Тема 11. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 1. Мета та завдання фінансового планування. 2. Методика фінансового планування. 3. Обґрунтування окремих частин фінансового плану 1. Мета та завдання фінансового планування Фінансове планування – це безперервний процес, що передбачає формування та використання фінансових ресурсів. Мета фінансового планування – збалансувати майбутні витрати підприємства з його фінансовими можливостями. Фінансовий план підприємства – це документ, що відображує обсяг надходження і витрат коштів на підприємство, баланс доходів і витрат підприємства. Роль та значення фінансового плану в діяльності підприємства обумовлена етапами запровадження фінансового планування: 1-й етап. Робота відірвана від мети. На цьому етапі доходи підприємства дозволяють не ставити питання про виживання, а формулювати певні стратегічні цілі щодо розвитку. При цьому діяльність ведеться старими методами, відсутня планомірна робота для досягнення мети. 2-й етап. Робота на основі планів. В цей період керівництво усвідомлює, що мета не буде досягнута без розробки фінансового плану. Вони регулярно розробляються, але за відсутністю обліку та контролю спроби досягти поставленої мети зводяться до нуля. 3-й етап. Розробка та виконання фінансового плану. На даному етапі досягнення мети спирається на фінансовий план та відповідні важелі його реалізації: оперативні плани, регулювання можливих відхилень. Систематичне невиконання фінансового плану може призводити до зриву всіх планів підприємства: виробництва, заробітної плати та, в кінцевому варіанті, до зриву стратегічного плану розвитку або стабілізації підприємства. У процесі фінансового планування вирішуються наступні завдання: Визначається потреба підприємства у фінансових ресурсах, Визначаються джерела й розміри власних фінансових ресурсів підприємства (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви й ін.); Приймаються рішення про необхідність залучення зовнішніх фінансових ресурсів (за рахунок випуску цінних паперів, отримання кредитів, позик, інвестицій); Встановлюються оптимальні пропорції розподілу й використання фінансових ресурсів (на внутрішньогосподарські потреби, вкладення капіталу в інші підприємства й організації з метою одержання дивідендів, відсотків, прибутку, у тому числі в спільне підприємництво, в цінні папери і т.д.) Визначаються фінансові відносини з бюджетом, банком, страховими організаціями й іншими господарюючими суб’єктами; Визначається можливе збільшення прибутку за рахунок економного використання коштів. Важливим змістом фінансового планування є визначення його центрів доходу (прибутку) й центрів витрат. Центр доходу господарюючого суб’єкта – це підрозділ, що приносить йому прибуток. Центр витрат – підрозділ, що є збитковим або взагалі некомерційним, але відіграє важливу роль у діяльності господарюючого суб’єкта. Методика організації фінансового планування є різною. Проект фінансового плану складають керівники підрозділів, що приносять реальні доходи. Вони також визначають діапазон можливих відхилень від планових показників. Планово-економічний відділ розраховує зведений план та вказує граничні значення можливих відхилень у результаті впливу якоїсь події. Відповідно до цих змін складається спеціальний сценарій. При цьому враховується майбутній діапазон значень курсу валют. Далі з урахуванням майбутніх витрат визначається графік платежів, після чого розробляються план прибутку та заходи з податкового планування. 2. Методика фінансового планування Фінансовий план складається на основі: фактичних даних бухгалтерського балансу; показників плану виробництва продукції; планового кошторису витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; планового кошторису витрат на утримання об’єктів соціальної сфери підприємства; даних про обсяги планованих інвестицій і капітальних вкладень; даних про рух основних фондів і оборотних коштів; норм амортизаційних відрахувань; нормативів власних оборотних коштів; ставок платежів у бюджет і відрахувань у позабюджетні фонди; умов розрахунків з покупцями продукції, постачальниками матеріальних ресурсів, з банком за кредитами, з бюджетом щодо податків; даних про джерела фінансування. Для фінансового планування використовуються наступні методи: прямого рахунку: нормативний; розрахунково-аналітичний; балансовий; метод оптимізації планових рішень; економіко-математичного моделювання. Сутність даних методів була розглянута