1. Предмет і метод мікроекон..
Сучасна економіка скл. з: політ. економіки, мікроекон. і макроекон. Економікс: мікро і макро. Економікс переважає: функціон., кількісні аналіз і суб’єктивний підхід. Мікроекономіка – вивчає поведінку індивід. господар. суб’єктів в різних ринк. структурах. Заг. методи мікроекон. досліджень: спостереження, відбір фактів, статист. аналіз, екон. аналіз. До специ. методів належать: гранич. аналіз (це аналіз прирісних величин), екон. модел. (спрощений опис мікросистем). В мікроекономіці осн. завданням є точка рівноваги. Важлива будь-яка модель включає 3 складові: мета; обмеження; вибір рішення. МВМ – межа вироб. можливостей – макс. к-сть 2 благ, яку можна виробити за даних обмежених ресурсів. Альтернативні витрати вироб-ва визначає однакова межі вироб. можливостей. (М/К – граничні величини. Функції: 1. Теоретична – позитивний аналіз – ознакою є він дає відповідь на питання «що є?» це науково доведені принципи, це те що існує.; 2. Практична – норматив. аналіз – «що повинно бути?», оцінк. судж., рекомендації.
2. Аналіз попиту і пропонування і їх чинників.
Попит – множина співвідношень цін і відповідних імпульсів товару. Обсяг попиту – конкретна к-сть товару, яку покупці можуть придбати за певного значення ціни. Між ціною і обсягом попиту існує обернений зв’язок – зміст закону попиту. Ціна є осн. чинником попиту. Зміна ціни спричиняє зміни в обсязі попиту і графічно відповідає переміщ. між точками по заданих кривих. Крім ціни є ще чинники: нецінові чинники – спричиняють зміни у попиті і графічно переміщ. всю криву попиту. Нецінові чинники попиту: 1) К-сть покупців на ринку; 2) Смаки і уподобання споживачів; 3) Очікув.я покупців; 4) Доходи споживачів: 4.1. Норм. товари – товари попит, на яких зростає із зрос. доходів; 4.2. нижчі товари – товари попит, на які скороч. зі зрост. доходу; 4.3. нейтрал. товари – попит на них не змін. із змінами доходів; 5) Ціни сполучених товарів: 5.1. товари субститути – пари товарів для яких підвищ. ціни одного спричиняє збільш. попиту на ін.; 5.2. товари комплементи – пари товарів, для яких підвищ. ціни одного скорочує попит на ін.; 5.3. товари незалежні у споживанні. Пропонування – к-сть товарів, яка передбачає на ринку або може бути доставлена на ринок. Обсяг пропонування – конкретна к-ість товару, яку продавці можуть продати за певного знач. ціни. Закон пропон.: між ціною і обсягом пропонування існує прямий зв’язок. Нецінові чинники пропон.: 1) Кількість продавців; 2) Очікув. продавців. 3) Ціни ресурсів, які форм. витрати вироб-ва. 4) Технології вироб-ва. 5) Зміна цін ін. товарів. 6) Податки на виробника (скороч. пропон.) і субсидії.
3. Ринк. рівновага і зміни у стані рівноваги. Вплив держ. регул..
Модель ринк. рівноваги (хрест Маршала). В точці ринк. рівноваги обсяг попиту = обсягу пропон.. Плани покупців співпадають, а на ринку не існує ні дифіциту ні надлишку товару. Відхилення цін від рівноважної державою, розбалансовує ринок призводить до тривалих дефіцитів чи надлишків і не дозволяє ринку відновити рівновагу. Під впливом нецінових чинників за змін попиту і пропонувань на абсол. величину криві переміщ. паралельно до поперед.; якщо зміни %, то криві переміщ. зі зміною кута нахилу. Держава може встановлювати податок на виробника у 2 формах: 1. Потоварний податок – встановл. як сума з 1 товару; 2. Відсотковий податок – встановлювальний як відсоток.
4. Поняття еластич. Еластич. попиту, її показ.и, чинн. і види
Еластичність – міра реакції однієї змінної на зміну іншої. Розріз. види: - цінова еластич. попиту; - цінова еластичність пропонування; - перехресна еластичність попиту; - еластичність попиту за доходом. Цінова еластичність попиту – процентна зміна обсягу попиту на товар спричинена зміною на 1% ціни даного товару. За показником лінійної еластичності:
За показником дугової еластич.: Формула для визначення еластич. попиту у точці ринкової рівноваги: . Чинники цінової еластичності попиту: 1) Наявність у товару близьких і досконалих замінників. 2) Питома вага товару у видатках покупця. 3) Фактор часу у споживані. 4) Важливість товару для споживача. За неціновими чинниками розріз.: - Перехресна еластичність попиту – показує зміну обсягу попиту на 1 товар при зміні ціни ін. товару.. - Еластичність попиту за доходом – процентна зміна обсягу попиту на товар спричинена одноосібною зміною доходу покупця.
5. Еластичність пропон.. Часові періоди і пристос. ринку. Практ. застос. теорії еластичності.
