15. СТАТИСТИКА ЦІН І ТАРИФІВ 15.1. Види цін та організаціяїх статистичного спостереження З економічної теорії відомо, що ціна є формою виразу споживчої вартості одиниці товару або послуги. У конкретних умовах місця та часу ціна може мати певні відхилення від реальної споживчої вартості, зумовлені впливом випадкових причин та обставин або дією системних чинників. Показники статистики цін дають характеристику рівня останніх, їх структури та динаміки. Державна статистика веде спостереження та досліджує роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові ціни підприємств, кошторисні ціни на будівельні об’єкти, ціни зовнішньої торгівлі та інші ціни й тарифи. В умовах ринку значення статистичних досліджень цін і тарифів та складність отримання інформації одночасно підвищуються. Завдання, що постають у зв’язку з цим, наводяться в багатьох розділах Програми реформування державної статистики на період до 2002 року. До завдань статистики цін і тарифів безпосередньо належать: а) дослідження рівня, структури й динаміки оптових та роздрібних цін і тарифів на послуги; б) внутрішні регіональні та міждержавні порівняння цін і тарифів; в) розрахунок індексів-дефляторів для оцінювання динаміки макроекономічних показників системи національних рахунків (СНР), зміни фізичного обсягу виробництва в окремих галузях, динаміки споживання населення та купівельної спроможності грошей. Вирішувати ці завдання в умовах ринкових відносин потрібно з використанням особливих методик статистичного спостереження та дослідження, що враховують специфіку об’єкта, а також значущість і можливості подальшого використання отриманих результатів на міждержавному, загальнодержавному, місцевому, галузевому та інших господарсько-адміністративних рівнях. Окрім того, здобута інформація про ціни й тарифи широко використовується в маркетинговій діяльності, коли досліджується загальний стан товарного та фінансового ринків і окремих їх сегментів, вивчаються інвестиційна та страхова діяльність, виробниче, невиробниче та особисте споживання населення, подається загальна оцінка рівня життя, а також під час розгляду інших, не менш суттєвих питань економічної практики, яким присвячені відповідні розділи підручника. Згідно з чинною в Україні версією СНР потоки продукції та надання послуг оцінюються за цінами, що фактично застосовуються в операціях. На ринкові товари та послуги основними цінами є ті, що склалися на ринку в період виробництва. Неринкові товари та послуги оцінюються за собівартістю. СНР передбачає окреме вивчення цін виробників та цін покупців. Ціна виробника відбиває ринкову вартість випуску товарів та послуг, що складається на підприємстві, яке виробляє продукцію або послуги. Вона утворюється з прямих витрат виробничого підприємства та проміжних його витрат, що вимірюються ним за цінами покупця (продукти короткострокового користування і послуги інших виробників, що використані виробництвом, включаючи ремонт і обслуговування основних фондів; куповані науково-технічні розробки та дослідження, поточні витрати з купівлі і продажу землі та нематеріальних активів, фінансові вимоги тощо), прибутку виробника, а також сальдо побічних податків з відрахуванням отриманих субсидій. Ціна покупця є ринковою вартістю товарів та послуг після доставки покупцеві. Вона дорівнює ціні виробника з доданням до неї торговельних та транспортних націнок, сплачених покупцем. Залежно від обсягу та мети реалізації товарів розрізняють оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни використовуються в разі продажу товарів у великих обсягах. Вони складаються з ціни виробників та основної торговельно-транспортної націнки. Метою оптового покупця є подальше виробниче використання купованого товару або перепродаж його меншими обсягами з виконанням додаткових операцій із сортування, доставки, упакування, комплектації і т. ін., що задовольняють потреби споживачів — виробничих підприємств або домашніх господарств. Державні оптові ціни встановлюються на продукцію та послуги підприємств і організацій державного сектору економіки. Вони значною мірою впливають на рівень оптових цін підприємств інших форм власності. До державних оптових належать оптові ціни на продукцію промислових та сільськогосподарських підприємств державного сектору економіки, деякі інші державні регульовані ціни й тарифи. Роздрібні ціни використовуються в актах купівлі-продажу товарів населенню для невиробничого індивідуального та сімейного споживання в секторі домашніх господарств. Особливістю сучасного етапу розвитку економіки є суттєве зменшення частки регульованих державою роздрібних цін на товари народного споживання. Таке адміністративно-правове регулювання збережене лише стосовно незначного переліку товарів і послуг першої необхідності та доручене місцевим Радам. Більшість товарів для населення реалізується