в попередніх темах даного посібника. Формування, розподіл і використання коштів здійснюється самим підприємством. Це підвищує відповідальність його працівників за якість прийнятих планових рішень. Ефективність використання фінансових ресурсів є одним із головних критеріїв при здійснені господарської діяльності, запроваджені тих чи інших інноваційних заходів, прийнятті інвестиційних рішень. Фінансовий план складається з наступних частин: Баланс доходів і витрат: План грошових потоків; Кредитний план; Касовий план; Платіжний календар. Методологія фінансового планування містить у собі організацію планування фінансів на певних принципах. Алгоритм розробки фінансового плану включає наступні етапи: аналіз фінансового стану підприємства: планування доходів і надходжень; планування витрат і відрахувань; перевірку баланс доходів і витрат; формування фінансово-планових документів. Розробка фінансового плану починається з аналізу фінансового стану підприємства у звітному періоді. 3. Обґрунтування окремих частин фінансового плану Розглянемо методику та послідовність планування основної частини фінансового плану – балансу доходів і витрат. (Б) Планування доходів і надходжень І. БАЛАНС ДОХОДІВ І ВИТРАТ До складу доходів підприємства відносять: доходи від стійких джерел власних коштів: прибуток, амортизаційні відрахування, відрахування в ремонтний фонд, кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться в розпорядженні господарюючого суб’єкта (стійкі пасиви). кошти від продажу цінних паперів, фінансових операцій з тимчасово вільною грошовою масою; пайові, членські внески членів трудового колективу, юридичних і фізичних осіб: довгострокові банківські кредити; позики; пожертвування і благодійні внески; фінансові ресурси, що мобілізуються у процесі будівництва, а також заходи щодо зниження собівартості цих робіт, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві. При перевищенні доходів над витратами сума перевищення направляється в резервний фонд. При перевищенні витрат над доходами визначається сума нестачі фінансових коштів, яка повинна покриватися додатковими надходженнями. Додаткові кошти можуть бути отримані за рахунок випуску цінних паперів, кредитів або позик, благодійних внесків і ін. Якщо джерело таких надходжень уже точно відоме, то ці кошти включаються до доходної частини, а їх повернення – до видаткової частини фінансового плану. Розглянемо методику планування основних стійких джерел доходів і надходжень. 1. Планування прибутку. Прибуток від реалізації продукції (послуг) доцільно розраховувати за різними видами господарської діяльності окремо. Такий підхід обумовлений тим, що деякі види діяльності не обкладаються податками на прибуток і додану вартість (ПДВ). Це підвищує точність і об’єктивність розрахунків бази оподатковування, величини податків та прибутку. Доцільно також враховувати результати фінансової діяльності підприємства за минулий період (наприклад, наявність збитків на початок планового року). При плануванні розраховують величину необхідного (цільового) прибутку, що забезпечує умови самофінансування підприємства при вирішенні стратегічних і тактичних задач, та величину можливого прибутку при запланованому обсягу товарообороту, величині доходів і витрат. Розрахунок величини цільового (необхідного) прибутку на плановий період можна здійснювати двома способами. 1-й спосіб – на основі чистого прибутку, питомої ваги податків та платежів у балансовому прибутку. Він реалізується за наступною послідовністю: 1. Визначається потреба підприємства в фінансових ресурсах для виробничого та соціального розвитку, що формується за рахунок чистого прибутку. До таких потреб або необхідних напрямів використання прибутку можна віднести: фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства; поповнення власних оборотних коштів; створення фінансових резервів; погашення довгострокових та середньострокових кредитів банку; погашення інших видів кредитних зобов’язань підприємства; придбання акцій інших підприємств; забезпечення соціального розвитку підприємства; підвищення матеріальної зацікавленості робітників з урахуванням потреби в соціальних, культурних, житлових заходах; виплати дивідендів, якщо такі витрати передбачені установчими документами. Таким чином, проект плану цільового прибутку може виглядати наступним чином: Проект плану цільового прибутку на _______ рік ВАТ «Допомога» № Напрямки використання прибутку Сума, тис. грн.
