2. Аналіз господарської діяльності підприємства 2.1. Загальна характеристика і ТЕП підприємства Код ЄДРПОУ: 32578323. Острозький цукровий завод розташований в с. Остроги Рівненської області. Завод був збудований і введений в експлуатацію в 1968 р. ВАТ "Острозький цукровий завод" створений за рішенням №68 від 06.03.95р. та зареєстрований рішенням Острозької райради народних депутатів 16.03.1995р. Сьогодні Острозький цукровий завод - це сучасне підприємство з виробничою потужністю 3000 тон переробки цукрових буряків за добу та 60 тонн сухого жому на добу. Це механізоване підприємство, оснащене новими схемами автоматизації виробничих процесів. В 1994 році на базі Острозького цукрового заводу було створено орендне підприємство "Острозький цукровий завод", яке являло собою цілісний майновий комплекс із закінченим технологічним циклом по переробці цукрової сировини. У відповідності з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 25.02.97 р. №145 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №57/93 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" орендне підприємство "Острозький цукровий завод" в процесі приватизації було перетворено в відкрите акціонерне товариство "Острозький цукровий завод" Основною продукцією цукрового заводу є цукор з цукрових буряків. В результаті переробки цукрових буряків утворюється побічна продукція: жом і меляса. Жом відпускається сільськогосподарським підприємствам і служить кормом для худоби. Меляса реалізується на підприємствах спиртової галузі для виготовлення стратегічного продукту - спирту, а також для виготовлення кормових та хлібопекарських дріжджів, лимонної кислоти і частково для корму великої рогатої худоби. По призначенню готової продукції цукровий завод відноситься як до групи "А", так як виробляє продукцію, що поставляється як сировина іншим галузям харчової промисловості ( кондитерська, хлібопекарна та ін.), так і до групи "Б", продукція якої безпосередньо надходить до населення. По часу роботи на протязі року завод являє собою сезонне виробництво з тривалістю сезону виробництва в 45-90 діб, хоча в кращі роки завантаженість заводу сировиною сягала 120-140 діб. По часу роботи на протязі доби відноситься до безперервних. Сокодобування останні роки розпочинається на початку другої декади вересня із забезпеченням тридобового запасу сировини. Сировинна зона заводу розміщена на території Рівненської, Хмельницької , Житомирської та Тернопільської області. Пiдприємство виготовляє наступнi види продукцiї : цукор-пiсок; жом ( кислий, гранульований, сухий ); меляса; вапно гашене; електроенергiя. Наведемо основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ «Острозький цукрозавод» в таблиці 2.1. Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ «Острозький цукрозавод» № з/п Показники та характеристики діяльності підприємства 2007р. 2008р.
1 Юридичний статус АТ
2 Форма власності колективна
3 Спеціалізація цукор
4 Обсяг виробництва, млн.грн. 29,4 30,7
5 Обсяг збуту, млн.грн. 27,9 29,6
6 Активи підприємства, млн..грн. 238,7 219,7
7 Рентабельність, % 19,7 20,8
8 Амортизаційні витрати, млн.грн. 1,6 1,7
9 Банківська заборгованість, млн.грн. 0,9 0,7
10 Обсяг капіталовкладень, млн.грн. 0,4 0,3
11 Відрахування у обов’язкові та благодійницькі фонди, млн.грн. 3,1 3,7
12 Середні витрати виробництва, млн.грн. 3,9 4,1
13 Розмір оборотних коштів, млн.грн. 9,1 9,4
14 Рівень конкурентоспроможності продукції, част.один. 0,94 0,95
15 Технічний рівень виробництва, част.один. 0,90 0,91
16 Технічний рівень продукції, част.один. 0,93 0,94
17 Оцінка організації служби маркетингу, балів 3 3
18 Ринки збуту продукції Внутрішній ринок України
19 Вид попиту на продукцію Повноцінний
21 Юридична адреса 35821, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Оженин, вул. Заводська, 31.
22 Телефон, факс, e-mail Телефон основний: (03654) 22367 Телефон бухгалтера: (03654) 22088 Факс: (03654) 22088 Електронна пошта: secretar@ostrig.dakorwest.com
Проаналізувавши техніко-економічні показники ВАТ «Острозький цукрозавод» можна побачити, що обсяг виробництва продукції зріс у 2008 році порівняно з 2007 роком на 1,3 млн. грн. або на 4,42 %. Обсяг збуту зріс за цей період відповідно на 1,7 млн. грн. або на 6,09 %. Рентабельність у 2008 році зросла порівняно з 2007 роком на 5,58 %. Проте зросли і середні витрати виробництва на 0,2 млн. грн. або на 5,13 %. Підвищився рівень конкурентоспроможності продукції. 2.2. Аналіз конкурентних можливостей підприємства Для оцінки конкурентних можливостей використовується декілька різних методик, з яких широко використовується матричний метод. Він передбачає аналіз економічних показників нашого підприємства з показниками конкуруючих фірм та підприємств. За кожним з 15 економічних показників матриці має бути визначене місце, яке займає кожне з конкуруючих підприємств, робота яких аналізується, включаючи наше. Після завершення аналізу по кожній з 15 позицій підраховується сума балів, яка набрана кожним з конкуруючих підприємств. Після цього встановлюється рейтинг, в якому на першому місці зазначається підприємство, що набрало мінімальну кількість балів, а на останньому підприємство, яке набрало максимальну кількість балів. У висновках мають бути зазначені підприємства, які є прямими конкурентами (підприємства, які займають кращу позицію, ніж наше) та потенційні (які мають гіршу позицію, ніж наше підприємство). Проведемо аналіз конкурентних можливостей підприємства ВАТ «Острозький цукрозавод» в таблиці 2.2. Таблиця 2.2. Аналіз конкурентних можливостей підприємства Економічні показники Одиниці виміру Конкуруючі фірми
ВАТ «Острозький цукрозавод» ВАТ «Дубнівський цукрозавод» А Б В
1. Обсяг виробництва млн. грн 30.7 20,9 108,2 124,6 141,5
4 5 3 2 1
2. Обсяг збуту млн. грн 29.6 18,1 84,6 102,3 101,4
4 5 3 1 2
3. Активи фірми млн. грн 219.7 119,6 432,4 365,4 306,2
4 5 1 2 3
4. Чистий прибуток млн. грн 0.85 0,51 27,3 24,1 23,7
4 5 1 2 3
5. Амортизація млн. грн 1.7 2,6 16,7 16,2 17,7
5 4 2 3 1
6.Довгострокова заборгованість млн. грн 0,48 0,55 74,2 57,6 64,9
1 2 5 3 4
7.Короткострокова заборгованість млн. грн 0,22 0,25 25,4 23,2 34,5
1 2 4 3 5
8.Обсяги капіталовкладень млн. грн 0.3 0,5 31,2 32,4 -
4 3 2 1 5
9. Відрахування у фонди млн. грн 3.7 2,4 17,7 16,4 19,2
4 5 2 3 1
Продовження таблиці 2.2.