за вільними, неконтрольованими державними адміністраціями цінами й тарифами, що формуються під впливом співвідношення реального попиту та пропозиції безпосередньо на місцевому рівні без адміністративного регулювання. Підприємства та організації, що обслуговують населення, самостійно затверджують ціни й тарифи на відповідні послуги та товари. Загальну вартість виробництва і транспортування товарів відбивають ціни франко-станція відправлення та франко-станція призначення. Перші включають у себе вартість виробництва або купівлі товарів на місці та вартість їх доставки до станції відправлення, другі — загальну вартість виробленого або набутого організаціями обігу товару з витратами на доставку до місця призначення. Аналогічний зміст мають зовнішньоторговельні ціни франко-кордон країни, що експортує (ФОБ), та франко-кордон країни, що імпортує (СІФ) у міжнародній торгівлі. Статистичні спостереження за динамікою та структурою діючих цін і тарифів на послуги залежно від форми та обсягу реалізації провадяться по-різному. У зв’язку з різким скороченням частки підприємств, що є прямою державною власністю, суцільне статистичне спостереження за цінами на конкретні товари та послуги зберігається лише на деякі види продукції особливого призначення (військова промисловість, паливно-енергетичний комплекс, видобуток енергоносіїв та дорогоцінних металів тощо). Основною формою статистичного спостереження за рівнем цін і тарифів підприємств та організацій є вибіркові обстеження, що мають регулярний характер та провадяться за стандартними наборами товарів-представників продукції для кожної галузі народного господарства за вибірковим колом одиниць сукупності, які випускають близько 50% загального обсягу товарів у галузі. Набір товарів-представників при цьому формується за узагальненими споживчими ознаками. Товар-представник повинен мати всі основні споживчі властивості товарів у групі за винятком окремих деталей, що істотно не впливають на задоволення потреб споживача. У разі організації спостереження за цінами виробників до складу вибіркової сукупності включають підприємства різних форм власності пропорційно до реальної питомої ваги таких підприємств у випуску продукції окремих груп товарів. Добір товарів-представників для реєстрації цін виконують виходячи з їх питомої ваги в загальній вартості продукції (приблизно в межах половини товарного випуску). Певну частину інформації при цьому статистичні організації отримують з обов’язкової фінансово-бухгалтерської звітності підприємств та установ, яка відбиває обсяги реалізації продукції та сплату податків, передбачених чинним законодавством, і надається як обов’язкова Мінфіну України та податковій інспекції. Користуючись інформацією згаданого щойно вибіркового кола виробників та стандартними наборами товарів-представників, державна статистика вивчає вартісну структуру діючих цін та тарифів, визначаючи частку основних виробничих витрат, прибутку виробника і, за даними додаткових обстежень, прибутку інших галузей у цінах кінцевого споживання. Такі дослідження дозволяють зробити висновки стосовно ефективності витрат суспільної праці на продукування найважливіших товарів і послуг та приймати на макрорівні відповідні рішення щодо стимулювання виробництва конкретних товарів та послуг за допомогою відповідних економічних важелів. Рівень цін на міських ринках обстежується за станом на 22 число кожного місяця опитуванням продавців працівниками органів статистики. Під час обстеження фіксується фактична ціна, за якою реалізується основна маса товарів конкретного найменування в години найбільш жвавої торгівлі. Середні ціни на конкретні види товарів у цілому по населених пунктах дістають при цьому за формулою простої середньої арифметичної з цін, що склалися на окремих ринках. Здебільшого під час таких обстежень беруть окрему товарну групу і досліджують ціни на товари-представники. Наприклад, за позицією «фрукти» фіксуються рівні цін лише на яблука. Кількість проданого товару враховується в натуральному виразі щомісячно. 15.2. Динаміка цін і тарифіввиробників товарів та послуг Динаміка цін і тарифів в основному вивчається індексним методом. Згідно з методологією системи національних рахунків загальним показником зміни цін і тарифів є індекс споживчих цін на товари та тарифів на послуги, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та оплачують послуги (індекс інфляції). У разі окремого вивчення цін виробників розраховуються зведені індекси цін промислової продукції; цін реалізації сільськогосподарської продукції заготівельним організаціям; індекс цін для капітальних вкладень, у тому числі будівельно-монтажних робіт, індекси тарифів вантажних перевезень за видами транспорту та в цілому. Залежно від вибору базових або поточних рівнів кількісних показників для зважування під час індексного