Формування суспільно-активної особистості учня через учнівське самоврядування. Автор презентує проект створення учнівської прибузької республіки „Майбуття Поділля”. Учнівське самоврядування виступає реальним партнером у системі професійно-технічної освіти, що закладає базу якісного соціально-економічного розвитку нашої країни На сьогодні в нашій країні, на жаль, дещо недооцінюються громадська зрілість, громадська активність, уміння молодих людей самостійно організовувати своє життя, аргументовано і впевнено пояснювати ті чи інші рішення та вчинки. Проте кожна хвилина, вкладена учнями в ефективну громадську діяльність сьогодні, – це реальний результат завтрашнього дня, бо ж завтра починається сьогодні. Майбутнє залежить від внеску кожного з нас, а за кожним із нас, освітян, стоять сотні учнів. Сьогоднішній день вимагає від нас інтеграції та мобілізації внутрішніх ресурсів – зокрема, учнівського активу. Інноваційний шлях розвитку суспільства можна забезпечити, сформувавши покоління людей, які мислять і працюють по-новому. Звідси – значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, засвоєння знань, самостійності у прийняті рішень, критичності та культури мислення, формування інформаційних і соціальних навичок; адаптація системи освіти до норм, стандартів та основних положень європейського простору освіти; забезпечення соціального контексту освіти, що дасть можливість випускникам навчальних закладів формувати свою професійну кар’єру на принципах соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей. Учнівське самоврядування – це засіб реалізації учнівською громадою своїх прав, обов’язків та ініціатив через прийняття рішень, їх впровадження за допомогою власних ресурсів у життя, співпрацю з адміністрацією. Самоврядування дає можливість учням вирішувати питання і проблеми, що їх стосуються. Визнання суті, ролі та місця учнівського самоврядування потребує постійної співпраці та узгодженості бачень усіх учасників процесу управління. Для цього необхідно виходити з того, що: діяльність органів учнівського самоврядування та самоврядування учнівських осередків має бути скерована на виконання місії ПТНЗ; самоврядування в кожному навчальному закладі, керуючись загальними принципами, має свої особливості, залежні від традицій та методів управління, що притаманні цьому закладу; учнівське самоврядування потребує системного навчання і творення формалізованої нормативної бази в межах самого навчального закладу задля гармонійного «включення» учнівської активності в діяльність професійно-технічного училища; між органами влади учнівського самоврядування та адміністрацією училища має відбуватися постійний діалог для узгодження діяльності на користь всієї училищної громади. « Попередній конспект уроку | Наступний конспект уроку » > Версія для друку Формування суспільно-активної особистості учня через учнівське самоврядування. Автор презентує проект створення учнівської прибузької республіки „Майбуття Поділля”. Учнівське самоврядування виступає реальним партнером у системі професійно-технічної освіти, що закладає базу якісного соціально-економічного розвитку нашої країни На сьогодні в нашій країні, на жаль, дещо недооцінюються громадська зрілість, громадська активність, уміння молодих людей самостійно організовувати своє життя, аргументовано і впевнено пояснювати ті чи інші рішення та вчинки. Проте кожна хвилина, вкладена учнями в ефективну громадську діяльність сьогодні, – це реальний результат завтрашнього дня, бо ж завтра починається сьогодні. Майбутнє залежить від внеску кожного з нас, а за кожним із нас, освітян, стоять сотні учнів. Сьогоднішній день вимагає від нас інтеграції та мобілізації внутрішніх ресурсів – зокрема, учнівського активу. Інноваційний шлях розвитку суспільства можна забезпечити, сформувавши покоління людей, які мислять і працюють по-новому. Звідси – значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, засвоєння знань, самостійності у прийняті рішень, критичності та культури мислення, формування інформаційних і соціальних навичок; адаптація системи освіти до норм, стандартів та основних положень європейського простору освіти; забезпечення соціального контексту освіти, що дасть можливість випускникам навчальних закладів формувати свою професійну кар’єру на принципах соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей. Учнівське самоврядування – це засіб реалізації учнівською громадою своїх прав, обов’язків та ініціатив через прийняття рішень, їх впровадження за допомогою власних ресурсів у життя, співпрацю з адміністрацією. Самоврядування дає можливість учням вирішувати питання і проблеми, що їх стосуються. Визнання суті, ролі та місця учнівського самоврядування потребує постійної співпраці та узгодженості бачень усіх учасників процесу управління. Для цього необхідно виходити з того, що: діяльність органів учнівського самоврядування та самоврядування учнівських осередків має бути скерована на виконання місії ПТНЗ; самоврядування в кожному навчальному закладі, керуючись загальними принципами, має свої особливості, залежні від традицій та методів управління, що притаманні цьому закладу; учнівське самоврядування потребує системного навчання і творення формалізованої нормативної бази в межах самого навчального закладу задля гармонійного «включення» учнівської активності в діяльність професійно-технічного училища; між органами влади учнівського самоврядування та адміністрацією училища має відбуватися постійний діалог для узгодження діяльності на користь всієї училищної громади.
Учнівське самоврядування та учень, навчальний заклад, роботодавець Корисність учнівського самоврядування доведена практикою. Спробуємо аргументувати цю тезу на прикладі корисності самоврядування професійно-технічного навчального закладу для самого учня, навчального закладу і роботодавця. Учнівське самоврядування потрібне учню тому, що самоврядування – це: практична школа для тих, хто хоче спробувати себе в якості адміністратора, координатора, керівника групи, хто бажає навчитися працювати в команді, визначати пріоритети діяльності, формувати стратегічні завдання і тактику їх виконання – тобто на практиці застосовувати знання, отримані під час навчання; можливість реалізувати суспільно корисні проекти та ініціативи, що сприятиме не тільки саморозвитку, а й розвитку громади; постійне вдосконалення комунікативних навичок: знаходження аргументів для інших з метою залучення їх до діяльності, ефективна співпраця з адміністрацією в межах визначених завдань; шлях до такого суспільства, коли громада (в даному випадку – учнівська спільнота) висуває своїх лідерів і вчиться контролювати їхні дії; можливість робити організовувати творчі, цікаві справи, випробовувати себе у різних якостях та ролях. Учнівське самоврядування потрібне навчальному закладу тому, що: ефективне учнівське самоврядування сприяє гармонійному розвитку навчального закладу, допомагає керівництву вчасно помітити проблеми, сформувати цілі та стратегії, динамічно реагувати на зміни – і все це обов’язково за посильної участі самих учнів; саме завдяки учнівському самоврядуванню учнівсько-педагогічний колектив навчального закладу може відчути себе єдиною командою, де панують партнерські стосунки, атмосфера взаємодії та взаєморозуміння; завдяки учнівським ініціативам можна визначати нові напрями розвитку позанавчальної діяльності, вдосконалювати навчальний процес, не зупинятися на досягнутому, навчаючи інших, навчатися самим; розвинуте та активне учнівське самоврядування може стати додатковим фактором, що впливає на вибір абітурієнтом навчального закладу і є чудовим засобом профорієнтації; якщо учнівське самоврядування сприймається керівництвом навчального закладу як невід’ємна частина навчально-виховного процесу, то цим гарантується набуття учнями навичок практичної діяльності та стажування, на відсутність яких часто нарікають випускники та роботодавці. Випускники ПТНЗ, де достатньо розвинуте учнівське самоврядування, потрібні роботодавцям, оскільки такі випускники є: якісною робочою силою, на яку й орієнтуються роботодавці; володіють на достатньому рівні навичками та вміннями, необхідними на виробництві та у сфері послуг; призвичаєні до самодисципліни і мають сформоване почуття відповідальності; розуміють необхідність дотримання корпоративних правил, володіють навичками командної роботи; активні, усвідомлюють свої можливості, свій потенціал. Учнівське самоврядування – як засіб формування нового типу культури Переліку вагомих позитивних впливів учнівського самоврядування на навчально-виховний процес важко опонувати. Хоча, з іншого боку, варто зауважити, що в учнівського самоврядування, як і в будь-якого іншого громадського руху, є свої ризики та загрози. Треба взяти до уваги, що сьогодні формується новий тип культури, який передбачає опанування молоддю нових моделей поведінки та діяльності. Важливим моментом діяльності учнівського самоврядування в системі професійно-технічної освіти є формування патріотизму в молодих громадян. Значна увага має приділятися моральності молоді. Свідомий громадянин України – це, насамперед, морально стійка людина, яка веде здоровий спосіб життя, є працелюбною, підприємливою, скромною, совісною, милосердною, без шкідливих звичок і т. ін. Крім того, у випускників ПТНЗ повинно бути розвинуте почуття господаря, високий ступінь трудової активності, підприємливості, мобільності та адаптованості до виробничих і соціальних вимог. Лідери учнівського самоврядування мають подавати приклад іншим. Виховання в умовах сьогодення ґрунтується на особистісному підході