обробіток ґрунту на певну глибину, що виконується перед оранкою з метою розпушування ґрунту, загортання післяжнивних рештків, знищування шкідників, насіння бур’янів; суцільна культивація — неглибоке розпушування ґрунту водночас з підрізуванням бур’янів; дискування — обробіток ґрунту дисковими боронами, які розрізають або розпушують ґрунт з метою зберігання вологи та знищення бур’янів; боронування, прикочування і т. д.); основне внесення добрив і підживлення рослин добривами, підготовка насіннєвого матеріалу до сівби; сівба і посадка; догляд за посівами (культивація, підгортання, проріджування, прополювання, підживлення, обприскування, полив і т. д.); збирання врожаю; післязбиральна доробка врожаю. Матеріально-речовинні поточні вкладення являють собою конкретні вкладення матеріальних коштів для створення умов, що забезпечують формування і підвищення врожаю. Це — витрати добрив, гербіцидів, отрутохімікатів та інших хімічних засобів захисту рослин від хвороб і шкідників, витрати насіння на посіви, води на полив тощо. У свою чергу, багато агротехнічних заходів щодо виробництва сільськогосподарських культур поділяються на підгрупи, види і різновиди. Науково обґрунтована система землеробства заснована на сівозмінах. Під сівозміною розуміють вивірене і доведене на практиці чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та розміщення на полях або тільки в часі. Правильне застосування сівозмін сприяє збереженню та підвищенню родючості ґрунту, а отже, і збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Сівозміни класифікують за типами і видами. Типи сівозмін визначаються за призначенням по основних культурах, які вирощуються в сівозміні. Розрізнюють три типи сівозміни: польові, кормові і спеціальні. Польові — це сівозміни, в яких більше половини посівних площ використовується для вирощування зернових, картоплі і технічних польових культур. Кормові — це такі сівозміни, де більше половини посівних площ займають визначені кормові культури (кормові коренеплоди, кукурудза на силос та ін.). Спеціальні — це сівозміни, в яких вирощуються культури, що вимагають створення спеціальних умов і застосування агротехнічних прийомів (рис, овочі, баштанні, тютюн, ефіроолійні та ін.). У свою чергу, кожний тип сівозміни поділяється на види.Види сівозмін — сівозміни, які відрізняються за співвідношенням площ окремих сільськогосподарських культур і парів. Так, польові сівозміни поділяються на зернопарові, зернопаропросапні, зернопросапні. Крім того, за ступенем освоєння сівозміни розрізняють як впроваджені та освоєні. У статистиці під впровадженими сівозмінами розуміються сівозміни, яким притаманні такі ознаки: сівозміни мають визначене, заздалегідь установлене чергування сільськогосподарських культур і структуру площ; сівозміни затверджені і зареєстровані в належному порядку; сівозміни перенесені в натуру, тобто мають нарізані в натурі поля; поля сівозмін мають чіткі межі. До освоєних сівозмін належать сівозміни, в яких дотримуються прийнятих меж полів, а розміщення культур по полях і попередниках відповідає визначеній схемі їх чергування. Враховуються різні системи обробітку ґрунтів. Система обробітку ґрунту — це сукупність заходів обробітку ґрунту в певній послідовності для забезпечення найкращих умов росту рослин і одержання високих урожаїв у конкретних природних умовах. Розрізнюють такі системи: 1) основний (зяблевий) обробіток ґрунту; 2) обробіток ґрунту під посів озимих культур; 3) передпосівний обробіток ґрунту під ярі культури, інакше кажучи, оранку восени під посів ярих культур — зяблева оранка ґрунту; 4) протиерозійний обробіток ґрунту; 5) обробіток ґрунту в зрошувальному землеробстві; 6) обробіток ґрунту на посушених землях; 7) післяпосівний обробіток ґрунту у зв’язку із сівбою. Під основним обробітком ґрунту розуміються механічні дії ґрунтообробними машинами з перегортанням скиби на повну глибину, але не менше ніж на 18—20 см, причому ця оброблена площа призначена для посіву сільськогосподарських культур. Вираз «перегортання скиби на повну глибину» є основною визначальною характеристикою цієї системи обробітку ґрунту, оскільки застосовується також обробіток ґрунту без перегортання скиби із залишенням стерні на поверхні. Зауважимо, що встановлена агротехнічною наукою глибина оранки сприяє накопиченню вологи і живильних речовин у ґрунті, знищенню бур’янів, тому вона є однією з найважливіших якісних характеристик обробітку ґрунту. Стерня, оброблена лущильниками і дискуванням, вважається обробленою за основною системою, але якщо на ній у наступному не проведена оранка з перегортанням скиби на повну глибину, то вона не включається в площу виораного зябу. Встановлено, що обробіток ґрунту під посів ярих культур повинен починатися з лущіння стерні, оскільки ґрунт, який не оброблений лущильниками відразу після збирання колоскових, втрачає вологу в 1,5—2 раза швидше, ніж розпушений ґрунт. Особлива увага приділяється вивченню парів. Пар, або парове поле, — поле сівозміни, вільне від посівів сільськогосподарських культур протягом усього або частини вегетаційного періоду, яке систематично оброблюється, щоб очистити його від бур’янів, зберегти вологу в ґрунті, забезпечити накопичення в ньому поживних речовин. Пари поділяються на дві основні групи: чисті (незайняті) і зайняті. Чисті пари, у свою чергу, розрізняють як: чорні пари — пари, які підняті влітку або восени за рік до посіву озимих; ранні пари — пари, які підняті навесні (як правило, в квітні і травні) у рік сівби озимих; пізні пари — пари, підняті після травня. У зайнятих парах вирощують кормові культури, посіяні суцільним способом (викоовсяна суміш) або просапні (кукурудза на зелений корм). Різновидом зайнятих парів є сидеральний пар — це пар, засіяний сидеральними культурами (люпин, селера), які заорюються як добрива за кілька тижнів до посіву озимих, і кулісні пари — пари, на яких посіяні високостебельні культури (кукурудза, соняшник і т. ін.) для накопичення снігу і захисту від вимерзання озимих рослин, а також від курних бур, суховіїв тощо, тобто для боротьби з ерозією ґрунту. Агротехнічні заходи, пов’язані з проведенням меліоративних і протиерозійних робіт і боротьбою з посухою, у статистиці поділяють на такі види: внесення вапняної муки та інших вапняних матеріалів, а також гіпсу, фосфогіпсу та інших матеріалів, що містять гіпс, безвідвальний обробіток ґрунтів із збереженням стерні; посів спеціальними протиерозійними сівалками, створення кулісних парів тощо. Так само як і за агротехнікою сільськогосподарських культур, проводять визначену деталізацію і за агротехнічними заходами, що здійснюються при закладці та вирощуванні багаторічних насаджень. Наприклад, розрізняють посадку дерев навесні і восени. Відзначимо, крім усього, що однією з важливих складових сучасної агротехніки стають інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, питання дедалі ширшого застосування яких на сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва набуває особливого значення. Суть інтенсивних технологій полягає в оптимізації умов вирощування сільськогосподарських культур на всіх стадіях росту і розвитку, серед яких основними є: розміщення за кращими попередниками в сівозміні, сівба сортів інтенсивного типу, оптимальне забезпечення рослин поживними речовинами тощо. 2.5.3. Система статистичних показниківагротехніки та їх аналіз Для повної і всебічної характеристики агротехнічних заходів у статистиці розроблена система показників агротехніки, що характеризує розміри і поширеність різних агротехнічних заходів, їх комплексність та ефективність. Ця система показників обчислюється у різноманітних розрізах: по окремих сільськогосподарських культурах та їх групах, сільськогосподарських підприємствах, їх виробничих типах, категоріях господарств та адміністративно-територіальних одиницях і по країні в цілому. Показники агротехніки поділяють на загальні, що характеризують рівень агротехніки в цілому по рільництву, часткові, які застосовуються для характеристики агротехніки окремих груп сільськогосподарських культур, специфічні, що використовуються для характеристики агротехніки конкретних сільськогосподарських культур. Наприклад, показник «внесення добрив на 1 га ріллі» є загальним, «внесення добрив на 1 га посівів зернових культур» — частковим, а «внесення добрив на 1 га посівів гречки» — специфічним. У статистиці часто використовують такі загальні показники агротехніки, як забезпеченість основними засобами виробництва у вартісному виразі на 1 або 100 га сільськогосподарських угідь, забезпеченість конкретними видами сільськогосподарської техніки (тракторами, комбайнами, сівалками і т. ін.) на 100 або 1000 га ріллі або посівів, обсяг вироблених гектарів умовної оранки в розрахунку на 1 га ріллі, внесення добрив на 1 га ріллі та ін. У системі показників агротехнічних заходів насамперед виділяють показники кількості господарств, що застосовують ті або інші агротехнічні