МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ КУРСУ Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.... Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо..... Навчальний матеріал навчальної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд із навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять..... Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161, розділ 3 «Форми організації навчання». Третя частина навчально-методичного посібника є, як уже зазначалося, центральною та головною. Перелік тем курсу, їх сутнісне наповнення та послідовність відповідають чинній навчальній програмі дисципліни. Поради щодо вивчення кожної теми викладено згідно з авторською концепцією; вони мають типову структуру, що передбачає виділення таких рубрик: зміст теми за програмою, рекомендації щодо самостійного вивчення матеріалу теми, рекомендації щодо самостійного набуття навиків розв’язання типових задач, контрольні запитання, практичні або творчі завдання, завдання для самоперевірки знань. Усе це складає так званий нормативний рівень опрацювання матеріалу тем розділу. Методичні поради щодо вивчення тем курсу, об’єднаних у розділ, містять також рекомендації щодо поглибленого рівня опрацювання матеріалу і питання для поглибленого вивчення, підготовки рефератів і виконання наукових досліджень. Такий підхід дає змогу, по-перше, сформувати в студентів, які опановують курс, ті здатності та вміння, якими має володіти фахівець кваліфікації «Бакалавр з менеджменту» напряму підготовки «Менеджмент» (див. додатки А та Б); по-друге, — реалізувати надзавдання вищої освіти — навчити майбутніх фахівців вчитися, тобто сформувати в них уміння та навики систематичного подальшого професійного вдосконалення. Розділ 1 ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОПЕРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ 1.1. Стисла характеристика розділу,мета і завдання його вивчення Вивчення тем цього розділу має на меті створення своєрідного «стартового майданчика» для опанування базовими положеннями, сутністю та похідними аспектами операційного менеджменту. У процесі опрацювання Теми 1 здійснюється введення студентів, що вивчають дисципліну, в предмет, завдання та методологію операційного менеджменту як науки та як навчальної дисципліни. Результатом вивчення студентом матеріалу цієї теми є: розуміння значення, ролі та місця курсу в системі підготовки менеджерів та економістів, знання його предмету та завдань, уявлення про операційний менеджмент як складову менеджменту організації та (і це є найважливіше) усвідомлення зв’язку між сучасною економічною та управлінською теоріями як методологічною базою та операційним менеджментом як похідною від них дисципліною. У розділі розглядаються фундаментальні поняття, на застосуванні яких ґрунтується все подальше вивчення дисципліни. Одним із них є поняття «операційна система організації», вивченню складу елементів, структури та зовнішнього оточення якої присвячено тему 2 «Операційна система організації: структурно-процесна характеристика». Розгляду сутності поняття «операційний менеджмент», його змісту, принципів, функцій та методів приділено поглиблену увагу в темі 3 «Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту». Своєрідним підсумком вивчення матеріалу розділу є тема 4 «Моделі та інструментарій обґрунтування рішень в операційному менеджменті», в якій докладно розглядається широкий спектр найрізноманітніших, досить складних, але значною мірою вже добре знайомих студентові завдяки вивченню дисциплін «Основи менеджменту», «Мікроекономіка» та «Дослідження операцій», методів, засобів та інструментів формування, вибору та обґрунтування управлінських рішень у сфері операційної діяльності організації. Особливе значення для розуміння подальшої структуризації курсу та логіки його загальної архітектоніки має концепція життєвого циклу та режимів функціонування операційної системи, сутність якої студенти мають опанувати при вивченні матеріалів саме цього розділу, оскільки викладений у цій концепції підхід до виділення етапів, періодів і режимів функціонування й визначає виокремлення та вивчення специфіки управління поточним функціонуванням операційної системи організації (розділ 2) та управління її створенням і подальшим розвитком (розділ 3). Для розуміння ситуаційного характеру операційного менеджменту, тобто для з’ясування того, чому навіть на тому самому етапі функціонування, в тому самому режимі та періоді, в різних операційних системах застосовуються диференційовані підходи до управління їх діяльністю, слід ретельно вивчити специфічні ознаки основних різновидів операційних систем, а також опрацювати критерії, за якими здійснюється їх типологія. Підсумовує вивчення цього розділу розгляд спектру проблем, пов’язаних з організацією діяльності операційного менеджера, тобто особи, яка, власне, й здійснює управління створенням, поточним функціонуванням і розвитком операційної системи. Вивчаючи це питання, студент має з’ясувати, якими є сфери прийняття рішень і функції операційного менеджера, зміст, характер і особливості його праці. Набуття знань у цій сфері має велике перспективне значення, оскільки, скоріше за все, по завершенні навчання, за умови подальшої роботи за фахом, нинішні студенти працюватимуть (а можливо, вже працюють, якщо йдеться про студентів вечірньої та заочної форм навчання) на посадах операційних менеджерів низових управлінських рівнів. Опрацювавши матеріал тем 2, 3, 4 студент матиме уявлення про операційну функцію організації та про її операційну систему, розумітиме сутність концепції життєвого циклу операційної системи та режимів її функціонування, ідентифікуватиме операційний менеджмент як процес управління свідомим цілеспрямованим створенням певної корисності для споживачів у вигляді надання їм матеріальних чи нематеріальних послуг або виробництва продукції, знатиме склад елементів і структуру операційної системи та системи управління операційною діяльністю організації, поновить у пам’яті наявні навики або набуде нових вмінь застосування економіко-математичних і мікроекономічних моделей та методів обґрунтування рішень у сфері управління операціями. 1.2. Нормативний рівень опрацювання матеріалу Тема 1. Введення в дисципліну «Операційний менеджмент» Методичні поради щодо вивчення теми У процесі опрацювання теми студент ознайомлюється з предметом, завданнями та методологією операційного менеджменту як науки та як навчальної дисципліни. Основні питання, які слід з’ясувати під час вивчення теми, — це: операційний менеджмент як складова частина менеджменту організації; предмет і завдання дисципліни; теоретичні основи та методологічна база операційного менеджменту. Базовими підручниками, придатними для самостійного опрацювання проблематики теми, є [1] і [7]; література, що може бути використана додатково, зазначається у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу окремих питань теми. Перше питання — «Операційний менеджмент як складова менеджменту організації» — формує понятійно-категоріальний апарат, на базі якого й здійснюватиметься вся подальша робота з вивчення дисципліни. Ключовим поняттям тут, природно, виступає операційний менеджмент, трактування сутності якого є плюралістичним, оскільки інтерпретувати його водночас можна як: