Тема 8. ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
1. Мета та етапи розробки плану матеріально-технічного забезпечення.
2. Розробка балансу матеріально-технічного забезпечення виробництва
3. Методика планування матеріально-технічного забезпечення.
4. Класифікація запасів підприємства.
1. Мета та етапи розробки плану матеріально-технічного забезпечення.
Виробнича програма підприємства має бути забезпечена певними матеріально-технічними ресурсами, які необхідні для її виконання. У структурі витрат промислового виробництва частка матеріальних витрат складає близько 60-70%, тому науково обґрунтоване планування та економічне використання, зниження матеріалоємності продукції є одним із пріоритетних напрямків у зниженні собівартості продукції. Постійна потреба в ресурсах обумовлена їх частковим зношенням у процесі використання (наприклад, обладнання) або перетворенням на продукцію в процесі виробництва (наприклад, матеріали, сировина).
Мета розробки плану матеріально-технічного забезпечення полягає у визначенні оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для забезпечення виробничо-господарської та комерційної діяльності, створення оптимальних запасів товарно-матеріальних цінностей. Надмірна економія їх може привести до погіршення якості та конкурентноздатності продукції, а створення наднормативних запасів – до нераціонального використання ресурсів, виведення з обороту оборотних коштів і зниження ефективності їх використання.
Основні завдання планування матеріально-технічного забезпечення:
своєчасне забезпечення потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах;
визначення оптимального рівня запасів матеріально-технічних ресурсів;
мінімізація витрат на їх придбання, доставку і збереження;
визначення оптимальних обсягів поставок і термінів постачання;
розробка заходів щодо ефективного використання матеріальних ресурсів.
Для розробки плану матеріально-технічного забезпечення використовують такі вихідні дані:
планований обсяг випуску продукції;
прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;
дані аналізу витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;
величина зміни залишків незавершеного виробництва;
показники плану технічного та організаційного розвитку підприємства;
баланс виробничих потужностей на плановий рік.
показники плану капітального будівництва.
План матеріально-технічного забезпечення складається на рік у натуральному і вартісному вимірі із розбивкою за кварталами, із зазначенням постачальників кожного виду ресурсу, термінів, поставок. План МТЗ включає такі розділи:
1. План потреби в матеріально-технічних ресурсах
2. План закупівель.
(1) Розробка плану МТЗ 4 етапи:
1) Аналіз ефективності використання матеріально-технічних ресурсів у звітному році.
2) Розробка плану МТЗ на основі виробничої програми, завдань із впровадження нової техніки та проведення експериментальних робіт, змінених норм витрат матеріалів і виробничих запасів.
3) Аналіз ринку сировини, матеріалів, обладнання; оцінка можливостей виготовлення їх на підприємстві або придбання на стороні; прийняття рішень про закупівлю певних видів ресурсів.
4) Розробка плану закупівель.
2. Розробка балансу матеріально-технічного забезпечення виробництва
Важливим етапом підготовки плану МТЗ є розробка балансу матеріальних ресурсів. У балансі матеріальних ресурсів визначають потребу в кожному з ресурсів, джерела і розміри покриття потреби в ресурсах, кількість матеріалів, які необхідно завезти зі сторони.
У загальному вигляді баланс матеріальних ресурсів складається з двох частин і визначається рівністю:
РВП+РНВ+РТР+РРЕ+РКБ+РЗ+РІН=?QОЧ+?QНВ+QВР+QСТ+QІН,
де, РВП – потреба в матеріалах на виконання виробничої програми;
РНВ – потреба в матеріалах на виконання незавершеного виробництва;
РТР – потреба в матеріалах для забезпечення впровадження заходів по вдосконаленню технічного розвитку;
РРЕ – потреба в матеріалах для виконання ремонтно-експлуатаційних робіт;
РКБ – потреба в матеріалах для капітального будівництва;
РЗ – потреба в матеріалах на утворення виробничих запасів;
РІН – потреба в матеріалах для забезпечення інших потреб;
?QОЧ – очікуваний залишок матеріалів на початок планового періоду;
?QНВ – залишок матеріалу в незавершеному виробництві на початок планового періоду;
QВР – кількість матеріалів утворених у результаті мобілізації внутрішніх ресурсів;
QСТ – кількість матеріалів, що постачається за контрактами зі сторони;
QІН – кількість матеріалів інших джерел постачання.
Баланс МТЗ виробництва розробляють у натуральних одиницях виміру і оформляють у вигляді форми наведеної у табл. 8.1.
Таблиця 8.1.
Баланс матеріально-технічного забезпечення виробництва...
підприємства на ... рік
Найменування матеріальних ресурсів
Одиниці виміру
Поточний рік
Залишки на кінець поточного року, звіт



