Ознайомитись з ієрархією діяльності суб’єкта господарювання, фінансової чи державної установи, вказати організаційно-правову форму фірми Славутське монтажне управління ВАТ “Теплоенергомонтаж” виконує комплекс робіт з монтажу, виготовлення, ремонту, налагодження, введення в експлуатацію та сервісне обслуговування теплоенергетичного устаткування на теплових та атомних електростанціях, а також на підприємствах металургії, нафтопереробної, хімічної промисловості та ін. Табл. 1 Інформація про організаційно-правовий і техніко-економічний стан підприємства 1) Організаційно правові характеристики Славутське монтажне управління є структурною одиницею Акціонерного товариства відкритого типу “Теплоенергомонтаж”.
2) Виробничі потужності Об’єм виконаних робіт – від 10 до 12 млн. грн. в рік
3) Матеріальні ресурси Матеріальні ресурси купуються від постачальників і при отримання від них вимагається сертифікат на кожний вид продукції. Є такі складські приміщення: - відкрита площадка ( на ній розміщений козловий кран) - закритий склад. Умови зберігання відповідають необхідним технічним умовам.
4) Трудові ресурси Чисельність працівників на підприємстві складає 343 чоловік Склад персоналу підприємства: а) виробничий персонал ( безпосередньо зайнятий процесом виробництва – машиністи, механіки та ін.) б) допоміжний персонал ( займається допоміжними функціями – охорона, водії ). Джерела поповнення персоналу: вільний найом, фонд зайнятості.
5) Організаційно-технологічні можливості Є зборочка площадка, цех підготовки виробництва, цех перед монтажних робіт, служба технічного контролю, грузовантажні механізми.
6) Економічні характеристики Рентабельність виробництва – 4,4 %. Прибуток від виконаних за 2006 рік складає 511 тис. грн.
7) Екологічні характеристики Підприємство знаходиться в екологічно безпечній зоні, рівень забрудненості навколишнього середовища не перевищує норм.
8) Інші види інформації Підприємство знаходиться в географічному положенні, яке є економічно вигідним ( близько біля АЕС і свердловин водопостачання ( водозабір, свердловини питної води). Клімат помірний.
З’ясувати мету діяльності бази практики та вид основної діяльності (згідно класифікації видів основної діяльності та установчих або статутних документів) Нині управління має устаткування та досвідчених фахівців для виконання таких робіт : Монтаж теплоенергетичного устаткування, трубопроводів і металоконструкції, реконструкція та ремонт тепломеханічного устаткування, трубопроводів і металоконструкції; виготовлення та постачання фасонних деталей зварних вузлів, блоків, металоконструкцій і НСО. Виготовлення, монтаж, ремонт і реконструкція устаткування, трубопроводів і металоконструкції. (Рішення технічної ради ОП “ХАЕС” №101-44РС від 11.04.2005 р.) Монтаж, ремонт, виготовлення й реконструкція трубопроводів пари й гарячої води робочим риском до 140 кгс / см2 із застосуванням електрозварювання (Державна ліцензія № 109.03.68 - 2 9.11.4 від 26.09.03 р.) Виконання робіт з візуального вимірювання, контролю, ультразвуковий ( у тому числі ультразвукова товщинометрія), радіографічний контроль, контроль герметичності, капілярний контроль, стило скопування.(Атестаційне свідоцтво № 112 від 14.05.2004 р) Газополуменева обробка металів з використанням зріджених вуглеводних газів і перевезення балонів з цими газами.(Державна ліцензія № 106.03.68-45.33.3 від 26.09.2003 р.) Проведення будівельної діяльності.(Ліцензія Серія АБ №20 6 193) Проведення різних видів неруйнівного контролю металів, зварних з’єднань (Атестаційне свідоцтво №112 від 14.05.2004 р.) Проведення діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання (Ліцензія Серія ЯРЕ-20 № 000063) Дозволяється робота із джерелами іонізуючого випромінювання. (Санітарний паспорт № 203) Дозволяється ведення робіт з експлуатації машин, механізмів, пристосувань підвищеної небезпеки. (Державна ліцензія № 068.05.68-45.21.5 від 06.04.2005 р.) Державна ліцензія на право проведення випробувань № 1569.03.30-31.62.3 від 06.11.2003р. Оцінити основні техніко-економічні показники діяльності суб’єкта господарювання Основні показники виробничо-господарської діяльності Славутського МУ ОАО “Теплоенергомонтаж” за 2006 рік N п/п Найменування показників Од. вим. Виконано за 2006 р.