Цінова еластичність пропон.: лінійної дугової ; формула для визначення еластич. пропонування у точці ринкової рівноваги Чинником еластич. пропонування є фактор часу. часові періоди: - найкоротший (миттєвий) – період часу за який ні покупці ні продавці не встигають відреагувати на зміну цін (абсол. нееластичний); - короткострок. – період часу протягом якого покупці можуть знайти замінників, а виробники збіл. обсязі деяких ресурсів за незмін. потужностей в результаті відбув. їх часткове пристос. до зміни ціни, попит і пропон. стають більш еластичний; - довгострок. – період часу за який покупці не лише знаход. замінники але й можуть змінити смаки і уподоб., а виробники можуть змінити вироб. потужності. Попит і пропонування більш еластичні ніж у коротко строк.. У коротко строк. періоді на будь-які зміни найбільше реагує ціна, у довго строк. обсяги продукції. Практик. застосування теорії еластичності: 1) визначення цінової політики продавця; 2) політ. оподаткування. Розподіл подат. тягаря між покупц. і продавцями визнач. відносною еластич. попиту і пропон..
6. Мета споживача у кардинал. і ординал. теорії. Гран. норма заміни благ.
Модель споживача включає: 1. Метою споживача є максимізація сукупної корисності набору благ; 2. Обмеж. виступають доход споживача і ціни товарів; 3. Вибір рішення полягає у виборі оптимат. споживч. кошика, який дозволено досягти мети за даними обмеженнями. Корисність – задовол. від споживання благ. Корисність є суб’єкт. психолог. категорією тобто для різних людей корисність одного і того ж блага є різною. Корисність одного і того ж блага для однієї і тієї ж людини також є різною в залежності ступеня залежності населення, ступеня благ і ін.. Сукупна корисність: - заг. сума задоволення від споживання благ TU=f(x;y) Гран. корисність – дод. корисність від споживання дод. одиниці блага Закон спадної граничної корисності: корисність кожної дод. одиниці благ даного виду зі збільш. споживання спадає до 0 у точці повного насичення потреби.
гранична норма заміни благ показує від якої к-сті одного блага споживач повинний відмовитися заради дод. од-ці ін. блага без зміни рівня сукуп. корисності. Ординал. версія відкинула не обхід. к-ної оцінки корисності, а в основу аналізу поклала аксіому уподобань: І аксіома – порівнян.; ІІ аксіома – транзитивності; ІІІ – не насичуваності. Мету споживача за ординал. версією описує модель бажання яка не враховує видатки споживача. Модель бажаного граф. представ. криві байдужості:
Крива нахилу кривої байдужості:

Форма і нахил кривих байдужості визнач. виключно уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ у споживані.
Властивості кривих байдужості: 1) КБ ніколи не перетинаються; 2) КБ розташовані далі від початку координат, відповідають вищим рівням корисності; 3) КБ для абсол. більшості благ є спадними і опуклими до поч.. координат.
7. Бюдж. обмеження споживача і його зміни. Властивості бюдж. лінії. Розшир. бюдж. обмеження. Рівновага споживача.
Модель бюдж. обмеження – модель можливого, тобто визначає все що доступне споживачу. I=PX*X+PY*Y. Бюдж. лінія – лінія рівних видатків, вона показує всі доступні споживачу за даного доходу і даних цін комбінації товарів Х, У. Кут нахилу бюдж. лінії: Властивості бюдж. лінії: 1) бюдж. лінія має від’єм. нахил. 2) зі зміною доходу за незмін. цін товарів бюдж. лінія переміщ. паралельно до поперед. 3) зі зміною ціни одного благ бюдж. лінія змінює кут нахилу відносно осі цього блага. Розшир. бюдж. обмеження – застосовується для специ. споживчого кошика багатьма товарами. І=РХ*Х+Е Е-видатки на всі ін. блага. Кут нахилу .
8. Оптимізація вибору споживача у кардинал. і ординал. моделях. Узагальнена модель вибору споживача.
Правило максимізації корисності: корисність максимізується таким кошиком для якого віднош. гран. корисностей ост. благ рівень цін. Заг. правило оптимізації вибору споживача (еквімаржинал. принцип): вибір є оптимальним, якщо в межах бюдж. обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ = відношенню їхніх цін Ординалістська модель споживача: - Е – рівновага споживача. У точці рівноваги споживача бюдж. лінія є дотичною до найвищої досягнень кривих байдужості. У цій точці кути нахилу різні, отже виконується рівновага. Умова рівноваги є специфічною: кути нахилу є однакові.
9. Зміна рівноваги споживача під впливом зміни доходу.
Крива «доход-спожив.» сполучає точки рівноваги споживача пов’яз. зі зміною доходу на її основі відстежується зміна в індивід. попиті і будуються криві Енгеля. Криві Енгеля хар-ть залежність між доходом і обсягом попиту: а) КЕ нормальних благ. б) КЕ нижчих благ.
10. Зміна рівноваги споживача під впливом зміни ціни. Крива індивід. попиту і її властивості.
Модель ціна-споживання: Крива «ціна-споживання» сполучає всі точки рівноваги споживача пов’яз. зі зміною ціни одного блага. На її основі будується крива індивід. попиту. Властив. кривої попиту: 1) крива попиту відображає зміну рівень корисності; 2) кожна точка кривої попиту є точкою споживача для певного рівня корисності; 3) міра зниженню ціни товару норма.
11. Вплив ефектів заміни і доходу на вибір споживача. Модель Слуцького і Хікса.