управлінські дії, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування операційної системи організації та досягнення цілей, поставлених перед нею; управління здійснюваними в рамках конкретної організації процесами виробництва визначених обсягів продукції чи послуг; прийняття та контроль реалізації управлінських рішень, що забезпечують успішне здійснення операційної функції. З’ясувати сутність понять «підприємство», «організація», «менеджмент» студентові допоможе звернення до вже вивчених ним дисциплін «Основи менеджменту» та «Економіка підприємств», в понятійно-категоріальному апараті яких ці поняття виступають як базові; визначити ж зміст дефініцій термінів «операції», «виробництво», «управління виробництвом», «управління операціями» та встановити їх співвідношення, а також відокремити поняття «операційний менеджмент» од близьких йому за змістом допоможе опрацювання вступних частин підручників з операційного / виробничого менеджменту [1, с. 9—28; 7, с. 9—22]. Слід зауважити, що у останньому виданні наведено графічну ілюстрацію (рис. 1.1, с. 11), що характеризує операційний менеджмент як складову частину менеджменту організації. Крім того, щоб з’ясувати місце операційного / виробничого менеджменту в системі управління підприємством і сформувати уявлення про підприємство як про систему та як про об’єкт виробничого менеджменту, студентові слід опрацювати матеріал, вміщений у [4, с. 5—9, 18—22] (див. перелік основної рекомендованої літератури). Сутність другого питання — «Предмет і завдання дисципліни», при вивченні якого передбачається, що студент з’ясовує предмет, мету та завдання курсу, його місце в системі дисциплін економічного та управлінського циклу, зміст та логіко-структурну побудову курсу, викладено у передмові до цього посібника та у частині І «Навчальна програма». Додатково у процесі засвоєння матеріалу має сенс ознайомитися з [7, с. 4; 10, с. 17, 18], в яких розглядаються зв’язки курсу з іншими дисциплінами та обґрунтовується необхідність викладання курсу в системі підготовки менеджерів та економістів. У рамках розгляду питання «Теоретичні основи та методологічна база операційного менеджменту» закладається конче необхідне для подальшої роботи над вивченням дисципліни «Операційний менеджмент» теоретико-методологічне підґрунття. Опрацьовуючи це питання, студент має самостійно повторити базові положення теорії управління та загальної теорії систем, засвоєні під час вивчення курсу «Основи менеджменту», та поновити в пам’яті сутність ключових концепцій сучасної економічної теорії, які він вивчав в процесі роботи над дисциплінами «Політекономія», «Макроекономіка», «Мікроекономіка», оскільки саме ці теоретичні положення й утворюють наукову основу та методологію курсу. Контрольні запитання та завдання Розкрити сутність понять «організація», «виробництво», «операція», «організація виробництва», «управління виробництвом», «операційний менеджмент» і визначити, як ці поняття співвідносяться одне з одним. Апріорно визначити цілі та сформулювати основні завдання операційного менеджменту як виду практичної діяльності. Дати визначення та розкрити сутність операційного менеджменту як: навчальної дисципліни; виду практичної діяльності; царини знань. 4. Проаналізувати взаємозв’язки операційного менеджменту з генеральним (загальним) менеджментом та з іншими різновидами функціонального менеджменту. 5. Що являє собою операційний менеджмент з позицій функціонального підходу, кросфункціонального підходу? Завдання для самоперевірки знань Визначити справедливість або ж хибність запропонованих тверджень та аргументувати свою думку: Терміни «виробництво» та «операції» є ідентичними й взаємозамінними. Терміни «виробництво» та «операції» є альтернативними й взаємовиключними. Операції — це сукупність процесів праці та природних процесів, що здійснюються з метою перетворення предметів праці на готову матеріальну продукцію. Виробництво — це процес надання продукції властивостей, що визначають ступінь її придатності задовольняти потреби споживачів. Операційний менеджмент — це процес трансформації вхідних ресурсів (сировина та матеріали) в кінцеві результати, що можуть набувати форми готової продукції або послуг. Тема 2. Операційна система організації: структурно-процесна характеристика Методичні поради щодо вивчення теми Матеріал цієї теми повністю занурює студента у чарівний світ операцій, торкаючись великої кількості вже добре знайомих студентові аспектів бізнесу та менеджменту під принципово новими кутами зору. В результаті вивчення теми студент має отримати чітке уявлення про: склад, структуру, характеристики та властивості операційної системи організації; ресурси, що застосовуються та споживаються у процесі операційної діяльності; життєвий цикл та режими функціонування операційної системи; типологію операційних систем. Базовими підручниками для самостійного опрацювання питань теми є [1], [4] та [10] з переліку основної літератури; підручники та посібники, що можуть бути використаними додатково, зазначаються у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу окремих питань теми. Вивчення першого питання «Операційна система організації: загальна та структурна характеристика» доречно розпочати зі з’ясування того, що являє собою операційна функція організації. Сутність операційної функції полягає в процесі конверсії (трансформації, перетворення), тобто в послідовній низці дій, завдяки яким входи операційної системи (зокрема ресурси) перетворюються на певні кінцеві результати, що можуть набувати вигляду матеріальної продукції чи послуги. Узагальнена мета операційної функції (інакше — операційної діяльності) полягає у створенні будь-якої корисності, зокрема корисності форми, місця, придбання, стану та часу. Якнайкраще всі ці моменти висвітлено у підручнику [1, с. 9—28]; особливу увагу рекомендується звернути на охарактеризований тут тетраедр операцій. Операційну систему можна визначити як одну з підсистем організації, в рамках якої здійснюється реалізація операційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляються товари, надаються послуги, виконуються роботи для задоволення запитів зовнішніх щодо даної організації споживачів. Операційна система організації належить до класу економічних систем, яким притаманна низка загальних характеристик, зокрема: відкритість і гомеостатичність; складність і поліструктурність; нестаціонарність окремих параметрів системи; унікальність поведінки системи в конкретних умовах; здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки; здатність протистояти ентропійним тенденціям; здатність пристосовуватися до змін зовнішнього середовища; здатність та прагнення до цілевстановлення. Розгорнута характеристика особливостей та властивостей операційних (виробничих) систем, цілей та сутності їх функціонування, елементів та структури у повному обсязі викладено у другій та третій главах підручника М. В. Макаренка та О. М. Махаліної [4, с. 15—25, 26—72]. Для того щоб підкріпити і, так би мовити, насичити набуті теоретичні знання фактологічним матеріалом, має сенс опрацювати інформацію, вміщену у «вставках» («врізках») у підручнику Р. Чейза, Н. Дж. Еквілайна та Р. Ф. Якобса, що мають назви: «Последняя черта», «Красное, белое и бум…», а також ознайомитися із ситуацією для аналізу «Копировальные