Тема4:Функції менеджменту.
1.Поняття ф-й менеджменту,їх роль.
2.Класифікація функцій менеджменту.
1.Функціями менеджментуназ. відносно відокремлені напрями управління діяльності, які забезпечують управлінську дію.Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.
Функції менеджменту виникли в результаті поділу і спеціалізації праці.Процес управління здійснюється саме шляхом реалізації певних функцій.
Економіст Райоль виділяв:планування,організацію,розпорядництво,контроль.
Науковці СССР визначали 6 ф-й:прогнозування і планування;організація;координування;стимулювання;регулювання;контроль,обіг і аналіз.
Такі вчені як Альберт,Мескон,Хедоурі запропонували розглянути 4 ф-ї:планування, організація взаємодії, мотивація,контроль.
Після контролю здійснюється зворотний зв'язок з метою усунення недоліків,відхилень, який і виконує завдання регулювання.
2. За ознакою місця в менеджменті можна виділити: 1)основні(загальні) ф-ї, тобто ті,які беруть участь в будь-яких управлінських процесах2)конкретні (спеціальні) за допомогою яких здійснюється певний управлінський процес,які відображають особливості виробничо-господарської діяльності п-ва.
До основних функцій належать:планування,організація взаємодії,мотивація,контроль.
Конкретні функції:1)за ознакою процесів управління:управління основним виробництвом,допоміжним виробництвом,технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням,патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом та інше;2)за ознакою об’єкта управління:управління підприємством:службою,відділом,дільницею,бригадою,бюро,підрозділом.3)за ознакою елементів виробничо-господарської діяльності:управління працею,предметами,знаряддями праці,інформацією.
Тема 5:Планування як функція менеджменту.
1.Сутність планування,його види та їх взаємозв’язок.
2.Стратегічне планування.Місія і цілі як складові процесу стратегічного планування.
3. Оцінка та аналіз зовнішнього середовища.Аналіз стратегічних альтернатив.
4.Планування реалізації стратегії.Бізнес-планування.
1.Під плануванням розуміють відокремлений вид діяльності,який визначає перспективу і майбутнє становище організації.В американському менеджменті виділяють 2 види планування:1)стратегічне планування.2)планування реалізації стратегії.
Стратегічне планування включає визначення місії та цілей організації,аналіз середовища і стану організації, оцінку стратегічних альтернатив.
Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування і спрямоване на розробку способу реалізації та оцінки стратегії.
2.Стратегічне планування полягає у розробці стратегії:Стратегія-це всебічний,перспективний план,призначений для здійснення місії та досягнення її цілей.
Стратегічне планування згідно з позицією П.Лоранже вкл.:1)розподіл ресурсів(фондів,технологій,управлінських талантів,досвіду).2)адаптацію до зовнішнього середовища, тобто поліпшення відносин із зовнішнім середовищем.3)внутрішню координацію,тобто відображення слабких і сильних сторін організації.4)усвідомлення організаційних стратегій-формування організації,яка буде спроможна вчитися на минулому стратегічному досвіді.
Складові(етапи):
Місія-це чітко виражена причина існування організації, або головна мета за ради якої створюється і якої намагається досягти така організація.
Цілі-
Вимоги до цілей:1)повинні бути конкретними і підлягати вимірюванню.2)мають бути різної тривалості:довготерміновими-більше 5 років(стратегічні);середньо терміновими-1-5 років;короткотерміновими-до 1 року.3)повинні бути такими,які можна досягнути-реальні в даних умовах.4)побудовані на принципах взаємного доповнення.
Розробка планів забезпечення досягнення цілей є функцією реалізації стратегії.
3. Оцінка та аналіз зовнішнього середовища здійснюється шляхом контролю його факторів. Міру впливу факторів можна оцінити у %6
Економічні +25%,політичні – 10 %,ринкові +50%.Знаки «+» і «-» означають відповідно позитивний або негативний вплив. На базі отриманих даних можна виводити оцінку.
Управлінське дослідження сильних та слабких сторін здійснюється у напрямі стану фінансового обліку, нормування та оплати праці, виробництва, культури (образу організації), використання робочої сили, а також позиції організації на ринку (маркетингові дослідження).
Аналіз стратегічних альтернатив базується на 4 варіантах: 1) обмежене зростання (цілі встановлюються від досягнутого); 2) зростання (рівень цілей перевищує рівень попередніх показників); 3) ліквідація, скорочення, відмова від зайвого, переорієнтація. 4) поєднання попередніх варіантів.
Останній етап стратегічного планування завершується вибором стратегії на основі оцінки таких факторів: 1) рівень ризику; 2) вплив минулих стратегій; 3) вплив власників (засновників); 4) залежність від фактору часу.
Кінцевим результатом стратегічного планування є конкретні рішення та показники: рівень прибутків, обсяг реалізації.
4.Стратегічне планування визначає що і коли хоче досягти організація, а реалізація стратегії визначає шляхи досягнення цілей стратегічного планування.
Реалізація стратегій здійснюється в таких напрямках: 1. з використанням процедур та правил; 2. з допомогою економічних важелів.
Тактика - це короткотермінові стратегії, створені на рівні ланки (середньої) управління, діє коротший час ніж стратегія.
Політика - це загальне керівництво подій і прийняття рішень, які полегшують прийняття цілей.
Процедури - це дії, які слід виконувати в конкретній ситуації.
Таким чином застосування тактики, політики, процедур і правил дає змогу створювати певний механізм з умовою на забезпечення стратегії.
Тема 6:Організація взаємодії як функція менеджменту.
1.Поняття організації взаємодії, делегування повноважень.
2.Побудова організаційних питань.
3.Характеристика структур управління різних рівнів.
4. Децентралізація.
1. Організація взаємодії - це вид, який відображає процес створення організації.
Ця функція має 2 аспекти: 1) поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегій. 2) становлення взаємин повноважень, які зв’язують вищі рівні з нижчими і забезпечують можливість розподілу та координації завдань.
Повноваження - це обмежене право використовувати ресурси і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання певних завдань.
Відповідальність - це обов’язок виконувати поставлене завдання і забезпечення їх розв’язання.
2.Організаційне проектування здійснюється зверху до низу.
1) горизонтальний поділ організації, закріплення видів діяльності за певними підрозділами.
2) налагодження зв’язків між різними підрозділами.
3) визначення співвідношень повноважень різних посад.