Зміна ціни 1-го з благ спричиняє 2 ефекти: 1. Ефект заміни – зміна обсягу попиту на товар в наслідок зміни відносних цін товарів за незміною реал. доходу споживача. 2. Ефект доходу – це зміна обсягу попиту на товар в наслідок зміни реал. доходу споживача за незмін. цін товарів. Модель ефектів заміни і доходу за Хіксон: У моделі Хіксона компенсуюча бюдж. лінія є дотичною до початкової кривої байдужості, це означає, що зміна відносних змін не призводить до зміни рівня корисності. Модель ефектів заміни і доходу за Слуцького: В моделі Слуцького компенсуюча бюдж. лінія проходить почат. точку рівноваги споживача і є січною почат. кривої байдужості. В цій моделі зміна відносних цін супроводж. деяким підвищенням рівня корисності.. Для норм. благ односпрямовані. Для нижчих благ , але ЕЗ>ЕД. Товар Гіффена – нижчий товар, зі змінною питомою вагою у видатках споживача, для нього , але ЕЗ<ЕД. і закон попиту не виконується.
12. Ринк. попит. Поняття споживч. надлишку. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.
Ринк. попит утвор. як горизонт. смуга обсягів попиту всіх покупців на ринку за кожного значення цін. Іноді на рішення і попит окремих покупців впливають рішення ін. сіткові зовн. впливи. Види сіткових зовн. впливів: 1) позитив. зовн. вплив або ланцюг. ефект (окремий споживач змінює свій попит, якщо товар купує багато людей, цей ефект робить ринк. попит більш еластичним); 2) негатив. зовн. вплив: ефект снобізму (виникає коли окремі покупці збільш. свій попит лише за умови, що цим товаром буде володіти незначна к-сть ін. покупців робить попит менш еластичним). Надлиш. споживача – різниця між макс. сумою, яку споживач був готовий платити за певну к-сть товару і сумою заплаченою фактично.
13. Теорії вироб-ва, витрат і прибутків. Мета д-сті фірми.
Вироб-во – процес перетворення потоку вхідних ресурсів у вихідний потік готової продукції (випуск). Осн. фактори: - праця – кваліфік. і некваліф. робітники, менеджери; - капітал – вироблені раніше блага, які викор. як засоби вироб-ва ін. благ; - земля – речовини природи, а також предмети праці, які вже пройшли обробку. Технологія – знання про те як поєднати фактори вироб-ва для вироб-ва певної продукції. Припущення факторів вироб-ва: 1. Припущення абсол. необхідності осн. факторів; 2. Припущення монотонності – дод. викор. будь-якого фактора збільшує обсяг випуску; 3. Припущ. взаємозаміни факторів. В д-сті фірми розріз. часові періоди: 1. Короткострок. – період, в якому деякі ресурси є змінними, а ін. фіксовані. В цьому періоді число фірм галузь стала; 2. Довго строк. – в якому всі ресурси змінні так само як і число фірм в галузі. Починаючи д-сть фірма спочатку повинна вибрати технологічно-ефективний спосіб вироб-ва, таких способів може бути декілька. Технологічно-ефективним вважається спосіб вироб-ва, які викор. не більше при тому що ін. ресурсів менше. Розгляд. як альтернативні і взяті в гр. формі наз. екон. витратами.
Економічні витрати (ТС)

Зовн. = явні = бух. витрати (ВС) – всі платежі фірми ін. сторонам постачальникам ресурсів. ВР=ТR-BC ВР-бух. прибуток, TR-сукуп. виторг.
Внут.=неявні = норм.прибуток (NP) – витрати на вл. ресурси п-мця, які = мін. доходу необхід. для утрим. ресурсів власника в межах певного виду д-сті. EP=TR-(BC+NP)
EP=TR-TC

BP = NP+EP EP<BP

Екон. прибуток є метою фірми. Мета фірми – одержання макс. величини екон.о прибутку за даний період. Обмеження фірми у досягненні мети – продуктивність факторів вироб-ва, витрати вироб-ва, ціна продукції і попит на неї. Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції залежить від ринк. структури, в якій господарює фірма. Мета максиміз. прибутку визначає всі рішення фірми відносно того, що виробл., як виробляти, для кого виробляти.
14. Вироб. функція з 1-м змінним фактором і витрати вироб-ва у короткострок. періоді
Припуще. 1: кожний фактор вироб-ва має вл. продуктивність і створює свою частку продукції. Припущ. 2: в процесі вироб-ва проявл. 2 тенденції зростаючої і спадної продуктивності факторів. Q=f(L). Продуктивність змінного фактора у короткострок. хар-ть показники: 1) сукуп. фіз.. продукт TPL – заг. к-сть продукції, яка отримана всіма од-ми змінного фактора; 2) сер. фізичний продукт APL = TR/L – к-сть продукції, виробленої на од-цю затрат змін. фактора; 3) гранич. фіз. продукт MPL= Динаміка продуктив. змін. фактора, визначає динаміку короткострок. витрат. Короткострок. витрати вироб-ва поділ. на групи: І витрати на весь обсяг вироб-ва. TC=FC+VC, TC - сукупні витрати,
FC – постійні витрати, VC – змінні
витрати. Постійні витрати – витрати, які не залежать від обсягу випуску. Змінні витрати – витрати, величина яких змін. залежно від зміни обсягів вироб-ва:VC=TC-FC. ІІ витрати на одиницю продукції. Сер. сукуп. витрати: ATC=TC/Q. Сер. постійні витрати: AFC=FC/Q. Сер. змінні витрати: AVC=VC/Q. Гранич.витрати: MC=
15. Двофакторна вироб. функція. Мінімізація довгострок. сукуп. витрат. Заміна факторів вироб-ва. Ефект масштабу. Траєкторія розвитку фірми.