1 Об'єм підрядних робіт в договірних цінах тис.грн. 11250
у т.ч власними силами тис.грн. 10909
2 Відпускна вартість 1-єї людини в місяць грн. 2627
3 Середньомісячний дохід 1-го робітника грн. 1052
4 Фонд оплати праці тис.грн. 4365
в тому числі:
фонд заробітної плати тис.грн. 4229
грошові виплати і заохочення тис.грн. 136
5 Середньооблікова кількість усіх працівників люд. 343
6 Середньооблікова кількість усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості люд. 346
у т.ч. робочих люд. 290
7 Рух робочої сили (плинність кадрів) % 9,3
Прибуло люд. 21
вибуло по власному бажанню люд. 33
8 Виробничий травматизм
Кількість нешасних випадків од. 1
9 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування тис.грн. 527
Прибуток від виконаних робіт тис.грн. 511
Інші прибутки тис.грн. 16
10 Рентабельність % 4,8
На основі показників балансу оцінити динаміку змін капіталу фірми та дослідити структурні зрушення за три останні роки) Стаття балансу 2004 2005 2006 Відхилення
сума тис.грн. питома вага, % сума тис.грн. питома вага, % сума тис.грн. питома вага, % 2005/2004 2006/2005.
Необоротні активи у 2005 році порівняно з 2004 збільшились на 30 тис.грн. У 2006 році порівняно з 2005 їх сума зменшилась на 71,4 тис.грн. Оборотні активи у 20005 році порівняно з 2004 зросли 1055,4 тис.грн. У 2006 році порівняно з 2005 їх сума зросла на 326,4 тис.грн. Витрати майбутніх періодів у 2005 році порівняно з 2004 збільшились на 0,2 тис.грн. У 2006 році порівняно з 2005 їх сума зросла на 0,1 тис.грн. Власний капітал у 2005 році порівняно з 2004 збільшився на 322 тис.грн. У 2006 році порівняно з 2005 його сума зросла на 395 тис.грн. Поточної зобов’язання у 2005 році порівняно з 2004 зменшились на 186,7 тис.грн. У 2006 році порівняно з 2005 їх сума зменшилась на 0,1 тис.грн Майно підприємства у 2006 році зросло на 324,7 тис.грн. (9,22%), що головним чином зумовлено збільшенням оборотних активів. Що стосується необоротних активів, то їх величина зменшилась на 71,4 тис. грн.(7,59%). Отже підприємство перерозподілило свої засоби таким чином, що зросла частка їх мобільної частини. Така структура активів свідчить про можливість прискорення оборотності майна підприємства. Співвідношення між оборотними та необоротними активами – на користь перших, що пов’язано з галузевою специфікою даного підприємства. Оборотні активи зросли на суму 324,6 тис.грн. (9,22%) - головним чином за рахунок збільшення величини запасів (в основному виробничих запасів). Також необхідно відзначити зменшення дебіторської заборгованості. Вона скоротилась внаслідок значного зменшенням борів за товари, роботи, послуги. Збільшення грошових коштів та їх еквівалентів ( з 886,6 тис. грн. до 986,0 тис.грн.) позитивно з точки зору можливості покращення платоспроможності підприємства. Зменшення дебіторської заборгованості та її питомої ваги в складі активів розцінюється позитивно. Підприємство несе відповідні витрати майбутніх періодів. Їх частка в активах на 2006 року складає 0,09%. Співвідношення між власним капіталом і залученими коштами на користь першого. Питома вага власного капіталу в пасивах підприємства на 2006 рік дорівнює 59,96%. Отже, досліджуване підприємство має нормальну залежність від зовнішніх джерел фінансування. Основну частину у власному капіталі на даному підприємстві займають нерозподілений прибуток і резервний капітал (1406,9 тис.грн (60,9%) і 900 тис. грн. (39,1%) відповідно) У підприємства немає довгострокових зобов’язань, а це є позитивним фактом, адже воно не витрачає кошти на покриття зобов’язань. В структурі поточних зобов’язань найбільша частина належить кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги (1157,3 тис.грн (75%)). За рахунок власних джерел на 2006 рік покривається 60 % (2306,9/3847,1*100) поточних активів, 5.На основі звітів з праці або даних табельного обліку зробити висновки про використання робочого часу та робочої сили. Показник Од. виміру Роки 2005/2004 2006/2005
2004 2005 2006 абс відн. абс. відн.
