Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра обліку та аудиту Розрахункова робота на тему: «Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті в умовах невизначеності й ризику» ЗМІСТ Вступ………………………………………………………………………………….3 Прийняття рішень в управлінні дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги Дебіторська заборгованість: зміст та класифікація………………………….…....4 Управління дебіторською заборгованістю на підприємствах……………………6 Значення класифікації дебіторської заборгованості у прийнятті рішень…….....6 Дебіторська заборгованістю за товари, роботи, послуги і управління нею.....................................................................................................................6 Структурно-логічна модель процесу управління дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги……………………………….7 3. Моделювання основних показників ефективності проекту з врахуванням фактору часу………………………………………………………………………...10 3.1. Метод «Дерево рішень»……………………………………………………….10 3.2. Формування моделі прийняття рішень для проекту з неординарним грошовим потоком………………………………………………………………….11 Висновки…………………………………………………………………………….14 Список літератури………………………………………………………………….15 Додатки……………………………………………………………………………...16 ВСТУП На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах загострення конкурентної боротьби, інфляційних та інтеграційних процесів підприємствам необхідно удосконалювати існуючі, розробляти та впроваджувати нові механізми управління дебіторською заборгованістю. В іншому випадку виникатиме криза взаємонеплатежів і, у кінцевому підсумку, підприємство відчуватиме нестачу високоліквідних активів, що призведе до погіршення його фінансового стану в цілому. Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значними змінами в усіх сферах діяльності суспільства. Відбувається поступове уповільнення платіжного обороту, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому питання управління дебіторською заборгованістю є досить актуальним, тому що борг здійснює прямий вплив на величину оборотного капіталу. Однією з ключових умов ефективного управління дебіторською заборгованістю є наявність у розпорядженні менеджера достовірної та достатньої інформації. Головним джерелом її постачання є система бухгалтерського обліку. Ось чому проблеми обліку та управління дебіторською заборгованістю є об’єктом постійних досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених. Проблемі прийняття рішень в управлінні дебіторською заборгованістю присвячено ряд праць вчених - економістів: М.Д. Білика, І.Л. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, М.О. Данилюка, В.В. Ковальова, В. Костюченко, С.І. Маслова, Є. Петрика та ін. Проте, дана проблема потребує більш детального вивчення. Результати досліджень у цьому напрямку висвітлені в зазначених вище роботах, незважаючи на це, ще й досі залишаються невирішеними багато спірних питань, серед яких можна виділити проблеми класифікації дебіторської заборгованості в системі бухгалтерського обліку та розробки механізмів управління дебіторською заборгованістю підприємства. Метою роботи є аналіз існуючих підходів до проблем класифікації та управління дебіторською заборгованістю, розробка пропозицій щодо їх вдосконалення. Функціонування підприємства в умовах загострення конкурентної боротьби вимагає підвищення ефективності управління його активами, одним із складових елементів яких є дебіторська заборгованість. Проблеми управління дебіторською заборгованістю досліджуються в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Разом з тим варто зауважити, що зустрічаються випадки, коли вчені по-різному трактують зміст дебіторської заборгованості, виділяють різні напрямки класифікації та класифікаційні ознаки, пропонують різноманітні підходи до формування моделей управління дебіторською заборгованістю. Розробка ефективної моделі управління дебіторською заборгованістю неможлива без чіткого розуміння її змісту та вирішення проблем класифікації в системі бухгалтерського обліку, як головного джерела інформації, що використовується при прийнятті управлінських рішень. Дебіторська заборгованість: зміст та класифікація Більшість вчених трактують дебіторську заборгованість, як суму заборгованості підприємству на певну дату. Однак, зустрічаються випадки нелогічного визначення змісту дебіторської заборгованості. Так Н. Матицина ототожнює дебіторську заборгованістю, термін оплати якої ще не настав, та прострочену дебіторську заборгованість вказуючи таким чином на необхідність управління лише останньою. В теорії та практиці підприємств доцільно використовувати визначення запропоноване П(С)БО 10, оскільки в ньому чітко розкрито суть дебіторської заборгованості як об’єкта обліку та управління. Варто розглянути дещо детальніше визначення дебіторської заборгованості різними вченими. Дані наведено у таблиці 1.1. Таблиця 1.1 Визначення змісту категорії «дебіторська заборгованість» № з/п Автор Визначення
1. П(С)БО-10 "Дебіторська заборгованість" Сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату
2. М. П. Войнаренко Сума боргів юридичних та фізичних осіб, що виникли внаслідок минулих подій і зафіксовані на певну дату.
