1. Світове господарство: суть, етапи та тенденції становлення та розвитку
Світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних відносин, які об’єднують ці господарства у цілісну систему яка розвивається за об’єктивними законами ринкової економіки.
Фактори що зумовлюють формування світового господарства – це розгортання НТР, поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації виробництва, необхідність об’єднання зусиль для розв’язання глобальних проблем і потреба в мирному співіснуванні
Структура світового господарства:
1. За виробничим критерієм виділяють промислово розвинуті країни (це країни в яких об’єм промислового виробництва перевищує 50% ВВП), аграрні (питома вага СГ у ВВП перевищує 50%), промислово аграрні (питома вага промисловості в загальному обсязі створюваної і промислової аграрної продукції перевищує 50%), аграрно промислові (питома вага СГ продукції в загальному обсязі промислової і СГ продукції перевищує 50%)
2. За рівнем економічного розвитку виділяють економічно розвинуті країни, країни що розвиваються і країни з перехідною економікою
Єдність світового господарства досягається через розв’язання суперечностей між країнами з різним рівнем економічного розвитку. Ці суперечності є похідним зовнішнім проявом двох протилежних тенденцій:
1. прагнення до національної відокремленості, до державності
2. інтернаціоналізація та інтеграція господарського життя

2. МЕВ: суть, форми, сучасні тенденції розвитку
МЕВ – це комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, окремими національними підприємствами, транснаціональними корпораціями та міжнародними економічними організаціями в системі світового господарства.
Форми МЕВ: 1. міжнародний поділ праці. 2. міжн торгівля. 3. міжн міграція робочої сили. 4. міжн науково технічні відносини. 5. міжн валютнофінансові та кредитні відносини. 6. міжн виробнича та інвест діяльність.
Принципи функціонування системи МЕВ:
1. Міжнародний рівень – принципи, що задекларовані ООН (принципи суверенітету, рівноправності, взаємодопомоги, взаємовигоди, добросовісного виконання міжнародних зобов’язань, невтручання у внутрішні справи один одного, недопущення дискримінації).
2. Національний рівень - це принципи функціонування МЕВ окремої держави які зафіксовані в її нац. законодавстві
Середовище МЕВ – це система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Включає політико-правове, економічне, соц.-екон. і технологічне середовище.
Особливості МЕВ полягають у зростанні ролі держави, розширенні та поглиблені економічної інтеграції, міграції робочої сили і капіталу, міжнародного поділу праці. Об’єктиві економічні закони розвитку МЕВ – це закон вартості ,конкуренції, нагромадження, адекватності і підвищення продуктивності праці
3. Міжнародний поділ праці та фактори що його визначають.
Міжнародний поділ праці – це вищий рівень суспільного поділу праці, що ґрунтується на спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, яким вони обмінюються
Існує три форми міжнародного поділу праці
1 загальний – це поділ праці за сферами виробництва
2. частковий – це поділ сфер на окремі галузі
3. одиничний – спостерігається спеціалізація в країнах на виготовленні певних агрегатів, вузлів, окремого виду продукції
Фактори що формують міжнародний поділ праці:
1. Природній – природно кліматичні умови, наявність природних ресурсів, особливості трудових ресурсів і географічне положення країни
2. НТП та НТР
3. Соціально-економічні умови – особливості історичного розвитку, особливості виробничих традицій, рівень розвитку країни і механізм зовнішньоекономічних зв’язків
4. Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція
М.Т була історично першою формою МЕВ та й нині залишається основною формою світогосподарських зв’язків, яка відіграє значну роль в економічному розвитку сучасного світу. Подальший розвиток Т.М.Т. пов'язаний не тільки зі здобутками меркантилістів,але в першу чергу з критикою їхньої доктрини представниками класичної школи-А.смітом. Д.Рікардо,Дж.С.Міллем,результатом якої стали теорії абсол. І порівн..переваг обґрунтуванням вимог свободи торгівлі.
Суть теорії абсолютних переваг Сміта: держави повинні спеціалізуватися на виробництві експортні товари у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими державами. Абсолютна перевага означає, що в країні на одиницю витрат виготовляється товару даного виду більше ніж в іншій країні. Сміт вважав що світова економіка представлена двома країнами
Рікардо висуває теорію порівняльних переваг суть якої полягає в тому, що країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно меншими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами, тобто в основі міжнародної торгівлі лежить виключно різниця у витратах виробництва цих товарів а не абсолютні величині цих витрат.
Рікардо висуває припущення, що кожна країна має фіксовану кількість ресурсів або факторів виробництва, усі ресурси одного виду ідентичні і повністю використовуються; незалежно від обсягу виробництва на виробництво продукції використовується однакова кількість праці а світова економіка представлена двома країнами які обмінюються двома товарами без будь-яких бар’єрів
5. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
Митний тариф (податок) – це державний грошовий збір з товару, що переміщується через митний кордон країни під контролем митних органів.
Види митного податку:
1. За способом сплати:
специфічне мито – це фіксований податок, яким обкладається кожна фізична одиниця товару; адвалерне мито – встановлюється у вигляді % від митної вартості товару; комбіноване мито – поєднання специфічного і адвалерного, але не менше 10% вартості товару.
2. В залежності від мети запровадження:
заборонне – митна ставка дуже висока, що ліквідовує зовнішню торгівлю. обмежувальне мито не ліквідує торгівлю, а перекриває її.
3. За об’єктом обкладання:
імпортне (ввізне) – обкладається ввізна продукція;
експортне – обкладається вивізна продукція;
транзитне – обкладаються товари, що перевозяться через територію країни.
4. За характером дії:
сезонне – запроваджується для регулювання торгівлі продукцією сезонного характеру;
антидемпінгове – застосовується приймаючою країною у випадку ввезення на її територію товарів за ціною нижчою, ніж ціна на внутрішньому ринку країни експортера.
компенсаційне – обкладаються імпортні товари, при виробництві яких застосовувались експортні субсидії.
5. За походженням:
преференційне – імпортне мито пільгового характеру;
конвенційне (договірне) – запроваджується на базі угод; автономне – запроваджене на основі односторонніх рішень органів державної влади.
6. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
До нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі відносять квотування, добровільні експортні обмеження, експортні субсидії, демпінг, технічні та амін бар’єри і ембарго.
Квотування – це обмеження об’єму продукції (кількісне і вартісне), яку дозволяється ввозити в країну (імпортна квота) або вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Квотування здійснюється шляхом ліцензування – тобто надання державою дозволу на імпорт/експорт продукції. Ліцензія надається шляхом продажу з аукціону, надання її найбільш авторитетним фірмам і недобросовісний шлях.
Добровільні експортні обмеження – це та сама квота, але вона запроваджується не країною імпортером, а країною експортером.
Експортні субсидії – це фінансові пільги, які надає держава експортерам для розширення вивозу товарів за кордон. Країна імпортер на противагу експортним субсидіям застосовує компенсаційне мито.
Технічні та амін бар’єри – країна-імпортер висуває вимоги до певних х-стик товарів, що ввозяться до неї.
Ембарго – заборона державою ввозу певного товару у певну країну чи або вивозу з неї, найчастіше з політичних причин.
Демпінг – це міжнародна дискримінація у цінах, штучне заниження цін на зовнішньому ринку порівняно з внутрішнім (на 20 % дешевше внутрішніх цін і на 8 % - від зовнішніх). На противагу демпінгу застосовується антидемпінгове мито – це податок на імпорт, спрямований на зниження конкурентної переваги, отриманої іноз фірмою завдяки демпінговим цінам.
7. Політика протекціонізму: аргументи ”за” і „проти її проведення”
Протекціонізм –це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики. П. протекц. Була теоретично обґрунтована представниками меркантилізму.
Преваги політики протекціонізму: 1. сприяє розвитку національної економіці і зростанню зайнятості. 2. йде поповнення до держбюджету через продаж ліцензії. 3. підтримка молодих галузей і новостворених підприємств. 4. сприяє обороноздатності країни.
Недоліком політики протекціонізму можна вважати споживчі втрати людей які хотіли б купувати імпортний товар, при цьому виключається свобода торгівлі (політика фритредерства), тобто створюються перешкоди на шляху конкуренції з іноземними виробниками.
8. ГАТТ/СОТ
1 січня 1948 р розпочала свою роботу міжнародна організація ГАТТ, яка функціонувала на основі багатостороннього договору, в якому містилися принципи і правила міжнародної торгівлі; вона розробляла принципи торгівлі товарами.
Основні принципи діяльності ГАТТ:
1. Добровільність членства; 2. Країни, що належать до організації, надають усім іншим країнам-учасницям статус найбільшого сприяння у торгівлі; 3. Усі проблеми вирішуються шляхом переговорів; 4. Формування правил справедливої торгівлі; 5. Використання переважно митних засобів захисту нац ринку, усунення імпортних квот та нетарифних обмежень; 6. Прогресивне зниження митних тарифів.
З 01.01.96 ГАТТ перетворюється у СОТ, яка крім контролю торгівлі товарами, контролює торгівлю послуг та інтелектуальною власністю. Україна має статус спостерігача з 1992 року.
9. Причини та форми міжнар міграції робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення із одних країн в інші, що зумовлено х-тером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, дією екон відносин.
До економічних причин міграції відносять: 1. Існування високого рівня безробіття в країнах еміграції; 2. Міждержавні відмінності у розмірах ЗП; 3. Відмінності у екон розвитку країн; 4. Диференціація попиту на робочу силу; 5. Високий рівень умов праці в еміграційних центрах; 6. Можливості більшої реалізації своїх здібностей; 7. Міжнародний рух к-лу та функціонування міжнородного бізнесу.
До неекономічних причин відносять політичні, релігійні, національні, військові, екологічні і сімейні.
Види міжнародної міграції робочої сили:
1. За напрямками руху – еміграція, імміграція, рееміграція, ре імміграція.
2. За просторовими параметрами: зовнішня, внутрішньоконтинентальна, міжконтинентальна.
3. За часовими параметрами – постійна (безповоротна), тимчасова, сезонна, маятникова.
4. За характером організації міграційного процесу – добровільна, примусова, організована, нелегальна.
Особливостями сучасної міграції є: 1. Домінує тимчасова міграція, характерним є змінний х-тер, при цьому виділяють прискорену і уповільнену ротаційну міграцію; 2. Після ІІ св війни набула поширення нелегальна міграція; 3. На нинішньому етапі виникла і набула поширення міграція професіоналів.