прийоми, та показники обсягу та якості виконаних агротехнічних заходів. Ці показники мають не лише самостійне значення для оцінки рівня агротехніки, але й використовуються для визначення цілої низки похідних показників, наприклад щільності, ступеня поширеності агротехнічних заходів. Кількість виконаних агротехнічних заходів у статистиці визначається в кінцевому їх підсумку за станом на звітну дату або наростаючим звітним підсумком з початку виконання того або іншого агроприйому і до його завершення. Показники, що відображають кількість, обсяг та якість агротехнічних заходів, будуються відповідно до класифікації агротехнічних заходів. Обсяг проведених агротехнічних заходів визначають у натуральних (фізичних) одиницях, а по деяких заходах — в умовно-натуральних одиницях. Обсяг конкретних видів робіт визначають у фізичних одиницях. Матеріально-речові вкладення встановлюють у натуральних одиницях, а деякі — в умовно-натуральних. Так, мінеральні добрива переводять у кілограми або інші одиниці маси поживних речовин або умовні туки. Бактеріальні добрива враховуються в погектарних порціях. Розглянемо найважливіші статистичні показники агротехніки відповідно до видів агротехнічних заходів та їх значення в аналізі рівня агротехніки. Показники агротехнічних передумов вирощування сільськогосподарських культур. Серед цих показників істотне значення мають показники, що характеризують застосування сівозмін. Для цього використовуються такі абсолютні показники: а) кількість господарств, в яких впроваджені або освоєні сівозміни; б) кількість впроваджених та освоєних сівозмін; в) загальна площа ріллі, яка включена в сівозміни; г) площа впроваджених та освоєних сівозмін; д) кількість полів у сівозміні. Усі ці показники виділяються в розрізі типів і видів сівозмін на ту саму звітну дату, на яку встановлюються розміри земельної площі і посівних площ. Для характеристики ступеня освоєння сівозміни на основі вищенаведених абсолютних показників визначаються такі відносні показники: 1) питома вага кількості господарств, в яких введені або освоєні сівозміни в їх загальній кількості; 2) питома вага площі кожного виду і типу сівозміни в загальній площі, яка включена в сівозміни; 3) коефіцієнт освоєння сівозмін — відношення площі фактично освоєних сівозмін до загальної площі впроваджених сівозмін. Важливе місце серед показників агротехнічних передумов займають показники, що характеризують передпосівний обробіток ґрунту. Передпосівний обробіток ґрунту включає ряд робіт, пов’язаних із підготовкою ґрунту до сівби озимих та ярих культур: зяблеву оранку для сівби ярих культур; підйом парів для сівби озимих; лущіння стерні; снігозатримання; передпосівну культивацію; дискування, боронування тощо. Статистика вивчає обсяг кожного виду робіт у гектарах і терміни виконання їх у днях. Для характеристики передпосівного обробітку ґрунту для сівби ярих та озимих культур обчислюють показники забезпеченості ярих посівів зябом і озимих посівів парами. Показник забезпеченості ярих посівів зябом слід визначати як відсоткове відношення площі, виораної восени на зяб, до загальної площі сівби ярих культур, без площі пересівання загиблих озимих і без сівби ярих культур по парах. Проте зазначимо, що в існуючій статистичній звітності відсутні дані про площі посіву ярих по зябу. Тому цей показник доводиться визначати, виходячи з припущення, що вся площа зябу засівається ярими культурами. Крім того, слід мати на увазі, що в існуючій статистичній звітності є дані про площі посівів усіх ярих культур та окремо про посіви ярих культур по загиблих озимих культурах, але відсутні дані про посіви ярих культур по парах. Тому по районах, де посіви ярих розміщують по парах, показник забезпеченості ярих культур даного року зябом доводиться визначати з деякою погрішністю. Між тим доведено, що в посушливих районах найкращим попередником ярих культур є чистий пар. Тому доцільно визначати і такі показники, як частка посівів ярих, посіяних по парах, у загальній площі всіх посівів ярих культур без посівів по зябу та зведений показник забезпеченості посіву ярих культур зябом і парами. Зауважимо, що аналіз даних про зяблеву оранку сам по собі має важливе самостійне значення. Він дозволяє, по-перше, з’ясувати період виконання цього виду агротехнічних робіт, оскільки ранні строки оранки на зяб сприяють підвищенню врожайності; по-друге, визначити відсоток виконання плану зяблевої оранки та зробити порівняльний аналіз з даними за минулі роки. Показник забезпеченості озимих посівів парами обчислюється як відсоткове відношення площі озимих, посіяних по парах, до загальної площі всіх озимих культур. Визначається також показник забезпеченості озимих культур чистими парами, а також чорними парами як відсоткове відношення площі піднятих чистих (чорних) парів під озимі до площі посівів озимих культур. Для характеристики використання парів розраховуються такі відносні показники: 1) частка площі кожного виду парів у загальній площі парового поля; 2) частка площі чистого (чорного) пару в загальній площі ріллі; 3) частка площі чистих (чорних) парів у загальній площі озимих посівів. Сидеральні пари характеризуються площею сидеральних посівів і відсотковим відношенням до загальної площі посіву озимих. Показники агротехнічних робіт. Найважливішими показниками агротехнічних робіт є показники, що характеризують процес догляду за посівами та роботи, пов’язані із збиранням урожаю. Насамперед це показники обсягу та якості виконаних агрозаходів щодо догляду за посівами і збирання врожаю. Відзначимо, що вони в основному неоднакові для різних культур. Наприклад, по озимих культурах восени здійснюється їх підживлення, взимку — снігозатримання, навесні — затримка талих вод, боронування посівів, прополка. По ярих культурах суцільного посіву застосовується післяпосівне коткування, боронування, прополка, підживлення і т. д. По просапних культурах до появи сходів руйнують ґрунтову кірку, потім боронують, здійснюють міжрядний обробіток, прополювання, підживлення. Посіви деяких просапних культур проріджують. Посіви картоплі, крім культивації міжрядь, потребують дво- і триразового підгортання. Окрім того, всі сільськогосподарські рослини потребують захисту від шкідників та хвороб, який здійснюється агротехнічними, хімічними, біологічними і механічними способами. Обсяги агротехнічних робіт по догляду за посівами характеризуються як абсолютними показниками — кількістю боронувань, міжрядних обробітків, прополювань, поливів тощо і відповідними розмірами оброблених площ — міжрядних обробітків, прополотих, политих і т. д.; а також відносними показниками — показники планового завдання і виконання плану кожного виду агротехнічних робіт; показники структури (питома вага площі конкретного виду обробітку в загальній площі посіву даної культури), відносні показники інтенсивності, що характеризують щільність агротехнічних робіт (обсяг робіт у розрахунку на 1 або 100 га площі посівів), — кількість міжрядних обробітків, прополювань тощо. При статистичному вивченні фактичні показники догляду за посівами порівнюють з нормативними, з даними минулих років. Агротехнічні роботи, пов’язані із збиранням урожаю, характеризуються в основному показниками, що відображають кількість зібраних гектарів по культурах, при цьому по окремих з них показуються найважливіші стадії збирання. Так, по зернових культурах поряд із кількістю скошених гектарів показується обсяг одержаної продукції, по цукрових буряках (фабричних) поряд з викопаною площею — кількість накопаного буряку. Якість проведених агротехнічних робіт характеризується різними показниками. Так, якість оранки характеризується глибиною оранки, рівномірністю перегортання скибою шару ґрунту, відсутністю огріхів тощо; якість сівби (садіння) — способом сівби: звичайний рядковий, вузькорядний, широкорядний, смуговий, смуговий двострічковий, перехресна сівба; рівномірність розподілу і закладання насіння на глибину і т. д.; якість робіт по догляду за посівами — ступенем очищення поля від бур’янів, рівномірністю виконання робіт на всій площі; якість збирання врожаю — способом збирання: пряме комбайнування, роздільне збирання; способом внесення добрив: передпосівне, яке проводять під час оранки або передпосівної культивації; припосівне, яке проводять одночасно із сівбою (добрива вносять у ґрунт разом з насінням або в рядки); підживлення рослин добривами, яке проводять одночасно з культивацією міжрядь. Для характеристики якості агротехнічних робіт застосовуються як абсолютні показники у вигляді розмірів площ, так і відносні — питома вага у загальній площі посіву тієї або іншої культури чи групи культур. Більшість агротехнічних заходів виконується у суворо визначені оптимальні строки, встановлені агротехнічною наукою, тому занадто ранні або пізні строки проведення агротехнічних заходів призводять до зниження врожайності і погіршення якості продукції. Дослідною перевіркою