Зміст Вступ 4 Загальна характеристика підприємства 5 1. Підприємство в умовах ринкового господарювання 9 2. Ресурси підприємства і їх використання 12 2.1. Основний капітал підприємства, його види і структура 12 2.2. Оборотний капітал підприємства, його види, склад та структура 15 2.3. Персонал підприємства і його використання 16 2.4. Земельні ресурси підприємства та їх використання 21 3. Організація і оплата праці на підприємстві 22 4. Поточні витрати виробництва підприємства 23 5. Економічні основи господарювання підприємства і його результати 28 6. Економіка допоміжного виробництва підприємства 31 7. Економіка обслуговуючого виробництва підприємства 37 8. Економіка основного виробництва 41 9. Економіка технічного переоснащення підприємства 44 10. Охорона праці на підприємстві 45 11. Забезпечення екологічної безпеки підприємства 46 12. Особисті враження про функціонування підприємства як економічної системи 48 13. Пропоновані заходи щодо підвищення ефективності виробництва на підприємстві 49 Висновки 51 Список використаної літератури 52 Додатки………………………………………………………………………………. Вступ Завданням організаційно-управлінської практики є поглиблення професійної підготовки спеціаліста економіста, ознайомлення і набуття досвіду на робочих місцях, підвищення рівня знань з питань конкретної економіки. Тому в результаті проходження практики і складання звіту по ньому я намагатимусь висвітлити всі необхідні питання, якнайповніше їх розкрити, зробити їх аналіз, дати певну оцінку явищам і процесам, які відбуваються на підприємстві та зробити певні висновки. На даному підприємстві я мав змогу ознайомитися з організацією виробництва, слідкувати за процесом виготовлення продукції. Колектив підприємства з розумінням поставився до моєї роботи і намагався у всьому допомагати. В процесі перебування на підприємстві я мав змогу прослідкувати за тим, як іде керування таким складним механізмом як підприємство. В цій роботі я намагатимусь передати всі знання, яких я набув за час перебування на підприємстві, включаючи не тільки документально підтверджені, а й власні висновки з приводу функціонування підприємства як системи; вміння керувати процесом виробництва управлінським персоналом підприємства; ставлення конкурентів до підприємства та підприємства до конкурентів; місце на ринку, тобто конкурентноздатність виготовлених товарів та надання послуг. Розкриття усіх цих питань та ще багато інших і є метою написання цієї роботи. 1. Підприємство в умовах ринкового господарювання Юридичний статус підприємства Державне підприємство «Висоцьке лісове господарство» (надалі – Підприємство), створене в 1961 році на база Більської ЛМС, засноване на державній власності належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (надалі орган управління майном) та входить до сфери управління Рівненського обласного управління лісового господарства (надалі – Управління) Найменування Підприємства – державне підприємство «Висоцьке лісове господарство» (повне), «Висоцький лісгосп» (скорочене). Місцезнаходження Підприємства: 34111 Україна, Рівненська область, Дубровицький район, с Висоцьк, вул.. Містечкова,31 1. Підприємство є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. 2. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном. 3. Участь Підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об’єднаннях здійснюється за рішенням Органу управління майном у встановленому законом порядку. 4. Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. 5. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальність за зобов'язаннями держави та Органу управління майном, 6. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в загальному, господарському та третейському судах. Види діяльності підприємства: Державне підприємство „Висоцьке Лісове Господарство”, створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основними напрямками діяльності є: 1) проведення заходів по відновленню лісів, підвищенню їх продуктивності, створенню насаджень із швидкоростучих і технічно цінних деревних порід, які в найкоротший строк дають велику кількість деревини народному господарству; здійснення заходів по зміні малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, залісення малопродуктивних земель, які не використовуються в лісовому господарстві; організація лісонасінневої справи і лісових розсадників; 2) збереження і поліпшення стану водоохоронних захисних лісів і насаджень зелених зон навколо міст і промислових центрів; заліснення вододілів і створення водоохоронних лісонасаджень вздовж великих річок і їх притоків; 3) поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів; 4) охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісо порушень; актування лісо порушень і притягання до відповідальності лісо порушників, стягнення з них збитків, пені, неустойки, штрафів, відповідно до діючого законодавства; 5) охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів; захист лісів від хвороб та шкідників; 6) облік лісових користувань ; 7) організація ведення лісового господарства; 8) організація та проведення полювання, реалізація мисливських тварин та продукції полювання; 9) облік державного лісового фонду і реєстрація всіх змін у його складі; розробка і подання по підлеглості матеріалів про розподіл лісів на групи та встановлення лісотакс, і зміну границь лісництв; 10) проведення матеріальної та грошової оцінки лісу на лісосіках, призначених у рубку; ведення рубок з додержанням діючих настановлень та правил; 11) популяризація серед населення значення збереження і правильного використання лісів і захисних лісонасаджень; залучення громадськості до справи лісорозведення та охорони лісу; 12) здійснення зовнішньоекономічної діяльності; співробітництво з міжнародними організаціями і громадами; 13) виробництво товарів народного споживання; 14) проведення робіт щодо сертифікації продукції та її штрих кодового маркування; 15) розробка та реалізація інноваційних проектів з метою вдосконалення виробництва. 16) інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і не заборонені законодавством України. Обсяги реалізації продукції У 2009 р. дохід від реалізації продукції становив 13076 тис.грн,у 2010 р. – 15081 тис.грн,у 2011 р. – 20560 тис.грн. Виробнича структура підприємства 2. Ресурси підприємства і їх використання 2.1. Основний капітал підприємства, його види і структура Склад та структура основних фондів: Матеріально-технічну базу підприємства визначають наявні і використовувані ним засоби і предмети праці (засоби виробництва). Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні фонди (засоби) Висоцького держлісгоспу представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартість) підприємства. Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" для здійснення бухгалтерського обліку основні засоби згруповані в класифікаційні групи: Земельні ділянки; Капітальні витрати на поліпшення земель; Будинки, споруди та передавальні пристрої; Машини та обладнання; Транспортні засоби; Інструменти, прилади, інвентар (меблі); Тварини; Багаторічні насадження; Інші основні засоби. В Держлісгоспі застосовуються лише 5 груп, такі як: Будинки, споруди та передавальні пристрої Машини та обладнання Транспортні засоби, до яких відносяться: Інструменти, прилади, інвентар (меблі); Інші основні засоби, Таблиця 2.1.Склад та структура основних фондів підприємства Групи основних фондів Залишок на поч.року, тис грн Наді йшло за рік Вибуло за рік Нараховано амортизації за рік Залишок на кінець року