3. Н. Матицина Розмір неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед підприємством після настання встановленого договором строку їх оплати.
4. О. С. Іванілов, В. В. Смачило, Є. В. Дубровська Складова оборотного капіталу, яка передбачає певні вимоги до юридичних чи фізичних осіб щодо оплати товарів, робіт, продукції.
5. Економічна енциклопедія Борг підприємству, організації, фізичній особі, що виник у процесі господарських відносин з іншими юридичними і фізичними особами.
Важливе значення для ефективного управління дебіторською заборгованістю має її класифікація. Класифікацію дебіторської заборгованості проводять за різними ознаками, оскільки інформаційні запити менеджерів у процесі управління дебіторською заборгованістю є досить різними та визначаються як цілями управління, так і індивідуальним підходом самого менеджера до процесу управління. Це є свідченням того, що класифікація дебіторської заборгованості в системі бухгалтерського обліку також має бути різноплановою. Найбільш широко класифікацію дебіторської заборгованості проводять П. Б. Кватирка та А. А. Романюк. Виділені П. Б. Кватиркою ознаки «за видом активів» та «за часовим аспектом» по суті дублюють одна одну, а отже, їх одночасне використання є недоцільним. У свою чергу, А. А. Романюк пропонує виділяти такі ознаки, як «залежно від забезпеченості» та «залежно від форми розрахунку Розглядаючи проблеми управління дебіторською заборгованістю, Бланк І. А. виділяє лише п’ять груп дебіторської заборгованості: дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, термін оплати яких ще не настав; дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, неоплачені в строк; дебіторська заборгованість за векселями отриманими; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом; інші види дебіторської заборгованості. Управління дебіторською заборгованістю на підприємствах Значення класифікації дебіторської заборгованості у прийнятті рішень Класифікація дебіторської заборгованості за зарубіжним досвідом, суттєво відрізняється від вітчизняної, оскільки ґрунтується на припущенні: різна дебіторська заборгованість для різних цілей управління. В цьому випадку передбачається виділення трьох класифікаційних напрямків: для оцінки фінансового результату; для прийняття управлінських рішень; для контролю і регулювання Інформація про дебіторську заборгованість згруповану в межах кожного із цих напрямків, може бути використана для прийняття управлінських рішень і повинна підлягати контролю. Тому класифікацію дебіторської заборгованості необхідно проводити за одним напрямком: «для оцінки фінансового стану та прийняття управлінських рішень», у межах якого проводити групування дебіторської заборгованості за такими ознаками: за об’єктами, щодо яких виникає дебіторська заборгованість, за своєчасністю погашення, за видом активів, залежно від забезпеченості. Інформація сформована за вказаними ознаками сприятиме ефективному управлінню дебіторською заборгованістю, що значною мірою, залежить від впровадженого на підприємстві механізму управління дебіторською заборгованістю. Дебіторська заборгованістю за товари, роботи,послуги і управління нею Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (Trade Receivables) – це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виникає, коли підприємство реалізує продукцію (товари, роботи, послуги) в кредит (з відстрочкою платежу). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (П(с)БО 15, п.8): - покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); - підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); - сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Момент передачі ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги, визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством і покупцем, та обставин операції. Сьогодні вченими пропонуються різні моделі механізму управління дебіторською заборгованістю, а саме за товари, роботи і послуги. Зокрема Н. М. Новікова та М. О. Кріпак виділяють два ключові етапи при формуванні такої моделі: управління формування дебіторської заборгованості за товари роботи і послуги та управління інкасацією дебіторською заборгованістю за товари роботи і послуги, у межах яких проводиться деталізація процесу їх реалізації. В свою чергу О. С. Іванілов, В. В. Смачило та Є. В. Дубровська першим етапом формування моделі управління дебіторською заборгованістю за товари роботи і послуги вважають кредитну політику, а другим – політику управління дебіторською заборгованістю за товари роботи і послуги. Послідовність формування моделі представлена алгоритмом. Кредитну політика є одним із елементів загальної