до кожного учня. Особливе місце в системі формування особистості, її активної позиції належить учнівському самоврядуванню, яке у Вищому професійному училищі №25 м. Хмельницького набуло нових, якісних форм. У 2008 році, напередодні Дня працівників освіти, колектив училища отримав від учнів неоціненний подарунок – Учнівську Прибузьку Республіку під назвою «Майбуття Поділля» та справжнього учнівського Президента. Це вперше в більш ніж двадцятилітній історії училища учнівське самоврядування змоделювало саме таку форму управління – з Президентом на чолі. У вересні нового навчального року велась значна підготовча робота. Творчою групою проводились роз’яснювальні бесіди та консультації з майстрами-вихователями, класними керівниками, які у свою чергу навчали учнів у групах будувати свою життєдіяльність за законами та правилами Учнівської Республіки. «Скринька ідей та пропозицій» приймала побажання та думки учнів щодо нової форми управління, її назви, структури керівних органів, прав та обов’язків їх членів, перспектив роботи. Справжня учнівська демократія забезпечується передусім роботою вищого органу самоврядування – учнівської конференції, на якій відкритим голосуванням обираються учнівська рада, її лідер та розв’язуються найбільш важливі питання училищного життя, визначаються напрямки діяльності колективу. На таку конференцію учні та педагоги збираються раз на рік на початку навчального року для того, щоб прозвітувати перед колективом про роботу органів учнівського самоврядування за минулий навчальний рік, щоб створити малі ініціативні групи, відділи, учнівські об’єднання на основі вільного вибору учнів. Крім того, директор училища ознайомлює педагогів та учнів з низкою наказів виховного змісту, що мають на меті організацію цілісної системи учнівського самоврядування. Одним із них за кожною ділянкою роботи закріплюються педагоги-радники; інші є нормативними документами, що визначають основні засади організації учнівського самоврядування. Мета педагогів – виховати справжніх господарів училища з розвиненим почуттям відповідальності, які здатні приймати власні рішення, співпрацювати на принципах рівності. Три роки тому на першій загальноучилищній учнівській конференції у ВПУ №25, учасниками якої стали 135 представників учнівства, делегованих навчальними групами, присутні ознайомились із Положенням про учнівське самоврядування – Універсалом Учнівської Прибузької Республіки «Майбуття Поділля», розробленим за нормативними методичними рекомендаціями з виховної роботи на основі Статуту училища, і прийнятим у вересні на учнівській раді. Такі конференції проводяться щороку. До конференції активно ведеться передвиборча кампанія. А на самій конференції кандидати на пост Президента Учнівської Республіки виступають зі своїми виборчими програмами. Чітко та злагоджено працює лічильна комісія. Учнівська Республіка ВПУ № 25 на початку свого життєвого шляху підписала Меморандум-угоду про першочергові наміри, дії щодо співпраці педагогічного та учнівського колективів Вищого професійного училища № 25 міста Хмельницького. Так і продовжується співпраця за даною угодою. Щороку обирається Парламент Учнівської Республіки, визначаються їх функції. Уфективно функціонує газета училищного учнівства «25-плюс». Учнівське самоврядування – дієва форма самовиховання Педагоги ВПУ № 25 розуміють, що треба більше довіряти учням, розвивати у них самостійність у думках і діях. В.О. Сухомлинський вважав, що «…важливішим завданням являється те, щоб з перших кроків у колективі вихованець вчився сміливо дивитися у світ…». У роботі ми намагаємось керуватися власним педагогічним досвідом, психологічними вміннями, аби активно допомагати подальшому розвитку учнівського самоврядування в навчальному закладі. Наш колектив відчуває вплив і участь активу учнів на життя ВПУ № 25. Республіканці стали ініціаторами покращення волонтерської роботи в геріатричному пансіонаті ветеранів війни та праці. Проводяться рейтинги творчих корисних справ. Змінюється ставлення учнів до навчання. Завдяки наполегливості спортивного комітету Парламенту Республіки стали традиційними спортивні змагання між збірними командами працівників та учнів, що зближують і згуртовують їх учасників, не дивлячись на різницю у віці та статус. Особливо вагомим чинником у діяльності «Майбуття Поділля» став її часопис «25-плюс». В редакції газети працюють справжні ентузіасти, захоплені своєю справою. Огляд подій в училищі, дискусійних проблемних матеріалів кожного місяця вистачає на 2-3 номери. В газету пишуть учні та працівники. «25-плюс» чекають читачі з нетерпінням. Газета має вже досягнення – у минулому році стала лауреатом ХІІІ національного конкурсу шкільних газет та газет ПТНЗ. Педагоги-радники допомагають учням виявляти творчу активність під час занять і в процесі громадської діяльності, формувати здатність до критичного мислення, розвивати вміння аналізувати, розв’язувати конфлікти, ефективно спілкуватись. До складу ініціативної групи педагогів-радників входять керівники закладу, окремі педагоги. Заступник директора з виховної роботи працює безпосередньо з центральними органами учнівського самоврядування, спрямовує й координує зусилля всіх педагогів, проводить навчання в школі педагогів-радників. Під час таких занять педагоги опановують основні способи надання необхідної педагогічної допомоги органам учнівського самоврядування. Ініціативна група педагогів-радників визначає характер цілісної системи взаємодії педагогічного колективу та учнів. Необхідність розширення впливу учнівського самоврядування Проте в організації учнівського самоврядування на рівні навчальних закладів є певні недопрацювання. Спостерігається недостатнє розуміння дорослими членами колективу можливостей та потенціалу учнівського самоуправління. Ще не всі питання, особливо проблемні, довіряється вирішувати самим учням. В сучасних умовах необхідні нові підходи педколективів ПТНЗ у розвитку учнівського самоврядування. Необхідно надавати учнівським активістам більше самостійності, залучати їх до вирішення проблем професійної підготовки, проблем навчально-виховного процесу для поліпшення підготовки кваліфікованих робітників і молодих фахівців, яка б відповідала вимогам соціально-економічної ситуації на ринку праці. А сьогодні, як відомо, затребуваними на ринку праці є високопрофесійні випускники з достатнім набором таких особистісних якостей, як: компетентність, ініціативність, комунікабельність, толерантність, креативність, адаптивність, доброзичливість, працездатність та ін. Ці якості формуються найповніше саме в громадській активності, коли учням довіряються серйозні справи і на них покладається відповідальність, як на дорослого. Для стимулювання ефективності педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням варто дотримуватися таких правил: Не командувати, а співпрацювати з учнями, враховуючи їх природне прагнення до самостійності, незалежності, бажання проявити свою ініціативу та самодіяльність. Відповідно до рівня розвитку учнівського колективу поступово змінювати тактику управління, розвивати демократію, самоврядування, громадську думку, встановлювати співробітництво з вихованцями. Координувати виховні впливи колективу вчителів, які працюють у групі, із колективами груп, сім’ї, іншими. Показником правильного керівництва учнівським самоврядуванням є наявність у колективі здорової громадської думки з найважливіших питань життя колективу. Дотримуватися контролю, самоконтролю, коректності. Вчити дітей терпляче ставитись до недоліків інших, прощати нерозумні дії, нанесені образи. Становище учнів у колективі залежить від норм і стандартів, морально-ціннісних орієнтацій, прийнятих у колективі. Постійно турбуватися про зміну характеру і видів колективної діяльності, що дозволяє вводити учнів у нові стосунки. Завдяки існуванню такої складної системи виховної роботи у формі всеохоплюючого учнівського самоврядування на умовах взаємозалежностей відбувається об’єднання учнівського колективу, перетворення його на єдиний цілеспрямований організм. Стимулом дій цього організму стає усвідомлення кожним учнем своєї відповідальності за життя спільноти. Учнівський колектив стає для учня рідною сім’єю. Коли потрапляєш до навчального закладу, насамперед звертаєш увагу на чистоту, затишок і порядок у приміщеннях. Добре, коли учні самі докладають до цього руки. Толерантне, продумане виховання учнів сприяє формуванню в них відповідального ставлення до своїх обов’язків, які вони виконуватимуть із задоволенням. Педагогічне управління учнівським самоврядуванням зумовило розвиток в учнів самостійності, вміння планувати, організовувати, контролювати, підбивати підсумки колективної діяльності. Педагоги мають робити все можливе, щоб органи учнівського самоврядування працювали компетентно й відповідально і водночас користувалися певними правами. Завдяки тому, що учні, беручи участь у важливих загальних справах, бачать, наскільки їх ефективність залежить від внеску кожного, значно зростають їхні ініціативність та активність, відповідальність за всіх і за себе. На принципах довіри, співпраці мають базуватися взаємини членів єдиного училищного колективу – учнівського, педагогічного й батьківського. У співпраці зі старостатом педагоги-радники проводять навчання в школі підлітків-лідерів. Вирішальне значення для їх відбору мають їхні організаторські, комунікативні, моральні якості. На заняттях школи учні готуються до самостійної роботи в органах учнівського самоврядування. До активної громадської діяльності залучаються найбільш авторитетні лідери учнівського колективу, що сприяє підвищенню ролі училищного самоврядування. Важливою є постійна участь кожного учня в роботі малих ініціативних груп, які мають певне коло обов’язків, що визначаються колегіально з урахуванням потреб училища, групи та завдань того чи іншого органу самоврядування. До того ж, члени органів учнівського самоврядування мають не тільки обов’язки, а й відповідні права, з якими рахуються всі, в тому числі й педагоги. Ці права чітко визначаються й схвалюються колективом. Завдяки вдалій організації самоврядування вдається вирішувати найскладніші проблеми навчання та виховання учнів ПТНЗ. Педагогічна рада