Амортизація основних фондів. На підприємстві використовується метод простої амортизації. Амортизаційні відрахування формують відповідний фонд, кошти якого використовуються для заміни застарілого обладнання. Відтворення основних виробничих фондів підприємства. Основними формами відтворення основних виробничих фондів на даному підприємстві є часткове та просте відтворення. Просте відтворення на підприємстві передбачає заміну фізично зношених основних виробничих фондів новими, але на більш високій технічній основі. Розширене відтворення основних виробничих фондів передбачає розширення матеріально – технічної бази підприємства. На даному підприємстві цей вид відтворення здійснюється за рахунок придбання та будівництва нових основних фондів для збільшення обсягу виробництва продукції. Часткове відтворення здійснюється за рахунок ремонтного фонду підприємства, а просте за рахунок амортизаційних відрахувань. Використання основних виробничих фондів підприємства. На даному підприємстві відбувається виробництво протягом п’яти днів (субота і неділя вихідні дні). Крім того, підприємство не працює у державні вихідні і святкові дні. Кількість змін, у які використовується обладнання, - одна. 2.2. Оборотний капітал підприємства, його види, склад та структура Таблиця 2.2. Склад і структура оборотних засобів підприємства Оборотні активи 2011 тис.грн 2010 тис.грн 2009 тис.грн
Виробничі запаси 381 354 689
Незавершене виробництво 15 22 89
Готова продукція 10 22 243
Чиста реалізаційна вартість 563 160 216
Первісна вартість 563 160 216
Деіторська заборгованість за виданими авансами 14 32 31
Інша поточна дебіторська заборгованість 53 50 17
Грошові кошти в національній валюті 10 12 -
Інші 136 10 89
Всього 1084 1182 1374
Заходи щодо поліпшення використання основних виробничих фондів на підприємстві. Питання поліпшення використання основних виробничих фондів є досить актуальним для даного підприємства, оскільки найбільше уваги приділяється збільшенню основних виробничих фондів. Але підприємство зацікавлене в підвищенні використання основних виробничих фондів. На даний час підприємство застосовує екстенсивний шлях у підвищенні використання основних виробничих фондів. 2.3.Персонал підприємства і його використання Чисельність,склад та структура персоналу підприємства Кількість працюючих в Споживчому товаристві – 185 ос. Кількість працівників,які мають вищу освіту за освітніми рівнями: -неповна та базова середня освіта - 39; -повна вища освіта – 4. Використання робочого часу на підприємстві На підприємстві встановлено 8-годинний робочий день, з 9:00 до 18:00. Рівень продуктивності праці на підприємстві Аналізуючи дані за попередні роки,бачимо,що продуктивність праці підвищувалась і по громадському харчуванню, і по торгівлі. Наприклад,у 2008р. продуктивність праці у сфері торгівлі становила 7383грн/ос.,а вже у 2009-12093грн/ос.,що становить 163,8%. Підвищення продуктивності праці означає такі зміни у процесі праці, котрі скорочують робочий час, який необхідний для надання одиниці послуг. Економія живої праці означає підвищення продуктивності праці працівників даного підприємства. На основі звітів з праці та даних табельного обліку проаналізовано ефективність використання робочого часу та робочої сили на підприємстві. Основні показники проаналізовано в наступній таблиці. Таблиця 2.3.1.
Аналіз показників використання трудових ресурсів за 2005-2007 рр. № п/п
Показники Од. виміру 2009 р. 2010 р. 2011 р. Абсол.приріст
2005/04 2006/05
1 2 3 4 5 6 7 8
1. Чисельність працівників осіб 217 211 185 -10 -52
2. Продуктивність праці Грн.. 14983,9 19187,8 32368,8 4203,9 13181
3. Фондоозброєні- сть праці Тис.грн./осіб 11,54 12,47 16,54 0,93 4,07
5. Фонд оплати праці тис.грн. 3395.3 4702.7 6140.8 702,5 3291,7
6. Премії Тис.грн. 121,6 13,0 833,0 -76,4 39,2
7. Середня річна ЗП Грн.. 5481,6 7683,1 11272,9 2201,5 3589,8
Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці. Кожне підприємство зацікавлене у збільшенні продуктивності праці, оскільки завдяки цьому збільшується обсяг продукції, зменшуються витрати. Рівень продуктивності праці характеризується двома показниками: виробіток і трудоємність, але основним обліковим показником на підприємстві є річний виробіток у грошовому виразі з розрахунком на середньоспискового працівника. Виробіток 2006р. – 13209 грн./чол, 2007 – 13899 грн./чол. Отже, завдяки швидкому зростанню продуктивності праці збільшується виробництво продукції, створюються передумови для скорочення робочого дня, забезпечується скорочення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції, а за умови випереджувальних темпів росту продуктивності праці і ростом середньої заробітної плати забезпечує здешевлення продукції. за рахунок зростання продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників. Норми праці постійно переглядаються, удосконалюються та підпорядковуються до конкретних умов на підприємствах. Наприклад, при заготівлі фансировини довжиною 1,35 – 1,65 м норми виробітку було зменешено на 10 % у зв’язку із збільшенням трудових затрат, енергоносіїв на заготівлю короткомірних сортиментів. Розроблено комплексні норми виробітку, норми часу і розцінки на заготівлю ділових сортиментів та дров зі спалюванням і без спалювання на рубках головного користування та рубках догляду за лісом в залежності від сортименту (пиловник 1, 2, 3 сорту, будліс 1, 2 сортів і т.д.) для забезпечення раціональної розробки древини і виходу більш цінних сортиментів деревини та лісопродукції на експорт. Встановлені понижені норми виробітку для: інвалідів, вагітних жінок – на 20 %; при освоєнні нових виробничих потужностей, нової техніки, технології, нових видів продукції; при невідповідності фактичних організаційно – технічних умов виробництва запроектованим у нормах і нормативах. Чисельність працівників охоплених нормуванням праці науково-обгрунтованими нормами часу і обслуговування , нормами чисельності в 2004 році - 350 чол. в 1 півріччі 2005 року -363 чол., в 2005 році - 332 чол., в 1 півріччі 2006 року -339 чол., 2007 році - 292 чол., 2008році -284 чол. За рахунок перегляду і заміни діючих норм відбулось зниження трудомісткості продукції. З метою посилення матеріальної зацікавленості працівників підприємства щодо підвищення ефективності виробництва та якості робіт на підприємстві застосовуються системи преміювання. Преміювання працівників лісгоспу проводиться з обов’язковою умовою 100 % виконання норм виробітку. При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата проводиться за фактично виконану роботу. При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата проводиться відповідно до обсягу виконаних робіт. Таблиця 2.3.2. Виконання норм виробітку робітниками відрядниками (%) Показники 2005рік I півріччя 2006 р. 2006 рік I півріччя 2007 р.
