

7
Отримано виробничі запаси та МШП від засновників як внесок до статутного капіталу
20,22
46

8
Списано виробничі запаси та МШП для виробництва
23
20,22

9
Списано виробничі запаси та МШП для адміністративних потреб
92
20,22


10
Списано виробничі запаси та МШП для загальновиробничих потреб
91
20,22

11
Списано виробничі запаси та МШП для збуту
93
20,22

12
Безоплатно передані виробничі запаси та МШП
949
20,22

13
Податковий кредит
949
641

14
Списується продажна вартість реалізованих запасів та МШП
377
712

15
Сума податкового кредиту
712
641

16

В кінці звітного періоду списується чистий дохід на фінансовий результат
712
641


5. Облік оплати праці
Згідно із ст. 1 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.95 р. №108/95-ВР, зі змінами та доповненнями, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Заробітна плата нараховується працівникам на основі табельного обліку робочого часу відповідно до складності виконуваної роботи. Робочий тиждень складає 5 днів. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Регулюють заробітну плату форми і системи праці.
Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна і погодинна. Форми і системи оплати праці на підприємстві регулює керівник підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного прибутком мінімуму.
Структура заробітної плати на підприємстві така:
основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу згідно з установленими нормами праці та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців;
додаткова заробітна плата – винагорода, яка включає доплати , надбавки, гарантійні та компенсаційні витрати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій;
інші заохочувальні і компенсаційні витрати. До них належать витрати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад установлену зазначеними актами норму.
Відповідно до статуту підприємства визначено його штатна чисельність в кількості 115 чоловік. Штатний розклад затверджений керівником фірми погоджений з головним бухгалтером.
Категорії працівників підприємства за штатним розкладом:
Директор.
Перекладач-референт.
Заступник директора
Заступник директора по менеджменту.
Головний бухгалтер.
Бухгалтери.
Секретар
Завскладу.
Головний інженер.
Головний механік.
Механіки.
Електролінійники.
Трактористи.
Вантажник.
Прибиральниця.
Водії.
На всіх працівників прийнятий на роботу заведені особові картки, необхідні для аналізу й обліку руху кадрів. Особові справи зберігаються у відділі кадрів у спеціальному сейфі. Крім того ведеться книга обліку трудових книжок, де реєструється всі трудові книжки.
До облікових документів належить табель робочого часу.
Заробітна плата нараховується на основі спостережного табелю з оплатою праці згідно штатного розкладу і фактично відпрацьованого часу.
Заробітна плата є основною виплатою, що здійснюється роботодавцем своїм працівникам. Відповідно чинного законодавства зарплата включається до складу об’єкта обкладання соціальними внесками та податком з доходів фізичних осіб. До цих внесків належать:
внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (31,8%);
внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням(2,9%);
внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,3%);
внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності (2,49%).
Крім того, із заробітної плати утримується професійний внесок у розмірі 1%
Виконуючи норми чинного законодавства підприємством здійснюється нарахування на зарплату відповідних соціальних фондів і утримання з зарплати соціальних внесків.
Розміри внесків на пенсійне страхування для роботодавця в розмірі 31,8%, для найманого працівника – 1% або 2% в залежності від розміру загального оподаткованого доходу.
Розмір внесків на соціальне страхування з тимчасової непрацездатності 2,9% і з зарплати працівників 0,5% або 1% в залежності від розмірів оподаткованого доходу.
Внески на страхування на випадок безробіття нараховується підприємством в розмірі 1,3% на фонд зарплати і 0,5% - утримується з зарплати працівника.
Внесок на страхування від нещасних випадків нараховується в розмірі 2,49% від суми нарахованої зарплати.
Терміни оплати утриманих внесків проводиться в день видачі зарплати, який згідно з колективним договором призначений на кожне 8 число місяців але не пізніше кожного 20 числа, наступного за останнім днем базового місяця.
Облік розрахунків по соціальних фондах ведеться на рах. №65.
З 1.01.2004 р. питання оподаткування доходів фізичних осіб в т. ч. зарплати регулюються Законом №889, відповідно до якого, проводиться утримання з зарплати кожного працівника податку в розмірі 13%. Для обкладання даним податком зарплата зменшується на всі соціальні внески, що утримуються із заробітної плати, а також на розмір соціальних пільг.
На 2006 рік розмір податкової соціальної пільги, відповідно до ст.6 Закону №889, соціальні пільги становлять 50% від мінімальної заробітної лати, тобто 350*50% = 175грн. , якщо зарплата звітного місяця не перевищує 680 грн.