В довгострок. всі ресурси є змінними. Двофакторна вироб. ф-я має декілька форм представлення: 1. Аналітична; 2. Таблична (вироб. сітка); 3. Графічна. У довго строк. періоді фірма може змінювати масштаб вироб-ва збільшуючи обсяги всіх ресурсів. Фірма може змінювати технологію вироб-ва заданого обсягу заміщуючи працю капіталу або навпаки. Ізокванта – крива однак. обсягу випуску, вона показує різні комбінації праці і капіталу, які забезпечують певний рівень випуску. MRTSLK – гранич. норма технолог. заміни.

Гранична норма технолог. заміни: показує від якої к-сті од-го фактора потрібно відмовитись заради залуч. у вироб-во дод. одиниці ін. фактора. Якщо фактори вироб-ва є абсол. замінниками, то ізокванти мають вигляд прямих ліній. У довго строк. періоді всі ресурси і витрати змінні. Види витрат: LC – довго строк. сукуп. витрати, LAC – довго строк. сер. витрати, тобто витрати на одиницю, LMC – довго строк. граничні витрати. Рівняння довго строк. сукуп. витрат: LC = PK*K+PL*L. Лінія LC – ізокоста – лінія рівних витрат, яка показує всі комбінації праці і капіталу, які за даними цінами обходяться фірмі в одну і ту саму суму. Довго строк. вироб. функція показує ефект масштабу – тобто співвідн. між зрост. затрат ресурсів і зрост. обсягів вироб-ва. Тут можливі три випадки: 1) зростаючий ефект масштабу має місце, коли темпи зрост. обсягів вироб-ва перевищ. темпи зрост. обсягів ресурсів; 2) постійний ефект масштабу – має місце, коли обсяги вироб-ва зрост. тими ж темпами, що і обсяги використав. ресурсів; 3) спадний ефект масштабу має місце, коли збільш. обсягів вироб-ва відбув. в меншій мірі, ніж зростають обсяги залуч. ресурсів. Траєкторія розвитку фірми (TRL), що розвиваючись у довго строк. періоді і збільшуючи масштаб вироб-ва фірма для кожного обсягу випуску шукає таку комбінацію праці і капіталу, яка дозволяє мінімізувати довго строк. сукупні витрати.
16. Довгострокові сер. витрати, їх мінімізація. Ефект масштабу. Мін. ефектив. розмір п-тва.
Причиною U у коротко строк. сер. і гранич. витрат з спадною віддачою. Причиною U довго строк. сер. і гранич. витрат є змін. ефект масштабу. Крива довго строк. сер. витрат LAC обминає множину кор. AТC і вказує два ефекти масштабу: зростаючий, який супроводж. зниж. витрат на одиницю продукції і спадний який супроводж. їх підвищ. витрат мін. сер. витрат відповідає точці перетину LMC і LAC. Мін. ефективний розмір п-ва - той найменший обсяг випуску який дозволяє фірмі мініміз. Довго строк. сер. витрати. Цей обсяг дозволяє охар-ти структуру галузі, тобто які в ній будуть фірми. Мін. ефективний розмір – той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довго строк. сер. витрати. А) представляє ситуацію, коли зрост. ефект масштабу незначний і швидко себе вичерпує, тому мін. ефектив. розмір фірми відповідає невеликим обсягам вироб-ва. Б) представляє ситуацію, коли економія на масштабі швидко наростає, а далі до значних обсягів вироб-ва зберіг. незмінні витрати. В) зростаючий ефект масштабу спостеріг. на досить тривалому відрізку, а спадний віддалений, мін. витрат п-во може досягти за дуже великих обсягів вироб-ва.
17. Заг. правило вибору оптимат. обсягу випуску. Вибір конкур. фірмою оптимат. обсягу випуску у коротко строк. періоді
Перш за все фірма повинна визначити оптимат. обсяг випуску – той, який дозволяє максиміз. екон. прибуток або мініміз. збиток.
Заг. правило вибору оптимат. обсягу випуску: EP=TR-TC Аналіз вибору рішення фірми здійсн. за допом. 2 методів і 2 моделей. Порівняння сукуп. виторгу і сукуп. витрат: TRTC. Порівняння гранич. виторгу і граничних витрат: MRMC.