10. Поз та негат аспекти експорту та імпорту роб сили
Позитивні наслідки експорту роб сили (для випускаючої країни):
1. Знижується рівень безробіття; 2. Зниж рівень соц напруги; 3. Грош перекази емігрантів є джерелом валютних надходжень; 4. Емігранти привозять в свою країну знання і досвід.
Негативні наслідки експорту роб сили (для випускаючої країни):
1. Втрата кваліфікованої робочої сили; 2. Зменшення ВВП та нац доходу країни-експортера; 3. Зниження кваліфікації емігрантів; 4. Виїздять люди у розквіті сил здебільшого з напрацьованим статусом у своїй країні.
Позитивні наслідки імпорту роб сили (для впускаючої країни):
1. Економія держави-імпортера на внесках у людський к-л; 2. Зростає ВВП приймаючої країни; 3. Економія на ЗП; 4. Покращення демографічної ситуації приймаючої країни; 5. Міграція стає регульованою.
Негативні наслідки імпорту роб сили (для впускаючої країни):
1. Для перенаселених впускаючих країн неможливість контролювати і забезпечити проживання нової робочої сили; 2. Поряд з кваліфікованими іммігрантами, приїжджають люди не з благополучним статусом і країна стає „перевалочним пунктом”.
Регулювання міграції здійснюється як на державному рівні, так і на міжнародному – Міжнародною міграцією праці (МОП) та Міжнародною організацією міграції (МОМ).
11. Міграція к-лу у підпр формі та її сучасні особливості
Міграція к-лу здійснюється у формі підприємницького і позичкового к-лу.
Підприємницький к-л – це закордонні інвестиції, що спрямовані на створення за кордоном філій, дочірніх компаній. Цю форму називають ще другою економікою через зв’язок з процесами в-цтва.
Позичковий к-л – це міжнародний кредит в товарній або грошовій формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої на умовах повернення, терміновості, сплати % та забезпеченості.
Підприємницький к-л вивозиться у формі портфельних і прямих інвестицій.
Портфельні інвестиції – це капіталовкладення в іноз ЦП з метою отримання прибутку, але без права реального контролю над об’єктом інвестування.
Риси портф інвестицій: здійснююься з метою отримання високго прибутку шляхом купівлі закордонних ЦП менше 25 % від акціонерного к-лу. Дохід отримується у формі дивідендів і %.
Прямі інвестиції – це реальні довготстрокові закордонні вкладення к-лу в результаті яких експортом к-лу організується в-цтво на території країни, яка приймає к-л. Рисами прямих інвестиції є контроль над іноз фірмою і отримання прибутку (підприємницького доходу або дивідендів) шляхом організації і ведення в-цтва за кордоном з повним володінням закордонною фірмою або контрольним пакетом акцій.
Існує також інвестування „з нуля” (за рахунок інвестицій на території країни-реципієнта створюються нові п-ства), інвестування шляхом злиття (обєднання компаній шляхом купівлі акцій однією з них) та інвестиції шляхом поглинання (одержання контрольного пакету акцій уже наявного п-ства в країні реципієнта).
Сучасні тенденції міграції к-лу у підпр формі проявляються в тому, що динаміка експорту к-лу випереджує динаміку експорту товару, зростає роль транс нац корпорацій, відбувається орієнтація на ринок передових технологій, а інвестиційні потоки рухаються в рамках інтеграційних угрупувань.
12. Міжнародний кредит як форма вивозу капіталу
Міжнародний кредит – це позика капіталу в товарній або грошовій формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої на умовах повернення, терміновості, сплати % та забезпеченості. Здійснюється з рахунок тимчасово вільних коштів, є умовою і каталізатором розвитку виробництва.
Різновиди кредиту:
1. За призначенням: прив’язаний (має цільовий х-тер), фінансовий (довільні цілі) і проміжний (обслуговує змішані форми вивозу капіталу).
2. За валютою позики: кредити у валюті позичальника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни і у пошуку валют.
3. За терміном дії: короткострокові (до 1 р), середньострокові (1-5, 1-7), довгострокові (понад 5-7).
4. За формою надання: товарні, грошові.
5. За характером забезпечення – забезпечені і бланкові.
6. За статусом кредиторів: урядові, міжнародних вал-фін організацій, приватні, змішані.
7. За цільовим призначенням – виробничі і невиробничі.
Позитивні сторони міжнародного кредиту: стимулює ЗЕД країни, створює сприятливі умови для іноземних інвесторів, закріплює позиції нац п-ств та банків пов’язаних з кредитом, забезпечує безперебійність між нар розрахункових операцій.
Негативні сторони між нар кредиту: поглиблюється диспропорція в промисловості, є засобом конкурентної боротьби за ринки збуту і укріплення позицій країни-кредитора на св ринку.
13 Проблема зовн заборгов та способи її вирішення
Зовнішня заборгованість – це сума зобов’язань країни іноземним кредиторам, що підлягає погашенню в обумовлені терміни. Способи реструктуризації боргу – списання, викуп, сек’юритизація і своп.
Списання боргу здійснюється у випадках, коли позичальник має критичні рівні кредитних ризиків (1. відношення зовн боргу до ВВП 50% і більше; 2. відношення зовн боргу до річного обсягу експорту 275%; 3. відношення витрат на обслуговування і погашення боргу до річного обсягу експорту 20% і більше; 4. відношення витрат на обслуговування зовн боргу до річного обсягу експорту 15% і більше).
Викуп боргу здійснюється безпосередньо позичальником, коли він має достатні золотовалютні резерви, а борги продаються із заниженням %.
Сек’юритизація боргу – це обмін старих боргів на нові облігації нижчої цінової еквівалентності, які емітуються позичальником спеціально для цієї схеми. % по нових зобов’язаннях має бути меншим, ніж до реструктуризації, тобто старі боргові зобов’язання обмінюються на нові і частково списуються.
Своп (обмін) боргу на акції корпоративного сектору або на інші ліквідні активи здійснюється за ініціативи кредитора.
Реструктуризація боргу здійснюється в рамках Паризького та Лондонського клубу кредиторів. Паризький клуб – це об’єднання представників найбільших країн кредиторів, який розглядає реструктуризацію боргу з урахуванням його передумов. Лондонський клуб здійснює реструктуризацію боргів через комерційні фінансові установи.
14. ВЕЗ: суть, еволюція, класифікація
Вільна економічна зона – це частина національної території на якій встановлено спеціальний митний податковий режим економічної діяльності, тобто з особливо сприятливим правовим режимом в першу чергу для іноземного капіталу, орієнтована переважно на розвиток експорту і немає тісних зв’язків з національним ринком.
ВЕЗ пройшли три стадії еволюції:
1. складські і транзитні зони 2. створення промислових вільних зон 3. комплексні зони вільного підприємництва
ВЕЗ класифікується:
1. За місцем розташування на внутрішні і зовнішні (розташовані біля державного кордону)
2. За характером об’єкта зонування: локальні (на базі невеликих територій підприємств), комплексні (значні за розміром територіальні утворення)
3. В залежності від взаємовідносин з економікою приймаючої країни: інтеграційні (існує тісна взаємодія з суб’єктами господарської діяльності які функціонують за межами ВЕЗ), анклавні (створюється на невеликих територіях, підприємствах, що функціонують на території ВЕЗ, зв’язків не підтримують)
4. ВЕЗ поділяють також за функціональною орієнтацією на зовнішньо торгівельні зони, торгівельно виробничі зони, науково технічні зони, туристично рекреаційні, банківсько страхові, зони прикордонної торгівлі, зони підприємства, тощо.
16. Бреттон-Вудська валютна система: характерні риси, причини кризи
В 1944 році в місті Бреттон-Вудсі відбулась валютно фінансова конференція на якій було створено МВФ і запроваджено новий золотовалютний стандарт. Ця система ґрунтувалась на кейнсіанській моделі і частіше її називають системою золото доларового стандарту.
Основні принципи системи: 1. за золотом зберігається роль загального еквіваленту і воно розраховується у міжнародних розрахунках. 2. в основі валютних курсів лежав золотий паритет. 3. на практиці зв’язок усіх валют із золотом здійснювався через посередництво долара. 4. зберігався фіксований режим валютних курсів фіксується цін золота.
Причинами довіри до долара вважають те, що він зберігав високий антиінфляційний імунітет що гарантувався високою конвертованістю у золоті крім того після другої світової війни США займало провідні позиції у виробництві.
Крах золото доларового стандарту відбувся у 1971 році, коли уряд США оголосив про припинення обміну долара на золото
15. Паризька та генуезька валютні системи
У 1867 році в Парижі проходить валютно фінансова конференція на якій золото було офіційно визнано міжнародною розрахунковою одиницею.
„Золотий стандарт” – це золотий монометалізм, грошова система при якій роль загального еквіваленту виконує золото, а в обігу функціонують золоті монети або грошові знаки розмінні на золото. Загалом система існувала в трьох формах: у золото-монетному, золото-зливковому, і золото-девізному стандарті. Золото виконує усі п’ять функцій грошей, обслуговує внутрішній і зовнішній обіг. В основі валютного курсу лежав золотий паритет який встановлювався відповідно до золотого вмісту валют. Валютний курс міг відхилятися від утвердженого золотого паритету на величину витрат необхідних для вивезення золота.
Існування золотого стандарту забезпечувалось через фіксацією країни золотого вмісту своєї грошової одиниці, фіксацією ціни на золото, забезпеченню вільного ввезення чи вивезення золота і жорстокого співвідношення між нац. золотими запасами і кількістю грошей в обігу.
Преваги системи золотого стандарту полягали в автоматичному покриттю пасивного сальдо платіжних балансів, забезпеченні загальності і конвертованості світових грошей, стійкості валютних курсів.
Недоліками вважають її жорсткість і недостатню еластичність, залежність від рівня видобутку монетарного золота, неможливістю проведення державами власної золотовалютної політики.
Золотий стандарт проіснував до першої св війни, на початку другої світової війни с-ма зазнала повного краху.