План
Факт


1
2
3
4
5


Продовження таблиці 8.1.
Потреба в матеріалах на ... рік

Основне виробництво
Незавершене виробництво
Заходи по вдосконаленню технічного розвитку
Ремонтно- експлуатаційні потреби
Капітальне будівництво
Утворення виробничих запасів
Інші потреби
Потреба в ресурсах,
усього

6
7
8
9
10
11
12
13


Продовження таблиці 8.1.
на.....рік

Перехідний запис
Загальна потреба з врахуванням перехідного запасу
Джерела надходжень матеріалів


Усього
в т.ч. за кварталами
Залишок на складах
Залишок у незавершеному виробництві
Мобілізація внутрішніх ресурсів
Постачання за контрактами
Інші джерела постачання



І
ІІ
ІІІ
ІV


















14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24


Визначення потреби в матеріальних ресурсах проводять за основними напрямками господарської діяльності з використанням прогресивних норм витрат матеріалів. При цьому враховуються можливості для раціонального використання матеріалів, відходів виробництва, вторинної сировини і паливно-мастильних матеріалів.
При необхідності додатково складають баланси забезпечення підприємства окремими видами матеріалів, паливом, електроенергією, обладнанням.
На основі балансів розробляють плани МТЗ у вартісному виразі (табл. 8.2).
Таблиця 8.2
План матеріально-технічного забезпечення виробництва на ... рік
Потреба
Сума, грн.
Джерела покриття потреби
Сума, грн.