10.Середні витрати виробництва млн. грн 4.1 2,2 87,6 102,2 86,3
2 1 4 5 3
11. Оборотні кошти млн. грн 9.4 6,3 37,8 32,3 28,4
4 5 1 2 3
12. Конкурентоспроможність товару доля один. 0.95 0,92 0,95 0,72 0,81
1 2 1 4 3
13.Технічний рівень виробництва доля один. 0.91 0,84 0,78 0,9 0,93
2 4 5 3 1
14.Технічний рівень продукції доля один. 0.94 0,91 0,7 0,68 0,84
1 2 4 5 3
15.Оцінка організаційної структури місце-бал 3 3 2 1 5
2 2 3 4 1
Всього набрано балів бали 43 52 41 43 39
Місце за рейтингом — 4 5 2 3 1
Висновки Відповідно до суми набраних балів рейтинг підприємств має наступний вигляд: 1. Фірма В 2. Фірма А 3. Фірма Б 4. ВАТ «Острозький цукрозавод» 5. ВАТ «Дубнівський цукрозавод» Прямими конкурентами нашої фірми є: фірма В, фірма А, фірма Б. Потенційним конкурентом нашої фірми є ВАТ «Дубнівський цукрозавод» 2.3. Аналіз конкурентоспроможності продукції Оцінка конкурентоспроможні товару визначається за допомогою інтегрального показника конкурентоспроможності товару, який визначається за формулою (2.1.) Кі – інтегральний показник конкурентоспроможності товару ?С – технічні та економічні показники (параметри), які характеризують товар ?Р – відповідність параметрів вимогам ринку. Визначення Кі здійснюється за допомогою матриці інтегрованої оцінки конкурентоспроможності товару, яка включає 12 технічних та 9 економічних параметрів, що в загальному характеризують товар. При цьому використовуються такі символи: 1 – параметр відповідає вимогам національних чи міжнародних стандартів; 0 – параметр має відношення до товару, але не виконується; – – параметр не має ніякого відношення до товару. Після аналізу технічних та економічних параметрів з використанням відповідних символів визначається Кі. Після цього отримане значення Кі порівнюється з критеріями конкурентоспроможності. Критерії оцінки конкурентоспроможності: Кі = 1- 0,9 – товар відповідає вимогам світового ринку. Кі = 0,89 - 0,75 – товар відповідає вимогам внутрішнього ринку країни. Кі = 0,74 - 0,60 – товар відповідає вимогам регіонального внутрішнього ринку. Кі < 0,59 – товар відповідає вимогам місцевого ринку. Розглянемо формування матриці конкурентоспроможності продукції ВАТ «Острозький цукрозавод» в таблиці 2.3. Таблиця 2.3. Матриця конкурентоспроможності продукції ВАТ «Острозький цукрозавод» № З/п (С) Назва параметрів Відповідність вимогам ринку (Р)
Цукор
1. Технічні
1.1. Відповідність міжнародним параметрам якості 1
1.2. Відповідність національним параметрам якості 1
1.3. Відповідність міжнародним нормативам на товар 1
1.4. Відповідність національним нормативам на товар 1
Висновок Продукція Острозького цукрового заводу відповідає вимогам внутрішнього ринку країни, оскільки Кі знаходиться в межах 0,89 - 0,75. 2.4. SWOT-аналіз підприємства і продукції Strengths - сила Weaknesses - слабкості Opportunities - можливості Treats- небезпеки SWOT – аналіз – це методологічний прийом, який дозволяє здійснити аудит маркетингової діяльності підприємства та конкурентних можливостей його продукції. Він дозволяє також виявити сильні і слабкі сторони, можливості (шанси) і погрози (небезпеки), які можуть очікувати підприємство на ринку в критичних ситуаціях. SWOT – аналіз підприємства структурно складається з 4 частин: сильні сторони, слабкі сторони, шанси, небезпеки. Їх призначення – спрогнозувати і передбачити основні загрози і небезпеки, приймаючи до уваги сильні та слабкі сторони підприємства. SWOT – аналіз продукції підприємства полягає у порівнянні її технічних та економічних показників з аналогічними показниками провідного конкурента з використанням шестибальної шкали. В цій шкалі еталонний показник 6 – це відповідність стандартам СОТ, а 1 – це мінімальна схожість з еталоном. В результаті аналізу будуються криві SWOT – аналізу. Проведемо SWOT – аналіз ВАТ «Острозький цукрозавод». Не всі загрози вимагають однакової уваги чи занепокоєння – менеджерам компанії варто оцінити імовірність кожної загрози і потенційну небезпеку, яку вона представляє. Тому керівник повинен зосередити увагу на найбільш імовірних і небезпечних загрозах і заздалегідь підготувати план їхньої нейтралізації. Можливості виникають, коли тенденції зміни середовища сприяють використанню сильних сторін організації. Менеджерам фірми варто оцінити кожну можливість на предмет її потенційної привабливості й імовірності досягнення успіху. Компаніям рідко надаються ідеальні можливості, які цілковито відповідають їхнім цілям і ресурсам. Реалізація можливостей пов’язана з ризиком. При оцінці можливостей менеджери повинні вирішити, чи виправдає очікувана вигода потенційний ризик. У залежності від сильних сторін компанії, сама тенденція розвитку може для компанії бути як загрозою, так і можливістю. Сильні і слабкі сторони в SWOT – аналізі зовсім не припускають перерахування всіх особливостей компанії, а лише тих, що відносяться до ключових факторів успіху. Занадто довгий перелік призведе до неясності і розпливчастості та відволіче від того, що є дійсно важливим. Сильні і слабкі сторони компанії – визначення відносні, а не абсолютні. Добре бути сильним у чому-небудь, але якщо конкуренти в цьому сильніші, це стане слабкою стороною компанії. [5] SWOT – аналіз ВАТ „Острозький цукрозавод” наведено в таблиці 2.4. Таблиця 2.4. SWOT – аналіз ВАТ «Острозький цукрозавод» Слабкі сторони Сильні сторони
Недосконалість служби маркетингу на підприємстві Висока якість продукції
Високі витрати сировини на виготовлення готової продукції, значні втрати на різних стадіях виробничого процесу Виробничі зв’язки підприємства з іншими підприємствами
Споживання великої кількості паливно-енергетичних ресурсів Наявність сучасного обладнання
Відсутність збутової мережі Наявність кваліфікованої робочої сили
5. Нестабільність фінансової політики Наявність власної сировини
Шанси Небезпеки
Освоєння нових ринків збуту Розширення ринку конкурентами
Комплексна переробка сировини, організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів Зростання цін на сировину та паливно-енергетичні ресурси
Збільшення інвестицій Відтік кваліфікованих кадрів
Створення збутової мережі Зниження доходів громадян
Наявність нелегального імпорту та виробництва
Зменшення посівів цукрових буряків