18. Короткострок. крива пропон.я конкур. фірми і галузі. Надл. виробн. для фірми і галузі
Умови прибутк. і збитковості: 1. Фірма максимізує екон. прибуток TR>TC, P>ATC; 2. Фірма беззбит. TR=TC, P=ATC; 3. Фірма мініміз. збитки шляхом виробхва VC<TR<TC, AVC<P<ATC; 4. Фірма мінімізує збитки шляхом закриття TR<VC, P?AVC. Модель короткострок. пропон. конкур. фірми показує, що на підвищ. ціни фірма реагує на збільш. обсягів вироб-ва, а частина кривої її гранич. витрат вища мінімімуму AVC – є кривою короткострок. пропонування конкуре. фірми. Короткострок. крива ринк. пропон. визначає обсяг вироб-ва галузі. Вона одерж. шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм за кожної можливої ціни. У коротко строк. періоді число фірм в галузі постійне. Нові фірми не мають часу на будівництво і організацію нового вироб-ва, тому вся продукція виробл. вже діючими фірмами. Різниця між ринк. ціною і гранич. витратами фірми утворює виробн. надлишок фірми. Граф. величину вироб. надлишку фірми визначає заштрихована площа розміщена між кривою пропон. і лінією попиту . Вироб. надлишок інакше можна визнач. як різницю між сумою виторгу і сумар. змінними витратами на обсязі . Він = площі прямо кут. . Вироб. надлишок у коротко строк. періоді, коли постійні витрати мають додатну величину, завжди перевищує суму екон. прибутку. Додавши величини вироб. надлишків всіх фірм, можна визначити величину вироб. надлишку для ринку. Вироб. надлишок ринку – площина, розміщена нижче лінії ринк. ціни до кривої пропонування в проміжку між нульовим і рівноваж. обсягом вироб-ва .
19. Механізм встановлення довгострок. рівноваги фірми і галузі. Довго строк. крива пропон. фірми і конкур. галузі
У довгострок. періоді число фірм, галузь – є змінною. На конкур. ринку для вступу галузей, а виходу з неї немає ніяких перешкод. Якщо P>LAC, то увійти в галузь; якщо P<LAC, то вийти з галузі. Довго строк. крива пропон. фірми як і короткострок. співпадають з вихід. відрізком кривої витрат вище точки довгострок. точки рівноваги. Довгострок. крива ринк. пропон. не може бути одержана, як сума обсягу пропон. окремих фірм на ринку за певних цін тому, що в кожний даний момент в галузі може бути різна к-сть фірм. Зміна к-сті фірм може впливати на ціни ресурсів витрати вироб-ва і пропон.. В залежності від реакції ринків ресурсів на зміну числа фірми галузі розріз. галузі: з постійним рівнем витрат, зі спадним і зростаючим. Для галузі з постійним рівнем витрат є прямою горизонт. лінією. Для галузі з спадним – спадна. Для галузі зі зростаючим – висхідною.
20. Ефективність і соц. оптимум. Часткова і заг. рівновага. Ефектив. у споживанні і обміні
Гол. перевага конкур. системи – забезпеч. ефективного розподілу ресурсів. Ресурси розподілені оптим. або ефективно за Парето, коли ніхто не може поліпшити свого стану не погіршивши при цьому стану іншого. Осн. критер. ефективності є наявність або відсут. розтрати ресурсів. Парето ефективні розподіли благ можуть не бути суспільно оптимальними. Часткова рівновага відображає лише абстрактні спрощені тенденції. Заг. рівновага – стан економіки коли на ринках всіх товарів і ресурсів встановл. ціни рівноваги. Ефектив. у споживані і обміні хар-ся за допом. продуктив. скриньки Еджворта. Припущення аналізу: 1) економіка обліку; 2) суб’єкти вступають в обмін лише тоді коли поперед. їх стан був неоптимал. і за допом. обміну його можна покращити. Модель ефектив. обміну: дві індивід. M і N розподіл. між собою обмежену к-сть благ Х і У. ці к-сті благ визнач. висоту і довг. скрин. Еджворта. Взаємовигідний обмін триває доти доки граничні норми заміни благ не зрівняються, а оскільки всі споживачі купують товари на одному і тому ж ринку за одними і тими цінами умова Парето-оптимуму в обміні є: . Крива контракту сполучає всі точки ефектив. розподілу благ у скриньці Еджворта, кожна точка кривої контракту є точкою Парето ефектив. ринкової рівноваги.
21. Ефективність у сфері вироб-ва. Оптимізація структури економіки. Заг. умови ефектив. конкурентної ринк. системи
Аналіз ефективності у вироб-ві: аналіз ефективності міжгалузевого розподілу ресурсів і внутрішньо галузевого. Ефектив. міжгалуз. розподілу ресурсів відображає ресурсна скринька Еджворта: . Крива вироб. контрактів трансформ. у межу вироб. можливостей або криву трансформації. . Якщо ця рівність в економіці не виконується, це означає, що якогось товару виробл. багато, а ін. мало, отже, розподіл ресурсів неефективний.