дослідження цін, як зазначалося раніше (розд. 2), використовують формулу Ласпейреса або Пааше. Індекс Ласпейреса, як правило, дещо більший, ніж індекс Пааше. Така системна залежність відома як ефект Гершенкрона, що за умов суттєвих структурних зрушень у кількості вироблених товарів та змін їх асортименту посилюється появою принципово нових видів товарів. З макроекономічного погляду використовувати формулу Ласпейреса доцільніше, оскільки на рівні народного господарства в цілому пропорції між випуском та цінами основних видів продукції змінюються з року в рік не дуже значно. Раніше за умов централізованого управління реалізацією продукції та планового ціноутворення статистика СРСР, зокрема й України, використовувала лише індекс Пааше. За теперішніх умов з огляду на багатоваріантність рівнів цін на конкретні обсяги однойменних товарів та послуг, різке зростання кількості товарообмінних операцій, обмеження кола прямого державного контролю та регулювання рівня цін і переходу на вибіркове спостереження за їх рівнем, часто немає сенсу та й технічно неможливо виконувати прямий розрахунок агрегату (p0q1. Через це сфера використання індексу Пааше звузилася. Нині його розраховують, досліджуючи ціни в капітальному будівництві та закупівельні ціни на продукцію сільського господарства, вивчаючи динаміку тарифів на перевезення вантажів і пасажирів, та в деяких інших випадках. Для підприємств, що здійснюють кілька видів діяльності, можлива побудова складніших загальних індексів цін, які враховують цю специфіку. Наприклад, підприємства громадського харчування поєднують суто торговельну діяльність з реалізації готової продукції харчової промисловості з реалізацією продукції власного виробництва. У цьому разі узагальнюючий індекс цін поєднуватиме торговельну націнку за реалізацію готової продукції іншої галузі та вартість продукції власного виробництва : Ip = , де — ціни виробників готової продукції, що реалізується на підприємствах громадського харчування; — кількість реалізованої готової продукції інших галузей; N1 — середня націнка за реалізовану продукцію інших галузей у звітному періоді; — ціни та кількість реалізованої продукції власного ви-робництва. Розрахунок індексів цін за встановленим колом товарів-представників провадиться щомісячно по галузях народного господарства, для економіки в цілому та окремих регіонів, а також за формами власності згідно з ланцюговою схемою. Добуток ланцюгових індексів є індексом за період з початку року. Така модель розрахунку зведеного індексу цін на підставі помісячних індексів має назву рекурсивної. Помісячні індекси розраховуються за структурою реалізації товарів та послуг попереднього місяця, тому отриманий зведений індекс цін за рік за економічним змістом відповідає ідеології побудови індексу Ласпейреса, що розраховується за базовою структурою виробництва товарів та послуг. Наявність помісячної інформації про динаміку цін на окремі види продукції та послуг додатково дає змогу прогнозувати їх рівень на найближчу перспективу методами, викладеними в розділі «Ряди динаміки», вивчати сезонність та інші властивості цін як об’єкта статистичного спостереження та дослідження. Це підвищує практичну цінність отримуваної оперативної інформації, яка за сучасних умов інтенсивного розвитку ринкових відносин та комп’ютеризації економічних розрахунків має реальну споживчу вартість для виробників і споживачів конкретних видів продукції та послуг. Згідно з чинною методологією статистики країн СНД, адаптованою до принципів дослідження динаміки цін ООН, у промисловості щомісячно розраховуються галузеві й зведені ланцюгові індекси цін на відвантажену продукцію та послуги виробничого характеру. У результаті за рік отримують послідовність ланцюгових галузевих індексів цін. Кожен з індексів при цьому також відбиває динаміку цін у структурі випуску попереднього місяця. Загальний індекс за рік по промисловості в цілому дістають за формулою: Ip = , де — добуток помісячних галузевих ланцюгових індексів цін; — вартість промислової продукції в базовому році. Динаміка середніх цін на окремі види товарів та послуг досліджується за допомогою традиційних індексів середніх величин. Крім зведеного індексу цін виробників промислової продукції державна статистика обчислює індекси оптових цін за галузями промисловості та окремо за галузями і підгалузями промисловості, що виробляють товари народного споживання, а також індекси оптових цін на окремі найважливіші товари народного споживання (26 позицій). Індекси цін реалізації сільськогосподарської продукції заготівельним організаціям розраховуються за групами підприємств-виробників різних форм власності та характеризують динаміку цін виробництва окремо у рослинництві, тваринництві та в цілому по господарствах. Беручи до уваги сезонність отримання та формування запасів за