Учителям - Структура методичної роботи
Педагогічна рада – колективний орган управління науково-методичною роботою В умовах демократизації шкільного життя зростає роль колективних форм управління, в тому числі педагогічної ради. Педагогічна рада є постійнодіючим органом школи для розгляду основних питань навчально-виховної роботи. Вона створюється і діє в тих школах, де працює не менше трьох учителів. Головним завданням педагогічної ради є об’єднання зусиль педагогічного колективу школу на піднесення рівня навчально-виховної роботи, впровадження в практику досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. У великих школах як дорадчий орган при педраді може бути створена наукова-методична рада. Педагогічна рада школи – колективний орган, що покликаний керувати всім навчально-виховним і господарським життям школи. Одним з головних завдань директора школи є створення всіх умов для підвищення авторитету і працездатності ради: рада під його керівництвом займається багатьма питаннями шкільного життя, піддає в окремих випадках критичній оцінці діяльність педагогічного колективу школи і окремих його працівників, спрямовані на поліпшення навчання і виховання учнів. Це здійснюється шляхом тісного зв’язку педагогічної ради з методичними об’єднаннями і кафедрами, з батьківським активом і окремими членами шкільного колективу. Демократичні форми внутрішньошкільного управління передбачає включення педагогів у вирішення повного обсягу важливих проблем життя і діяльності школи з урахуванням і максимальним зближенням інтересів кожного учителя з інтересами держави і суспільства, упровадження економічних важелів і стимулів в організацію спільної роботи педагогів по досягненню реальних результатів навчально-виховної роботи на основі удосконалення стилю спілкування, взаємної поваги і співпраці, високого професіоналізму та єдності педагогічних поглядів учительського колективу. Одне з головних завдань педагогічної ради – створення дружнього, працездатного педагогічного колективу, в якому кожен почував би себе відповідальним не тільки за доручену йому роботу, а й за всю діяльність школи. Це досягається також, окрім інших заходів, правильним добором питань, які рекомендуються для обговорення педради. Так, обговорення плану роботу школи або звіту методичного об’єднання, кафедри або кого-небудь з учителів на засіданні педради звичайно викликає підвищений інтерес всього колективу; зіставляючи роботу колеги зі своєю власною, кожен намагається використати кращій досвід у своїй роботі.Методичні об’єднання і кафедри всю роботу проводять під керівництвом науково-методичної ради, яка створюється і діє за дорученням педагогічної ради. В одному випадку методичне об’єднання або кафедри проводить поглиблене опрацювання питань, що виникли на засіданні науково методичної або педагогічної ради, де були дані лише відповідні принципові установки. В інших випадках методичні об’єднання або кафедри заслуховують і узагальнюють досвід окремих педагогів, а потім про результати доповідають науково-методичній або педагогічній раді.Наукова-методична робота в школі за своїм змістом має бути пов’язана з різними формами роботи по підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів, тобто з їх курсовою перепідготовкою, діяльність методичних районних об’єднань семінарів і т. ін. Науково-методична робота в школі повинна, з одного боку, продовжувати і закріплювати ту роботу, яка проводилася на курсах і семінарах, а з другого боку – готувати вчителів до наступного циклу підвищення кваліфікації. У самій науково-методичній роботі, яка проводиться в школі, також має бути забезпечений постійний і повсюдний взаємозв’язок методичних об’єднань, кафедр з науково-методичною і педагогічною радою. Головні лінії цього взаємозв’язку можуть бути такими: 1. Взаємозв’язок у змісті роботи науково-методичної та педагогічної ради школи; методичної об’єднання і кафедри. Суть його полягає в тому, що педагогічна рада, яка відіграє роль спрямовуючого і координувального центру роботи по підвищенню кваліфікації вчителів у школі, на свої засіданнях розглядає найважливіші питання і насамперед питання і теми (проблеми) , над яким педагогічний колектив поглиблено працює. 2. Метод об’єднання і кафедри, виходячи з лінії і рішення педагогічної ради, ведуть поглиблену роботу над науково-методичною темою (проблемою), враховуючи при цьому специфіку предмета, рівень теоретичної підготовки і педагогічної майстерності педагогів. 3. Педагогічна рада спрямовує взаємозв’язок у змісті шкільних (міжшкільних) методичних об’єднань, кафедр з системою самоосвіти вчителів. 4. Педагогічна рада спрямовує взаємозв’язок між окремими шкільними і міжшкільними методичними об’єднаннями, кафедрами шляхом періодичного проведення спільних засідань з метою обговорення питань, що мають значення для забезпечення взаємозв’язку у викладанні навчальних предметів, роботі над науково-методичною темою (проблемою), наступності в роботі молодших і старших класів тощо. Названі напрями діяльності методичних об’єднань і кафедр не вичерпують багатогранної діяльності науково-методичної і педагогічної ради по розвитку науково-методичної роботи в школі. Стало традицією діяльність науково-методичних педагогічних рад робота по реалізації завдань визначених педколективом науково-методичних тем (проблем) підготовка і проведення щорічних педагогічних читань і науково-практичних і теоретичних конференцій, організації роботи науково-практичних і проблемних семінарів і практикумів. Коротко можна сформулювати такі головні напрями діяльності науково-методичної і педагогічної ради: Робота щодо підвищення науково-теоретичного і науково-методичного рівня викладання основ науки; Прогнозування розвитку школи в перспективі; Упровадження нових психолого-педагогічних ідей, результатів дослідно-експериментальних досліджень та передового педагогічного досвіду в практику роботи школи; Розгляд проблем ефективності викладання основ науки, якості знань, умінь і навичок учнів; Проблеми і структури національного виховання учнів; Про виконання Закону “Про мови в Україні”; Про перспективні та річні плани роботи школи та інше. В опублікованому Міністерством освіти України проекті Закону “Положення про середній заклад освіти ” чітко формулюється компетенція такого постійнодіючого дорадчого колегіального органу, як педагогічна рада. В розд. 5 “Управління середнім закладом освіти” в п. 5.5 записано: “…Педагогічна рада: Розглядає питання вдосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу; Обгрунтовує пропозиції, що надходять від педагогів, організацій, підприємств, установ про моральне та матеріальне заохочення учнів, застосування стягнень, залишення невстигаючих учнів для повторного навчання втому самому класі або, за певних умов, переведення їх до наступного класу; Організовує роботу пов’язану з підвищенням кваліфікації педагогічних працівників, розвитком їхньої ініціативності, впровадженням в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; Розглядає інші питання діяльності педагогічних працівників. Робота педради планується в довільній формі відповідно до потреб закладу освіти. Члени педагогічної ради мають право виносити на її рзгляд усі питання навчально-виховного процесу. Кількість засідань педради визначається їх доцільністю, але не менш як 4 рази на рік. Рішення, прийняті педрадою, реалізуються, як правило, наказами керівника закладу.” Плануючи роботу педради школи, необхідно чітко усвідомлювати соціальне замовлення школі, зміст державних рішень у сфері освіти і культури, директивних і нормативних документів з управління школою, максимально враховувати невирішені проблеми і реальні можливості школи. Педагогічна рада школи – від слова "радитись". Цю функцію демократичного неформального спілкування з учителями та іншими працівниками школи треба впроваджувати якомога повніше. Чіткі вказівки і завдання, зміст і функції ради викладені в Положенні про педагогічну раду. Юридичними документами, які визначають статус, повноваження й завдання педагогічної ради є "Положення про педагогічну раду загальноосвітньої школи" і "Положення про загальноосвітній навчально-виховний заклад". Зокрема в "Положенні про загальноосвітній навчальний заклад" п.60, 61, 62 сказано: п.60 "Директор загальноосвітнього навчального закладу є головою педагогічної ради – постійно діючого колегіального органу управління навчальним закладом". п.61 "Робота педагогічної ради проводиться відповідно до загальноосвітнього навчального закладу. Кількість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але не може бути менше чотирьох на рік". п.62 "Педагогічна рада розглядає питання: -удосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу; -планування та режиму роботи загальноосвітнього навчального закладу; -переведення учнів до наступних класів і їх випуск, видачі документів про відповідний рівень освіти, нагородження за успіхи у навчанні; -підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи, впровадження у навчально-виховний процес досягнень науки і передового педагогічного досвіду; -морального та матеріального заохочення учнів та працівників закладу; -притягнення до дисциплінарної відповідальності учнів за невиконання ними своїх обов’язків. Головне в роботі педради, особливо під час підготовки – надання методичної допомоги вчителям, вихователям і класним керівникам. Діяльністю педагогічної ради керує директор школи, однак велику організаційну роботу з підготовки рад, з контролю за виконанням рішень веде заступник директора школи з навчально-виховної роботи. Педагогічна рада школи має забезпечувати два напрями діяльності: 1.