ателье Kinko’s» [10, с. 45—47, 150—152]. Ця ситуація унаочнює сутність концепції структуризації операційної системи за принципом її поділу на «front office / back room». У першій главі підручника (с. 16—33) міститься інформація про призначення та місце у структурі організації операційної (виробничої) системи і розкривається сутність операційного менеджменту. Структура операційної системи — це сукупність елементів і зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура операційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсистем, а також зв’язками із зовнішнім середовищем. Розрізняють просторову (розташування елементів системи у просторі) і часову (послідовність змін стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні. На самому загальному рівні в складі операційної системи вирізняють три підсистеми: переробки, забезпечення та управління. Докладніше про структурні аспекти — у [7, с. 23—39]. Питання «Ресурси, процеси, продукти» фактично узагальнює знання, вже набуті студентом під час вивчення курсів «Економіка підприємств», «Маркетинг», «Системи технологій», «Організація виробництва» та інших дисциплін. Студентові слід не просто поновити в пам’яті цю інформацію, а й доповнити та поглибити свої знання, звернувши особливу увагу при опрацюванні навчального матеріалу на класифікацію різновидів виробничих (операційних) процесів та вплив різних типів руху предметів праці по операціях на тривалість виробничого (операційного) циклу [4, с. 16, 17, 22—24, 68—72; 8, с. 42—62, 62—69]. Вельми цікавими є висвітлення сучасних підходів до інтерпретації понять «товар», «продукт», «продукція», «послуги», сутності концепції життєвого циклу продукту, розгляд послуг як специфічного різновиду продукції та різноманітні класифікації видів послуг і продукції у праці Ф. Котлера [68, с. 417—446, 449—538, 539—558]. Питання, що стосується технології, яка ототожнюється з домінантою операційного процесу, автоматизації, інформаційних технологій та їх впливу на зміни характеру сучасних операцій і підходів до управління ними, яскраво висвітлено у розділі «Операційні технології» підручника Р. Чейза, Н. Дж. Еквілайна та Р. Ф. Якобса [10, с. 114—131]. У цьому ж підручнику по кількох главах (на жаль, систематизованих за іншим принципом, ніж це закладено у програму курсу «Операційний менеджмент», за якою працює студент) розкидано інформацію про ресурси, продукти та операційні процеси. Глибоке опрацювання цих глав здійснюватиметься студентом у процесі вивчення тем 8 і 9, але вже зараз можна порадити йому проглянути цей матеріал (с. 84—113, 132—153). Питання «Життєвий цикл і режими функціонування операційної системи» має принципово важливе значення для розуміння ситуаційності застосування засобів і методів операційного менеджменту залежно від стадії життєвого циклу, періоду та режиму функціонування операційної системи. Концепція життєвого циклу ґрунтується на уявленні про те, що операційна система, як і будь-який інший об’єкт, процес, явище, система, у своєму існуванні послідовно проходить кілька етапів, деякі з яких можуть неодноразово повторюватися. Склад етапів життєвого циклу операційної системи є досить специфічним, що зумовлено особливостями функціонування цього типу систем. Основними етапами життєвого циклу операційної системи є: проектування та створення операційної системи; запуск функціонування операційної системи та вихід на проектну потужність; стабільне функціонування операційної системи в нормативному режимі; здійснення перетворень операційної системи та поновлення стабільності функціонування на якісно новому рівні. Для вивчення цього питання рекомендується звернутися до [10, с. 23—25; 97, с. 149, 150]. Питання, присвячене розгляду типології операційних систем, органічно опрацьовується студентом у процесі розгляду попередніх трьох питань теми. Класифікація операційних систем передбачає виділення тих чи тих їх різновидів за обраною класифікаційною ознакою. Такою ознакою можуть виступати: тип кінцевого результату операційної діяльності; широта номенклатури та асортименту кінцевого продукту; ступінь гнучкості операційної системи; ступінь дискретності перебігу операційного процесу; метод організації виробництва; спосіб управління запасами сировини або готової продукції; підхід до встановлення рівня виробничої потужності тощо. Узагальнення цього матеріалу, а також формулювання вимог, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку, здійснюється студентом при засвоєнні лекційного матеріалу. Самостійно студент ознайомлюється із сутністю так званої продуктово-процесної матриці, що диференціює операційні системи за двома критеріями — характер продукту, який виробляється, та тип операційного процесу [10, с. 97]. Рекомендації щодо самостійного набуття навиків розв’язання типових задач Приклад типової задачі з визначення тривалості операційного циклу наведено у завданні 4 для самоперевірки знань (див. «Контрольні запитання та завдання»). Методичні поради та рекомендації щодо здійснення розрахунків тривалості операційного циклу (визначення загальної тривалості оброблення партії деталей при різних видах руху предметів праці по операціях виробничого процесу) наведено у підручниках і практикумах з курсу «Організація виробництва». З літератури, рекомендованої як додаткова, при вивченні теми слід скористатися таким джерелом як [8, с. 62—69], в якому, зокрема, надано характеристику виробничого циклу. Контрольні запитання та завдання Яке змістовне навантаження вкладається у поняття «корисність» та які види корисності можуть створюватися у процесі операційної діяльності організації? Охарактеризувати операційну функцію, входи та виходи операційної системи; визначити місце операційної системи в структурі організації. Дати характеристику операційної системи організації як складної, відкритої, гомеостатичної системи. Які ще властивості операційної системи можна назвати? Дати загальну характеристику складу та структури операційної системи; охарактеризувати основні різновиди виробничої структури. Охарактеризувати склад і структуру зовнішнього оточення операційної системи. Якого характеру може набувати взаємодія між операційною системою та її зовнішнім оточенням? Охарактеризувати ресурси, що споживаються операційною системою, та результати операційної діяльності. Розкрити сутність понять «продукт» і «товар», охарактеризувати основні різновиди продуктів. Розкрити сутність понять «процес» і «технологія», охарактеризувати основні різновиди операційних процесів. Розкрити сутність концепції життєвого циклу операційної системи та охарактеризувати режими функціонування операційної системи. Визначити загальні та специфічні риси функціонування операційної системи залежно від стадії її життєвого циклу, режиму, періоду. Охарактеризувати основні різновиди операційних систем. Визначити вимоги, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку. Творче завдання Написати есе на тему: «Зміни, що відбуваються з людськими ресурсами як із складовою операційної системи під впливом тотальної інформатизації виробничого та повсякденного життя сучасної людини». Завдання для самоперевірки знань Завдання 1. У графічній інтерпретації моделі операційної системи замість знаків питання вказати відповідні найменування складових елементів та потоків.