основною номенклатурою продукції сільського господарства, для розрахунків індексів цін виробників за рослинництвом, тваринництвом та в цілому по галузі використовують формулу Пааше. Крім динаміки й рівня цін у цілому та окремо за рослинництвом і тваринництвом державна статистика досліджує зміни закупівельних цін на основні продукти рослинництва (9 позицій) та тваринництва (4 позиції). Індекси цін у капітальному будівництві розраховуються за елементами технічної структури капітальних вкладень (будівельно-монтажні роботи, машини та обладнання, інші капітальні роботи й витрати). Зведений індекс цін обчислюється з урахуванням питомої ваги цих елементів у загальному обсязі капітальних вкладень: , де, , — групові індекси цін відповідно на будівельно-монтажні роботи, встановлене й змонтоване обладнання та інші капітальні роботи; , , — частки вартості будівельно-монтажних робіт, обладнання та інших капітальних робіт у загальному обсязі капітальних вкладень. Для визначення індексу цін, скажімо, на будівельно-монтажні роботи, ціни реєструються за їх видами на деякій вибірці об’єктів-представників. Індекс цін на машини та обладнання обчислюють на підставі інформації про зміни цін вітчизняних та зарубіжних виробників, транспортних і постачальницьких витрат. Розрахунок індексу цін на інші капітальні витрати та роботи передбачає врахування індексів вартості проектно-пошукових робіт, динаміки розцінок на бурові роботи (за буровими свердловинами-представниками). На інші роботи, що входять до цієї змішаної позиції, індекси розцінок умовно прирівнюють до одиниці. Крім зведених індексів цін на капітальні вкладення та будівельно-монтажні роботи державна статистика розраховує індекси динаміки цін на будівельно-монтажні роботи в окремих галузях економіки (15 позицій) без податку на додану вартість, що враховують специфіку структури будівельно-монтажних робіт за галузями промисловості, транспорту, сільського господарства, житлового будівництва та іншими галузями невиробничого призначення. Індекси тарифів на вантажні перевезення розраховують за кожним видом транспорту та в цілому, виходячи з індивідуальних індексів тарифів та загальної суми доходів від перевезення вантажів за кожним видом транспорту. Послугами-представниками (крім автомобільного транспорту та морського транспорту для закордонних перевезень) обирають перевезення 1 т вантажу найбільш масових товарів на 1 км або рівень годинної оплати роботи транспортних засобів. Щодо закордонного плавання морського та річкового транспорту окремо вивчається середньомісячна ставка за перевезення 1 т вантажів. Похідною інформацією для таких розрахунків є індивідуальні індекси тарифів та доходів від перевезень за кожним видом перевезень. Ці індекси розраховують за видами транспорту, виходячи зі співвідношення тарифу послуги-представника на критичний момент спостереження (22 число кожного місяця) за звітний та базовий періоди (ip =). Зведені індекси розраховуються за формулою: Ip = , де p1q1 — загальна виручка за перевезення вантажів конкретним видом транспорту в звітному періоді; = — умовна виручка за виконані перевезення звітного періоду в базових цінах. Окремим об’єктом статистичного вивчення є також середні імпортні та експортні ціни. Такі ціни, як правило, за обсягами реалізації (поставок) товарів можуть бути віднесені до категорії оптових. Державна статистика досліджує їх динаміку з використанням зведених індексів Пааше, оскільки структура експорту та імпорту щорічно суттєво змінюється внаслідок зміни загальної кон’юнктури світового ринку. 15.3. Динаміка споживчих цін Споживчі ціни є кінцевими цінами, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та оплачують послуги для власних потреб. Державна статистика досліджує динаміку споживчих цін і тарифів у цілому, а також окремо на продовольчі й непродовольчі товари та платні послуги населенню. Крім зведених індексів по державі в цілому розробляються індекси споживчих цін для окремих адміністративно-територіальних одиниць та груп населення. Зведені індивідуальні індекси середніх споживчих цін за окремими товарами та видами послуг розраховуються за формулою індексу змінного складу, що відтворює динаміку цін і структури форм купівлі за сектором домашніх господарств (на споживчих ринках, у державній торгівлі, у торговельних підприємствах інших форм власності, натуральну оплату праці тощо): = : = : , де , — середні ціни на окремі товари або послуги в реальній структурі форм продажу товарів та послуг. Розрахунок загального індексу споживчих цін і тарифів виконується за методикою індексу Ласпейреса з урахуванням базової питомої ваги (частки) витрат на окремі товари або послуги, які входять до споживчого кошика. Ці частки визначаються за матеріалами бюджетних обстежень населення: Ip = , де — індекси середніх цін на окремі товари та послуги, що