встановлено, що відхилення від оптимальних строків посіву озимих і підготовки ґрунту під посів ярих культур спричиняє недобір від 2 до 4 ц/га зерна, а запізнювання із збиранням зернових культур на 1 день після оптимальних строків (8 днів) — до втрати зерна на 1 га від 0,5 до 3 ц/га, на 5 днів — від 2 до 6 ц/га, на 10 днів — від 3 до 10 ц/га. Тому статистичні органи ведуть спостереження за строками виконання окремих агротехнічних заходів. Строки виконання агротехнічних робіт характеризуються часом початку і завершення конкретних робіт, їх календарною тривалістю та обсягами робіт, виконаних в оптимальні терміни. Строки того або іншого виду сільськогосподарських робіт (наприклад, сівби або збирання) по окремих господарствах та їх підрозділах визначається як різниця між календарними датами закінчення і початку роботи на основі даних оперативної звітності. Середня тривалість того або іншого виду агротехнічних робіт у господарствах району, області або ж групи господарств, де різні господарства починають і закінчують одні й ті самі види агротехнічних робіт у різні терміни, визначається на основі розрахунку середніх дат їх початку і закінчення. Середні дати початку і закінчення робіт визначають за формулою середньої арифметичної зваженої, беручи кількість календарних днів, що минули від умовно прийнятої дати (звичайно 1-е число місяця початку даної роботи) у кожному господарстві, за варіанти і кількість господарств за частоти f, тобто застосовують формулу: . Наприклад, у районі сівбу картоплі два господарства розпочали 20 квітня, п’ять господарств — 28 квітня, десять господарств — 3 травня і три господарства — 5 травня. Візьмемо за умовну дату відліку 1 квітня. Тоді середня дата початку весняної сівби в господарствах району дорівнюватиме:
Отже, умовно можна вважати 31 число, тобто 1 травня середньою датою початку сівби в даному районі. Аналогічно визначається і середня дата закінчення сівби Припустимо, що в даному районі = 10 травня. Тоді середня тривалість сівби картоплі в районі, що визначається як різниця між середньою датою закінчення і середньою датою початку сівби, складатиме: = до ? н = 10 травня ? – 1 травня = 9 днів. При аналізі строків виконання робіт важливе значення має зіставлення фактичних строків робіт з оптимальними, встановленими агротехнічною наукою, з аналогічними даними за минулі роки, а також визначення відсотка обсягу сільськогосподарських робіт, виконаних в оптимальні строки. Показники матеріально-речовинних поточних вкладень. Найважливішими матеріально-речовинними вкладеннями є добрива і насіння. Добрива — це органічні (біологічні) та неорганічні (мінеральні) речовини, які вносяться в ґрунт для поліпшення умов живленняі підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Залежно від походження розрізнюють такі види добрив: органічні — добрива, які містять поживні речовини у вигляді органічних сполук (гній, торф, компости, гноївка, пташиний послід, зелене добриво, відходи цукрового, шкіряного, рибного виробництва, міське сміття); мінеральні — добрива, які містять макро- і мікроелементи в неорганічній формі, в основному солі; бактеріальні добрива — це препарати, що містять ґрунтові мікроорганізми (азотобактерії, нітрагін, фосфоробактерії та ін.), які здатні забезпечувати ґрунт речовинами, що легко засвоюють сільськогосподарські рослини; мікродобрива — це препарати, які містять мікроелементи (бор, марганець, мідь, цинк, кобальт, йод та ін.), що необхідні для сільськогосподарських рослин у дуже незначній кількості, проте мають важливе значення не лише для їх розвитку, але й для підвищення врожаю та його якості. В Україні широко застосовуються такі види мікродобрив: борні, кобальтові, мідні, марганцеві, молібденові тощо. Мінеральні добрива за фізичним станом поділяються на тверді (аміачна селітра, суперфосфат, сульфат калію) і рідкі (аміачна вода); за складом: прості (калійна сіль) і складні (нітроамофоска, рідкі комплексні добрива). У статистиці є ціла система показників, що характеризують застосування добрив. Серед них основними є: загальна кількість і склад внесених добрив; розмір удобреної площі під урожай поточного року по всіх сільськогосподарських культурах в цілому і з виділенням окремо основних їх груп та культур; середня кількість внесених добрив на 1 га посівної (удобреної) площі по всіх сільськогосподарських культурах в цілому і з виділенням окремо основних їх груп та культур; відсоток удобреної площі. Внесення добрив подається статистикою по двох групах: органічні і мінеральні, при цьому внесення мінеральних добрив — по видах: азотні, фосфорні і калійні в фізичній масі та у перерахуванні на діючу поживну речовину. Перерахування необхідне, оскільки різні мінеральні добрива не рівноцінні за вмістом діючої поживної речовини та її кількістю з погляду ефективності, а тому безпосередньо не порівняні. Для перерахування фізичної маси мінеральних добрив на поживну речовину їх фізичну масу множать на фактичний відсоток вмісту в даному добриві поживної речовини (п. р.) і результат ділять на 100, тобто:
де МДп.р. — мінеральні добрива у перерахунку на 100 % поживних речовин; МДф — мінеральні добрива в фізичному виразі; Вп.р. — відсоток вмісту поживної речовини. У практиці сільськогосподарського виробництва кількість мінеральних добрив часто визначають в умовних туках. Перерахування фізичної маси мінеральних добрив в умовні туки здійснюється множенням фізичної маси на фактичний відсоток вмісту в даному добриві поживної речовини і результат ділять на середній відсоток вмісту поживної речовини. Середній відсоток вмісту поживної речовини для окремих видів мінеральних добрив прийнятий такий: калійних — 41,6; азотних — 20,5; фосфорних — 18,7. Наприклад, внесено 1000 ц калійних солей з вмістом 40% К2О, що в перерахунку на 100% поживних речовин становить 400 ц п.р. , а в стандартних туках — 961, 5 ц У статистиці вивчається внесення мінеральних і органічних добрив під урожай поточного року незалежно від часу внесення добрив — під пари і зяб у минулому році, а також перед сівбою, під час сівби та у вигляді підживлення в поточному році, восени минулого року під посіви сільськогосподарських культур, багаторічні насадження та природні сіножаті і пасовища на всіх і окремо на зрошуваних землях. Дані статистичної звітності за формою № 9-б-с «Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай _____ р.» дозволяють обчислити такі показники, що характеризують використання добрив: 1. Загальна кількість внесених органічних добрив у натуральному вимірюванні (тонн) і мінеральних добрив у перерахунку на 100% поживних речовин у центнерах за видами: азотних, фосфорних, включаючи фосфорне борошно, калійних. 2. Кількість внесених органічних і мінеральних добрив під сівбу різних сільськогосподарських культур всього, в тому числі зернових (без кукурудзи), з них пшеницю, рис, кукурудзу на зерно; технічних — всього, з них цукрові буряки (фабричні), льон-довгунець, соняшник, соя; картоплі; овочів; баштанних; кормових — всього, з них кукурудзу на силос, зелений корм; сіяні трави (однорічні і багаторічні); під багаторічні насадження та природні сінокоси і пасовища на всіх та окремо на зрошуваних землях. 3. Розмір удобреної площі мінеральними та органічними добривами в розрізі щойно зазначених сільськогосподарських культур й угідь, при цьому характеризується фізична удобрена площа, яка визначається шляхом віднімання із загальної посівної площі сільськогосподарських культур площ тих ділянок, на які зовсім не вносились добрива під урожай поточного року, а площі, на яких добрива вносились кілька разів, включаються без повторного обліку, тобто вони обліковуються за розмірами площ одноразового внесення. 4. Питома вага удобреної площі мінеральними та органічними добривами в загальній посівній площі під урожай поточного року в розрізі зазначених сільськогосподарських культур. 5. Середня кількість внесених мінеральних добрив у розрахунку на 1 га посівної, удобреної площі і ріллі — в кілограмах, а органічних добрив у розрахунку на 1 га посівної, удобреної площі і ріллі — в тоннах в цілому і в розрізі сільськогосподарських культур. Внесення бактеріальних і мікродобрив обліковується кількістю порцій на 1 га. При проведенні статистичного аналізу вивчається структура внесених добрив по їх групах і видах, а також її зміна на основі показників структурних зрушень і динаміка показників по внесенню добрив у розрізі категорії господарств та адміністративно-територіальних одиниць і по країні в цілому. Динаміка показників застосування органічних і мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України на всіх сільськогосподарських землях наведена в табл. 39. Таблиця 39 ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ ПІД СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ НА ВСІХ ЗЕМЛЯХ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ Показники 1990 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р.