Окремих соціальних пільг працівники не мають. Податок з доходів фізичних осіб сплачується до бюджету в день виплати зарплати, але на пізніше термінів, встановлених законом для місячного податкового періоду, тобто 30 числа наступного місяця. На основі нарахованого доходу і утриманого податку складається Податковий розрахунок ф. № 1 ДФ, який подається до органів державної податкової служби в строки протягом 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Облік розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб ведеться на рахунку 641/4.
6.Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Основним нормативним документом, що регулює порядок обліку витрат на виробництво продукції, є П(С)БО 16 „Витрати”. відповідальним за дотримання єдиних методологічних основ б\о таких витрат є головний бухгалтер.
Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами (і статтями витрат):
матеріальні витрати: вартість витрачених у виробництві матеріалів, сировини, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива та енергії. Запасних частин, будівельних матеріалів, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.
витрати на оплату праці: заробітна плата за окладами і тарифами; премії та заохочення; матеріальна допомога; компенсаційні виплати; оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу; інші витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи: відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
Амортизація: сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів
Інші операційні витрати (наприклад витрати на відрядження, плата за розрахунково – касове обслуговування, за послуги зв’язку)
У П(С)БО 16 витрати класифікуються за економічними елементами. Використання такого групування затрат є для підприємства необхідною умовою для планування затрат виробництва, їх зниження, виявлення резервів, контролю за їх обігом, визначення економічних показників, що характеризують діяльність підприємства, і в результаті діяльності – складання звіту про фінансові результати.
Об’єкт витрат – це продукція (роботи, послуги) або вид діяльності підприємства, що вимагає визначення пов’язаних з їх виробництвом витрат.
Виробництво на ЗАТ “Електро” представлено будівництвом електроліній, виготовленням металоконструкцій, здійснює ремонт легкового автотранспорту та реалізує матеріали.
Всі витрати, що стосуються виробництва обліковуються на рахунку 23. На даному рахунку протягом місяця конкретизуються всі затрати.
На підприємстві виділяють наступні статті витрат:
Матеріальні витрати:
матеріали по МЗД, ЛЗК;
вартість паливо- мастильних матеріалів;
вартість запчастин;
вартість ПММ легкового автотранспорту;
вартість запчастин легкового автотранспорту;
малоцінний інвентар;
вартість електроенергії та води;
Заробітна плата:
заробітна плата (водіїв, електролінійників, слюсарів, слюсарів по ремонту автотранспорту, складських працівників, працівників майстерні, працівників по виготовленню металоконструкцій, сторожів, прибиральниці);
премія, матеріальна допомога, індексація.
Відрахування на соціальні заходи:
відрахування на пенсійне страхування (31,8%);
відрахування на соціальне стахування (2,9%);
відрахування на страхування на випадок безробіття (1,3%);
відрахування на страхування від нещасних випадків (2,49%);
Амортизаційні відрахування
Інші витрати:
податки:
комунальні
земельний
транспортний
ПДВ;
витрати на телефон;
добові, канцтовари;
послуги банку;
пересувний характер робіт;
санстанція, електролабораторія, сміття, інше.
Всі прямі і загальновиробничі витрати списуються на виробництво. В кінці місяця даний рахунок закривається на собівартість реалізованої продукції Дт.903 Кт.23.
По рахунку 23/1 ведуться затрати по ремонту основних засобів, які в бух обліку списуються на витрати по податковому обліку - в межах норми 10% на витрати, а якщо використовуються лімітний бар’єр 10% - на збільшення вартості основних засобів пропорційно питомій вазі коштів групи основних фондів.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо зв’язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того періоду, в якому вони були здійснені (напр. витрати на збут, загальногосподарські витрати).
Якщо актив забезпечує отримання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу їх вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними періодами.
У п. 9 П(С)БО 16 указаний перелік витрат, які не визнаються витратами і не включаються до ф.№2 „Звіт про фінансові результати”
1) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами.
2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
3) погашення отриманих позик;
4) інші зміни активів або збільшення зобов’язань, які не призводять до зменшення власного капіталу підприємства;
5) зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками за умови, що ці витрати можуть бути достовірно визначені;
6) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до П(С)БО.
За способом перенесення вартості на продукцію затрати виробництва поділяються на прямі та непрямі. Прямі затрати включаються до собівартості прямо (матеріали, заробітна плата робітників з нарахуваннями на неї). Непрямі витрати пов’язані з обслуговуванням та управлінням виробництвом (загальновиробничі витрати), тому вони розподіляються між об’єктами обліку витрат (продукцією за цехами, за видами послуг).
Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво цієї продукції. До виробничої собівартості не включаються витрати періоду: витрати на збут, адміністративні витрати та інші операційні витрати.
Включенню до виробничої собівартості підлягають витрати на продукцію:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загально виробничі витрати та постійні розподілені загально виробничі витрати. виробнича собівартість продукції, що складається з указаних вище витрат, зменшується на справедливу вартість попутної продукції, що реалізовується, а в разі використання цієї продукції на самому підприємстві – на її вартість за ціною можливого використання. До прямих матеріальних витрат належить вартість витраченої на виробництво сировини та основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, а також вартість купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, що можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат. До матеріальних витрат можуть також належати вартість робіт і послуг виробничого характеру, виконаних сторонніми організаціями, за умови, що ці послуги належать безпосередньо до собівартості конкретних видів продукції. У разі наявності поворотних відходів матеріальні витрати зменшуються на їх вартість.
При визначенні прямих витрат на оплату праці використовується такий же принцип для включення до виробничої собівартості продукції витрат на заробітну плату та інших виплат працівникам підприємства, зайнятим у виробництві продукції.
Усі інші витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, включаються до складу інших прямих витрат виробничої собівартості продукції. До них, зокрема, належать відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних та майнових паїв, амортизація, витрати від браку тощо.
Крім прямих затрат до виробничої собівартості включаються постійні та змінні витрати, які в сумі становлять загально виробничі витрати, які обліковуються на різних субрахунках (911 і 912).
Змінні загально виробничі витрати – це витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності. Уся сума змінних витрат відноситься в кінці місяця до виробничої собівартості продукції та списується з кредиту рах. 91 у дебет рах. 23. на кожний об’єкт витрат змінні загально виробничі витрати розподіляються з використанням бази розподілу (годин праці, машино – годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної виробничої потужності звітного періоду.
Постійні загально виробничі витрати – це витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Вони поділяються на розподілені та нерозподілені. Розподілені відносяться до виробничої собівартості, а нерозподілені – до собівартості реалізованої продукції. На кожний об’єкт вони розподіляються виходячи із нормальної потужності підприємства. загальна сума розподілених і нерозподілених витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
7.Облік готової продукції та її реалізації.
Згідно П(С)БО 9 готовою продукцією є продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам , передбаченим договором або іншими нормативно – правовими актами. Готова продукція для цілей б\о включається включається до складу запасів.
Бухгалтерський облік готової продукції ведеться на рахунку 26 „Готова продукція” за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.
Усі запаси, придбані (отримані) або виготовлені, зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Для готової продукції – це її виробнича собівартість.
Виробництво готової продукції та її подальша реалізація для підприємства є завершальним кругообігом коштів, що дозволяють підприємству відшкодувати свої витрати на виробництво та її реалізацію й отримання прибутку. Для обліку відвантаження продукції призначений рахунок 70 „доходи від реалізації”, який має 5 субрахунків, з яких на субрахунку 701 узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції, а на субрахунку 703 – дохід від реалізації робіт і послуг. По кредиту цих субрахунків відображається вартість відвантаженої продукції, яка встановлюється договорами поставки готової продукції. До неї включається сума ПДВ, акцизний збір та інші непрямі податки, передбачені законодавством, суми доходів на користь співвиконавців тощо згідно з договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними угодами. По дебету субрахунків 701 та 703 відображаються вище перелічені податки і платежі з кредитом рахунків 64, 36 і т.д.
На ЗАТ „Електро” для обліку готової продукції відкрито 26 рахунок.