У 1922 році відбулась Генуезька міжнародна вал-фін конференція де було закріплено перехід від золотомонетного до золото зливкового стандарту. Лише валюта провідних країн могла обмінюватись на золото. В інших країнах почала діяти система золото-девізного стандарту, тобто най. валюта розмінювалась не на золото а на девізи (іноземну валюту розмінювали на золото).
С-ми зол зливкового та зол-девізного ст. були урізаними с-мами через те що в обігу були відсутні золоті монети, золот перестало виконувати ф-цію засобу обігу і платежу, а монетарне золото зосереджувалось в руках держави
17. Ямайська валютна система: причини виникнення, характерні риси
У 1976 році у місті Кінгстоні зібралась ямайська міжнародна валютно фінансова конференція, яка офіційно почала функціонувати у 1978 році, існує і розвивається по сьогоднішній день
Принципи ямайської системи: 1. здійснена офіційна демонетизація золота – золото стало звичайним товаром переставши виконувати функцію міри вартості. Сьогодні золото валютні запаси існують у розрахунках, централізованій і приватній формах. 2. Постало питання про реальне запровадження спеціальних прав запозичення (СПЗ). 3. Запроваджено плаваючі валютні курси
18. Платіжний баланс як дзеркало світогосподарських зв’язків країн
Платіжний баланс – це статистичний звіт поданий у формі бухгалтерських рахунків про торгові та фінансові угоди суб’єктів країни із закордону за певний проміжок часу (за рік). Він показує співвідношення між усіма отриманими доходами і всіма здійсненими платежами. При побудові платіжного балансу всі зовнішньоекономічні операції поділяються на кредитні (приносять ін. валюту) і дебетові (витрати валюти).
Структура платіжного балансу:
1. Торговий баланс – співвідношення між вартістю ввезених та вивезених товарів
2. Баланс послуг – включає платежі і надходження по традиційних послугах
3. Баланс переказів – фіксуються приватні та офіційні перекази.
Баланс послуг і Б. переказів називають невидимими операціями. Б. переказів + Б. послуг + торговий Б. = Б. поточних операцій.
4. Б. руху капіталів показує співвідношення між ввозом та вивозом державних і приватних капіталів, міжнародних кредитів
5. Помилки і пропуски
6. Статті які відображають операції з ліквідними валютними активами
Статті балансу поділяються на основні і балансуючі
На стан платіжного балансу впливають нерівномірність економічного та політичного розвитку країни, міжнародна конкуренція та зміни в торгівлі, мілітаризація, циклічні коливання економіки, валютно-фінансові фактори і надзвичайні ситуації
19. Загальна характеристика групи світового банку
На сьогоднішній день світовий банк включає:
1. міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)
2. міжнародна фінансова корпорація (МФК)
3. міжнародна асоціація розвитку (МАР)
4. багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ)
5. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС)
Усі організації є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство.
МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. МАР створена у 1960 році як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменше розвинутим країнам на більш „ліберальних” засадах порівняно з МБРР. Формально МАР незалежна від МБРР, їх ресурси відокремлені але їх цілі подібні.
МФК створена у 1956 році з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері з відсутністю права домагатися урядових гарантій під свої інвестиції
БАГІ створено з метою сприяння надходження інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ надає гарантії від некомерц ризиків обраним нею інвестором; консультує уряди країн, що розвиваються з питань міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги, тощо
МЦУІС створений у 1966 році з метою стимулювання приватних інвестицій через урегулювання інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами.
20. Загальна характеристика МВФ
МВФ- це міжурядова о-ція, призначена для регул.вал.-кред. відносин між державами-членами й надання їм фінансової допомоги у вигляді кредитів в разі виникнення валютних ускладнень,викликаних дефіцитом платіжного балансу.
МВФ функціонує з 1947 року, основними завданнями є:
1. Сприяє міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют. 2. Сприяє створенню багатосторонньої системи платежів та розрахунків. 3. Підтримує рівновагу платіжних балансів країн членів МВФ. 4. Вживає заходи що спрямовані на регулювання валютних курсів. 5. Надає короткострокові кредити країнам членам МВФ для покриття дефіцитів їх платіжних балансів та на ліквідацію валютних обмежень.
Джерела формування капіталу МВФ:
1. Членські внески країн членів (квоти в залежності від економічного значення та питомої ваги країни в світовій економіці 2. Позичкові кошти для поповнення необхідної валюти. 3. Кредитна лінія („Генеральні угоди про позики”) – надають уряди найрозвинутіших країн світу.
Механізми кредитування МВФ:
1. Звичайний механізм – в межах резервної позиції країни можуть отримати кошти від МВФ автоматично за першою вимогою, по них не сплачуються проценти, комісійні і їх можна не повертати. Поверх резервної позиції країни можуть отримати іноземну валюту в розмірі 100% квоти. До цього механізму відноситься розширене фінансування, можливе додаткове фінансування
2. Спец компенсаційний механізм – кошти за цим механізмом надаються у випадку непередбачених ситуацій, якщо країна понесла збитки від експорту чи імпорту, але ці збитки носять тимчасовий характер і викликані зовнішніми особливостями незалежними від країн членів 3. Надзвичайна допомога – це допомога (товарами), що має вирішити проблему платіжного балансу внаслідок стихійного лиха
4. Допомога країнам з низьким рівнем доходів, це безпроцентна позика
21. Загальна характеристика МБРР та ЄБРР
МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. Сьогодні членами МБРР є 181 країна
Основними цілями МБРР є:
- сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів через заохочення капіталовкладень на виробничі потреби - заохочення приватних іноземних капіталовкладень і надання фінансової допомоги з метою розвитку виробничого сектора економіки - сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і підтримці платіжних балансів через заохочення міжнародних капіталовкладень у розвиток продуктивних сил держав-членів
ЄБРР створений для фінансування економічних реформ у країнах східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки. Має статус міжнародні фінансові організації з високим кредитним рейтингом
Основні цілі і функції:
- підтримка економічного розвитку і реконструкції країн ЦСЄ - підтримка країн-отримувачів допомоги проведені структурних економічних реформ - сприяння інвестиціями у виробництво, а також у сферу послуг і фінансовий сектор - стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів - заохочення прямих іноземних інвестицій - підтримка приватного сектора
22. Валюта та її види
Валюта – це законодавчо встановлена грошова одиниця даної країни обов’язкова для використання на внутрішньому ринку країни емітента; Це грошові знаки іноземних держав, які використовуються у міжнародних розрахунках; Це міжнародні розрахункові грошові одиниці і платіжні засоби. Розрізняють міжнародну торгову і міжнародну резервну валюту
Міжнародна торгова валюта служить для оцінки та опосередкування міжнародних торгових операцій.
Резервна або ключова валюта – це нац. валюта провідних країн, яка виконує функції міжнародного платіжного та резервного засобу, служить базою визначення валютного паритету та валютного курсу для інших країн, є основою валютних резервів країн (централізованих запасів золота і іноземної валюти, що використовується урядовими організаціями або ЦБ для здіснення платежів у міжнародних розрахунках). Міжнародна валютна ліквідність включає іноземну валюту, золото, резервну позицію в МВФ і міжнародні розрахункові грошові одиниці
Міжнародна розрахункова одиниця – це колективна валютна одиниця, яка використовується як умовний масштаб для співставлення міжнародних вимог та зобов’язань, встановлення валютного паритету та курсу.
Самою першою розрахунковою одиницею був епуніт потім використовувались єро і перевідний рубль.
СПЗ (спеціальні права запозичень) – це спеціалізована одиниця, особливі кредитні гроші МВФ, які використовуються для розрахунків між країнами членами МВФ.
Екю валюта з реальним забезпеченням курс якої розраховується на базі кошика валют країн членів ЄС, саме вона матеріалізується в євро.
Євро-долари – це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, що розміщені за межами США організаціями і приватними особами різних країн.
Євро валюта – це іноземна валюта, яка знаходиться за межами країни емітента
23. Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Режими ВК
Валютний курс – це ціна грошової одиниці валюти виражена в грошових одиницях інших країн.
Валютні котирування – це метод встановлення курсів ін. валют, визначення пропозицій їх обміну на валюту даної країни. Розрізн пряме і непряме вал котирування
Крос-курс – це курс між двома валютами розрахований на основі курсу кожної з них у першій валюті.
Сьогодні в основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності. Купів спроможність – це певний набір споживчих благ, які можна отримати за нац одиницю. Паритет купівельної спроможності – співвідношення між двома валютами, яка показує чому = купівельна спроможність однієї країни виражена в грошовій одиниці іншої країни.
Множинність ВК – ситуація коли в країні одночасно розраховується декілька валютних курсів .
Девальвація – це знецінення валюти на ринках; Ревальвація – подорожчання валюти, які цілеспрямовано здійсненні урядом.
Режими валютних курсів – це процедура визначення валютних курсів, його зміни та використання для здійснення розрахунків. Існує 2 види режимів валютних курсів: фіксований; плаваючий.
Фіксований валютний режим – передбачають валютний кредит зареєстрованих валютних паритетів які лежать в основі валют і підтримуються державними валютними органами.
Види фіксованих валютних курсів:
1. реально-фіксовані – в сонові валютних курсів лежить золотий паритет і допускаються відхилення валютного курсу від золотого паритету в межах золотих точок. Він можливий в період існування золотого стандарту.
2. договірні фіксовані – валютні курси спираються на погоджений еталон, поєднується золото і національна валюта окремої країни.
24. Міжнародна економічна інтеграція
Економічна інтеграція – це процес зближення національної економіки шляхом створення єдиного економічного простору для більшого переміщення т.п. капіталів робочої сили через національні кордони
Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом факторів світового розвитку, серед яких найвагомішими є глобалізація і регіоналізація
Глобалізація – формування єдиної для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин, поширення безпосередніх і опосередкованих зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу супроводжується утворення міжнародної організації, що є регулятором цього процесу
Регіоналізація – це поглиблення міжнародних зв’язків на регіоні
Рівні міжнародних економічних інтеграції:
- зона преференційної торгівлі, - вільний торговий простір,
- митний союз, - спільний ринок, - економічний союз,
- валютний союз, - політичний союз.
25. Суть та форми міжнародного бізнесу
Міжнародний (транснаціональний бізнес) – це бізнес у міжнародному масштабі який здійснюється за межами країни.