1 Поповнення власних оборотних коштів 60.7
2 Погашення кредитів банку 2,1
3 Житлове будівництво 13,2
4 Відрахування до резервного фонду 2,3
5 Додаткове матеріальне заохочення 7,7
б Інші цілі (виплата дивідендів та ін.) 5,6
7 Разом чистий прибуток 91,6
8 Податок на прибуток 22,9
9 Інші платежі з прибутку 1,0
10 Загальний прибуток 115.5
Визначається питома вага податків та платежів із прибутку в його загальній величині в звітному періоді, при цьому враховуються можливі зміни порядку оподаткування. Розраховується величина цільового (необхідного) прибутку до оподаткування, яку має отримати підприємство:
2-й спосіб – на основі чистого прибутку та його питомої ваги у балансовому прибутку. Він реалізується за наступною послідовністю: Визначається потреба підприємства в фінансових ресурсах для виробничого та соціального розвитку, з отриманої величини відраховують суму амортизаційних відрахувань. Визначається питома вага прибутку, що направляється для виробничого та соціального розвитку, в загальній величині чистого прибутку на основі даних звітного періоду. Визначається сума чистого прибутку для здійснення самофінансування:
Визначається питома вага чистого прибутку в сумі балансового прибутку на основі фактичних даних за звітний період. Розраховується сума цільового балансового прибутку:
Розрахунок величини можливого прибутку на плановий період здійснюється різними методами. Розглянемо декілька з них. Метод прямого рахунку Розрахунок планової суми прибутку проводиться для кожного виду продукції (послуг) з наступним підсумовуванням результату в цілому по підприємству. Сума прибутку для кожного виду продукції визначається як різниця між плановою величиною чистого доходу підприємства та його плановими поточними витратами. Величина доходу від реалізації певного виду продукції розраховується як сума доходу від реалізації товарної продукції та доходу в залишках готової продукції на початок планованого року за мінусом доходу в залишках на кінець планованого року. Розрахунково-аналітичний метод Величина можливого прибутку за даним методом визначається:
При плануванні балансового прибутку підприємства, крім прибутку від реалізації продукції, враховують: Прибуток від іншої реалізації (основних фондів; сировини; матеріалів; нематеріальних активів у виді ліцензій, патентів, торгових марок; цінних паперів; іноземної валюти й іншого майна підприємства), Прибуток від позареалізаційних операцій (доходи від здачі майна в оренду і лізинг; доходи від короткострокових і довгострокових фінансових вкладень, тобто придбання акцій і пайова участь у діяльності інших підприємств, покупка облігацій, надання позик іншим господарюючи суб’єктам: сальдо отриманих штрафів, пені, за винятком санкцій щодо розрахунків з держбюджетом і позабюджетними фондами: інші доходи, а саме прибуток минулих років, доходи від дооцінки товарів, відсотки за кошти на розрахункових і депозитних рахунках підприємства). Ефективним засобом планування прибутку є визначення точки беззбитковості. Підприємства повинні розрахувати, при якому обсягу реалізації можливе забезпечення беззбиткової діяльності, а потім встановити обсяг реалізації, який забезпечить плановий прибуток. Точка беззбитковості – це величина доходу, що дозволяє підприємству тільки відшкодувати всі його витрати, без отримання прибутку:
Таким чином, плановий обсяг реалізації, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства буде дорівнювати:
При встановленій величині необхідного прибутку розрахунок планового обсягу реалізації можна здійснити за наступною формулою: Важливо також зробити кількісну оцінку зміни прибутку в залежності від зміни обсягу реалізації. Для цього розраховується операційний важіль який показує на скільки відсотків змінюється прибуток при зміні обсягу реалізації на 1%. Результати розрахунків цільового та можливого прибутку порівнюють. Якщо розмір можливого прибутку не менше цільового, то такий варіант приймається як плановий. Якщо розмір можливого прибутку менше цільового, то слід розробити заходи для мобілізації додаткових резервів збільшення доходів або зниження витрат. Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які, в свою чергу, використовуються при прийнятті управлінських рішень для формування ресурсного потенціалу підприємства, укладення комерційних угод, інвестиційної діяльності тощо. Розподілення прибутку. План розподілення прибутку є складовою частиною балансу доходів та витрат підприємства. Основою розподілення прибутку є чинне законодавство, а саме таким документом є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ним встановлюється порядок та норма сплати податку на прибуток, можливі інші обов’язкові платежі. Після їх сплати податків у підприємства залишається чистий прибуток, який воно має право самостійно розподіляти. В процесі його розподілу формуються цільові фонди підприємства: фонд розвитку підприємства: фонд соціальних потреб; фонд матеріального заохочення; резервний фонд; дивідендний фонд. Фонд розвитку підприємства створюється для фінансування його виробничого розвитку: на фінансування капітальних вкладень; на технічне переозброєння; на здійснення науково-дослідних робіт, вдосконалення технології; на освоєння нових видів продукції; на поповнення власних оборотних коштів та інше фінансування. Фонд соціальних потреб створюється для здійснення заходів соціального розвитку та використовується на наступні цілі: утримання об’єктів соціально-культурної сфери; будівництва, реконструкції та капітального ремонту житлового фонду; проведення оздоровчих та культурно-масових заходів; на оплату проїзду; на видачу безвідсоткових позичок. Фонд матеріального заохочення формується з метою підвищення мотивації персоналу та використовується на: виплату винагород за підсумками роботи протягом року; одноразові заохочення працівникам; надання матеріальної допомоги. Резервний фонд створюється на випадок погіршення фінансового стану підприємства, для покриття кредиторської заборгованості у випадку припинення діяльності підприємства. Дивідендний фонд призначений для виплати дивідендів. Прибуток підприємства може також використовуватися на благодійні цілі та добровільні внески, на придбання акцій та інших цінних паперів, для відшкодування збитків та видатків, що здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства. 2. Планування амортизаційних відрахувань Амортизаційні відрахування призначені для фінансування витрат, які пов’язані з простим і розширеним відтворенням основних фондів підприємства. їх сума визначається виходячи зі середньорічної вартості основних фондів у планованому періоді та норми амортизаційних відрахувань груп основних фондів. 3. Планування відрахувань у ремонтний фонд Планова сума відрахувань у ремонтний фонд розраховується згідно встановленого на підприємстві нормативу відрахувань (наприклад, 2,0%) середньорічної вартості основних фондів. 4. Планування стійких пасивів. Планується приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться в розпорядженні господарюючого суб’єкта (стійких пасивів). Вона бере участь в обороті наряду із власними засобами. Величина такої кредиторської заборгованості в процесі її утворення та використання змінюється, однак на підприємстві завжди наявний її певний залишок, що дозволяє цю заборгованість прирівнювати до власних засобів господарюючого суб’єкта та називати стійкою кредиторською заборгованістю (стійкі пасиви). До її складу відносять: перехідну заборгованість із заробітної плати робітникам та службовцям підприємства; нарахування на заробітну плату, а також резерви майбутніх платежів за відпустками працюючих; заборгованість за авансовими платежами клієнтів; резерви майбутніх платежів і витрат та ін. Перехідна заборгованість із заробітної тати розраховується як добуток середньодобового планового фонду заробітної плати та кількості днів з початку місяця до дня видачі заробітної плати (кількість днів між днем виплати заробітної плати й останньою датою місяця, за який вона виплачується):