Висновок Проаналізувавши небезпеки ВАТ «Острозький цукрозавод» можна виділити ті з них, які являють собою найбільші загрози для цього підприємства. На мою думку, це розширення ринків конкурентами, оскільки це призведе до витіснення продукції ВАТ «Острозький цукрозавод» продукцією конкурентів. Зменшення посівів цукрових буряків призведе до зменшення обсягів виробництва. Зростання цін на сировину та паливно-енергетичні ресурси призведе до збільшення витрат підприємства. Тому саме ці загрози і небезпеки підприємство повинне врахувати у своїй діяльності. Що ж до шансів підприємства, то освоєння нових ринків збуту дасть можливість збільшити обсяг виробництва продукції, реалізовувати її на нових ринках. Збільшення інвестицій також дає можливість підприємству не тільки збільшувати обсяги виробництва, а й вдосконалювати технології, підвищувати рівень технічного забезпечення підприємства. На мій погляд, дуже важливою є комплексна переробка сировини, організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів, що дасть можливість більш ефективно використовувати сировину. Представимо SWOT - аналіз продукції ВАТ «Острозький цукрозавод» в таблиці 2.5. Таблиця 2.5. SWOT – аналіз продукції ВАТ «Острозький цукрозавод» № п\п Показники Оцінка
6 5 4 3 2 1
Загальна маркетингова стратегія
Якість продукції
Дизайн
Упакування
Ціна продукції (діапазон)
Цінова політика (стратегія)
Система розповсюдження
Проштовхування та реклама
Торгова марка
Public Relations I Publicity
Гнучкість витрат
Система управління
Примітки: наша продукція; продукція конкурента (ВАТ «Дубнівський цукрозавод»); 1 – схожість з еталоном мінімальна 6 – еталонний показник; Висновок Провівши SWOT – аналіз продукції, ми побачили, що продукція ВАТ «Острозький цукрозавод» за деякими показниками поступається продукції конкурента ( ВАТ «Дубнівський цукрозавод»), проте є показники і вищі за показники продукції ВАТ «Дубнівський цукрозавод». Як бачимо, еталонного показника не досягає ні продукція ВАТ «Острозький цукрозавод», ні продукція конкурента. Висновки за розділом 2 Проаналізувавши господарську діяльність ВАТ «Острозький цукрозавод» ми зробили такі висновки. Підприємство має прямих і потенційних конкурентів. ВАТ «Острозький цукрозавод» має свої сильні і слабкі сторони. До переваг підприємства можна віднести такі: висока якість продукції, виробничі зв’язки підприємства з іншими підприємствами, наявність сучасного обладнання, наявність кваліфікованої робочої сили, власної сировини. Продукція Острозького цукрового заводу відповідає вимогам внутрішнього ринку країни. Підприємство має і ряд недоліків, до яких належать: недосконалість служби маркетингу на підприємстві, високі витрати сировини на виготовлення готової продукції, значні втрати на різних стадіях виробничого процесу, споживання великої кількості паливно-енергетичних ресурсів, нестабільність фінансової політики, відсутність власної збутової мережі. Здійснивши SWOT – аналіз ВАТ «Острозький цукрозавод» можна виділити небезпеки, які являють собою найбільші загрози для цього підприємства: розширення ринків конкурентами, оскільки це призведе до витіснення продукції ВАТ «Острозький цукрозавод» продукцією конкурентів; зменшення посівів цукрових буряків призведе до зменшення обсягів виробництва; зростання цін на сировину та паливно-енергетичні ресурси призведе до збільшення витрат підприємства. Тому саме ці загрози і небезпеки підприємство повинне врахувати у своїй діяльності. Що ж до шансів підприємства, то освоєння нових ринків збуту дасть можливість збільшити обсяг виробництва продукції, реалізовувати її на нових ринках. Збільшення інвестицій також дає можливість підприємству не тільки збільшувати обсяги виробництва, а й вдосконалювати технології, підвищувати рівень технічного забезпечення підприємства. Дуже важливою є комплексна переробка сировини, організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів, що дасть можливість більш ефективно використовувати сировину. Формування маркетингової товарної політики підприємства. Структура маркетингової товарної політики. Маркетингова товарна політика — це комплекс заходів зі створення й управління продукцією підприємства для задоволення потреб споживачів та досягнення підприємством власних цілей. Традиційно ця політика становить основний зміст маркетингової діяльності, бо коли підприємство не виготовляє корисних споживачам товарів чи не надає послуг, воно стає непотрібним. Структуру маркетингової товарної політики зображено на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Структура маркетингової товарної політики Найважливішою частиною маркетингової товарної політики є розробка товарів. Це поняття передбачає або планування (створення) нових товарів, які дадуть змогу підприємству вийти на нові ринки чи розширити існуючі, перемогти конкурентів, отримати відповідні доходи і прибутки, або модифікування існуючих товарів, тобто зміну їхніх властивостей та характеристик, що уможливить постійне привернення до них уваги споживачів і як результат — збереження протягом тривалого часу обсягів збуту і доходів. Обслуговування — це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, їхньої відповідності встановленим стандартам. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, проведення заходів зі збереження характеристик товарів під час товарного руху та збуту. Елімінування — це процес зняття застарілого (такого, який перестав користуватись достатньо активним попитом) товару з виробництва і ринку. Основне завдання цієї частини маркетингової товарної політики — оптимізувати процеси усунення з ринку застарілих товарів, тобто своєчасно відмовитись від їх виробництва, узгодити витрати підприємства на виробництво і збут товарів, попит на які постійно спадає, зі зменшенням доходів від їхнього продажу, котрі поки ще наявні і на котрі можна розраховувати принаймні в найближчому майбутньому.[9] 3.2.Планування асортименту нових товарів. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства. Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців. В умовах ринкової економіки цілеспрямоване формування перспективного товарного асортименту є одним із засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства. Формування асортименту і структури - проблема конкретних товарів, їхніх окремих серій, визначення співвідношень між "старими" і "новими" товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, "наукомісткими" і "звичайними" товарами, "ноу-хау". При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів. Розробка підприємством асортиментної концепції є початком перед формуванням асортименту, структури. Вона являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а з інших, - необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів для того, щоб робити товар з низькими витратами. Асортиментна концепція виражається у вигляді системи показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного виду товарів і займання ними певного місця в структурі. До таких показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень і частота відновлення асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду та інше. Ціль асортиментних концепцій - зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідній структурі і різноманітності попиту конкретних покупців. Підкріплена мірами організаційного та іншого характеру по забезпеченню випуску продукції в передбаченій структурі і набору, асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма по керуванню розвитком виробництва і реалізацією відповідних товарів. Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структури асортименту, а програмна - систему заходів для її досягнення за визначений період. Цій програмі додає комплексний характер включення в неї питань, зв'язаних з оптимізацією асортименту. Як критерії оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки. Отже, суть проблеми формування асортименту складається в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для майбутнього виробництва і реалізації на ринку, а також на приведення характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів.[1] Система формування асортименту, структури включає наступні основні моменти: Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельного поводження на відповідних ринках; Оцінка існуючих аналогів конкурентів по тих же напрямках; Розв'язок питань, які продукти варто додати в асортимент і структуру, а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентноздатності; Розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також про нові способи й області застосування товарів; Розробка специфікацій нових чи поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців; Вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності; Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних споживачів з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками; Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упакування, сервісу і т.д. відповідно до результатів проведених іспитів, що підтверджують прийнятність характеристик виробу чи визначили необхідність їхньої зміни; Оцінка і перегляд всього асортименту. Планування і керування асортименту - невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре продумані плани збуту і реклама не зможуть нейтралізувати наслідки помилок, допущених раніше при плануванні ассортименту. Керування асортиментом припускає координацію взаємозалежних видів діяльності - науково-технічної і проектної, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Проблема розв'язку даної задачі складається в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача.[8] Отже, формування товарного асортименту продукції є одним з основних завдань. Підприємство повинно мати перелік певних номенклатурних позицій продукції, що користуються потенційним попитом на ринку і забезпечать виживання в довгостроковому періоді. 3.3. Елімінування товарів. Елімінування – це процес зняття застарілого продукту фірми з ринку. Його основне завдання – оптимізувати усунення з ринку товару, попит на який падає. Це означає узгодити витрати фірми на виробництво й реалізацію товару, який все важче знаходить свого споживача, з доходами від його продажу, які все ще наявні й можливі в майбутньому. Елімінування є процесом менш дослідженим і менш використовуваним у маркетинговій практиці, ніж планування продукції. Це пояснюється кількома причинами. Так, у плануванні продукції ініціативу виявляє фірма, елімінування ж часто нав'язується ринком і є результатом його розвитку. Крім цього, «розпрощатись» з продукцією, яка стала звичною, фірмі набагато складніше, у тому числі і психологічно, ніж вивести на ринок нову. Проте зняття продукції з виробництва і реалізації часто стає необхідністю. Так, якщо фірма виходить на ринок з новою проекцією, вона повинна усунути застарілу, щоб не підірвати свою виробничу програму. Крім того, на багатопродуктових фірмах більша частина доходів надходить здебільшого від реалізації невеликої частини асортименту. Решта асортименту забезпечує порівняно невеликий внесок у загальний результат фірми. Треба брати до уваги також і те, що певні продукти завершують свій життєвий цикл або внаслідок зміни чинного законодавства підпадають під заборону, що також потребує їх усунення. Для прийняття рішень відносно зняття продукту з ринку користуються такими критеріями: - економічна значущість продукту для фірми (частки в обороті, сума надходжень від реалізації, рентабельність); - становище продукту на ринку (частка ринку, ринковий потенціал, стійкість проти продуктів-конкурентів); - рівень завантаження продуктом виробничих і складських потужностей фірми; - перспективи продукту в майбутньому (стадія життєвого циклу, можливі технологічні зміни). На підставі таких критеріїв визначають оптимальну «кандидатуру» для зняття з виробництва і вилучення з ринку. Але треба добре розрахувати, який внесок продукту в загальний результат фірми, наскільки він сприяє збільшенню обсягів продажу, утруднює проникнення конкурентів у фірмові комерційні зв'язки.