1 2 3 4 5
Робітники відрядники, всього 108,5 108,8 109,0 109,5
в т.ч. на лісосічних роботах 109,0 108,9 108,9 109,1
на вивезенні деревини 108,8 108,7 108,6 108,8
на складських роботах 109,0 109,0 109,3 109,5
на переробці деревини 107,6 107,9 105,1 106,0
на лісокультурних роботах 103,1 105,0 104,7 105,4
Питома вага тарифу у заробітній платі 70,1 68,3 67,1 65
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) адміністрація може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більше як шість місяців. Працівникам, направленим на виконання лісогосподарських і лісозаготівельних робіт, а також на курси підвищення кваліфікації, при неможливості їх повернення до місця постійного проживання, виплачуються добові. На підприємстві введені ще такі заохочувальні заходи, які підвищують продуктивність праці та якість продукції: премія за експортну продукцію; премія за перевиконання плану вивезення деревини (за кожні додаткові 40 кбм. деревини – 10 % до відрядного заробітку); винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років. Премія нараховується при таких обов’язкових умовах: дотримання технологічного процесу лісосічних та нижньоскладських робіт; якість виробленої продукції повинна відповідати встановленим стандартам. Конкретні умови, розміри і порядок нарахування премії встановлені у відповідних положення колективного договору. Щомісячно плановим відділом здійснюється контроль за виконанням норм трудових затрат по матеріалам первинного обліку та обговорюється на нарадах в лісгоспі. Пропонується аналізувати стан нормування праці для підвищення ефективності виробництва кожному керівнику підрозділів та лісничим. Всі заходи, які проводяться щодо нормування праці в Зарічненському лісгоспі проводяться з метою раціонального використання деревини, підвищення якості продукції та її попиту, дотримання технологічного процесу заготівлі та підвищенню продуктивності праці, а також утримання нормованої чисельності працюючих. 2.4. Земельні ресурси підприємства та їх використання Господарська діяльність Висоцького держлісгоспу направлена на вирощування лісу і його експлуатацію. Основним завданням лісогосподарської діяльності підприємства є вирощування цінних деревних порід і формування з них лісонасаджень. Вирішення цих завдань здійснюється шляхом планомірного проведення ряду рубок догляду за лісом і біотехнічних міроприємств, що становить єдиний технологічний процес вирощування високопродуктивного деревостою. Крім лісозаготівельних і лісогосподарських робіт Висоцький держлісгосп займається вирощуванням і реалізацією посадочного лісоматеріалу як цінних дерев і кущів, так і декоративних і плодових дерев. Для забезпечення потреб лісгоспу в посадковому матеріалі створено 33435 га постійних лісонасіневих ділянок. Підприємство вирощує 2,1 млн. шт сіянців та 1,5 млн. шт. саджанців, що забезпечує лісовідновлення і лісорозведення в ДП „Висоцький лісгосп”, проведення лісокультурних робіт на землях сільськогосподарських підприємств. В адміністративно-господарському відношенні територія лісгоспу поділена на 6 лісництв (Висоцьке - 7560 га, Людинське - 5679 га, Золотинське - 5164 га, Жаденське – 4476 га, Миляцьке – 4769 га, Більське – 5632 га). На території підприємства створено ряд природозаповідних об'єктів, загальною площею 3389,1 га, зокрема ландшафтний загальнодержавного значення заказник «Почаївський» - 712 га%; ботанічний загальнодержавного призначення заказник «Золотинський» - 1458 га; ботанічний загальнодержавного значення заказник «Озерський» - 1026 га; ботанічний загальнодержавного значення заказник «Висоцький» - 110 га; заповідне урочище дикоростучих лікарських рослин місцевого значення «Більське» - 10 га; заповідне урочище дикоростучих лікарських рослин місцевого значення «Велике Почаївське озеро» - 58 га; комплексна пам’ятка природи місцевого значення урочище «Жаденське» - 0,6 га. 3. Організація і оплата праці на підприємстві Основним джерелом реальних доходів населення, зростання його добробуту виступає заробітна плата. Згідно до ст. 1 закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган, виплачує працівникам за виконану ними роботу. Її величина залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Величина заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Посадові оклади працівників на даному підприємстві затвердженні штатним розкладом. Фонд оплати праці формується на основі затвердженого штатного розкладу і складається відповідно до кількості посад та розміру посадових окладів Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому по держлісгоспі обчислюється діленням сум, нарахованих із фонду оплати праці працівників у грошовій формі на середньоспискову чисельність працівників, що приймається для розрахунку середньої заробітної плати за відповідний період. За період з початку 2011 року фонд оплати праці по підприємству склав 6140,8 тис.грн., середньоспискова чисельність працівників - 170 чоловік. Формування фонду оплати праці Фонд оплати праці складається з : фонду основної заробітної плати фонду додаткової заробітної плати Склад фонду оплати праці,тис.грн в період 2010 року Фонд оплати праці: 4707,7
у т.ч. фонд осн.з/п 3937,4
фонд додаткової з/п 647,1
з нього : -надбавки та доплати до тарифних ставок
139,8
Оплата за невідпрацьований час 407,6
Форми та системи оплати праці Визначення форм і систем оплати праці і матеріального заохочення, розмірів тарифних ставок і посадових окладів, а також затвердження положень про преміювання і виплату винагороди за підсумками роботи за рік здійснюється підприємством самостійно за погодженням з профспілковими комітетам і відображається в колективних договорах. При цьому адміністрація кожного підприємства забезпечує зв’язок оплати праці з її результатами через удосконалення нормативної бази праці. Винагорода за виконану роботу працівникам підприємства виплачується за відрядною формою оплати праці. 4. Поточні витрати виробництва підприємства Нормативною базою обліку формування витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції є П(с)БО №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності в Україні”, П(с)БО №9 “Запаси”, П(с)БО №16 “Витрати”. П(С)БО №16 “Витрати” передбачають застосування наступних видів витрат, що складають виробничу собівартість продукції: за видами продукції; за способом віднесення до конкретного об’єкту витрат; за ступенем залежності від обсягу виробництва; за економічним змістом; за відношенням до виробничого процесу. Облік витрат ведеться на активному балансовому рахунку 23 “Виробництво” за такими напрямками: За видом продукції За економічним елементом За статтями калькуляції П(С)БО №16 “Витрати” передбачає єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами: Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші витрати До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві: сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів. До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами, тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включається: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи. До складу елемента “Амортизація” включаються суми нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів. До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування. Групування витрат за економічними елементами не дозволяє здійснити їх контроль і аналіз за цільовим призначенням. З цією метою на підприємстві використовуються статті калькуляції: Сировина й матеріали; Покупні й комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств; Паливо та енергія на технологічні цілі; Зворотні відходи; Основна заробітна плата виробничих робітників; Додаткова заробітна плата виробничих робітників; Відрахування на соціальні заходи; Витрати пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва; Витрати на утримання та експлуатацію обладнання; Цехові витрати; Втрати в наслідок технічно неминучого браку; Супутні продукція; Інші виробничі витрати. Облік витрат здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Здійснюється визнання витрат за використанням методу нарахування всіх витрат, які можуть бути достовірно оцінені. Собівартість реалізованих товарів визначаються за Положенням (стандартом) 9 “Запаси”. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством відповідно до вимог П(с)БО №16 “Витрати”. Собівартість продукції робіт та послуг складається з витрат пов’язаних з використання в процесі виробництва природних ресурсів, сировини, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також витрат на їх виробництво. В залежності від того, які витрати включаються до собівартості продукції, виділяють наступні її види: Виробнича – включає прямі витрати та загальновиробничі витрати; характеризує витрати цеху на виготовлення продукції; Маржинальна – це виробнича собівартість, яка характеризує рівень прямих змінних витрат, що припадають на одиницю продукції; Повна – виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних, комерційних і збутових витрат; Індивідуальна – характеризує витрати підприємства по випуску продукції. За ознаками часу собівартість поділяється на планову і фактичну Метою обліку собівартості продукції є своєчасне повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Підприємство в своїй обліковій політиці встановило перелік і склад змінних і постійних ЗВВ. Завданням обліку витрат на виробництво є накопичення витрат, що досягається шляхом зведення витрат для обчислення собівартості одиниці продукції. Не включають до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду: Понаднормовані відходи; Витрати на зберігання; Адміністративні витрати; Попередня оплата запасів; Погашення одержаних позик. Собівартість продукції, як синтетичному показнику, відображаються всі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності, від її рівня залежить рівень прибутку. Залежно від характеру і призначення виконуваних процесів виробництва поділяється на основне і додаткове. До основного виробництва належать цехи, що безпосередньо беруть участь у виготовлені продукції. Виходячи із потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, з цією метою в цехах основного і допоміжного виробництва, встановлюють лічильники, вимірювальні пристрої. Витрати допоміжного виробництва розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються. В допоміжних виробництвах, що випускають різну продукцію на першому етапі розподіляють непрямі витрати, а на другому оцінюють залишки незавершеного виробництва. Допоміжні витрати виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва – ремонтні, енергетичні, транспорті, інструментальні. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні . До змінних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів), що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загально виробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених загально виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Адміністративними є витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва і управління ним в масштабі всього підприємства. До адміністративних витрат відносять: Загальні та корпоративні витрати; Витрати на утримання апарату управління та витрати на службові відрядження; Витрати на утримання основних засобів та інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання; Витрати на зв’язок; Плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; Податки, збори, передбаченні чинним законодавством. Однією з складових частин калькуляційного обліку на підприємстві є облік незавершеного виробництва основне завдання якого полягає у перевірці правильності формування собівартості готової продукції. На підприємстві розрізняють такі поняття, як незавершене виробництво і готова продукція. Незавершене виробництво – це продукція, робота, послуги, які не пройшли всіх стадій виробництва, передбачених технологічним процесом виготовлення продукції, а також вироби, яку не укомплектовані. Розмір незавершеного виробництва залежить від характеру, структури, організації виробництва, від тривалості виробничого циклу. Бухгалтерський облік незавершеного виробництва безпосередньо пов’язаний з обліком виробничих витрат і собівартості готової продукції. Облік незавершеного виробництва ведеться на активному рахунку “Виробництво”. 5. Економічні основи господарювання підприємства і його результати Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та порівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитам банків, податків та інших платежів та внесків до бюджету, передбачених законодавством України, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди, залишається у його розпорядженні. Підприємство утворює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з своєю діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання; резервний фонд; інші фонди. Фонд розвитку виробництва створюється за рахунок коштів і відрахувань від чистого прибутку у порядку, передбаченому чинним законодавством. Кошти фонду використовуються для розвитку матеріально-технічної бази підприємства . Напрямки витрат фонду визначаються кошторисом. Фонд споживання створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством. Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства є бюджетне фінансування та частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності. Керівник Підприємства обирає форми і системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат на умовах, передбачених колективним договором. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати. Умови оплати праці та матеріального забезпечення керівника Підприємства визначаються контрактом. Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є бюджетне фінансування та прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити. Відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями, і громадянами у всіх сферах виробничої діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України. Трудові відносини з найманими працівниками та службовцями Підприємства регулюються чинним трудовим законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором. Питання соціального розвитку, включаючи умови і охорону праці, забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників визначаються колективним договором.. Аудит фінансової діяльності Підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством України. Метою функціонування даного підприємства є виготовлення продукції та отримання від її реалізації прибутку. Тому виробничий процес та його організація є важливим при плануванні діяльності підприємства. Розглядаючи підприємство як економічну систему, можна виділити три основні її частини: фактори виробництва (виробничі ресурси) підприємства; виробниче споживання цих ресурсів у процесі виготовлення нової продукції; результати господарської діяльності. Всі ці три складові економічної системи взаємопов’язані і взаємообумовлені. В свою чергу, ефективне й економне використання цих ресурсів у процесі виробництва впливає безпосередньо як на економічні результати функціонування підприємства, так і на можливості щодо збільшення своїх виробничих ресурсів. Споживання виробничих ресурсів у процесі випуску продукції визначається витратами виробництва, які виражені у грошовій формі за певний календарний період часу. Величина цих витрат залежить від витрат праці, витрат основних виробничих фондів, матеріалів, електроенергії, палива, природних та інформаційних ресурсів та від обсягу виробництва продукції. 