Цілі міжнародного бізнесу:
1. Доступ до нових ринків, подолання існуючих держ. бар’єрів
2. Доступ до нових джерел ресурсів
3. Усунення або пом’якшення конкуренції
Фактори що сприяють розвитку міжнар бізнесу
1. Досягнення в галузі комп’ютерних технологій та телекомунікацій призвели до зростання обміну інформацією та ідеями через кордони держав 2. Уряди багатьох країн послідовно знижують бар’єри для інвестицій та товарів 3. Існує тенденція до уніфікації в рамках світового товариства 4. Існують (зберігаються) відмінності національних ринків
Типи міжнародних корпорацій:
1. ТНК – це компанії що здійснюють одно національний управлінський контроль та є інтернаціональними за сферою діяльністю (картелі, синдикати, концерни, альянси
2. Багатонаціональні корпорації – інтернаціональні за капіталом управлінським контролем і сферою діяльності
3. Міжнародні корпоративні союзи (альянси) – це спеціальні об’єднання промислових, банківських та інших концернів з метою вирішення масштабних економічних задач
До найбільш розповсюджених видів міжнародного бізнесу відносять експорт, ліцензування, франчайзінг, контракт на управління проекти „під ключ”, прямі зарубіжні інвестиції.
26. Відкритість економіки: суть, критерії індикатори.
Економіка буває відкрита і закрита
Автаркія (закрита економіка) – це стан економіки, при якому задоволення потреб споживачів забезпечується виключно за рахунок внутрішнього національного виробництва, а обмін з іншими країнами практично відсутній
Відкрита економіка передбачає активне використання усіх форм МЕВ. Її побудова це контрольований процес вирішальну роль у якому виграє держава.
Рівень відкритості національної економіки залежить від рівня розвитку національної економіки і внутрішнього ринку, участі у міжнародному поділі праці.
Переваги відкритої економіки полягають у спеціалізації праці, ефективному використанні ресурсів і забезпечені розвитку народної економіки.
Критерії доцільності побудови відкритої економіки
1. підвищення ефективності національної економіки
2. зростання конкурентності національної економіки
3. зростання рівня економічної безпеки країни (незалежності у формуванні власної економічної системи)
Індикаторами відкритості національної економіки є 1. експортна квота (Ек=Е/ВВП*100%), 2. імпортна квота (Ік=І/ВВП*100%), 3. зовнішньоторгова квота (ЗТк=ЗТ/ВВП*100%)
Висновки по теорії Сміта і Рікардо наступні:
1. Кожна країна приймаючи участь у міжнародній торгівлі може відокремити споживання від виробництва і таким чином забезпечити більш високий рівень задоволення потреб споживачів
2. Спеціалізуючись на виробництві певного продукту згідно з принципом порівняльних преваг та вступаючи в обмін з іншими країнами, країна отримує позитивний ефект, який реалізується у формі збільшення виробництва і споживання.
Теорія Хекшера-Оліна: країни будуть спеціалізуватися на виробництві тих товарів виготовлення яких вимагає значних витрат відносно надлишкових факторів та будуть імпортувати товари, у виробництві яких довелось би використовувати відносно дефіцитні фактори
Вернон висунув теорію життєвого циклу товару, тобто товар переживає чотири стадії розвитку – впровадження, зростання, зрілість, занепад.
Перу висуває теорію міжнародних альтернатив. На сучасному етапі високо розвинуті країни все менше залежать від зовнішньої торгівлі, а країни третього світу навпаки – її потребують
Плаваючий валютний курс формується під впливом попиту та пропозиції на валютному ринку
1. незалежне плавання – валютний курс формується на валютному ринку під впливом валютних цін при незначному впливі центрального банку
2. регульоване плавання – відчутне втручання центральних валютних органів (в першу чергу центральних банків). При цьому держава визначає межі відхилення курсу – валютний коридор.
3. змішане плавання щодо однієї валюти
Крім чистих режимів виділяються режими виходячи з національних особливостей
Преваги фіксованих курсів:
1. Дисциплінує економічну політику країн світу 2. Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш чіткої координації макроекономічної політики країн світу
3. Створюється ефективне економічне середовище 4. Сприяє зростанню світової торгівлі
Недоліки фіксованого курсу (усі долає плаваючий курс)
1. Внутрішні економічні цілі підпорядковані зовнішнім цілям у забезпечені рівноваги валютного балансу 2. Вимагає занадто великого обсягу резервів 3. Його не можна підтримувати протягом тривалого часу успішно внаслідок великих розбіжностей між країнами щодо економічної політики і структури економічної системи
4. Ігнорує вільну гру попиту і пропозиції.
Недоліки фіксованого валютного курсу є позитивом плаваючого
Недоліки плаваючих валютних курсів:
1. Внаслідок відсутності погоджених правил валютних політик окремих країн виникають конфлікти між цими країнами 2. Існує ризик невизначеності в торгівлі 3. Валютне плавання називається брудним
27. Аргументи протекціонізму
Одним з найбільш вагомих аргументів є необхідність забезпечення національної оборони, національної безпеки. 3 цим аргументом найчастіше виступають стратегічні галузі – енергетика, машинобудування та ін., наполягаючи на необхідності самозабезпечення країни відповідною продукцією на випадок надзвичайних обставин або війни. Це аргумент не стільки економічного, скільки політичного характеру, який застосовується з метою одержання пріоритетного статусу певними галузями. Але досягнення самозабезпеченості за допомогою торговельних обмежень породжує значні суспільні втрати від високих цін на продукцію захищених галузей.
Аргументом політики протекціонізму може виступати необхідність забезпечення національної економічної безпеки, економічної незалежності. В першу чергу, цей аргумент стосується країн, які спеціалізуються на виробництві одного товару, який становить основу експорту країни, і коливання цін світового ринку на нього створює ризик втрат для економіки країни в цілому.
Спорідненим аргументом є аргумент захисту молодих галузей. В сучасних умовах розвиненої та жорсткої конкуренції на світовому ринку молоді галузі мають незначні шанси стати ефективними і конкурентоспроможними. Але в ізоляції від світової конкуренції вони не зможуть порівнювати національні витрати виробництва з міжнародними. Безперечно, що молоді галузі потребують захисту до того часу, коли вони зможуть набути порівняльних переваг.
28. Порівняльний аналіз економічних наслідків квоти і мита
Основним інструментом торговельної політики є митні тарифи й мита. Митний тариф – це звід ставок мита, що застосовуються до товарів, які переміщуються через митний кордон країни. Митний тариф може також бути визначений як конкретна ставка мита, що сплачується в разі ввезення або вивезення товару з митної території країни. В останньому випадку поняття митний тариф і мито співпадають.
Квотування – це обмеження обсягу експорту (експортна квота) або імпорту (імпортна квота) у кількісному чи вартісному виразі за певний період часу. Квоти сезонного характеру називаються контингентами
Тому може здаватися, що тарифні і нетарифні обмеження практично однаково впливають на добробут споживачів та економіки в цілому, але це не так. Порівняльний аналіз впливу мита і квоти у довгостроковому періоді показує, що з точки зору впливу на добробут мито має певні переваги над імпортними квотами.
Частково це пояснюють тим, що іноземні виробники, прагнучи зменшити негативний вплив мита на обсяги свого продажу, будуть намагатися зменшити витрати виробництва, що зрештою дозволяє знизити ціни. В результаті у виграші будуть національні споживачі, які зможуть купувати більше товарів. Квота не стимулює іноземних виробників до зниження витрат, оскільки економія на витратах не призведе до розширення імпорту. В умовах економічного зростання, коли зростає внутрішній попит на імпортні товари, негативний вплив квот стає ще більшим порівняно з негативним впливом мита.
В цілому аналіз економічних наслідків застосування інструментів протекціоністської торговельної політики показує, що виграш, який отримують захищені національні виробники, досягається ціною значно більших втрат для добробуту нації. Протекціоністські бар'єри призводять до підвищення цін, скорочення обсягів споживання і обсягів світової торгівлі, вони стимулюють розвиток неефективних виробництв і закріплюють неефективний розподіл ресурсів в межах окремої країни та світової економіки в цілому. Політику свободи торгівлі у цьому плані характеризують виключно позитивні результати. Але якщо зважити на те, що в сучасних умовах конкуренція на міжнародних ринках не є досконалою, що наводнення національного ринку іноземними товарами може загострити проблему зайнятості, що без захисту певні галузі не зможуть конкурувати у світовій торгівлі, доводи прихильників протекціонізму можуть виглядати цілком прийнятними. Зрештою кожна країна і світове співтовариство в цілому шукають оптимальне співвідношення між свободою торгівлі та протекціонізмом. Це співвідношення є більш сприятливим для розвитку світової торгівлі, чим ближче воно наближається до свободи торгівлі.
29. Аргументи протекціонізму
Одним з найбільш вагомих аргументів є необхідність забезпечення національної оборони, національної безпеки. 3 цим аргументом найчастіше виступають стратегічні галузі – енергетика, машинобудування та ін., наполягаючи на необхідності самозабезпечення країни відповідною продукцією на випадок надзвичайних обставин або війни. Це аргумент не стільки економічного, скільки політичного характеру, який застосовується з метою одержання пріоритетного статусу певними галузями. Але досягнення самозабезпеченості за допомогою торговельних обмежень породжує значні суспільні втрати від високих цін на продукцію захищених галузей.
Аргументом політики протекціонізму може виступати необхідність забезпечення національної економічної безпеки, економічної незалежності. В першу чергу, цей аргумент стосується країн, які спеціалізуються на виробництві одного товару, який становить основу експорту країни, і коливання цін світового ринку на нього створює ризик втрат для економіки країни в цілому.
Спорідненим аргументом є аргумент захисту молодих галузей. В сучасних умовах розвиненої та жорсткої конкуренції на світовому ринку молоді галузі мають незначні шанси стати ефективними і конкурентоспроможними. Але в ізоляції від світової конкуренції вони не зможуть порівнювати національні витрати виробництва з міжнародними. Безперечно, що молоді галузі потребують захисту до того часу, коли вони зможуть набути порівняльних переваг.
БМР
36.Банк міжнародних розрахунків
Найстарішою кредитною інституцією регіонального типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга після Першої світової війни 20 січня 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем платежів Німеччини. Засновниками БМР стали група із шести центральних банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і група банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. За згодою сторін Банк був розташований у Швейцарії, яка надала йому Установчу хартію, але його діяльність регулюєтьвя міжнародним правом. Нова міжнародна організація повинна була сприяти співробітництву центральних банків країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій (стаття 3 першого Статуту). БМР розпочав свою діяльність 17 травня 1930 р. у Базелі. До 1932 р. його учасниками стали ще 19 країн Європи.
Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансової стабільності. Це визначає місце і роль банку в системі міжнародних відносин: БМР є місцем зустрічі представників центральних банків; є банком центральних банків - зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі; є агентом або довіреною особою з різноманітних міжнародних фінансових домовленостей.
За правовим статусом БМР є компанією з обмеженою відповідальністю, що має випущений акціонерний капітал. Статутний акціонерний капітал банку міжнародних розрахунків становить 1500 млн золотих франків у вигляді 600 000 акцій з рівною номінальною вартістю (2500 золотих франків за акцію).
На капітал Банку кожна країна-учасниця в межах свого пато-вого внеску може здійснити або пряму підписку на акції або продаж їх на відкритому валютному ринку. Перший шлях передбачає, що центральні банки самі підписуються на акції, а другий - що вони можуть організувати публічну підписку на акції у своїх країнах.
Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.Загальні збори скликаються щороку, як правило, у другий понеділок червня з представників центральних банків-акціонерів, голоси яких розподіляються пропорційно до кількості їх акцій.До складу Ради директорів входять шість керуючих центральних банків. Крім того, кожний із них назначає ще одного члена, який представляє його країну. Із числа членів Ради директорів обирається голова і призначається президент банку Рада директорів призначає головного менеджера (нині ним є Ендрю Д. Крокетт) та інших членів правління, яке здійснює оперативну діяльність з керівництва банком.
БМР виконує цілий ряд функцій. Зокрема він:* здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами, тобто БМР є банком центральних банків;* слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва, у рамках якрго періодично зустрічаються керівники центральних банків;* виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансових відносин;* виконує функції агента та довіреної особи з виконання міжнародних фінансових угод, у тому числі до 1994 р. у рамках ЄС.
Як банк центральних банків БМР виконує важливу функцію координатора діяльності цих банків. Водночас не тільки центральні банки-акціонери, а й інші центральні банки (близько 120), а також різноманітні міжнародні фінансові установи використовують БМР як банк. Крім здійснення взаємних міжнародних розрахунків, він надає усілякі фінансові послуги щодо управління зовнішніми резервами центральних банків.
Під егідою БМР і за його підтримки працюють три комітети з розроблення та погодження нормативних банківських стандартів:1) Базельський комітет з банківського нагляду - розробляє мінімальні принципи ефективного банківського нагляду;2) Базельський комітет з систем платежів і розрахунків - здійснює нагляд за міжнародними розрахунками і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків. Найбільш значущими є його рекомендації щодо розрахунків за фінансовими деривативами, урахування системних ризиків тощо;3) Постійний комітет з євровалют - вивчає і надає рекомендації щодо удосконалення банківського регулювання ринку євровалют.
За роки свого існування БМР перетворився на провідний інформаційно-дослідницький центр з монетарних і фінансових проблем. Він збирає і публікує інформацію про стан на міжнародному ринку банківських і фінансових послуг. Дослідження банку мають прикладний характер. БМР готує міжбанківську базу даних, доступ до якої мають центральні банки. Вона містить інформацію про діяльність центральних банків на зовнішніх валютних ринках та про стан цих ринків.БМР своєю діяльністю сприяє виконанню міжнародних фінансових угод, надаючи з цією метою посередницькі і довірчі послуги. При цьому він діє як фіскальний агент або банк-депозитарій з міжнародних угод про позики. Нині він є агентом щодо клірингових платежів у євро. Крім того, Банк може виконувати інші різноманітні функції, наприклад агента з гарантування повернення боргу.
Україна не є учасником БМР. Але Національний банк України розглядає можливості щодо організації співробітництва з БМР. Адже Банк міжнародних розрахунків є великою світовою організацією, яка сприяє міжнародному валютно-кредитному співробітництву, є банком центральних банків.
30. Автаркія—це ізоляція держави від зовнішньоекономічного впливу, створення незалежного господарства, яке може себе самозабезпечити без усілякої підтримки з зовні. Автаркія є вагомою противагою сьогоденному глобалізму. Повна автаркія(ізоляція) може бути реалізована тільки в умовах „народного господарства”(виробництва).
Автракія –це також стратегічний план мілітаризації та підготовки до війни. Він дозволяє раціонально сконцентрувати ресурси та направити їх на потреби
При автаркії наша країна зможе стати самодостатньою і незалежачою не від кого.Сама автаркія створить умови для розвитку нашої держави,а не інших,як це при капіталізмі.
Автаркія дасть змогу повернути політичну стабільність,оскільки економічна незалежність визначає політичну.Автаркія дасть можливість розвивати українське ВПК,а значить і українське військо.Наша економіка буде незалежною від інших валют,оскільки усі міжнародно-торгові операції будуть здійснюватися за допомгою клірінгу(зовнішнього бартеру).Інвестиції нам будуть просто не потрібні,оскільки ми будемо мати своїх безліч.Автаркія дає можливість керуватися „власним життям”,а значить ми зможемо контролювати ринок і вивезти з нього усе негативне:егоїзм,лібералізм.,індивідуалізм,спекуляції,лихварство.Замість цього ми дамо собі порядок,дисципліну,культуру,підприємницьку діяльність,яка буде діяти по-альтруїстичній схемі,соціальну справедливість,справедливий розподіл. Автаркія—це навіть,щось більше,ніж просто економічна незалежність,це ще й політична й соціальна дієздатність та вільність,оскільки економічна незалежність,автоматично дає нам можливість політично,військово та інформаційно-ідеологічно визволитися від кайданів „світової спільноти”,а значить дає нам право стати Великою
Повна автаркія—це повна ізоляція країни,в цих обставинах вона не веде будь якої торгівлі
з жодною країною світу.Це може бути наслідком політичного конфлікту чи санкцій в сучасному світі.В умовах народного господарства це було можливим,але при товарному господарстві це є просто смішним та утопічним.
31. Проблеми іноземних інвестицій в Україні
Іноземні інвестиції є провідником сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною „перепусткою” на світові ринки товарів та капіталів, дозволяючи при цьому компенсувати дефіцит національних грошових коштів.
На сьогоднішній день потреба в інвестиціях для структурної перебудови української економіки зростає. Цікаво буде відмітити, що валові інвестиції в основний капітал в Україні за 1994 – 2001 роки склали 47 млрд. доларів.
Непривабливий інвестиційний клімат в Україні, що негативно впливає на можливості активізації процесу залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни.
В умовах ринкового трансформування економіки України дуже гострою є потреба в значних іноземних інвестиціях. Для більшості країн з перехідною економікою ефективно використаний іноземний капітал стає ключовим фактором їх розвитку. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки.
В Україні існують об’єктивні й суб’єктивні фактори, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:
- залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшому співробітництві, подаючи запити щодо економічної політики уряду;
- нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;
- повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансові організації при вкладанні коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;
- невирішеність питання щодо надання у приватну власність земельних ділянок під об’єкти, що приватизуються;
- темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;
- низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих із допомогою іноземного капіталу підприємствах;
- невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв’язок України з іншими країнами, надавати необхідні послуги для оперативного управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями.
Отже, в Україні сформувався малосприятливий інвестиційний клімат, який спричинив брак стратегічних іноземних інвестицій. Залученню прямих іноземних інвестицій сприяє процес формування інституційного середовища. Україна, з одного боку, поступово включається в діяльність міжнародних економічних структур, а з другого – досить інтенсивно розвиває внутрішні ринкові організаційні структури та інститути. Сформовані та діють інститути, що регулюють або забезпечують зовнішньоекономічну діяльність: Міністерство економіки та європейської інтеграції, валютно-економічне управління Міністерства фінансів, Державна митна служба, відповідні підрозділи і служби в інших відомствах.
32.Суть і причини ММРС
ММРС-це переміщення працездатності населення з одних країн в інші,зумовлене х-ром розвитку продуктивних сил і в-чих відносин дією економічних законів. У 1960-Змлрд.чол, 3,2млн-міграція У2000-6млрд.чол,35млн-міграція 1 ЗОмлн.чол-загальа легальна міграція.
Причини:
1.Економічні причини-ММРС
2.Відмінності у рівні економічного розвитку країни
3.Низький рівень ЗП в країнах еміграції.
4.Високий рівень безробіття в країнах еміграції.
5.Диференціація попиту на робочу силу.
б.Порівняно високий рівень умов праці,безпеки праці в країнах імміграції (реципієнти).
7.Можливість більш повної реалізації своїх здібностей;потреб
у розвитку особистості в країнах імміграції-міжнародний рух
капіталу та функціонування транснаціональної корпорації(ТНК).Це поєднання робочої сили.
8.НееконОМічні причини.
9.Політичні, релігійні, національні.Існує дискримінація за цими причинами. Ю.Військові причини. ХХст.-біженці.
11.Екологічні причини.
12.Сімейні причини,прагнення до воз'єднання сіме
33.Види та етапиММРС.
Види ММРС
1 .За напрямками руху:
-еміграція-виїзд людей з країни;
-імміграція-в'їзд людей з інших країн(іноземців)з метою
проживання протягом визначеного терміну;
-ресміграція-повернення іммігрантів на батьківщину.
2.3а просторовими параметрами:
-зовнішня-переміщення робочої сили за межі своєї країни;
-внутрішньоконтинентальний;
-міжконтинентальний.
3.3а часовими параметрами: 'постійна (безповоротна)»люди
виїжджають на постійне місце проживання;
-тимчасова-виїзд на певний час;
-сезонна-виїзд на певний сезон;
-маятникова-люди постійно повторюють виїзд(для
прикордонників).
4.3а характером організації міграційних потоків:
-добровільна-непримусовий виїзд;
-примусова-вимушене виселення людей з країни;
-організоване-переміщення здійснюється завдяки;
-нелегальне-саМовільне переміщення
робочої сили за межі країни.
Етапи ММРС
1 .Період домонополістичного капіталізму( Англія-18-19ст.)
-відбулися промислові перевороти;машини витісняють
людей.Капіталізація в с/г.
Починають розвиватися країни, де є нехватка робочої сили
(США,Канада)-континентальна міграція.