Організаційно-педагогічний: затвердження плану роботи школи, розгляд підсумків роботи школи за певний період, випуск і переведення учнів, аналіз педагогічного процесу в школі. 2.Науково-педагогічний: науково-педагогічна проблема школи й шляхи її реалізації, обговорення підсумків наукових досліджень, апробацій передового досвіду. Форми науково-методичної діяльності педради є свідчення кваліфікації педагогічного колективу. Серйозну увагу слід приділити підготовці до проведення засідань педради. Варто виділити такі етапи в підготовці й проведенні педрад: планування педрад (перспективне планування засідань на певний період); підготовка конкретного засідання; проведення педагогічної ради; організація виконання рішень педради. Перспективне планування засідань педради Тематика засідань педрад визначається, як правила, в кінці поточного навчального року, виходячи з проблеми школи, потреб колективу, аналізу стану навчально-виховного процесу, бесід із керівниками проблемно-динамічних груп, активом учителів, батьківським комітетом і учнівськими організаціями. Перше засідання педради проводять на початку навчального року (в кінці серпня) і присвячують, як правило, аналізу роботи школи за минулий навчальний рік, обговоренню завдань на наступний рік. Обов’язково на першому засіданні затверджується навчальний план роботи школи, варіанти програм, підручників, особливості роботи окремих педагогів (робота за авторськими програмами, апробація педагогічних інновацій). Засідання педради, на якому розглядається питання про допуск до екзаменів, переведення до наступних класів і випуск учнів зі школи, може проводитись у декілька етапів. Педагогічний колектив школи обирає певну науково-педагогічну проблему, яка значною мірою визначає спрямованість засідань педрад. Внутрішкільна методична робота й самоосвіта вчителів мають бути тематично пов’язані з проблемами, які розглядаються на Педагогічна радах. Підготовка до проведення педагогічної ради В забезпеченні ефективності педрад велике значення має своєчасна та ретельна підготовка до них. Щоб досягти необхідного рівня підготовки педагогічного колективу до проведення засідань, керівнику потрібно: -завчасно (до 1 вересня) ознайомити педагогічний колектив з тематикою засідань педрад на навчальний рік, щоб кожен учитель мав можливість досконало вивчити теоретичні основи проблеми та пов’язати їх із практикою своєї діяльності; -створити робочу групу з числа зацікавлених вчителів у вирішенні даної проблеми, спланувати її роботу; -провести співбесіди з окремими членами групи, визначити коло питань для обговорення, скласти список літератури з обговорюваної проблеми; -підготувати до виступу тих членів колективу, які можуть "вести за собою" у вирішенні даної проблеми; -підготувати педагогічні ситуації, які б доцільно було розглянути на засіданні; -підготувати виставку літератури; дидактичних посібників, розробок з даних питань, виступ групи науково-педагогічної інформації; -відпрацювати понятійний апарат (словник термінів) заздалегідь, а не на самому засіданні; -провести апаратну нараду для аналізу пропозицій, обговорення доповіді, корекція проекту рішення; -провести соціологічні дослідження у відповідності до проблеми всіх учасників освітнього процесу: вчителів, батьків, учнів; -змоделювати оптимальний варіант проекту рішення педради, ознайомити з ним педагогічний колектив; -сформувати групу для корекції рішень під час проведення самої педради; -провести інструктивні наради з окремими відповідальними особами. Підготовка педради – це робота над створенням творчої атмосфери в колективі для всебічного обговорення проблеми. Тому колективу необхідно подбати про культуру проведення всіх завдань, виробити певні правила. Культура проведення педагогічної ради 1.Основні правила: -дотримуватись чіткого регламенту (вчасно починати засідання, тривалість не більше 1,5-2 год., не затягувати доповідь (20-25 хв.) та виступи (3-5 хв.); -не допускати емоційних "вибухів" (обговорення проводити в діловій обстановці); -домагатись конструктивності виступів (повинні містити в собі аналіз проблемних питань та вносити конкретні пропозиції до рішень педради) 2.Алгоритм ведення засідання педради: -розпочинати засідання в точно призначений час; -повідомити про кількість членів педради, присутніх та відсутніх, причини неявки на засідання; -оголосити питання, які виносяться на засідання педради та затвердити їх відкритим голосуванням; -затвердити регламент роботи засідання педради та суворо дотримуватись його; -проінформувати про виконання рішення попередньої педради; -надати слово доповідачу, співдоповідачу, виступаючим; -слідкувати за реакцією членів педради, їх увагою, дисципліною, участю в роботі засідання; -при необхідності під час проведення засідання педради вставити ділову репліку, спрямувати виступаючого в належному напряму; -підвести підсумки після обговорення доповіді, накреслити шляхи вирішення проблемного питання; -зачитати проект рішення педради та після внесення змін, додатків, уточнень затвердити його відкритим голосуванням; -оголосити про закінчення роботи педради; -надати можливість членам педради висловитись з приводу ведення педради. Рекомендації щодо підготовки та проведення педагогічної ради Правила підготовки до педради та успішне її проведення можливе за дотримання таких умов: -знання й дотримання вимог нормативних документів, які регламентують діяльність педради в школі; -знання теоретичних основ, ролі і функціонування педагогічної ради; -знання кращого досвіду підготовки й проведення засідання педагогічної ради; -уміння творчо використовувати теорію і практику з питання, яке обговорюється на педраді; -дотримання демократичного стилю управління школою, залучення до підготовки й проведення педради широкого кола педагогів; -уміння накопичувати й критично відбирати необхідну інформацію; -дотримання професійної етики під час спілкування адміністратора з підлеглими; -активна участь всього педагогічного колективу в організації й проведенні педагогічної ради; -вміння спрогнозувати передбачуваний результат як крок до поліпшення навчально-виховного процесу школи. Підготовка до чергової педради починається з написанням розпорядження й детального робочого плану. Контроль за підготовкою педради Якість педради значною мірою залежить від своєчасного й уважного контролю. Цю роботу доцільно проводити в три етапи: за місяць, півмісяця і тиждень до проведення. На І етапі надається практична допомога членам творчих груп. Роль директора школи і його заступників полягає у тому, щоб забезпечити цілеспрямованість відвідування уроків, позакласних заходів, пов’язаних з темою наступної педради. Необхідно розробити вузлові питання теми, "пам’ятки" і відповідну методику відвідувань і аналізу уроків. У пам’ятку можуть увійти такі питання: -цільова направленість уроку й постановка пізнавальних завдань і вміння вчителя тримати учнів у стані розумової напруги; -вимоги вчителя до якості засвоєння знань учнями. Вчитель обирає завдання певної складності, прийоми активного опитування: види самостійних робіт учнів на уроці, методи організації домашнього завдання, роль оцінювання. Якщо педагогічний колектив хоче подивитись на обговорювану проблему очима дітей – можна запропонувати старшокласників анкету: "Який предмет і чому викликає у вас найбільший (найменший) інтерес?" На ІІ етапі слід звернути увагу на якість змісту доповіді (якщо вона буде), сценарій майбутньої дискусії, "ділові ігри", а також на проект рішення педради. Проект рішень не повинен мати таких формувань: "необхідно дозволити", "слід поглибити", "різко посилити", "підняти рівень", "підвищити рівень навчально-виховної роботи". Вироблення та прийняття рішення Не менш складним та важливим питанням в засідання педради є вироблення та прийняття рішення. Це питання ні в якому разі не можна пускати на самоплив. Готує проект рішення доповіді чи співдоповіді спільно з іншими членами робочої групи по підготовці педради. На засідання педради слід виносити підготовлений заздалегідь, глибоко продуманий проект рішення. Під час проведення педради можуть бути внесені доповнення, зміни, уточнення. Для корекції проекту рішення доцільно обрати спеціальну групу. Проект рішення обов’язково зачитується, за нього голосують члени педради.. Щоб підвищити результативність роботи педради, керівнику слід пам’ятати деякі вимоги до рішення: -зміст пунктів рішення повинен повністю висвітлювати суть питання, що розглядається; -формування кожного пункту має бути чітким, лаконічним, конкретним; -кожен пункт рішення адресується конкретному вчителю чи групі вчителів з вказівкою, що, коли треба зробити; -обов’язково потрібно вказати відповідального за виконання; -рішення має бути оптимальним за розміром та строками виконання. Рішення, яким би радикальним воно не було, залишається тільки на папері, якщо не контролювати його виконання та не інформувати педагогічний колектив про якість його виконання. Тому контроль за ходом виконання рішення педради з боку керівництва школи має бути обов’язковим. Вимоги до педагогічної ради -Наукова обґрунтованість, педагогічна грамотність повинна впливати на працю багатьох людей. -Конкретність, єдність вимог, розрахованих на певний результат. -Об’єктивна необхідність рішення, як основа залучень всіх членів колективу до її виконання зрозуміла всім виконавцям. -Створення умов, необхідних для виконання прийнятих рішень. -Добір виконавців рішення, врахування їхніх індивідуальних можливостей, особистих якостей, здібностей, досвіду. -Визначеність у часі, організація проміжного й підсумкового контролю за виконання рішень. -Зняття з контролю вже виконаних рішень. -Реалізація рішень педради прийняття адміністративного рішення включає видання наказу, розпорядження, проведення нарад, засідань методичних об’єднань, динамічних, робочих або творчих груп. Орієнтований перелік питань, які можна розглядати на засіданні педагогічної ради школи 1.