Зміст
Вступ………………………………………………………………….........................6
Розділ 1. Теоретична частина
Теоретичні основи вивчення методів статистичного дослідження роздрібного товарообороту………………………………………………….……...…8
1.1. Поняття про види товарообороту, їх склад і соціально-економічне значення статистичного вивчення роздрібного товарообороту…………….…....….8
1.2. Вивчення обсягу і структури роздрібного товарообороту на торгових підприємствах……………………………………………………………………..…....10
1.3. Показники статистики товарних запасів роздрібної торгівлі. Показники швидкості обертання товарної маси. Моделі оптимізації товарних запасів…………………………………………………………………………….…..…12
1.4. Аналіз забезпеченості населення мережею торгових підприємств………...14
1.5. Статистика продуктивності праці в торгівлі. Показники цін і витрат обігу в торгівлі……………………………………………………………………… .. 15
Розділ 2. Розрахункова частина
Завдання 1…………………………………………………………………….. ...21
Завдання 2………………………………………………………………………..23
Завдання 3………………………………………………………………………..25
Завдання 4………………………………………………………………………..26
Завдання 5………………………………………………………………………..30
Завдання 6………………………………………………………………………..33
Завдання 7………………………………………………………………………..34
Висновки……………………………………………………………………………..37
Список використаної літератури ……………………………………………….38
ВСТУП
Статистика - багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою.
У сучасному суспільстві статистика стала одним з найважливіших інструментів керування економічними процесами. Вона збирає інформацію, що характеризує розвиток економіки країни, культури й життєвого рівня народу. За допомогою статистичної методології вся отримана інформація узагальнюється, аналізується й у результаті дає можливість побачити струнку систему взаємозв'язків в економіці, яскраву картину й динаміку розвитку, дозволяє робити міжнародні зіставлення.
Статистика як наука покликана відображати реалії суспільного життя, його проблеми, успіхи і невдачі.
Завдання статистики товарообігу роздрібної торгівлі повинні відбивати процес задоволення попиту населення на споживчі товари, показати, якою мірою розвиток роздрібної торгівлі відповідає вимогам сучасним умовам, виявити пропорційність її розвитку. Першочерговим завданням статистики є оптимізація звітності приведення обсягу інформації до потреб системи управління в умовах переходу до ринкових відносин. Впровадження замість суцільної звітності вибіркових обстежень, одноразових обліків, опитувань приведе до поглиблення аналізу. Це стосується передусім інвестиційних процесів, використання виробничого потенціалу, ресурсозбереження, збалансованості економіки, соціальної сфери, моральних і екологічних проблем. Крім того, слід розширити прогнозні функції статистики.
У даній роботі будуть розглянуті такі розділи статистики як статистичний аналіз роздрібного товарообігу, а також запаси й обіговість товарів.
Вирішуючи поставлені завдання, статистика товарообігу роздрібної торгівлі повинна повно й об'єктивно, на науковій основі охарактеризувати обсяг і структуру продажу товарів населенню, виявити основні пропорції, тенденції й причинно-наслідкові зв'язки роздрібного товарообігу, розкрити резерви більше повного задоволення попиту населення в товарах народного споживання через роздрібну торговельну мережу. Вона повинна забезпечувати керівні й планові органи інформацією, що може бути використана для планування й керівництва торгівлею, давати попереджуючу, прогнозну інформацію.
Методологія статистики товарообігу роздрібної торгівлі використає практично всі методи й прийоми, розроблені загальною теорією статистики, математичною статистикою, а також інші математико-економічні методи.
Забезпечення вірогідності і надійності статистичної інформації можливе за умови підвищення наукового рівня всієї статистичної методології, наближення її до методології і стандартів світової практики. Це стосується, зокрема, методології оцінки збалансованості матеріальних і фінансових ресурсів, визначення витрат в народному господарстві, побудову зведених індексів, аналізу динаміки інформаційних процесів і купівельної спроможності грошей, оцінки життєвого рівня населення, обчислення індексів - дефляторів за макроекономічними показниками.
Виділяють такі чотири складові частини статистики:
загальна теорія статистики, де розглядаються категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засоби аналізу;
економічна статистика, яка вивчає явища і процеси, що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і метода вивчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого;
галузеві статистики (промислові, капітального будівництва, сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та ін.), які розробляють зміст і методи обчислення показників, що відображають особливості кожної окремої галузі;
соціальна статистика, предметом якої є вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.
