1 Організація – як об’єкт управління 1.1 Характеристика галузі Навряд чи будь-хто з нас, виливаючи з пляшки на сковороду або в салат порцію соняшникової олії, замислювався над тим, звідки – в історичному і суто географічному плані – тече до нас ця велика і могутня бурштинова ріка. Батьківщиною соняшника вважають Північну Америку. Індіанці вживали в їжу його насіння, використовували його як ліки, виробляли з нього барвники. Інки поклонялися соняшникові, як священній квітці. У Європу дикий соняшник потрапив з Північної Америки в 1510 році, завезений іспанцями. Довгий час соняшник вирощували на клумбах та в палісадниках як суто декоративну рослину, а майже через два сторіччя, він, нарешті, дістався до просторів Росії . Сталося це в Росії, у 1829 році, у селі Олексіївка, на території нинішньої Білгородської області. Кріпак Д.С. Бокарьов виявив у насінні соняшнику високий вміст корисної для харчування рідини. Йому ж першому вдалося видобути з цього насіння бурштинового кольору продукт, що ми сьогодні називаємо соняшниковою олією. З того часу соняшник, а тому і соняшникова олія заполонила всі країни західноєвропейського простору,країни СНД ,зокрема,і Україну.На сьогодні переробка соняшників та виробництво жирів рослинного походження зайняло своє місце у харчовій галузі будь-якої вище згаданої країни. Особливо в останні десятиліття на світовому ринку продовольства зростає попит на жири рослинного походження. Про це, зокрема свідчить тенденція до підвищення їх частки у структурі жирів і олій (з 67,5 % у 1976 – 1977 рр.до 77,2 % у 1980 – 1981 рр.), яка спостерігається й нині. У країнах ЄС ринок рослинних жирів вважається насиченним при споживанні їх в обсягу 16,2 кг у розрахунку на душу населення. Значні сільськогосподарські території України мають сприятливі природно- економічні умови для вирощування олійної сировини (і насамперед – соняшнику ) та певні технічні можливості щодо її переробки.Навіть у досить складних економічних і погодних умовах 1992 р. на Україну припадало 10,6 % світового і 34,3 % європейського обсягів виробництва соняшнику , а в розрахунку на кожно- го її жителя вироблялося 16 кг олії. Соняшникова олія як один з найважливіших вітчизняних продуктів харчування реалізується у натуральному вигляді та вскладі продовольчих товарів .В Україні – залежно від обсягів її виробництва ,організації торгівлі та пластоспроможного по- питу населення – середньовічний рівень споживання цього продукту в розрахунку на 1 жителя мав тенденцію до зниження (з 11,6 кг у 1990р. до 8,2 – 8,7кг в останні роки , тобто майже на третину),і всежтаки соняшникова олія – найпопулярніший вид жиру в Україні,при чому (за даними дослідницької компанії „ГфК-ЮСМ Україна") популярність цього продукту продовжує неухильно зростати. Продукція олієпродуктового підкомплексу належить до „стратегічних” , оскільки вона є також джерелом валютних надходжень і товаром для зовнішніх бартерних угод . Зокрема , в 1993 р. соняшникової олії було експортовано на 33,9 млн., у 1994 р. – на 113,7 млн., у 1995 р. – на 150 млн. і в 1996 р. – на 180 млн . дол.., а насіння соняшнику – відповідно , на 22,7 млн., на 62,1 млн., на 20,3 млн. і на 240млн. дол. У 1996 р. названі продукти займали в структурі українського експорту агропродовольчих товарів 13,4 %. Основним показником, що свідчить про розвиток галузі переробки соняшника та виробництва олії в нашій країні є звичайно обсяг виробництва. Який можна виразити у вигляді таблиці та діаграми. Таблиця 1.1 Обсяги виробництва соняшникової олії в Україні. (тис.т) Роки 1995 2000 2001 2002 2003
Олія соняшникова 696 973 935 980 1336
рис.1.1 Отже, на основі даної таблиці та діаграми можна зробити висновок щодо досить таки стрімкого зростання виробництва продукції даної галузі та розвитку галузі взагалом. Сам продукт, тобто, олія буває двох типів: рафінована; нерафінована. Що ж стосується сировини з якої її виготовляють, тоді класифікація має наступний вигляд: соняшникова; арахісова; гірчична; кунжутна; кукурудзяна; ляна; оливова (прованська); пальмова; рапсова; соєва. Найбільшу вітамінну цінність має соняшникова олія, яка є найпоширенішою в Україні. Соняшникова олія - одна з найважливіших рослинних олій, що дістала велике народногосподарське значення. Вона використовується, як безпосередньо в їжу, але також і для виробництва маргарину, кулінарних жирів, у миловарінні і лакофарбовій промисловості. Соняшникова олія входить до складу різних медичних препаратів (так, наприклад, облепихова олія готується на основі соняшникової). Територіальну структуру галузі можна виразити такими показниками як: індекси цін, обсяги випуску продукції по регіонам, середня зарплата вгалузі, кількість зайнятих вгалузі, інвестиції, витрати населення на споживання продукту і представити їх увигляді наступних таблиць. Таблиця 1.2 Показники Роки