входять до споживчого кошика; d0 — частка витрат на купівлю цих товарів та послуг у базовому періоді. Для зважування використовується розрахункова регіональна структура витрат сімей на кожен товар (послугу), а також питома вага споживчих витрат населення окремих регіонів у загальних витратах сектору домашніх господарств по країні в цілому. Похідну інформацію про структуру споживчих витрат державна статистика отримує з матеріалів обстежень сімейних бюджетів, що відтворюють реальну структуру спожитих товарів та послуг як у натуральному, так і у вартісному виразі за окремими регіонами та адміністративно-територіальними одиницями і по країні в цілому. Стосовно кола офіційно зареєстрованих торговельних підприємств усіх форм власності динаміка цін у роздрібній торгівлі на споживчі товари щомісячно аналізується за формулою Ласпейреса: Іp = , де ip — індивідуальні індекси цін на конкретні види товарів-представників; q0p0 — товарооборот попереднього місяця за групами товарів, до яких належать товари-представники. Динаміка цін за рік по цих підприємствах розраховується за рекурсивною системою розрахунку зведених індексів, зміст якої викладено в попередньому розділі. Для врахування специфіки місцевих регіональних ринків вибіркові сукупності одиниць спостереження формуються на підставі реальних часток торговельних підприємств різних форм власності в товарообороті за конкретними містами, областями та районами. Крім зведеного індексу Ласпейреса за всіма формами продажу та видами товарів і послуг для населення розраховують індекси цін для роздрібно-торговельних підприємств і міських ринків, а також індекси тарифів на послуги. Помісячні індекси середніх цін на міських ринках обчислюються на підставі даних прямого вибіркового спостереження за формулою: Іp міс = , де , — відповідні середні рівні цін на конкретні товари, які зареєстровані на ринку під час опитування працівниками державної статистики в попередньому та поточному місяці; q1 — зафіксована кількість реалізованих товарів у звітному періоді. Індекси цін реалізації платних послуг розраховуються за окремими видами послуг: пасажирський транспорт, зв’язок, житлово-комунальні послуги, послуги підприємств культури, утримання дітей у дошкільних закладах, туристично-екскурсійні послуги, послуги організацій охорони здоров’я, санаторно-курортні й оздоровчі послуги. Загальний індекс цін на платні послуги розраховують за формулою Ласпейреса з використанням галузевих індексів цін за наборами послуг-представників та базової структури загальної виручки за надання послуг (табл. 15.1). Таблиця 15.1 ДИНАМІКА ОБСЯГУ ТА ЗМІНИ ЦІН І ТАРИФІВ НА ОКРЕМІ ОСНОВНІ ПЛАТНІ ПОСЛУГИ НАСЕЛЕННЮ в 1997—1998 рр. Види послуг Обсяг виручки за надані послуги, млн грн. Індекси цін і тарифів у 1998 р. Розрахунок
1997 1998
p0q0 p1q1 ip =
Побутові 718 718 1,172 841,5 612,6
Пасажирського транспорту 1748 1929 1,099 1921,1 1755,2
Зв’язку 794 1062 1,850 1468,9 574,1
Житлово-комунальні 4438 4339 1,091 4841,8 3977,1
Культури, відпочинку та розваг 85 86 1,152 97,9 74,6
Зведений індекс цін та тарифів за формулою Ласпейреса: Ip = = = 1,171. Зведений індекс за методом Пааше: Ip = = = 1,157. Ефект Гершенкрона буде такий: 1,171 : 1,157 = 1,012 або 101,2%. Дослідження споживчих цін доповнюють аналізом витрат населення та його окремих груп на стандартні набори найважливіших товарів і послуг, що характеризують окремі частини індивідуального споживання. Наприклад, щомісячно вивчається вартість набору з 22 найважливіших продуктів харчування (борошно, хліб (2 види), вермішель, манна крупа, яловичина, свинина, кури, ковбаса варена, молоко, сир, сметана, масло вершкове, яйця, цукор, олія, картопля, капуста, морква, буряк, цибуля, яблука). Кількість поданих у наборі продуктів на душу населення є стандартною, пов’язаною з нормами споживання, розробленими медико-санітарними установами. Вивчення щомісячної динаміки таких показників провадять по регіонах з метою територіальних порівнянь та по країні в цілому. Узагальнююча оцінка за рік дається за формулою зведеного Ласпейрес-індексу, розрахованого на підставі щомісячних ланцюгових індексів вартості набору. Аналогічні розрахунки провадять щодо наборів непродовольчих товарів та послуг. Узагальнюючі індекси цін за непродовольчими товарами, продовольчими товарами та послугами також можуть бути використані для розрахунку загального індексу споживчих цін з урахуванням частки цих груп у загальному обсязі купівлі товарів споживчого кошика. Наприклад, якщо витрати на продовольчі товари в листопаді 1998 року в Україні становили 50,9% загальної вартості споживчого кошика, на непродовольчі товари — 40,8%, на послуги — 8,3%, а індекси цін за цими групами у грудні дорівнювали відповідно 106,0%, 100,9% та 100,2%, то загальний індекс споживчих цін у грудні становив: Ip = = = 0,539 + 0,411 + 0,083 = 