Завдання 2. Із відповідей, запропонованих до кожного пункту наведеного тесту, обрати правильну (єдину чи кілька). 1. Згідно з класифікацією видів продукції, запропонованою Міжнародною організацією стандартизації (ISO), виділяють такі узагальнені категорії продукції: а) продукція виробничо-технічного призначення; б) продукція науково-технічного характеру; в) програмне забезпечення; г) інтелектуальна продукція; д) продукція, що призначається для задоволення особистих потреб споживачів; е) послуги; ж) інструмент, верстати, напівфабрикати. 2. За ознакою сфери діяльності організації та залежно від виду основної, створюваної в рамках операційної системи, корисності в тетраедрі Армістеда — Кіллея виділено: а) сільське господарство; б) транспорт; в) торгівля; г) туризм; д) освіта; е) сервіс; ж) виробництво. 3. Для операційних систем дискретного типу (здійснення робіт за замовленнями) основним інструментом планування та реґулювання поточної діяльності є: а) розклад; б) графік Гантта; в) сітьовий графік. 4. До складу ресурсів, що споживаються операційною системою належать: а) технічні; б) кадрові; в) інформаційні; г) організаційні; д) фінансові; е) матеріально-сировинні; ж) просторові. 5. Основними типами корисності, створюваної у рамках операційної системи організації, є: а) корисність форми; б) корисність місця; в) корисність придбання; г) корисність стану; д) корисність часу. Завдання 3. Заповнити пропуски у наведеній нижче таблиці. ТИПИ ОПЕРАЦІЙНИХ СИСТЕМ (ОС) Класифікаційна ознака Тип операційної системи
Тип кінцевого результату операційної діяльності 1 — ?2 — ?3 — ?
Спосіб управління запасами сировини або готової продукції 14 — ? 15 — ?
Завдання 4. Визначити загальну тривалість процесу оброблення партії деталей (тривалість операційного циклу) при різних видах руху, якщо кількість деталей в партії n = 40, а час оброблення однієї деталі становить (хв): t1 = 1,5; t2 = 1,5; t3 =0,5; t4 = 2,5; такт випуску r = 2,5 хв. Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність отриманої відповіді студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильною відповіддю, наведеними у першоджерелі [8, с. 68, 69]. Тема 3. Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту Методичні поради щодо вивчення теми Вивчаючи тему, слід звернути основну увагу на з’ясування таких питань, як зміст, сфери, принципи, функції та методи операційного менеджменту, а також скласти чітке уявлення про систему управління операційною діяльністю. Базовим для засвоєння матеріалу теми є підручник [4]; джерела, що можуть бути використані додатково, зазначаються у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу з окремих питань теми. Вивчення питання «Зміст та сфери операційного менеджменту» зорієнтовано на розгляд управління операціями з позицій горизонтального та вертикального поділу праці в організації, тобто на характеристику операційного менеджменту як різновиду функціонального та рівневого менеджменту, що накладає певні вимоги на цілі, задачі, зміст, середовище, сфери та об’єкти управління [4, с. 22—25, 61—63, 73—75, 124, 125]. Вітчизняний (українсько-російський) погляд на сфери управління операціями доповнить американська концепція «5 P’s» операційного менеджменту [10, с. 20]. Крім того, студентові слід звернути увагу на наведений у іншій главі цього джерела (с. 36—40) перелік операційних пріоритетів, інакше кажучи — своєрідних, сформульованих з погляду сучасної західної парадигми організації та управління бізнесом, цілей управління операціями. Питання «Принципи, функції та методи операційного менеджменту» зосереджує увагу студента насамперед на функціях і методах операційного менеджменту. До складу методів операційного менеджменту заведено включати організаційні, адміністративні, економічні та соціопсихологічні методи, тоді як ключовими функціями вважаються: планування; організація; координація; мотивація; контроль; регулювання. Розгорнутий виклад матеріалу, що розкриває сутність цього питання, слід опрацьовувати за базовим підручником М. В. Макаренка та О. М. Махалиної (с. 10—14, 61—63, 68—72, 75—82), приділивши особливу увагу законам організації виробничих систем, принципам організації виробничих процесів та принципам управління виробництвом. Змістовне наповнення питання «Система управління операційною діяльністю» органічно випливає з уже засвоєного матеріалу попередніх двох питань цієї теми та знань, набутих у процесі вивчення теми 2. Характеристику системи управління операційною діяльністю, функцій та структури управлінського апарату, видів організаційних структур управління виробництвом також наведено у зазначеному підручнику (с. 82—99). З урахуванням сучасної тенденції до інформатизації управлінських процесів на особливу увагу заслуговує § 4.6 цього видання, присвячений інформаційному забезпеченню системи управління виробництвом. Також можна порадити при вивченні цього питання додатково скористатися матеріалом, що викладається у споріднених темах курсу «Організація виробництва». Останнє питання теми — «Операційний менеджер як суб’єкт управління операціями» стосується рис, характеристик, галузей прийняття рішень і т. ін. особи, що здійснює безпосередню управлінську роботу в сфері операційної діяльності, тобто особистості операційного менеджера. Частково цей матеріал (ролі, цілі діяльності, знання та навики менеджера) студентом вже засвоєно на концептуальному рівні під час вивчення дисципліни «Основи менеджменту». Так, основними групами ролей операційного менеджера є ролі міжособисті, інформаційні та ролі, пов’язані з прийняттям рішень, знаннями та вміннями, що мають бути притаманними операційному менеджерові — технічні, аналітичні, діагностичні, концептуальні, комунікативні тощо. Частково студент має набути нових знань, особливо в такому аспекті, як розгляд ролі особистості в системі виробничого/операційного менеджменту, для чого необхідно опрацювати відповідний матеріал базового підручника [4, с. 280—283]. Додатково має сенс ознайомитися зі змістом конкретних фактологічних матеріалів, присвячених розгляду вимог до ефективного операційного менеджера та аналізу типових проблем, які виникають, зокрема, у практичній діяльності менеджерів проектів. Цей фактаж вміщено у кількох «вставках» («врізках») підручника Р. Чейза, Н. Дж. Еквілайна та Р. Ф. Якобса з назвами (російською мовою): «Десять основных причин, почему важно правильное управление проектами», «Как выбрать хорошего руководителя проекта», «Типичные проблемы менеджеров проектов» [10, с. 58, 62, 70]. Контрольні запитання та завдання У чому полягає сутність операційного менеджменту? Розкрити зв’язок управління операціями з іншими різновидами менеджменту. Дати характеристику цілей