ЗМІСТ Вступ 1. Виникнення депозитних операцій 2. Сутність депозитів та їх класифікація 3. Механізм здійснення депозитних операцій 4. Відкриття та ведення депозитних рахунків 5. Відсотки за депозитами 6. Особливості депозитів фізичних осіб 7. Здійснення депозитних операцій у ВАТ „Кредобанк” 8. Сучасні проблеми державного регулювання депозитної політики в Україні ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8. Операції банків по залученню вкладів і депозитів. Види вкладів та їх економічна характеристика Вступ Дана робота містить грунтовне дослідження теоретичних і деяких пактичних аспектів операцій банків із залучення вкладів і депозитів, а також особливості проведення депозитних операцій. Практична частина роботи містить розгляд питання на матеріалах ВАТ „Кредобанк”. Саме цей банк було обрано в якості предметної області, адже за його матеріалами буде проводитись написання магістерської дипломної роботи. Окрім сутності та економічної характеристики депозитів розглянуто безпосередньо операції із залучення вкладів банком області дослідження та українськими банками взагалі. 1. Виникнення депозитних операцій З історії розвитку банківської справи відомо, що початковою формою депозитних операцій було збереження на монетних дворах у міняйлів золотих монет. За збереження цих монет власник платив тому, хто зберігав, певну винагороду, а останній гарантував, на бажання клієнта, повернення саме тих монет, які було передано на зберігання. Отож, на таких умовах міняйли не могли здійснювати позичкові операції з отриманими монетами, на могли мати прибутку, з якого вони виплачували б власникам грошей проценти. Надалі історично склалося так, що власники грошей перестали вимагати повернення власне монет, поверталася тільки сума грошей, що їм відповідала. Міняйли отримали можливість до власного капіталу додати залучені на збереження кошти і надавати за їх рахунок кредити. Так з'явилися перші депозити. У наш час джерела коштів, які розміщують на депозити, різноманітні: це - кошти на рахунках підприємств, установ усіх форм власності, організацій, кошти на ощадних вкладах і на рахунках кредитно-фінансових установ. 2. Сутність депозитів та їх класифікація Депозит (від латинського – „річ, віддана на збереження”) - це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку. Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час “банківські гроші” приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків - платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату. Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають: - комерційні банки як позичальники; - підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи - власники коштів як кредитори. Власник депозиту є депонентом. Об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою. Депозити заведено поділяти на такі: - до запитання; - строкові на визначений термін; - ощадні внески населення; - ощадні (депозитні) сертифікати. - ощадні (депозитні) сертифікати. Депозити до запитання - це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках КБ і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток. Внески до запитання розміщують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків. Строкові депозити - це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт - депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від інших КБ як депозит (вклад) на конкретний строк. Різновидом довгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати. Депозитний (ощадний) сертифікат - це письмове свідоцтво КБ про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошових коштів на депозит. На депозитних сертифікатах зазначається термін вилучення коштів і розмір належного відсотка. КБ зобов'язані оприлюднити умови випуску ощадних (депозитиних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації у друкованих ЗМІ чи у загально-доступному для клієнтів місці в установі банку, або двома способами одночасно. Ощадні вкади - це вклади населення, розміщуванні у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерна наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. До цінних паперів банків як виду депозитів відносять: акції та облігації акціонерних товариств, що належать КБ; акції та облігації, що знаходяться на зберіганні в банку і прийняті в забезпечення позик тощо. У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська заборгованість тощо. Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками. Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта- позичальника. У звіті про залишки за депозитами КБ України мають щомісяця подавати у регіональні управління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок - депозити розміщені, депозити залучені; небанківський ринок - депозити небанківських фінансових підприємств, депозити нефінансових державних підприємств, депозити нефінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити інших домашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України (державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевих бюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати. Важливе завдання банку - зацікавити клієнтів у збереженні їхніх грошових коштів на срокових депозитних рахунках. 3. Механізм здійснення депозитних операцій Депозитні операції - це операції із залучення або розміщення коштів на депозит. Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського депозиту КБ, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбачені договором. Депозитний договір засвідчує право КБ управляти залученими коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути: · назва та адреса банку, яка приймає депозит (вклад); · назва та адреса власника коштів; · дата внесення депозиту; · сума депозиту; · дата вимоги вкладником своїх коштів; · відсоткова ставка за користування депозитом; · зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит; · підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників. Зобов'язання клієнта за депозитним договором полягають у своєчасному перерахуванні грошових коштів на депозитний рахунок банку; зобов'язання банку - прийняти грошові кошти на депозитний рахунок, нараховувати відсотки, забезпечити повне збереження суми внеску і повернути її після закінчення строку дії договору або достроково за заявою клієнта. Власник депозитного вкладу зобов'язаний заздалегідь повідомити установу банку про дострокову вимогу вкладу за зазначеним у договорі номером телефону, письмово або при особистій явці. Стягнення на вклади юридичних і фізичних осіб у КБ може бути звернено на підставі вироку чи рішення суду. Останнім часом поширюється практика роботи вітчизняних КБ з