Головним показником діяльності торгових підприємств і організацій є товарооборот, який, по-перше, відображає сутність торгової діяльності, і, по-друге, на ньому в тій чи іншій мірі базуються інші показники торгівлі.
Метою курсової роботи є дослідити види і склад товарообороту, вивчити обсяги та структуру роздрібного товарообороту, проаналізувати забезпечення населення мережею торгових підприємств і розкрити суть таких показників, як продуктивність праці, ціна і витрати обігу в торгівлі.
Курсова робота складається з двох частин. Перша частина - теоретична - розкриває сутність товарообороту, продуктивності праці цін та витрат обігу. Друга частина – практична.
Розділ 1. Теоретична частина.
Теоретичні основи вивчення методів статистичного дослідження роздрібного товарообороту
1.1. Поняття про види товарообороту, їх склад і соціально-економічне значення статистичного вивчення роздрібного товарообороту.
Торгівля - це сфера обороту предметів споживання. Вона виконує: опосередковану функцію, зв'язуючи виробництво і споживання, місто і село, різні форми власності, різні регіони і т д.
Матеріальні блага, які створені у галузях матеріального виробництва, доводяться до споживача в процесі товарного обороту, який представляє суму продажу товарів за який-небудь період часу. Головним він являється, по-перше, тому що відображає сутність торгової дійсності, і , по-друге, тому що інші показники торгівлі в тій чи іншій мірі базується на ньому.
Розвиток і удосконалення товарного обороту тісно пов'язані з економічною та соціальною ефективністю суспільного виробництва, - відновленням у грошовій формі вартості виробленого продукту, задоволенням платоспроможного попиту населення, активним впливом через договірну систему на підвищення якості продукції, зниження її собівартості, скороченням витрат часу на обслуговування.
Сукупність актів купівлі-продажу товарів можна звести до таких товарних операцій за ознаками продавця та покупця:
продаж товарів тими, що їх виробляють, безпосередньо споживачам;
продаж товарів тими, що їх виробляють, торговим організаціям для подальшого продажу;
продаж товарів одними торговими організаціями іншим організаціям для подальшого продажу;
продаж товарів торговими організаціями споживачам.
На основі розмежування актів купівлі-продажу по їх ролі в процесі руху товарів товарооборот поділяється на оптовий і роздрібний.
Оптовим товарооборотом називається сума продажу торговим організаціям для подальшого продажу. Основне завдання оптової торгівлі - забезпечити оснащення роздрібної торгівлі товарами в потрібній кількості і асортименті з відповідністю до попиту населення.
Роздрібний товарооборот – це сума продажу товарів безпосереднім його споживачам ( в основному населенню). Товарооборот ринкової торгівлі також являється роздрібним.
Важливою формою скорочення кількості ланок, через які проходить товар, є розширення прямих зв'язків торгових підприємств з виробництвом, надходження товарів безпосередньо від виробничих підприємств у торговельну мережу, коли це можливо та раціонально.
Щоб розрахувати середню кількість ланок, через які проходить товар, треба знати валовий товарооборот, який дорівнює сумі роздрібного та оптового товарообороту та чистий товарооборот. Останній визначають виключенням з валового товарообороту повторного рахунку, або як суму роздрібного товарообороту і продажу товарів торговим організаціям інших торгових систем. Наприклад, для державної торгівлі чистий товарооборот дорівнює сумі роздрібного товарообороту і продажу товарів системі споживчої кооперації або іншим системам. У масштабі всієї країни чистий товарооборот дорівнює роздрібному.
Середня кількість ланок, через які пройшов товар, характеризує коефіцієнт ланковості. Він дорівнює частці від ділення валового товарообороту на чистий. Збільшення кількості ланок стримує рух товарів, збільшує час: обороту і товарні запаси. Це збільшує потребу в складських приміщеннях, підвищує рівень витрат. Статистичний аналіз повинен виявити зайві ланки для розробки методів раціоналізації товарообігу.
Роздрібний товарооборот - найбільш важливий плановий і звітний показник діяльності торгівлі. Він входить в число основних народногосподарських показників рівня життя населення. Роздрібний товарооборот зростає абсолютно і в розрахунку на душу населення.
Статистика вивчає види роздрібного товарообороту: роздрібної мережі та громадського харчування. Виручка торгових організацій у вигляді роздрібного товарообороту є найважливішим джерелом прибуткової частини касового плану закладів банку.