22. Монополія і монопсонія. Коротко- і довгострокова рівновага монополії
Монополія – наявність на ринку лише 1-го продавця і багатьох покупців, монопсонія – наявність лише 1-го покупця при багатьох продавц.. Обидві ринк. структури вираж. крайню форму недоскоч. конкуренції, полярну протилеж. досконало конкур. ринку. Ознаки монополії:1.єдиний продавець на ринку – якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь; 2. вироб-во специф. однорід. продукту, який не має близьких і досконалих замінників; 3. ринк. влада – означає спромог. продавця як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії – покупця як єдиного споживача впливати на ціну товару; 4. заблок. вступ в галузь. У короткострок. періоді монополіст, як і конкур. фірма, здійснює вироб-во, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працювати з мінім. збитками. Мінім. збитки виник. у випадку, коли за оптимат. обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж сер. сукуп. витрати, але вища за сер. змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залиш. єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним. У довгострок. періоді монополіст, так само, як і конкур. фірма, виробл. продукцію лише тоді, коли окупає всі сукуп. витрати. Монополія обирає найбільш прибут. масштаби вироб-ва для свого перспектив. розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострок. прогнози щодо ринк. попиту на продукцію. Монополія завжди може вибрати з усіх варіантів розвитку такий, який принесе їй найбільший прибуток. Закономірним є те, що рівноваж. ціна і в довгострок. періоді перевищ. довгострок. сер. і гран. витрати: . Рівняння є правилом максиміз. вигоди монопсоніста. Монопсонічна влада над ринком залежить головним чином від еластич. пропон.: чим вона менша, тим більшу владу над ринком має монопсоніст.
23. Соціально-економічні наслідки монополії та монопсонії. Цінова стратегія монополії.
Монополіз. вироб-ва призводить до виник. сусп. втрат: 1. за ін. рівних умов монополія порівняно з конкур. галуззю завжди виробл. менший обсяг продукції і встановл. вищі ціни; 2. монополія не досягає вироб. ефектив., оскільки для оптимат. обсягу випуску монополії завжди 3. монополія не досягає ефектив. розподілу ресурсів, оскільки для оптимат. обсягу випуску P>MC. Рівновага досягається в точці з параметрами рівноваги , . В той же час крива ринк. попиту є одночасно кривою граничної цінності для споживача , а крива пропон. – галуз. кривою гранич. витрат виробника .
Рівняння рівноваги в довгострок. періоді для кожної конкур. фірми відображає потрійну рівність: , отже, фірми викор. ресурси ефективно і виробл. на рівні мін. витрат. Крива попиту відображає гранич. цінність товару для споживачів , тобто суму, яку вони готові заплатити за товар, а рівність означає, що точці перетину кривої попиту і кривої гранич. витрат (пропон.) відповідає суспільно ефективний обсяг випуску, тобто ресурси розподіл. ефективно. Якби монополія перетвор. на конкур. галузь, то суспільство виграло б від розшир. вироб-ва до рівня конкур. рівноваги. В умовах конкур. ринку надлишок споживача макс.. Він вимірюється площею фігури, розміщеної між лінією ринк. ціни, кривою попиту і віссю ординат. В умовах монополії через зростання ціни споживачі втрач. част. надлишку. Крім того, монополія обмежує рівень вироб-ва. Через це частина споживачів, які могли б купити цю продукцію за конкур. ціною, але не можуть купити за монопол., втрачають надлишок в сумі, заданій трикутником .
24. Поведінка фірм на ринку монопол. конкуренції. Моделі коротко- і довгострок. рівноваги монополісти. конкурента. Роль диферент. продукту і реклами
Монополістична конкуренція – ринк. структура, де відносно велике число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники, які незначно відріз. один від одного. До ринків монополісти. конкуренції віднос. ринки книг, ліків, спорттоварів, кави, мила, шампунів тощо. Монополіст. конкуренція має ознаки: - відносно велике число новел. фірм; - диференційована продукція; - деякий, проте обмеж. контроль над ціною; - нецінова конкуренція; - відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї. Оскільки продукція диферент., кожен виробник певної марки товару виступає як монополіст і має спадну криву попиту. Але вхід нових фірм у галузь вільний, отже, фірми конкурують між собою. Незважаючи на монопольну владу окремої фірми, кожна занадто мала, щоб значно впливати на заг. ринк. ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний. Отже, в умовах монополіст. конкуренції значний розвиток конкуренції поєд. з незначною монопол. владою над ринком. Ін. фірми ніяк не відреагують на його рішення. Проте відсутність бар’єрів входж. в галузь не дозволяє монополіст. конкуренту одержувати високі прибутки тривалий час. Входж. нових фірм у галузь розшир. Пропон. і зводить екон. прибутки до нуля. У короткострок. періоді число фірм в галузі є незмінним. Подібно до монополії, фірма приймає криву попиту на свою продукцію як задану, обсяг вироб-ва вона обирає відповідно до правила
, а ціну для даного обсягу знаходить на кривій попиту. У довгострок. періоді у випадку прибутковості в галузь починають входити нові фірми, приваблені можливістю одержати екон. прибуток. У міру появи нових фірм типова фірма втрачає част. свого попиту. Це означає, що попит стає ще більш еластичним. Кожна фірма починає втрачати прибутки. Зменш. числа фірм призводить до збіл. попиту на товари тих фірм, які залиш. на ринку. Отже, у стані довго строк. рівноваги всі фірми галузі одержують лише норм. прибуток.
На ринках з монополістичною конкуренцією не досягається ні ефективність розподілу ресурсів, ні мінімізація витрат. В умовах монополіст. конкуренції фірми виробляють менший обсяг, ніж найбільш ефективний з точки зору оптимізм. розподілу ресурсів. На рівні оптимат. обсягу вироб-ва ціна рівноваги перевищує гранич. витрати . Ще однією особливістю монополіст. конкуренції є те, що провідну роль у конкурентній боротьбі відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша диференціація продукції – підвищення її якості, поліпш. умов продажу; справна організація реклами. У фірм з’являється можливість контрол. не тільки пропонування, але і попит на свою продукцію. Значення будь-якої диференціації полягає в тому, що вона є джерелом підвищ. прибутковості фірми внаслідок здобуття виробниками обмеж. контролю над цінами на свою продукцію.