Середньодобовий фонд заробітної плати визначається розподілом фонду заробітної плати на кількість днів планового періоду, наприклад, плановий фонд оплати праці за квартал ділиться на 90 планових днів або річний фонд - на 360 днів: Нарахування на заробітну плату визначаються за діючими нормативами у відсотках до фонду оплати праці. Планова сума розраховується на основі сумарного відсотку відрахувань. Резерв майбутніх платежів за відпустками працюючих планується в розмірі мінімального залишку на цьому рахунку за останні 12 місяців перед планованим роком та з урахуванням передбачуваної зміни фонду оплати праці в плановому періоді. Заборгованість постачальникам планується в розмірі 50% від її мінімальної заборгованості, що враховується на балансі за звітній рік. В умовах інфляції дану величину можна скорегувати на індекс росту цін на матеріали. Визначається загальна сума приросту стійких пасивів, яка порівнюється з даними минулого року. 5. Планування інших доходів. До складу інших доходів входять доходи від випуску цінних паперів, пайові (членські) внески членів трудового колективу підприємства. Доходи від випуску цінних паперів розраховуються відповідно до суми цінних паперів, що залишилися в розпорядженні підприємства, та планового обсягу їх продаж. При плануванні доходів від цінних паперів важливо розрахувати оптимальну їх структуру, тобто співвідношення між окремими видами цінних паперів. Найчастіше підприємства використовують такі цінні папери, як акції й облігації. Доходи від пайових внесків плануються частіше при створенні підприємства або у випадку розширення його статутного капіталу. Доходи від членських внесків визначаються з урахуванням того, що ці види надходжень ресурсів можуть мати постійний характер або сплачуватися з визначеною періодичністю. На основі розглянутих джерел ресурсів розраховується підсумкова величина доходів і надходжень коштів, що заноситься до Балансу доходів і витрат. (В) Планування витрат і відрахувань У видатковій частині фінансового плану передбачаються наступні основні статті витрат: капітальні вкладення; приріст власних оборотних коштів; відсотки за довгостроковими кредитами; витрати за кошторисом фонду споживання; платежі в бюджет. 1. Капітальні вкладення Капітальні вкладення планується при необхідності розширення, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів підприємства. Джерелом їх фінансування можуть бути власні та запозичені фінансові ресурси. 2. Приріст власних оборотних коштів. Потреба в оборотних коштах визначається для тих, що вкладаються у виробничі запаси (сировина і матеріали), незавершене виробництво, готову продукцію. Крім того, планується обсяг коштів у касі, перекази на шляху з моменту інкасації виторгу до моменту надходження її на розрахунковий рахунок, інші активи (малоцінні й швидкозношувані предмети, тара під товаром і порожня, витрати майбутніх періодів). Основою для планування приросту власних оборотних коштів є значення обсягу оборотних коштів на кінець планового (періоду) року. Отримана величина порівнюється з нормативом на початок планового періоду та визначається зміна нормативу (його приріст або скорочення). Норматив оборотних коштів - це обсяг фінансових ресурсів, призначених для формування незнижуваних мінімальних запасів оборотних фондів і фондів обігу. Потреба в оборотних коштах щодо сировини і матеріалів визначається як добуток одноденної витрати на норму запасу в днях, що (як і всі інші норми) встановлюється господарюючим суб’єктом самостійно. Потреба в оборотних коштах для незавершеного виробництва визначається як добуток одноденного випуску продукції та норми незавершеного виробництва в днях. Потреба в оборотних коштах для готової продукції визначається як добуток одноденного випуску продукції за собівартістю та норми оборотних коштів для готової продукції. Потреба в оборотних коштах для запасів товарів визначається як добуток одноденного обороту цих товарів за покупними цінами та норми їх запасу в днях. У фінансовий план включається не загальна сума оборотних коштів, а її зміна (приріст або зменшення) за плановий період. Приріст оборотних коштів збільшує витрати фінансових ресурсів (видаткову частину фінансового плану), а зниження їх - зменшує ці витрати. 