6. Економіка допоміжного виробництва підприємства Допоміжне господарство представлене на підприємстві ремонтним, інструментальним та енергетичним господарством. Інструментальне господарство - це сукупність підрозділів (цехів, дільниць, груп) підприємств, зайнятих придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом і відновленням інструменту, технологічного оснащення, його обліком, збереженням і видачею в цехи і на робочі місця. Головне завдання інструментального господарства полягає у забезпеченні безперебійного обслуговування цехів і робочих місць високоякісним оснащенням при мінімальних витратах на його проектування, виготовлення, збереження тощо. Інструментальне господарство забезпечує виготовлення і відновлення технологічного оснащення. Виготовлення технологічного оснащення здійснюється у інструментальних цехах, в яких функціонують різні відділення - механічне, слюсарне , зварювальне, термічне тощо, що характерно для невеликих масштабів виробництва. Ремонт і відновлення технологічного оснащення здійснюється в інструментальних цехах, або ж ці роботи можуть виконуватись централізовано. В держлісгоспі на 2007 р. на балансі знаходилось приладів, інструменту та інвентарю на суму 80450 грн. Організація експлуатації технологічного оснащення включає організацію отримання, зберігання, видачі і обліку оснащення, організацію заточки і ремонту, організацію контролю і нагляду за станом технологічного оснащення і дотримання правил його експлуатації. Для оцінки роботи інструментального господарства використовують такі показники: - доля витрат на інструмент у собівартості продукції підприємства; - доля витрат на технологічне оснащення в оборотних засобах підприємства; - собівартість виготовлення та ремонту технологічного оснащення. Ремонтне господарство - це сукупність підрозділів підприємства, що здійснюють комплекс заходів по догляду та ремонту обладнання. Ремонтне господарство включає ремонтні цехи, бригади, дільниці тощо. Завдання ремонтного господарства заключається у попередженні передчасного зносу обладнання і підтримання його в стані постійної експлуатаційної готовності, у максимальному скороченні простоїв обладнання в ремонті при мінімальних витратах, в догляді та нагляді за його станом. Ремонт технологічного обладнання організується у відповідності з положення єдиної системи планово-попереджувального ремонту (ППР). Ця система передбачає сукупність запланованих технічних та організаційних заходів по догляду, нагляду та ремонту обладнання, а саме: догляд та нагляд за обладнанням в процесі його експлуатації, тобто міжремонтне обслуговування; періодичні огляди; випробування на точність; періодичні ремонти обладнання (поточний і капітальний). В системі планово-попереджувального ремонту особлива увага приділяється профілактичним заходам. Це дозволяє збільшити термін служби обладнання, скоротити простої, пов’язані із несправністю обладнання, та загальні витрати на його експлуатацію. Ця система передбачає сувору послідовність чергування заходів і їх виконання у заздалегідь визначені терміни. В плані-графіку ремонту обладнання у відповідності із науково обґрунтованими нормативами для кожної одиниці обладнання встановлюються строки та види чергових ремонтів. У проміжку між ремонтами у такому порядку виконуються профілактичні заходи. Система ППР передбачає всебічну підготовку до ремонту: підготовку технічної документації, матеріалів, заготовок, запасних частин, деталей, вузлів, підготовку ремонтної бази тощо. Це дозволяє максимально скоротити простої обладнання в ремонті і загальні витрати на ремонт. Планування ремонтних робіт включає визначення загального обсягу ремонтних робіт і розробку планів графіку ремонту обладнання. Річний план-графік ремонту містить вихідні дані, які необхідні для визначення строків і видів ремонту (назва устаткування, модель, завод-виробник, категорія складності ремонту, дата і вид останнього ремонту тощо). У плані-графіку у календарному розділі вказуються види ремонтів та строки їх виконання. На основі річного плану-графіку ремонту розробляються місячні оперативні плани-графіки. В них вказується дата виводу обладнання в ремонт, введення його в експлуатацію і уточнюється трудоємність ремонту. Собівартість ремонтних робіт є важливішим якісним показником роботи ремонтно-механічних підрозділів підприємства. В ній знаходять узагальнюючий вираз зміни в техніці, технології та організації ремонтних робіт. Згідно наказу по підприємству було назначено відповідальну особу за проведення планово-попереджувальних ремонтів. Регулярно здійснюються перевірки стану обладнання на підприємстві для вчасного ремонту і попередження виходу з ладу. При розробці плану по собівартості ремонтних робіт робиться аналіз собівартості за попередній (звітний) період. При аналізі особлива увага приділяється виявленню резервів зниження собівартості ремонтних робіт, а також вивчаються причини виникнення витрат, які не обумовлені нормальною організацією виробничого процесу: понаднормативні витрати сировини і матеріалів, палива і енергії, втрат робочого часу, втрат від простоїв машин і обладнання, порушення технологічної і трудової дисципліни тощо. До показників, що характеризують діяльність ремонтної служби відносять: простої обладнання в ремонті, витрати на ремонт (абсолютні), відносні (собівартість ремонту однієї ремонтної одиниці по видах ремонту); витрати на міжремонтне обслуговування; дотримання планових строків виводу обладнання в ремонті введення його в експлуатацію, доля витрат на ремонти у собівартості продукції підприємства. Підвищення ефективності виробництва на підприємстві залежить від обсягу та організації ремонтно-будівельних робіт, до складу яких включаються проведення поточного і капітального ремонту будівель та споруд, а також робіт, пов’язаних з експлуатацією та технологічним переоснащенням підприємства. Здійснення комплексу цих робіт передбачає заміну фізично і морально спрацьованого обладнання, підтримання будівель та споруд у робочому стані. Виконання вказаних робіт приводить у кінцевому підсумку до поліпшення умов праці, організації виробництва, а відповідно, до поліпшення якості продукції і деякого збільшення виробничої потужності підприємства. Ремонтно-будівельні роботи - це сукупність будівельних процесів, результатом виконання яких є кінцева продукція - відремонтовані частини або конструктивні елементи будинків та споруд. Ремонтно-будівельні роботи на підприємстві можуть виконуватися власними силами - господарським способом, або виконуватися спеціальними ремонтно будівельними організаціями, тобто підрядним способом. За умови виконання ремонтно-будівельних робіт господарським способом на підприємстві створюються спеціальні виробничі структурні підрозділи, що є основою ремонтно-будівельного виробництва. В Висоцькому держлісгоспі частина ремонтних робіт виконується власними силами, а частина - спеціальними найманими будівельними організаціями. Витрати на ремонтно-будівельні роботи визначаються на основі дефектних актів, які дозволяють визначити обсяг цих робіт у фізичному (натуральному) обсязі по окремих видах робіт (земляні, штукатурні, камінні тощо) або конструктивних елементах будівель та споруд. Використовуючи відповідні розцінки на ремонтно-будівельні роботи, визначається обсяг прямих витрат на проведення ремонтно-будівельних робіт у вартісному виразі. Крім прямих, витрат до вартості (собівартості) ремонтно-будівельних робіт включаються накладні витрати, що пов’язані з організацією ремонтно-будівельних робіт на підприємстві. Їх розмір визначається у відсотках від прямих витрат. Таким чином, для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт складають відповідний кошторис, який затверджується керівником підприємства. Затверджений кошторис на провадження ремонтно-будівельних робіт представляє нормативні витрати (прямі і накладні). Здійснення комплексу заходів щодо зниження витрат на ремонтно-будівельні роботи забезпечує підвищення ефективності ремонтно-будівельного виробництва та господарської діяльності підприємства. Енергетичне господарство підприємства - це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують безперебійно підприємство всіма видами енергії і енергоносіїв встановлених параметрів при найменших витратах, а також спостереження