1,033, або 103,3%. Узагальнюючим показником динаміки споживчих цін також є індекс споживчих цін на товари та послуги. Його розраховують для всього обсягу товарів та послуг, які споживаються в секторі домашніх господарств, а також окремо за продовольчими товарами, непродовольчими товарами та платними послугами. Індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховується в Україні починаючи з 1991 року, а за діючою методологією — з 1994 року в рамках програми опрацювання макроекономічних показників, заснованих на міжнародних стандартах, і є найважливішим і найбільш поширеним показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни. Індекс споживчих цін є важливим інструментом у разі прийняття рішень з багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозування цінових процесів у економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населенню, вирішення правових спорів. ІСЦ характеризує зміни протягом часу загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору товарів та послуг у поточному періоді відносно його вартості у базисному періоді. Розрахунок ІСЦ провадиться об’єднанням двох інформаційних потоків: даних про зміни цін, здобутих реєстрацією цін і тарифів на споживчому ринку; даних про структуру фактичних споживчих витрат населення. Спостереження за рівнем цін і тарифів здійснюється на підприємствах торгівлі і сфери послуг усіх форм власності, включаючи ринки. Цінова інформація збирається в усіх обласних, а також районних центрах України, інших містах, дібраних з урахуванням їх представництва у соціально-економічному стані та географічному положенні регіонів і фактора насиченості споживчого ринку цих населених пунктів товарами й послугами. Набір товарів і послуг, розроблений для спостережень за змінами цін, включає перелік товарів (послуг), які найчастіше споживає населення. При цьому враховується представництво зазначених товарів з відбиттям динаміки цін на однорідні товари та наявності їх у продажу. Відправною інформацією для розрахунку ІСЦ є дані реєстрації цін на конкретні товари і послуги. На їх основі визначаються середні порівнянні ціни на кожний товар і послугу у кожній адміністративно-територіальній одиниці за звітний та попередній періоди. Порівнянною вважається ціна, що зареєстрована в одному і тому самому підприємстві торгівлі (сфери послуг) на один і той самий або аналогічний за якістю товар. Обраховані середні ціни по кожній адміністративно-територіальній одиниці на кожний товар (послугу) та їх індивідуальні індекси передаються до регіональних управлінь статистики, де провадяться розрахунки середніх цін по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву і Севастополю. Такі розрахунки виконуються з використанням питомої ваги чисельності населення територій, які обстежуються, у загальній чисельності населення відповідного регіону. Індивідуальні індекси цін на кожний товар та послугу по регіонах визначаються діленням середньої ціни кожного товару або послуги за поточний місяць на їх середню ціну за попередній місяць. Далі Держкомстат, виходячи з індивідуальних регіональних індексів цін, розраховує індекси на кожний товар і послугу, групу та підгрупу товарів (послуг) і загальний індекс (індекс усіх груп) за регіонами і по країні в цілому. Базою зважування є розрахункова структура витрат сімей на кожний товар (послугу) відносно загальної суми споживчих витрат, а також питома вага споживчих витрат населення кожного регіону в загальних витратах населення України (за матеріалами обстеження сімейних бюджетів). Розрахунок індексу СЦ виконують за модифікованою формулою Ласпейреса:
де . З огляду на важливість аналізу зміни рівня споживчих цін як характеристики динаміки рівня життя населення цей індекс обчислюється щомісячно. Цю динаміку докладно вивчають та використовують у своїй практичній діяльності Міністерство фінансів України, Національний та комерційні банки України, інші державні та недержавні установи, чия діяльність пов’язана з виробництвом та обігом товарів і послуг для населення. В офіційних довідниках Держкомстату України ІСЦ ототожнюють з індексом інфляції, хоча динаміку процесу інфляції, тобто знецінення грошей внаслідок випереджаючого зростання їх кількості порівняно з обсягом вироблених товарів та послуг, характеризують і інші показники (темп інфляції, індекс вартості життя). 