депозитними сертифікатами. Вони можуть випускатися: одноразово або серіями, іменними або на пред'явника, строковими або до запитання. Строк обігу сертифіката встановлюється від дати його видачі до дати, коли власник сертифіката отримує право вимоги депозиту за сертифікатом. Бланки сертифікатів повинні містити такі реквізити: назву “ощадний (депозитний) сертифікат”; порядковий номер сертифіката та його серію; дату внесення депозиту; розмір депозиту; зобов'язання банку повернути суму внесену на депозит; дату вимоги вкладником суми за сертифікатом; відсоткову ставку за користування депозитом; умови сплати відсоткової ставки - у разі вимоги вкладника про повернення вкладу до обумовленого строку; назву та адресу банку емітента, а для іменного сертифіката - назву (ім'я) вкладника; місце для підпису особи, яка уповноважена банком підписувати зобов'язання, та місце для печатки банку. Видача і погашення сертифікатів здійснюється лише емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали сертифікатів. У разі надання строку вимоги депозиту банк здійснює платіж за пред'явленням сертифіката на підставі заяви власника або його особи, уповноваженої на здійснення цієї операції. Банк має передбачити можливість дострокового подання строкового сертифіката до сплати. У такому разі банк сплачує власникові сертифіката його суму та відсотки за зниженою відсотковою ставкою. Якщо термін отримання вкладу за строковим сертифікатом прострочено, то такий сертифікат вважається документом до запитання, за яким на банк покладається зобов'язання сплатити зазначену в ньому суму вкладу та відсотків на дату вимоги. 4. Відкриття та ведення депозитних рахунків Депозитний рахунок - це рахунок, який банки відкривають юридичним або фізичним особам для розміщення вільних коштів на депозити з нарахуванням відсотків за депозити. Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка господарських суб'єктів і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок . Для фізичних осіб банки відкривають вкладні рахунки (ощадні вклади). Вкладні рахунки відкриваються з видачою вкладникові вкладного документа (ощадна книжка, ощадний сертифікат). У разі укладення з банком договору ощадного вкладу “до запитання” за бажанням клієнта на цьому рахунку можуть здійснюватися безготівкові розрахунки. Після закінчення строку зберігання коштів, кошти з вкладного рахунка повертаються вкладникові, перераховуються на його розрахунковий рахунок або договір вважається продовженим на умовах вкладу “до запитання”. Для КБ вклади “до запитання” є нестабільними. Відсоткова ставка за вкладами до запитання завжди менше ставки за строковими депозитами. Строкові вклади вносяться на більш довгий строк. Відповідно вкладник отримує й більш високий відсоток, ніж за вкладами до запитання. У зв'язку із стабільністю строкових вкладів банк має можливість розпоряджатися коштами вкладника тривалий час і відповідно збільшувати обсяги своїх кредитних операцій. КБ можуть застосовувати так звані гібридні депозитні рахунки, які об'єднують властивості внесків до запитання і строкових внесків. Такі рахунки умовно складаються з двох частин: прибутково-витратної (до запитання) та строково-накопичувальної (строкової). Вітчизняні КБ працюють також з так званими дилінговими депозитними рахунками. В цій схемі клієнт розміщує на депозитному рахунку кошти в національній валюті - гривнях. Банк щоденно подає клієнту котирування основних валют (долар США, німецька марка, російський крбованець, британський фунт стерлінгів). Клієнт, використовуючи котирування, за власним бажанням змінює валюту рахунка та розміщує еквівалент вкладу на певний строк. Додатковий доход при цьому може бути отриманий за рахунок різних відсоткових ставок і курсових різниць. Залучення вільних валютних коштів на рахунки в установи банків є надзвичайно актуальним і важливим для активізації інвестиційних процесів у національній економіці України. Банки можуть відкривати анонімні валютні депозитні рахунки. 5. Відсотки за депозитами Відсоток - засіб стимулювання залучення депозитів у банк. Розмір відсоткової ставки за депозитами визначається двома основними чинниками: 1) сумою вкладу; 2) строком розміщення коштів. Ставка депозитного відсотка є відношення суми грошових коштів, що сплачуються у вигляді відсотка, до суми коштів, які одержані у вигляді депозиту. Вкладники при прийнятті рішення про розміщення власних коштів на депозитах керуються насамперед трьома основними міркуваннями: надійність банку; рівень відсоткової ставки за вкладами; якість обслуговування клієнтів. У вітчизняній практиці проявляється тенденція: чим стабільніше і надійніше банк, тим меншою мірою він прагне встановити максимально високі відсоткові ставки за депозитами. І навпаки, маловідомі банки пропонують максимальні відсоткові ставки, прагнучи залучити більше вкладів. Відсотки за депозитом можуть сплачуватися: при погашенні депозиту; періодично; при внесенні коштів на депозит (авансом). У разі дострокового вилучення вкладником своїх коштів із строкового депозиту розмір відсотка, що сплачується за даним видом значно зменшується. Величина відсоткової ставки має забезпечувати банкові отримання максимально можливого прибутку при мінімальному ризику. У кількісному вираженні відсоткова ставка за депозитами має бути вище рівня інфляції. Проте на практиці в Україні рівень банківського відсотка за депозитами часто є нижчим від рівня інфляції. У розрахунках відсотків за депозитними операціями передбачається використання двох фінансових механізмів: - розрахунки на основі простих (номінальних) відсотків; - розрахунки на основі складних (фактичних) відсотків. Нарахування простих відсотків здійснюється на сальдо за рахунком за фактичний строк зберігання коштів із врахуванням змін відсоткової ставки. Нарахування складних відсотків (“відсотків на відсотки”) здійснюється на сальдо за рахунком і нараховані раніше відсотки із врахуванням змін відсоткової ставки і строку розміщення коштів. Процес нарощування депозиту за рахунок відсотків за депозитом називається капіталізацією відсотків. Наступне нарахування здійснюється на суму депозиту з урахуванням відсотків. Нарахування відсотків починається з наступного дня після надходження грошової суми на депозитний рахунок клієнта і проводиться шляхом множення денного залишку на рахунку на денну відсоткову ставку. Отже, банк може використовувати один з двох методів нарахування відсотків: 1) метод рівних частин. У разі використання цього методу при нарахуванні відсотків за депозитом за кожний період нарахування застосовується проста відсоткова ставка. При цьому не враховуються нараховані раніше відсотки. 