Роздрібний товарообіг являє собою останню, кінцеву стадію руху товарів у сфері обігу, коли товари зі сфери обігу надходять у сферу особистого (індивідуального або спільного) споживання.
Роздрібний товарообіг ставиться до числа найважливіших народногосподарських показників. Він відбивають економічні й соціально-економічні процеси, що відбуваються в житті країни. Роздрібний товарообіг тісно зв'язаний з багатьма показниками розвитку народного господарства, з державним бюджетом, грошовим обігом.
Всі відомі статистичні методи аналізу роздрібного товарообігу відрізняються своєю універсальністю. Це означає, що їх з рівним успіхом можна застосовувати для рішення завдань на всіх рівнях загальної торговельної системи, починаючи з магазина й кінчаючи торгівлею як галуззю народного господарства.
У сфері товарного обігу роздрібний товарообіг впливає на інші показники торгівлі, зокрема на товарні запаси і їхню оборотність, витрати обігу, прибуток і рентабельність, продуктивність праці в торгівлі й т.д. Разом з тим він сам випробовує відомий вплив товарних запасів, трудових і грошових витрат, стану матеріальної бази торгівлі й т.п..
Роздрібний товарообіг - складний і багатогранний показник. По-перше, він характеризує обсяг товарної маси, що перейшла зі сфери товарного звернення до сфери особистого споживання.
По-друге, роздрібний товарообіг, що являє собою обмін товарів на гроші, в основному на грошові доходи населення, характеризує як грошовий виторг торгівлі, так і суму витрат на покупку товарів. Ця остання складається із частини трудових доходів населення, заробітної плати, доходів колгоспників і т.п. , а також із суспільних фондів споживання - пенсій, стипендій, грошових пільг і виплат і інших джерел.
До складу роздрібного товарообороту входить виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних за бартером.
До складу роздрібного товарообороту включається також відпускання товарів за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі та мережі громадського харчування окремим категоріям установ.
У період становлення ринкової економіки, коли відбувається розширення кола учасників торговельної діяльності, споживчий ринок набирає різноманітних форм, утворюються нові канали реалізації товарів населенню. Для повноти обліку роздрібного товарообороту виокремлюють такі його складові:
організований ринок. Він охоплює реалізацію товарів через офіційно зареєстровану торговельну мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування, комерційно-комісійну торгівлю (мережа невеликих палаток, магазинів, кіосків, секцій у магазинах і т д). До цієї категорії належать також реалізація товарів населенню безпосередньо виробничими підприємствами, організаціями, виробництвами і т.п.
міські ринки сільськогосподарської продукції. Охоплюють реалізацію селянами, фермерами, окремими громадянами, колективними господарствами та іншими підприємствами сільськогосподарської продукції, виробленої у своїх господарствах, а останнім часом і імпортної сільськогосподарської продукції.
неорганізований ринок. Охоплює реалізацію приватними особами товарів як вироблених у країні, так і завезених із країни далекого і близького зарубіжжя, у порядку вільної торгівлі у спеціально відведених місцях.
1.2. Вивчення обсягу і структури роздрібного товарообороту на торгових підприємствах.
Зростання роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури - змінюється співвідношення між продовольчими та непродовольчими товарами, підвищується частка товарів культурно-побутового призначення, цінних продуктів харчування тощо. При цьому покращується структура народного споживання. Крім того, вивчення структури роздрібного товарообороту має велике значення для аналізу і планування господарської діяльності торгових підприємств, оскільки продаж різних товарів потребує неоднакових затрат та їх реалізацію і, таким чином, зміна структури товарообороту впливає на рівень витрат обертання. У торгових організаціях облік обсягу продажу окремих товарних груп не здійснюється. Тому цей обсяг визначають балансовим методом на основі такої рівності:
Товарні запаси на початок звітного періоду + надходження товарів за звітний період = відпуск товарів у громадське харчування + продаж оптом та інші документовані виграти які не є роздрібним товарооборотом + продаж у порядку роздрібного товарообороту та інші не документальні витрати + товарні запаси на кінець звітного період.
У структурі роздрібного товарообороту виділяють також оборах торгово-закупівельних кооперативів і кооперативів громадського харчування по продажу продовольчих і непродовольчих товарів народного споживання від продажу продукції населенню, продаж товарів, які прийняті від кооперативів і громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю.
Статистика аналізує дані про динаміку показників обсягу та структури роздрібного товарообороту в порівнянних цінах та цінах відповідних років.