25. Особл. поведінки олігопол.. Моделі рівноваги олігополії
Олігополія – галузь, в якій більша част. продажу здійсн. кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринк. ціну вл. діями. Олігополію відріз. Хар-ні риси: - нечисленність фірм в галузі; - однорідна або диферент. продукція; - всезаг. Взаємозалеж. фірм; - значний контроль над ціною; - значні перешкоди входж. в галузь. На д-сть олігополії впливає те, що фірми зацікавлені в максиміз. галуз. прибутку, але кожна фірма при тому зацікавлена у максиміз. свого прибутку. Бар’єри входження в олігополіст. галузь досить високі і становлять одну з причин пошир. олігополії. Осн. бар’єром входж. є ефект масштабу. Особливою причиною існування олігополії є ефект злиття. До злиття фірми спонукають: прагнення досягти більш. ефекту масштабу, зміцнити свою ринк. владу тощо. Складність побуд. моделі олігополії зумовлю. причинами. По-перше, олігополія має багато проявів. Продукція олігополіст. галузі може бути як стандартиз., так і диферент.. Бар’єри до входження в різних галузях також різні. По-друге, наявність всезаг. взаємозв’язку між фірмами, неможл. передбач. реакцію конкурентів є головним фактором невизначеності. Моделі. Гол. складність у побудові моделі поведінки олігополії – обмеження, з якими стикається фірма. Крім заг. обмежень – витрат вироб-ва і попиту – олігополіст має специф. обмеження: дії конкуруючих фірм. Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів наз. олігополіст. взаємозв'язком. У мікроекономіці не існує єдиної моделі олігополії. Модель Курно – модель простої дуополії. Це модель для олігополістів, які поділили ринок симетрично, виробляють однорід. продукцію і мають рівну екон. силу. Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можл. рішень конкурентів. Обидві фірми приймають рішення одночасно. Ціна, яку фірми приймуть, залеж. від сумарного обсягу вироб-ва обох фірм: де і – обсяги випуску фірми 1 і фірми 2. Крива реакції – крива, що показує, який обсяг продукції буде виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягу вироб-ва ін.. Набір рівнів вироб-ва двох фірм, що відповідають точці рівноваги , наз. рівновагою Курно. Модель Бертрана описує ринк. ситуацію, за якої дві фірми виробляють однорідну продукцію. Але змін. стратегічний показник – фірми вибирають ціни, а не обсяги випуску. Цінова конкуренція змушує обидві фірми знизити ціну до рівня граничних витрат, за якої вони отримують нульовий екон. прибуток. Модель Штакельберга для випадку, коли одна з фірм є лідером, має більшу екон. силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсяг вироб-ва.
26. Модель олігополістичного ціноутвор.. Явні і таємні змови
Олігополія – галузь, в якій більша част. продажу здійсн. кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринк. ціну вл. діями. Проблема стратегічної взаємодії фірм є центральною у дослідж. поведінки олігополістів. Стратег. рішення олігополістичних фірм вивчаються за допом. теорії ігор. Екон. ігри можуть бути кооперат. або некооперативними. Гра є кооперативною, якщо змова гравців можлива, і некооперат., якщо змова між учасниками неприпустима. Існують концепції домін. і недомінуючої стратегій. Домінуюча стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення гравцем, незалежно від дій конкурента. Недомір. стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення одним гравцем залежно від того, що робить суперник. На олігополіст. ринку діють сили: зацікавленість фірм у максимізації сукупної маси прибутку для всієї галузі, яка породжує тягу до змови і спільних дій, і егоїстична зацікавленість кожної фірми у максиміз. своїх власних прибутків шляхом зниж. ціни на продукцію, що штовхає фірми до порушення угод. Олігополіст. ціноутворення виявляє взаємопов’язані тенденції: з 1-го боку, ціни олігополіст. ринку негнучкі, вони змінюються рідше, ніж в умовах досконалої конкуренції і навіть чистої монополії; з ін. боку, – найбільш імовірно, що коли ціни змін., то одночасно у всіх фірм, – відображ. схильність олігополістів до таєм. змови. Розроблені моделі олігополіст. ціноутвор. признач. для пояснення його стабільності.
27. Попит фірм на один і декілька факторів вироб-ва. Оптимат. співвідн. ресурсів
У короткострок. періоді, коли змінним є лише один ресурс і дія закону спадної віддачі зумовл. спадання продуктивності дод. од-ць ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної к-сті покупок фактора вироб-ва з метою максимізації чистої вигоди. Попит фірми на ресурс відображ. множина співвідношень граничної доходності ресурсу і його к-сті. Попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкур. виробника Зміни у попиті фірми на ресурс і відповідне зміщ. всієї кривої попиту визнач. детермінанти: 1) зміна попиту на гот. продукцію – впливає на через залежну від споживчого попиту ціну готової продукції фірми ; 2) зміна продуктивності ресурсу впливає на MRP внаслідок зміни MP; 3) зміна цін ін. ресурсів має різні наслідки для взаємозамінних і взаємодоповнюваних ресурсів. Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни 1-го з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни зменшує попит на відносно дорожчий ресурс, ефект обсягу випуску збільш. попит на обидва ресурси при зниж. ціни 1-го з них. Сукупна дія цих ефектів визначає кінцевий вплив на зміну попиту, напрямок зміщення кривої попиту на ресурс. Осн. правило мініміз. видатків на заданий обсяг продукції: мін. витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідн. ресурсів, для якого віднош. гран. продуктивн. ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів. У заг. вигляді це правило наз. правилом оптимат. співвідн. ресурсів: .