4) визначення посадових обов’язків закріплених за конкретними особами.
Під організаційною структурою управління розуміють __________, що дає змогу управляти організацією та взаєминами цих органів.
Організаційну структуру управління становлять: - кількість ланок на його кожному рівні; - взаємне розміщення цих ланок; - завдання,права та обов’язки і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних або основних та спеціальних функцій управління; - чисельність та професійно-кваліфікаційний склад працівників; - ступінь централізації і функції управління.
3.Існують два види організаційної структури управління:лінійна і функціональна.
Лінійна структура управління:
А1 Б1 В1 А2 Б2 В2
Лінійна структура характеризується простотою, чіткістю працівників управління. Для неї також характерний посилений контроль над виконавцями, що є основною перевагою цього типу, але у зв’язку з тим,що лінійна структура вимагає компетентності усіх питань, то вона може використовуватись в умовах відносно простих з постійними умовами, завданнями і функціями менеджменту.
Функціональна структура управління будується на ієрархії органів, які забезпечують аналіз кожної функції на всіх рівнях. Керівники спеціалізуються на окремих функціях, які виконуються відповідними спеціалістами. Недоліком є те, що управлінський процес розвивається на окремих, часто недостатньо пов’язаних між собою функціях, втрачається контроль над виконаннями, тому вона використовується не часто.
А1 Б1 В1 А1 Б1 В1
Спроби подолання недоліків лінійної і функціональної структури привело до комбінованих структур управління, які можна поділити на такі види:
1) лінійно-вставні; 2) лінійно-функціональні; 3) бюрократичні; 4) адаптивні; 5) конгломератні.
Лінійно-вставна структура управління.
А1 Б1 В1 А1 Б1 В1
У лінійно-вставній структурі при лінійних не рівнинах створюються служби, які спеціалізуються на виконаннях певних управлінських функцій, вони не мають права приймати управлінські рішення, лише сприяють розробці необхідних положень в межах конкретних функцій управління, які забезпечать підготовку якісних рішень. Це рішення в підсумку буде приймати лінійний менеджер і передавати їх на використання.
Лінійно-функціональна структура управ-ління
Лінійно-функціональна структура передбачає те, що штабні функціональні служби отримують повноваження управлінськими службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції.
4. Крім горизонтального існує вертикальний поділ. Організації, керівники які залишають за собою більшу половину повноважень, наз. централізованими.
В децентралізованих організаціях повноваження розподіляються на нижчих рівнях управління.
Перевагами децентралізації є: - швидкість прийняття рішень; - гнучкість, зручність, обґрунтованість управлінських дій; - невеликі затрати; - можливість застосування морального фактора.
Недоліки: - ймовірність прийняття неправильних рішень; - відчутність єдності в поведінці менеджерів; - небезпека втрати контролю в процесі управління.
Процес управління - це сукупність та послідовність цілеспрямованих дій керівника та всього апарату управління щодо погодження спільної діяльності людей.
Вплив - є суттєвим елементом процесу управління і являє собою різні форми дій суб’єкта управління на об’єкт з метою зміни способів його функціонування шляхом зміни складу або взаємодії елементів об’єкту управління.
Тема7:Мотивація як функція менеджменту.
1.Поняття мотивації. Потреби та винагороди.
2.Класифікація теорій мотивацій. Змістовні теорії мотивації.
3.Характеристика процесійних мотиваційних теорій.
1.Мотивація-це управлінська діяльність,яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії,спрямовані на досягнення особистих цілей або цілей організації.
В процесі історичного розвитку мотивація як економічна категорія пройшла 2 етапи:
1)застосування політики «батога і пряника»
2)використання методів психології (згідно з працями Мейо,Фрейда).
Мотивація базується на 2 категоріях: 1)потребах-відчуття психологічної або фізіологічної нестачі чогось.2)винагороди-те,що людина вважає цінним для себе і задоволення потреби.
Потреби бувають:-первинні(фізіологічні);-вторинні(психологічні).
Винагороди бувають:-внутрішні,які дає сама робота,зміст трудового процесу,самоповага.-зовнішні,які дає організація:зар.плата,кар’єра,кабінет,службове авто.
Рис.1Схема моделі мотивації через потреби.
Мотиваційні теорії розвивалися протягом усієї історії економічних наук.Суттєвий внесок у розвиток мотиваційної теорії зробили укр.вчені.
М.Вольський вважав необхідним поліпшувати фізичні,моральні та інтелектуальні умови існування людини.Dін підкреслював,що політична економіка є наукою про діяльність людини, спрямованої на задоволення матеріальних і духовних потреб.
Цехановський виступав проти узагальнення Адама Сміта про людську поведінку.Він зробив висновок,що багато людей намагаються поліпшити своє становище не тільки завдяки власній праці,а й за рахунок інших.
Туган-Барановський одним з перших в світі розробив чітку класифікацію потреб.
2.Протягом розвитку менеджменту склалась обґрунтована система теорій мотивації,яка є основою розробки прикладних механізмів мотивування працівників.
1.1Теорія потреб Туган-Барановсьукого.
1.2 Ієрархія потреб Маслоу
1.3 Теорія потреб Мак Клепланда.
1.4 Двофакторна теорія Герцберга.
2.1 Теорія очікувань Врума.
2.2 Теорія справедливості
2.3Комплексна процесійна теорія Портера і Лоулера.
Рис.2 Класифікація теорій мотивації
Туган-Барановський виділив 5 груп потреб: 1.фізіологічні 2.статеві. 3.симптоматичні інстинкти. 4.альтруїстичні. 5.потреби практичного характеру.
Туган-Барановський особливого значення надавав раціональному початку приналежності до народностей, моральних і релігійних поглядів.
Маслоу виділив такі групи потреб:
5) самовираження - потреба в реалізації своїх можливостей.
4) поваги - потреба поваги з боку оточення, визнання, самоповага.
3) соціальні - потреба відчувати причетність до подій.
2) безпеки і захищеності - потреба в захисті від фізичної, психологічної
1) фізіологічні - вода, їжа, помешкання, секс - фізіологічні.
Перша півгрупа (1-2) потреб наз. Первинними - вимагають першочергового задоволення, а інші вторинні.
Форма піраміди підкреслює значення різних потреб.
Теорія Мак Клепланда: треба врахувати 3 потреби:1.влади. 2.успіху. 3.причетності.
Згідно з двофакторною теорією Герцберга: всі фактори, які визначають мотивацію поділяються на 2 групи: 1) гігієнічні -повязані із середовищем, яке оточує працівника; 2) мотиваційні - із змістом самої роботи.
Табл.1.Групи факторів за теорією Герцберга.
Фактори