1.Обсяг робіт власними силами тис-грн. 16105 9000 7999 -7105 -44,1 -1001 -11,1
2. Середньоспискова чисельність всього люд. 390 335 249 -55 -14,1 -86 -25,7
3. Чисельність в еквіваленті повної зайнятості люд. 362 292 224 -70 -19,3 -68 -23,3
в т.ч. робітників люд. 298 276 183 -22 -7,4 -93 -33,7
4. Плинність кадрів % 15 35 56 20 134,9 21 59,4
прибуло люд. 73 83 93 10 13,7 10 12,0
вибуло за власним бажанням люд. 58 68 139 10 17,2 71 104,4
11. Всього фонд робочого часу люд.-год. 882265 751990 554459 -130275 -14,8 -197531 -26,3
Як відомо, склад працівників постійно змінюється у зв'язку зі скороченням штатів, звільненням з власного бажання, виходом працівників на пенсію, пересуванням їх на посадах у межах структурних підрозділів та прийманням нових робітників замість вибулих або у зв'язку з розширенням виробництва. Надто велика плинність робочої сили спричиняє додаткові витрати на підготовку та перепідготовку нових робітників, знижує на певний час продуктивність праці не тільки нових робітників, які освоюють нові умови праці, а й тих, що звільняються і потребують певного часу для пошуків нової роботи. Як видно з таблиці на підприємстві кількість вибувшого персоналу з кожним роком збільшується (з 58 чол. у 2004 році до 139 чол. у 2006 році) Це є негативним явищем, адже зі зменшенням чисельності зменшується й кількість відпрацьованих робітниками люд.год.. Зменшення чисельності робітників свідчить про погіршення структури персоналу. Також необхідно відзначити зростання втрат робочого часу ( у 2005 році порівняно з 2004 – на 36442 люд.-год., у 2006 порівняно з 2005 – на 36085 люд.-год.) Продуктивність праці робітника досить висока, але у 2005 році порівняно з минулим роком спостерігається зниження інтенсивності праці, що свідчить про менш ефективне використання робочої сили. На приріст річного виробітку одного працюючого впливають зміна структури персоналу, ступінь використання робочого часу і приріст годинного виробітку робітника. Обсяг виробництва продукції змінюється під впливом зміни чисельності персоналу та продуктивності праці одного працюючого. Заходи щодо поліпшення використання трудових ресурсів підприємства, підвищення продуктивності праці: Скорочення внутризмінних простоїв; Скорочення прогулів; Проведення профілактичних заходів по скороченню захворюваності; Зменшення відпусток з дозволу адміністрації, а для цього забезпечити управління обсягом робіт. 6. На основі звіту 11-ОФ Звіт про наявність, рух та амортизацію основних фондів зробити висновок про динаміку обсягу основних фондів за первісною вартістю та суми зносу. Показник Роки Відхилення 2005/2004 Відхилення 2006/2005
2004 2005 2006 абс відн. абс. відн.