2.Період монополістичного капіталізму.80-ті рр.(19ст.і період до
першої світової).У розвинутих країнах посилений попит на робочу
силу. Розвивається міграція з менш розвинутих в більш розвинуті. Мігрувала некваліфікована робоча сила.
3.Період між 1-ю і 2-ю світовою війнами спостерігалося зменшення
міграціїдому з експортерів було виключено країн СРСР.В 30-ті рр.
спостерігався процес реалізації робочої сили із США і обмеження
міжконтинентальни міграцій.
4.Розпочався після 2-ї світової війни і до сьогодні.
З4.Основні напрямки та особливості сучасної МРС.
Сучасна міграція носить глобальний х-тер. Центри: -США і Канада-традиційні центри емігрантів; -Венесуела і Аргентина-дві країни латинської Америки. Нафта з 1983р.еміграційні потоки до районів Перської затоки;
-Африканський континент-постачальник робочої сили.Кенія,Ліберія,Зімбабве і Камерун-еміграційні центри; Країни західної і північної Європи.
Особливості сучасної МРС:1 .Домінує тимчасове МРС(реміграційний характер).Розрізняють прискоренуротацію-перебування іноз.роб.сили до 3 р.; уповільненаротація-коли іноземц більше Зр.2.Набула поширення нелегальнаміграція (економія на ЗП).3.Виникла і набула поширенняміграція професіоналів(високоосвідчені кваліфікованіпрацівники).Мотиви або причинипрофесіональної міграиії:-неадекватність умов длянаукових досліджень у різнихкраїнах.Відсутність набатьківщині умов для розвитку,-суттєві відмінності увинагороді у статусі,упрестижності лікарів, вчителів,інженерів. здійснюється 2 шляхами:
імігрують спеціалісти
іде відплив талановитої молоді.
Наслідки міграиії: 1 .Негативні наслідки МРС для країн-донорів:
-втрата кваліфікованої робочої сили -втрати інтелектуального потенціалу посилюють десиропорції науково-технічного розвитку окремих країн;
-зменшується ВВП та НД; -знижується кваліфікація імігрантів;
-Виїжає робоча сила у розквіті сил,а повертаються хворі і старі люди; моральні втрати емігрантів та членів їх сімей(за кордоном вони «ніхто»-велике приниження для чоловіків). 2.Позитивні наслідки: -знижується рівень безробіття -знижуєт соц.напруга в країні -грошові перекази емігрантів є головним джерелом валютних надходжень(у2007р вони становили 25% від ВВП) -емігранти переносять у свою країну знання і досвід. Наслідки країн реиипієнтів: Позитивні момент(імпортери) -економія держави-імпортера на внесок в людський капітал; -зростає ВВП країн-імпортері за рах.вартості товарів і послуг створених імігрантаМй -економія на ЗП; -імміграція впливає на демографічну ситуацію в приймаючих країнах. Негативні наслідки для приймаючих країн: -виникла конкуренція на ринках праці та житла; -імігранти надають перевагу прожив етнічними анклавами -намітилась тенденція до маргіналізації та зростання злочинності; -виникають конфлікти; -почав розвиватися новий бізнес-торгівля людьми. Регулювання ММРС-МОП і МОМ. -міграція і еміграція в Україн:
млн.емігрантів.Україна підписала багато статей з Європ. хартії.
2001р.Укр. підписала конвенцію ООН-«Про захист прав емігрантів».
В україні виникла сьогодні проблема іміграції-через російську територію. Реадмісія-угода-Україна бере на себе зобов'язання приймати іммігрантів і утримувати в людських умовах. Може приймати 180 нелегалів, з них на 1 нелегала 7750 грн
35. Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція
М.Т була історично першою формою МЕВ та й нині залишається основною формою світогосподарських зв’язків, яка відіграє значну роль в економічному розвитку сучасного світу. Подальший розвиток Т.М.Т. пов'язаний не тільки зі здобутками меркантилістів,але в першу чергу з критикою їхньої доктрини представниками класичної школи-А.смітом. Д.Рікардо,Дж.С.Міллем,результатом якої стали теорії абсол. І порівн..переваг обґрунтуванням вимог свободи торгівлі.
Суть теорії абсолютних переваг Сміта: держави повинні спеціалізуватися на виробництві експортні товари у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими державами. Абсолютна перевага означає, що в країні на одиницю витрат виготовляється товару даного виду більше ніж в іншій країні. Сміт вважав що світова економіка представлена двома країнами
Рікардо висуває теорію порівняльних переваг суть якої полягає в тому, що країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно меншими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами, тобто в основі міжнародної торгівлі лежить виключно різниця у витратах виробництва цих товарів а не абсолютні величині цих витрат.
Рікардо висуває припущення, що кожна країна має фіксовану кількість ресурсів або факторів виробництва, усі ресурси одного виду ідентичні і повністю використовуються; незалежно від обсягу виробництва на виробництво продукції використовується однакова кількість праці а світова економіка представлена двома країнами які обмінюються двома товарами без будь-яких бар’єрів
Висновки по теорії Сміта і Рікардо наступні:
1. Кожна країна приймаючи участь у міжнародній торгівлі може відокремити споживання від виробництва і таким чином забезпечити більш високий рівень задоволення потреб споживачів
2. Спеціалізуючись на виробництві певного продукту згідно з принципом порівняльних преваг та вступаючи в обмін з іншими країнами, країна отримує позитивний ефект, який реалізується у формі збільшення виробництва і споживання.
Теорія Хекшера-Оліна: країни будуть спеціалізуватися на виробництві тих товарів виготовлення яких вимагає значних витрат відносно надлишкових факторів та будуть імпортувати товари, у виробництві яких довелось би використовувати відносно дефіцитні фактори
Вернон висунув теорію життєвого циклу товару, тобто товар переживає чотири стадії розвитку – впровадження, зростання, зрілість, занепад.
Перу висуває теорію міжнародних альтернатив. На сучасному етапі високо розвинуті країни все менше залежать від зовнішньої торгівлі, а країни третього світу навпаки – її потребують
Плаваючий валютний курс формується під впливом попиту та пропозиції на валютному ринку
1. незалежне плавання – валютний курс формується на валютному ринку під впливом валютних цін при незначному впливі центрального банку
2. регульоване плавання – відчутне втручання центральних валютних органів (в першу чергу центральних банків). При цьому держава визначає межі відхилення курсу – валютний коридор.
3. змішане плавання щодо однієї валюти
Крім чистих режимів виділяються режими виходячи з національних особливостей
Преваги фіксованих курсів:
1. Дисциплінує економічну політику країн світу 2. Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш чіткої координації макроекономічної політики країн світу
3. Створюється ефективне економічне середовище 4. Сприяє зростанню світової торгівлі
Недоліки фіксованого курсу (усі долає плаваючий курс)
1. Внутрішні економічні цілі підпорядковані зовнішнім цілям у забезпечені рівноваги валютного балансу 2. Вимагає занадто великого обсягу резервів 3. Його не можна підтримувати протягом тривалого часу успішно внаслідок великих розбіжностей між країнами щодо економічної політики і структури економічної системи
4. Ігнорує вільну гру попиту і пропозиції.
Недоліки фіксованого валютного курсу є позитивом плаваючого
Недоліки плаваючих валютних курсів:
1. Внаслідок відсутності погоджених правил валютних політик окремих країн виникають конфлікти між цими країнами 2. Існує ризик невизначеності в торгівлі 3. Валютне плавання називається брудним
37. проблеми іноземних інцест в Укр.
На сьогоднішній день в нашій державі існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов’язана із політичною нестабільністю, надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, від сутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземного інвестування, недостатнім розвитком малого та середнього підприємництва, наявністю великої кількості „тіньових капіталів”.
Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.
До головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення іноземних інвестицій, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації.
Проблеми соціально-психологічного характеру в залученні інвестицій пов'язані з відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у мінливому економічному середовищі.
Також існують такі проблеми як
зав’язаність економіки на колишні республіки СРСР;
незбалансованість економіки;
нерозвинена інфраструктура;
застаріла банківсько-фінансова система;
низька культура праці;
невідповідність організаційних управлінських форм світовим;
економічна і політична нестабільність,
відсутність ефективної інфраструктури для іноземного підприємництва.
В той же час пряме іноземне інвестування для нас буде мати тільки позитивні наслідки. За допомогою іноземних інвестицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових робочих місць, розвитку важливих галузей економіки тощо. При цьому ми економимо національні бюджетні кошти, які можна спрямувати на будь-які інші не менш важливі сфери економіки, соціального забезпечення.
Таким чином, напрями інвестиційної політики України необхідно переглянути та розробити єдину чітку стратегію залучення іноземних інвестицій, оскільки залучення іноземних інвесторів з метою вкладення грошей в економіку держави є основною органічною частиною інвестиційної політики будь-якої країни.
38. АВТАРКІЯ
Автаркія є крайнім проявом протекціонізму, тобто — це політика відособлення країни від економіки інших країн з метою створення замкнутого, національного господарства, що відзначається самозабезпеченням. Автаркія призводить до скорочення економічних зв'язків з іншими країнами, відмови від використання переваг міжнародного розподілу праці і формування замкнутої економіки. Політику автаркії важко здійснювати протягом тривалого часу, оскільки відсутність зарубіжної конкуренції призводить до гальмування прогресивних структурних змін в економіці, науково-технічного прогресу, процесів підвищення якості та розширення асортименту продукції. Також, обов'язковою умовою автаркії є наявність на території країни різноманітних ресурсів, особливо палива та сировини, потенційна забезпеченість продовольством, а також підтримка населенням такої державної політики. У світовій практиці частіше зустрічається не повна, а часткова автаркія - політика, спрямована на досягнення незалежності від зовнішніх поставок окремих товарів або послуг. Необхідність досягнення такої незалежності обґрунтовується, як правило, політичними і військовими аргументами. Незважаючи на те, що в чистому вигляді автаркія існувала тільки за натурального господарства в період докапіталістичних формацій, історичний досвід усіх країн показує, що обсяги і жорстокість заходів, регулюючих зовнішньоекономічну діяльність, перебувають у зворотній залежності від рівня і темпів соціально-економічного розвитку країн.