[9] Безпосереднє зняття продукту з ринку можна здійснити такими методами: «збирання врожаю» — поступове зниження витрат на виробництво і збут і в такий спосіб зменшення обсягів продажу застарілого продукту за можливого утримання попередньої ціни; «видоювання» — різке зниження витрат на маркетинг, щоб знизити загальні витрати і зберегти прибуток на кінцевих стадіях життєвого циклу продукту; концентрації зусиль — усі зусилля маркетингу зосереджуються на найсильнішому і найпривабливішому сегменті ринку з одночасним виведенням із фази збуту всіх інших сегментів; посилення лінії продукту — виключення певних асортиментних позицій із продуктової лінії, завдяки чому ресурси концентруються на тих позиціях, які найбільш вигідні для фірми; виключення ліній продукту — вихід фірми з окремих галузей функціонування і зосередження її зусиль на особливо пріоритетних, перспективних і ефективних напрямках.[4] ВАТ «Острозький цукровий завод» виготовляє таку продукцію: цукор-пiсок, жом ( кислий, гранульований, сухий ), меляса, вапно гашене, електроенергія. Тому, я вважаю, найкращим методом зняття продукту з ринку для цього підприємства буде «збирання врожаю», тобто поступове зниження витрат на виробництво і збут і в такий спосіб зменшення обсягів продажу застарілого продукту. 3.4. Модифікація товарів Суть модифікації товару полягає у тому, що товаровиробник може модифікувати характеристики свого виробу (такі, як рівень якості, властивості або зовнішнє оформлення), щоб залучити нових покупців та інтенсифікувати споживання. Мета стратегіїї покращення якості товару – вдосконалити такі функціональні характеристика товару, як довговічність, надійність, швидкість, смак. Цей підхід ефективний у таких випадках: якщо якість товару піддається покращенню; коли покупці вірять ствердженням про покращення якості товару; якщо достатньо велика кількість покупців хочуть покращення якості товару. Мета стратегії покращення властивостей товару – надати йому нові якості, які зроблять його більш універсальним, безпечним і зручним. Мета стратегії покращення зовнішнього оформлення товару – підвищити привабливість товару.[2] Модифікація комплексу маркетингу полягає у тому, щоб підприємство, окрім іншого, повинно намагатися стимулювати збут за допомогою одного або декількох елементів комплексу маркетингу. Для залучення нових покупців і переманювання клієнтури конкурентів можна знизити ціну, спробувати розробити більш дійову рекламу, застосувати активні прийоми стимулювання збуту (наприклад, укладення пільгових угод з продавцями, випуск купонів, що дають право на невелику скидку з ціни, поширення сувенірів, проведення конкурсів, ярмарок, лотерей). Можна скористатися більш ємними ринковими каналами, особливо якщо вони переживають період росту, або запропонувати нові чи вдосконалені види послуг. На стадії зрілості можливе застосування таких маркетингових стратегій: модифікація ринку; модифікація товару; модифікація маркетингових засобів. Модифікація ринку – це сукупність дій із розширення контингенту покупців товару. З цією метою шукають нових способів використання товару постійними покупцями, застосовують різноманітні засоби для зміцнення становища товару на ринку. Основними способами залучення нових покупців можуть бути: - перетворення принципових противників товару на активних його користувачів; - пошук нових ринків чи сегментів ринку для товару фірми залежно від географічних, галузевих та інших ознак; - “переманити” на свій бік споживачів товарів конкурентів. Модифікація товару може здійснюватися в різних формах і найчастіше виявляється у зміні певних його властивостей. Модифікація товару може спрямовуватись на: - поліпшення якості товару; - модернізацію товару, тобто надання йому таких властивостей, які розширюють сферу його застосування, підвищують зручність, спрощують процес використання; - покращення оформлення товару. Поліпшення якості товару передбачає підвищення термінів служби і надійності, зміну показників призначення та інших функціональних характеристик. Збільшення обсягів збуту через поліпшення якості є можливим, якщо товар і справді матиме такий резерв, а покупець віритиме в можливість такого поліпшення і реально його відчуватиме. У процесі модернізації товару надають нові властивості, що розширюють сферу його застосування, підвищують зручність користування, спрощують процес експлуатації. Велика увага приділяється поліпшенню оформлення товару – зміні кольорової гами, упаковки та інших характерних ознак зовнішнього вигляду. Маючи свій стиль оформлення товару, кожна фірма може досягти того, що її товар покупці одразу відрізнятимуть від інших. Модифікація маркетингових засобів передусім здійснюють через зниження цін. З допомогою цього забезпечується вихід на нові ринки, залучаються нові покупці. Ефективним засобом модифікації є використання нових форм реклами і активне стимулювання продажу. Останнє передбачає матеріальне заохочення торгових агентів, надання торгових знижок, подарунки покупцям, призові конкурси серед покупців, гарантування їм різноманітних додаткових послуг. Основою успішної діяльності на ринку є також подальше удосконалення якості товару, ефективне використання збутової мережі з достатнім рекламним забезпеченням.[6] Метою покращення властивостей товару є надання йому нових якостей, які зроблять його більш універсальним, безпечним і зручним. Покращення якості товару передбачає вдосконалення таких функціональних характеристик товару, як довговічність, надійність, швидкість, смак. На підприємстві ВАТ «Острозький цукрозавод» продукція високої якості. Та незважаючи на це можна здійснити покращення властивостей товару, вдосконалення його функціональних характеристик. Це забезпечить підприємству відповідність продукції не тільки вимогам внутрішнього ринку, а й вимогам світового ринку. Обслуговування товарів. Обслуговування – це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесах розподілення та продажу. Сервісне обслуговування - це одне із головних елементів комплексу маркетингу. Головна мета сервісної служби - підтримувати працездатність випущеного виробу протягом усього періоду цого експлуотації. Розрізняють сервіс перед продажем і сервіс після продажу. В свою чергу, сервіс після продажу поділяється на гарантійний і післягарантійний. Передпродажний сервіс пов`язаний з вивченням вимог потенційних покупців до запропонованого товару, співробітництвом з конструкторами, технологами при розробці товару, підготовки технічної документації, проведенням монтажу, регулюванням