Обсяг основних фондів за первісною вартістю 2314,6 2602,2 2768,8 287,6 12,4 166,6 6,4
Наявність за відрахуванням зносу (залишкова вартість) 791 904,5 895,7 113,5 14,3 -8,8 -1,0
Амортизація (знос) основних засобів за рік 245,1 226,8 195,6 -18,3 -7,5 -31,2 -13,8
Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу ( більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають га готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва ( собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, інвентар, транспортні засоби, інструмент, багаторічні насадження. Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес Величина основних фондів підприємства не є постійною. У процесі виробництва проходить їх рух, який представляє собою зміну обсягу і складу основних фондів внаслідок їх поступлення і вибуття. Збільшення обсягу основних фондів відбувається за рахунок нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення підприємства, а зменшення – за рахунок вибуття внаслідок фізичного зносу, аварій тощо. Проаналізувавши звіт 11-ОФ можна сказати, що обсяг основних фондів зростає в аналізованому періоді з 2314,6 тис.грн. до 2768,8 тис.грн. Надходження ОФ в 2005 році порівняно з 2004 роком зменшилось на 178 тис.грн, а у 2006 році порівняно з 2005 роком - на 123,1, тобто є тенденція до зменшення надходження ОФ. ОФ вибувають повільними темпами, адже як ми бачимо у 2006 році кількість вибувших ОФ була меншою за 2005 рік на 89,9 тис.грн. Під амортизацією розуміється систематичний розподіл амортизованої вартості необоротних активів протягом терміну їх використання. На даному підприємстві використовується прямолінійний метод - річна сума амортизації визначається діленням амортизованої вартості на термін корисного використання об’єкта. Як ми бачимо у 2005 році порівнянно з 2004 амортизація зменшилась на 18,3 тис. грн., а у 2006 році порівнянно з 2005 роком – зменшилась на 31,2 тис.грн. В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів забезпечується двома шляхами: а) збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів – екстенсивний шлях (збільшення змінності, скорочення величини простоїв, скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні); б) підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу – інтенсивний шлях (підвищення кваліфікації кадрів, удосконалення структури основних виробничих фондів, матеріальне стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні основних виробничих фондів) . 7. Проаналізувати звіт про фінансові результати Доходи, витрати і фінансові результати Показники Роки Зміна 2005 до 2004 Темп росту 2005, % Зміна 2006 до 2005 Темп росту 2006, %
2004 2005 2006
1.Дохід (виручка) від реалізації продукції 10799 12000 13500 1201 111,12 1500 112,50
2.Податок на додану вартість 1800 2000 2250 200 111,11 250 112,50
3. Чистий дохід від реалізації 8999 10000 11250 1001 111,12 1250 112,50
Проаналізувавши звіт про фінансові результати можна сказати, що підприємство має стабільний фінансовий стан, про що свідчить позитивна динаміка основних економічних показників. Валовий прибуток - це перевищення чистого доходу від реалізації продукції над собівартістю реалізованої продукції. Співставивши темпи росту валового обсягу реалізації і темпи росту валового прибутку можна сказати, що В цілому підприємство має позитивний фінансовий стан і як видно з таблиці його фінансовий стан має тенденції до зростання. Це пов’язано з покращенням виробничої діяльності, зростанням обсягів робіт, кращими договірними умовами. Коефіцієнт випередження валового прибутку над обсягом реалізації 2005 = 163,29/111,12=1,47, 2006=111,15/112,5=0,98 8. Виконати структурно-динамічний аналіз витрат підприємства за економічними елементами Показники Роки 2005/2004 2006/2005
Групування витрат за економічними елементами дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, у якому визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Найбільшу питому вагу в складі витрат операційної діяльності займають витрати на оплату праці. Відповідно в 2004,2005,2006 роках вони 43%, 42% і 40%. Отже, досліджуване виробництво є трудомістким. Матеріальні затрати також зростають, що свідчить про матеріаломісткість виробництва. Загальна величина витрат зросла у 2006 році порівняно з 2005 на 1239 тис.грн (12,81%) за рахунок значних витрат на оплату праці і зростання матеріальниз затрат на 396 тис у 2005 році і 831 тис. у 2006 році. 9. Ознайомитись із “Звітом про рух грошових коштів” і зробити висновки про зміни, що відбулися у грошових коштах бази практики. Вид діяльності 2004 2005 2006 2005/2004 2006/2005
Операційна діяльність 364,4 799,5 281,2 435,1 -518,3
Інвестиційна діяльність 144,4 451,8 81,4 307,4 -370,4
Фінансова діяльність - - - - -
Загальна оцінка якості управління добра добра добра - -