за суворим виконанням правил експлуатації енергетичного обладнання, організація і проведення ремонтних робіт; сприяння раціональному використанню і економії палива та енергії. До основних видів енергії відносять: теплову енергію палива, теплову енергію пари і гарячої води, механічну енергію, електроенергію, а до енергоносіїв, що використовують на підприємстві, - натуральне паливо, електричний стум, пара, стиснуте повітря різного тиску, газ, гаряче повітря, гаряча вода. Різноманітні види енергії та енергоносіїв на підприємстві використовуються як рушійна сила технологічного і підйомно-транспортного обладнання (силова енергія), в технологічних процесах і для господарського-побутових потреб. Енергетичне господарство включає: цехові та загальнозаводські приймачі-споживачі енергії (верстати, печі, підйомно-транспортне обладнання, перетворюючі та генеруючи установки, цехові і заводські мережі тощо. Енергопостачання підприємства має специфічні особливості, що зумовлені особливостями виробництва та споживання енергії. Ці особливості визначаються одночасним виробництвом і споживанням енергії та нерівномірністю її споживання. Тому безперебійне постачання енергією повинно забезпечуватися за рахунок створення резервів потужностей енергетичного обладнання. Склад і розміри енергетичного господарства підприємства залежить від характеру і масштабу виробництва та технологічних процесів, що застосовуються. До складу енергетичного господарства підприємства можуть входити декілька цехів, а саме: електростанція або електросиловий цех, що включає понижувальні підстанції, електродвигуни, моторогенеруючі установки; тепловий цех, куди входить котельня, теплова мережа підприємства; газовий цех, що включає газогенераторну мережу, кисневу та ацетиленову станції; холодильні установки; промислову вентиляцію; електромеханічний цех, що виконує ремонт енергетичного обладнання та електромоторів; слабострумний цех, що включає АТС, зарядні станції, акумуляторне господарство. Енергетичне господарство підприємства організовує спеціальна служба - відділ головного енергетика на чолі з головним енергетиком, який підпорядковується головному інженерові підприємства. На невеликих підприємствах, так як на на даному підприємстві, енергетичне господарство функціонує у менших обсягах і підпорядковується головному механіку підприємства. В загальному на підприємстві за 2007 р. було спожито електроенергії на суму в 78060 грн. 7. Економіка обслуговуючого виробництва підприємства Обслуговуюче господарство на підприємстві представлене водопостачанням та водовідведенням, складським та транспортним господарством. Транспортне господарство підприємства - це комплекс технічних засобів підприємства, що призначені для перевезення матеріалів, готової продукції, відходів та інших вантажів на території підприємства і на його під'їзних шляхах. В залежності від режиму роботи розрізняють транспортні засоби безперервної (конвеєрної системи) і періодичної дії (автомобілі, самохідні теліжки). За напрямком руху групують транспортні засоби для горизонтального, вертикального та змішаного переміщення вантажів (крани). Основним завдання транспортного господарства є переміщення вантажів у відповідності із вимогами виробничого процесу за умови досягнення мінімальних витрат на вантажно-розвантажувальні і транспортні операції. Функціонування виробництва знаходиться у безпосередній залежності від роботи транспортного господарства, яке забезпечує життєдіяльність підприємства. До транспортних операцій (робіт) відносяться всі види робіт по подачі сировини, матеріалів, заготовок до робочих місць, між операційне транспортування оброблюваних деталей, відправка готових виробів на склад, прибирання відходів тощо. Організація перевезень основана на визначенні вантажообороту та вантажних потоків. Вантажооборот є основним показником, що характеризує обсяг транспортної роботи на підприємстві. Це загальна величина вантажів, що переміщається на території підприємства в одиницю часу. Вантажооборот представляє собою суму вантажопотоків. Вантажопотік - це кількість вантажів, що переміщаються між заданими пунктами в одиницю часу. Вихідними даними для вибору найбільш економічних в конкретних умовах транспортних засобів є: характеристика вантажів, відстань між пунктами відправлення та отримання вантажів, обсяг перевезень та вимоги до режиму перевезень з боку споживача, а також характеристика транспортних та вантажно-розвантажувальних засобів. Раціональна організація роботи внутрізаводського транспорту будується на основі комплексної технології виробництва, яка передбачає регламентацію усіх робіт, починаючи від поступлення на підприємство вихідних матеріалів і закінчуючи відвантаження готової продукції споживачу. Стосовно транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт комплексна технологія виробництва передбачає регламентацію всіх транспортних і вантажно-розвантажувальних операцій із відповідним техніко-економічним обґрунтуванням. Техніко-економічне планування роботи внутрізаводського транспорту проводиться у відповідному розділі техпромфінплану підприємства. Цей план встановлює обсяг перевезень, потребу у матеріалах, обсяг трудових витрат, витрати на транспортування вантажів і основні техніко-економічні показники роботи транспортного господарства. Разом з цим планом розробляються організаційно-технічні заходи щодо удосконалення роботи і підвищення ефективності використання внутрізаводського транспорту. В держлісгосп керівництво транспортним господарством здійснює автотранспортний цех, який має у своєму розпорядженні підрозділи, що займаються питаннями планування перевезень і вантажно-розвантажувальних робіт; експлуатації транспортних засобів; організації і планування ремонту транспортних засобів і шляхів сполучень; обліку транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт та аналізу результатів виробничо-господарської діяльності транспортного господарства. Структуру і штати транспортного відділу визначаються у залежності від особливостей підприємства, характеру і обсягу транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт. У підпорядкуванні транспортного відділу знаходяться цехи, що спеціалізуються по видах транспортних засобів (залізничний цех, авто гараж, цех безрейкового транспорту), і ремонтні цехи. Результати виробничо-господарської діяльності транспортного господарства прямо впливають на рівень господарської діяльності підприємства. Виконання плану по обсягу перевезень, по асортименту та строках є однією з важливіших передумов успішного виконання виробничої програми і ритмічної роботи підприємства. Зниження витрат на транспортування вантажів забезпечує зниження собівартості продукції підприємства, що в кінцевому підсумку призводить до збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва. До важливіших показників оцінки господарської діяльності транспортного господарства відносяться: - собівартість перевезень тонни вантажів на віддаль одного кілометра; - собівартість машино-години роботи транспортного засобу; - річні витрати на одну тонну вантажообороту; - питома вага транспортних витрат у собівартості продукції. Вантажооборот на підприємстві на даний період становить 28,526тис.т.