Мінеральні добрива
Всього внесено в поживних речовинах, тис. ц 42416,3 20212,6 5246,5 5622,4 5143,2
Удобрена площа під урожай, тис. га 25090,1 16517,5 8169,1 9317,4 8204,9
% удобреної площі 83 60 32 36 34
Внесено в ґрунт поживних речовин на 1 га, кг: посівної площіудобреної площі 141169 74122 2164 2260 2163
Органічні добрива
Всього внесено, тис. т 257130,8 174829,0 80614,5 64050,0 46659,4
Удобрена площа, тис. га 5384,2 3600,3 1824,4 1508,5 1144,3
% удобреної площі 18 13 7 6 5
Внесено на 1 га, т:
посівної площі 8,6 6,4 3,2 2,5 1,9
удобреної площі 47,8 48,6 44,2 42,5 40,8
Як свідчать дані табл. 39, в останні роки на сільськогосподарських підприємствах України спостерігається стала тенденція зменшення внесення мінеральних й органічних добрив на 1 га посіву та удобреної площі, а також питомої ваги удобреної площі в загальній посівній площі. Внесення мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України знизилось з 42416,3 тис. ц і 141 кг на 1 га посівної площі (кг/га) в 1990 р. до 5143,2 тис. ц і 21 кг/га в 1998 р., тобто на 37273,1 тис. ц і 120 кг/га, або на 87,9 і 85,1 %, а органічних добрив — з 257,1 млн т і 8,6 т на 1 га посівної площі до 46,7 млн т і 1,9 т/га, тобто на 210,4 млн т і 6,7 т/га, або на 81,8 і 77,9 %. У середньому за 1996—1998 рр. на 1 га посівних площ було внесено під урожай близько 30 кг поживних речовин мінеральних добрив і 4,0 т гною, що набагато нижче, ніж у 1990 р. Зауважимо, що більшість розвинутих країн світу вносять на гектар ріллі значно більшу їх кількість (наприклад, Нідерланди — 805, Японія — 436, Німеччина — 421, Великобританія —375, Франція — 311). Зниження інтенсивності застосування органічних добрив пояснюється зменшенням щільності поголів’я худоби та виробництва гною. Принагідно зазначимо, що для бездефіцитного вмісту гумусу необхідно вносити на гектар 8,7 т органічних і 340 кг мінеральних добрив. Щодо виробництва мінеральних добрив, то в Україні є 17 хімічних підприємств, виробничі потужності яких дають можливість щорічно виробляти понад 3 млн т азотних (потреба становить 2,5 млн т), 1,7 млн т фосфорних (потреба 1,5 млн т) і 400 тис. т калійних добрив (потреба 1,9 млн т). Однак, якщо в 1990 р. вітчизняні підприємства виробляли 4815 тис. т азотних, фосфорних і калійних добрив у перерахуванні на діючу речовину, то в 1997 р. — тільки 2376 тис. т, тобто обсяги виробництва мінеральних добрив у країні знизилися більше, ніж у 2 рази. Слід зазначити, що зменшення кількості використовуваних мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України пов’язано не стільки із зменшенням їх виробництва, оскільки відомо, що деяка частина вироблених в країні мінеральних добрив експортується, а через різке підвищення їх вартості, відсутність реальних надходжень грошових коштів у сільськогосподарських підприємств, зниження їх купівельної спроможності у зв’язку із загостренням диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію і матеріально-технічні ресурси, що використовуються в сільському господарстві, та несприятливу кредитну політику (75—80% річної ставки на одержання короткострокових банківських кредитів). Між тим встановлено, що високі врожаї сільськогосподарських культур можна одержати лише при комплексному використанні органічних і мінеральних добрив, оскільки частина поживних речовин гною стає доступною тільки по мірі її мінералізації. Останнім часом в Україні почався різкий спад рівня інтенсифікації зрошуваних земель. Майже припинені роботи з меліоративного поліпшення та хімічної меліорації зрошуваних земель. Поряд із загальною кількістю внесених мінеральних добрив вивчається розподіл їх по найважливіших видах — азотних, фосфорних і калійних. У 1998 р. в складі використовуваних мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України 78,9 % припадало на азотні, 14,9 — на фосфорні і 6,2 % —на калійні. Важливим видом матеріально-речовинних вкладень, що безпосередньо впливають на врожай сільськогосподарських культур, є насіння. Основними статистичними показниками насіння є показники, що характеризують наявність та якість насіння. Наявність насіння сільськогосподарських культур у сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах, орендних колективах, спільних підприємствах та інших господарствах, створених на основі сільськогосподарських підприємств, засвідчується насіннєвими державними інспекціями. Результати їх роботи в статистиці відображаються показником, що характеризує у ваговому виразі кількість перевіреного насіння і кількість насіння, що виявилося некондиційним, а також відносним показником — питомою вагою некондиційного насіння у загальній масі перевіреного насіння. У статистиці визначається показник кількості наявного насіння ярих зернових і зернобобових культур (без кукурудзи), кукурудзи, соняшнику, картоплі й озимих культур, віднесених насіннєвими інспекціями при перевірці якості до насіння І і ІІ класів посівного стандарту. Величезне значення для підвищення врожайності має якість насіннєвого і посадкового матеріалу. Встановлено, що збільшення валових зборів сільськогосподарських рослин, що спостерігалося у світі за останні 60 років, більше ніж на половину зумовлено впровадженням нових сортів. Показниками якості насіння є їх сортова приналежність і господарська придатність, що залежить від ступеня засміченості, схожості, вологості, зараженості шкідниками і хворобами. Сортовий склад насіння характеризується відсотковим відношенням маси некондиційного насіння або насіння І і ІІ класів посівного стандарту до загальної маси перевіреного насіння даної культури. Чистота або, навпаки, засміченість насіння визначаються як відсоткове відношення маси здорових і цілих насінин основної культури до їх загальної маси у пробі. Для визначення відсотка схожості пророщують деяку кількість насінин (100 шт.) і через певний термін підраховують число пророслих насінин. Відсоткове відношення пророслих насінин до всієї кількості насіння у пробі називається відсотком схожості насіння. Добуток коефіцієнтів чистоти і схожості насіння називають коефіцієнтом господарської придатності насіння. Коефіцієнт господарської придатності насіння використовується при визначенні фактичної норми висіву насіння, яка обчислюється відношенням агрономічної норми висіву до коефіцієнта господарської придатності насіння. Наприклад, агрономічна норма висіву насіння озимої пшениці становить 198 кг на 1 га, а коефіцієнт господарської придатності насіння дорівнює 0,882. Отже, фактична норма висіву насіння озимої пшениці дорівнює 224,5 кг (198 : 0,882). Виходячи з норми висіву насіння і даних про посівну площу тієї чи іншої культури, визначають потребу в насінні шляхом множення цих двох показників. Зіставляючи фактичну наявність насіння із потребою в ньому, встановлюється ступінь забезпеченості насінням. Недотримання агротехнічних норм висіву насіння призводить до зниження врожайності. На основі спеціальних вибіркових обстежень визначається фактична норма висіву насіння, яка зіставляється з агротехнічною. Таким чином обчислюється коефіцієнт виконання норм висіву насіння. Важливим елементом матеріально-речовинних поточних вкладень є хімічні засоби захисту рослин від хвороб і шкідників. Встановлено, що існує близько 400 видів хвороб і шкідників сільськогосподарських рослин і потенційні втрати врожаю від них у всьому світі становлять приблизно 35%. Статистичне вивчення застосування хімічних засобів захисту рослин від хвороб і шкідників робиться на основі показників, що характеризують насамперед розміри площ, оброблених ними, а також кількості внесених відповідного виду засобів. З цією метою статистика використовує дані агрохімічних служб. Статистичною характеристикою