устаткування. В гарантійний період фірма - виробник надає консультації з питань будівництва, монтажних робіт, навчає персонал тощо. В післягарантійний період фірма - виробник веде ремонти, постачає запчастини і т. д. Залежно від можливостей, а також бажань фірми - виробника і замовника існують і різні форми сервісного обслуговування. Це передусім: спеціалізовані сервісні фірми, які обслуговують клієнтів на основі договору з фірмами - виробниками; власна ремонтна служба. Технічне обслуговування товарів сприяє вдосконаленню технічних характеристик товару завдяки значній кількості інформації, яку ортимують від споживачів під час обслуговування товарів. Це в свою чергу, сприяє поліпшенню технічних характеристик товарів, і, як результат, збільшенню ринку збуту, тобто сервісне обслуговування також може виступати одним із елементів нецінової конкуренції. Крім того, якщо йдеться про промислові товари та обладнання, ефективне сервісне обслуговування відіграє провідну роль при визначенні постачальника обладнання. Але і для організації - виробників обладнання сервісне обслуговування - важлива стаття прибутку. Консультаційні пункти, СТО (станції тенічного обслуговування), склади запасних частин, навчальні центри тощо - прибутковий вид діяльності. Великий сервіс у супроводі малого сервісу і товарів. Пропозиція складається з основного сервісу, який супроводиться різноманітними видами малого бізнесу, можливо з використанням товарів. Наприклад, коли пасажири літаків купують транспортні послуги - це основний сервіс, який не сприймається дотиком. Але коли на борту літака вони купують їжу, напої, журнали чи газети - це малі види сервісу. Чистий сервіс. Пропозиція складається виключно з сервісу - психотерапія, масаж. Розглянувши сервіс покупців товарів, визначимо основні проблеми, які повинен вирішити спеціаліст з маркетингу: які види сервісу (сервіс - мікс) слід запропонувати покупцеві; в яких формах сервіс бажано здійснювати. Рішення щодо сервісу - мікс. Слід визначити відносну важливість для покупців тих видів сервісу, які йому можуть бути запропоновані. Ось як ранжували канадські покупці промислового устаткування різні види сервісу: · Надійність доставки; · Терміновість; · Технічні поради; · Знижки з цін; · Післяпродажний сервіс; · Представлення на виставках, ярмарках; · Легкість контактів; · Гарантія заміни; · Детальна класифікація виробника; · Зразки дизайну; · Кредит; · Зручність випробовування; · Зручність експлуотації. Рішення щодо рівня сервісу. Покупці прагнуть не лише отримати певний вид сервісу, але й щоб він мав якість. В умовах ринку, насиченого товарами, якщо покупець, наприклад, вимушений порівняно довго стояти біля касового апарата, він може просто перестати відвідувати такий магазин. Тому компанії повинні постійно контрулювати свій рівень сервісу, а також у конкурентів з погляду задоволення потреб і сподівань покупців. Для цього можна використати різні прийоми : · Порівняльний аналіз обсягів продажу; · Оцінки для збору пропозицій щодо поліпшення сервісу; · Організація системи прийому скарг, рекламацій, претерзій і реагування на них. У країнах з розвиненим ринком не ставиться завдання зменшити кількість скарг, а навпаки, - створити всі умови для тоого, щоб компанія могла точно знати, що робити для задоволення вимог покупців. Рішення щодо форм сервісу. Спеціалісти з маркетингу повінні приймати рішення щодо форм сервісу, що пропонуються. Одне з головних питань - ціна кожного виду сервісу. В цілому рішення в цій області залежитьвід потреб покупців і стратегії конкурентів. Враховуючи важливість цієї сфери діяльності, багато компаній передбачають у своїй організаційній структурі спеціальні відділи сервісу. Для промислових товарів одним із значних елементів конкурентної боротьби стало технічне обслуговування. У конкурентній боротьбі немає дрібниць. І лише орієнтуючи організацію на це, можна досягти успіху в конкурентній боротьбі.[9] На кожному підприємстві, в тому числі і ВАТ «Острозький цукрозавод», процес обслуговування повинен бути невід’ємною частиною виробничого процесу, оскільки повинен здійснюватися постійний контроль за якістю продукції, забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, які впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Диверсифікація товарів. Диверсифікація (від латин, diversus - різний і facere - робити) - 1. Різноманіття, різнобічний розвиток. 2. Проникнення спеціалізованих фірм (промислових, транспортних, будівельних) до інших галузей виробництва, сфери послуг та ін.; у процесі диверсифікації виникають багатогалузеві комплекси. 3. Розширення асортименту виготовлення виробів, надання послуг. Багатогалузева диверсифікація - прагнення фірми зайняти кращі позиції на ринку, мати більші прибутки шляхом розширення асортименту товарів і збільшення кількості, тобто залучення потенційних покупців. Вертикальна диверсифікація - продовження випуску традиційних товарів, але з поліпшенням технології для продовження циклу життя товару і розширення кола післяпродажного обслуговування (ремонт, сервіс, технічне обслуговування). Виробнича диверсифікація - розширення асортименту, зміна виду продукції, виробленої підприємством, фірмою, освоєння нових видів виробництв з метою підвищення ефективності виробництва, одержання економічної вигоди, запобігання банкрутству. Експортна диверсифікація - переспеціалізація виробничої бази і технологічних процесів, виокремлення підрозділів для збільшення обсягів випуску, розширення асортименту конкурентоспроможних на зарубіжних ринках товарів і послуг та забезпечення тим самим зростання обсягів експорту товарів, послуг. Вона характерна для країн зі слабкою економікою та країн, що намагаються поліпшувати структуру експорту. Імпортна диверсифікація - розподілення спрямованих в економіку країни капіталів (кредитів, інвестицій) між певним числом об'єктів і суб'єктів. Використовують з метою зниження ступеня ризику і одержання більшого прибутку. Поняття диверсифікації застосовується при формулюванні портфельної стратегії як один із чотирьох її компонентів, а саме як вектор росту або напрямок майбутньої сфери діяльності підприємства.