управління операціями. Розкрити сутність основних законів організації виробництва та сучасних принципів управління операціями. Охарактеризувати основні функції управління операціями. Охарактеризувати методи управління операціями. Дати розгорнуту характеристику складу, структури, призначення системи управління операціями (виробництвом). Навести порівняльну характеристику управління операціями в організаціях виробничої та невиробничої сфери. Охарактеризувати загальні та специфічні риси управління операціями на різних стадіях життєвого циклу операційної системи та в різних режимах функціонування. Охарактеризувати основні аспекти діяльності та функції операційного менеджера. Розмежувати сфери діяльності, цілі та завдання операційних менеджерів організації різних управлінських рівнів. Практичне завдання Сформувати набір загальних і специфічних функцій операційного менеджера однієї (на вибір) із зазначених нижче організацій: промислове підприємство; навчальний заклад; лікарня; організація, що займається будівництвом і ремонтом споруд; транспортна фірма (пасажирські та вантажоперевезення). За бажанням (особливо це стосується студентів вечірньої та заочної форм навчання) можна обрати конкретну реально існуючу організацію, особливості діяльності якої студенту відомі з власного досвіду. Завдання для самоперевірки знань Завдання 1. Із відповідей, запропонованих до кожного пункту наведеного тесту, обрати правильну (єдину чи кілька). Безпосередніми цілями управління операціями є: а) збереження навколишнього середовища; б) збільшення частки ринку, якою володіє організація; в) забезпечення стабільної роботи щодо виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг у кількості, визначеній планами організації; г) зниження витрат, пов’язаних із виробництвом продукції чи наданням послуг; д) забезпечення максимального задоволення запитів споживачів; е) підвищення продуктивності операційної системи; ж) підвищення якості продукції, що виробляється, та послуг, що надаються споживачам; з) підвищення ефективності функціонування організації; і) забезпечення належного рівня гнучкості операційної системи. З наведеного переліку термінів виберіть ті, що означають основні функції операційного менеджменту: а) організація; б) керівництво; в) контроль; г) планування; д) аналіз; е) облік; ж) регулювання; з) управління; і) прогнозування; к) проектування; л) удосконалення. До законів розвитку виробничих систем належать: а) закон інерції виробничої системи; б) закон відповідності елементів виробничої системи їх властивостям і сутності системи; в) закон безперервності вдосконалення виробничої системи. Із наведених нижче сфер менеджменту виберіть ті, що безпосередньо стосуються операційного менеджменту: а) управління людськими відносинами у процесі виробничої діяльності; б) оперативне управління виробництвом; в) управління фінансовими ресурсами; г) організація виробничого процесу у просторі та часі; д) управління використанням виробничих фондів; е) управління взаємозв’язками споживачів і виробників; ж) управління якістю продукції та праці; з) управління створенням та освоєнням нових виробів. До знань, вмінь і навиків, які мають бути притаманними операційному менеджерові, належать: а) технічні; б) аналітичні; в) діагностичні; г) концептуальні; д) комунікативні. Завдання 2. Заповнити пропуски у наведеній нижче таблиці. ФУНКЦІЇ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Функція Призначення
1 — ? Забезпечує створення найбільш сприятливих умов для досягнення поставлених цілей у визначені терміни та мінімальними витратами ресурсів
Нормування 2 — ?
3 — ? Визначає цілі та завдання для кожного конкретного підрозділу на різні планові періоди та забезпечує розроблення виробничих програм
Координація 4 — ?
5 — ? Забезпечує вплив на працівників у формі спонукальних мотивів до ефективної праці, суспільного впливу, колективних і особистих заохочувальних засобів тощо
Контроль 6 — ?
7 — ? Здійснює вплив на колектив за допомогою прийняття оперативних заходів із запобігання виникненню і усуненню наявних відхилень і збоїв
Тема 4. Моделі та інструментарій обґрунтування рішень в операційному менеджменті Методичні поради щодо вивчення теми Мета вивчення теми — поглиблення теоретичних знань щодо місця процесу прийняття рішень в операційному менеджменті та технологій їх прийняття, методів економіко-математичного моделювання операційної функції, інструментарію мікроекономічного моделювання операційної діяльності. Самостійне опрацювання питання «Класифікація управлінських рішень і технологій їх прийняття» передбачає насамперед поновлення в пам’яті студента знань, набутих у процесі вивчення курсу «Основи менеджменту», зокрема таких його складових, як тема 3 «Основи теорії прийняття управлінських рішень» і тема 4 «Методи обґрунтування управлінських рішень». Саме у цих темах і було розкрито сутність поняття «рішення» та визначено місце прийняття рішень у процесі управління, охарактеризовано види технологій (інтуїтивна, раціональна) та стани середовища прийняття рішень (визначеність, ризик, невизначеність), докладно розглянуто кількісні та якісні методи обґрунтування управлінських рішень. Найпростішим способом отримання цієї інформації є звернення до текстів лекцій відповідного курсу, розміщених на сервері КНЕУ за адресою: ftp://10.1.1.66/Metodicum/econ_u/k_management/MANAGEMENT/LEKC_management.zip. Для поглибленого вивчення цього питання студентові слід звернутися до розгорнутої характеристики кількісного та якісного інструментарію обґрунтування управлінських рішень, наведеної у класичному підручнику з менеджменту Р. Л. Дафта [40, с. 768—793]. Для доповнення та поглиблення знань у межах зазначеного питання студентові має сенс опрацювати релевантний матеріал, вміщений у спеціалізованому підручнику з операційного менеджменту [2, с. 41—57], у якому, крім теоретичних положень розглядаються приклади розв’язання задач щодо способів прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику, а також побудова дерева рішень. Розгляд ключових економіко-математичних моделей та методів і можливих сфер їх застосування, зокрема в операційному менеджменті, складає зміст питання «Економіко-математичне моделювання операційної функції». Цей матеріал студентом уже опрацьовувався раніше, в процесі вивчення курсу «Дослідження операцій». Кількість підручників і посібників, які можуть бути залучені для поновлення та доповнення знань у цій галузі, дуже велика. Найпростіше скористатися літературою, рекомендованою і вже опрацьованою при вивченні відповідного курсу. Зокрема можна звернутися до джерела, в якому з яскравими прикладами викладено сутність моделей лінійного та динамічного