таких агротехнічних заходів, як вапнування кислих ґрунтів і гіпсування солонцевих ґрунтів, є розміри площі, на яких вони здійснені, і кількість внесеного вапна або гіпсу та інших вапнякових і гіпсовмісних матеріалів. Зауважимо, що в останні роки обсяги робіт з хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів значно зменшилися. Якщо у 1986—1990 рр. в Україні господарствами суспільного сектора щороку проводилось вапнування на площі близько 1,4 млн га і вносилось по 4,5 т/га меліорантів, гіпсувалося 300 тис. га і вносилось4,4 т/га фосфогіпсу, то у 1998 р. в сільськогосподарських підприємствах України було проведено вапнування ґрунтів на 32,7 тис. га з внесенням 208,3 тис. т вапняного борошна та інших вапнякових матеріалів, проведено гіпсування 4,0 тис. га ґрунтів і внесено 17,4 тис. т гіпсу та інших гіпсовмісних порід, тобто обсяги вапнування ґрунтів зменшились більше, ніж на 1,3 млн га, або 97,7 %, а гіпсування — більше, ніж на 295 тис. га, або 98,7 %. Безумовно, зменшення внесення в ґрунт добрив та зниження обсягів вапнування кислих і гіпсування солонцевих ґрунтів негативно впливає на стан ґрунтів, призводить до їх деградації та виснаження. Контрольні запитання і завдання 1. Дайте визначення поняттю «агротехніка» і викладіть основні завдання статистики агротехніки. 2. Наведіть класифікацію агротехнічних заходів та назвіть основні складові окремих її груп. 3. Що розуміють під сівозміною і які бувають її типи і види за ступенем освоєння? 4. Які ви знаєте способи обробітку ґрунту? 5. Що таке пар і які види парів ви знаєте? 6. Поясніть, що ви розумієте під загальними, частковими і специфічними статистичними показниками агротехніки. 7. Назвіть показники, якими оцінюється застосування сівозмін, і викладіть методику їх розрахунку. 8. Наведіть показники передпосівного обробітку ґрунту та викладіть методику їх обчислення. 9. Назвіть показники обсягу та якості агротехнічних робіт і викладіть методику їх розрахунку. 10. Якими показниками оцінюються строки виконання агротехнічних робіт? 11. Якими показниками оцінюється загальний обсяг мінеральних добрив і як їх обчислюють? 12. Наведіть показники застосування добрив і викладіть методику їх розрахунку. 13. Якими показниками оцінюється наявність та якість насіння? 14. У чому полягає сутність показника норми висіву насіння та його значення в аналізі? 15. Якими показниками оцінюється застосування засобів захисту рослин від хвороб і шкідників та вапнування кислих і гіпсування солонцевих ґрунтів? Завдання 1. Впровадження та освоєння сівозмін у сільськогосподарських підприємствах району характеризується такими даними: Показники Базисний рік Звітний рік
Кількість підприємств 26 31
Підприємства, де впроваджено сівозміни 24 29
Підприємства, що освоїли сівозміни 21 26
Усього впроваджено сівозмін 108 128
У тому числі:
польових 64 71
кормових 26 33
спеціальних 8 9
Площа ріллі у впроваджених сівозмінах, га 7850 8750
У тому числі:
польових 4600 5700
кормових 2930 2820
спеціальних 320 230
Визначте за кожний рік: 1) питому вагу підприємств, де впроваджено та освоєно сівозміни; 2) питому вагу окремих видів сівозмін у загальній їх кількості; 3) площу ріллі на одну впроваджену сівозміну і на одну польову, кормову і спеціальну сівозміни; 4) питому вагу ріллі кожного виду сівозміни в загальній площі ріллі у впроваджених сівозмінах. Обчислені показники зведіть в таблицю і проведіть порівняльний аналіз. Завдання 2. У господарстві посаджено 60 га картоплі. Під урожай поточного року мінеральні добрива вносились восени минулого року і навесні та влітку поточного року таким чином: на площі 30 га — двічі, на площі 25 га — один раз, а на останніх 5 га не вносились зовсім. Визначте фізичну удобрену площу. Завдання 3. За даними статистичних звітів про хід збирання врожаю (форма № 7–сг) виявлено, що з 22 господарств у районі масове збирання соняшнику розпочали: 4 господарства — 20 вересня, 8 — 23 вересня, 6 — 25 вересня, 3 — 27 вересня, 1 — 29 вересня. Масове збирання соняшнику закінчено: у 5 господарствах — 8 жовтня, 9 — 10 жовтня, 7 — 13 жовтня, в 1 господарстві — 15 жовтня. Визначте середню тривалість збирання соняшнику в районі. Завдання 4. За даними статистичних звітів про хід сівби озимих та оранку на зяб (форма № 7–сг) у сільськогосподарських підприємствах району під посів озимих восени 1998 р. підготовлено ґрунт: всього — 14900 га, з них чистих парів — 10280 га, у т. ч. чорних, піднятих восени минулого року; виорано на зяб — 18700 га, посіяно озимих на зерно і зелений корм — 14200 га. Навесні 1999 р. за даними статистичних звітів про сівбу ярих культур (форма № 3) посіяно ярих культур 19600 га, крім того, пересіяно загиблих озимих культур 220 га. Визначте ступінь забезпеченості ярих культур зябом, а озимих культур парами, у т. ч. чорними. Завдання 5. У поточному році в сільськогосподарських підприємствах області під посіви сільськогосподарських культур вносилося 89240 т органічних, 584 т азотних, 675 т фосфатних і 234 т калійних добрив. Загальна площа посівів сільськогосподарських культур під урожай поточного року становить 23462 га, удобрена: мінеральними добривами — 19678 га, органічними добривами — 13450 га. Визначте: 1) загальну кількість внесених мінеральних добрив у перерахунку на 100 % поживних речовин, а також у розрахунку на1 га посівної та удобреної площі, якщо середній вміст поживної речовини в добривах становить: в азотних — 28,5%, фосфорних — 27,6%, калійних — 42,2%; 2) кількість органічних добрив, внесених в розрахунку на 1 га посівної та удобреної площі; 3) питому вагу удобреної площі мінеральними і органічними добривами. Завдання 6. По господарствах району роботи щодо вирощування озимих зернових виконані за два роки і характеризуються такими даними: Вид роботи Одиниця виміру Базисний рік Звітний рік
Посіяно всього: тис. га 25,9 21,4
У тому числі сортовим насінням тис. га 23,2 20,1
З них насінням районованих сортів тис. га 19,7 17,9
по чистих парах тис. га 24,7 21,0
Витрати насіння, всього тис. ц 62,2 49,2
в тому числі І класу тис. ц 43,5 32,0
Внесено добрив:
органічних тис. т 739,2 520,0
мінеральних у перерахунку на 100% поживних речовин тис. ц 59,4 41,4
Удобрена площа:
органічними добривами тис. га 17,6 13,0
мінеральними добривами тис. га 19,8 14,8
Площа оброблена гербіцидами тис. га 2,9 1,9
Площа вирощування за інтенсивними технологіями тис. га 7,8 6,0
Строки сівби:
початок
29 березня 7 квітня
кінець
1 квітня 13 квітня
Визначте показники, що характеризують агротехніку вирощування озимих культур за кожний рік, та оформіть їх в таблицю. Проведіть порівняльний аналіз і складіть висновки. Завдання 7. При перевірці чистоти насіння озимої пшениці виявлено, що маса здорових цілих зерен становила 98 г при загальній масі проби 100 г. З 400 висіяних зерен зійшло 380. Агрономічна норма висіву озимої пшениці становить 230 кг/га. Господарством заплановано посіяти 530 га озимої пшениці. Визначте: 1) показники чистоти, схожості й господарської придатності насіння озимої пшениці; 2) норму висіву й потребу господарства в насінні озимої пшениці. Завдання 8. За даними статистичного звіту господарства за формою № 1-сг «Звіт про наявність насіння ярих культур на 1.02.2000» наявність насіння гречки становить 250 ц, чистота його — 97%, а схожість — 95%. Планова площа посіву — 200 га, а агрономічна норма висіву — 120 кг/га. Розрахуйте рівень забезпеченості господарства насінням гречки. Завдання 9. За даними статистичного звіту за формою № 3-сг «Звіт про сівбу ярих культур» хід сівби зернових і зернобобових культур по ярому клину в колективних, міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах та радгоспах України характеризується таким чином: 1997 р. 1998 р.