км. Загальні витрати на експлуатацію автомобілів становили 747,9 тис. грн. Якщо підприємству були необхідні додаткові транспортні засоби, то вони наймалися підприємством для перевезення. Кожне підприємство має складське господарство, яке відповідає характеру обслуговуючого ним виробництва, номенклатурі, кількості та фізико-хімічним властивостям споживаючих матеріалів, обсягу встановлених запасів. Складські операції у матеріально-технічному забезпеченні підприємства становлять відповідальну та трудоємну роботу. У функції складів входять: приймання і розміщення матеріалів, що надходять, облік їх руху, збереження матеріалів на складах у відповідності із встановленими вимогами, попередня підготовка матеріалів до виробничого споживання і їх видача, доставка матеріалів на робочі місця (за умов активної форми забезпечення), збереження готової продукції і її підготовка до реалізації. Організація складського господарства впливає на його пропускну здатність, собівартість виконуваних в ньому робіт та величину внутрізаводських транспортних витрат. Високі економічні показники досягаються за умови, коли складське господарство забезпечує зберігання ресурсів при мінімальних витратах часу і коштів на приймання, зберігання і відпуск продукції. Здійснення складських операцій вимагає значних витрат, які відносяться на вартість матеріально-технічних ресурсів, що використовують при виготовленні продукції. Всі витрати складського господарства, що здійснює матеріально-технічне забезпечення, відносять прямо на основне виробництво, тобто на вартість основних матеріалів і сировини, або на витрати допоміжного чи обслуговуючого виробництва, витрати яких відносяться у свою чергу на основне виробництво. На підприємстві за 2006 р. на складах знаходилось виробничих запасів на суму 645,4тис.грн. Ефективність робот складського господарства визначається такими показниками: собівартість переробки одиниці матеріалів, швидкість їх обороту, рівень використання площі і підйомно-транспортного устаткування, продуктивність праці, втрати при зберіганні матеріалів, безперебійність забезпечення виробництва, скорочення простоїв транспорту тощо. Зменшення витрат складського господарства забезпечується за рахунок: підвищення швидкості обороту матеріальних ресурсів, рівня механізації складських робіт та використанні площі складських приміщень; зменшення втрат матеріалів при зберіганні та витрат на утримання приміщень тощо. 8. Економіка основного виробництва Висоцький держлісгосп випускає наступну продукцію: лісоматеріали круглі хвойних порід для виробництва пиломатеріалів і заготовок; лісоматеріали круглі твердолистяних порід для виробництва пиломатеріалів і заготовок; лісоматеріали круглі для виробництва лущеного шпону; лісоматеріали круглі для використання у круглому виді (стовпи); лісоматеріали круглі для виробництва рудстояка; баланси; дров’яна деревина для технологічних потреб; Варто відмітити, що склалася несприятлива вікова структура лісів. Досить низькою є частка стиглих і перестійних лісів. Запаси деревини складають приблизно 50% потенційних. В структурі деревини, що заготовляється лісгоспом, переважає дров’яна, по крупності – дрібнотоварна, по якості – низькосортна. Враховуючи стан внутрішнього ринку та відсутність достатньої кількості споживачів, котрі спроможні платити за лісопродукцію її реальну вартість Висоцький держлісгосп велику увагу приділяє виходу на зовнішній ринок. Значна різниця в ціні, повернення ПДВ і відсутність експортних мит зробили експорт деревини дуже привабливим. Крім того, експортні платежі означають «живі гроші» на рахунках підприємства. Основні споживачі деревної продукції лісгоспу - це Угорщина, Туреччина, Словаччина, Німеччина, Польща, Італія. Однак, участь Туреччини останнім часом знизилася через економічну кризу в країні. Станом на 2007 рік держлісгосп працює з такими іноземними фірмами: - фірма „Алексіс”, Німеччина (брус будівельний); - ф. „Пудербах”, Німеччина (заготовки пилені); - ф. „Ердер Тужер”, Угорщина (пиловник хвойний); - ф. „Таяр”, Туреччина (пиловник хвойний); - ф. „Геределлі”, Туреччина (пиловник хвойний); - ф. „Вам-Інтернац.”, Угорщина (пиловник хвойний); - ф. „Нір Фокінч КФТ”, Угорщина (пиловник хвойний); - ф. „Менторекс”, Польща (пиломатеріали обрізні хв.); - ф. „Фока”, Польща (пиловник хвойний); - ф. „Роусел Європен”, Угорщина (пиловник хвойний, техсировина хв.); - ф. „СЕСО”, Польща (техсировина береза); - ф. „Форест”, Словакія (техсировина т/л); - ф. „Дюзсан”, Туреччина (техсировина т/л.); - ф. „Альсанте”, Литва (пиловник дуб, фансировина дуб); - ф. „Алекс”, Польща (роллбордери); - ф. „Чаушоглу”, Туреччина (пиловник хвойний); Формування виробничо-господарської діяльності підприємства засноване на економічних взаємозв’язках з державними організаціями, приватними юридичними особами і закордонними фірмах. Виробництво конкретних асортиментів занадто мале, щоб залучити потенційних іноземних покупців. Великі торгівельні підприємства рентабельні й можуть дозволити найм висококваліфікованих торговельних фахівців. Великі спеціалізовані виробничі одиниці повинні мати можливість удосконалювати виробництво й робити привабливі для споживача асортименти. Безумовно, варто надавати перевагу експорту продукції глибокої переробки деревини. Але для цього необхідно застосовувати конкурентоспроможні технології переробки деревини. Для збільшення виробничих потужностей лісопильного виробництва й одержання якісного продукту необхідні інвестиції. Особливу потребу підприємства відчувають у сушильних камерах й у новому лісопильному обладнанні. На середньострокову перспективу необхідно збільшити лісопильні потужності й спеціалізувати їх або на твердолистяній, або на мягколистяній деревині, оскільки ці товарні групи вимагають різного устаткування й мають різні ринки. Що стосується низькоякісних асортиментів, таких як технічна деревина (для плитного виробництва) і баланси (для паперового виробництва), то вони купуються великими об'ємами. Певною мірою торгівля низькоякісною деревиною може сприяти фінансуванню рубок догляду. 9. Економіка технічного переоснащення підприємства Технічне переоснащення – комплекс заходів по підвищенню технічно – економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки і технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, а також з удосконалення об’єктів підсобних і обслуговуючих служб. Технічне переоснащення здійснюється по проектам і кошторисам на окремі об’єкти або види робіт, розроблені на основі єдиного техніко-економічного обладнання. Ціллю технічного переоснащення являється всесвітня інтенсифікація виробництва, збільшення виробничої потужності, покращення інших техніко-економічних показників роботи підприємства. 10. Охорона праці на підприємстві Адміністрацією проведена певна робота по реалізації основних положень законів України “Про охорону праці”. На підприємстві впроваджене обов’язкове ознайомлення громадян, що влаштовуються на роботу про умови праці, наявність на робочому місці де він буде працювати , небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки впливу на здоров’я, про його права на пільги за роботу в таких умовах; працюючі забезпечуються за встановленими нормами спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту, а також миючими засобами. Періодично проводиться (1 раз в рік) навчання і інструктаж на робочому місці. Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом по нагляду за охороною праці, пройшли перевірку знань з охорони праці. Проводяться навчання по покращенню знань з охорони праці з наступною здачею іспитів. В держлісгоспі постійно діюча комісія з питань охорони праці. Проводиться оперативний контроль за станом техніки безпеки та виробничої санітарії на робочому місці. Санітарно-побутовими приміщеннями працюючі забезпечені, проводиться поточний ремонт окремих приміщень. Проводиться атестація робочих місць за умовами праці, певна робота по виконанню заходів направлених на виконання приписів Держнаглядоохоронпраці, Держпожнагляду, райСЕС та заходів попередніх перевірок по оперативному контролю за станом охорони праці. На підприємстві летальних випадків не зафіксовано. Скарг не надходить. 