15.4. Міждержавні та міжрегіональні порівняння цін і тарифів Територіальні індекси цін та тарифів призначені для порівняння рівня цін і тарифів у просторі в конкретні моменти або періоди часу. Такі порівняння дають змогу кількісно оцінити співвідношення цін на окремі товари, їх групи та в цілому по всіх товарах та послугах, що має практичну цінність для організації процесів виробництва та обігу. Міждержавні порівняння цін забезпечують ефективне взаємовигідне торговельне партнерство між країнами. При цьому слід зазначити, що такі порівняння насамперед стосуються номенклатури товарів і послуг, що виробляються й споживаються у великих обсягах на порівнюваних територіях. Територіальні індекси цін розраховують за економічними районами, областями, населеними пунктами. Під час їх побудови постає питання вибору ваг індексу. Наприклад, у разі порівняння цін на продовольчі товари у двох населених пунктах потрібно визначити, структуру реалізації товарів якого населеного пункту використати як ваги в розрахунку зведеного індексу цін на товари. Як побачимо з наступного прикладу, залежно від обраної системи зважування на підставі розрахунку зведених індексів можна дістати прямо протилежні результати (табл. 15.2). Таблиця 15.2 РЕАЛІЗАЦІЯ І ЦІНИ ТОВАРІВ У МІСТАХ А ТА Б Товар Місто А Місто Б
Середні ціни реалізації pA, грн. Кількість реалізованого товару qA, т Середні ціни реалізації рБ, грн. Кількість реалізованого товару qБ, т
1-й 4,1 12 3,9 10
2-й 2,5 12 2,8 6
Побудуємо зведений агрегатний індекс цін за двома товарами у структурі реалізації продукції міста А: Ip = = = = = 0,985, тобто ціни міста А були в цілому нижчими, ніж міста Б на 1,5%. Зведений індекс цін за тими самими двома товарами у структурі продажу міста Б: Ip = = = = = 1,003, тобто ціни міста А були в цілому вищими, ніж міста Б на 0,3%. Порівнюючи місто Б з містом А, дістаємо ще один територіальний індекс цін: Ip = = = = 0,996. Він свідчить про те, що у місті Б ціни за двома товарами були в середньому нижчими порівняно з містом А на 0,4%. Така різниця об’єктивно зумовлена (див. розд. 9) впливом структури сукупності на результати порівнянь середніх якісних показників. У практиці міжрегіональних порівнянь переважно обчислюють індекси цін за структурою реалізації країни (регіону), рівень цін якої порівнюється з рівнем інших територій. Крім того, територіальні індекси цін будують і за стандартними значеннями ваг. На внутрішньому ринку найчастіше використовують ваги областей, економічних районів, до яких належать порівнювані територіальні одиниці, або загальну структуру реалізації товарів на порівнюваних територіях. Так, у нашому прикладі можна використати для зважування структуру товарів, що продані в двох містах разом: Ip = = = = 0,993. Згідно з цим індексом ціни в місті А були в середньому нижчими, ніж у місті Б на 0,7 %. З аналогічними проблемами стикаються, досліджуючи ціни в міжнародній торгівлі, де країни-партнери мають обирати конкретні взаємовигідні умови торговельних операцій. Додатковим ускладненням при цьому є різна купівельна спроможність національних грошових одиниць (валют), в яких обчислюються ціни внутрішнього ринку. Існують різні теоретичні та практичні підходи до вирішення цих проблем. Як уже зазначалося, найпоширенішою в економічній практиці міжнародних та регіональних порівнянь є оцінка динаміки цін у структурі товарів країни (регіону, області, населеного пункту), що порівнюється з іншими. У разі міжнародних порівнянь рівень місцевих цін перераховують у вільно конвертовану валюту (наприклад у долари США). Проте цей перерахунок призводить до певних труднощів, пов’язаних з проблемами визначення паритету національної валюти (докладніше див. підрозд. 17.4). Існують три методи міжнародного порівняння цін і тарифів. Перший метод полягає у порівнянні національних цін із так званими світовими цінами. Практична складність таких порівнянь зумовлена багатоваріантністю світових цін, що суттєво відрізняються за рівнем для кожної зовнішньоторговельної операції. Окрім того, зовнішньоторговельний оборот не охоплює всієї номенклатури товарів і послуг. Другий метод передбачає використання системи зважування рівнів цін, перерахованих у вільноконвертовану валюту за структурою товарної маси країни, з якою виконують порівняння. Труднощі при цьому полягають у суттєвих особливостях структури виробництва за складом та обсягом, що притаманні практично кожній державі світу. Третій метод полягає у використанні методики побудови індексу І.Фішера, в якому за ваги беруть структуру товарів та послуг конкретних країн: Ip = . Зауважимо, що хоча цей метод знайшов своє місце в практиці міжнародних порівнянь, наведена формула, як і традиційний індекс цін Фішера, не має економічної інтерпретації і обмежена колом товарів та послуг, що виробляються в обох порівнюваних країнах. 