2000 2001 2002 2003
Індекси цін на олію 95,7 143,2 103,8 96,2
Індекси цін реалізації продукції с/г підприємствами 4,12 6,57 5,34 5,42
Середня номінальна зарплата найманих прац. 281 364 423 496
Середньорічна кількість найманих працівників (тис.) 519 485 464 445
Споживання олії (на одну особу за рік/кг) 9,4 10 10,7 11,3
Як бачимо з цих двох таблиць можна відстежити залежність між цінами на олію та на насіння соняшника, в 2001 р. відбувся знаний підйом цін спричинений низьким врожаєм соняшника. 1985 1990 1995 2000 2001 2002 2003
Україна 846,3 1070,4 696,2 972,8 934,7 979,7 1336,0
Автономна Республіка Крим 13,4 13,8 7,7 5,8 2,4 1,5 1,7
Виробництво олії за регіонами Таблиця 1.3 З даної таблиці можна показати тенденцію до виробництва соняшникової олії в Рівненській області протягом 1985-2003рр.
Рис 1.2 Крім того прямі інвестиції в харчову промисловість та переробку сільсько-господарської продукції України за 2003р. Становили 988,3 , що приблизно 14,8% від всіх інвестиці в економіку країни. Теріторіальну структуру галузі на рівні області можна представити аналогічним способом, тобто за допомогою таблиць ра рисунків.
рис.1.3 1.Добувна .(1,2%) 2.Харчова та переробка с/г продукції.(16,8%) 3.Легка .(0,8%) 4.Виробництво деревини і виробів.(8,5%) 5.Хімічна і нафтохімічна.(16,4%) 6.Виробництво неметалевих виробів.(13,4%) 7.Металургія.(2,6%) 8.Машинобудування.(5,6%) 9.Інші.(2,5%) 10.Виробництво і розподіл електроенергії.газу та води.(32,2%). Таблиця1.4 Показники Роки
2000 2001 2002 2003
Індекси цін на олію 95,7 143,2 103,8 96,2
Індекси цін реалізації продукції с/г підприємствами 4,12 6,57 5,34 5,42
Середня номінальна зарплата найманих працівників 281 364 423 496
Середньорічна кількість найманих працівників (тис.) 519 485 464 445
Споживання олії (на одну особу за рік/кг) 9,4 10 10,7 11,3
Як ми бачимо з рисунку (1.3) харчова промисловість займає друге місце по обсягах випущеної продукції в нашій області, що говорить про розвиток галузі, як стратегічної.Взалом то харчова індустрія була, є і буде стратегічною галузю народного господарства будь-якої країни, а оскільки в нашій країні є всі необхідні умови, які тільки сприяють її розвитку то передусім від неї залежить добробут українського народу. Крім того зважаючи на її значення в економічному і соціальному зростані суспільства її розвиток є важливим показником сталого всезагального економічного розвитку. Але, на жаль, кожна галузь має свої недоліки та проблеми.Основні проблеми та їх наслідки галузі виробництва олії та перебки соняшника (також вирощування соняшника) сьогодення: погіршення матеріально-технічної запезпеченості господарств: упоєднані у поєднані з несприятливими погодними умовами останніх років призводить до недобору та значних втрат уржаю; не враховування чергувань культур у полях сівозміниБщо для соняшника євийнятково важливим; розширення розміщення соняшника до регіонів, які не мають відповідних умов для вирощування цієї культури є однією зпричин зниження продуктивності соняшнику в цілому по Україні; проблнма якісних характеристик вироблюваної олії, що в свою чергу, призводить до проблем її збуту, і насамперед – експорту. Технічне устаткування олійниць, які функціонують у господарствах, здебільшого, не забезпечують глибину переробки сировини та якість готової продукції; Відсутність відповідного устаткування у вітчизняного виробника для повного задоволення потреб внутрішнього ринку у дезодорованій, рафінованій олії, розфасованій у зручних упаковках, а реалізуючи на зовнішній ринок „сиру’’ олію,Україна втрачає вагому частину валютних ресурсів,оскільки різниця в цінах на таку олію та на доведену до необхідних кондицій і розфасовану,що повертається імпортерами на український ринок, є істотною(майже в 2,8 раза більше). недосконалість стуктури експорту, що негативно впливає на економіку олієпродуктового підкомплексу України і держави вцілому. Що ж до переспектив розвитку, то вирішення основних проблем та усунення недоліків, мабуть, і є головними цілями в наступні роки,зокрема, насичення внутрішнього ринку конкурентноспроможною продукцією олієпродуктового підкомплексу та експорт її в економічно доцільних обсягах вимагають, насамперед розвитку його сировинної бази в напрямі інтенсифікації вирщування олієнасіння соняшнику, впровадження його високоврожайних сортів і гібридів з високим вмістом олії, технічного оснащення переробних підприємств підгалузі устаткуванням глибокого очищення, рафінування, гідратації та дезодорування, виготовлення екологічно чистої економічної тари, раціональної організації маркетингової діяльності.