Операційна діяльність у 2005 році значно зросла (на 435,1 тис. грн.), це пов’язано з виконанням значного замовлення по об’єкту другий енергоблок ХАЕС. Оцінка інвестиційної діяльності показує, що підприємство у звітному періоді здійснювало придбання необоротних активів, що свідчить про наміри керівництва розвивати свою діяльність Операції, пов’язані з фінансовою діяльністю відсутні і це зумовлено специфікою діяльності даного підприємства. Ознайомитися з системою планування підприємницької діяльності. Планування – це процес формування цілей підприємства, визначення пріоритетів, засобів, способів їх досягнення, основані на об’єктивних економічних законах, тобто це процес приймання рішень, вибору тих чи інших можливих варіантів діяльності підприємства. Або ж це набір дій, які передбачені визначенням цілей, параметрів взаємодії між завданнями, роботами, членами підприємства, встановлення способів та методів виконання зазначених завдань, а також вибір та розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Процес планування діяльності підприємства зводиться до розробки планів. План – це деяка задача із визначеними вихідними даними, результатами та обумовленим способом їх вирішення. Прийняті в плані рішення повинні забезпечити досягнення поставлених цілей у визначені терміни з мінімальними затратами та необхідної якості. Планування дозволяє визначити що, коли, де, як, скільки, чого необхідно для виконання поставленої мети. Таким чином планування – це обґрунтування цілей діяльності, способів їх досягнення на основі комплексу робіт, необхідних матеріальних, трудових, технічних, фінансових ресурсів для їх виконання. Нині значна увага приділяється перспективному плануванню як інструменту централізованого управління. Таке планування охоплює період від 10-ти до 20-ти років (частіше 10-12 років). Воно передбачає розробку загальних принципів орієнтації фірми на перспективу (концепцію розвитку); визначає стратегічний напрям і програму розвитку, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів, які забезпечують досягнення поставленої мети. Перспективне планування допомагає приймати рішення з комплексних проблем діяльності фірми в міжнародному масштабі : - визначення напрямів і розмірів капіталовкладень та джерел їх фінансування; - впровадження технічних новинок і прогресивної технологи; - диверсифікація виробництва й оновлення продукції; - форми здійснення закордонних інвестицій в умовах придбання нових підприємств; - удосконалення організації управління вокремих підрозділах і кадровій політиці Середньострокові плани найчастіше охоплюють п'ятирічний строк, оскільки він найбільш точно відповідає періоду оновлення виробничого апарату та асортименту продукції. В цих планах формуються основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія фірми в цілому і кожного підрозділу (реконструкція та розширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортименту); стратегія збуту; фінансова стратегія; кадрова політика; визначення обсягу та структури необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання з урахуванням внутрифірмової спеціалізації та кооперування виробництва. Середньострокові плани передбачають розробку в певній послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеної довгостроковою програмою розвитку. Поточне планування здійснюється шляхом детальної розробки оперативних планів для фірми в цілому та ЇЇ окремих підрозділів. Наприклад, програми маркетингу, планів з наукових досліджень, планів з виробництва, матеріально-технічного забезпечення. Основними ланками поточного плану виробництва є календарні плани (місячні, квартальні, піврічні). Це — детальна конкретизація мети і завдань, які поставлені перспективними та середньостроковими планами Реалізація оперативних планів здійснюється через систему бюджетів або фінансових планів, які складаються на рік або короткий строк по кожному підрозділу окремо. Бюджет формується на основі прогнозу збуту, що необхідно для досягнення визначених планом фінансових показників. При його складанні насамперед враховуються показники, що розроблені в перспективних або оперативних планах. Через бюджет здійснюється взаємозв'язок між перспективним, поточним та іншими видами планування. На підприємстві СМУ використовують такі плани: 1) План по охороні праці і техніці безпеки: - навчання робітників і інженерно-технічних робітників; вказуються строки навчання і сума затрат; - вказується закупка технічних засобів: каски, монтажні пояси, плакати та ін. 2) План технічного огляду і обслуговування машин і механізмів: - вказується дата коли повинні проводитися технічні огляди і ремонти машин, механізмів, інструменту; - купівля необхідної техніки. 3) План підготовки до зимового періоду: - комплекс заходів по підготовці до зими: встановлення вікон, утеплення дверей, підготовка системи опалення. 