15.5. Методи оцінювання показників виробництва товарів та послуг за порівнянними цінами Основні макроекономічні показники СНР насамперед оцінюються в поточних ринкових цінах, що реально склалися в економіці конкретного року. Поточні ціни є вимірником фактичних співвідношень результатів економічної діяльності окремих секторів та галузей, виробництва та споживання, а також багатьох інших макроекономічних процесів, що їх відбивають окремі та зведені рахунки. Проте досліджуючи зміну рівня, співвідношень та структури показників СНР у часі, вдаються до переоцінювання їх в порівнянні ціни. Таке переоцінювання уможливлює міждержавні порівняння темпів зростання ВВП та інших показників СНР, дослідження характеристик зміни економічної ринкової кон’юнктури, динаміки продуктивності праці, зміни реального рівня життя населення, структурних зрушень у співвідношеннях між окремими галузями та секторами економіки тощо. Переоцінювання рівня галузевих показників обсягу виробництва у СНР за порівнянними цінами можна виконати трьома методами. Метод безпосереднього переоцінювання передбачає оцінювання продуктів та послуг звітного періоду за цінами періоду, з яким виконується порівняння. На практиці такий метод застосовується в сільському господарстві та деяких інших галузях-виробниках, що мають відносно сталий і невеликий асортимент продукції, який здебільшого отримується (виробляється) сезонно. Метод дефляції полягає у використанні для перерахунків, по-перше, фактичної вартості виробленої продукції звітного періоду а по-друге, агрегатного індексу цін, розрахованого за формулою Пааше. Вартість звітного обсягу товарів та послуг у базисних цінах при цьому обчислюють за формулою: = : . Щоб зрозумілішою стала методика такого розрахунку, слід узяти до уваги, що в даному разі індекс цін Пааше розраховується за вибіркою товарів-представників продукції (послуг) галузі, а агрегати (q1p0 та (q1p1 охоплюють весь реальний випуск продукції. Як варіант застосовують прийом подвійного дефлятування, розраховуючи показник доданої вартості в порівнянних цінах. При цьому остання обчислюється як різниця окремо перерахованих за допомогою відповідних індексів-дефляторів показників випуску продукції та обсягу проміжного споживання. Метод індексів фізичного обсягу передбачає переоцінювання з використанням індивідуальних індексів кількості вироблених продуктів та послуг: (q1p0 = (q0p0iq, де q0p0 — загальна вартість конкретних товарів (послуг), вироблених у базовому періоді; iq — індивідуальні індекси кількості окремих товарів та послуг. Цей метод найчастіше застосовують, коли йдеться про вартість неринкових товарів та послуг (ціни є вельми умовними або просто не існують чи можуть бути прирівняні до витрат як, скажімо, послуги органів державного управління, безкоштовна соціальна допомога тощо). Часто індекси кількості наданих послуг за такого розрахунку умовно відносять до динаміки кількості зайнятих у відповідних організаціях. Зведений індекс-дефлятор стосовно ВВП відповідає агрегатному індексу цін Пааше, а за методикою практичного розрахунку він є середньогармонічним зваженим індексом, в якому як варіанти присутні індекси цін на кінцеву продукцію та послуги окремих галузей: = = , де (q1p1 —вартість продукції та послуг галузей у поточних цінах звітного періоду; ip — галузеві індекси цін на продукцію та послуги. За наявності відповідної інформації дефлятор ВВП можна також розрахувати як співвідношення індексів вартості валового внутрішнього продукту в поточних цінах та індексу фізичного обсягу ВВП: = : = : . Розрахований таким способом індекс має назву неявного дефлятора. Зауважимо, що обчислення агрегату (q1p0 спирається на індивідуальні індекси кількості вироблених товарів та послуг у натуральних вимірниках iq = . Номенклатури товарів та послуг, щодо яких здійснюється статистичне спостереження цін та обсягів виробництва в натуральному виразі, мають певні відмінності одна від одної, що на практиці може призвести до розбіжності значень індексів-дефляторів ВВП, розрахованих викладеними методами. Крім розглянутого дефлятора ВВП, зміни цін на макрорівні характеризують індекси-дефлятори національного доходу та валового національного продукту. Зміни цін у споживчому секторі економіки на макрорівні відбивають індекс-дефлятор загального обсягу споживання населення, індекс споживчих цін, зведений індекс роздрібних цін на товари та послуги населенню, індекс цін та тарифів на платні послуги. Індекс купівельної спроможності грошей по країні в цілому дістають як значення, обернене до значення індексів-дефляторів ВВП, ВНП та НД. Для споживчого сектору окремо його значення є оберненим до значення індексу споживчих цін. Додаткову характеристику при цьому можна дістати як значення, обернене до значення індексу-дефлятора обсягу загального споживання населенням матеріальних благ та послуг. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. Назвіть особливості статистичного спостереження за рівнем цін виробників та цінами споживання. 2. У чому полягає різниця зведених індексів цін, розрахованих за методологією Ласпейреса, Пааше та Фішера? 3. Що називають ефектом Гершенкрона? Яка причина його виникнення? 4. Поясніть суть і практичне значення та назвіть недоліки рекурсивної моделі розрахунку зведених індексів цін за рік на підставі помісячних індексів динаміки цін.