3. Відсотки за довгостроковими кредитами. Ці витрати плануються на основі договорів з банками, де передбачаються розмір відсоткової ставки за кредит та методика розрахунку суми відсотків: методом простих відсотків, коли їх сума нараховується і сплачується щорічно у певному розмірі; методом складних відсотків, при якому вони нараховуються щорічно протягом усього терміну користування кредитом, але не виплачуються. Вони приєднуються до суми заборгованості за кредитом; методом зниження відсотків, коли їх сума, що підлягає сплаті, нараховується від залишку боргу, який зменшується внаслідок поступового повернення кредиту (сума відсотків постійно знижується). 4. Витрати за кошторисом фонду споживання. Вони плануються на основі даних колективного договору, статуту підприємства, зобов’язань з соціального захисту персоналу підприємства (матеріальна допомога, безвідсоткові позички для поліпшення житлових умов, компенсація вартості харчування в їдальні і т.ін.). 5. Платежі в бюджет. При розробці фінансового плану враховують: податок на нерухомість; податок на додану вартість, податок на прибуток та ін. (Г) Перевірка балансу доходів і витрат Наступним етапом при плану ванні є перевірка балансу доходів і витрат, що здійснюється за наступною послідовністю: За кожною статтею витрат визначають джерела фінансування. У першу чергу на покриття витрат направляються власні доходи підприємства. При цьому враховується цільове використання доходів і черговість напряму їх використання за статтями витрат. При недостатній кількості власних засобів витрати можуть покриватися кредитами банку або іншими позиковими ресурсами. Загальна сума джерел фінансування повинна дорівнювати підсумку витрат підприємства в планованому періоді. (Д) Формування фінансово-планових документів При досягненні балансу доходів і витрат переходять до розробки інших складових частин фінансового плану. II. ПЛАН ГРОШОВИХ ПОТОКІВ Грошовий потік – це оборот грошей (надходження і витрати), що відбувається безупинно в часі. Цей рух і фіксується в плані грошових потоків. У ньому всі надходження коштів (виручка від реалізації продукції, амортизаційні відрахування, прибуток від реалізації майна й активів, внески в статутний капітал, отримані кредити й ін.) і всі їх витрати (витрати на виробництво і реалізацію продукції, сплата податків, виплата дивідендів, погашення кредитів і т.п.) відображуються в періоди часу, що відповідають плановим датам здійснення даних платежів. При цьому враховують можливий час затримки оплати за реалізовану продукцію та умови її реалізації, умови формування виробничих запасів, а також час можливої затримки платежів за постачання сировини і матеріалів. III. КРЕДИТНИЙ ПЛАН У даному плані передбачаються суми надходжень кредитів та їх погашення в терміни, що передбачені кредитними договорами. Сума повернення кредиту складається з основного боргу та відсотків за його користування. IV. КАСОВИЙ ПЛАН Касовий план, що складається на квартал, має містити дані щодо обороту наявних коштів (надходження та виплату готівки) через касу підприємства. V. ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР У даній складовій фінансового плану відображується повний рух усіх коштів підприємства (доходи, розрахунки з бюджетом щодо податків, виплати за кредитними зобов’язаннями). Він складається за всіма статями грошових надходжень і витрат, що проходять через його рахунки у банку. Це надає можливість для контролю за платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства. При розробці платіжного календарю здійснюється уточнення та конкретизація планових показників майбутнього кварталу, розбивка їх за місяцями, тижнями. Всі показники даного плану повинні бути збалансованими. Перевищення планованих витрат над очікуваним надходженням коштів вимагатиме перенесення частини не першочергових витрат на наступний календарний період або розробки заходів для пошуку додаткових джерел їх покриття. Платіжний календар уточнюється на основі даних щодо обліку операцій на розрахунковому рахунку в банку, поданих у банк розрахункових документів, інформації про стан термінових і прострочених платежів, розрахунків з дебіторами і кредиторами і т.