Звітні дати Фактично посіяноз початку весняної сівби, тис. га Звітні дати Фактично посіяноз початку весняної сівби, тис. га
14.04.97 2163,5 13.04.98 2007,8
21.04.97 2705,9 20.04.98 2950,9
28.04.97 3345,5 27.04.98 3596,2
5.05.97 3991,0 4.05.98 3977,9
12.05.97 4227,7 11.05.98 4242
19.05.97 4452,9 18.05.98 4505,7
26.05.97 4560,5 25.05.98 4680,5
2.06.97 4631,8 1.06.98 4798,2
1. Визначте за кожний рік медіану строку сівби та середнє лінійне відхилення від неї. 2. Порівняйте обчислені показники і зробіть висновки. Завдання 10. Групування господарств району за рівнем забезпеченості посівів озимих культур парами має такий вигляд: Рівень забезпеченості озимих культурпарами, % Кількість господарств Рівень забезпеченості посівів озимих парами, %
базисний рік звітний рік базисний рік звітний рік
До 75 12 14 73 69
76—90 8 7 84 81
Понад 91 5 4 95 92
Разом 25 25 80,3 78,6
Визначте: 1) за кожний рік середній рівень забезпеченості посівів озимих культур парами, а також моду, медіану, середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації; 2) абсолютні, відносні і загальні показники структурних зрушень за рівнем забезпеченості посівів озимих культур парами. Зробіть висновки. 2.6. СУЧАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ РОСЛИННИЦТВА В УКРАЇНІ Для успішного та ефективного управління розвитком рослинництва необхідна всебічна, повна і достовірна інформація, яка використовується для оперативного управління розвитком цієї галузі сільського господарства, а також слугує вихідною як для характеристики стану рослинництва, так і для розробки планів і програм подальшого її розвитку. Статистичне спостереження рослинництва в Україні здійснюють у межах своїх повноважень органи системи Державного комітету статистики України спільно з органами системи Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України, Державного комітету України по земельних ресурсах, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних, міських Рад, а також керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання. Організація статистичного спостереження рослинництва являє собою комплекс статистичних робіт з розробки і впровадження методології розрахунків статистичних показників для висвітлення стану і розвитку рослинництва, методик, програм та інструкцій зі статистичних спостережень і форм державної звітності та іншої документації, збору, контролю повноти і вірогідності статистичних даних та їх розробки, аналізу та забезпечення у встановленому порядку статистичною та аналітичною інформацією щодо рослинництва відповідні органи державної влади. Наявність у сільському господарстві України різних організаційно-правових форм виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції зумовлює потребу у застосуванні різних організаційних форм статистичного спостереження рослинництва. По сільськогосподарських підприємствах з чисельністю працюючих понад 50 осіб основним джерелом статистичної інформації про стан і розвиток рослинництва є статистична звітність і бухгалтерські річні звіти цих господарств, які складаються на підставі первісних даних бухгалтерського обліку у вигляді документів (звітів) спеціально затвердженої форми. Для характеристики стану і розвитку господарств приватного сектора — особистих підсобних господарств населення, селянських (фермерських) господарств, приватно-орендних підприємств та інших суб’єктів господарювання здебільшого використовуються матеріали спеціально організованих статистичних обстежень (переписів, вибіркових обстежень домашніх господарств та різного роду одноразових обліків). Враховуючи різко сезонний характер багатьох явищ і процесів, що відбуваються в цій галузі сільського господарства, а також їх недовгочасність (сівба, догляд за посівами, збирання врожаю) для їх відстеження та вивчення широко застосовується оперативна звітність. Основне призначення оперативної звітності — забезпечити поточний контроль за ходом сівби, догляду за посівами та збирання врожаю сільськогосподарських культур. Оперативна звітність, як правило, подається через певні інтервали часу (раз на тиждень, раз на місяць). Після завершення окремих видів робіт в цілому (закінчення сівби, внесення добрив, збирання врожаю) складається одноразова підсумкова статистична звітність. Остаточні дані про посівні площі, валовий збір і врожайність сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень відображаються в річних бухгалтерських звітах сільськогосподарських підприємств. У даний час оперативна звітність про хід сівби ярих та озимих культур, збирання вражаю і виконання літньо-осінніх агротехнічних робіт подається районним відділам державної статистики юридичними особами, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форм власності і господарювання (крім селянських (фермерських) господарств) у вигляді тижневої звітності за такими формами: форма № 3-сг «Звіт про сівбу ярих культур»; форма № 7-сг « Звіт про хід збирання урожаю, сівби озимих та оранку на зяб». Звіти за цими формами подаються щопонеділка від початку і до закінчення сівби ярих та озимих культур. Дані в цих звітах наводяться наростаючим підсумком з початку робіт. Районні відділи статистики складають зведені звіти по району про хід сівби, які передаються телеграфом (телетайпом) в управління статистики сільського господарства та навколишнього середовища Державного комітету із статистики Автономної Республіки Крим та відповідні відділи обласних статистичних управлінь. Аналогічно згадані підрозділи складають зведені звіти про хід сівби по республіці, області і телеграфом (телетайпом) передають їх до Управління статистики сільського господарства і навколишнього середовища Держкомстату України, яке складає зведений звіт про хід сівби ярих та озимих культур і виконання інших літньо-осінніх агротехнічних робіт в цілому по країні в розрізі Автономної Республіки Крим і областей. Враховуючи значення кормів для успішного розвитку тваринництва, статистичними органами поряд з оперативною статистичною звітністю за формами № 3-сг і № 7, в яких містяться деякі відомості про кормові культури і кормові угіддя, введена спеціальна оперативна місячна статистична звітність за формою № 10-сг «Звіт про хід сінокосіння і заготівлю кормів», яка подається районним відділам державної статистики за місцем знаходження землі сільськогосподарськими підприємствами, що мають понад 50 працюючих осіб незалежно від форм власності і господарювання. Цей звіт відображає хід сінокосіння і заготівлі кормів із власного врожаю поточного року і містить дані (наростаючим підсумком з початку робіт) у натуральних і кормових одиницях по видах кормів і в загальному підсумку. Оперативна звітність про посівні площі не охоплює всіх організаційно-правових форм виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема селянські (фермерські) господарства, особисті підсобні господарства населення та інших суб’єктів господарювання. Для одержання повних даних про посівні площі по всіх категоріях господарств органи державної статистики проводять щороку, на п’ятий день після закінчення весняної сівби, заключний одноразовий облік посівних площ. Облік посівних площ у господарствах, які мають понад 50 працюючих осіб, проводиться за формою № 4-сг «Заключний звіт про підсумки сівби під урожай 20___ року». Керівники фермерських господарств (орендарі) подають у районні відділи статистики звіт за скороченою формою № 1-(ферм) «Заключний звіт про підсумки сівби під урожай 20___ р. селянського (фермерського) господарства або орендаря (громадянина)». Облік посівних площ сільськогосподарських культур у господарствах населення в сільській місцевості, у містах, міських і робітничих селищах організують і проводять районні (міські) відділи статистики за участю сільських, міських та селищних Рад народних депутатів. Сільські Ради, включаючи міські та селищні, по підпорядкованих їм сільських населених пунктах щорічно, не пізніш 10 червня, подають районному відділу державної статистики за місцем їх знаходження статистичний звіт за формою № 4 (сільрада) «Посівні площі сільськогосподарських культур у господарствах населення на території сільської Ради на 1 червня 200___ року». Цей звіт містить дані про кількість господарств (сімей), що мали посіви під урожай звітного року на території сільської Ради, і про всю посівну площу, в тому числі: особистого підсобного господарства, паю та оренди, а із загальної площі — виокремлюються посіви: зернових культур (без кукурудзи), кукурудзи на зерно, цукрового буряку (фабричного), соняшнику, картоплі, овочів (відкритого і закритого ґрунту); кормові