політики управління дебіторською заборгованістю за товари роботи і послуги. Управлінню, аналізу і контролю має підлягати вся дебіторська заборгованість підприємства, а не лише за товари роботи і послуги. Запропоновані моделі можуть бути використані підприємствами, які вже певний час функціонують на ринку і не підходять для новостворених підприємств. Шляхи досягнення мети можуть бути різні, і вони знаходяться в прямій залежності від обраної підприємством стратегії і тактики. Наступним етапом виступає планування допустимих розмірів дебіторської заборгованості за товари роботи і послуги, оскільки, як показує практика, розробка обґрунтованих планів є невід’ємною умовою досягнення поставленої мети. Третій етап передбачає формування систем кредитних умов. На етапі планування підприємством має бути обрано тип кредитної політики згідно з яким визначено граничні межі дебіторської заборгованості за товари роботи і послуги. Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її реалізації з позиції співвідношення рівня прибутковості та ризику кредитної діяльності підприємства. В цілому розрізняють три типи кредитної політики: консервативний, помірний, агресивний. На наступному етапі відбувається формування системи кредитних умов, визначаються вимоги кредитування, показники, які будуть використовуватись для оцінки кредитоспроможності покупців. Далі етап передбачає реалізацію кредитної політики, після чого доцільно провести оцінку результатів її реалізації і, у випадку необхідності, провести коригування моделі управління дебіторською заборгованістю за товари роботи і послуги. 2.3 Структурно-логічна модель процесу управління дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги Управління дебіторською заборгованістю — це інтегрований процес планування, організації, координації, мотивації та контролю за станом дебіторської заборгованості, який необхідний для досягнення цілей підприємства. Управління цим процесом передбачає прийняття управлінських рішень щодо протилежних процесів: зменшення безнадійної дебіторської заборгованості з одного боку, і зростання обсягів реалізації — з іншого. Основною функцією, на якій базується процес управління дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, є жорсткий контроль за фінансовими потоками підприємства. Процес управління повинен бути спрямований на вирішення наступних основних завдань: мінімізація фінансових ризиків, пов'язаних з можливістю збитків від списання безнадійних боргів та мінімізація фінансових ризиків, пов'язаних з дефіцитом грошових коштів; мінімізація втрат від інфляційного знецінення суми заборгованості; мінімізація недоотриманого доходу в зв'язку з неможливістю активного комерційного використання коштів, інвестованих в дебіторську заборгованість; перебудова управління за допомогою маркетингу в умовах неплатежів; раціональне використання різних механізмів повернення боргів. Зміст та основна мета управління дебіторською заборгованістю — максимізація прибутку підприємства шляхом управління процесами формування та інкасації дебіторської заборгованості. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою правильно та логічно побудованої моделі управління дебіторської заборгованості, яка являє собою послідовність дій, що організовуються та реалізуються підприємством з метою мінімізації інвестицій в дебіторську заборгованість. Управління дебіторською заборгованістю починається з розробки політики управління формуванням дебіторської заборгованості, яка є складовою частиною загальної політики управління обіговими активами та маркетингової політики підприємства. Структурно-логічна модель процесу управління дебіторською заборгованістю Процес управління дебіторською заборгованістю: 1. Управління формуванням дебіторської заборгованості підприємства 1.1. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства 1.2.Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців 1.3.Контроль за відвантаженням продукції, виписки рахунку та відправлення його покупцям, складання картотеки дебіторів 1.4.Контроль за фінансовим станом дебітора 1.5.