39.Порівняти імпортну квоту та митний тариф
Імпортна квота, або контингент, є одним із найбільше поширених видів нетарифних обмежень міжнародної торгівлі.
Імпортна квота характеризує залежність країни від світових ринків, її можна розцінювати як зворотну характеристику національного економічногопотенціалу. За цим показником найбіль залежними від іноземних поставок товарів та послуг є Сінгапур, Гонког, Малайзія, Бельгія, Словатчина, Ірландія. До групи країн з найменшим ступенем залежності входять Бразилія, Японія, Індія, США. У більшості промислового розвитку країн світу ступінь залежності від імпорту коливається в межах 15-20%. Імпортна квота України свідчить про достатньо високий ступінь залежності від світового економічного співтовариства (44-48%). Головна причина залежності – нестача власних енерго носіїв.
Імпортна квота — це засіб, за допомогою якого регулюються кількість товару, що ввозитися в країну. Іншими словами, імпортна квота визначає, яка кількість товару іноземного походження може бути реалізована на внутрішньому (національному) ринку, тоді як митний тариф визначає величину податку, яким обкладається товар, і при цьому його кількість, що завозитися в країну, не обмежується. Часто імпортні квоти виступають більш ефективним засобом стримування міжнародної торгівлі, чим мита. Незважаючи на високі мита, певний товар може імпортуватися у відносно великих кількостях. Низькі ж імпортні квоти цілком забороняють імпорт товару понад визначену кількість
Основним інструментом торгівельної політики є митні тарифи й мита. Митний тариф-це звід доставок мита, що застосовується до товарів, які переміщуються через митний кордон країни. Митний тариф може також бути визначений як конкретна ставка мита, що сплачується в разі ввезення або вивезення товару з митної території країни. В останьому випадку поняття митний тариф і мито співпадають.
Митні тарифи відносяться до непрямих податків і виконують дві основні функції – фіскальну та захисну. Існують різноманітні види митних тарифів. Митні тарифі, що застосовуються в Україні, визначені Законом «Про єдиний митний тариф »
40. Економічні вигоди для емігрантів і іммігрантів
Міжнародна міграція роб сили- переміщення працездатного населення із одних країн в інші зумовлене характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин дією економічних законів.
Позитивні наслідки ммрс для країн-донорів:
1.Знижується рівень безробіття
2. знижується соціальна напруга в країні , експорт робочої сили як чинник зменшення соціальної напруги в країна за надлишку трудових ресурсів.
3.грошові перекази емігрантів є важливим джерелом валютних надходжень(25%ВВП від надходжень від заробітчан)
4.Емігранти переносять у свою країну знання і досвід, повернення досвідчених кваліфікованих робітників пісял роботи з-за кордону сприяє розвитку національної економіки
Позитивін наслідки ммрс для країн-реципієнтів:
економія держави-імпортера на внесках у людський капітал
2.Зростає ВВП країн-імпортерів за рахунок вартості товарів і послуг створених емігрантами
3. Економія на зарплаті
4. Еміграція позитивно впливає на демографічну ситуацію приймаючих країн
5. економія на витратах на освіту та підвищення кваліфікації-країни-імпортери мають суттєві вигоди від підготовки спеціалістів іншими країнами.
6.Економія на витратах вир-ва—фірми країн імміграції мають економію як за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів так і за рахунок того що праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний рівень зарплати, одним з наслідків чого є підвищення конкурентоспроможності продукції приймаючої країни.
7.Економія на урядових видатках у частині соціальних програм---мігранти не забезпечуються пенсіями, не враховуються у соціальних програмах.
8.Додатковий попит іноземниих робітників є додітковим стимулятором вир-ва і зайнятості в країні перебування.
9. мігрнати як амортизатоор під час спаду---можуть бути звільнеі в першу чергу
10. омолодження стурктури трудових ресурсів країн імміграції за рахунок робітників-емігрантів, покращення демографічної ситуації країн з процесом старіння нації.
11.Для промислових багатьох розвинених країн іноземна робоча сила означає забезпечення функціонування ряду галузей
12.Промислові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розширенню реалізації товарів країн імміграції за кордоном.
13.приймаюча країна виграє за рахунок податків розмір яких залежить від кваліфікаційної та вікової структури іммігрантів, висококваліфіковані фахівці, що вже володіють мовою приймаючої країни, зразу стають великими платниками податків.
41.Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
Нетарифні методирегулювання зовнішньої політики поділяються на кількісні, приховані та фінансові методи, кожен з яких має відповідні інструменти впливу. Основним нетарифним методом є кількісні торгівельні обмеження, які встановлюються за допомогою квотування, ліцензування та «добровільного » обмеження експорту.
Квотування- обмеження обєму продукціїяку дозволяється завозити в країну або вивозити з країни(експортна квота) за певний період часу.Лiцензування це реглювания зовнiшньої торгiвлi шляхом надання державними органами дозволу (ліцензії) на експорт або iмпорт визначеної кiлькості товару за певний період часу і заборони нелiцензованої торгiвлi. ,,Добровільне” експортне обмеження -- це кiлькiсне обмеження експорту, що грунтується на зобовязаннi одного з торговелькнх партнерiв обмежити або принаймнi не розширювати обсягу експорту .Слово ,.добровільнi” подане в лапках не випадково, тому що такi обмеження є вимушеними. прийнятими пiд тиском певних обставин. Країна змушена прийняти на себе зобовязання обмеження експорту. шоб уникнути бiльш жорстких заходiв — встановлення мита чи квоти. За своєю природою добровільнi експортнi обмеження є квотою, але вона встанолюється не країною-iмпортером, а країною-експортером.
До нетарифних методiв належать також методи прихованого протекцiонізму, за допомогою яких країни односторонньому порядку можуть обмежувати експорт або iмпорт: технiчнi бар’єри — вимоги додержання нацiональних стандартiв, отримання сертифiкатiв якостi продукцiї, її безпеки, вимоги щодо упаковки та маркiрування товарiв, додержання санiтарно-гiгiєнiчних норм тощо, тобто країна-імпортер висуває свої певні вимоги до певних характеристик товарів, що завозяться.
Внутрiшні податки та збори, якi поширюються i на iноземнi товари --податок на додану вартiсть, акцизний податок., податок з продажу, збори за митне оформлення та iншi.
державна політика закупок продукцiї нацiональних виробникiв i дискримiнацiї продукцiї iноземних виробникiв;
вимога вмiсту нацiональних компонентів — законоданчо встановлена часта кiнцевого iмпортного продукту, яка повинна бути вироблена національними виробниками або вимога виготовлення кiнцевого продукту нацiональними виробниками з iноземних компонентiв, що дозволяс обмежити iмпорт i забезпечити пiдтримку нацiонального виробництва та зайнятостi.
Найбiльш поширеними фiнансовими методами торгiвельної політики є субсидіювання, кредитвування та демпiнг
Субсидiя — це державна грошова виплата, спрямована на пiдтримку нацiональних виробникiв i побiчну дискримiнацiю iмпорту. Субсидiт надаються виробникам товарiв, якi конкурують з iмпортом на внутрiшньому ринку країни, цi субсидiї називаються iмпортними або внутрішніми субсидiями. Субсидiї, якi надаються виробникам експортних товарiв з метою заохочення їх виробництва й просування на зовнiшнiй ринок, називаються експортними субсидіями. Субсидування експорту ‚ може здійснюватись також у формi експортного кредитування Кредити експортерам надають державнi банки за нижчою від ринкової ставкою проценту.Державні кредити також можуть надаваться іноземним імпортерам при умовi, що вони будуть купувати товар тiльки у виробників країни, яка надала цей кредит.
Екстремальним випадком субсидування експорту є демпінг --- просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цiн нижче нормального рівня цiн, що iснують країні експору або країнi імпорту.
Також існує ткий нетарифний метод як Ембарго—заборона державою ввезення товарів з певної країни або вивозу товарів у цю країну.
42.Знечення вивозу капіталу для країн-донорів .
Вивіз капіталу - це експорт вартості у грошовій або товарній формі з однієї країни в іншу. Він може здійснюватись фірмами, що стають ТНК, або державою чи міжнародними фінансовими організаціями на багатогранній основі у вигляді позик СБ, МВФ та інших, де домінують головні розвинені країни, передусім США. Головна мета експорту капіталу ТНК полягає в більш ефективному його використанні для отримання більш високого доходу. Щодо експорту капіталу державою, то це, як правило, вивіз капіталу з розвинених країн ринкової економіки для утворення умов для стабільного розвитку ринкових підприємницьких відносин, широкого доступу капіталу ТНК, зміцнення позицій на зовнішніх ринках тощо. Подібна мета надання кредитів країнам, що розвиваються та переходять до ринку через СБ, МВФ та ін.Вивіз капіталу здійснюється у двох основних функціональних формах: підприємницькій та позичковій. Специфічною функціо-нальною формою вивозу капіталу стала міжнародна науково-тех-нічна допомога.Експорт підприємницького капіталу означає його вкладення, інвестування в промислові, сільськогосподарські, транспортні та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, придбання їх акцій. Підприємницькі вкладення поділяються на прямі інвестиції, коли експортер є повним власником підприємства або володіє контрольним пакетом акцій тощо, і портфельні інвестиції, коли придбані експортером акції іноземного підприємства не забезпечують пов-ного контролю над ним.Позичковий капітал експортується у вигляді коротко- чи довгостро-кових кредитів урядам або підприємцям інших країн, вкладання грошей на банківські та інші рахунки фінансових організацій за кордоном тощо.Експорт капіталу приносить його власникам доход у вигляді промислового чи торгового прибутку, відсотка, дивіденду - залежно від форми вкладання. Капітал в підприємницькій формі (підприєм-ницький капітал) приносить його власнику доход переважно у ви-гляді прибутку, а капітал у позичковій формі (позичковий капі-тал) - у вигляді відсотка по вкладах, позичках і кредитах. До того ж вивіз капіталу у позичковій формі може бути "зв'язаним", тобто кредити надаються під закупки певних товарів у фірм, які вка-зуються кредитором. Це досить розповсюджене явище у світовому кредитуванні, в тому числі й при наданні позичок Україні, напри-клад СБ, країнами ЄС, США, Японією та іншими країнами.У країн-донорів (як правило, промислово розвинених) превалюють політичні і стратегічні пріоритети при наданні допомоги тій чи іншій країні. Однак, як показує практика, майже у всіх випадках має місце економічне обгрунтування грантів, позик, технічної допомоги. Типовим прикладом, зокрема, є “прив’язка” іноземної допомоги до експорту країни-донора.