Організаційно-педагогічні: -Про підсумки роботи школи за минулий навчальний рік і завдання педагогічного колективу на наступний рік. Затвердження плану роботи школи. -Про спільну роботу вчителів-словесників і шкільної бібліотеки щодо виховання в учнів інтересу до читання. -Про роботу гуртків, клубів, товариств щодо формування в учнів високих морально-етичних якостей і національної свідомості. -Про рівень викладання і якість знань учнів з .......... та шляхи його поліпшення. -Про досвід роботи вчителя ........... . -Про роботу методичних об’єднань учителів ........... і заходи щодо підвищення її результативності. -Про забезпечення здорових і безпечних умов навчання учнів і праці вчителів. -дотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог під час організації навчально-виховного процесу та проведення позакласної роботи. -Про допуск до іспитів проведення перевідних і випускних іспитів. -Інші питання. 2.Організаційно-методичні: -Про організацію навчально-виховного процесу в початкових класах на основі творчого підходу до реалізації навчальних програм. -Про реалізацію ідей розвиваючого навчання в практичній діяльності педагогічного колективу школи. -Органічна єдність методів навчання, виховання й розвитку відповідно до вимог Концепції громадянського виховання. -Шляхи вдосконалення форм і методів навчання під час процесу викладання основ науки. -Про індивідуальний і диференційований підхід до (життя) учнів під час процесу навчання і виховання. -Виховання активності учнів та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин на основі розвитку учнівського самоврядування. -Самоосвіта вчителів як складова системи внутрішньої методичної роботи. -Сучасний урок – спільна творчість учителя та батьків. -Інтеграція навчання як засіб забезпечення системних знань учнів із різних галузей науки. Орієнтовна тематика засідань педагогічних рад з проблеми виховної роботи 1.Резерви педагогіки співробітництва. 2.Педагогіка співробітництва – важлива умова перебудови школи. 3.Класний керівник – активна особистість у створенні виховної системи в школі. 4.Подолання інертності та консерватизму педагогічного мислення, розвитої творчого потенціалу вчителя. 5.Творча співдружність педагогічного колективу і дитячих громадських організацій в умовах демократичної школи. 6.Діяльність педагогічного колективу з розвитку ініціативи і самодіяльності учнівського колективу. 7.Колективні творчі справи як засіб формування особистості і колективу. 8.Робота педагогічного колективу з подолання відхилень у навчанні та вихованні учнів. 9.Зміст і методи естетичного виховання школярів, шляхи його вдосконалення. 10.Виховна робота, оволодіння активними формами і методами виховання. 11.Передовий педагогічний досвід у галузі виховання учнів. 12.Самоврядування – шлях демократизації школи. 13.Зміст і методи екологічного виховання учнів на занятті та в позаурочний час. 14.Взаємодія школи, сім'ї і громадськості у справі виховання дітей та підлітків. 15.Методи вивчення і формування особистості учнів та їх використання педагогічним колективом. 16.Підвищення якості індивідуальної роботи з учнями в процесі навчання і виховання. 17.Діяльність педагогічного колективу школи щодо розвитку громадської актив пості, самостійності та організаторських здібностей школярів. 18.Шляхи реалізації концепції національного виховання учнівської молоді, формування в неї національної самосвідомості в умовах сучасної школи. 19.Пошук нових форм і методів народознавчої роботи – важлива умова оновлення школи. 20.Діяльність педагогічного колективу школи із залучення учнів до руху "Мої земля – земля моїх батьків". 21.Використання народної дидактики в сучасній школі. 22.Впровадження ідей і засобів народної козацької педагогіки в навчально-виховний процес. Форми проведення педагогічних рад Педагогічна рада – постійно діючий діалог за круглим столом із навчально-виховних проблем школи. Це передусім діалог, що має на меті створити взірець демократичного формування національної політики в країні, він створює дискусійне середовище для обміну думок і вироблення окремих позицій і рекомендацій для реформування освіти. На основі різноманітної внутрішньої інформації керівник школи визначає головну проблему, яка заважає на даний момент нормальному ритму навчально-виховного процесу, що і буде темою постійно діючого діалогу. Створюється оргкомітет (аналітична група), яка визначає основні питання для діалогу. За тиждень до педради проблема (тема) і завдання доводяться до відома колективу (членів круглого столу) з метою осмислення причин і шляхів вирішення даної проблеми кожним членом колективу. Педраду (постійно діючий діалог за круглим столом) розпочинає директор школи, який інформує про проблему школи. Після цього ведеться діалог обговорення тих питань, що стосуються розв’язання загальної проблеми. Кожен висловлює своє бачення шляхів розв’язання проблеми. Аналітична група після обговорення кожного питання робить загальний підсумок і виносить єдине рішення з цього питання. Після обговорення всіх питань і винесення групових рішень з кожного питання, аналітична група оформляє загальний аналітичний звіт, де накреслює шляхи вирішення даної проблеми (іншими словами – це є рішення педагогічної ради). Для активізації роботи педради керівнику потрібно шукати нові, нестандартні форми її проведення, найбільш доцільні відповідно до специфіки конкретної навчально-методичної теми та умов роботи школи, запитів, інтересів та рівня професійної компетентності даного педагогічного колективу. До таких форм слід віднести ділові ігри всіх видів: 1."Регламентована дискусія". 2.Педагогічна рада "Вертушка". 3.Педагогічна рада "Банк ідей". ПЕДАГОГІЧНА РАДА-КОНСИЛІУМ “Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності школярів у підвищенні рівня якості знань учнів та розвитку їхньої творчої активності” Питання для обговорення: 1.Любов і повага до дитини в органічному поєднанні з вимогливістю до неї у процесі контролю та оцінювання знань. 2.Доброзичливість і психолого-педагогічний такт у процесі контролю навчальної діяльності учнів. 3.Дотримання принципу об’єктивності оцінювання. 4.Здійснення індивідуального підходу до школярів у процесі контролю і стимулювання навчальної діяльності учнів. 5.Роль та значення почуття відповідальності за виставлену оцінку. 6.Причини формалізму в здійсненні контролю за навчальною діяльністю учнів. 7.Оцінювання вчителя. Від чого залежить його дієвість. 8.Оцінювання та стимулювання навчальної діяльності учителем і самооцінювання їх учнем. 9.Оцінювання як мотив у навчанні. ПЕДАГОГІЧНА РАДА-КОНФЕРЕНЦІЯ “Вплив науково-методичної підготовки та професійної майстерності вчителя на результативність навчально-виховного процесу” Питання для обговорення: 1.Яким має бути сучасний урок, що забезпечив би високу результативність навчально-виховного процесу? 2.Роль особистості вчителя у забезпеченні результативності навчально-виховного процесу. 3.Роль і місце нових ефективних форм і методів організації навчання у забезпеченні його результативності. 4.Чи складалась у вас своя система методів, що забезпечують високу результативність навчання? 5.Як ви поповнюєте науково-методичні знання та удосконалюєте свою професійну підготовку? 6.Чи погоджуєтесь ви із висловом “Мудрість влади педагога – це велика творчість і праця над собою”? 7.Результативність – це що? Високий бал, міцні знання чи велика зацікавленість предметом? ПЕДАГОГІЧНА РАДА-КОНСИЛІУМ “Типи розуміння вчителями психології учня та вияви у педагогічній взаємодії” Питання для обговорення: 1.Психолого-педагогічні особливості вчителя та учня. 2.Труднощі підліткового віку та ранньої юності. 3.Індивідуальний підхід до дитини у процесі навчання. 4.Розвиток особистості в старшому шкільному віці. Як впливає на нас і на дітей ситуація, в якій ми діємо? (Умовна чи реальна ситуація. Способи розв’язання. Педагогічне оцінювання цієї ситуації). 5.Соціальні орієнтири неповнолітніх. 6.Шкільний клас: як пізнати й виховувати його душу. 7.Згуртування класного учнівського колективу. ПЕДАГОГІЧНА РАДА-ПРАКТИКУМ “Вплив оцінювання на психічний стан учня” Питання для обговорення: 1.Роль учителя в посиленні престижності й об’єктивності оцінювання та в подоланні недоліків знань учнів. 2.Причини формалізму в оцінюванні знань учнів. 3.Самооцінювання знань школярем. 4.“З перших років життя, - писав В.О.Сухомлинський, - на тернистому шляху навчання перед дитиною з’являється ідол-оцінка. Для однієї дитини він добрий, поблажливий, для іншої дитини – жорстокий, безжалісний, невблаганний. Дитина намагається задовольнити чи, у найгіршому разі, обдурити ідола і поступово звикає вчитися не для особистої радості, а для оцінки”. Ваше ставлення до цього твердження. 