1. Основне виробництво

1. Залишок на складах


2. Незавершене виробництво

2. Залишок у незавершеному виробництві


3. Заходи по вдосконаленню технічного розвитку

3. Мобілізація внутрішніх ресурсів


4. Ремонтно-експлуатаційні потреби

4. Постачання за контрактами


5. Капітальне будівництво

5. Інші джерела


6. Утворення виробничих запасів




7. Інші потреби




УСЬОГО

УСЬОГО



Плани МТЗ складають на перспективу, а також поточні плани на рік, квартал, місяць. Ці плани є основою для укладання договорів з постачальниками відповідних матеріальних ресурсів.
3. Методика планування матеріально-технічного забезпечення
Планування МТЗ виробничої програми починається з розробки плану потреби в матеріально-технічних ресурсах.
Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою таких показників:
а) Матеріалоємності продукції – фактичні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції або на одну гривню виготовленої продукції.
б) Коефіцієнт виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини – відношення обсягу виготовленої продукції до обсягу переробленої сировини за певний період часу.
в) Коефіцієнт використання матеріалів або сировини – відношення чистої ваги виробу до норми витрат або фактичних витрат сировини (матеріалу), що встановлюється на виготовлення одиниці продукції (роботи).
г) Коефіцієнт використання площі або об’єму матеріалу (тканини, шкіра, деревина) відношення площі, об’єму отриманих виробничих заготовок до вихідної площі або об’єму.
У плані МТЗ передбачається визначення потреби в:
(1) сировині та матеріалах;
(2) паливі та енергії;
(3) обладнанні та запасних частинах.
(1) Потреба в сировині та матеріалах
Потреба в сировині та матеріалах визначається для:
А) основного виробництва;
Б) поповнення незавершеного виробництва;
В) капітального будівництва;
Г) проведення заходів за планом технічного розвитку й організації виробництва;
д) ремонтно-експлуатаційних робіт.
А) Потреба в матеріалах для основного виробництва.
Для визначення такої потреби використовується:
а) метод прямого рахунку;
б) індексний метод;
в) метод екстраполяції.
а) Метод прямого рахунку – використовується, коли існують норми витрат матеріалу (сировини) для виготовлення одиниці продукції.
Потреба в матеріалах (сировині) () для виконання виробничої програми на плановий рік розраховується наступним чином:
(8.1)
де, – норми витрат і-го виду матеріалу на одиницю 1-го виду продукції;
– обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді.
Наприклад, для виготовлення одних брюк необхідно 1,2 м тканини, для виготовлення головного убору – 0,5 м цієї ж тканини. Виробнича програма на плановий рік передбачає виготовлення 5 тис. головних уборів та 10 тис. брюк. Потреба в тканині для виконання запланованого обсягу випуску становитиме: 1,2 х 10 000 + 0,5 х 5 000 = 14, 5 тис.м.
Різновид методу прямого рахунку – метод за аналогією –використовують при значній різноманітності асортименту продукції, коли на момент розрахунку потреби в матеріалі (сировині) відсутні норми витрат для певного виробу. У цьому випадку використовуються норми витрат на аналогічні вироби і до розрахунків вводиться поправочний коефіцієнт.
Потреба в матеріалах при цьому, визначається за формулою:
(8.2)
де, – норма витрати матеріалу на аналогічний виріб;
– поправочний коефіцієнт, що враховує особливості використання матеріалу для виробництва даного виробу порівняно з аналогічним (наприклад, відношення ваги нового виробу до ваги аналогічного).
Розрахунок кількості матеріалу методом прямого рахунку визначає лише його потребу на виготовлення готової продукції і не враховує можливих втрат або відходів матеріалу (сировини). Саме наступним етапом є встановлення загального обсягу матеріалу (), який має бути закуплений для забезпечення загального виробничого процесу:
(8.3)
де, – потреба і-го матеріалу на виготовлення готової продукції;
– коефіцієнт виходу готової продукції, що враховує можливі втрати та відходи матеріалу на всіх стадіях технологічного процесу, %.
б) У випадках, коли неможливо використати норми витрат, наприклад, при розрахунку матеріалів для дослідних виробництв, виготовлення нової продукції, застосування нових матеріалів, визначення потреб лабораторій тощо, застосовують індексний метод.