В показник обсягу роздрібного товарообороту торгової мережі входить готівкова виручка торгових підприємств: надходження від підприємств і організацій по безготівковому розрахунку; продажу в кредит , по розписці, у формі шляхової торгівлі по замовленнях; платежі за побутовий ремонт, індивідуальне пошиття та інші види обслуговування населення; плата за доставку населенню товарів на прокат та інші.
Статистика вивчає дані про товарооборот суспільного харчування як один з видів роздрібного товарообороту.
Сучасна методологія вивчення й аналізу роздрібного товарообігу досить різноманітна. У її арсеналі є велика кількість порівняно простих методів, що не вимагають складних обчислень, але що дозволяють одержати важливі результати. Особливо широко в аналізі роздрібного товарообігу використається метод угруповання, а також індексний метод (індексна методологія). Індексний метод порівняно простий. Проте, він дозволяє ідентифікувати вплив окремих факторів на обсяг роздрібного товарообігу й одержати аналітичну інформацію, украй коштовну для практичного керівництва торговельними підприємствами й прийняття господарських рішень.
Програма аналізу роздрібного товарообігу включає: розрахунок різних відносних показників, вивчення динаміки й структури роздрібного товарообігу, структурних зрушень, виявлення впливу окремих факторів на зміну величини роздрібного товарообігу, установлення об'єктивних взаємозв'язків між основними параметрами роздрібного товарообігу й витратами обігу, чисельністю торговельних працівників, розміром торговельної площі й ін. Розглянемо основні процедури аналізу роздрібного товарообігу.
Відповідно до діючого законодавства кожне торговельне підприємство щодня здає торговельний виторг на розрахунковий рахунок у банку. Розраховується спеціальний коефіцієнт інкасації (К). Чисельно він дорівнює:
Торгівельна виручка
К = —————————————————— * 100 %
Об’єм роздрібного товарообігу
В структурі товарообороту суспільного харчування виділяють дві основні категорії - продажу товарів особистого виготовлення (готові вироби і напівфабрикати, виготовленні на підприємствах суспільного харчування шляхом холодної і теплової кулінарної обробки - обідні страви, гарячі і холодні закуски та інші вироби особистого виготовлення) і продажу купівельних товарів, які реалізують в готовому вигляді без кулінарної обробки ( хліб, напої і т.д.).
Важливим завданням розвитку суспільного харчування є постійний ріст в його товарообороті частки продукції особистого виробництва.
Частину своєї продукції підприємства суспільного харчування можуть продавати не тільки безпосередньо споживачам (в роздрібному продажі), але і оптом. Це пов’язано з концентрацією виробництва напівфабрикатів на фабриках-кухнях, що звільняє частину підприємств суспільно харчування від первинної обробки сировини. Виходячи з цього, весь товарооборот суспільного харчування лишається на роздрібний продаж населенню і продаж оптом підприємствам і організаціям суспільного харчування.
Продукцію особистого виготовлення враховують не тільки по вартості, але і в натуральному вираженні, наприклад, обідню продукцію враховують в тисячах блюд (перше, друге, солодкі страви, холодні .закуски і т.д.).
Структура роздрібного товарообороту відображає відношення між продовольчими і непродовольчими товарами, асортиментний склад продажі. Крім того роздрібний товарооборот характеризується показниками товарних запасів і надходження (закупки) товарів
1.3. Показники статистики товарних запасів роздрібної торгівлі. Показники швидкості обертання товарних мас. Моделі оптимізації товарних запасів.
Для того щоб процес реалізації був безперервним, певна частина товарів має перебувати у вигляді товарних запасів.
Статистка вивчає товарну структуру запасів у окремих ланках торгівлі - оптовій та роздрібній. Крім того, аналізують розподіл їх за призначенням, розрізняючи такі види запасів: поточного зберігання, які призначенні для нормального розвитку товарообороту; дострокового зберігання, які утворюються за рахунок товарів сезонного попиту (зимовий та літній одяг, сезонних продуктів - картопля, овочі, фрукти); дострокової доставки, що утворюються в торгових організаціях, які працюють у віддалених регіонах.
Показники реалізації товарних запасів і надходження балансово-взаємозв'язані, що відображаються формулами:
Зп + Н = Р + Зк, звідси
Р=3п + Н - Зк,
Зп + Н= Р + Ві+Во+Зк, звідси
Р=3п + Н-Ві-Во-Зк,
де Зп, Зк - товарні запаси відповідно на початок і в кінцях періоду;
Н - надходження (закупка) товарів;
Ві - інші вибуття;
Во - очевидні витрати;
Р - реалізація товарів.