11. Забезпечення екологічної безпеки підприємства Життєво важливим природним потенціалом нашого краю є ліси, які за своїм призначенням і розташуванням виконують переважно екологічні водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі і рекреаційні функції, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення, тому підлягають державному обліку та охороні. Високою залишається кількість самовільних рубок та розкрадань лісу, недостатньо фінансуються лісозахисні, протипожежні, біотехнічні заходи, потребує вдосконалення стан охорони і відтворення тваринного світу. Проблема підвищення ефективності правової охорони лісів України набула особливого загострення під час переходу до ринкових відносин і перетворення лісового господарства в одну з провідних галузей вітчизняного підприємництва. Недосконалість чинного лісового законодавства, його невідповідність сучасним економічним та соціальним умовам на фоні загальної економічної кризи і послаблення регулюючої ролі держави спричинили ситуацію, коли задля задоволення економічних, споживацьких інтересів порушуються екологічні вимоги. Екологічні наслідки надмірної експлуатації лісів вже не здаються віддаленою й туманною перспективою, вони стали реальною загрозою національній безпеці України і знайшли свій прояв у порушенні екологічного балансу лісових біогеоценозів у різних частинах країни. Одним із основних завдань лісівників України є забезпечення розширеного відтворення лісів, тобто створення нових лісових насаджень в обсягах, що перевищують їх вирубування. З 1949 по 1965 рік нові насадження створювались на площі 100-200 тис. га, з 1966 по 1990 - на 55-100 тис. га, а в останні роки — щорічно на 35-40 тис. га. В Україні кожний другий гектар лісу створений штучно. Як результат — вкрита лісовою рослинністю територія в Україні постійно зростає, але для досягнення оптимальної лісистості потрібно додатково створити понад 2,5 млн га нових лісів. Для реалізації завдань з масштабного лісорозведення створено відповідну виробничу базу. Є кваліфіковані кадри спеціалістів. Нині на підприємстві функціонують 9 постійних розсадників, тепличні господарства, де вирощують стандартний садивний матеріал. З метою покращення приживлюваності та збереженості лісових культур впроваджуються сучасні технології та препарати в лісорозведенні та лісовідновленні, зокрема полімерні препарати (вологонакопичувачі) та регулятори росту рослин (чаркор, агростимулін, емістим, триман та інші). Для запобігання пожежам ліс очищають від хмизу, сухостою, сміття, влаштовують спеціальні протипожежні смуги, на пісках і супіщаних землях вирощують стійкіші проти вогню хвойно-листяні насадження. Для своєчасного виявлення пожеж у лісах застосовуються авіапатрулювання і наземна охорона лісів, будують спеціальні спостережні вежі, пожежно-хімічні станції, лісогосподарські підприємства забезпечуються спеціальною протипожежною технікою. 12. Особисті враження про функціонування підприємства як економічної системи В результаті проходження виробничо організаційно-управлінської практики і написанні звіту по ньому я пересвідчилася в тому, що дане підприємство є цілком конкурентоспроможним на ринку і є досить комунікабельним. При проходженні саме такого типу виробничої практики я вперше безпосередньо стикнулася з процесом виробництва. Підприємство має досить кваліфіковані кадри, що є чи не найважливішим фактором його “процвітання”. Для нормальної роботи працівників створено всі необхідні умови. Високий рівень охорони праці на підприємстві створив всі умови для безпечної роботи працівників. Підприємство тісно взаємодіє з конкурентами. Існує також тісна взаємодія підрозділів підприємства між собою. На даному підприємстві добре налагоджені інструментальне, ремонтне, енергетичне, транспортне господарства, без допомоги яких неможливе функціонування будь-якого підприємства. 13. Пропоновані заходи щодо підвищення ефективності виробництва на підприємстві Основними проблемами галузі на даний час є наступні: раціональне використання земель лісового фонду; охорона лісів від незаконних порубів, пожарів, випасання худоби в заборонених місцях; якісна розробка деревини; переробка низькотоварної деревини на місці; виробництво товарів народного споживання з відходів деревини. Для того, щоб підвищити ефективність даного підприємства першочергово необхідно підвищити рівень ефективності використання основних виробничих фондів підприємства. Важливим кроком в досягненні цього є зміна виробничої структури основних виробничих фондів, яка склалась на підприємстві. Аналізуючи дану технологічну структуру основних виробничих фондів, можна стверджувати, що вона недосконала і не забезпечує їх ефективне використання. Пасивна частина основних виробничих фондів даного підприємства значно перевищує активну. Тому даному підприємству варто удосконалити технологічну структуру основних виробничих фондів, забезпечивши збільшення активної частини. Адже чим вища питома вага активної частини у структурі основних виробничих фондів, тим більш ефективно вони використовуються, тим вищі обсяги робіт виконуються і тим нижча частка амортизаційних відрахувань в собівартості одиниці продукції. Ще одним значним резервом покращення господарської діяльності підприємства є прискорення кругообороту оборотних засобів. Необхідно прискорити виробничий процес не порушуючи, проте, технології виробництва, зменшити залишки готової продукції і скоротити термін її перебування на складах, якнайшвидше реалізувати. Потрібно також відзначити, що важливим напрямком у досягненні цієї мети є автоматизація і механізація виробничого процесу, тобто технічне переоснащення виробництва. Якщо управлінський апарат можна вважати цілком забезпеченим необхідними сучасною комп’ютерною і обчислювальною технікою, то про виробничий процес цього сказати не можна. Підвищити ефективність виробництва на даному підприємстві можна також за рахунок підвищення продуктивності праці, оскільки це приведе до збільшення обсягів виробництва продукції, що в свою чергу призведе до зменшення частки заробітної плати в одиниці собівартості продукції. Також можна досягти поставленого завдання за рахунок зменшення умовно-постійних витрат. Висновки Основним завданням лісогосподарської діяльності ДП "Висоцький лісгосп", є вирощування цінних деревних порід і формування з них лісонасаджень. Управління держлісгоспом здійснює директор, який є одночасно за посадою державним інспектором по контролю за станом використання, охороною і захистом лісів. Директор самостійно вирішує питання діяльності держлісгоспу, за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції Державного комітету лісового господарства України. Директор несе повну відповідальність за стан і діяльність держлісгоспу, розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства, діє без довіреності від імені Держлісгоспу, представляє його у всіх установах та організаціях, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів. За результатами роботи за 2011 рік нарахована виручка від реалізації продукції на суму 21450 тис. грн., в 2010 – 15804 тис. грн., в 2009 році 13076 тис. грн. Тобто спостерігається зріст нарахованої виручки від реалізації продукції за період 2009-2011 рр. Основні проблеми галузі: Раціональне використання земель лісового фонду; Охорона лісів від незаконних порубів, пожарів, випасання худоби в заборонених місцях; Якісна розробка деревини; Переробка низько товарної деревини на місці; Виробництво товарів народного споживання з відходів деревини Список використаної літератури Статут Державного підприємства „Висоцьке Лісове господарство”. – с. Висоцьк, 2005 р Економіко-організаційна характеристика Висоцького держлісгоспу. – с. Висоцьк, 2005 р. Економічний аналіз / За ред. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2003. – 196с. Методичні вказівки з аналітичної виробничої практики для студентів 2 курсу спеціальності 6.050107 „Економіка підприємства” 067-203 / А.С. Гордійчук, В.О. Солодкий, О.Ю. Лесняк. – Рівне: УДУВГП,2001. - 11 с. Форма №1 „Баланс”. Форма №2 „Звіт про фінансові результати”. Форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”. Форма №4 „Звіт про власний капітал”. Примітки до річної фінансової звітності. Форми 1-ПВ, 3-ПВ „Звіт з праці”. Форма 1-підприємництво „Звіт про основні показники діяльності підприємства”. Планові та звітні калькуляції підприємства.