Індексний метод використовують для розрахунку потреби як в основних, так і в допоміжних матеріалах. За цим методом потреба в матеріальних ресурсах на плановий рік розраховується на основі даних про фактичні витрати матеріалів у звітному періоді, питоме зниження їх у планованому році, зміну обсягу випуску продукції у плановому році порівняно зі звітним:
(8.4)
де, – фактичні витрати і-го матеріалу в звітному періоді;
– індекс зниження норми витрат матеріалу в плановому періоді;
– індекс зміни виробничої програми (обсягів виробництва) у плановому періоді порівняно зі звітним.
в) Метод екстраполяції передбачає проведення аналізу витрат матеріалів, що були використані для виготовлення певного обсягу виробництва у минулі періоди. При цьому, будується крива залежності потреби в певному матеріалі від обсягу виробництва і визначаються чинники, що впливають на цю потребу. Такими чинниками можуть бути: обсяг виробництва, структура (питома вага) нової продукції, термін зносу продукції тощо.
(Б) Потреба в матеріалах для поповнення незавершеного виробництва.
Розрахунок необхідної кількості матеріалів на виготовлення готової продукції враховує потреби в матеріалах для поповнення незавершеного виробництва.
Кількість матеріалів, що постійно знаходиться в незавершеному виробництві, визначається за формулою:
(8.5)
де, – середньодобова витрата матеріалу;
– тривалість виробничого циклу виготовлення продукції в днях.
При наявності даних про залишок незавершеного виробництва на початок та кінець планового періоду, а також норми витрат матеріалу на одиницю продукції потреба в них визначається:
(8.6)
де – залишок виробів (деталей) у незавершеному виробництві відповідно на кінець і початок планового періоду;
– норма витрати матеріалу на виріб (деталь) ї-го виду.
(В) Потреба в матеріалах на капітальне будівництво.
Вихідними даними для розрахунку потреби у матеріалах для капітального будівництва є обсяги будівельно-монтажних робіт у плановому періоді та показники проектно-кошторисної документації.
(Г) Потреба в матеріальних ресурсах для проведення заходів за планом технічного розвитку й організації виробництва.
Потреба в матеріалах для даних цілей визначається на основі обсягів робіт з вдосконалення технологій, механізації та автоматизації виробництва, освоєння нової техніки та технологій, обсягів науково-дослідних планових робіт, а також норм витрат матеріалів.
(Д) Потреба в матеріалах для ремонтно-експлуатаційних робіт.
Ремонтно-експлуатаційні роботи включають ремонт обладнання, будівель, інструменту, інвентарю тощо. Потреба в матеріалах для їх проведення у плановому періоді визначають на основі норм витрат матеріалу на одну ремонтну одиницю та планового обсягу ремонтних робіт.
Так, потреба у машинному маслі розраховується за формулою:
(8.6)
де, – середньорічна кількість одиниць обладнання;
– плановий корисний фонд робочого часу обладнання;
- норма витрати масла на 1 станко-годину роботи обладнання.
Загальна необхідна кількість матеріалів (сировини) () на плановий період визначається для підприємства як сума їх потреби за різними напрямами використання:
(8.7)
– потреба в матеріалах для капітального будівництва;
– потреба в матеріалах для проведення заходів за планом технічного розвитку й організації виробництва.
(2) Потреба в паливі й енергії
Потреба в паливі визначається за всіма напрямами його використання: на технологічні потреби, на господарсько-побутові потреби, на потреби транспорту.
Потреба в паливі на технологічні потреби () визначається за формулою:
(8.8)
де, - норма витрати умовного палива для виконання обсягу робіт;
– обсяг робіт, для яких використовується даний вид палива;
– коефіцієнт калорійності (відношення калорійності (теплотворності) фактичного палива, до калорійності умовного палива – 7000 ккал.)
Наприклад, виробнича програма передбачає здійснення процесів кування та плавки, при цьому програми кування становить 50 т; програма плавки - 40 т; норма витрати умовного палива для кування – 0,3 кг/т; норма витрати для плавки – 1,1 кг/т; Кк для мазуту – 1,4. Визначити потреба в маз\ті для забезпечення виробничої програми. Р = (0,3 х 500 + 1,1 х 40): 1,4 = 138,6 (т)
Потреба в електроенергії розраховується за такими напрямами:
на технологічні цілі;
для роботи обладнання та інструменту;
на освітлення.
Розрахунок потреби в електроенергії на технологічні цілі здійснюється на основі норм її витрати та планованих обсягів виробництва.