43. ПРИЧИНИ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Міжнародна міграція капіталу зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. З одного боку розвиток машинного виробництва, що викликало необхідність у великих капіталовкладеннях, з іншого – капітал завжди шукає сфер більш вигідного застосування.
В основі міжнародної міграції інвестицій лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств.
Основні причини міжнародного руху капіталу: 1) відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використання; 2) інтернаціоналізація виробництва; 3) захист грошей від інфляції; 4) технологічне лідерство, що сприяє поширенню найповніших технологій; 5) різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, ЗП, тощо; 6) попит на капітал, який не зберігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держави; 7) зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств; 8) бажання обійти тарифні та нетарифні бар’єри, які є у звичайному комерційному експорті; 9) необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.
Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни – експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність
44. Діяльність СОТ Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 152 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.
За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.
Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних підприємств, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.
Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.
Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:
підвищення життєвого рівня;
забезпечення повної зайнятості;
постійне зростання доходів і ефективного попиту;
розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку;
захист і збереження навколишнього середовища;
забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.
45.Значення вивозу підприємницького капіталу для країн-імпортерів.
Підприємницький капітал – закордонні інвестиції ,які спрямованні на створення закордоном філій дочірних компаній та змішаних підприємств..Підприємницький капітал вивозиться у формі портфельних і прямих інвестицій
Портфельні інвестиції- капіталовкладення в іноземні цінні папери ,з метою отримання прибутку ,але без права реального контролю над обєктами ін-ня.
Неможливість володіти контрольним пакетом акцій досить часто обумовлюється особливостями законодавства країн-імпортерів капіталу. Так, чинне законодавство багатьох країн, що розвиваються, встановлює для іноземних корпорацій граничні ліміти володіння акціями місцевих підприємств в цілому в країні або в окремих галузях. Тому іноземні інвестори, замість власних підприємств створюють лише змішані компанії за участю місцевого приватного або державного капіталу.
Мета портфельних інвестицій –отримання високих прибутків.
Прямі іноземні інвестиції- це реальні довгострокові закордонні вкладення капіталу в результаті, яких експортером організовується,або здійснюється вир-во на території країни,яка приймає капітал.
Країни-імпортери в результаті прямих зарубіжних інвестицій одержують більш високі прибутки і мають можливість впливати на внутрішню та зовнішню політику країн-імпортерів капіталу.
Мета- контроль над іноземною фірмою.
Значення вивозу підприємницького капіталу для країни-імпортера :
отримання високих прибутків
контроль над іноземною фірмою.
В умовах загострення конкурентної боротьби за світові ринки товарів і послуг ,іноземні інвестиції є способом проникнення на закордонні ринкі і зміцнення позицій країн-інвесторів
Прагнення досягнути ринкової влади
46.Позитивні наслідки м.р.с.
М.р.с – це переміщення придатного населення із одних країн в ін., зумовлене хар-ом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин дією економічних законів. До позитивних наслідків м.р.с., для «країни-донора» можна віднести:
1)зниження рівня безробіття;
2) знижується соціальна напруга;
3) грошові перекази емігрантів є важливим джерелом валютних надходжень;
4) емігранти приносять після повернення, в країну , певні знання та досвід;
До позитивних наслідків м.р.с.,
для «країни-репіцієнта» можна віднести
1) економія держави-імпортера на людському капіталі;
2) зростає ВВП країн-імпортерів за рахунок вартості товарів і послуг емігрантів;
3) покращується демографічна ситуація тих країн, які приймають емігрантів;
4) значна економія на заробітній платі емігрантів;
Негативні наслідки м.р.с.
М.р.с – це переміщення придатного населення із одних країн в ін., зумовлене хар-ом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин дією економічних законів.
До негативних наслідків м.р.с., для «країни-донора» можна віднести:
1) втрата країни –експортера кваліфікованої робочої сили;
2) втрата інтелектуального потенціалу, а також посилення диспропорції науково-технічного; розвитку окремих країн
3) зниження ВВП та національного доходу «країни донора»;
4) виїжджає робоча сила у розквіті сил,
а повертається з проблемами здоров’я та в похилому віці;
5) моральні втрати емігрантів та членів їх сімей;
До негативних наслідків м.р.с., для «країни-репіцієнта» можна віднести;
1) виникає конкуренція на ринках праці та житла країни-експортера; ;
2) емігранти надають перeвагу, проживанню етнічними анклавами, оскільки почувають себе в безпеці і впевненіше;
3)збільшення злочинності, а також маргінальних груп;
4) конфлікти між місцевим населенням та емігрантами;
На сьогоднішній день близько 7 млн. українців знаходиться за кордоном. Крім того, в 2001 році Україна підписала «Конвенцію прав захисту іммігрантів».
47.Сп. Реструктуриз зовн боргу:
1.Списання боргу-застосов у випадки коли позичальники мають критич або близькі до них рівні кред ризиків. Осн.показн:віднош зовн боргу до ВВП40-50%; віднош зовн боргу до річного обсягу експорту275%;віднош витр на обслугов зовн боргу і його погашення до річн обсягу і експорту30%; віднош витр на обслугов зовн боргу до річн. Обсягу експорту 20%.
2.Викуп боргу – здійсн безпосередньо позичальником. Викуп здій-ться, коли країна-позич має достатньо золото-валютн. резерви платіжного балансу. Борг продається з %, але % як правило знижений.
3.Секюритизація боргу – обмін старих борг зобовяз на облігації нижчої цінової еквівалентності, які емітуються пози-ком спеціально для цієї схеми. % по новим зобовяз має бути нижчий ніж до реструктуриз.
4.Своп борг – обмін боргу на акції корпорат сектору або ін. ліквідні активи.
1. Світове господарство: суть, етапи та тенденції становлення та розвитку
2. МЕВ: суть, форми, сучасні тенденції розвитку
3. Міжнародний поділ праці та фактори що його визначають.
4. Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція
5. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
6. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
7. Політика протекціонізму: аргументи ”за” і „проти її проведення”
8. ГАТТ/СОТ
9. Причини та форми міжнар міграції робочої сили
10. Поз та негат аспекти експорту та імпорту роб сили
11. Міграція к-лу у підпр формі та її сучасні особливості
12. Міжнародний кредит як форма вивозу капіталу
13. Проблема зовн заборгов та способи її вирішення
14. ВЕЗ: суть, еволюція, класифікація
16. Бреттон-Вудська валютна система: характерні риси, причини кризи
15. Паризька та генуезька валютні системи
17. Ямайська валютна система: причини виникнення, характерні риси
18. Платіжний баланс як дзеркало світогосподарських зв’язків країн
19. Загальна характеристика групи світового банку
20. Загальна характеристика МВФ
21. Загальна характеристика МБРР та ЄБРР
22. Валюта та її види
23. Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Режими ВК
24. Міжнародна економічна інтеграція
25. Суть та форми міжнародного бізнесу
26. Відкритість економіки: суть, критерії індикатори.
27. Аргументи протекціонізму
28. Порівняльний аналіз економічних наслідків квоти і мита
29. Аргументи протекціонізму
30. Автаркія.
31. Проблеми іноземних інвестицій в Україні
32. Суть та причини ММРС
33. Види та етапи ММРС.
З4. Основні напрямки та особливості сучасної МРС.
35. Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція
36. Банк міжнародних розрахунків
39.Порівняти імпортну квоту та митний тариф
37. проблеми іноземних інцест в Укр.
38. АВТАРКІЯ
40. Економічні вигоди для емігрантів і іммігрантів
41.Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
42.Знечення вивозу капіталу для країн-донорів .
43. ПРИЧИНИ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
44. Діяльність СОТ Світова організація торгівлі (СОТ)
45.Значення вивозу підприємницького капіталу для країн-імпортерів.
46.Позитивні наслідки м.р.с.
47.Сп. Реструктуриз зовн боргу:
АВТАРКІЯ(39)
Автаркія. (30)
Аргументи протекціонізму(27)
Аргументи протекціонізму(29)
Банк міжнародних розрахунків(36)
Бреттон-Вудська валютна система: характерні риси, причини кризи(15)
Валюта та її види(22)
Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Режими ВК(23)
ВЕЗ: суть, еволюція, класифікація (14)
Види та етапи ММРС. (33)
Відкритість економіки: суть, критерії індикатори. (26)
ГАТТ/СОТ(8)
Діяльність СОТ Світова організація торгівлі (СОТ) (44)
Економічні вигоди для емігрантів і іммігрантів (40)
Загальна характеристика групи світового банку(19)
Загальна характеристика МБРР та ЄБРР(21)
Загальна характеристика МВФ(20)
Значення вивозу підприємницького капіталу для країн-імпортерів. (45)
Знечення вивозу капіталу для країн-донорів . (42)
МЕВ: суть, форми, сучасні тенденції розвитку (2)
Міграція к-лу у підпр формі та її сучасні особливості(11)
Міжнародна економічна інтеграція(24)
Міжнародний кредит як форма вивозу капіталу(12)
Міжнародний поділ праці та фактори що його визначають (3)
Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі (41)
Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі (6)
Основні напрямки та особливості сучасної МРС. (34)
Паризька та генуезька валютні системи(16)
Платіжний баланс як дзеркало світогосподарських зв’язків країн(18)
Поз та негат аспекти експорту та імпорту роб сили(10)
Позитивні наслідки м.р.с. (46)
Політика протекціонізму: аргументи ”за” і „проти її проведення”(7)
Порівняльний аналіз економічних наслідків квоти і мита(28)
Порівняти імпортну квоту та митний тариф(37)
ПРИЧИНИ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ(43)
Причини та форми міжнар міграції робочої сили(9)
Проблема зовн заборгов та способи її вирішення(13)
Проблеми іноземних інвестицій в Україні(31)
Проблеми іноземних інцест в Укр. (38)
Світове господарство: суть, етапи та тенденції становлення та розвитку (1)
Сп. Реструктуриз зовн боргу: (47)
Суть та причини ММРС(32)
Суть та форми міжнародного бізнесу(25)
Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі (5)
Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція (4)
Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція(35)
Ямайська валютна система: причини виникнення, характерні риси(17)