Товарні запаси, які знаходяться в роздрібній торговій мережі і на складах оптових баз, необхідні для забезпечення ритмічної роботи торгових підприємств, широкого асортименту товарів і найбільш повного задоволення попиту споживачів (мал. 1.1).


Мал.1.1 Класифікація запасів товарів по місцю в процесі відтворення.
Товарооборотність являється одним із головних показників в торгівлі, оскільки її прискорення являється одним із способів підвищення конкурентоспроможності товару і підприємства.
Під товарооборотністю розуміють час оборогу товарів з дня їх надходження до дня реалізації і швидкість обігу товарів.
Період часу, протягом якого товар знаходиться у сфері обігу, називають часом обігу. Він безпосередньо пов'язаний з розміром товарного запасу. Чим більшій обсяг товарних запасів відносно до товарообороту, тим тривалішим буде процес обігу, і навпаки. Економія часу в сфері обігу приводить до прискорення усього процесу відтворення.
Час оборогу, або товарооборотності, розраховують за формулою:
Ч=ЗD/ТО,
а швидкість обігу
Ш=ТО/З,
де 3 - середній запас;
D – кількість днів у періоді;
ТО - товарооборот.
Різні товари здійснюють оборот з неоднаковою швидкістю, тому на швидкість товарообороту усіх товарів впливає зміна структури, тобто співвідношення між окремими товарними групами. Виходячи з цього, при аналізі динаміки середньої швидкості всього товарообороту важливо визначити, якою мірою вона змінюється за рахунок швидкості обороту окремих товарних груп та структури товарних запасів.
Балансовий метод і інвентаризація, доповнюючи один одного, дозволяють виявити недостачі й розтрати товарів у торговельній мережі.
Залежно від практичних цілей абсолютна величина товарних запасів визначається в натуральному або грошовому вираженні. Натуральні одиниці виміру переважають у торгівлі продовольчими товарами. Однак одних абсолютних величин недостатньо, щоб судити про ступінь забезпеченості товарообігу товарними запасами. Якщо просто зіставити торговельні підприємства з однаковою товарною номенклатурою, то в більшому обсязі виявиться товарний запас на підприємстві, що має більший товарообіг. Визначити ж, у якого з підприємств вище забезпеченість запасами, можна, лише обчисливши відносний показник забезпеченості товарообігу товарними запасами. Розрахунок виробляється по формулі:

Виражений у днях товарообігу товарний запас показує, за скільки днів може бути продана маса товарів, складова товарний запас. Цей показник може бути обчислений як по окремих товарах і товарних групах, так і в цілому по торговельній організації.
1.4. Аналіз забезпеченості населення мережею торгових підприємств.
Торгівля та громадське харчування віднесені до сфери матеріального виробництва як галузі, що забезпечують просування товарів до споживача на стадії обігу, а також надають послуги шляхом передачі товарів. Таким чином, розвиток торгівлі та громадського харчування можна оцінювати не тільки показниками товарообігу, обігу товарних запасів, але насамперед показниками, що характеризують рівень та якість торгового обслуговування населення. Зростання рівня життя населення залежить не лише від збільшення обсягів виробництва та якості товарів народного споживання та продуктів харчування, а й від своєчасного доведення цих товарів до споживача.
Можливість вирішення цієї задачі обумовлена дією двох груп факторів: екстенсивних та інтенсивних. До першої належать фактори, що сприяють розвитку торговельної мережі та вдосконаленню її матеріально - технічної бази. Друга група включає організаційні фактори, дія яких передбачає прискорення впровадження передових методів торгівлі та економічні фактори, що стимулюють робітників торгівлі до підвищення якості своєї праці.
Статистична звітність по торгівлі та громадському харчуванню дозволяє обчислити кілька показників для оцінки якості обслуговування населення:
обсяг товарообороту в розрахунку на одну людину;
обсяг товарообороту в розрахунку на 1 м² торгової площі;
кількість торгових підприємств в розрахунку на 1 м² площі регіону, що вивчається;
розмір торгової площі на 10 тисяч чоловік населення;
частка фасованих товарів в загальному товарообороті.