З огляду на обмеженість інформаційного поля для кожного товаровиробника підгалузі щодо цін, джерел постачання ресурсів і каналів збуту продукції, одним з варіантів зміни ситуації може стати створення спеціальних госпрозрахункових структур локальногорівня, через які господарства за певну винагороду отримутуватимуть маркетингову інформацію. Крім того, ці служби зможуть концентрувати і зважено аналізувати пропозиції агробізнесових структур щодо контрактів на поставки засобів виробництва. Одним з шляхів вирішення проблем підвищення вирощування насіння соняшника на рівні товаровиробників, розширення обсягів та асртименту конкурентноспроможних продуктів його перебки, удосконалення маркетингової діяльності і, врешті-решт, підвищення соціально-економічної ефективності української олієпродуктової сфери в цілому, а також захист вітчизняних споживачів її продукції та надходження валютних коштів може бути створення агропромислово-фінансових формувань (асоціацій,систем,корпорацій). Олієпродуктовий підкомплекс є певною мірою привабливим для іноземних інвестицій , що можуть здійснюватись у вигляді як товарних , так і фінансових кредитів , шляхом створення СП тощо. Проблеми сільськогосподарської та переробної сфер цього підкомплексу змушують Україну не тільки не відмовлятися від пропозицій щодо інвестування , а навпаки – виявляти власну ініціативу щодо залучення інвестицій . Завдання полягає в пошуку потенціальних інвесторів і кредиторів , розробці кваліфікованого підходу до техніко-економічнихо бгрунтувань та інвестиційних проектів , зваженому відборі пропозицій з урахуванням їх рівновигідності для учасників інвестиційних угод тощо. При цьому дбаючи про вітчизняну економіку в цілому,захищаючи інтереси конкретних товаровиробниківі споживачів продовольства,держава повинна взяти на себе функції чіткого регулювання зовнішньої торгівлі продукцією АПК,і насамперед – зерном,олією,цукром як найважливішими експортними товарамию.З огляду на останнє, саме держава має зосередити кошти на їх закупівлі у безпосередніх товаровиробників з метою їх пітримки,визначити суб’єктів експортних операцій, встановити через відповідні державні органи контроль за експортом з метою повернення в своє розпорядження всієї валютної виручки для відшкодування кредитних ресурсів,виділених на придбання цієї продукції. 1.2 Торгова марка «Промінь» заснована в 1998 році в місті Радивилів, Рівненської області. Одна з перших на Західній Україні налагодила виробництво натуральної соняшникової олії — нерафінованої та рафінованої дезодорованої. Підприємство було засноване приватним підприємцем Журидом А.О. як виробниче одноосібне приватне підприємство. Індивідуальне (одноосібне) приватне підприємство – це таке підприємство, яке є власністю однієї людини, не дивлячмсь на те, що на ньому працює багато найманих працівників. Виробниче підприємство означає таке, що займається виробничою діяльністю. Виробнича діяльність - це діяльність, яка безпосередньо пов’язана з виробництвом продукції, товарів, робіт, послуг, інформації для подальшої реалізації покупцям. Дане підприємство також можна віднести до традиціоналістського, оскільки діяльність фірми орієнтована на виробництво традиційних товарів для їх постачання на ринок. Взагалом підприємство не можна назвати дуже інноваційним хоча практика виробничої підприємницької діяльності у будь- якій формі включає в себе елементи інноваційного процесу. Приватне підприємство фірма ,,Промінь’’ створене на підставі частини першої статті 42 Конституції України, Законів України ,,Про підприємництво’’ та ,,Про підприємства в Україні’’. Приватне підриємство ,,Промінь’’ є юридичною особою і відповідає за своїми зобов’язаннями тим майном підприємства, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернуте стягнення. Всі види своєї діяльності підприємство будує на основі чинного законодавства, договорів (контрактів) укладених з клієнтами. Управлінням підриємством здійснює п.