28. Пропонування та рівновага на конкурентному ринку праці. Монопсонія і двостороння монополія на ринку праці.
Крива пропонування галузі і економіки в цілому – крива сукуп. ринк. пропонування – є зрост. функцією ціни праці . Позит. нахил кривої пов’язаний з ефектами заміни і доходу. Крива пропонування праці для фірми– покупця на конкуре. ринку праці, показує, яку ціну фірма повинна заплатити за бажану к-сть праці. Оскільки обсяг попиту окремої фірми відносно ринку в цілому надто малий, вона може придбати будь-яку к-сть праці за наявною ринк. ставкою зарплати, ніяк не впливаючи на її рівень, тому пропон. праці для фірми абсол. еластичне. Крива пропонування є горизонт. лінією на рівні ринкової ставки ЗП, з величиною якої співпад. сер. і гран. видатки фірми: .У т. рівноваги , або – гран. видатки на ресурс рівні цінності гранич. продукту праці. Монопсонія стикається з кривою ринк. пропон. праці, яка відображає сер. видатки наймача. Монопсонія призводить до неефективного викор. ресурсів суспільства: воно одержує меншу к-сть продукції, а всі робітники отримують ставку зарплати не на рівні їх продуктивності, а на рівні сер. видатків на ресурс, що збільш. прибуток монопсоніста. Двостор. монополія виникає, коли профспілка як продавець праці стик. з покупцем–монопсоністом. Монопсоніст приймає рішення згідно правила , профспілка – подібно до простої монополії на ринку товарів: к-сть робітників відповідає точці перетину і , а ставка ЗП визнач. за кривою попиту на працю.
29. Ринки капіталу. Сучасна цінність капітального активу. Особливості ринку землі
Гол. особливість ринків капіталу і землі полягає у тому, що ці ресурси є товарами довгот рив. викор., тому рішення фірм щодо їх залуч. завжди повинні враховувати фактор часу. Розріз. ринки капіталу: - ринок фін. капіталу; - ринок капіт. активів, або фіз. капіталу; - ринок капіт. послуг, або оренд. ринок. На ринку фін. капіталу продають і купують ЦП і гр. кред. ресурси. Фін. капітал має цінність, оскільки надає можл. придбати реал. багатство – фіз.. капітал. Зрост. запасу фіз.. капіталу відб. завдяки інвестиціям – процесу створ. нового капіталу за рахунок фін. ресурсів. Фірма має джерела фін-ня довгострок. інвестиц. проектів: - вл. гр. ресурси; - залуч. гр. ресурси; - позич. гр. ресурси. Основними учасниками ринку фін. капіталу є фірми, які формують попит на кред. кошти для реалізації довго строк. інвестиц. проектів, і домогосподарства, які формують пропонування позич. коштів за рахунок заощаджень. Ціна капітального активу – сума грошей, за яку одиниця капіталу може бути куплена або продана у кожний даний момент. Вона включає сучас. цінність потоку майб. платежів, отрим. власником за весь період викор. даного активу. Сучас. (поточна) цінність майб. платежів – сього. значення суми, яка може бути виплачена в майб.. Процедура, за допом. якої обчисл. сьогод. значення суми, яка може бути одержана в майб., наз. дисконтуванням. Пропонування землі абсол. нееластичне, тому ціна землі залежить лише від змін у попиті на неї. Ціна землі як безстрокового активу – капіталізована земельна рента. Ділянка продається за таку суму, яка у разі її альтернативного викор. принесе доход, рівний земел. ренті.
30. Дефекти ринку і проблеми державного регулювання
Сучас. ринок неспромог. вирішити багатьох важливих проблем екон. розвитку через наявність притам. йому дефектів: - цикліч. хар-ру екон. розвитку; - монопол. влади, недостатньої інформованості ринк. суб’єктів; - неспроможності забезпечити вироб-во сусп. благ; - зовн. ефектів екон. д-сті. Неспромог. ринку зумовлюють необхідність держ. втручання у його функт-ня. Сучасна держава виконує ряд функцій регулювання екон. процесів: - забезпечення правової основи ефектив. Функт-ня ринк. економіки; - стабілізація економіки; - перерозподіл доходів і матер. благ; - підтримка конкуренції; - коригування зовн. ефектів; - регулювання розподілу ресурсів для забезпечення сусп. благами. Держава здійснює регул. д-сті природ. монополій, що виникають у галузях, де зростання обсягів вироб-ва супроводжується значною економією на масштабах. У процесі держ. регул. екон. д-сті ринк. суб’єктів проявляються певні вади або неспроможність самої держ. влади. Будь-яке суспільство по суті змушене робити компромісний вибір між двома неспроможностями – неспроможністю ринку і
неспроможністю держ. Вла