гігієнічні
мотиваційні

1.політика фірм і адміністрацій
1.успіх

2.умови роботи
2.просування по службі

3.заробіток
3.визнання та схвалення результатів роботи

4.міжособові відносини з начальником,колегами.
4.висока міра відповідальності

5.рівень безпосереднього контролю за роботою.
5.можливість творчого та ділового зростання.


Табл.2.Взаємозвязок між факторами Герцберга і потребами Маслоу.
Потреби за Маслоу
Фактори за Герцбергом

Самовираження
Поваги
Соціальні

Мотиваційні

Безпеки і захищеності
Фізіологічні
Гігієнічні


Прикладне значення теорії Герцберга базується на: - праця, що приносить задоволення - сприяє психологічному здоровю людини; - трудовий успіх, визнання заслуг, службове та професійне зростання посилюють позитивні мотиви поведінки в процесі праці, оскільки ці фактори підвищують задоволеність роботою.
3.Теорія очікувань базується на очікуванні появи якоїсь події. Виділяють такі очікування: 1) щодо «затрат-результатів» (робітник економить матеріали і очікує підвищення розряду). 2) щодо «результатів-винагород» (працівник чекає винагороди-підвищення тарифної ставки). 3) щодо цінності «заощадження-винагорода»
Теорія справедливості: працівники суб’єктивно порівнюють свої винагороди із затраченими зусиллями інших працівників, які виконують аналогічні роботи. Доки працівники не будуть вважати справедливими, їх віддача буде низькою.