[6] Диверсифікація діяльності підприємства – означає обновлення (диференціацію) і товару, і ринку підприємства одночасно, вихід за межі основного бізнесу, яким підприємство займалось досі, проникнення в нові галузі та сфери економіки. Якщо вектор росту спрямований на розвиток ринку, то йдеться про формування попиту на нові товари підприємства і вибирається напрямок діяльності підприємства - розвиток маркетингу. Якщо ж вектор росту вказує на розвиток товару, то йдеться про створення нового товару і вибирається напрямок - зміна технології. Якщо ж вектор росту спрямований одночасно і на обновлення ринку, і на обновлення товару, тобто вибирається стратегія диверсифікації, то загальний напрямок простежується слабкіше ніж у попередніх двох випадках, оскільки одночасно вдосконалюються і маркетингова діяльність і технологія виробництва. Тобто, як уже зазначалось, диверсифікація означає (переважно) вихід за межі основного бізнесу, яким підприємство займалось досі, проникнення в нові галузі та сфери економіки. Здійснюватись вона може як через створення нових підприємств, так і шляхом скуповування з існуючих або злиття з ними. В результаті відбувається перехід від односторонньої виробничої структури (спеціалізації) до багатопрофільного виробництва. За великим рахунком диверсифікація, як порівняно нове явище, покликана до життя науково-технічною революцією, а саме необхідністю пристосування бізнесу до швидких структурних змін, посилення конкурентної боротьби внаслідок насичення ринку. В цих умовах диверсифікація використовує переваги комбінування, проникнення в нові прибуткові галузі. І, головне, - стабілізує бізнес, робить його менш вразливим до спадів у тих чи інших галузях, оскільки, володіючи підприємствами в різних сферах економіки, диферсифіковане підприємство має змогу компенсувати спад збуту на ринку одних товарів його зростанням на інших. Завдяки цьому диверсифіковані підприємства більш стійкі та конкурентноздатні ніж вузькоспеціалізовані. Вони мають можливість переливати капітал у найприбутковіші галузі. Отже диверсифікація - це організаційно-економічний фактор підвищення ефективності виробництва. Таким чином, значення диверсифікації діяльності підприємства в розробці і здійсненні його портфельної стратегії достатньо помітне. З одного боку, диверсифікація - один із важливих напрямків діяльності підприємства, тобто вказує, які конкретно стратегічні одиниці бізнесу і в яких стратегічних зонах господарювання будуть працювати в майбутньому. З другого боку, диверсифікація в значній мірі забезпечує стратегічну гнучкість портфеля підприємства. Диверсифікація має свої позитивні та негативні сторони. Головна небезпека диверсифікації пов’язана з розпиленням сил, а також з проблемами управління диверсифікованими підприємствами. Ця проблема привела до розвитку методів портфельного аналізу. Стратегія диверсифікації реалізується тоді, коли фірма далі не може розвиватися на даному ринку в рамках даної галузі. Основними факторами, що зумовлюють вибір стратегії диверсифікації: а) ринки для здійснюваного бізнесу виявляються в стані насичення або ж скорочення попиту на продукцію внаслідок того, що продукт перебуває в стадії вмирання; б) поточний бізнес дає перевищуючи потреби надходження грошей, що можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу; в) новий бізнес може викликати синергічний ефект, наприклад за рахунок кращого використання устаткування, сировини тощо; г) антимонопольне регулювання не дозволяє подальшого розширення бізнесу в рамках даної галузі; д) можуть бути скорочені втрати від податків; е) може бути полегшений вихід на світові ринки; є) можуть бути залучені нові кваліфіковані службовці або ж краще використаний потенціал наявних менеджерів. Основними стратегіями диверсифікації є: а) стратегія концентрованої диверсифікації яка базується на пошуку і використанні додаткових можливостей виробництва нових продуктів, що укладені в існуючому бізнесі; тобто існуюче виробництво залишається в центрі бізнесу, а нове виникає виходячи з тих можливостей, що укладені в освоєному ринку, використаній технології або ж інших сильних сторонах функціонування фірми; б) стратегія горизонтальної диверсифікації припускає пошук можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що вимагає нової технології, відмінної від використаної; за даної стратегії фірма повинна орієнтуватися на виробництво таких технологічно не зв’язаних продуктах, які б використовували вже наявні можливості фірми; тому що новий продукт має бути орієнтований на споживача основного продукту, по своїх якостях він має бути супутнім продуктам, що вже виробляються; в) стратегія конгломеративної диверсифікації полягає в тому, що фірма розширюється за рахунок виробництва технологічно не пов’язаних товарів, що реалізуються на нових ринках; це одна з найскладніших для реалізації стратегій розвитку; дуже часто ця стратегія реалізується шляхом придбання підприємств, а не створенням нових підприємств для роботи на незнайомому ринку.[2] Найбільш прийнятною для ВАТ «Острозький цукрозавод» стратегією диверсифікації є, на мій погляд, стратегія концентрованої диверсифікації. Це підприємство повинне спрямувати значну увагу на пошук і використання додаткових можливостей виробництва нових продуктів, що укладені в існуючому виробництві. Тобто в центрі діяльності підприємства залишити виробництво цукру і знайти нові можливості у вже освоєному ринку. Оскільки в умовах економічної кризи буде дуже складно виготовляти товари технологічно не пов’язані між собою. Так, як це вимагає значних коштів і часу. Висновки за розділом 3 Формування маркетингової товарної політики становить значну частину маркетингової діяльності, бо коли підприємство не виготовляє корисних споживачам товарів чи не надає послуг, воно стає непотрібним. Основними складовими маркетингової товарної політики є: Розробка товарів планування нових товарів, модифікування товарів; Обслуговування товарів; Елімінування товарів. Найважливішою частиною маркетингової товарної політики є розробка товарів. Це поняття передбачає або планування (створення) нових товарів, які дадуть змогу підприємству вийти на нові ринки чи розширити існуючі, перемогти конкурентів, отримати відповідні