Журид самостійно в особі генерального директора. Підприємство має право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті не майнові права і нести обов’язки пов’язані з його діяльністю, бути позивачем і відповідачем у суді. Підприємство має самостійний баланс, розрахункові і будь-які інші, в тому числі валютні, рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою і сомволікою, кутовий та інші штампи, фірмовий знак. Фірма має право створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків і затвержує положення про них. Місце знаходження підприємства: м. Радивилів, вул. Б. Хмельницького 39, Рівненської обл.,Україна. Підприємство керується в своїй діяльності законодавством України і статутом підприємства. Мета підприємства. Мета або ціль – це є бажання досягти чогось в умовах угоди, яка характеризує діяльність підприє мства. Оскільки дане підприємство є приватним, то його метою передусім одержання прибутку для задоволення потреб засновника та працівників, а також задоволення потреб споживачів екологічно-чистою та високоякісною продукцією. Предметом діяльності підприємства є: виробництво соняшникової олії та інших продуктів харчування; оптова та роздрібна торгівля виробленою продукцією; виробництво товарів народного споживання. Види діяльності підприємства: виробництво сільськогосподарської продукції ; переробка сільськогосподарської продукції; оптова торгівля товарами народного споживання; роздрібна торгівля товарами народного споживання; оптова і роздрібна торгівля продуктами харчування; оптова торгівля товарами виробничо-технічного признпчення; науково-дослідницька діяльність з орієнтацією модифікації рослиної олії; здійснення всіх видів зовнішньоекономічної діяльності передбачених ст.4 Закону України,,Про зовнішньоекономічну діяльність’’ в межах предмету діяльності підприємства. Власник підприємства може прийняти рішення про розширення сфери діяльності підприємства, яка передбачена статутом підприємства. В основі визначення мети підприємства повинні завжди бути певні орієнтири, які вказують чого організація хоче досягти. Таким орієнтиром е поняття місія, тобто головна, загальна ціль організації, її призначення та головні завдання, те, що визначає причину її існування. Місією своєї фірми А. О. Журид вбачає у максимальному задоволенні споживачів високоякісною соняшниковою олією,за цін дещо нижчих, тих цін за, якими пропонують свою продукцію інші товаровиробники. Імідж фірми – ( ,,образ’’, ,,зображення’’) це сформований і постійно підтримуваний образ або враження клієнтів чи споживачів або торгової марки підприємства. За сім років своєї гсподарської діяльності приватне підприємство ,,Промінь’’, а зокрема, соняшникова олія ,,Промінь’’ сформувала образ надійної організації, що виготовляє продукцію (олію), яка за своєю якістю не поступається перед такими гігантами цього бізнесу, як ,,Олейна’’ та ,,Чумак’’. Кожна організація має свій життевий цикл, тобто період протягом якого вона проходить всі стадії функціонування від стадії створення до ліквідації. Життєвий цикл складається з наступних етапів: етап створення (організація проходить встановлення та реєстрацію у відповідних органах і фондах, визначається мета і місія, а також стратегія діяльності фірми); стадія росту (основним є отримання прибутку, стабілізація розміру витрат та асортименту продукції, зростання масштабів виробництва, формування кадрової політики); стадія зрілості (найвищий рівень розвитку підприємства, який характеризується високою продуктивністю, прибутковістю, раціональним використанням ресурсів ); стадія занепаду (скорочується ринок збуту і організація стикається із зменшенням попиту на свою продукцію, що призводить до зниженню прибутковості, плиності кадрів); стадія ліквідації або оновлення (відродження) (пов’заний із забезпеченням всіх функцій, проведення санації, реструктуризації чи реорганізації, або перебудовою підприємства чи зміною бізнесу (реінженірінг)).
Як бачимо з рисунка (1.4 ) приватне підприємство „Промінь” знаходиться на другій стадії життєвого циклу – етапі зростання, а сама крива дуже нагадує модель „запізненого визнання”.Націй стадіїх головним також є створення та закріплення іміджу , покращення умов праці робітникам, стимулювання та надання пільг робітникам, забезпечення високрої якості продукції або послуг.На даній стадії керівник повинен вирішувати соціальні потреби , впроваджувати сучасні технології, шукати нові сегменти.