2) актуарний метод. Відсотки за цим методом розраховуються з використанням складної відсоткової ставки, тобто з урахуванням нарахованих раніше відсотків. У своїй діяльності банк може використовувати лише один з цих методів нарахування відсотків. У момент внесення коштів на депозитний рахунок депозит враховується на всю суму його номіналу. Відмінності обліку номіналу депозиту визначаються одним з методів: за період і на період. У банківській практиці відсотки сплачуються депоненту по закінченні певного періоду, тобто за період. У цьому випадку номінальна сума депозиту і сума, що перераховується на депозитний рахунок, збігаються. У разі сплат відсотків на період банк сплачує депоненту відсотки в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Цей метод застосовується при обліку дисконтних ощадних (депозитних) сертифікатів. Величина дисконту є сумою відсотків. Сума цього дисконту амортизується протягом терміну дії депозитного договору. Амортизація відсотків - процес віднесення сум сплачених авансом відсотків за депозитами на витрати (доходи) на систематизованій основі. Протягом строку дії депозитної угоди сума авансованих відсотків має бути повністю замортизована. Національний банк повинен регулювати рівень відсоткової ставки за депозитами. Йдеться насамперед про обмеження банківської конкуренції в сфері депозитних відсоткових ставок. Достатньо високий розмір депозитного відсотка дисциплінує КБ, вимагає від нього ефективного використання цього виду залучених ресурсів, адже банк, отримавши кошти у тимчасове користування, повинен не тільки повернути їх, але й виплатити відсоток. 6. Особливості депозитів фізичних осіб Досить значний резерв потенційних кредитних ресурсів, що мобілізуються банками, є на рахунках фізичних осіб. Банкам у цьому зв'язку необхідно будувати свою політику залучення коштів від населення, використовуючи такі важелі заохочення: - розширення видів депозитів та урізноманітнення умов їх використання; - встановлення ставок депозитних процентів під впливом грошового ринку; - диференціювання депозитних процентів залежно від виду, строку вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилучення; - надання пільг власникам вкладів (наприклад - видача кредиту, касово-розрахункове обслуговування); - упровадження обов'язкового страхування депозитів громадян у державних органах. В Україні 1999 року створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе погасити перед вкладником своїх зобов'язань. Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку. Джерелом формування коштів Фонду є: - початковий збір з банків у розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу; - регулярні збори з банків у розмірі 0,5 відсотка загальної суми вкладів і процентів з них (сплачується один раз на рік); - спеціальні збори з комерційних банків у розмірах, що не перевищують щорічних регулярних зборів; - внесок держави - 20 млн грн., що вносить НБУ за рахунок видатків; - доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери; - кредити вітчизняних банків, міжнародних фінансових інститутів та іноземних банків; - інші джерела, не заборонені законодавством України. Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду постійно збільшується. У момент відкриття депозиту між фізичною особою (вкладником) і відповідним банком виникають правові відносини, які перестають діяти лише після закриття рахунку. Відносини можуть бути обумовлені в договорі, якщо ж договір не укладається - правовий режим закріплено в Законі України “Про банки і банківську діяльність”. Вкладниками банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства. Вклади громадян мають добровільний і цільовий характер, не обмежуються сумами і кількістю рахунків в банку. Таємниця вкладів, зберігання їх і видача на першу вимогу вкладника гарантується державою або банком. Дохід, що виплачується вкладникам за вкладами, не оподатковується. Усі документи, пов'язані з переходом вкладів до спадкоємців, вільні від сплати державного мита. Довідки про вкладників і про операції з вкладами видають (крім самих вкладників та їх законних представників): - судам, органам прокуратури, службі безпеки, міліції в справах, що є в їх провадженні та за якими відповідно до чинного законодавства може бути застосована конфіскація майна, а також судам із цивільних справ, що випливають із кримінальних і є в їх провадженні; - судам з цивільних справ про стягнення аліментів або про розподіл вкладу, що є спільним майном подружжя; - державним нотаріальним конторам і народним судам щодо спадкових справ про вклади померлих вкладників, що є в їх провадженні. Підставою для видачі довідки можуть бути лише письмові запити суддів прокурорів, слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ і служби безпеки та державних нотаріусів. Довідку про наявність вкладу на ім'я відповідного вкладника підписують керівники і головний бухгалтер банку. В довідці вказується, кому і з якого приводу її видано. Вклади не підлягають арешту чи стягненню інакше, як присудами чи постановами судів. Це ж стосується і конфіскації вкладів. Вкладники комерційних банків мають право: - розпоряджатися вкладом як особисто, так і через представника; - вказувати осіб, яким вклад повинен бути виданий після їх смерті; - зараховувати на вклади суми заробітної плати чи інших доходів; - списувати з вкладних рахунків суми за різними видами платежів. Розглянемо деякі особливості розпоряджень вкладами: - особа, яка внесла вклад на ім.'я іншої особи, не має права розпоряджатися цим вкладом; - представником вкладника є особа, котра має від нього письмове уповноваження-доручення на розпорядження вкладом чи на його одержання; - представником повнолітнього вкладника, дієздатність якого обмежена, є його опікун або піклувальник; - вкладами, внесеними будь-ким на ім'я неповнолітніх, які не досягли 18 років, розпоряджаються: до досягнення неповнолітніми 15 років - їхні батьки чи опікуни, а при досягненні 15 років - вони особисто, але з дозволу своїх батьків чи опікунів; - вкладами, що внесені неповнолітніми на своє ім'я самостійно, розпоряджаються самі неповнолітні; - громадяни України, котрі працюють за кордоном, а також члени їхніх сімей можуть розпоряджатися вкладами за дорученням через своїх представників. Механізм здійснення депозитних операцій. Механізм залучення комерційними банками України коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки і випуску ощадних (депозитних) сертифікатів регулюється Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів (затверджено постановою Правління НБУ від 30 червня 1998 р. за № 250). Депозитні операції — це операції із залучення або розміщення коштів на депозит. Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкладу) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту (вкладу) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово. Правові відносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитного договору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань. Банк гарантує клієнту збереження таємниці вкладу. Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитного договору є юридичні та фізичні особи, які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за договором. Предмет депозитного договору — умови, які характеризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій. Депозитний договір оформляється в двох примірниках. Співробітник банку реєструє договір у книзі реєстрації, фіксує дату, номер договору і номер депозитного рахунка. Договір укладається з обох сторін і скріплюється печатками. Після повного оформлення договору один примірник видається клієнту. Якщо із закінченням строку дії договору жодна із сторін не побажає його розірвати, договір, як правило, вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах. Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути: — назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад); — назва та адреса власника коштів; — дата внесення депозиту; — сума депозиту; — дата вимоги вкладником своїх коштів; — відсоткова ставка за користування депозитом (комерційний банк може залишити за собою право змінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з відповідним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути змінений або розірваний відповідно до чинного законодавства України); — зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит; — підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників (для юридичної особи — керівника або уповноваженої на це особи; для фізичної особи — власника коштів або уповноваженої на це особи). Зобов'язання клієнта за депозитним договором полягають у своєчасному перерахуванні грошових коштів на депозитний рахунок банку; зобов'язання банку — прийняти грошові кошти на депозитний рахунок, нараховувати відсотки, забезпечити повне збереження суми внеску і повернути її після закінчення строку дії договору або достроково за заявою клієнта. Клієнт, як правило, має право довкладати (частково списувати) грошові кошти чи нараховані відсотки, якщо це передбачено умовами депозитного договору. Сторони зобов'язуються зберігати таємницю за усіма діями, пов'язаними з виконанням депозитного договору. Вклади в установи банків носять суворо добровільний характер. Банки, як правило, встановлюють мінімальний розмір первинного внеску. Вкладник — фізична особа має право оформити за депозитним вкладом довіреність або заповідальне розпорядження. Власник депозитного вкладу зобов'язаний заздалегідь повідомити установу банку про дострокову вимогу вкладу за зазначеним у договорі номером телефону, письмово або при особистій явці. Згідно з юридичними нормами праву однієї сторони депозитного договору відповідає зобов'язання іншої сторони. Стягнення на вклади юридичних і фізичних осіб у комерційних банках може бути звернено на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволене цивільний позов. Конфіскація вкладів може бути проведена лише на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна. Кожний комерційний банк повинен приділяти першочергову увагу сучасним технологіям управління депозитами (вкладами) і заощадженнями юридичних і фізичних осіб. Важливе значення має застосування банками різноманітних святкових, новорічних, відпускних, податкових та інших строкових внесків з метою нагромадження коштів, достатніх, наприклад, для купівлі новорічних подарунків (або подарунків на інші свята), оплати видатків на час відпустки тощо. Останнім часом поширюється практика роботи вітчизняних комерційних банків з депозитними сертифікатами. Сертифікати можуть бути номіновані як у національній, так і в іноземній валюті. Сертифікати сплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іноземній валюті. Сертифікати можуть випускатися: одноразово або серіями, іменними або на пред'явника, строковими або до запитання. Строк обігу сертифіката встановлюється від дати його видачі до дати, коли власник сертифіката отримує право вимоги депозиту (вкладу) за сертифікатом. Бланки сертифікатів мають містити такі обов'язкові реквізити: назву "ощадний (депозитний) сертифікат"; порядковий номер сертифіката та його серію (якщо випуск є серійним); дату внесення депозиту; розмір депозиту, який оформлений сертифікатом (літерами та цифрами); зобов'язання банку повернути суму, внесену на депозит; дату вимоги вкладником суми за сертифікатом; відсоткову ставку за користування депозитом; умови сплати відсоткової ставки — у разі вимоги вкладника про повернення вкладу до обумовленого строку; назву та адресу банку-емітента, а для іменного сертифіката — назву (ім'я) вкладника; місце для підпису особи, яка уповноважена банком підписувати зобов'язання, та місце для печатки банку. Виготовлення бланків сертифікатів здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах відповідно до вимог Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених спільним наказам Міністерства фінансів України, Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України № 98 від 25 листопада 1993 р. Видача і погашення сертифікатів здійснюється лише емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали сертифікатів. У разі настання строку вимоги депозиту банк здійснює платіж за пред'явленням сертифіката на підставі заяви власника або особи, уповноваженої на здійснення цієї операції, в якій зазначається рахунок, на який мають бути зараховані кошти. Банк має передбачити можливість дострокового подання строкового сертифіката до сплати. У такому разі банк сплачує власникові сертифіката його суму та відсотки за зниженою відсотковою ставкою, яка визначається при видачі сертифіката. Якщо термін отримання вкладу за строковим сертифікатом прострочено, то такий сертифікат вважається документом до запитання, за яким на банк покладається зобов'язання сплатити зазначену в ньому суму вкладу та відсотків на дату вимоги. 