доходи і прибутки, або модифікування існуючих товарів, тобто зміну їхніх властивостей та характеристик, що уможливить постійне привернення до них уваги споживачів і як результат — збереження протягом тривалого часу обсягів збуту і доходів. Елімінування є процесом менш дослідженим і менш використовуваним у маркетинговій практиці, ніж планування продукції. Це пояснюється кількома причинами. Так, у плануванні продукції ініціативу виявляє фірма, елімінування ж часто нав'язується ринком і є результатом його розвитку. Крім цього, «розпрощатись» з продукцією, яка стала звичною, фірмі набагато складніше, у тому числі і психологічно, ніж вивести на ринок нову. Елімінування – це процес зняття застарілого продукту фірми з ринку. Його основне завдання – оптимізувати усунення з ринку товару, попит на який падає. Обслуговування – це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесах розподілення та продажу. Загальні висновки В курсовій роботі я досліджувала маркетингову політику підприємства, зокрема основні аспекти її формування. Об’єктом дослідження було ВАТ «Острозький цукрозавод». В першому розділі своєї роботи я теоретично обґрунтувала головні аспекти маркетингової політики підприємства. В цьому розділі я розглянула такі питання: - сутність маркетингової товарної політики підприємства; - маркетингова концепція товару; - життєвий цикл товару і особливості маркетингу на окремих його етапах; - конкурентоспроможність товару і методи її визначення; - управління товарним асортиментом. Отже, маркетингова товарна політика – це комплекс заходів зі створення й управління продукцією підприємства для задоволення потреб споживачів та досягнення підприємством власних цілей. Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей. Товар – продукт людської діяльності, призначений для обміну у формі результатів творчої діяльності, а також різного роду послуг; сукупність матеріальних і нематеріальних характеристик, які пропонуються для задоволення потреб і забезпечують очікувані вигоди як для споживачів, так і для товаровиробників. Життєвий цикл товару (ЖЦТ) - концепція, що характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує стратегію й тактику маркетингу з моменту надходження товару (послуги) на ринок аж до його усунення з ринку. Така концепція виходить з того, що будь-який товар рано чи пізно буде витіснений з ринку іншим, більш досконалим. Конкурентоспроможність товару — це його здатність привертати увагу споживачів з поміж інших груп аналогічних товарів, які пропонуються на ринку підприємствами-конкурентами. Конкурентоспроможність товару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівнянням товару підприємства з товаром-аналогом (конкурентом) стосовно конкретного ринку (групи споживачів) у конкретний проміжок часу. В другому розділі я здійснила аналіз господарської діяльності підприємства, зокрема: аналіз конкурентних можливостей підприємства, аналіз конкурентоспроможності продукції, SWOT – аналіз підприємства і продукції і зробила відповідні висновки: Підприємство має прямих і потенційних конкурентів. ВАТ «Острозький цукрозавод» має свої сильні і слабкі сторони. До переваг підприємства можна віднести такі: висока якість продукції, виробничі зв’язки підприємства з іншими підприємствами, наявність сучасного обладнання, наявність кваліфікованої робочої сили, власної сировини. Продукція Острозького цукрового заводу відповідає вимогам внутрішнього ринку країни. Підприємство має і ряд недоліків, до яких належать: недосконалість служби маркетингу на підприємстві, високі витрати сировини на виготовлення готової продукції, значні втрати на різних стадіях виробничого процесу, споживання великої кількості паливно-енергетичних ресурсів, нестабільність фінансової політики, відсутність власної збутової мережі. Здійснивши SWOT – аналіз ВАТ «Острозький цукрозавод» можна виділити небезпеки, які являють собою найбільші загрози для цього підприємства: розширення ринків конкурентами, оскільки це призведе до витіснення продукції ВАТ «Острозький цукрозавод» продукцією конкурентів; зменшення посівів цукрових буряків призведе до зменшення обсягів виробництва; зростання цін на сировину та паливно-енергетичні ресурси призведе до збільшення витрат підприємства. Тому саме ці загрози і небезпеки підприємство повинне врахувати у своїй діяльності. Що ж до шансів підприємства, то освоєння нових ринків збуту дасть можливість збільшити обсяг виробництва продукції, реалізовувати її на нових ринках. Збільшення інвестицій також дає можливість підприємству не тільки збільшувати обсяги виробництва, а й вдосконалювати технології, підвищувати рівень технічного забезпечення підприємства. Дуже важливою є комплексна переробка сировини, організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів, що дасть можливість більш ефективно використовувати сировину. В розділі 3 я розглянула основні складові формування маркетингової товарної політики, а саме: 1. Розробка товарів: планування нових товарів, модифікування товарів; 2. Обслуговування товарів; 3. Елімінування товарів. Використана література 1. Армстронг Гарі, Котлер Філіп. Маркетинг. Загальний курс, 5-те видання: Пер. з англ.: Уч. Пос. – М: Видавничий дім «Вільямс», 2001.- 608 с. Гаркавенко С. С. Маркетинг. Підручник. – Київ: Лібра, 2002.-712с. Гончаров С.М., Барановський С.В., Дубенюк І.Є., Петрук І.Р. Марке-тинг: вправи, ситуації, тести: Навч. посібник/ За ред. С.М. Гончарова. — Рівне: РДТУ, 2000. Гончаров С.М. Інтерактивний комплекс навчально методичного забезпечення дисципліни „Маркетинг”: кредитно-модульна система організації навчального процесу. – Рівне: НУВГП, 2004. Гончаров С.М. Маркетинг: Навч. посібник. – Рівне, НУВГП, 2007. – 364с. Ілляшенко С. М. Маркетинг: бакалаврський курс: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.-976с. Методичні вказівки до проведення практичних занять та виконання самостійної роботи з дисципліни „Маркетинг” студентами напряму 0501 „Економіка і підприємництво” в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – Рівне: НУВГП, 2005. Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003.-246с. Універсальна маркетингова інформація, зосереджена в системі „Інтернет”.