5.Послідовна, системно-оцінювальна вимогливість до учнів. 6.Умова та засоби, які сприяють оптимальному застосуванню оцінки. 7.Чи залежить статус учня в класі від його оцінок. ПЕДАГОГІЧНА РАДА “Розвиток спрямованості особистості школяра на навчально-пізнавальну діяльність” Питання для обговорення: 1.Застосування педагогіки співробітництва в процесі навчання і виховання молодших школярів. 2.Активізація особистісного потенціалу школярів у процесі викладання хімії. 3.Використання творчих завдань для активізації навчально-пізнавальної діяльності на уроках біології. 4.Цілеспрямована робота класного керівника як інструмент та мотив розвитку особистості школяра, його самовиховання. 5.Художньо-словесне самовираження старшокласника як психологічний чинник становлення творчої особистості на засіданнях предметного гуртка “Літературне кафе”. 6.Формування громадянської активності школярів у процесі військово-патріотичного виховання. 7.Активна співпраця організатора учнівського колективу з дітьми молодшого та середнього шкільного віку з метою їхнього особистісного зростання. ПЕДАГОГІЧНА РАДА “Реалізація принципів розвиваючої функції навчання на уроках та позакласних заняттях” Питання для обговорення: 1.Суть проблемної ситуації та її роль у процесі мислення. 2.Розвиток індивідуальності та обдарованості школярів, забезпечення умов для їхнього саморозвитку. 3.Роль педагогічного спілкування у розвитку творчих здібностей. 4.Способи розвитку навичок усвідомлення та дослідження здобутих результатів навчання школярами. 5.Виховання цілеспрямованості в процесі формування навчальних вмінь і навичок. 6.Систематичність, наполегливість, воля – необхідні складові процесу розвитку школяра. 7.Вміння полемізувати із самим собою. ПЕДАГОГІЧНА РАДА “Діяльність педагогічного колективу школи з розвитку громадянської активності, самостійності та організаторських здібностей школярів” Питання для обговорення: 1.Розвиток і підтримка внутрішньої свободи особистості, створення умов для її практичної діяльності. 2.Роль учнівського самоврядування в формуванні громадянської освіти. 3.Виховання відповідальності за свій вибір, розуміння моральних і юридичних обов’язків перед суспільством і державою. 4.Самостійна адаптація старшокласників до змін у суспільстві. 5.Використання різних форм позакласної роботи як один із основних чинників формування громадянської зрілості. 6.Пріоритетність діалогічних і монологічних методів навчання та виховання. 7.Вироблення у школярів необхідних у житті навичок поведінки, громадянськості. ПЕДАГОГІЧНА РАДА-ДОСЛІДЖЕННЯ “Врахування психолого-педагогічних аспектів, сформування сприятливого психологічного клімату уроку – важлива умова підвищення ефективності навчально-виховного процесу” Питання для обговорення: 1.Пріоритетність психологічного чинника під час викладання загальноосвітніх дисциплін. 2.Інтерес як психологічна основа для результативності навчання. 3.Емоційний тонус навчальної діяльності школярів на уроці, який створюється самим змістом уроку. 4.Спільна пошукова діяльність учителя та учня. 5.Створення атмосфери доброзичливості в спілкуванні вчителя з учнем. Педагогічний такт. 6.Розвиток уяви дітей з метою підвищення їхньої вольової активності. 7.Способи створення ситуацій успіху. Головні мета і завдання педагогічних рад – об’єднати зусилля колективу школи на підвищення рівня навчально-виховної роботи, використання на практиці досягнень педагогічної науки і передового досвіду. Найголовніші завдання педагогічної ради 1.Об'єднання зусиль педагогів у розв’язанні актуальних проблем навчально – виховного процесу, підвищення якості навчання і виховання учнів. 2.Визначення „дерева цілей” діяльності педагогічного колективу, дальньої, середньої та близької перспектив, програми розвитку школи. 3.Впровадження в практику роботи педагогічного колективу досягнень психолого–педагогічної науки та передового педагогічного досвіду. І. Функції педагогічної ради Аналіз видів її діяльності дозволяє зробити висновок про те, що сучасна педагогічна рада є поліфункціональним. В її функціях можуть бути виділені такі групи: управлінські; методичні; виховні; соціально-педагогічні (див. таблицю 1). Пріоритетність кожної з них залежить від цільових установок педагогічного колективу та його керівників. 1.Управлінські (адміністративні) функції педагогічної ради включають такі різновиди: законодавчі, діагностичні, планово-прогностичні, експертно-контролюючі: законодавчі виражаються в колективних рішеннях, які приймаються відкритим голосуванням і обов’язковим до виконання кожним працівником (прийняття рекомендацій органів освіти; рішень та регіональних програм і навчальних планів; здійснення всеобучу; допуск до екзаменів, переводу, нагородження, атестація педагогічних працівників); узагальнено-діагностичні: проведення дослідно-експериментальної роботи, соціальних, психологічних та медичних обстежень; планово-прогностичні: обговорення перспектив розвитку школи, планування діяльності колективу, вибір навчальних планів, програм; експертно-контролюючі: заслуховування звітів, заключення про діяльність педагогічних керівних працівників, про виконання вчителями та учнями Уставу школи, єдиних вимог до учнів, про роботу з батьками; коректуючі: внесення змін і поправок в плани роботи школи в зв’язку зі змінами державної політики, соціальної обстановки, соціального замовлення. В методичних функціях педагогічної ради можна відзначити інформаційне, узагальнено-аналітичне, розвиваюче, навчаюче, активізуюче направлення: інформаційне направлення, повідомлення про стан навчально-виховного процесу та шляхах його удосконалення про досягнення педагогічної науки, пропаганда передового досвіду; узагальнююче направлення: аналіз стану навчально-виховного процесу, рівня викладання, якість знань та рівень вихованості учнів, узагальнення й аналіз педагогічного досвіду; розвиваюче направлення: розвиток педагогічної майстерності, оволодіння формами, методами та прийомами навчання, які дають найбільший ефект, використання досвіду педагогів-новаторів, передових шкіл, застосування прогресивних навчальних технологій; навчаюче направлення: перш за все підвищення кваліфікації педагогічних працівників шляхом різних форм передачі знань, умінь, навичок педагогічної майстерності; активізуюче направлення: активізація зусиль педагогічного колективу, всіх ланок методичної служби: науково-методичної ради, проблемних груп педагогічної ради, предметних кафедр і методичних об’єднань, методичного кабінету і роботи кожного вчителя над своєю методичною темою. 2. Виховні функції педагогічної ради направлені на формування індивідуальності кожного педагога, свідомої дисципліни педагогічного колективу. Формування індивідуальності: допомога в збагаченні та розкритті індивідуальності кожного вчителя. Виховання колективу проходить в процесі підготовки засідань педагогічних рад, до чого залучаються всі вчителі, обговорення питань та прийняття рішень, а також у виконанні прийнятих рішень. Колективна робота виховує свідому внутрішню дисципліну вчителів, організованість, відповідальність, здібність до планомірної діяльності. Формування мотивації, вироблення системи загальних поглядів на розвиток навчання і виховання, розробка єдиних вимог до дій колег. 3.Соціально-педагогічні функції полягають в: комунікації, зв’язку педагогічного колективу з батьками, учнями, з педагогічними колективами інших шкіл; координації інтеграції зусиль суб’єктів виховання: школи, сім’ї, громадські організації; погодженні, встановлення цілеспрямованих зв’язків, послідовності дій; захисту дітей та учительських колективів, виконання правових норм по відношенню до учасників педагогічного процесу (здорових умов роботи і навчання, харчування, соцзабезпечення, прийому та звільнення). АЛГОРИТМ проведення засідання педагогічної ради 1.Повідомлення голови педагогічної ради про кількість членів педради, присутніх, відсутніх та причини їх відсутності. 2.Затвердження порядку денного засідання педагогічної ради. 3.Інформація про стан виконання рішення попереднього засідання (5-7 хв.). 4.Чітке встановлення регламенту роботи педагогічної ради (доповідь до 30 хв., виступи – 5 хв.). 5.Доповідь. Підвести підсумки після обговорення доповіді, накресливши шляхи вирішення проблемного питання. 6.Обговорення питання. 7.Прийняття рішення педагогічної ради. 8.Контроль за виконанням прийнятих педагогічною радою рішень. Зачитати проект рішення педагогічної ради та після внесення змін, додатків, уточнень та затвердити його відкритим голосуванням. Оголосити про закінчення роботи педагогічної ради. Надати можливість членам педагогічної ради для довідок, зауважень з приводу ведення педагогічної ради. АЛГОРИТМ діяльності творчої групи 1.Підготовчий етап – аналіз шкільної практики. Визначення науково-методичної літератури з проблеми. Розподіл обов’язків та питань для кожного члена групи. 2.Цілеспрямована теоретична підготовка. Психологічна підготовка для сприйняття нового. Вивчення науково-педагогічної та методичної літератури. 3.Складання програми діяльності. Визначення конкретних цілей і завдань групи. Розробка моделей, рекомендацій, порад щодо застосування на практиці досвіду. 4.Накреслення шляхів розв’язання проблеми. Колективне обговорення висунутих гіпотез. Випробувальне впровадження кращого педагогічного досвіду з проблеми. 5.Аналіз і підсумок результатів. Апробація набутого досвіду на основі нових педагогічних ідей. Апробація рекомендацій, розроблених творчою групою. 