7. Здійснення депозитних операцій у ВАТ „Кредобанк” Предметною областю дослідження в дипломній роботі магістра виступає ВАТ „Кредобанк”, м. Херсон. Тож доцільно розглянути особливості депозитної політики саме у „Кредобанку”. ВАТ «КРЕДОБАНК» пропонує фізичним особам: Безкоштовне відкриття депозитного рахунку; Прийом вкладів від фізичних осіб, як у національній, так і у іноземній валюті; Можливість поповнення депозитного рахунку; Можливість отримувати відсотки на платіжну картку; Гнучке поєднання оптимальних відсоткових ставок з різноманітними умовами депозитних вкладів; Лояльну схему перерахунку відсотків при достроковому розірванні договору з ініціативи Вкладника; Можливість отримання кредитного ліміту на платіжну картку під заставу депозиту; Повернення вкладу за бажанням клієнта здійснюється шляхом повернення готівкою чи перерахування на власний поточний, картковий або депозитний рахунок Вибір вкладу залежатиме від того, на яких умовах клієнт готовий розмістити кошти в Банку: Якщо клієнт розраховує отримувати відсотки щомісяця – слід обрати вклад "Стандарт". Якщо зручніше отримувати відсотки одночасно в кінці терміну вкладу – слід обрати "Стандарт+"; Якщо клієнт хоче мати право вибору для отримання відсотків та поповнювати депозит – доцільний вклад "Рантьє". Якщо клієнта цікавить можливість тільки поповнювати вклад – слід обрати депозит "Зростання". В таблиці 1 наведено стислу характеристику кожного з видів вкладу у ВАТ „Кредобанк”. Для Клієнтів Банку, які проводять значні грошові обороти в гривнях по власному поточному рахунку, – пропонуємо скористатись особливою програмою – «Поточно-депозитний рахунок». З 23.06.2008 р. ВАТ "КРЕДОБАНК" збільшив процентні ставки по "поточно-депозитному рахунку" (плата по залишках коштів на поточному рахунку сумою від 500 тис. грн.) Особливості програми: – за акумульований залишок коштів на Клієнтському поточному рахунку, Банк сплачує процентний дохід в залежності від розміру суми коштів та строку їх акумулювання; – мінімальна сума акумульованих коштів – 500 000,0 гривень; – розміщення коштів на термін – від 3-х днів; розмір процентної ставки – аналогічний до вкладу «Стандарт». В таблиці 2 можна побачити систематизовану характеристику особливостей програми. Таблиця 1 Назва вкладу Періодичність отримання відсотків (М-щомісячно, Р-в кінці року, К-в кінці терміну) Можливість (П-поповнювати) вкладний рахунок або (В-вилучати) кошти Мінімальний термін вкладу Мінімальна сума вкладу Валюта Прогресивне збільшення відсоткової ставки при продовженні терміну вкладу Перерахунок відсотків по прогресивній шкалі в разі дострокового розірвання Договору Можливість збільшувати суму вкладу за рахунок нарахованих відсотків та, у зв'язку з цим, отримання
Таблиця 2 Назва вкладу Періодичність отримання відсотків (М-щомісячно, К-в кінці терміну) Можливість (П-поповнювати) вкладний рахунок або (В-вилучати) кошти Мінімальний термін вкладу Мінімальна сума вкладу Валюта Виплата процентів по прогресивній шкалі в разі дострокового розірвання Договору Відсотки встановлюються на міжбанківському ринку
Управління вільними клієнтськими коштами
0
Програма «Поточно-депозитний рахунок»
3 дні 500 000 грн
Бізнес-Партнер К П від 1 року 100 000 грн +
Прогрес М
18 місяців 1 000 грн +
Вклад «Договірний»
0
Генеральний М/К П 3 дні 1 000 грн,$,€ + +
Капітал К
3 місяці 1 000 грн +
Універсал М П/В 3 дні 50 000 грн +
10 000 $,€
Ринковий К П 3 дні 100 000 грн
+
1 тиждень 50 000 $,€
Стандарт М
3 дні 50 000 грн +
1 місяць 1 000 грн,$,€
Розглянемо, як саме українські банки, зокрема ВАТ «Кредобанк» мотивує вкладників до зберігання коштів на депозитних рахунках банків. Високі темпи економічного росту можливі лише за умови достатніх обсягів інвестиційних ресурсів. Ключову роль в нарощуванні інвестиційного потенціалу мають відігравати українські банки, які акумулюють та перерозподіляють тимчасово вільні кредитні ресурси. У зв’язку з цим пріоритетним завданням державного управління банківською діяльністю є активізація інвестиційної активності вітчизняних банків. З цією метою необхідно створити всі умови для збільшення ресурсного потенціалу банків. На сучасному етапі найважливішу роль у формуванні ресурсної бази банківських установ відіграють кошти населення, які є рушійною силою інвестиційного процесу. Отже, розширення операцій залучення вкладів є важливим інструментом грошово-кредитного регулювання, а також підґрунтям стабільного розвитку банківської системи. Втрата українськими вкладниками своїх заощаджень, розміщених в Ощадбанку СРСР, діяльність фінансових пірамід 90-х років, висока інфляція 1991-1996 років, наслідки фінансової кризи 1998 року та проблема банкрутства банків, яка існує і на даний момент, гостро ставить перед вкладниками потребу обережного та ретельного вибору банку для вкладення своїх заощаджень. Ця проблема підсилюється значною кількістю ліквідованих банків. Так, з 1992 по 2007 рік кількість ліквідованих банків склала 109, а станом на 1 квітня 2008 року у стані ліквідації перебувало 18 банків. Недостатній рівень банківського нагляду, контролю та аудиту діяльності банків, правовий нігілізм, неефективна система гарантування вкладів фізичних осіб, призводять до того, що люди просто бояться втратити свої заощадження в банках, не вірячи в свою захищеність. На процес формування та реалізації депозитної політики банку впливає безліч факторів. Фактор довіри до банків є одним із основних. Без довіри важко рухатися вперед. Закономірність чітка: немає довіри – немає клієнта – немає економічного зростання – немає достойного життя. За відсутності довіри заощадження зберігаються в готівковій формі або спрямовуються в тіньову сферу, що обумовлює зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних ресурсів і стримує економічне зростання держави. Отже, очевидним є факт, що кошти населення - колосальне джерело інвестиційних ресурсів, і, в кінцевому рахунку, від їх включення в реальний обіг виграють всі - і держава, і банки, і громадяни, і підприємства. Саме тому, підвищення довіри до банків – актуальне завдання державного управління і зволікання з його вирішенням сповільнює темпи розвитку економіки країни. В зв’язку з цим, державна політика повинна бути спрямована на відновлення довіри населення до банківської системи та створення максимально сприятливих умов для залучення коштів населення в банки. Для заохочення вкладників до збереження своїх коштів на депозитних рахунках процент за вкладами повинен компенсувати інфляційні втрати. Враховуючи високий рівень інфляції в Україні в 2007 році, який склав 16,6%, особливої актуальності набувають завдання підвищення ефективності державного управління з метою досягнення макроекономічної стабільності. Отже, впровадження системи заходів для посилення довіри населення до вітчизняної банківської системи шляхом гарантування повного зберігання коштів і одержання сталого відсоткового доходу дасть змогу залучити ці кошти для розвитку внутрішнього ринку. Тому одним з пріоритетних завдань держави є удосконалення діючої системи гарантування вкладів населення поряд з запровадженням адекватної модернізації банківського