культури (кормові коренеплоди, кормові баштанні, кукурудза на силос і зелений корм, сіяні однорічні і багаторічні трави, ін.); кормові коренеплоди, сіяні однорічні і багаторічні трави. Для одержання повніших і достовірніших даних про посівні площі сільськогосподарських культур, що перебувають у користуванні та власності особистих підсобних господарств населення в сільській місцевості, у населення міст та міських і робітничих селищах органи державної статистики періодично проводять суцільні і вибіркові обліки посівних площ сільськогосподарських культур. В Україні останній суцільний облік посівних площ сільськогосподарських культур у господарствах населення сільської та міської місцевостей було проведено в 1993 р., а вибірковий їх облік (20%) — у 1998 р. При проведенні вибіркового обліку 1998 р. були враховані всі посіви, які належать населенню, незалежно від того, на яких землях вони розміщені: на присадибних ділянках, тимчасово орендованих землях, наданих і законодавчо затверджених сільськими (селищними) Радами народних депутатів, на землях держземзапасу і лісогосподарських підприємств, промислових та інших підприємств і організацій, на смугах відчуження залізничних, шосейних і ґрунтових доріг і водних шляхів та ін. Не враховувалися в посівній площі сади, ягідники, квіти, зелені газони, доріжки та інші площі, не зайняті посівами сільськогосподарських культур. По культурах, що мають повторні (пожнивні) та міжрядні (ущільнені) посіви, площі записувалися через дріб — у чисельнику основну площу, у знаменнику площу повторних і міжрядних посівів. Площа міжрядних посівів визначалася перемноженням довжини рядків на їх ширину та обчислювалася в квадратних метрах. У населення сільської місцевості в кожному адміністративному районі відбиралось 20 % населених пунктів механічним методом на основі складання списку населених пунктів району в географічному порядку: із заходу на схід, із півночі на південь. Населені пункти, організовані після проведення суцільного обліку посівних площ у 1993 р., в списки не включались. У таких новостворених населених пунктах проводився суцільний облік посівних площ. Невеликі населені пункти з кількістю господарств менше 30 об’єднувалися в групи або приєднувалися до більших. Великі населені пункти, які мали понад 500 господарств, навпаки, умовно розділялися на кілька частин — по 250—300 господарств. Ці частини за можливістю повинні бути ізольовані і легко розрізнятися одна від одної по вулицях, кварталах, природних межах — річці, яру, балці. Виділені частини великих населених пунктів умовно включаються в списки як окремі населені пункти. Крок інтервалу механічної вибірки, через який відбирались населені пункти, визначався діленням загальної кількості населених пунктів у районі (генеральна сукупність) на кількість пунктів, яка повинна бути відібрана для обстеження (вибіркова сукупність). Якщо у відібраних населених пунктах було менше 20% загальної кількості господарств, які мають посіви в районі, то відбір проводився повторно з другого порядкового номеру. Репрезентативність по відібраних населених пунктах перевірялася зіставленням середнього розміру посівної площі, який припадає на одне господарство у відібраних населених пунктах (у вибірковій сукупності), з середнім розміром посівної площі на одне господарство в цілому по району (генеральна сукупність) за даними обліку посівних площ у 1993 р. Відхилення середніх розмірів посівних площ не повинно перевищувати 5%. При великих розбіжностях вибірка повторюється. У відібраних населених пунктах облік посівних площ проводився шляхом суцільного обходу господарств і опитування домогосподарів при обов’язковому огляді посівів у натурі, а в разі сумніву щодо достовірності повідомлених даних — також обміром їх, як по всій площі, так і окремо по культурах. Для складання списків господарств використовувалися записи в особистих рахунках погосподарських книг, а також матеріали суцільного обліку посівних площ 1993 р. Для вибіркового обліку посівних площ у населення міської місцевості в кожному місті, міському і робітничому селищі відбиралося 20% господарств, які мали посіви сільськогосподарських культур. До міської місцевості належали всі населені пункти, які на момент обліку затверджені в законодавчому порядку як міста та селища. Населені пункти, які підпорядковані міським і селищним Радам, але не входять у межу міста, або діють на основі положення про сільські Ради належать до сільської місцевості. Облік посівів у містах обласного чи республіканського підпорядкування проводився міськими відділами статистики, в усіх інших містах та селищах — районними відділами статистики. Для відбору 20% господарств, що мали посіви в 1993 р., в список включалися ті квартали (вулиці), де проживало міське населення. Якщо після проведення суцільного обліку 1993 р. виникли нові квартали, то у населення цих кварталів проводився суцільний облік посівних площ. По кожному відібраному населеному пункту, кварталу, вулиці складалися списки господарств із зазначенням прізвища, імені та по батькові (повністю) домогосподарів. Вибірковий облік посівних площ проводився реєстраторами (обліковцями) окремо по населенню сільської і міської місцевостей. По закінченню обліку реєстратори (обліковці) підраховували підсумки в квадратних метрах по кожному відібраному населеному пункту, кварталу, вулиці і подавали в установлені строки: у сільській місцевості – секретарю сільської Ради; у міській місцевості – відділу статистики. Секретар сільської Ради або працівник відділу статистики здійснював перевірку: правильності заповнення форм обліку посівних площ у населення; б) правильності підрахунку підсумків по кожному господарству і в цілому по лічильній дільниці, звернувши увагу на одиниці виміру. Перевірені матеріали підписуються головою і секретарем сільської Ради та подаються в установлений строк районному відділу статистики. У районному відділі статистики по кожному населеному пункту, кварталу, вулиці міста, селищу міського типу, що обстежені в поточному році, виписуються дані про розмір всієї посівної площі суцільного обліку 1993 р. Далі по кожному обстеженому населеному пункту, кварталу, вулиці міста, селища міського типу виписуються підсумки обліку посівних площ і підраховуються в цілому по всіх обстежених господарствах окремо по населенню сільської і населенню міської місцевостей. На основі даних, визначених за даними вибіркового обліку і виписаних із суцільного обліку 1993 р., обчислюється коефіцієнт зміни розмірів загальної площі. За встановленим коефіцієнтом шляхом накладання його на суцільні дані обліку 1993 р. обчислювався загальний розмір посівної площі в населення (в межах 1998 р.) по району. При цьому, щоб дані по категоріях господарств населення виявились порівнянні, у 1993 р. до населення сільської місцевості були віднесені категорії «колгоспники» і «робітники і службовці та інші групи населення сільської місцевості»; до населення міської місцевості — категорія «робітники, службовці та інші групи населення міської місцевості» без площ колективних садів і городів, яка визначається на обласному рівні. Наприклад, в обстежених п’яти населених пунктах сільської місцевості загальна посівна площа становила 215 га, а в 1993 р. — 204 га; коефіцієнт змін дорівнює 1,054 (215 : 204). Якщо в 1993 р. за даними суцільного обліку вся посівна площа дорівнювала 895 га, то в 1998 р. вона дорівнюватиме 943 га (8951,054). Посівні площі по окремих культурах у всіх господарствах обчислювалися за питомою вагою їх у господарствах, що потрапили у вибірковий облік. У ті роки, коли спеціальне обстеження (суцільне або вибіркове) не проводиться, посівні площі в господарствах населення визначаються розрахунковим шляхом з урахуванням змін, що відбулися. Для цього використовуються дані про структуру посівних площ, отримані в результаті попереднього суцільного або вибіркового обстеження, дані погосподарських книг Рад народних депутатів про розміри земельних ділянок, матеріали вибіркових бюджетних обстежень домашніх господарств. Заключну звітність по заготівлі кормів за формою № 10-а-сг «Заключний звіт про заготівлю кормів на 1 грудня ___ року» подають 6 грудня юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність і мають понад 50 працюючих незалежно від форм власності і підпорядкування, районному відділу державної статистики за місцем знаходження землі. У цьому звіті дані показуються в натурі і кормових одиницях по видах кормів і в загальному підсумку. У результаті заключного обліку посівних площ визначається розмір весняної продуктивної