Потреба в електроенергії для роботи обладнання та інструменту визначається на основі суми потужностей моторів, даних про кількість одиниць обладнання, запланованого коефіцієнту змінності роботи обладнання та тривалості змін, коефіцієнту завантаження обладнання. Вона розраховується як добуток вказаних величин.
Величина електроенергії для освітлення розраховується як добуток потужності ламп, кількості годин їх використання на добу, тривалості роботи підприємства в планованому періоді.
Норми витрат палива для потреб внутрішньозаводського транспорту розраховуються в кілограмах умовного палива на 1 тону перевезеного вантажу або на 1 годину роботи транспорту.
Потреба в бензині що використовується в техніці з бензиновими двигунами (підйомні крани, компресори, пересувні електростанції), визначається наступним чином:
(8.9)
де, – потреба в бензині, т;
– середньорічна кількість даного виду машин у плановому періоді;
– плановий середньорічний фонд часу роботи однієї машини, год.;
– норма витрати бензину на 1 год. роботи, кг.
Потреба в бензині для транспорту (автобусів, вантажних і легкових машин) () визначається в тоннах з урахуванням марки автомобіля і планованого пробігу:
(8.10)
де, – середньорічна кількість транспортних засобів певного типу;
– річна норма пробігу автомашини, км;
– норма витрати бензину на 1 км пробігу автомашини певної марки, кг (визначається на основі норми витрат бензину на 100 км).
(3) Потреба в обладнанні
Потреба в обладнанні визначається з урахуванням необхідності заміни фізично зношеного та морально застарілого обладнання.
При цьому, аналізується плановий баланс виробничих потужностей з метою визначення потреби в обладнанні на плановий період, час його придбання та введення в експлуатацію з врахуванням потреб плану виробництва та реалізації.
Кількість необхідного обладнання для забезпечення збільшених обсягів виробництва () розраховується як відношення добутку норм витрат часу на випуск одиниці продукції () та обсягу випуску продукції згідно виробничої програми () (для якого не вистачає потужностей) до дійсного планового фонду робочого часу одиниці обладнання ():
(8.11)
Потреба в запасних частинах встановлюється на основі норми їх витрат на одиницю обладнання та кількості одиниць обладнання:
(8.12)
4. Класифікація запасів підприємства
Планування потреби підприємства в матеріалах і сировині передбачає утворення запасів.
Запаси – це певна кількість матеріальних ресурсів, які постійно зберігаються в певних ланках матеріально-технічного постачання і є умовою безперервності процесу виробництва.
Запаси в залежності від призначення та ролі у виробничому процесі вирізняють:
- підготовчий запас – призначений для забезпечення виробництва в момент кількісного і якісного приймання матеріалу, сортування, складування і підготовки до виробництва;
- поточний запас – основна частина виробничого запасу, який призначений для забезпечення виробництва в період між двома черговими надходженнями на підприємство матеріалів в умовах рівномірності поставок за періодичністю та величиною відвантажувальних партій;
- транспортний запас – надходження матеріалів, що знаходяться в дорозі;
- технологічний запас – утворюється у випадку, коли до початку виробництва необхідно провести організаційно-технічну підготовку матеріалу;
- страховий запас – призначений для забезпечення виробництва при повному використанні поточного запасу і затримці в надходженні чергової партії матеріалу з різних причин, особливо через відхилення між фактичними розмірами партій та інтервалами поставок.
Потреба у виробничих запасах () визначається в натуральних показниках за формулою:
(8.13)
де, – транспортний запас матеріалу;
– підготовчий запас;
– технологічний запас;
– поточний запас;
– страховий запас.
Величина поточного запасу () дорівнює:
, (8.14)
де, З1 – запас на початок планового періоду;
Q1...Qn – обсяги постачання матеріального ресурсу протягом планового періоду в натуральних показниках;
t1...tn+1 – інтервали часу між суміжними поставками матеріалу протягом планового періоду;
n – кількість поставок матеріалу в плановому періоді;
а – середньодобове використання матеріалу;
ТМР – сума днів використання матеріального ресурсу в зростаючому порядку:
На кінець планового періоду виробничий запас стає перехідним.
Розмір перехідного запасу () на 1 січня планового року по і-му матеріалу в натуральному виразі визначається за формулою:
(8.15)
де, – норма виробничого запасу і-го матеріалу в днях;
– потреба в і-му матеріалі на запланований обсяг виробництва;
– кількість днів в плановому періоді.