Планування дебіторської заборгованості 2. Управління інкасацією дебіторської заборгованості 2.1. Аналіз простроченої дебіторської заборгованості 2.2. Забезпечення використання на підприємстві інструментів погашення дебіторської заборгованості 2.3. Позовна робота зі стягнення простроченої заборгованості 2.4. Відкриття справи про банкрутство 2.5. Списання дебіторської заборгованості на фінансові результати На початковому етапі управління формуванням дебіторської заборгованості проводиться аналіз дебіторської заборгованості шляхом дослідження обсягу формування дебіторської заборгованості, динаміки його зміни, вивчення зміни обсягів заборгованості окремих груп дебіторів та за окремими статтями в попередньому періоді. Також визначається середній період інкасації дебіторської заборгованості та кількість оборотів в періоді, що досліджується. Далі проводиться аналіз дебіторської заборгованості за допомогою груп коефіцієнтів: оборотність, період погашення дебіторської заборгованості, коефіцієнт покриття заборгованості. На наступному етапі управління формуванням дебіторської заборгованості здійснюється формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців. Кредитна політика є одним із важливих факторів, що визначає попит на товари та послуги. При визначенні можливої суми фінансових коштів, інвестованих в дебіторську заборгованість за товарним (комерційним) та споживчим кредитом, слід враховувати заплановані обсяги реалізації продукції в кредит, середній період надання відстрочки платежу за окремими формами кредиту, середній період відстрочки платежу виходячи з практики та коефіцієнт співвідношення собівартості й ціни реалізованої в кредит продукції. Формування системи кредитних умов включає в себе наступні елементи: термін надання кредиту (кредитний період); стандарти кредитування; розмір надання кредиту (кредитний ліміт); вартість надання кредиту (система цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію); політика збору платежів, система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупців. В основі формування стандартів оцінки покупців та диференціації умов надання кредиту лежить кредитоздатність покупця. Формування системи стандартів оцінки покупців включає наступні елементи: визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоздатність окремих груп покупців, формування експертизи інформаційної бази проведення оцінки кредитоздатності покупців, вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоздатності покупців, групування покупців за рівнем кредитоздатності, диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоздатності. Для оцінки фінансового стану позичальника використовуються три групи оціночних показників: коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів, показники обіговості та рентабельності. На етапі реалізації кредитної політики підприємства слід пам'ятати, що головним є не скорочення числа ненадійних покупців, а максимізація прибутку шляхом співставлення додаткового прибутку з додатковими витратами. Прийняття рішення про надання кредитів повинно супроводжуватися страхуванням можливих ризиків у вигляді факторингу (форфейтингу), використання векселів, взаємозаліку, цесії, страхування кредитів, застосування заходів з підвищення відповідальності боржника за невиконання грошових зобов'язань, застави, поруки, гарантії платежу, задатку, новації боргу в боргове зобов'язання тощо . Моделювання основних показників ефективності проекту з врахуванням фактору часу Задача 1. Метод «Дерево рішень». Побудувати «дерево рішень» для вибору стратегії щодо випуску нової продукції, якщо імовірність сприятливої ситуації на ринку 50%. (Стратегія 1 – побудувати новий завод; Стратегія 2 – придбати старе підприємство; Стратегія 3 – продати патент). Вихідні дані для задачі 1 представлені у таблиці 3.1. Таблиця 3.1 Вихідні дані до задачі 1 Варіант Стратегія Значення NPV (тис грн.)
Сприятлива ситуація Несприятлива ситуація
3 1 3621 -2546
2 1628 -990
3 340 340
Рис.3.1. Дерево рішень без додаткового обстеження кон’юнктури ринку 1 стратегія: 3621*0,5+(-256*0,5 = 1810,5-1273 = 537,5 тис грн. 2 стратегія: 1628*0,5+(-990*0,5) = 814-495 = 319 тис грн. 3 стратегія: 340 тис грн. Аналізуючи дерево рішень, найбільш доцільно обрати стратегію 1, а гілки дерева 2 та 3 відкидаємо. Задача 2. Формування моделі прийняття рішень для проекту з неординарним грошовим потоком. Визначити доцільність реконструкції медичного закладу. Ставка дисконту 20%. Вихідні дані для задачі 2 представлені у таблиці 3.2. За даними розрахунків побудувати графік трендів (бюджетний ефект і дисконтований бюджетний ефект). Розробити проект кошторису медичного закладу (додаток 1,2) для нульового і п’ятого року, якщо поточні видатки формувались таким чином: на оплату праці працівників бюджетних установ з цих коштів буде спрямовано 50%, на медикаменти - 40 %, на оплату електроенергії, теплопостачання та водопостачання – 10%. Таблиця 3.2 Вихідні дані до задачі 2 Показники (тис грн.) 0 рік 1 рік 2 рік 3 рік 4 рік 5 рік
Дисконтований бюджетний ефект -4805 -1000 -486,11 1493,06 1485,34 634,97
Загальний ефект: -4805-1000-486,11+1493,06+1485,34+634,97 = -2677,75 тис грн. Реконструкція системи була недоцільна.