За допомогою названих показників важко знайти причину динамічних чи територіальних відмінностей. Вони не беруть до уваги ні рівень задоволення потреб населення в окремих товарах, ні зміни в структурі товарообороту. І коли зміни в структурі товарообороту можуть бути виявлені шляхом порівняння показників, обчислених за базисною ( або звітною) структурою, дані про яку також наводяться у формах статистичної звітності, то рівень задоволення потреб може бути виявлений лише за допомогою спеціально проведеного обстеження.
Наявність спеціалізованих та універсальних магазинів, відомчих їдалень та підприємств громадського харчування загального користування потребує розрахунку та аналізу показників в розрізі груп торгових підприємств. При їх порівнянні слід брати до уваги також розмір населених пунктів, наявність курортних зон, сезонність та інші фактори, що впливають на роботу торгівлі та громадського харчування.
Слабкі аналітичні можливості показників середньої торгової площі магазинів, середнього числа місць в підприємствах громадського харчування, середньої чисельності відвідувачів та покупців у магазинах, що часто приводились раніш у статистичних публікаціях, у наш час не знаходять практичного використання, а тому н не можуть бути рекомендовані для оцінки торговельного обслуговування.
1.5.Статистика продуктивності праці. Показник цін і витрат обігу в торгівлі.
Найбільш загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів ( персоналу ) підприємства є продуктивність праці робітників.
В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу ( годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік ) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції ( виконання робіт чи послуг).
Зростання продуктивності праці є однією з найголовніших умов розвитку суспільного виробництва. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва ( регіональне розміщення продуктивних сил, розвиток науки і техніки, вдосконалення форм організації виробництва, праці і управління, зростання та раціональне використання кваліфікації робочої сили та ін.).
Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці робітників торгівельного підприємства є виробок, який визначається середнім розміром товарообігу на одного працівника підприємства:
П=Т/n,
де П - середня виробка на одного працівника, грн.
Т - розмір товарообігу за період у фактичних цінах, грн.
n - середньоспискова чисельність працівників підприємства, чол.
Цей показник характеризує обсяг товарообігу реалізованого одним працівником підприємства торгівлі за певний проміжок часу.
Незважаючи на широке використання та простоту розрахунку, рівень та динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіз.
Він не враховує трудомісткості реалізації окремих товарних груп, зрушень в структурі товарообігу та змін в трудомісткості продажу товарів. Крім того, в умовах інфляції зростання обсягу товарообігу відбувається не в результаті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а в зв'язку зі зміною рівня цін на товари.
Зворотною характеристикою продуктивності прані є трудомісткість t, яка характеризує витрати праці на виробництво одиниці продукції,
t = Т/q
де q - загальна кількість виготовленої за період продукції;
Т - сумарні витрати робочого часу у цьому періоді.
Практичне використання того чи іншого показника рівня продуктивності пралі зумовлене конкретними потребами аналізу. Показник П характеризує прямий результат використання робочої сили (живої праці) і може порівнюватись з характеристиками використання інших ресурсів виробництва (уречевленої праці), наприклад, з продуктивністю одиниці виробничого устаткування або з фондовіддачею. У зв'язку з цим, цей показник є основною характеристикою продуктивності праці у статистичній звітності. Трудомісткість t на практиці використовують як базу для визначення загального розміру необхідних витрат праці на виробництво заданої кількості продукції, а також для розрахунку загальної кількості виготовленої продукції у трудових вимірниках.
Залежно від одиниць вимірювання продукції розрізняють натуральні, умовно - натуральні, вартісні та трудові показники продуктивності праці. Загальні витрати праці, які використовують при обчисленні її продуктивності, можуть бути виражені у людино-годинах, людино-днях або у середньосписковій чисельності робітників чи працюючих.
Витрати обігу містять в собі витрати, пов'язані з доведенням продукції до кінцевого споживача, які здійснюються у сфері обігу. Економія витрат обігу є істотним джерелом зниження суспільно необхідних витрат праці. Велике значення має економія так званих "чистих" витрат обігу, пов'язаних з безпосередньою купівлею - продажем та втратами товарів, грошовим обігом, кредитом та іншими витратами, які не пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу та які компенсуються за рахунок національного доходу.
При плануванні, аналізу динаміки та виконання плану витрат, пов'язаних з обігом суспільного продукту, враховують особливості галузей сфери обігу.