площі. Однак дані цього обліку є попередніми через ряд причин. По-перше, після складання і подання заключного звіту може проводитися сівба деяких сільськогосподарських культур, зокрема пожнивні посіви. По-друге, може відбуватися зміна господарського призначення окремих посівів. Наприклад, культури, посіяні на корми, іноді використовуються на зерно, і навпаки. Часто посіяну кукурудзу на силос збирають на зерно або посіяну на зерно скошують на силос. Тому щорічно станом на 1 грудня разом зі збором даних про фактичні валові збори сільськогосподарських культур за формою № 29-сг «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 20 ___ р.» проводяться уточнення даних про посівні площі на основі фактичного використання посівів. Звіт за формою № 29-сг подають2 грудня юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форм власності і підпорядкування (крім селянських (фермерських) господарств) районному відділу державної статистики за місцем знаходження землі. Звіт складається окремо по всіх землях, зрошуваних та осушених, і містить дані в розрізі окремих культур та їх груп про уточнену і зібрану площу, а також про фактичний збір урожаю у початково-оприбуткованій вазі і у вазі після доробки. Окремо показуються дані про повторні і міжрядні посіви: зібрана площа і збір урожаю у початково-оприбуткованій вазі і у вазі після доробки. Найповніші дані про зібрану посівну площу, валові збори та врожайність сільськогосподарських культур містять річні бухгалтерські звіти сільськогосподарських підприємств, зокрема форма № 9-АПК «Виробництво і собівартість продукції рослинництва». Дані про уточнену та зібрану площу і валовий збір з основних і повторних, міжрядних посівів сільськогосподарських культур у розрізі окремих культур та їх груп по селянських (фермерських) господарствах і господарствах орендарів-громадян містить статистичний звіт за формою № 2 (ферм) «Звіт про діяльність селянського (фермерського) господарства, орендаря (громадянина) за 20___ р.», який вони складають щороку станом на 1 грудня. Валові збори врожаю сільськогосподарських культур по господарствах населення та інших суб’єктах господарювання визначаються розрахунково на підставі даних про розміри посівної площі та збору продукції з 1 га, який визначають за матеріалами вибіркових бюджетних обстежень домашніх господарств. Джерелом статистичних даних про площу багаторічних насаджень плодоягідних культур, виноградників, хмелю, чаю, в т. ч. насаджень у плодоносному віці, а також про фактичний збір урожаю (всього, в т. ч. з площі насаджень у плодоносному віці) в розрізі окремих культур і порідних груп є звіт за формою № 29-сг, який містить спеціальний розділ «Сади, ягідники і виноградники». Дані про площу нових багаторічних насаджень у звітному році, всю площу багаторічних насаджень на кінець року, площу насаджень у плодоносному віці і валовий збір урожаю (всього, в т. ч. в плодоносному віці), а також про збір урожаю з 1 га насаджень у плодоносному віці містять річні бухгалтерські звіти сільськогосподарських підприємств, зокрема розділ 6 «Площа садів, виноградників та інших багаторічних насаджень, валовий збір продукції» форми № 9-АПК «Виробництво і собівартість продукції рослинництва». Джерелом статистичних даних про загальну і плодоносну площу багаторічних насаджень і валовий збір загальний і з плодоносної площі в розрізі окремих культур та порідних груп по селянських (фермерських) господарствах та господарствах орендарів-громадян є звіт за формою № 2 (ферм). Інформацію про кількість багаторічних насаджень у господарствах населення одержують з погосподарських книг Рад народних депутатів. Розміри врожаю і врожайності визначають за матеріалами вибіркових бюджетних обстежень домашніх господарств. Найповніші й детальніші дані про площі багаторічних насаджень, їх склад, стан, кількість дерев і кущів за віком, породою, сортом тощо збирають під час проведення їх переписів. Нагадаємо, що останній перепис багаторічних насаджень в Україні було проведено у всіх категоріях господарств у 1998 р. Дані про рівень агротехніки містяться в оперативній статистичній звітності «Звіт про сівбу ярих культур» (ф. № 3-сг) і «Звіт про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб»(ф. № 7-сг). Дані цих звітів характеризують наростаючим підсумком обсяг агротехнічних робіт у гектарах і центнерах. Вони мають важливе значення для оцінки строків і обсягів проведених робіт, контролю за виконанням графіків проведення робіт тощо. Дані про наявність насіння ярих та озимих культур містяться у «Звіті про наявність насіння ярих культур» (ф. № 1-сг), який складають і подають 01.11, 01.02 і 01.04 районним відділам державної статистики за місцем знаходження землі юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність і мають понад 50 працюючих осіб, незалежно від форм власності і господарювання. Інформацію про внесення добрив за видами під окремі сільськогосподарські культури та їх групи і проведення агрохімічних робіт містить разова (річна) статистична звітність за формою № 9-б-сг «Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай 20___ р.», який складають і подають 1 грудня юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форм власності і господарювання (крім селянських (фермерських) господарств), районному формуванню з виконання агрохімічних робіт, а науково-дослідні установи, навчально-дослідні господарства вузів і технікумів, крім того, своїй вищій організації за вказівкою. Районне (міжрайонне) формування по виконанню агрохімічних робіт 5 грудня після перевірки подає цей звіт районному відділу державної статистики за місцем знаходження землі. Цінні відомості для характеристики стану і розвитку рослинництва одержують в результаті паспортизації полів і водогосподарських систем. Масові дані про стан посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень нагромаджуються в науково-виробничих системах та установах, що обслуговують сільське господарство (землеустрійні та гідрометеорологічні органи і служби, агрохімічне обслуговування, сортовипробування, захист рослин тощо). Оперативну оцінку стану рослинництва здійснюють керівники і спеціалісти сільськогосподарського виробництва в процесі їх повсякденної роботи. Завдання для самостійної роботи Вивчити всі форми, види та способи статистичного спостереження, які використовуються для одержання інформації по рослинництву, і написати реферат на тему: «Сучасна організація статистичного спостереження рослинництва в Україні». Основна мета реферату — описати в стислій формі джерела статистичної інформації стосовно рослинництва, їх програму, періодичність, строки та адресу одержувача. При його написанні основними джерелами, крім матеріалу даного посібника, є: 1. Наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження форм державної статистичної звітності з сільського і рибного господарства та заготівлі». 2. Бланк річного бухгалтерського звіту сільськогосподарського підприємства. 3. Вказівки з вибіркового обстеження посівних площ сільськогосподарських культур у господарствах населення в 1998 р. 4. Бланк обліку посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 1998 р. в особистих підсобних господарствах населення (форма № 6). 5. Зведений звіт про розміри площ посіву сільськогосподарських культур під урожай 1998 р. в особистих підсобних господарствах населення (форма № 2-а). 6. Бланк перепису плодоягідних насаджень у колективних, міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, підсобних та інших державних і кооперативних господарствах (форма № 1). 7. Бланк перепису виноградних насаджень у колективних, міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, підсобних та інших державних та кооперативних господарствах (форма № 1). 8. Бланк перепису насаджень хмелю у колективних, міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, підсобних та інших державних та кооперативних господарствах (форма № 1). 9. Подвірний список перепису плодоягідних, виноградних насаджень та хмелю (форма № 2). 10. Робочий зошит перепису плодоягідних насаджень (форма № 3). 11. Робочий зошит перепису виноградників (форма № 3). При написанні реферату студент не повинен обмежуватися лише рекомендованими джерелами, оскільки реферат є результатом його самостійної роботи, отже, успішне виконання неможливо без самостійного бібліографічного пошуку. Це тим паче потрібно за сучасних умов, коли відбувається докорінна перебудова вітчизняної статистики, вдосконалення організаційних форм збору, обробки та аналізу статистичної інформації, що зумовлює постійну появу нових даних.