нагляду і підтримки макроекономічної стабільності. Це дозволить захистити права вкладників та надати їм гарантії повернення їх депозитів, підвищити довіру до банків, що позитивно вплине на обсяг депозитів. Природним є бажання вкладника як зберегти, так і примножити свої заощадження, тому проблема вибору банку, розміщення коштів в якому б забезпечувало оптимальні умови вкладу, мінімальний ризик втрати коштів та високу прибутковість завжди була і буде актуальною. З метою запобігання втраті вкладниками коштів, першим і найголовнішим етапом при виборі банку є дослідження його фінансового стану. Для цього може бути використана розроблена українським вченим П. Матвієнком універсальна методика узагальнюючої оцінки, яка дозволяє розрахувати рейтинг комерційних банків, визначити їх надійність та позицію на ринку у порівнянні з конкурентами. Тільки після визначення переліку надійних банківських установ, можна переходити до ознайомлення з пропозиціями щодо спектру банківських вкладів, процентних ставок, умов розміщення вкладів тощо. Крім того, слід звернути увагу на термін роботи банку на ринку, імідж та репутацію, розгалуженість філійної мережі, рівень обслуговування та той факт чи є банк учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо. Ефективна депозитна політика комерційного банку повинна включати заходи щодо використання мотиваційних інструментів та підвищення привабливості вкладів шляхом раціонального поєднання цінових і нецінових методів маркетингової політики; особливостей депозитної політики комерційних банків України, що зумовлюються посиленням конкуренції. В умовах загострення конкурентної боротьби між комерційними банками за ресурси та ефективні напрямки їх розміщення для підтримки своєї конкурентоспроможності та досягнення успіхів в сфері депозитної діяльності, залучення нових вкладників та заохочення існуючих до подальшої співпраці з банком, комерційні банки повинні не просто запропонувати вкладникам оптимальну проценту ставку за депозитом, широкий асортимент депозитних послуг та якісне обслуговування, а й мотивувати клієнтів до вкладення коштів створивши максимально сприятливі умови за депозитними вкладами, які будуть заохочувати вкладників до розміщення їх заощаджень. З метою активізації процесів залучення коштів населення до активного банківського обороту автор пропонує нові види банківських депозитів, які сприятимуть заохоченню вкладників до розміщення коштів в банку. Вклад, спрямований на мотивування вкладників до розміщення коштів в банку з плаваючою процентною ставкою може бути орієнтований на залучення певного сегменту споживачів (пенсіонери, молодь, студенти, тощо – наприклад “Стимулюючий пенсійний” вклад) або всіх інших фізичних осіб – “Стимулюючий” вклад. Цей вклад передбачає стимулювання вкладника до самостійного підвищення процентної ставки для свого вкладу за рахунок залучення ним нових вкладників до банку. Орієнтовні умови вкладу та розрахунок процентної ставки за ним, відображені в таблиці 1 та 2. Таблиця 1 Орієнтовні умови “Стимулюючого” вкладу № з/п Умови “Стимулюючого” вкладу
1. Термін залучення вкладу 12 місяців
2. Мінімальна сума вкладу 2500 грн., 500 дол. США/євро
3. Можливість поповнення рахунку можна поповнювати додатковими внесками
4. Максимальна сума вкладу сумарний залишок на рахунках залучених вкладників
5. Виплата процентів щомісячно/щоквартально/в кінці терміну
6. Процентна ставка
- початкова процентна ставка при відкритті вкладу у грн. до 15% річних, у дол. США/євро до 10% річних
- максимальна процентна ставка у грн. – 19%, у дол. США/євро – 14%
- зміна процентної ставки до визначеного проценту відбувається в залежності від сумарного залишку на рахунках залучених вкладників
- збільшення процентної ставки за депозитом відбувається починаючи з дня, наступного за днем залучення необхідної суми коштів
- зменшення процентної ставки за депозитом до процентної ставки, яка відповідає межам сум залучених коштів відбувається у випадку зменшення загальної суми залучених вкладником коштів, в зв’язку із достроковим розірванням пов’язаних депозитних договорів або закінченням терміну їх дії
Таблиця 2 Розрахунок процентної ставки за “Стимулюючим” вкладом Сума залучених коштів Процентна ставка, річних
грн. дол. США/євро у грн. у дол. США /євро
2 500,00 – 15 000,00 500,00 – 3 000,00 15% 10%
15 000,01 – 30 000,00 3 000,01 – 6 000,00 16% 11%
30 000,01 – 45 000,00 6 000,01 – 9 000,00 17% 12%
45 000,01 –60 000,00 9 000,01 – 12 000,00 18% 13%
60 000,01 і більше 12 000,01 і більше 19% 14%
Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що застосування мотиваційних механізмів залучення вкладників вигідне як банкам, які отримують нових клієнтів та додаткові ресурси для кредитування; вкладникам, яким банки пропонують вигідні умови розміщення своїх коштів, так і державі оскільки сприяє збільшенню обсягів кредитування економіки. Сучасний стан розвитку банківської системи України характеризується загостренням конкуренції як в банківській сфері в цілому, так і на депозитному ринку зокрема, посиленням вимог до банківської діяльності. Це викликає необхідність розробки комерційними банками ефективної депозитної політики, запровадження якісно нових депозитних інструментів з метою залучення потенційних клієнтів. Важливим завданням державного управління є створення умов для підвищення надійності банківської системи та формування ефективної системи гарантування вкладів населення. З метою вирішення важливої теоретико-методологічної проблеми – удосконалення механізму реалізації депозитної політики в банках України автором запропоновано застосування нових депозитних продуктів в основі яких лежть використання мотиваційних механізмів залучення вкладників до розміщення своїх заощаджень в банківських установах. 8. Сучасні проблеми державного регулювання депозитної політики в Україні Національний банк України з 13 жовтня частково обмежив активні операції банків, заборонив дострокове виконання договорів з внесків і ввів 5-процентний коридор коливань курсу на готівковому ринку. Про це йдеться в постанові НБУ №319. Обмеження вводяться "з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи". "З 13 жовтня 2008 р. (банки) зобов'язані обмежити здійснення активних операцій в обсягах, досягнутих кожним з них на цю дату", - вказано в постанові. Обмеження не стосується вкладень в державні облігації, депозитні сертифікати НБУ і операцій на міжбанківському ринку. НБУ також наказав банкам уникати повернення коштів раніше терміну, зазначеного в договорах з контрагентами. "Виконувати зобов'язання за всіми видами договорів із залучення коштів в будь-якій валюті тільки у разі настання терміну завершення зобов'язань", - вказав НБУ. У разі завершення терміну гроші повинні повертатися негайно. НБУ також обмежив маржу між курсом покупки і продажу готівкової валюти 5%. НБУ попередив, що каратиме за купівлю валюти на імпорт, який не завозиться на територію України, а також у разі авансових платежів за імпорт, окрім критичного. У той же час, НБУ дозволив банкам здійснювати власні операції з купівлі іноземної валюти за гривні в межах встановлених лімітів відкритої валютної позиції, якщо у банку є зобов'язання, термін виконання з яких настав. НБУ також скасував 20-процентне обов'язкове резервування з коштів в іноземній валюті, залучених банками на короткий термін. Президент України Віктор ЮЩЕНКО запевняє, що вкладникам українських банків не варто хвилюватися за свої депозитні рахунки. Як повідомляє прес-служба глави держави, про це В.