програмування, управління запасами та елементи теорії масового обслуговування [52]. У підручнику [10], обраному за базовий при вивченні курсу «Операційний менеджмент», ці питання розглянуто у кількох розділах (с. 154—175, 249—271). Розгорнуто, із ґрунтовним ілюстративним і графоаналітичним матеріалом питання дослідження операцій у виробничому менеджменті викладено у підручнику [8]. Його можна порадити використовувати й для поглибленого вивчення питання «Економіко-математичне моделювання операційної функції». Як додаткове джерело, що містить і теоретичний матеріал, і приклади розв’язання типових задач, можна назвати фундаментальну працю М. Еддоуза та Р. Стенсфілда, присвячену виключно методам прийняття рішень [155, с. 81—114, 400—457, 458—501]. Проблематика питання «Мікроекономічне моделювання операційної діяльності» опрацьовувалася студентом під час вивчення дисципліни «Мікроекономіка». Для відновлення в пам’яті знань студентові найпростіше — скористатися навчально-методичним посібником [92], в якому по кожній темі курсу наведено коротку змістовну частину, подано тести (частина їх — із відповідями), задачі та вправи з прикладами розв’язання, вміщено методичні вказівки до самостійного опрацювання матеріалу з посиланням на відповідні джерела. Студенту слід відсвіжити знання у сфері мікроекономічної теорії, звернувшись до розділу 2 «Теорія виробництва» цього посібника, особливо до матеріалу теми 6 «Мікроекономічна модель підприємства» (с. 53—59), теми 7 «Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника» (с. 60—75), теми 8 «Витрати виробництва» (с. 75—85). За роки, що минули після виходу в світ зазначеного посібника, з’явилася ціла низка видань, в яких достатньо повно викладено ті проблеми теоретичної та прикладної мікроекономіки, які є методологічним підґрунтям операційного менеджменту. Варто звернути увагу на навчальний посібник [19] — у ньому, в темі 20 «Теорія виробництва і граничного продукту» (с. 424—442) та темі 21 «Витрати і прибуток фірми» (с. 443—464), розглянуто основні наукові теорії стосовно цілей фірми, виробничих функцій та їхніх властивостей, витрат виробництва тощо. Назвемо також підручник [104], який у скороченій версії вже видавався раніше (у 1992 та 1996 рр.) і російською, і українською мовами. У главах 6 та 7 цього видання розглядаються базові постулати і концепції функціонування виробництва та змін витрат у коротко- та довготривалому періодах. За цим підручником можна набути нормативних знань з таких питань, як економія від суміщення виробництв (с. 255—259), спільний вплив на витрати ефектів масштабу та навчання (с. 262—264) та ін. Звертаємо також увагу студентів на навчальний посібник з мікроекономічної теорії виробництва та витрат [48], в якому викладено суттєво розширений, порівняно із традиційною навчальною літературою, мікроекономічний інструментарій дослідження виробництва як системи «витрати—випуск», поглиблено математичну та графоаналітичну інтерпретацію базових мікроекономічних концепцій та моделей, наведено результати емпіричних досліджень функцій виробництва та витрат. Рекомендації щодо самостійного набуття навиків розв’язання типових задач Приклади типових задач наведено нижче — це завдання 1—3 для самоперевірки знань (див. «Контрольні запитання та завдання»). Практичні рекомендації щодо побудови дерев рішень і методики прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику супроводжено прикладами розв’язання відповідних задач, наведених у підручниках [2, с. 41—57; 155, с. 81—114] та практикумі [3, с. 9—22]. Навчитися самостійно розв’язувати типові задачі з моделювання розподілу (використання) ресурсів, завантажування обладнання, ознайомитися із загальною постановкою задачі динамічного програмування та самостійно розглянути задачі про розподіл капіталовкладень та про заміну устаткування можливо, якщо опрацювати приклади розв’язання відповідних задач, наведені у [8, с. 432—460, 537—549; 52, с. 245—272; 155, с. 400—501]. Поновити у пам’яті навики розв’язання задач з курсу «Мікроекономіка» допоможе опрацювання відповідних методик розв’язання, наведених у [27; 49; 86; 100]. Контрольні запитання та завдання Дати визначення понять «рішення» та «прийняття рішень»; охарактеризувати сутність класичної, поведінкової, ірраціональної моделей прийняття рішень. Дати порівняльну характеристику інтуїтивної та раціональної технологій прийняття рішень (сутність, основні переваги та вади, сфери застосування). Класифікувати методи обґрунтування управлінських рішень за критерієм ступеня невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення. За яких умов при обґрунтуванні управлінських рішень доцільно використовувати: аналітичні методи; статистичні методи; методи математичного програмування; теоретико-ігрові методи; експертні методи? Якими є сфери застосування кількісних методів обґрунтування рішень в операційному менеджменті? Розкрити економічну сутність проблеми черг; визначити сутність ключових понять теорії масового обслуговування: «система масового обслуговування», «процес обслуговування», «канали обслуговування», «черга». Як Ви розумієте взаємозаміщуваність виробничих факторів? Наведіть приклади. Сформулювати правило спадної віддачі змінного фактора виробництва. Як його можна застосувати при обґрунтуванні управлінських рішень щодо збільшення чи зменшення обсягів випуску продукції? Постійна, спадна та зростаюча віддача від масштабу та її відображення у функціях виробництва та витрат. Концепція мінімально ефективного випуску та її використання при обґрунтуванні розміру виробництва. Творче завдання Написати есе на тему: «Математизація управління — данина моді, об’єктивна необхідність чи просто маскування того, що менеджер не володіє управлінським мистецтвом?». Завдання для самоперевірки знань Завдання 1. Розв’язати задачу, умови якої наведено нижче. Завод з виробництва електронного устаткування випускає персональні комп’ютери та системи підготовки текстів. На поточний момент засвоєно виробництво чотирьох моделей: «Юпітер» — обсяг пам’яті 512 Кбайт, одинарний дисковод; «Венера» — обсяг пам’яті 512 Кбайт, подвійний дисковод; «Марс» — обсяг пам’яті 640 Кбайт, подвійний дисковод; «Сатурн» — обсяг пам’яті 640 Кбайт, жорсткий диск. У виробничому процесі задіяно три цехи — цех вузлового складання, складальний та випробувальний. Розподіл часу, потрібного для оброблення кожної моделі у кожному цеху, а також максимальні виробничі потужності цехів наведено у табл. 1, максимальні прогнозні значення попиту та доход від реалізації одиниці продукції кожної моделі — у табл. 2. Таблиця 1 ЧАС НА ОБРОБЛЕННЯ КОЖНОЇ МОДЕЛІ У КОЖНОМУ ЦЕХУ Цех Час на одиницю продукції, год Максимальна виробнича потужність, год/міс.