6.Запровадження досвіду творчої групи в масову практику. АНКЕТА для вчителів -Які питання, винесені на педраду в цьому навчальному році, викликали у Вас інтерес і спонукали переглянути свої форми і методи навчання? -Які питання Ви пропонуєте розглянути в наступному навчальному році? -Які труднощі Ви відчули під час навчання учнів, якої допомоги потребує з боку адміністрації школи? -Чи задовольняє Вас методичне забезпечення предмету? Яку роль відіграє методичного об’єднання у вдосконаленні навчального процесу? АНКЕТА “Ефективність роботи педагогічної ради” 1.Що з’явилося нового в роботі педагогічної ради в поточному навчальному році? _____ 2.У чому, на Ваш погляд, суттєві недоліки в підготовці та проведенні засідань педагогічної ради? ______3.Що Ви пропонуєте для підвищення ефективності роботи педагогічної ради?_____ 4.Запропонуйте 2-3 питання на розгляд педагогічної ради в новому навчальному році ________ АНКЕТА Шановний колего! В січні планується проведення педагогічної ради на тему: “Використання особистісного потенціалу учня при застосуванні різних технологій навчання” 1.Врахування індивідуальних особливостей, створення максимальних можливостей для розвитку учнів. Як Ви цього досягаєте? _____ 2.Особистісно орієнтоване навчання: як Ви впроваджуєте його елементи в навчально-виховний процес? ______ 3.Який стиль спілкування з учнями Вам імпонує більше: авторитарний чи демократичний? Чому? _________ 4.Які форми роботи з обдарованими учнями Ви вважаєте найбільш ефективними? _________ 5.Самоосвіта – це Ваша індивідуальна потреба чи вимога адміністрації? ___6.Які форми методичної роботи необхідні для підвищення Вашого фахового рівня з даного питання? _______Вхідне анкетування 1.Чи вважаєте Ви питання, винесене на педраду: а) важливим; б) актуальним; в) таким, що допоможе розв’язати проблему підвищення рівня навчальних досягнень____________ 2.Які форми роботи з учнями, на Вашу думку, дають можливість максимально залучити їх до процесу пізнання? __________3.Які технології навчання Ви використовуєте у навчальній та позанавчальній діяльності? Їх результативність __________Вихідне анкетування 1.Чи вважаєте Ви питання, винесене на педраду: а) важливим; б) актуальним; в) таким, що допоможе розв’язати проблему підвищення рівня навчальних досягнень __________ 2.Які технології навчання учнів, на Вашу думку, дають можливість максимально залучити їх до процесу пізнання? _______ 3.Чи змінилася Ваша позиція щодо використання різноманітних технологій навчання для стимулювання розкриття особистісного потенціалу учнів: а) так; б) ні; в) вважаю питання безперспективним ________ Самоаналіз педради 1.Тема педради.Чи співпадає з річним планом? 2.Чи була інформація про виконання рішення попередньої педради? 3.Яка організаційно-методична робота проводилась по підготовці до педради? (створення робочої групи, залучення громадських організацій, шкільних МО, проведення анкетування учнів, учителів, батьків, випуск методичного бюлетня, підготовка виставки літератури по темі педради, участь органів учнівського самоврядування). 4.Форми проведення педради. 5.Підготовка доповіді. Зміст доповіді з обговорюваних питань. Де і коли обговорювалась доповідь? Відображення ППД, досвіду вчителів-новаторів. 6.Вироблення проекту рішення: визначення завдання доповідачам; конструктивність виступів учителів; чи були пропозиції з місць? 7.Висновки: чи були створені необхідні умови для розвитку ініціативи і творчості вчителів, демократичних засад в управлінні; регламент; культура проведення. ПАМ’ЯТКА для вивчення ефективності підготовки та проведення педагогічних рад 1.Планування організаційно-педагогічної та організаційно-методичної діяльності педагогічної ради. Перспективний план педрад. Підпорядкування тем педрад обраній науково-практичній проблемі. 2.Робота педагогічної ради згідно з “Положенням про педагогічну раду загальноосвітньої школи” та “Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад”. Кількість педрад. Регламент. 3.Забезпечення належного науково-теоретичного рівня педрад. Актуальність обговорених проблем. Тематика. 4.Форми проведення педагогічних рад. Нестандартні педради. 5.Ефективність аналізу роботи за минулий навчальний рік на серпневій педраді. 6.Підготовка до конкретних засідань педрад (анкетування вчителів щодо проблеми, яка має розглядатися, вивчення цих анкет, доповнення їх аналізом заходів, що проводились у школі, та результатами внутрішкільного контролю). Контроль за підготовкою. Рекомендації вчителям, що виступають на педраді. 7.етапи проведення засідання. Забезпечення активності вчителів під час обговорення винесеного на засідання питання. Періодичність виступів педагогів. 8.Підготовка проекту виваженого рішення. Прийняття рішення з урахуванням пропозицій і доповнень учасників засідання. 9.Створення умов, необхідних для виконання прийнятих рішень. Визначити виконавців рішення, врахувати їхні індивідуальні можливості, індивідуальні якості, здібності, досвід. 10.Організація виконання рішення (чітка програма діяльності педагогічного колективу на певний період). 11.Взяття рішення на контроль (прийняття адміністративного рішення, проведення виробничих нарад, засідань методичних об’єднань, творчих груп, накреслення способів поетапної реалізації рішення). 12.Зняття з контролю вже прийнятих рішень. Література 1.Дроб’язко П. Удосконалення роботи педагогічної ради // Директор школи. – 2000. - №37. – С.9. 2.Капустін М. Методика підготовки і проведення педагогічної ради // Завуч. – 1 вересня 2001. - №10. – С.6-7. 3.Кашкін Ю. Самоосвітня діяльність учителя – запорука успішної роботи школи: Матеріали до педагогічної ради // Директор школи. – 2001. - №17. – С.11. 4.Липова Л. та ін. Педагогічні ради у школі: технологія і спрямованість // Директор школи. – 2000. - №41. – С.7. 5.Можейко Г. Управління учнівською та педагогічною творчістю (Педагогічна рада, з досвіду роботи) // Директор школи. – 2000. - №1. 6.Педагогічна рада як колегіальна форма управління в школі // Директор школи. – 1 вересня 2001. - №28. – С.3-30. 7.Романюк А. Як готувати підсумкове засідання педради // Сільська школа України. - 2001. - №11. – С.15. 8.Селевко Г. Педагогічна рада – ділова гра // Завуч. – 2001. - №7. – С.2. 9.Селевко Г. Педагогічна рада у формі семінару-практикуму // Завуч. – 2001. - №3. – С.2. 10.Селевко Г. Технологии педагогических советов // Сельская школа. – 2000. - №4-5. – С.11; 2001. - №1. – С.16.
УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ Ю.О. Шикова Зміни, які відбуваються у соціальному, політичному, духовному та економічному житті суспільства, загострили потребу в особистості, здатної свідомо та активно визначати спосіб свого життя, нести відповідальність за результати дій і вчинків, чітко визначатись у напрямках розвитку та вдосконалення. Зовнішніми впливами, до яких належить і виховання, цього досягнути дуже важко. Необхідна опора на внутрішні механізми розвитку особистості. Важливим фактором їх задіяння є самоврядування – свідома, цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на самостійне планування та здійснення власної діяльності. Завдяки самоврядуванню забезпечується свідомий “переведення в середину” зовнішніх регулюючих факторів, а особистість стає активним суб’єктом свого творення. Специфічні особливості самоврядування як особливого виду громадсько-корисної діяльності полягають у тому, що воно у найбільшій мірі спирається на індивідуальні особливості людини, її нахили і потреби. Опора у виховному процесі на самоврядування дозволяє особистості максимально виявити для самої себе домінуючі задатки, які у майбутньому можуть суттєво визначити весь її життєвий шлях, забезпечити ефективний розвиток фізичних, інтелектуальних і моральних якостей. Самоврядування сприяє вихованню громадянина, формує навички критичного мислення, розвиває почуття відповідальності, допомагає соціалізації учнів. Отже, самоврядування є не тільки громадянською цінністю, а й формою подальшої демократизації життя учнівської громади [4]. Ідею самоврядування досліджували і застосовували П. Ф. Каптерєв, А. Я. Герд, Н. В. Рука-вишников, Ф.Ф Резенер та ін. Теорію самоврядування розробляли: на початку 20 ст. – С.