ЮЩЕНКО повідомив під час круглого столу з редакторами та представниками провідних економічних видань - «Бізнес», «Контракти», «Деловая столица», «Инвестгазета», «Дело» та «Коммерсантъ-Украина». Головна тема розмови - антикризовий план, покликаний стабілізувати фінансовий сектор України та мінімізувати негативний вплив на національну економіку світової фінансової кризи. Президент нагадав, що вчора Ради національної безпеки та оборони рекомендувала вжити антикризових заходів за чотирма основними напрямками. Йдеться про кроки з метою запобігання глибокій рецесії в національній економіці; перегляд бюджетної політики в частині видатків; забезпечення державних і корпоративних фінансових зобов`язань за зовнішніми запозиченнями; стабілізацію національної валюти та чітку і прогнозовану курсову політику. «У цих чотирьох напрямках я бачу корінне завдання сьогодні уряду, Національного банку, Міністерств фінансів та економіки, суб`єктів господарювання», - сказав В.ЮЩЕНКО. На переконання Президента, парламент має розглянути законопроекти (близько 20), що стосуються плану антикризових заходів, пакетом. В.ЮЩЕНКО зазначив, що йдеться про закони, до яких наразі необхідно внести зміни, та законопроекти, які потрібно ввести в дію у 2009 році. Говорячи про неприпустимість рецесивних процесів у економіці, Президент зауважив, що для її активізації можна використовувати різні механізми - зокрема рефінансування комерційних банків, реалізацію відповідної фіскальної та тарифної політики. Глава держави окремо наголосив на важливості проведення більш жорсткої бюджетної політики. «Задача - як оптимізувати видатки державного бюджету», - підкреслив він. У цьому контексті Президент зазначив, що при цьому мають бути збережені реально досягнуті на сьогодні рівні заробітних плат, пенсій тощо. «Це ми розглядаємо як абсолют, який не піддається дискусії», - підкреслив В.ЮЩЕНКО, водночас зауваживши, що бюджетну політику потрібно перевести в «більш конструктивне інвестиційне русло». Відзначаючи важливість прогнозованої курсової політики, Президент звернув увагу на актуальність питання збереження довіри вкладників до банківської системи. «Утримавши позицію депозитів, можна ясно сказати, що ми можемо утримати стабільну банківську систему», - сказав він. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА Завдання 1. Діяльність банків України за І півріччя 2002 року характеризується такими показниками, млн гривень: кошти суб'єктів господарювання становлять 15 640,0; вклади фізичних осіб - 14 350,9; міжбанківські кредити та депозити - 4 948,3; кредити, надані суб'єктам господарювання, - 30 748,5; кредити, надані іншим банкам, - 4 355,8; кошти бюджету та позабюджетних фондів - 2 180,1; кошти від НБУ-963,0; субординований борг - 705,3; кредити, надані фізичним особам, - 1 965,8; вкладення в цінні папери - 2 952,4. Потрібно: 1. Згрупувати показники банківської діяльності на показники, які характеризують: пасивні операції банків; активні операції банків. 2. Проаналізувати структуру активів і пасивів системи банків України. Згрупуємо показники банківської діяльності та проаналізуємо структуру у наступній таблиці: Активи Сума Частка, %
7. Кредити, отримані від міжнародних організацій 500
8. Вклади фізичних осіб:
а)строкові 2800
б) до запитання 50
9. Заборгованість за кредитами 14300
Потрібно: 1. Визначити розмір наявних банківських ресурсів на 01 місяця 200Х року. 2. Зробити висновок про забезпеченість банку ресурсами. Розмір наявних банківських (РНБ) ресурсів становить: РНБ = Пасиви – Заборгованість за кредитами РНБ = 7000 + 550 + 800 + 320 + 8500 + 100 + 500 + 2800 + 50 – 14300 = =6320 (тис. грн.) Отже, банк забезпечений ресурсами, здатними відповідати за взятими зобов’язаннями. Завдання 3. Банк «Галичина» випустив депозитні сертифікати номіналом 1 000 грн на строк 6 місяців із нарахуванням процентів у розмірі 12% річних. Визначити суму нарахованих процентів, які сплатить банк власникові депозитного сертифіката після визначеного терміну. Сума нарахованих відсотків (І) складатиме: І = 1000 * 12% * 6/12 = 60 грн. Завдання 4. За матеріалами публікацій у «Вісниках НБУ» за останні два роки проаналізуйте сучасну політику у сфері міжбанківського кредитування, а саме: дайте характеристику процентних ставок за міжбанківським кредитом; виявіть тенденцію їх динаміки (залежність процентних ставок за міжбанківським кредитом від його терміну тощо); виявіть основні фактори впливу на загальний стан міжбанківського кредитування; охарактеризуйте стан та особливості ринку міжбанківського кредитування в Україні. Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських кредитів. На практиці використовують такі основні види міжбанківського кредиту: овердрафт за коррахунками; кредити овернайт; кошти, надані (отримані) іншими банками за операціями РЕПО. Поточна ставка з міжбанківських кредитів – це найважливіший фактор, що визначає облікову політику комерційного банку. Протягом останніх двох років ставки за міжбанківськими кредитами змінювались з 9,5% до 15% на сьогоднішній момент. На кредитному ринку переважають короткострокові міжбанківські кредити, у тому числі «короткі гроші» - кредити, що видаються на термін від одного дня до двох тижнів. Банки проводять операції на міжбанківському ринку через пасивні операції, одержуючи доступ до кредитних ресурсів для швидкого підвищення рівня ліквідності. Нестача ліквідних коштів підштовхує комерційні банки до операцій на міжбанківському ринку і встановлення норми ліквідності на звітну добу. Завдання 5. Визначте кредитний потенціал банку «Галичина» та його вільні кредитні ресурси за трьома варіантами. Зробіть необхідний висновок про забезпеченість банку кредитними ресурсами станом на X день 200Х року. № пор. Назва статті Варіант (тис. грн)
II