«Юпітер» «Венера» «Марс» «Сатурн»
Цех вузлового складання 5 8 20 25 800
Складальний цех 2 3 8 14 420
Випробувальний цех 0,1 0,2 2 4 150
Таблиця 2 ОБСЯГ ПРОГНОЗОВАНОГО ПОПИТУ ТА ДОХОДУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ Показник Модель
«Юпітер» «Венера» «Марс» «Сатурн»
Максимальне прогнозне значення попиту, в місяць 100 45 25 20
Дохід, ум. од. 15 30 120 130
Побудувати задачу лінійного програмування для проблеми виробництва виробів в асортименті, якщо мета полягає в максимізації загального щомісячного доходу. Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність отриманої відповіді студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильною відповіддю, наведеними у першоджерелі [155, с. 404, 405]. Завдання 2. Розв’язати задачу, умови якої наведено нижче. Устаткування експлуатується протягом t років (t = 5), після чого продається за відповідною ліквідною вартістю. На початку кожного року приймається рішення щодо продажу устаткування та заміни його новим або щодо продовження експлуатації старого. Вартість нового устаткування p0 — 4000 грн. Ліквідна вартість g(t) устаткування, що було в експлуатації t років (1 ( t ( 5), визначається за формулою g(t) = p0 2-t. Витрати на утримання устаткування протягом року r(t) залежать од віку t устаткування і розраховуються за формулою: r(t) = 600 (t + 1). Визначити оптимальну стратегію експлуатації устаткування виходячи з критерію мінімізації сумарних витрат протягом t років (включаючи до них і витрати на початкове придбання та кінцевий продаж). Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність отриманої відповіді студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильною відповіддю, наведеними у першоджерелі [52, с. 265—270]. Завдання 3. Розв’язати задачу, умови якої наведено нижче. Група підприємців має намір заснувати приватну медичну фірму. Якщо стан ринку буде сприятливим, то вони отримуватимуть річний прибуток в обсязі 100 000 ум. од.; якщо ж ринок буде несприятливим, то втрати становитимуть 40 000 ум. од. Також вони можуть замовити проведення маркетингових досліджень, вартість яких 5 000 ум. од. Результати дослідження можуть бути позитивними чи негативними. Необхідно побудувати дерево рішень і на основі його аналізу обрати оптимальну стратегію поведінки у визначених умовах. Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність отриманої відповіді студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильною відповіддю, наведеними у першоджерелі [3, с. 10—12]. 1.3. Поглиблений рівень опрацювання матеріалу Рекомендації щодо самостійного опрацювання матеріалу Достатньо складно визначити сфери поглибленого вивчення матеріалу з першої теми. Проте один такий аспект можливо виокремити — це співвідношення та взаємозв’язки між такими близькими дисциплінами, як «Операційний менеджмент» та «Організація виробництва». Для з’ясування цих міждисциплінарних зв’язків студентові можна порадити ознайомитися із поглядом, викладеним в одному з останніх видань щодо сучасної проблематики, теорії та методології організації виробництва: Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и экон. спец.: Под ред. О. Г. Туровца, Б. Ю. Сербиновского; Сер. «Экономика и управление». — Ростов н/Д: Издат. центр МарТ, 2002. — С. 3—8). Конфліктний, а інколи — і конфронтаційний, характер взаємовідносин між операційною функцією та іншими функціями організації становить велику практичну проблему, яка має характер «таємниці Полішинеля» — всі, наче, про неї знають, але ніхто ніколи не говорить про це голосно. Для поглиблення знань щодо можливостей впорядкування взаємодій між виробництвом і маркетингом, фінансами та бухгалтерським обліком студенту має сенс ознайомитися з поглядом на це питання Е. Голдрата, викладеним у: Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент: Пер. с 8-го англ. изд. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — Гл. 20: Синхронное производство и теория ограничений. — С. 623—656). Там само міститься матеріал, який дасть змогу студенту поглибити знання щодо поширеної на Заході типології операційних процесів та їх поділу на синтетичні та аналітичні (йдеться про підрозділ, присвячений VAT-класифікації підприємств, — підхід дещо дискусійний, але, безперечно, дуже цікавий). Підхід до розгляду сутності операційного менеджменту з позицій концепції життєвого циклу операційної системи повністю виправдовує себе лише у разі чіткого розуміння сутності, складових елементів і внутрішньосистемних зв’язків цієї концепції. Для поглибленого вивчення цього аспекту управлінської та економічної теорії студенту можна порадити джерело, в якому викладено базові положення теорії життєвого циклу: Яковенко Е. Г., Басс М. И., Махров Н. В. Цикл( жизни экономических процессов, объектов и систем. — М.: Наука, 1991. — 192 с. Значення нормативного режиму функціонування операційної системи, важливість її стабільної усталеної роботи підкреслює Е. Голдрат, розглядаючи феномен «хокейної ключки» та формулюючи положення «теорії обмежень». Поглиблений рівень опрацювання матеріалу передбачає засвоєння студентом цієї концепції, сутність якої викладено у: Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент: 8-е изд.: Пер. с англ.: М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — Гл. 20: Синхронное производство и теория ограничений. — С. 623—656). Методологія організації виробництва та управління функціонуванням операційних (виробничих) систем була і залишається об’єктом прискіпливої уваги вітчизняної економічної науки радянського та пострадянського періодів. З метою поглиблення знань у цій сфері студентові можна звернутися до видань, в яких сформульовано та викладено основоположні закони організації виробничих систем і виробничої діяльності: Гинзбург Е. Г. Законы и методология организации производственных систем: Учеб. пособие / отв. ред. П. И. Косов. — Иваново: ИГУ, 1988. — 68 с.; Гинзбург Е. Г., Кац И. Я. Теоретические основы организации промышленного производства: Учеб. пособие по учеб.-исслед. работе студентов. — Ярославль: ЯГУ, 1977. — 91 с.; Логистика: Учеб. пособие / Под ред. Б. А. Аникина. — М.: ИНФРА-М, 1997. — Гл. 5: Логистика производственных процессов, (§ 5.3: Законы организации производственных процессов и возможности оптимизации организации материальных потоков в пространстве и во времени. — С. 148—163); Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и экон. спец.: Под ред. О. Г. Туровца, Б. Ю. Сербиновского; Сер. Экономика и управление. — Ростов н/Д: Издат. центр МарТ, 2002. — Гл. 1: Организация производства как область научного знания. — С. 13—17). З позицій сьогодення для сфери операційного менеджменту все суттєвішого значення набуває такий кількісний інструментарій обґрунтування рішень, як прогнозування та моделювання. Для самостійного поглибленого вивчення цих питань рекомендується: Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент: Пер. с 8-го англ. изд. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — Гл. 13: Прогнозирование. — С. 406—441; Дополнение к Гл. 17: Моделирование. — С. 570—592. Поглиблене вивчення проблематики мікроекономічного моделювання операційної діяльності має сенс здійснювати за навчальним посібником, в якому розглядаються релевантний інструментарій мікроекономічної теорії та технології його застосування при обґрунтуванні управлінських рішень, що приймаються, зокрема, у виробничій (операційній) сфері: Байе М. Р. Управленческая экономика и стратегия бизнеса: Учеб. пособие для вузов / Пер. с англ. под ред. А. М. Никитина. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 1999. — Гл. 5: Производственный процесс и издержки. — С. 190—244; Гл. 6: Оптимизация деятельности компании. — С. 245—280; приложение к гл. 6: Использование кривых безразличия при подготовке мотивационных контрактов с менеджерами. — С. 285—287). Наведений нижче перелік лише деяких підрозділів глав посібника, чітко окреслює коло питань, що висвітлюються у цьому виданні: роль менеджера в організації виробничого процесу (с. 199); оптимальний обсяг продукції, що випускається (с. 200); оптимальне ресурсне заміщення (с. 214); ефект масштабу виробництва (с. 228); вартісна функція при випуску декількох видів продукції (с. 220) тощо. Опрацювавши матеріал глави 6 цього посібника, студент глибше зрозуміє економічну природу операційних витрат (с. 250—254), ознайомиться із оптимальними способами придбання ресурсів (с. 255—264), усвідомить сутність проблеми «роботодавець—підлеглий» на рівні «менеджер—працівник» (с. 274—280). Ще одним джерелом, що його варто опрацювати з метою поглиблення знань щодо положень мікроекономічної теорії як методологічного підґрунтя операційного менеджменту, є: Сио К. К. Управленческая экономика: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — Гл. 10: Анализ производства. — С. 295—341; Гл. 11: Оценка производственных функций. — С. 342—374; Гл. 12: Анализ затрат. — С. 375—419; Гл. 13: Эмпирические оценки затрат. — С. 420—442. Це один із найпопулярніших американських підручників, в якому поєднано курс мікроекономіки з елементами макроекономіки та розглянуто засоби практичного застосування теоретичних положень для розв’язання реальних проблем фірми на базі використання принципів бухгалтерського обліку, фінансів, маркетингу, організації виробництва та управління. У зазначених главах стисло викладено теоретичні мікроекономічні концепції та моделі й визначено, як довести їх до практичного використання: яка потрібна інформація, які методи оцінювання слід застосовувати виходячи з особливостей аналізованого процесу, як дібрати відповідну математичну функцію та отримати кореляційно-регресійне рівняння, як грамотно інтерпретувати отриманий результат тощо. Особливе значення для виробничого менеджера має детальне викладення питань економічного обґрунтування вибору масштабу виробництва (С. 396—414), а також результати емпіричних досліджень функцій виробництва та витрат, що висвітлюють реальні вияви ефекту масштабу у галузевому та просторовому розрізах. На особливу увагу студентів, які вивчають дисципліну «Операційний менеджмент», та студентів, які виконують наукові дослідження і дипломні роботи відповідної спрямованості, заслуговує таке видання: Фандель Г. Теорія виробництва і витрат / Пер. з нім. під керівництвом і за наук. ред. М. Г. Грещака. — К.: ТАКСОН, 2000. — 520 с. У ньому розглянуто теоретичні питання виробництва продукції та формування витрат; викладено закономірності виробничого процесу і побудови на їх основі різних видів виробничих функцій, а також функції витрат; належну увагу приділено такій цікавій проблемі, як адаптація виробничих систем до зайнятості (обтяженості) за критерієм витрат. Питання для поглибленого вивчення, підготовки рефератів, виконання наукових досліджень Роль операційного менеджменту у забезпеченні конкурентоспроможності та конкурентостійкості організації. Управління операціями в організаціях різних типів: загальне та специфічне. Проблеми управління життєвим циклом операційної системи та напрями їх розв’язання. Процес функціонування операційної системи: усталеність і динамічність Структура операційної системи: основні тенденції розвитку в сучасних умовах. Проблеми управління інформаційними та матеріальними потоками в операційній системі та напрями їх розв’язання. Загальні та специфічні риси управління операціями на різних стадіях життєвого циклу операційної системи. Операційний менеджер як носій сучасної філософії управління операціями. Функції апарату управління виробництвом (операціями) та їх трансформація на сучасному етапі розвитку теорії та практики менеджменту. Процеси дивергенції та конвергенції в розвитку функцій операційного менеджменту. Інформаційні технології та їх вплив на змінення характеру сучасних операцій та підходів до управління ними. Проблеми операційного менеджменту, що виникають в сучасних організаціях під впливом механізації та автоматизації виробництва та управління й напрями їх розв’язання. Специфіка управління операціями в гнучких автоматизованих виробництвах. Проблеми застосування в операційній діяльності автоматизованих систем управління та напрями їх розв’язання. Теорія масового обслуговування: сутність і сфери застосування в управлінні операціями. Математичне програмування: сутність і сфери застосування в управлінні операціями. Найважливіші принципи функціонування підприємства в ринкових умовах та їх трансформація у критерії формування виробництва. Доповнюваність, подільність, мобільність та інтенсивність використання факторів виробництва. Види виробничих функцій: класичні, неокласичні (Кобба-Дугласа), лінійно-обмежені (Леонтьєва), технологічні (інжинірингові) тощо. Обґрунтування технологічного та економічного вибору виробника при частинній варіації факторів. Еластичність масштабу та її взаємозв’язок із еластичністю виробництва. X—неефективність і неоптимальний шлях розвитку (концепція Х.Лейбенстайна). Обґрунтування управлінських рішень щодо збільшення та зменшення випуску виробництва у короткостроковому періоді. Варіанти технологічного вибору виробника у довгостроковому періоді: за пропорційної та непропорційної варіації факторів; за постійних і змінних цін на ресурси; за різної віддачі від масштабів виробництва; за різних типів технічного прогресу тощо. Концепція мінімально ефективного масштабу виробництва та її практичне застосування. 1.4. Основні терміни та поняття Виробництво Виробнича система Виробнича структура Виробнича функція Виробничий процес Гнучкі виробничі технології Ефект масштабу Життєвий цикл операційної системи Закон спадної віддачі змінного фактора виробництва Методи операційного менеджменту Операції Операційна система Операційна функція Операційний менеджер Операційний менеджмент Періоди функціонування операційної системи Принципи операційного менеджменту Режими функціонування операційної системи Структура операційної системи Технологія прийняття рішень Функції операційного менеджменту