п. ПЛАНУВАННЯ БАЛАНСУ АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ Мета планування балансу підприємства – це забезпечення збалансованості його активів (коштів) та пасивів (джерел їх фінансування), тобто забезпечення відповідності активів джерелам їх фінансування. Призначення балансу активів та пасивів – визначення основних параметрів фінансового стану підприємства, що в подальшому будуть розглядатися як певна норма або орієнтир при розрахунках можливих змін цього стану. Доцільним є розробка підприємством такого проекту балансу активів та пасивів, який буде характеризувати його бажаний фінансовий стан на кінець планового періоду, відповідати основним інтересам та очікуванням керівників підприємства, його акціонерам та кредиторам (власникам, які фінансують діяльність підприємства). Одночасно складається баланс на основі фінансово-економічних розрахунків, що характеризує прогнозований фінансовий стан підприємства на кінець планового року. Обидва варіанти порівнюються та проводиться аналіз можливих відхилень, приймається рішення про прийняття планового балансу активів та пасивів. Він виступає як важливий інструмент управління активами та пасивами підприємства. Найбільш актуальним при цьому є вирішення проблем оборотності поточних активів та пасивів, оптимізації структури джерел фінансування. При обґрунтуванні активів балансу використовують величину нормованих оборотних активів (сировини, матеріалів, готової продукції), величину дебіторської заборгованості, дані інвестиційних проектів (для визначення вартості основних засобів та суми амортизації). Необхідні оборотні та необоротні активи визначають розмір та структуру сумарних активів підприємства, які необхідні для здійснення його діяльності в плановому періоді. Ці сумарні активи формують потребу підприємства в джерелах фінансування, структура яких для забезпечення його фінансової стійкості повинна відповідати структурі та дохідності активів. Пасивна частина балансу формується на основі планової оборотності кредиторської заборгованості та інших поточних пасивів. Співставлення потреби підприємства у власних та запозичених джерелах фінансування з наявними пасивами дозволяє визначити необхідні зміни в їх складі. Зміна власних джерел фінансування можлива за рахунок капіталізації частини отриманого підприємством прибутку або додаткової емісії акцій. Зміна запозичених та залучених джерел здійснюється шляхом отримання або погашення банківських кредитів, випуску та погашення облігацій, регулювання кредиторської заборгованості. Можливі розходження планових величин активів та пасивів балансу підлягають врегулюванню. В процесі фінансового планування визначається потреба у зовнішньому фінансуванні для реалізації планів підприємства:
де ІП – планова сума інвестицій в активи підприємства (основний капітал, оборотні засоби), тис. грн.: ФВ – внутрішні джерела фінансування за планом (резерви, прибуток, амортизаційні відрахування). На основі даних фінансового плану розраховуються фінансові показники діяльності підприємства на плановий період: коефіцієнти ліквідності; коефіцієнти валового та чистого прибутку; коефіцієнт заборгованості; коефіцієнт окупності власного капіталу; коефіцієнт окупності загального капіталу; коефіцієнти рентабельності; коефіцієнт автономії; коефіцієнт банкрутства. Фінансовий план, як і будь який інший план, не є догмою, а тільки керівництвом до дії. Ретельно прорахований та достатньо обґрунтований, він дозволяє проводити підприємству цілеспрямовану діяльність щодо реалізації тактичних та стратегічних планів підприємства. Безумовно необхідний контроль за виконанням фінансового плану та поточним фінансовим станом підприємства, в процесі чого здійснюються необхідні корегування планових показників з наступною оцінкою впливу їх на результати діяльності підприємства.