1. Статутний капітал 5800
2. Загальні резерви 1520
3. Прибуток 150
4. Кошти на рахунках підприємств 8500
5. Кошти на рахунках фізичних осіб 280
6. Кредити, одержані від інших банків 500
7. Норма обов'язкових резервів за коштами юридичних осіб 6%
8. Надані кредити 4000
9. Інші активи -
Кредитний потенціал (КП) – це максимальна сума, яку банк може видати населенню в кредит. Виходячи з умов задачі, показник складатиме: КП = (8500 + 500)*(1 – 0,06) + 3280 – 1520 – 4000 = 3220 тис.грн. Завдання 6. До банку «Галичина» звернувся клієнт AT «Добробут» із клопотанням щодо отримання кредиту. У кредитній заяві та в банківських відомостях міститься така інформація: 1. Мета кредиту - придбання сировини для випуску конкурентоспроможної продукції. 2. Продукція сезонна, має широкий попит протягом 90 днів. 3. Сектор ринку збуту продукції, на який можна розраховувати, обчислюється в сумі - 6200 грн. 4. Витрати на проведення заходів - 4000 грн. 5. Термін реалізації заходів - 40 діб. 6. Термін окупності витрат - 30 діб. 7. Дохід від проведення заходів - 4800 грн. 8. Залишки коштів на поточному рахунку - 2100 грн. 9. Сума кредиту, що її просить клієнт, - 4000 грн. 10. Прострочена заборгованість за раніше отриманими позичками - 0 грн. 11. Наявність забезпечення - 5000 грн. 12. Облікова процентна ставка - 7% 13. Вільні кредитні ресурси - 5500 грн. Потрібно визначити: 1. Вид потрібного кредиту; можливість його надання; суму кредиту; термін позички; процентну ставку; суму процентів; загальну суму боргу на кінець терміну користування за умови, що проценти мають сплачуватися раз на місяць; спосіб надання кредиту і його погашення. 2. До якої групи ризику можна віднести цей кредит? 3. В якому розмірі необхідно формувати резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями? Банк «Галичина» може надати АТ «Добробут» короткостроковий виробничий кредит на 70 діб + 10 діб запасу. Сума кредиту складатиме 4000 грн. Відсоткова ставка складає 14%. І = 4000*14%*(70/365) = 107,40 грн. Загальна сума боргу на кінець період складає 4107,4 грн. Якщо відсотки стягуватимуться раз на місяць: І = 400*14%*(2,1/12) = 66,664 + 65,55 = 132,22 грн. Цей вид кредиту можна віднести до стандартних. Резерв складає 2%, що відповідає сумі 2%*4000 = 80грн. Завдання 7. Ви - економіст кредитного відділу банку. Станом на звітну дату структура кредитного портфеля така: Група кредитів Сума заборгованості, тис. грн
Стандартні 1900
Під контролем 2300
Субстандартні 700
Сумнівні 500
Безнадійні 100
Забезпеченням за видані кредити є нерухоме майно, майнові права і депозит. Вартість застави за категоріями, що враховуються банком на позабалансових рахунках (тис. грн): - за стандартними кредитами - 1000 (вартість нерухомого майна); - за кредитами «під контролем» - 2300 (депозитний рахунок); - за субстандартними кредитами - 200 (вартість нерухомого майна). Потрібно визначити: 1. Розмір чистого кредитного ризику за кожною групою кредитів. 2. Розмір страхового резерву за кожною групою кредитів. 3. Загальну суму страхового резерву. Розмір чистого кредитного ризику складає: за стандартними кредитами: 1900 – 1000 = 900 тис.грн. за кредитами «під контролем»: 2300 – 2300 = 0 грн. за субстандартними кредитами: 700 – 200 = 500 тис.грн. за сумнівними кредитами: 500 тис.грн. за безнадійними кредитами: 100 тис.грн. Розмір страхового резерву складає: за стандартними кредитами: 1900*2% = 38 тис.грн. за кредитами «під контролем»: 2300*3% = 115 тис.грн. за субстандартними кредитами: 700*20% = 140 тис.грн. за сумнівними кредитами: 500*50% = 250 тис.грн. за безнадійними кредитами: 100*100% = 100 тис.грн. Загальний розмір страхового резерву складає: 38 + 115 + 140 + 250 + +100 = 643 тис.грн. Завдання 8 Позичальник МПП «Добробут» звернувся до установи банку «Галичина» із проханням про пролонгацію раніше отриманого кредиту. У клопотанні є така інформація: 1. Дата отримання кредиту - 10.10.200Х року. 2. Дата погашення кредиту- 10.01.200Х року. 3. Сума кредиту - 4 000 грн. 4. Клопотання про пролонгацію надійшло 05.01.0Х року. 5. У період з 10.10.0Х року було погашено кредит на суму 2 670 грн. 6. Дебіторська заборгованість за балансом на 01.01.0Xp. (прострочена) - 2 000 грн. 7. За розрахунками позичальника на поточний рахунок за два майбутні місяці надійде платежів від прострочених дебіторів у сумі 1 800 грн. 8. Позичальник просить пролонгувати кредит на два місяці, тобто до 10.03.200Х року. Потрібно: визначити можливість пролонгації кредиту; термін пролонгації; суму пролонгованої позички; процентну ставку за кредит. Залишок заборгованості (ЗЗ) становить: ЗЗ = 4000 – 2670 = 1330 грн. Протягом наступних двох місяців надійде 1800 грн. від дебіторів, їх повністю покриє залишок заборгованості. Банк може прийняти рішення про пролонгацію кредиту на суму 1330 грн. на один місяць, може підвищити відсоткову ставку (як правило, на 1%). СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - № 1. - С.З - 47. Закон України "Про Національний банк України" від 27.02.2004. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р. Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський облік.-2000.-№59.-с.715 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків . Андрій Костюк. Практика мікрокредитування в Україні.// Баланс- № 36(578), 5 вересня 2005р. Алексєєнко Ю. Овердрафт: швидко та зручно: короткостроковий кредит // Бухгалтерія. – 2002. – 24 / 1. – с. 52 – 54. Бюлетень Національного банку України.-2004 .-№12.-154 с. Бюлетень Національного банку України.-2005.-№2.-154с. Василик О. Банківські операції і банківське обслуговування. // Фінанси України. – 2003. - №1. – с. 142 – 144. Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с Вознесенський Е. Операции комерческих банков // Банковские услуги. – 2002. - №11. – с. 37 – 41. Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. - К., 2005. Галасюк В. Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Вісник НБУ. – 2002. - №11. – с. 42 – 47. Герасименко Ю. Великим банкам - велику підтримку // Вісник НБУ. -2001. - №1. - С. 5. 16. Кузьмін В.В., Андрейченко О.В. Банківські операції. Навчальний посібник, Київ-2006 17. Минха Є.В. Фінасово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб’єктів. – Львів: Інтереко, 2002. 18. Надіра Жукова Особливості кредитування комерційними банками суб’єктами господарювання. // Банківська справа – 2006-№ 2 19. Операції комерційних банків /Р.Коцовська, В.Ричаківська, Г.Табачук, Я.Грудзевич, М.Вознюк.- 2-ге вид., доп. – Львів,2001. 20. Фінанси підприємства. Підручник для вузів. Під ред. Поддєрьогіна А.М. з-тє вид., доповн., і перероб. К.:КНЕУ, 2000. ReferatFolder.Org.Ua ? Папка українських рефератів