Т Шаць-кий, А. У. Зеленко, І. Г. Розанов, в 20-ті рр. – А. С. Макаренко, В. Н. Сорока- Росинський, Н. П. Шульман, пізніше – В. А Караковський, О. С. Газман, Т. Є. Конникова, С. Є. Хозе, В. М. Коротов, М. І. Сметанський, Б. С. Набока та інші. Проте, сучасних видань, присвячених актуальній на сьогодні проблемі учнівського самоврядування, дуже мало. Метою нашої статті є виокремити мету та завдання учнівського самоврядування на сучасному етапі розвитку освітнього процесу, розглянути актуальні проблеми та окреслити можливі шляхи їх розв’язання для забезпечення умов ефективного функціонування учнівського самоврядування. Не слід плутати шкільне самоврядування з учнівським. Шкільна громада об’єднує не тільки учнів, а й багатьох інших суб’єктів шкільного життя. Учнівське ж самоврядування твориться винятково всіма учнями і тільки ними. Воно виступає незалежною організацією, в якій учні самостійно приймають будь-які рішення. Усе, що не підлягає забороні, є дозволеним. Самоврядування представляє інтереси учнів перед учителями, батьками, органами освіти. У сучасній теоретичній та методичній літературі немає жодної одностайної думки стосовно визначення терміну „учнівське самоврядування”. Поряд з поняттям “учнівське самоврядування” в педагогічній літературі зустрічається і поняття “учнівське самоуправління”. Під ним розуміють здатність учнів до самоактивності та саморегуляції, що сприяє розвитку громадянської позиції особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках [1, 11]. Навіть сам термін „самоврядування” має різні тлумачення. В „Педагогічній енцикло- педії” самоврядування розглядається як участь дітей в управлінні й керівництві справами свого колективу. Не заперечуючи цього, педагоги роблять різні акценти. Одні спираються на керівництво колективом і розглядають самоврядування як частину системи управління. Інші розуміють самоврядування як форму організації колективного життя, або ж як можливість учнів реалізувати своє право на активну участь в управлінні справами школи [1, 14-19]. Проте, найважливішими у житті школи, живому педагогічному процесі є безпосереднє спілкування, співпраця вчителя й учнів в конкретних умовах, їх співіснування у шкільному житті. Зустріч дорослого й дитини – це завжди педагогічна ситуація. Тому на практиці неможливо розділити те, що ми розмежовуємо теоретично в категоріях педагогіки, – навчання, виховання. Суб’єктивна зацікавленість учителя предметом, дитиною, тобто своєю роботою, є рушійним фактором, що впливає на успішність педагогічного процесу. Саме тому в питанні принципів організації учнівського самоврядування дуже важлива особиста зацікавленість сторін: дитина –вчитель – сім’я – школа, їх повноцінне залучення до активної спільної діяльності. Виходячи з цього, учнівське самоврядування як сукупність форм дитячої самоорганізації та спільної діяльності за інтересами неможливе без відповідних дій з боку педагогів та керівництва школи. Принцип внутрішнього шкільного устрою має не тільки дбати про підтримку і розвиток, виявленою учнів, ініціативи, а передусім створювати атмосферу, в якій би культивувалася дитяча активність. Учнівське самоврядування має на меті залучити учнів до різноманітної змістовної, цікавої діяльності колективу; створити умови зацікавлення учнів організаторською роботою; забезпечити реалізацію їхніх прав та обов’язків. Стратегічною метою шкільного самоврядування є підготовка, формування особистості до активної, свідомої діяльності, участі у житті країни [6, 135]. Спираючись на проведені раніше дослідження [1;2;4;6], можемо зробити висновок, що для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні відповідні умови. По-перше, подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогіч-ного керівництва ним. Самоврядування має займатися конкретними справами, з його рішенням повинен рахуватися і дитячий колектив, і дирекція школи. По-друге, залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, до боротьби з негативними явищами у середовищі учнів (паління, вживання алкоголю і наркотиків). По-третє, надання самоврядуванню реальних прав і обов’язків. Необхідно чітко визначити, за які ділянки шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов’язки має кожен його член. По-четверте, підбір до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського самоврядування. По-п’яте, прагнення до розширення цих органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільно-корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку [2]. По-шосте, кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління. По-сьоме, систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі. На думку С.Є Хозе організація й успішна діяльність учнівського самоврядування пов’язана з вирішенням ряду складних проблем, які актуальні й у наш час, а саме: - розширення сфери діяльності учнів самоврядування і його органів, з пошуками найдоцільнішої структури; - виховання організаторів, справжніх юнацьких „вожаків”, які будуть фактично, а не формально здійснювати шкільне самоврядування; - підвищення ефективності рівня педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням [6, 136]. Тому, аналізуючи минулий і сучасний досвід організації учнівського самоврядування, спробуємо визначити ряд провідних умов і принципів, опора на які сприяє активізації молодіжної участі в умовах школи, підвищує ступінь участі, рівень суб’єктивного задоволення від спільної діяльності, взаємодії. Партнерство. Одним з базових принципів спільної зі школярами діяльності в рамках управління шкільним життям, організації дозвілля чи просто проведення певних заходів є партнерське ставлення та відповідний тип спілкування, виконання спільних дій. Формування партнерських взаємин на рівні „педагог-учитель” чи „педагог-директор”, або ж „учень – директор” не слід асоціювати з втратою взаємоповаги чи панібратстством. Скоріше навпаки: рівень взаємної поваги та порозуміння значно підвищується, зникає формалізм у взаєминах, підвищується адекватність у сприйманні спільно поставлених завдань та один одного, долаються основні комунікативні бар’єри. Вийти на рівень партнерства у спілкуванні і діяльності можна перед-усім через виховання педагогів, учнів, керівників школи, оскільки це вимагає від партнерів високої рефлексії, усвідомлення цінності спільної діяльності та важливості спільних цілей. Робота з активом. У безпосередню діяльність щодо організацій учнівського самоврядування включається, передусім, той сектор шкільної громадськості, який називаємо активом. На думку І. Ф. Хар-ламова наявність працездатного та дієвого активу є суттєвим фактором організації учнівського самоврядування колективу, його демократизації [5, 353]. До складу активу входять, передусім, учні, які виконують ті чи інші суспільні доручення (члени учкомів, шкільних парламентів, редколегій шкільних газет, старости класів, члени громадських організацій, що діють у школі, гуртків, творчих об’єднань тощо). Специфічні напрямки виховної роботи з активом: – виховні заходи, спрямовані на усвідомлення учнями власних обов’язків, функцій та завдань колективу (інструктаж, конкретизація завдань, доручення, колективні обговорення, індивідуальні бесіди, повсякденне спілкування); - надання повсякденної практичної допомоги в роботі, організація обміну досвідом роботи; - контроль і спостереження за роботою активу, створення ситуацій, в яких учні зможуть презентувати результати своєї роботи; - організація самостійного планування, самостійного аналізу результатів, заохочення учнівської ініціативи. Забезпечення розвитку колективу через формування перспектив. Особливе значення у справі шкільного самоврядування має формування перспективних цілей для учасників. А.С. Макаренко свого часу сформулював закон розвитку колективу: «Колектив повинен постійно рухатися вперед, досягати все нових і нових успіхів, щоразу все більше впливати на розвиток і особистісне формування всіх членів». Зупинка в розвитку колективу призводить до його ослаблення і розпаду. Колективна перспектива – це віддалена у часі мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій зацікавлена переважна більшість членів колективу [3, 124 ]. Характер і зміст перспективи залежить від індивідуаль-них вікових і психологічних особливостей учнів, колективних та особистих інтересів і потреб. Формування суспільної думки. Вагомим фактором розвитку і досягнення зрілості колективу є формування суспільної думки, особистої відповідальності. На думку С.Є. Хозе важливі громадянські якості особистості закладаються у школі, дитячих колективах. Під суспільною думкою слід розуміти погляди, що домінують в учнівському середовищі стосовно певних фактів та явищ колективного життя. Формувати і розвивати в колективі здорову суспільну думку можна лише за умови добре налагодженої практичної діяльності учнів, тобто самоврядування. Цікавим є співіснування власної життєвої позиції та наявністю колективної думки. Створення ситуації змагання часто використовується як метод активізації участі молоді в умовах школи, оскільки він відповідає особливостям дитячої природи, а також є доступним для дитини способом –співставлення – оцінити результати власної діяльності або ж діяльності колективу. Організація змагання вимагає чіткого формулювання мети і завдань (мотивація діяльності), встановлення чітких правил і умов діяльності. Педагогічна допомога, а не контроль за діяльністю суб’єктів учнівського самоврядування. Цей принцип передбачає забезпечення реальних прав і обов’язків учасників само-врядування; цілеспрямоване навчання організаторів шкільного життя необхідним для цієї справи умінь та навичкам, створення ситуацій спільного навчання педагогів та учнів, реагування на будь-яку активність з боку учнів. Отже, успішне розв’язання проблем учнівського самоврядування в контексті сучасних соціально-педагогічних процесів передбачає визначення оптимальних варіантів взаємодії школи з дитиною, її соціальним оточенням, вирішення ряду завдань спільними зусиллями, що сприятиме розвитку самостійності й формуванню готовності учнів до виконання громадських та особистих обов’язків, а також самовдосконаленню та саморозвитку. Література: 1. Гурин В. Е, Помелов В. Б. и др. Ученическое самоуправление в школе: сегодня и завтра: Книга дляучителя/ Под ред. Гордина Л. Ю. – К.: Рад. шк., 1989. – 334 с. 2. Коротов В. М. Самоуправление школьников. – М.: Просвещение, 1981. – 208 с. 3. Макаренко А. С. Сочинения в семи томах. – М.: Изд. АПН, 1960. – Т. 5. – 558 с. 4. Набока Б.С. Демократичні виміри розвитку учнівського самоврядування в контексті соціально- педагогічних проблем// Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Збірник наукових праць Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка. Випуск 21. – 2000. -С.81-83. 5. Харламов И. Ф. Педагогика: Учеб. Пособие. 2-е изд., – Минск: Высш. шк., 1990. – 576 с. 6. Хозе С. Е. В учительском строю: Единомышленники и соавторы педагога. – М.: Просвещение,1990, -235с.__