Показником рівня витрат на перевезення є витрати на умовну одиницю роботи транспорту: 10 тонно - кілометрів (тонно-міль), 1000 кубічних метрів газу та ін. Витрати на перевезення у транспортних організаціях вивчають у розрізі таких статей: заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, паливо, пальні та мастильні матеріали, електроенергія, матеріали, інші витрати. По окремих видах транспорту цей перелік доповнюється статтями, пов'язаними з їхньою специфікою. Так, у водному, повітряному, автомобільному транспорті окремо враховують витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування засобів транспорту; трубопровідному - втрати газу й нафти у трубопроводах тощо.
Показником рівня витрат на підприємствах зв'язку є сума експлуатаційних витрат на 100 гри. виторгу від надання послуг. Експлуатаційні витрати підприємств зв'язку розподіляються за такими статтями: заробітна плата робітників основної діяльності, відрахування на соціальне страхування, включаючи держзабезпечення; матеріали: паливо та запчастини; електроенергія на виробничі потреби; перевезення пошти; амортизаційні відрахування; інші витрати. У складі інших витрат виділені адміністративно-управлінські, експлуатаційно-господарські та ін.
Витрати торгових підприємств та підприємств громадського харчування поділяють на такі види: транспортні витрати; заробітна плата основна і додаткова; витрати на оренду та утримання будинків, приміщень, споруд та інвентарю, включаючи позавідомчу охорону та поточний ремонт; зношення сан спецодягу, білизни їдалень, малоцінного інвентарю, посуду, обідніх приборів; витрати на зберігання, доробку, підсортування та пакування товарів; витрати на паливо, пар та електроенергію на виробництві; витрати на утримання холодильних установок, на рекламу; витрати на тару (за виключенням прибутків); інші витрати. Особливістю врахування витрат у цих галузях є те, що втрата товарів та продукції при перевезенні, зберіганні і видачі включається у витрати тільки у межах встановлених норм природних втрат.
Втрати обігу організацій матеріально-технічного забезпечення та заготівельних організацій розраховують за такими статтями: витрати на завіз товару: витрати на зберігання, доробку та реалізацію товарів; витрати на утримання апарату управління; інші витрати, пов'язані з основною діяльністю.
До основних статистичних характеристик витрат обігу належать їх загальна сума і структура, відносний рівень витрат і показники його динаміки, а також абсолютна економія або перевитрати, що пов'язані зі змінами рівня витрат.
Відносний рівень витрат обігу характеризує частку цих витрат у товарообороті.
Розмір зниження рівня витрат обігу - це різниця між рівнями витрат у звітному та базисному періодах.
Темп зниження рівня витрат обігу розраховують діленням розміру зниження на базисний рівень витрат обігу.
Абсолютну економію або перевитрати, що пов'язані зі зміною рівня витрат обігу, визначають порівнянням фактичної суми витрат звітного періоду з їх можливим обсягом зі збереженням базисного рівня.
На рівні окремих організацій та галузей розглянуті показники визначають у розрізі кожної категорії товарообороту. На рівні народного господарства показники витрат обігу розраховують виходячи з розмірів роздрібного товарообороту та загального обсягу витрат обігу організацій торгівлі і громадського харчування.
Ціна - це грошове вираження вартості товару, яке відбиває суспільно необхідні витрати праці, пов'язані з його виробництвом та обігом до моменту кінцевого споживання.
Ціна виробництва характеризує суспільно необхідні витрати праці на утворення матеріальних благ в основних галузях матеріального виробництва. Витрати, пов'язані з подальшим рухом товарів до моменту кінцевого споживання, відбиваючи тарифні ставки та націнки галузей обігу. Кінцеві ціни споживання - це сукупні витрати суспільної праці на виробництво та обіг конкретних матеріальних благ.
У масштабі всього суспільства сума цін утвореного продукту збігається з його загальною вартістю. Разом з тим ціни на конкретні види та окремі групи матеріальних благ можуть відхилятися бід їх фактичної вартості.
Достатньо точно відображають вартість конкретних видів продукції, ціни одночасно є інструментом перерозподілу національного доходу з урахуванням потреб суспільства. Система цін та методика ціноутворення активно діють на рівень витрат суспільної праці, витрати виробництва та його ефективність.
У народному господарстві України застосовують вільні, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, оптові, роздрібні, договірні, єдино прейскурантні, державно закупівельні ціни.
Роздрібні ціни використовуються у розрахунках з населенням і включають роздрібні ціни і товари народного споживання та тарифи на послуги населенню.
В галузях добувної промисловості діють розрахункові ціни, які відбивають конкретні умови виробництва, але реалізація їх продукції організаціями обігу здійснюється за єдиними державними або договірними оптовими цінами.