4) План огляду будівель і споруд: - комплекс заходів спрямованих на приведення будівель до відповідного стану: покраска, огляд систем та ін. Вивчити систему взаємовідносин з партнерами В процесі здійснення виробничої діяльності (виробництва та продажу продукції, отримання і розподілу грошових доходів та накопичень та ін.) господарюючі суб'єкти вступають у різні розрахунково-грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово-кредитної системи, фізичними особами тощо. Ці відносини пов'язані з оплатою придбаних товарів, послуг, перерахуванням до різних ланок фінансової системи встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, допомоги робітникам тощо. Таким чином, розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення. Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через установи банків, але завжди мають грошову форму. У господарському обороті сфера використання готівки обмежена. Вона використовується в основному для розрахунків з робітниками підприємств по виплаті їм заробітної плати, пенсій, допомоги, а в окремих випадках і для розрахунків за товари та послуги. Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівковій формі через установи банків. Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари та послуги, а також інші перерахування проводяться не готівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок постачальника або отримувача коштів відповідною установою банку. Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті господарюючих суб'єктів. Призначення цієї форми розрахунків полягає в тому, щоб замінити готівку в платіжному обороті. При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог найбільшого зближення моменту здійснення платежу з моментом отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення необгрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії платіжних коштів для здійснення розрахунків та можливості забезпечення більш ефективного контролю за використанням грошових коштів. У зв'язку з цим система безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам: 1) сприяти своєчасному отриманню постачальником грошових коштів за відвантажену продукцію або надані послуги; 2) сторювати умови покупцю для контролю за дотриманням поста чальником умов договору або угоди про поставку товарно-матеріальних цінностей, послуг; 3) забезпечувати можливість контролю з боку банку та постачальника за своєчасністю та повнотою оплати продукції та послуг покупцем. Враховуючи ці вимоги, в основу організації безготівкових розрахунків покладені такі основні принципи: 1) самостійний вибір клієнтами установ банків для зберігання грошових коштів та форм безготівкових розрахунків. 2) розрахунки, як правило, повинні здійснюватись одразу ж після від пуску (відвантаження) товарів, надання послуг або одночасно з ними. 3) платежі мусять здійснюватися через установи банку та під їх контролем тільки за розпорядженням платника та при наявності у нього необхідних грошових коштів або права на отримання банківського кредиту. 4) використання грошових коштів можливе тільки за цільовим при значенням. 5) розрахунки повинні здійснюватись на підставі розрахунково-платіжних документів типової форми. Додержання вказаних принципів є обов'язковим як для постачальника, так і для покупця. У залежності від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділяються на розрахунки по товарних і нетоварних операціях. Розрахунки по товарних операціях - розрахунки, пов'язані з оплатою отриманої продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманням послуг. Вони в платіжному обороті займають найбільшу питому вагу. До розрахунків по нетоварних операціях відносяться платежі до бюджету, по соціальному та майновому страхуванню, по погашенню кредитів і відсотків по них, по сплаті пені, штрафів, неустойок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін. У залежності від місця здійснення платежу і знаходження платника, розрахунки поділяються на місцеві та міжміські. Місцеві - це розрахунки, що здійснюються між підприємствами та організаціями, яких обслуговує одна або декілька місцевих установ банку. Вони займають більше 45% загальної суми платежів за товари та послуги та більше 80% у нетоварних платежах. ' Міжміські - це розрахунки між підприємствами та організаціями, яких обслуговують установи банків, що знаходяться в різних містах або населених пунктах. Поділ розрахунків на місцеві та міжміські має важливе значення для правильного дотримання документообігу та строків платежів. У залежності від конкретних умов (місце проведення розрахунків, погодження між платниками та постачальниками, банківських правил про порядок оформлення та здійснення платежу), в системі безготівкових розрахунків застосовуються такі форми: розрахунки платіжними дорученнями; розрахунки платіжними вимогами-дорученнями; розрахунки з застосуванням чеків; розрахунки акредитивами; розрахунки векселями; інші форми розрахунків. Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні види розрахункових документів, на основі яких банк виконує доручення про платежі. Суворе дотримання принципів, форм та правил здійснення безготівкових розрахунків забезпечує чітку їх організацію, прискорює обіг коштів у розрахунках, знижує дебіторську та кредиторську заборгованість, сприяє зміцненню розрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахунку та підвищенню ефективності виробництва. Відповідно до статті 332 Цивільного Кодексу України (ЦК), договір підряду – це такий договір, за яким підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис. Якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис, підрядчик зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. В цьому разі замовник має право відмовитися від договору, відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати. Якщо підрядчик не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних витрат. (ст. 335 ЦК) На відміну від зобов'язань по передачі майна, зобов'язання підрядного типу регулюють економічні відносини по наданню послуг. Іншими словами, підряд відноситься до таких зобов'язань, при яких боржник зобов'язується не що-небудь дати, а що-небудь зробити, тобто виконати визначену роботу. Виконання роботи підрядчиком спрямовано на досягнення визначеного результату, наприклад, виготовлення речі, здійснення її ремонту, поліпшення або зміна її споживчих властивостей або одержання якогось іншого результату, що має конкретне речовинне і відособлене від виконавця вираження. Останнє порозумівається тим, що результат роботи підрядчик зобов'язаний передати замовникові. Підрядчик не залежить від замовника при визначенні способу виконання замовлення і досягнення результату. Крім того, для підряду характерно те, що підрядчик виконує роботу з власних матеріалів, самотужки і власними засобами, ризикує не одержати винагороду за виконану роботу при випадковій загибелі або ушкодженні її результату, тобто підрядчик працює на свій ризик, а за трудовим договором працівнику винагорода повинна бути виплачена навіть якщо виконана їм робота не привела ні до якого позитивного результату, тому що оплаті, хоча б і в мінімальному розмірі, підлягає сам процес виконання роботи. Нарешті, усі видані працівником за трудовим договором речі належать його роботодавцю. Речі ж, створені за договором підряду, до моменту їхньої передачі замовнику належать на підрядчику. Таким чином, конститутивні ознаки зобов'язання, яке встановлюється договором підряду, такі: 1) Підрядчик виконує роботу за завданням замовника з метою задоволення тих або інших індивідуальних запитів і вимог замовника. 2) Підрядчик зобов'язується виконати визначену роботу, результатом якої є створення нової речі або відновлення, поліпшення, зміна вже існуючої речі. 3) Річ, створена за договором підряду, належить на праві власності підрядчику до моменту прийняття виконаної роботи замовником. 4) Підрядчик вільний у виборі засобів і способів досягнення обумовленого договором результату. 5) Підрядчик зобов'язується виконувати роботу на свій ризик, тобто він виконує роботу за свій рахунок і може одержати винагороду тільки в тому випадку, якщо в ході виконання роботи він досягає обговореного договором результату. 6) Підрядчик виконує роботу за винагороду, право, на одержання якої в нього виникає по виконанню і здачі, як правило, усієї роботи замовнику, крім випадків, встановлених законом або договором. Сторони в договорі підряду — замовник і підрядчик. Замовником є сторона, що доручає іншій стороні виконання визначеної роботи, а підрядчиком — сторона, що зобов'язується виконати роботу. І замовником і підрядчиком можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи. 13. Після проходження виробничої економічної практики у Славутському монтажному управлінні я хотів би запропонувати такі заходи щодо підвищення ефективності виробництва на підприємстві: зменшення простоїв робочого часу; профілактика простудних захворювань; впровадження системи витяжної вентиляції в цехах; застіклення і утеплення цехів; підвищення заробітної плати ( для збереження цілісності колективу); збільшення премій і надбавок для кваліфікованих працівників; доплата до відпустки у розмірі місячної тарифної ставки або податкового окладу; соціальні заходи: путівки для оздоровлення працівників, путівки для дітей працівників у піонерські табори і спортивно оздоровчі комплекси; Можна запропонувати такі заходи підвищення ефективності управлінської праці: 1) здійснення розмежування підприємства на загальні функціональні блоки по напрямках діяльності з урахуванням поставлених завдань; 2) визначення необхідної кількості рівнів управління в структурі та розробка піраміди підпорядкованості по всій ієрархії управління; 3)встановлення співвідношень у повноваженнях і підпорядкованості різних посад керівників; 4) розробка посадових обов'язків (посадових інструкцій) конкретно для кожного виконавця; 5) розробка схеми інформаційних потоків з метою забезпечення інформацією кожне робоче місце структурних підрозділів; 6) проведення заходів щодо оцінки потенціалу управління. .