Рис. 3.2. Графік лінії тренду бюджетного ефекту та дисконтованого бюджетного ефекту ВИСНОВКИ Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції. Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Безумовно, у процесі діяльності підприємства політика управління дебіторською заборгованістю, як досить складна частина фінансового менеджменту, не може не враховувати результатів минулих періодів та традиційних методів статистичного аналізу. Але якщо підприємство працює відносно недавно, має невелику практику продажів у кредит, то при складанні бізнес-плану і розробці нових напрямків діяльності запропонована методика дасть змогу певною мірою зменшити суб'єктивізм при визначенні цільових показників дебіторської заборгованості, а також обґрунтовано ув`язати її величину з параметрами кредитної політики. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві. Використання запропонованої в даному рефераті структуро-логічної моделі управління дебіторською заборгованістю дозволяє підприємству: ефективно використовувати фінансові та трудові ресурси, зменшити ймовірність зростання безнадійних боргів, контролювати фінансові надходження, забезпечити зростання інвестиційних можливостей. При цьому слід враховувати характер та джерела виникнення дебіторської заборгованості, тип підприємства, стадію його життєвого циклу, стан ринкової кон'юнктури та інші фактори. Досвід у сфері управління інкасацією дебіторської заборгованості доводить, що в деяких випадках процедура інкасації потребує найбільшої частки поточних витрат, пов'язаних із процесом її обслуговування. Для зведення цих витрат до мінімуму слід виявляти певну твердість у фінансових стосунках з позичальником. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» : наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 // Офіційний вісник України. — 2009. — №15. — С. 479 Гладких Т. В. Фінансовий облік / Т. В. Гладких. – К. : 2007. – С. 89 – 92. Економічна енциклопедія / Під ред. Гаврилишина Б. Д. – К. : Академія. – Т.1.– 2000. – С. 303. Іванілов, О. С. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства/ О. С. Іванілов, В. В. Смачило, Є. В. Кватирка, П. Б. Класифікація дебіторської заборгованості та її вдосконалення/ П. Б. Кватирка // Вісник Хмельницького національного університету. – Т 2. – 2005. – № 4. – С. 87 – 90. Новікова, Н. М. Структурно-логічна модель управління дебіторською заборгованістю підприємства [Текст] / Н. М. Новікова // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 1. – С. 75 – 82. Додаток 1 Затверджений у сумі _______________4805 тис грн.___________________ Кошторис на нульовий рік Показники КЕКВ Усього на рік Разом
Загальний фонд Спеціальний фонд
Надходження – усього
4805
4805
Надходження коштів із загального фонду бюджету
х
Надходження коштів із спеціального фонду бюджету, у т.ч.
х
- плата за послуги, що надаються бюджетними установами 250100 х
- інші джерела власних надходжень бюджетних установ 250200 х
...
Видатки та надання кредитів - усього
Поточні видатки 1000
Видатки на товари і послуги 1100
Оплата праці працівників бюджетних установ 1110
Нарахування на заробітну плату 1120
Придбання товарів і послуг 1130
Видатки на відрядження 1140
Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення 1150
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв 1160
...
Капітальні видатки 2000 4805
4805
Придбання основного капіталу 2100 4805
4805
Придбання обладнання і предметів довгострокового користування 2110
Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація 2130 4805
4805
...
Нерозподілені видатки 3000
Кредитування за вирахуванням погашення 4000
Інші видатки 5000
Додаток 2 Затверджений у сумі _________________2000 тис грн. _______________ Кошторис на п’ятий рік Показники КЕКВ Усього на рік Разом
Загальний фонд Спеціальний фонд
Надходження – усього
420 1580 2000
Надходження коштів із загального фонду бюджету
х
Надходження коштів із спеціального фонду бюджету, у т.ч.
х
- плата за послуги, що надаються бюджетними установами 250100 х
- інші джерела власних надходжень бюджетних установ 250200 х
...
Видатки та надання кредитів - усього
420
420
Поточні видатки 1000 420
420
Видатки на товари і послуги 1100 420
420
Оплата праці працівників бюджетних установ 1110 210
210
Нарахування на заробітну плату 1120
Придбання товарів і послуг 1130 168
168
Видатки на відрядження 1140
Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення 1150
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв 1160 42
42
...
Капітальні видатки 2000
Придбання основного капіталу 2100
Придбання обладнання і предметів довгострокового користування 2110
Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація 2130