Ціни у будівництві залежно від способу будівництва та форм розрахунків поділяють на договірні та кошторисні. Кошторисна нормативна база формується державою, яка визначає і контролює її застосування.
Джерелом інформації про роздрібні ціни у торгівлі та громадському харчуванні, а також тарифи транспорту й зв'язку є відповідні прейскуранти цін та тарифів, статистичний звіт цих організацій, дані одноразових обстежень.
Статистичний аналіз рівня цін здійснюється з позицій встановлення їх відповідності суспільно необхідним витратам праці й забезпечення необхідного рівня рентабельності виробництва та обігу конкретних товарів. Отже, ціни на продукцію повинні забезпечувати рентабельність виробництва й обігу продукції, що за своєю якістю та іншими споживчими властивостями відповідають народногосподарським потребам.
Через різноманітність умов виробництва, форм обігу та якості однойменної продукції у статистичному аналізі використовують середні ціни та тарифи, які розраховують за формулою середньої арифметичної зваженої:
_
Р = ?рq / ?q
де р - індивідуальні рівні цін та тарифів на конкретні об'єми однойменних товарів і послуг;
q - кількість товарів або послуг, що реалізовані за відповідними цінами.
Середньозважені ціни широко застосовують у промисловості для характеристики середнього рівня якості продукції, на яку передбачено розподіл за сортами або за іншими якісними групами. Якість та рівень виконання плану закупівель відбивають середні заготівельні ціни громадського сектору на продукцію сільського виробництва. На основі даних відбіркою спостереження на ринках, бюджетних обстежень та звітів господарств розраховують середньозважені ціни ринку. Середньозважені оптові ціни визначають на конкретні види продукції промисловості та одиниці їх техніко-економічних параметрів. Аналогічні середні кошторисні ціни розраховують на однотипні об'єкти, одиниці їх потужності та види робіт у капітальному будівництві. Для узагальнення характеристики вартості перевезень та послуг зв'язку визначають середні тарифні ставки.
Динаміку оптових і роздрібних дія досліджують індексним методом.
Визначення цін та тарифів на окремі види продукції і послуги здійснюють за допомогою індексів середніх величин:
Iз.с = ?p1q1 / ?q1 : ?p0q0 / ?q0;
Iф.с = ?p1q1 / ?q1 : ?p0q1 / ?q1;
Iс.з = ?p0q1 / ?q1 : ?p0q0 / ?q0;
де р1, р0 - ціни на конкретні об'єми товару або послуг відповідно у звітному та базисному періодах.
Індекс змінного складу у даному випадку характеризує динаміку середньої фактичної ціни одиниці продукції або послуг у звітному періоді порівняно з базисним. Індекс фіксованого складу показує вплив на зміну середньої ціни змін цін на окремі об'єми товарів або послуг. Індекс структурних зрушень відображає зміну співвідношень між групами товарів або об'ємами послуг.
Зміну загальної вартості вироблених товарів або послуг конкретного виду під впливом зміни цін ?p та їх об'єму ?q визначають за такими формулами:
?p = (q1-q0)р0; ?q = (q1(р1-р0)).
Для узагальнення динаміки цін та тарифів на усі товари і послуги або на окремі товарні групи та групи послуг використовують агрегатний індекс:
Iр = ?p0q1 / ?p0q1,
де р1, р0 - ціни на конкретні товари або послуги у звітному та базисному періодах;
q1- кількість конкретних товарів та послуг у звітному періоді.
Перехід до ринкових відносин потребує суттєвого розширення масштабів статистичного аналізу цін та тарифів, підвищення його якості та оперативності. Висновки такого аналізу представляють практичний інтерес для організації діяльності госпрозрахункових підприємств і галузей народного господарства та розвитку конкретних регіонів, служать основою для оцінки життєвого рівня трудящих.
Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні й застосуванні державних фіксованих та регульованих цін та тарифів. У сфері дії вільних цін державою контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства. Господарські суб'єкти повинні у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю і аналізу застосування та рівня цін. Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів, розробляють індекси зміни їх, обчислюють вплав цін і тарифів на рівень життя населення. Результати аналізу динаміки цін та тарифів державними статистичними органами та пропозиції громадських організацій, висловлені ними через своїх представників у Верховній та місцевих Радах народних депутатів, служать основою для проведення в життя заходів Уряду щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації витрат у зв’язку з підвищенням цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів.